Поховання скіфського вершника на р. Синюха

Статтю присвячено публікації скіфського поховання з кургану 32 біля смт Вільшанка Кіровоградської обл., у басейні р. Синюха.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автори:	Могилов, О.Д., Бокій, Н.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2016
Назва видання:	Археологія
Теми:	Публікації археологічного матеріалу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195031
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Поховання скіфського вершника на р. Синюха / О.Д. Могилов, Н.М. Бокій // Археологія. — 2016. — №. 3. — С. 76–88. — Бібліогр.: 95 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-195031
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1950312023-12-03T11:24:59Z Поховання скіфського вершника на р. Синюха Могилов, О.Д. Бокій, Н.М. Публікації археологічного матеріалу Статтю присвячено публікації скіфського поховання з кургану 32 біля смт Вільшанка Кіровоградської обл., у басейні р. Синюха. In 1978, the Expedition of Kirovohrad Local Lore Museum conducted the research at the Scythian mound 32 near Vilshanka Settlement. A Scythian rider’s burial in the pit was discovered under the mound of 1,5 m height and 30 m diameter. The warrior laid on coat of mail armour. He was put together with spears and a quiver set, offering food, and also a horse’s head in bridle. The burial is dated by the 5th century BC. Such dating is confirmed by a set of the Middle Scythian bridle and the 5th and 4th century spears. There are also parallels of the 5th century in various features of funeral customs. The analysis of funeral customs testifies that the dead belonged to the Steppe Iranian-speaking community. Such funeral structures are found in the Steppe and on its borders, in the south of Forest-Steppe, and they are close to catacombs. Burials made on laid protective armour with offering food are typical for this region. There is no handmade ceramics in the burial typical for Forest-Steppe tombs. The premises allow considering the burial discussed as the one belonging to a nomadic Steppe Scythian. В 1978 г. экспедиция Кировоградского краеведческого музея провела исследование скифского кургана 32 возле пгт Ольшанка Кировоградской обл. Под насыпью высотой 1,5 и диаметром 30 м открыто погребение скифского всадника в яме. Воин лежал на панцире и щите. Его сопровождали копья и колчанный набор, жертвенная еда, а также конский череп с уздой. Захоронение датируется V в. до н. э. Такая датировка определяется наборами стрел, среднескифской узды и копьями V—IV в. до н. э. Параллели в V в. до н. э. имеют и в разнообразные черты погребального обряда. Проведенный анализ обряда захоронения свидетельствует о принадлежности покойного к степной ираноязычной общности. В степи и в ее пограничье, на юге лесостепи, присутствует ряд подобных погребальных сооружений, которые близки с катакомбами. Типичные для этого региона захоронения, совершенные на расстеленных защитных доспехах с жертвенной пищей. В погребении отсутствует лепная керамика, типична для лесостепных захоронений. Вышеизложенное позволяет считать данное погребение принадлежащим кочевому скифу-степняку. 2016 Article Поховання скіфського вершника на р. Синюха / О.Д. Могилов, Н.М. Бокій // Археологія. — 2016. — №. 3. — С. 76–88. — Бібліогр.: 95 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195031 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу
spellingShingle	Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу Могилов, О.Д. Бокій, Н.М. Поховання скіфського вершника на р. Синюха Археологія
description	Статтю присвячено публікації скіфського поховання з кургану 32 біля смт Вільшанка Кіровоградської обл., у басейні р. Синюха.
format	Article
author	Могилов, О.Д. Бокій, Н.М.
author_facet	Могилов, О.Д. Бокій, Н.М.
author_sort	Могилов, О.Д.
title	Поховання скіфського вершника на р. Синюха
title_short	Поховання скіфського вершника на р. Синюха
title_full	Поховання скіфського вершника на р. Синюха
title_fullStr	Поховання скіфського вершника на р. Синюха
title_full_unstemmed	Поховання скіфського вершника на р. Синюха
title_sort	поховання скіфського вершника на р. синюха
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Публікації археологічного матеріалу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195031
citation_txt	Поховання скіфського вершника на р. Синюха / О.Д. Могилов, Н.М. Бокій // Археологія. — 2016. — №. 3. — С. 76–88. — Бібліогр.: 95 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT mogilovod pohovannâskífsʹkogoveršnikanarsinûha AT bokíjnm pohovannâskífsʹkogoveršnikanarsinûha
first_indexed	2025-07-16T22:45:04Z
last_indexed	2025-07-16T22:45:04Z
_version_	1837845349780160512
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 376 О.Д. Могилов, Н.М. Бокій ПОХОВАННЯ СКІФСЬКОГО ВЕРШНИКА НА р. СИНЮХА Статтю присвячено публікації скіфського поховання з кургану 32 біля смт Вільшанка Кіровоградської обл., у басейні р. Синюха. К л ю ч о в і с л о в а: скіфи, курган, поховання, воїн, вершник, озброєння, вузда. © О.Д. МОгилОв, Н.М. БОкій , 2016 У 1970 р. експедиція кіровоградського крає- знавчого музею проводила розкопки курганів у кіровоградській обл. Декілька насипів роз- копано й біля районного центру, смт вільшан- ка, розташованого на заході області, на р. Си- нюха, на півдні Українського Правобережного лісостепу 1. Навколо селища зафіксовано декілька кур- ганних груп. в одній із них, що розташовува- лась на 8,0 км східніше населенного пункту, налічувалось 6 насипів. Тут досліджено курган 32 (згідно із загальною нумерацією), який був заввишки 1,5 м та діаметром 30 м (рис. 1). У на- сипу, на глибині 0,5 м, зафіксовано глиняний викид діаметром 15 м, що залягав на стародав- ньому чорноземі, навколо могили. Найбільша товщина викиду 0,5 м. Могильна яма у центрі кургану мала тверде, ущільнене заповнення, в якому траплялись кістки та зуби коня, форму витягнутої трапеції та була орієнтована довгою віссю вздовж лінії південь—південний захід— північ—північний схід (рис. 2). Її довжина 4,25 м, ширина 3,5—4,1 м, глибина від рів- ня похованого чорнозему 4 м. Під південною стінкою могильної ями розкопано дві земля- ні сходини: перша була розмішена на глибині 2,9 м, завширшки 1,05 м; друга — на глибині 3,5 м, завширшки 0,4 м та полого переходила у підлогу, над якою підвищувалась на 0,6 м. На першій сходині, на глибині 2,2—2,8 м під схід- ною стінкою могили лежав череп коня, поруч бронзові вуздечні предмети: бляха (1) у вигля- ді задніх ніг тварини, дві підвіски-«замочки» (2), ворворка (3). На цій же сходині під захід- ною стінкою розчищено людські кістки та че- реп, викинуті сюди грабіжниками. Під північ- ною стінкою знаходились рештки небіжчика. In situ вціліли: частина грудної клітки, кістки 1 керівник експедиції — Н.