Золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села Волошине
Спираючись на дані етнічної краніоскопії було опрацьовано 46 черепів з поховань Золотоординського часу, які дослідив О.Б. Супруненко поблизу с. Волошине Полтавської обл. За більшістю ознак ця серія належить до південних європеоїдів, однак окремі показники дають підставу припустити східну антрополо...
Saved in:
| Date: | 2019 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2019
|
| Series: | Археологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194867 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села Волошине / Ю.В. Долженко // Археологія. — 2019. — № 2. — С. 61-73. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-194867 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1948672023-12-01T11:28:21Z Золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села Волошине Долженко, Ю.В. Статті Спираючись на дані етнічної краніоскопії було опрацьовано 46 черепів з поховань Золотоординського часу, які дослідив О.Б. Супруненко поблизу с. Волошине Полтавської обл. За більшістю ознак ця серія належить до південних європеоїдів, однак окремі показники дають підставу припустити східну антропологічну домішку. Памятники золотоордынского времени за последние годы стали хорошо известны в степных районах Полтавщины — в низовьях Сулы, Псла, Сухого Кобелячка, Ворсклы и Орели. Днепровские, Пселская и Ворсклинская переправы, действовавшие в эпоху развитого и в начале позднего средневековья, обусловили появление здесь стойбищ кочевников, обеспечивавших функционирование и охрану дорог и переправ, возможно, также работу таможен на берегах Днепра. В июле—сентябре 2003 и в 2005 г. Охранная археологическая экспедиция Центра охраны и исследований памятников археологии управления культуры Полтавской облгосадминистрации исследовала курганы и курганные насыпи между сс. Дуканичи, Волошино и Солонцы Полтавской обл. Антропологический материал включает 46 скелетов. После обработки 46 черепов и их фрагментов (23 мужских и 22 женских, 1 — неопределенного пола) установлено, что частота подорбитного узора типа II (ПОВ-II) на черепах из Волошино низкая. Это указывает на принадлежность группы к южным европеоидам. Показатели клиновидного верхнечелюстного шва (КВШ) оказались умеренными. Затылочный индекс (ЗИ) из исследуемого могильника по процентной доле повышен (восточное направление связи); Задневисочный шов (ЗВШ) на черепах исследуемой группы отсутствует, что указывает на ее европеоидность. По данным умеренного индекса поперечно-небного шва (ИПНШ) можно считать исследуемую серию пребывающей на стыке между европеоидными и монголоидными показателями по данному признаку, но тяготеющую к европеоидным популяциям. Проценты надорбитных отверстий (НО) на черепах повышены, что указывает на восточный вектор связей этой группы людей. По данным многомерного анализа главных компонент выявлено, что исследуемая серия черепов из Волошино ХІІІ—ХІV вв. больше тяготеет к половецкой группы ХІ—ХІІІ вв. из Донецкой обл. и населению Нижнего Поднепровья (Мамай Сурка ХІІ—ХV вв.). Monuments of the Golden Horde history had become well-known recently in Poltava region, especially in its steppe districts (in the lower basins of the Sula, Psel, Suhy Kobeliachok, Vorskla and Oril rivers). The crossings on Dnieper, Psel and Vorskla functioning in developed Medieval Period and at the beginning of the Late Medieval Period have caused emergence of nomads’ camps. The camps maintained and protected roads and crossings as well as, probably, sustained customs on the banks of the Dnieper, nearsubmerged Perevolochna, Keleberda and Kremenchuk. The Protective archaeological expedition of Centre for the Protection and Investigation of Archaeological Sites (Cultural Department of Poltava Regional State Administration) have explored the grave mounds of the Group 2 on a piece of land intended for ferruginous quartzite quarry of the company “Ferrexpo Yeristovo Mining” in July - September 2003 and in summer 2005. Theworks were carried out 7,0- 7,2 km to the north and north-east of Horishni Plavni (former Komsomolsk) between the villages of Dukanychi, Voloshyne and Solontsi (Dmytriv village council of Horishni Plavni municipality, Poltava region). As a result, anthropological material has been given to the author’s study. After studying of 46 skulls and their parts (period of the Golden Horde, Voloshyne area) it was found out, that the frequency of the 2nd type of underorbital patterns on the skulls from Voloshyne is low. It is a feature of the Southern Caucasians. The indexes of sphenomaxillary suture are moderate. Occipital index from the grave field under investigation is increased according to the percentage (eastern vector of connections). Posterior zygomatic suture on the skulls of probed group is absent. It is typical for the Caucasians. Index of transverse palatine suture is moderate and indicates the series as a border-line between Caucasians and Mongoloids according to the mentioned feature and closer to European populations. The percentage of supraorbital foramens on the skulls is increased (eastern vector of connections). Multivariate principal component analysis has shown that the explored series is closer not to the groups of the interfluve of the Volga and Ural, Kurai valley or Transbaikal, but to people from the Lover Dnieper basin (Mamay Surka) according to ethnical cranioskopy, when male and female skulls are considered together. 2019 Article Золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села Волошине / Ю.В. Долженко // Археологія. — 2019. — № 2. — С. 61-73. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.02.061 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194867 [904.5:572.71](477.53)"653" uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Долженко, Ю.В. Золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села Волошине Археологія |
| description |
Спираючись на дані етнічної краніоскопії було опрацьовано 46 черепів з поховань Золотоординського часу, які дослідив О.Б. Супруненко поблизу с. Волошине Полтавської
обл. За більшістю ознак ця серія належить до південних
європеоїдів, однак окремі показники дають підставу припустити східну антропологічну домішку. |
| format |
Article |
| author |
Долженко, Ю.В. |
| author_facet |
Долженко, Ю.В. |
| author_sort |
Долженко, Ю.В. |
| title |
Золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села Волошине |
| title_short |
Золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села Волошине |
| title_full |
Золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села Волошине |
| title_fullStr |
Золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села Волошине |
| title_full_unstemmed |
Золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села Волошине |
| title_sort |
золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села волошине |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194867 |
| citation_txt |
Золотоординські кочівники за матеріалами некрополя біля села Волошине / Ю.В. Долженко // Археологія. — 2019. — № 2. — С. 61-73. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT dolženkoûv zolotoordinsʹkíkočívnikizamateríalaminekropolâbílâselavološine |
| first_indexed |
2025-07-16T22:27:50Z |
| last_indexed |
2025-07-16T22:27:50Z |
| _version_ |
1837844267764023296 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 61
© Ю.В. Долженко, 2019
* Долженко Юрій Володимирович — молодший
науковий співробітник відділу біоархеології Інститу-
ту археології нАн України, ORCID 0000-0001-9807-
2835, yuriy_dolzhenko@ukr.net
УДк [904.5:572.71](477.53)"653" https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.02.061
Ю.В. Долженко *
ЗолотоорДинськi кочiВники
За матерiалами некрополя бiля села Волошине
Спираючись на дані етнічної краніоскопії було опрацьова-
но 46 черепів з поховань Золотоординського часу, які до-
слідив О.Б. Супруненко поблизу с. Волошине Полтавської
обл. За більшістю ознак ця серія належить до південних
європеоїдів, однак окремі показники дають підставу при-
пустити східну антропологічну домішку.
К л ю ч о в і с л о в а: Золота Орда, кочівник, Полтавщи-
на, Пониззя Псла, с. Волошине, поховання, краніоскопія,
краніологія.
Минувшина Південноруських земель другої
половини ХІІІ—ХVІ ст. — це важлива складо-
ва загальноукраїнської історії. Цей регіон був
ядром, де почала формуватися територія су-
часної України (Толочко 1998, с. 3—4).
Про золотоординські поховання на терито-
рії сучасної України відомо з давніх часів (Моця
2017, с. 24—37). Перші кочівницькі могили ча-
сів Золотої орди випадково виявили в басейні
нижнього Псла: на початку 1870-х рр. побли-
зу с. нова кохнівка (на правобережжі Псла під
кременчуком) та наприкінці ХІХ ст. у Чорто-
вій могилі на північ від с. Ревівки кременчуць-
кого повіту (Супруненко 2013, с. 154). Ще одне
безінвентарне поховання із західною орієнта-
цією дослідив В.М. Щербаківський у кургані в
с. Устимівці (Там само, с. 23, 97).
