Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти)

Уперше публікуються традиційні прикраси готського жіночого костюма доби раннього середньовіччя VI— VII ст. з колекції Національного музею історії України.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Хардаєв, В.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2016
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Публікації археологічного матеріалу
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195066
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти) / В.М. Хардаєв // Археологія. — 2016. — №. 4. — С. 87–99. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-195066
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1950662023-12-03T12:34:30Z Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти) Хардаєв, В.М. Публікації археологічного матеріалу Уперше публікуються традиційні прикраси готського жіночого костюма доби раннього середньовіччя VI— VII ст. з колекції Національного музею історії України. Archaeological materials described in the article from the 6th and 7th centuries burials of women indicate that a peculiar for the Goths festive women’s dress was spread among the Germanic population of Tauria on the south coast, in the SouthWestern Crimea, as well as in Kerch in the Early Middle Age. Neither written, nor iconographic sources do not offer any concrete data on the Crimean Goths’ clothes of this period. It is possible to study their dress only after archaeological finds. The Museum’s collection of jewelry ornaments for the Gothic women’s dress, which were part of the funeral equipment in the Crimean necropoleis, contains pair silver gilt bow and radiate brooches of small and large sizes, huge silver belt buckles of different types, and also a series of gold hoop earrings with a polyhedron-shaped bead, gold pectoral crosses and silver bracelets. These decorative accessories can serve as chronological indicators for dating the graves and funeral objects. To define the types of jewelry ornaments the author uses the classification of items, which had been already developed in numerous scientific publications. Описываемые в статье археологические материалы из женских захоронений VI—VII вв. свидетельствуют о том, что в период раннего средневековья среди германского населения Таврии на южном побережье, в Юго-Западном Крыму, а также в Керчи получил распространение характерный для готов женский праздничный наряд. Конкретными данными об одежде крымских готов этого периода, как письменные, так и иконографические источники не располагают. Изучение костюма возможно только по археологическим находкам. Музейная коллекция украшений готского женского костюма из состава погребального инвентаря крымских некрополей включает парные серебряные позолоченные двущитковые и пальчатые малые и большие фибулы, разнотипные серебряные массивные поясные пряжки, а также серию золотых однобусинных серёжек, нательных крестиков и серебряных браслетов. Эти декоративные детали одежды могут служить хронологическими индикаторами для определения датировки могил и погребального инвентаря. Классификация изделий, разработанная в многочисленных научных публикациях, использована автором статьи для их типологизации. 2016 Article Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти) / В.М. Хардаєв // Археологія. — 2016. — №. 4. — С. 87–99. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195066 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу
spellingShingle	Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу Хардаєв, В.М. Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти) Археологія
description	Уперше публікуються традиційні прикраси готського жіночого костюма доби раннього середньовіччя VI— VII ст. з колекції Національного музею історії України.
format	Article
author	Хардаєв, В.М.
author_facet	Хардаєв, В.М.
author_sort	Хардаєв, В.М.
title	Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти)
title_short	Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти)
title_full	Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти)
title_fullStr	Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти)
title_full_unstemmed	Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти)
title_sort	прикраси готського жіночого костюма vi—vii ст. (невідомі артефакти)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Публікації археологічного матеріалу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195066
citation_txt	Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти) / В.М. Хардаєв // Археологія. — 2016. — №. 4. — С. 87–99. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT hardaêvvm prikrasigotsʹkogožínočogokostûmaviviistnevídomíartefakti
first_indexed	2025-07-16T22:48:17Z
last_indexed	2025-07-16T22:48:17Z
_version_	1837845549077757952
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 87 Topoleanu F. Lămpile antice din coleţiile Muzeului Judeţean de Istorie şi Arheologie Prahova — Ploieşti. — Ploieşti, 2012. Touchais G. Chronique des fouilles et découvertes archéologiques en Gréce en 1985 // BCH. — Paris, 1986. — CX. — P. 671—661. Treister M. Bronze lamps of the hellenistic period and the first centuries A.D. in the North Pontic area // Lychnological acts, 1. Actes du 1er Congrès international d’études sur le luminaire antique (Nyon, Genève, 29.9. — 4.10.2003), Montagnac, 2005. — Р. 293—298. Vogell A. Griechische Altertümer südrussischen Fundorts aus dem Besitze des Herrn. — Cassel, 1908. Надійшла 11.11.2016 Н.А. Сон, И.Н. Шейко Металлические светильники из Ольвии и тиРы в статье опубликованы металлические светильники из Ольвии и тиры, которые являются уникальными наход- ками на античных памятниках. Представлено четыре тирских и шесть ольвийских изделия разных временных периодов — от VI в. до н. э. — до VI в. н. э. Датирование изделий производилось не только по морфологии формы, но также по найденным аналогиям металлических и глиняных светильников. Представлены как бронзовые, так и свинцовые изделия. следует отметить, что металлические осветительные приборы служили прототипами для глиняных, более распространенных и дешевых в изготовлении. наличие более поздних светильников в Ольвии и тире может быть объяснено как римским присутствием в обозначенном регионе, так и другими факторами. ста- тью дополняет каталог изделий с описанием, параметрами светильников, а также местом хранения находок. N.O. Son, I.M. Sheiko MetAL LAMPs FroM oLBIA AND tyrAs Metal lamps from olbia and tyras, unique finds in the ancient settlements, are presented in the article. there are four tyrian and six olbian items of different time periods: from the 6th century BC to 6th century AD. the dating of the lamps was performed not only based on their morphology, but also on found analogies made of metal and clay. Bronze and lead lamps are presented. It should be noted that the metal lighting devices served as prototypes for the clay ones, the more common and cheaper in manufacturing. the occurrence of the later examples of lamps in olbia and tyras can be explained by the roman presence in the designated region and by other factors. the article complements the catalogue with detailed description, lamps parameters, as well as storing places of the finds. В.