Скіфські "замочкоподібні" підвіски

Статтю присвячено аналізу «замочкоподібних» привісок скіфського часу, їх класифікації та хронологічної атрибуції.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Могилов, О.Д.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2016
Назва видання:	Археологія
Теми:	Публікації археологічного матеріалу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195064
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Скіфські "замочкоподібні" підвіски / О.Д. Могилов // Археологія. — 2016. — №. 4. — С. 72–79. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-195064
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1950642023-12-03T12:33:18Z Скіфські "замочкоподібні" підвіски Могилов, О.Д. Публікації археологічного матеріалу Статтю присвячено аналізу «замочкоподібних» привісок скіфського часу, їх класифікації та хронологічної атрибуції. Scythian «lock-shaped» pendants are peculiar decorations of Scythian period bridle. They were used in horse bridle joining various straps, and also serving for their fixing to a bit and psalia. They used to be the decoration at the same time. They are divided into several types according to their shape. Pendants in shape of «locks» were made of iron in the Early Scythian period and of bronze in the Middle Scythian period. Bucket-shaped pendants of the Middle Scythian period were also casted of bronze. Basket-shaped pendants are remarkable for their small number. Скифские «замочковидные» привески являются характерными украшениями узды скифского времени. Они использовались в конской узде, соединяя различные ремни между собой, а также служа их креплению к удилам и псалиям. Одновременно они выступали и украшениями. В зависимости от формы, выделяется несколько их типов. Подвески в виде «замочков» в раннескифское время изготовлялись из железа, а в среднескифский период — из бронзы. Ведерковидные привески среднескифской эпохи также отливались из бронзы. Корзиноподобные подвески отличаются немногочисленностью. 2016 Article Скіфські "замочкоподібні" підвіски / О.Д. Могилов // Археологія. — 2016. — №. 4. — С. 72–79. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195064 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу
spellingShingle	Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу Могилов, О.Д. Скіфські "замочкоподібні" підвіски Археологія
description	Статтю присвячено аналізу «замочкоподібних» привісок скіфського часу, їх класифікації та хронологічної атрибуції.
format	Article
author	Могилов, О.Д.
author_facet	Могилов, О.Д.
author_sort	Могилов, О.Д.
title	Скіфські "замочкоподібні" підвіски
title_short	Скіфські "замочкоподібні" підвіски
title_full	Скіфські "замочкоподібні" підвіски
title_fullStr	Скіфські "замочкоподібні" підвіски
title_full_unstemmed	Скіфські "замочкоподібні" підвіски
title_sort	скіфські "замочкоподібні" підвіски
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Публікації археологічного матеріалу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195064
citation_txt	Скіфські "замочкоподібні" підвіски / О.Д. Могилов // Археологія. — 2016. — №. 4. — С. 72–79. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT mogilovod skífsʹkízamočkopodíbnípídvíski
first_indexed	2025-07-16T22:48:06Z
last_indexed	2025-07-16T22:48:06Z
_version_	1837845539852386304
