Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка
У статті розглядається поховання степового ватажка, найімовірніше половецького князя із Чунгульского кургану, більшість виявлених предметів якого були воєнними трофеями. Робиться спроба встановити зміст деяких предметів та на підставі порівняльного матеріалу визначити їх походження....
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195063 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка / О. Галенко, Ю. Рассамакін, В. Вудфін, Р. Голод // Археологія. — 2016. — №. 4. — С. 42–71. — Бібліогр.: 95 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-195063 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1950632023-12-03T12:32:48Z Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка Галенко, О. Рассамакін, Ю. Вудфін, В. Голод, Р. Статті У статті розглядається поховання степового ватажка, найімовірніше половецького князя із Чунгульского кургану, більшість виявлених предметів якого були воєнними трофеями. Робиться спроба встановити зміст деяких предметів та на підставі порівняльного матеріалу визначити їх походження. This article interprets as trophies many of the grave goods excavated from the burial of a steppe leader — likely a Polovtsian ‘prince’ — within the Chungul Kurgan in southern Ukraine. The current study focuses on three kinds of objects: those embellishing horses, embroideries on vestments, and belts. Written sources about the culture of the Eurasian steppe of the 11th—13th centuries CE, comparative study of items in European collections, and the archaeological details of the exact manner of deposition have allowed reconstructions of the meanings of these finds in daily life. Moreover, it is now possible to propose their distinctive role in the burial ritual. Two items found among the horse trappings can be shown to have originated as disassembled parts of objects made in northwest Europe for Christian ritual use. A similar re-purposing can be observed in the embroidery on one of the caftans. Originally embroidered as part of church furnishings, a fragmentary Deesis scene showing an archangel with a donor figure was attached to a caftan — cutting off the hands of the donor — and was rearranged into a new composition that presented the originally secondary winged figure as a victory or a Turkic divinity. Finally, three of the five belts found in the burial can be definitively attributed to northwestern European production. Their dispositions on and around the body allow them to be interpreted as symbols of Turkic charisma in their new location. The electrum belt around the neck, likely of Anatolian manufacture, marks the submission of the deceased before the divinities and spirits of the Turkic afterlife. The grave goods discussed here, as well as the total burial inventory, allow us to propose a possible identity for the deceased. He could likely have been a Polovtsian leader allied to the Bulgarian tsar Kaloyan. The joined Polovtsian and Bulgarian forces defeated the Crusader army at Adrianople in 1205 and led Baldwin I of Flanders, first Emperor of Constantinople, into captivity. В погребении степного предводителя, вероятно, половецкого князя, в Чунгульськом кургане значительную часть предметов можно относить к военным трофеям. Целью данной статьи является выяснение смысла использования для некоторых из них — двух украшений конской уздечки, фрагмент кафтана с изображениями Архангела и ктитора, а также пяти поясов. С этой целью, на основании сравнительного анализа, было установлено их происхождение. Привлекая письменные источники о культуре степной Евразии ХІ—ХІІІ вв., сравнительные вещи в европейских коллекциях, а также данные раскопок о положении этих вещей по отношению к умершему и манипуляции с ними, дается оценка способа использования данных предметов в быту, а также их символическое значение в погребальном обряде. Украшения узды коня оказались деталями сакральных христианских изделий. Обе вещи происходят с СевероЗападной Европы рубежа ХІІ—ХІІІ вв. Текстильный фрагмент с золотной вышивкой сохранил линию обрезания, которая проходила по фигуре ктитора так, что его ладони были обрезаны. Фрагмент был частью церковного покрывала со сценой Деисуса. Приоритетной для половцев в сцене Деисуса была фигура крылатого Архангела. Из пяти поясов, находившихся при умершем, три происходили из Северо-Западной Европы ХІІ — начала ХІІІ в. Согласно степной моде, пояса традиционно относились к самым важным символам достоинства и харизмы. Положение пояса из электрума на шее умершего символизировало смирение перед богами и духами потустороннего мира. Эти, а также другие находки из погребения, дают возможность видеть в погребенном предводителя половцев, союзников болгарского царя Калояна, которые разгромили войска крестоносцев во главе с первым латинским императором Константинополя Болдуином І, бывшим графом фландрским, в битве при Адрианополе в 1205 г. 2016 Article Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка / О. Галенко, Ю. Рассамакін, В. Вудфін, Р. Голод // Археологія. — 2016. — №. 4. — С. 42–71. — Бібліогр.: 95 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195063 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Галенко, О. Рассамакін, Ю. Вудфін, В. Голод, Р. Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка Археологія |
| description |
У статті розглядається поховання степового ватажка, найімовірніше половецького князя із Чунгульского кургану, більшість виявлених предметів якого були воєнними трофеями. Робиться спроба встановити зміст деяких предметів та на підставі порівняльного матеріалу визначити їх походження. |
| format |
Article |
| author |
Галенко, О. Рассамакін, Ю. Вудфін, В. Голод, Р. |
| author_facet |
Галенко, О. Рассамакін, Ю. Вудфін, В. Голод, Р. |
| author_sort |
Галенко, О. |
| title |
Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| title_short |
Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| title_full |
Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| title_fullStr |
Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| title_full_unstemmed |
Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| title_sort |
трофеї половецького вождя з чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195063 |
| citation_txt |
Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток, ритуальні функції та символіка / О. Галенко, Ю. Рассамакін, В. Вудфін, Р. Голод // Археологія. — 2016. — №. 4. — С. 42–71. — Бібліогр.: 95 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT galenkoo trofeípolovecʹkogovoždâzčungulʹsʹkogokurganupereužitokritualʹnífunkcíítasimvolíka AT rassamakínû trofeípolovecʹkogovoždâzčungulʹsʹkogokurganupereužitokritualʹnífunkcíítasimvolíka AT vudfínv trofeípolovecʹkogovoždâzčungulʹsʹkogokurganupereužitokritualʹnífunkcíítasimvolíka AT golodr trofeípolovecʹkogovoždâzčungulʹsʹkogokurganupereužitokritualʹnífunkcíítasimvolíka |
| first_indexed |
2025-07-16T22:47:59Z |
| last_indexed |
2025-07-16T22:47:59Z |
| _version_ |
1837845534575951872 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 442
О. Галенко, Ю. Рассамакін, В. Вудфін, Р. Голод
ТРОФЕЇ ПОЛОВЕЦЬКОГО ВОЖДЯ З ЧУНГУЛЬСЬКОГО КУРГАНУ:
ПЕРЕУЖИТОК, РИТУАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ТА СИМВОЛІКА
Ó ñòàòòі роçгляäàºòüñя ïохоâàííя ñòеïоâого âàòàæêà, íàéіìоâірíіøе ïолоâеöüêого êíяçя іç ×óíгóлüñüêого
êóргàíó, áілüøіñòü âèяâлеíèх ïреäìеòіâ яêого áóлè âоºííèìè òроôеяìè. Ðоáèòüñя ñïроáà âñòàíоâèòè çìіñò
äеяêèх ïреäìеòіâ òà íà ïіäñòàâі ïоріâíялüíого ìàòеріàлó âèçíà÷èòè ¿х ïохоäæеííя.
Ê л þ ÷ о â і ñ л о â à: ïолоâöі, âіéñüêоâі òроôе¿, ïояñè, äàòóâàííя, ñèìâоліêà ре÷еé, Þріé Êоí÷àêоâè÷.
© О. ГАЛЕНКО, Ю. РАССАМАКІН,
В. ВУДФІН, Р. ГОЛОД, 2016
Kümüş qur bağuçi munu men teyü
Ölüm tuttı erse üzüldı qurı
Як же один срібним поясом та й хизувався!
А схопила смерть отой пояс — він і порвався.
Кутадгу Біліг, ХІ ст.
Встóï 1
Метою археологічного дослідження пам’яток
степової цивілізації є не лише їхні технічні та
художні характеристики, а й переосмислення
або перекодування їх степовиками. Саме у сен-
сі викладених дослідницьких пріоритетів у цій
частині статті аналізується походження та пе-
реужиток кількох предметів з Чунгульського
кургану 2. За багатством речей похований нале-
жить до еліти половців — племінної конфеде-
рації, що панувала у західній половині Євразії
від ХІ ст. до монгольського завоювання під час
великої західної кампанії 1235—1241 рр. Попри
брак належного дослідження, предмети з цьо-
го поховання часто експонувалися на вистав-
ках і використовувалися для історичних гіпотез.
Огляд навіть чотирьох артефактів серед інших,
знайдених у цьому похованні, відкриває різні
підходи до переужитку та переосмислення сте-
повиками запозичених речей. Оскільки йдеть-
1 Продовження, перша частина статті опублікована
в попередньому номері журналу: Археологія, 2016,
№ 3. Автори висловлюють свою щиру вдячність
професору Пітеру Голдену, авторитетному знавце-
ві цивілізації степовиків Євразії, за висловлені ним
зауваження та поради до цієї другої частини стат-
ті. Дослідження поводилися за підтримки гранту від
Ґетті-Фонду (Collaborative Research Grant from Getty
Foundation, USA) у 2006—2009 рр., а також дослід-
ницького фонду Ренати Голод від Аґа Хан Траст (Aga
Khan Trust) при Університеті Пенсильванія у 2014 р.
2 Як вже було сказано, на початку першої частини
статті, назва кургану походить від назви річки Чин-
гул, яка є зіпсованою від тюркської Чунгул/Чон-
гюль — трясовина, звідси уточнена назва кургану.
ся про артефакти, виявлені у похованні, то пе-
рекодування стосувалося повсякденного вжит-
ку, ритуальних функцій, а також їхнього симво-
лічного переосмислення. До цих артефактів на-
лежать: 1 — дві речі, що прикрашали вуздечку
коня № 2 — кришталева брилка та срібне «бряз-
кальце»; 2 — фрагмент текстилю з Архангелом;
3 — пояси, до яких ми також відносимо т. зв.
«великий ланцюг» на шиї похованого 3.
Частина ІІ. Трофеї: переужиток,
ритуальні функції та символіка
1. Êришталева áрилка та «áрязкалüöе»
У першій публікації Чунгульського кургану
ці речі, які прикрашали вуздечку коня № 2, були
визначені відповідно як розподілювач ременів
та налобник, без розуміння первинної належ-
ності та використання цих речей (Отрощенко,
Рассамакін 1986, с. 17—18; Галенко та ін. 2016,
рис. 24). Вуздечка складалася з нанісного, щіч-
ного трензельного та підборідного, що перехо-
дить у потиличний, ременів. Нанісний та нащіч-
ний ремені кріпилися до кілець вудил (рис. 1,
5, 6). Налобний ремінь був відсутній 4. Крім
того, під шиєю коня були зафіксовані залиш-
3 Тема використання низки прикрас не як нашийних
гривен, а як поясів, піднімалася іншими дослідника-
ми, де вони, зокрема, трактувалися з огляду на їх діа-
метр як жіночі пояси (Павлова 2010).
4 Схожі за типом вуздечки без налобного ременя мож-
на бачити на коні половця, зображеного на фресках
XIV ст. у церквах Словаччини у Великій Ломниці та
Біяцовце, які ілюструють легенду про Святого Ла-
дислава, який переслідує половця (Dvořáková, Kráus,
Stejskal 1978, s. 163—169, obr. 22—29; Paloczi-Horvath
1989, s. 74, 86; Riesch 2010, s. 128—129, Abb. 6).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 43
Рис. 1. 1 — черепи коней № 1 та 2 in situ: 1 — срібне «брязкальце» біля потиличного ременя; 2—3 — три пари сріб-
них із позолотою платівок та кришталева «брилка» під шиєю коня; 4, 7 — залишки підборідного ременя; 5 — за-
лишки нащічного ременя; 6 — залишки нанісного ременя; 8 — залишки нагрудного ременя; 9 — кільце заліз-
них вудил; 2 — pеконструкція вуздечки коня № 2; 3, 4 — зображення коней з наузними ременями на половець-
ких кам’яних «бабах»; 5, 6 — зображення половецьких вершників на фресках у Словаччині (1—2 — креслення та
реконструкція Ю.Я. Рассамакіна, комп’ютерна графіка В.Б. Панковського; 3 — за: Плетнева 1974, c. 107, табл.
71; 4 — за: Пустовалов 2012, рис. 6; 5 — собор Св. Єлизавети, Велика Ломниця; 6 — собор Всіх Святих, Біяцовце
(Dvoráková, Kráus, Stejskal 1978; Riesch 2010, Abb. 6)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 444
ки наузного (за слов’янською термінологією)
ременя (рис. 1, 1, 2) 5. Такі наузні ремені з «обе-
регами» можна побачити на конях вершників,
зображених на половецьких чоловічих кам’яних
статуях (рис. 1, 3—4) (Плетнева 1974, с. 187,
табл. 71; Пустовалов 2012, с. 85, рис. 6) 6. Слід
зазначити, що серед 1322 статуй, які увійшли
до каталогу, опублікованого С.О. Плєтньовою,
таке зображення зафіксовано тільки на одній з
них (Плетнева 1974, с. 38, 187; табл. 71; № 1206).
В обох випадках вершники-воїни в шоломах
тримали в правій руці штандарти, аналогічний
яким, за нашим припущенням, був покладений
на кришку труни чунгульського половця (Га-
ленко та ін. 2016, с. 38)7.
1.1. Брилка квадратної форми з поліровано-
го гірського кришталю, розміром 5,0 × 5,0 см,
товщиною 1,7 см, мала два наскрізних про-
свердлених отвори, діаметрами 1,1 см, що пе-
рехрещувалися посередині під прямим кутом
(рис. 2). Брилка підвішувалася до наузного ре-
меня коня, який був ширший за інші ремені
вуздечки (відповідно 2,5 та 2,0 см). Про наяв-
ність цього ременя свідчать три пари срібних з
позолотою платівок з його залишками та сріб-
ними кільцями між цими платівками поряд з
брилкою, під шиєю коня (рис. 1, 1; 3). Саме до
середнього кільця була підвішена брилка, а з
5 Реконструкцію коня запропонував також М.В. Го-
рєлік, включно з наузним ременем (Горелик 2010,
рис. 6), але без урахувань низки деталей. Так само
бракує точності на інших реконструкціях дослід-
ника, зокрема одягу та озброєння з Чунгульського
комплексу, наведених у тій же роботі. Висловлюємо
подяку за консультації О.В. Симоненку.
6 Відповідно до словника В. Даля, науз — частина
кінської вуздечки, яка складалася з предметів (обе-
регів), які підвішувалися на ремені або шнурку під
шиєю коня (Толковый словарь… 1905, с. 1271).
7 Символіка зображень вершників-воїнів у контексті
знахідок в Чунгульському кургані — тема іншого до-
слідження. Щодо штандартів (стягів) середньовіччя
див.: Рабинович 1972.
двох боків від неї, до інших двох кілець — неве-
ликі квадратні «подушечки», які були знайде-
ні в області шиї коня під час зняття кісток че-
репа. За спостереженнями М.Г. Степан, кожна
з них була виготовлена зі згорнутої навпіл зо-
лототканої стрічки, шириною 2,5 см, довжи-
ною 5,0 см, утворивши квадрат 2,5 × 2,5 см.
Краї вздовж обох боків стрічок спочатку були
загнуті всередину на 0,3 см, і після цього із са-
мого краю зшиті червоною ниткою, яка збере-
гла свій колір. Цією ж ниткою була прошита
нижня частина стрічки вздовж лінії перегину
(рис. 4). Ці прикраси були наповнені всередині
невизначеною пастоподібною речовиною, що
надавало їм об’ємної форми. У верхній части-
ні прикрас збереглися незначні рештки шов-
кових тканин червоного кольору, складених
удвоє, що дає підстави вважати, що це залишки
стрічок, які були вшиті в четвертий, протилеж-
ний до згину бік «подушечок» і на яких остан-
ні були підвішені до наузного ременя. Довжи-
на цих стрічок невідома 8.
Вироби з гірського кришталю взагалі вважа-
ються рідкістю. Понад те, незвичним є знахідка
брилки на кінській вуздечці, враховуючи явно
завелику її вагу. Це змушує припустити для цьо-
го предмета інше первісне призначення.
Подібні речі слугували серцевиною вівтар-
них самоцвітних хрестів, які були відомі від піз-
нього ХІІ ст. Усі хрести походять з району ниж-
нього Рейну та Маасу (фр. Моз/Meuse), більше
відомого металевими виробами сакрального
мистецтва. Вироби з коштовного каменя вкрай
важко піддаються датуванню, але на щастя,
для таких хрестів вже запропоновано типоло-
гію і датування на підставі стилістичних крите-
ріїв (Hahnloser, Brugger-Koch 1985).
8 Дякуємо М.Г. Степан за інформацію. Цікаво, що на-
узний ремінь, судячи із залишків під пластинами та
кільцями був виготовлений зі шкіри, але зі вставкою
із згорнутої шовкової тканини, під центральною па-
рою (рис. 1, 2).
Рис. 2. Кришталева брилка під шиєю коня № 2 (рис. С. Волошина, фото Д.В. Клочка)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 45
До найранішого типу належать т. зв. «кабо-
шонні» хрести («Cabochonkreuz»), які прикра-
шалися намистинами з самоцвітів кабошонно-
го огранювання (Hahnloser, Brugger-Koch 1985,
s. 44). Найкраще збережений зразок — це хрест
з Шельдевіндеке (Scheldewindecke) у Бельгії,
що нині зберігається у Королівському Музеї
мистецтва та історії у Брюсселі (Musées Royaux
d’Art et d’Histoire, інв. № 3669). Його серцеви-
на являє собою прямокутний блок, висотою
7,5 см, шириною 7,0 см, товщиною 3,9—4,0 см.
До неї приєднано рамена у вигляді стрижнів із
нанизаними намистинами з самоцвітів та зо-
лоченої міді, прикрашені філігранню. Трилис-
ні наконечники на раменах прикрашені пере-
бірчастими емалями, що зображують алегорії
Церкви, Синагоги, Мудрості та Віри (Rhein
und Maas I, s. 260, Cat. No. G 24; II, s. 260, fig. 5
(reverse); Hahnloser, Brugger-Koch 1985, farb.
Taf. VIII; Taf. 58, s. 96, Kat. № 53).
Ці емалі мають надійні аналогії до виробів
зі згаданого вище Мозанського (Рейн та Маас)
регіону датовані близько 1170 р. (Hahnloser,
Brugger-Koch 1985, s. 96). Для цієї ранньої дати
виробництва характерні також кабошонне
огранювання каменів, заокруглене різьблен-
ня, дещо неправильні форми та доволі широ-
кі отвори — приблизно 1,2—1,8 см у діаметрі,
тоді як у Чунгульському виробі діаметр отворів
дорівнює 1,1 см.
