Амфори із сільських некрополів Ольвійського полісу VI–III ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект
У контексті з символікою поховального культу розглядається найбільш поширена категорія знахідок серед поховальних комплексів античних некрополів Нижнього Побужжя....
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194887 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Амфори із сільських некрополів Ольвійського полісу VI–III ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект / І.О. Снитко // Археологія. — 2016. — №. 1. — С. 19–32. — Бібліогр.: 88 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-194887 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1948872023-12-01T13:28:05Z Амфори із сільських некрополів Ольвійського полісу VI–III ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект Снитко, І.О. Статті У контексті з символікою поховального культу розглядається найбільш поширена категорія знахідок серед поховальних комплексів античних некрополів Нижнього Побужжя. In the article presented, analysed are the amphorae, the most mass category of the findings in graves of the burial grounds at Olbian chora. Amphorae were used mainly as the funeral property, and also for the libations during the funeral procedure and the following funeral feast in the Archaic and the Early Classical periods. Used were mainly the vessels from the Greek centres leading the most intensive trade with Olbia, among which Chios, Samos, Attic, Klazomenai, and Lesbos prevailed. In the Late Classical period, besides their usage in the burial inventory structure and for funeral rites, amphorae were widely used as the details for funeral structures building: cromlechs, vertical slabs covering the entrance into an undercut grave. The most often used for these purposes were the amphorae of Chios, Herakleia Pontike, and Thasos. It can be stated that amphorae were one of the most important elements in funeral rites for the Olbian polis population during the period from the 6th to the 3rd centuries BC. В предлагаемой статье рассматривается наиболее массовая категория находок в погребениях могильников хоры Ольвии — амфоры. В позднеархаическую—раннеклассическую эпохи амфоры использовались преимущественно в качестве погребального реквизита, а также для возлияний при проведении похоронной процедуры и последующей тризны. В основном использовалась тара ведущих наиболее интенсивную торговлю с Ольвией греческих центров, среди которых преобладали Хиос, Самос, Аттика, Клазомены, Лесбос. В позднеклассическую эпоху, кроме использования в составе погребального инвентаря и для проведения ритуально-поминальной церемонии, амфоры широко применяются и в качестве деталей для обустройства погребальных сооружений (кромлехи, заклады подбоев). Наиболее применимыми в этих целях были амфоры Хиоса, Гераклеи Понтийской и Фасоса. Можно констатировать, что для населения Ольвийского полиса амфорная тара являлась одним из главных элементов при проведении погребальной процедуры в VI—III вв. до н. э. 2016 Article Амфори із сільських некрополів Ольвійського полісу VI–III ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект / І.О. Снитко // Археологія. — 2016. — №. 1. — С. 19–32. — Бібліогр.: 88 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194887 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Снитко, І.О. Амфори із сільських некрополів Ольвійського полісу VI–III ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект Археологія |
| description |
У контексті з символікою поховального культу розглядається найбільш поширена категорія знахідок серед поховальних комплексів античних некрополів Нижнього Побужжя. |
| format |
Article |
| author |
Снитко, І.О. |
| author_facet |
Снитко, І.О. |
| author_sort |
Снитко, І.О. |
| title |
Амфори із сільських некрополів Ольвійського полісу VI–III ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект |
| title_short |
Амфори із сільських некрополів Ольвійського полісу VI–III ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект |
| title_full |
Амфори із сільських некрополів Ольвійського полісу VI–III ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект |
| title_fullStr |
Амфори із сільських некрополів Ольвійського полісу VI–III ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект |
| title_full_unstemmed |
Амфори із сільських некрополів Ольвійського полісу VI–III ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект |
| title_sort |
амфори із сільських некрополів ольвійського полісу vi–iii ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194887 |
| citation_txt |
Амфори із сільських некрополів Ольвійського полісу VI–III ст. до н. е.: центри виробництва, сакрально-ритуальний аспект / І.О. Снитко // Археологія. — 2016. — №. 1. — С. 19–32. — Бібліогр.: 88 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT snitkoío amforiízsílʹsʹkihnekropolívolʹvíjsʹkogopolísuviiiistdonecentrivirobnictvasakralʹnoritualʹnijaspekt |
| first_indexed |
2025-07-16T22:29:33Z |
| last_indexed |
2025-07-16T22:29:33Z |
| _version_ |
1837844371102236672 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 19
І.О. Снитко
АМФОРИ ІЗ СІЛЬСЬКИХ НЕКРОПОЛІВ ОЛЬВІЙСЬКОГО
ПОЛІСУ VI—III СТ. ДО Н. Е.: ЦЕНТРИ ВИРОБНИЦТВА,
САКРАЛЬНО-РИТУАЛЬНИЙ АСПЕКТ 1
У контексті з символікою поховального культу розглядається найбільш поширена категорія знахідок серед поховаль-
них комплексів античних некрополів Нижнього Побужжя.
К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, хора, некрополь, амфори.
Амфори є найбільш масовою частиною ма-
теріалів з розкопок пам’яток античного часу
та, загалом, складають 80—85 % всіх кераміч-
них виробів (Брашинский 1980, с. 11; Лейпун-
ская 1981, с. 5; 1987, с. 87 сл.; Монахов 1999).
Амфорна тара небезпідставно постає своє-
рідним символом античної епохи та є, пев-
ною мірою, завдяки стандартизації сосу-
дів, відбитком високого рівня розвитку дав-
ньогрецької економіки та організації торгівлі
(Лейпунская 1981, с. 5).1
Систематизація, класифікація та деталь-
ний аналіз амфорної тари, як і керамічних ви-
робів загалом, в класичній археології вже дав-
но є окремим спеціалізованим напрямом. Про-
фесор І. Гарлан під час відкриття колоквіуму в
Афінах 1986 р., визнаючи відчутні успіхи у вив-
ченні давньогрецьких амфор в останні деся-
тиріччя та відзначаючи заслуги тих дослідни-
ків, які заклали основи, в першу чергу В. Грейс
(Американська школа археології в Афінах) та
наших вітчизняних фахівців — Б.М. Гракова і
Й.Б. Брашинського, небезпідставно навіть за-
стосував термін «амфорологія», щодо цієї не-
пересічної наукової справи (див.: Кац, Тункина
1990, с. 112, прим. 4; Кац, Монахов 1992, с. 5).
Сформовано й певне коло фахівців та, навіть,
виникли цілі школи (американська, німець-
ка, французька, російська), що спеціалізують-
ся і достатньо плідно працюють саме у цій на-
уковій галузі. Тим не менше, часто-густо, під
час розробок різноманітних, суто археологіч-
них наукових тем та публікацій археологічних
комплексів, окремі дослідники роблять спро-
би самостійного аналітичного спеціалізованого
розгляду цієї категорії знахідок, що відволікає
науковців від основної фахової теми. Щодо до-
1 Світлій пам’яті мого першого вчителя в античній ар-
хеології Володимира Володимировича Рубана при-
свячується.
слідження давньогрецьких некрополів, ми до-
тримуємось підходу до розгляду поховально-
го інвентарю, застосованого В.А. Папановою
(Папанова 2006, с. 209—221), яка, на відміну
від своїх попередників (Козуб 1974; Парович-
Пешикан 1974; Скуднова 1988), не концен-
труючи основної уваги на питаннях типології,
хронології та інших, суто спеціальних характе-
ристик різних категорій супровідного кераміч-
ного матеріалу з ольвійського некрополя, яким
часто-густо приділялась «левова частина» до-
сліджень, не відволікаючись від основної теми,
проводить аналіз їх семантики саме в контексті
з символікою поховального культу. Відзначаю-
чи правильність такого підходу, зауважимо, що
аналітично-типологічний розгляд різних кате-
горій поховального інвентарю, як і загалом різ-
них категорій предметів матеріальної культури
з розкопок городищ, поселень та некрополів,
на наш погляд, є окремою, суто спеціальною
темою досліджень для фахівців, що спеціалі-
зуються саме у цій науковій галузі. Особливо
це стосується тари, посуду та інших кераміч-
них виробів. Так, самостійні розробки у цьому
напрямку окремих дослідників, без залучен-
ня до цієї справи фахівців, часто-густо призво-
дять до помилкових локалізацій керамічного
матеріалу, складання непотрібних паралель-
них типологій та класифікацій на сумнівному
вузьколокальному підґрунті, що вносять плу-
танину. Також, внаслідок низького рівня де-
котрих публікацій, з’являються суттєві інфор-
мативні вади (див.: Кац, Монахов 1992, с. 6).