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 472 Публікації археологічних матеріалів О.Д. Могилов СКІФСЬКІ «ЗАМОЧКОПОДІБНІ» ПІДВІСКИ Статтю присвячено аналізу «замочкоподібних» привісок скіфського часу, їх класифікації та хронологічної атрибуції. К л ю ч о в і с л о в а: скіфський час, вузда, підвіски, поховання, спорядження коня. © О.Д. МОгилОв, 2016 Предмети вузди відомі як одні з найбільш ха- рактерних елементів скіфської культури. Сте- пові номади використовували передовий для свого часу набір кінського спорядження, що масово запозичувався сусідами. Разом з інши- ми елементами матеріальної культури, насам- перед озброєнням та виробами в звіриному стилі, що теж вживалися оточуючими племе- нами, це призвело до формування на широких просторах півдня Східної Європи скіфоїдної культури зі своїми локальними особливостями в лісостепу, Степу, на Північному Кавказі. Ра- зом зі скіфами проникали ці елементи й у Се- редню Європу, Закавказзя, Передню Азію. Деталі спорядження коня скіфського часу вирізняються значною різноманітністю. Од- ними з багатьох таких предметів є «замочко- подібні» привіски. На сьогодні відомо 138 екз., вони важаються досить характерними прикра- сами та водночас конструктивними елемента- ми вузди середньоскіфського часу. Ці артефакти іноді сумарно називаються «замочками», хоча насправді мова може йти про декілька різновидів: 1 — вироби власне за- мочкоподібної форми у вигляді трапецієподіб- ної колодочки з суцільною основою (рис. 1; 3; табл. 1, 1, 2); 2 — відерцеподібні підвіски з порожнім корпусом зрізаноконічної форми (рис. 4; табл. 1, 3); 3 — корзиноподібні привіс- ки з прямокутним, порожнім всередині корпу- сом (рис. 5; табл. 1, 4). При цьому, відерцепо- дібні та корзинкоподібні речі виготовлялись з бронзи, в той час як замочкоподібні — як з бронзи, так і заліза. Цікаво, що численніші бронзові вироби належать до середньоскіф- ського часу і є пізнішими за залізні вироби келермеського періоду. Маємо рідкісний для скіфського періоду випадок, коли залізні ви- роби стають прототипами для бронзових ре- чей, які їх зрештою міняють, а не зворотного процесу заміни бронзи залізом, що домінує у ранньому залізному віці. вказані привіски надійно пов’язуються з вуздою за матеріалами багатьох поховань. Не викликає сумніву їх використання у вуздеч- ці як засобів кріплення при з’єднанні реме- нів: на перехресті, чи при поєднанні з вудила- ми і псаліями. При цьому, привіски виступали і як прикраса. Про застосування при поєднан- ні ременів, біля вудил і псаліїв свідчить, зокре- ма, частина залізного замочка, що прикипів до трьохпетельчастого псалія з кургану 6 біля По- півки (рис. 2). Так могли використовуватись речі й з вуздечного убору 1 із I Завадської Мо- гили, одна з яких лежала під підборіддям; а та- кож вироби з кінського поховання в-15 в Нім- феї, знайдені обабіч рота коня. У перелічених випадках привіски могли застосовуватись як елемент приєднання нащічного ременя, чи по- вода до зовнішнього кільця вудил з псаліями. вірогідно, такі предмети могли застосовува- тись і при поєднанні нащічного ременя з пер- пендикулярними до нього підборідним, наніс- ним та налобним. Про таку можливість говорить і сама парність згаданих виробів. Разом з цим, в окремих випадках в непорушених комплексах «замочки» одиничні. У такому випадку можна припускати їх застосування при кріпленні двох частин підборідного ременя, роз’єднання якого здійснювалось при зніманні вуздечки; або ж при приєднанні чумбурного ременя до наголовника. У низці випадків привіски знайдено разом з вуздою в кінських похованнях: кургани 29 на гаймановому полі, I Завадська та IV Іспа- ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 73 нова Могили, некрополь Німфея. Проте, точ- не їх місце при цьому фіксувалось рідко. в ін- ших похованнях вони клались лише з вуздою. в складі вуздечних уборів ці привіски супро- воджували чоловіків-воїнів. Тільки в кургані 1 групи Шевченко-2 «відерце» знайдено біля лі- вого стегна, імовірно, жінки. в цьому групово- му похованні інших предметів вузди не вияв- лено. втім, це поховання, де були й чоловіки, виявилось пограбоване, отже річ могла бути переміщеною, а інші предмети вузди — вине- сені грабіжниками. До того ж, під насипом у цьому комплексі була окрема кінська могила (Зарайская, Привалов 1992, с. 138). Замочкоподібні підвіски є найчисленніши- ми. в ранньоскіфський час вони виготов- лялись із заліза, тоді як в середньоскіфську добу — з бронзи. Залізні замочкоподібні підвіски (рис. 1; табл. 1, 1). віднесені до 2 підкласу, 2 відділу (Мо- гилов 2008, с. 81). враховано 18 предметів, з них 16 походять з кургану 406 біля Журівки в Тяс- Рис. 1. Залізні замочкоподібні підвіски. 