Пам’ятки золотоординського часу за остан-
ні роки стали добре відомими і на Полтавщині,
особливо в степових районах — у нижніх течіях
Сули, Псла, Сухого кобелячка, Ворскли й оре-
лі (Супруненко, Приймак, Мироненко 2004,
с. 5—45). Дніпровські, Псільська та Ворсклин-
ські переправи, які діяли за доби розвинутого
та на початку пізнього середньовіччя, зумови-
ли появу тут стійбищ кочовиків, загонів, які за-
безпечували функціонування й охорону шляхів
і переправ, можливо, функціонування митниць
на берегах Дніпра, в районі затопленої Перево-
лочної поряд із келебердою та кременчуком
(Супруненко, Артем’єв, Маєвська 2005).
Відкриття некрополя золотоординських ко-
чівників у курганах між сс. Волошине та Ду -
каничі (Дмитрівської сільської ради м. Го-
рішні Плавні) під час досліджень на території
Єристівського родовища залізистих кварцитів
у 2003—2005 рр. вагомо розширило коло по-
ховальних старожитностей кінця ХІІІ—ХVІ ст.
на теренах краю (Супруненко, Артем’єв, Ма-
євська 2005; Супруненко, Шерстюк, Пуголо-
вок 2009). У липні—вересні 2003 р. Єристів-
ський загін охоронної археологічної експеди-
ції Полтавського обласного Центру охорони
та досліджень пам’яток археології на чолі з
о.Б. Супруненком дослідив кургани в скла-
ді трьох груп на майданчику землевідводу
під кар’єр Єристівського родовища залізис-
тих кварцитів сучасного ТоВ «Єристівський
гірничо-збагачувальний комбінат» (Супру-
ненко, Артем’єв, Маєвська 2005, с. 13). Впуск-
не поховання 2 кургану 2 (розкопки за 2004 р.
групи І поблизу Волошине) (табл. 1) описав
о.Б. Супруненко (Супруненко 2013, с. 158),
воно розміщувалось з північного боку невели-
кого насипу, зведеного над похованням доби
пізньої бронзи, покійник лежав у прямокутній
ямі із округлими кутами (Супруненко, Маєв-
ська, Артем’єв, Горбенко 2006).
Влітку 2005 р. охоронна археологічна екс-
педиція також провела дослідження курганів і
курганоподібних насипів у складі групи ІІ на
згаданій ділянці землевідводу. Роботи велися
на 7,0—7,2 км північніше та північно-східніше
від м. Горішні Плавні (колишній комсо-
мольськ) між сс. Дуканичі, Волошине, Солон-
ці Дмитрівської сільської ради (кулатова, Ско-
рий, Супруненко 2010, с. 5, 45—64).
Поховання золотоординців досліджені та-
кож поблизу сс. Солонці (Мироненко, Ши-
лов 2003, с. 105—109), Єристівка (Супрунен-
ко, Маевская 2010 с. 295—340) та кобелячки
(Супруненко 2016, с. 81—97), (Долженко 2016,
с. 98—104).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 262
Археологічні знахідки й досліджені комп-
лекси свідчать про те, що в другій половині
ХІV ст. територія Сульсько-орільського межи-
річчя була розподілена між Великим князів-
ством литовським (правонаступником Русі) та
Західним улусом Золотої орди (Супруненко,
Артем’єв, Маєвська 2005, с. 12).
За весь час досліджень 2003—2005 рр.
відкрито понад 60 золотоординських похо-
вань. Антропологічні матеріали з них збе-
рігаються у фондах Полтавського обласно-
го Центру охорони та досліджень пам’яток
археології.
краніологічне дослідження за черепом зо-
лотоординського кочівника ХІV ст. з похован-
ня 4 кургану 11 поблизу с. Волошине прова-
див С.о. Горбенко. Дослідник встановив, що
це був чоловік 44—50 р., опублікував графічну
реконструкцію зовнішнього вигляду кочовика
та припустив його подібність до представників
№
п/п
Рік
розкопок
Місце виявлення
Датуван-
ня, ст.
Стать
Збереженість
кісток (1—4 бали)
Репрезентативність
Морфо-
логічний
вік (роки)
1. 2003
курган 10,
поховання 1
ХІІІ—XIV ♂ +
Фрагменти склепін-
ня черепа
25—35
2. 2003**
курганна група 1,
курган 11,
поховання 4**
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
60—70
3.
2003—
2004***
курганна група 1,
курган 8,
поховання 1***
XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
50—60?
4. 2004
курган 3,
поховання 2
Друга по-
ловина
ХІІІ — по-
чаток XIV
♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
35—45
5. 2004
курган 1,
поховання 5
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
25—35
6. 2004
курган 2,
поховання 16
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
35—45
7. 2004
курган 2,
поховання 7
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
25—35
8. 2004
курган 2,
поховання 8
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
50—60
9. 2004
курган 5,
поховання 1
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
50—60
10. 2004
курган 2,
поховання 6
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
50—60
11. 2004
курган 1,
поховання 34
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
25—35
12. 2004
курган 2,
поховання 4
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
30—40
13. 2004
курган 2,
поховання 12
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
30—40
14. 2004
курган 2,
поховання 5
ХІІІ—XIV ♂ +
Фрагменти склепін-
ня черепа
30—40
15. 2004
курганна група 1,
курган 2,
поховання 15а
ХІІІ—XIV ♂ +
Фрагменти склепін-
ня черепа
30—40
16. 2004****
курган 2,
поховання 2****
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
30—40
17. 2004
курган 12,
поховання 2
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
35—45
Таблиця 1. Перелік та збереженість краніологічного матеріалу із с. Волошине (розкопки 2003—2012 рр.)
Table 1. List and preservation of craniological material from Voloshyne village (excavations of 2003—2012)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 63
№
п/п
Рік
розкопок
Місце виявлення
Датуван-
ня, ст.
Стать
Збереженість
кісток (1—4 бали)
Репрезентативність
Морфо-
логічний
вік (роки)
18. ?
курган 2,
поховання 35
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
20—30
19. ?
курган 14,
поховання 1
ХІІІ—XIV ♂ ++
Фрагменти черепа
та посткраніального
скелета
20—30
20. 2005
курган 2,
поховання 40
ХІІІ—XIV ♂ +
Фрагменти черепа
та посткраніального
скелета
50—60
21. 2005
курган 2,
поховання 36
ХІІІ—XIV ♂ +
Фрагменти черепа
та посткраніального
скелета
25—35
22. 2005
курган 2,
поховання 29
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
30—40
23. 2005
курганна група 1,
курган 2,
поховання 37
ХІІІ—XIV ♂ +
Фрагменти черепа
та посткраніального
скелета
30—40
24. 2012 1 ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
25—35
25. 2005
курган 2,
поховання 30
ХІІІ—XIV ♂ ++
Фрагменти черепа
та посткраніального
скелета
35—45
26. 2005
курганна група 1,
курган 2,
поховання 39
ХІІІ—XIV ♂ +
Фрагменти черепа
та посткраніального
скелета
30—40
27. 2005?
курганна група 1,
курган 2,
поховання 59
ХІІІ—XIV ♂? +
Фрагменти черепа
та посткраніального
скелета
?
28. 2005?
курган 2,
поховання 25
ХІІІ—XIV ♂ ++
Фрагменти черепа
та посткраніального
скелета
45—55
29. 2005?
курган 13,
поховання 1
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
25—35
30. 2005?
курганна група 1,
курган 2,
поховання 26
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
20—30
31. 2005?
курган 13,
поховання 1
ХІІІ—XIV ♀ +
Фрагменти чере-
па, посткраніальний
скелет
25—30
32. 2005
курганна група 1,
курган 2,
поховання 42
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
18—25
33. 2005
курган 2,
поховання 43
ХІІІ—XIV ♀ +
Фрагменти чере-
па, посткраніальний
скелет
30—40
34. 2005?
курган 2,
поховання 57
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
35—45
35. 2005
курган 2,
поховання 32
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
50—60
36. 2005?
курган 2,
поховання 28
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
25—35
37. 2005?
курган 2,
поховання 52
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
25—35
38. 2005?
курган 2,
поховання 44
ХІІІ—XIV ♀ +++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
20—30
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 264
№
п/п
Рік
розкопок
Місце виявлення
Датуван-
ня, ст.
Стать
Збереженість
кісток (1—4 бали)
Репрезентативність
Морфо-
логічний
вік (роки)
39. 2005?
курган 2,
поховання 27
ХІІІ—XIV ♀ +
Фрагменти чере-
па, посткраніальний
скелет
35—45
40. 2005?
