Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи

Викривлене сприйняття неолітичної революції призвело до застою й відвертих помилок у вивченні неоліту. Пропону- ються можливі виходи подолання цієї ситуації.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Манько, В.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2013
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194899
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи / В.О. Манько // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 16-32. — Бібліогр.: 56 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-194899
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1948992023-12-01T15:40:03Z Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи Манько, В.О. Статті Викривлене сприйняття неолітичної революції призвело до застою й відвертих помилок у вивченні неоліту. Пропону- ються можливі виходи подолання цієї ситуації. Понятие «неолитическая революция», введенное Г. Чайлдом, стало известно в Советском Союзе в 1950-е гг. Из- начально идеи этого исследователя были восприняты как такие, что имели отношение лишь к экономической сфере человеческой жизни, в первую очередь, это возникновение земледелия и скотоводства. Поэтому длитель- ное время советская и постсоветская археология оставалась на позициях автохтонного развития неолита Восточ- ной Европы. Игнорирование закономерностей неолитической революции, которые Г. Чайлд связывал с социаль- ным развитием общества и с идеологией, мешало пониманию неолита, не позволяло искать причины и движущие силы перехода к новому способу жизни. Отказ от такого механистического восприятия неолита как чисто экономического явления позволяет наметить механизм постепенного перехода к новому образу жизни в виде образования культурно-исторических областей в неолите, которые были результатом конкурентной борьбы и одновременно формой общественного регулирования отношений с соседями. Культурно-исторические области рассматриваются также как информационные структуры, в рамках которых распространялись инновации, происходящие из региона Ближнего и Среднего Востока. Высказывается также предположение, что предпосылкой неолитической революции в Украине были мигра- ции населения из Ближнего и Среднего Востока в конце плейстоцена — начале голоцена, что привело к появле- нию здесь ряда индустрий, традиционно рассматривающихся как мезолитические. В дальнейшем эти миграции облегчили диффузию культурных традиций Ближнего и Среднего Востока и обусловили быстрое распространение неолитического способа жизни на территории юга Восточной Европы. The concept of «Neolithic Revolution» introduced by G. Childe became known in the Soviet Union in the 1950-s. Initially, this researcher’s ideas were apprehended as such that they were concerning only economic sphere of human life, first of all, the origin of agriculture and cattle breeding. As a result, the Soviet and post-Soviet archaeology for long time remained on positions of autochthonous development of the Neolithic in Eastern Europe. Dropping Neolithic Revolution rules, which G. Childe related with the society’s social development and with ideology, prevented the understanding of the Neolithic and did not allow searching for the reasons and moving forces of transition to a new way of life. Rejection of such mechanical perception of the Neolithic as a purely economical phenomena, allows outlining the mechanism of gradual transition to the new way of life reflected in development of cultural and historical areas in the Neolithic which were the result of competitive struggle and, at the same time, the form of public control over the relations with neighbours. Cultural and historical areas are considered also as information systems within which the innovations coming from the Near and Middle East region extended. The author comes out with the assumption that precondition of the Neolithic Revolution in Ukraine were population shifts from the Near and Middle East in the end of the Pleistocene and the beginning of the Holocene which has led to the rise of some industries here traditionally considered as Mesolithic. Further these migrations facilitated diffusion of the Near and Middle East cultural traditions and caused fast distribution of the Neolithic way of life in Eastern Europe South territory. 2013 Article Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи / В.О. Манько // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 16-32. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194899 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Манько, В.О. Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи Археологія
description	Викривлене сприйняття неолітичної революції призвело до застою й відвертих помилок у вивченні неоліту. Пропону- ються можливі виходи подолання цієї ситуації.
format	Article
author	Манько, В.О.
author_facet	Манько, В.О.
author_sort	Манько, В.О.
title	Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи
title_short	Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи
title_full	Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи
title_fullStr	Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи
title_full_unstemmed	Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи
title_sort	ідеї г. чайлда та їх застосування для вивчення неоліту східної європи
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194899
citation_txt	Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи / В.О. Манько // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 16-32. — Бібліогр.: 56 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT manʹkovo ídeígčajldataíhzastosuvannâdlâvivčennâneolítushídnoíêvropi
first_indexed	2025-07-16T22:30:30Z
last_indexed	2025-07-16T22:30:30Z
_version_	1837844430199980032
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 16 hensive tale from the chronicle about the struggle of Igor and Olga with the Drevlyans. As it appeared, the latter had not only gords which Kyiv prince’s armed force had to besiege, but also princes, «narochyti muzhi» (tribal foremen), and the viche, i.e. all the institutions characteristic for the early state form of public life organization. Excavations by B.A. Zvizdet skyj at Iskorosten, the Drevlyans’ capital, showed that socially and economically nothing differed it from Kyiv. Undoubtedly, this Eastern Slavs community organization reflected in Rus and Greeks agreements. Having listed cities for which the Greeks committed to give «uklad» (contribution), the chronicle noted that «по тем бо городамъ седяху велиции князи подъ Олгомъ суще» (grand princes under the rule of Oleg sit in those cities). Ambassadors «от рода Ру- скаго» (from Rus family) represented not only Oleg, but also «всехъ, иже подъ рукою его светлыхъ бояръ» (all the boyars who were under his hand), while the Greeks had to keep love «къ княземъ же светлымъ нашим Руским и къ всемъ, иже суть подъ рукою светлого князя нашего» (to our illustrious Rus princes and to all who are under our illustrious prince’s hand). Undeniably, here it is spoken not of some mythical members of Rurikids family, but of local Slavonic princes subdued by Kyiv rule. Consequently, there are no reasons to exclude the «tribal» stage in the Eastern Slavs’ life from their own statehood evolution, as well as to start this statehood history only from the Varangians coming, which is often done in our times and even supplemented with search for the first Rus capital at the north of the Eastern Slavs milieu. These are contra-fruitful studies. At best one will determine administrative and political centres of separate intra-tribal unions and at that will come to the conclusion that all of them socially were one order phenomena, none of which essentially superior and politically more significant. Ladoga and Novgorod in the north were the local centres of the early statehood development same as were Kyiv and Iskorosten in the south or Polotsk in the north-west. None of these centres can be considered as a capital of Rus at the 860-s. Common metropolis for all the Eastern Slavs arose when the north and the south united into one state formation. Since 882 it was Kyiv. Though the name «Rus land» in the chronicle starts to be used from the beginning of Byzantine Emperor Michel III reign, the dates in it are counted not from Rurik or Askold, but from Oleg. Undoubtedly, the chroniclers were aware that the Ancient Rus state history should be counted off only from the beginning of his reign in Kyiv. Однією з важливих подій в археології ХХ ст. була ідея неолітичної революції, висунена Ґ. Чайлдом. Вона надала суто класифікаційно- му поняттю «неоліт» соціокультурного змісту, який маркував важливу віху в історії людства. Однак втілення поглядів Ґ. Чайлда в конкрет- них дослідженнях зазвичай зводилося до по- шуку археологічних ознак неоліту й не врахо- вувало цілісності концепції, що призвело до її викривлення та відбилося на вивченні цієї доби. Проаналізуємо основні ідеї вченого та © В.О. МАНЬКО, 2013 В.