Рец.: Stratum plus 2011, № 5. Культурная антропология и археология
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2013
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195339 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рец.: Stratum plus 2011, № 5. Культурная антропология и археология / Г.Ю. Івакін // Археологія. — 2013. — №. 3. — С. 128-130. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-195339 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1953392023-12-04T15:26:31Z Рец.: Stratum plus 2011, № 5. Культурная антропология и археология Івакін, Г.Ю. Рецензії 2013 Article Рец.: Stratum plus 2011, № 5. Культурная антропология и археология / Г.Ю. Івакін // Археологія. — 2013. — №. 3. — С. 128-130. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195339 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Івакін, Г.Ю. Рец.: Stratum plus 2011, № 5. Культурная антропология и археология Археологія |
| format |
Article |
| author |
Івакін, Г.Ю. |
| author_facet |
Івакін, Г.Ю. |
| author_sort |
Івакін, Г.Ю. |
| title |
Рец.: Stratum plus 2011, № 5. Культурная антропология и археология |
| title_short |
Рец.: Stratum plus 2011, № 5. Культурная антропология и археология |
| title_full |
Рец.: Stratum plus 2011, № 5. Культурная антропология и археология |
| title_fullStr |
Рец.: Stratum plus 2011, № 5. Культурная антропология и археология |
| title_full_unstemmed |
Рец.: Stratum plus 2011, № 5. Культурная антропология и археология |
| title_sort |
рец.: stratum plus 2011, № 5. культурная антропология и археология |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195339 |
| citation_txt |
Рец.: Stratum plus 2011, № 5. Культурная антропология и археология / Г.Ю. Івакін // Археологія. — 2013. — №. 3. — С. 128-130. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT ívakíngû recstratumplus20115kulʹturnaâantropologiâiarheologiâ |
| first_indexed |
2025-07-16T23:20:12Z |
| last_indexed |
2025-07-16T23:20:12Z |
| _version_ |
1837847557016911872 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 128
Середньовічний випуск одного з найавтори-
тетніших європейських археологічних жур-
налів «Stratum plus» (2011, № 5) під назвою
«Древности антов» присвячений пам’яті і при-
урочений до 70-річчя визначного українського
археолога й історика, доктора історичних наук,
лауреата Державної премії України в галузі на-
уки і техніки Олега Михайловича Приходню-
ка (1941—2004). Він складається з 20 статей ві-
домих вчених, археологів та істориків Украї-
ни, Росії, Молдови, Франції, Польщі, Румунії,
розміщених у шести тематичних розділах.
У вступній статті Л.В. Вакуленко та Н.С. Аба-
шиної «Памяти ученого» висвітлено наукову
діяльність і життєвий шлях О.М. Приходню-
ка. Понад 40 років свого життя вчений віддав
дослідженню проблем зародження та станов-
лення слов’янського етносу, а також взаємо-
стосунків слов’янського населення з сусіднім
світом кочових народів періоду раннього се-
редньовіччя.
Представлені в журналі статті та публікації
пов’язані з проблемами, що входили до кола
наукових інтересів О.М. Приходнюка та пев-
ною мірою демонструють подальший розви-
ток його наукових ідей.
У розділі «…Происходят от одного кор-
ня…» вміщено шість статей, присвячених ана-
лізу писемних і археологічних джерел, які міс-
тять відомості про період Великого розселення
слов’ян і формування слов’янських племінних
союзів.
О.Б. Бубенок і В.В. Приймаченко в статті
«Ранние известия об антах в «Гетике» Иордана
(к вопросу о происхождении термина анты)»
для дослідження проблеми походження етно-
німа анти залучили значну кількість писемних
джерел. Проведений ними детальний лінгвіс-
тичний аналіз повідомлень греко- та латино-
мовних авторів Vi ст. уможливив додатково об-
ґрунтувати й розвинути точку зору О.М. При-
ходнюка про співвідношення етноніма анти з
терміном «перевізник» «Повісті минулих літ».
