Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье

Одесса: СМИЛ, 2012. — 264 с., 77 рис., 64 табл. (Материалы по археологии Северного Причерноморья. — 3)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Островерхов, А.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2013
Назва видання:	Археологія
Теми:	Рецензії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195340
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье / А.С. Островерхов // Археологія. — 2013. — №. 3. — С. 131-141. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-195340
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1953402023-12-04T15:26:48Z Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье Островерхов, А.С. Рецензії Одесса: СМИЛ, 2012. — 264 с., 77 рис., 64 табл. (Материалы по археологии Северного Причерноморья. — 3) 2013 Article Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье / А.С. Островерхов // Археологія. — 2013. — №. 3. — С. 131-141. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195340 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії Рецензії
spellingShingle	Рецензії Рецензії Островерхов, А.С. Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье Археологія
description	Одесса: СМИЛ, 2012. — 264 с., 77 рис., 64 табл. (Материалы по археологии Северного Причерноморья. — 3)
format	Article
author	Островерхов, А.С.
author_facet	Островерхов, А.С.
author_sort	Островерхов, А.С.
title	Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье
title_short	Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье
title_full	Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье
title_fullStr	Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье
title_full_unstemmed	Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье
title_sort	рец.: г. а. дзис-райко, с. б. охотников, е. ф. редина. надлиманское городище iv - iii вв. до н. э. в нижнем поднестровье
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195340
citation_txt	Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье / А.С. Островерхов // Археологія. — 2013. — №. 3. — С. 131-141. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT ostroverhovas recgadzisrajkosbohotnikovefredinanadlimanskoegorodiŝeiviiivvdonévnižnempodnestrovʹe
first_indexed	2025-07-16T23:20:16Z
last_indexed	2025-07-16T23:20:16Z
_version_	1837847563370233856
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 131 Розкопки й наукове осмислення античних пам’яток Нижнього Подністров’я завжди були в центрі уваги одеських археологів. Цьому пи- танню присвячено з десяток монографій, сотні статей і публікацій. Наприкінці 2012 р. вийшла монографія (рис. 1), в якій узагальнено мате- ріали Надлиманського городища, що розки- нулося на високому східному березі Караголь- ської затоки Дністровського лиману (рис. 2). Вона ліквідовує певну прогалину в досліджен- ні Північно-Західного Причорномор’я та на- штовхує на міркування щодо певних аспектів його античної історії. Структура роботи підпорядкована основній меті — введення до наукового обігу, системати- зація та аналіз археологічного матеріалу, його інтерпретація й оцінка. Її відкриває невеличка Передмова — спо- мин І.Т. Чернякова, який у 1950—1960-х рр. брав активну участь у розкопках пам’яток у ра- йоні Дністровського лиману. Перший розділ присвячено реконструк- ції природних умов Нижнього Подністров’я в античну епоху. Спираючись на різні дані, ав- тори наводять чимало позитивних чинників, що сприяли освоєнню еллінами Тіраса. Знач- ну увагу приділено також реконструкції гідро- логічної ситуації в низинах Дністра в антич- ний час. Встановлено, що топо- й гідрографія низин Тіраса тоді суттєво відрізнялися від су- часної. Нині Дністер завершується лиманом з молодою акумулятивною дельтою (Турлою). Саме вздовж неї й розміщений комплекс ан- тичних поселень (рис. 3). Автори монографії підтримують думку дослідників, що в антич- ний час лиману не було, а річка мала два рука- ви, що протікали під корінними правим і лі- вим берегами. Однією з причин того був ниж- чий рівень моря. Для визначення абсолютних значень регресії в різні періоди античної епо- хи в районі нинішнього Дністровського лима- ну бракувало опорних хронологічних реперів. Прогалину спробував заповнити, принаймні для iV—iii ст. до н. е., С.