Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії)

Розглянуто стан та основні проблеми формування ринку рослинної олії та цукру. Визначено основні чинники, що перешкоджають успішному розвитку ринку сировини та готової продукції. Запропоновано низку заходів для підвищення ефективності функціонування цих ринків....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Антонюк, П.О., Лисюк, В.М., Антонюк, О.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України 2010
Schriftenreihe:	Економіка харчової промисловості
Schlagworte:	Формування та розвиток ринку продуктів харчування
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19492
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії) / П.О. Антонюк, В.М. Лисюк, О.П. Антонюк // Економіка харчової промисловості. — 2010. — № 1. — С. 14-20. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-19492
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-194922011-04-30T12:04:54Z Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії) Антонюк, П.О. Лисюк, В.М. Антонюк, О.П. Формування та розвиток ринку продуктів харчування Розглянуто стан та основні проблеми формування ринку рослинної олії та цукру. Визначено основні чинники, що перешкоджають успішному розвитку ринку сировини та готової продукції. Запропоновано низку заходів для підвищення ефективності функціонування цих ринків. The condition and the basic problems of a vegetable oil and sugar market formation are considered. The major factors blocking successful development of the raw material and finished goods market are determined. A number of actions for increase of these markets functioning efficiency are offered. 2010 Article Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії) / П.О. Антонюк, В.М. Лисюк, О.П. Антонюк // Економіка харчової промисловості. — 2010. — № 1. — С. 14-20. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0063 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19492 338.439.5(477):664.1:665.3 uk Економіка харчової промисловості Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Формування та розвиток ринку продуктів харчування Формування та розвиток ринку продуктів харчування
spellingShingle	Формування та розвиток ринку продуктів харчування Формування та розвиток ринку продуктів харчування Антонюк, П.О. Лисюк, В.М. Антонюк, О.П. Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії) Економіка харчової промисловості
description	Розглянуто стан та основні проблеми формування ринку рослинної олії та цукру. Визначено основні чинники, що перешкоджають успішному розвитку ринку сировини та готової продукції. Запропоновано низку заходів для підвищення ефективності функціонування цих ринків.
format	Article
author	Антонюк, П.О. Лисюк, В.М. Антонюк, О.П.
author_facet	Антонюк, П.О. Лисюк, В.М. Антонюк, О.П.
author_sort	Антонюк, П.О.
title	Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії)
title_short	Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії)
title_full	Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії)
title_fullStr	Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії)
title_full_unstemmed	Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії)
title_sort	продовольчі ринки україни: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії)
publisher	Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Формування та розвиток ринку продуктів харчування
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19492
citation_txt	Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії) / П.О. Антонюк, В.М. Лисюк, О.П. Антонюк // Економіка харчової промисловості. — 2010. — № 1. — С. 14-20. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Економіка харчової промисловості
work_keys_str_mv	AT antonûkpo prodovolʹčírinkiukraíniocínkastanutaperspektivirozvitkunaprikladírinkívcukrutaroslinnoíolíí AT lisûkvm prodovolʹčírinkiukraíniocínkastanutaperspektivirozvitkunaprikladírinkívcukrutaroslinnoíolíí AT antonûkop prodovolʹčírinkiukraíniocínkastanutaperspektivirozvitkunaprikladírinkívcukrutaroslinnoíolíí
first_indexed	2025-07-02T20:21:05Z
last_indexed	2025-07-02T20:21:05Z
_version_	1836567930940162048