курган 2,
поховання 31
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
16—20
41. 2005?
курган 2,
поховання 22
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
25—35
42. 2005?
курган 14,
поховання 3
ХІІІ—XIV ♀ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
25—35
43. 2005?
курган 2,
поховання 53
ХІІІ—XIV ♂ ++++
Повний череп, пост-
краніальний скелет
30—40
44. 2005?
курган 2,
поховання 24
ХІІІ—XIV ♀ ++
Череп без нижньої
щелепи, посткраніа-
льний скелет
20—30
45. 2005*
курганна група 2,
курган 1,
поховання 1*
ХІІІ—XIV ♀ +
Фрагменти
черепа, посткрані-
альний скелет
30—40
46. 2012
курган 5,
поховання 1
ХІІІ—XIV ♀ ++
Фрагменти
черепа, посткрані-
альний скелет
30—40
П р и м і т ки. Умовні позначення: ♂ — чоловік; ♀ — жінка; * за: кулатова, Скорий, Супруненко 2010, с. 45—64.
** за: Горбенко 2006, с. 113—135. *** за: крупа 2005, с. 103—107. **** за: Супруненко 2013, с. 158.
№
п/п
Серія
Сто-
ліття
ПІ
Раді-
ани
ПоВ-
II
Рад. ЗВШ Рад. кВШ Рад. ІППШ Рад. но Рад.
1. Волошине
ХІІІ—
XIV
33,3
(74)
1,240
27,7
(54)
1,117
6,0
(66)
0,518
46,7
(130)
1,506
63,5
(74)
1,842
38,8
(90)
1,349
2.
Воїнська
Гребля
(м. Воїнь)
XI—
XIV
0
(63)
0,270
50,0
(32)
1,472
9,5
(42)
0,602
48,6
(62)
1,402
87,8
(41)
2,351
46,0
(63)
1,417
3.
Переяслав
та район
(збірна
серія)
XII—
XV
14,2
(31)
0,826
29,1
(24)
1,155
4,0
(25)
0,466
50,0
(52)
1,517
56,2
(32)
1,693
30,0
(33)
1,175
4.
Благові-
щенка
XII—
XIV
0
(38)
0,395
48,4
(31)
1,539
9,7
(41)
0,659
8,3
(50)
0,590
82,7
(29)
2,264
22,5
(40)
1,001
5. каїри*
XI—
XIII?
17,6
(33)
0,902
26,9
(26)
1,106
10,7
(28)
0,699
62,9
(46)
1,823
48,0
(25)
1,532
19,4
(36)
0,929
6.
Мамай
Сурка*
XIII—
XIV?
30,7
(86)
1,188
35,5
(76)
1,280
8,7
(91)
0,614
45,4
(178)
1,478
63,0
(73)
1,831
40,9
(88)
1,390
7. кам’янка
X—
XII
10,5
(72)
0,708
63,0
(65)
1,832
8,1
(74)
0,593
48,5
(151)
1,540
57,7
(71)
1,725
43,8
(89)
1,448
8.
Половці
(Пришиб,
Сміле,
Знам’янка)
XI—
XIII
37,5
(27)
1,330
20,8
(24)
0,970
14,7
(34)
0,808
48,6
(68)
1,543
56,6
(30)
1,701
37,5
(40)
1,323
Таблиця 2. Частоти та радіани краніоскопічних ознак у краніологічній серії Волошине XIІІ—XIV ст. та порівняльні
дані, %
Table 2. Frequency of cranioscopical features in craniological series of 13th—14th c. from Voloshyne village and comparative
data, %
П р и м і т к и. В дужках вказана загальна кількість спостережень. Рад. — Радіани. * — попередні дані.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 65
алано-хозарських племен (Горбенко 2006, до-
даток 2, с. 113—135).
Матеріали і методика. Всього з курганів
с. Волошине автор дослідив 46 черепів, при-
датних для краніоскопії (табл. 1) (23 чоловічих
і 22 жіночих, один — невизначеної статі). Че-
репи дітей та підлітків у цій роботі не розгляда-
тимуться, вони потребують додаткового вив-
чення за іншими методиками. Статевовікові
визначення та опрацювання антропологічно-
го матеріалу проводилися в Центрі охорони та
досліджень пам’яток археології 1.
Для характеристики краніологічної серії
ХІІІ—ХVІ ст. з с. Волошине було використано
методику о.Г. козінцева (Kozintsev 1992), яка
відноситься до однієї з галузей расо знавства —
етнічної краніоскопії (козинцев 1988). Для
порівняння груп за дискретно-варіативними
ознаками використовувались комп’ютерні
програми, які розробили Б.о. та о.Г. козін-
цеви 1991 р. (Санкина, Моисеев 2006). Було
застосовано метод головних компонент (Гк)
(за стандартними шістьма краніоскопічними
ознаками), одну з моделей факторного аналі-
зу (Дерябин 2008, с. 76—117). При цьому вда-
лося виокремити три Гк з власними числами,
які перевищують одиницю. Аналіз вівся за до-
помогою статистичної програми PCCOMP, ко-
тра повністю аналізує Гк та вирішує зворотне
факторне завдання, а саме: знаходить значен-
ня кожної компоненти для кожного об’єкта.
Програма PCDENDU виконує кластерний
1 Щиро дякую о.Б. Супруненку та А.В. Артем’єву за
можливість дослідити антропологічний матеріал із
с. Волошине, допомогу та консультації.
аналіз матриці евклідових дистанцій незваже-
ним парно-груповим методом (Дерябин 2008,
с. 230—276). Графіки побудовані за результата-
ми аналізу методом Гк, використовуючи ко-
ординати центроїдів трьох перших векторів.
Підрахування частот у відсотках та перетво-
рення їх на радіани з метою стабілізації дис-
персії проводились завдяки застосуванням ав-
торської комп’ютерної програми А.В. Громова
(Громов, Моисеев 2004).
Краніоскопічна характеристика. Під час до-
слідження 23 чоловічих і 22 жіночих (рис. 1) че-
репів XIІІ—XIV ст. із с. Волошине враховувалися
шість краніоскопічних ознак: індекс поперечно-
го піднебінного шва (ІППШ); клиноподібний
верхньощелепний шов (кВШ); задньовилич-
ний шов (ЗВШ); підорбітний візерунок типу II
(ПоВ-II); надорбітні отвори (но); потиличний
індекс (ПІ). Чоловічі та жіночі черепи розгляда-
ються спільно. Для ПІ, ЗВШ, ПоВ-II, ІППШ
та но дані складалися без урахування статі, для
кВШ вираховувались півсуми чоловічих і жіно-
чих значень. Частоти ознак аналізованих восьми
груп ХІ—XIV ст. подано в табл. 2.
Відомо, що частота, з якою ці ознаки трап-
ляються в різних групах, варіює залежно від
расової належності, а отже, може служити од-
ним із критеріїв расової диференціації. Зокре-
ма, до комплексу ознак, характерних для єв-
ропеоїдних груп, входять низькі значення ПІ,
ЗВШ, НО та високі індекси ІППШ. Азійські
групи характеризуються протилежним комп-
лексом краніоскопічних ознак (Моисеев, Ши-
робоков, крийска и др. 2013, с. 71—79).
на черепах з могильника Волошине за від-
сотковою часткою ПІ підвищений (східний
Рис. 1. Череп жінки з курганної групи 1, кургану 2 поховання 2, с. Волошине,
розкопки 2004 р.
Fig. 1. Female skull from burial mound group 1, burial mound 2, burial 2, Voloshyne
village, excavations of 2004
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 266
напрям зв’язку); ЗВШ на черепах досліджува-
ної групи відсутній, що вказує на її європео-
їдність; За даними о.Г. козінцева (козинцев
1988, с. 55), КВШ загалом трапляється часті-
ше у європеоїдів, ніж у монголоїдів. Збірна се-
рія чоловічих і жіночих черепів з с. Волоши-
не виявилася з помірним показником кВШ
(46,7 %), що вказує на европеоїдність. Часто-
та ПОВ-II на черепах із Волошиного низька —
27,7 %, що свідчить про приналежність групи
до південних європеоїдів. ІППШ у досліджу-
ваної групи помірний (63,5 %). оскільки не-
зважене середнє цієї ознаки для європеоїдів
дорівнює 70,5 %, а для монголоїдів — 49,9 %
(козинцев 1988, с. 110), можна вважати дослі-
джувану серію такою, яка перебуває на межі
між європеоїдними та монголоїдними група-
ми за цією ознакою, однак схиляється більше
до європеоїдних популяцій. Відсотки НО (То-
машевич 1988, с. 119—128) на черепах із Воло-
шиного підвищені, що вказує на східний век-
тор зв’язків цієї групи людей (табл. 2). Таким
чином, три ознаки з п’яти у досліджених чере-
пів чітко вказують на належність серії до євро-
пеоїдів (можливо, південної гілки). Дві ознаки
дають підстави припустити східну антрополо-
гічну домішку, і ще за однією краніоскопічною
ознакою вибірка з с. Волошине займає про-
міжне положення.