Б. Охотніков. У райо- Г.А. Дзис-Райко, С.Б. Охотников, е.Ф. Редина. Надлиманское городище IV—III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье. — Одесса: СМИЛ, 2012. — 264 с., 77 рис., 64 табл. (Материалы по археологии Северного Причерноморья. — 3) ні античних поселень Біляївка ii і iV він зафік- сував культурний шар, що залягав на глибині приблизно 2,0 м нижче сучасного рівня дні- стровської улоговини. Спираючись на це, до- слідник дійшов висновку, що найреальнішим показником абсолютного пониження рівня моря та річки в період Фанагорійської регре- сії є –5,0 м від нинішнього рівня зрізу води. Відтак, «острів тірагетів», який згадує Пліній, якщо й існував, не міг стати пристанищем для колоністів, оскільки був терасою з мулу, що постійно підтоплювалася (Охотников 2002).1. На нашу думку, хоча заплави й непридат- ні для постійного мешкання, їх господарське значення суттєве та пов’язується з експлуата- цією природних ресурсів: пасовиська, видобу- ток будівельних матеріалів, палива, солі, руди тощо (пор.: Гаврилюк 1999, с. 91, прим. 1). На нашу думку, про заселеність острова у певні пори року свідчить «етнічний» характер його назви. Мабуть, видобутком ресурсів на острові займалися, головним чином, гети, що мешка- ли в районі Тіраса. 1 З дельтовим островом пов’язані проблеми локаліза- ції Офіуси. Її шукали в багатьох місцях, але найпри- вабливішою є думка, що Офіуса — одна із назв ост- рова тірагетів (Брун 1879—1880, с. 10—11). Пізніше ідею розвинув М.В. Агбунов, який вважав, що Офі- уса була заснована в Vi ст. на дельтовому острові, а в V ст. до н. е. перенесена на правий корінний берег і пе- рейменована на Тіру (Агбунов 1985, с. 87—101; 1992, с. 145). Показова етимологія слова «Όφιυϊςςα» — «змії- ний острів». В античному світі відомо з десяток Офі- ус, і всі вони острівні. На думку цього автора, Офіуса була першим грецьким поселенням у низинах Тіра- са, мешканці якої в V ст. до н. е. перебралися на ко- рінний берег і заснували Тіру. Як вважав Ю.Г. Ви- ноградов, поселення на дельтовому острові деякий час могло виконувати роль емпорія Тіраського по- ліса. Але для такого торжища більше підходив острів «Дністровська банка» (Островерхов 2008, с. 17—20). І ми розглядаємо Офіусу, в першу чергу, не як кон- кретне поселення, а як іншу й давнішу назву остро- ва. «Зміїна» етимологія острова вказує на зв’язок з культами змієногої богині, Ахілла (Геракла) тощо. Мабуть, у Нижньому Подністров’ї була ландшафтна сакральна зона, аналогічна ольвійській ΜΕΔΕΟΥΣΑ ΥΛΑΙΗΣ, або острову Певке (Πευκε — Сосновий) у дельті Дунаю (пор.: Русяева 1992, с. 145—146; 2005, с. 61—62; Буйських 2004; Островерхов 2006, с. 357).© А.С. ОСТРОВЕРХОВ, 2013 ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 132 На думку І.В. Бруяки та В.О. Карпова (Бру- яко, Карпов 1992, с. 89—90, рис. 1), в античний час у районі нинішньої Дністровської банки в Чорному морі був ще один острів (рис. 4). Його підошву становило вапнякове плато, вкрите лі- тогенними осадами Карангатського моря. Роз- міри острова 8—10 × 2—3 км, висота над рівнем моря приблизно 4—5 м. Це ніби й був острів ті- рагетів. Зважаючи на вплив різних природних чин- ників (коливання рівня моря, режим стоку, меандрування русла, абразійні процеси тощо), автори монографії спробували відтворити то- пографію берегів Нижнього Подністров’я в античну епоху. Вони