Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром?

На тлі висвітлення історії дослідження, осмислення та впорядкування археологічних пам’яток доби ранньої бронзи Верхньої Наддністрянщини продемонстровано безпідставність виділення тут прото- й ранньоунєтицької культури....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Махнік, Я.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2013
Назва видання:	Археологія
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195331
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром? / Я. Махнік // Археологія. — 2013. — №. 3. — С. 3-25. — Бібліогр.: 82 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-195331
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1953312023-12-04T15:23:27Z Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром? Махнік, Я. Статті На тлі висвітлення історії дослідження, осмислення та впорядкування археологічних пам’яток доби ранньої бронзи Верхньої Наддністрянщини продемонстровано безпідставність виділення тут прото- й ранньоунєтицької культури. Современные представления о начале эпохи бронзы в Верхнем Поднестровье сформировались на протяжении ХХ в. В книге 1928 г. Л. Козловский отнес к i периоду бронзы только один памятник (курган Vii в Балычах) и несколько случайно найденных металлических изделий. В то же время распознавание в Великопольше памятников унетицкой культуры, выделенной ранее в Чехии и Моравии, привело к ориентации на нее при атрибуции некоторых памятников. В частности, Я. Пастернак, исследовав в 30-е гг. погребения в Почапах и курганах в Ясеневке и дополнив их уже указанными Л. Козловским памятниками, расширил круг древностей i периода бронзы и связал их с унетицкой культурой. На неоднозначность такого определения указывает то, что Ю. Костжевский, ориентируясь на Почапы, выделил в междуречье Верхнего Днестра и Западного Буга почапскую культуру, а Т. Сулимирский, поддержав эту идею, позже отнес причисленные им к почапской культуре памятники к локальным группам КШК. Ситуация начала меняться с 60-х гг. С одной стороны, был определен древнейший очаг унетицкой культуры — протоунетицкая культура, связанная не только с субстратом (КШК и культурой колоколовидных кубков), но и всем среднедунайским (поствучедольским) культурным кругом, а также изучены фазы и периоды ее развития и ее влияние на большие территории. С другой стороны, шло изучение так наз. эпишнурового прикарпатского культурного круга, который охватывает несколько культур, в частности межановицкую Малопольши. Важным этапом на этом пути было выделение памятников типа Хлопице-Веселе. Пополнение в Малопольше источников в 60—70-е гг. и всестороннее их изучение позволило четче определить черты межановицкой культуры, ее хронологию и периодизацию и подтвердить место комплекса Хлопице-Веселе как определителя раннего этапа этой культуры, старшая фаза которого названа протомежановицкой, а следующая — раннемежановицкой. Кроме участия носителей культуры колоколовидных кубков в трансформациях, которые привели к появлению прото- и раннемежановицких черт, обращено внимание и на влияние на этот про- цесс более широкого культурного круга, который образовался в бассейне среднего и нижнего Дуная во второй половине iii тыс. до н. э. (в поствучедольский период), с которым следует в значительной мере связывать и генезис унетицкой культуры, и много черт других культур. Этим можно объяснить удивительное сходство основных форм посуды (особенно черпаков, жбанов и мисок) старшей фазы унетицкой культуры и колоколовидных кубков (осо- бенно младшей фазы последней) и керамики различных таксономических единиц того круга (начиная от культуры Макó-Косиги-Чака), а также межановицкой культуры. Иногда различия касаются только способа украшения и технологических черт посуды. Сходство наблюдается и за другими изделиями (из металла, кремня и кости). Достижения в изучении начала бронзы в Средней Европе вызвали попытку упорядочить памятники междуречья Днестра и Западного Буга, количество которых существенно не возросло. На основании более полных знаний относительно культур ранней бронзы польские исследователи считают эти памятники наиболее близкими к межановицкой культуре. Обращено также внимание на черты старшего горизонта этой культуры — наличие в нем не только новых черт, заимствованных из среднедунайского культурного круга, но и реминисценций КШК, а на восточной территории — и других культур. И хотя здесь найдены импортные металлические изделия из разных центров, в частности унетицкого образца, нет никакого сомнения, что здесь так много черт межановицкой культуры, что речь может идти именно о ней (пусть и в локальном проявлении), но в любом случае об определяющем ее влиянии на формирование здешнего культурного облика. На этом фоне удивляет попытка Н. Бандривского вернуться к концепции Я. Пастернака и связать эти памятники с унетицкой культурой, ýже — с прото- и раннеунетицкой. По его мнению, это спровоцировала прибывшая с запада в междуречье Днестра и Западного Буга (еще до формирования межановицкой культуры) группа носителей унетицкой культуры, которая, вступив в контакт с субстратом (КШК), и стала творцом почапской культуры с доминированием в ней прото- и раннеунетицких черт. Одним из главных аргументов М. Бандривский считает подкурганные погребения, якобы характерные для прото- и раннеунетицкой культуры, но не межановицкой. Но, во-первых, курганы в унетицкой культуре известны только в классической ее фазе и возведены над погребениями лиц высокого социального ранга. Во-вторых, некоторые из названных исследователем погребений впущены в более древние курганы, что отмечено и для погребений межановицкой культуры, другие случаи интерпретировать сложно из-за давности раскопок. В-третьих, нет оснований трактовать все находки в кургане Vii в Балычах, который якобы и отражает встречу двух миров — КШК (амфора) и протоунетицкой (металлические изделия) — как инвентарь одного погребения. И главное, Н. Бандривский игнорирует раннемежановицкие черты посуды из погребений, а также иволистые украшения, харатерные именно для межановицкой культуры. Modern idea of the Bronze age beginning in the Dnister River upper region was forming during the 20th c. l. kozlovskyi referred only one site (barrow Vii in Balychi) and several accidentally found metal products to the i period of the Bronze age. at the same time, identification in Greater Poland of Unetice culture sites that were determined in check Republic and Moravia before, lead to the orientation towards it in certain sites attribution. For instance, Ya. Pasternak, having studied the burials in Pochapy and barrows in Yasenivka in the 1930-s and having supplemented them with the sites mentioned by l. kozlowski, had enlarged the Bronze age i period antiquities and rela- ted them with Unetice culture. The ambiguity of such identification is indicated by the fact that Ju. kostrzewski heading for Pochapy singled out Pochapy culture in the area between the Dnister River upper region and the Western Buh River, and T. Sulimirski, having supported this idea later referred the sites added by him to Pochapy culture to the local groups of corded Ware culture (cWc). The situation started changing since the 1960-s. on the one hand, the oldest Unetice culture centre was determined. it is Proto-Unetice culture related not only with the substrata (cWc and Bell-Beaker culture), but also with the Danube River middle region cultures circle. also its phases, periods of development, and its influence upon wide territories were studied. on the other hand, there was a study of so called the epi-corded Ware Subcarpathian cultural circle which included several cultures, for instance, Mezhanovytska culture of lesser Poland. Determination of khlopitse-Vesele type sites was an important stage in this process. Supplementation of sources in lesser Poland in the 1960—1970-s and their comprehensive study allowed determining more precisely the Mezhanovytska culture’s features, its division into periods and confirming khlopitse-Vesele assemblage as this culture’s early stage determinative, which elder phase was called proto-Mezhanovytska, and the next one – the Early Mezhanovytska. apart from participation of Bell-Beaker culture bearers in transformations that lead to the advent of proto- and Early Mezhanovytska features, the attention is paid to the influence of a wider cultural circle upon this process originating in the Danube River middle and lower region in the second half of the 3rd millennium Bc (in the post-Vučedol culture period), with which to a great extent the genesis of both Unetice culture, and many features of other cultures should be related. This fact can explain the striking likelihood of the main vessel forms (especially dippers, cans, and basins) of Unetice culture older phase and of Bell-Beaker culture (in particular its younger phase), and of various taxonomic unities ceramics of that circle (starting from Mako-kosihy-Čaka culture), as well as Mezhanovytska culture. Sometimes differences touch only the way of vessels decoration and technological features. Similarity is seen also in other objects (made of metal, flint, and bone). achievements in the study of the Middle Europe Bronze age triggered an attempt to sequence the sites between the Dnis- ter and Western Buh Rivers the number of which has not grown up significantly. Based on more comprehensive knowledge of the Early Bronze age cultures, the Polish researchers consider these sites to be the closest to Mezhanovytska culture. The attention is also paid to the features of this culture’s elder horizon: existence not only of new features borrowed from the Danube River middle region cultural circle in it, but also to reminiscences of cWc, and also to existence of other cultures in its eastern area. Though imported metal-wares from various centres have been found here, in particular, of Unetice example, there is no doubt that there are so many features of Mezhanovytska culture that only this culture should be mentioned in this case, even if in its local variant but in any case its determinative influence on formation of local cultural character. on this background, astonishing was an attempt by M. Bandrivskyi to go back to Ya. Pasternak’s conception and to relate these sites with Unetice, and narrower with proto- and Early Unetice culture. in his opinion, the situation was provoked by a group of Unetice culture bearers who came from the west to the area between the Dnister and the Western Buh Rivers before Mezhanovytska culture formation, and having contacted with the substrate (cWc) became the creator of Pocha- py culture in which proto- and Early Unetice features dominated. as one of the main arguments M. Bandrivskyi considers the barrow burials as allegedly peculiar for proto- and Early Unetice culture but not for Mezhanovytska culture. however, first of all, barrows are known only in classical phase of Unetice culture and were made only over the graves of high social range persons. Secondly, some of the burials indicated by this researcher were sunk into the older barrows which is mentioned also for Mezhanovytska culture burials, other cases are hard to interpret due to excavations remoteness. Thirdly, there are no reasons to interpret all the finds in barrow Vii in Balychi, which ostensibly reflects the meeting of two worlds, cWc (amphora) and Proto-Unetice (metal-wares), as one grave inventory. Finally, what is the most important, M. Bandrivskyi ignores the early Mezhanovytska culture features of the vessels from the burials, as well as ivy-leaf-shaped decorations pe- culiar exactly for Mezhanovytska culture. 2013 Article Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром? / Я. Махнік // Археологія. — 2013. — №. 3. — С. 3-25. — Бібліогр.: 82 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195331 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Махнік, Я. Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром? Археологія
description	На тлі висвітлення історії дослідження, осмислення та впорядкування археологічних пам’яток доби ранньої бронзи Верхньої Наддністрянщини продемонстровано безпідставність виділення тут прото- й ранньоунєтицької культури.
format	Article
author	Махнік, Я.
author_facet	Махнік, Я.
author_sort	Махнік, Я.
title	Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром?
title_short	Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром?
title_full	Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром?
title_fullStr	Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром?
title_full_unstemmed	Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром?
title_sort	чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім дністром?