М. Бокій. лівої руки і стопи. кістяк лежав на дерев’яному дощаному настилі, у витягнутому положенні, головою на північний захід. Під його головою покладено залізний щит (4), під яким лежав розгорнутий панцир (5) (рис. 4). Біля північ- ної стінки виявлено два залізних наконечни- ки списів (6), а поруч — залізна ворворка, що розпалась (7). На відстані 1,95 м від них, коло стоп, розчищено 2 залізних підтока (8). Загаль- на довжина списів, таким чином, могла скла- дати 2,45—2,65 м. За щитом, ближче до захід- ної стінки, in situ виявлено частину кістяка коня — грудна клітина та передня нога. Звер- ху ребер знайдено маленьку бронзову ворвор- ку (9). У центрі могили розкидано вузькі плас- тини від захисного пояса (10) і бронзові вістря стріл (11). 1. вуздечна бронзова бляха у вигляді задньої частини копитної тварини з петлею на зворо- ті. Передано круп з двома ногами. від хвоста вціліла лише верхня частина. копита декоро- вані хвилястими мотивами. Біля колінного су- глоба — розеткоподібна прикраса з трьома пе- люстками. З боку зображено голівку орлино- подібного грифона з вухом, оком та дзьобом (рис. 6, 1). 2. Дві підвіски у вигляді «замочків» з петля- ми у верхній частині (рис. 6, 4, 5). 3. Бронзова ворворка зрізаноконічної фор- ми, кругла в перетині. По центру проходить наскрізний круглий отвір (рис. 6, 2). 4. Залізний щит прямокутної форми із за- округленими кутами, набраний із залізних лусок, що кріпились до основи через отвори, частково перекриваючи одна одну (рис. 2). 5. Залізний панцир, набраний з прямокут- них пластин з отворами для кріплення. Збе- реглось одне окреме прямокутне напліччя. У місці, де носився пояс, пластини відсут- ні. Простежуються бічні вирізи для рук. По- заду обладунок мав прямокутний виступ, для кращого захисту поперека воїна в бою. Тоді як ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 77 спереду для кавалериста він був, очевидно, не зручним (рис. 3; 4). 6. Залізні наконечники списів з гостролистим пером та ребром на ньому. в одного перо ширше, в іншого — вужче. втулки довгі, зігнуті із залізної пластини, місце стику якої добре видно. Унизу втулки — потовщення, всередині збереглись слі- ди дерев’яного ратища (рис. 5, 1, 2). 7. Залізна ворворка. Розпалась. 8. Залізні, циліндричні, порожні всередині підтоки від списів, зігнуті із залізної пластини (рис. 5, 3, 4). 9. Бронзова зрізаноконічна ворворка, округ- ла в перетині. всередині — наскрізний округ- лий отвір (рис. 6, 3). 10. видовжені бронзові пластини, що вкри- вали захисний пояс (рис. 6, 6). 11. Бронзові трьохлопатеві, втульчасті вістря стріл з трикутними голівками (рис. 6, 7—28). У багатьох втулках збереглись частини древ- ків. Усього в могилі зібрано не менше 22 виро- бів. виділяються такі їх типи: А. вістря з баштоподібною голівкою та втул- кою, що виступає. кінці лопатей іноді утворю- ють «жальця»; 2 екз. (рис. 6, 7, 18). Б. вістря із трикутною голівкою, втулкою, що виступає, та кінцями лопатей, які іноді утво- рюють шипи; 5 екз. (рис. 6, 8, 20, 21, 26, 27). в. вістря з трикутною голівкою та прихо- ваною втулкою базисних пропорцій; 3 екз. (рис. 6, 13, 17, 28). г. Такі ж вироби, кінці лопатей яких дещо опу- щені донизу; 8 екз. (рис. 6, 9—12, 14—16, 19). Д. Трьохлопатеві вістря з втулкою, що вис- тупає, та тригранною на кінці «поважченою» голівкою; 4 екз. (рис. 6, 22—25). вільшанський курган примітний, по- перше, локалізацією на межі лісостепу та сте- Рис. 1. вільшанка, курган 32, план ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 378 пу — осілого та кочового світів; а по-друге розташуванням на кордоні східноподільської та києво-черкаської локальних груп культу- ри скіфського часу лісостепу Східної Європи. Басейн р. Синюхи, що розділяє їх (Бессонова 1994, с. 4), до цих пір залишається порівняно недостатньо вивченим регіоном. Поховальна гробниця кургану вирізняєть- ся масштабами. Її площа понад 16 м2. Щоб її викопати довелось вибрати майже 60 м3 ґрун- ту. Сам її тип — яма зі сходинами біля однієї зі стін — є досить рідкісним видом поховальних споруд. На півдні Правобережного лісостепу такий тип споруд з’являється в середньоскіф- ський час, концентруючись у басейні Синюхи. Найближчу аналогію маємо в кургані 25 біля цього ж населеного пункту. Тут, під насипом висотою 1,5 та діаметром 24 м, теж виявлено яму у формі трапеції, розмірами 3,80 × 3,20— 3,75 м та глибиною 3,80 м, яка мала сходини під однією зі стін. Цікаво, що і небіжчик тут лежав теж головою на захід. імовірно, біля вільшан- ки розміщувався цілий родовий могильник се- редньоскіфської доби. Подібну споруду роз- копано також у кургані 6 біля Сухого Ташли- ка (Бокий 1972, с. 171—173). У цьому ж регіоні, на самому півдні лісостепу, в басейні Синюхи відоме й поховання в круглій ямі з невеликою сходинкою під насипом 2 групи Показове 2 (Бокий 1971, с. 155), що теж належить до се- редньоскіфського часу. в IV ст. до н. е. згадані різновиди могил концентруються в Потясмин- ні. Їх виявлено в курганах 458 біля Турії (Бо- бринской 1906, с. 5, 6), 480 (гробниці 1 і 2), 481 (Бобринской 1910, с. 57—59), 487 поблизу ка- питанівки (Бобринской 1910а, с. 67—71). На- явність канавок посеред цих могил під насипа- ми 458, 480 і 487 дуже нагадує сліди заслонів до Рис. 2. Могила з похованням во- їна з вільшанки, план. Цифри на рисунку підповідають пунктам у тексті ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 79 камер катакомб, що могли виявитись обвале- ними. втім, О.О. Бобринськой підкреслював відсутність тут бокової ніші (Бобринской 1910, с. 59). Ямою зі сходиною було й поховання 54 Світловодського могильника з південного лі- состепу 2. Подібну гробницю виявлено також на лівобережжі, в Сіверськодонецькій групі — курган 26 Пісочинського могильника (Бабен- ко 2005, с. 30, рис. 33, 3, 4). О.О. Бобринськой вважав ці поховальні споруди перехідними від ям («звичайних могил») до катакомб (Бобрин- ской 1910, с. 59). в.