1, 2 — Журівка, курган 406; 3, 4 — Попівка, курган 6. 1, 2 — за в.А. Іл- лінською Номер/тип С хі дн оп од іл ьс ьк а гр уп а К и їв щ и н а П ор ос ся Т яс м и н К и єв о- Ч ер ка сь ка г ру п а П ра во бе ре ж ни й Л іс ос те п П ов ор ск ля П ос ул ля П ос ей м 'я С ів ер сь ко до н ец ьк а гр уп а Л ів об ер еж ни й Л іс ос те п С хі дн оє вр оп ей сь ки й Л іс ос те п С те п ов е П ра во бе ре ж ж я С те п ов е л ів об ер еж ж я К ри м С те по ва С кі ф ія Г ре ці я В сь ог о 1. 16 16 16 2 2 18 18 2. 2 2 5 11 20 22 16 7 4 4 31 53 11 16 13 40 1 94 3. 17 17 17 6 6 23 1 1 24 4. 2 2 2 2 2 Всього 2 2 24 27 55 57 22 9 4 4 39 96 11 17 13 41 1 138 Табл. 1. Розповсюдження підвісок за регіонами ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 474 минській підгрупі (ильинская 1975, табл. VIII, 15, 16). Ще 2 речі з фондів НМІУ приписа- ні до кургану 6 під Попівкою у Посуллі, хоча у публікації їх не згадано (Бобринской 1894, с. 169). вказані комплекси датуються келер- меським часом: середина VII — перша полови- на VI ст. до н. е. Журівський курган за висотою (8,0 м) входить до найвищих у Дніпровсько- му лісостеповому Правобережжі ранньоскіф- ської доби. Ймовірно, в ньому поховано одно- го з вождів племен Потясминня. Бронзові замочкоподібні підвіски (рис. 3; 4; табл. 1, 2), віднесені до 3 підкласу, 1, 2 відді- лів (Могилов 2008, с. 82). враховано 94 екз. З них 31 — у лівобережному лісостепу. У Повор- склі — 16: кургани 15 (10 екз.) і 18 Перещепин- ського могильника (Мурзин и др. 1999, с. 20; 2000, рис. 34, 9), Поворскля (4 екз.) (Ролле, Махортих, Черненко 2006, рис. 1, 6, 7, 10, 11), Більське городище (Шрамко 1987, рис. 58, 12); у Посуллі — 7: кургани 2 (1897—1898 рр.) біля вовківців (3 екз.) (ДП 1899, табл. ХVI, 316), Т.в. Кибальчича поблизу Аксютинців (2 екз.), 2 в уроч. Стайкин верх (2 екз.) (ильинская 1968, табл. V, 22; ХХVI, 2, 4); 4 — на Сівер- ськодонеччині: по 2 у курганах 3 коло Про- топопівки і 5 Пісочинського могильника (Ба- бенко 2005, рис. 7, 10; 2008, рис. 1, 11, 12); у Посейм’ї — 4: по 2 у курганах біля Загорівки (Каталог 1899, с. 154), 1 під Борзною (ильин- ская 1968, табл. ХХХІ, 6). З Правобережно- го лісостепу походить 22 екз., з них 20 — у Києво-Черкаській групі. У Тясминській під- групі — 11: Пастирське, галущино (4 екз.) (ДП 1899, табл. XVIII, 318), кургани біля Омельни- ка (2 екз.) (Бокий 1971, с. 155), 188 на Тенетин- ці (Бобринской 1894, табл. ІІІ, 12), 32 у віль- шанці (2 екз., розкопки Н.М. Бокій 1970 р.), у альбомі звіту 2 подібні підвіски поміщені се- ред матеріалів із Захарейкової Могили (у тек- сті не згадуються) (Тереножкин, Мозолевский, ильинская 1974, рис. 4); у Пороссі — 5: кургани 3 (4 екз.) і 4 поблизу Стеблева 1 (Скорый 1997, рис. 22, 2—5; 26, 3); на Київщині — 2: Букрин, Щучинка (фонди НМІУ, ще 2 екз. з НМІУ при- писані до Київської губернії). Зі Східноподіль- ської групи відомі 2 екз.: курган 11 біля Умані (Покровська, Діденко 1970, с. 172). У Степу виявлено 40 предметів: кургани 17 та 24 (2 екз.) (1876 р.), 1 (2 екз.), 6 (4 екз.) (1878 р.) (Силантьева 1959, рис. 40, 5; 37, 12; 47, 10; 49, 4), а також поховання в-15 некро- поля Німфея (2 екз.) (Соколова, Павличенко, Каспаров 1999, рис. 8.5), 1 групи Підгородне