звертають увагу на той факт, що корінний берег від с. Надлиманське до м. Біляївка розміщується за 0,5—1,5 км від русла річки. Таким чином, порівняно з антич- ним часом русло змістилося далеко на захід. Другий розділ присвячений характерис- тиці пам’яток iV—iii ст. до н. е. в Нижньому Подністров’ї: подано свідчення античних ав- торів про край, історію досліджень античних пам’яток регіону, починаючи від XVi ст. Особ- ливо цікавий третій параграф, де вперше де- тально висвітлено історію дослідження Над- лиманського городища, зокрема й маловідомі або ж забуті факти з історії одеської археоло- гії. Пам’ятка була відкрита 1954 р. співробітни- ком Одеського археологічного музею Ф.С. Ру- диком. 1956 р. Є.Ф. Яровий та І.Б. Клейман заклали 17 шурфів і спробували визначити роз- міри городища та час його існування. Протя- гом 1957—1973 рр. (з деякими перервами) роз- копки городища провадила Г.А. Дзис-Райко. Далі розглянуто топографію городища. Ав- тори акцентують увагу на його вигідному роз- міщенні та зазначають, що це було єдине укріп лене селище в районі Дністровського ли- ману, до якого тяжіло кілька великих поселень, таких як Миколаївка ii на півдні та Маяки на півночі. Посилаючись на дані аерофотозйом- ки, вони зазначають, що в районі городища простежуються сліди земельних наділів. Горо- дище мало й «передмістя». Все це дало можли- вість віднести його до поселенської структури другого рівня, що нагадує ситуацію, яка скла- лася в цей час у Нижньому Побужжі. На нашу думку, близькою паралеллю комплексу є посе- лення Сіверсів Маяк 1 на лівому березі Бузь- кого лиману (Снытко, Касьяновский 2012, с. 24—69). Одним із головних і найбільшим є третій розділ, присвячений матеріальній культурі го- родища. Характеризуючи будівельні залишки, автори зазначають, що в основному це одно- Рис. 1. Титул монографії Рис. 2. Структура сільської округи античних міст Ниж- нього Подністров’я (за: Бруяко 2005): а — поліс; б — сільське поселення; в — сільське поселення укріплене (городище); г — імовірне сільське поселення; д — по- селення «другорядної периферії» ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 133 шарова пам’ятка, але за стратиграфією виділя- ють кілька будівельних періодів. Багато уваги в монографії приділено харак- теристиці захисних споруд городища. Меш- канці поселення вдало поєднали комплекс природних і штучних перепон за максималь- ного використання рельєфу місцевості, зокре- ма високого мису, що випинається в долину річки. З північного та південного заходу горо- дище обмежувалося урвищами балок, а з пів- нічного заходу природні перепони доповню- вали фортифікаційні споруди — кілька ровів і захисна стіна. Автори вважають, що фортифі- каційні споруди були зведені в другій половині iV ст. до н. е. та не виключено під керівництвом майстрів із Ніконія. Хоча комплекси зберегли- ся фрагментарно, їхнє значення для вивчення фортифікаційної справи пізньокласичного— ранньоелліністичного часу в Північно-Захід- но му Надчорномор’ї важко переоцінити. На схід від Дністра досі було відомо лише дві фор- тифіковані пам’ятки цього часу — городище Кошари на Тилігулі та Глибока Пристань на північному березі Дніпровського лиману. Рів зафіксовано на поселенні Козирка Xii у Ниж- ньому Побужжі. Важливі дані про специфіку матеріальної культури Надлиманського городища дав ана- ліз житлових і господарських комплексів. Ви- окремлено землянки, напівземлянки, наземні сирцево-кам’яні й глинобитно-каркасні спо- руди, а також господарські ями. Автори зро- били важливий висновок, що така планіграфія має аналогії в Нижньому Побужжі. Вичерпно охарактеризовано кераміку. Най- більшою кількістю виробів представлені амфо- ри, зокрема 171 клеймо. Чорнолаковий і роз- писний античний посуд становить лише 2,5 % (миски, тарілки, рибні блюда, кіліки та ін.). Се- ред них є рідкісні червонофігурні скіфоси «ат- тичного типу» (рис. 5, 1—6) і фрагмент вінець канфароподібного келиха з рельєфним налі- пом у вигляді голови Діоніса (рис. 5, 7). Цікава й мірна сіроглиняна ойнохоя, під зливом якої зображено маску бородатого Діоніса, оформ- лену у вигляді виноградного грона (рис. 6, 1). Автори зазначають, що за технікою виконан- ня найближчою аналогією їй є фрагмент ойно- хої з рельєфним зображенням голови юнака та ретроградним написом ΑΧΙΛΛΕΩ із Тіри. По- силаючись на дослідження С.