Подібні кабошони з кришталю прикра-
шали хрест, що нині зберігається у скарбни-
ці Сан-Марко у Венеції (інв. № 145). Тому він
теж належить до раннього типу хрестів, хоча
його оригінальні металеві компоненти втра-
чено. Монтувальні стрижні були виготовлені у
ХІХ ст. на заміну втраченим середньовічним де-
талям. Вцілілі кришталеві елементи складають-
ся з центрального квадратного блоку, чотирьох
видовжених кабошонових намистин та двох ку-
льок. Розміри серцевини 6,7 см заввишки, 6,6 см
завширшки (товщина не записана). Лицьовий
бік помітно більш вигнутий, ніж зворотний.
Діаметр отворів приблизно 1,5 см. (Hahnloser,
Brugger-Koch 1985, Taf. 59, Kat. № 54).
Третім зразком ранньої групи є хрест із кри-
шталю та золоченої міді, що зберігається у Ба-
варському національному музеї у Мюнхені
(Bayerisches Nationalmuseum, інв. № МА 228).
Його серцевина більш опукла і краще відполі-
рована з лицевого боку, ніж ззаду зі зворотного.
Добре помітні хиби роботи — навіть отвори у
серцевині зроблено не у центрі. Наконечники
цього хреста подібні формою до дещо пізнішо-
го типу «Kruckenkreuz», і тому напрошується да-
тування серединою ХІІІ ст. (Hahnloser, Brugger-
Koch 1985, s. 96—97, Taf. 55a, 55b, Kat. № 55).
При цьому даний артефакт теж походить радше
з району Рейну та Маасу, аніж з Каталонії, що
була головним центром виробництва хрестів
типу «Kruckenkreuz», адже для цього типу була
притаманна восьмикутна серцевина 9.
9 Характерний зразок самоцвітного хреста з восьми-
кутною серцевиною зберігається у єпархіальному
музеї м. Герона (Museo Diocesano, інв. № 56), див.:
Hahnloser, Brugger-Koch 1985, s. 97.
Рис. 3. Дві з трьох парних срібних з позолотою
платівок із залишками наузного ременя та кільцями
для підвішування кришталевої брилки та двох інших
прикрас із золотних стрічок після реставрації (1, 2);
фрагменти ременів вуздечки, прикрашені срібними
серцеподібними платівками до реставрації (3) (фото
Ю.Я. Рассамакіна)
Рис. 4. Одна з золотних підвісок на наузному
ремені коня № 2 (фото Ю.Я. Рассамакіна)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 446
Таким чином, кришталевий блок-брилка з
Чунгульського кургану первісно служив сер-
цевиною самоцвітного хреста, що був зро-
блений на нижньому Рейні/Маасі у проміж-
ку між останньою чвертю ХІІ ст. та серединою
ХІІІ ст. Достовірність цього припущення під-
кріплює дуже подібна знахідка у загорнуто-
му в тканини пакунку реліквій, що знаходив-
ся разом з преподобним розп’яттям з Бельфо
(Belfaux) зі швейцарського кантону Фрібург/
Fribourg (Flury-Lemberg 1988, s. 276.). Кришта-
левий блок квадратної форми із стороною роз-
міром 5,0 см, завтовшки 2,0 см, був у профіль
схожий на лінзу (Flury-Lemberg 1988, s. 275—
276, Abb. 573, 577, 579). Тканини релікварію
датуються від VI—VII ст. до XVIII ст., отже для
датування кришталю не підходять. Найрані-
ший певний terminus ante quem для об’єкту є
1684 р. 10. Саме дерев’яне розп’яття датується
на підставі стилістичних особливостей кінцем
ХІІІ ст. (Schmid 1986, p. 9). Розміри, дещо не-
правильна форма квадрату та випуклі поверх-
ні кришталевого блоку все-таки характерні для
найраніших зразків таких хрестів, і правдопо-
дібно, що ця річ старіша за саме розп’яття, як
і деякі тканини. Крім того, на ній немає зріза-
них кутів та скошених граней, як це було харак-
терно для кришталевих хрестів, які виробляли-
ся у Каталонії та Італії упродовж XIV—XV ст. Не
знаходимо тут і вираженої опуклості поверхонь,
що була властива ранньому типу, і послужила
ознакою, через яку цей тип самоцвітних хрестів
назвали «кабошоновим» («Cabochonkreuz») 11.
Кришталевий блок з Бельфо переконливо
демонструє своє символічне значення перед-
усім тим, що він зберігався разом із сакраль-
ними речами, як от преподобне розп’яття. На-
вряд чи можна сумніватися у тому, що для лю-
дей, які вирішили зберегти його як реліквію,
він уособлював собою хрест, адже він був час-
тиною хреста, до того ж центральною, та ще й
зберігав пізнавані візуальні ознаки хреста у ви-
гляді перехресних отворів. Отже, і без інших
складових хреста, кришталева серцевина пов-
ною мірою зберегла символіку хреста, що і пе-
ретворювало її на реліквію.
10 Цього року закінчилася каденція Жана-Баптиста де
Страмбіно, єпископа Лозанни, чия печатка відби-
та на тканинах, у які загорнуто кришталевий блок
(Flury-Lemberg 1988, s. 276).
11 Див.: Hahnloser, Brugger-Koch 1985, s. 97—113,
Kat. №. 56—102. У цьому каталозі не враховано ще
один зразок хреста, що відповідає характеристикам
«Kruckenkreuz», який зберігається у єпархіальному
музеї Трента.
Таке саме визнання за кришталевою сер-
цевиною символіки хреста напрошується й
для половців, адже вони, напевно, бачили ці-
лий хрест. Інша річ, що для половців символіка
хреста мусила б бути іншою. Предметно видає
використання цієї речі не просто в оздобленні
кінської упряжі, а саме на наузному ремені, на
якому підвішували речі особливого значення
(власне, наузу) для її володаря.
Кінська упряж традиційно служила в сте-
повиків місцем публічного показу ознак воєн-
ної доблесті власника коня, подібно до того як
сучасні військові демонструють свої перемоги
якимись символічними знаками, нанесеними
на індивідуальній зброї та воєнній техніці. В
степовиків це теж могли бути і цілком умовні
знаки та символи, але дуже часто це були во-
єнні трофеї. Так, Геродот повідомляв, що скі-
фи чіпляли до упряжі коней скальпи вбитих
ворогів і тим пишалися (Геродот 1993, кни-
га IV, с. 194). Це був трофей, який був доказо-
вим знаком перемоги над конкретним воро-
гом. Прикраси кінської вузди у вигляді голів
ворога, знайдені в одному з поховань степо-
виків у Пазирику на Алтаї IV cт. до н. е., і слу-
жили символом доблесті, що тим не менше ві-
зуально покликався на відзначений Геродотом
звичай (Кляшторный 2005, с. 24). А от у при-
крашанні кінської упряжі срібною римською
таріллю, як можна побачити в одному сармат-
ському похованні (Simonenko 1997, s. 402—
403), можна припускати і трофей, що засвідчу -
вав якусь перемогу та здобич, і римську наго-
роду за службу.
Так чи інакше, а серцевина хреста за місцем
її розміщення на кінській упряжі, напевно,
служила відзнакою особистого досягнення по-
хованого половця. Знову ж звертає на себе ува-
гу положення цього трофею на наузному реме-
ні, під шиєю коня, що підкреслює виняткове
значення цього трофею для похованого, а сам
кінь був, очевидно, «головним» для володаря,
оскільки саме його ремені вуздечки, на відміну
від інших збережених коней, були прикраше-
ні срібними з позолотою бляшками, включно з
нагрудним та підхвісним ременями 12.
Підвіски на упряжці коня (наузд) були по-
пулярними у половців та сучасних їм степови-
ків. Писемні джерела називають просвердлені
намистини з перлин чи коштовного каміння,
лев’ячі кігті та амулети. Усі вони, як інші пред-
12 Очевидно, тільки вщент зруйнований грабіжниками
кінь № 5 мав також прикрашені ремені вузди (Га-
ленко та ін. 2016, с. 44—45, рис. 24).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 47
мети, що підвішувалися на коні, як-от при-
торочена до сідла торба чи навішений на го-
лову коня мішок з кормом називалися одним
словом, що походило від дієслова ман-/бан-
«прив’язуватися» (Clauson 1972, р. 349). У по-
ловецькій мові засвідчено слово мончук, а в ін-
ших тюркських мовах ще декілька споріднених
форм: манчук, мончик, бончукта інші (Clauson
р. 349, 767). Досліджувана кришталева брилка
відповідає деталям, що відомі з писемних дже-
рел про кінські підвіски тюрків.
Перш за все, просвердлена наскрізь брил-
ка з гірського кришталю відповідала степовій
моді на підвіски з коштовного каміння. Без
сумніву, вона служила прикрасою, адже слово
мончук набуло також значення ювелірної окра-
си, зокрема, намиста (нашийного, нап’ясного)
та кам’яної вставки у перснях (Clauson 1972,
р. 349). Звісно, кришталева брилка виділялася
з-поміж подібних прикрас і рідкісним для сво-
го часу матеріалом, і розміром. Це підкріплює
враження, що похований був вождем, який мав
право на кращу частку воєнної здобичі.
Також підвіски мали символічне значення.
Так, джерела прямо зазначали серед них аму-
лети. Більше того, значення амулету чи обе-
регу було тісно пов’язане з підвісками, як про
це свідчить слово бонджук (boncuk/bonçuk)
в османсько-турецькій та сучасній турецькій
мовах. Той факт, що для кінського поховання у
Чунгульському кургані хрест було розібрано і,
схоже, поділено між багатьма особами — адже
у похованні не знайдено інших намистин —
видає запит на цю річ. Половців задовольняли
навіть її намистини, які були непоказні в ролі
прикраси, але достатні для символічної ролі.
Знак хреста на брилці, очевидно, не викликав
застережень ні у власника, ні його оточення,
яке спорядило його в останню путь.
Уживання лев’ячих кігтів впевнено дово-
дить, що підвіски також зберігали функцію
трофею, виставленого напоказ для представ-
лення власника. Справа у тому, що лев міг
бути лише мисливським трофеєм власника,
інакше левиний кіготь невірно представляв
би власника, що було небезпечно у суспіль-
стві мисливців та воїнів. Автор середньовіч-
ного словника, розтлумачуючи слово мон-
джук, повідомляє саме про лев’ячий кіготь, а
не інший мисливський трофей, мабуть, тому,
що цей трофей вважався головним, адже тюр-
ки вважали лева царською твариною, і вклю-
чали слово «лев» у володарські титули (Мах-
муд ал-Кашгари 2005, с. 341, 1050). Немало
значним в цьому відношенні здається і той
факт, що слово бунчук збереглося в україн-
ській мові саме у значенні воєнної відзнаки
козацтва — списа, прикрашеного кінським
хвостом. Ця відзнака походила від підвіски
з кінського волосся, що вішалася на грудях
коня. Вони ще існували у XVI cт. у кримських
татар і османців, але називалися кутас 13 або
котас (Redhouse 1890, р. 1480). Бунчук з кін-
ським хвостом в османців називався так
само, але частіше — терміном туг (Redhouse
1890, р. 1256, 1480), що було запозиченням з
китайської, і стосувалося саме регалій пра-
вителя — прапора чи барабана (Сlauson 1972,
p. 509). Звичайно, у пасмі кінського волос-
ся упізнається скіфський прототип, тобто
скальп. Таким чином, традиція прикраша-
ти коня відзнаками доблесті та суспільного
статусу простежуються в українському степу
упродовж історичного часу, включно з поло-
вецькою добою.
Отже, кришталева брилка мусила викону-
вати одразу три функції — прикраси, амулету
та воєнної відзнаки. У світлі цих функцій мож-
на спробувати виявити обставини, пов’язані з
даною річчю.
Оскільки дана річ навіть сама по собі, як за-
свідчив релікварій з Бельфо, зберігала в очах
християн сакральне значення, вона не могла
потрапити до рук половців як винагорода чи
подарунок, адже у даному досить добре збере-
женому похованні не спостерігається жодних
слідів приналежності похованого до христи-
ян, хоча католицькі місії до половців були відо-
мі, в усякому разі з початку 1220-х рр. (Хаута-
ла 2014). Власне, похований сам засвідчив свою
байдужість до християнства, коли профанізував
цей сакральний предмет християн, розібравши
його, використавши в ролі прикраси для коня,
та, як виглядає, роздавши решту намистин сво-
їм соратникам. Отже, ця річ виступала знаком і
символом тільки якоїсь воєнної перемоги, ко-
лись одержаної похованим вождем.
Збереження символіки хреста на криштале-
вій брилці впевнено вказує на те, що йшлося
про перемогу над християнами. Судячи з ареа-
лу походження ранніх самоцвітних хрестів та
можливості контактів між Північно-Західною
Європою та Половецьким Степом наприкінці
ХІІ — на початку ХІІІ ст., це мусила бути пере-
13 У віршах кримського хана Ґазі Ґерея ІІ (1588—
1596, 1597—1607), який щоправда писав османсько-
турецькою, згадується ця відзнака: Gerden-i tevsen-i
zibada qutas-ı dil-bend «Нам серце зв’язали волося-
ні окраси чудового коня-скакуна» (Грезы розового
сада...1999, с. 18; Кримський 1930, с. 192).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 448
мога над хрестоносцями, які взяли участь у IV
Хрестовому поході 1203—1204 рр. і перебували
у Латинській імперії. Половці воювали з ними
в ролі союзників та найманців болгарсько-
го царя Калояна на початку ХІІІ ст. Зокрема,
кіннота половців, що виступила на боці бол-
гарського царя Калояна, розгромила військо
імператора Латинської імперії Болдуїна І під
Адріанополем 13—14 квітня 1205 р. Також по-
ловці знищили великий загін хрестоносців під
Русіоном (Русе) 1 лютого 1206 р. (Vásáry 2005,
р. 50—52).
Однак немає підстав припускати, що самі
половці надавали цьому трофею значення як
символу перемоги над християнською вірою.
Їм не була притаманна релігійна нетерпимість,
як і взагалі кочовикам до прийняття моноте-
їстичних релігій. Тому, можна припускати, що
вони прикрасили коня трофейним сакральним
предметом аби відзначити перемогу над яки-
мось конкретним і відомим супротивником,
який був християнином, і тому упізнавався за
цим предметом.
Степовикам взагалі не була притаманна аб-
страктна символіка війни. Війна вважалася пе-
редусім двобоєм, а доблесть мірялася особисто
переможеними суперниками, їхньою кількістю
та славою, що виражалася в іменах та/або титу-
лах. Це відбилося у писемних джерелах, що за-
лишилися від степовиків. Ось як тюрки в епіта-
фіях на камені підсумовували доблесть помер-
лих: «моя воїнська доблесть (är ärdämim) — це
мої сорок дві користі («полонених»), з ворогів
я вбив тридцять мужів (är)» (Кормушин 2008,
с. 140—141) 14, «заради моєї воїнській доблес-
ті (är ärdämim üçün) [я повів] військо [і переміг]
воїнів Бега Чора» (Кормушин 2008, с. 130—
132). Володарі держав теж демонстрували свої
перемоги іменами та/або титулами переможе-
них суперників (Малов 1951, с. 19—43) 15.
На наведених вище прикладах видно, що
для демонстрації власних подвигів у меморіа-
14 Переклад тут і далі О. Галенка, якщо не зазначено
іншого перекладача.
15 Меморіальний напис на честь тюркського принца
Кюль-Тегіна (близько 732 р.) називає імена вбитих
супротивників: База Кагана (14—15 рядки Великого
або Східного напису), кагана тюргешів (18—19 ряд-
ки Великого або Східного напису), Барс Бег (рядок
20 Великого або Східного напису), киргизький ка-
ган (рядок 36 Великого або Східного напису), Кушу
Тутук (рядок 40 Великого або Східного напису)
(Малов 1951, c. 19—43). Якщо ж напис в епітафіях
повідомляв про кількість знищених або полонених
супротивників, то їх називали почесним терміном ер
«муж-воїн» (Кормушин 2008, c. 132—133; 307—309).
льних написах степовики точно відтворювали
кількість ворогів і точно ідентифікували їхні
імена. Ще простіше свої тріумфи степовики
демонстрували самими переможеними супро-
тивниками, живими чи мертвими. Живих, які
мали особливе значення для них, утримували
у почесному полоні. Ця практика була точно
засвідчена в половців, завдяки давньоруським
літописам: там поіменно зазначено, хто з по-
ловецьких ватажків чи богатирів (моужь = är)
забрав із собою до своїх кочовищ (поиде ко-
гождо во своӕ вежа) якого з руських князів,
полонених у знаменитому невдалому поході
новгород-сіверського князя Ігоря Святослави-
ча 16. Степовики тріумфально демонстрували
й частини тіл загиблих ворогів, що також слу-
жило матеріальним свідченням перемог. Впер-
ше цю традицію відзначив Геродот у скіфів 17.
Прямих свідчень цієї поширеної практики в
половців немає, але руські літописи засвідчи-
ли її серед печенігів 18. За ранніми османськи-
ми літописами така практика існувала ще на-
прикінці ХІІІ ст. 19, а в монголів вона зберігала-
ся й кількома століттями пізніше 20.
Захоплені в переможених персональні речі
також виступали доказом доблесті, засвідчую-
чи, що в очах степовиків вони були матеріаль-
16 Ігоря Святославича захопив «муж» (är) Чилбук з пле-
мені Тарголових (*Тар-оглу), але передав Кончако-
ві; Всеволода взяв до себе Роман Кзич (cин Гзака/
Кози Бурновича ); Cвятослава Ольговича — Єлдечук
з племені Бурчевичів/*Бурч-оглу; Володимира —
Копті з племені Улашевичів (*Улаш-оглу) (Ипатьев-
ская летопись 1908, стб. 644).
17 Крім згадуваного вище звичаю прикрашати вуздечки
скальпами ворогів, Геродот повідомляє про виготов-
лення прапорів, сагайдаків та одягу зі шкіри ворогів
та бенкетних чаш — з черепів (Геродот 1993, книга
IV, c. 194—195). Через нерозуміння Геродотом мови
скіфів нам невідомі усі мотиви цієї практики, яка,
зважаючи на пізніші аналогії, мала на меті набуван-
ня переможцем сили переможеного (Скрынникова
1997, c. 168—170). Але можна довіряти його візуаль-
ним спостереженням про те, що скіфи хизувалися
своїми трофеями і ранжували їх значущість для себе:
кількість скальпів на упряжі коня свідчила про до-
блесть воїна, а от черепи залишалися лише від най-
більших ворогів та родичів, причому скіфи спеціа-
льно підкреслювали свою гордість за перемогу над
ними коштовним оздобленням черепів.
18 Печенізький ватажок Куря зробив чашу з черепа
вбитого ним київського князя Святослава (Ипатьев-
ская летопись 1908, стб. 62).
19 Див. анекдот про паланкін, зшитий за наказом сель-
джуцького султана Алаеддіна Кейкубада ІІІ (1287—
1304) зі шкіри статевих органів вбитих монголів («та-
тар»): Mevlânâ Mehmed Neşri 2008, s. 35.