Х (Ковалёва, Мухопад 1979, рис. 2, 10), І Завад- ська Могилиа (7 екз., зокрема у першому вуз- дечному уборі — 4, у другому — 2, у третьому — 1), ІV Іспанова Могила (Мозолевский 1980, рис. 36, 3, 4; 37, 5, 6; 38, 2), 3 в Підгородньо- му (Ковалева 2009, рис. 1, 3), 48 Акташського могильника (Бессонова, Скорый 1986, рис. 6, 2), 7, поховання 1, поблизу Нового Запоріжжя (3 екз.) (Плешивенко 1991, рис. 3, 7), 13 біля ве- ликої Знам’янки (3 вироби) (Отрощенко, Рас- самакин 1986, с. 285), 10, поховання 2, біля Ас- таніно (Яковенко, Черненко, Корпусова 1970, рис. 20, 4), захоронення V ст. до н. е. у Малій Цимбалці (4 екз.) (Алексеев 1995, рис. 2, 2), 29 групи гайманової Могили (2 екз. у похованні коня) (Тереножкин, ильинская, Мозолевский 1977, рис. 43, 6, 7), 3 групи Шевченко 1 (5 екз.) (Зарайская, Привалов 1992, рис. 2, 38—41). Ще один предмет відомий з Олінфа в материковій греції (Robinson 1941, pl. CLV, 2503). Крім згаданих знахідок, ще 4 предмета на- явні в колекції безпаспортних речей у фондах НМІУ (Могилов, Диденко 2005—2009, рис. 14, 1—4). Не можна виключати, що деякі з них по- ходять з кургану 2 (1897—1898 рр.) біля вовків- ців, чи, можливо, з-під насипу в Загорівці. 1 Окрім цього, варто згадати парні п’ятикутні «шай- би» з поховання 2 кургану 1 цього могильника, що за контурами теж нагадують «замочки» (Скорый 1997, рис. 7, 4, 5), однак не мають масивної основи, для повної тотожності з ними. Рис. 2. Залізний псалій із прикипі- лим уламком привіски ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 75 Рис. 3. Бронзові замочкоподібні підвіски. 1 — Перещепино, курган 18, поховання 1; 2 — Більське городище; 3—6 — Поворскля; 7—9 — вовківці, курган 2 (1897—1898 рр.); 10, 11 — Аксютинці, кургани Т.в. Кибальчича; 12 — Борзна, курган 1; 13 — Стайкин верх, курган 2; 14, 15 — Протопопівка, курган 3; 16, 17 — Пісочин, курган 5; 18—21 — Пастирське, галущино; 22 — Тенетинка, курган 188; 23, 24 — Захарейкова Могила; 25—28 — Стеб-лів, курган 3; 29 — Стеблів, курган 4; 30 — Букрин; 31 — Щучинка; 32, 33 — Київська губернія; 34, 35 — Умань, кур- ган 11; 36, 37 — вільшанка, курган 32; 38, 39 — Омельник, курган 2; 40 — Підгородне, курган 3; 41 — Астаніно, курган 10; 42 — гайманове Поле, курган 29; 43 — Мала Цимбалка; 44 — Акташський могильник, курган 48; 45 — Нове Запоріжжя, курган 7; 46 — Підгородне, курган 1; 47 — IV Іспанова Могила; 48—51 — Шевченко I, курган 3; 52—58 — I Завадська Могила; 59—69 — Німфей: 59, 60 — поховання в-15; 61 — курган 17; 62, 63 — курган 24; 64— 67 — курган 6; 68, 69 — курган 1; 70 — Олінф; 71—74 — фонди НМІУ. 1 — за в.Ю. Мурзіним, Р. Ролле, в. Херцем та ін.; 2 — за Б.А. Шрамком; 3—6 — за Р. Ролле, С.в. Махортих, Є.в. Черненком; 7—9, 18—21 — за «Древностями Приднепровья»; 10—13 — за в.А. Іллінською; 14, 15, 17 — за л.І. Бабенком; 16 — за в.г. Бородуліним; 23, 24 — за О.І. Тереножкіним, Б.М. Мозолевським, в.А. Іллінською; 25—28 — за С.А. Скорим; 34, 35 — за Є.Ф. Покров- ською; 36—39 — за Н.М. Бокій; 40 — за І.Ф. Ковальовою, С.Є. Мухопадом; 41 — за Е.в. Яковенко, Є.в. Чернен- ком, в.М. Корпусовою; 42 — за О.І. Тереножкіним, в.А. Іллінською, Б.М. Мозолевським; 43 — за А.Ю. Алексєє- вим; 44 — за С.С. Бессоновою, С.А. Скорим; 45 — за А.г. Плешивенко; 46 — за І.Ф. Ковальовою; 47, 52—58 — за Б.М. Мозолевським; 48—51 — за Н.П. Зарайською, А.І. Приваловим; 59, 60 — за О.Ю. Соколовою, Н.А. Павли- ченко, О.К. Каспаровим; 61—69 — за л.