fulltext	14 ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РИНКУ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ 4) неефективний механізм інтеграції між аграрними виробниками, переробними підпри- ємствами та торговельними організаціями, який знижує загальний економічний ефект функціонування АПК регіону; 5) недосконала ринкова інфраструктура, наявність значної кількості посередників, що здійснює відповідний вплив на кінцеву ціну продуктів харчування; 6) низький рівень розвитку інноваційних процесів на підприємствах харчової промисловості Одеської області. Вирішення цих проблемних питань є необхідними в найближчий перспективі розвитку галузі. Проте, для досягнення конкурентних переваг як на внутрішньому, так і на світовому ринку продуктів харчування, сучасний менеджмент рекомендує використовувати стратегії виперед- жаючого розвитку, які, в більшості основ, базуються на переході на інноваційну модель розвитку переробних підприємств. Дослідження показали, що зі всієї сукупності підприємств харчової промисловості в Одеській області, в 2008 р. інноваційно активними виявилися лише 46 (або 13,5% від їх загальної кількості). Такі показники є недостатніми для ефективного розвитку галузі та підвищення рівня її конкуренто- спроможності. Висновки. Ефективний розвиток харчової промисловості Одеської області має бути забезпе- чений тільки в контексті реалізації комплексної програми розвитку агропромислового комплексу регіону в цілому при створенні ефективної системи взаємовідносин на всіх рівнях АПК: сільсько- господарські товаровиробники – переробні підпри- ємства – ринкова інфраструктура. При цьому підви- щення результативності господарювання всіх суб’єктів АПК та підвищення рівня конкуренто- спроможності вітчизняної продукції можна досягти лише за рахунок переходу на інвестиційно- інноваційну модель розвитку підприємств всіх сфер агропромислового комплексу. Джерелами фінансування інноваційної діяльності можуть стати венчурні фірми, регіональні бюджети та кошти спеціалізованих державних фондів, кошти юридичних і фізичних осіб, іноземні інвестиції. Головне завдання обласних держад- міністрацій постає у створенні сприятливих умов розвитку інвестиційної діяльності в межах регіону та стимулюванні ділової активності в сфері залучення коштів і здійснення інноваційної діяльності та наукових розробок. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Хареба В. Наукове забезпечення розвитку харчової і переробної промисловості України / В. Хареба // Харчова і переробна промисловість. – 2009. - № 2-3(354). – С. 4-7. 2. Мельник Ю.Ф. Агропромислове виробництво України: уроки 2008 року і шляхи забезпечення інноваційного розвитку / Ю.Ф. Мельник, П.Т. Саблук // Економіка АПК. – 2009. - № 1. – С. 3-15. 3. Статистичний збірник «Харчова промисловість Одещини» за 2008 р. УДК 338.439.5(477):664.1:665.3 АНТОНЮК П.О., канд. екон. наук, наук. співроб., ЛИСЮК В.М., канд. екон. наук, ст. наук. співроб. Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, м. Одеса Антонюк О.П., канд. екон. наук, доцент Одеська національна академія харчових технологій, м. Одеса ПРОДОВОЛЬЧІ РИНКИ УКРАЇНИ: ОЦІНКА СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ (НА ПРИКЛАДІ РИНКІВ ЦУКРУ ТА РОСЛИННОЇ ОЛІЇ) Розглянуто стан та основні проблеми формування ринку рослинної олії та цукру. Визначено основні чинники, що перешкоджають успішному розвитку ринку сировини та готової продукції. Запропоновано низку заходів для підвищення ефективності функціонування цих ринків. Ключові слова: олійні культури, баланс попиту і пропозиції, внутрішній ринок, зовнішній ринок, частка експорту у виробництві, біопаливо. The condition and the basic problems of a vegetable oil and sugar market formation are considered. The major factors blocking successful development of the raw material and finished goods market are determined. A number of actions for increase of these markets functioning efficiency are offered. Key words: olive cultures, balance of supply and demand, home market, foreign market, share of export in manufacture, bio-fuel. 15 ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РИНКУ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ Вступ. Рослинна олія та цукор займають важливе місце в харчуванні людини. В Україні частка цих продуктів в обсязі реалізації продукції харчової промисловості та перероблення сільськогосподар- ських продуктів досягає 15,8 % [1]. На сьогодні має місце активний розвиток світового ринку олійних культур та продуктів їх переробки, цукросировини, цукру, що обумовлено зростанням їх споживання, як для харчування населення, так і на технічні потреби. Світове виробництво рослинних олій в 2008/09 маркетинговому році (МР) прогнозувалося на рівні 133,9 млн. т і як сировина використовується пальма, соя, ріпак, соняшник та інші культури. Виробництво цукру в цьому ж таки маркетинговому році оціню- валося в 158,8 млн. т, в т.