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195331
citation_txt	Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром? / Я. Махнік // Археологія. — 2013. — №. 3. — С. 3-25. — Бібліогр.: 82 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT mahníkâ čiísnuvalaprotojrannʹounêticʹkakulʹturaponadverhnímdnístrom
first_indexed	2025-07-16T23:19:37Z
last_indexed	2025-07-16T23:19:37Z
_version_	1837847521075920896
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 3 Статті Злам неоліту й бронзи (та початок другої доби) в басейні верхнього Дністра довго був прога- линою в археологічному пізнанні. То було на- слідком незначної кількості джерел, які мож- на було б цілком певно віднести до тієї доби. У виданій 1928 р. книжці Л. Козловського, яка була оригінальною монографією, а зара- зом — спробою синтезу початкових етапів тієї доби на всьому обширі ІІ Речі Посполитої з її південно-східною частиною, що на схід від Сяну, вказано лише одне поховання, відкрите 1901 р. А. Кіццольою в кургані VІІ у Баличах (chizzola 1903), яке, на думку автора, можна зарахувати до І періоду доби бронзи, а також кілька здебільше так зв. випадкових знахідок, визначених (без металознавчого аналізу) як бронзові (kozłowski 1928, s. 35—37). Дослідник (згідно з тогочасною теорією про кліматичний оптимум суббореалу та його вплив на людську поведінку) пояснював убогість тих решток на вказаних теренах раптовим їх обезлюдненням, спричиненим кліматичними змінами та виси- ханням степів (там само, s. 35). Не набагато кращою щодо кількості джерел для пізнання тієї доби була ситуація на кінець 20-х рр. минулого століття й на деяких інших обширах тодішньої Польщі, за винятком хіба що Великопольщі та Помор’я, де вже тоді на підставі поховальних комплексів, скарбів і ви- падкових знахідок була вирізнена унєтицька культура, виділена раніше на території Чехії та Моравії (Rýzner 1878—1881), і так зв. тип Івно (Коstrzewski 1922—1924; kozłowski 1928, s. 24— 26, 31—35). Тож і єдиний знаний тоді в Мало- польщі невеликий цвинтар зі зламу неоліту й бронзи на полі П. Ґавроньського на Горі Клін в Івановіцах (Machnikowie, kaczanowski 1987), відкритий Л. Козловським перед Першою сві- товою війною, був зарахований ним теж до унє- тицької культури, як і кілька інших опубліко- ваних Ю. Костжевським випадково знайдених металевих виробів, зокрема наконечник сти- летового скіпетра з Темної печери під Ойцо- вом (Коstrzewski 1922—1924), який, безпереч- но, був імпортом із кола тієї культури. У 1930-і рр. була значно поповнена дже- рельна база вказаного часу не тільки у Вели- копольщі, де розпочалися розкопки, зокрема й великих курганів у Леках Малих (Коstrzewski 1934), а й на інших територіях, зокрема в басей- ні горішнього Дністра. На останньому обширі то було пов’язано з пожвавленням активнос- ті Львівського археологічного осередку — та- ких дослідників як Т. Сулімірський, Я. Пас- тернак, М. Смішко, Я. Брик і аматор-археолог В. Кобільник із Самбора. У Великопольщі, на Помор’ї та Куявах, тоді були виділені нові культури — Ґробіа І і ІІ, Івно (івеньська), а в Малопольщі, крім пізньонеолітичної культури дзвоноподібних кубків (Żurowski 1932), молод- ша за неї межановицька культура, відома та- кож як томашовська (Salewicz 1937; Коstrzewski 1939—1948, s. 202—204; nosek 1964). Друга зго- дом була визнана пізньою локальною гру- пою культури шнурової кераміки (КШК), як і злоцька культура на Сандомирській височи- ні (chmielewski, Jażdżewski, Коstrzewski 1965, s. 133—134). На південному сході тодішньої Речі Поспо- литої Я. Пастернак розкопав два ґрунтові по- ховання та зареєстрував третє (за переказом випадкових відкривачів і знайдених ними ре-© Я. МАХНІК, 2013 Я. Махнік ЧИ ІСНУВАЛА ПРОТО- Й РАННЬОУНЄТИЦЬКА КУЛЬТУРА ПОНАД ВеРХНІМ ДНІСТРОМ? На тлі висвітлення історії дослідження, осмислення та впорядкування археологічних пам’яток доби ранньої бронзи Верхньої Наддністрянщини продемонстровано безпідставність виділення тут прото- й ранньоунєтицької культури. К л ю ч о в і с л о в а: Верхня Наддністрянщина, доба ранньої бронзи, історіографія, межановицька культура, унєтицька культура. ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 4 чей) біля с. Почапи 1, які (рис. 1А, 1, 6—12, 17, 20, 22) відніс до І періоду бронзи, пов’язавши їх (як раніше те зробив Л. Козловський стосов- но поховань в Івановіцах) з унєтицькою куль- турою (Пастернак 1933, с. 64—66). До того часу, вказуючи на ті само культурні зв’язки, що й у разі знахідок у Почапах, дослідник відніс та- кож відкриті ним поховання в трьох (із чоти- рьох розкопаних) курганах у Ясенівці (кол. Як- торів) (там само, с. 67—70) і низку вже відомих (kozłowski 1928, s. 36—38) металевих знахідок, зокрема з Передівання та Хильчиць, назва- них обома дослідниками бронзовими, а також комплекс кургану VІІ у Баличах (Пастернак 1933, с. 70—75). У ході розкопок курганів у Верхньому Подністер’ї, особливо починаючи від 1933 р., дослідники натрапили в них на черпаки 2 й жбани, оздоблені аналогічним чином, а також близькі за якістю до відкритих Я. Пастернаком в Ясенівці (рис. 1В, 29, 34), а раніше — А. Кіц- цольою в курганах ІV і ХVІ у Баличах (Sulimirski 1968, Pl. 6, 24), вже зараховані до І періоду брон- зи (Пастернак 1933, с. 84—85). Йдеться про чер- паки з поховань 1 і 3 в кургані ІІІ в Колоколи- ні (Sulimirski 1968, р. 141, Fig. 11, 2; Pl. 6, 19), із розкопаного М. Смішком після Другої світової війни поховання в Чижикові (op. cit., р. 140, Fig. 13, 10), кургану ІІ у Великій Плавучі (op. cit., р. 144, Pl. 6, 22) та ін., які Т. Сулімірський включив до локальних груп КШК — підкар- патської та львівсько-опольської, окреслюючи їх як тип Злота 3, а в одному випадку (Велика Плавуча) — як тип Унєтице (op. cit., р. 144). До львівсько-опольської групи КШК він зараху- вав і безкерамічне поховання із золотою зауш- ницею так зв. ірландського типу і крем’яним вістрям списа (себто речами, що траплялися в похованнях культур, які зазвичай зараховували до ранньої пори бронзи), відкрите Я. Бриком у кургані в Русилові (op. cit., р. 146). Стан науки в Польщі міжвоєнного часу про найважливішу фазу доби бронзи став основою 1 Координати згаданих тут пам’яток України див.: Sulimirski 1968; Свєшніков 1974 (прим. — К. Б.). 2 Так українські археологи зазвичай називають профі- льовані кубки з петельчастою ручкою. Див.: Свєшні- ков 1974 (прим. — К. Б.). 3 Через значний час черпаки, оздоблені горизонта- ль ними (на шийці) та вертикальними (на тулубі) відбитками шнура, були визнані за типовий посуд злоцької культури. Це сталося через те, що 1923 р. Л. Козловський посудину такого типу з Бешова Сан- домирського пов. розмістив серед зразків, з-поміж яких істотна частина належить до злоцької культури (kozłowski 1923, tabl. XXVii, 4—6). синтетичної праці Ю. Костжевського з перед- історії Польських земель, підготовленій до дру- ку 1939 р. та виданій після війни Польською академією мистецтв і наук, в якій він виділив у Верхньому Наддністер’ї та Надбужжі почап- ську культуру, яка загалом мала займати досить значний і різний в географічному сенсі обшир (Коstrzewski 1938—1948, s. 205—206). Окрім по- ховань у Почапах, він зарахував до неї й згадане поховання в Передіванні, а також відомий скарб мідних виробів зі Стубла (Ор. cіt., s. 206) 4. Про почапську культуру, але значно мен- шого обсягу, йшлося також у виданій у Лон- доні Т. Сулімірським спробі синтезу праісторії Польщі (в її межах до- і повоєнних), що спира- лася, коли йдеться про Верхнє Подністер’я, го- ловно, на довоєнні джерела (Sulimirski 1957— 1959, s. 239) 5. Проте, як пам’ятаємо, цей автор приблизно через 10 років у цитованій вище праці абсолютну більшість комплексів (при- міром, поховання в курганах у Ясенівці), які у вказаних працях були зараховані до почап- ської групи, включив до локальної львівсько- опольської групи підкарпатської культури (чи КШК), натомість епонімну пам’ятку в По- чапах — до окремої групи західного кола тієї культури з плоскими похованнями (Sulimirski 1968, р. 169). Тут уже не йшлося про таксоно- мічну одиницю, яка раніше фігурувала в до- слідника як почапська культура. Через декілька років потому та справа стала предметом розгляду І.К. Свєшнікова, який від- крив багато пам’яток у Верхньому Подністер’ї, зокрема й розглядуваного часу. Він вирізнив тип (а не культуру чи групу) Почапи як варі- ант знахідок початку доби бронзи, поширених на невеликому просторі (рис. 1А) — у верхів’ях Західного Бугу (Свєшніков 1974, с. 71—79). Йшлося винятково про ґрунтові поховання зі скорченими скелетами, як у Почапах, Ріпне- ві, Чижикові та Звенигороді, які супроводжу- валися, головно, черпаками та жбанами, мід- ними прикрасами (верболистими й спіраль- ними) та маленькими стилетами 6, що мають, 4 1939 р. з’явилася книжка Л. Козловського, в якій ав- тор вказав для І періоду доби бронзи речі зі знаних тоді поховань, зокрема з Почап, Ясенівки та Русило- ва, але не виділяючи на тій підставі якоїсь культур- ної спільноти (kozłowski 1939, s. 42—45, tabl. Xiii). 5 Є. Ґлосік у праці про стжижовську культуру теж ви- знавав почапську культуру в межиріччі Дністра й За- хідного Бугу (Głosik 1968). 6 Але водночас такі само, як у вказаних пунктах, фор- ми посуду й інших речей, знайдені в курганах (як і випадкові знахідки) в різних регіонах басейну го- рішнього Дністра — в Ясенівці, Великій Плавучі, ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 5 за І.К. Свєшніковим, аналогії в різних куль- турах того часу (унєтицькій, межановицькій, городоцько-здовбицькій, стжижовській, се- редньодніпровській та ін.), як і деякі крем’яні та кістяні вироби (там само, с. 74 і далі). Автор вважав, що пам’ятки так трактованого типу По- чапи з погляду поховального обряду, форм по- суду та деяких мідних виробів дуже схожі на ті, Крилосі чи Колоколині (рис. 1В), І.