О. Манько ІДЕЇ Ґ. ЧАЙЛДА ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ НЕОЛІТУ СХІДНОЇ ЄВРОПИ Викривлене сприйняття неолітичної революції призвело до застою й відвертих помилок у вивченні неоліту. Пропону- ються можливі виходи подолання цієї ситуації. К л ю ч о в і с л о в а: Ґ. Чайлд, неолітична революція, крем’яна індустрія, докерамічний неоліт, культурно-історична область. їхню придатність як основи для вивчення нео- літу. Неолітична революція Ґ. Чайлда. У праці «Новий погляд на найдавніший Схід» (Childe 1934) вчений вперше окреслив сутність неолі- тичної революції, ще не вживаючи це понят- тя. Перевидана пізніше, ця книжка (Childe 1952) вийшла 1956 р. російською. Відтоді по- няття «неолітична революція», сформульоване в іншій роботі, стали вживати в радянській ар- хеології. Сутність цієї концепції (Чайлд 1956, с. 53—55) зводилася до того, що через докорін- ну зміну клімату за верхнього палеоліту на те- ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 17 риторії Афразії встановився сухий клімат зі сте- повими ландшафтами. Тож мисливці-збирачі були змушені кочувати в пошуках тварин, час- то на значні відстані. Це сприяло широкому спілкуванню колективів, обміну інформацією та розповсюдженню інноваційних технологій і галузей господарства, особливо пов’язаних з розведенням злаків і худоби. Саму появу цих нових галузей вчений пов’язував з оазами, де вперше виник симбіоз людей і тварин (Чайлд 1956, с. 57—58). Таким чином, неолітична революція, за Ґ. Чайлдом, ґрунтувалася на взаємодії двох чинників: 1) кліматичних змінах у Північній Африці, на Близькому Сході та в Передній Азії, що призвели до міграцій мисливців і пер- ших експериментів з рільництва й скотарства в оазах; 2) формуванні завдяки міграціям інфор- маційного поля як засобу розповсюдження ін- новаційних технологій і нових форм господар- ства. Наслідком того був демографічний вибух, який провокував нові міграції, оскільки почат- кові рільництво й скотарство не забезпечува- ли постійної осілості. Значення цієї револю- ції порівнювалося, з одного боку, з освоєнням вогню за палеоліту, з іншого — з результатами промислової революції в Англії та асоціювало- ся, найперше, з демографічним вибухом. За Ґ. Чайлдом, неолітична революція була тривалим процесом, пов’язаним з розвитком перехідних культур (Чайлд 1956, с. 61). Єдиною такою він назвав натуфійську культуру Близь- кого Сходу, а одним з аргументів того була на- явність у ній ножів для зрізування злаків. У тому вчений вбачав початок експериментуван- ня з дикими злаками, але загалом характеризу- вав натуфійців як мисливців-рибалок. Погляди на сутність і зміст неолітичної ре- волюції Г. Чайлд конкретизував у праці «Лю- дина створює себе» (Childe 1951, р. 61—85). Він обстоював незалежний, але синхронний розвиток рільництва й скотарства, не запере- чуючи наявності змішаної економіки, та під- креслював, що виробництво харчів мало при- звести до зростання населення. Потреби пла- нування господарства та зберіганя продуктів зумовлювали осілий спосіб життя, хоча водно- час наголошувалося, що обмеження рухливос- ті було можливе й без переходу до відтворю- вального господарства, а малорухливість — не обов’язкова для носіїв нових форм господар- ства. Розглядаючи неолітичні общини як са- модостатні, Ґ. Чайлд наголошував на міжоб- щинних стосунках, декларуючи, що саме вони стимулювали поширення неолітичного спосо- бу життя. Такі зв’язки сприяли обміну предме- тами престижу й створювали умови для спіль- них господарських дій (розчищення ділянок). Ідеологічною основою міжобщинної комуні- кації були магічно-релігійні засади. До архео- логічних критеріїв неоліту Ґ. Чайлд відносив наявність мотик і сокир, необхідних для підго- товки ділянок і обробітку ґрунту. Згодом уні- версальною характеристикою неоліту став ке- рамічний посуд. Звичайно, ці та інші риси неоліту — від- творювальне господарство, осілість, престиж- ний обмін, ткацтво тощо (див.: Zeder 2009) — з’явилися не враз, і не всі були обов’язковими, але більшість зберігають актуальність. Впадає в око, що Ґ. Чайлд, віддаючи належне винахо- ду відтворювального господарства, наголошу- вав, що поширення рільництва й скотарства було наслідком тих явищ, які визріли в колек- тивах мисливців-рибалок-збирачів і призвели до появи комунікаційної системи, яка й забез- печила розповсюдження інновацій на просто- рах Афразії, а згодом і Європи. Ідеї Ґ. Чайлда в радянській і пострадянській науці. Вказаний нюанс поглядів Ґ. Чайлда — принциповий для розуміння доби неоліту — зазвичай не береться до уваги сучасними до- слідниками. Приміром, у вступі до праці з нео- літу Північної Євразії зазначено: «Відповідно до його (Ґ. Чайлда — В. М.) поглядів, початок нео- літу ознаменувався виникненням відтворюваль- ного господарства у вигляді примітивного ріль- ництва й скотарства, що призвело до осілос- ті населення, створення надлишкових ресурсів і, в підсумку, до зростання населення, виникнен- ня поселень міського типу…» (Ошибкина 1996, с. 7). Таке сприйняття неолітичної революції показове та певною мірою відображує «офі- ційне» розуміння теорії Ґ. Чайлда радянськи- ми археологами, які зводили ту революцію до змін у господарстві, ігноруючи сутність самого процесу та його важелі. Спрощення теорії Ґ. Чайлда розпочалося з виходом його книжки російською. У передмо- ві В.І. Авдієв писав: «Чайлд приділяє велику ува- гу економічному чиннику. Зокрема, він неоднора- зово вказує, що перехід давніх народів до рільниц- тва був величезним переворотом в економіці» (Авдиев 1956, с. 8). Відтак, редактор і автор пе- редмови до цього видання сприймав неолітич- ну революцію як суто економічне явище. Те само бачимо і в українській археології. Приміром, В.М. Даниленко писав: «Докера- мічний неоліт, як і неоліт загалом, характеризу- ється виникненням рільництва й скотарства — ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 18 «економічною революцією», за визначенням Ґ. Чайлда, який сприйняв важливу тезу істо- ричного матеріалізму про те, що виникнення від- творювальних форм господарства кладе рубіж між палеолітом і неолітом» (Даниленко 1969, с. 8). Тут теорія Ґ. Чайлда оцінена через приз- му марксистського світогляду, тобто згідно зі схемою поступального економічного прогресу. Ґ. Чайлд теж вважав себе марксистом, але не був ортодоксом. Зрозуміло, в радянській нау- ці не було місця дифузіонізму, тож ідею поши- рення відтворювальної економіки внаслідок перетворень у структурі суспільства й ство- рення інформаційного поля як засобу розпо- всюдження інновацій ігнорували, а концепцію Ґ. Чайлда сприймали по-своєму. Викривлене розуміння Ґ. Чайлда підтвер- джує, зокрема, О.О. Формозов, який писав: «Величезне значення відкриття, яке отримало в літературі умовну назву «неолітична револю- ція», стало зрозумілим нашим археологам тільки останніми роками. Ідеї Ґ. Чайлда та Р. Брейдву- да не відразу завоювали визнання в радянській на- уці» (Формозов 1977, с. 9). Цілком зрозуміло, що О.О. Формозов ототожнював ідеї Ґ. Чайл- да та Р. Брейдвуда, хоча розбіжності між ними були суттєві та навіть більше — антагоністичні. Забігаючи наперед, вкажемо, що за Чайлдову сприймали теорію Р. Брейдвуда. Сам О.О. Фор- мозов писав: «Говорячи мовою соціолога, в істо- рії кам’яної доби ми повинні розрізняти два великі етапи — добу привласнювального господарства й добу відтворювального...» (там само, с. 17). Хоча посилання на Р. Брейдвуда тут немає, ця заява концентровано передає його головний висно- вок. Щоб упевнитися в цьому, звернемося до праць Р. Брейдвуда. Р. Брейдвуд досліджував палеолітичні та ран- ньонеолітичні стоянки схилів Загросу (Ірак). З-поміж розкопаних ним пам’яток Джармо — одне з найвідоміших ранньонеолітичних по- селень Близького Сходу. Вказавши, що клі- мат Загросу раннього голоцену не відрізняв- ся від сучасного, тобто мінімалізувавши вплив природних чинників, він відмовився від тео- рії оазового походження відтворювального гос- подарства Ґ. Чайлда, а заодно — й від тези про активізацію спілкування в ході неолітичної ре- волюції, яку назвав революцією виробництва харчів. Перехід до відтворювального госпо- дарства Р. Брейдвуд пояснював загальним рів- нем розвитку культури, тобто з позицій ево- люціонізму. На ґрунті пам’яток схилів Загросу він виділив дві ери: привласнення харчів і ви- робництва їх (Braidwood 1951; 1952). Саме цю періодизацію видав за свою О.О. Формозов у згаданій праці. Р. Брейдвуд навіть відмовив- ся від понять «мезоліт» і «неоліт», а згодом — і від «революції виробництва харчів», замінив- ши її на «появу ефективного сільськогосподар- ського суспільства» та наголосивши, що зміни мали не революційний, а еволюційний харак- тер (Braidwood 1960, р. 4). Так Р. Брейдвуд оста- точно порвав з теорією Ґ. Чайлда та його рево- люційною марксистською фразеологією й вивів на перший план еволюціонізм навзамін дифузі- онізму. Саме ця модель Р. Брейдвуда й сприйма- лася радянськими й пострадянськими археоло- гами за неолітичну революцію Ґ. Чайлда. Цю підміну чітко бачимо у В.М. Массона, зокрема в праці, присвяченій неолітичному поселенню Джейтун. В останній її главі роз- глянута проблема неолітичної революції, і ви- сновки В.М. Массона стали надалі хрестома- тійними. Найперше привертає увагу спроще- не розуміння ідей Ґ. Чайлда: «Під поняттям «неолітична революція» він мав на увазі перехід до рільництва й скотарства як до кардинально нових типів господарської діяльності...» (Мас- сон 1971, с. 108). Відтак, В.М. Массон сприй- няв результат неолітичної революції за її зміст, тобто став на позицію Р. Брейдвуда. Попри за- уваження, що революція виробництва харчів Р. Брейдвуда звужує зміст неолітичної (там само, с. 109), саме таку «вузьку» модель обсто- ював вчений, зазначивши, що «перша поява доместикованих видів рослин і тварин має пер- шочергове значення для… неолітичної револю- ції» (Массон 1971, с. 110). А на підтвердження того скористався авторитетом К. Маркса про те, що поява машини для прядіння Д. Уайєтта сповістила про початок промислової револю- ції (Маркс, Енгельс, т. 23, с. 355). Логічна помилка тут криється в тому, що культурно-історичний процес зведено до кон- кретного факту, який сам по собі нічого не зна- чить. Адже винахід парової машини в еллініс- тичному Єгипті не підштовхнув до промисло- вої революції. К. Маркс це розумів, тож писав кількома сторінками нижче: «…винаходи Во- кансона, Аркрайта, Уатта і т. д. могли здій- снитися тільки завдяки тому, що ці винахідники знайшли велику кількість вправних робітників- механіків, уже підготовлених мануфактурним періодом» (Маркс, Енгельс, т. 23, с. 364). Інши- ми словами, винахід стає дієвим тільки в пев- ному соціокультурному середовищі. Натомість за В.М. Массоном, неолітична революція від- бувалася суто механічно, без урахування соці- альних та ідеологічних її складових. Звідси й ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 19 народилися його три моделі неолітичної рево- люції: рільничо-скотарська на основі суспіль- ства мисливців і збирачів, рільнича на ґрунті збирачів і рільнича з елементами рибальства (Массон 1971, с. 111). За такого підходу чис- ло моделей з накопиченням знань може зрос- тати. Аналогічні процеси відбуваються й на За- ході. Приміром, К. Ґембл пише про сучасне використання терміну «неолітична револю- ція» як синоніма понять «виробництво хар- чів» і «доместикація рослин і тварин» (Gamble 2007, p. 26). Л.