При цьому, аналізу керамічного матеріалу за-
галом та в окремих археологічних комплексах,
його типології, керамічній епіграфіці присвя-
чені спеціальні численні фахові праці (Граков
1929; Robinson 1959; Зеест 1960; Grandjouan
1961; Иванов 1963; Онайко 1966, 1970, 1980;
Sparkes, Talkott 1970; Lang 1976; Шелов 1975;
Виноградов 1972; Брашинский 1976, 1980; Ру-
бан 1979, 1980, 1985, 1991; Лейпунская 1981; © І.О. СНИТКО, 2016
1_2016copy.indd 19 21.04.2016 15:49:38
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 120
1987, с. 87—102; Rotroff 1982, 1997, 2006; Кац
1985, 2007; Монахов, Рогов 1990; Федосеев
1992; Townsend 1995; Jefremow 1995; Монахов
1992, 1999, 2003; Внуков 2003). Завдяки цим
працям (найбільше використовуються вітчиз-
няними фахівцями) значно спрощуються на-
укові завдання для безпосередніх дослідників
античних пам’яток під час розробки окремих
фахових наукових тем у контексті визначен-
ня тогівельно-економічних зв’язків, хроноло-
гії, тощо. Більше того, як зазначалось вище,
дослідження тари та посуду, особливо з дру-
гої половини минулого століття, все частіше
постають як самостійна наукова галузь із ви-
світлення питань античної економіки та тор-
гівельних зв’язків (Брашинский 1980; Лей-
пунская 1981; 1987, с. 87; Кац, Монахов 1992,
с. 3—7). Необхідність цього підкреслював ще
Б.М. Граков (Граков 1929, с. 4; див.: Амперер,
Гарлан 1992, с. 9; Кац 1992, с. 205).
Найбільш продуктивні комплексні досліджен-
ня амфорного матеріалу та керамічної епіграфіки
припадають на останні чотири десятиріччя ми-
нулого століття та на початок нового тисячоліття.
Серед вітчизняних дослідників радянського часу,
в першу чергу, слід виділити праці таких науков-
ців, як І.Б. Зеєст, Й.Б. Брашинський, Н.А. Онай-
ко, Д.Б. Шелов, Н.О. Лейпунська, Ю.Г. Виногра-
дов, В.І. Цехмістренко, Б.А. Василенко, В.В. Ру-
бан, В.І. Кац, С.Ю. Внуков, С.Ю. Монахов,
М.Ф. Федосєєв, Г.Р. Цецхеладзе.
Стосовно Ольвії, особливо хочеться виді-
лити дослідження українського фахівця Ніни
Олександрівни Лейпунської, яка розгляда-
ючи амфорну тару приділяла найбільшу ува-
гу не стільки певним технологічним нюансам
посудин, відзначаючи тенденції поступово-
го розвитку окремих деталей їх морфологіч-
ної структури, скільки загальним типологіч-
ним стандартам, а головне — на базі амфор-
ного комплексу дослідниця показала динаміку
торгівельно-економічних зв’язків Ольвії з міс-
тами Греції VI—IV ст. до н. е. та декотрі харак-
терні їх особливості, що є вагомим підґрун-
тям для суто історичних розробок (Лейпунская
1981; 1984; 1987).
Також треба відзначити хронологічні роз-
робки до класифікацій амфор VI—III ст. до
н. е. і окремі дослідження з керамічної епі-
графіки науковця із м. Миколаєва Володими-
ра Володимировича Рубана, що базуються на
матеріалах з пам’яток хори Ольвії. На жаль, з
певних обставин численні авторські нотатки
та цікаві гіпотези у цьому напрямку, які були
подані у багатьох його статтях, публікаціях, те-
зах конференцій і семінарів не набули логічно-
Рис. 1. Амфори з Південного некрополя біля
с. Прибузьке: 1 — Аттика (?); 2 — Самос, 3—4 — Хіос
(за: Снытко и др. 1988)
Рис. 2. Хіоська амфора з Північного некрополя біля
с. Прибузьке
1_2016copy.indd 20 21.04.2016 15:49:39
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 21
го систематизованого монографічного завер-
шення, а деякі його праці, завдяки архівним
пошукам друга та колеги С.Б. Буйських, пу-
блікуються вже після смерті вченого 9 листо-
пада 2009 р. (див.: Буйських 2012, с. 512—539;
Рубан, Отрешко 2012, с. 530—531; Рубан 2012,
с. 531—534). Залишились неопублікованими і
його багаторічні розробки щодо нової, поточ-
неної класифікації амфорних клейм Гераклеї
Понтійської, яку він розпочав ще наприкін-
ці 1970-х рр. з «благословення» Й.Б. Брашин-
ського та дружніх порад П.Й. Каришковсько-
го і Ю.Г. Виноградова. Оновлену класифікацію
В.В. Рубан готував на підставі зібраної за три-
валий час картотеки, в якій була зведена пов-
на інформація про кожне тавро. До цієї по-
іменної картотеки входили, як широко відо-
мі та опубліковані екземпляри, так і декілька
десятків невідомих штемпелів, імен магістра-
тів та фабрикантів із фондів Ольвійського за-
повідника, Миколаївського і Херсонського
краєзнавчих музеїв, а також особисті знахідки
вченого і учасників шкільного археологічно-
го гуртка (селище Мала Корениха Заводсько-
го р-ну м. Миколаїв), В.М. Урсалова в Ольвії
та на поселеннях і садибах ольвійської хори.
З результатами своїх творчих пошуків він не-
одноразово знайомив мене, В.М. Отрешка,
С.Б. Буйських та Ю.Г. Виноградова, обіцяючи
найближчим часом опублікувати свій труд. На
жаль, нещасний випадок та й подальші життє-
ві труднощі В.В. Рубана не дозволили йому за-
вершити це завдання.
Наприкінці 80-х рр. була сформована Са-
ратовська школа фахівців із вивчення давньо-
грецьких амфор на чолі зі справжнім ентузіас-
том цієї справи Володимиром Івановичем Ка-
цом (В.І. Кац, С.Ю. Монахов, М.Ф. Федо-
сєєв), представники якої, використовуючи
сучасні технології, достатньо плідно працю-
ють і нині. Ними було вивчено та системати-
зовано амфорні колекції у фондах наукових
та науково-просвітницьких установ майже на
всьому пострадянському просторі, проаналі-
зовано та залучено до узагальнюючих розро-
бок вже опубліковані матеріали, як у вітчиз-
няних, так і закордонних виданнях. Треба від-
значити, що з ініціативи науковців цієї школи,
крім авторських монографій, статей та публі-
кацій у 1992 р., вперше у вітчизняній практиці
було надруковано збірку «Греческие амфоры»,
де зібрано та опубліковано найновітніші дослі-
дження з вивчення амфорної тари представни-
ків різних світових шкіл (Франція, Росія, Ні-
меччина, США, Румунія), які є лідерами у су-
часній амфорології. Безперечно, ця збірка була
Рис. 3. Хіоська амфора «нового
стилю» з Північного некрополя
біля с. Прибузьке
Рис. 4. Уламки амфор з Північного не-
крополя біля с. Прибузьке: 1 — Самос;
2 — невідомий центр кола Фасосу
1_2016copy.indd 21 21.04.2016 15:49:39
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 122
початком подальшої плідної співпраці науков-
ців з різних країн та розробки єдиної концеп-
ції щодо вивчення амфорного матеріалу. Крім
того, Саратовським університетом, який з кін-
ця 80-х рр. минулого тисячоліття став своєрід-
ним центром російської школи з дослідження
давньогрецьких амфор, видається наукова се-
рія видань «Античный мир и археология», де
завжди присутні матеріали, що висвітлюють
античні керамічні комплекси та окремі роз-
робки у цій галузі.
Відтак, подальше дослідження речових ке-
рамічних матеріалів з некрополів хори Ольвії,
їх детальний науково-аналітичний та техніч-
ний розгляд, на наш погляд, є окремою пер-
спективною темою. Тим не менше, що стосу-
ється амфорного матеріалу, як видається, не-
обхідним є його попереднє висвітлення у кон-
тексті наявних сьогодні спеціальних наукових
типологічних розробок та у світлі сакрально-
ритуальної практики населення хори Ольвії.
У давньогрецькому поховальному ритуа-
лі амфори, переважно, використовувались як
тара для пиття (вино, вода, молоко), що супро-
воджувало небіжчика у потойбічний світ (Бра-
шинский 1980, с. 12; Папанова 2006, с. 209–
212). У закладах підбоїв та у складі кромлехів
вони мали й певне апотропеїчне значення, яке
полягало у перешкоджанні злим силам потра-
пити до померлого (Козуб 1974, с. 33).
У некрополях хори Ольвії VI—III ст. до н. е.