ч. 77% з цукрової тростини і 23% з цукрових буряків. Зростання попиту на ці продукти у зв’язку із збільшенням чисельності населення і доходів, використання рослинних олій і цукру для виробництва біопалива визвало значне зростання цін. Україна, як член СОТ, поступово інтегру- ється в світові ринкові структури. Проте особливості вітчизняної харчової індустрії впливають на швидкість та ефективність цієї інтеграції, її вплив на стан внутрішнього та зовнішнього ринків. Вико- ристання переваг від участі в міжнародному поділі праці вимагає чіткої оцінки сучасного стану виробництва розглянутих продуктів харчування і можливих наслідків від лібералізації своїх внутрішніх ринків. Дослідження стану та перспектив розвитку ринків цукру і рослинної олії автори здійснювали, спираючись на дослідження таких вчених та спеціалістів ринку, як Л.В. Дейнеко, М.П. Сичевський, Ф. Котлер, П.Т. Саблук, В. Литвиненко, В. Листопад. Постановка завдання. Характерною озна- кою сучасного розвитку є глобалізація економічної діяльності. Інтеграція України в світовий ринковий простір, на якому домінують розвинуті країни та країни, що інтенсивно розвиваються і своєчасно здійснили структурну та технологічну модернізацію продовольчого ринку, може мати як позитивні, так і значні деструктивні наслідки. Це вимагає глибокого аналізу ситуації, що склалася на ринку цукру і рослинної олії і обґрунтування необхідності змін. Йдеться про можливість стати сировинним придат- ком розвинених країн і регіоном споживання імпортованих продуктів харчування. Тому метою дослідження стало визначення найбільш суттєвих чинників, що перешкоджають успішному розвитку як внутрішнього, так і зовнішнього ринків рослинної олії та цукру і обґрунтування заходів щодо їх усу- нення. Результати. Економісти, використовуючи термін «ринок», мають на увазі сукупність покупців і продавців, що здійснюють операції по купівлі- продажу певних товарів. Наприклад, ринок цукру, олії, зернових та олійних культур. Крім того, продавці розглядаються як представники вироб- ництва, а покупці – як представники ринку. Відно- сини між виробництвом і ринком формують ринкові взаємовідносини, в яких виробництво є тією стороною ринку, що втілює пропозицію [2]. Таким чином, насиченість ринку товарами визначається масштабами виробництва, які в свою чергу форму- ються в залежності від попиту на ці товари. Сучасний стан розвитку виробництва про- дуктів харчування в Україні характеризується як збільшенням обсягів по одним видам, так і змен- шенням по іншим, що є результатом впливу ряду чинників і, в тому числі, триваючої реструктуризації на галузевому рівні. Це положення підтверджується результатами роботи виробників цукру і рослинної олії в Україні (табл. 1). Як свідчать дані табл.1, в розвитку вироб- ництва олії та цукру спостерігаються протилежні тенденції. В той час як виробництво цукру попри певні роки зростання поступово скорочується, пропозиція олії стрімко зростає. Так, за період 2001- 2008 рр. виробництво цукру скоротилося на 372 тис. т, або на 19,1 %. В той же час виробництво олії зросло в 2,26 рази, завдяки чому рівень 1990 р. було перекрито вже в 2003 р. Спад виробництва цукру виглядає особливо значним у порівнянні з рівнем 1990 р. В 2008 р. виробництво цукру-піску скоро- тилося на 5216 тис. т, в тому числі за рахунок цукру з вітчизняної цукросировини на 3813 тис. т, або 70,8 %. Таблиця 1 Виробництво цукру і рослинної олії в Україні * Показники 1990 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. 1. Вироблено цукру- піску, тис. т 6791 1947 1621 2486 2147 2139 2592 1867 1575 - в т.ч. з цукрових буряків 5388 1657 1428 1456 1788 1900 2547 1867 1575 2. Вироблено цукру на 1 особу, кг 130,9 40,0 33,6 52 45,2 45,4 55,4 40,1 34,1 3. Вироблено олії, тис. т 1070 935 980 1257 1343 1382 2078 2230 2117 4. Вироблено олії на 1 особу, кг 20,6 19,2 20,3 26,3 28,3 29,3 44,4 48,0 45,6 * Складено за даними Держкомстату України 16 ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РИНКУ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ Сучасна економіка, що базується на розподілі праці, складається з безлічі ринків, в тому числі ринку сировини. Без розвинутого виробництва сільськогосподарської сировини, а в даному випадку це цукрові буряки та олійні культури, неможливо уявити сучасне, динамічне виготовлення продуктів харчування – олії та цукру. Тож основною причиною спаду виробництва цукру з цукрових буряків стало скорочення валового збору цукрових буряків на 71,7%, або з 44264 тис. т в 1990 р. до 12535 тис. т в 2008 р. В той же час стрімко зросло виробництво і пропозиція олійних культур (соняшник, ріпак і соя) з 2800 тис. т в 1990 р. до 10056 тис. т в 2008 р., або в 3,6 рази (табл. 2). Це явилося важливою передумовою збільшення виробництва олії. Таблиця 2 Виробництво і урожайність сільськогосподарських культур в Україні * Показники Культури 1990 р. 2001 р. 2003 р. 2005 р. 2007 р. 2008 р. Цукрові буряки 44264 15575 13392 15468 16978 12535 Соняшник 2571 2251 4254 4706 4174 6520 Ріпак 130 