г. Петренко, виділяючи їх в Потясминні, говорила про вплив катакомб на цю конструкцію (Петренко 1967, с. 16). Як бачимо, всі споруди розташовані на са- мому півдні Українського лісостепу, на кор- доні зі степовою зоною, що, безперечно, не є випадковим. в іраномовних кочовиків степу Північного Причорномор’я ці ями фіксуються протягом VIII—IV ст. до н. е. Судячи з похован- ня 2 в кургані 40 біля Софіївки (Тереножкин 1976, с. 60, 61), ця традиція має ще передскіф- ську основу. курган біля константинівська- на-Дону (кияшко, кореняко 1976, с. 170, 171) ілюструє наявність таких споруд в ранньо- скіфський час. Цим же періодом датується й могила 8 під насипом 7 в Новоолександрівці. Однак сама яма тут вузька, а сходина тягнеть- ся вздовж лише частини стіни (кореняко, лу- кьяшко 1982, с. 153, 154, рис. 5). Продовжу- ють існувати такі споруди і в середньоскіф- ську та пізньоскіфську добу. в.С. Ольховський відніс їх до типу 1, варіанту 3 (прямокутні ями) та типу 2, варіанту 2 (квадратні споруди) (Ольховский 1991, с. 21, 23, табл. 1). У нашо- му випадку — яма у формі трапеції. Слід зау- 2 Сходинки були і в низці інших поховань Світловод- ського могильника, втім, в тих випадках немає чіткої впевненості, що це — не сліди пограбування з боку. важити, що могила з вільшанського кургану певною мірою може нагадувати обвалену ката- комбу чи підбій 3. До таких споруд, виділених в.С. Ольховським у тип 4, варіант 1 (Ольхов- ский 1991, табл. 2), вона близька насамперед за глибиною. Це найраніший тип скіфських ка- такомб, що цілком міг побутувати в середньо- скіфський час, коли насипано наш курган. Од- нак у звіті немає ніяких даних про материко- вий глиняний ґрунт над похованим, який міг би маркувати такий обвал. Західне орієнтування кістяка характерне для скіфської доби. Однак у той час як у Сте- повій Скіфії V ст. до н. е. воно переважає (Оль- ховский 1991, с. 117), на Правобережжі Се- реднього Дніпра ці показники досить несталі (ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 39). витягнуті на спині трупопокладення в серед- ньоскіфську добу домінують і в Степу (Ольхов- ский 1991, с. 117), і в Дніпровському лісосте- повому Правобережжі (ковпаненко, Бессоно- ва, Скорый 1989, с. 39). Небіжчика з вільшанки супроводжува- ли кістки коня (грудина та нога). Набір кіс- ток, їх положення в головах, вказує, що це все- таки жертовна їжа, а не частина поховання коня. ворворка на ці кістки потрапила, імовір- но, з панцира під час пограбування. Жертов- на їжа — характерна риса поховального обря- ду середньоскіфського часу. в Дніпровському Правобережному лісостепу вона трапилась в 40 % могил на Тясмині, та 43 % — в Пороссі (ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 40). 3 Такі обвалені катакомби V—IV ст. до н. е. зафіксо- вано в I і III іспанових Могилах (Мозолевский 1980, с. 138, 142), похованні 1 кургану 8 біля Дмухайлівки (Шалобудов, Андросов, Мухопад 1983, с. 22, рис. 1, 3). Утім, зазвичай тут залишаються помітними краї підбою під дальньою стінкою камери. Рис. 3. Панцир з поховання, прорисовка Рис. 4. Панцир з вільшанки, фото ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 380 У вільшанці поховано важко озброєно- го воїна-вершника, що мав як наступальну (стріли, списи), так і захисну зброю (лускатий панцир та щит, на яких він лежав, пояс). У се- редньоскіфську добу озброєння характерне для 71,7 % поховань в степу (Ольховский 1991, с. 69). У Правобережному Середньому Подніпров’ї в половині поховань виявлено наступальну зброю, а в кожній п’ятій — захисну (ковпанен- ко, Бессонова, Скорый 1989, с. 87, 91). Особливо презентабельно виглядає набір захисного спорядження, вкритого залізними лусками. Слід наголосити, що воїна було по- кладено на розстеленому обладунку — звичай, який пов’язують зі скіфами-кочовиками (гри- горьев 1994, с. 77; Скорый 2003, с. 49). Схожі поховання на розстеленому обладунку в V ст. до н. е. характерні насамперед для Степової Скіфії, зокрема в кургані біля Новорозанівки воїн мав пластинчасті панцир, штани та шо- лом (Шапошникова 1970, с. 209). У похован- ні 1 кургану 7 біля Нового Запоріжжя небіж- чика супроводжували панцир, шоломом та пояс (Плешивенко 1991, рис. 2, 2). У кургані 1 групи Страшної Могили виявлено панцир та пояс. У пограбованому центральному похо- ванні I Завадської Могили зафіксовано фраг- менти панцира та щита (Мозолевский 1980, с. 71—77, 99—102). Повний набір захисного озброєння мав воїн із гробниці 2 під насипом 2 в корніївці (ковалев, Полин 1991, с. 40—43). Щит, пояс та панцир супроводжували скіфа у похованні 1 кургану 12 біля шахти 22 (Тере- ножкин и др. 1973, с. 169—179). Під насипом 8 поблизу Дмухайлівки виявлено панцир з на- бедрениками (Шалобудов, Андросов, Мухо- пад 1983, с. 22, рис. 1, 3); у кургані 6 (могила 1) в Олександрівці — лускату сорочку, штани та шолом (ковалева и др. 1978, с. 12—14). У лісо- степу найбільш яскравим з подібних було по- Рис. 5. Залізні списи та підтоки з поховання. 1, 1а, 2 — фото та рисунки 1970 р.; 1б — фото 2016 р. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 81 ховання воїна на захисному обладунку з кур- гану 2 в гладківщині (григорьев 1994, с. 66, 67). У Скіфській Могилі поховання вождя на обла- дунку було знищене грабіжниками (Скорый, Хохоровски 2009, с. 274). імовірно, на розсте- лений панцир було покладено також небіжчи- ка в кургані 16 Перещепинського могильника (Черненко 1999, с. 53). в інших випадках за- хисний обладунок клали переважно поруч із небіжчиком. Особливо представницький набір подібних випадків середньоскіфської доби ві- домий з Поросько-Тясминського регіону. Так, в центрі гробниці виявлено панцир під наси- пом 491 в макеївці (галанина 1977, с. 29, 30). У ногах воїна його розчищено в кургані 3 непо- далік Стеблева (Скорый 1997, с. 81). Ціла низ- ка подібних знахідок походить з Журовських курганів. Поруч з небіжчиком була луската со- рочка під насипом 396. У кургані 397 виявлено 2 обладунки. За головою небіжчика він лежав в кургані 400, біля ніг — під насипом 401 (Боб- ринской 1905, с. 3, 6, 8—13, 17). вільшанського небіжчика супроводжував череп коня з вуздою поруч. Без сумніву, він символізував поховання цілого коня. в Пів- нічному Причорномор’ї середньоскіфської доби масово поширюються поховання коней. Це відбувається на тлі їх одиничності тут в ран- ньоскіфський час (Бобриця, курган 35 4; Боб- ринской 1901, с. 113; ковпаненко 1981, с. 13, 14), коли кінські гробниці були характерні для Північного кавказу, де вони відомі за похован- нями в келермеському, Ульському, костром- ському, краснознаменському, Нартанському та інших могильниках. Здійснювались вони як в окремій могилі, так і в похованні з небіж- чиком, як у випадку, що розглядається. Сьо- годні маємо вже чималу їх добірку в Степо- вій Скіфії. в одних випадках коней поховано в 4 Можна згадати і курган біля с. Станишино на півно- чі степу, на самому кордоні з лісостеповою зоною. Пам’ятка розкопувалась місцевими поміщиками, данні про це зібрано і опубліковано в.