амфори найчастіше були присутні безпосеред-
ньо у могилах, їх закладках (підбоях), а також
серед решток надмогильних офірувань та по-
минальних тризн (засипки могил, у курганних
насипах, у районі кромлехів, у рівчаках, жер-
товних ямах та майданчиках, біля поховальних
споруд, тощо). Себто вони були необхідним
елементом ритуалу на всіх етапах поховальної
церемонії від самого початку й до завершення.
У VI–V ст. до н. е. найбільш поширеними
в поховальних церемоніях були амфори Хіо-
су (Зеест 1960, табл. III, II-а; Лейпунская 1981,
с. 56—57), Самосу та протофасоського типу
(Брашинский 1980, с. 107, 215, таб. VII, I; Лей-
пунская 1981, с. 51—52, табл. 3, 2; 1988, с. 95—
97, рис. 34) 2, Лесбосу (Брашинский 1980, с. 21;
2 Побутує також думка, висловлена ще на початку
80-х рр. минулого століття П. Дюпоном, про похо-
дження цих амфор з Мілету (Dupont 1982, p. 203—
206; Рубан 1991, с. 182). Але спроби багатьох до-
слідників пов’язати ті чи інші амфори з Мілетом на
підставі лише того, що це місто було основним цен-
тром колонізаційного руху до Надчорномор’я, на
жаль, не підкріплені достатньою аргументацією,
бо навіть сьогодні не існує ніяких надійних етало-
нів для порівняння, на що свого часу звертала увагу
Н.О. Лейпунська (Лейпунская 1981, с. 69), тим не
менше припускаючи можливість їх виготовлення в
кількох центрах. Крім того, не може бути переконли-
вим і той факт, яким, переважно, користуються до-
слідники, що в Мілеті ці амфори трапляються частіше
Рис. 5. Аттична(?) амфора з Північ-
ного некрополя біля с. Прибузьке
Рис. 6. Аттична(?) амфора з Північ-
ного некрополя біля с. Прибузьке
1_2016copy.indd 22 21.04.2016 15:49:40
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 23
Лейпунская 1981, с. 52—53; Clinkenbeard 1982,
p. 248—268, pl. 71, 5) та аттичні (?) зі стаканопо-
дібними ніжками (Зеест 1960, табл. III, 9-б; Ру-
бан 1981, с. 65—66, рис. 1, 21; Лейпунская 1981,
с. 26—27, 53—54, с. 86, табл. 5; Охотников 1990,
с. 21). Останні, не зважаючи на їх червоний ко-
лір, на підставі морфологічної єдності з «сіри-
ми» посудинами, сучасні дослідники, головним
чином, пов’язують із о. Лесбос (див.: Монахов
2003, с. 43—44; Birzescu 2012, s. 36—45), а різ-
ницю між «сірими» та «червоними» амфорами,
пов’язують з виробництвом в одному центрі, але
в різних міських громадах, у майстернях з різ-
ним режимом випалу (Монахов 2003, с. 43—44).
Тим не менше, питання з локалізацією цих ам-
фор, на наш погляд, залишається остаточно не
вирішеним та потребує подальших досліджень.
Зрідка, переважно у фрагментах, трапляються й
іонійські амфори з широкими лаковими смуга-
ми, які найчастіше пов’язують з виробництвом
Клазомен, що підтверджує й аналіз глини, з якої
вони виготовлені (Dupont 1982, p. 198—201).
У IV—III ст. до н. е. широко вживаними є
амфори Хіосу «нового стилю» (Grace 1961,
fig. 46; Брашинский 1980, с. 17—18; Лейпунская
1981, с. 57—58), Гераклеї Понтійської (Брашин-
ский 1980, с. 22—25; Лейпунская 1981, с. 63—
65), Фасоса (Брашинский 1980, с. 18—20; Лей-
пунская 1981, с. 60—62). Зрідка на цвинтарях
хори трапляються амфори та їх уламки інших
центрів класично-елліністичної доби (синоп-
ські, мендейські, кнідські, коські, коринфські,
колхідські, родоські, херсонеські та ін.).
Амфори із сільських некрополів, як і з розко-
пок Ольвії та поселень її хори, певним чином ви-
світлюють торгівельно-економічні зв’язки дав-
ньогрецького населення Нижнього Побужжя з
іншими містами античного світу у VI—III ст. до
н. е. Відзначимо й те, що амфори деяких цен-
трів (Хіос, Самос, Гераклея Понтійська, Фасос)
були найбільш «популярними» у цей час у похо-
вальному ритуалі, що з одного боку свідчить про
регулярність зв’язків ольвіополітів саме з цими
містами, а з іншого — про стійку стандартизацію
цієї тари протягом тривалого часу, що сприяло
використанню її для улаштування поховальних
ніж на Самосі, де знайдені їх поодинокі фрагмен-
ти (Dupont 1982, p. 205; Рубан 1991, с. 182). Але при
цьому, перш за все, треба враховувати, що тара ви-
готовлялась саме для імпорту, а не для внутрішньо-
го користування. Себто в містах, куди в цих амфорах
систематично постачалась продукція, безперечно,
слід чекати значно більшу кількість їх знахідок ніж у
місцях виробництва. Імовірність виготовлення цих
амфор на Самосі, слідом за Н.О. Лейпунською, при-
пускає і С.Б. Охотников (Охотников 1990, с. 21).
споруд, під час будівництва яких також дотри-
мувались певних стандартів у розмірах та кон-
структивних пропорціях. Особливо це стосу-
ється амфорних та комбінованих з ними закла-
дів підбоїв (найчастіше кількість амфор в одній
споруді становила 4, 8 і 14) та зведення амфор-
них кромлехів. Також, імовірно, це свідчить про
систематичне постачання продукції у цих амфо-
рах у Нижнє Побужжя досить великими парті-
ями. Певним чином це підтверджують спосте-
реження Н.О. Лейпунської щодо тари Хіосу, що
надходила до Ольвії. Дослідниця, проаналізу-
вавши весь типологічний ряд цих амфор, дійшла
висновку, що їх постачання до міста було досить
тривалим та, головне, безперервним, що свід-
чить про стабільність торгівельно-економічних
зв’язків Ольвії та Хіосу в архаїчну та класично-
елліністичну добу (Лейпунская 1981, с. 68—69,
81) 3. Це ж стосується й продукції Фасосу та Ге-
раклеї Понтійської, починаючи з кінця V — по-
чатку IV ст. до н. е. (Лейпунская 1981, с. 81). Без-
перечно, масовий імпорт продукції у цих амфо-
рах, обумовив накопичення великої кількості
посудин та їх подальше вторинне використання
ольвіополітами як у побуті, так і в поховально-
му ритуалі.
3 У контексті торгівельних відносин між Ольвією та
Хіосом є сенс згадати тут гіпотезу Н.О. Гаврилюк
стосовно того, що в архаїчну та класичну добу основ-
ним товаром, який постачався зі Скіфії до Греції
були раби. Саме розвиток работоргівлі сприяв збага-
ченню скіфської знаті у IV ст. до н. е. (Гаврилюк 1999,
с. 66—67; 2000, с. 43—44). Ольвія, безумовно, висту-
пала посередником у цих торгових операціях, ініці-
аторами яких могли виступати самі скіфські царі,
чим, за розповіддю Геродота, можна пояснювати
часті візити Скіла до Ольвії (Снытко 2011, с. 134—
135). Підкріпленням цієї гіпотези може бути ві-
домий факт, засвідчений багатьма літературними
джерелами, починаючи з Феопомпа, що саме Хіос
першим розпочав масову закупівлю рабів — варва-
рів для сільськогосподарських робіт (див: Шишова
1991, с. 95). За відсутності у цей час у Скіфії товарно-
го землеробства, цілком імовірним видається припу-
щення, що раби з Надчорномор’я могли бути досить
конкурентним товаром в обмін на різноманітну ви-
сокоякісну сільськогосподарську продукцію, пере-
важно виноробства та ремісницьких і ювелірних ви-
робів з Хіосу, які надходили до Ольвії безперервно та
великими партіями, починаючи з доби колонізації.
Так само хіоська продукція домінує і серед матеріа-
лів розкопок скіфських пам’яток цього часу (Онай-
ко 1966; Мелюкова 1988, с. 22—23; Бандуровський
2001, с. 68—79; Задников 2009, с. 15—21; Задніков,
Гавриш 2011, с. 101—109). Не виключено, що заку-
півлю рабів-варварів проводив і Самос, політична та
економічна стратегія якого з часів тиранії Полікрата
і раніше мало чим відрізнялась від сусіднього Хіоса.