Б. Буйських про використання в Ольвії сірої кераміки для ви- готовлення еталонного посуду, автори дійшли важливого висновку, що городище було вклю- чене в систему товарних відносин з полісом, куди воно входило на правах хори. Це могли бути Ніконій чи Тіра. Про рівень культури на- селення Надлиманського свідчать і знахідки світильників декількох типів, а також фраг- ментів черепиці. Вагомий комплекс ліпного посуду. Якщо знехтувати амфорним боєм, то він тут перева- жає — близько 80 %. Поряд з типовими трап- ляються й рідкісні та унікальні форми. Ліп- ну кераміку автори поділили на скіфську та гето-фракійську. Особливу увагу звернено на «фруктовниці» (вази на високій ніжці) та ку- рильниці. У Нижньому Побужжі (Ольвія, Ді- дова Хата 1, Пітухівське поселення, Сіверсів Маяк 1) і Нижньому Подністров’ї (Південне) «фруктовниці» побутували наприкінці iV — у першій половині iii ст. до н. е. Як і деякі інші вчені (К.К. Марченко, Н.А. Гаврилюк, В.В. Ру- бан), дослідники вважають їх гетськими. Також привертають увагу знахідки ліпних імітацій ан- тичних і рідкісних форм посуду (рис. 7, 1—7). Підсумовуючи аналіз ліпної кераміки з Надлиманського, автори доходять висновку, що вона близька знахідкам з античних міст і поселень Нижнього Подністров’я, що свідчить про масове проникнення в V—iV ст. до н. е. в Рис. 3. Розміщення основних давньогрецьких пам’яток уздовж Дністровського лиману на сучасній карті (ре- конструкція С.Б. Охотнікова) ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 134 Рис. 5. Надлиманське городище. Рідкісні зразки античної кераміки Рис. 4. Мапа берегової лінії північно-західної частини Чорного моря в середині i тис. до н. е. Давньогрецькі міста та поселення: 1 — Тіра; 2 — Ніконій; 3 — Приморський бульвар; 4 — Жевахова Гора; 5 — Лузанівка; 6 — Березань; 7 — Ольвія; 8 — Ягорлицьке поселення; 9 — городище Надлиманське (за: Бруяко, Карпов 1992 з певними допов- неннями) ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 135 грецьке середовище варварського компоненту, особливо скіфів і гетів. Як на нашу думку, саме в цей час з’явився й топонім «острів тірагетів». Далі подано знаряддя праці та побуту (ножі з кістяним руків’ям, проколки, «рашпилі», ло- щила, «бабки» тощо). Для характеристики ду- ховної культури особливе значення має зна- хідка кістяної флейти (рис. 7, 9). У Північному Надчорномор’ї подібні артефакти трапляють- ся вкрай рідко: флейту знайдено в Тірітаці, а з Ніконія походить фрагмент авлоса. Металевих виробів знайдено мало. Показо- ві знахідки залізних знарядь. Крім лез ножів, «стамесок», цвяхів і цідильника, знайдено серп «латенського» типу. Бронзові артефакти репре- зентовані наконечниками стріл, двома дзерка- лами з округлим диском і боковою пласкою ручкою, браслетами тощо, які мають широкі аналогії в пам’ятках Vii—iV ст. до н. е. Значна кількість знарядь праці виготовлена з місцевого та довізного каменю (зернотерки, розтиральники, ступки) та глини (ткацькі гру- зила, прясельця та ін.). Серед виробів вотивно- го призначення відзначимо «конуси» — атри- бут Афродіти, аналогії яким відомі в Ніконії, та мініатюрні «хлібці». Загалом про грецький характер пам’ятки свідчать і знахідки семи теракотових статуе- ток, серед яких зображення Баубо, Кори-Пер- сефони та Ерота-Танатоса. Особливої уваги за- слуговує