Значний інтерес для розуміння процесів роз-
«Stratum plus», 2011, № 5. Культурная антропология и археология. —
Санкт-Петербург; Кишинев (университет «Высшая антропологическая
школа»). — 380 с., илл.
© Г.Ю. ІВАКІН, 2013
витку слов’янських етнополітичних спільнос-
тей становить наведений авторами історичний
контекст появи та вживання цього етноніма.
Свідчення про слов’янське угруповання
антів, які містяться у візантійських писемних
джерелах початку другої половини І тис., роз-
глядаються в статті О.П. Моці «Анты за Дуна-
ем». Автор зазначає, що для візантійців ці пе-
реселенці з-за Дунаю були варварами, але з
ними вже слід було рахуватися й часто не лише
протистояти, а й намагатися привернути на
свій бік.
Проблемам військової справи слов’ян при-
свячено статтю М.М. Казанського «О славян-
ском панцырном войске (Vi—Vii вв.)». Автор
запропонував комплексний підхід до дослід-
ження військової справи ранньосередньовіч-
них слов’ян і на підставі детального аналізу та
узагальнення археологічних і писемних дже-
рел, які стосуються слов’янського озброєння
та військової тактики, зробив переконливий
висновок про існування у слов’ян уже в Vi—
Vii ст. важкоозброєної кінноти, яка представ-
ляла загони професійних дружинників, що
мали характерний набір зброї зі складними лу-
ками включно.
Результати аналізу археологічних матеріа-
лів V—Vii ст. подав А.М. Обломський у статті
«О раннесредневековых славянских древностях
в бассейне Дона». Автор висловив гіпотезу, що
пам’ятки верхньоворонезької групи синхрон-
ні пеньківській і колочинській культурам упро-
довж усього часу їх існування. Не виключено, що
це може бути культура автохтонного населення,
хоча припускається й періодичне проникнення
в ранньому середньовіччі окремих угруповань з
території Дніпровського Лівобережжя.
О.В. Петраускас, Р.Г. Шишкін і Н.С. Абаши-
на в статті «Новые исследования раннеславян-
ского поселения Обухов-2 в 2007 г.» вводять до
наукового обігу матеріали Vii—iX ст. з відомо-
го багатошарового поселення на Київщині. Ці
матеріали суттєво доповнюють схему розвитку
слов’янського матеріального комплексу Се-
реднього Подніпров’я напередодні утворення
Давньоруської держави.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 129
У cтатті Р.А. Рабиновича «”Поганые тол ко-
вины”. О происхождении тиверцев» йде ться про
народ, відомий за давньоруськими літописами.
Тиверці (тервуняни візантійських джерел) пе-
реселилися в Подністров’я з Балкан унаслідок
сербсько-болгарських війн ІХ ст. Автор розгля-
дає дві версії — «морську» й «сакральну» — по-
ходження слова «толковини», яким було названо
тиверців, які брали участь у поході Олега 907 р.
У контексті переселення тиверців з Адріатич-
ного узбережжя цілком можливим є первинне
значення терміну «толковини» як «мореплавці»
(«мореходи») або «поморяни». У статті також об-
ґрунтовано висновок, що тиверці в поході Олега
на Константинополь могли виступати не просто
як перекладачі, а як особливі тлумачі («толкова-
тели»), віщуни, провидці, ворожбити.
Аналізу особливостей металевих деталей
одягу та прикрас присвячені статті розділу
«Технологии прошлого».
У статті В.І. Кулакова «Серии трехлучевых
фибул с маской зверя на ножке в исторической
Пруссии» розглядається типологія, хронологія
й поширення серії фібул, яка складається з 26
знахідок на території історичної Пруссії. Три-
променеві фібули з маскою звіра на ніжці дату-
ються другою половиною V — другою третиною
Vi ст. Автор виокремив два райони скупчен-
ня таких фібул — область Вітланд і північно-
західний край Мазурського Поозер’я, а також
простежив зв’язок поширення їх з водними
шляхами. На підставі порівняльного аналі-
зу В.І. Кулаков зробив висновок про виготов-
лення вказаних фібул місцевими майстрами
на основі різних модифікацій пальчастих, гер-
манських за походженням, фібул. Дуже цікава
гіпотеза автора про магічне призначення цих
виробів, а також про виготовлення їх для пред-
ставників германських племен. Статтю допов-
нює каталог знахідок фібул цього типу.