20 Про пас шкіри зі спини як доказ смерті ворога (див.:
Монгольские источники... 1986, c. 50).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 49
ними знаками переможених 21. Подібно також
у випадку, коли доблесть засвідчувалася нагоро-
дою, то у пам’яті зберігалася і сама матеріальна
відзнака, і ім’я особи, яка нагороджувала 22. Та-
ким чином, усі докази перемог, матеріальні чи
ідеальні, які степовики демонстрували за жит-
тя чи збирали для меморіалу покійного, вірячи,
що вони супроводжуватимуть того на той світ,
представляли переможених супротивників.
Отже і кришталева брилка мусила представля-
ти переможеного. Причому підкреслено почес-
не місце для розташування цього трофею вказу-
вало на те, що переможений, якого представляв
цей знак, і сама перемога цінувалися як найви-
ще досягнення похованого. Тож залишається
визначити, хто був той переможений.
Вівтарний самоцвітний хрест не був річчю
персонального вжитку. Напевно, він служив
святинею і символом, яку разом із знамена-
ми військо несло у битву. Людиною, яка мала
владу над церквою, і могла бути воєнним су-
противником, міг виступати лише правитель
християнської держави. Нарешті, цей прави-
тель мусив зазнати поразки від половців.
Єдиною особою, яка відповідає цим дуже
специфічним критеріям, є імператор Латин-
ської імперії Болдуїн І — він програв битву при
Адріанополі 13—14 квітня 1205 р., і був захо-
плений у полон. Його ув’язнив у столиці Тир-
ново болгарський цар Калоян, який і запросив
половців на допомогу його постійних союзни-
ків (Vásáry 2005, р. 47—49). Тому предводителю
половців залишалися трофеї, з яких він міг ви-
брати символ перемоги. Коштовний самоцвіт-
ний хрест, до того ж рідкісна річ, точно пред-
ставляв особу імператора та візуально асоцію-
вався з хрестоносним військом. Розміщення
його на вбранні коня унеможливлювало плу-
танину половця з хрестоносцем. Важко відмо-
витися від припущення, що для половців ни-
щення хреста і використання його деталі сим-
волізувало й повне знищення супротивника у
битві. Нарешті розміщення цього трофею на
найпочеснішому місці пояснюється гордіс-
21 Одним з подвигів принца Кюль-Тегіна, згаданих у
меморіальному написі на його честь, було захоплен-
ня і піднесення панциря китайського головноко-
мандувача тюркському каганові: «Він рукою схопив
панцир провідника (головнокомандувача?) Онг-
Тутука. Він оволодів панцирем. Він [його] підніс
Каганові» (рядок 32 Великого або Східного напису)
(Малов 1951, с. 31).
22 В епітафії на честь воєнначальника засвідчувало-
ся: «Від Кертле-хана покладено на моє плече та
пов’язано на поясі червоний штандарт (урунгу) та
золотий колчан» (Кормушин 2008, c. 100—102).
тю за перемогу над правителем Константино-
поля, що за степовою політичною традицією
було рівнозначне завоюванню самої столиці
імперії і, отже, найвищою перемогою. В той же
час, якщо серцевина хреста представляла осо-
бу латинського імператора, це означає, що по-
хований вважав себе його переможцем і, отже,
саме він очолював половецьке військо у битві
під Адріанополем, а не був якимось рядовим
командиром чи воїном.
Нікіта Хоніат називає ім’я командувача по-
ловців («скіфів») у тій битві — Коджа (Κοτζᾶς)
(Vásáry 2005, p. 50, базується на: Choniates,
1975, р. 616). Не можна покладатися на точ-
ність передачі цього імені грецьким істори-
ком, як і не можна впевнено вважати наведе-
не слово іменем, а не прізвиськом чи титулом,
адже степова антропонімія не розрізняла іме-
на і титули, називаючи обидва одним словом
(ad). Саме слово «коджа», що реконструюєть-
ся за словом Κοτζᾶς з хроніки Нікіти Хоніата,
означає «великий, старий, старший». Хоча ін-
ших прикладів цього імені серед половців не
засвідчено, схоже, саме це слово в Іпатіївсько-
му літописі було перекладене як «великий». У
порівняльному ступені воно могло бути вжи-
те для характеристики статусу Юрія Кончако-
вича у половецькій конфедерації: «бѣ болиише
всихъ Половець» (Ипатьевская летопись 1908,
стб. 740). Кончак, батько Юрія Кончакови-
ча називає іншого половецького вождя Боня-
ка: «великыи князь нашъ Бонякъ» (Ипатьев-
ская летопись 1908, стб. 646). З цієї фрази мож-
на зрозуміти, що і сам він називався «великим
князем». Отже, виглядає, що слово «коджа» у
половців належить до титулу, який у перекладі
повністю збігався з руським титулом «великий
князь». Власне, через такий збіг слід відкинути
ймовірність помилки у титулуванні половець-
кого ватажка давньоруським літописцем та пе-
реписувачами. У такому разі половецький ти-
тул мусив би звучати «Коджа Беґ». Існування
саме такого титулу добре засвідчене в антро-
понімії на території України принаймні у по-
монгольський час. Це ім’я носив один з татар-
ських «царків» у битві на Синіх Водах 1362 р., а
також епонім порту Кочибіїв на місці сучасної
Одеси. Відомий козацький рід теж носив ім’я
Кочубеїв. Таким чином, Коджа виглядає рад-
ше титулом, аніж іменем половецького вождя,
який піддав розгрому хрестоносців під Адріа-
нополем 1205 р., і не суперечить ідентифікації
його як Юрія Кончаковича.
Таким чином, кришталева серцевина хреста
подає приклад цілковитої зміни функціональ-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 450
ного і символічного призначення речі у степо-
вому суспільстві — християнський сакральний
об’єкт було, по-перше, розібрано, і таким чи-
ном незворотньо знищено його оригінальну
функцію. Лише розподіл складових хреста між
кількома особами вказує на визнання полов-
цями магічних/амулетних властивостей оригі-
нального хреста та самоцвітів, що його склада-
ли. По-друге, цю річ було перетворено на знак
переможеного супротивника і символ особис-
тої перемоги та воєнної доблесті степового
власника. По-третє, привласнення централь-
ної частини хреста підкреслювало найвищий
владний статус похованого.
1.2. Сплощено-сферичне «брязкальце», су-
дячи з його положення in situ, знаходилося на
потиличній частині дуже погано збережено-
го черепа коня № 2 (рис. 1, 1). Воно кріпи-
лося на двох частково збережених ремінцях,
найімовірніше, до наузного ременя. Уточнити
це питання важко, оскільки залишки наузно-
го ременя збереглися тільки під трьома пара-
ми позолочених пластин з кільцями (рис. 3,
1). Саме тому неможливо сказати, чи кріпив-
ся цей ремінь до потиличного ременя, чи був
самостійним.
«Брязкальце» було виготовлене з двох спая-
них срібних напівсфер; на вершині однієї з них
розміщувався низькоциліндричний виступ,
прикрашений позолоченим рельєфним орна-
ментом. В отвори на вершинах напівсфер було
вставлено срібну дротину з петлями на кінцях,
до яких кріпилися кільця зі срібного дроту.
Одне з кілець розімкнене. По максимальному
діаметру «брязкальце» було прикрашене позо-
лоченою смугою з гравійованим орнаментом,
яка прикривала місце з’єднання півкуль. Діа-
метр прикраси 5,5 см, висота 3,5 см, діаметр кі-
лець 1,8 см (рис. 5).
Первинне призначення «брязкальця» вда-
лося визначити лише після публікації двох
нових чаш, подібних до знайденої у чунгуль-
ському похованні (рис. 14). Кришки цих чаш
вінчають сплощено-сферичні навершя, ана-
логічні, а в другому випадку практично іден-
тичні чунгульському «брязкальцю». В обох ви-
падках навершя по шву спайки напівсфер були
прикрашені, як і чунгульське, позолочени-
ми орнаментальними (?) смугами (Мінжулін
2006, с. 39—40; 41; рис. 10; 12) 23. У другому ви-
23 На жаль, інформація про походження чаш і місце їх
перебування невідомі. Судячи з фотографії в іншій
статті О. Мінжуліна, де зображена одна з опубліко-
ваних ним чаш, вони були у нього на реставрації,
оскільки сам він був відомим реставратором архео-
логічних знахідок (Минжулин 2006, с. 61). Єдина
інформація про них подана у підписах до фотогра-
фій, а саме — знайдено у Київській області, середина
ХІІІ ст., матеріал виготовлення та метричні дані. У
Рис. 5. Сплощено-сферичне «брязкальце» на лобній частині черепа коня № 2 (1—4) (рис. С. Волошина, фото
Д.В. Клочка); вудила коня № 2 (5—6) (рис. В.Б. Панковського, фото Д.В. Клочка)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 51
падку на внутрішній поверхні конічної ніжки
був продряпаний напис, зроблений уставним
та напівуставним шрифтом у різні часи. Але,
оскільки автор публікації не був фахівцем у цій
галузі, ця тема потребує фахового аналізу.
У цьому випадку важливо, що чунгульське
навершя треба розглядати в контексті попере-
днього аналізу функції та символіки криштале-
вої частини самоцвітного хреста, що підкріп-
люється використанням їх в одному прижит-
тєвому та поховальному контексті. Тобто, як
приклад зміни функціонального і символічно-
го призначення речі у половецькому суспіль-
стві. Власне чаші з кришками належали ви-
ключно вищій аристократії, і не поступалися
значенням самоцвітним хрестам, маючи також
західноєвропейське походження (район Рей-
ну та Маасу) (Отрощенко, Рассамакін 1986,
с. 31—32; Holod, Rassamakin 2013, p. 373—381).
«Брязкальце» було, по-перше, частиною ро-
зібраної дорогоцінної чаші, а по-друге, пере-
творене на знак переможеного супротивника
і символ особистої воєнної доблесті половець-
кого воїна. Можливо лише, що сама чаша, на
відміну від хреста, якраз могла бути річчю пер-
сонального вжитку її володаря.
2. Вишивка з Архангелом і ктитором
Оригінальне призначення фрагменту каф-
тана з архангелом та ктитором — частина цер-
ковної тканини, на кшалт пелени, покрива-
ла для тетраподу аналою чи завіси для вівтаря.
Вишивані священні персонажі на літургійних
покривалах та церковному вбранні відомі у
Візантії від ХІІ ст. (Millet 1939—1947; Woodfin
2004, р. 295—296; Woodfin 2012; про золотну
вишивку Київської Русі див.: Новицкая 1972,
с. 42—50).
На жаль, на перших стадіях консервації,
виконаних на початку 1980-х рр., шари цього
згортку тканини, який розміщувався під озбро-
єнням, зліва від похованого (Галенко та ін. 2016,
с. 29), було відділено один від одного без пря-
мого нагляду виконавця розкопок. Внаслідок
цього, чимало свідчень про взаємозв’язок різ-
них фрагментів цього виробу було втрачено 24.
На збереженому фрагменті згорнутого каф-
тана, який було покладено під зброєю, збе-
реглися залишки золотної вишивки нижньої
половини фігури Архангела з крилами, що
свій час, уточнити інформацію у телефонному спіл-
куванні одного з авторів цієї статті з автором публі-
кації не вдалося, а зустріч так і не відбулася.
24 Реконструкції, виконані російським експертом з дав-
нього текстилю А.К. Йолкіною, мають недоліки у ба-
гатьох суттєвих моментах (Галенко та ін. 2016, с. 29).
були розшиті перлами, а також фігуру ктитора
(рис. 6) (Woodfin et al. 2010, p. 166—167, 172—
173; Fig. 15; 22). Композиція такого зразка ві-
дома в іконографії: а саме фігура Христа або
Богоматері із Архангелами по боках. Тут зали-
шився тільки Архангел та малесенька постать
ктитора, біля ніг якого він стоїть, і повернуто-
го спиною до нього, але обличчям до головної,
втраченої фігури. Ктитор з Архангелом були
використані в оригіналі, виконані на одному
шматку шовку основи. Супровідний напис ки-
риличними літерами надто куций, щоб підда-
ватися повному дешифруванню 25.
Весь фрагмент з Архангелом та ктитором
був з обох боків обшитий вузькими стрічками
з нашитими на них напівсферичними бляшка-
ми з позолоченого срібла. Вишивку було обрі-
зано по руках фігури ктитора та по одній з лі-
тер напису. Детальне обстеження фрагменту
М.Г. Степан показало, що орнаментальну па-
нель з рослинним візерунком під ступнею Ар-
хангела було виконано на більш легкій ткани-
ні ніж та, на якій було пришито вишиті фігури.
Цю тканину було складено удвоє, щоб тов-
щиною вона відповідала тканині, до якої було
пришито гаптовану композицію 26. Дві шовкові
тканини різної товщини були поєднані зі спо-
ду ретельним потаємним швом, що було вико-
нано до вишивки візерунка. Обстеження ви-
шивки показали, отже, що ці частини не були
оригінальними частинами офіційного одягу, а
скоріше переужитими фрагментами церков-
них вишиваних покривал 27.
Попри фрагментарність зображень, мож-
ливо зробити кілька спостережень про візуаль-
ну програму цілої композиції на спині кафта-
на. Фігури ктитора та Архангела були типови-
ми для церковних покривал із зображеннями
т. зв. деісусного чину (від гр. δέησις — молитва,
супліка). У центрі сцени знаходилося зобра-
ження Спасителя або Божої Матері, а з боків
розміщувалися зображення заступників, обер-
нутих до середини. Однією з таких пар заступ-
ників часто були крилаті фігури святих Ар-
хангелів Михаїла та Гавриїла. Нерідко на цих
25 В. Німчук розглядає напис як давньоруське слово-
сполучення «она вопыи» (Німчук 1989, c. 280—84).
26 Орнаментальний край був гаптований на оксамиті,
тоді як Архангела і правдоподібно ктитора були виши-
ті на якомусь товстому шовковому полотні. Оскільки
край тканини не зберігся, то впевнено визначити тка-
нину важко (спостереження М.Г. Степан).
27 На жаль, М.Г. Степан не надала ще детальний звіт
про результати вивчення тканин під час реставрації,
тому доводиться використовувати інформацію від неї,
отриману та записану під час усного спілкування.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 452
композиціях містилося маленьке зображення
ктитора(ів) 28. Виходячи з цього, для компози-
ції на кафтані з Чунгульського кургану зі сцени
деісусу було вирізано окрему частину, і зшито
в іншому аранжуванні. Переробки та їх новий
зміст виглядають наступним чином:
1. Постаті фігур Архангела та ктитора зоріє-
нтовано в одній площині, що вказує на вра-
хування «дизайнером» фізичного змісту зоб-
ражень. Він/вона визнавав/ла у них людину
(ктитор) та крилату істоту.
2. Положення фігури ктитора заперечило
символічний зміст оригінальної композиції. В
оригінальній сцені фігура ктитора знаходилася
на правій половині і була обернутий ліворуч —
у бік центральної постаті. Остаточно оригі-
нальний зміст цієї фігури було знищено тим,
що її було позбавлено долонь у красномовному
жесті супліки.
3. Для точного встановлення змісту зобра-
ження Архангела з ктитором бракує даних.
Однак досить зауважити, що антропоморф-
ні крилаті істоти були традиційно поширені у
міфології степових народів. Серед них можна
вказати на сфінксів відомих зі скіфських похо-
вань у Пазирикських курганах на Алтаї (Руден-
ко 1952, с. 189—223). Одне з верховних божеств
у тенгріанській релігії — богиня Умай — мала
вигляд жінки-птаха (Скобелев 1990). Духи у ви-
гляді птахів, наприклад Суйла та Карлик, були
поширені в алтайській шаманістичній міфоло-
гії. Очевидно, що використання крилатої істо-
ти на цьому кафтані з Чунгульського кургану
не могло представляти одне половецьке верхо-
вне божество, а означало якихось духів. Прав-
доподібно, що половці могли перейняти й об-
раз Архангелів. Це могло відбутися під впливом
як християнських сусідів на Русі, Балканах та
Кавказі, так й ісламізованих тюрків-сельджуків
з Анатолії, з якими половці мали торговельні і
політичні стосунки. Так, з Анатолії ХІІІ ст. по-
ходить кам’яний рельєф симетричної пари Ан-
гелів, що прикрашав в’їзд у місто Ларенде 29.
28 Про включення ктиторів у композиції зі святими
див.: Ševčenko 1994, p. 257—285. Про тематику деісу-
су див.: Cutler 1987, p. 145—154.
29 Експонується у музеї кам’яної скульптури у колиш-
ньому медресе Індже Мінарелі, м. Конья (див.: Roux
1982, рис. 5—7). Крилаті постаті в ролі зображення
перемоги також розміщені на зображенні зенгід-
ського правителя Мосула атабеґа Бадреддін Лу’лу’
(1211—1259) на початкових сторінках (fronticepieces)
19 томів Кітаб ал-Агані, які були виготовлені/пере-
писані близько 1218—1219 рр., можливо в Мосулі
(http://www.warfare.altervista.org/Turk/Kitab_al-
Aghani.htm).
Отже, оригінальний сюжет композиції —
заступницька молитва Архангелів разом до
Христа чи Богоматері за ктитора — був вида-
лений через вирізання та перекомпонування.
Тим не менше, чарівну силу образу крилатих
Архангелів було збережено і переосмислено у
новій сцені та естетичному оформленні золо-
тих орнаментів та перлин. Розміщення на но-
вому носії — на одязі, а не на церковних покри-
валах — також змінювало адресата чародійних
властивостей колишніх церковних образів.
Протилежний підхід до переужитку іншої
церковної завіси, знов-таки, можливо, пеле-
ни чи вівтарної завіси із зображенням Хрис-
тового Вознесіння, подають штани, знайдені
у похованні помонгольського часу на Північ-
ному Кавказі (Доде 2014; Петров 2014). У цьо-
му випадку фігури оригінальної сцени перері-
зано відповідно до покрою штанів і повернуто
догори ногами та набік, без урахування змісту
зображення. Тому видається, що єдина причи-
на використання оригінального виробу поля-
гала у багатій вишивці без жодного стосунку
до її візуального змісту. У той час, як З. Доде
припускає у цьому випадку свідоме позбавлен-
ня зображення його чарівної сили (Доде 2014,
с. 60—65), ми вбачаємо тут відвертий утилітар-
ний підхід до переужитку, що демонструє брак
інтересу монголів до християнських зображень
у порівнянні з визнанням принаймні їх візуа-
льного змісту, яку продемонстрували половці
своїм «латаним» панно на кафтані з Чунгуль-
ського кургану.
3. Пояси
При похованому у Чунгульському курга-
ні лежало п’ять поясів, від яких досить повно
збереглися металеві частини та значна кіль-
кість фрагментів тканин. Виявлення їх в одно-
му поховальному комплексі відкриває унікаль-
ну можливість для визначення їхніх функцій у
порівнянні один з одним.