М. Хардаєв Прикраси готського жіночого костюМа VI—VII ст. (невідомі артефакти) Уперше публікуються традиційні прикраси готського жіночого костюма доби раннього середньовіччя VI— VII ст. з колекції Національного музею історії України. К л ю ч о в і с л о в а: Крим, готи, деталі костюма, раннє середньовіччя, VI—VII ст. © в.М. ХаРДаєв , 2016 У колекції Музею історичних коштовностей України — філії національного музею історії України (нМІУ), серед археологічних пам’яток ювелірного мистецтва раннього середньовіччя зберігаються дуже цікаві золоті та срібні при- краси з жіночих готських поховань. вони похо- дять з тих регіонів криму, де мешкали герман- ські племена в VI—VII ст.: на південному березі, у Південно-західному криму та керченському півострові. Ці яскраві вишукані ювелірні ви- ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 488 роби разом з багатьма іншими були подарова- ні нМІУ відомим приватним колекціонером с.М. Платоновим у 1999—2000 рр. на превеликий жаль, речі знаходяться в му- зеї як безпаспортні випадкові знахідки, які по- ходять із грабіжницьких розкопок. Проте, не- зважаючи на відсутність документованих даних про місце та час знахідок, їхньої чіткої фіксації in situ, відсутність інформації про відповідний археологічний об’єкт та супровідний похо- вальний інвентар, ми вважаємо, що ці унікаль- ні предмети повинні бути введені до наукового обігу, тому що мають велике значення як ана- логії, за допомогою яких можливо проводити більш повне, комплексне вивчення питань, що стосуються декоративного оформлення тради- ційних святкових костюмів готських жінок. серед письмових та образотворчих пам’яток відсутні дані щодо вбрання представниць ви- щих верств населення кримської Готії доби ран- нього середньовіччя. єдиним джерелом для нас можуть слугувати матеріали археологічних до- сліджень поховань готських некрополів. архео- логічні джерела зберігають об’єктивну інформа- цію про всі без винятку події, які відобразились в пам’ятках матеріальної культури (комар 2006, с. 7). за останні роки зросла кількість археологіч- них знахідок, інтерпретація яких стала основою для відтворення костюма готського населен- ня криму. специфічні особливості костюма як культурно-історичного та хронологічного дже- рела спонукали дослідників до його вивчення. У костюмах вищих верств населення криму важливу роль відігравали ювелірні оздоби, ви- готовлені із золота та срібла, іноді інкрустовані самоцвітами чи кольоровим склом. Дослідни- ки звертають увагу на появу своєрідного, влас- тивого тільки для готів комплекту прикрас, до якого входили великі пряжки з прямокутним чи ромбічним щитком, великі орлиноголові пряж- ки, а також пальчасті та двопластинчасті фібу- ли. У деяких випадках дорогоцінні комплекти доповнювались різноманітними особистими жіночими прикрасами візантійського кола — сережками, нагрудними підвісками-амулетами, рідше — браслетами, які були поширені серед речового інвентарю могильників VI—VII ст. Боспору, Херсонеса та Південного криму. У пропонованій статті дається типологія комплекту ювелірних прикрас, обґрунтовуєть- ся їхнє датування, також визначається місце та роль цих пам’яток у ранньосередньовічному готському жіночому святковому вбранні. згідно з матеріалами досліджень могиль- ників, у цей час на Боспорі та у Південно- західному криму носили специфічне (за визна- ченням а.к. амброза — готське) жіноче вбран- ня з великими пряжками до широких поясів та парними фібулами до накидки, або плаща (ам- броз 1974, с. 24). вони були важливими деталя- ми костюма у традиції, яка, на думку багатьох вчених, виникла ще в V ст. на середньому Ду-V ст. на середньому Ду- наї, під впливом провінційно-римської моди у середовищі поліетнічної верхівки гунської дер- жави (Хайрединова 2002, с. 34, рис. 1; 2в; амб- роз 1968, с. 10 ). за даними а.к. амброза, подібна мода склалась у кінці IV — початку V ст. у захід- них римських провінціях наприкінці IV — почат- ку V ст., серед германських гето-гепідських пле- мен (амброз 1968, с. 18, 24). таким чином, мода носити з костюмом, до складу якого входив пояс з великою пряжкою, пару однакових фібул, була розповсюджена уздовж Рейнсько-Дунайського лімесу. вона стає своєрідним виявом напіввар- варської провінційно-римської культури, носі- ями якої були різні групи варварів, переважно германців, що перебували на військовій служ- бі у західно-Римській імперії у статусі федератів Рис. 1. типи великих готських пряжок (за класифікацією а.к. амброза): 1 — варіант 3; 2 — варіант 5; 3 — варіант 6; 4 — перша південнокримська група; 5 — з ромбічним щитком ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 89 (Щукин 2005, с. 147). У VI ст. ця етнокультурна традиція залишилася тільки у вестготів Іспанії та Франції, остготів Італії та готів криму (Bierbrauer 1975, с. 80—84; амброз 1995, с. 61). Реконструкції різних типів готського жі- ночого вбрання можливо здійснити на основі розміщення функціональних деталей одягу, що зафіксовані in situ та складають єдиний гарні- тур, застосовуючи при цьому порівняльні дані археологічних досліджень у різних регіонах розселення германських племен. У цілісному вигляді це вбрання було поширене в криму, середньому Подунав’ї та тисі, Італії, Іспанії та Південній Франції (амброз 1968, с. 14). Розглянемо окремо всі названі ювелірні ви- роби з музею, що прикрашали костюм. за технікою виготовлення та художньо- стилістичними ознаками підготовлено їхню атрибуцію, підтверджену результатами порів- няльного аналізу з аналогічними речами з вже відомих поховальних комплексів, що класи- фіковані у спеціальній літературі. в публікаці- ях, як правило, в окремі групи поєднано великі пряжки з прямокутним щитком, орлиноголові та з ромбічним щитком. вони за формою, кон- струкцією та декором схожі на музейні (рис. 1). великі пряжки з прямокутним щитком за декором дослідники поділяють на шість варі- антів (амброз 1971, с. 102—115; айбабин, Хай-—115; айбабин, Хай- рединова 2008, с. 19—27, рис. 13—16). До пряжок варіанта 3 належить музейна срібна пряжка довжиною 11,4 см, з рамкою з круглого в перетині гладкого кільця овальної форми, відлитого плаского багатогранного трикутного язичка з переднім загостреним кін- цем у вигляді стилізованого зображення голо- ви тварини чи хижого птаха, та декорованою гранчастими рельєфними трикутними висту- пами розширеною основою. коробчастий щи- ток складної конструкції. нижня платівка глад- ка, поле верхньої платівки з гладким вузьким бортиком суцільно вкрите рельєфним орна- ментом з волютоподібних та s-подібних зави-s-подібних зави- тків, що поміщені у двох виділених прямокут- них рамках. Орнаментальні мотиви подібних прикрас були виконані в процесі лиття та до- опрацьовані різцем. У чотирьох кутах вну- трішнього прямокутника та в центрі розміще- ні напаяні круглі гнізда з червоними скляни- ми вставками. По чотирьох кутах зовнішньої рамки прямокутника верхньої платівки щит- ка та нижньої платівки в пробиті круглі отвори вставлено чотири штифти з маленькими деко- ративними півсферичними головками, за до- помогою яких кінець ременя кріпився усеред- ині щитка. на поверхні язичка та щитка місця- ми збереглися залишки позолоти. кримські пряжки варіанта 3, як справед- ливо зазначив а.