К. Свєшніков зарахував до локальних груп КШК пізньої фази її розвитку (Свєшніков 1974, с. 49, 70, рис. 11; 19). які представляють Веселє в Словаччині та Хло- піце в Польщі та, вочевидь, становлять східний варіант групи Хлопіце-Веселє, яку, можливо, з подальшим накопиченням джерел, можна буде виділити в окрему групу КШК (там само, с. 73). Дослідник додав, що ще не з’ясована причина певних особливостей, що стосуються тих двох таксономічних одиниць (Хлопіце-Веселє й По- чапи), а саме, чи вона є наслідком гіршого ста- ну джерел у західній частині українського Пе- редкарпаття чи результатом пересування сюди відносно невеликих «племінних груп» з рисами Рис. 1. Знахідки типу Почапи (А) та пізнього етапу подільської групи підкарпатської культури (В): 1, 6—12, 17, 20, 22, 30 — Почапи; 2, 4, 13 — Ріпнів; 3, 5 — Звенигород; 16 — Золочів; 14, 15, 18, 19 — Чижиків; 21 — Львів; 23 — карта поширення пам’яток почапського типу; 24, 25 — околиці Городенки; 26 — Висоцьке; 27, 32 — Передівання; 28 — Сокаль; 29, 31, 34 — Ясенівка; 33, 35, 36 — Велика Плавуча; 37 — Мишин (за: Свєшніков 1974) ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 6 (як можна думати з контексту тих міркувань) Хлопіце-Веселє. Та яка б була їхня чисельність, вони, на думку автора, «відіграли певну роль в іс- торії Передкарпаття, Поділ ля і Волині» (Свєш- ніков 1974, с. 79). Неважко помітити, що на таку оцінку щодо окремішності та зв’язку з іншими таксономіч- ними одиницями пам’яток, зарахованих рані- ше іншими дослідниками, а 1959 р. й Т. Сулі- мірським (з опертям на джерела й стан уявлень про початок доби бронзи перед Другою світо- вою війною) до почапської культури, мав пев- ний вплив поступ, який почав стверджуватися від 1960-х рр. завдяки знайомству з тим періо- дом у всій Європі, особливо Середній, зокрема й у Польщі. Виділена наприкінці ХІХ ст. унє- тицька культура в другій половині ХХ ст. зав- дяки новим відкриттям, особливо некрополів, а на деяких теренах і поселень (Sarnowska 1969, s. 262 i n.), була докладно визначена в межах виділених хронологічних фаз, а також етапів розвитку і то в різних частинах її великої те- риторії (рис. 2). В ході того вдалося вирізнити найстарше її вогнище — протоунєтицьку куль- туру (рис. 2В), тісно пов’язане не тільки з суб- стратом (КШК і культурою дзвоноподібних кубків), але й усім середньо-наддунайським ранньобронзовим (поствучедольським) куль- турним колом (Gedl 1963; Moucha 1959; 1963; 1966; ondraček 1964; 1967; Wojciechowski 1967; Machnik 1977). Відтак, стало можливим оці- нити цивілізаційний поступ, що стався в тій культурі (та, безперечно, соціальній структу- рі) з плином часу та сягнув апогею в класич- ній фазі, виразом чого були і неймовірний роз- виток металургії бронзи, і поява підкурганних поховань з багатим супроводом (рис. 2А), не- знаних для старшого її періоду та називаних іноді князівськими (див. зокрема: Filip 1969, s. 61—64; novotný 1986, s. 930—931; czebreszuk 2001). Так само простежено й зону далекосяж- них впливів тієї культури, особливо у фазі її розквіту, головно через експорт характерних тільки для неї, нерідко вишуканих бронзових виробів (зброя та прикраси), як і їх локальне наслідування (kadrow 2001). Майже паралельно з поглибленням знань про унєтицьку культуру йшло вивчення так зв. епішнурового прикарпатського культурного кола (Machnik 1967), що охоплює межановиць- ку культуру в Малопольщі, певною мірою стжи- жовську культуру на Люблінсько-Волинській височині, нітрянську групу південно-західної Словаччини (Тоčіk 1963; Тоčіk, Vladar 1971) і коштянську (Раstor 1962; 1969; 1978) у Ко- шицькій улоговині на сході того краю (Machnik 1967; 1981; 1991; Корacz, Valde-nowak 1987; kadrow 2001). Важливим етапом того пізна- вального процесу було виокремлення з КШК комплексів знахідок, окреслених спочатку як тип Хлопіце-Веселє (Machnik 1961; Тоčіk 1963; Вudinský-krička 1965), а дещо пізніше — як гру- па (Machnik 1981) і навіть культура (Machnik 1984), визнана за найстарше вогнище того кола (рис. 3). Надходження нових матеріалів завдяки численним розкопкам у 60—70-і рр. могильни- ків і поселень у Малопольщі 7, особливо межа- новицької культури разом з групою Хлопіце- Веселє, стало якісним стрибком у пізнанні їх через залучення можливостей археології. Було знайдено й чіткі підстави для якомога повнішої таксономічної дефініції рис тієї культури (ра- зом з наявними вже її локальними групами), її хронології та періодизації (Каdrow, Machnik 1993), що підтвердило місце комплексу типу Хлопіце-Веселє як визначника раннього ета- пу цієї культури, в якому старший відтинок на- звано протомежановицьким, а молодший — ран ньомежановицьким (Каdrow, Machnik 1997). Окрім підтвердження безперечної участі куль- тури дзвоноподібних кубків у культурних тран- сформаціях, які призвели до появи прото- й ранньомежановицьких рис, звернено також увагу на роль впливу на той процес і ширшого культурного кола, яке утворилося в другій по- ловині ІІІ тис. до Р. Х. (у так зв. поствучедоль- ський період) у басейні середнього й нижнього Дунаю (Маchnik 1967; 1978; 1987; 1991), з яким, як з’ясувалося, слід значною мірою пов’язувати також ґенезу унєтицької культури (Moucha 1966; ondraček 1967), як і багато рис середньо- європейської культури дзвоноподібних кубків (більшість форм посуду та деякі металеві виро- би). Цим можна пояснити (рис. 9; 10) вражаю- чу подібність основних форм посуду (особли- во черпаків, жбанів і мисок) найстаршої фази унєтицької культури та дзвоноподібних кубків (особливо молодшої фази другої) до кераміки різних таксономічних одиниць того кола (по- чинаючи від культури Макó-Косіги-Чака), а водночас до тих перших — і черпаків, жбанів і мисок старшого періоду межановицької куль- тури. Іноді розбіжності стосуються тільки ха- рактерного способу оздоблення (відтисками шнура) і технологічних рис посуду останньої 7 Див.: Кеmpisty 1978; Масhnik 1984; Machnikowie, kac zanowski 1987; kadrow, Machnikowie 1992; Ва - c zyńska 1994. ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 7 культури. Слід також наголосити, що та само- бутня спільнота з боку форм кераміки (Маch- nik 1987; 1991, s. 174, Fig. 35) у межах згада ного поствучедольського середньо-наддунайського куль турного кола ранньої бронзи охоплює та- кож значний обсяг посуду старших фаз таксо- номічних одиниць епішнурового прикарпат- ського культурного кола, це стосується й бага- тьох інших знахідок, приміром мідних стилетів з коротким трикутним лезом (Маchnik 1991, Рис. 2. Унєтицька культура. Приклади підкур- ганних поховань класичної фази і їхнього су- проводу в Леках Малих у Великопольщі (А), поховання найранішої фази в Маршовіцах в Силезії (В) і посуду протоунєтицької фази на Моравах (С) (за: ondraček 1967; Machnik 1978; 1984) ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 8 Fig. 36), деяких прикрас з мідного чи золото- го дроту або бляшок, крем’яних або кам’яних серпуватих ножів і різних кістяних виробів, як, власне, в тих межах можна помітити типові найперше для другого кола (приміром, вербо- листі заушниці). Багато спільних рис помітно і в поховальному обряді, хоча розбіжності тут бувають більші, а іноді навіть значні 8. На противагу поступу в об’ємі знань про по- чатки доби бронзи в басейні горішньої Одри, Вісли та на інших просторах Середньої Євро- пи, що стався внаслідок значного й неперерв- ного зростання різнобічно проаналізованих джерел 9, cитуація на просторах понад горішнім Дністром і Західним Бугом набагато гірша. Це, безперечно, пов’язано з незначним прирос- том джерел через слабкий донедавна стан роз- копок (Machnik, Pavliv, Petehyryč 2006). Та на- віть і те, що було досягнуте у вивченні пізнього неоліту — початку бронзи на території Поль- щі та на південь від Карпат і Судетів, особливо з боку доопрацювання дефініції та хронології виділених там таксономічних одиниць (КШК, культури злоцька, межановицька й унєтиць- ка), уможливило спробу впорядкувати матері- али з території на схід від Сяну (Machnik 1977; 1978; 1981; 1987; kadrow, Machnik 1997; Буня- тян 2010). Те стосується, в першу чергу, знахі- док у похованнях з Почап, Чижикова, Вели- кої Плавучі, Звенигорода, Ясенівки, Русилова, Ріпнева та ін. і випадково знайденого посуду (Львів) чи деяких металевих речей — із Пере- можного (кол. Хлопи), Хильчиць, Передіван- ня тощо, з яких частина, відома вже Л. Коз- ловському (kozłowski 1928) і Я. Пастернакові (Пастернак 1933), була віднесена ними (коли ще не була знана межановицька культура) до унєтицької культури, а пізніше всі їх Ю. Кост- жевський і початково Т. Суліміський зарахува- ли до почапської культури (Коstrzewski 1939— 1948; Sulimirski 1957—1959). У світлі значно повніших ніж раніше знань про риси вказаних культур на території Польщі на всіх хронологічних їх фазах матеріали з-над 8 Приміром, у протоунєтицькій культурі на Моравах (ondraček 1967), як і в культурі дзвоноподібних кубків у районі Будапешта (kalicz-Schreiber 1975; Schreiber- kalicz 1984), досить часто трапляються тілопальні по- ховання, рідкісні в межановицькій культурі (Маchnik 1981). 9 Той поступ відображений у багатьох публікаціях, які стосуються кінця неоліту та початку доби бронзи, що з’явилися в останні десятиліття, а також значною мірою виданих у матеріалах понад двох десятків між- народних конференцій (див., приміром: Таsіč 1984; Buchwaldek, Pleslowa-Štikowa 1986). горішніх Дністра та Західного Бугу польські дослідники вважають найближчими до межа- новицької культури, в першу чергу, старшого її періоду на території Малопольщі, до чого, як пам’ятаємо, схилявся й І.К. Свєшніков, а нині також К.П. Бунятян (Свєшніков 1974; Бунятян 2010, с. 22 та далі). Не помітили вони істотних типологічних розбіжностей між посудом, зара- хованим колись до групи Хлопіце-Веселє (що позначує нині ранній горизонт межановиць- кої культури) та черпаками й жбанами з ука- заної території (рис. 4А). Так само і більшість знайдених там металевих виробів мають від- повідники в межановицькій культурі басейну Вісли, а деякі з них (як верболисті заушниці з видавленим зісподу ребром) указують на мо- лодші фази її розвитку (kadrow, Machnik 1997; kadrow 2000). Нові відкриття поселенських пам’яток над верхнім Дністром (рис. 4В), зокрема в Крилосі (Machnik, Tkаczuk 2003), Майничах і Бикові, де провадила дослідження польсько-українська експедиція (Сyhylyk, hrybоwyč, Machnik 2006, s. 174, ryc. 11, 1; Machnik, Pavliv, Petehyryč 2006a, s. 238, ryc. 8), не тільки підтверджують спосте- режені збіжності, що стосуються в цьому разі також матеріалу поселень, а й дозволяють гово- рити про єдину культуру — межановицьку, ритм розвитку якої міг, ясна річ, протікати тут дещо інакше (kadrow, Machnik 1997, s. 139 i n.). Адже локальні розбіжності стають чимдалі очевидні- шими і в світлі останніх відкриттів у південно- східній частині Польщі (Machnik 2011) 10. У визначенні найстаршого в часі горизонту та водночас і в розвитку межановицької куль- тури неодноразово звернено увагу на звич- ність у ньому, крім нових рис, запозичених із середньо-наддунайського культурного кола ранньої бронзи (головно, через посередництво культури дзвоноподібних кубків), також вираз- них ремінісценцій КШК, що проявляються не тільки в застосуванні відтисків шнура в оздоб- ленні посуду (в дещо іншій концепції), пред- ставленого проте відмінними ніж у попередній культурі формами (черпаки та жбани, миски), в спорадичному вжитку пізніх типів кам’яних сокир і пластинчастих крем’яних знарядь, а в певному сенсі так само і в поховальному обря- ді (Machnik 1978; 1981; 1991; kadrow, Machnik 1997). У тому разі наголошувалося, що на схід- 10 Чимало вказує на те, що над горішнім Дністром, як і на Західній Волині, ранньомежановицькі риси (у ви- гляді і форм посуду, і особливо оздоблення шнуром) тривали довше ніж над горішньою Віслою (kadrow, Machnik 1997, s. 139 і n.). ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 9 них обширах, куди доходили риси межано- вицької культури, такі ремінісценції розбав- лені ще й традиціями інших культур, особли- во культури кулястих амфор (що відзначали Ю. Костжевський та І.К. Свєшніков). Те особ- ливо стосується Поділля та Західної Воли- ні, де слід також зважати на потужні впливи, що йшли з півдня, з басейну нижнього Дунаю через Покуття (Machnik 1981). Тут, окрім ім- портів деяких мідних виробів семиградського зразка (як сокира типу Банья-Бюк із Писти- ня), в місці відкриття Л. Крушельницькою со- Рис. 3. Межановицька культура. Приклади поховальних комплек- сів і знахідок із поселень прото- (А) та ранньої (В) фаз із Малополь- щі та Силезії: 1—6 — Краков-Нова Гута, Курган Ванди, похован- ня 11; 7—17 — те само, поховання 13; 18—20 — Кєтрз; 21 — Хлопіце (випадкова знахідка); 22 — Сьвєрщув Колонія; 23—25 — Побєднік Вельки; 26, 27 — Бешова; 28 — Тарноґура; 29 — Межановіце; 30, 34, 35 — Івановіце, Баб’я Ґура (поселення); 31 — Маліце; 32 — Дзєльні- ца; 33 — Сулехов (за: Machnik 1967; 1977; Каdrow, Machnik 1997) ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 10 ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 11 леварень у Лоєвій трапилися фрагменти посу- ду з рисами, на нашу думку, пізньої фази куль- тури Шнекенберґ-Ґліна ІІІ (Крушельницька 2002, с. 145—146, рис. 57). У верхів’ях Дністра знайдено поодино- кі мідні вироби, які можна вважати імпорта- ми з ще інших металургійних осередків і куль- турних кіл, зокрема кавказького (Свєшніков 1974; Machnik 1987; 1991; Бунятян 2010), а та- кож, найправдоподібніше, унєтицького. Що до останньої, то це шпилька кіпрського типу, знайдена ще в ХІХ ст. у Путятинцях, і дві, як з’ясувалося, мідні (Свєшніков 1974, с. 70, рис. 19, 1, 2) шийні гривни з гачками на кін- цях з околиць Городенки (рис. 1В, 24, 25), рані- ше визнані за унєтицький тип (kozłowski 1928; Пастернак 1933 та ін.), що не піддається сум- ніву й нині. Водночас на ґрунті звичного стану знань про початок доби бронзи в Середній Єв- ропі та опертого на них і доконаного перегля- ду джерельної бази для пізнання того періоду на просторі на схід від Сяну, здається, не під- лягає жодному сумніву, що тут так багато рис межановицької культури (характерних, у пер- шу чергу, для її старших фаз у Малопольщі), що можемо говорити саме про неї (хоча, пев- но, в якомусь локальному варіанті), але в будь- якому разі — про її засадничий вплив на фор- мування тутешнього культурного образу. Цілковиту опозицію такому розумінню, до якого схиляється також К.П. Бунятян, яка доб ре знає проблематику пізнього неоліту й початку бронзи в Україні та Середній Європі, становить спроба М. Бандрівського поверну- тися до концепції Я. Пастернака та пов’язати вказаний матеріал з унєтицькою культурою, а стисліше — прото- і ранньоунєтицькою (Бан- дрівський 2011). Хоча він (рис. 5) сумніваєть- ся, як остаточно назвати ті матеріали, себ- то поховання в супроводі черпаків і жбанів з Ясенівки, Чижикова, Ріпнева, Великої Пла- вучої, Почап, а також випадкові знахідки мід- них верболистих прикрас (приміром, з Пере- можного), — якщо не прямо (за Я. Пастер- наком) східногалицькою групою унєтицької культури, то старожитностями прото- й ран- ньоунєтицького типу почапської культури або ж прото- і ранньоунєтицького типу на заході лісостепу України (Бандрівський 2011, с. 83). Та головне: на його думку, нині немає жодно- го сумніву в тому, що до межиріччя Дністра та Західного Бугу прибула з заходу (рис. 5) група людності тієї культури (там само, с. 81—82). Ті прибульці, вступивши в контакт з субстратом, репрезентованим КШК, витворили почапську культуру з домінуванням прото- і ранньоунє- тицьких рис. Знайдені ж у деяких курганах — у Баличах, Сірниках і Висоцькому (з не дуже зрозумілою стратиграфічною позицією) — зде- більшого мідні (крім із Висоцького) стилети, які М. Бандрівський (там само, с. 99, рис. 12) визнає без сумніву за унєтицькі, вказують на наявність уже тоді на вказаному просторі по- тужної верстви військової аристократії, пред- ставники якої прибули туди дещо раніше, тож застали ще людність КШК. Свідченням того має бути амфора, знайдена в кургані VІІ у Ба- личах (рис. 8С), поєднана ним услід за А. Кіц- цольою, Я. Пастернаком, Т. Сулімірським та І.К. Свєшніковим з іншими виразно найпіз- нішими знахідками, зокрема металевими, від- критими там. Заодно стверджується, що про- то- і ранньоунєтицькі прибульці з’вилися тут до утворення межановицької культури, що за- свідчує знайдений у курані ІІ у Великій Плавучі черпак (рис. 6А, 2), хоча й оздоблений відтис- ками шнура, але зразка, що відповідає посуду протоунєтицької культури, а не межановиць- кої (Бандрівський 2011, с. 82, 94, рис. 11, 12). На раніше за межановицьку культуру, а за- разом синхронне протоунєтицькій культурі проникнення людності з-над горішнього Ду- наю (чому з-над горішнього?) до верхів’їв Дні- стра вказує, на думку М. Бандрівського, форма жбанів на цьому обширі. Мається на увазі жбан, оздоблений горизонтальними пасмами відтис- ків шнура, знайдений поза центром кургану ІІ у Старому Гвіздці (Sulimirski 1968, р. 151, Fig. 10, 6), і два (з яких один оздоблений горизонталь- ними одинарними відбитками грубого шну- ра) із поховань 5 і 6 (рис. 1А, 5) у Звенигороді (Свєшніков 1974, с. 76, рис. 22, 12, 14). Дивно, як пише М. Бандрівський, що українські ар- хеологи досі дистанціювалися від розв’язання вказаної проблеми, тобто очевидної для ньо- го наявності прото- і ранньоунєтицьких ста- рожитностей у межиріччі Дністра та Захід- ного Бугу, що «спровокувало нав’язування цим пам’яткам назви хоча й сусідньої, але — чужої за генезисом і стилем культури — межановицької» (Бандрівський 2011, с. 82). А та культура сфор- мувалася пізніше ніж з’явилися над горішнім Дністром представники прото- і ранньоунє-  Рис. 4. Верхнє Наддністер’я. Приклади посуду з ри- сами кераміки ранніх фаз межановицької культури та інших знахідок із поховань (А) та поселень (В): 1 — Ді- дилів; 2, 4 — Почапи; 3 — Звенигород; 5, 12—14 — Ко- локолин; 6 — Баличі; 7 — Львів; 8—11, 22, 23 — Ріпнів; 15, 25—29 — Крилос; 16, 17 — Ясенівка; 18—21 — Чи- жиків; 24 — Незвиська ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 12 тицької; крім того, в межановицькій культурі знані тільки ґрунтові поховання в той час як прибульці з-над Дунаю ховали небіжчиків під курганами (там само, с. 81). Задамося запитанням, чи з’явилися хоч якісь істотні підстави для такого категорично- го заперечення М. Бандрівським (спровокова- ного занехаянням унєтицької проблематики українськими археологами) зв’язку вказаних пам’яток більшою чи меншою мірою з межа- новицькою культурою та визнання їх прото- і ранньоунєтицькими з усіма наслідками не тільки таксономічного роду, а й що стосують- ся способу та обставин заявленого досягнення носіями тієї культури межиріччя Дністра й За- хідного Бугу? Ні. М. Бандрівський апелює до тих само джерел, що й І.К. Свєшніков та інші дослідники, які займаються початком доби Рис. 5. Унєтицька культура за М. Бандрівським: А — обшир із вказівкою напрямку розсе- лення на схід; В — пам’ятки прото- й унєтицького типу в басейні верхнього Дністра ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 13 бронзи цієї частини Європи та не вбачають у них підстав (таксономічних рис) для висунен- ня такого погляду. Що більше, нинішні знання не тільки про унєтицьку культуру в усіх її хро- нологічних фазах і етапах розвитку, а й про весь період набагато глибші й ширші ніж у часи, коли тільки та культура (унєтицька) могла ста- новити для Л. Козловського чи Я. Пастернака єдиний орієнтир для віднесення пам’яток ран- ньої пори доби бронзи не лише з-над верхньо- го Дністра та Західного Бугу, а й з-над горіш- ньої Вісли. Одним із важливих аргументів, що змусив М. Бандрівського відхилити належність вка- заних матеріалів до межановицької культури, є те, що чимало з них виявлено в курганах, себ- то, у вигляді поховань, характерних для прото- і ранньоунєтицької людності, але не для вка- заної культури. Та, по-перше, кургани в унє- тицькій культурі з’явилися (поряд з плоскими цвинтарями) лише в пізньому періоді її розвит- ку, тобто класичній фазі (рис. 2А), та зведені для осіб з багатим супроводом — окрім ефект- ної кераміки, це бронзові, бурштинові й зо- лоті прикраси, а ще зброя (зокрема, стилетові скіпетри), що найнаочніше демонструють ви- ділення вищої суспільної верстви (czebreszuk 2001; Каdrow 2001). Натомість зі старшого пе- ріоду тієї культури знаємо тільки плоскі по- ховання (рис. 2В), в яких небіжчики поховані найчастіше на правому боці по осі Пд—Пн і з дуже скромним супроводом (особливо у фазі прото- і ранньоунєтицькій) — поодинокий посуд, кістяні та крем’яні вироби, зрідка мід- ні (Gedl 1963; Moucha 1966; ondraček 1974), не відрізняючись за скромністю супроводу від по- ховань інших культур того часу Середньої Єв- ропи (Маchnik 1991), зокрема й прото- і ран- ньомежановицької (Каdrow, Маchnik 1997). По-друге, не менші сумніви викликає й за- ява М. Бандрівського, що всі знайдені в кур- ганах верхнього Подністер’я комплекси чи по - одинокі знахідки з рисами, з його погляду, про- то- і ранньоунєтицької культури, належать до супроводу поховань, для яких і були насипані кургани, а саме, кургани ІІ у Великій Плаву- чі, І, ІІ і ІV в Ясенівці, І у Сірниках, ІІ у Старо- му Гвіздці, ІІІ у Висоцькому та VІІ у Баличах. Нагадаємо, вони були розкопані перед Дру- гою світовою війною, а деякі (в Баличах і Ви- соцькому) — ще перед Першою, коли методи розкопок і звіти про те зазвичай не відповідали навіть вимогам того часу, тож треба дуже обе- режно користуватися тими даними, хоча, на- певно, якимось можна довіряти більше. Завдяки вцілілому в архіві Археологічно- го музею в Кракові детальному опису (разом з польовими рисунками) розкопок Р. Ямки кур- гану ІІ у Великій Плавучі, без жодних сумнівів можемо стверджувати, що поховання 1, наве- дене М. Бандрівським як підкурганне (з типо- вим, з нашого погляду, для ранньої фази межа- новицької культури супроводом), було влаш- товане в насипі кургану заввишки 1,35 м на глибині 0,60 м від його верхівки та приблизно за 2,0 м на схід від центру (рис. 6А, 1). Нижче в центрі кургану трапилися знищені