У похованні були знайдені:
1. Круглий плетений ланцюговий пояс з
електруму, повішений на шию похованого
(рис. 7).
2. Золототканий пояс зі срібними позолоче-
ними деталями (профільована пряжка з план-
кою, наконечник, окуття-стовпці), який під-
перізував верхній кафтан похованого, був пе-
ревернутий. Пояс протягнутий через пряжку і
відкинутий у протилежний бік (рис. 8, 1—4; 12;
див.: Галенко та ін. 2016, с. 39, рис. 20).
3. Золототканий пояс (не зберігся) зі срібни-
ми з позолотою деталями (емальована пряжка
із рельєфним зображенням сирени, дві розет-
Рис. 6. Рентгенограма фрагмента фігури Архангела та ктитора (1); фігурa ктитора (2) (фото Ю.Я. Рассамакіна)
Рис. 9. Пояс під кафтаном, на стегнах похованого: 1 — пряжка з сиреною; 2 — одна з двох застібок
пояса; 3 — наконечник з левом (фото Д.В. Клочка)
Рис. 12. Фото погруддя похова-
ного з поясом з профільованою
пряжкою на кафтані, поясом
під чашею з кришкою та лан-
цюгом-поясом, навішеного на
шию (фото В.І. Клочка)
Рис. 13. Фрагмент поховання з
поясом під кафтаном; на пра-
вому стегні похованого видно
пряжку із зображенням сирени
(фото В.І. Клочка)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 53
кові застібки, наконечник із зображенням
лева, окуття-стовпці), лежав на стегнових кіст-
ках похованого, був перевернутий і розстібну-
тий (рис. 9; 13).
4. Золототканий пояс із шевроновим ві-
зерунком та срібними позолоченими деталя-
ми (пряжка з планкою з ажурним переплете-
ним візерунком, дві краплеподібні застібки з
рельєфними фігурками, наконечник, окуття-
стовпці) було покладено біля правого плеча
похованого, під критою чашею (рис. 10; 12).
5. У ногах похованого лежав шовковий пояс
з нашитими срібними платівками з однаковим
карбованим завитком подібним до цифри 3 та
інкрустований дрібними річковими перлинами.
Пояс застібався на три срібні ґудзики-бубонці
(рис. 11) (Галенко та ін. 2016, рис. 22, 1).
Перший, плетений ланцюговий пояс з елек-
труму є рідкісною знахідкою (рис. 7). Його ана-
логія відома за рельєфним зображенням середи-
ни ХІІІ ст. з Анатолії 30 — правдоподібно, що
звідти або з Кавказу походив пояс з Чунгуль-
ського кургану. Неможливо, однак, визначи-
ти, яким шляхом ця річ могла потрапити до по-
ловців, оскільки міграції, торгівля та політичні
стосунки з Анатолією через Чорне море та сухо-
долом із Кавказом відкривали для цього чима-
ло можливостей. Але існує абсолютна аналогія
чунгульській знахідці з половецького похован-
ня в Угорщині, біля Тисафельдвар, яка допов-
нена лише дископодібною підвіскою в міс-
ці з’єднання кінців з циліндричними рурками,
аналогічними чунгульській знахідці (Selmeczi
1982, 77—82, 61. kép; Zúduló sasok 1996, old. 91,
Kat. № 2; Отрощенко, Рассамакін 1986, с. 31) 31.
П’ятий пояс у ногах з нашитими електрови-
ми платівками можливо слід віднести до виро-
бів майстрів зі степу чи прилеглих зон. Він ви-
користовувався для підперізування більш лег-
кого ніж кафтани одягу, а грубі отвори на двох
платівках були зроблені пізніше для підвішу-
вання якихось невеликих предметів.
Пояси, подібні трьом іншим, масово вироб-
лялися у Північній Європі протягом доволі три-
валого часу. Тому вони спонукали Ільзу Фін-
герлін до систематизації за формою та декором
пряжок, на яку часто посилаються для атрибу-
ції виробника та датування (Fingerlin 1971). На
30 Рельєфне зображення сидячої фігури з ланцюговим
поясом з музею медресе Індже-Мінарелі у м. Конья
(Roux 1982, іл. 9).
31 Слід зазначити також абсолютну акуратність покла-
дення ланцюжкового пояса (майже ідеальне коло)
на погрудді поховання, яке частково було порушене
під час обвалу перекриття (рис. 12).
жаль, при детальному знайомстві з типологією
дослідниці виявляється чимало методологіч-
них помилок, що робить її доволі дискусійною.
Взагалі, проблематично у цьому випадку ко-
ристуватися типологію форм для датування 32.
Хоча це звичайна практика в археології, особ-
ливо коли йдеться про хроно-типологію кера-
міки, для випадку поясних пряжок існують сут-
тєві методологічні обмеження. Справа у тому,
що лише одиниці з середньовічних пряжок по-
ходять з певно визначених культурних шарів,
тоді як дуже багато взагалі не мають надійного
датування. Тому типологія не може виступати
достатнім критерієм для датувань. Критерії ж
якості виробництва чи характеристики матеріа-
лу залишаються неврахованими.
Пастки від такого підходу особливо наочно
проявляються тоді, коли І. Фінгерлін має справу
з унікальними речами. У музеї Куртіуса (Musée
Curtius) в Льєжі (Liḕge) зберігається бронзова
позолочена пряжка «профільованого» типу без
археологічного контексту (Liège, Musée Curtius,
Inv. No. J. B. 264, ex coll. J. Brassine: Fingerlin
1971, s. 70, Kat. №. 319). Як і на пряжці пояса
на верхньому кафтані з Чунгульського кургану,
в неї прилягаюча планка у вигляді видовжено-
го вузького прямокутника. Попри схожі риси,
які в інших випадках датуються третьою чвертю
ХІІІ ст., І. Фінгерлін відносить цю річ до почат-
32 Це питання вже порушив К. Ваховський (Wachowski
1994). Такі ж проблеми можна бачити в інших дослі-
дженнях (Malinowska-Łazarczyk 1982; Heindel 1990).
Рис. 7. Електровий ланцюг-пояс на погрудді похова-
ного (1); фрагмент із «застібкою» ланцюга-пояса (2)
(фото Д.В. Клочка)
1
2
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 454
ку XIV ст. на підставі лише «надзвичайної дов-
жини планки». Однак, довгі планки, з якими
вона її порівнює, відносяться до пояса з Відня
середини XIV ст., на якому щільно розміщено
70 прикрас зі срібних позолочених та емальо-
ваних платівок, та з дивною пряжкою у вигля-
ді напівдуги (Fingerlin 1971, s. 70, Kat. №. 547,
477—478). Отож, ця типологія безпорадна для
атрибуції поясів з Чунгульського кургану.
Пряжка на другому поясі, що підперізу-
вав верхній кафтан, належить до т. зв. типу
«профільованих поясних пряжок» («profilierte
Gürtelschnallen») за типологією дослідниці
(Fingerlin 1971, s. 58). Цю групу пряжок відзна-
чає доволі приплюснута овальна форма, що на-
гадує пласку ліру. До неї приєднана прямокут-
на металева планка з отвором посередині для
язичка. До планки ж кріпився і сам пояс з допо-
могою приклепаної знизу ще однієї металевої
планки. Місце на пряжці, куди лягав язичок,
часто прикрашали кульки, кнопки, завитки та
інші рельєфні деталі, що відливалися разом із
пряжкою. Ця декоративна обробка пряжок і є
визначальною рисою цілого типу, а на підставі
різновидів декору І. Фінгерлін виділила ще під-
типи (Fingerlin 1971, s. 58—77). У свою чергу, ці
групи використовуються для датування окре-
мих речей (Fingerlin 1971, s. 77—78).
Пряжка з Чунгульського кургану потрапляє
у підкатегорію, для якої характерні перлинки на
ділянці, де лягає язичок. Цей тип поясних пря-
жок видається досить поширеним у ХІІІ ст. Зна-
хідки цього типу розкидано від Англії до місць
перебування хрестоносців у Палестині (Cherry
1987, p. 367—368; Dean 1927, p. 38). Серед остан-
ніх — дуже схожі на пряжку з Чунгульського
кургану. Хоча зразок з Палестини зроблено з
бронзи і йому бракує нижньої планки, обидві
пряжки мають подібний перлинний декор і під-
креслені кути з ліроподібними дугами. Хресто-
носна фортеця Монфор (Montfort) здалася мам-
люцькому війську Бейбарса 1271 р., що задає
terminus ante quem для цієї аналогії (Dean 1927,
fig. 53, p. 37, object «I») 33. Прикро, що ця знахід-
ка не була прив’язана до певного хронологічно-
го шару, тож цю дату не можна визначити точні-
ше. Подібну бронзову пряжку було знайдено на
поселенні біля фортеці Атліт, що перебувала під
контролем хрестоносців у 1217—1291 рр. (Johns
1997, р. 147—149, pl. LX, fig. 1).
Попри існуючі паралелі для пояса з про-
фільованою пряжкою з Чунгульського кур-
33 Цю пряжку було знайдено під час дуже нетривалої
експедиції у березні—квітні 1926 р.
гану, лише декілька таких пряжок виготов-
лено з коштовних металів, хоча декілька є з
посрібленої бронзи. Срібну пряжку з ниж-
ньою планкою знайдено у скарбниці церк-
ви Сен-Фуа (St. Foy) у м. Конк (Conques) на
півдні Франції. Між планками було знайде-
но залишки дев’яти тканих поясів, останній з
яких датовано ХІХ ст. Хоча пряжку було дато-
вано аж XV ст., І. Фінгерлін віднесла її до по-
чатку XIV ст. (Fingerlin 1971, s. 14, Kat. № 67;
s. 338—340, Taf. 375, 377—378; Taralon 1965, cat.
№ 554, p. 312). Ще одна пряжка з позолоче-
ного срібла, але без нижньої планки, походить
з Амундського (Amund) скарбу з острова Гот-
ланд у Балтійському морі (Fingerlin 1971, Kat.
№ 466, s. 446—447, Abb. 519; Ugglas 1936, Pl. 6,
p. 32; Holmquist 1949, s. 385, fig. 565; Stockholm,
Historiska Museum, Inv. №. 2485:32). Тут, як і у
подібному Дюнському (Dune) скарбі, зібрані
різнорідні речі ХІІ—XIV ст., а закладено було
його правдоподібно у 1361 р. (Holmqvist 1949,
s. 321—322, fig. 565). В Амундській пряжці така
ж загальна форма, як і в пряжці з Чунгульсько-
го кургану, з округлими пелюстковими кутами
по дугах, хоча місцю під язичком надано фор-
ми завиванця, а не вкрито зерню (Fingerlin
1971, s. 68—69, Kat. № 466, s. 446—447). І. Фін-
герлін датує Амундську знахідку третьою чвер-
тю ХІІІ ст. на підставі її подібності до знахідок
у Монфорі та у фортеці Вартенберг у Гессе-
ні, пограбованій 1265 р. (Fingerlin 1971, s. 18,
68—69, Kat. № 142, Abb. 69) 34. Але ж і остання
річ, що ще ближча по формі до Чунгульської
пряжки, і знахідка з Монфору, що використо-
вуються для датування цілої групи (Fingerlin
1971, s. 77) 35, можуть служити лише в ролі
terminus ante quem, а не terminus a quo. Навіть
якщо нам треба припускати, що пряжки подіб-
ної форми походять з того самого часу, через
дві—три речі неможливо без серйозної мето-
дологічної натяжки датувати цілу підгрупу пе-
ріодом приблизно termini ante quem. Насправді,
жодна пряжка у цій групі не походить з куль-
турних шарів з певною стратиграфією і жодна
не має зразків для порівняння, що походять з
датованих поховань. Тому нав’язану дату тре-
тьої чверті ХІІІ ст. слід сприймати із серйозни-
ми застереженнями 36.
34 Зауважимо, що дату в каталозі подано приблизно:
«um 1265».
35 Той факт, що п’ять пряжок з Вартенбергу (Kat.
№. 140, 142—145) мають відмінний декор, здається,
теж не насторожило авторку.
36 Інші дослідники відмічали недостатність пряжок,
датованих у контексті XI—XII cт. (Gabriel 1988, s. 225;
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 55
Ще більша розбіжність виникає у датуван-
ні пояса з пряжкою та наконечником у фор-
мі трилисника, на якому носився т. зв. «імпер-
ський меч» (Reichsschwert) імператорів Свя-
щенної Римської імперії (Schulze-Dörrlamm
1995, s. 30—34). Хоча І. Фінгерлін не запере-
чує датування пояса початком ХІІІ ст., вона
наполягає на тому, що саму пряжку слід від-
нести до групи подібних голандських зразків
кінця XV ст. (Fingerlin 1971, s. 198, Kat. № 545,
475—476). Спеціальна студія щодо цього меча
рішуче спростовує аргументи на користь піз-
нього датування пряжки, що за усіма ознака-
ми походила з того самого часу, що й тканий
пояс, приблизно 1200 р. (Schulze-Dörrlamm,
1995, s. 32—34). Помилка датування у два з
половиною століття влучно ілюструє небез-
пеки чисто типологічного підходу І. Фінгер-
лін. У той час, як існуючі свідчення надійно
обґрунтовують датування т. зв. «профільова-
ної» пряжки з Чунгульського кургану ХІІІ ст.,
наявних археологічних матеріалів, здаєть-
ся, недостатні для звуження хронологічного
проміжку відповідно до типології І. Фінгер-
лін. Крім того, І. Фінгерлін відкидає автен-
тичність пояса Cвятої Єлизавети Угорської з
Schulze-Dörrlamm 1995, s. 47). Тим не менше, цікаво,
що І. Фінгерлін не наводить жодного прикладу пря-
жок, які б датувалися раніше першої чверті ХІІІ ст.
пряжкою, яка дуже подібна, якщо не ідентич-
на, до пряжки з Чунгульського кургану (рис. 8,
5), і датується часом її життя (померла 1231 р.)
(Bock 1970, s. 55—56, Taf. V, Fig. 3; Koch 1981,
s. 281—282). Вона обґрунтовує свою позицію
досить несподіваним аргументом, мовляв,
пряжка не могла з’явитися раніше найранішо-
го зображення подібної речі у мистецтві, яким
є скульптурна група дівчат з Магдебурзького
собору (близько 1240 р.) (Fingerlin 1971, s. 65,
68) 37. Насправді ж логічніше припускати, що
цей тип пряжок з’явився перед тим, як його
повторили у скульптурі. Отже, цей пояс, най-
імовірніше, був зроблений до того, як його
було поховано у Чунгульському кургані, себто
у першій третині ХІІІ ст. 38.
Пряжка третього пояса, що знаходився під
кафтаном, який на відміну від готичного пояса
з профільованою пряжкою, належав до роман-
37 Варто зауважити, що майже ідентичну пряжку зоб-
ражено на поховальному портреті Жана д’Аллює
(Jean d’Alluye), помер до липня 1248 р. у колекції
Клойстерс (Cloisters) у Нью-Йорку (Barnet and Wu,
p. 87, cat. no. 51).
38 У першій публікації матеріалів Чунгульського кур-
гану автори намагалися використати пояс з профі-
льованою пряжкою як найпізнішого артефакту в по-
хованні для датування комплексу з посиланнями на
роботу І. Фінгерлін, і прийшли до компромісного рі-
шення віднести поховання до другої третини ХІІІ ст.
(Отрощенко, Рассамакін 1986, с. 31).
Рис. 8. Пояс із профільованою пряжкою на кафтані похованого: 1 — пряжка; 2 — наконечник; 3—4 — фрагменти
ременя зі срібними окуттями (фото Д.В. Клочка); 5 — пояс Св. Єлизавети (Bock 1970, Taf. V, Fig. 3)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 456
ського стилю, була відлита зі срібла і позолоче-
на (рис. 9, 1) 39. Її головною прикрасою була фі-
гурка сирени на пряжковій планці. Хоча висо-
коякісні фігурки зі срібла та бронзи були ши-
роко відомі по всій північній Європі у ХІІ ст.,
починаючи від північної Франції до Вісли, до-
лини нижнього Рейну та Маасу були найвідо-
мішим центром їх виробництва (Lasko 1972,
p. 218—222) 40. Саме цей ареал був місцем, де
розвинувся т. зв. перехідний стиль — «стиль
1200 року», з яким була пов’язана творчість
Ніколя з Вердена — цей стиль позначали кла-
сичні фігури з винятково пластичним прим-
хливим рослинним орнаментом (Lasko 1972,
p. 266—268).
Лише одна срібна пряжка такої майстернос-
ті збереглася від цього періоду — це пряжка з
Дюнського скарбу на о. Готланд. На ній зобра-
жено лицаря-вершника, який спішується з до-
помогою його дами та конюха (Fingerlin 1971,
s. 45). Горельєфні голівки персонажів з дюн-
ської пряжки дуже нагадують голову сирени на
чунгульській. Власне, остання схожа своїм кла-
сичним профілем на жіночу голівку з дюнської
39 Треба звернути увагу на розміщення розстібнутого
пояса значно нижче тазових кісток — а саме на стег-
нових кістках похованого. На правому стегні, поряд
з пряжкою, лежав наконечник пояса, а перша з двох
застібок — на лівому стегні. Складається враження,
що пояс був занадто малий для талії покійного.
40 Звідси аббат Сугерій закликав фахівців з метало-
обробки для монастиря Сен-Дені (Panofsky 1979,
p. 58—59).
пряжки. Це не означає, що обидві походять з
одного часу. Пряжка з Чунгульського кургану є
чисто романською, тоді як дещо легша, відкрита
композиція дюнського пояса несе на собі відби-
ток готичного стилю (Sauerländer 1971, p. 514).
Тим не менше, їхня подібність змушує дума-
ти, що обидві належать тому самому локаль-
ному колу майстрів, правдоподібно Рейнсько-
Мааського району, хоча Англію теж було запро-
поновано вважати місцем виробництва речей
з готландського скарбу (Beaulieu 1968, № 399,
pl. 118; Ugglas 1936; 1937; Fingerlin 1971, Kat. №
467, s. 447—448, Abb. 520) 41.
Четвертий, теж романський пояс біля право-
го плеча похованого, не має аналогій по формі
(рис. 10). Муаровий малюнок емалі на пряжці
нагадує вироби з Ліможу, хоча в останніх по-
верхня звичайно ритована, а не заповнена
вздовж борозенок емалевою масою (рис. 10,
1). Плетений візерунок на пряжковій планці та
наконечнику важко порівняти з іншими мета-
левими виробами Західної Європи ХІІ і ХІІІ ст.