Самос, як Хіос, Наксос, Коринф та деякі інші, був
економічно розвинутим та прогресуючим центром
Греції з доби високої архаїки (Яйленко 1983, с. 156).
1_2016copy.indd 23 21.04.2016 15:49:40
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 124
Амфори Хіосу часто трапляються, як під час
розкопок поселень, так і серед матеріалів не-
крополів, мають найбільший хронологічний
діапазон — від кінця VI (опуклогорлі різних
типів) до кінця IV ст. до н. е. («нового стилю»
з ковпачковими ніжками). За морфологічними
особливостями Н.О. Лейпунська виділяє не
менше семи типологічних варіантів таких по-
судин за хронологічним рядом, сформованих
на аналізі порівняння окремих характерних
рис (Лейпунская 1981, с. 29). У Пітухівському
некрополі, де виявлено незначну кількість мо-
гил другої половини III — початку II ст. до н. е.
(
2
S,
3
O,
3
Q), навіть зафіксований екземпляр
хіоської (?) амфори цього часу з високим, ви-
довженим над ручками, лійкоподібним, дещо
опуклим горлом, низькими округлими в пере-
тині ручками та ніжкою у вигляді стилізовано-
го ковпачка (Ebert 1913, S. 63, Abb. 66), яка за
морфологічними особливостями є продовжен-
ням типу посудин з т. зв. ковпачковими ніж-
ками «нового стилю», що побутують у IV ст.
до н.е. (Grace 1961, fig. 46; Лейпунская 1981,
с. 92—93, табл. 11, 12, с. 112, табл. 31) 4.
У некрополях пізньоархаїчного—ранньо-
класичного часів, хіоські опуклогорлі амфори
(цілі або в уламках) найчастіше походять з ям-
них підкурганних поховань, де, переважно, за-
фіксовані безпосередньо у поховальних спору-
дах як реквізит, що супроводжував небіжчика.
Так, одразу дві амфори першої чверті V ст. до
н. е. виявлені у підкурганній могилі
1
G Аджи-
гольської ділянки Марицинського некропо-
ля (Ebert 1913, S. 11, Abb. 8, S. 12, Abb. 9, S. 13,
Abb. 10 ). Ще один цілий екземпляр зафіксова-
4 Знахідки амфор Хіосу III—II ст. до н. е. є вкрай рід-
кісними навіть для Ольвії (Лейпунская 1981, с. 58).
ний у підкурганній могилі
1
T того ж могильни-
ка (Ebert 1913, S. 16). Уламки одразу чотирьох
амфор, серед яких дві хіоські з підфарбовани-
ми вінцями та лаковими кільцями — діпінті
на горлах попід вінцями (рис. 1, 3—4) третьо-
го типу за В. Грейс, що датує їх часом близь-
ко 480 р. до н. е. (Grace 1961, fig. 44), знайдені
у підкурганному похованні кургану 1 Півден-
ного некрополя біля с. Прибузьке (Снытко и
др. 1988, с. 7—9). Така сама посудина, в улам-
ках, зафіксована у ямній безкурганній могилі
135/2000 Північного некрополя біля с. При-
бузьке (рис. 2). Посудина мала два анепіграф-
них енгліфічних тавра у вигляді маленьких кі-
лець (від «причини» ?), що були розташова-
ні на горлі та у нижній частині ручки. Окремі
уламки цього типу хіоських амфор зафіксова-
ні і у Матросівському некрополі (Гребенни-
ков 2008, с. 148, рис. 16, 4, 6). Зазначимо, що
дрібні фрагменти амфор хіоського виробниц-
тва часто-густо траплялись і як тризни біля
могил та у засипках курганних насипів. Отже,
можна констатувати, що знайдені цілі екземп-
ляри хіоських амфор, або розвали, що підляга-
ють реставрації, яка відновлює їх повний про-
філь, в пізньоархаїчну та ранньокласичну добу,
переважно, входили до складу поховального
інвентарю. Із небіжчиком могли класти одну і
більше амфор, що найімовірніше були поперед-
ньо заповнені вином, водою або їх сумішшю.
Кількість амфор у могилі, очевидно, залежала
від багатства похованої особи, її передсмерт-
ного побажання, тощо. Крім того, наявність
амфор та посудин для пиття (кіліки, скіфоси,
фіали) у могилі, у давніх греків пов’язувалось
із культом Діоніса. Давні греки вважали, що
Діоніс дарує безсмертя тим, хто стає п’яним
вживаючи вино (Папанова 2002, с. 267—272,
2006, с. 212). Крім того, за влучним висловом
Б.В. Фармаковського, померлі у загробно-
му царстві не повинні були страждати від мук
Тантала (Фармаковский 1903, с. 24; Папанова
2006, с. 212), і для цього їм у могилу ставили
значну кількість вина в амфорах та клали їжу.
Додамо, що сакральний союз Діоніса, до якого
входили й орфіки, відомий в Ольвії з початку
VI ст. до н. е. (Русяева 1992, с. 198—200).
У похованнях середини — другої полови-
ни IV ст. до н. е. хіоські амфори «нового сти-
лю» вже використовуються не тільки для ін-
вентарного супроводу небіжчика та церемонії
тризни, а й як елемент закладки поховальних
споруд. Так, у підкурганній могилі
1
N Аджи-
гольської ділянки Марицинського некрополя
такий сосуд зафіксований серед амфорної за-
Рис. 7. Комбінована закладка підбою. Північний некро-
поль біля с. Прибузьке (за: Снытко 2013, с. 98, рис. 10)
1_2016copy.indd 24 21.04.2016 15:49:41
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 25
кладки підбою, який складався з восьми ам-
фор різних центрів (Гераклея, Фасос, Менда) 5
(Ebert 1913, S. 25, Abb. 27, S. 27, Abb. 30). Улам-
ки хіоських амфор «нового стилю», що підля-
гали майже повній реставрації знайдені і у по-
грабованих підбійних могилах 154, 155/2000
Північного некрополя біля с. Прибузьке, де
теж могли бути у складі амфорних або комбі-
нованих з ними закладок (Снытко 2000, с. 45—
46, рис. 105; 106) (рис. 3). Зазначимо також,
що значна кількість дрібних фрагментів амфор
цього центру траплялася у засипках та триз-
нах багатьох могил Північного некрополя біля
с. Прибузьке (Снытко 2000, с. 90).
Самоські амфори — найпоширеніші після
хіоських на некрополях хори у VI—V ст. до н. е.
Найбільше їх зафіксовано у похованнях Пів-
денного та Північного некрополів біля с. При-
бузьке. Переважно, всі вони датуються у межах
кінця VI — перших двох чвертей V ст. до н. е.
(Лейпунская 1981, с. 51—52, табл. 3, 2; Рубан
1991, с. 190, рис. 8) 6. Найдавніші екземпляри
(кінець VI — перша чверть V ст. до н. е.) похо-
дять із Південного некрополя біля с. Прибузь-
ке. Так, самоська амфора цього часу (рис. 1, 2)
знайдена в похованні кургану 1 разом з двома
хіоськими (Снытко и др. 1988, с. 9). Одразу дві
самоські амфори зафіксовано у поховальній
споруді кургану 3, де їх виявлено у кутках ве-
ликої підпрямокутної ями, у східній її частині
5 Амфори, що підтримували склепіння підбою, зви-
чайно, підбирали за розміром, і такі, що співпада-
ли з висотою склепіння. Тому для цього, переважно,
обирали амфори з одного керамічного центру (най-
частіше гераклейські). Випадки, коли у закладках
трапляються посудини різних центрів, у некрополі
Ольвії та на могильниках хори є поодинокими.
6 Приблизно у середині V ст. до н. е. масовий само-
ський імпорт припиняється. Скоріше за все, це було
пов’язано із військовими подіями кінця 440-х — 439
рр. до н. е. — війни Мілету з Самосом, коли в резуль-
таті спільних дій Мілету та Афін, після 8-місячної
облоги у 439 р. на Самосі було скинуто олігархію та
до влади прийшли демократи, що підтримували по-
літику Афін (Кондратюк 1983, с. 335). Жителі Само-
су змушені були сплатити велику грошову суму, яку
переможці витратили на війну (Thuc. I, 117, 3; Plut.
Per., 25; Diod., XII, 27), і надалі вони зобов’язувались
сплачувати форос до Афінського морського союзу
згідно з клятвою вірності. Цей удар по економіці
острова був досить відчутним та, безперечно, відо-
бразився на торгівельних звязках із причорномор-
ськими ринками збуту, які, скоріше за все, були
налагоджені та контролювались представниками
олігархії. До того ж, найімовірніше, постраждала й
аграрна територія — хора, яка згідно з відомою антич-
ною практикою завжди першою спустошувалась та
руйнувалась загарбниками. Все це у комплексі, без-
умовно, повинно було привести державу до еконо-
мічного стасісу (Снитко 2014, с. 19).