Ф. Силантьєвою; 70 — за Д. Робінсоном ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 476 Найбільшу кількість виробів виявлено у кур- гані 15 Перещепинського могильника (10 екз.), де було декілька вуздечних наборів, та у I Завад- ській Могилі (7 екз., розосереджених по трьом кінським похованням). При цьому найбільша кількість в одному уборі (4 екз.) зафіксована у першого коня в I Завадській Могилі. Чотири предмети зараховуються до вузди 2 з кургану 3 біля Стеблева. Найчастіше ж в уборі викорис- тано по два вироби. Існують випадки, коли у не порушених похованнях було виявлено лише одну привіску: Акташський могильник, третя вуздечка з I Завадської Могили. Дата речей припадає на середньоскіфську добу. Найранішим з усіх комплексів є курган біля Омельника з вістрями стріл базисних типів, що може вказувати на другу половину VI — пер- шу чверть V ст. до н. е. У похованні біля Прото- попівки та Крячківки базисні наконечники по- кладені із трьохлопатевими з виступаючою втул- кою та трикутною голівкою, кінці лопатей якої можуть утворювати шипи, що можливе в пер- шій половині V ст. до н. е. У більшості ж випад- ків привіски супроводжувалися трьохлопатеви- ми вістрями з трикутною голівкою та виступа- ючою втулкою другої — четвертої чвертей V ст. до н. е., що у низці випадків підтверджено ан- тичною керамікою. Найпізнішим є курган 29 на гаймановому полі 2, який свідчить, що «замоч- ки» могли існувати і на початку IV ст. до н. е. 2 Цей комплекс з похованням коня у вхідній ямі ката- комби розглядався при аналізі скіфської вузди IV ст. до н. е. (ильинская 1973, с. 53—55). Згодом він порів- нювався з комплексами V ст. до н. е. (Соколова, Пав- личенко, Каспаров 1995, с. 338). Під час аналізу ін- вентарю з нього, варто зауважити, що вістря звідси типові для IV ст. до н. е., хоча відомі й в кінці V ст. до Привіски супроводжували воїнів — вершни- ків, що могли належати до заможного прошар- ку рядових общинників, або ж знаті. При цьому зі згаданого переліку виділяються поховання I Завадської Могили та в курганах 24, 1, 6 Німфея й 13 біля великої Знам’янки, що супроводжу- вались багатим інвентарем (включаючи золоті речі, античні імпорти) та покладанням коней. Кількість тварин в курганах — відповідно 5, 8, 1 та 6. Значні й розміри насипів. висота Завад- ської Могили — 4,35 м, великознам’янського поховання — 3,6 м, кургану 24 Німфейського некрополя — 2,5 м. Перший Німфейський кур- ган хоч і містив тільки 1 коня, відрізнявся висо- тою в 6,0 м. У світлі того, що найбільші степо- ві поховання кінця V ст. до н. е. до н. е. з Соло- хи (центральне поховання під насипом висотою 15 м) та Близнюк 2 (початкова його висота мо- гла сягати 8,0 м) сьогодні пов’язуються зі скіф- ським царем та його сином (детальніше див. Ро- машко, Скорый 2009, с. 100—122), згадані нами поховання в Орджонікідзе, великій Знам’янці та Німфеї могли належати очільникам окремих регіонів Скіфії. А.Ю. Алєксєєв навіть припус- кав, що в I Завадській Могилі може бути похо- н. е. Бляхи у вигляді стилізованої лапи хижака роди- ни котячих характерні для другої половини V—IV ст. до н. е. Серединою V—IV ст. до н. е. датуються на- храпники з головою хижого птаха. Зрізаноконічні ворворки широких пропорцій з’являються у серед- ньоскіфську, а найбільше поширюються у пізньо- скіфську добу. Круглі пряжки і кільця відомі протя- гом всього скіфського часу. Самі ж замочки, як по- казано, характерні саме для середньоскіфської доби (Могилов 2008, с. 53, 62—64, 76, 77, 89, 90). Отже, все свідчить, що це поховання слід відносити до пору- біжних комплексів кінця V — початку IV ст. до н. е. Рис. 4. Бронзові відерцеподібні підвіски: 1 — Більськ, Перещепино, курган 15; 2—13 — Берестняги, курган 5; 14 — Шевченко II, курган 1. 1 — за в.Ю. Музіним та іншими; 14 — за О.Я. Приваловою, А.