Знов-таки, вживання срібла та срібла з позо-
лотою типове для північних майстерень Англії,
41 В. Сауерлендер відкидає англійську атрибуцію у ре-
цензії на виставку (Sauerländer 1971, p. 514). Подіб-
на незгода висловлена з приводу бронзової золоче-
ної брошки з колекцій Клойстерс у Нью-Йорку, на
якій зображено правителя на троні та його підданого
(Barnet, Wu 2005, № 33, p. 65; Broderick 1977, p. 45—
48; The Year 1200, Cat. №. 102, p. 95—96; Ayres 1974,
p. 20—21, pl. X; Fingerlin 1971, s. 46—47, 230, n. 199,
200; Sauerländer 1971, p. 514).
Рис. 10. Пояс біля правого плеча похованого, під чашею з кришкою: 1 — пряжка; 2—3 — наконечник; 4—5 — за-
стібки; 6 — фрагмент золототканого ременя (фото Д.В. Клочка)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 57
Німеччини чи нижнього Рейну та Маасу. Так
само литі горельєфи тварин на краплеподібних
застібках вказують на північноєвропейські
майстерні (рис. 10, 4, 5). Невідомо, чи на-
конечник пояса вироблено у тих самих май-
стернях, але застосування черні для декору-
вання практично невідоме для майстерень з
Ліможу, тоді як воно присутнє на англійських
чи мозанських виробах (рис. 10, 2, 3). Срібні
стовпці, що приклепані на поясній тасьмі че-
рез рівні проміжки, характерні для поясів
ХІІІ ст. (рис. 10, 6). Попередньо можна припус-
тити для цієї пряжки німецьке виробництво
пізнього ХІІ чи раннього ХІІІ ст.
Присутність в одному похованні п’яти
поясів вказує на важливість цього аксесуа-
ра для степовиків. Сама кількість наводить
на думку, що пояси мали виняткове ужиткове
значення в одязі, адже у поховальному обряді,
напевно, імітувалися повсякденні звичаї та ри-
туали світу живих. Справді, тут розпізнаються
залишки декількох кафтанів та іншого одягу,
що були або на похованому, або розміщувались
поруч у труні. Три пояси були на похованому:
два підперізували одяг, але верхній був протяг-
нутий через пряжку, а нижній розстібнутий,
а третій — на шиї. Його кінці були наглухо
з’єднані кільцем, скоріш за все, після більш
пізньої переробки. Двоє інших були поряд —
один з правого боку, біля плеча, а інший у но-
гах був, очевидно, згорнутий разом із якимось
легким одягом (рис. 11).
Водночас, сліди різних маніпуляцій вка-
зували на різноманітні ритуальні дії, що
визначалися обрядом поховання, та закла-
дений в них символічний зміст. Три поло-
ження поясів, що розміщувались на похова-
ному, справді, відповідали трьом ритуалам
степовиків, що були пояснені Жаном-Полем
Ру в узагальнюючій праці про символічні речі
тюрків та монголів (Roux 1982, про ритуа-
ли з використанням поясів та капелюхів див.
с. 9—26). Однак, висновки Ж.-П. Ру непросто
узгодити з комплексом поясів з Чунгульсь-
кого кургану з двох причин. По-перше, вони
ґрунтуються тільки на писемних та зображу-
вальних джерелах, які через абстрактність
та вибірковість менш повні ніж матеріальні
пам’ятки, більше такі зокрема, як закритий
комплекс чунгульського поховання. Напри-
клад, на початку Х ст. Ібн Фадлан свідчив, що
огузи ховали свого правителя підперезаного
поясом з чашею в руці 42. Ці ритуальні дії
42 «А если умрет человек из их [числа], то для него вы-
аналогічні тим, що спостерігаються у Чун-
гульському кургані, але як видно, поясів
могло бути й більше, і вони розміщувались
не лише на мерці, а й поряд з ним. По суті,
пояси у похованні з Чунгульського курга-
ну є унікальною комплексною пам’яткою,
що дозволяє відкрити декілька ритуальних
призначень та символічних змістів поясів у
степовиків.
По-друге, за спостереженнями Ж.-П. Ру,
пояси стосуються здебільшого ритуалів світу
живих, які ризиковано ототожнювати з похо-
вальними звичаями, навіть якщо вони схожі.
Справді, якщо ритуали з поясами Чунгульсь-
кого кургану ідентифікувати за пропозицією
Ж.-П. Ру, то вони суперечитимуть один одно-
му. Так, зняті чи розстібнуті пояси вказували б
на «відступ ... людині чи сакральній істоті своїх
прав, своєї влади, своєї сили та свободи», втра-
ту суспільного положення та дієздатності (що
мало підходить для поховання взагалі) (Roux
1982, p. 9—10). Пояс на шиї був би виявом по-
кори під час молитви богам, зустрічі з монархом
чи присяги (Roux 1982, p. 12—14). Застібнутий
(= одягнутий) пояс трактується як знак прий-
няття васальних зобов’язань та посідання виз-
наченого долею (destiné), але останнє перед-
бачало владу та права, включно з управлінням
імперією (Roux 1982, p. 12—14). Отже, при-
значення поясів у ритуалах поховання у Чун-
гульському кургані потребує інших пояснень,
і дані цієї археологічної пам’ятки здатні їх за-
пропонувати.
Однак, виявлення у матеріальній пам’ятці
якогось символічного змісту потребує залучен-
роют большую яму в виде дома, возьмут его, наде-
нут на него его куртку, его пояс, его лук... и поло-
жат в его руку деревянный кубок с набизом (cебто
хмільним — прим. авторів), оставят перед ним
деревянный сосуд с набизом, принесут все, что он
имеет, и положат с ним в этом доме» (Книга Ахмеда
Ибн Фадлана... 1956, c. 128; Roux 1982, p. 18).
Рис. 11. Пояс за ногами похованого (фото Ю.Я. Расса-
макіна)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 458
ня писемних свідчень, оскільки мова здатна
безпосередньо висловлювати абстрактні ідеї,
закладені у символах. Переужиток речей дово-
дить, що одна й та сама річ може міняти сим-
волічний зміст у різних середовищах. Писемні
свідчення про символіку поясів є, але ними ще
не скористалися. Покладання ж на етногра-
фічні дані, які відбивають практику останніх
трьох століть, не достатні для пояснення дав-
ніх пам’яток (Roux 1963; Tryjarski 1991).
Таким чином, щоб встановити призначен-
ня поясів у половців за знахідками з поховаль-
ного ритуалу в Чунгульському кургані потріб-
но спершу виявити ужиткові функції та симво-
ліку поясів.
Пояси у степовій моді. Авторитетно і деталі-
зовано про повсякденне використання пояса в
одязі тюрків повідомляє писемне джерело «Зіб-
рання тюркських наріч» (Дивану Лугат-ат-
Турк) Магмуда Кашгарського (1028/9 — 1101
або 1126) 43. Це опис тюркських мов арабською
мовою, в якому для прикладу наведено кілька
43 Див. видання з перекладом англійською: Mahmūd
al-Kāšgarī 1982, Part I. Переклад рос.: Махмуд ал-
Кашгари 2005.
тисяч слів теж у перекладі арабською мовою.
Понад півсотні слів у цьому словнику стосу-
ються одягу, аксесуарів та прикрас, які відбили
звичайні предмети, їхні деталі, норми в одязі.
Автор, який створив свою працю у Туркестані,
часто посилався і на мову кипчаків (половців),
які саме за його життя запанували у степах як
Туркестану, так і України. Зрештою, стосунок
цього джерела до ареалу Чунгульського кур-
гану засвідчує також збереження деяких слів,
наведених Магмудом Кашгарським, в україн-
ській мові.
Пояси називалися словом кур та спорідне-
ним куршаг. Тоді обидва терміни означали ре-
мінь, що застібався металевою пряжкою току.
Це вже значно пізніше, правдоподібно після
ісламізації на початку XIV ст., слово куршаг,
що перетворилося на кушак, набуло значен-
ня тканого пояса-шарфа, тоді як для ременя з
пряжкою було позичене перське слово кемер.
Слово кушак у пізньому значенні пояса-шарфа
збереглося і в українській мові. Пояси Магмуд
Кашгарський відрізняв від поворозки з ткани-
ни тізме (українське «тасьма»), що протягува-
лася через одяг, наприклад штани, або через
горловину мішка.
Металеві пряжки ременів могли прикра-
шатися інкрустацією з золота та срібла, і цей
декор мав спеціальну назву тюркською устем
(«декор на поверхні») або перською сахт («ро-
бота, декор»). Слово туш «противага», судячи
з етимології, було родовим поняттям для по-
ясного наконечника, але пояснення Магму-
да Кашгарського, мовляв, він був золотий або
срібний, свідчить, що така деталь прикрашала
хіба що пояси заможних власників. Прикра-
шання пряжок та наконечників поясів з вико-
ристанням дорогоцінних металів свідчить про
схожість смаків у степовиків і європейських
лицарів. Отже, європейські пояси були до впо-
доби степовикам, вони не потребували переро-
бок і могли застосовуватись за прямим призна-
ченням. Це надійно засвідчують два пояси, які
підперізували одяг на похованому у Чунгуль-
ському кургані. Що загалом три з п’яти поясів
усього комплексу були європейського вироб-
ництва, змушує думати, що вони були бажа-
ним об’єктом володіння серед половців завдя-
ки своєму оздобленню та монетарній вартості
не менше, ніж супутнім символічним та ритуа-
льним функціям.
Магмуд Кашгарський виділяє окремим по-
няттям словосполучення іч кур «внутріш-
ній/нижній пояс», передаючи його словом
по-арабськи вашâг (перев’язь, жіночий пояс,
Рис. 14. Чаша з кришкою (фото Д.В. Клочка)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 59
пояс для меча) (Wehr 1976, p. 1071) на відмі-
ну від мінтака «пояс» кур (Mahmūd al-Kāšgarī
1982, p. 259). Аналогічно розрізнялися понят-
тя таш тон «верхній одяг» та іч тон «нижній
одяг». Тому, безперечно, іч кур призначався для
нижнього одягу, можливо, сорочки кьонглек чи
туніки бертю. Отже, цей термін пояснює під-
перізування похованого двома поясами, при-
чому — нижній пояс був одягнений на похова-
ному під зовнішнім кафтаном.
Інша річ, що існування спеціального понят-
тя «нижній пояс», здавалося б, мусило вказува-
ти на якусь його відмінність від звичайного по-
яса. У даному випадку пояс на «нижньому одя-
зі» похованого був цілком подібний до пояса,
що оперізував верхній кафтан. Більше того, з
усіх п’яти поясів він, може, найменше годився
для носіння під сподом, бо горельєфна фігур-
ка сирени на планці пряжки, без сумніву, чіп-
лялася б за верхній одяг зсередини і незруч-
но випирала його назовні. Цей пояс, безпере-
чно, створювався для носіння на видноті, адже
з застібками було видно й застебнуту пряжку з
прикрасами. Отже, конструкція виробу, най-
імовірніше, не зумовлювала носіння пояса як
нижнього. Замість нього легко міг опинити-
ся й інший європейський пояс, що був покла-
дений біля правого плеча похованого. Ось ця
явна невідповідність конструкції та положен-
ням способу використання натякала на те, що
степовики дозволяли собі вільно добирати по-
яси до одягу. Словом поняття «нижній пояс» не
обов’язково відсилає до спеціальної конструк-
ції чи фасону, а лише вказує на обов’язковість
підперізування одягу, хоч би й спіднього. Ця ж
норма степової моди відбилася і у наявності в
одязі степовиків такої деталі, як петельок для
закріплення пояса, відомих під спеціальною
назвою джиргуй. Похований у Чунгульському
кургані, очевидно, при житті мав достаток, щоб
міняти і одяг, і пояси, тож його й поховали ра-
зом із запасом одного й другого.
Утім, один із запасних поясів таки підходить
на роль внутрішнього (іч кур). Він лежав у ногах
похованого, можливо зі згорнутим, але не збе-
реженим, іншим легким одягом, у чому просте-
жується бажання підібрати комплект з одягу та
пояса, байдуже зовнішнього чи спіднього. Але
цей пояс відрізнявся делікатністю конструкції
від усіх інших. Його основою був шовк, а не зо-
лототкана тасьма або шкіра. Таким чином, він
краще надавався для підперізування легкого
спіднього одягу, аніж грубішого верхнього. Та-
кож на ньому не було елементів декору, що мо-
гли б чіплятися за верхній одяг чи жужмити-
ся під ним. Він застібувався на три невеличких
бубонці-ґудзики, а не пряжкою (рис. 11) (Гален-
ко та ін. 2016, рис. 21, 1). Нарешті, в нижньому
поясі логічніше можна було б бачити менш по-
чесний статус, ніж у поясі верхнього одягу. Ця
логіка проявилася у тому, що саме пояс, який
був найбільше схожий на нижній, також було
покладено у підкреслено менш почесному міс-
ці — у ногах покійного.
Залишається тільки звернути увагу, що тер-
мін іч кур не лише зберігся в українській мові,
трохи змінившись на очкур (подібно до сучас-
ного турецького uçkur), а й зберіг оригіналь-
ний семантичний зв’язок з терміном іч тон
«внутрішній одяг», адже саме від останнього
походить слово штани 44. Це значення «шта-
ни» даний термін вже засвідчив Магмуд Каш-
гарський у похідному дієслові іштонланмак
«вдягнути штани», хоча для називання шта-
нів ще побутували й спеціальні слова ум (üm)
та отран.
Отже, підперізування похованого полов-
ця двома поясами та наявність трьох запасних
поясів відповідало степовій моді на пояси, від-
дзеркаленій у «Зібранні тюркських наріч» на
зламі ХІ—ХІІ ст.
Втім, у зазначеному джерелі не згадано ні-
чого схожого на плетений електровий пояс,
одягнутий на шию похованого. Правдоподіб-
но, їх ще не існувало на ту пору, адже й у того-
часній «Кутадгу біліг» одного разу згадано сріб-
ний пояс кюмюш кур, але не золотий, причому
контекст змушує трактувати цю річ як відзна-
ку вищого статусу 45. Та вже на початку ХІІІ ст.
в одній тільки «Таємній історії монголів» зга-
дуються три золотих пояси, що наводить на
думку про їхню появу на цей час та значимість.
Хоча два з них не можна зарахувати до зробле-
них із суцільного золота, як на це натякає сам
термін. Йдеться про пояси, які ще молодий
Чингісхан із побратимом Чжамухою здобули
в двох переможених ватажків племені меркітів
(§117), отож, здається, що оці пояси не були
дивиною, як належало б надзвичайно коштов-
ній речі. Тому визначення «золотого» припус-
тимо трактувати не буквально, а як вказівку на
золоті, електрові чи навіть золочені прикраси і
деталі 46. У Чунгульському кургані такими були
44 Пояс або шнур, яким стягують штани або шаровари
для підтримання їх (див.: Словник… 1974, c. 834).
45 Kümüş qur bağuçi munu men teyü/ölüm tuttı erse üzüldı
qurı – Носій (буквально: пов’язувач) срібного пояса
каже: «Он який я», а як схопила смерть, то й пояс
розірвався», бейт 1477 (Hâcib 1947).
46 Авторитетний знавець джерела Ігор де Рахевілц вва-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 460
чотири пояси, крім плетеного електрового.
Аналогічно, золотими ж називалися й сагайда-
ки (алтун кешіг) у рунічних епітафіях, написа-
них тюркськими рунами у ІХ—Х ст. 47. Словом
речі із золотими деталями могли називатися як
синекдоха або метафорично — оскільки золото
виступало знаком гідності, суспільного статусу
чи почесті (у випадку винагороди).
Проте детальніший опис одного золото-
го пояса дозволяє трактувати його також бук-
вально. Йдеться про двовірш, вставлений у
звернення правителя (ідукут) держави тюрків-
уйгурів у Східному Туркестані Барчука Арта
Тегіна до Чингісхана 1209 р.:
«Якщо з твоєї ласки, о Чингісе Каане, мені дістати
бодай одне з кілець твого золотого пояса,
бодай одну нитку з твого червоного вбрання,
то став би я твоїм п’ятим сином і рабував би тобі» 48.
Ключовими для встановлення вигляду цьо-
го пояса є вказівка на матеріал (золото) і тер-
мін, що можна тлумачити як деталь — у цьому
випадку кільце для підвішування зброї. Однак,
електровий пояс з Чунгульського кургану спо-
нукає до іншого тлумачення.
По-перше, цілий пояс повністю було зроб-
лено з електруму, що є сплавом золота й срібла
й інакше називається «білим золотом». Кіль-
кість срібла в електрумі не перевищує 40 %
тобто цей пояс відповідав визначенню золо-
того, в сенсі зробленого з золота, а не такого,
що лише мав золоті деталі. Різниця вартості
поясів із золота й електруму справедливо від-
бивала співвідношення сил між правителями
Монгольської імперії 1209 р. та конфедерації
половців у Східній Європі. З іншого боку, су-
цільний електровий пояс вказував й на винят-
кове багатство й авторитет половця: вони були
однакові з Чингісханом після курултаю 1207 р.
Такий пояс мусив підносити статус похованого
над племінними ватажками.
По-друге, електровий пояс був сплетений
з тонкого дроту, і утворювався дротяними віч-
ками, які можна визначати як кільця. Важливо
зазначити також, що вічка подібні до нитки із
жає, що деталі з золота кріпилися на шкіряному ре-
мені (The Secret History of the Mongol 2006, p. 847).
47 «Від Кертле Хана «... я пов’язав на поясниці золото-
го сагайдака» (Кормушин 2008, c. 100—103). В іншій
подібній епітафії теж вказано на підперізування зо-
лотим сагайдаком як відзнаку похованого: «На моїй
поясниці я пов’язав золотого сагайдака» (Кормушин
2008, c. 92—94).
48 Переклад та інтерпретація за: The Secret History of
the Mongols 2006, p. 163, 847.
вбрання Чингісхана — про неї згадує наступ-
ний рядок двовірша — і тим самим нитка висту-
пає об’єктом одного розміру з «кільцем» поя-
са. Суть зіставлення дротяного вічка і нитки у
цитованому двовірші полягає у тому, що обоє
нічого не варті самі по собі, тож ідукуту уйгурів
не йшлося про матеріальну цінність одного чи
другого. Кільце ж для підвішування зброї, особ-
ливо золоте, є деталлю, яка має свою вартість,
як, наприклад, кільце на ланцюгу чи ґудзик на
одязі, з яким його й було б доречніше порівня-
ти у вірші, а не з ниткою.
По-третє, подібно до унікального золото-
го пояса Чингісхана з тексту «Таємної історії
Монголів», унікальним є електровий пояс у
комплекті з п’яти поясів у Чунгульському кур-
гані. Він, безперечно, є найкоштовнішою річ-
чю у похованні, маючи вагу 272 г, тоді як роз-
правлена золота «гривна», яку було вкладено
у праву руку похованого, важила 182,2 г. Саме
цей пояс, одягнутий на шию, виконував у по-
хованні чисто ритуальну роль, а не був еле-
ментом поховального вбрання, чи просто за-
пасним аксесуаром. Таким чином, електровий
пояс з Чунгульського кургану є матеріальним
зразком золотого пояса, відомого за писемни-
ми свідченнями початку ХІІІ ст., і належав до
рідкісних степових регалій.