С. Клейн зазначає: «У нову добу з’являлося все більше місця для розвитку ідей Чайлда та зовсім не знайшлося місця для нього самого» (Клейн 2005, с. 154). Чому так сталося? Не виключено, що за- хідні дослідники просто позбавлялися марк- систської фразеології, замінивши «револю- цію» Ґ. Чайлда нейтральнішим поняттям, яке, здавалося б, найкращим чином відображувало його основну думку. Але в радянській археоло- гії все було складніше. У передмові до видання Ґ. Чайлда російською сказано, що головне зна- чення книжки — в розвінчуванні міграціоніст- ських теорій, які вже давно викрили радянські вчені, проголосивши принцип самостійного та самобутнього розвитку культур (Авдиев 1956, с. 5—6). Але в тім то й справа, що ідеї автохто- нізму, обстоювані радянськими археологами, були несумісні з дифузіоністськими поглядами Ґ. Чайлда. Те мало неабиякі наслідки в осмис- ленні неоліту. Зокрема, В.М. Даниленко зауважував, що у формуванні неолітичних культур України величезну роль відіграли кукрецька та гре- бениківська мезолітичні культури. Кукрець- ку основу він вбачав у генезі приазовської, сурсько-дніпровської та, деякою мірою, буго- дністровської культур (Даниленко 1969, с. 60), а також вказував на гребениківський характер безкерамічних буго-дністровських комплексів (там само, с. 150). Ці висновки про внесок двох індустрій у процес неолітизації України акту- альні й нині. Водночас вчений спробував ви- рватися з тенет автохтонізму: «Процес станов- лення буго-дністровської неолітичної культури неможливо уявити як результат розвитку міс- цевого мезоліту вже хоча б через те, що він роз- почався в області Східного Середземномор’я та потім охопив інші території, зокрема й Північно- Західне Причорномор’я» (там само, с. 61). У 1980—90-і рр. українські археологи при- діляли багато уваги генезі кукрецької та гребениківської індустрій, але вирішува- ли її суто з позицій автохтонізму. Д.Я. Теле- гін пов’язував розвиток кукрецької традиції з пізньоорин’якською культурою (Телегін 1982, с. 118—119), а В.Н. Станко та С.В. Смоляніно- ва — з анетівською культурою Побужжя, а ге- незу гребениківської — з фінальнопалеолітич- ними (або ранньомезолітичними) пам’ятками типу Царинка (Станко 1982, с. 110—112; Смо- льянинова 1991, с. 91—92). Але більшість до- слідників дотримуються версії походження кукреку від фінального епіґравету Північного Причорномор’я (Яневич 1987; 1987а; Нужный, Яневич 1987; Нужний 1992, с. 104—106, Заліз- няк 1998, с. 180). Аргументи вказаних авторів добре відомі, тож не будемо їх наводити. Їх поєднує те, що кам’яні індустрії, пов’язані з генезою ранньо- го неоліту України, були наслідком розвитку автохтонного населення. Лише Л.Л. Залізняк піддав сумніву місцеве походження гребени- ківської індустрії (Залізняк 1998, с. 183), авто- хтонну ж генезу кукрецької й нині ніхто не під- дає сумніву, крім автора цих рядків. Таким чином, місцеве в основі походжен- ня неолітичного населення України близьке до ідей Р. Брейдвуда, але не Ґ. Чайлда. Авто- хтонізм прямо ніби й не заперечував ідей ди- фузії, але те цілком відчутно витікає із праць. Це призвело до того, що поняття «неолітич- на революція» зникло з лексикону деяких до- слідників. Приміром, у книжці Н.С. Котової «Неолитизация Украины» немає навіть згадки про Ґ. Чайлда. З неолітом вона пов’язує появу «раннього рільництва, тваринництва та першої кераміки. Розповсюдження цих інновацій і за- своєння їх давнім населенням були розтягнуті в часі та отримали назву неолітизація» (Котова 2002, с. 3). Жодного слова про передумови, що сприяли тому, — соціальні та ідеологічні. Тож і поява інновацій позбавлена будь-якого соціо- культурного навантаження – вони з’явилися нізвідки, мов з волі Бога. Відсутні будь-які ди- фузіоністські мотиви — інновації поширюва- лися на територію України або Східної Євро- пи із сусідніх регіонів, іноді навіть тих, що про- стягаються не далі кордонів сучасних держав. Наслідком такого примітивного підходу є ви- сновок про постання неолітичних культур пів- дня України — азово-дніпровської та нижньо- донської — під впливом міграції якогось насе- лення з півночі — Сіверського Дінця (Котова 2010). Процес культуротворення, обмежений межиріччям Дону й Дніпра, звівся до перета- совування колоди місцевих культурних явищ. Звідкіля з’явилися інновації? Яким чином пе- ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 20 реміщення населення в замкненому просто- рі призвело до кардинальних змін у житті та матеріальній культурі? Відповідей на це ми не знайдемо у Н.С. Котової, якщо не скористає- мося ідеями провіденціалізму. Праці Н.С. Котової демонструють рух у зво- ротньому напрямі від Чайлдових ідей, відмову від досягнень неолітознавства та зводяться до: 1) доведеного до абсурду автохтонізму, нехту- вання дифузіонізмом Ґ. Чайлда та міграціоніз- мом В.М. Даниленка; 2) примітивізму, спро- щення культурних процесів за неоліту та ігно- рування соціального підґрунтя «неолітизації»; 3) містечковості, виведення нових культурних явищ з територій, які не виходять за межі су- часних держав; 4) убогого розуміння причини культурних модифікацій. Зазначимо, що сучасні дослідники неоліту України поступово долають негативні тенден- ції, про що йтиметься далі. Та все ж десятиліття розвитку археології неоліту в умовах пануван- ня автохтонізму здолати не просто. Щоб ви- рватися з того кола потрібні нові засоби. Таким засобом може стати теорія секвенцій Л.С. Клейна. Секвенцією вчений називає гар- монійну послідовність археологічних культур. На думку вченого, недолік автохтонізму поля- гає в заміні внутрішніх чинників розвитку носі- їв археологічних культур місцевими. Внутрішні чинники розвитку культури проявляються не- залежно від того, місцева вона чи прийшла. Ви- ходячи з цього, Л.С. Клейн виводить для проце- су зміни археологічних культур колонні й тра- сові секвенції. Колонні секвенції визначаються стратиграфією, тобто дають послідовність куль- тур у конкретному регіоні. Деякі з них є нащад- ками попередніх, інші з’явилися внаслідок мі- грацій і трансмісій. Трасова ж секвенція — це та послідовність культур, яка відображує реальний історичний процес і об’єднує культури різних регіонів. Відтак, теорія секвенцій дозволяє при- мирити автохтоністські, дифузіоністські та мі- граціоністські концепції, синтезувати їх і сприй- мати місцевий розвиток, культурні впливи та міграції як окремі випадки єдиного культурно- історичного процесу. Джерело того процесу вче- ний віднайшов у теорії комунікації, тож розгля- дає археологічну культуру як суму інформації, яка консервується на певний час. Зміну ж куль- тур слід пов’язувати з порушенням системи пе- редачі інформації або з появою нових інформа- ційних каналів (Клейн 2005, с. 502—503). Що дає секвенціонізм для подальшого роз- витку теорії неолітичної революції? Найперше зазначимо, що концепція Л.С. Клейна не пе- речить поглядам Ґ. Чайлда, а теорія комуніка- ції якнайкраще відповідає запропонаваній ним картині децентралізованої соціалізації. З ін- шого боку, секвенціонізм дозволяє розглядати процес поширення неолітичного способу жит- тя на просторах Євразії в конкретному часово- просторовому вимірі та фактично доповнює теорію неолітичної революції, зважаючи й на зростання обсягу знань. Вважаємо, що теорія Ґ. Чайлда жодним чином не вичерпала себе та дозволяє розвивати археологію неоліту. Шляхи подолання кризи неолітознавства. Пошук виходу з окресленої ситуації лежить в аналізі підґрунтя неоліту України та створен- ні моделей, які б не зводилися до спонтанно- го його розвитку. Адже, приміром, не може до- нецька мезолітична культура спонтанно пере- рости в донецьку неолітичну, як це випливає з визнання її двофазового розвитку. Зокрема, О.Ф. Горелік розглядає стоянку хут. Шевчен- ко як мезолітичну попри її подібність до нео- літичних пам’яток (Горелик 1987; 2001, с. 332). Абсолютно подібні індустрії віднесені до різ- них епох. Якщо мезоліт і неоліт — поняття з певним змістом, а не просто брязкальця, то вони повинні якось маркуватися археологіч- но, і, якщо ми маємо абсолютну подібність крем’яних комплексів мезоліту й неоліту, то чому їх розпорошують між двома епохами? Відсутність чи наявність кераміки? Але комп- лекси можуть бути безкерамічними через різ- ні причини: кераміка не збереглася; її не слід очікувати на майстернях і тимчасових мислив- ських стоянках. Зрештою, наявність чи відсут- ність кераміки не може бути критерієм неолі- ту. Нехтування цими аксіомами призводить до того, що подібність крем’яної індустрії сприй- мається як критерій зв’язку в часі, але не в просторі. Головний же висновок, що випливає з цього, зазвичай не озвучується, але цілком очевидний: неоліт звалився з небес. Приклад з донецькою культурою — не єди- ний. Так само трактується неоліт Дніпровсько- го Надпоріжжя: сурська культура, подібна до кукрецької, розглядається як нове явище (Да- ниленко 1969, с. 24—27). Але кукрек лиша- ється мезолітом, а сурські пам’ятки, крем’яні комплекси яких теж кукрецькі, оголоше- ні неолітичними. «Опозицію» демонструє та- кож гребениківська мезолітична культура та буго-дністровська неолітична. Після розко- пок добрянківського вузла пам’яток на Чер- кащині подібність гребениківської та буго- дністровської індустрій стала доконаним фак- том (Залізняк 2009, с. 185), але й у цьому разі ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 21 лишилася дуальність у сприйнятті одного й того само явища. Цей парадокс чітко усвідомив Л.