ліпна статуетка «ідола» з чоловічими ознаками (рис. 8, 1). Вказавши на широкий ге- ографічний, хронологічний та етнічний діапа- зони розповсюдження подібних зображень, ав- тори цілком слушно спробували звузити ареал пошуку аналогій до тірських старожитностей, де близькі за технікою та стилем виконання те- ракоти виявлені в комплексах римського часу Тіри. Дослідники вважають їх гетськими. Додамо, що декілька подібних статуеток різ- ної статі знайдено в Ніконії в шарах і комплек- сах перших століть нашої ери (Бруяко, Дзигов- ский, Секерская 2009, с. 74—76, рис. 39; 40). З Роксоланського городища походить «випадко- ва» знахідка (рис. 8, 2), майже повністю анало- гічна виробу з Надлиманського (Алексеев 2011, с. 15, № 6), а на багатошаровій пам’ятці Маяки досліджено комплекс ритуальних ям перших століть нашої ери, які, на думку дослідників, полишило варварське населення (Петренко, Кайзер 2011, с. 31, 33, рис. 1, i) 2. Відтак, «ідо- ла» з Надлиманського слід датувати першими століттями нашої ери. 2 За усним повідомленням В.Г. Петренка, який ще школярем брав участь у розкопках Надлиманського городища, на одному з невеликих мисів він розкопав кілька подіб них ям. Рис. 6. Надлиманське городище. Кераміка: 1 — мірна ойнохоя; 2—4 — ліпні курильниці ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 136 Четвертий розділ присвячено економіці й заняттям населення городища: сільське гос- подарство, мисливство, промисли та ремесла. Насиченим та інформативним є пасаж, що сто- сується економічних зв’язків Надлиманського городища. Серед центрів-експортерів товарів, які завозили в амфорах, представлені Хіос, Ге- раклея Понтійська, Синопа, Фасос, Херсонес Таврійський та ін. Більшість амфор датується iV — початком iii ст. до н. е. Чорнолакова та розписна кераміка аттична. Загалом це відпо- відає асортименту, хронології та специфіці ім- порту в Нижнє Подністров’я. Про зародки товарно-грошових стосунків свідчать знахідки поодиноких монет (Істрія, Тіра) та свинцевої гирі аттичного типу номі- налом у пів-міни (рис. 7, 8). Але загалом тут, як і на інших сільських поселеннях Нижньо- го Подністров’я, переважав безпосередній об- мін. На думку авторів, наявність на Надлиман- ському городищі та інших поселеннях регіону значної кількості середземноморського ім- порту свідчить про те, що на лівому березі Ті- раса в Vi — на початку iii ст. до н. е. мав іс- нувати центр, куди завозили товари з різних понтійських і середземноморських міст. Та- ким міг бути Ніконій, який чітко вписується в економіку Нижнього Подністров’я iV—iii ст. до н. е., що діяла в межах замкнутої системи «поліс—хора». На відміну від Нижнього Побужжя (див.: Буйских 2009; Снитко 2012), попри віднос- но тривале дослідження пам’яток Нижньо- го Подністров’я питання їх політичного й те- Рис. 7. Надлиманське городище. Рідкісні артефакти: 1—7 — ліпний посуд, що копіює античні форми; 8 — свин- цева гиря; 9 — кістяна флейта 8 9 ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 137 риторіального розвитку на різних етапах істо- рії досліджені ще недостатньо. Ще не до кінця з’ясовано роль і місце Ніконія в цьому проце- сі, хоча повідомлення Пс.-Скілака, який зга- дує Тірас та еллінські поліси Ніконій та Офі- усу, не лишає сумнівів, що першим полісом названо саме Ніконій. Що ж до історії Ниж- нього Подністров’я на початку iii ст. до н. е., то для її конкретизації непересічне значення має декрет на честь Автокла. Виходячи з ньо- го, дослідники вважають, що в цей час Тіра й Ніконій становили єдиний поліс з двома ур- баністичними центрами, де Тірі належала про- відна роль. Певне місце в цій системі посідало й Надлиманське городище. Цікавим і полемічним є розділ 5, де проана- лізовано етнічні взаємини та духовну культуру мешканців городища. Констатуючи синкретич- ний характер духовної культури, автори наго- лошують на домінанті еллінських вірувань. Де- тально розглянуто матеріали двох зруйнованих поховань на південний схід від с. Надлиман- ське та двох могильників поблизу с. Миколаїв- ка. Ще два кургани досліджені між цими села- ми. Що до етнічної належності населення, яке лишило могильники, єдиної думки немає. З по- гляду авторів, могильники біля Миколаївки та поховання в Надлиманському належали осіло- му етнічно неоднорідному населенню. Виходя- чи з поховального обряду та даних антропології, вони, як і А.