біля залишків черепа небіжчика (Снытко и др.
1988, с. 15). На дні однієї з амфор зафіксовано
товстий бурштиноподібний шар т. зв. «винно-
го каменя» жовтого кольору, що свідчить про
наявність у посудині вина. Окремі фрагмен-
ти самоської амфори виявлено і у заповнен-
ні поховання кургану 2 (Снытко и др. 1988,
с. 12). Відзначаємо, що самоські амфори Пів-
денного некрополя виконували функції похо-
вального інвентарю. У Північному некрополі
біля с. Прибузьке у похованні 28/2000 знайде-
но частину горла самоської амфори (рис. 4, 1;
Снытко 2000, с. 21). Уламки самоських амфор
також зафіксовано у заповненнях ще 13 похо-
вань першої чверті V ст. до н. е. (курган 3/2000;
поховання 17, 28, 55, 61, 85, 90, 100, 104, 105,
121, 130, 315/2000; Снытко 2000, с. 98—110),
де вони могли бути як залишками інвентар-
ного супроводу, так і рештками поховально-
поминальної церемонії (офірування, возли-
вання).
Аттичні амфори (?; Лесбос-К?), як і само-
ські, серед сільського населення побутува-
ли тільки в пізньоархаїчну—ранньокласичну
добу. Часто-густо вони трапляються і у не-
крополях, де за типологією датуються, пере-
важно, першою половиною V ст. до н. е. (Зе-
ест 1960, табл. III, 9-б; Рубан 1981, с. 65—66,
рис. 1, 21; Лейпунская 1981, с. 26—27, 53—54,
с. 86, табл. 5; Охотников 1990, с. 21). Верхня
частина такої амфори зафіксована у північно-
східному секторі кургану 2 Південного некро-
поля біля с. Прибузьке (рис. 1, 1), де, найімо-
вірніше, відбулось траурне узливання (Снытко
и др. 1988, с. 12—13). Два екземпляри, що по-
вністю відновлені під час реставрації, зафіксо-
вано у похованнях 93, 135/2000 Північного не-
крополя біля с. Прибузьке (рис. 5; 6; Снытко
2000, с. 34—35, 42). Характерні уламки аттич-
них(?) амфор також знайдено у заповненнях
ще 10 могил того ж могильника (кургани 3, 6,
11, 16/2000; поховання 17, 42, 66-а, 80, 89, 295;
Снытко 2000, с. 98—110), де вони могли бути
як залишками інвентарного супроводу, так і
рештками поховально-поминальної церемонії
(офірування, узливання).
Украй рідкісними на сільських некрополях
VI—V ст. до н. е. є сіроглиняні амфори Лесбосу
та амфори з широкими лаковими смугами ви-
робництва Клазомен. Доки не знайдено жод-
ного цілого екземпляру цих посудин. Вони,
переважно, трапляються в дрібних уламках
як залишки поминальної тризни, наприклад
у кургані 2 Південного некрополя біля с. При-
бузьке (Снытко и др. 1988, с. 13).
1_2016copy.indd 25 21.04.2016 15:49:44
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 126
Амфори Гераклеї Понтійської (рис. 8—10) у
класично-елліністичну добу за кількістю зна-
хідок цілих екземплярів та окремих фрагмен-
тів значно переважають інші. Вони зафіксова-
ні майже на кожному некрополі IV—III ст. до
н. е., де проводились археологічні досліджен-
ня. Гераклейські амфори у цей час використо-
вувались і як посудини, що супроводжували
померлого у потойбічний світ, і як елемент за-
кладок підбійних поховань. Велика кількість
гераклейських амфор, зокрема таврованих,
походить із Пітухівського некрополя (Ebert
1913, S. 26, 29, 31—32, 34, 36, 37, 38, Abb. 41,
S. 40, 41, Abb. 43, S. 42, 53, 59, Abb. 61). На не-
крополі зафіксовано й чотири амфорні за-
кладки (поховання
4
R,
3
X,
4
S,
1
N). Ці поховання
розташовані компактною групою у південно-
західному секторі некрополя та, виходячи з
Рис. 8. Гераклейські амфори з Північного некрополя біля с. Прибузьке (3 — поховання 10; 4 — поховання 11;
5 — поховання 18)
1à 1á
1â 2à
2á
3
4
5
2 ñì 2 ñì
2 ñì
2 ñì
2 ñì
2 ñì
2 ñì
2 ñì
2 ñì
2 ñì
2 ñì
1_2016copy.indd 26 21.04.2016 15:49:44
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 27
матеріалу, датуються межею третьої та четве-
рої чвертей IV ст. до н. е. (Ebert 1913, S. 25—
42). Так само вони датуються у некрополі Оль-
вії (Парович-Пешикан 1974, с. 17) і на інших
сільських цвинтарях (Cнытко 1990, с. 12—13,
2009, с. 28). Найбільше відзначаються заклад-
ки поховань
3
X і
4
S, у складі яких було виявле-
но по 12—14 гераклейських амфор (Ebert 1913,
S. 35, Abb. 40). Цікаво також і те, що і в оль-
війському некрополі, і у Пітухівці найчастіше
у одній поховальній споруді виявляли 8 та 14
амфор. Сумнівно, що ця закономірність мог-
ла мати сакральний характер. Скоріш за все,
це свідчить про деякі елементи стандартизації
поховань в Ольвії та на її хорі (Снитко 2009,
с. 28). Чотири гераклейські амфори зафіксова-
но у складі комбінованої закладки поховання
1/1988 Північного некрополя у с. Прибузьке
(рис. 7; Снытко и др. 1988, с. 27—30; Смирнов,
Снытко, Липавский 1990, с. 90—91). Ще дві
гераклейські амфори знайдено у зруйнованій
комбінованій закладці підбою в кургані 2/2000
(рис. 8, 2а—2б; Снытко 2000, с. 6, рис. 108,
1—2; 2009, с. 28—29, рис. 4). Загалом, цілі ек-
земпляри та характерні уламки гераклейських
амфор, іноді з енгліфічним тавром зафіксова-
но у 35 похованнях некрополя (кургани 2, 4,
12, 14/2000; поховання 1/1988, 1, 6, 10, 11, 13,
18, 18-а, 40, 44, 63, 65, 68, 74, 91, 92, 95, 137,
161, 167, 168, 175, 182, 214, 215, 246, 252, 267,
314, 317, 320/2000; Снытко 2000, с. 98—110) 7.
Більшість штемпелів на амфорах належать до
першої, другої та шостої ранніх груп (період
«А»), за класифікацією І.Б. Брашинского (зна-
йдені у похованнях 1/1988; 6, 10, 11, 18, 40, 95,
167, 225/ 2000; рис. 8, 3—5). Вони датуються
межею першої та другої чвертей IV — кінцем
другої чверті IV ст. до н. е. (Брашинский 1980,
с. 39). У штемпелях читаються імена Еварха,
Діонісія, Тюгета, Молоса, Алкета. З ними фі-
гурують імена фабрикантів (керамевсів ?) Ев-
клеона, Арістіппа, Мюса. До 4 та 5 пізніх груп
(період «С») належать штемпеля з поховань в
кургані 2/2000 та могили 63/2000 (рис. 8, 2а;
9, 1). У таврі 4 групи читається ім’я магістрата
Каллія та простежується емблема, характер-
на для міської сакральної символіки, у вигляді
палиці Геракла — міфічного засновника міста
(див.: Ефремов 2011, с. 212—213; рис. 13, 2). Ці
штемпеля датуються останньою чвертю IV ст.
до н. е. (Брашинский 1980, с. 39).
7 Без урахування амфорного матеріалу з трьох похо-
вань, досліджених на некрополі В.М. Отрешком і
А.С. Островерховим у 1983 р. (див.: Монахов 1999,
с. 271—272).
Цим саме часом датується і таврована гера-
клейська амфора (штемпель поганої якості) з
поховання 5 некрополя в уроч. Дідова Хата, що
у складі інвентарного супроводу була зафіксо-
вана біля кісток ніг похованого. Також, дода-
мо, що у цій могилі був присутній весь необ-
хідний набір для питва, бо біля черепа похова-
ного знайдений буролаковий канфар (Лапин
1969, с. 6, табл. 6—7). Такий само набір при-
сутній і у похованні зі Старобогданівського не-
крополя (Снытко, Смирнов 2009, с. 268—270,
рис. 3; 4, 1). Штемпель на амфорі належить до
5 пізньої групи, за І.Б. Брашинським, та дату-
ється кінцем IV — початком III ст. до н. е. (Бра-
шинский 1980, с. 39).