якимось вкопом (може, грабіжницьким) сліди ями по- ховання 2, виритої в материку та, зважаючи на супровід (кам’яна сокира та крем’яне вістря стріли), КШК. Тож поховання 1, яке нас ціка- вить, було впускним, молодшим за розміщене нижче та в центрі підкурганного простору, для якого й зведено напевно той насип. Так само і поховання в кургані І у Сірни- ках, яке привернуло увагу М. Бандрівсько- го через знахідку в ньому мідного леза стиле- та, було влаштоване в насипі високого (2,5 м) кургану на глибині близько 0,6 м від верхівки. Натомість значно нижче, під насипом, розмі- щувалася вирита в материку прямокутна з за- округленими кутками яма розміром 2,0 × 1,5 м, орієнтована С—З, у якій, проте, не зафіксова- но скелета й супроводу (Sulimirski 1968, p. 146). Така ситуація, коли кістки й супровід не збе- реглися, доволі часто трапляється в курганах КШК не тільки басейну Дністра, а й на інших великих її обширах (Sulimirski 1968; Machnik 1979). Та в будь-якому разі важко інтерпрету- вати так мілко влаштоване в насипі перше по- ховання як таке, для якого був зведений доволі великий курган. З-поміж пам’яток, згаданих М. Бандрівсь- ким, фігурує поховання з двома посудинами, зокрема жбаноподібним черпаком, відкри- те в дуже поруйнованому оранкою кургані ІІ у Старому Гвіздці. Воно справді розміщувало- ся під насипом, але не в ямі, а на давній по- верхні та приблизно за 2,0 м на ПнЗ від цен- тру (Sulimirski 1968, р. 151, Plan 40, 3). У кургані виявлено ще багато знахідок — уламків посуду та крем’яних виробів, які тяжіли до трьох скуп- чень, зокрема і в центральній його частині, і стратиграфічна позиція яких, на нашу думку, не зовсім з’ясована. Дещо незрозуміла й ситуація в курганах у Ясенівці. Поховання в кургані І з мідною ка- блучкою на пальці небіжчиці (рис. 6В, 4, 5) дійсно розміщувалося в ямі, виритій у ма- терику, але не в центрі підкурганного про- ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 14 ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 15 стору, де трапилося обширне вогнище (Бан- дрівський 2011, с. 92, рис. 10). Насип курга- ну ІV прикривав велике згарище, на якому в південній частині лежали черпак (рис. 6В, 6) і крем’яне знаряддя на довгій пластині (Пастернак 1933, с. 69). Натомість у курга- ні ІІ черпак виявлений у центрі, на рівні дав- нього горизонту чи трохи нижче (рис. 6В, 7). Навіть якщо ці кургани були зведені над по- хованнями ранньої бронзи чи були якимись символічними об’єктами (як курган ІV), то і в цьому разі не можна сумніватися в їхній на- лежності: знайдені в них черпаки цілком зі- ставні з межановицькою культурою. В інших умовах здійснено поховання, також згадане М. Бандрівським, у кургані в Русило- ві. Воно розміщувалося в центрі підкурганно- го простору в розлогому заглибленні діаметром 12 м, що врізалося в материк приблизно на 0,3 м (Bryk 1934, s. 86 i n., ryc. 1). Біля небіжчи- ка знайдено крем’яне надламане вістря списа, серед кісток грудної клітини — стрілу (пізнього зразка, такі відомі в межановицькій культурі та стжижовській), а біля черепа — кілька уламків мідної бляшки та дроту, а також золоту заушни- цю так зв. ірландського типу (Bryk 1934, s. 87, ryc. 3). Поза похованням, за 2,5 м від скелету та за 0,3 м вище нього, знайдено кам’яну сокиру та різні крем’яні вироби. З погляду на предмети біля скелету, то було поховання того горизон- ту, що відповідає в басейні верхньої Вісли вже просунутій у своєму розвитку межановицькій культурі, а на Волині — стжижовській (Głosik 1968; Свєшніков 1974). Якщо те поховання не було впускним до кургану КШК, як похован- ня з залізною фібулою ІV ст. (Bryk 1934, s. 86— 87, ryc. 2), то, безперечно, воно вказувало б, що традиція курганних поховань утримувалася в басейні верхнього Дністра (в межах ще побуту- ючої там КШК) аж до часу появи там таких ре- чей як крем’яне вістря списа чи золота заушни- ця ірландського типу, які визначають уже поча- ток доби бронзи 11. 11 На довше ніж у басейні горішньої Вісли побутування звичаю зводити людністю КШК кургани над Дніс- тром можуть указувати пізні дати, що припадають приблизно на 2300 ВС, отримані для могил у Бикові (Маchnik, Pavliv, Petehyryč 2006a). Відтак, обставини відкриття поховань, які М. Бандрівський пов’язує з прото- і ранньо- унєтицькою культурою і над якими, на його думку, зведені кургани, унеможливлюють та- кий однозначний висновок. Новітні доскона- ліші розкопки курганів КШК в басейні Вісли та Західного Бугу (kempisty 1978; Włodarczak 2006), нещодавні на Сокальській гряді (Масh- nik, Ваgińska, koman 2009) і останні на лесових узвишшях південно-східної Польщі (Масhnik 2011) вказують, що їх використовували для влаштування пізніших поховань, особливо людність межановицької культури. Ті похо- вання вміщені в насип чи поза ним, іноді чіт- ко в центрі над похованням КШК, над яким і був насипаний курган, як, приміром, у Сред- нєй, курган 3 (Jarosz 2002, s. 6 i n., ryc. 7; 9; 10). Є навіть приклад — курган 2 в Лубче 25, де яма поховання межановицької культури перетну- ла весь насип аж до дна могили старшої фази КШК, вкопаної в материк (Масhnik, Ваgińska, koman 2009, s. 62—68) 12. З подібною ситуацією, схоже, маємо справу не тільки в разі впущених у насип поховань як у Великій Плавучі та Сір- никах, а й Старому Гвіздці та Ясенівці, хоча в двох останніх поховання виявлені під насипом на давньому горизонті (Старий Гвіздець) і на- віть у материку (Ясенівка, курган І і, можли- во, ІІ). По-третє, немає підстав трактувати всі зна- хідки з кургану VІІ у Баличах (рис. 8В) як су- провід поховання, себто закритий комплекс, як вважав не тільки аматор, яким був полков- ник австро-угорської армії А. Кіццоля, а й піз- ніші дослідники (помітивши в ньому риси ран- ньої бронзи) від Л. Козловського, Т. Сулімір- ського до І.К. Свєшнікова. М. Бандрівський, спираючись на те переконання, не тільки зара- ховує цей курган до об’єктів, пов’язаних з про- то- і ранньоунєтицькою культурою, а й вибудо- вує, як пам’ятаємо, власну версію соціально- культурного процесу, пов’язаного з появою тієї культури над верхнім Дністром. Він не згоден з виконаним П. Ярошем і Я. Махніком критич- ним аналізом інформації, поданої в звіті А. Кіц- цолі, де вперше піддано сумніву гомогенний 12 У цьому разі виконавці того поховання могли піклу- ватися не лише про вміщення свого небіжчика по- близу справжнього чи вдаваного пращура, а й про найліпше його убезпечення (укриття), а таким, без- перечно, було місце під насипом кургану. Принагід- но додамо, що незгадані М. Бандрівським поховання, що супроводжувалися посудом, подібним до знайде- ного в Почапах і Ясенівці, в кургані ІІІ в Колоколині були, найправдоподібніше, впущені до кургану КШК (Sulimirski 1968, р. 141, Plan 31; Fig. 10, 2; Pl. 6, 19).  Рис. 6. Епішнуровий горизонт пам’яток Верхньої Наддністрянщини: 1—3 — Велика Плавуча, курган ІІ, планіграфічна й стратиграфічна позиція поховання 1 та його супровід; 4, 5 — планіграфічна й стратиграфічна позиція поховання в кургані І в Ясенівці (реконструкція М. Бандрівського) та його супровід; 6, 7 — черпаки з курганів ІV та ІІ в Ясенівці ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 16 характер знайдених у кургані VІІ, а також кур- гані ХVi речей і зроблено спробу довести, що насправді вони входили до супроводу різноча- сових поховань (рис. 8С і D), а також, що від- крите на глибині 1,7 м від верхівки кургану Vii поховання з випростаним скелетом дорослого чоловіка було впускним (Jarosz, Machnik 2000, s. 117). Окрім вказівки на істотні хронологічні й культурні розбіжності між знахідками (метале- вими, кам’яними, крем’яними та керамікою), які буцімто супроводжували те поховання (рис. 8А і В), ми звернули увагу й на інше — на надто впорядковане та не менш «симетричне» (ніде в такій мірі не спостережене в похован- нях пізнього неоліту та початку бронзи) їх роз- міщення біля скелету в кургані ХVi (рис. 7В); (chizzola 1903, S. 148, Fig. 185). Складається не- відворотне враження, що так само й поза ске- лета ним «доопрацьована» (про що свідчить за- багато кісток рук, з-поміж яких є явно тварин- ні, і неприродна позиція ребер), як і розміщені біля нього речі — чисті від землі та, може, й спеціально підібрані для фото 13. Дуже вірогід- но, що це само стосується й кургану VІІ. Схо- 13 На нехтування А. kіццольою деталями може вказу- вати й спосіб ілюстрування (немов по пам’яті) де- яких знахідок із розкопаних ним курганів, особ- ливо кераміки, котра насправді має інший вигляд (Сhizzola 1903, S. 115—116, Fig. 180; 181; 184). же, що за тодішніми уявленнями, в часи слаб- ких знань щодо культурної таксономії та хро- нології, всі чи більшість знахідок, виявлених у межах кургану (у різних місцях), пов’язували з особою, скелет якої вцілів (рис. 8В). Для М. Бандрівського скелет у кургані VІІ розміщувався в підкурганній центральній моги- лі, заглибленій у материк і засипаній спочатку чорною землею, взятою з довколишнього ґрунту, а потім — жовтою материковою, видобутою при ритті могили, над якою був насипаний невели- кий курган (рис. 7А), а всі вказані в описі скелету А. Кіццолі знахідки становили супровід небіж- чика (Бандрівський 2011, с. 87, рис. 5). Той по- гляд, що має доводити тезу про підкурганне по- ховання з супроводом з рисами унєтицької куль- тури, спирається на оригінальну інтерпретацію, а радше реінтерпретацію не дуже об’ємного опи- су структури загалом усіх розкопаних курганів у Баличах, наданий А. Кіццольою, а за ним повто- рений Я. Пастернаком. За версією відкривача, розкопані кургани влаштовані однаково: ззовні шар твердої жовтої глини завтовшки приблиз- но 30—40 см, що вкривав і мав убезпечувати руй- націю ядра кургану від дії атмосферних явищ, зведеного з темної жирної твердої землі, а зара- зом — і поховання та його супровід. Він також зазначав, що біля жодного кургану не зафіксова- но місце вибирання ґрунту для зведення насипу, тож її змушені були доправляти здалеку. Стіль- Рис. 7. Баличі: А — реконструйований М. Бандрівським курган VІІ; В — фото А. Кіццолі скелету в кургані ХVІ A B ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 17 ки й саме стільки написав А. Кіццоля про будо- ву курганів у Баличах (chizzola 1903, S. 142). А от як те подав Я. Пастернак (на якого посилається М. Бандрівський). Його дещо скорочена й при- стосована тільки до кургану VІІ версія переказу А. Кіццолі звучить так: «Кіццолю дивувало таке, а не відворотне наверствування насипу, яке одна- че зовсім природне: наперед присипали небіжчика чорною землею, яку зібрали з поверхні терену кру- гом нього, опісля дали на це жовту глину, яку добу- ли з-під гумусу, а що на жовтій землі нема сьогодні