135 51 285 1047 2686 Валовий збір, тис. т Соя 99 74 232 613 723 850 Цукрові буряки 276 183 201 248 294 328 Соняшник 15,8 9,4 11,2 12,8 12,2 15,2 Ріпак 14,5 12,4 9,4 14,6 13,1 20,0 Урожайність, ц/га Соя 11,3 10,1 12,2 14,5 12,4 12,4 * Складено за даними Держкомстату України В успішному розвитку виробництва олії і в занепаді цукрового є одна спільна риса – низький рівень урожайності олійних культур і цукрових буряків. Аналіз валового збору і урожайності свідчить про переважно екстенсивний характер виробництва цих сільськогосподарських культур, тобто вирішальний вплив на виробництво має розмір посівних площ. Так, по насінню соняшника поки що не досягнуто рівня 1990 р., проте валові збори зросли в 2,5 рази виключно за рахунок посівних площ, які зросли з 1636 тис. га в 1990 р. до 4289 тис. га в 2008 р., або в 2,6 рази. Незважаючи на певне зростання урожайності сої і, особливо ріпаку, збільшення вало- вих зборів цих культур забезпечується переважно за рахунок посівних площ. За період 1990-2008 рр. урожайність цукро- вих буряків зросла лише на 52 ц/га, або на 18,8%. Темпи зростання урожайності надзвичайно низькі, враховуючи, що в передових західноєвропейських країнах її рівень знаходиться в межах 600-700 ц/га. Проте урожайність цукрових буряків - це лише один аспект проблеми. Інший полягає в якості сировини, тобто цукристості цукрових буряків. На завод бажано завозити не цукрові буряки, а цукор в буряках. Для аналізу ефективності використання земельних ресурсів в цукробуряковому виробництві слід використовувати такий показник, як виробництво цукру з 1 га посівів. До речі, саме цей показник використовується в країнах ЄС. По цьому показнику ми ще більше відстаємо від європейських країн, ніж по урожайності. Навіть саме високе наше досягнення 2008 р. – 4,12 тонн цукру з 1 га значно поступається досягненням західних бурякосіючих країн, що одержують по 10-12 тонн цукру з гектару [3]. Для вирощування якісної цукросировини слід вико- ристовувати гібриди не просто врожайного, а лише цукристого і цукристо-врожайного напряму. Існуючу практику дотацій на вирощування цукрових буряків (в розрахунку на 1 га посівів) слід замінити на субсидування виробництва цукру в розрахунку на 1 т продукції. Аналізуючи стан ринку олійних культур в Україні слід звернути увагу на особливості їх виробництва і структуру. Так, в 2008 р. структура основних олійних культур у валовому зборі виглядає наступним чином (%): соняшник – 64,8; ріпак – 26,7; соя – 8,5. У світовому ж виробництві за 2007/2008 маркетинговий рік структура основних олійних культур представлена так (%): соя – 57; ріпак – 12; бавовна – 12; арахіс – 8; соняшник – 7; інші – 4 [4]. За даними департаменту сільського господарства США у 2007/2008 МР на долю України прийшлось 15% світового урожаю соняшника – четверте місце після Росії – 21 %, ЄС – 18 %, Аргентини – 17 %. Всупереч вимогам агротехніки в Україні масштабно культивується ця досить складна культура. Враховуючи цю обставину у більшості країн світу основна увага приділяється виробництву інших олійних, зокрема, сої та ріпаку. Певні кроки в цьому напряму здійснюються і в Україні. Впродовж 2003- 2008 рр. виробництво насіння ріпаку зросло з 51 тис. т до 2686 тис. т або в 52,7 рази. Такі зміни відпо- відають державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 року, згідно якої валові збори у порівнянні з 2006 р. мають зрости (млн. т): по ріпаку з 0,6 до 6,0; по сої з 0,89 до 3,0; по соняшнику передбачається певне скорочення виробництва з 5,32 до 4,5 [5]. В перспективі ріпак має стати основною олійною культурою, що призведе до суттєвих змін в цьому сегменті ринку. Аналізуючи ринок рослинної олії в Україні слід звернути увагу на особливості її структури по видам олійних культур. Впродовж 2006/2007 і 2007/08 МР частка соняшникової олії складає 96,4 %, ріпакової – 0,9 %, із сої – 0,7 %, інших – 2,0 %. Як видно, структура рослинної олії не відповідає 17 ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РИНКУ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ структурі олійних культур. Вона суттєво відрізняється від структури світового виробництва рослинної олії, яка на 2008/2009 МР прогнозувалася в такому вигляді (%): пальмова – 32; соєва – 28,9; ріпакова – 14,3; соняшникова – 8,8; інші – 16. Основним фактором, що стримує збільшення виробництва ріпакової та соєвої олії в Україні залишається мала ємність внутрішнього ринку, тобто відсутність потужних споживачів. Стимулами до збільшення виробництва цих олій можуть стати подальше зростання потужностей олієдобувних підприємств, а також можливе збільшення спожи- вання ріпакової олії на харчові цілі і виробництво біодизелю. На стан ринку продуктів харчування впли- вають як обсяг їх виробництва, так і основні напрями використання, про що, наприклад, свідчить баланс попиту і пропозиції соняшникової олії (табл.3). Таблиця 3 Баланс попиту і пропозиції соняшникової олії в Україні * 2005/06 МР 2006/07 МР 2007/08 МР 2008/09 МР Початкові запаси, тис. т 58 101 14 28 Виробництво, тис. т 2131 2362 1884 2349 В т.