І. Приваловим ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 77 Рис. 5. Бронзові корзиноподібні підвіски: 1 — Канів- ський повіт; 2 — Київська губернія ваний один із синів скіфського царя (Алексеев 1992, с. 125, 126). Відерцеподібні підвіски (рис. 4; табл. 1, 3). віднесені до 3 підкласу, 3 відділу (Могилов 2008, с. 82). З 24 екз., 17 походять з кургану 5 біля Бе- рестняг у Пороссі (Бобринской 1901, фиг. 51; Могилов, Диденко 2008, рис. 1, 10—21; одна підвіска з цього комплексу виявилася серед де- паспортизованих знахідок: Могилов, Диденко, 2005—2007, рис. 14, 5), 6 — з поховання 1, курга- ну 15 Перещепинського могильника Більсько- го городища в Поворсклі (Мурзин и др. 1999, рис. 17, 4). Ще один екз. знайдений в кургані 1 групи Шевченко 2 у лівобережному Степу (За- райская, Привалов 1992, с. 138). Схожий пред- мет відомий з Хотинського могильника в Се- редній Європі, втім він мав розширену та окру- глу нижню частину (Dusek 1966, Тaf. 1, 8). лесбоська амфора з кургану в Берестня- гах віднесена до другої половини V ст. до н. е. (Могилов, Диденко 2008, с. 87). Амфора з Пе- рещепинського поховання може бути датова- на серединою (Монахов 1999, с. 62, табл. 37, 2), або 60—50 рр. V ст. до н. е. (Монахов 2003, с. 108, табл. 32.1). У цьому похованні виявле- ні і трьохлопатеві наконечники з трикутною голівкою та виступаючою втулкою. вістря та- ких типів, датовані, як говорилось вище, дру- гою — четвертою чвертями V ст. до н. е., були і в Шевченківському похованні. Ніжки амфор звідси належать до продукції Хіоса 80-х рр. — другої чверті V ст. до н. е. (Монахов 1999, с. 87, 97, табл. 22, 2; 27, 5; 2003, с. 17—18, табл. 5, 1, 4) та посудині на складнопрофільованій ніж- ці, що знаходить аналогії в першій половині V ст. до н. е. (Монахов 1999, с. 77, табл. 16, 29; 2003, с. 40—42, табл. 24, 2, 3; 25, 8; 26, 3). вони, таким чином, дещо давніші від наконечників стріл, проте використані в похованні не за пря- мим призначенням. Ніжки, відбиті від амфор, перевернули і застосували як ємності для фар- би. все ж, ці дві категорії мають час спільного існування у межах другої чверті ст. Утім, вико- ристання могили могло бути й довшим, адже тут поховано чотирьох небіжчиків, інвентар яких змішано внаслідок пограбувань. Таким чином, відерцеподібні привіски можуть дату- ватись V ст. до н. е., а коли можлива більш точ- на атрибуція — другою—четвертою чвертями цього століття. У всіх випадках знахідки супроводжували воїнів-вершників, представників знаті, однак, не найвищого прошарку. Їх знатність підтвер- джується похованнями коней, наявністю чаш із золотими обкладинами, іншого чисельного інвентарю (спорядження коня, зброя, антич- на кераміка, казан тощо). Поблизу Шевченко- вого підвіска знайдена біля жінки. втім, мож- ливо, це наслідок змішування речей при погра- буванні. вона могла бути покладена з одним із чоловіків з могили, якому належало окреме поховання коня. Корзиноподібні підвіски порожні всереди- ні (рис. 5; табл. 1, 4). віднесені до 3 підкласу, 4 відділу (Могилов 2008, с. 82). Два екземпляри з НМІУ приписані до Канівського повіту Київ- ської губернії. Згідно з даними О.О. Бобрин- ського (Бобринской 1910, с. 80, рис. 45), 2 екз. (вірогідно ці) походять з Канівського повіту. Залізні вироби, ймовірно, виковувались. Бронзові замочкоподібні підвіски відливались у двохстворчастій формі, без вставки в пет- лю. Цю технологію яскраво ілюструє предмет з Київської губернії (рис. 3, 33). Тут дві створ- ки форми змістились, внаслідок чого утворив- ся бракований виріб. Для більш складних «ві- дерець» та «корзинок» з порожніми корпусами могли знадобитися вже додаткові вставки. У IV ст. до н. е. замочкоподібні, відерцеподіб- ні, корзиноподібні привіски виходять з ужитку. Алексеев А.Ю. Скифская хроника. — СПб, 1992. Алексеев А.Ю. Скифское погребение V в. до н. э. в кургане Малая Цимбалка (раскопки и.Е. Забелина в 1868 году) // АСгЭ. — 1995. — № 32. — С. 53—59. Бабенко Л.И. Песочинский курганный могильник скифского времени. — Харьков, 2005. Бабенко Л.