Порівняльна характеристика антропологіч-
них особливостей похованих у курганному ком-
плексі Волошине. Для виявлення основних на-
прямків генетичних зв’язків популяції з Во-
лошиного та визначення її місця в системі
расових та антропологічних типів населення
Східної Європи та Азії XII—XVІ ст. проведено
міжгруповий багатовимірний аналіз методом
головних компонент (Дерябин 2008, с. 76—
117).
До порівняльного аналізу Гк залучалися
як синхронні слов’янські, так і численні гру-
пи раннього середньовіччя. Зокрема, вибір-
ки з території України: каменка (кам’янка)
Х—ХІІ ст. (45 черепів) (Єльников 2002, с. 72;
козловський 1992, с. 120; кондукторова 1957,
с. 55—59; литвинова 2008, с. 148—153; Плет-
нева 1958, с. 185; Рутківська 1975, с. 440; Се-
геда 2001, с. 174—175); каїри (23 черепа) (Єль-
ников 2006; Зіневич 1960, с. 98—101); Мамай
Сурка ХІІ—ХV ст. (44 черепа) (Бодянський
1977, литвинова 2012, с. 21—35, ельников
2006); Благовіщенка (23 черепа) (круц, литви-
нова 2002, с. 115—117; круц, литвинова 2003,
с. 143—149); Воїнь (35 черепів) (Богусевич,
Гончаров, Довженок та ін. 1957; Довженок,
Гончаров, Юра 1966; Dolzhenko 2015, s. 95—
102); збірна серія ХІІІ—ХVІ ст. з Переяслав-
Хмельницького р-ну. (Сомкова долина, кома-
рівка в уроч. Васильків, Соснова), (колибенко
2005; колибенко 2015, с. 156—168; Сикорский,
Махно, Бузян 1978), половці ХІ—ХІІІ ст. з лу-
ганської обл. (Шепель 1992, с. 66; Братченко,
квитницкий, Швецов 2012; Долженко 2012,
с. 137—140). крим: Солхат, караїми, кримські
татари (Громов, Моисеев 2004).
З Башкирії (Башкортостану) представле-
но Бірськ (Башкирія), Алтаю — група курай-
ська долина (курайський степ — міжгірська
улоговина на південному сході Республіки Ал-
тай), серія Алтай. Забайкалля — Сайантуйська
культура (Забайкалля), Хакасії — серія кой-
бали (етнографічна група хакаського народу),
качинці (етнографічна група хакасів). новоси-
бірське, Томське Приоб’я, Ур-Бедари, кайбе-
лево, Чаати, Приіртишшя, середньовічні Ба-
раби, калмики, татари курдакско-саргатські,
шорці Абакану, турки анатолійські, чулми-
ці ЯЯ-кия, чулмиці Тургай-Балагачево (Гро-
мов, Моисеев 2004, с. 219). З Волгоградської та
Астраханської обл. представлені такі вибірки
як Маячний бугор, Вакурівський бугор, крас-
ноярське городище (Балабанова, Перерва, Зу-
барева 2011, с. 40—44, 49—51; Балабанова,
Перерва 2013). Царівське городище (Громов,
Моисеев 2004, с. 219—220). Загалом до порів-
няльного аналізу залучено 34 групи.
на першу Гк припадає фактично 29,9 % за-
гальної дисперсії (табл. 3). При класифікації
груп найбільш значні навантаження в Гк I отри-
мали такі ознаки: ПІ (додатні значення), ЗВШ,
ПоВ-II. Вони роз’єднують серії за даною ком-
понентою, що відображено і в розташуванні груп
уздовж осі Гк I (рис. 2). Серія Волошине за ра-
хунок великих від’ємних значень першої компо-
ненти (–1,178) подібна до черепів з могильника
Ознаки I ГК II ГК III ГК
ПІ
кВШ
ЗВШ
ПоВ-II
ІППШ
но
Власне число
Частка загальної
мінливості, %
0,629
–0,309
0,616
0,697
–0,420
0,511
1,795
29,915
–0,483
–0,677
–0,043
0,414
0,681
0,234
1,383
23,046
0,055
0,522
–0,012
–0,129
0,378
0,749
0,997
16,611
Таблиця 3. Коефіцієнти кореляції краніоскопічних ознак
з ГК для 34 групи (чоловіки та жінки)
Table 3. Correlation coefficients of cranioscopical features
to main components for 34 groups (men and women)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 67
кайбелеве (–0,903), новосибірського Приоб’я
(–0,848), половців з луганської обл. (–0,809)
та меншою мірою — нижньої наддніпрянщи-
ни, каїрів (–1,849). населення, яке залиши-
ло могильник каїри, на думку його дослідника
А.о. козловського (козловський 1992, с. 120,
159—162), має неслов’янське походження, при-
чому жінки становили місцеву частину населен-
ня, а чоловіки — прийшлу. л.В. литвинова вва-
жає, що матеріали з ґрунтового могильника ка-
їри, як і Мамай Сурка, Благовіщенка, кам’янка
свідчить про неоднорідний склад та наявність
різних краніологічних варіантів, що не виходять
за межі європеоїдної раси. на думку цієї дослід-
ниці, морфологічний тип, представлений у пере-
рахованих серіях, належить до південних європе-
оїдних груп (литвинова 2012, с. 48, 100—101).
Гк II (23,0 % загальної мінливості) розмежо-
вує групи переважно за двома ознаками — кВШ
з від’ємною кореляцією (–0,677) та ІППШ з до-
датною (0,681). Певну подібність серії Волоши-
не, що отримала великі від’ємні значення ком-
поненти за даною Гк (–1,589), можна простежи-
ти як до половців з луганської обл. (–2,174), так
і до черепів Переяславського району (–1,128),
а також до вибірки з могильника Мамай Сурка
(–2,112) у нижній наддніпрянщині, в якій за да-
ними л.В. литвинової, монголоїдна домішка не-
велика (литвинова 2012, с. 34).
Вказаний комплекс ознак розмістив дослід-
жувану групу у лівій нижній частині координат-
ного поля (рис. 2). найближчими до Волоши-
ного виявилися половецька вибірка з луган-
ської обл. та група Мамай Сурка ХІІ—ХV ст.,
але вона перебуває на такій відстані, що можна
констатувати лише часткову подібність.
Третя Гк (16,6 % загальної мінливості) роз-
межовує групи тільки за однією ознакою — но.
Рис. 2. Розташування 34 краніологічних груп XIІ—XVIII ст. у просторі I і II Гк. ∆ —
групи нижньої наддніпрянщини; ◊ — слов’янські групи Дніпровського лівобережжя;
○ — групи пізнього середньовіччя; ˅ — групи раннього та розвинутого середньовіччя
Fig. 2. Disposition of 34 craniological groups of 12th — 18th c. in space of the 1st and the
2nd main components. ∆ — groups of the Lower Dnieper Basin; ◊ — Slavonic groups from the
Left Bank of the Dnieper; ○ — late medieval groups; ˅ — early and middle medieval groups
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 268
За цією Гк Волошине отримує великі додатні
значення (0,732). Подібними виявились серії
з курайської долини на Алтаї (0,726), Мамай
Сурка з нижньої наддніпрянщини (0,642) та
меншою мірою, половці з луганщини (0,542)
і група черепів з нижньої наддніпрянщини —
кам’янка (0,543) (рис. 3).
За даними кластерного багатовимірного
аналізу (Дерябин 2008, с. 230—276) виявлено
подібність вибірки черепів з Волошиного до
серії половців на шостому кроці кластеризації
(дистанція 0,430) із 33 (повна дистанція 4,610).