Символіка поясів у степовиків. Пояс є аксесу-
аром одягу, призначеним тримати одяг на тілі і,
отже, виконувати дві первісні функції одягу —
захищати тіло від зовнішнього середовища та
від голизни. Другій функції належить фунда-
ментальна регуляторна роль у людській цивілі-
зації, що відповідає за недоторканість тіла від
зазіхань інших людей, а з нею і за гендерний
поділ суспільства. Наявність одягу стала най-
першою і основною ознакою людської гіднос-
ті. Понад те, у степовиків одяг та голизна ще
довго залишалися важливими образами у пу-
блічному дискурсі 49. Оскільки пояс був пер-
шим з аксесуарів та застібок самого одягу, що
тримали одяг на тілі (шпильки, фібули, ґудзи-
ки, гачки, зав’язки), і головне, найміцніше за
інші виконував цю функцію, то він і зробився
головним гарантом тілесної гідності. Викорис-
тання пояса для носіння і публічної демонс-
трації предметів, що також означали гідність
49 Наприклад, напис на честь принца Кюль-Тегіна по-
кликається на неодягнений (tonsız, рядок 26 Східно-
го або Великого напису) та голий (yalañ, рядки 28 і
29 Східного або Великого напису) тюркський народ
(див.: Малов 1951, c. 28, 31). Про зображення голизни
чи неодягненості в тюрко-перському візуальному світі
першої третини ХІІІ ст. див.: Holod 2012, p. 196, n. 16.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 61
власника (зброя, символи влади, прикраси,
побутові предмети), закріплювало це симво-
лічне значення пояса. Прикрашання самого
пояса теж стало виступати символом гіднос-
ті власника. Відповідно до ускладнення люд-
ських стосунків пояс став символом гідності
в усіх її проявах, зумовлених культурою та ча-
сом — свободи, багатства, суспільного поло-
ження, воїнської доблесті, цнотливості, дер-
жавної посади, родинного стану.
Символізм пояса не раз співпадав у різ-
них цивілізаціях. Тому й ритуали з викорис-
танням пояса були подібними. Так, пояс фі-
гурував у європейських ритуалах посвячен-
ня у лицарі, зокрема у центральному ритуалі
цілої церемонії підперізування мечем 50, тоді
як у степовиків відзнакою слугувало підпері-
зування (буквально пов’язування на попере-
ку) золотим сагайдаком 51. Відбирання поя-
са в полонених та заарештованих військових
досі і всюди символізує позбавлення їх і во-
їнського стану, і гідності 52. Не лише у степо-
виків пояси були жаданим воєнним трофе-
єм, а отже символом воєнної перемоги, хоча
не можна відкидати й той факт, що їхнє ко-
штовне оздоблення робило їх привабливою
здобиччю 53. Отже, виявлення ритуально-
го значення поясів потребує з’ясувати, який
же все-таки специфічний символічний зміст
степовики надавали поясу.
У степовиків символічна вагомість пояса
проступала рельєфніше, ніж в інших культу-
рах. Це, напевно, зумовлювалося практичною
потребою в поясі через підвищені навантажен-
50 Докладно про символіку ритуалу посвячення у лица-
рі див.: Keen 1984, p. 64—82.
51 В одній з тюркських рунічних епітафій на камені
прямо згадується про підперізування сагайдаком
як відзнаку «Від Кертле Хана ... мене оперезано
(beldebadım) оправленого золотого сагайдака» (Кор-
мушин 2008, c. 100—103). В іншій подібній епітафії
теж вказано на підперізування золотим сагайдаком
як відзнаку похованого: «Я оперезався (belimte badım)
оправленим золотом сагайдаком» (Кормушин 2008,
с. 92—94). Пропозиція Ж.-П. Ру вважати слово keşig
«золотий сагайдак» не має підстав (Roux 1963, p. 12).
52 Наприклад, Чингісхан у сцені допиту свого брата
Хасара в «Таємній історії монголів» позав’язував ру-
кава Хасарові, зняв його капелюха і пояс. Обурення
матері Оелун означало, що вона сприйняла це пово-
дження як приниження гідності її іншого сина: втру-
тилася і розв’язала рукава Хасарового одягу, а також
віддала йому пояс і капелюха (The Secret History of
the Mongols… 2006, р. 168—169, §244).
53 Див., наприклад, свідчення перської традиції з пое-
ми «Шагнаме»: «Все лучшее он отобрал из венцов/
Из перстней, оружья, щитов, поясов...» (Фирдоуси
1957, c. 271, рядки 8531—8532).
ня на застібки одягу під час руху на конях. Тому
вищеозначені первісні практичні функції та
символіка пояса ясно проявилися уже в семан-
тиці слів кур та куршаг/кушак, якими пояс на-
зивався у тюркських мовах за даними Магму-
да Кашгарського. Обидва слова походили від
дієслова курмак, що мало широке абстрактне
значення «приводити у готовність» (Clauson
1972, p. 643). У тому ж «Зібранні тюркських на-
річ» наведено три різних приклади його вжит-
ку: «зібрати (ар. jamaca) військо», «розпустити
або розгорнути (ар. halla, naşara) шатро», «на-
тягнути (ар. wattara) лука [тятивою]» (Mahmūd
al-Kāšgarī 1982, р. 391) 54. Виведення назви по-
яса від цього дієслова свідчило, що саме за ним
визнавалася роль засобу, що дозволяв одягу
виконувати свої функції (покрову та охорон-
ця гідності). Сам же одяг позначався родовими
поняттями кезгю/кедгю «одяг», тон «покров,
спорядження».
За схожим принципом утворено й наз-
ву шворки енгек, якою, подібно до паска,
зав’язувалися жіночі покривала (бурунджук).
Вона походила від дієслова енгмек «стидати-
ся», тим самим відверто виражаючи її призна-
чення — берегти носія від стиду, себто берегти
його тілесну гідність. А от застібки, що відно-
силися до елементів вбрання, у своїх назвах пе-
редавали лише спосіб дії: слово тюґме «ґудзик»
походило від дієслова тюґмек «затягувати [ву-
зол], прив’язувати», а вже згадувана тізме «по-
ворозка» походила від дієслова тізмек — «на-
низувати».
Таким чином, абстрактна семантика по-
няття пояса в тюркських мовах половецько-
го часу насправді влучно відбивала і практич-
ні функції, і символічну роль цього аксесуара
як захисника тілесної гідності. Вона служить
мовним і писемно засвідченим аргументом
на підтвердження гіпотези Ж.-П. Ру про те,
що пряжки поясів, які були популярні у сте-
пу від скіфської давнини і до ісламізації, були
найбільш підходящим місцем для зображення
сцен битв звірів, тому що ці сцени виступали
алегоріями статевого акту, дихотомії всесвіту,
союзу неба і землі (Roux 1963, p. 24). Справ-
ді, ці сцени асоціюються з голизною, яку поя-
си захищали разом з одягом або, за визначен-
ням степовиків, дозволяли одягу захищати. Та
незалежно від прийняття цього трактування,
досить визнати, що сцени нападу хижаків на
54 Інтерпретація З.-А. Ауезової «собирать, устанавли-
вать» є завузькою, адже не підходить для «натягуван-
ня лука» (Махмуд ал-Кашгари 2005, с. 488).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 462
беззахисні тіла жертв, і так наочно показували
те, від чого пояси боронили своїх власників і
на практиці, і як символ.
Степовики домислили символіку пояса, до-
вівши її за логікою релігійної свідомості до аб-
солюту, коли визнали у ньому символ сакраль-
ного джерела людської гідності — харизми. По-
няття харизми в степовиків надійно засвідчили
вже їхні найраніші відомі писемні пам’ятки —
давньо-тюркські рунічні написи VIII ст. Там
воно позначалося словом кут і мало значення
особливого сакрального дару — інакше благо-
даті, — що разом з волею верховного бога неба
Тенгрі визначав долю правителя держави —
тюркського кагана 55. Згадки цього слова у піз-
ніших пам’ятках свідчать, що харизма вважала-
ся все-таки притаманною усім людям і мала дві
характеристики. По-перше, вона була різною,
визначаючи кожній людині міру її щастя/задо-
волення та відповідне місце у суспільстві — від
володаря держави до раба. Тому Магмуд Каш-
гарський перекладає це слово арабською саме
як щастя/доля (даула) та фортуна/удача/везін-
ня (джадд) 56. По-друге, харизма була перемін-
ливою і могла як збільшуватися, так і зменшу-
ватися. Обидві характеристики повно відоб-
разилися у тюркському двовірші, наведеному
Магмудом Кашгарським для ілюстрації понят-
тя кут:
Якщо Господь надасть перемінливу харизму
своєму рабу,
В того щоденно справа буде підноситись і він
підніметься угору.
Qut qıwig bersä idim qulınqa
Kündä işi yüksäbän yuqar agar (Mahmūd al-Kāšgarī
1982, p. 257).
Ще одна особливість була притаманна ли-
ше харизмі володаря держави та, імовірно, ін-
шого суспільного лідера (наприклад, племін-
ного вождя, улусного ватажка) — це бути, наче
Бог, джерелом харизми для послідовників та
підданих. Це зумовлювалося очевидною роллю
лідерів у визначенні суспільного положення і
щастя/долі інших людей. Сучасник і співвіт-
чизник Магмуда Кашгарського автор спеціа-
55 Найпоказовіші в цьому сенсі рядки 9 Південного або
Малого напису та 29 Східного або Великого напису,
що на меморіальній стелі Кюль-Тегіна, містять такі
слова від імені Більге Кагана: «за наказом Тенгрі, і
за тим, що в мене є харизма, я став каганом», «за на-
казом Тенгрі, позаяк в мене є щастя, позаяк в мене
є доля… я зробив [тюркському народу] найсильнішу
імперію (іль) і найсильніше каганство» (Малов 1951,
c. 28, 31) (транслітерація).
56 Mahmūd al-Kāšgarī 1982, p. 257: dawla, jadd.
льного віршованого «Трактату про харизму»,
написаного тюркською мовою, Юсуф Баласа-
гунський описує харизму володаря 57 подібно
до щойно цитованого пасажу про божествен-
ну благодать:
Той князь є харизма, якщо людина буде близько
харизми,
Її бажання здійсняться, і її справа робитиметься.
Qut ol beg yaqın bolsa qutka kişi
Tilekin bulur barça étlür işi (бейт 606) 58.
У наведених рядках володаря не випадково
й названо харизмою, що підтверджують і інші
аналогічні місця твору:
Якщо хто хоче непримарну, справжню харизму,
подивися на його обличчя, у ньому [відбивається]
вся його вдача.
Cefasız vefalıg tilese qutun
Yüzi kör qılınçı vefa ol bütün (бейт 105).
Проте автор навіть у славословній ритори-
ці розмежовує володаря і Бога, який, власне,
є єдиним джерелом харизми. Тому часте звер-
нення до правителя держави «володарським
щастям» (ilig qutı) 59 вказує на те, що ця особа
має щастя, відповідне до рангу володаря. Звер-
нення до «канцлера» (hacib), створене за тією
самою моделлю, формулюється як «канцлеро-
ве щастя» (hacib qutı — бейт 526).
Місія володаря полягає у наділенні хариз-
мою усіх підданих (bodun «народ»), яким від-
водилася роль одержувача благодаті. Два дво-
вірша містять порівняння щастя з ідилією
миру між вовком та ягням, наочно ілюстру-
ють зв’язок між харизмами правителя держави
і його підданих:
Поглянь, він (володар) пов’язав цілому світові
пояс щастя —
Зійшовшись разом, пішли вовк із ягням.
Ajunqa badı kör tükel qutqurı
Qozı birleqatlıpyorıdı böri (бейт 461).
57 Юсуф Баласагунський рівнозначно вживає для воло-
даря два терміни — бег та іліг/еліг. Перший, зазви-
чай, означав племінного ватажка, але міг стосувати-
ся і правителя держави, аналогічно до слов’янського
терміну «князь». Другий же означає «правителя іля/
еля», і трактується передусім як правитель держави,
виходячи з того, що іль/ель виступав у степовиків
означенням надплемінної держави/імперії.
58 Посилання на номер бейта наведені у тексті. Повний
тюркський текст доступний у виданнях: Hâcib 1947;
Hâcib. Kutadgu…: http://ekitap.kulturturizm.gov.tr/
belge/1-75546/yusuf-has-hacib—-kutadgu-bilig.html.
Переклад О. Галенка.
59 Численні випадки цього звернення див. також у бей-
тах 589, 637, 870, 907, 1070, 1350 1393, 1482, 1585, 1679.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 63
Народ був ощасливлений, пішли геть його турботи,
Вовк із ягням зійшлися і ходили разом.
Qutuldı bodun kitti emgekleri
Qozı birle katlıp yorıdı böri (1040).
У цитованому бейті 461 віднаходимо понят-
тя «пояса харизми/щастя» (qut qurı), що вказує
на осмислення степовиками пояса як символу
харизми. Між іншим, ілюстрація призначення
«пояса харизми» ідилією миру між вовком та яг-
ням прямо протилежна сцені битви тварин, які
у поясах степовиків символізували тілесну гід-
ність. Це підкреслює зв’язок понять гідності та
харизми, що властива поясу. «Трактат про ха-
ризму» є доречним для цього випадку джерелом,
тому що автор цього твору спробував синтезу-
вати степову політичну культуру з ісламською
спеціально для правителя однієї з перших іс-
ламських держав степовиків, умовно відомої як
держава Караханідів. Поняття «пояс харизми» у
сполученні з дієсловом «зав’язати» (bamaq) вжи-
вається тут ще кілька разів, наприклад:
Нехай тобі живеться із задоволенням —
ти ж підперезався поясом харизми:
Sewinçin tirilgil badıñ qut qurı — бейт 553;
Твоя харизма оперезала тебе поясом:
qutuñ badı qur — бейт 580;
Нехай твої дні будуть добрими, і твоя харизма
пов’яже тобі пояс:
Künün edgü bolgay qutuñ bağa qur — бейт 1456;
Ти сьогодні на собі зав’язав пояс харизми:
Sen emdi ozinke qutın qurbadıñ — бейт 1917
(Цит. за: Hâcib 1947).
Степове походження поняття «пояс хариз-
ми» підтверджується систематичним вживан-
ням його у цьому тексті саме в тюркському
формулюванні кут кури. Арабського відповід-
ника цьому поняттю нема, і в кращому випад-
ку лише турецьке слово для харизми кут під-
міняється арабським даула (тюркською вимо-
вою девлет) 60.
Пояс мав ще два символічних значен-
ня, які були похідні від символіки харизми, а
60 «...cьогодні правитель потурбувався і покликав мене
у сподіванні [на мене], щастя пов’язало мені пояс»
(bu kün edlep ilig meni ünledi/ umınçlığqa devlet maña qur
badı — бейт1588); «По черзі приходить, дивись, цей
пояс щастя, швиденько він перемінюється і скоро
старішає» (Kezigçe kelir kör bu devlet kurı/tezig ol yayıg
hem bolur terk karı — бейт 4760); «це пояс щастя для
чорного [люду] того світу» (bu ol dünya devlet karanıñ
qurı — бейт 6111). Див. пізніше утворення осман-
ських письменників otak-i gerdun-nitak — «(султа-
нове) шатро — пояс фортуни» (Târih-i Na’îmâ 2007,
s. 460, 462).
саме символи суспільного статусу та служіння/
зобов’язання.
1. Символ суспільного статусу та посадова
відзнака. Позаяк щастя, дароване харизмою,
вимірювалося суспільним статусом, то пояс
став також символізувати і його. Це прояви-
лося у тому, що поняття пояса набуло значен-
ня посади/титулу/рангу, причому не раз важ-
ко встановити точне значення слова кур «пояс»
(Clauson p. 642). Відповідно, вислів «опереза-
ти поясом» (кур бамак — дослівно: застібнути
пояс) набув значення «призначити на посаду/
службу». Ось промовистий приклад — реко-
мендація з добору слуг при палаці з «Кутадгу
біліг»:
«Належить приставити його (слугу) до
маленького рангу/пояса
Бег тоді вибере, на що той годиться, і прив’яже
його туди.
Якщо слуга розумний і вихований, то згодиться
для усіх
Побажань [володаря], і швидко досягне свого
щастя/харизми».
Kiçig qur bu yerke tege törçise
Negüke yararın seçer beg basa
Tapuğçi tetig erse kılkı bütün
Ötugke yarar bu kopar terk qutun (бейти 4044—4045,
виділення шрифтом — О.Г.).
Те саме джерело посилається на степові
пояси чи ранги/посади князя 61 й так званого
кьок-аюка (старости?) 62. Тому нема сумніву,
що вислови з цитованої вище настанови з па-
лацу походять саме зі степової, а не якоїсь ін-
шої традиції.
Це символічне значення пояса міцно три-
малося у степовому середовищі, адже відоб-
разилося у тюркській фразеології. Навіть до-
сить пізно в османсько-турецькій мові XVII—
XVIII ст. вислів «опоясати» (kuşatmak) означало
«уповноважити, надати статус» 63.
61 saña tegdi emdi beglik kurı «зараз тобі дістався бей-
ський пояс/ранг» — бейт5139.
62 «Kalı Kök Ayukluk tegir erse kör/özin ked küdezgü kutı
badı kur» — «Якщо ти досягнеш посади кьок-аюк,
дивися, щоб ти добре пильнував його, бо його хариз-
ма пов’язала [тобі] пояс» — бейт 4142. Переклад тер-
міну кьок-аюк див.: Clauson 1972, p. 709; «headman»,
отже «староста».
63 Так, османський хроніст Наїма XVIII ст. вжив це
турецьке слово, описуючи почесті, надані сілістрій-
ським губернатором Сіявушем Пашою самозваному
претенденту на молдавський престол, удаючи ви-
знання його повноважень: «задля благої справи по-
вівся чемно, одягнув його [у почесний халат] — опо-
ясав (kuşatıp) [поясом] і [отак] почастував» (Târih-i
Na’îmâ 2007, s. 1494). Дієслово зворотного значення
від тієї ж основи kuşanmak «опоясатися» вживалося у
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 464
2. Символ служіння і зобов’язання. Хариз-
ма, як усяка сакральна благодать, передбача-
ла обов’язки по відношенню до благодійни-
ка — передусім Бога, а також правителя чи ін-
шого суспільного лідера, який виступав у ролі
джерела харизми. У «Трактаті про харизму» цей
обов’язок висловлено цілком прозоро, напри-
клад:
Гідний той, хто тобі служить службу
Тому, хто служить гідному, харизма відкриває свої
ворота.
Sezâ ol saña kim tapınsa tapuğ
Sezâka tapınsa açar kut kapuğ (бейт 945).