Дві тавровані горловини та нижня части-
на амфори зафіксовані під час охоронних до-
Рис. 9. Тавровані уламки гераклейських амфор з
Північного некрополя біля с. Прибузьке
1_2016copy.indd 27 21.04.2016 15:49:44
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 128
сліджень некрополя поселення Миколаїв 6
(Смирнов 2012, с. 161, 163, рис. 11, 3—7).
Фасоські амфори IV—III ст. до н. е. тра-
пляються значно рідше за гераклейські, але є
другими за кількістю знахідок на некрополях
периферії. Вони зафіксовані у могилах, пе-
реважно у складі інвентарного супроводу. Ві-
домі у похованнях некрополів в уроч. Дідова
Хата, Пітухівка (Ebert 1913, S. 27, Abb. 28, S. 30,
Abb. 34, S. 63, Abb. 66). У Північному некро-
полі біля с. Прибузьке профілюючі уламки цих
амфор зафіксовано у чотирьох похованнях (84,
172, 212, 300; Снытко 2000, с. 98—110).
До кола Фасоса належить і верхня частина
амфори із поховання 224/2000 з вузьким лійко-
подібним горлом та округлими у перетині руч-
ками (рис. 4, 2). Найімовірніше, ця амфора мала
зовсім невеликі розміри. На жаль, прямих ана-
логій цій посудині ми не знайшли. Горло амфо-
ри з енгліфічним клеймом у вигляді монограми
(літера «дельта») з поховання 157/2000 можна за-
рахувати до продукції Пепарету (Пепарет 1 (Со-
лоха 2); рис. 10). Аналогічне клеймо на амфо-
рі Пепарету зберігається в музеї Волосу (Греція)
(Амперер, Гарлан 1992, с. 20—21, рис. 10). Ам-
фори Синопи, Менди та інших центрів (Херсо-
нес, Кос, Родос, Кнід) IV—III ст. до н. е. трапля-
ються у поодиноких випадках та, переважно, у
фрагментах. Мендейська та синопська амфори
знайдені у Пітухівському некрополі (Ebert 1913,
S. 27, Abb. 28, S. 27). Там само, у похованні
3
D,
зафіксовано синопське амфорне тавро з ім’ям
астінома Есхіна при керамевсі Посейдонії (емб-
лема затерта; Ebert 1913, S. 47), яке, за Б.М. Гра-
ковим, належить до п’ятої або шостої хроно-
логічної групи (Граков 1929, с. 184). Й.Б. Бра-
шинський зараховує цей штемпель до четвертої
групи (Брашинский 1980, с. 181, № 563), яку
вслід за Д.Б. Шеловим датує III ст. до н. е., най-
імовірніше, його першою половиною (Брашин-
ский 1980, с. 42—43). Незначна кількість зна-
хідок на некрополях, очевидно, свідчить про
менш систематичне їх постачання до Ольвії та
про невеликий обсяг продукції цих центрів, що
безпосередньо надходила до мешканців хори.
Можливо, це було пов’язано й з високою ціною
на цей товар, або з великим попитом на ньо-
го у міського населення, тому до сільських по-
селень потрапляла досить мала його кількість.
Що стосується Синопи, то на базі досліджень
матеріалів з розкопок Ольвіїї Н.О. Лейпун-
ська вказує на масове постачання до Північно-
го Причорномор’я у IV ст. до н. е., переважно,
синопської будівельної кераміки 8. Особливо-
го поширення амфорний імпорт з Синопи до
Ольвії набув уже у III ст. до н. е. (Лейпунская
1981, с. 76). Додамо й те, що поховання з ам-
форними та комбінованими закладками некро-
полів хори, де зафіксована більшість цілих ек-
земплярів, датується саме третьою — початком
останньої чвертей IV ст. до н. е. Загалом, й біль-
шість поховань на сільських цвинтарях з наяв-
ністю амфор, переважно, належить до IV ст. до
н. е. «Мода» на улаштування амфорних і ком-
бінованих з ними закладок підбійних поховань
у пізньокласичну—ранньоеллініністичну добу
характерна не тільки для Нижнього Побужжя.
Так, у Нижньому Подністер’ї вони у поодино-
8 Цей висновок підтверджують і матеріали розкопок
поселення хори Ольвії Сиверсів Маяк 1, де синоп-
ські штемпели першої та другої груп (360—340; 340—
305 рр. до н. е.) зафіксовані переважно на черепиці
(Снытко 1995, с. 147; Jefremow, Snytko 2004, S. 38,
40—42, Abb. 1, 2, 3; Снытко, Касьяновский 2012,
с. 39). Загалом, амфорний імпорт Синопи на посе-
ленні складає лише 15 % серед знахідок продукції ін-
ших міст у IV—III ст. до н. е. (Снытко 1995, с. 147).
При цьому зауважимо, що амфори Хіосу та Гераклеї
складають 60 % (відповідно 40 і 20 %). 25 % припадає
на амфори інших центрів (Фасос, Херсонес, Кнід,
Родос, Кос, Амфіполіс та ін.; Снытко 1995, с. 147).
Таку саму картину, з незначними відмінностями,
надають і результати розкопок інших пам’яток сіль-
ської округи Ольвії (Крыжицкий и др. 1989, с. 128).
Отже, відсоткове співвідношення амфорних знахі-
док, згідно з центрами їх виробництва, на поселен-
нях хори майже співпадає з показником їх присут-
ності на сільських некрополях.
Рис. 10. Горло амфори Пепарета з Північного некро-
поля біля с. Прибузьке
1_2016copy.indd 28 21.04.2016 15:49:44
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 29
ких випадках відомі в Миколаївському (Мелю-
кова 1975, с. 86—87, 227, рис. 31, 5) та Надли-
манському (Субботин, Охотников 1981, с. 104,
106, рис. 1, 1, 2, 3, 5, 7, 10) могильниках, що за-
галом свідчить про спільні риси у поховально-
му обряді іонійського населення, яке заселяло
територію Причорномор’я у часи колонізації,
та про тісні економічні і культурні зв’язки між
полісами Північно-Західного Причорномор’я в
античну епоху (Снытко 1990а, с. 93). До того ж
треба враховувати, що у класично-елліністичну
добу Ольвія здійснювала сакральний протекто-
рат над загальногрецьким святилищем Ахілла
на Левке (майже до II ст. н. е. див.: Охотников,
Островерхов 1993, с. 116; Снытко 2009a, с. 84;
2009б, с. 365—371), мала військовий флот, про
що свідчать лапідарні документи (IOSPE, I2,
325; Виноградов 1984, с. 56; 1989, с. 164 сл.) та
була найвпливовішою і наймогутнішою держа-
вою у Північно-Західному Понті до етапу кризи
у пізньоелліністичний період.
Завершуючи огляд амфорної тари зазначи-
мо, що у VI—III ст. до н. е. вона, безперечно,
була одним з найважливіших елементів похо-
вального церемоніалу сільського населення
Нижнього Побужжя на всіх його етапах.
Амперер Ж.И., Гарлан И. Греческие амфорные мастерские // Греческие амфоры. — Саратов, 1992. — С. 8—31.
Бандуровський О.В. Античні амфори з курганів скіфського періоду Лівобережної лісостепової України // Археоло-
гія. — 2011. — № 1. — С. 68—79.
Брашинский И.Б. Методика изучения стандартов древнегреческой керамической тары // СА. — 1976. — № 3. —
С. 87—103.
Брашинский И.Б. Греческий керамический импорт на Нижнем Дону. — Л., 1980.
Буйських С.Б. Три пригоршні землі на могилу археолога // БИ. — Симферополь; Керчь, 2012. — Вып. XXVI. —
С. 512—539.
Виноградов Ю.Г. Керамические клейма острова Фасос // НЭ. — 1972. — Вып. X. — С. 3—64.
Виноградов Ю.Г. Декрет в честь Антестерия и кризис Ольвийского полиса эпоху эллинизма // ВДИ. — 1984. —
№1. — С. 51—80.
Виноградов Ю.Г. Политическая история Ольвийского полиса VII—I вв. до н. э. (историко-эпиграфическое иссле-
дование). — М., 1989.
Внуков С.Ю. Причерноморские амфоры I в. до н. э. — II в. н. э. — М., 2003.
Гаврилюк Н.А. История экономики Степной Скифии VI—III вв. до н. э. — Харьков, 1999.
Гаврилюк Н.А. Степная Скифия VI—V вв. до н. э. (эколого-экономический аспект). — Автореф. ... дисс. докт. ист.
наук. — СПб., 2000.