М. Ястребо- вим (Ястребов 1889, с. 113—115). У кургані, в насипу якого виявлено скіфську кам’яну стелу, зафіксовано поховання воїна з конем із 2 бронзовими «мундшту- ками». За рисунком золотої «пряжки» з комплек- су, її час визначити важко, втім наявність залізної пластинчастої броні та бронзових наконечників стріл підтверджують приналежність захоронен- ня до скіфської доби. За стратиграфічною ситуаці- єю це поховання може бути одночасним чи ранішим від кам’яної стели, виявленої тут. Остання, спочатку датувалась VI ст. до н. е. (горбул, Бокий 1987, с. 49), згодом, найімовірніше, другою половиною VI — по- чатком V ст. до н. е. (Ольховский, Евдокимов 1994, с. 27), що не виключає імовірність приналежності комплексу й до середньоскіфського часу. окремих могилах: кургани I Завадська та IV іс- панова Могили (Мозолевский 1980, с. 89—96; 144—145), 6 в Новому Запоріжжі (Плешивенко 1991, рис. 3), 1 групи Червоний Яр II (гудкова 1978, с. 188—189), 1 неподалік Арцизу (Алексе- ева, Охотников, Редина 1997, с. 51—53), 8 коло Малої лепетихи (Евдокимов, Данилко, Мо- гилов 2011, с. 104, 105), Близнюк 2 (Ромаш- ко, Скорый 2009, рис. 6; 8), 1 групи Шевчен- ко 2 (Зарайская, Привалов 1992, с. 130), 13 біля великої Знам’янки (Отрощенко, Рассамакин 1986, с. 285; Болтрик, Фіалко 2005, с. 21), 11 по- руч із Якимівкою (Болтрик, Фіалко 2010 рис. 2; 9А). кількість коней тут від 1 до 3 — у курга- нах знаті (Близнюк 2, I Завадська Могила). Дві окремих кінських гробниці виявлено в V Ак- Бурунському кургані (Яковенко 1974, с. 67). До цієї групи подібні поховання некрополя Нім- фея, здійснені в окремих могилах або збоку основної гробниці. кількість коней тут — 1—8. Їх бачимо у курганах 24 (гробниця 19), 17 (мо- гила 18), 32 (поховання 14), досліджених 1876 р., та 1 й 6 (1878 р.) (Силантьева 1959, с. 51, 86), а також в похованні в-15 (Соколова, Павли- ченко, каспаров 1999, с. 332—337). Рідше, як і у вільшанці, коней клали в од- ній споруді з небіжчиком. Так поховано коней у курганах в Медерово — на півночі степу, на кордоні з лісостеповим регіоном (Бокий 1974, с. 264) та 9 біля Никольського (Агульников, Сава 2004, с. 96—100), 11 групи Підгородне V (ковалева, Мухопад 1979, с. 112), 15, похован- ня 2, поблизу Танкового (Щепинский, Черепа- нова 1969, с. 231, 232). У кургані 29 на гаймано- вому Полі загнузданого коня покладено у вхід- ній ямі катакомби (Тереножкин, ильинская, Мозолевский 1977, с. 187, 188). в.А. іллінська розглядала його серед інших пам’яток IV ст. до н. е. (ильинская 1973, с. 53—55), згодом його зближували з комплексами V ст. до н. е. (Соко- лова, Павличенко, каспаров 1995, с. 338). віс- тря стріл із вказаного комплексу (Тереножкин, ильинская, Мозолевский 1977, с. 186—190) звичайні для IV ст. до н. е., хоча трапляються і у кінці V ст. до н. е. Бронзові та залізні кільця ві- домі протягом всього скіфського часу. Бляхи у вигляді стилізованої лапи хижака родини котя- чих характерні для другої половини (ймовірно, ближче до кінця) V—IV ст. до н. е. Серединою V—IV ст. до н. е. датуються нахрапники з голо- вою хижого птаха. ворворки широких зрізано- конічних пропорцій з’являються у середньо- скіфський, а найбільше поширюються у піз- ньоскіфський час. Підвіски у вигляді замочків найбільше характерні саме для середньоскіф- ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 382 ської доби (Могилов 2008, с. 53, 62—64, 76, 77, 89, 90). Таким чином, курган, що розглядаєть- ся, може належати до порубіжних комплексів кінця середньоскіфської — початку пізньоскіф- ської доби. У всіх названих випадках поховано по одному коню, тільки в Медеровому окрім ці- лого кістяка виявлено череп з кінцівками. Чимало кінських поховань середньоскіф- ського часу і в Українському лісостепу. Най- більше їх в Дніпровському Правобережжі, зокрема Потясминні й Пороссі. Здебільшо- го ховали в гробниці або в дромосі, кладучи одну—три тварини: кургани 396, 400, 401 біля Журовки (Бобринской 1905, с. 2, 8, 9, 14, 15), 491 в Макеївці (галанина 1977, с. 26), Скіфська Могила (Скорый, Хохоровский 2004, с. 423), 1 в Стеблеві (Скорый 1997 с. 111), 4 й 5 в Бе- рестнягах (Бобринской 1901, с. 94, 98; Моги- лов, Диденко 2008, с. 84). Другою половиною V ст. до н. е. датує в.г. Петренко (Петренко 1967, с. 93) курган 33 неподалік Бобриці (Бо- бринской 1901, с. 111). Трапляються й окре- мі кінські могили: кургани 1 Павлівської гру- пи в Матусові (Могилов 2007, рис. 2), поблизу Омельника (Бокий 1971, с. 158—159), де покла- дено по одному кістяку. З кінських поховань цього часу в лівобережному лісостепу можна згадати хіба що курган у крячківці, де твари- ну поклали до основної гробниці, однак від- окремили від небіжчика материковою перего- родкою (Сидоренко 1964, с. 191). У вільшанці череп було покладено на материкову сходину в ямі. Аналогії цьому знайти складно, зважа- ючи на нечисленність таких поховальних спо- руд. Згадана сходина служила для полегшення внесення небіжчика в гробницю та була час- тиною його посмертного шляху. Можна при- пускати, що схоже семантичне значення мо- гли мати вхідні ями скіфських катакомб. вже говорилось про поховання у вхідній ямі такої споруди кургану 29 групи гайманової Могили. У IV ст. до н. е. в Степовій Скіфії ця традиція набуває подальшого розвитку і стає однією з найбільш поширених (див. Ольховский 1991, с. 117; Синика 2011, с. 119—121; Болтрик, Фи- алко 2005, с. 16, 17), трапляючись у похован- нях царів, знаті, заможних общинників: кур- гани Огуз (Фиалко 1994, рис. 5), Братолюбів- ський (кубышев, Бессонова, ковалев 2009, рис. 14), 2 у великій Знам’янці (Болтрик, Фи- алко 2005, рис. 2), 29 на Мамай-горі (Андрух, Тощев 1999, рис. 41) та інші. відомий цей об- ряд і у пізніх скіфів Нижнього Дністра за ма- теріалами некрополя в глиному (Синика 2011, с. 119). Разом з цим, у Скіфії відомі нечисленні при- клади, коли з небіжчиком, як у вільшансько- му кургані, поклали не всю тушу, а лише череп коня. У кургані 1 біля Арциза в кінській могилі разом з повним скелетом був і окремий череп (Алексеева, Охотников, Редина 1997, с. 51— 53). голову виявлено й під насипом 11 на гай- мановому Полі, який, правда, було пограбо- вано (Тереножкин, ильинская, Мозолевский 1977, с. 190). У кургані 9 в Пісках виявлено че- реп коня із залізною збруєю (гребенников 1987, с. 153). У похованні 4 кургану 8 в водославівці, в дромосі відкрито частину черепа і збрую (куп- рій, Данилко 2004, с. 46, 47). Під насипом 6 у Новому виявлено заглиблення з черепом коня (Болтрик, Фиалко 2011, с. 145). Звичайний та- кий обряд і для пізньоскіфського могильника в глиному (Синика 2011, с. 120). Трапляється на півдні Східної Європи ще один спосіб поховання, коли в могилу клали голову та кінцівки коня, ймовірно зі шкурою. Такий обряд характерний для протомеотських племен Прикубання (Анфимов 1975, с. 37). Так поховано одну з тварин в Медеровому (Бокій 1974, с. 264). виявлено такі рештки й у згада- ному кургані в Танковому (Щепинский, Чере- панова 1969, с. 231, 232). голова і ноги скаку- на знайдено біля східної стінки кургану 6 в Ба- лабанах (Чеботаренко и др. 1989, с. 29, рис. 11, 2). У кургані 1 групи Шевченко 2 серед кін- ських жертовних покладень на крепіді розчи- щено череп та кінцівки тварини (Зарайская, Привалов 1992, с. 130). У кургані 63 в Бобри- ці в склепі виявлено лише ноги коня і поруч — предмети вузди (Бобринской 1901, с. 127, 128). Найбільш масовими були такі поховання в піз- ньоскіфському могильнику в глиному (Синика 2011, с. 120). в.С. Сініка, розвиваючи гіпотезу в.С. Ольховського (Ольховский 1991, с. 117), вважає що у таких випадках мова може йти про створення опудал тварин, що перегукується зі свідченнями геродота (Синика 2011, с. 120). Ми окремо перерахували схожі до вільшан- ського поховання середньоскіфського часу, що містили б захисний обладунок або похован- ня коня. Однак разом ці елементи (як й в похо- ванні на р. Синюха) трапляються досить рід- ко. У степу можна назвати кургани 1 в Арцизі (Алексеева, Охотников, Редина 1997, с. 48, 54), 13 біля великої Знам’янки (Отрощенко, Рас- самакин 1986, с. 285—286), I Завадську та IV іспанову Могили (Мозолевский 1980, с. 71— 77, 99—102; 144—149), де поховання воїна су- проводжувались похованнями коней в окре- мій могилі. У лісостепу — насипи 491 в Маке- ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 83 ївці, де в ніші було поховано загнуздане лоша (галанина 1977, с. 26—30); 396, 400, 401 у Жу- рівці, з покладеннями коней у дромосі чи ка- мері (Бобринской 1905, с. 2, 3, 8—15, 17). Зна- чно частіше поховання важкоозброєних воїнів супроводжувались лише набором вузди, без покладення самої тварини. Розглянемо комплекс наступального оз- броєння з кургану. він представлений сагай- дачним набором стріл та списами з підтоками. вістря до стріл представлені трьохлопатеви- ми зразками з трикутними голівками. Аналогії їм добре відомі з поховальних пам’яток Пів- нічного Причорномор’я V ст. до н. е. (Мелюко- ва 1964, табл. 7; 8; Петренко 1967, табл. 34; По- лін 1987, рис. 9—13). вістря стріл у середньо- скіфський час, за даними на 1980-ті рр., було виявлено в 29 з 97 могил у Дніпровському Пра- вобережному лісостепу (ковпаненко, Бессо- нова, Скорый 1989, с. 87), що становило май- же 30 %. У степу вони були у 78 із 120 поховань V ст. до н. е. (Ольховский 1991, с. 69), що ста- новило понад 60 %. Списи середньоскіфської доби, знайдені в Дніпровському Правобережному лісостепу, були присутні у 27 з 97 поховань (ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 88), що становить 28 % комплексів. У степу виявлено 33 похован- ня V ст. до н. е. (Ольховский 1991, с. 69), тоб- то 27,5 %. За типологією А.і. Мелюкової, віль- шанські наконечники списів, незважаючи на різну ширину пера, можуть бути віднесені до 2 відділу, 1 типу виробів із гостролистою формою та ребром посеред пера. Датовано їх V та IV— III ст. до н. е. (Мелюкова 1964, с. 40). Такі ви- роби й сьогодні датуються середньоскіфським та пізньоскіфським часом. Зокрема, гостро- листі вістря вузьких пропорцій у Правобереж- Рис. 6. Бронзові вироби з кургану. 1, 2, 3, 7а—25а — рисунки 1970 р.; 1а, 4—27 — фото 2016 р. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 384 ному лісостепу знайдено в курганах 12 в Сте- блеві (Скорый 1997, рис. 42, 3), 32 біля Бобриці (Петренко 1967, табл. 36, 6); на лівобережжі — під насипами коло крячківки (Сидоренко 1964, рис. 2, 2), 3 поблизу Аксютинців (Ме- люкова 1964, табл. 14, 1), 3 неподалік Старин- ської птахофабрики (ильинская 1966, рис. 2), 16 Пісочинського могильника (Бабенко 2005, рис. 24, 8, 9). У Середньому Подонні їх вияв- лено в курганах 14 поблизу Дурівки (Пузикова 2001, рис. 43, 1), 2 (1908 р.) неподалік Мастюги- ного (Макаренко 1911, рис. 58, 1). Трапляються вони й у Степовій Скіфії: кургани Бердянський (Мурзін, Фіалко 1998, рис. 39), 1 групи Перво- маївка II (Евдокимов, Фридман 1987, рис. 6, 1). гостролисті наконечники широких пропорцій теж не рідкісна знахідка у степу: кургани 3 коло Новофедорівки (куприй 1991, рис. 4, 5), 4 (по- ховання 8) групи 2 та 7 (могила 2—3) групи 3 біля Первомаївки (Евдокимов, Фридман 1987, рис. 20, 2, 3; 1991, рис. 8, 12), Талалаєвський (Мелюкова 1964, табл. 14), 2 (поховання 3) біля Зеленого (Фиалко 2015, рис. 1, 2). відомі їх зна- хідки в Дніпровському лісостеповому Право- бережжі: кургани 1 в Яснозор’ї (ковпаненко, Бессонова, Cкорый 1994, рис. 2, 2), 416 побли- зу Журівки (Бобринской 1905А, рис. 5; Петрен- ко 1967, рис. 36, 5), 487 поблизу Макеївки (га- ланина 1977, табл. 10, 10). виявлені вони в Се- редньому Побужжі (Бессонова 1994, рис. 5, 3). Циліндричні підтоки списів характерні на- самперед для поховань Подніпров’я і криму (Мелюкова 1964, с. 45). У Правобережному лі- состепу V—IV ст. до н. е., зокрема, їх виявлено під насипами 3 і 12 у Стеблеві (Скорый 1997, рис. 16, 4, 7; 42, 4, 5), 1 біля Яснозор’я (ков- паненко, Бессонова, Cкорый 1994, рис. 2, 9), 486 поблизу Макеївки (галанина 1977, табл. 9, 16). У Побужжі — в кургані 6 в Умані (Бессо- нова 1994, рис. 5, 22). На лівобережжі — під насипом 5 неподалік Пісочина (Бабенко 2005, рис. 7, 3, 4). У Степовій Скіфії їх знайдено в Пласкій Могилі (Болтрик, Савовский 1991, рис. 2, 2), курганах 13 в уроч. Носаки (Бидзи- ля и др. 1977, рис. 38, 14), 18, поховання 2, біля львового (кубышев, Николова, Полин 1982, рис. 13, 15—17). Списи з вільшанки досить довгі (2,45— 2,65 см) у порівнянні з аналогічними скіф- ськими виробами. Це, ймовірно, пояснюєть- ся тим, що небіжчик був вершником. Адже для враження супротивника з коня спису потрібна була додаткова довжина. Зрізаноконічні ворворки з’являються ще у кінці келермеського етапу, але час їх