ще чорної, винні цьому атмосферичні впливи, дощі та вітри, які знесли та змили новоутворений гумус у низ» (Пастернак 1933, с. 70, прим. 18). На ґрунті так поданої Я. Пастернаком версії перекладу А. Кіццолі про будову кургану VІІ (де немає вказівок ні на його розміри, ні на стра- тиграфічну позицію скелета), а також пізнішої інформації Т. Сулімірського (Sulimirski 1968, p. 122), який, відвідавши 1936 р. Баличі, зау- важив, що курган VІІ був одним з найменших у групі (тобто не такий, як про те інформував А. Кіццоля напередодні розкопок) 14, М. Бан- 14 Звіт про візит до Баличів напередодні розкопок, до якого додано план розміщення курганів, зберігаєть- ся в архіві Археологічного музею в Кракові серед об- ширної переписки А. Кіццолі з В. Деметрикевичем (Jarosz, Machnik 2007, s. 113, ryc. 1). На те, що то був великий курган, у всякому разі такий, що вирізняв- ся (може, власне розмірами) з-поміж інших, можли- во, свідчить інформація А. Кіццолі (chizzola 1903, S. 152) про місцеву легенду, що в ньому в давнину на скляному троні був похований могутній володар. Рис. 8. Баличі, курган VІІ, версії супроводу поховання: А — за: chizzola 1903; В — за: Sulimirski 1968; Свєшніков 1974; Бандрівський 2011; С, D — старший і молодший комплекси за: Jarosz, Machnik 2000 ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 18 Рис. 9. Кераміка культури дзвоноподібних кубків (за: Schreiber-kalicz 1948; Machnik 1991) ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 19 Рис. 10. Протонагіревська культура: А — старша фаза; В — молодша фаза (за: Schreiber-kalicz 1948; Machnik 1991) A B ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 20 дрівський подає власну реконструкцію стра- тиграфічної ситуації в тому кургані (рис. 7А), ілюструючи її видуманим рисунком (Бан- дрівський 2011, с. 87, рис. 8). Адже ні з опису А. Кіццолі, ні навіть із дещо «модифікованої» його версії Я. Пастернаком жодним чином не випливає, що скелет розміщувався, як хоче М. Бандрівський, у ямі, вкопаній у материк, і був прикритий (після її засипання чорною зем- лею) жовтою материковою глиною, видобутою з неї. Повторимо, за А. Кіццольою, шар жовтої глини прикривав ядро насипу (а не заповне- ння поховальної ями), зведене «з чорної жирної твердої землі», в якій на глибині 1,7 м від вер- хівки кургану (себто в насипі) трапився скелет. Принагідно додамо, що та перша жовта вер- ства, яку А. Кіццоля вважав спеціально вкла- деною для убезпечення від впливу атмосфер- них явищ ядра кургану та поховань, зафіксо- вана в усіх досліджених тут курганах та є нічим іншим як натуральним поверхневим елювіаль- ним шаром 15, що набyв, особливо на лесових узгір’ях, ясно-жовтого забарвлення (див., зо- крема: Масhnik, Ваgińska, koman 2009, s. 126, ryc. 95; Махнік, Пaвлів, Пeтeгирич 2011, с. 40, 60, 112, рис. 6; 27; 34). Стосовно ж переконання М. Бандрівського про початковий незначний розмір, як то вихо- дить з переказу Т. Сулімірського, кургану VІІ у Баличах, з чого він робить висновок, що від- критий у ньому скелет розміщувався в ямі, вкопаній у материк, зауважимо, що розкопа- ний чи знесений насип принаймні до глибини 1,7 м від верхівки (до рівня виявлення скеле- ту), не міг мати таку висоту, коли через 35 років після його розкопок Баличі відвідав Т. Сулімір- ський. Курган не був реконструйований після розкопок (як то загалом чинять нині), тож його рештки потрапили під дію природних і антро- погенних чинників, які з часом і призвели до цілковитого зникнення не тільки кургану VІІ, а й усіх указаних А. Кіццольою 16. Відтак, у світлі того, що ми маємо з переказу А. Кіццолі про здійснені ним 110 років тому від- криття, а також, виходячи зі знань про структуру давніх курганів і таксономію рухомих пам’яток тих часів, мусимо сказати, що і в разі кургану Vii у Баличах немає жодних нових даних, які б умож- ливили визнати відкрите там поховання за таке, заради якого був зведений той курган, і приписа- 15 Див. зокр.: Коmornicki et al. 1990. 16 Під час розвідок польсько-української експедиції на початку ХХІ ст. в околицях Баличів не зафіксовано жодних слідів курганів. ти йому всі знайдені там речі, що супроводжува- ли представника (як того хоче М. Бандрівський) прото- і ранньоунєтицької культури. Піддаючи критичній оцінці джерела, на які спирається М. Бандрівський щодо їх прото- і ранньоунєтицького характеру, не можна зняти з порядку денного й цілковитий брак підстав нехтувати ранньомежановицькими рисами по- суду, себто характерними черпаками й жбана- ми, а також деякими мідними виробами, особ- ливо верболистими заушницями, які супрово- джували поховання в курганах (кургани ІІ і iV в Ясенівці та ІV і ХVІІ у Баличах) і плоских мо- гилах (Ріпнів, Почапи або Чижиків). Адже по- суд із них відрізняється від прото- і ранньо- унєтицької кераміки, може, не так загальною формою (значною мірою спільною для багатьох таксономічних одиниць тієї пори (рис. 9; 10), що мали зв’язки з середньо-наддунайським ко- лом культур), як характерною орнаментацією з горизонтальних і часто вертикальних відбит- ків шнура (рис. 1), нерідко й на вушках, а та- кож специфічними технологічними рисами (домішкою в глині, оформленням поверхні та ін.). У межановицькій культурі, особливо її молодших фазах, вочевидь маємо справу з по- судом — що з черпаками, що зі жбанами, не- оздобленими відбитками шнура, а різного роду пластичними реберцями (kаdrow, Machnik 1997, s. 69, ryc. 27), що дуже типово для унє- тицької кераміки, зокрема й протоунєтицької (Оndraček 1967). Хоча в ній (особливо на тери- торії Силезії) спорадично трапляються черпа- ки, орнаментовані відбитками шнура (Machnik 1977, Tabl. XVii, 14), однак і в цьому разі посуд виконаний із сировини, прикметної для однієї з указаних культур. Якщо ж ідеться про мідні верболисті при- краси, то вони прикметні для епішнурового прикарпатського кола культур, зокрема межа- новицької, в якій в основному представлені два їх типи — в західній частині з плоским лис- точком (в Словаччині з відлитим реберцем), у східній 17 — з видавленим зісподу ребром (Тоčik 1963; Machnik 1982, s. 87 i n.; kadrow 2000, s. 141 i n., ryc. 1, 7). В унєтицькій культурі вер- болисті заушниці рідкісні та всупереч тому, як вважалося раніше (коли ще не була виділена жодна з таксономічних одиниць епішнурово- го прикарпатського культурного кола), їх слід трактувати як імпорти з межановицької куль- 17 Мається на увазі городоцько-здовбицька культура, яку автор статті вважає східним варіантом межано- вицької (прим. — К. Б.). ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 21 тури, так само як і рідкісні в Малопольщі мід- ні чи бронзові вироби унєтицького типу, що з’явилися на цьому обширі в основному за пізньої фази цієї культури (kadrow, Мachnik 1997, s. 91, ryc. 72, 2). Тож не може дивувати їхня звичність і над Дністром (приміром, зга- дані шийні гривни з гачками на кінцях чи так зв. кіпрська шпилька), а тим паче знахідки не- великих стилетів, як у Сірниках (Бандрівський 2011, с. 99, рис. 12, 2) 18, чи прикрас із дроту зі зворотним звоєм, як у Ясенівці та Передіванні (рис. 1В, 31, 32), чи, зрештою, браслета з курга- ну VІІ у Баличах (рис. 8В, 6), які спостерігаємо в різних культурах (зокрема, Отомані, Мокрін, Наґірев, Хатван) того часу що в басейні серед- нього та нижнього Дунаю (Ордентлих 1963, р. 136, рис. 1; Girić 1971, Tabl. iii, 1, 2; V, 3; X, 1, 3; Xii, 2; XVi, 2; XXXViii, 3; kalicz 1984, Tabl. lVii, 28; Schreiber-kalicz 1984, Tabl. li, 5), що так само на північ від Карпат і Судетів (Gedl 1979; Machnik 1982; Blajer 1990). Такі речі (різ- 18 Подібні мідні стилети є і в культурі дзвоноподібних кубків (зокрема: kuna, Matoušek 1978, s. 68, ryc. 2, 9, 11—14). У зв’язку з цим варто зауважити, що не всі названі тут металеві вироби з-над Верхнього Дні- стра виконані (як то подано в давнішій літерату- рі) з класичної бронзи, а головно з міді. До таких (із міді) належать не тільки верболисті заушниці з По- чап, Чижикова, Ріпнева та Передівання, а й дві ший- ні гривни, а також браслет і стилет з кургану VІІ у Ба- личах (Свєшніков 1974, с. 51, 69, 77). ного походження, зокрема й семиградського), поширені на великому просторі в скарбах і по- хованнях, не можуть визначати сутність таксо- номічної одиниці. Визначення таких має спи- ратися на детальні риси, що вирізняють кожну з них з-поміж інших, а до таких у час форму- вання так зв. ранньобронзової цивілізації в Се- редній Європі належить, насамперед, керамі- ка та не тільки з боку форм, що входять до її складу (хоча частка окремих її різновидів і ти- пів у тих одиницях дуже істотна), а й спосо- бу оздоблення і технології. Кераміка, що по- ходить із вказаного обширу (рис. 4) і визнана М. Бандрівським за прото- і ранньоунєтицьку, не властива тій культурі (як і мідні верболис- ті прикраси), а прикметна іншій (також по- бічно пов’язаній зі змінами, що сталися в ба- сейні середнього Дунаю) таксономічній оди- ниці — межановицькій культурі, на звичність рис якої (під назвою Хлопіце-Веселє) на тій території віддавна звертали увагу дослідники, що займаються тим періодом, зокрема й вка- зані українські19. Переклад з польської К. Бунятян 19 Єдине, в чому має рацію дослідник, це, те, що на вка- заний обшир за ранньої доби бронзи сягали впливи з-над середнього Дунаю, але, на нашу думку, не че- рез посередництво прото- й ранньоунєтицької куль- тури, а, перш за все, межановицької. Бандрівський М. Поховання прото- і ранньоунєтицького типу на Верхньому Подністер’ї і проблема ранньодунай- ських впливів на захід Українського лісостепу впродовж періодів Вrai—Bra2 // МДАПВ. — 2011. — 15. — С. 78—108. Бунятян К.П. Підкарпатська культура шнурової кераміки // Археологія. — 2010. — № 2. — С. 18—30. Крушельницька Л. Пам’ятка солеваріння рубежу ранньої і середньої бронзи в північно-східних Карпатах // Запис- ки НТШ. — 2002. — ССХLIV. — c. 140—154. Махнік Я., Павлів Д., Петегирич В. Стародавні кургани у селі Гаї Нижні біля Дрогобича. — Краків, 2011. Ордентлих И. Поселения в Отомани в свете последних раскопок // Dacia. n. s. — 1963. — VII. — Р. 115—138. Пастернак Я. Перша бронзова доба в Галичині в світлі нових розкопок // Записки НТШ. Праці історично- філософічної секції. — 1933. — CLII. — c. 63—111. Свєшніков І.К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ — на початку ІІ тисячоліття до на- шої ери. — К., 1974. Baczyńska B. cmentarzysko kultury mierzanowickiej w Szarbi, woj. kieleckie. Studium obrządku pogrebowego. — kraków, 1994. Blajer W. Skarby z wczesnej epoki brązu na ziemiach polskich. — kraków, 1990 (Prace komisji archeologicznej. — 28). Bryk J. kurhany w Rusilowi i krasnem // MP. — 1934. — 1. — S. 85—105. Buchwaldek V., Pleslowa-Štikowa E. (red.). Das Äneolithikum und die früheste Bronzezeit (14c 3000—2000 b. c.) in Mit- teleuropa: kulturelle und chronologische Bezihungen. acta des XiV. internationalen Sympoziums. Prag—liblice, 20.