Граков Б.Н. Древнегреческие клейма с именами астиномов. — М., 1929.
Гребенников Ю.С. Киммерийцы и скифы Степного Побужья (IX—III вв. до н. э.). — Николаев, 2008.
Ефремов Н.В. Монархическая символика в керамических клеймах Синопы: Селевкидское влияние на Южном бе-
регу Понта // ВЭ. — М., 2011. — Вып. V. — С. 207—231.
Задников С.А. Античная керамика третьей четверти VII в. до н. э. из раскопок на Бельском городище //
Международные отношения в бассейне Чёрного моря в скифо-античное и хазарское время. — Ростов-на-
Дону, 2009. — С. 15—21.
Задніков С.А., Гавриш П.Я. Антична кераміка в матеріалах зольника 7 західного укріплення Більського городища //
Археологія. — 2011. — № 3. — С. 101—109.
Зеест И.Б. Керамическая тара Боспора. — М., 1960 (МИА. — 83).
Иванов Т. Антична керамика от некропола на Аполония // Аполония. Разкопките в некропола на Аполония през
1947—1949 г. — София, 1963. — С. 65—269.
Кац В.И. Типология и хронологическая классификация херсонесских магистатских клейм // ВДИ. — 1985. —
№ 1. — С. 87—113.
Кац В.И. Методика сравнительной оценки экспорта—импорта товаров в керамической таре из одного производ-
ственного центра // Греческие амфоры. — Саратов, 1992. — С. 205—228.
Кац В.И. Греческие керамические клейма эпохи классики и эллинизма (опыт комплексного изучения) // БИ. —
Вып. XVIII. — Симферополь; Керчь, 2007.
Кац В.И., Тункина И.В. Зарождение керамической эпиграфики в России // АМА. — Саратов, 1990. — Вып. 7. —
С. 111—122.
Кац В.И., Монахов С.Ю. Предисловие редакторов // Греческие амфоры. — Саратов, 1992. — С. 3—7.
Козуб Ю.І. Некрополь Ольвії V—IV ст. до н.е. — К., 1974.
Кондратюк М.В. Архэ и афинская демократия // Античная Греция. — М., 1983. — Т. 1. — С. 327—365.
1_2016copy.indd 29 21.04.2016 15:49:45
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 130
Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Бураков А.В., Отрешко В.М. Сельская округа Ольвии. — К., 1989.
Лапин В.В. Отчёт о раскопках античного могильника у Маяка Дедова Хата Николаевского района, Николаевской
области // НА ІА НАНУ. — 1969/ 16-б.
Лейпунская Н.А. Керамическая тара из Ольвии (из опыта изучения амфор VI—IV вв. до н. э.). — К., 1981.
Лейпунская Н.А. Керамика из затопленной части Ольвии // Античная культура Северного Причерноморья. — К.,
1984. — С. 65—88.
Лейпунская Н.А. Амфоры // Культура населения Ольвии и её округи в архаическое время. — К., 1987. — С. 87—102.
Мелюкова А.И. Поселение и могильник скифского времени у с. Николаевка. — М., 1975.
Мелюкова А.И. Народы Северного Причерноморья накануне и в период греческой колонизации // Местные этно-
политические объединения Причерноморья в VI—IV вв. до н. э. — Материалы IV Всесоюзного симпозиума
по древней истории Причерноморья: Цхалтубо-Вани 1985. — Тбилиси, 1988. — С. 8—27.
Монахов С.Ю. Динамика форм и стандартов синопских амфор // Греческие амфоры. — Саратов, 1992. — С. 163—204
Монахов С.Ю. Греческие амфоры в Причерноморье. Комплексы керамической тары VII—II веков до н. э. — Са-
ратов, 1999.
Монахов С.Ю. Греческие амфоры в Причерноморье. Типология амфор ведущих центров-экспортёров товаров в
керамической таре. Каталог-определитель. — М.; Саратов, 2003.
Монахов С.Ю., Рогов Е.Я. Амфоры некрополя Панское I // АМА. — Саратов, 1990. — Вып. 7. — С. 128—154.
Онайко Н.А. Античный импорт в Приднепровье и Побужье в VII—V вв. до н. э. — М., 1966 (САИ. — Д. 1—27).
Онайко Н.А. Античный импорт в Приднепровье и Побужье в IV—II вв. до н. э. — М., 1970 (САИ. — Д. 1—27).
Онайко Н.А. Архаический Торик. Античный город на северо-востоке Понта. — М., 1980.
Охотников С.Б. Нижнее Поднестровье в VI—V вв. до н. э. — К., 1990.
Охотников С.Б., Островерхов А.С. Святилище Ахилла на острове Левке (Змеином). — К., 1993.
Папанова В.А. Особливості поминально-поховального обряду некрополя Ольвії // Наукові праці історичного фа-
культету Запорізького державного університету. — Запоріжжя, 2002. — Вип. XV. — С. 268—272.
Папанова В.А. Урочище Сто могил — некрополь Ольвии Понтийской. — К., 2006.
Парович-Пешикан М. Некрополь Ольвии эллинистического времени. — К., 1974.
Рубан В.В. О датировке поселения Козырка II // Памятники древних культур Северного Причерноморья. — К.,
1979. — С. 60—80.
Рубан В.В. О датировке Ягорлыцкого поселения // Исследования по античной археологи Северного Причерно-
морья. — К.,1980. — С. 104—114.
Рубан В.В. Археологический комплекс из поселения Чертоватое II на Бугском лимане // Памятники древних
культур Северо-Западного Причерноморья. — К., 1981. — С. 63—73.
Рубан В.В. Классификация клазоменских амфор из Нижнего Побужья // ПИО. — Парутино, 1985. — С. 67—68.
Рубан В.В. Опыт классификации так называемых милетских амфор из Нижнего Побужья // СА. — 1991. — № 2. —
С. 182—195.
Рубан В.В. Раскопки и разведки античных памятников Нижнего Побужья // БИ. — Симферополь; Керчь, 2012. —
Вып. XXVI. — С. 531—534.
Рубан В.В., Отрешко В.М. Граффити приольвийских поселений догетского времени // БИ. — Симферополь;
Керчь, 2012. — Вып. XXVI. — С. 530—531.
Русяева А.С. Религия и культура античной Ольвии. — К., 1992.
Скуднова В.М. Архаический некрополь Ольвии. — Л., 1988.
Смирнов А.И. Александровский — новый могильник хоры Ольвии в г. Николаев // Древности Северного Причер-
номорья III—II вв. до н. э. — Тирасполь, 2012. — С. 149—164.
Смирнов И.А., Снытко И.А., Липавский С.А. Погребения IV в. до н. э. Северного некрополя у с. Прибугское //
Проблемы истории и археологии Нижнего Поднестровья. — Тез. док. и сообщений научно-практической
историко-краеведческой конференции. — Ч. 2. — Белгород-Днестровский, 1990. — С. 90—91.
Снытко И.А. Погребальные обряды населения ольвийской хоры // Материалы по археологии Ольвии и её окру-
ги. — Препр. — К., 1990. — С. 7—17.
Снытко И.А. Подбойные могилы античных некрополей Нижнего Побужья и Нижнего Поднестровья IV—III вв. до
н. э. // Проблемы истории и археологии Нижнего Поднестровья. — Тез. док. и сообщ. научно-практической,
историко-краеведческой конференции. — Ч. 2. — Белгород-Днестровский, 1990а. — С. 91—93.
Снытко И.А. Исследования поселения Сиверсов Маяк-I на Бугском лимане (краткая информация о раскопках) //
Античные полисы и местное население Причерноморья. — Материалы Международной научной конферен-
ции «Межполисные взаимоотношения в Причерноморье в доримскую эпоху. Экономика. Политика. Куль-
тура». — Севастополь, 1995. — С. 146—150.
1_2016copy.indd 30 21.04.2016 15:49:45
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 31
Снытко И.А. Отчёт о раскопках Северного некрополя у с. Прибугское в 2000 году // НА ІА НАНУ. — 2000/141.
Снитко І.О. Поховальний обряд населення хори Ольвії IV—III ст. до н. е. // Археологія. — 2009. — № 3. — С. 25—34.
Снытко И.А. Культ Аполлона на древнегреческих поселениях Нижнего Побужья и некоторые аспекты культурно-
исторического развития региона в античную эпоху // ССПК. — Запоріжжя, 2009а. — Вып. XV. — С. 183—188.
Снытко И.А. О культе Ахилла в Нижнем Побужье в античную эпоху // БФ. — Искусство на периферии античного
мира. — СПб., 2009б. — С. 365—371.