И. Спорядження коня у населення Сіверськодонецького регіону (за матеріалами поховальних пам’яток V ст. до н. е.) // Проблемы археологии восточной Европы. — Харьков, 2008. — С. 28—38. Бессонова С.С., Скорый С.А. Погребение скифского воина из Акташского могильника в восточном Крыму // СА. — 1986. — № 4. — С. 158—169. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 478 Бобринской А.А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — СПб, 1894. — Т. II. Бобринской А.А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — СПб, 1901. — Т. III. Бобринской А.А. исследования в Чигиринском уезде Киевской губернии в 1907 году // иАК. — 1910. — № 35. — С. 48—60. Бокий Н.М. Археологические работы на Кировоградщине в 1968 году // АиУ 1968 г. — К., 1971. — вып. 3. — С. 154—159. Древности Приднепровья. — К., 1899. — вып. 2. Зарайская Н.П., Привалов А.И. Скифские памятники Шевченковского могильника // ДАС. — 1992. — вып. 2. — С. 118—160. Ильинская В.А. Скифы Днепровского лесостепного левобережья. — К., 1968. Ильинская В.А. Скифская узда IV в. до н. э. // Скифские древности. — К., 1973. — С. 42—63. Ильинская В.А. Раннескифские курганы бассейна р. Тясмин. — К., 1975. Каталог выставки XI Археологического съезда в Киеве. — К., 1899. Ковальова І.Ф. Комплекс кінського спорядження із кургану 3/208 біля м. Підгороднього // Старожитності Степо- вого Причорномор’я і Криму. — 2009. — Т. XV. — С. 67—69. Ковалева И.Ф., Мухопад С.Е. Скифские памятники Орельско-Самарского междуречья // Курганные древности Степного Поднепровья III—I тыс. до н. э. — Днепропетровск, 1979. — вып. 3. — С. 111—123. Могилов О.Д. Спорядження коня скіфської доби у лісостепу Східної Європи. — К.; Камʼянець-Подільський, 2008. Могилов А.Д., Диденко С.В. Принадлежности конского снаряжения скифского типа одной из коллекций Нацио- нального музея истории Украины // Stratum plus. — 2005—2009. — № 3. — С. 195—216. Могилов А.Д., Диденко С.В. Курган 5 у с. Берестняги — памятник среднескифского времени в Поросье // РА. — 2008. — № 4. — С. 84—90. Мозолевский Б.Н. Скифские погребения у с. Нагорное близ г. Орджоникидзе на Днепропетровщине // Скифские древности. — К., 1973. — С. 187—234. Монахов С.Ю. греческие амфоры в Причерноморье. Типология амфор ведущих центров-экспортеров товаров в керамической таре. Каталог-определитель. — М.; Саратов, 2003. Монахов С.Ю. греческие амфоры в Причерноморье. Комплексы керамической тары VII—II веков до н. э. — Са- ратов, 1999. Мурзин В.Ю., Ролле Р., Херц В., Махортых С.В., Белозор В.П. исследования совместной Украинско-Немецкой ар- хеологической экспедиции в 1998 г. — К., 1999. Отрощенко В.В., Рассамакин Ю.Я. Раскопки скифского кургана у с. великая Знаменка // АО 1974 г. — М, 1986. — С. 285—286. Плешивенко А.Г. исследование скифских курганов в Днепровском Надпорожье // Древности Степного Причер- номорья и Крыма. — Запорожье, 1991. — С. 143—152. Покровська Є.Ф., Діденко О.П. Кургани скіфського часу біля Умані // Археологія. — 1970. — XXIII. — С. 65—79. Ролле Р., Махортих С.В., Черненко Є.В. Комплекс кінського спорядження середини 1 тис. до н. е. з басейну ворск- ли // Більське городище та його округа (до 100-річчя початку польових досліджень). — К., 2006. — С. 101—104. Ромашко В.А., Скорый С.А. Близнец-2: скифский аристократический курган в Днепровском Правобережном Над- порожье. — Днепропетровск, 2009. Силантьева Л.Ф. Некрополь Нимфея // МиА. — 1959. — № 69. — С. 5—107. Скорый С.А. Стеблев: скифский могильник в Поросье. — К., 1997. Соколова О.Ю., Павличенко Н.А., Каспаров А.К. Новые находки на территории Нимфейского некрополя // Hyperboreus. — 1999. — Vol. 5. — С. 326—339. Тереножкин А.И., Ильинская В.А., Мозолевский Б.Н. Скифский могильник гайманово Поле (раскопки 1968 г.) // Скифы и сарматы. — К., 1977. — С. 152—199. Тереножкин А.