к. амброз, з яким був згоден О.І. айбабін, виконані в криму за остготськими зразками у VI — першій половині VII ст. (амб- роз 1974, с. 234; айбабин 1990, с. 30). Пряжки цього типу було знайдено у багатьох місцях тав- рійського півострова: в Гурзуфі, у склепі 683 зі скалистого, у склепі 169 зі суук-су, у склепі 42 похованні 1 з лучистого, у підбійній могилі 21 з чуфут-кале, у склепі 1875 р. з керчі тощо. судячи з твору Прокопія кесарійського «Про будови», кримські готи прийняли хрис- тиянство ще в першій половині V ст. (Проко-Проко- пий кесарийский 1939, с. 35—110). з середини V ст. християнізація германського населення тавріки почала поступово впливати на похо- вальний обряд у склепах, підбійних та різно- типних ґрунтових могилах. саме тоді на некро- полях Боспору та Херсонеса з’явились склепи з похованнями християн. Проте у V—VII ст., як і раніше померлих ховали з різноманітним, а інколи навіть численним інвентарем. з першої половини VI ст. у Південно-західному кри- му входили в ужиток пряжки з християнською Рис. 2. типи візантійських хрес- тів (за класифікацією е.а. Хай- редінової): 1 — тип 2, варіант 1; 2 — тип 4 варіанти 1—2 ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 490 символікою, а в VII ст. натільні хрестики, поді- бні до музейних (рис. 2) (айбабин 1990, с. 58, 165, 180; айбабин 2003, с. 125, табл. 39; Хайре- динова 2007, с. 151—182, рис. 1, 8; 2, 11). До пряжок варіанта 5 належить дві одно- типні срібні пряжки довжиною близько 8,0 см, з рамкою з круглого в перетині гладкого кільця овальної форми, литим пласким двогранним трикутним язичком із переднім загостреним кінцем у вигляді стилізованого зображення го- лови тварини чи хижого птаха та декорованим рельєфними гранчастими виступами розшире- ним торцем. Щиток виконано з прямокутної штампованої платівки зігнутої навпіл. на поверхні верхньої платівки двопластинчасто- го прямокутного щитка, у центрі виділеної рам- ки відтиснутий рівнокінцевий візантійський рельєфний хрест із трикутними заглиблення- ми на розширених кінцях. з чотирьох кутів рам- ки прямокутника верхньої платівки щитка та нижньої платівки пробито круглі отвори та встав- лено чотири штифти з маленькими декоратив- ними кулястими головками, за допомогою яких кінець ременя кріпився усередині щитка. Пряж- ки варіанта 5 відомі тільки в криму з другої по- ловини VI ст. за формою та конструкцією язич-VI ст. за формою та конструкцією язич- ка та щитка вони близькі до германських пряжок варіантів 1—2 (за а.к. амброзом). але кільце та декор характерні для візантійської продукції. на думку О.І. айбабіна та е.а. Хайредінової, поді- бні вироби, можливо, виготовлялися в ювелір- них майстернях Херсонеса (айбабин 1990, с. 31; айбабин, Хайрединова 2008, с. 27, рис. 15, 9, 16; 21; 23). Багато аналогічних пряжок знаходили в некрополях криму: у склепах 41, 50 та підбійній могилі 117 з чуфут-кале, у склепі 62 з Херсоне- са, у склепах 107, 418, 449 та підбійній могилі 433 зі скалистого, у склепі 216 та 77 похованні 1 з лучистого (Хайрединова 1999, с. 334—348). Що стосується натільних хрестиків з музей- ної колекції, слід визначити, що за своєю фор- мою, технікою вироблення та декором, згідно з класифікацією е.а. Хайредінової, вони нале- жать до двох типів (Хайрединова 2007, с. 151— 182, рис. 1, 8; 2, 9—11). Перший — до типу 2 варіанта 1 — золотий чотирикінцевий хрест розміром 4,4 × 3,0 см, виготовлений з порож- нистих круглих у перетині трубочок, які згор- нуті з вузьких штампованих смужок із запая- ними та шліфованими краями. торці чотирьох гілок хреста закриті та запаяні тонкими кру- глими платівками. У центрі перехрестя розмі- щене напаяне овальне гніздо із опуклою шлі- фованою вставкою глухого зеленого скла. До верхньої гілки припаяна кругла маленька плас- тинчаста петелька для підвішування, що скру- чена в кільце з вузької рифленої смужки. Біль- шість хрестів типу 2 варіанта 1 виявлені у склепі 38 похованні 6; склепі 176 похованні 4 середини VII ст. з лучистого, у константинополі з колек- ції Думбартон-Окса, у склепі кінця VI — пер- шої половини VII ст. з аксіополіса (Румунія), у складі скарбу VII ст. з Мерсіни (туреччина). Другий хрест подібний до хрестів типу 4 варіан- тів 1—2 — рівнокінцевий золотий хрест розмі- ром 4,6 × 3,8 см, у вигляді п’яти спаяних круглих золотих гнізд. Одне велике гніздо розміщено в центрі, чотири менші з однаковим діаметром гнізда, що утворюють чотири гілки хреста, при- паяні до чотирьох боків центрального гнізда. Усі гнізда заповнені опуклими гладкими вставками глухого темно-синього, майже чорного скла. До верхнього гнізда припаяна золота петелька для підвішування зі скрученої в кільце тисне- ної рифленої широкої смужки. краї гнізд окан- товані тонкою золотою сканною дротинкою. Місця з’єднання гнізд обкручені декоративни- ми скобами з подібних золотих дротинок. Хрес- ти близькі за типом до нашого належать до дуже рідкісних знахідок. Подібні вироби було вияв- лено у склепі 146 похованні 3 початку VIII ст. з лучистого, на території могильника суук-су в похованнях верхнього шару кінця VII ст. (ross 1965, p. 23, 137, tabl. XXIV, 18; XCVII, 1; айба- бин 1993, с. 128; Репников 1906, с. 74, табл. 12, 7; radulescu, Lungu 1989, p. 2583—2584, fig. 15; Банк 1966, с. 293, 294, № 103а, 107а.). четверту музейну срібну пряжку з прямокут- ним щитком, рамкою у формі овального кільця та трикутним язичком за типологією слід відне- сти до пряжок варіанта 6. Характерним декором на пряжках цього типу є відтиснуте у виділеній прямокутній рамці верхньої платівки щитка ре- льєфне зображення лева у профіль у повний зріст із роззявленою пащею та довгою хвиляс- тою гривою, що йде справа наліво. Пряжки варі- анта 6 відрізняються від вищезгаданих не тільки декором щитка, але й більшим розміром. Музей- на пряжка має довжину 13,4 см. У чотирьох кутах рамки прямокутника верхньої платівки щитка та нижньої платівки пробиті круглі отвори вставле- но чотири штифти з великими декоративними півсферичними голівками, за допомогою яких кінець ременя кріпився усередині щитка. на думку О.І. айбабіна та е.а. Хайредіно- вої, зображення лева, так само як і хреста, нале- жать до християнської символіки та є характер- ною ознакою візантійських виробів. за межами Південно-західного криму аналогічні пряжки поки що не відомі. вони зроблені місцевими ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 91 майстрами. Фігурки лева генетично пов’язані з візантійськими прототипами першої полови- ни VII ст., разом з цим, пряжки близькі за кон- струкцією до гепідських з Подунав’я. Пряжки варіанта 6 були виявлені у могилах 67, 71, 155, 196, 198 та у склепі 153 із суук-су, у склепі 403 зі скалистого та у склепах 10, 122а, 176, 181, 228 з лучистого (айбабин 1990, с. 32; айбабин, Хай- рединова 2008, с. 27, рис. 16, 7, 16, 22, 24). Поміж готських пряжок із музейної колек- ції, своєю оригінальною формою та багатим де- коративним оформленням вирізняється велика поясна орлиноголова срібна пряжка. Подібні вироби за розмірами та декором а.