Л. Залізняк, який висунув версію про міграцію гребеників- ського, вже неолітичного, населення з Балкан. Те аргументується подібністю гребениківських комплексів з ініціальним неолітом Франк- ті (Пелопоннес) і Агріси (Фессалія) (Залізняк 2005; 2009, с. 178—182), а походження буго- дністровської культури пов’язується з криш- ською міграцією (Залізняк 2009, с. 181). Але подібність гребениківського та балканського неоліту — недоконаний факт. Приміром, немає доказів щодо тотожності техніки розщеплен- ня. Порівнювати нуклеуси Франкті й Агріси з гребениківськими важко, і грецькі комплекси майже не надають такої можливості. Не мож- на ігнорувати того, що в пам’ятках гребеників- ського кола відсутні пластини завширшки по- над 15 мм, а в докерамічному комплексі Агріси такі, завширшки 15—22 мм, становлять до 15 % пластинчастих сколів (Tellenbach 1983, S. 53). Додамо, що типологічний склад Агріси і гребениківських комплексів не співпадають. В Агрісі є величезна кількість пластин з напів- крутою ретушшю, яку наносили з дорсальної та вентральної сторін. Подібні вироби або від- сутні в гребениківських комплексах, або ви- няткові. В останніх немає пластин з крутою ре- тушшю, якою обрубані краї заготовок. З таки- ми виробами морфологічно пов’язана знахідка в Агрісі вістря з мікрорізцевим сколом, нане- сеним з боку круторетушованого краю пласти- ни. Зайво й казати, що подібні вироби не знай- дені в жодному гребениківському комплексі. Вкажемо й на відмінності в геометричних мі- кролітах. У Агрісі поряд з середньовисокими трапеціями, дуже схожими на гребениківські, є й сегменти, які знайдені лише в найпізніших пам’ятках, не в докерамічних. Загалом співіснування інноваційних форм трапецій і традиційних сегментів — досить по- ширене явище в пізньому мезоліті й докера- мічному неоліті. Подібну ситуацію бачимо в Самарі, синхронній Агрісі (Tellenbach 1983, Т. 21—29). Що більше, мікролітичний комп- лекс там ще різноманітніший: низькі й серед- ньовисокі симетричні трапеції, сегменти й три- кутники, пластини з випуклими круто ретушо- ваними краями. Зіставлення гребениківських комплексів зі знахідками з восьмого шару сто- янки Заіміс-Хьоль, синхронного докерамічній Агрісі (Tellenbach 1983, S. 53), показує, що там є трапеції та сегменти, численна група мікро- різців, але немає жодної аналогії гребеників- ському мезо-неоліту. Підстав для паралелей не дає і комплекс докерамічного неоліту Франкті (Perles 2004, p. 48), адже там співіснували низь- кі трапеції з відтисканих пластин і традиційні на відщепах з біфаціальною ретушшю, харак- терні для мезолітичних шарів. Таким чином, у Греції немає жодного комп- лексу докерамічного неоліту, з яким можна було б коректно пов’язати гребениківську ін- дустрію. Але більше значення має та обстави- на, що в пошуках аналогій ми обмежені ще й часом. Докерамічний неоліт у Греції та на Бал- канах скінчився приблизно на початку другої третини VII тис. до н. е. (Perles 2004, p. 94), тож на Балканах можна шукати попередників гре- бениківців лише в комплексах кінця VIII — початку VII тис. до н. е. Висновок невтішний: тоді на Балканах не було індустрії, подібної до гребениківської. Більше того, немає перекон- ливих свідчень і того, що гребениківська куль- тура існувала в указаний час, адже 14С дати вказують, що такі комплекси з Мирного (Са- пожников, Сапожникова 2011, с. 47) і Гіржево (Манько 2006, с. 18) датуються другою полови- ною VII тис. до н. е. (нові дати з Мирного — Biagi, Kiosak 2011, p. 33 — пов’язані з пізнім бо- реалом і, вірогідніше, датують кукрецькі ста- рожитності). Як бачимо, Л.Л. Залізняк не враховує того, що тотожність комплексів геометричних мі- кролітів фіксується лише на керамічному ета- пі балканського неоліту, в кришській фазі. А як же тоді пояснити докерамічний неоліт з гребе- никівськими рисами: Сороки 1 і 2 на Дністрі, Заньківці на Південному Бузі та низку матві- євокурганських пам’яток далі на схід? Ці пи- тання вимагають розв’язання. Та все ж наго- лосимо: нині немає переконливішої схеми по- ходження неоліту України, і значення робіт Л.Л. Залізняка я вбачаю в тому, що він уперше після В.М. Даниленка припинив хибну прак- тику пояснення неолітичної революції в Укра- їні як спонтанного процесу, як наслідку авто- хтонного розвитку або переміщень населення в межах Східної Європи чи навіть України. Час покаже, чи підтвердиться думка Л.Л. За- лізняка. Однак проторений ним шлях вважаю проміжним. Сутність його полягає в тому, що неоліт в Україні з’явився в готовому вигляді, у дослідника навіть фігурує образна оцінка буго- дністровської культури як «варварської перифе- рії культури Криш». Як на мене, це збіднює про- цес «неолітизації». Такий підхід страждає тією само вадою, що й автохтонізм: якщо одна вер- сія не дає відповіді на запитання, що спричини- ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 22 ло перехід до нової доби, то друга (міграційна) не вказує на причини відмінності між неолітом Балкан і України, не пояснює трансформації ма- теріальної культури гіпотетичних мігрантів, як і культурне розмаїття українського неоліту. Куль- турні перетворення знову постають як спон- танні, їх не можна пояснити в системі причи- ни/наслідки. Зокрема, якщо буго-дністровська культура була периферією кришської, то чому її ранні керамічні комплекси (скибинецькі та со- колецькі) інакші? Чому хронологія культури, яка ніби-то походить від кришської, глибша за неї? Чому склад свійського стада на Балканах, у Румунії та в Україні різний? Звідкіля, нарешті, взявся докерамічний буго-дністровський і мат- вієвокурганський неоліт? На ці запитання не- має відповідей, крім однієї, що 14С дати хибні (Залізняк 2009, с. 181). Причини такого стану я вбачаю найперше в тому, що археологи часто нехтують закона- ми логіки, не приділяють уваги визначенню того явища, яке досліджують. Навіть таке про- сте запитання, що таке неоліт, не має відповіді. Наявні визначення перераховують інновацій- ні риси неоліту, які насправді не є загальними чи обов’язковими та вертають нас до дочайл- дівського стану. Адже поняття не розкриваєть- ся через суму його ознак. Ні наявність/відсут- ність кераміки чи так само відтворювального господарства, шліфування, свердління чи від- тискної техніки розщеплення не можуть бути обов’язковими критеріями неоліту, як вва- жають деякі дослідники. Приміром, керамі- ка відома на Далекому Сході за палеоліту, а на Близькому Сході неолітичне населення впро- довж 2,5 тис. років її не знало. Елементи від- творювального господарства зафіксовані в фі- нальнопалеолітичних комплексах Палестини, але ранній лісовий неоліт Євразії не має ознак того. Шліфування відоме на стоянках геоме- тричної Кебари, вік яких становить близько 17 тис. р., але його не знали носії ранньої до- нецької культури. Свердління, безперечно, ви- никло за палеоліту, тож іноді видається за кри- терій неоліту за традицією. Відтискна техніка відома за палеоліту в багатьох азійських інду- стріях, але відсутня в деяких єлшанських комп- лексах Волго-Уральського межиріччя. Тож я запропонував інше визначення: «нео- літом слід називати добу створення інформацій- них систем у вигляді культурно-історичних об- ластей (КІО), до складу яких входять різні за по- ходженням групи населення і на території яких простежуються спільні елементи матеріаль- ної культури» (Манько 2010, с. 234). Воно най- краще відповідає тезі Ґ. Чайлда про нецентра- лізовану систему регулювання колективної ді- яльністі, яка й могла забезпечити поширення певних магіко-релігійних обрядів і обмін «не- важливими» речами. Тільки поява інформа- ційної системи дозволяла ретранслювати нові ідеї, інновації в технології та веденні господар- ства. Відтак, історія неолітичної революції що на Близькому Сході, що в Україні не може бути чимось іншим ніж інформаційною інтегра- цією певних груп населення. Така інтеграція була наслідком дії кількох чинників: 1) мігра- ції населення з Близького та Середнього Схо- ду; 2) дифузії та поступового засвоєння окре- мих культурних досягнень указаного регіону через розповсюдження інновацій, інфільтрації малих груп переселенців тощо; 3) формування КІО на території Східної Європи, в межах яких інновації ставали загальним культурним над- банням населення різних регіонів і ландшаф- тних смуг. Вказані чинники могли вперше проявитися в різний час. Як здається, в наведеному перелі- ку вони розміщені в хронологічному порядку. Спробуємо проаналізувати кожен із чинників, визначити час початку його дії та роль у неолі- тичній революції на теренах Східної Європи та України. Міграції як каталізатор неолітичної револю- ції. Міграції мали місце в різні часи. Наше зав- дання — виокремити ті, які мали значення для становлення неоліту в Східній Європі. Для того маємо досить простий критерій. Марке- ром міграцій, пов’язаних з Середземномор’ям, Близьким і Середнім Сходом, є поява на пів- дні України індустрії з геометричними мікро- літами. Вперше їх фіксуємо в шан-кобинській індустрії, найвірогідніше, на початку бьолін- гу (13,5—13,0 kyr ВР). Пізніше постали тау- бодрацька, осокорівська та зимівниківська ін- дустрії (Манько 2009). Вони фіксуються напри- кінці плейстоцену та набагато раніше ніж на півночі Східної Європи. Поява перших геоме- тричних індустрій — дуже важливий факт, адже більшість ранньонеолітичних культур Східної Європи були саме такими (буго-дністровська, таш-аїрська, донецька, платовоставська, ран- ній неоліт Північного Прикаспію). Початок геометризації, безумовно, був пов’язаний з Близьким і Середнім Сходом, де цей процес фіксується 22—16 kyr ВР (Охайо ІІ, Кебара, Зарзі ін.). І недарма в Східній Європі вона розпочалася з Криму — регіону, що був периферією Великого Середземномор’я. На початку бьолінгу до Криму докотився той про- ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 23 цес, який охопив тоді весь басейн Середземно- го моря. В Криму він проявився тоді, коли на Близькому Сході існувала геометрична нату- фійська індустрія, носії якої мали окремі риси неоліту. Натуфійські поселення вказують, що в Палестині наприкінці плейстоцену осілість і вирощування рослин були вже досить звич- ним явищем. Це дозволяє розглядати поча- ток розвитку геометричних індустрій у Східній Європі як важливу віху, що знаменує тут пер- ші прикмети неоліту. Це не означає, що йдеть- ся про міграцію до Криму носіїв натуфійської індустрії, прямий