ч.: - великі спеціалізовані підприємства 1895 2021 1718 2160 - середні і малі підприємства 236 341 166 189 Імпорт, тис. т 0,1 0,3 0,9 0,1 Загальна пропозиція, тис. т 2189 2463 1899 2378 Споживання, тис. т Експорт, тис. т Втрати, інше, тис. т Загальний розподіл, тис. т Кінцеві залишки, тис. т Залишки до розподілу, % Споживання олії на 1 особу в рік, кг 550 1514 24 2088 101 4,8 11,7 555 1867 27 2449 14 0,8 11,9 525 1325 21 1871 28 1,5 11,3 535 1750 26 2311 67 3,4 11,6 * Олійно-жировий комплекс, № 3 (22) жовтень 2008. – С. 25-33. Дані таблиці 3 свідчать, що загальна пропо- зиція визначається виключно масштабами вироб- ництва продукції, а імпорт має несуттєве значення. Виробництво соняшникової олії динамічно розви- вається, за винятком 2007/08 МР, коли по причині зменшення пропозиції на ринку соняшнику, обсяг продукції скоротився на 478 тис. т у порівнянні з попереднім періодом. По причині зростання цін в цьому маркетинговому році внутрішнє споживання продукції скоротилося на 30 тис. т. Баланс попиту і пропозиції соняшникової олії свідчить, що головним напрямом в розподілі продукції є експорт. Впродовж чотирьох маркетингових років експорт складає 74 % від виробництва. Вітчизняна олійно-жирова галузь вийшла на перше місце в світі по експорту соняш- никової олії. Продукція відвантажується у 47 країн світу, а в країни ЄС – 55% загального обсягу експор- ту. Характерною рисою виробництва олії є зосередження переробки сировини на великих спеціалізованих підприємствах. Частка великих підприємств у виробництві олії складає від 88,9 % в 2005/06 МР до 91,2 % у 2007/08 МР. Слід зауважити, що в Україні головним чином виробляється і експортується олія нерафінована. Рафінована олія, в основному соняшникова, складає 26-29% від вироб- ництва нерафінованої і, в своїй більшості, викори- стовується на внутрішньому ринку. Особливої уваги в аналізі потребує рівень споживання олії на 1 особу. В останні роки він не перевищує 11,9 кг, хоча в деяких європейських країнах рівень споживання рослинної олії знахо- диться в межах 15-17 кг. Можна говорити саме про платоспроможний попит населення, а не попит взагалі, який визначається низькою купівельною спроможністю населення і є суттєвим стримуючим фактором розвитку внутрішнього ринку. Орієнтація виробництва на пріоритетне обслуговування зовнішнього попиту робить вітчизняного виробника економічно залежним від світових економічних криз, зміни в політиці іноземних держав. Досвід багатьох країн із перехідною економікою визначає саме внутрішній ринок чинником довгострокового еконо- мічного зростання. Зміна ситуації на ринку рослинної олії пов’язується, насамперед, із зростанням вартості робочої сили в країні і, відповідно, платоспро- можного попиту населення, що дасть можливість збільшити середньодушове споживання продукції і зміцнить внутрішній ринок. В порівнянні з ситуацією в олійно-жировому комплексі, цукробурякове виробництво являє собою суцільне коло проблем. Скорочення виробництва цукру з цукрових буряків стало результатом зменшення посівних площ з 1605 тис. га в 1990 р. до 382 тис. га у 2008 р., або в 4,2 рази і валового збору цукросировини з 44264 тис. т в 1990 р. до 12535 тис. т у 2008 р., або в 3,5 рази. Головним фактором скорочення посівних площ є низький рівень рентабельності (в деякі роки збитковості) вироб- ництва цукросировини. Крім функції виробництва сировини і цукру, цукробуряковий комплекс виконує важливу соціальну функцію, надаючи роботу сотням тисяч людей, причому в соціально напружених 18 ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РИНКУ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ сільських регіонах. Відсутність належного державного регулювання ринкових трансфор- маційних процесів призвело галузь на грань краху. Кількість цукрових заводів зменшилась з 192 до 110. Восени 2008 р. працювало лише 70 заводів, а 40 підприємств так і не приступили до роботи через брак обігових коштів і високі ціни на енергоносії. Зауважимо, що 40 заводів - це близько 150 тисяч робочих місць. Існуючі виробничі потужності по вироб- ництву цукру з вітчизняної сировини в змозі повністю задовольнити потреби внутрішнього ринку і навіть поставки на експорт. Але в останні два роки обсяги виробництва цукру не покривають навіть внутрішні потреби держави, що оцінюються в 1,8-2,0 млн. т на рік. В 2009 році