к. амброз та л.О. Мацулевич поділили на дві типологічні групи: південнокримські та боспорські (амброз 1968, с. 14; Мацулевич 1933, с. 44—49). Музей- на поясна прикраса за типологією належить до пряжок першої, південнокримської групи, вони масивніші та багатше орнаментовані ніж кер- ченські (айбабін, 1990, с. 32—33; амброз 1968, с. 13—15 ). вона подібно всім південнокрим- ським орлиноголовим пряжкам складається з трьох частин: рамки, рухомого язичка та щитка. Її загальна довжина становить близько 20 см. Поверхня передньої частини масивної пластин- частої рамки у вигляді півмісяця, прикрашена при відливанні одним чи двома горизонтальни- ми рядками s-подібних та вісімкоподібних ре- льєфних завитків. Поміж рядків прорізано вузь- кий подвійний розділювальний поясок. тильні кінці орнаментованої поверхні рамки відлиті у формі стилізованих зображень голівок тварин, що дивляться одна на одну, з очами у вигляді циліндричних гнізд зі вставками темно-синього скла. Посередині передньої частини кільця є за- глиблення для фіксування кінця язичка. литий пластинчастий язичок зі сплощени- ми орнаментованими високими боками має форму трикутника з переднім кінцем у вигляді голови птаха з дзьобом та напаяні циліндрич- ні гнізда зі вставками темно-синього скла, що імітують очі. видовжений щиток відлитий разом з підпря- мокутним виступом, в його тильній частині, що завершується голівкою хижого птаха. До пере- дньої частини щитка припаяно та закріплено двома заклепками довгий пластинчастий, зігну- тий навпіл з двома петельками тримач задньої поперечини кільця пряжки. Поміж нижньою та верхньою платівками щитка вставлявся кінець широкого шкіряного ременя, який закріплював- ся срібними цвяшками із пласкими виступаючи- ми круглими головками. Цими же цвяшками до платівки тримача зі зворотного боку кріпилися для підсилення вузькі бронзові платівки. Усеред- ині щитка зафіксовані залишки шкіри від поя- са. з країв щиток оздоблено шістьма напаяними округлими циліндричними гніздами зі вставками темно-синього скла, центр прикрашає овальне гніздо із світло-зеленою скляною вставкою. Біч- на поверхня язичка, щитка з виступом та дзьоб птаха суцільно декоровані рельєфним орнамен- том з волютоподібних та s-подібних завитків, що поміщенні у виділених прямокутних рам- ках та смужках. Орнаментальні мотиви подібних прикрас були виконані в процесі відливання та доопрацьовані різцем (Шаблавина 2005, с. 109— 115). Для повної типологізації аналогічних виробів велике значення має еволюція довжи- ни тримача передньої частини щитка. за цією ознакою орлиноголові пряжки ділять на п’ять варіантів (айбабин 1990, с. 32—33; айбабин, Хайрединова 2008, с. 20, рис. 12). У нашої пряжки довжина тримача стано- вить близько 3,4 см, тож за класифікацєю а.и. айбабіна вона належить відповідно до п’ятого варіанта. за гіпотезою а.к. амброза та е.а. Хай- редінової, великі орлиноголові пряжки виник- ли на Дунаї у гепідів, які мали тісні контакти з ювелірним мистецтвом остготів Італії. Упро- довж першої половини VI ст. подібні поясні деталі були запозичені готським населенням спочатку Південно-західного криму, а вже потім Боспору. Їх використовували майже до кінця VII ст. (амброз 1968, с. 17; Хайрединова 2002, с. 35; айбабін 1990, с. 32—35). Орлиного- лові пряжки південно-західного типу було зна- йдено у склепах 46, 56, 161, 162, підбійних мо- гилах 28, 61, 77, 78, 86, 89, 124, 154 із суук-су; у склепі 420 зі скалистого, у склепах 10, 38, 42, 43, 46, 54, похованнях 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11, 12, 17, 38, 43, 54 з лучистого, у склепі 257 похованні 6 з городища ескі-кермен та з території могиль- ника чуфут-кале. слід зазначити, що детальне вивчення суук-су дозволяє датувати знайдені в його некрополі пряжки другою половиною VI—VII ст. (Пудовин 1961, с. 183—184; Реп- ников 1906, 1907, табл. VIII, 3, 4; IX, 5, 7, 8, 9; XIV, 1, 2, 3, 5; кропоткин 1958, с. 4—8, рис. 3, 2; Zasetskaya 2004, no. 1, 2). Яскравіший та виразніший вплив Подунав’я на ювелірне мистецтво криму проявився на слабко вивчених великих пряжках із звуженим назад ромбічним щитком. вони добре датовані супроводжуючими поховальними комплекса- ми другої половини VI—VII ст. великі пряжки з ромбічним щитком довжи- ною від 18 до 20 см, досить детально розглянуті ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 492 в працях багатьох вчених, зокрема а.к. амбро- за та Э.в. веймарна. вони вважали ці вироби продукцією кримських ремісників нащадків гепідських майстрів, що переселилися на півострів близько V ст. (амброз 1968, с. 17—22; веймарн, амброз 1980, с. 249—261). Розкішна музейна велика срібна пряжка до- вжиною 20,0 см, з ромбічним щитком за кон- струкцією, способом кріплення на ремені, фор- мою, декоративним оформленням рамки та язичка подібна до синхронних південнокрим- ських орлиноголових великих пряжок варіан- та 5, за винятком того, що довгий пластинчас- тий, зігнутий навпіл з двома петельками тримач задньої поперечини рамки пряжки не прикле- паний до передньої частини щитка, а відлитий разом із щитком. згідно класифікації а.к. амб- роза наша поясна прикраса за орнаменталь- ними деталями декору щитка відноситься до варіанта 1 (амброз 1968, с. 17—20, рис. 3, 1). Однотипні пряжки в центрі внутрішнього поля прикрашені чотирипелюстковим або хрестоподібним гніздом із зеленими скляними вставками, з боків передньої частини, під три- мачем виділено при відливці рельєфний орна- мент із симетрично різьбленими схематични- ми зображеннями голів тварин, що схилені, на довгих шиях, які переходять у ромбічну рельєфну пласку й гладку рамку, що облямовує внутрішнє поле. Подібна орнаментальна схе- ма цілком чужа півдню європи. Однак схожі орнаментальні мотиви розповсюджені у декорі скандинавських фібул (salin 1904, с. 129—134, рис. 518—519; амброз 1968, с. 17—18, рис. 3, 4, 8, 12). Отакі деталі декору пряжок, як попере- чна нарізка стрічок та внутрішнього поля, а го- ловне, нерегулярна насічка, можуть бути по- яснені як вкрай невміла спроба імітувати хи- мерну та складну для виконання анімалістичну орнаментику речей «I скандинавського стилю». кінець щитка пряжок цього типу прикраше- ний улюбленим у скандинавському мистецтві зображенням морди тварини з витріщеними очима та широкими ніздрями, яка за традиці- єю упирається в чоловічу голову (амброз 1968, с. 18, рис. 3, 4, 7, 8; айбабин, Хайрединова 2008, с. 20, рис. 12, 51; 13, 5). У скандинавії подібні пряжки не виявлені, аналогічна система декору представлена там лише на ніжках фібул «I скан- динавського стилю» (амброз 1968, с. 18, рис. 3, 4, 6, 8, 12). Даних стосовно прямих зв’язків кри- му із скандинавією немає. тільки у Подунав’ї відомі окремі знахідки фібул північних типів та їх місцеві наслідування. також у цьому регіоні біля міст Дьюла в Угорщині та поблизу Форлі в Північній Італії трапляються поодинокі великі ромбічні пряжки, за композицією дуже подібні до нашої пряжки (Alfieri, Arias, Montanari, Degani 1958, c. 39—54; Csallani 1961, с. 331—333, tabl. CXCII, 2). Їхня орнаментика у звіриному стилі характерна для першої половини VI ст. (salin1904, с. 355, рис. 134, 518, 519). таким чи- ном, кримські ромбічні пряжки другої полови- ни VI—VII ст. робилися за прототипами більш ранніх гото-гепідських дунайських пряжок типу Форлі-Дьюла, які у свою чергу були прикраше- ні північним орнаментом під впливом скан- динавського мистецтва початку VI ст. (аrbman 1945, c. 88—101). Під час дослідження поховальних комплек- сів у готських некрополях криму виявилось, що до складу металевих прикрас жіночого костюма Рис. 3. типи готських фібул (за а.