отже, за трьома Гк виявлено найбільшу ста-
тистичну та морфологічну подібність черепів
з могильника Волошине (дистанція — 1,178;
–1,589; 0,732) до половецької вибірки XI—
XIII ст. з луганської обл., (значення трьох Гк
–0,809; –2,174; –0,542) та, меншою мірою, до
поховань із могильника Мамай Сурка (–0,401;
–2,112; 0,642). Ці дані підтверджуються і клас-
терним аналізом. А.о. козловський зауважив,
що могильник Мамай Сурка залишило насе-
лення, яке мешкало у великому селищі та в ет-
нічному плані було дуже змішаним (козлов-
ський 1992). о.Б. Бубенок зазначав, що поруч
із могильником Мамай Сурка існував великий
економічний та торговельний центр, населен-
ня якого було як місцеве, так і прибуле з різних
районів Золотої орди (Бубенок 2004). на думку
цього дослідника, в могильнику поховані й ала-
ни, які мали місцеве та північнокавказьке похо-
дження (Бубенок 2004; литвинова 2004; литви-
нова 2008).
Антропологічні матеріали, які входять до
серії половців (Пришиб, Сміле й Знам’янка
Слов’яносербського р-ну. луганської обл.),
дослідила к.А. Шепель 1992 р. Було подано
статево-вікову і коротку краніометричну ха-
рактеристику збірної серії кочовиків (Шепель
1992, с. 66). Як чоловіча, так і жіноча групи ха-
рактеризуються гіпербрахікранією, малим ви-
сотним діаметром черепної коробки, широким
чолом, високим і широким сплощеним облич-
чям. орбіти помірної висоти, ніс вузький, сла-
бо випнутий, з високим переніссям. При порів-
нянні цієї групи з відомими на той час серіями
кочовиків епохи середньовіччя к.А. Шепель
зазначила, що вибірка, яку вона дослідила, не
знаходить собі повних аналогій, але має деяку
подібність до окремих груп Середньої Азії, що
належать до південносибірської раси, зокрема
до серії хунну (Шепель 1992, с. 66).
Рис. 3. Розташування 34 краніологічних груп XIІ—XVIII ст. у тривимірному просто-
рі. 1 — Чулимці ЯЯ-кия; 2 — Шорці Абакану; 3 — Царівське городище; 4 — Переяс-
лавський р-н.; 5 — кам’янка; 6 — Ур-Бедари; 7 — Турки анатолійські; 8 — половці
Fig. 3. Disposition of 34 craniological groups of 12th — 18th c. in tridimensional space: 1 —
Chulyms of Yaya-Kyia; 2 — Shors of Abakan; 3 — Tsarev settlement site; 4 —Pereiaslav
district; 5 — Kamianka; 6 — Ur-Bedary; 7 — Anatolian Turks; 8 — Cumans
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 69
При дослідженні серії половців за шістьма
ознаками краніоскопічної системи Ю.В. До-
лженко визначив, що збірна половецька серія
демонструє поєднання ознак, що свідчить про
її азійське походження, особливо це помітно
за потиличним індексом та ЗВШ, але слід кон-
статувати і певну європеоїдну складову (озна-
ки но і кВШ). Також упевнено можна зараху-
вати серію до південної групи (Долженко 2012,
с. 137—140). У нашому випадку відзначається
подібність вибірки половців та Волошине за
ПІ, ПоВ-II, кВШ та но (табл. 2).
Подібність вибірки черепів Золотоордин-
ського часу з Волошиного до половецької гру-
пи ХІ—ХІІІ ст. з луганської обл. за даними
краніоскопії важливе для розуміння участі ет-
нічної групи половців у формуванні антропо-
логічного типу населення Золотої орди. По-
ложення її поряд з вибіркою Мамай Сурка
XII—XIV ст. та половців дає підстави припус-
тити, що ґрунтовий могильник Мамай Сур-
ка переважно склався за рахунок половецької
популяції. Подібної думки притримувалась
С.о. Плетньова, яка припускала, що степо-
ві пам’ятки наддніпрянщини належать змі-
шаному бродницько-половецькому населен-
ню (Плетнева 1981, с. 221). М.В. квітницький
наголошує, що ґрунтовий могильник Мамай
Сурка переважно склався за рахунок поло-
вецької популяції (Братченко, квитницкий,
Швецов 2012, розділ ІІІ, с. 115—124).
Слід також зазначити, що за даними кра-
ніоскопії серія, з могильника Благовіщенка
XII—XIV ст. при порівняльному аналізі вияви-
лась дещо відмінною від інших груп нижньої
наддніпрянщини (кам’янка, каїри та Мамай
Сурка). Виявлено певну подібність цих груп
до серії половців та золотоординців з Воло-
шиного. Зауважимо, однак, що за результа-
тами краніометричного аналізу відзначалась
лише незначна подібність черепів з могильни-
ків кам’янка, каїри (Зіневич 1960, с. 98—101),
Благовіщенка та Мамай Сурка до кочовиків
Півдня України (литвинова 2006, с. 302).
Висновки. У результаті застосування кра-
ніоскопічної методики до вивчення краніо-
логічної серії поблизу с. Волошине виявлено,
що ця група черепів містить більше європеоїд-
них ознак, а монголоїдна домішка проявилась
переважно в потиличному індексі (ПІ) та пев-
ною мірою в надорбітних отворах (но). Час-
тота підорбітного візерунку типу II (ПоВ-ІІ)
на черепах із Волошиного низька, що свідчить
про приналежність групи до південних євро-
пеоїдів. За етнічною краніоскопією, після ба-
гатовимірного статистичного аналізу, в якому
чоловічі й жіночі черепи розглядаються разом,
виявлено, що досліджувана серія із с. Волоши-
не ХІІІ—ХІV ст. тяжіє до половецької вибір-
ки ХІ—ХІІІ ст. з луганської обл. та населен-
ня нижньої наддніпрянщини (Мамай Сурка
ХІІ—ХV ст.), ніж до груп Волго-Уральського
межиріччя чи до населення Забайкалля.
Подальше дослідження палеоантропологіч-
ного матеріалу з ґрунтових могильників ниж-
ньої наддніпрянщини та Золотої орди може
бути перспективним для висвітлення джере-
ла формування морфологічного типу осілого
населення нижньої наддніпрянщини та його
зв’язків з золотоординцями.
Балабанова, М.А., Перерва, е.В., Зубарева, е.Г. 2011. Ан-
тропология Красноярского городища золотоордынского
времени. Волгоград.
Балабанова, М.А., Перерва, е.В. 2013. Маячный бугор, мо-
гильник Красноярского городища золотоордынского
времени (антропология). Волгоград.
Братченко, С.н., квитницкий, М.В., Швецов, М.л. 2012.
кочевники развитого средневековья на Северском
Донце. Волинські старожитності. київ.
Богусевич, В.А., Гончаров, В.к., Довженок, В.И., кили-
евич, С.Р., копылов, Ф.Б., кучера, М.П., Юра, Р.А.
отчет о работах кременчугской древнерусской архе-
ологической экспедиции Института археологии Ан
УССР в 1957 г. Полтавська обл. Науковий архів Ін-
ституту археології НАН України. 1957/3.
Бодянський, о.В. 1977. Археологічні пам’ятки Запорізь-
кої та Дніпропетровської областей, які руйнуються
водами озера ім. В.І. леніна та каховського водо-
сховища. Науковий архів Інституту археології НАН
України. 1977/89.
Бубенок, о.Б. 2004. Аланы-асы в Золотой Орде (ХІІІ—
ХV вв.). киев.
Горбенко, С.о. 2006. краніологічне дослідження та етніч-
на ідентифікація за черепом золотоординського ко-
чівника з поховання 4 кургану 11 поблизу с. Воло-
шине на Полтавщині. Додаток. 2. В: Супруненко О.Б.
Кургани з похованнями золотоординського часу поблизу
Волошиного у пониззі Псла. Старожитності околиць
Комсомольська. київ; Полтава, т. ІІІ, с. 113-135.
Громов, А.В., Моисеев, В.Г. 2004. краниоскопия населе-
ния западной и южной Сибири: география и хроно-
логия. Расы и народы. 30, с. 216-248.
Дерябин, В.е. 2008. Курс лекций по многомерной биометрии
для антропологов. Москва.
Довженок, В.Й., Гончаров, В.к., Юра, Р.о. 1966. Древньо-
руське місто Воїнь. київ.
Долженко, Ю.В. 2016. краніологічна характеристика одного
з похованих у кургані поблизу кобелячка на кремен-
чуччині. Додаток 2. В: Супруненко О.Б. Курган побли-
зу с. Кобелячок на Кременчуччині. Свічадо Придніпров’я.