Відповідно, пояс, що навіть виступав по-
садовою відзнакою, теж увібрав символічне
значення служіння та обов’язку його власни-
ка по відношенню до сакральних та земних по-
кровителів. «Трактат про харизму» кілька разів
вживає вислів «пов’язати пояс» саме у значен-
ні стати на службу:
Цей Ай Толди сказав: О щасливий князю!
Служіння [тобі] зробило прийнятним саме слово
рабування.
bu ay toldı aydı ay ilig qutı
tapuğ birle hôş boldı qulluq atı (бейт 589).
Тоді Огдюльмиш зав’язав пояс і,
Стоячи у [княжому] дворі, бездоганно чинив службу.
Qurın badı Ögdülmiş anda naru
Qıyıksız tapuğ qıldı ilde turu (бейт 1605).
Ось, як кріпко я зав’язав пояс для служби.
Munu kur badım men tapuğqa qatığ (бейт 5899).
Логічним було набуття висловом «пов’язати
пояс» значень зобов’язуватися і давати обітни-
цю. Про це свідчать такі вислови:
Він накріпко пов’язав пояс, мовивши, «я зроблю
цю справу».
İşin itge men tep qatiğ kur badı (бейт 541).
Буває якщо хтось відкине багато чого і задоволь-
ниться малим,
Тоді цей чоловік пов’яже пояс бути аскетом.
Üküşüg kodup er azığ taplasa
Вu er ötrü zahid bolur qur basa (бейт 3442).
Аналогічне символічне значення набув та-
кож інший тюркський вираз схожого зміс-
ту bel bağlamak «підперезати(ся)» (буквально:
прямому значенні, але сама дія виражала прийняття
честі, статусу, тому хроніст вважає значущим зано-
тувати її, як свідчить такий пасаж: «[Іслам Ґерей ІІІ]
підійшов, поцілував поділ [cултанового халату] зо-
дягся, й вручили йому оправного меча. Підперезав-
шись (kuşanıp), хан поцілував землю і вийшов геть»
(Târih-i Na’îmâ 2007, s. 1007).
зав’язати поперек). Його зафіксували давньо-
тюркські рунічні написи лише у прямому зна-
ченні (див. приклади у прим. 51). Однак пізні-
ше він був засвідчений у переносному значен-
ні «взяти зобов’язання, заповзятися» 64. Проте,
символіка зобов’язання пояснює використан-
ня пояса у ритуалах молитви, аудієнції в пра-
вителя, присяги, які ісламські історики за-
нотували в тюрків як дивину у той самий час
VIII—IX ст., коли творилися й тюркські руніч-
ні написи (Roux 1982, s. 12—13). Тому не ста-
новить сумніву, що це символічне значення
пояса, як і метафоричний зміст вислову «під-
перезатися» були здавна притаманні культурі
степовиків і існували в половців. Лише більша
конкретність ідіоми qurbamaq «пов’язати пояс»
у порівнянні з bel bağlamak «підперезати(ся)»
та її вживання у «Трактаті про харизму» натя-
кає, що тюрки стали вибагливіші до поясів на
той час (ХІ ст.).
Поширення звичаю використовувати поя-
си в ролі символу зобов’язання засвідчене для
степовиків початку ХІІІ ст. в епізоді «Таємної
історії монголів», що описує обряд укладання
чи поновлення присяги на назване братерство
(анда) між Чингісханом та Чжамухою задовго
до заснування першим свого улуса. Обмін поя-
сами між названими братами в світлі відкрито-
го значення матеріально закріплював взаємні
зобов’язання, проголошені названими брата-
ми словесною присягою.
У світлі встановленого значення симво-
ліки пояса конкретизується смисл звернен-
ня уйгурського ідукута до Чингісхана (Roux
1982, p. 25). Частка від пояса правителя нада-
вала його харизму підлеглому і в такий спосіб,
з одного боку, виступала благодаттю, забезпе-
чуючи пожалуваному місце в суспільстві, а з
іншого зобов’язувала його до служби та від-
даності. Але, оскільки прохання ідукута було
зроблене на відстані і стосувалося безкінечно
малої частинки пояса, що нічого не вартувала
і, звісно, не завдавало поясу шкоди, то воно
було рівнозначне проханню дотику до поя-
са, а отже й харизми Чингісхана. Саме обряд
торкання пояса правителя має також іконо-
графічні зразки з Анатолії ХІІІ ст. (Roux 1982,
p. 25).
Оскільки пояси служили посадовою від-
знакою і символом служіння, то і сцена роз-
64 Той же Наїма писав про обов’язки Богдана Хмель-
ницького: «оперезався (bel bağlayip) щирим бажан-
ням догоджати державі та вірі», «я підпережуся (bel
bağlamışım) поясом холопства падишахові Ісламу»
(Târih-i Na’îmâ 2007, Cilt III, s. 1429, 1430).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 65
дачі поясів правителем помонгольського Ірану
(ільханом), зображена на мініатюрі до «Зібран-
ня історій» Рашидаддіна, напевно зображала
призначення на державні посади (мініатюра:
Нагородження поясами від ільхана (Blair 1995,
p. 92—94). Але, звісно, немає підстав припус-
кати наявність подібної церемонії в половців,
адже, здається, вона могла постати хіба що у
державі, якої в половців не було.
Візуалізація символіки пояса в степовиків.
Символічна значущість поясів спричинила дві
риси в оздобленні поясів — орнітоморфні при-
краси і використання коштовностей. Як для ті-
лесної гідності степовики знайшли візуальний
знак у вигляді зображень боротьби тварин, так
і для харизми теж знайшлася візуальна репре-
зентація. Таким знаком харизми в них вважав-
ся птах. У монголів це був хижий птах, яструб
або орел, і його зображення прикрашали мон-
гольські пояси (Скрынникова 1997, c. 156).
У «Кутадгу біліг» один рядок засвідчив, що в
тюрків харизму втілював білий сокіл:
Ім’я цієї чесноти (мудрості) подібне до харизми —
білого сокола.
ürüng quş qutı teg bu erdem atı (бейт 3011) 65.
У Чунгульському кургані є зображення си-
рени на «спідньому поясі» (iç qur) похованого.
Це — трофейний європейський пояс, горель-
фне зображення на планці пряжки співпадало
із запитом степовиків на орнітоморфне зобра-
ження харизми на поясі. Надання поясу сим-
воліки харизми пояснює бажання степовиків
прикрашати їх, причому коштовними дета-
лями. Якщо обрати якусь річ символом божої
ласки, що проявлялася у життєвому успіху, то в
кінцевому рахунку її неминуче буде представ-
ляти вартість цієї речі, адже життєвий успіх
пов’язується з багатством.
Усі п’ять поясів з Чунгульського поховання
цілком переконливо демонстрували високий
статус та заможність похованого половця. Але
безперечним репрезентантом харизми похо-
ваного є електровий пояс на шиї, адже він був
найдорожчою річчю у похованні. І саме вона
мусила бути частиною головного ритуалу по-
ховання — проводів померлого у потойбічний
світ. У протилежному випадку поставали абсо-
лютно неприйнятні ризики — за дешевим поя-
65 Переклад терміну ürüng quş як білий лебідь (Древ-
нетюркский словарь 1969, с. 627) помилковий, тому
що тогочасний переклад Магмуда Кашгарського —
саме «білий сокіл» (Махмуд ал-Кашгари 2005, c. 322;
Mahmūd al-Kāšgarī 1982, p. 263).
сом боги чи духи або недооцінили б померлого,
або ще гірше — запідозрили його у нещирості.
Пояси у поховальному ритуалі
Чунгульського кургану
На прикладі комплексу поясів поховальний
ритуал у Чунгульському кургані постає склад-
ною композицією явищ, у яких відбивалися
ужиткове призначення та символічні змісти
цього виду речей.
Ужиткове призначення поясів проглядає
досить явно. Похований був підперезаний
двома поясами відповідно до моди степовиків,
що передбачала носіння поясів на верхньому і
спідньому одязі. Запас, до якого слід віднести
два додаткові пояси, покладені поряд з похо-
ваним, теж можна вважати за повний запас-
ний комплект. До того ж витончена робота у
поясі з електровими нашивками, що розміщу-
вався біля ніг, видає в ньому внутрішній пояс,
відповідно до його призначення, тоді як інший
пояс європейського походження з великими
металевими деталями слід вважати поясом для
верхнього одягу. Виходить, чотири з п’яти поя-
сів були двома комплектами поясів — один
уживаний, а інший запасний. Словом, зазна-
чений комплект поясів є унікальним матеріа-
льним свідченням степової моди на пояси.
Отже, значна кількість поясів не була надмір-
ністю, в усякому разі для заможного ватажка.
У світлі канону степової моди на пояси при-
сутність у похованні трьох поясів європейсько-
го походження засвідчує передусім попит сте-
повиків на софістиковані ремісничі вироби
осілих спільнот. Іншими словами, вказані тро-
фейні речі ілюструють не що інше, як економіч-
ну залежність степовиків від осілих сусідів, яка
показує, що вимоги власного звичаю задоволь-
нялися завдяки отриманню здобичі. Останнім
аргументом на користь цього трактування запо-
зичених речей служить і той факт, що саме два
європейські пояси тут виконували основні ути-
літарні функції — застібання одягу та (врахову-
ючи наявність кілець для підвішування предме-
тів) носіння якихось речей на тілі — тим самим
демонструючи перевагу їхніх споживацьких
якостей. Словом, даний комплект поясів пред-
метно засвідчує, що ремісничі вироби від осі-
лих сусідів потрібні були степовикам для задо-
волення щоденних практичних потреб.
Зате не європейський пояс служив голов-
ним втіленням харизми похованого. Хоча кож-
ний пояс з цього комплекту до певної міри ви-
конував цю символічну функцію завдяки своїй
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 466
високій вартості, проте найбільш коштовний
пояс виступав її головним втіленням. Ним був
електровий пояс орієнтовно анатолійського
чи кавказького походження. Схоже, він вико-
нував лише названу символічну функцію, адже
його суцільна застібка з кілець, очевидно до-
датково зроблена, була незручна і він не мав
підвісних кілець для інших речей.
Цей електровий пояс було надіто на шию
похованого. Навіть без словесних пояснень,
це — дуже виразний жест. Пояс не лише зні-
мався з одягу, а й випускався з рук, одягався
на схилену шию, що заважало навіть стежи-
ти очам за цим символом особистої гідності —
все це були красномовні ознаки пропонуван-
ня пояса і власне особи у розпорядження та
на розсуд іншій особі чи сакральній істоті, за
якою визнавалася вища влада і роль джерела
харизми.
Цей жест засвідчили і пояснили писем-
ні джерела. Саме він згадувався історика-
ми в тюрків ще у домонгольську добу для та-
ких випадків, як молитва, аудієнція в правите-
ля, складання присяги правителю (Roux 1982,
s. 12—13). Монгольська епічна історія «Таєм-
на історія монголів» сповна розкрила симво-
ліку цього жесту: молодий Чингісхан молився
з поясом на шиї горі Бурхан-Халдун у скрут-
ний момент життя, коли ворожі йому меркіти
схопили його дружину Бьорте і мало не злови-
ли його самого. Текст передає подяку за спа-
сіння і присягу за себе та нащадків бути вдяч-
ним і покірним. Таким чином, цей жест демон-
стрував повагу, покору, смиренність, прохання
і сподівання милості, зобов’язання, вдячність
священній силі — духу гори, а можливо й богу
неба Тенгрі. Історик Рашидаддін (1247—1318)
у своєму «Зібранні історій» (Джаміату-т-
теварих) згадав про те, як Чингісхан молився з
поясом на шиї, прохаючи «господа» (очевидно,
бога Тенгрі) сил для воєн з хорезмшагом та ки-
тайським імператором династії Цзінь («Алтан-
ханом») (Рашид-ад-Дин 1952, c. 189, 263).
Усі значення жесту Чингісхана цілком від-
повідають половецькому ватажку, поховано-
му в Чунгульському кургані. Подібно золотому
поясу Чингісхана, що втілював його харизму,
харизму чунгульського половця втілював елек-
тровий пояс. На зразок звичаю у реальному сві-
ті, покладання пояса на шию похованого сим-
волізувало смиренність перед судом вищих,
священних сил потойбічного світу, а в той же
час сподівання на якусь милість з їхнього боку.
Словом, половець був підготовлений до зустрі-
чі з джерелом своєї харизми, від якого очікува-
лося визначення його подальшої долі у потой-
бічному світі. Отже, Чунгульський курган на-
дає матеріальне свідчення звичаю, про який
досі було відомо лише з писемних джерел.
Виявлення ієрархії поясів дозволяє усуну-
ти протиріччя між ритуальними призначення-
ми електрового пояса, одягненого на шию, що
символізував покору власника пояса, що під-
перезував верхній кафтан, і з гордістю пока-
зував у застебнутому стані місце у соціальній
ієрархії чи завзяття. Електровий пояс, виступа-
ючи головним втіленням харизми похованого,
набагато переважував вартістю і символічною
значущістю решту поясів як символів харизми.
Відповідно ієрархія мусила бути і між ритуала-
ми із залученням цього та інших поясів. Тому
символічно застібнутий пояс (він був продітий
через пряжку, але не застібнутий і відкинутий
у протилежний бік) на верхньому кафтані, на-
віть якщо й був покликаний продемонструвати
згадані прояви харизми, вони були другорядні
у порівнянні з функцією пояса, який найповні-
ше втілював харизму власника. Тому їх можна
взагалі не брати до уваги, а визнати за цим поя-
сом лише ужиткові функції, передусім функцію
тримати одяг на тілі. До цього ж спонукають і
вказані вище ознаки того, що організатори по-
ховання слідували ужитковим властивостям
предметів. Таким чином, пояс на верхньому
кафтані виконував суто практичну функцію
(якщо не рахувати символізму його вартості).
Нижній пояс на похованому має дві влас-
тивості, що вказують на його ритуальну роль.
По-перше, горельєфне зображення сирени
споріднене із орнітоморфними втіленнями ха-
ризми, характерними для мистецтва степови-
ків. По-друге, розстібнутий пояс теж мав сим-
волічне значення, причому пов’язане зі смер-
тю. В одному з бейтів «Трактату про харизму»
розірваний/розстебнутий пояс виступав сим-
волом припинення харизми і смерті: «як схо-
пила смерть, то й пояс розірвався» (повну ци-
тату див. у прим. 45). За цими двома ознаками
можна досить впевнено стверджувати, що цей
пояс насправді символізував харизму помер-
лого, або, власне, її припинення чи знищен-
ня внаслідок смерті. В такому випадку знахо-
дження цього символу на спідньому одязі ви-
глядає доречнішим, оскільки він знаходився
ближче до тіла померлого, яке було об’єктом
харизми. І тому саме його було обрано для одя-
гання мерця, а не пояс, що був покладений про
запас у згорнутому одязі: хоч він і був зручні-
ший для носіння під сподом, бо не мав гострих
виступаючих частин, але європейський пояс
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 67
з птахоподібним образом харизми мав симво-
лічний зміст, потрібний для поховального ри-
туалу. Це символічне навантаження нижнього
пояса додатково переконує у тому, що пояс на
зовнішньому кафтані виконував лише утилі-
тарну роль застібки, бо в цьому випадку вони
(будучи приблизно однакової вартості) не су-
перечили один одному.
Окремо символом смерті у нижньому поясі
було його перевернуте положення. Ця ритуа-
льна дія не пов’язана спеціально із символікою
пояса. Але уявлення про перевернутість потой-
бічного світу засвідчена у ритуалах та уявлен-
нях тюрків, що, найімовірніше, пояснює і ма-
ніпуляцію зі спіднім поясом на мерці у Чун-
гульському кургані 66.
Поясу європейського походження, що ле-
жав складений разом з почепленим на ньому
ножем біля правого плеча покійного, поки що
важко знайти якесь символічне значення, крім
як втілення харизми. Для цього є дві підстави.
По-перше, він лежав поряд з іншою річчю єв-
ропейського походження — великою винною
чашею з кришкою (рис. 14), яка була заповне-
на бальзамічним трав’яним напоєм (Безусько та
ін. 1989; Holod, Rassamakin 2013). Ці дві речі па-
сують одна одній своїм трофейним, поза сумні-
вом, походженням, а, отже, є наочними дока-
зами воєнної перемоги — неодмінного атрибу-
ту харизми. По-друге, винна чаша з кришкою є
теж одним із символів харизми і однією з вищих
владних регалій у степовиків. Детальний огляд
цього питання заслуговує на спеціальні студії.
Висновок
Таким чином, вище були розглянуті деякі
проблеми чунгульського комплексу, пов’язані
66 У Триярського світ померлих є протилежним до зем-
ного, як відбиток дзеркала (Tryjarski 1991, s. 73). Про
це також писав U. Harva, посилаючись на: Katanoff
1900, s. 108, Harva 1959, p. 242. «D’autres peuples
altaïques nous fournissent des exemples montrant que l’on
pense que dans l’autre monde tout est à l’inverse du nôtre».
Roux відповів, що це фантазії,бо немає нічого, що б
підтверджувало це припущення (Roux 1963, р. 114).
з питаннями переужитку, символіки та, пев-
ною мірою, хронології речей, які можна роз-
глядати як військові трофеї. Не всі речі комп-
лексу увійшли у це дослідження, зокрема, зо-
лотий ланцюжок з отворами на кінцях, яким
були зв’язані стопи померлого (Отрощенко,
Рассамакін 1986, с. 20, рис. 6, 6), первинне
значення якого досі залишається невизначе-
ним. Деякі питання, зокрема, відносно посуду,
поясів та одягу, та їхнього датування підніма-
лися авторами в інших дослідженнях (Woodfin
et al. 2010; Holod, Rassamakin 2013). Звичайно,
підняті в статті проблеми і їх вирішення мають
дискусійних характер, але це є позитивний мо-
мент, притаманний для наукових досліджень.
Дуже важливою проблемою залишається да-
тування комплексу, яка була анонсована ще на
початку першої частини роботи (Галенко та ін.
2016, с. 28). Важливу роль в її вирішенні віді-
грає визначення часу появи поясів готичного
типу з профільованою пряжкою, аналогічних
чунгульській, оскільки є підстави відносити
його до більш раннього часу, ніж це випливає з
досліджень І. Фінгерлін (див. вище). Цей пояс
дійсно виглядає найбільш пізнім серед інших
речей у похованні, безумовно, домонгольсько-
го часу. Але, в той же час, саме чунгульський
комплекс виступає єдиним поки що надійним
доказом, знайденим у закритому поховально-
му комплексі, для датування появи аналогіч-
них поясів до 30-х рр. ХІІІ ст. 67. Власне, при
попередній публікації знахідок з поховання
таке датування не заперечувалось, але прийма-
лася як найраніша, а не найпізніша дата комп-
лексу в межах другої третини ХІІІ ст. (Отро-
щенко, Рассамакін 1986, с. 31). Слід зазначи-
ти, що більшість речей, зокрема переужиткові
тканини, використовувались досить тривалий
час, але й датування значної частини з них ся-
гає ХІІ ст., зокрема, т. зв. поясної чаші та тка-
нин (Галенко та ін. 2016, рис. 23; Woodfin 2016;
Woodfin et al. 2010).