найбільшо- го розповсюдження припадає на середньоскіф- ський період; це нерідкісна знахідка для Скіфії (Могилов 2008, с. 75, 76). Окремі предмети існу- ють в IV ст. до н. е. ворворки мали широкий діа- пазон застосування. Зокрема, у вільшанському похованні їх використано у вузді, разом з пан- циром та, мабуть, з чохлом до списів. Бляха у вигляді задніх ніг копитної твари- ни належать до дуже рідкісних знахідок у Пів- нічному Причорномор’ї. Аналогією їй мож- на вважати предмет із кургану 3 біля Пастир- ського, що датується V ст. до н. е. (Древности Приднепровья 1899, табл. XX, 320б). Цим же часом датується фрагмент із поховання 42 мо- гильника в Заломах (Панченко 2016, рис. 2, 12). Окрім цього, у Скіфії були відомі бляхи у вигляді однієї ноги копитного. Реалістич- ність демонструє бляха V ст. до н. е. з кургану 459 в Турії (Бобринской 1906, рис. 6). ймовір- но, саме цей мотив передано на блясі з кри- му з обламаним кінцем, точне місце вияв- лення якої не відоме (Скорый, Зимовец 2014, с. 92). Бляхи IV ст. до н. е. з вакулиної Могили (клочко, Скорый 1991, рис. 5, 7, 8), кургану 2/23 Мастюгинського могильника (Пузикова 2001, рис. 32, 11) відрізняються значною сти- лізацією. конячу ногу зображено й на блясі з кургану 2 біля Петрівки в степовому Подінців’ї (Братченко, Швецов, Дубовская 1989, рис. 3, 16), вузда з якого містить як середньоскіфські, так і пізньоскіфські типи. З кургану 2 біля Пас- тирського відома бляха у вигляді копита (Древ- ности Приднепровья 1899, табл. XX, 320а). У цілому, предмет з вільшанки досить впевнено можна розташовувати серед інших вуздечних блях V ст. до н. е. Бронзові підвіски у вигляді «замочків» да- туються середньоскіфським часом (Могилов 2008, с. 82). Це нерідкісна знахідка в Дніпров- ському Правобережному лісостепу: кургани біля Омельника (Бокий 1971, с. 155), 188 на Тенетинці (Бобринской 1894, табл. ііі, 12); в Середньому Побужжі: насип 11 біля Умані (Покровська, Діденко 1970, с. 172). Трапля- ються вони й на лівобережжі. У Поворсклі їх знайдено в курганах 15 і 18 Перещепинсько- го могильника (Мурзин и др. 1999, с. 20; 2000, рис. 34, 9); на Сулі — під насипами 2 (1897— 1898 рр.) біля вовківців (Древности Придне- провья 1899, табл. ХVI, 316), 2 в уроч. Стай- кин верх (ильинская 1968, табл. V, 22; ХХVI, 2, 4); на Сіверському Дінці — у курганах 3 коло Протопопівки і 5 Пісочинського мо- гильника (Бабенко 2005, рис. 7, 10). виявлено їх й у Степовій Скіфії: насипи 1 групи Підго- ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 85 родне Х (ковалева, Мухопад 1979, рис. 2, 10), і Завадської та іV іспанової Могил (Мозолев- ский 1980, рис. 36, 3, 4; 37, 5, 6; 38, 2), 48 Ак- ташського могильника (Бессонова, Скорый 1986, рис. 6, 2) та інші. Щит із вільшанки був вкритий залізними лусками. Часто для щитів використовували продовгуваті пластини на всю його довжину (Черненко 1968, с. 106—111). Однак трапляєть- ся й набір з невеликих лусок, як у нашому ви- падку (Черненко 1968, с. 103—106). виріб по- дібної до нашої форми бачимо у вершника на Солохському гребені (Манцевич 1987, кат. 34) та «шоломі» з Передерієвої Могили (Моружен- ко 1992, рис. 7). Панцир із поховання на Синюсі має тради- ційний набір з рядів лусок, що кріплячись до шкіряної основи, перекривали одна одну, ство- рюючи декілька шарів броні. Це головний різ- новид скіфських панцирів, що дійшли до нас. він забезпечував одночасно і захист вершни- ка, і високу його рухливість. Поширення спо- рядження цього типу пов’язується із Переднім Сходом (Черненко 1968, с. 19—50). Знахідки на Північному кавказі (поховання біля кабан- гори (Афанасьев, козенкова 1981, рис. 9, 1), курган Уашхіту I (Эрлих 2007, рис. 87, 2), комплекс знахідок 2001 р. з гори Бештау (Дуда- рев, Фоменко 2007, рис. 1, 11—13), могильник індустрія (Белинский, Дударев 2007, с. 122— 134)) свідчать, що населенню півдня Східної Європи це спорядження було відоме ще з пе- редскіфської доби. Знахідки продовгуватих бронзових плас- тин вказують, що шкіряний пояс з вільшан- ки ззовні був посилений ще й пластинчастою бронею, що має численні аналогії у скіфський час (Черненко 1968, с. 59—64). Хронологія поховання визначається насам- перед за середньоскіфським набором стріл. Трьохлопатеві вістря знаходять аналогії у на- борах другої — четвертої чвертей V ст. до н. е. (Полін 1987, рис. 11—13). Підтверджується ця дата набором середньоскіфської вузди та спи- сами V—IV ст. до н. е. Паралелі в V ст. до н.е., як згадувалось, мають і різноманітні риси по- ховального обряду. Як зазначалося, воїн з вільшанки похова- ний на кордоні зі степом. То ким же він був? Скіфом-номадом, чи представником осілих лі- состепових племен, що користувався озброєн- ням скіфського типу? Проведений аналіз похо- вального обряду свідчить на користь його сте- пової, іраномовної приналежності. У степу та в його пограниччі, на півдні лісостепу, мають ана- логії поховальні споруди, що до того ж близь- кі з катакомбами. Типові для цього регіону по- ховання, здійснені на розстеленому захисному обладунку та з жертовною їжею. У поховані від- сутня ліпна кераміка, типова для лісостепових захоронень. все викладене вище свідчить на ко- ристь того, що перед нами — кочовий скіф. Алексеева И.Л., Охотников С.Б., Редина Е.Ф. Скифское погребение у г. Арциз // Чобручский археологический комплекс и вопросы взаимовлияния античной и варварской культур (IV в. до н. э. — IV в. н. э.). — Тирасполь, 1997. — С. 48—55. Агульников С., Сава Е. исследования курганов на левобережье Днестра. — кишинэу, 2004. Андрух С.И., Тощев Г.Н. Могильник Мамай-гора. — Запорожье, 1999. — кн. I. Анфимов Н.В. Новый памятник древнемеотской культуры (могильник у хут. кубанского) // Скифский мир. — к.,1975. — С. 35—51. Афанасьев Г.Е., Козенкова В.И. О неизвестных погребальных комплексах предскифского периода из окрестно- стей кисловодска // СА. — 1981. — № 1. — С. 161—177. Бабенко Л.И. Песочинский курганный могильник скифского времени. — Харьков, 2005. Белинский А.Б., Дударев С.Л. к датировке комплексов позднейшего предскифского времени Северного кавказа и восточной Европы // Материалы по изучению историко-культурного наследия Северного кавказа. — М., 2007. — С. 122—135. Бессонова С.С. курганы лесостепного Побужья // Древности скифов. — к., 1994. — С. 3—33. Бессонова С.С., Скорый С.А. Погребение скифского воина из Акташского могильника в восточном крыму // СА. — 1986. — № 4. — С. 158—169. Бидзиля В.И., Болтрик Ю.В., Мозолевский Б.Н., Савовский И.