І.О. Гавритухін і О.В. П’янков у статті «Ви-
зантийская фибула с Новоселовского городи-
ща (Краснодарский край)» зосередилися на
аналізі залізної фібули Vi ст. та визначенні її
культурного контексту. Автори детально роз-
глянули конструкцію та морфологічні особли-
вості деталей виробу, залучивши значну кіль-
кість археологічних матеріалів. Це дозволило
окреслити коло найближчих аналогій і можли-
вих прототипів фібули та зробити аргументо-
ваний висновок про її належність до візантій-
ської традиції та унікальність цієї знахідки для
старожитностей Північного Кавказу.
А.В. Скиба в статті «Зооморфные и зоо-
антро поморфные фибулы в днепровских кла-
дах» звернувся до знахідок зі скарбів Vii ст. та
доводить, що в дніпровських скарбах вони пред-
ставлені ранніми зразками, а також доходить
висновку, що зооморфні та зоо-антропоморфні
фібули з’явилися незалежно, хоча в художньо-
стилістичному аспекті між ними є чимало по-
дібного. У більшості скарбів такі фібули поєд-
нуються з поясними наборами геральдичного
стилю.
О.В. Комар і М.О. Стрельник під назвою
«“Реп рессированный” клад: комплекс ювелир-
ных изделий Viii в. из находки у с. Фотовиж»
опублікували скарб волинцевської культури,
виявлений в Україні в 1914 р. Ця знахідка до-
недавна була слабко висвітлена в археологіч-
ній літературі, тож поява цієї праці очікува-
на. Широке коло аналогій дозволило уточнити
хронологію виробів скарбу, а також окреслити
їхній культурний контекст. Речі зі скарбу вико-
нані під кримсько-візантійським і ранньосал-
тівським впливом у середині Viii ст. Автори,
крім того, приділили значну увагу обставинам
та історії знахідки, історіографії її дослідження
й атрибуції.
У статті С.С. Рябцевої «Лучевые кольца и ви-
зантийская традиция» розглянуто групу давньо-
руських скроневих кілець, прикрашених зобра-
женнями птахів. Автор пов’язує цю декоративну
деталь з візантійським впливом, що підтверджу-
ється аналізом візантійських прикрас Х—ХІ ст. з
подібними декоративними елементами.
Розділ «Исследования и публикации» роз-
починається статтею М. Парчевського «Скан-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 130
динавская находка из княжеского города Га-
лича», присвяченою рідкісній для території
Південно-Західної Русі знахідці скандинав-
ського бронзового розподілювача ременів з
розкопок 1938—1941 рр. у с. Крилос Івано-
Франківської обл. Автор визначив знахідку як
скандинавський імпорт, що походив з о. Гот-
ланд і є частиною розкішного чоловічого пас-
ка — елемента дружинної культури. На думку
М. Парчевського, власник пояса був представ-
ником еліти в княжому Галичі, пов’язаним із
князівським двором.
У статті О.В. Курбатова «”Инородные”
кожаные предметы в средневековой Руси: дви-
жение людей и вещей» виділено три групи таких
виробів — західні та східні речі в руських містах
і руські за межами Русі. Появу давньоруського
шкіряного взуття в містах Прибалтики, так само
як західного й східного взуття в давньоруських,
автор оцінює як свідчення особистих контактів
жителів тих регіонів Європи, де таке взуття зна-
ходять масово, решта ж шкіряних виробів (чох-
ли, сумки, гаманці) є, найвірогідніше, речами,
привезеними давньоруськими купцями, полі-
тичними емісарами та мандрівниками.