Міський краєзнавчий Альманах. 10, с. 98-104.
Долженко, Ю.В. 2012. краніоскопічна характеристика
кочовиків-половців XI—XIII ст. В: Братченко, С.Н.,
Квитницкий, М.В., Шведов, М.Л. Кочевники развитого
средневековья на Северском Донце. киев, с. 137-140.
Єльников, М.В. 2002. До питання про міграції за часів Зо-
лотої орди на нижньому Дніпрі. Сучасні проблеми
археології. київ, с. 72-73.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 270
Єльников, М.В. 2006. До питання про кількість золотоор-
динських городищ на нижньому Дніпрі. Мат. між-
нар. наук. конф. «Північне Причорномор’я і Крим у добу
середньовіччя (XIV—XV ст.)». кіровоград, с. 45-51.
ельников, М.В. 2006. Средневековый могильник Мамай-
Сурка (по материалам исследований 1993—1994 гг.).
Запорожье, т. ІІ.
Зіневич, Г.П. 1960. Матеріали до вивчення антрополо-
гічних особливостей черепів каїрського могильни-
ка XI—XIII ст. Матеріали з антропології України. Ін-
ститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії.
київ, 1, с. 98-101.
козинцев, А.Г. 1988. Этническая краниоскопия: расовая
изменчивость швов черепа современного человека. ле-
нинград.
козловський, А.о. 1992. Історико-культурний розвиток
Південного Подніпров’я в XIX—XIV ст. київ.
колибенко, о.В. 2005. Історико-краєзнавчі дослідження
Переяславщини (археологічні джерела). Переяслав-
Хмельницький, т. 1.
колибенко, о.В. 2015. Дослідження археологічних
пам’яток Переяславської волості 11—13 ст. Наукові
записки з укр. історії. с. 156-168.
кондукторова, Т.С. 1957. Палеоантропологические
материалы из средневекового каменского могиль-
ника. Советская антропология. 1, с. 55-57.
круц, С.І., литвинова, л.В. 2002. Антропологічна харак-
теристика населення нижнього Подніпров’я доби
середньовіччя (за матеріалами могильника Благові-
щенка). Сучасні проблеми археології. київ, с. 115-117.
круц, С.І., литвинова, л.В. 2003. Антропологічний склад
населення Південного Подніпров’я за матеріалами
могильника Благовіщенка. Археологічні відкриття в
Україні 2001—2002 рр. київ, 5, с. 143-149.
крупа, Т.М. 2005. Дослідження шовкової парчі золото-
ординської доби з кургану 8, поховання 1 поблизу с.
Волошине на нижньому Пслі. Археологічний літопис
Лівобережної України. 1—2, с. 103-107.
кулатова, І.М., Скорий, С.А., Супруненко, о.Б. 2010.
Кургани поблизу с. Волошине в пониззі Псла. київ.
литвинова, л.В. 2004. Антропологічна характеристика на-
селення нижнього Подніпров’я доби середньовіччя
(за матеріалами могильника Мамай Сурка). Археоло-
гія. 2, с. 68-78.
литвинова, л.В. 2008. населення нижнього Подніпров’я
ХІІ — початку XV ст. за антропологічними даними.
Дис. … канд. іст. наук. київ, с. 80-83.
литвинова, л.В. 2012. Населення Нижнього Подніпров’я
12 — початку 15 ст. київ.
литвинова, л.В. 2006. Палеоантропологический материал
из грунтового могильника Мамай Сурка (исследова-
ний 1993—1994 гг.). В: Ельников, М.В. Средневековый
могильник Мамай-Сурка (по материалам исследова-
ний 1993—1994 гг.), Запорожье, т. ІІ, с. 298-354.
Мироненко, к.М., Шилов, Ю.о. 2003. Золотоординські
поховання на кременчуччині. Археологічний літопис
Лівобережної України. 2, с. 105-109.
Моисеев, В.Г., Широбоков, И.Г., крийска, А., Хартано-
вич, В.И. 2013. краниологическая характеристи-
ка средневекового населения Эстонии. Радловский
сборник. Научные исследования и музейные проекты
МАЭ РАН в 2012 г. Санкт-Петербург, с. 71-79.
Моця, о.П. 2017. Золотоординські «темні» віки на землях
Південної Русі: історико-археологічний контекст.
Археологія. 2, с. 24-37.
Плетнева, С.А. 1981. Печенеги, торки, половцы. Степи Ев-
разии в эпоху средневековья. Москва.
Рутківська, л.М. 1975. Пам’ятки кочових племен Степо-
вого Подніпров’я IX—XIII ст. Археологія Української
РСР. 3, с. 435-443.
Санкина, С.л., Моисеев, В.Г. 2006. Александр Григорье-
вич козинцев. Personalia. Антропологический форум.
5, с. 459-462.
Сегеда, С.П. 2001. Антропологічний склад українського на-
роду. Етногенетичний аспект. київ.
Сикорский, М.И., Махно, е.В., Бузян, Г.н. 1978. отчет
о работе Переяслав-Хмельницкой археологической
экспедиции за 1978 г. Науковий архів Інституту
археології НАН України. 1978/85.
Сикорский М.И., Махно е.В., Бузян Г.н. отчет о рабо-
те Переяслав-Хмельницкой археологической экспе-
диции за 1983 г. Науковий архів Інституту археології
НАН України. 1983/157, 1983.
Супруненко, А.Б., Маевская, С.В. 2010. Погребение зо-
лотоордынского времени с остатками костюма
девочки-кочевницы на нижнем Псле. Степи Европы
в эпоху средневековья: Труды по археологии. Донецк,
т. 8: Золотоордынское время, с. 295-340.
Супруненко, о.Б. 2013. нові матеріали з пониззя Псла.
Праці центру пам’яткознавства. 24, с. 153-167.
Супруненко, о.Б. 2016. курган поблизу с. кобелячок
на кременчуччині. Свічадо Придніпров’я. Міський
краєзнавчий Альманах. 10, с. 81-97.
Супруненко, о.Б., Артем’єв, А.В., Маєвська, С.В. 2005.
Унікальний комплекс золотоординського часу поблизу
Волошиного. київ; Полтава.
Супруненко, о.Б., Маєвська, С.В., Артем’єв, А.В., Гор-
бенко, С.о. 2006. Кургани з похованнями золотоор-
динського часу поблизу Волошиного у пониззі Псла.
київ; Полтава, ч. ІІІ.
Супруненко, о.Б., Приймак, В.В., Мироненко, к.М.
2004. Старожитності золотоординського часу
Дніпровського лісостепового Лівобережжя. київ;
Полтава.
Супруненко, о.Б., Шерстюк, В.В., Пуголовок, Ю.о. Звіт
про дослідження групи курганів поблизу кол. Хут.
Дуканичі біля с. Волошине Дмитрівської сільської
ради м. комсомольськ Полтавської обл. на пром.
майданчику Єристівського кар’єру ВАТ «Пол-
тавський ГЗк» у 2009 р., 2009/278. Науковий архів
Інституту археології НАН України.
Толочко, П.П. 1998. Про походження й побутуван-
ня терміну «Україна». Археологічний Літопис
Лівобережної України. Полтава, 1—2 (3—4),
с. 3-4.
Томашевич, Т.В. 1988. Закономерности распределения
частот подглазничных каналов черепа человека. Во-
просы археологии. 80, с. 119-128.
Шепель, е.А. 1992. Антропологическая характеристика
кочевников по материалам могильника у с. Пришиб.
«Степи Восточной Европы во взаимосвязи Востока и
Запада в средневековье» (тез. докл.) междунар. науч.
семинар. Донецк.
Dolzhenko, Yu.V. 2015. Die bevölkerung der stadt Woyin XII—
XIV jh. nach kraniologiedaten. East European Scientific
Journal. Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe.
Warszawa, Polska, czesc III, p. 95-102.
Kozintsev, A. 1992. Homo. Ethnic Epigenetic: a New Approach
Ethnische Epigenetik, Vol. 43/3. Jena, New York, p. 213-
244.