при посівній площі 326 тис. га, валовому зборі цукрових буряків близько 10 млн. т, виробництво цукру склало 1,2 млн. т (в 1913 році було вироблено 1,108 млн. т). Дефіцит цукру в державі в 2009/2010 МР оцінюється в 300-450 тис. т і буде покриватися за рахунок імпорту. Складається ситуація, коли і без того високі внутрішні ціни на цукор можуть тільки зростати. Щоб задовольнити внутрішні потреби держави в необхідних обсягах, зменшити залежність від імпорту слід вже в 2010 році засіяти цукровими буряками мінімум 450 тис. га. Стимулом для сільгоспвиробників може бути збільшення дотування вирощування цукрових буряків з 750 грн./га до 1500 грн./га, що нині розглядається в Кабінеті міністрів України [6]. Важливою проблемою виробництва вітчиз- няного цукру є питання якості. За цим показником вітчизняний цукор відстає від світових стандартів. Відповідно до них максимальна кількість балів для цукру першої категорії має бути 12, другої – 22, а наш цукор набирає 48 [7]. Навіть збільшивши вироб- ництво цукру виробники не зможуть в таких умовах здійснювати його реалізацію на зовнішньому ринку. Сприятливі природно-кліматичні умови, кон’юнктура зовнішніх ринків дають можливість в останні роки нарощувати виробництво основних олійних культур, соняшникової олії в розмірах, що значно перевищують потреби внутрішнього ринку. Експортуючи надлишок олієсировини і готової продукції, Україна поступово стає одним з найбільш важливих учасників на світовому олійному ринку. Це дозволяє олійно-жировому виробництву стати провідним в системі агропромислового комплексу. Дані про розмір і динаміку експорту олійних культур наведено в табл. 4. Таблиця 4 Виробництво та експорт олійних культур в Україні * Показник Культура 2003/04 МР 2004/05 МР 2005/06 МР 2006/07 МР 2007/08 МР 2008/09 МР Соняшник 4254 3050,1 4706 5324,3 4174 6520,3 Ріпак 57,4 135,3 284,7 603,4 1058,1 2686 Валовий збір, тис. т Соя 231,8 295,2 616,0 889,0 722,2 850 Соняшник 928 11,5 219,8 336,2 75,3 500 Ріпак 43,6 81,0 187,0 486,6 900 2450 Експорт, тис. т Соя 60,6 35,4 226,0 417,3 190,0 175 Соняшник 21,8 0,4 4,7 6,3 1,8 7,7 Ріпак 76,0 59,9 65,7 80,6 85,1 91,2 Частка експорту у валовому зборі, % Соя 26,1 12,0 36,7 46,9 26,3 20,6 * За даними асоціації «Укроліяпром» Як свідчать дані табл. 4 по соняшнику і сої, більша частина виробленого насіння викори- стовується на внутрішньому ринку для власного виробництва олії. Експорт насіння соняшнику досить значний в 2003/04 МР поступово зменшується як абсолютно, так і відносно валового виробництва. Цьому сприяло введене в 1999 р. 17% експортне мито, що значно знизило інтерес закордонних переробників до купівлі цього насіння. Проте зі вступом України до СОТ експортне мито на насіння соняшнику було зразу знижено з 17% до 14%, а в подальшому передбачається щорічне зниження ставки на 1% до рівня в 10%. Крім цього, відповідно до умов вступу України до СОТ було скасовано індикативні ціни на експорт олійних культур, що може серйозно вплинути на внутрішній сировинний ринок, а точніше – ринок соняшнику. Відсутність будь яких обмежень на експорт (квота, мито, тощо), а також попит на світовому ринку ріпаку і сої явилися основними причинами зростання їх експорту, особливо ріпаку. Так в 2008/09 МР в порівнянні з 2003/04 МР експорт сої зріс в 2,9 рази, а ріпаку – більш як у 56 разів і досяг рекордного рівня в 2450 тис. т. Попит на насіння ріпаку, що виник в країнах ЄС для виробництва біодизелю, перетворює ріпак в надзвичайно перспективну культуру, масштаби виробництва і експорту якої зростають високими темпами. За даними депар- таменту сільського господарства США в 2007/08 МР по експорту ріпаку Україна вийшла на друге місце в світі (13 %), після Канади (69 %). Одним з факторів, що сприяють зростанню експорту, є брак оборотних коштів. На сучасному етапі таким фактором стає також дефіцит потужностей по зберіганню олійних культур. За останні шість маркетингових років валовий збір олійних зріс в 2,2 рази, а по ріпаку виробництво зросло в 47 разів. Матеріально-технічна база по зберіганню урожаю не встигає за такими темпами зростання. В умовах дефіциту складських потуж- ностей власники «вимушені» негайно продавати урожай усім, хто платить гроші. Можна сказати, що виробники олійних в Україні були в певній мірі не 19 ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РИНКУ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ готові до такого масштабного виробництва і вихід з такої ситуації вбачається лише в експорті. Проте досвід деяких країн, в тому числі країн СНД, що вирощують і використовують цю культуру (Росія, Казахстан), свідчить про можливість і доцільність використання ріпаку для потреб переважно внутрішнього ринку (табл. 