—24.10.1986 (Praehistorica. — 15). Budinský-Krička V. Gräberfeld der sрäten schnurkeramischen kultur in Veselé // Sa. — 1965. — XIII. — S. 51—106. Chizzola A. Prähistorische Funde aus Westgalizien // Jahrbuch d. k. k. zentral komission. — Wien, 1903. — I. — S. 139—152. Chmielewski W., Jażdżewski K., Kostrzewski J. Pradzieje Polski. — Wrocław, 1965. Cyhyłyk V., Hrybovyč R., Machnik J. archaeological Excavations in the Majnič Village in the Upper Dnister River vallej // harmata k., Machnik J., Starkel l. (red.). Environment and Man at the carpathian Foreland in the Upper Dnister ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 22 catchment from neolithik to Early Mediaeval Period. — kraków, 2006. — S. 162—194 (Prace komisji prehistorii karpat. — III). Czebreszuk J. Schyłek neolitu i początki epoki brązu w strefie południowo-zachodnio bałtyckiej (iii i początki ii tys. przed chr.). — Poznań, 2001. Filip J. Enzyklopedische handbuch zur Ur- und Frühgeschichte Europas. — Prag, 1969. — Bd. 1. Gedl M. Wczesny i starsze okres epoki brązu na Górnym Śląsku // Pra. — 1963. — XVI. — S. 24—55. Gedl M. Die Dolche und Stabdolche in Polen. — Мünchen, 1976 (Prahistorische Bronzefunde. — abteilung Vi. — T. 4). Girić M. Mokrin — nekropola ranog bronzanog doba. — Beograd, 1971. — T. i. Głosik J. kultura strzyżowska // MS. — 1968. — XI. — S. 7—114. Jarosz P. kurhan kultury ceramiki sznurowej w Średniej st. 2, pow. Przemyśl // Wyniki badań wykopaliskowych prowadzo- nych w 2001 r. — Przemyśl, 2002. — S. 3—21 (RP. — n. 38. — z. 2). Jarosz P., Machnik J. nowe spojrzenie na dawne badania kurhanów w Balicach i klimkowcach w świetle materiałów arche- ologicznych i zbiorów Muzeum archeologicznego w krakowie // Rydzewski J. (red.). 150 lat Muzeum archeologicz- nego w krakowie. — kraków, 2000. — S. 141—153. Kadrow S. iwanowice, stanowisko Babia Góra, сz. i. Rozwój przestrzenny osady z wczesnego okresu epoki brązu. — kraków, 1991. Kadrow S. Wczesnobrązowa wytwórczość metalurgiczna w stylu wierzbowego liścia // Rydzewski J. (red.). 150 lat Muzeum archeologicznego w krakowie. — kraków, 2000. — S. 109—133. Kadrow S. U progu nowej epoki. Gospodarka i społeczeństwo wczesnego okresu epoki brązu w Europie Środkowej. — kra- ków, 2001. Kadrow S., Machnik J. zur chronologie der Frühbronzezeit: iwanowize bei krakau, Fundplaz «Babia Góra» // Pz. — 1993. — 68. — S. 201—241. Kadrow S., Machnik J. kultura mierzanowicka. chronologia, taksonomia i roswój przestrzenny. — kraków, 1997 (Рrace komisjі archeologicznej. — 29). Kadrow S., Machnikowie A. i J. iwanowice, stanowisko Babia Góra, cz. ii. cmentarzysko z wczesnego okresu epoki brą- zu. — kraków, 1992. Kalicz N. Die hatvan-kultur // Tasić n. (red.). kulturen der Frühbronzezeit des karpatenbeckens und nordbalkans. — Beograd, 1984. — S. 191—215. Kalicz-Schreiber R. Einige Probleme der Frühbronzezeit in Budapest und Transdanubien // acta archaeologica academiae Scientiarum hungaricae. — 1975. — T. XXVii. — F. 3/4. — S. 287—296. Kempisty A. Schyłek neolitu i początek epoki brązu na Wyżynie Małopolskiej w świetle badań nad kopcami. — Warszawa, 1978. Komornicki T., Geralach T., Zasoński S., Oleksynowa K. Gleby w otoczeniu kurhanów neolitycznych w Bierówce koło Jasła oraz gleba w kurhanie B // aac. — 1990. — 29. — S. 125—142. Kopacz J., Valde-Novak P. Episznurowy przykarpacki krąg kulturowy w świetle materiałów krzemiennych // aP. — 1987. — XXXII(1). — S. 55—92. Kostrzewski J. z badań nad osadnictwem wczesney i środkowej eroki brązowej na ziemiach polskich // Pra. — 1922— 1924. — II. — S. 161—218. Kostrzewski J. kurhany kultury unietyckiej w Małych Łękach, w pow. kościańskim // Sprawozdanie z czynności i posiedzeń PaU. — 1934. — 3. — S. 22—26. Kostrzewski J. od mezolitu do okresu wędrówek ludów // Prehistoria ziem polskich. — kraków, 1939—1948. — S. 118—448. Kozłowski L. Epoka kamienia na wydmach wschodniej części Wyżyny Małopolskiej. — lwów, 1923. Kozłowski L. Wczesna, starsza i środkowa epoka bronzu w Polsce w świetle subborealnego optimum klimatycznego i jego wpływu na ruchy etniczne i zaludnienie w Polsce. — lwów, 1928. Kozłowski L. zarys pradziejów Polsci południowo-wschodniej. — lwów, 1939. Krzak Z. The złota culture. — Wrocław, 1976. Kuna M., Matoušek V. Měděna industrie kultury zvoncovitých pohárů ve střední Evropě // Praehistorica. — 1978. — VII. — S. 65—89 (Varia archaeologica. — 1). Machnik J. Uwagi o związkach i chronologii niektórych znalezisk kultury ceramiki sznurowej w karpatach // Sprawozdania z posiedzenia komisji oddziału Pan w krakowie. — 1961. — 6. — S. 58—60. Machnik J. Studia nad kulturą ceramiki sznurowej w Małopolsce. — Wrocław, 1966. Machnik J. Stosunki kulturowe na przełomie neolitu i epoki brązu w Małopolsce (na tle przemian kulturowych w Europie środkowej) // Materiały do prehistorii ziem polskich. — Warszawa, 1967. — cz. iii(1). Machnik J. Frühbronzezeit Polens (Übersicht über die kulturen und kulturgruppen). — Wrocław, 1977. Machnik J. Wczesny okres epoki brązu // Prehistoria ziem polskich. — Wrocław; Warszawa; kraków; Gdańsk, 1978. — T. iii. — S. 9—136. Machnik J. krąg kultur ceramiki sznurowej // Prehistoria ziem polskich. — Wrocław; Warszawa; kraków; Gdańsk, 1979. — T. ii. — S. 337—341. ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 23 Machnik J. Die Verbreitung und chronologie der chłopice-Veséle-kultur // Sa. — 1981. — XIX. — S. 297—311. Machnik J. Uwagi o wyrobach metalowych z początków epoki brązu w południowo-wschodniej Polsce // Pamiętniek Mu- zeum Miedzi w legnicy. — 1982. — 1. — S. 79—100. Machnik J. Frühbronzezeitliche kulturen in kleinpolen // Tasić n. (red.). kulturen der Frühbronzezeit des karpatenbe- ckens und nordbalkans. — Beograd, 1984. — S. 241—276. Machnik J. kultury z przełomu eneolitu i epoki brązu w strefie karpackiej. — Wrocław,1987. Machnik J. The Earliest Bronze age in the carpathian Basin. ─ Bradford, 1991. Machnik J. znaczenie archeologicznych dadań ratowniczych na trasie planowanej budowy autostrady a-4 odcinku Prze- worsk—Radymno dla znajomości problematyki schyłku neolitu i początków epoki brązu // czopek S. (red.). autostra- dą w przeszłość. katalog wystawy. — Rzeszów, 2011. — S. 61—78. Machnik J., Bagińska J., Koman W. neolityczne kurhany na Grzędzie Sokalskiej w świetle badań archeologicznych w latach 1988—2006. — kraków, 2009. Machnik J., Pavliv D., Petehyryč V. Barrow of the late corded Ware culture from Bikiv, Drohobyč district // harmata k., Machnik J., Starkel l. (red.). Environment and Man at the carpathian Foreland in the Upper Dnister catchment from neolithik to Early Mediaeval Period. — kraków, 2006. — P. 195—227 (Prace komisji prehistorii karpat. — III). Machnik J., Pavliv D., Petehyryč V. Recapitulation of Results of the archeological Research and outline of the history of the Earliest Settlement on the Sambir Upland (including the Strvjaž River Basin) and the Drohobyč upland // Там само. — 2006а. — P. 228—243. Machnik J., Tkaczuk T.K. interesting and important artifacts from the beginning of the Bronze age in the vicinity of halicz (upper basin of the Dnestr River) // Jerem E., Raczky P. (red.). Morgenrot der kulturen. Frühe Etappen der Menschheitsgeschichte in Mittel- und Südosteuropa. — Budapest, 2003. — S. 483—496. Machnikowie A. i J., Kaczanowski K. osada i cmentarzysko z wczesnego okresu epoki brązu na «Górze klin» w iwanowi- cach. — Wrocław,1987. Moucha V. k nejstarší únětické keramice w Čechách // acta Universitatis carolinae. — 1959. — 3. — S. 87—95. Moucha V. Die Periodisierung der Unieticer kultur in Böhmen // Sbornik Ćeskoslovenské spolećnosti archeologické. — 1963. — 3. — S. 9—60. Moucha V. Únětické kultura v Čechách // zprávy Čš. spolećnosti archeologické při Čš. akademii věd. — 1966. — R. Viii. — z. 2—3. — S. 13—28. Nosek S. le début de l’âge du bronze en Pologne // archaeologia Polona. — 1964. — 7. — S. 7—64. Novotný B. Encyklopédia archeológie. — Bratislava, 1986. Ondraček J. Časně únětická kultura na Moravě a problem jejího wzniku. — Brno, 1964 (неопублікована кандидатська дисертація). Ondraček J. Moravská protoúnětická kultura // Sa. — 1967. — XV(2). — S. 389—446. Pástor J. Pohrebisko zo staršej doby bronzovej w koštanoch // Študijné zvesti aÚ SaV. — nitra, 1962. — 9. — S. 63—80. Pástor J. košické pohrebisko. — košicé, 1969. Pástor J. Čaňa a Valaliky — pohrebiská zo staršej doby bronzovej. — košice, 1978. Rýzner Č. Řadové hroby bližу Únětic // Pa. — 1878—1881. — XI. — S. 289—308; 353—368. Salewicz K. Tymczasowe wyniki badań prehistorycznych w Mierzanowicach, pow. opatowski, woj. kieleckie // z otchlani wieków. — 1937. — 12. — S. 39—59. Sarnowska W. kultura unietycka w Polsce. — Wrocław,1969. — T. 1. Schreiber-Kalicz R. komplex der nagyrév-kultur // Tasić n. (red.). kulturen der Frühbronzezeit des karpatenbeckens und nordbalkans. — Beograd, 1984. — S. 133—190. Sulimirski T. Polska przedhistoryczna. — london, 1957—1959. — cz. ii. Sulimirski T. corded Ware and Globular amphorae north-east of the carpathians. — london, 1968. Tasić N. (red.). kulturen der Frühbronzezeit des karpatenbeckens und nordbalkans. — Beograd, 1984. Točik A. Die nitra-Gruppe // aR. — 1963. — XV. — S. 716—774. Točik A., Vladár J. Prehl’ed bádania v problematike vývoja Slovenská v dobe bronzovej // Sa. — 1971. — XIX(2). — S. 365—422. Vladár J. k niektorým otázkom začiatkom doby bronzovej na juhosapádnom Slovensku // Sa. — 1964. — XII. — S. 357—390. Włodarczak P. kultura ceramiki sznurowej na Wyżynie Małopolskiej. — kraków, 2006. Wojciechowski W. zagadnienia fazy starounietyckiej na Dolnym Śląsku // aP. — 1967. — 12. — S. 108—118. Zich B. Studien zur regionalen und chronologischen Gliederung der nönrdlichen aunjetizer kultur. — Berlin; new York, 1996. Żurowski J. Pierwsze ślady kultury pucharów dzwonowatych w Polsce // Wa. — 1932. — 11. — S. 117—168. Надійшла 10.12. 