Надійшла 12.02.2019
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 71
Yuriy V. Dolzhenko
Junior Researcher of the Department of bioarchaeology Institute of Archaeology, of the National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, ORCID 0000-0001-9807-2835, yuriy_dolzhenko@ukr.net
THE GOLDEN HORDE NOMADS FROM THE NECROPOLIS NEAR VOLOSHYNE VILLAGE
Monuments of the Golden Horde history had become well-known recently in Poltava region, especially in its steppe districts
(in the lower basins of the Sula, Psel, Suhy Kobeliachok, Vorskla and Oril rivers). The crossings on Dnieper, Psel and
Vorskla functioning in developed Medieval Period and at the beginning of the Late Medieval Period have caused emergence
of nomads’ camps. The camps maintained and protected roads and crossings as well as, probably, sustained customs on the
banks of the Dnieper, near submerged Perevolochna, Keleberda and Kremenchuk. The Protective archaeological expedition
of Centre for the Protection and Investigation of Archaeological Sites (Cultural Department of Poltava Regional State
Administration) have explored the grave mounds of the Group 2 on a piece of land intended for ferruginous quartzite quarry
of the company “Ferrexpo Yeristovo Mining” in July - September 2003 and in summer 2005. The works were carried out 7,0-
7,2 km to the north and north-east of Horishni Plavni (former Komsomolsk) between the villages of Dukanychi, Voloshyne
and Solontsi (Dmytriv village council of Horishni Plavni municipality, Poltava region). As a result, anthropological material
has been given to the author’s study. After studying of 46 skulls and their parts (period of the Golden Horde, Voloshyne
area) it was found out, that the frequency of the 2nd type of underorbital patterns on the skulls from Voloshyne is low. It
is a feature of the Southern Caucasians. The indexes of sphenomaxillary suture are moderate. Occipital index from the
grave field under investigation is increased according to the percentage (eastern vector of connections). Posterior zygomatic
suture on the skulls of probed group is absent. It is typical for the Caucasians. Index of transverse palatine suture is moderate
and indicates the series as a border-line between Caucasians and Mongoloids according to the mentioned feature and closer
to European populations. The percentage of supraorbital foramens on the skulls is increased (eastern vector of connections).
Multivariate principal component analysis has shown that the explored series is closer not to the groups of the interfluve of
the Volga and Ural, Kurai valley or Transbaikal, but to people from the Lover Dnieper basin (Mamay Surka) according to
ethnical cranioskopy, when male and female skulls are considered together.
K e y w o r d s: the Golden Horde, nomads, Poltava region, Lower Psel basin, burial, cranioskopy, Voloshyne village,
craniology.
Ю.В. Долженко
Младший научный сотрудник отдела биоархеологии ИА НАНУ, ORCID 0000-0001-9807-2835, yuriy_dolzhenko@ukr.net
ЗолоТооРДЫнСкИе коЧеВнИкИ По МАТеРИАлАМ некРоПолЯ ВоЗле с. ВолоШИно
Памятники золотоордынского времени за последние годы стали хорошо известны в степных районах Полтав-
щины — в низовьях Сулы, Псла, Сухого кобелячка, Ворсклы и орели. Днепровские, Пселская и Ворсклинская
переправы, действовавшие в эпоху развитого и в начале позднего средневековья, обусловили появление здесь
стойбищ кочевников, обеспечивавших функционирование и охрану дорог и переправ, возможно, также работу
таможен на берегах Днепра. В июле—сентябре 2003 и в 2005 г. охранная археологическая экспедиция Центра
охраны и исследований памятников археологии управления культуры Полтавской облгосадминистрации иссле-
довала курганы и курганные насыпи между сс. Дуканичи, Волошино и Солонцы Полтавской обл. Антропологи-
ческий материал включает 46 скелетов. После обработки 46 черепов и их фрагментов (23 мужских и 22 женских,
1 — неопределенного пола) установлено, что частота подорбитного узора типа II (ПоВ-II) на черепах из Во-
лошино низкая. Это указывает на принадлежность группы к южным европеоидам. Показатели клиновидного
верхнечелюстного шва (кВШ) оказались умеренными. Затылочный индекс (ЗИ) из исследуемого могильника по
процентной доле повышен (восточное направление связи); Задневисочный шов (ЗВШ) на черепах исследуемой
группы отсутствует, что указывает на ее европеоидность. По данным умеренного индекса поперечно-небного шва
(ИПнШ) можно считать исследуемую серию пребывающей на стыке между европеоидными и монголоидными
показателями по данному признаку, но тяготеющую к европеоидным популяциям. Проценты надорбитных от-
верстий (но) на черепах повышены, что указывает на восточный вектор связей этой группы людей. По данным
многомерного анализа главных компонент выявлено, что исследуемая серия черепов из Волошино ХІІІ—ХІV вв.
больше тяготеет к половецкой группы ХІ—ХІІІ вв. из Донецкой обл. и населению нижнего Поднепровья (Мамай
Сурка ХІІ—ХV вв.).
К л ю ч е в ы е с л о в а: Золота Орда, кочевник, Полтавщина, Волошино, низовья Псла, погребение, краниоскопия,
краниология.
References
Balabanova, M.A., Pererva, E.V. 2013. Maiachnyi bugor mogilnik Krasnoiarskogo gorodishha zolotoordynskogo vremeni (antropologiia).
Volgograd.
Balabanova, M.A., Pererva, E.V., Zubareva, E.G. 2011. Antropologiia Krasnoiarskogo gorodishha zolotoordynskogo vremeni.
Volgograd.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 272
Bodianskyi O.V. Arkheolohichni pamiatky Zaporizkoi ta Dnipropetrovskoi oblastei, yaki ruinuiutsia vodamy ozera im. V.I. Lenina
ta Kakhovskoho vodoskhovyshcha. Naukovyi arkhiv IA NANU. 1977/89.
Bogusevich V.A., Goncharov V.K., Dovzhenok V.I., Kilievich S.R., Kopylov F.B., Kuchera M.P., Jura R.A. Otchet o rabotakh
Kremenchugskoi drevnerusskoi arheologicheskoi ekspeditsii Instituta arheologii AN USSR v 1957 g. Poltavskaia obl.
Naukovyi arkhiv IA NANU, f. e., 1957/3.
Bratchenko, S.N., Kvitnickii, M.V., Shvetsov, M.L. 2012. Kochevniki razvitogo srednevekovia na Severskom Dontse. Kyiv.
Bubenok, O.B. 2004. Alany-asy v Zolotoi Orde (XІІІ-XV vv.). Kyiv.
Deriabin, V.E. 2008. Kurs lekcii po mnogomernoi biometrii dlia antropologov. Moskva.
Dolzhenko, Yu.V. 2015. Die bevölkerung der stadt Woyin XII-XIV jh. nach kraniologiedaten. East European Scientific Journal.
Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe, III. pp. 95-102.
Dolzhenko, Yu.V. 2016. Kraniolohichna kharakterystyka odnoho z pokhovanykh u kurhani poblyzu Kobeliachka na
Kremenchuchchyni. Dodatok 2 u statti Suprunenka O. B. Kurhan poblyzu s. Kobeliachok na Kremenchuchchyni. Svichado
Prydniprovia. Miskyi kraieznavchyi Almanakh, 10, pp. 98-104.
Dolzhenko, Yu.V. 2013. Kranioskopichna kharakterystyka kochovykiv-polovtsiv XI-XIII st. Bratchenko S.N., Kvitnitskii M.V.,
Shvedov M.L. Kochevniki razvitogo srednevekovia na Severskom Dontse. Kyiv, pp. 137-140.
Dovzhenok, V.Y., Honcharov, V.K., Yura, R.O. 1966. Drevnoruske misto Voin. Kyiv.
Elnikov, M.V. 2006. Srednevekovoi mogilnik Mamai-Surka (po materialam issledovanii 1993-1994 gg.). Zaporizhzhia, vol. ІІ.
Gromov, A.V., Moiseev, V.G. 2004. Kranioskopiia naseleniia zapadnoi i yuzhnoi Sibiri: geografiia i khronologiia. Rasy i narody.
30, pp. 216-248.
Horbenko, S.O. 2006. Kraniolohichne doslidzhennia ta etnichna identyfikatsiia za cherepom zolotoordynskoho kochivnyka
z pokhovannia 4 kurhanu 11 poblyzu s. Voloshyne na Poltavshchyni. Suprunenko O.B. Kurhany z pokhovanniamy
zolotoordynskoho chasu poblyzu Voloshynoho u ponyzzi Psla. Starozhytnosti okolyts Komsomolska. Kyiv; Poltava, vol. III,
pp. 113-135.