к. амброзом, О.І. айбабіним та Г. кюном): 1 — великі двопластинчасті (підва- ріант II в-I); 2 — маленькі пальчасті (варіант I); 3 — типу Удіне-Планіс (аквілея) ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 93 разом з великою пряжкою входили двопластин- часті та пальчасті фібули різних типів (рис. 3). Дві однотипні музейні великі двопластин- часті срібні фібули довжиною 19 см, відповід- но до класифікації а.к. амброза, за формою, декором та довжиною ніжки належать до фібул підваріанта IIв—1 (амброз 1966, с. 86—89, 91). вони відлиті у формі шестикутної головки з трьома маленькими загостреними виступами- кнопками, дугоподібної ребристої спинки та довгої багатокутної двосхилої ніжки, декоро- вані золоченими штампованими пластинчас- тими орнаментованими накладками, які за- кріплені на фібулі тонкими заклепками. на звороті такими ж заклепками прикріплено пружинний голковий замок. Подібні фібули, на думку а.к. амброза, були завезені до криму з Подунав’я у другій половині VI — першій по- ловині VII ст. (амброз 1971, с. 114, 116, рис. II, 23; амброз 1988, с. 7, 9—11, рис. 1). великі двопластинчасті фібули цього типу знайдені у склепі 420, зі скалистого та у скле- пах 10, 42, 102, 181, 207, 213 з лучистого. слід зазначити, що у Південно-західному криму та на Боспорі двопластинчасті фібули були складовою частиною костюма з великими пряжками подібними до тих, що представлені в музейній колекції (рис. 4). У цих регіонах кри- му в другій половині VI—VII ст. вбрання, як правило, застібали не тільки двопластинчасти- ми, а й пальчастими фібулами різних типів. У колекції музею зберігаються три пари пальчастих застібок. Дві пари маленьких фі- бул, довжиною біля 8,0 см, відлиті зі срібла з півкруглою голівкою. з них — дві однотипні прикраси з п’ятьма та дві — з трьома сферич- ними виступами-пальцями, дугоподібною ре- бристою гладкої спинкою та ромбічною ніж- кою, що закінчується сферичним виступом. Ромбічні ніжки та напівкруглі голівки двох п’ятипальчастих фібул декоровані рельєфним кербшнітним різьбленням (техніка гранчасто- виїмчастого різьблення) та позолочені: голів- ки орнаментовані двома завитками та трикут- никами поміж них, ніжки — концентричними ромбами, бічні кути — двома круглими гнізда- ми з червоними скляними вставками. звужена основа всіх виступів орнаментована подвійни- ми рельєфними поясками. на звороті майже повністю збереглися пружинні голкові замки. Поверхня другої пари простіших без золо- чення маленьких трьохпальчастих застібок де- Рис. 4. Реконструкції готських жіночих костюмів за матеріалами з некрополю поблизу с. лучисте, крим: а — по- ховання 3, склеп 102; б — поховання 1, склеп 42. автор реконструкцій е.О. Хайредінова ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 494 корована у техніці неглибокого кербшнітно- го різьблення: голівки прикрашені завитками та трикутниками, ніжки — концентричними ромбами. виробництво пальчастих срібних мініатюр- них фібул аналогічних музейним застібкам, за визнанням Б. саліна та а.к. амброза, почалося з другої половини VI ст. херсонеськими та бос- порськими майстрами за дунайськими та іта- лійськими прототипами (salin 1904, с. 123, 127, 197, 204; амброз 1974, с. 178—181). за декором вони подібні до гепідських та остготських фібул другої половини V ст. та першої половини VI ст. (айбабин, Хайрединова 2008, с. 28, рис. 12, 16, 38; 15, 22; Kovacevic 1960, fig. 26, 31, 90, 95; Werner 1961, s. 31—33; Vinski 1978, s. 268—269, taf. 14, 1, 2). Подібні прикраси костюма за тех- нологією виготовлення орнаменту О.І. айбабін та інші дослідники віднесли до варіанта 1 (з кер- бшнітним різьбленням) (айбабин 1990, с. 20— 22; айбабин 1999, с. 268; айбабин, Хайредино- ва 1996, с. 90; Хайрединова 2002, с. 38). численні знахідки фібул цього типу відо- мі за матеріалами некрополів Херсонеса, кер- чі, Подунав’я та Італії (зубар, Магомедов 1981, с. 75—76, рис. 5, 1, 2; айбабин 1990, с. 20—22, рис. 14, 8—13; 15, 1, 4; Gotze 1907, s. 2, 3, 9, 143, abb. 2, 1, 2, 8; Машов 1976, с. 38, рис. 3; Bierbrauer 1975, tаv. XXXIX, 8; LII, 1; LXXIII, 3). слід зазначити, що малі пальчасті застібки відомі також і серед давньослов’янських ста- рожитностей, що засвідчує зв’язок середньо- го Подніпров’я та Дніпровського лівобережжя з кримом (Данилевич 1905, с. 411—433; амб- роз 1970, с. 74; корзухина 1996, табл. 59, 80, 107, 108; Гавритухин 1991; Родинкова 2010а, с. 266; Родинкова 2011, с. 253—255; ахмедов 2014, с. 159—160, рис. 8; рис. 12; казанський 2014, с. 192—193, рис. 6; володарець-Урбанович 2015, с. 93—95, рис. 2, 7—8; 8). Фібули варіантів 1 та 2 мають три підваріанти (за айбабіним). вони бо- спорського виробництва другої половини VI— VII ст., виявлені в Подніпров’ї в районі Дніпров- ських порогів і канева—черкас. І.О. Гавритухін висловлює припущення, що це пов’язано з ло- кальним заселенням цього регіону переселен- цями з Боспору (Гавритухин 1997, c. 29—30). Поряд з вище згаданими прикрасами гот- ського костюма в кінці VI — першій полови- ні VII ст. в ювелірному наборі використовували розкішні великі пальчасті фібули, що зарахо- вані Г. кюном до типу аквілея, а Ф. Бірбрау- ером — до типу Удіне-Планіс за місцем зна- йдення (Kuhn 1965, s. 99, 100, tаf. LXIII—LXV; Bierbrauer 1975, s. 89—91). вчені розглядають історію вивчення фібул цього типу та обґрун- товують виділення наступних серій: Італо- германська серія (близько 490—530—х рр.), пов’язана з королівством остготів в Іта- лії; Балкано-Понтійська серія сформувалась під впливом остготських прототипів; після 530-х рр. розвивається потужний центр вироб- ництва на Боспорі. У складі музейної колекції є пара рідкісних фібул типу Удіне-Планіс (чи аквілея), довжи- ною 19 см. Прикраси відлиті у формі півкруглої голівки з п’ятьма виступами-пальцями, дуго- подібної спинки та багатокутної ніжки, яка за- кінчується виступом-пальцем. Їхню поверхню позолочено, декоровано кербшнітним рельєф- ним різьбленням у вигляді завитків, трикутни- ків та ромбів, краї — вузьким, гладким рельєф- ним бордюром. три виступи на голівці та ніжці нагадують стилізовані морди тварин з витріще- ними очима та широкими ніздрями. Бічні краї ніжки та два фігурні пальці на голівці фібули оздоблені маленькими круглими гніздами зі скляними або гранатово-червоними вставка- ми. важливою ознакою, що вирізняє фібули цього типу, являють декоративні пласкі висту- Рис. 5. Реконструкція готського жіночого костюма за матеріалами з некрополю поблизу с. лучисте, крим: поховання 1, склеп 77. автор реконструкції е.