зв’язок тут не простежуєть- ся. Важливо те, що поява шан-кобинської ін- дустрії не могла не бути пов’язана з одним із регіонів Близького чи Середнього Сходу, адже в Східній Європі немає жодної, від якої можна було б вивести її генезу. Опустимо тут версію про можливу міграцію до Криму носіїв інду- стрії Романеллі (Бибиков, Станко, Коен 1994, с. 188—189). Якщо те й було (що досить сум- нівно), то воно б не знімало питання про по- чаткову фазу поширення геометричних мікро- літів із Середземномор’я. Як зазначалося, шан-кобинська культура побутувала тоді, коли в окремих куточках Зем- ної кулі робилися найперші кроки неолітичної революції. Тож поява нової індустрії в Криму не призвела тут до початку неоліту. Що більше, міграції носіїв геометричних індустрій на пів- ніч, як здається, були спрямовані на пошук но- вих територій для традиційного господарства й призводили до його консервації. Шан-кобинці успішно полювали на благородного оленя, ко- зулю, сайгу, освоїли зручні ніші в Кримських горах, де влаштовували логістичні табори для полювання, що існували іноді впродовж кіль- кох тисячоліть. І все ж поява на півдні Східної Європи на- селення, яке виготовляло геометричні мікро- літи, створила умови для подальшого розвит- ку Криму, а потім і степової України як пе- риферії Середземномор’я — регіону, який був прямо пов’язаний з неолітичною революцією. Ця міграція проклала ті перші інформацій- ні містки, завдяки яким пізніше в Східній Єв- ропі з’явилися інновації, спричинені неолі- тичною революцією. Вона відкрила «заслон- ку» для наступних міграцій, що фіксується за кримськими пам’ятками протягом фіналь- ного плейстоцену—раннього голоцену. Май- же одночасно з шан-кобинською тут починає розвиватися тау-бодрацька індустрія, також пов’язана із Середземномор’ям та за типами крем’яних знарядь подібна до низки індустрій Палестини та Південно-Західної Туреччини. За голоцену в Криму з’явилися кукрецька, крим- ська свідерська та мурзак-кобинська індустрії, аналогії яким знаходимо там само. Міграції голоцену відбувалися в час, коли на Близькому та Середньому Сході розпочався розвиток докерамічного неоліту. Але мігранти в Східній Європі не демонструють схильності до осілості, розведення худоби й рослин, ма- теріальна культура їх дещо спрощена порівня- но з подібними Близького та Середнього Схо- ду. Виникає враження, що міграції в голоцені були зумовлені схильністю продовжувати тра- диційне життя. Мігранти закріпилися в Кри- му, а потім вийшли за його межі. Зокрема, но- сії кукрецької індустрії, опинившись у Кри- му в першій половині пребореалу, на початку бореалу вже фіксуються на межі степу й лісо- степу — Добрянка (Lillie еt al. 2009). Нещіль- но заселений південь Східної Європи надавав необмежених можливостей приймати хвилі мігрантів, а природні умови не стимулювали їх щось змінювати в господарстві. Дифузія культурних традицій як наслідок утво- рення конкурентного середовища. Ситуація на півдні Східної Європи була сталою до почат- ку атлантикуму. Все змінило потепління. По- дальші події призвели до краху поглинання сте- пом нових хвиль мігрантів, виникло явище, яке можна інтерпретувати як утворення конку- рентного середовища, в межах якого йшла бо- ротьба за домінування на цих просторах. Вна- слідок того в Криму зникла більшість культур- них явищ. Якщо на початку голоцену фіксуємо співіснування шан-кобинської, тау-бодрацької, кукрецької та шпан-кобинської індустрій, то на початку атлантикуму – лише мурзак-кобинську й таш-аїрську, згодом лишилася тільки остання. Драматичні події розгорнулися і в степовій сму- зі. Протистояння носіїв кукрецької та гребени- ківської індустрій призвело до поступового руху кукрекців у північному та північно-східному напрямках, і гребениківці стали домінувати в степах і на півдні лісостепу. Конкурентна боротьба, на мій погляд, ста- ла головним чинником неолітичної революції на півдні Східної Європи. Вона не мала жод- ної економічної складової — природні ресур- си величезного регіону могли експлуатува- ти без будь-якої потреби в регламентації. Але вперше виникли два антагоністичні угрупо- вання, природокористування яких перетина- лося. Носії кукрецької та гребениківської ін- дустрій не спромоглися створити спільну сис- тему природокористування. Можливо, тому ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 24 заважав мовний чинник, несумісність релігій- на чи шлюбних правил. Встановити те немож- ливо. Важливо те, що співіснування на одній території протягом VII тис. до н. е. гребеників- ського та кукрецького населення призвело до пов ного зникнення останнього з території, яка 2 тис. років давала йому прихисток. Залишки кукрецького населення змушені були мігрува- ти в Подонеччя — Клішня ІІІ (Манько 2006, с. 139), хут. Шевченко (Горелик 1987), а також на Полтавщину — Малоперещепинська (Гас- кевич, Гавриленко 2000), у басейн Середньо- го Дніпра — Лазарівка, Ходосіївка, Крушники, Прибірськ й ін. (Залізняк 2009, с. 199—203). Тисячоліття конкурентної боротьби, мабуть, і зумовило звернення до відтворювального гос- подарства заради створення прожиткового мі- німуму, резервного фонду харчів на випадок втрати можливості користуватися звичними ресурсами, а, відтак, і реалізовувати господар- ський цикл в разі потрапляння території під контроль чужинців. Така необхідність виника- ла в ході вимушених міграцій, коли переселен- ці мали не тільки освоювати нову територію, а й налагоджувати стосунки з місцевим населен- ням. Приміром, на Сіверському Дінці кукрек- ці мали контактувати з носіями пізньої зимів- никівської індустрії, на Середньому Дніпрі — з яніславицьким людом. То були абсолютно нові обставини, які неможливо уявити для доатлан- тичного часу. Раніше вони призвели б до зни- щення однієї конкуруючої групи іншою, те- пер — до вдосконалення господарських стра- тегій, запозичених у населення Близького та Середнього Сходу. Ці стратегії досить легко були засвоєні на півдні Східної Європи, оскіль- ки те населення значною мірою було пов’язане своїм походженням з регіонами, де й розпочав- ся неоліт. Носії індустрій, які, найвірогідніше, дали початок кукрецькій, млефат’єн і немрік’єн (Kozlowski 1999, p. 35—84), ще існували. Не ви- ключено, що саме цей чинник сприяв дифузії культурних досягнень Родючого півмісяця до Східної Європи. Її механізм навряд чи вдасться з’ясувати. То могла бути інфільтрація нечислен- ної людності. Можливо, носії індустрій-донорів не втрачали зв’язків зі своєю «діаспорою». Як би там було, процес культурної дифузії досить добре маркується знахідками. Археологічні маркери культурної дифузії. Перші кроки відтворювального господарства супроводжувалися кількома інноваціями в ма- теріальній культурі. Кам’яний посуд. Найдавніша знахідка по- ходить з кебаранського шару стоянки Охало ІІ. Знахідки кам’яного посуду у комплексах гео- метричної Кебари зафіксовані сім разів. Од- нак серійні знахідки починають траплятися тільки в натуфійському епіпалеоліті: на стоян- ках Муллаха, Ваді Хаммех 27 і Хайонім Кейв (шар В) знайдено, відповідно, 53, 76 і 17 екз. (Wright 1991). На початку голоцену такий посуд спостерігаємо на всьому просторі Родючого півмісяця (Kozlowski, Aurenche 2005, p. 167), а в пребореалі — на гігантській території, зайня- тій культурами так зв. докерамічного неоліту А. Такі вироби є в комплексах немрік’єна (рис. 1, 2), що за крем’яними знаряддями дуже нага- дують український кукрек (Mazurowski 1990). Серії кам’яних горщиків походять з млефаат- ського комплексу Джармо (рис. 1, 1; Braidwood 1983, fig. 101). Найдавніші знахідки їх в Украї- ні пов’язані з сурською культурою (Даниленко 1969, с. 23), є вони і в буго-дністровській (усне повідомлення М.Т. Товкайла) та ракушечнояр- ській культурах (Белановская 1995, с. 170). Човники — ці дивні вироби мають широку географію на Близькому й Середньому Сході. Вперше вони зафіксовані на Близькому Сході в шарі D стоянки Хайонім, який має 14С дату Hv- 2675 16240±640 ВР. Можливо, ця знахідка ви- падкова, адже в кебаранських комплексах по- дібні вироби невідомі, і лише йорданська сто- янка Джілат 6 містить човники. Серії човників, як і кам’яного посуду, вперше трапляються в натуфійських комплексах, у п’яти випадках вони корелюються. Але для нас важлива наяв- ність таких виробів у млефаатських пам’ятках Карим-Шахір (рис. 1, 3, 4; Braidwood&Howe 1960, pl. 23; Howe 1983, fig. 11, 1, 2) та Джармо (рис. 1, 5—7; Braidwood 1983, fig. 131, 12—14; 140, 7; 141, 13), які подібні до українського ку- креку. В Україні найдавніші човники знайде- ні в комплексах, пов’язаних саме з кукрець- кою індустрією: поселення Ігрінь 8, стоянки Кам’яна Могила І та о. Сурський V(III). Надалі човники відомі в дніпро-донецьких пам’ятках, а територія їх поширення сягла Уралу. Кераміка з простим орнаментом із прокрес- лених ліній і відбитків. Подібна відома у Волго- Уральському межиріччі (єлшанська культура), на нижньому Дону (ракушечноярська куль- тура), нижньому Дніпрі та Приазов’ї (сурська культура). Прототип такого посуду відомий у нижніх керамічних комплексах теля Мерсін (Garstang 1953). Така подібність помічена давно (див.: Манько 2007). На відміну від кам’яного посуду та човників, поява яких у Східній Європі припадає на індустрії, які могли бути пов’язані з кукреком генетично, кераміка Мерсіна коре- ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 25 лює з крем’яним комплексом, аналогій якому в Україні немає. Це свідчить, що шляхи культур- ної дифузії могли бути досить складними та їх не завжди можна трасувати. Цей само висновок стосується й появи в Східній Європі так зв. трапецій зі струганою спинкою. Такі вироби вперше зафіксовані в комплексі гребениківської культури Гіржево (Станко 1967) і в 11-у шарі Ракушечного Яру (Белановская 1995). Морфологія їх свідчить, що вони з’явилися внаслідок удосконалення традиційних форм. Але поява їх майже синх- ронно на межі VII—VI тис. до н. е. на території від Дону до Дністра (рис. 2, 21—27) указує на можливість дифузії ідеї використання транс- версальних наконечників з пласкими скола- ми на дорсальній стороні. Це