І. Мелюкова, вважають, що це були переважно скіфи. До власне скіфських дослід- ники відносять поховання в курганах (с. 145), зокрема в могильнику Миколаївка 2. Але, на нашу думку, такий висновок не можна сприймати однозначно. Звичай наси- пати кургани над могилами до Еллади при- несли наприкінці iii тис. до н. е. протогреки. Пізніше його перейняли дорійці, і від архаїч- ного часу він усталився (kurtz, Boardman 1971, p. 38, 56, 75 etc.). На північних берегах Чорного моря найраніші грецькі кургани, Vi ст. до н. е., розкопані на Березані та, можливо, в Ольвії (Папанова 2006, с. 157—168). На хорі Ольвії кургани з’явилися в першій чверті V ст. й по- бутували десь до ii ст. до н. е. Як свідчать дані кінця XiX — початку XX ст., біля Ніконія теж був курганний некрополь, але там розкопано лише три кургани iV ст. до н. е. У контексті античної культури кургани ви- конували три основні функції — були надмо- гильними пам’ятниками, апотропеями моги- ли та поліса, сторожовими пунктами й поста- ми (Буйских 1991, с. 90; Русяева 2000). Такі функції вони, мабуть, виконували й в античній структурі Нижнього Подністров’я. З погляду на незначну висоту античних курганів певні сакральну та військову функції могли викону- вати великі кургани, зведені за доби енеоліту— бронзи, на що звертав увагу І.О. Снитко. На сільських могильниках Нижнього Подністров’я для iV—iii ст. до н. е. відомі два типи могил: ями та підбої. Поховання в ямах домінують на обох Миколаївських могильни- ках, як і загалом на північнопричорноморських теренах, зокрема й у Нижньому Побужжі (Па- панова 2006, с. 82—92). Більш інформативни- ми є підбійні могили з кам’яними та амфорни- ми закладками. Одна досліджена біля с. Над- лиманське, 18 — на могильнику Миколаївка 2. Походження цього типу могил пов’язують з Ольвією, де вони відомі від останньої третини Vi ст. до н. е. до ii ст. н. е. включно. На тери- торії ольвійської хори могили з підбоями, зо- крема з амфорними закладками (приміром, Пітухівський могильник, могили R 4 , S 4 , X 3 , n 1 ) з’явилися в другій чверті — середині iV ст. до н. е., і їх припинили практикувати десь на рубежі iii—ii ст. до н. е. На Боспорі подібні могили з’явилися лише на рубежі iii—ii ст. до н. е., в херсонеському некрополі вони фік- суються тільки в пізньоантичний час (Снытко 1990; Папанова 2006, с. 92—101). Три подібні поховання iV ст. до н. е. дослі- джені в некрополі Ніконія. Закладки, як і на теренах Ольвійського поліса, тут складалися, головним чином, з гераклейських амфор. Ще одне зруйноване поховання з амфорною за- кладкою зафіксоване 2011 р. поблизу с. Роксо- лани. Подібні могили є в некрополі Панське 1 у Південно-Західному Криму. Ці та деякі інші дані дозволили деяким дослідникам зроби- Рис. 8. Глиняні «ідоли» з Нижнього Подністров’я: 1 — Надлиманське городище; 2 — Ніконій (останній за: Алексеев 2011) ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 138 ти висновок про можливе розширення тери- торіальних володінь Ольвії на межі V—iV ст. до н. е. та навіть заснування там міст, поселень і фортів. З посиланням на матеріали Мико- лаївського могильника такий само висновок зроблено й стосовно лівобережжя Нижнього Подністров’я (Щеглов, Рогов 1985; Рогов 2011, с. 57—59). Але, на думку дослідників Ольвій- ського поліса, подібна аргументація недостат- ня, а таке розширення не відповідало потребам просторово-структурного розвитку цієї держа- ви (Буйских 1997; 2009, с. 231; Снитко 2012, с. 34). Н.