2012 ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 24 Я. Махник СУЩЕСТВОВАЛА ЛИ ПРОТО- И РАННЕУНЕТИЦКАЯ КУЛЬТУРА В ВЕРХНЕМ ПОДНЕСТРОВЬЕ Современные представления о начале эпохи бронзы в Верхнем Поднестровье сформировались на протяжении ХХ в. В книге 1928 г. Л. Козловский отнес к i периоду бронзы только один памятник (курган Vii в Балычах) и не- сколько случайно найденных металлических изделий. В то же время распознавание в Великопольше памятников унетицкой культуры, выделенной ранее в Чехии и Моравии, привело к ориентации на нее при атрибуции неко- торых памятников. В частности, Я. Пастернак, исследовав в 30-е гг. погребения в Почапах и курганах в Ясеневке и дополнив их уже указанными Л. Козловским памятниками, расширил круг древностей i периода бронзы и связал их с уне- тицкой культурой. На неоднозначность такого определения указывает то, что Ю. Костжевский, ориентируясь на Почапы, выделил в междуречье Верхнего Днестра и Западного Буга почапскую культуру, а Т. Сулимирский, под- держав эту идею, позже отнес причисленные им к почапской культуре памятники к локальным группам КШК. Ситуация начала меняться с 60-х гг. С одной стороны, был определен древнейший очаг унетицкой культуры — протоунетицкая культура, связанная не только с субстратом (КШК и культурой колоколовидных кубков), но и всем среднедунайским (поствучедольским) культурным кругом, а также изучены фазы и периоды ее развития и ее влияние на большие территории. С другой стороны, шло изучение так наз. эпишнурового прикарпатского куль- турного круга, который охватывает несколько культур, в частности межановицкую Малопольши. Важным этапом на этом пути было выделение памятников типа Хлопице-Веселе. Пополнение в Малопольше источников в 60—70-е гг. и всестороннее их изучение позволило четче определить черты межановицкой культуры, ее хронологию и периодизацию и подтвердить место комплекса Хлопице-Веселе как определителя раннего этапа этой культуры, старшая фаза которого названа протомежановицкой, а следу- ющая — раннемежановицкой. Кроме участия носителей культуры колоколовидных кубков в трансформациях, которые привели к появлению прото- и раннемежановицких черт, обращено внимание и на влияние на этот про- цесс более широкого культурного круга, который образовался в бассейне среднего и нижнего Дуная во второй по- ловине iii тыс. до н. э. (в поствучедольский период), с которым следует в значительной мере связывать и генезис унетицкой культуры, и много черт других культур. Этим можно объяснить удивительное сходство основных форм посуды (особенно черпаков, жбанов и мисок) старшей фазы унетицкой культуры и колоколовидных кубков (осо- бенно младшей фазы последней) и керамики различных таксономических единиц того круга (начиная от культу- ры Макó-Косиги-Чака), а также межановицкой культуры. Иногда различия касаются только способа украшения и технологических черт посуды. Сходство наблюдается и за другими изделиями (из металла, кремня и кости). Достижения в изучении начала бронзы в Средней Европе вызвали попытку упорядочить памятники между- речья Днестра и Западного Буга, количество которых существенно не возросло. На основании более полных зна- ний относительно культур ранней бронзы польские исследователи считают эти памятники наиболее близкими к межановицкой культуре. Обращено также внимание на черты старшего горизонта этой культуры — наличие в нем не только новых черт, заимствованных из среднедунайского культурного круга, но и реминисценций КШК, а на восточной территории — и других культур. И хотя здесь найдены импортные металлические изделия из разных центров, в частности унетицкого образца, нет никакого сомнения, что здесь так много черт межановицкой куль- туры, что речь может идти именно о ней (пусть и в локальном проявлении), но в любом случае об определяющем ее влиянии на формирование здешнего культурного облика. На этом фоне удивляет попытка Н. Бандривского вернуться к концепции Я. Пастернака и связать эти памят- ники с унетицкой культурой, ýже — с прото- и раннеунетицкой. По его мнению, это спровоцировала прибывшая с запада в междуречье Днестра и Западного Буга (еще до формирования межановицкой культуры) группа носите- лей унетицкой культуры, которая, вступив в контакт с субстратом (КШК), и стала творцом почапской культуры с доминированием в ней прото- и раннеунетицких черт. Одним из главных аргументов М. Бандривский считает подкурганные погребения, якобы характерные для прото- и раннеунетицкой культуры, но не межановицкой. Но, во-первых, курганы в унетицкой культуре известны только в классической ее фазе и возведены над погребениями лиц высокого социального ранга. Во-вторых, некоторые из названных исследователем погребений впущены в более древние курганы, что отмечено и для погребений межановицкой культуры, другие случаи интерпретиро- вать сложно из-за давности раскопок. В-третьих, нет оснований трактовать все находки в кургане Vii в Балычах, который якобы и отражает встречу двух миров — КШК (амфора) и протоунетицкой (металлические изделия) — как инвентарь одного погребения. И главное, Н. Бандривский игнорирует раннемежановицкие черты посуды из погребений, а также иволистые украшения, харатерные именно для межановицкой культуры. ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 25 J. Machnik DiD PRoTo- anD EaRlY UnETicE cUlTURE EXiST in ThE DniSTER RiVER UPPER REGion? Modern idea of the Bronze age beginning in the Dnister River upper region was forming during the 20th c. l. kozlovskyi re- ferred only one site (barrow Vii in Balychi) and several accidentally found metal products to the i period of the Bronze age. at the same time, identification in Greater Poland of Unetice culture sites that were determined in check Republic and Moravia before, lead to the orientation towards it in certain sites attribution. For instance, Ya. Pasternak, having studied the burials in Pochapy and barrows in Yasenivka in the 1930-s and having supplemented them with the sites mentioned by l. kozlowski, had enlarged the Bronze age i period antiquities and rela- ted them with Unetice culture. The ambiguity of such identification is indicated by the fact that Ju. kostrzewski heading for Pochapy singled out Pochapy culture in the area between the Dnister River upper region and the Western Buh River, and T. Sulimirski, having supported this idea later referred the sites added by him to Pochapy culture to the local groups of cor- ded Ware culture (cWc). The situation started changing since the 1960-s. on the one hand, the oldest Unetice culture centre was determined. it is Proto-Unetice culture related not only with the substrata (cWc and Bell-Beaker culture), but also with the Danube Ri- ver middle region cultures circle. also its phases, periods of development, and its influence upon wide territories were stu- died. on the other hand, there was a study of so called the epi-corded Ware Subcarpathian cultural circle which included several cultures, for instance, Mezhanovytska culture of lesser Poland. Determination of khlopitse-Vesele type sites was an important stage in this process. Supplementation of sources in lesser Poland in the 1960—1970-s and their comprehensive study allowed determining more precisely the Mezhanovytska culture’s features, its division into periods and confirming khlopitse-Vesele assem- blage as this culture’s early stage determinative, which elder phase was called proto-Mezhanovytska, and the next one – the Early Mezhanovytska. apart from participation of Bell-Beaker culture bearers in transformations that lead to the advent of proto- and Early Mezhanovytska features, the attention is paid to the influence of a wider cultural circle upon this process originating in the Danube River middle and lower region in the second half of the 3rd millennium Bc (in the post-Vučedol culture period), with which to a great extent the genesis of both Unetice culture, and many features of other cultures should be related. This fact can explain the striking likelihood of the main vessel forms (especially dippers, cans, and basins) of Une- tice culture older phase and of Bell-Beaker culture (in particular its younger phase), and of various taxonomic unities ce- ramics of that circle (starting from Mako-kosihy-Čaka culture), as well as Mezhanovytska culture. Sometimes differences touch only the way of vessels decoration and technological features. Similarity is seen also in other objects (made of metal, flint, and bone). achievements in the study of the Middle Europe Bronze age triggered an attempt to sequence the sites between the Dnis- ter and Western Buh Rivers the number of which has not grown up significantly. Based on more comprehensive knowled- ge of the Early Bronze age cultures, the Polish researchers consider these sites to be the closest to Mezhanovytska culture. The attention is also paid to the features of this culture’s elder horizon: existence not only of new features borrowed from the Danube River middle region cultural circle in it, but also to reminiscences of cWc, and also to existence of other cultures in its eastern area. Though imported metal-wares from various centres have been found here, in particular, of Unetice exam- ple, there is no doubt that there are so many features of Mezhanovytska culture that only this culture should be mentioned in this case, even if in its local variant but in any case its determinative influence on formation of local cultural character. on this background, astonishing was an attempt by M. Bandrivskyi to go back to Ya. Pasternak’s conception and to re- late these sites with Unetice, and narrower with proto- and Early Unetice culture. in his opinion, the situation was provoked by a group of Unetice culture bearers who came from the west to the area between the Dnister and the Western Buh Rivers before Mezhanovytska culture formation, and having contacted with the substrate (cWc) became the creator of Pocha- py culture in which proto- and Early Unetice features dominated. as one of the main arguments M. Bandrivskyi considers the barrow burials as allegedly peculiar for proto- and Early Unetice culture but not for Mezhanovytska culture. however, first of all, barrows are known only in classical phase of Unetice culture and were made only over the graves of high social range persons. Secondly, some of the burials indicated by this researcher were sunk into the older barrows which is mentio- ned also for Mezhanovytska culture burials, other cases are hard to interpret due to excavations remoteness. Thirdly, there are no reasons to interpret all the finds in barrow Vii in Balychi, which ostensibly reflects the meeting of two worlds, cWc (amphora) and Proto-Unetice (metal-wares), as one grave inventory. Finally, what is the most important, M. Bandrivskyi ignores the early Mezhanovytska culture features of the vessels from the burials, as well as ivy-leaf-shaped decorations pe- culiar exactly for Mezhanovytska culture.

Чи існувала прото- й ранньоунєтицька культура понад верхнім Дністром?

Репозитарії

Схожі ресурси