И., Мозолевский Б.Н., Ильинская В.А. Отчет о работе Скифской среднеднепровской экспедиции 1974 г. // НА ІА НАНУ. — 1974/22. Шрамко Б.А. Бельское городище скифской эпохи (город гелон). — К., 1987. Яковенко Э.В., Черненко Е.В., Корпусова В.Н. Описание скифских погребений в курганах восточного Крыма // Древности восточного Крыма. — К., 1970. — С. 136—179. Dusek M. Thrakisches Gräberfeld der Hallstattzeit in Chotín. — Bratislava, 1966. Robinson D.M. Excavations at Olynthus. Metal and minor miscellaneous finds, an original contribution to greek life. — Baltimore, 1941. — X. Надійшла 15.03.2016 ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 79 А.Д. Могилов СКиФСКиЕ «ЗАМОЧКОвиДНЫЕ» ПРивЕСКи Скифские «замочковидные» привески являются характерными украшениями узды скифского времени. Они ис- пользовались в конской узде, соединяя различные ремни между собой, а также служа их креплению к удилам и псалиям. Одновременно они выступали и украшениями. в зависимости от формы, выделяется несколько их типов. Подвески в виде «замочков» в раннескифское время изготовлялись из железа, а в среднескифский пери- од — из бронзы. ведерковидные привески среднескифской эпохи также отливались из бронзы. Корзиноподоб- ные подвески отличаются немногочисленностью. O.D. Mohylov SCyTHIan «LOCk-SHapED» pEnDanTS Scythian «lock-shaped» pendants are peculiar decorations of Scythian period bridle. They were used in horse bridle joining various straps, and also serving for their fixing to a bit and psalia. They used to be the decoration at the same time. They are divided into several types according to their shape. pendants in shape of «locks» were made of iron in the Early Scythian period and of bronze in the Middle Scythian period. Bucket-shaped pendants of the Middle Scythian period were also casted of bronze. Basket-shaped pendants are remarkable for their small number. Н.О. Сон, І.М. Шейко МЕТАЛЕВІ СВІТИЛЬНИКИ З ОЛЬВІЇ ТА ТІРИ У публікації введено до наукового обігу серію світильників з металу, які походять з території античних Тіри та Ольвії. Каталог виробів доповнює узагальнення щодо найближчих аналогій, а також уточнює датування 1. К л ю ч о в і с л о в а: античність, світильники з металу, Ольвія, Тіра. © Н.О. СОН, І.М. ШЕЙКО, 2016 1 висловлюємо щиру вдячність доктору історичних наук Буйських Аллі валеріївні та доктору історич- них наук, професору Сорочану Сергію Борисовичу за допомогу у роботі над статтею. Однією з важливих категорій археологічного матеріалу є світильники, які масово виготов- лялись на задоволення потреб мешканців ан- тичного світу. Найбільшого поширення набу- ли глиняні екземпляри, проте, поряд з ними, виробляли кам’яні та металеві світильники. Частка останніх серед довізної та місцевої про- дукції Тіри та Ольвії незначна та складає лише десять світильників, і тому заслуговує на особ- ливу увагу. Світильники з металу є доволі рідкісним ти- пом виробів. Не зважаючи на свою довговіч- ність, вони не отримали поширення у згаданому регіоні. Сім екземплярів виготовлено із бронзи та три — зі свинцю. Представлено різноманітні форми: як відкритого типу, так і закритого, крім того, у колекції є два фігурних світильника. Два світильника мають два ріжки та спеціальні пет- лі для підвішування на ланцюжок. Усі згадані вироби є унікальними як для Тіри, так і Ольвії, тому слід розглянути кожен екземпляр окремо. Металеві світильники, що походять з роз- копок Тіри, складають чотири екземпляри: три бронзових та один свинцевий. Найцікавішим серед них є фігурний бронзовий світильник у вигляді голови чоловіка, що привертає увагу в першу чергу (рис. 1, 1). Металеві світильники

Скіфські "замочкоподібні" підвіски

Репозитарії

Схожі ресурси