П. курганный могильник в урочище Носаки // курганные могильники Рясные Могилы и Носаки. — к., 1977. — С. 61—158. Бобринской А.А. курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — СПб, 1894. — Т. II. Бобринской А.А. курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — СПб, 1901. — Т. III. Бобринской А.А. Отчет о раскопках, произведенных в 1903 году в Черкасском уезде киевской губернии // иАк. — 1905. — 14. — С. 1—43. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 386 Бобринской А.А. Отчет о раскопках близ сел Журовки и капитановки (Чигиринского уезда киевской губернии) // иАк. — 1905а. — 17. — С. 17—98. Бобринской А.А. Отчет о раскопках в Чигиринском уезде киевской губернии в 1905 году // иАк. — 1906. — 20. — С. 1—16. Бобринской А.А. исследования в Чигиринском уезде киевской губернии в 1907 году // иАк. — 1910. — 35. — С. 48—60. Бобринской А.А. Отчет о раскопках в Чигиринском уезде киевской губернии в 1908 году // иАк. — 1910а. — 35. — С. 61—85. Бокий Н.М. Археологические работы на кировоградщине в 1968 году // АиУ 1968 г. — к., 1971. — вып. 3. — С. 154—159. Бокій Н.М. Розкопки на кіровоградщині // АДУ в 1969 р. — к., 1972. — вип. IV. — С. 131—135. Бокий Н.М. Скифский курган у с. Медерово // СА. — 1974. — № 4. — С. 262—271. Братченко С.Н., Швецов М.Л., Дубовская О.Р. курган IV в. до н. э. в бассейне Северского Донца // СА. — 1989. — № 12. — С. 170—177. Болтрик Ю.В., Савовский И.П. курган Плоская Могила // курганы Степной Скифии. — к., 1991. — С. 98—107. Болтрик Ю.В., Фиалко Е.Е. Роль коня в погребальной традиции скифов // Актуальные проблемы археоло- гии, истории и культуры. Сб. науч. трудов к юбилею проф. Т.Н. Троицкой. — Новосибирск, 2005. — Т. 2. — С. 13—36. Болтрик Ю.В., Фиалко Е.Е. Скифский курган с ранней уздой из Северо-Западного Причерноморья // Боспор- ские исследования. — 2010. — вып. XXIII. — С. 104—122. Болтрик Ю.В., Фиалко Е.Е. курганы среднего течения р. Тащенак (по материалам раскопок Приазовской экс- педиции иА НАНУ) // Stratum plus. — 2011. — № 3. — С. 127—174. Галанина Л.К. Скифские древности Приднепровья. — 1977 (САи. — вып. Д 1—33). Гребенников Ю.С. курганы скифской знати в Поингулье // Древнейшие скотоводы степей юга Украины. — к., 1987. — С. 149—158. Григорьев В.П. Захоронение тяжеловооруженного скифского воина у с. гладковщина // Древности скифов. — к., 1994. — С. 63—79. Горбул Г.П., Бокий Н.М. О скифских стелах кировоградского краеведческого музея // киммерийцы и скифы. — кировоград, 1987. — Ч. 1. — С. 48—50. Гудкова А.В. Раскопки курганов у с. Червоный Яр на Нижнем Подунавье // Археологические исследования Северо-Западного Причерноморья. — к., 1978. — С. 182—193. Древности Приднепровья. — к., 1899. — вып. 2. Дударев С.Л., Фоменко В.А. Новый комплекс позднейшего предскифского времени с горы Бештау // история и культура народов Северного кавказа. — 2007. — вып. 8. — С. 4—11. Євдокимов Г.Л., Данилко Н.М., Могилов О.Д. Скіфський курган з похованням коня на Херсонщині // Археологія. — 2011. — № 2. — С. 103—109. Евдокимов Г.Л., Фридман М.И. Скифские курганы у с. Первомаевка на Херсонщине // Скифы Северного При- черноморья. — к., 1987. — С. 85—115. Зарайская Н.П., Привалов А.И. Скифские памятники Шевченковского могильника // ДАС. — 1992. — вып. 2. — С. 118—160. Ильинская В.А. Скифская узда IV в. до н. э. // Скифские древности. — к., 1973. — С. 42—63. Ильинская В.А. Скифы Днепровского лесостепного левобережья. — к., 1968. Ильинская В.А. Скифские курганы около г. Борисполя // СА. — 1966. — № 3. — С. 152—171. Кияшко В.Я., Кореняко В.А. Погребение раннего железного века у г. константиновска-на-Дону // СА. — 1976. — № 1. — С. 170—177. Клочко В.И. Скорый С.А. курган вакулина Могила // Проблемы археологии Северного Причерноморья. — Херсон, 1991. — С. 99—109. Ковалев Н.В., Полин С.В. Скифские курганы у с. корнеевка Запорожской области // курганы Степной Ски- фии. — к., 1991. — С. 33—53. Ковалева И.Ф., Волкобой С.С., Костенко В.И., Шалобудов В.Н. Археологические исследования в зоне стро- ительства оросительной системы учхоза «Самарский» // курганные древности Степного Поднепровья (III—I тыс. до н. э.). — Днепропетровск, 1978. — С. 4—31. Ковалева И.Ф., Мухопад С.Е. Скифские памятники Орельско-Самарского междуречья // курганные древности Степного Поднепровья III—I тыс. до н. э. — Днепропетровск, 1979. — вып. 3. — С. 111—123. Ковпаненко Г.Т. курганы раннескифского времени в басейне р. Рось. — к., 1981. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 3 87 Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Новые курганы раннего железного века в Поросье // Древности скифов. — к., 1994. — С. 41—62. Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Памятники скифской эпохи Днепровского лесостепного Право- бережья (киево-Черкасский регион). — к., 1989. Кореняко В.А., Лукьяшко С.И. Новые материалы раннескифского времени на левобережье Нижнего Дона // СА. — 1982. — № 3. — С. 149—164. Кубышев А.И., Бессонова С.С., Ковалев Н.В. Братолюбовский курган. — к., 2009. Кубышев А.И., Николова А.В., Полин С.В. Скифские курганы у с. львово на Херсонщине // Древности Степной Скифии. — к., 1982. — С. 130—148. Куприй С.А. Скифский курганный могильник у с. Новофедоровка на юге Херсонщины // курганы Степной Ски- фии. — к., 1991. — С. 108—117. Куприй С.А., Данилко Н.М. конские погребения водославского могильника // від кімерії, до Сарматії. — к., 2004. — С. 46—48. Макаренко И.Е. Археологические исследования 1907—1909 гг. // иАк. — 1911. — вып. 43. Манцевич А.П. курган Солоха. — л., 1987. Мелюкова А.И. вооружение скифов. — 1964 (САи — вып. Д 1—4). Могилов О.Д. кургани Павлівської групи скіфського часу біля Матусова // АДУ 2005—2007 рр. — к.; Запоріжжя, 2007.— С. 451—454. Могилов О.Д. Спорядження коня скіфської доби у лісостепу Східної Європи. — к.; кам’янець-Подільський, 2008. Могилов А.Д., Диденко С.В. курган 5 у с. Берестняги — памятник среднескифского времени в Поросье // РА. — 2008. — № 4. — С. 84—90. Мозолевский Б.Н. Скифские курганы в окрестностях г. Орджоникидзе на Днепропетровщине (раскопки 1972— 1975 гг.) // Скифия и кавказ. — к., 1980. — С. 70—155. Моруженко А.О. Скіфський курган Передерієва Могила // Археологія. — 1992. — № 4. — С. 67—75. Мурзин В.Ю., Ролле Р., Херц В., Махортых С.В., Белозор В.П. исследования совместной Украинско-Немецкой археологической экспедиции в 1998 г. — к., 1999. Мурзин В.Ю., Ролле Р., Херц В., Скорый С.А., Махортых С.В., Белозор В.