5). Таблиця 5 Структура використання насіння ріпаку в країнах СНД за 2007/08 МР , (%) Напрями використання Україна Казахстан Росія 1. Переробка на олію 11 47 71 2. Експорт 85 42 9 3. Інше (насіння, втрати, кінцеві залишки) 4 11 20 За даними ІА «АПК-Інформ» З даних табл.5 видно, що в Казахстані і Росії більша частина насіння залишається на внутрішньому ринку (переробка насіння, кінцеві залишки). Лише в Україні експорт значно перевищує внутрідержавні витрати. За оцінками ІА «АПК-Інформ» в 2008/09 МР в загальному розподілі насіння ріпаку в Україні частка експорту зросте до 91%, а переробка змен- шиться до 6% [8]. Розширення виробництва ріпаку в Україні мало за мету також і забезпечення сировиною виробництва біодизельного пального в період стрімкого зростання цін на нафту. Відповідно до Державної програми стимулювання виробництва біоетанолу та біодизелю в 2010 р. частка продаж біосолярки має скласти 33 % в структурі спожитого в країні дизпалива при виробництві і споживанні 520 тис. т біодизелю. Але як виявилось, створити сиро- винну базу, не означає створити виробництво. До сього часу жоден пункт цієї програми не реалізовано. В умовах низьких цін на нафту виробництво біодизельного пального втрачає свою привабливість і навіть в країнах ЄС багато біодизельних підприємств знаходяться на межі зупинки. Зрозуміло, це не означає появлення проблем з реалізацією ріпаку. Адже при зупинці підприємств по виробництву біодизелю потужності по вироб- ництву олії зберігаються і будуть використані для виготовлення ріпакової олії для харчування. До речі, в Німеччині, популярність ріпакової олії в якості продукту харчування вище у порівнянні з соняшниковою. Безумовно, економічно більш вигідним є не експорт олійних культур, особливо ріпаку, а переробка на вітчизняних підприємствах. При цьому створюються тисячі додаткових робочих місць, весь шрот може бути використаний в комбікормовій промисловості. Станом на 2008 рік сумарна виробнича потужність діючих в Україні оліє- добувних виробництв склала 7250 тис. т в т.ч. оліє- екстракційних заводів 5180 тис. т на рік переробки насіння соняшнику. При цьому всі ОЕЗ орієнтовані на переробку як насіння соняшнику, так і ріпаку та сої. При реалізації проектів будівництва трьох оліє- екстракційних заводів загальною потужністю 1250 тис. т на рік переробки насіння виробнича потужність олієдобувних підприємств України до 2010 р. складе 8,5 млн. т переробки насіння. Цього цілком достатньо щоб переробити майже весь обсяг олійних культур, вирощених в Україні. Але без обмеження безконтрольного вивозу олійних, особливо ріпаку, наша держава може стати сировинним придатком розвинених країн. Вико- риставши певні заходи по захисту внутрішнього ринку (квотування, експортне мито), ми можемо стати не тільки важливим експортером соняшникової олії, але і соєвої та ріпакової, маргаринової продукції, спеціальних жирів, майонезу, харчових білкових продуктів, шротів, біодизельного палива. Висновки. Активний розвиток ринку олії та цукру вимагає певних заходів, направлених на удосконалення виробництва сировини, а саме: зростання посівних площ для вирощування цукрових буряків, впровадження ефективних заходів з боку держави для стимулювання вирощування цукро- сировини; підвищення цукристості буряку за рахунок використання у виробництві цукристих і цукристо- врожайних сортів та гібридів; удосконалення структури посівів олійних культур з метою доведення посівів соняшнику до рекомендованих наукою 1,8 млн. га. В сфері виробництва слід суттєво підвищити якість вітчизняного цукру, що дасть можливість для відновлення втраченого експортного потенціалу. Структура виробництва олії має бути неодмінно змінена в бік значного зростання частки ріпакової та соєвої, при відповідному зменшенні соняшникової олії. Запровадження квот і експортного мита на поставку олієсировини дозволить значно підвищити використання потужностей переробних підприємств і поставляти на експорт готову харчову продукцію, замість сировини, як це нині має місце. Державна програма стимулювання виробництва біоетанолу та біодизелю має бути з етапу узгоджень переведена на реальні дії по інвестуванню та будівництву підприємств. В умовах зростання економіки ціни світового ринку на нафту можуть лише зростати. Подорожчанню нафти і нафтопродуктів наша економіка має протиставити цілком конкурентоздатні види палива з відновлюваних джерел – паливний етанол і біодизель, що вже виробляються (правда в недостатній кількості) з цукровмісної сировини та рослинної олії. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Дейнеко Л.В. Продовольчий комплекс України: стан і перспективи розвитку / Л.В. Дейнеко, А.О. Коваленко, П.І. Коренюк, Е.