Снытко И.А. Ольвийская тирания, «скифский протекторат» и некоторые вопросы социально-политической
и экономической истории Ольвийского полиса позднеархаического и раннеклассического времени //
МАСП. — Вып. 12. — Одесса, 2011. — С. 125—149.
Снытко И.А. Погребальные сооружения сельских некрополей Ольвии в контексте древнегреческой ритуальной
практики населения Нижнего Побужья позднеархаической, классической и эллинистической эпох // АВ. —
Вып. 19. — СПб, 2013. — С. 91—104.
Снитко І.О. Характер і динаміка економічних стосунків Ольвії з містами Іонії в VI—V ст. до н. е. та початок фор-
мування внутрішньопонтійського ринку // Археологія. — 2014. — № 2. — С. 17—28.
Снытко И.А., Гребенников В.Б., Липавский С.А., Смирнов И.А. Отчёт о работах Ольвийской периферийной
экспедиции сектора охраны памятников археологии Николаевского краеведческого музея в 1988 году // НА
ІА НАНУ. — 1988/96.
Снытко И.А., Касьяновскиий В.А. Богоявленск и его окрестности: Историко-краеведческие очерки. — Симферо-
поль, 2012.
Субботин Л.В., Охотников С.Б. Скифские погребения Нижнего Поднестровья // Древности Северо-Западного
Причерноморья. — К., 1981. — С. 102—116.
Фармаковский Б.В. Раскопки некрополя древней Ольвии в 1901 г. // ИАК. — Вып. 8. — СПб., 1903. — С. 1—113.
Федосеев Н.Ф. Итоги и перспективы изучения синопских керамических клейм // Греческие амфоры. — Саратов,
1992. — С. 147—163.
Шелов Д.Б. Керамические клейма Танаиса III—I вв. до н.э. — М., 1975.
Шишова И.А. Раннее законодательство и становление рабства в античной Греции. — Л.,1991.
Яйленко В.П. Архаическая Греция // Античная Греция. — М., 1983. — Т. 1. — С. 128—193.
Birzescu I. Die Archaischen und Frühklassischen Transportamphoren // Histria. — Vol. XV. — Bukarest, 2012.
Clinkenbeard B.G. Lesbian Wine and Storage Amphoras: A Progress Report on Indentification // Hesperia. — 1982. —
Vol. 51. — № 3. — P. 248—268.
Dupont P. Amphores commerciales archaiques de la Grece de l,Est // PDP. — Fasc. 554/557. — Napoly, 1982. —
P. 193—209.
Ebert M. Ausgrabungen auf dem Gute Maritzyn, Gouv. Cherson (Süd. Rusland) // PZ. — Bd. V. — Leipzig, 1913.
Grace V. Amphoras and the Ancient Wine Trade. — Princeton, 1961.
Jefremow N. Die Amphorenstempel des hellenistischen Knidos. — München, 1995.
Jefremow N., Snytko I. Altgriechische Keramikstempel von den Ausgrabungen in der Wasserscheide Siversov Majak bei Ol-
bia // MBAH. — St. Katharinen, 2004. — Bd. XXIII. — H. 2. — S. 1—46.
Grandjouan C. Terracottas and Plastic Lamps of the Roman Period // The Athenian Agora. — Vol. VI. — Princeton, 1961.
Lang M. Graffiti and dipinti // The Athenian Agora. — Vol. XXI. — Princeton, 1976.
Robinson H.S. Pottery of The Roman Period. Chronology // The Athenian Agora. — Vol. V. — Princeton, 1959.
Rotroff S.I. Hellenistic Pottery. Athenian and Imported Moldmaide Bowls // The Athenian Agora. — Vol. XXII. —
Princeton, 1982.
Rotroff S.I. Hellenistic Pottery. Athenian and imported wheelmade table ware and related material // The Athenian Agora. —
Vol. XXIX. — Princeton, 1997. — Part I—ІI.
Rotroff S.I. Hellenistic Pottery. The Plain Wares // The Athenian Agora. — Vol. XXXIII. — Princeton. — Michigan, 2006.
Sparkes B.A., Talcott L. Black and Plain Pottery of the 6-th, 5-th and 4-th Centuries B.C. // The Athenian Agora. —
Vol. XII. — Princeton. — 1970. — Part I—II.
Townsend R.F. The East Side of the Agora. The Remains beneath. The Stoa of Attalos // The Athenian Agora. —
Vol. XXVII. — Princeton. — Baltimore. — Maryland, 1995.
Надійшла 29.01.2016
1_2016copy.indd 31 21.04.2016 15:49:45
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 132
И.А. Снытко
АМФОРЫ С СЕЛЬСЬКИХ НЕКРОПОЛЕЙ ОЛЬВИЙСЬКОГО ПОЛИСА
VI—III вв. до н. э.: ЦЕНТРЫ ПРОИЗВОДСТВА, САКРАЛЬНО-РИТУАЛЬНЫЙ АСПЕКТ
В предлагаемой статье рассматривается наиболее массовая категория находок в погребениях могильников хоры
Ольвии — амфоры. В позднеархаическую—раннеклассическую эпохи амфоры использовались преимущественно
в качестве погребального реквизита, а также для возлияний при проведении похоронной процедуры и последую-
щей тризны. В основном использовалась тара ведущих наиболее интенсивную торговлю с Ольвией греческих
центров, среди которых преобладали Хиос, Самос, Аттика, Клазомены, Лесбос. В позднеклассическую эпоху,
кроме использования в составе погребального инвентаря и для проведения ритуально-поминальной церемонии,
амфоры широко применяются и в качестве деталей для обустройства погребальных сооружений (кромлехи, за-
клады подбоев). Наиболее применимыми в этих целях были амфоры Хиоса, Гераклеи Понтийской и Фасоса.
Можно констатировать, что для населения Ольвийского полиса амфорная тара являлась одним из главных эле-
ментов при проведении погребальной процедуры в VI—III вв. до н. э.
I.O. Snytko
AMPHORAE FROM THE 6th—3rd CENTURY RURAL NECROPOLEIS
OF OLBIAN POLIS: PRODUCTION CENTRES AND SACRAL AND RITUAL ASPECT
In the article presented, analysed are the amphorae, the most mass category of the findings in graves of the burial grounds
at Olbian chora. Amphorae were used mainly as the funeral property, and also for the libations during the funeral procedure
and the following funeral feast in the Archaic and the Early Classical periods. Used were mainly the vessels from the Greek
centres leading the most intensive trade with Olbia, among which Chios, Samos, Attic, Klazomenai, and Lesbos prevailed.
In the Late Classical period, besides their usage in the burial inventory structure and for funeral rites, amphorae were widely
used as the details for funeral structures building: cromlechs, vertical slabs covering the entrance into an undercut grave.
The most often used for these purposes were the amphorae of Chios, Herakleia Pontike, and Thasos. It can be stated that
amphorae were one of the most important elements in funeral rites for the Olbian polis population during the period from
the 6th to the 3rd centuries BC.
Деревообробка є однією з традиційних реміс-
ничих галузей у Давній Русі. Дерево було най-
доступнішим як будівельним, так і матеріалом
для виготовлення дрібних речей різноманітно-
го призначення.
Масові знахідки дерев’яних артефактів на
півночі Русі, зокрема в Новгороді, започат-
М.С. Сергєєва, О.Є. Черненко
ДЕРЕВ’ЯНІ ВИРОБИ З ДАВНЬОРУСЬКОГО ЧЕРНІГОВА
(матеріали розкопок 2006 р. на території Чернігівського дитинця)
У статті проаналізовано дерев’яні вироби, виявлені в одній із будівель ХІІІ ст. на території Чернігівського дитинця
в 2006 р. Окрім звичайного візуального обстеження, дерев’яні артефакти було вивчено з метою визначення сировини
виробництва кожного виду виробів. Виявлено, що серед знахідок репрезентована продукція домашнього й професійного
ремесла. Усі вироби виготовлені з місцевих порід дерева.
К л ю ч о в і с л о в а: Русь, стародавній Чернігів, дерев’яні вироби, дерев’яний посуд, ремесло, обробка дерева.
кували вивчення майже невідомого до цьо-
го часу світу давньоруських древ’яних виро-
бів (Колчин 1968; 1971). Узагальнюючі роботи
з давньоруської деревообробки та її продук-
ції (Колчин 1985, с. 254—260; Хорошев 1997,
с. 8—10; Розенфельдт 1997, с. 44—46; 1997а,
с. 47—48; 1997б, с. 115—117) базуються пере-
важно на новгородських даних. У той же час,
унаслідок розкопок останніх десятиліть, на ба-© М.С. СЕРГЄЄВА, О.Є. ЧЕРНЕНКО, 2016
1_2016copy.indd 32 21.04.2016 15:49:45
|