підкріплює факт одночасної появи таких наконечників у халіф- ському комплексі Сабі Аб’яд (рис. 2, 1—10) у Сирії (Copeland, Ackermans 1994). Морфологія наконечників Сабі Аб’яда вказує, що прототи- пом їх були черешкові вістря. Але за формою такі наконечники цілком подібні до трапе- цій таш-аїрської та нижньодонської індустрій. Це дозволяє пов’язати поширення трапецій зі струганою спинкою з дифузією культурних традицій Близького Сходу. Можливо, траса, якою такі трапеції потрапили до Східної Євро- пи, пролягала через Грецію — подібні вироби є в керамічному неоліті Пелопоннеса та Фесса- лії (рис. 2, 11—20; Tellenbach 1983, Т. 39). Чотири маркери дифузійних процесів, що демонструють появу й поширення іннова- цій у Східній Європі, з’явилися не враз. Зда- ється, появу човників можна датувати ще кін- цем бореалу, зважаючи на окремі дати посе- лення Ігрінь 8. Кераміка «мерсінського» типу з’явилася, за хронологією єлшанських і ра- кушечноярських комплексів, у першій чвер- ті VII тис. до н. е. Кам’яний посуд міг потра- пити сюди пізніше — в останній чверті VII тис. до н. е. з погляду на дати сурських пам’яток. Але хронологія пізнього кукреку відома фраг- ментарно, тож припускаємо й ранішу їх поя- ву в Україні. Трапеції зі струганою спинкою — найпізніший маркер дифузійних процесів, те сталося на межі VII—VI тис. до н. е. Показово, що тільки два маркери можна пов’язати з колом індустрій, які демонструють типологічну подібність крем’яних виробів (ку- крек, млефат’єн і немрік’єн). Поява та поши- рення кераміки мерсінського типу й трапецій зі струганою спинкою відбувалися паралель- но, але в Україні немає індустрій, подібних до тих, де вперше зафіксовані ці новації. Таким чином, поширення двох із маркерів культур- ної дифузії можна трасувати, інші два — ні. Це свідчить, що культурна дифузія відбувалася не за одним сценарієм, а кількома каналами/схо- динками, що діяли протягом VII тис. до н. е. та призвели на початку VI тис. до н. е. до того, що все населення півдня Східної Європи пройшло стадію неолітичної революції. Формування КІО як адаптація до конкурент- ної моделі розвитку. Конкурентне середовище впливало на розвиток неоліту на всій території півдня Східної Європи. Тут наведені, головно, приклади конкурентної боротьби за природні ресурси України, але аналогічні процеси відбу- валися й у інших регіонах. Про центр напру- ги, створений гребениківським і кукрецьким населенням, вже говорилося. На Нижньому Дону теж спостерігається складна демографіч- на ситуація. Тут на початку атлантикуму спів- Рис. 1. Кам’яний посуд і човники млефаатських і немрицьких комплексів: 1, 5—7 — Джармо (за: Braidwood 1983); 2 — Немрік 9 (за: Mazurowski 1990); 3, 4 — Карім Шахір (за: Howe 1983) ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 26 існували матвієвокурганська, платовостав- ська та ракушечноярська культури, крем’яні комплекси яких суттєво різняться (Цыбрий, Цыбрий 2003). У Волго-Уральському межиріччі для ран- нього неоліту відома одна культура — єлшан- ська. Але аналіз крем’яних виробів дозволяє впевнено говорити щонайманше про дві куль- Рис. 2. Геометричні мікроліти з неолітичних комплексів Греції та Східної Європи: 1—10 — Сабі Аб’яд; 11—14 — Самарі; 15, 17, 18 — Цанглі; 16, 19 — Фессалія, випадкові знахідки; 20 — Франкті; 21, 22 — Тентек-сор; 23 — Джан- гар, шар 1; 24 — Каїршак ІІІ; 25 — Кремінна ІІІ; 26 — Кирпичне ІІ; 27 — Кулагайсі (1—10 — за: Tellenbach 1983; 11—14, 17 — за: Выборнов 2008; 15 — за: Цыбрий 2003; 16 — за: Цыбрий, Трубников 2003; 18—27 — за: Copeland, Ackermans 1994) ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 27 тури. За єлшанськими матеріалами початок неоліту простежується за двома абсолютно не- схожими індустріями, одна з яких пов’язана з інноваційним відтискним способом розщеп- лення, інша — з традиційним (Манько 2007). Типи знарядь також суттєво різняться. Пізні- ше з’явилися комплекси з геометричними мі- кролітами, відсутні за раннього неоліту. Та- ким чином, єлшанська кераміка в різні часи пов’язана з 2—3 індустріями, що свідчить про вкрай складну демографічну ситуацію. На початку неоліту в Східній Європі виник- ло щонайменше три центри напруги, що й ста- ло причиною появи КІО, у межах яких фор- мувався простір для розповсюдження іннова- ційних технологій. У зонах напруги відбувався інтенсивний процес взаємодії різних груп на- селення, який стимулював міграції та переда- чу інновацій на інші території. Такі міграції не можна вважати освоєнням нещільно заселених земель. Іноді носії певної індустрії розселялися на чужих територіях, створюючи новий центр напруги. За раннього неоліту максимум по- дій пов’язано з гребениківським населенням, яке перебувало в зонах напруги на Нижньому Дону та Південно-Західному Причорномор’ї. Можливо, саме воно відіграло провідну роль у поширенні інновацій на півдні Східної Євро- пи, поєднавши в одну інформаційну систему населення степу від Дунаю до Нижнього Дону. Є різні погляди щодо того, як просувалися но- сії гребениківської індустрії: з заходу на схід чи навпаки. Але в будь-якому разі ті міграції призвели до утворення гігантської гребеників- ської КІО. Розселення носіїв певної індустрії мало місце й до неоліту, як і утворення досить великих КІО. Але те призводило лише до ви- окремлення якихось груп населення, до почат- ку їхнього розвитку в напрямах, що все більше розходилися. За неоліту розселення набуло ін- шого характеру: воно призводило до поширен- ня інновацій, засвоєних групами-мігрантами в процесі полікультурної взаємодії в центрах на- пруги. Через це слід говорити не просто про КІО, а КІО неоліту. Розселення гребениківців, на відміну, при- міром, від пересувань епіґраветського насе- лення, призвело до поширення інновацій, поліцентричних за походженням, і таке по- ширення було не моновекторним, а діяло й у зворотному напрямі. Гребениківці сприйняли досягнення кукрекців, запозичивши в них дея- кі «неважливі» речі (човники), окремі навички мисливських стратегій (полювання на тура в Мирному), передавши останнім досвід виго- товлення кераміки (кукрецькі комплекси з ке- рамікою буго-дністровської культури з гребін- цевим орнаментом). Гребениківці запозичили в носіїв ракушечноярської культури гостродон- ний гребінцевий посуд і розповсюдили його на половину континенту; можливо, їх взаємодія призвела до поширення овець і кіз, а взаємо- дія гребениківського світу з областю Криш- Кереш-Старчево — до збагачення кераміки та засвоєння розвинутих форм тваринниц тва й початкових форм рільництва. Без сумніву, гре- бениківське населення взаємодіяло і з насе- ленням Криму, не виключено, що техніка роз- щеплення таш-аїрської індустрії сформувалася під впливом його технологій (пласкі нуклеуси для відтиску пластин). Натомість носії таш- аїрської та матвієвокурганської індустрій запо- зичали одне в одного окремі зразки геометрич- них мікролітів. Утворення гребениківської КІО призве- ло до формування кількох явищ, які тради- ційно називають культурами. Спочатку це власне гребениківська, матвієвокурганська та буго-дністровська культури, пізніше — києво- черкаська. Протягом усього часу існування культури гребениківського походження збері- гали основу крем’яної індустрії, але активно використовували й досягнення сусідів. Гребе- никівське населення було найчисленнішим у складі міжкультурного утворення, яке має наз- ву дніпро-донецька КІО. Хоча формування гребениківської КІО мало риси, непритаманні ранішим КІО, її розвиток теж був пов’язаний з розселенням, що з часом призводило до на- копичення регіональних відмінностей між її складовими. Це дозволяє інтерпретувати та- кий шлях утворення КІО як екстенсивний, пов’язаний з захватом нових територій. Розвиток кукрецьких індустрій дає інший приклад формування КІО. Її поява в першій половині пребореалу та подальший розви- ток призвели до розселення кукрекців на пів- дні басейнів Дніпра, Південного Бугу та Дні- стра. На початку атлантикуму носії кукрецької індустрії зіткнулися з розселенням ворожого гребениківського населення. Розпочався про- цес переселення носіїв кукрецької індустрії. Як згадувалося, в третій чверті VII тис. до н. е. фіксується просування кукрекців у Подонеччя та Полісся, де під його приводом формується КІО, до якої потрапило й населення, яке опи- нилося на шляху вимушених міграцій. У лісо- вій смузі Правобережжя кукрекці взаємодіяли з яніславицьким населенням, у лівобережному лісостепу — з зимівниківським і в’язівоцьким. ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 28 У межах цієї КІО поширювалася кераміка та елементи відтворювальної економіки. Цей шлях формування КІО можна назвати цивілі- заторським, коли міграційна активність втягу- вала в процес неолітизації автохтонне мезолі- тичне населення. Протягом другої половини VIІ — першої по- ловини VI тис. до н. е. діяльність кукрекців при- звела до об’єднання в межах однієї КІО окре- мих груп населення трьох ландшафтних смуг. Нащадки кукрецького населення Дніпровсько- го Надпоріжжя займали межу лісостепу й сте- пу, носії донецької культури Подонеччя — лі- состеп, яніславицької індустрії, яка зазнала прямого впливу кукрекців, — лісову смугу. Ця область має назву дніпро-донецька КІО. Вона була вкрай нестабільна. В першій чверті VI тис. до н. е. зникло кукрецьке населення Дніпров- ського Надпорожжя. Від межі VIІ—VI тис. до н. е. в Подонеччі співіснували матвієвокур- ганська та донецька культури, що призвело до появи нової зони напруги. На середину VI тис. до н. е. дніпро-донецька КІО втратила первин- ний вигляд, програвши в черговому конфлікті носіям гребениківської індустрії. Гребениківська КІО, яка займала південь України, на початку VI тис. до н. е. розпоча- ла експансію на північ, здолавши ландшафтну обмеженість свого ареалу. На території лісо- степу, вздовж Південного Бугу та Дніпра, гре- бениківці остаточно витіснили кукрекців, по- клали край донецькій культурі в Подонеччі та просунулися в лісову смугу. Дніпро-донецька КІО функціонувала й надалі, але в іншій якос- ті. Її центром стала києво-черкаська культу- ра, яка частково витіснила