Відповідно до результатів дослідження, ви-
кладених у статті А.В. Красножона «Крепост-
ной ансамбль Хаджибея: время основания и
строительная периодизация», цей архітектурний
комплекс на території сучасної Одеси створено в
два етапи: у 1421 р. литовський князь Вітовт за-
снував замок Качубіїв, а в 1765 р. запустілий се-
редньовічний замок відновили турки. Автор за
різними джерелами проаналізував архітектурно-
планіграфічний розвиток фортеці та його особ-
ливості в різні часи. Стаття добре проілюстрова-
на, зокрема й авторськими реконструкціями.
У розділі «Археология представлений» вмі-
щено три статті, присвячені дослідженню по-
ховального обряду.
Статтю «Погребение № 10 из могильника
Клуж-Заполья и динамика завоевания венгра-
ми Трансильвании» підготував колектив ру-
мунських археологів: Е. Галл, С. Галл, М. Вре-
мир і Б. Гергей. Могильник почали досліджу-
вати в 1911 р. (поховання 1—8) і продовжили
в 1942 р. (поховання 9—11). Публікація вво-
дить до наукового обігу матеріали одного по-
ховання, дослідженого 1942 р. Опис інвента-
рю доповнено результатами антропологічного
та палеозоологічного вивчення знахідок. Авто-
ри вважають, що некрополь Клуж-Запольє, як
і інші могильники цього регіону, в яких вияв-
лено значну кількість шабель, може бути свід-
ченням присутності невеликих груп військо-
вих у Х ст. не лише у верхньому Потиссі, а й
Трансильванському басейні.
У статті В.Г. Івакіна «Киевские погребе-
ния Х века» подано каталог поховань, на осно-
ві якого типологізовано поховальні конструк-
ції того часу та визначено основні категорії по-
ховального інвентарю. Автор дійшов висновку,
що поховальний обряд населення Києва Х ст.,
лишившись по суті язичницьким, зазнав впли-
ву християнської обрядності.
Б. Шмониєвський і В. Воїн у статті «Погре-
бение тюркского кочевника, открытое в сред-
ней Добрудже в Румынии» вводять до науко-
вого обігу матеріали поховання, досліджено-
го 2008 р. у невеликій вапняковій ніші в печері
Баба. Біля кістяка знайдено рештки характер-
ного для кочовиків інвентарю. Автори датують
його серединою/кінцем Х — серединою ХІ ст.
Розділ «Эко-социальные реконструкции»
представлений роботами двох українських до-
слідників.
Зміст статті С.А. Горбаненка розкриває наз-
ва — «Методы интерпретации сель ськохозяй-
ст венных материалов». У спільній праці В.В. Ко-
лоди й С.А. Горбаненка «Сравнительный ана-
лиз материалов сельского хозяйства у носите-
лей салтовской культуры и славян Днепров-
ского Левобережья» зроблено висновок про
позитивний вплив Хозарії на розвиток сіль-
ського господарства східних слов’ян, про що,
передусім, свідчать досконаліші землеробські
знаряддя салтівської культури.
Завершує випуск стаття С.Е. Ерліха «Траек-
тория футуристории. От культуры жертвопри-
ношения к культуре самопожертвования», вмі-
щена під рубрикою «Свободная зона». Автор
розглядає історію ритуалу жертвоприношень
як базовий зміст релігії та вважає, що інфор-
маційна цивілізація стане реальністю, якщо в
суспільстві ствердиться культура самопожерт-
ви, оскільки виробництво інформації — твор-
чий процес, а мета творчості — самовіддача.
Отже, творчість — це завжди самопожертва,
а безвідносними цінностями самопожертви є
любов, творчість, свобода.
Безперечно, 5-й випуск журналу «Stratum
plus» 2011 р. став значною подією в археологіч-
ній науці Європи. Представлені тут нові мате-
ріали та нові ідеї стануть поштовхом до подаль-
шого розвитку знань з археології та давньої іс-
торії європейського середньовіччя.
Г.Ю. ІВАКІН
|