О. Хай- редінова) ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 95 пи у формі півмісяця, які виступають з боків звуженої частини ніжки з двома круглими на- скрізними отворами та двома гніздами з черво- ними вставками. на зворотному боці обох фі- бул від голко-пружинного механізму зберігся лише приймач. Пальчасті фібули типу аквілея, аналогіч- ні музейним, виявлені в гарнітурах з велики- ми пряжками: у склепах 36, 46, 77, 176, 229 з лучистого, похованнях 3, 19, у склепах 78, 180 з керчі (рис. 5). Подібні дорогоцінні застібки жіночого костюма увійшли в моду в Південно- західному криму в кінці VI — першій половині VII ст., на Боспорі — тільки в VII ст. (айбабин 1990, с. 21—22, рис. 15, 5, 6; 16, 1, 3; Хайреди- нова 2002, с. 37—38, рис. 4). завдяки численним археологічним даним а.к амброз зробив висновок, що зникнення готських жіночих прикрас святкового костю- ма, а саме великих рельєфних пряжок та різ- номанітних фібул в останній чверті VII ст. в усіх регіонах криму не має підстав пов’язувати з нашестям хозар. він вважав, що це явище спільне для всієї європи та пояснюється змі- нами в моді (амброз 1968, с. 23). До складу традиційного святкового костю- ма кримських готських жінок входять також різнотипні коштовні парні сережки та брасле- ти (рис. 6). за класифікацією е.а. Хайредінової, з V ст. на Боспорі та в Південно-західному криму найбільш популярними стають однонамис- тинні сережки четвертого типу (Хайредино- ва 2002, с. 98—102). сережки цього типу ма-—102). сережки цього типу ма- ють намистини у формі багатогранника. за технологією виготовлення намистини, її фор- мою та способом кріплення до дужки ці се- режки поділяються на три варіанти: в-1 — із відлитим багатогранником на кінці дужки; в-2 — із порожнистим відлитим багатогран- ником, що нанизаний на кінець дужки; в-3 — із порожнистим ажурним багатогранником, що нанизаний на кінець дужки (Хайрединова 2002, с. 100—105; айбабин, Хайрединова 2008, с. 31). за спостереженнями Ф. Бірбрауера та І.П. засецької сережки з багатогранними на- мистинами з’явилися на початку V ст. в насе-V ст. в насе- лення римських провінцій на середньому Ду- наї та увійшли в моду осілих народів гунської держави (Bierbrauer 1975, s. 162—167; засецкая 1994, с. 54). До складу музейної колекції увійшли шість пар яскравих поліхромних золотих однонамис- тинних сережок четвертого типу — з підвіскою, у вигляді багатогранника усіх трьох варіантів. У двох пар сережок варіанта 1— невеликий поліедр відлитий разом з кільцем, виконаний у формі куба зі скошеними та пласкими гладень- кими 11-тю гранями. Розміри виробів: 3,2 × 2,9 см; 3,0 × 3,1 см, та 2,4 × 2,3 см; 2,1 × 2,3 см. У криму подібні прикраси були в моді з кінця VI до середини VII ст. (айбабин 1990, с. 58, рис. 2, 60). Місцеві майстри Боспору та Херсонеса ви- конували їх за дунайськими зразками. Одно- типні сережки знаходять в комплекті з вели- кими інкрустованими пряжками та фібулами в некрополях керчі та Південно-західного кри- му — поховання 1 у склепі 77 з лучистого. Рис. 6. сережки і браслети (за класифікацією е.О. Хайредінової): 1 — варіант 1; 2 — варіант 2; 3 — варіант 3; 4 — з циліндричною намистиною; 5 — тип 2 ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 496 У третій парі однотипних сережок розміра- ми 4,0 × 3,7 см та 4,2 × 3,8 см варіанта 2 тро- хи більші порожнисті намистини також за- кріплені на одному кінці дужки. зроблені у формі кулястого багатогранника з поверхнею щедро орнаментованою маленькими пірамід- ками дрібної зерні та круглими півсферични- ми скляними чи гранатово-червоними встав- ками у високих циліндричних гніздах. Дужки виконано у вигляді кілець з тонкого круглого в перетині дроту з незамкненими кінцями та гладкою поверхнею. четверта пара однотипних сережок розмі- рами 3,9 × 3,8 см та 3,8 × 3,7 см варіанта 2 має також порожнисті намистини, що закріпле- ні на одному кінці дужки. вони мають форму кубічного багатогранника. скошена трикутна поверхня декорована пірамідками дрібної зер- ні, пласка — ромбоподібними пластинчасти- ми скляними чи гранатовими вставками закрі- пленими у гніздах з низькими стінками. Дужки виконано у вигляді кілець з тонкого круглого в перетині дроту з незамкненими кінцями та гладкою поверхнею. У п’ятій парі однотипних сережок розмірами 4,0 × 3,6 см та 3,8 × 3,5 см варіанта 3 14-гранні кубічні намистини задля міцності заповнені пастовою масою, кожна виконана з декількох відтиснутих із золотої тонкої фольги та спая- них ажурних секцій. Ромбічні та трикутні грані інкрустовані скляними або гранатовими плас- тинчастими червоними вставками у вирізаних отворах-гніздах. Дужки виконано у вигляді кі- лець з тонкого круглого у перетині дроту з неза- мкненими кінцями та гладкою поверхнею. Шоста пара однотипних сережок з 14- гранними порожнистими кубічними намисти- нами також належить до варіанта 3. вони ма- ють розмір 4,1 × 3,6 см та 4,0 × 3,5 см. в одній сережці ажурна намистина переміщена з кінця дужки тому, що дуже пошкоджена — пом’ята та сплющена, усі пластинчасті вставки та пас- това маса втрачені. У намистині другої сереж- ки пастовий наповнювач також не зберігся, але втрачено лише декілька пластинчастих вста- вок. Обидві дужки сережок виконані у вигляді кілець з перекрученого дроту. У музеї зберігається ще одна цікава (сьома) пара золотих сережок розміром 3,9 × 3,6 см та 4,0 × 3,7 см з підвіскою у вигляді порожнистого циліндрика на кінці дужки, оздобленого трикут- никами дрібної зерні та напаяними ромбоподіб- ними гніздами з пластинчастими вставками зе- леного скла. Циліндрики з обох торців запаяні круглими гладкими пластинами з маленькими круглими отворами в центрі, крізь які вони були нанизані на кінці дужок. краї цих пластинок в місцях з’єднання з циліндриками облямова- ні декоративними поясками дрібної зерні. Дуж- ки виконані у вигляді кілець з тонкого кругло- го в перетині дроту з незамкненими кінцями та гладкою поверхнею. сережки з циліндричними намистинами поміж ранньосередньовічних зна- хідок германського кола поки що не відомі, за винятком музейної пари. Подібні сережки зна- чно збагачують наші знання про різноманітність прикрас цього типу та репрезентують новий ва- ріант однонамистинних сережок. сережки з напускним багатогранником виникли у Подунав’ї разом із відлитими се- режками (амброз 1994, с. 41; Bierbrauer 1975, s. 162—164). на думку Ф. Бірбрауера, сереж-—164). на думку Ф. Бірбрауера, сереж- ки з ажурним, інкрустованим багатогранни- ком характерні для багатих варварських могил V—VI ст. з Подунав’я та Італії (Bierbrauer 1975, s. 164—165, 244—248). на думку е.а. Хай- рединової та О.І. айбабіна подібні сереж- ки були не дуже поширені в криму (Хайре- динова 2002, с. 9—10; айбабин, Хайрединова 2008, 31, рис. 13, 14; 16, 21). аналогічні сереж- ки виявлені тільки в могилі з сохарної Голов- Рис. 7. Реконструкція готського жіночого костюма за матеріалами з некрополю поблизу с. лучисте, крим: поховання 8, склеп 38. автор реконструкції е.