яніславицьке насе- лення з півдня лісової смуги. Місце донецької культури зайняв один із варіантів матвієвокур- ганської, який автор назвав тубинською куль- турою. Під впливом гребениківської міграції розпочався процес неолітичної революції в ба- сейнах Прип’яті та Десни. Наприкінці VI тис. до н. е. дніпро-донецька КІО сягла найбільшо- го розміру, вийшовши за межі України. Таким чином, пізня дніпро-донецька КІО демонструє комбінований шлях розвитку, що поєднував розселення з цивілізаторською «мі- сією». Цікаво, що в умовах розвинутого неолі- ту спостерігаємо процес стабілізації цієї КІО. Зникнення кукрецької та донецької куль- тур, які входили до неї, не призвело до її кра- ху. Втрати були компенсовані іншими складо- вими, тож КІО не тільки не припинила існу- вання, але й розширилася. Феномен пізньої дніпро-донецької КІО полягає в тому, що змі- на населення не призвела до руйнації інформа- ційної інтеграції регіонів. Інтеграція дісталася в спадок новому населенню, яке не тільки за- йняло місце попередників, а й успадкувало від них окремі досягнення. Кераміка групи 1 до- нецького матвієвокурганського (тубинського) населення — це абсолютна реплікація посуду донецької культури (Теліженко 2011), а кера- міка групи 2 засвідчує реплікацію орнамента- ції сурського посуду. Відтак, зміна населення призвела лише до часткової зміни матеріаль- ної культури, демонструючи накладання окре- мих елементів архаїчного пласта на новий. Те само спостерігаємо й у Північному При- каспії, де стратифіковані комплекси стоянки Варфоломіївка демонструють зміну крем’яної індустрії за незмінності основних рис керамі- ки (Юдин 2004, с. 23—82), а також у Волго- Уральському межиріччі (єлшанська культура). Тож випадок із дніпро-донецькою КІО не ви- нятковий. Він характеризує спосіб формуван- ня інформаційної неперервності та ілюструє загальні риси неоліту. Формування пізньої дніпро-донецької КІО відбувалося паралельно з постанням маріуполь- ської. В межах України до цієї КІО відносять традиційно дві культури: азово-дніпровську та нижньодонську. Як на мене, в колі маріу- польської КІО слід розглядати також савран- ську фазу буго-дністровської культури, можли- во, кришські пам’ятки Молдови та, без сумніву, пізні фази таш-аїрської культури Криму. Формування маріупольської КІО старту- вало на початку VI тис. до н. е., в час значної аридизації, яка й спричинила міграцію частини гребениківського населення на північ, а також виплеск люду з Криму, який зайняв звільнену гребениківцями степову смугу. Надійним архео- логічним маркером такого виплеску була поя- ва в степу трапецій зі струганою спинкою, ха- рактерним прийомом виготовлення яких було знищення зламів заготовок у ході нанесен- ня струменевої пласкої ретуші. Саме виплеск кримського населення призвів до формуван- ня азово-дніпровської культури — найрані- шої в маріупольській КІО. Цілком вірогідно, що попервах новоутворена КІО не мала нічо- го спільного з описаною Н.С. Котовою, яка віднесла до неї азово-дніпровську (Північно- Західне Приазов’я та нижня течія Дніпра), нижньодонську (Нижній Дон), с’єзжинську (Північний Прикаспій) і воронезько-донську (Середній Дон) культури (Котова 1994). Трьох останніх культур на початку VI тис. до н. е. ще не було, а зона поширення описаних трапе- ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 29 цій тоді охоплювала тільки Північно-Західне Приазов’я, Крим і Чорноморське узбережжя Кавказу. Попервах ця КІО відповідала першій мо- делі — розселення та впровадження на нових територіях окремих інновацій. Але пізніше носії азово-дніпровської культури ініціюва- ли поширення інновацій у виробництві ке- раміки, які швидко засвоїло населення сте- пу й лісостепу Євразії. У другій чверті VI тис. до н. е. азово-дніпровське населення з’я ви- лося на Південному Бузі, де за взаємодії з пізнім буго-дністровським створило синте- тичну культуру, відому за стоянками Ґарда й Пугача (Товкайло 1990). Тоді ж, здається, традиції азово-дніпровської культури поши- рилися до Молдови — Сакарівський могиль- ник з маріупольськими рисами. У другій третині VI тис. до н. е. з’явилася так зв. нижньодонська культура, матеріали якої мають риси первинної маріупольської КІО, що поєднуються з деякими традиціями ракушеч- ноярської, платовоставської та матвієвокур- ганської культур. Протягом другої половини VI тис. до н. е. маріупольські традиції пошири- лися на територію Північного Прикаспію, Се- реднього Дону та Подонеччя. Особливістю цієї КІО є могильники з численним яскравим ін- вентарем. Такі пам’ятки відомі від Середньої Азії (Тумек-Кичиджик) до Подністер’я (Сака- рівка). Важко знайти витоки й шляхи поширен- ня цієї традиції. Нині її не можна пов’язувати ні з середньоазійським, ні з українським осе- редками. Тут не можна виключати того, що по- ширення обряду було пов’язане з якимось не- відомим ще центром, який впливав і на пів- день Східної Європи, і на Середню Азію. Зі згаданих КІО маріупольська була найім- пульсивнішою. Її розвиток демонструє постій- ну експансію в межі сусідніх КІО, утворення контактних зон з синкретичною культурою. Прикладами таких можуть бути гардівсько- пугачський вузол пам’яток буго-дністровської культури, новоселівський — у Подонеччі та окремі пам’ятки києво-черкаської культури (Микільська Слобідка з азово-дніпровськими трапеціями). Цікаво, що розселення первин- ного маріупольського населення не завжди призводило до розширення меж КІО. Зовсім інша доля очікувала частину населення Північ- ного Прикаспію та нижньої Волги. Крем’яні комплекси там (Орловка, Тентек-Сор) подіб- ні до первинних маріупольських (трапеції зі струганою спинкою та напівкрутою ретушшю на вентральній поверхні), а кераміка тяжіє до нижньоволзької КІО, тобто там реалізувався сценарій, який ми спостерігали на прикладі пізньої дніпро-донецької КІО. Маріупольська КІО, формування якої, в ос новному, завершилося в середині VI тис. до н. е., знаменувала нову якість у розвитку нео літу, який відтепер демонстрував інтен- сивний культурний обмін між різними КІО та появу спільнот, більших за КІО. Їх називають культурними провінціями, але вивчення цих феноменів ще в початковому стані. Результати аналізу КІО неоліту півдня Схід- ної Європи можна взяти за основу відносної хронології: ранній неоліт (VII тис. до н. е.) — утворення первинних КІО, пов’язаних з екс- пансіоністським і цивілізаторським шляхами розвитку; середній (перша половина VI тис. до н. е.) — час комбінованого шляху становлен- ня КІО; пізній неоліт характеризується розвит- ком контактів між різними КІО та формуван- ням ще ширшого інформаційного простору. Висновки. Як бачимо, теорія неолітичної ре- волюції Ґ. Чайлда не тільки не втратила досі ак- туальності, що більше — тільки на нинішньому рівні знань про неоліт можна по-справжньому оцінити геніальне передчуття вченого, який не просто охарактеризував неоліт, а й визначив важелі його рушійних сил. Децентралізована система регулювання колективної діяльності, описана Ґ. Чайлдом, вивчена в різних регіо- нах Євразії. На Близькому та Середньому Схо- ді виявлено три КІО докерамічного неоліту — А, В і С, в Україні — гребениківська, кукрець- ка, дніпро-донецька та маріупольська КІО, в Північному Прикаспії — нижньоволзька. Але ідея про неоліт як добу КІО не набула визнан- ня серед європейських вчених, про що, ска- жімо, свідчить збереження поняття «культура лінійно-стрічкової кераміки». Такої моноліт- ної культури не було й не могло бути, адже до її складу ввійшли носії різних крем’яних інду- стрій та величезних просторів Європи. Вивчення фінального палеоліту—мезоліту півдня Східної Європи дозволяє стверджувати, що процеси, які відбувалися напередодні нео- літичної революції, та само поширення нового способу життя були реакцією на відповідні по- дії на Близькому та Середньому Сході, відбува- лися синхронно з тим регіоном і повторювали більшість сюжетів з дифузією культурних тра- дицій, а в деяких випадках — за участю того ж таки населення, яке постійно мігрувало в пів- нічному напрямку. Застосування принципу побудови трасових секвенцій дозволяє вказати на зв’язок перед- і ранньонеолітичних індус- ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 30 трій Близького Сходу і деяких півдня Східної Європи. За фінального палеоліту й мезоліту — то шан-кобинська й тау-бодрацька індустрії, за мезо-неолітичної доби — кукрецька, гребени- ківська, мурзак-кобинська та єлшанська. Схе- ма неолітичної революції на півдні Східної Єв- ропи має такий вигляд. ХІІІ—Х тис. ВР — епі- чи фінальнопалео- літичний етап. На Близькому та Середньому Сході остаточно сформувалася зона поширен- ня геометричних мікролітів, населення якої постійно рухалося в північному напрямку, що долучило південь Східної Європи до поширен- ня інновацій, які вперше з’явилися на терито- рії, яка першою пройшла й процес неолітичної революції. Х—VІІІ тис. ВР — південь Східної Євро- пи став маргінальною зоною неолітичних КІО Близького й Середнього Сходу, до якої ви- штовхувалися надлишки населення з Анатолії та північної Месопотамії. Нещільно заселені простори на північ від Чорного моря надавали можливості мігрантам продовжувати привлас- нювальну діяльність. VІІІ—VІІ тис. ВР — початок неолітичної революції на півдні Східної Європи, який ха- рактеризується процесами дифузії, що йшли з боку Родючого півмісяця. Тоді виникли перші суто східноєвропейські КІО. VІІ тис. ВР — поява конкурентного середо- вища на півдні Східної Європи, масові міграції на північ населення, що входило до первинних КІО, втягування в процес неолітизації авто- хтонного мезолітичного населення лісостепу та півдня лісової смуги. Середина VІІ—V тис. ВР — встановлен- ня взаємозв’язків між населенням різних КІО, створення глобальної інформаційної мережі, яка об’єднувала кілька КІО, доба співіснування піз- ніх неолітичних і ранніх енеолітичних культур. Авдиев В.И. Предисловие // Чайлд Г. Древнейший Восток в свете нових раскопок. — М., 1956. — С. 5—18. Белановская Т.Д. Из древнейшего прошлого Нижнего Подонья. — СПб., 1995. Бибиков С.Н., Станко В.Н., Коен В.