67 Не треба плутати цей випадок зі скарбами монет чи
інших предметів, які датуються найпізніше від усіх
датованих.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 468
Безусько Л.Г., Отрощенко В.В., Арап Р.Я., Костильов О.В., Ілінська А.П., Рассамакін Ю.Я. Палеоботанічний аналіз
органічних залишків з курильниці Чингульського кургану // Український ботанічний журнал. — 1989. —
46. — № 1. — С. 30—32.
Галенко О., Рассамакін Ю., Вудфін В., Голод Р. Трофеї половецького вождя з Чунгульського кургану: переужиток,
ритуальні функції та символіка (частина І) // Археологія. — 2016. — № 3. — С. 28—48.
Геродот. Історія в дев’яти книгах (переклад А.О. Білецького). — К., 1993.
Горелик М.В. Половецкая знать на золотоордынской военной службе // Роль номадов евразийских степей в разви-
тии мирового военного искусства. Научные чтения памяти Н.Э. Масанова. — Алматы, 2010. — С. 127—146.
Грезы розового сада. Из средневековой крымскотатарской классической поэзии. — Симферополь, 1999.
Доде З.В. Ткани с христианской символикой в костюме золотоордынской элиты // РA. — 2014. — № 1. — С. 54—66.
Древнетюркский словарь. — Л., 1969.
Ипатьевская летопись // ПСРЛ. — СПб, 1908. — Т. ІІ.
Кляшторный С.Г. Степные империи: рождение, триумф, гибель // Степные империи древней Евразии: Историчес-
кие исследования. — СПб, 2005. — С. 7—180.
Книга Ахмеда Ибн Фадлана о его путешествии на Волгу в 921—922 гг. — Харьков, 1956.
Кормушин И.В. Тюркские енисейские эпитафии: Грамматика. Текстология. — М., 2008.
Кримський А. Література кримських татар // Студії з Криму. — І—ІХ. — К., 1930. — С. 165—191.
Малов С.Е. Памятники древнетюркской письменности. Тексты и исследования. — М.; Л., 1951.
Махмуд ал-Кашгари. Диван лугат ат-Турк. — Алматы, 2005.
Мінжулін О. Світський посуд Давньої Русі // Вісник ювеліра України. — 2006. — Вип. 6. — С. 35—43.
Минжулин А. Основы экспертизы произведений из металла // Антиквар. — 2006. — № 1. — С. 60—63.
Монгольские источники о Даян-хане. — М., 1986.
Німчук В. Знахідка з Чингульської могили // Наука і культура. — 1989. — Вип. 23. — С. 280—84.
Новицкая М.А. Золотная вышивка Киевской Руси // Byzantinoslavica. — 1972. — 33. — С. 42—50.
Отрощенко В.В., Рассамакін Ю.Я. Половецький комплекс Чингульського кургану // Археологія. — 1986. — 53. —
С. 14—36.
Павлова В. Шейные гривны или пояса // Славяно-русское ювелирное дело и его истоки. Мат-лы междунар. науч.
конф. к 100-летию Г.Ф. Корзухиной. — СПб, 2010. — С. 245—248.
Петров А.С. Ткань с шитым образом Вознесения из погребения кочевника в Калмыкии: проблемы атрибуции //
РА. — 2014. — № 1. — С. 67—74.
Плетнева С.А. Половецкие каменные изваяния // САИ. — 1974. — Вып. Е4-2.
Пустовалов С.Ж. Половецкое святилище у села Выводово // Степи Европы в эпоху средневековья. — Донецк,
2012. — 10. — С. 85—94.
Рабинович М.Г. Древнерусские знамена (X—XV вв.) по изображениям на миниатюрах // Новое в археологии. —
М., 1972. — С. 170—181.
Рашид-ад-Дин. Сборник летописей (перевод с персидского О.И. Смирновой, под ред. А.А. Семенова). — М.; Л.,
1952. — Т. 1. — Кн. 2.
Руденко С.И. Горноалтайские находки и скифы. — М., 1952.
Скобелев С.Г. Подвески с изображением древнетюркской богини Умай // СА. — 1990. — № 2. — С. 226—233.
Скрынникова Т.Д. Харизма и власть в эпоху Чингис-хана. — М., 1997.
Словник української мови в 11 томах. — К., 1974. — Т. 5.
Толковый словарь живого великорусского языка Владимира Даля. — СПб, 1905. — Том II.
Фирдоуси. Шахнаме. — М, 1957. — Т. 1.
Хаутала Р. Исторический контекст основания католической епархии Кумании 1227 г. // Золотоордынская циви-
лизация. — 2014. — № 7. — С. 111—139.
Ayres L.M. A Medieval Miscellany: Romanesque and Early Gothic Metalwork. — Santa Barbara, 1974.
Barnet P and Wu N. The Cloisters: Medieval Art and Architecture. — NY, 2005.
Beaulieu M. L’Europe gothique: XIIe XIVe siècles, Musée du Louvre. Pavillion de Flore. — Paris, 1968.
Blair S. A Compendium of Chronicles: Rashid al- Din’ s Illustrated History of the World. — Oxford, 1995.
Bock Fr. Geschichte der liturgischen Gewänder des Mittelalters oder Entstehung und Entwicklung der kirchlichen Ornate
und Paramente. Zweiter Band. Unveränderter Nachdruck der 1859—1871 bei Cohen & Sohn in Bonn erschienenen
Ausgabe. — Graz, 1970.
Broderick H. Solomon and Sheba Revisited // Gesta. — 1977. — Vol. 16. — № 1. — P. 45—48.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 69
Cherry J.F. Recent medieval finds from Lincoln: a Romanesque cast copper alloy buckle plate with figural scenes and a
bronze buckle // The Antiquaries Journal. — 1987. — № 67. — P. 367—368.
Choniates N. Historia (ed. J.-L. van Dieten). — Berlin/NY: Walter de Gruyter, 1975; English version from O City of
Byzantium. Annals of Niketas Choniates (transl. H.J. Magoulias ). — Detroit, 1984.
Clauson G. Etymological Dictionary of Pre- Thirteenth Century Turkish. — Oxford, 1972.
Cutler A. Under the Sign of the Deesis: On the Question of Representativeness in Medieval Art and Literature // Dumbarton
Oaks Papers. — 1987. — 41. — Р. 145—154.
Dean B. A Crusaders’ Fortress in Palestine: A Report of the Explorations Made by the Museum in 1926 // Bulletin of the
Metropolitan Museum of Art. — 1927. — Vol 22. — № 9. — Part 2. — P. 5—46.
Dvoráková V., Kráus J., Stejskal K. Středověká nástěnná malba na Slovensku. — Praha; Bratislava, 1978.
Fingerlin I. Gürtel des hohen und späten Mittelalters. — Munich; Berlin, 1971.
Flury-Lemberg M. Textil-Konservierung im Dienste der Forschung. — Bern, 1988.
Gabriel I. Hof- und Sakralkultur sowie Gebrauchs- und Handelsgut im Spiegel der Kleinfunde von Starigard/Oldenburg //
Berichte Röm.-German. Kommission. — 1988. — 69.
Hahnloser H.R., Brugger-Koch S. Corpus der Hartsteinschliffe des 12.—15. Jahrhunderts. — Berlin, 1985.
Harva U. Les représentations religieuses des peuples altaïques, coll. «L’espèce humaine ». — Paris, 1959. — XV.
Hâcib Yûsuf Hâs. Kutadgu Biliğ I (Metin) (haz. R. Rahmeti Arat). — Istanbul, 1947.
Hâcib Yûsuf Hâs. Kutadgu biliğ: Metin (http://ekitap.kulturturizm.gov.tr/belge/1-75546/yusuf-has-hacib-kutadgu-bilig.
html).
Heindel I. Riemen- und Gürtelteile im westslawischen Siedlungsgebiet. — Berlin, 1990.
Holmquist W. Sveriges forntid och medeltid. Kulturhistorisk bildatlas på grundval av Statens historiska museums publikation
«Tiotusen år i Sverige». — Malmö Ljustrycksanstalt, 1949.
Holod R. Event and Memory: The Freer Gallery’s Siege Scene Plate // Ars Orientalis. — 2012. — 42. — P. 194—219.
Holod R., Rassamakin Yu. Imported and Native Remedies for a Wounded «Prince»: Grave Goods from the Chungul Kurgan
in the Black Sea Steppe of the Thirteenth Century // Medieval Encounters 18: Mechanisms of Exchange: Transmission
in Medieval Art and Architecture of the Mediterranean, ca. 1000—1500. — 2013. — 4—5. — Р. 339—381.
Johns C.N. Excavations at Pilgrims’ Castle, ’Atlit (1932): The Ancient Tell and the Outer Defences of the Castle // Quarterly
of the Department of Antiquities in Palestine 3 (1934). — Aldershot, 1997.
Katanoff N.Th. Über die Bestattungsgebräuche bei den Türkstämmen Central- und Ostasiens. — Keleti Szemle. — 1900. — I.
Keen M. Chivalry. — New-Haven; London, 1984.
Koch R. Der Glasbecher der heiligen Elisabeth in Coburg // Sankt Elisabeth: Fürstin, Dienerin, Heilige. — Sigmaringen,
1981. — S. 272—284.
Lasko P. Ars Sacra 800—1200. — New Haven, 1995.
Mahmūd al-Kāšgarī. Compendium of the Turkic Dialects (Dīwān Luγāt at-Turk). — Part I. Duxbury. — Mass, 1982.
Malinowska-Łazarczyk H. Cmentarzysko średniowieczne w Cedyni. — Szczecin, 1982.
Millet G. Broderies religieuses de style byzantin. — Paris, 1939—1947.
Neşri Mevlânâ Mehmed. Cihânnümâ [Osmanlı Tarihi (1288—1485)]. — Istanbul, 2008 (online версія: http://www.
theeuropeanlibrary.org/tel4/record/3000079077705).
Panofsky E. Abbot Suger on the Abbey Church of St.-Denis and Its Art Treasures (2nd ed.). — Princeton, 1979.
Paloczi-Horvath A. Pechenegs, Cumans, Iasians: Steppe Peoples in Medieval Hungary. — Budapest, 1989.
Pritsak O. Turkology and the comparative study of Altaic languages: the system of Old Turkic Runic script // Jouranl of
Turkish Studies. — 1980. — Vol. 4. — P. 83—100.
Redhouse J.W. A Turkish and English lexicon, shewing in English the significations of the Turkish terms. — Konstantinople,
1890.
Rhein und Maas: Kunst und Kultur, 800—1400. — Köln, 1973.
Riesch H. Mongolische Pfeilköcher des Mittelalters // Waffen- und Kostümkunde. — 2010. — Band 52. — Heft 2. —
S. 113—148.
Roux J.-P. La mort chez les peuples altaïques anciens et médiévaux d’après les documents écrits. — Paris, 1963.
Roux J.-P. Études d’iconographie islamique: Quelques objets numineux des Turcs et des Mongols. — Leuven, 1982.
Sauerländer W. «The Year 1200», a Centennial Exhibition at the Metropolitan Museum of Art February 12 — May 10,
1970 // The Art Bulletin. — 1971. — Vol. 53. — № 4. — P. 506—516.
Schulze-Dörrlamm M. Das Reichsschwert: ein Herrschaftszeichen des Saliers Heinrich IV. und des Welfen Otto IV: mit dem
Exkurs der Verschollene Gürtel Kaiser Ottos IV. — Sigmaringen, 1995.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 470
Selmeczi L. A jászok és kunok története // «Szolnok megye a népek országútján». Szolnok megye története a régészeti leletek
tükrében. — Szolnok, 1982. — S. 77—82.
Ševčenko N.P. Close Encounters: Contact between Holy Figures and the Faithful as Represented in Byzantine Works of
Art // Byzance et les images (ed. A. Guillou). — Paris: Musée du Louvre Editions, 1994. — P. 257—285.
Simonenko A. Eine sarmatische Bestattung von südlichen Bug // Eurasia Antiqua. — 1997. — № 3. — S. 389—407.
Schmid A.A. Le saint Crucifix de Belfaux. — Le saint Crucifix de Belfaux: son histoire: Les pèlerinages, les églises et les
chapels de la paroisse (1920—1986). — Fribourg, 1986.
Stark S. Die Alttürkenzeit in Mittel- und Zentralasien. Archäologische und historische Studien (Nomaden und Sesshafte,
Band 6). — Wiesbanden, 2008.
Taralon J. Les trésors des églises de France. — Paris, 1965.
Târih-i Na’îmâ: Ravzatü’l-Hüseyn fî hulâsati ahbâri’l-hâfikayn (Hazırlayan M. İpşirli). — Ankara, 2007.
The Secret History of the Mongols: A Mongolian Epic Chronicle of the Thirteenth Century. — 2015 (http://cedar.wwu.edu/
cedarbooks/4/).
«The Year 1200». A Centennial Exhibition at The Metropolitan Museum of Art. — 1970.
Tryjarski E. Zwyczaje pogrzebowe ludów tureckich na tle ich wierzeń. — Warszawa, 1991.
Ugglas af C.R. Gotländska silverskatter fran Valdermarstägets tid. — Stockholm, 1936.
Ugglas af C.R. Det stora bältespässpannet i Duneskatten jämte en omprövning av den gotländska Tingstäde-mästarens
kronologi // Fornvännen. — 1937. — P. 257—274.
Vásáry I. Cumans and Tatars. Oriental Military in the Pre-Ottoman Balkans, 1186—1365. — Cambridge, 2005.
Wachowski K. Profilierte Schnallen in Mittelosteuropa // Zeitschrift für Archäologie des Mittelalters. — 1994. — Jahrgang
22. — S. 181—186.
Wehr H. A Dictionary of Modern Written Arabic. — New York, 1976.
Woodfin W.T. Liturgical Textiles // Byzantium: Faith and Power (1261—1557). — NY, 2004. — P. 294—299.
Woodfin W.T. The Embodied Icon: Liturgical Vestments and Sacramental Power in Byzantium. — Oxford, 2012.
Woodfin W.T. Within a Budding Grove: Dancers, Gardens, and the Enamel Cup from the Chungul Kurgan // The Art
Bulletin. — 2016. — Vol. 98, 2. — P. 151—180.
Woodfin W.T., Rassamakin Yu., Holod R. Foreign Vesture and Nomadic Identity on the Black Sea Littoral in the Early Thir-
teenth Century. Costume from the Chungul Kurgan // Ars Orientalis. — 2010. — Vol. 38. — P. 155—186.
Zúduló sasok. Új honfoglalók — besenyõk, kunok, jászok — a középkori Alföldön és a Mezőföldön. — Gyula, 1996.
Надійшла 06.09.2016
А. Галенко, Ю. Рассамакин, В. Вудфин, Р. Голод
ТРОФЕИ ПОЛОВЕЦКОГО ВОЖДЯ ИЗ ЧУНГУЛьСКОГО КУРГАНА:
ПОВТОРНОЕ ИСПОЛьЗОВАНИЕ, РИТУАЛьНыЕ ФУНКЦИИ И СИМВОЛИКА
В погребении степного предводителя, вероятно, половецкого князя, в Чунгульськом кургане значительную часть
предметов можно относить к военным трофеям. Целью данной статьи является выяснение смысла использова-
ния для некоторых из них — двух украшений конской уздечки, фрагмент кафтана с изображениями Архангела и
ктитора, а также пяти поясов. С этой целью, на основании сравнительного анализа, было установлено их про-
исхождение. Привлекая письменные источники о культуре степной Евразии ХІ—ХІІІ вв., сравнительные вещи
в европейских коллекциях, а также данные раскопок о положении этих вещей по отношению к умершему и ма-
нипуляции с ними, дается оценка способа использования данных предметов в быту, а также их символическое
значение в погребальном обряде.
Украшения узды коня оказались деталями сакральных христианских изделий. Обе вещи происходят с Северо-
Западной Европы рубежа ХІІ—ХІІІ вв.
Текстильный фрагмент с золотной вышивкой сохранил линию обрезания, которая проходила по фигуре кти-
тора так, что его ладони были обрезаны. Фрагмент был частью церковного покрывала со сценой Деисуса. Прио-
ритетной для половцев в сцене Деисуса была фигура крылатого Архангела.
Из пяти поясов, находившихся при умершем, три происходили из Северо-Западной Европы ХІІ — начала
ХІІІ в. Согласно степной моде, пояса традиционно относились к самым важным символам достоинства и хариз-
мы. Положение пояса из электрума на шее умершего символизировало смирение перед богами и духами потусто-
роннего мира.
Эти, а также другие находки из погребения, дают возможность видеть в погребенном предводителя половцев,
союзников болгарского царя Калояна, которые разгромили войска крестоносцев во главе с первым латинским
императором Константинополя Болдуином І, бывшим графом фландрским, в битве при Адрианополе в 1205 г.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 71
O. Halenko, Yu. Rassamakin, W. Woodfin, R. Holod
CUMAN CHIEF’S TROPHY FROM CHUNHUL BARROW: REUSE, RITUAL FUNCTIONS AND SYMBOLISM
This article interprets as trophies many of the grave goods excavated from the burial of a steppe leader — likely a Polovtsian
‘prince’ — within the Chungul Kurgan in southern Ukraine. The current study focuses on three kinds of objects: those
embellishing horses, embroideries on vestments, and belts. Written sources about the culture of the Eurasian steppe of the
11th—13th centuries CE, comparative study of items in European collections, and the archaeological details of the exact
manner of deposition have allowed reconstructions of the meanings of these finds in daily life. Moreover, it is now possible
to propose their distinctive role in the burial ritual.
Two items found among the horse trappings can be shown to have originated as disassembled parts of objects made in
northwest Europe for Christian ritual use. A similar re-purposing can be observed in the embroidery on one of the caftans.
Originally embroidered as part of church furnishings, a fragmentary Deesis scene showing an archangel with a donor figure
was attached to a caftan — cutting off the hands of the donor — and was rearranged into a new composition that presented
the originally secondary winged figure as a victory or a Turkic divinity. Finally, three of the five belts found in the burial can
be definitively attributed to northwestern European production. Their dispositions on and around the body allow them to
be interpreted as symbols of Turkic charisma in their new location. The electrum belt around the neck, likely of Anatolian
manufacture, marks the submission of the deceased before the divinities and spirits of the Turkic afterlife.
The grave goods discussed here, as well as the total burial inventory, allow us to propose a possible identity for the
deceased. He could likely have been a Polovtsian leader allied to the Bulgarian tsar Kaloyan. The joined Polovtsian
and Bulgarian forces defeated the Crusader army at Adrianople in 1205 and led Baldwin I of Flanders, first Emperor of
Constantinople, into captivity.
|