О. Хай- редінова ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 97 ки — Південно-західний крим, в могилі другої половини VI ст. з керчі, що зберігаються в ко-VI ст. з керчі, що зберігаються в ко- лекції І. Діргардта (Damm 1988, s. 123, abb. 69, kat. nr. 31). У похованні 8 склепу 38 з лучистого першої чверті VII ст. біля черепа виявлено дві сережки варіанта 2, що розміщені одна під дру- гою. Очевидно, в цьому випадку вони слугува- ли прикрасами зачіски чи головного убору по- хованої готської жінки. в похованні 8 зі склепу 38, у склепах 10 та 102 з лучистого другої по-, у склепах 10 та 102 з лучистого другої по- ловини VII ст. було виявлено три пари одно-VII ст. було виявлено три пари одно-три пари одно- намистинних сережок також тільки варіанта 2 (рис. 7). складовою частиною готського жіночого костюма за часів раннього середньовіччя на таврійському півострові слугували прості парні однотипні в основному бронзові браслети. за формою та декором ці наручні прикраси були поширені на Боспорі та у Південно-західному криму. за класифікацією е.а. Хайрединової вони представлені двома типами (Хайредино- ва 2002, с. 43—44, рис. 7; 9). Парні браслети (2 шт.) з музейної колекції розмірами 6,8 × 5,9 см та 6,7 × 5,8 см за певни- ми ознаками ближчі до браслетів типу 2, хоча й більш презентабельні. вони відлиті з плаского срібного дроту з незамкненими потовщеними та розширеними сегментоподібними в перетині декорованими кінцями. зовнішня сторона опукла, внутрішня — пласка. Монолітні кінці оформлені у вигляді рельєфних зооморфних голівок з напаяними круглими циліндричними гніздами із зеленими пастовими чи скляними вставками, що імітують очі (в деяких гніздах паста втрачена). Шиї тварин підкреслені трьо- ма різьбленими рельєфними лініями. Подібні наручні прикраси прямих аналогій не мають, однак браслети з орнаментованими кінцями поширилися в криму від другої половини V ст. з Подунав’я та Італії, де на них була мода в гепидів, аламанів та остготів. (Csallany 1961, s. 217, taf. CXCV, 2. CXCVI, 8; Bierbrauer 1975, tav. LXXXIV, 2, 3; Эрдели 1982, с. 67, рис. 3, 4; stadler 1988, s. 326, 345, taf. 52; Kiss 1994, p. 168—169, cat. n. 6; Quast 1997, s. 183, 185, abb. 190, 193; Giesler 1997, s. 210, 212, abb. 213, 217). кримські готські жінки носили їх до кін- ця VII ст. (Хайрединова 2000, с. 103—104; ай- бабин, Хайрединова 2008, 51—65). Однотипні вироби виявлені в поховальному інвентарі некрополів Південно-західного кри- му, зокрема у похованнях 3 та 8 зі склепу 102, по- хованні 7 зі склепу 232, похованні 1 зі склепу 75 в лучистому, похованні 8 з сахарної Головки. на завершеня варто зазначити, що запропо- новані золоті та срібні ювелірні прикраси гот- ського жіночого костюма з музейної колекції періоду раннього середньовіччя мають числен- ні аналогії в поховальних комплексах некро- полів південного берега, Південно-західного криму та керчі. з другої половини VI — почат- ку VII ст. у Херсонесі та на Боспорі функціо- нували художньо-ремісничі центри, які задо- вольняли попит на популярні у готського на- селення криму ювелірні елементи святкового жіночого костюма, а саме коштовні різнотипні пряжки, фібули та різноманітні особисті при- краси. вони були виповнені з великою май- стерністю руками візантійських майстрів пе- реважно за дунайськими зразками. Айбабин А.И Хронология могильников крыма позднеримского и раннесредневекового времени // МаиЭт. — симферополь, 1990. — вып. I. — с. 3—86. Айбабин А.И. Могильники VIII — начала X вв. // МаиЭт. — симферополь, 1993. — вып. III. — с. 121—136. Айбабин А.И. Этническая история ранневизантийского крыма. — симферополь, 1999. Айбабин А.И степь и Юго-западный крым // крым, северо-восточное Причерноморье и закавказье в эпоху средневековья. — М., 2003. Айбабин А.И., Хайрединова Э.А. новый комплекс с пальчатыми фибулами с некрополя у с. лучистое // МаиЭт. — вып. V. — симферополь, 1996. — с. 85—93. Айбабин А.И., Хайрединова Э.А. Проблемы хронологии и типология инвентаря // Могильник у села лучистое. — симферополь; керчь, 2008. — т. I. — с. 19—31. Амброз А.К. Фибулы юга европейской части сссР II—IV вв. н. э. // саи. — М., 1966. — вып. Д1—30. — с. 80—91. Амброз А.К. Дунайские элементы в раннесредневековой культуре крыма (VI—VII вв.) // ксиа. — 1968. — вып. 113. — с. 1—30. Амброз А.К. Южные художественные связи населения верхнего Поднепровья в VI в. // Древние славяне и их со-VI в. // Древние славяне и их со- в. // Древние славяне и их со- седи. — М., 1970. — с. 74. — (Миа. — 176). Амброз А.К. Проблемы раннесредневековой хронологии восточной европы. ч. I. // са. — 1971. — № 2. — с. 96—123. Амброз А.К. Хронология раннесредневековых древностей восточной европы V—IX ст. — Докт. дисс.: — М., 1974. — иа ан сссР. — с. 178—240. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 498 амброз а.к. Основы периодизации южнокрымских могильников типа суук-су // Древности славян и Руси. — М., 1988. — с. 5—12. Амброз А.К. Юго-западный крым. Могильники IV—VII вв. // МаиЭт. — сиферополь, 1994/1995. — вып. IV. Ахмедов Р.И. некоторые индикаторы культурных взаимодействий в древностях рязано-окских финнов второй половины V — начала VI в. // Проблемы взаимодействия населения восточной европы в эпоху великого пе-V — начала VI в. // Проблемы взаимодействия населения восточной европы в эпоху великого пе- — начала VI в. // Проблемы взаимодействия населения восточной европы в эпоху великого пе-VI в. // Проблемы взаимодействия населения восточной европы в эпоху великого пе- в. // Проблемы взаимодействия населения восточной европы в эпоху великого пе- реселения народов. М., 2014. — с. 159—160 (РсМ. — 15). Банк А.В. византийское искусство в собраниях советского союза. — М.; л., 1966. Веймарн Е.В., Амброз А.К. Большая пряжка из скалистинского могильника (склеп 288) // са. — 1980. — № 3. — с. 247—262). Володарець-Урбанович Я.В. Фібули V — першої половини VIII ст. з Полтавщини (знахідки від початку 2000-х ро-V — першої половини VIII ст. з Полтавщини (знахідки від початку 2000-х ро- ків) // археологія. — 2015. — № 3. — с. 87—106. Гавритухин И.О. Боспор и Поднепровье в VI—VII вв. (к изучению северепонтийских ювелирных школ) // Между-VI—VII вв. (к изучению северепонтийских ювелирных школ) // Между-—VII вв. (к изучению северепонтийских ювелирных школ) // Между-VII вв. (к изучению северепонтийских ювелирных школ) // Между- вв. (к изучению северепонтийских ювелирных школ) // Между- нар. конф. византия и крым. — симферополь, 1997. — с. 1—39. Данилевич В.Е. Раскопки курганов около с. Будь и х. Берёзовки ахтырского уезда Харьковской губернии // труды XII ас. — М., 1905. — т. 1. — с. 411—433. Зубар В.М., Магомедов В.В. нові дослідження середньовічних поховань Херсонеса // археологія. — к., 1981. — вип. 36. — с. 71—77. Засецкая И.П. культура кочевников южнорусских степей в гуннскую епоху (конец IV—V). — сПб, 1994. Казанський М.М. славяне и дунайские германцы в VI веке: свидетельства письменных источников и некоторые археологические данные // Штрихи к портретам минувших эпох. археология, история, этнография. — зи- мовники, 2014. — кн. (MMXIV). — с. 156—193. Комар А.В. Перещепинский комплекс в контексте основных проблем истории и культуры кочевников восточной европы VII — нач. VIII в. // степи европы в эпоху средневековья. труды по археологии. — Донецк, 2006. — т. 5. Корзухина Г.Ф. клады и случайные находки вещей круга «древности антов» в среднем Поднепровье. каталог па- мятников // МаиЭт. — симферополь, 1996. — V — с. 352—435. Кропоткин В.В. из истории средневекового крыма // са. — 1958. — XXVIII. — с. 198—218. Мацулевич Л.