Ю. Финальный палеолит и мезолит Горного Крыма. — Одесса, 1994. Выборнов А.А. Неолит Волго-Камья. — Самара, 2008. Гаскевич Д.Л., Гавриленко І.М. До походження дніпро-донецького неоліту Лісостепового Подніпров’я // Археоло- гія. — 2000. — № 1. — С. 81—93. Горелик А.Ф. Новые мезолитические памятники с яниславицкими вкладышевыми элементами на Северском Дон- це // СА. — 1987. — № 3. — С. 146—160. Горелик А.Ф. Памятники Рогалик-Передельского района. Проблемы финального палеолита Юго-Восточной Украины. — К.; Луганск, 2001. Даниленко В.Н. Неолит Украины. — К., 1969. Залізняк Л.Л. Передісторія України. X—V тис. до н. е. — К., 1998. Залізняк Л.Л. Чорноморський потоп та його археологічні наслідки // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 3—12. Залізняк Л.Л. Мезоліт заходу Східної Європи. — К., 2009 (КДУ. — 12). Клейн Л.С. История археологической мысли. Курс лекций. — СПб., 2005. Котова Н.С. Мариупольская культурно-историческая область. — Ковель, 1994. Котова Н.С. Неолитизация Украины. — Луганск, 2002. Котова Н.С. Культурно-історичні процеси у Північному Причорномор’ї у VI—V тис. до н. е. Автореф. дис. ... докт. істор. наук. — К., 2010. Манько В.О. Неоліт Південно-Східної України. — К., 2006 (КДУ. — 9). Манько В.О. Проблеми неолітизації та хронології неоліту (рец. на: В.И. Тимофеев, Г.И. Зайцева, П.М. Долуханов, А.М. Шукуров. Радиоуглеродная хронология неолита Северной Евразии. — СПб.: Теза, 2004) // МДАСУ. — 2007. — 7. — C. 17—27. Манько В.О. Типологічна варіабельність комплексів геометричних мікролітів третьої пачки шарів стоянки Грот Скелястий // Актуальные проблемы первобытной археологии Восточной Европы. — Донецк, 2009. — С. 247—268 (Археологический альманах. — 20). Манько В.О. Проблеми вивчення неоліту України // КДУ. — 2010. — 13. — С. 229—253. Маркс К., Енгельс Ф. Повне зібрання творів. — Т. 23. Массон В.М. Поселение Джейтун (проблема становления производящей экономики). — Л., 1971 (МИА. — 180). Нужний Д.Ю. Розвиток мікролітичної техніки в кам’яному віці. — К., 1992. Нужный Д.Ю., Яневич А.А. О хозяйственной интерпретации памятников кукрекской культурной традиции // КСИА. — 1987. — 189. — С. 38—41. Ошибкина С.В. Понятие о неолите // Неолит Северной Евразии. — М., 1996. — С. 6—9. ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 31 Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Каменный век Северо-Западного Причерноморья // Stratum plus. — 2011. — № 1. — C. 15—149. Смольянинова С.П. Палеолит и мезолит степного Побужья. — К., 1991. Станко В.Н. Некоторые вопросы позднего мезолита Северо-Западного Причерноморья (по материалам стоянки Гиржево) // ЗОАО. — 1967. — 2(35). — С. 155—168. Станко В.Н. Мирное. Проблема мезолита степей Северного Причерноморья. — К., 1982. Телегін Д.Я. Мезолітичні пам’ятки України. — К., 1982. Товкайло Н.Т. О восточных связях буго-днестровской культуры (по материалам поселения Пугач) // Каменный век на территории Украины. — К., 1990. — С. 47—54. Формозов А.А. Проблемы этнокультурной истории каменного века на территории европейской части СССР. — М., 1977. Цыбрий В.В. Материалы позднего каменного века стоянки Кременная 3 // Археологические записки. — 2003. — 3. — С. 128—142. Цыбрий А.В., Трубников В.В. Новые сборы у хутора Красный Октябрь на левобережье Маныча // Там же. — С. 105—118. Цыбрий В.В., Цыбрий А.В. Неолитические памятники бассейна Нижнего Дона, Восточного и Северо-Восточного Приазовья (по материалам Ростовской области) // Археологический альманах. — 2003. — 13. — С. 281—298. Чайлд Г. Древнейший Восток в свете нових раскопок. — М., 1956. Яневич О.О. Етапи розвитку культури Кукрек в Криму // Археологія. — 1987. — 58. — С. 7—18. Яневич А.А. Поздний мезолит и неолит Крыма (Вопросы становления неолитической культуры). Автореф. дисс. … канд. истор. наук. — К., 1987а. Braidwood R.J. Prehistoric men. 2d ed. — Chicago, 1951 (Anthropology. — 37). Braidwood R.J. From cave to Villige / Scientific American. — 1952. — CLXXXVII. — P. 62—66. Braidwood R.J. The general problem // Braidwood R.J., Howe B. Prehistoric Investigations in Iraqi Kurdistan. — Chicago, 1960. — P. 1—8. Braidwood R.J. The Site of Jarmo and Its Architectural Remains // Braidwood R.J., Braidwood L.S., Howe B., Reed C.A., Watson P.J. (eds.). Prehistoric Archaeology Along the Zagros Flanks. — Chicago, 1983. — P. 155—208. Childe V.G. New light on the most ancient East. — London, 1934. Childe V.G. Man Makes Himself. — New-York, 1951. Childe V.G. New light on the most ancient East. — London, 1952. Childe V.G. The prehistory of European society. — Harmondsworth, 1958. Copeland L., Ackermans P. A Cache of 56 Flint Transverse Arrowheads from Tell Sabi Abyad, Balikh Valley, Syria // Gebel H.G., Kozlowski S.K. (eds.). Neolithic Chipped Stone Industries of the Fertile Crescent. — Berlin, 1994. — P. 379—381. Gamble C. Origins and Revolutions. Human Identity in Earliest Prehistory. — New-York, 2007. Garstang J. Mersin. — London, 1953. Howe B. Karim Shahir // Braidwood R.J., Braidwood L.S., Howe B., Reed C.A., Watson P.J. (eds.). Prehistoric Archaeology Along the Zagros Flanks. — Chicago, 1983. — P. 23—154. Kozlowski S.K. The Eastern Wing of Fertile Crescent. Late prehistory of Greater Mesopotamian lithic industry. — Oxford, 1999. Kozlowski S.K., Aurenche O. Territories, Boundaries and Cultures in the Neolithic Near East. — Oxford, 2005. Lillie M., Budd Ch., Potekhina I., Hedges R. The radiocarbon reservoir effect: new evidence from the cemeteries of the middle and lower Dnieper basin, Ukraine // Journal of Archaeological Sciences. — 2009. — 36. — P. 256—264. Mazurowski R.F. The stone vessels // S. Kozlowski (ed.). Nemrik 9. Pre-pottery Neolithic site in Iraq. — Warszawa, 1990. — P. 141—144. Perles C. The Early Neolithic in Greece. The first farming communities in Europe. — Cambridge, 2004. Tellenbach M. Materialen zum Prakeramischen Neolithicum in Sűd-Ost Europa // Germania. — 1983. — 64. — S. 21—138. Wright K. The Origins and development of ground stone assemblages in Late Pleistocene Southwest Asia // Paléorient. — 1991. — Vol. 17. — N°1. — P. 19—45. Zeder M.A. The Neolithic Macro-(R)evolution: Macroevolutionary Theory and the Study of Culture Change // Journal of Archaeologic Resourses. — 2009. — 17. — P. 1—63. Надійшла 07.08.2012 ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 32 В.О. Манько ИДЕИ Г. ЧАЙЛДА И ИХ ПРИМЕНЕНИЕ ДЛЯ ИЗУЧЕНИЯ НЕОЛИТА ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ Понятие «неолитическая революция», введенное Г. Чайлдом, стало известно в Советском Союзе в 1950-е гг. Из- начально идеи этого исследователя были восприняты как такие, что имели отношение лишь к экономической сфере человеческой жизни, в первую очередь, это возникновение земледелия и скотоводства. Поэтому длитель- ное время советская и постсоветская археология оставалась на позициях автохтонного развития неолита Восточ- ной Европы. Игнорирование закономерностей неолитической революции, которые Г. Чайлд связывал с социаль- ным развитием общества и с идеологией, мешало пониманию неолита, не позволяло искать причины и движущие силы перехода к новому способу жизни. Отказ от такого механистического восприятия неолита как чисто экономического явления позволяет наметить механизм постепенного перехода к новому образу жизни в виде образования культурно-исторических областей в неолите, которые были результатом конкурентной борьбы и одновременно формой общественного регулирования отношений с соседями. Культурно-исторические области рассматриваются также как информационные структуры, в рамках которых распространялись инновации, происходящие из региона Ближнего и Среднего Востока. Высказывается также предположение, что предпосылкой неолитической революции в Украине были мигра- ции населения из Ближнего и Среднего Востока в конце плейстоцена — начале голоцена, что привело к появле- нию здесь ряда индустрий, традиционно рассматривающихся как мезолитические. В дальнейшем эти миграции облегчили диффузию культурных традиций Ближнего и Среднего Востока и обусловили быстрое распростране- ние неолитического способа жизни на территории юга Восточной Европы. V.A. Manko G. CHILDE'S IDEAS AND THEIR APPLICATION FOR EASTERN EUROPE NEOLITHIC STUDIES The concept of «Neolithic Revolution» introduced by G. Childe became known in the Soviet Union in the 1950-s. Initially, this researcher’s ideas were apprehended as such that they were concerning only economic sphere of human life, first of all, the origin of agriculture and cattle breeding. As a result, the Soviet and post-Soviet archaeology for long time remained on positions of autochthonous development of the Neolithic in Eastern Europe. Dropping Neolithic Revolution rules, which G. Childe related with the society’s social development and with ideology, prevented the understanding of the Neolithic and did not allow searching for the reasons and moving forces of transition to a new way of life. Rejection of such mechanical perception of the Neolithic as a purely economical phenomena, allows outlining the mechanism of gradual transition to the new way of life reflected in development of cultural and historical areas in the Neolithic which were the result of competitive struggle and, at the same time, the form of public control over the relations with neighbours. Cultural and historical areas are considered also as information systems within which the innovations coming from the Near and Middle East region extended. The author comes out with the assumption that precondition of the Neolithic Revolution in Ukraine were population shifts from the Near and Middle East in the end of the Pleistocene and the beginning of the Holocene which has led to the rise of some industries here traditionally considered as Mesolithic. Further these migrations facilitated diffusion of the Near and Middle East cultural traditions and caused fast distribution of the Neolithic way of life in Eastern Europe South territory.

Ідеї Г. Чайлда та їх застосування для вивчення неоліту Східної Європи

Institution

Ähnliche Einträge