І. Шелудько. – К.: Наук. Думка, 2007. – 276 с. 20 ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ МЕНЕДЖМЕНТУ 2. Піндайк Р.С. Мікроекономіка: пер. з англ. / Р.С. Піндайк, Д.Л. Рубінфелд. – К.: Основи, 1996. – 646 с. 3. Гаєнко В. Україна може стати імпортером цукру /В.Гаєнко // Пропозиція.–2008.- № 1. – С. 41-43. 4. Доморощенкова М. Современное состояние производства сои и рынка соевых белков / М.Доморощенкова, Л. Литаева, Т. Демьяненко // Олійно-жировий комплекс. – 2008. - № 4. (23). – С. 34-36. 5. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року // Економіка АПК. - 2007. - № 11. – С. 3-57. 6. Дикаленко М. Хватальный исход / М. Дикаленко, Э. Московчук // Бизнес. – 2009. - № 42. – С. 56-57. 7. Квітко Г. Буряковий армагедон / Г. Квітко // Пропозиція. – 2008. - № 4. – С. 44-46. 8. Литвиненко В. Потенциал Украины, Казахстана и России как поставщиков семян рапса на мировой рынок / В. Литвиненко // Олійно-жировий комплекс. – 2008. - № 4 (23). – С. 22-29. УДК 664.013:005.21 АГЕЄВА І. М., канд. екон. наук, доцент, МІЛЄВА М. Д., аспірант Одеська національна академія харчових технологій, м. Одеса ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НА ХАРЧОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ В статті визначені недоліки стратегічного планування на харчових підприємствах. Досліджені негативні і позитивні фактори стратегічного розвитку пивоварних підприємств. Визначені напрями адаптації вітчизняних підприємств до сучасних умов. Ключові слова: стратегічний план, управління, ринок пива, пивоварне підприємство, розвиток. The lacks of food enterprises strategic planning are determined in the article. The negative and positive factors of breweries’ strategic development are investigated. The directions of domestic enterprises’ adaptation to the modern terms are determined. Key words: strategic plan, management, beer market, brewery, development. Вступ. Останнім часом в Україні зменшилися обсяги виробництва і реалізації продукції, що обумовлено зниженням купівельної спроможності споживачів на тлі фінансової кризи, яка почалася в нашій країні у листопаді 2008 року, але коріння має ще з 2006-2007 рр. у США. Зменшилися темпи зростання вітчизняної харчової промисловості, яка є стратегічно важливою для нашої країни через достатньо розвинену сировинну базу і відносно постійну потребу в харчовій продукції. Найбільшою динамікою в харчовій промисловості за останні роки відзначилась пивоварна галузь, а консолідованість ринку пива, висока конкурентність і сучасний рівень розвитку системи планування на пивоварних підприємствах підсилюють актуальність дослідження даних підприємств. Однак у кризовий період деякі масштабні підприємства галузі зазнали збитків. Щоб якнайшвидше відновити фінансову стійкість і в майбутньому не зазнавати значних втрат, вітчизняним підприємствам необхідно точніше прогнозувати майбутнє, передбачувати багато варіантів розвитку ринку, розробляти відповідні сценарії розвитку. Все це є елементами стратегічного планування, тому в сучасних умовах детальна розробка стратегічних планів стала як ніколи актуальною. При чому важливим є саме новітній підхід до формування стратегічного плану підприємства, його функцій, структури, змісту. Про актуальність стратегічного планування на підприємстві почали говорити ще в середині минулого століття західні вчені, такі як І. Ансофф [1], Г. Мінтцберг, Т. Петерсон, І.І. Мазур, В.Д. Шапіро [2], Ф. Котлер [3]. Особливого розвитку процес розробки і реалізації стратегічних планів набув після опублікування наукових праць Р.С. Каплана, Д.П. Нортона. Значний внесок у розвиток даного питання і процес адаптації стратегічного планування на пострадянському просторі зробили М. Круглов, С.А. Попов [4], З.Є. Шершньова, С.В. Оборська [5]. Але сучасний рівень розвитку управлінської науки не достатній для розробки стратегічного плану розвитку вітчизняного підприємства в умовах кризи. Постановка завдання. Метою дослідження є: - дослідження та виявлення недоліків процесу стратегічного планування на вітчизняних підпри- ємствах харчової промисловості, а саме – на пиво- варних підприємствах; - визначення напрямів адаптації підприємств до сучасних кризових умов невизначеності вітчизняної економіки завдяки стратегічному плануванню. Завданнями роботи є виявлення тенденцій сучасного розвитку ринку пива України, стратегічний аналіз підприємств-учасників ринку, визначення недоліків формування стратегічних планів на підприємствах пивоварної галузі харчової проми- словості України, елементів стратегічних планів підприємств.

Продовольчі ринки України: оцінка стану та перспективи розвитку (на прикладі ринків цукру та рослинної олії)

Institution

Ähnliche Einträge