А. к вопросу о стадиальности в готских надстроечных явлениях // иГаиМк. — М.; л., 1933. — XLV. — с. 44—49. Машов с. Раннусредновековни фибули от августа при с. Херлъц, врачански окръг // археология. — 1976. — № 1. — с. 1—51. Прокопий Кесарийский. О постройках // вДи. — 1939. — № 4. — с. 203—283. Пудовин В.К Датировка нижнего слоя могильника суук-су (550—650 гг.) // са. — 1961. — № 1. — с. 177—185. Репников Н.И. некоторые могильники крымских готов. ч. 1. // иак. — Одесса, 1906. — вып. 19. — с. 1—80. Репников Н.И. некоторые могильники крымских готов. ч. 2. // зООиД. — Одесса, 1907. — XXVII. Родинкова В.Е. Пальчатые фибулы из Южного Побужья // актуальные проблемы восточной европы I тысячеле-I тысячеле- тысячеле- тия н. э. Проблемы и материалы. — М., 2010а. — с. 261—276 (РсМ. — 13). Родинкова В.Е. Женский костюм днепровских племён в эпоху великого переселения народов: современное состо- яние исследований // новые исследования по археологии стран снГ и Балтии. — М., 2011. — с. 239—265. Хайрединова Э.А. Женский костюм варваров Юго-западного крыма в V — первой половине VI вв. // МаиЭт. — к., 2002. — вып. 9. — с. 53—118. Хайрединова Э.А. Женский костюм с большими пряжками с христианской символикой из Юго-западного кры- ма // Хсб. — севастополь, 1999. — вып. Х. — с. 334—348. Хайрединова Э.А. Женский костюм с южнокрымскими орлиноголовыми пряжками // МаиЭт. — симферополь, 2000. — вып. VII. — с. 91—133. Хайрединова Э.А. Женский костюм варваров Юго-западного крыма в VI—VII вв. (по материалам могильника у с. лучистое) // алушта и алуштинский регион с древних времён до наших дней. — к., 2002. — с. 34—47. Хайрединова Э.А. Раннесредневековые кресты из Юго-западного крыма // МаиЭт. — симферопроль, 2007. — вып. XIII. — с. 151—182. Шаблавина Е.А. Шаблоны для литья орлиноголовых пряжек из южнокрымских могильников // археологический сборник ГЭ. — сПб, 2005, — № 37. — с. 109—115. Щукин М.Б. Готский путь (готы, Рим и черняховская культура) // сПб, 2005. — с. 110—153. Эрдели И. новый могильник V в. в кестхей-Фенекпусте // Древности эпохи великого переселения народов V—VIII веков. — М., 1982. — с. 64—69. Alfieri N.A., Arias P.E., Montanari G.B., Degani M. ori e argenti dell’emilia antika. — Bologna, 1958. Аrbman H. stildrag folkvandringstidens Konst. Fornvannen, t. 40. — stockholm, 1945. ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 99 Bierbrauer V. Die ostgotischen Grab und schatzfunde in Italien // Biblioteca degli «studi Medievali». — spoleto, 1975. — VII. — Р. 23—39. Csallany D. Archaologische Denkmaler der Gepiden im Mitteldonaubecken (454—568 n.Z.) // Archeologiсa Hungaricae. — Budapest, 1961. — № 166. — s. 217—333. Damm I. Goldschmiedearbeiten der Volkerwanderungzeit aus dem Nordlichen schwarzmeergebiet. Katalog der sammlung Diergardt 2 // Kolner Jahrbuch fur Vor—und Fruhgeschichte. — Berlin, 1988. — Band 21. — s. 98—126. Gotze A. Gotishe schnallen. — Berlin, 1907. Giesler U. Volker am Hochrhein. Das Basier Land im fruhen Miftelalter // Die Alamannen. — stuttgart, 1997. — s. 209—218. Kiss A. Archeologia degli ostrogoti in Pannonia (456—473) // I Goti. — Milano, 1994. — P. 164—169. Kovacevic J. Varvarska kolonizacija juznoslovenskih oblasti. — Novi sad, 1960. Kuhn H. Die Germanischen Bugelfibeln der Volkerwanderungszeit in der rheinprovinz // Akademische Druk. — u, Verlagsanstalt, Graz/Austria, 1965. — т. I. — s. 90—100. Quast D. Vom einzelgrab zum Friendorf. Beginn der reihengraberzitte im 5. Jahrhundert // Die Alamannen. — stuttgart, 1997. — s. 171—190. Radulescu A., Lungu V. Le christianisme en scytie Mineure a la lumiere des dernieres decouvetrtes archeologiques // Actes du Xle congres international de l’archeologie chretienne. — rome, 1989. — Vol. II. — P. 2583—2584. Ross M.C. Catalog of the Bizantine and early Mediaeval Antiquities in the Dumbarton oaks Collection. — Washington, 1965. Salin B. Die altgermanische tierornamentik. — stockholm, 1904. Stadler P. ostgermanische Graber // Germanen, Hunnen und Avaren. schatze der Volkerwanderungszeit. — Nurnberg, 1988. Vinski Z. Archaologiche spuren ostgotischer Anwesenheit im heutigen Bereich Jugoslawiens // Problemi seobe naroda u Karpatskoj kotlini. — Novi sad, 1978. — s. 244—269. Werner J. Katalog der summlung Diergardt. Bd. 1, Die Fibeln. — Berlin, 1961. Zasetskaya I.P. on the Chronology of eagle-Head Buckles from the Necropolis of Bosporus and south-Crimean Burial- grounds of the early Medieval Period (6th — early 7th centuries AD) // Ancient Civilizations from scythia to siberia. — Laiden, 2004. — Vol. 10. — P. 77—138. Надійшла 15.03.2016 В.М. Хардаев УкРаШениЯ ГОтскОГО ЖенскОГО кОстЮМа VI—VII вв. (неизвестные артефакты) Описываемые в статье археологические материалы из женских захоронений VI—VII вв. свидетельствуют о том, что в период раннего средневековья среди германского населения таврии на южном побережье, в Юго-западном крыму, а также в керчи получил распространение характерный для готов женский праздничный наряд. кон- кретными данными об одежде крымских готов этого периода, как письменные, так и иконографические источ- ники не располагают. изучение костюма возможно только по археологическим находкам. Музейная коллекция украшений готского женского костюма из состава погребального инвентаря крымских некрополей включает пар- ные серебряные позолоченные двущитковые и пальчатые малые и большие фибулы, разнотипные серебряные массивные поясные пряжки, а также серию золотых однобусинных серёжек, нательных крестиков и серебряных браслетов. Эти декоративные детали одежды могут служить хронологическими индикаторами для определения датировки могил и погребального инвентаря. классификация изделий, разработанная в многочисленных науч- ных публикациях, использована автором статьи для их типологизации. V.M. Khardayev JeWeLry oF tHe 6tH — 7tH CeNturIes GotHIC WoMeN’s CostuMe (unknown Artifacts) Archaeological materials described in the article from the 6th and 7th centuries burials of women indicate that a peculiar for the Goths festive women’s dress was spread among the Germanic population of tauria on the south coast, in the south- Western Crimea, as well as in Kerch in the early Middle Age. Neither written, nor iconographic sources do not offer any concrete data on the Crimean Goths’ clothes of this period. It is possible to study their dress only after archaeological finds. the Museum’s collection of jewelry ornaments for the Gothic women’s dress, which were part of the funeral equipment in the Crimean necropoleis, contains pair silver gilt bow and radiate brooches of small and large sizes, huge silver belt buckles of different types, and also a series of gold hoop earrings with a polyhedron-shaped bead, gold pectoral crosses and silver bracelets. these decorative accessories can serve as chronological indicators for dating the graves and funeral objects. to define the types of jewelry ornaments the author uses the classification of items, which had been already developed in numerous scientific publications.

Прикраси готського жіночого костюма VI—VII ст. (невідомі артефакти)

Institution

Ähnliche Einträge