Kolybenko, O.V. 2015. Doslidzhennia arkheolohichnykh pamiatok Pereiaslavskoi volosti 11-13 st. Naukovi zapysky z ukr. istorii.
37, pp. 156-168.
Kolybenko, O.V. 2005. Istoryko-kraieznavchi doslidzhennia Pereiaslavshchyny (arkheolohichni dzherela). Pereiaslav-Khmelnytskyi,
vol. 1.
Konduktorova, T.S. 1957. Paleoantropologicheskie materialy iz srednevekovogo Kamenskogo mogilnika. Sovetskaia antropologiia.
1, pp. 55-57.
Kozintsev, A.G. 1988. Etnicheskaia kranioskopiia: rasovaia izmenchivost shvov cherepa sovremennogo cheloveka. Leningrad.
Kozintsev, A. 1992. Homo. Ethnic Epigenetic: a New Approach Ethnische Epigenetik, 43/3, pp. 213-244.
Kozlovskyi, A.O. 1992. Istoryko-kulturnyi rozvytok Pivdennoho Podniprovia v XIX-XIV st. Kyiv.
Krupa, T.M. 2005. Doslidzhennia shovkovoi parchi zolotoordynskoi doby z kurhanu 8, pokhovannia 1 poblyzu s. Voloshyne na
Nyzhnomu Psli. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy. 1-2, pp. 103-107.
Kruts, S.I., Lytvynova, L.V. 2002. Antropolohichna kharakterystyka naselennia Nyzhnoho Podniprovia doby serednovichchia (za
materialamy mohylnyka Blahovishchenka). Suchasni problemy arkheolohii. pp. 115-117.
Kruts, S.I., Lytvynova, L.V. 2003. Antropolohichnyi sklad naselennia Pivdennoho Podniprovia za materialamy mohylnyka
Blahovishchenka. Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 2001-2002 rr., 5, pp. 143-149.
Kulatova, I.M., Skoryi, S.A., Suprunenko, O.B. 2010. Kurhany poblyzu s. Voloshyne v ponyzzi Psla. Starozhytnosti okolyts
Komsomolska, VIII.
Litvinova, L.V. 2006. Paleoantropologicheskii material iz gruntovogo mogilnika Mamai Surka (issledovanii 1993-1994 gg.). Razdel
2. Elnikov M.V. Srednevekovyi mogilnik Mamai-Surka (po materialam issledovanii 1993-1994 gg.). Zaporizhzhia, vol. ІІ,
pp. 298-354.
Lytvynova, L.V. 2004. Antropolohichna kharakterystyka naselennia Nyzhnoho Podniprovia doby serednovichchia (za materialamy
mohylnyka Mamai Surka). Arkheolohiia. 2, pp. 68-78.
Lytvynova, L.V. 2012. Naselennia Nyzhnoho Podniprovia 12 - pochatku 15 st. Kyiv.
Lytvynova, L.V. 2008. Naselennia Nyzhnoho Podniprovia XII - pochatku XV st. za antropolohichnymy danymy. Dys. … kandydata
istorychnykh nauk. Kyiv.
Moiseev, V.G., Shirobokov, I.G., Kriiska, A., Khartanovich, V.I. 2013. Kraniologicheskaia kharakteristika srednevekovogo
naseleniia Estonii. Radlovskii sbornik. Nauchnye issledovaniia i muzeinyie proekty MAE RAN v 2012 g. Sankt-Peterburg, pp.
71-79.
Motsia, O.P. 2017. Zolotoordynski “temni” viky na zemliakh Pivdennoi Rusi: istoryko-arkheolohichnyi kontekst. Arkheolohiia,
2, pp. 24-37.
Myronenko, K.M., Shylov, Yu.O. 2003. Zolotoordynski pokhovannia na Kremenchuchchyni. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi
Ukrainy, 2. pp. 105-109.
Pletneva, S.A. 1981. Pechenegi, torki, polovtsy. Stepi Evrazii v epokhu srednevekovia. Moskva, pp. 202-239.
Rutkivska, L.M. 1975. Pamiatky kochovykh plemen Stepovoho Podniprovia IX-XIII st. Arkheolohiia Ukrainskoi RSR, 3, pp. 435-
443.
Sankina, S.L., Moiseev, V.G. 2006. Aleksandr Grigorevich Kozintsev. Personalia. Antropologicheskii forum. 5, pp. 459-462.
Seheda, S.P. 2001. Antropolohichnyi sklad ukrainskoho narodu. Etnohenetychnyi aspekt. Kyiv.
Shepel, E.A. 1992. Antropologicheskaia harakteristika kochevnikov po materialam mogilnika u s. Prishib. “Stepi Vostochnoj Evropy
vo vzaimosviazi Vostoka i Zapada v srednevekove” (tezisy dokladov) mezhdunarodnyi nauchnyi seminar. Donetsk, pp. 66.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 73
Sikorskii M.I., Makhno E.V., Buzian G.N. Otchet o rabote Pereiaslav-Khmelnickoi arheologicheskoi ekspeditsii za 1978 g.
Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. f. e., 1978/85.
Sikorskii M.I., Makhno E.V., Buzian G.N. Otchet o rabote Pereiaslav-Khmelnitskoi arheologicheskoi ekspeditsii za 1983 g.
Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. f. e., 1983/157.
Sukhobokov, O.V. 1989. Pivdenno-skhidne porubizhzhia davnoruskoi derzhavy v VIII-XIII st. Arkheolohiia. 3, pp. 50-59.
Suprunenko, A.B., Maevskaia, S.V. 2010. Pogrebenie zolotoordynskogo vremeni s ostatkami kostiuma devochki-kochevnitsy na
Nizhnem Psle. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia: Trudy po arkheologii. Donetsk, vol. 8, pp. 295-340.
Suprunenko, O.B. 2016 Kurhan poblyzu s. Kobeliachok na Kremenchuchchyni. Svichado Prydniprovia. Miskyi kraieznavchyi
Almanakh. 10, pp. 81-97.
Suprunenko, O.B. 2013. Novi materialy z ponyzzia Psla. Pratsi tsentru pamiatkoznavstva. 24, pp. 153-167.
Suprunenko, O.B., Artemiev, A.V., Maievska, S.V. 2005. Unikalnyi kompleks zolotoordynskoho chasu poblyzu Voloshynoho. Kyiv;
Poltava.
Suprunenko, O.B., Maievska, S.V., Artemiev, A.V., Horbenko, S.O. 2006. Kurhany z pokhovanniamy zolotoordynskoho chasu
poblyzu Voloshynoho u ponyzzi Psla. Kyiv; Poltava.
Suprunenko, O.B., Pryimak, V.V., Myronenko, K.M. 2004. Starozhytnosti zolotoordynskoho chasu Dniprovskoho lisostepovoho
Livoberezhzhia. Kyiv; Poltava.
Suprunenko O.B., Sherstiuk V.V., Puholovok Yu.O. Zvit pro doslidzhennia hrupy kurhaniv poblyzu kol. Khut. Dukanychi bilia
s. Voloshyne Dmytrivskoi silskoi rady m. Komsomolsk Poltavskoi obl. na prom. maidanchyku Yerystivskoho karieru VAT
“Poltavskyi HZK” u 2009 r. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. f. e., 2009/278.
Tolochko, P.P. 1998 Pro pokhodzhennia y pobutuvannia terminu “Ukraina”. Arxeologichnyi Litopys Livoberezhnoyi Ukrainy. 1-2
(3-4), pp. 3-4.
Tomashevich, T.V. 1988 Zakonomernosti raspredeleniia chastot podglaznichnykh kanalov cherepa cheloveka. Voprosy arkheologii.
80, pp. 119-128.
Yelnykov, M. 2006. Do pytannia pro kilkist zolotoordynskykh horodyshch na Nyzhnomu Dnipri. Mat. mizhnar. nauk. konf.
“Pivnichne Prychornomoria i Krym u dobu serednovichchia (XIV-XV st.)”. Kirovohrad, pp. 45-51.
Yelnykov, M.V. 2002. Do pytannia pro mihratsii za chasiv Zolotoi Ordy na Nyzhnomu Dnipri. Suchasni problemy arkheolohii.
Kyiv, pp. 72-73.
Zinevych, H.P. 1960. Materialy do vyvchennia antropolohichnykh osoblyvostei cherepiv Kairskoho mohylnyka XI-XIII st.
Materialy z antropolohii Ukrainy. 1, pp. 98-101.
|