П. исследования совместной Украинско-Немецкой археологической экспедиции в 1999 г. — к., 2000. Мурзін В.Ю., Фіалко О.Є. Зброя з Бердянського кургану // Археологія. — 1998. — № 2. — С. 82—93. Ольховский В.С. Погребально-поминальная обрядность населения Степной Скифии (VII—III вв. до н. э.). — М.,1991. Ольховский В.С. Евдокимов Г.Л. Скифские изваяния VII—III вв. до н. э. — М., 1994. Отрощенко В.В., Рассамакин Ю.Я. Раскопки скифского кургана у с. великая Знаменка // АО 1974 г. — М, 1986. — С. 285—286. Панченко К.І. Поховання скіфського часу з ґрунтового могильника біля с. Заломи кіровоградської області // АДіУ. — 2016. — вип. 19. — С. 237—240. Петренко В.Г. Правобережье Среднего Приднепровья в V—III вв. до н. э. — 1967 (САи. — вып. Д 1—4). Плешивенко А.Г. исследование скифских курганов в Днепровском Надпорожье // Древности Степного Причер- номорья и крыма. — Запорожье, 1991. — С. 143—152. Покровська Є.Ф., Діденко О.П. кургани скіфського часу біля Умані // Археологія. — 1970. — Т. XXIII. — С. 65—79. Полін С.В. Хронологія ранньоскіфських пам’яток // Археологія. — 1987. — 59. — С. 17—36. Пузикова А.И. курганы скифского времени Среднего Подонья (публикация комплексов). — М., 2001. Ромашко В.А., Скорый С.А. Близнец-2: скифский аристократический курган в Днепровском Правобережном Надпорожье. — Днепропетровск, 2009. Силантьева Л.Ф. Некрополь Нимфея // МиА. — 1959. — 69. — С. 5—107. Сидоренко Г.О. Скіфський курган на р. Удай // Археологія. — 1964. — Т. XVI. — С. 191—194. Синика В.С. к вопросу о семантике конских погребений на скифском могильнике III—II вв. до н. э. у с. глиное на левобережье Нижнего Днестра // АДіУ. — 2011. — вип. 5. — С. 119—124. Скорый С.А. Стеблев: скифский могильник в Поросье. — к., 1997. Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной лесостепи. — к., 2003. Скорый С., Зимовец Р. Скифские древности крыма. — к., 2014. Скорый С., Хохоровски Я. курган Скифская Могила в Днепровской Правобережной лесостепи (некоторые предварительные итоги исследования) // Старожитності Степового Причорномор’я і криму. — Запоріжжя, 2004. — вип. IX. — С. 239—244. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 388 Скорый С.А., Хохоровски Я. Аристократический курган Скифская Могила вблизи Мотронинского городища (Украинская Правобережная лесостепь) // Stratum plus. — 2005—2009. — № 3. — С. 234—276. Соколова О.Ю., Павличенко Н.А., Каспаров А.К. Новые находки на территории Нимфейского некрополя // Hyperboreus. — 1999. — Vol. 5. — С. 326—339. Тереножкин А.И. киммерийцы. — к., 1976. Тереножкин А.И., Ильинская В.А., Мозолевский Б.Н. Скифский могильник гайманово Поле (раскопки 1968 г.) // Скифы и сарматы. — к., 1977. — С. 152—199. Тереножкин А.И., Ильинская В.А., Черненко Е.В., Мозолевский Б.Н. Скифские курганы Никопольщины // Скифские древности. — к., 1973. — С. 113—186. Фиалко Е.Е. Погребальный комплекс кургана Огуз // Древности скифов. — к., 1994. — С. 122—144. Фиалко Е.Е. Могилы вооруженных женщин Рогачикского курганного поля // АДіУ. — 2014. — вип. 12. — С. 25—37. Чеботаренко Г.Ф., Яровой Е.В., Тельнов Н.П. курганы Буджакской степи. — кишинев, 1989. Черненко Е.В. Скифский доспех. — к., 1968. Черненко Е.В. Защитный доспех из курганов Перещепинского могильника // Мурзин в.Ю., Ролле Р., Херц в., Махортых С.в., Белозор в.П. исследования совместной Украинско-Немецкой археологической экспедиции в 1998 г. — к., 1999. — С. 46—60. Шалобудов В.Н., Андросов В.А., Мухопад С.Е. Раскопки курганов у с. Дмухайловка // Древности Степного По- днепровья III—I тысячелетия до н. э. — Днепропетровск, 1983. — С. 19—27. Шапошникова О.Г. Погребение скифского воина на р. ингул (предварительная публикация) // СА. — 1970. — № 3. — С. 208—212. Щепинский А.А., Черепанова Е.Н. Северное Присивашье в V—I тысячелетиях до нашей эры. — Симферополь, 1969. Эрлих В.Р. Северо-Западный кавказ в начале железного века. — М., 2007. Яковенко Е.В. Скіфи Східного криму в V—III ст. до н. е. — к., 1974. Ястребов В.Н. Раскопки в Херсонской губернии в 1887 году // Древности. Труды МАО. — 1889. — Т. XIII. — С. 104—119. Надійшла 15.03.2016 А.Д. Могилов, Н.М. Бокий ПОгРЕБЕНиЕ СкиФСкОгО вСАДНикА НА Р. СиНЮХА в 1978 г. экспедиция кировоградского краеведческого музея провела исследование скифского кургана 32 возле пгт Ольшанка кировоградской обл. Под насыпью высотой 1,5 и диаметром 30 м открыто погребение скифского всадника в яме. воин лежал на панцире и щите. Его сопровождали копья и колчанный набор, жертвенная еда, а также конский череп с уздой. Захоронение датируется V в. до н. э. Такая датировка определяется наборами стрел, среднескифской узды и копьями V—IV в. до н. э. Параллели в V в. до н. э. имеют и в разнообразные черты по- гребального обряда. Проведенный анализ обряда захоронения свидетельствует о принадлежности покойного к степной ира- ноязычной общности. в степи и в ее пограничье, на юге лесостепи, присутствует ряд подобных погребальных сооружений, которые близки с катакомбами. Типичные для этого региона захоронения, совершенные на рас- стеленных защитных доспехах с жертвенной пищей. в погребении отсутствует лепная керамика, типична для лесостепных захоронений. вышеизложенное позволяет считать данное погребение принадлежащим кочевому скифу-степняку. O.D. Mogylov, N.M. Bokiy SCytHIan RIdeR’S BuRIal at SynIukHa RIVeR In 1978, the expedition of kirovohrad local lore Museum conducted the research at the Scythian mound 32 near Vilshanka Settlement. a Scythian rider’s burial in the pit was discovered under the mound of 1,5 m height and 30 m diameter. the warrior laid on coat of mail armour. He was put together with spears and a quiver set, offering food, and also a horse’s head in bridle. the burial is dated by the 5th century BC. Such dating is confirmed by a set of the Middle Scythian bridle and the 5th and 4th century spears. there are also parallels of the 5th century in various features of funeral customs. the analysis of funeral customs testifies that the dead belonged to the Steppe Iranian-speaking community. Such funeral structures are found in the Steppe and on its borders, in the south of Forest-Steppe, and they are close to catacombs. Burials made on laid protective armour with offering food are typical for this region. there is no handmade ceramics in the burial typical for Forest-Steppe tombs. the premises allow considering the burial discussed as the one belonging to a nomadic Steppe Scythian.

Поховання скіфського вершника на р. Синюха

Репозитарії

Схожі ресурси