М. Секерська коментує наявність могил з підбоями в некрополі Ніконія обережніше. На її думку, це може свідчити про близькість духовної культури ольвіополітів і ніконійців. На тісні економічні зв’язки Ніконія та Ольвії в Vi—iV ст. до н. е. вказують і монетні знахідки. Після істрійських «коліщаток» ольвійські мо- нети на Роксоланському городищі посідають провідне місце. Привертає увагу й відсутність у некрополях Ніконія, Миколаївки та Надли- манського городища «обола Харона». Але ця традиція в iV—iii ст. до н. е. слабко простежує- ться і в Ольвії та на поселеннях її хори. Про зв’язки мешканців Надлиманського городища з Ольвією свідчить гиря із зображен- ням дельфіна та написом «ΑΓΟΡΗ» (рис. 7, 8). Якщо не зважати на дві «випадкові» знахідки гир у Ніконії (Алексеев 2011, № 7, 8), то ек- земпляр з Надлиманського ексклюзивний для лівобережжя Нижнього Подністров’я. Зобра- ження дельфіна на вагових гирях характерно для багатьох середземноморських міст, особ- ливо Аттики. Найближчими причорномор- ськими аналогіями знахідці з Надлиманського є гирі iV—iii ст. до н. е. з Ольвії та Німфея (Ко- цура 2010). Зазначимо, що зображення дельфіна мало й семантичне навантаження. Воно пов’язується з культом Аполлона Дельфінія (ΔΕΛΦΙΝΙΣ) — головного бога Мілета, якому вклонялися в багатьох середземноморських містах, але тіль- ки в Ольвії в V—ii ст. до н. е. він був головним покровителем поліса, тут випускали бронзові вотиви у вигляді дельфіна, які водночас були й грошовими знаками. Від другої половини V ст. до н. е. зображення дельфіна стало скла- довою ольвійської полісної емблеми: орел над дельфіном (Русяева 2005, с. 244—246). У Ніко- нії знайдено два графіті у вигляді літери Е, які гіпотетично пов’язуються з культом Аполлона Ієтроса, а на тірських монетах зображення бога з’явилося лише в ii — середині i ст. до н. е. Констатуючи наявність «ольвійського» ком - поненту в культурі Ніконія та поселень його округи, ми не пов’язуємо його з активною учас- тю ольвіополітів у другій хвилі колонізації ниж- ньодністровських земель, хоча й не виключає- мо їх присутності в Ніконії, Миколаївці та Над- лиманському. Ольвійські спеціа лісти могли керувати переобладнанням і зведенням нових фортифікаційних споруд у Ніконії та Надли- манському, які провадилися через зовнішню за- грозу, що невблаганно наближалася. Акцентуючи увагу на загалом еллінському характері культури Надлиманського городи- ща, автори монографії звертають увагу на на- явність у ній значного варварського (скіфсько- го та гетського) компонентів, що характерно для всіх нижньодністровських поселень цього часу. На нашу думку, соціальний статус такого населення був близький до статусу мікселлінів з декрету на честь Протогена (iPE, i2, № 32). Як вважали П.Й. Каришковський і Ю.Г. Вино- градов, мікселліни були залежним військово- землеробським населенням типу клерухів, ка- теків і періеків, спеціально організованим для охорони кордонів Ольвійського поліса. Новаторський характер має шостий розділ «Нижнє Подністров’я та головні етапи істо- рії Північно-Західного Надчорномор’я в iV— iii ст. до н. е.». Особливо цікавий нарис, в яко- му на основі аналізу тірського декрету початку iii ст. до н. е. на честь Авток(л)а, оприлюдне- ного й прокоментованого Ю.Г. Виноградовим, простежується система взаємин між Істрією, Тірою та Ніконієм. За даними декрету та інши- ми писемними документами автори зробили висновок, що Ніконій відігравав провідну роль у Нижньому Подністров’ї лише в V ст., а, почи- наючи від кінця V — початку iV ст. до н. е., ця роль перейшла до Тіри, яка продовжувала під- тримувати тісні зв’язки з Істрією. Автори констатують спільні риси в історії сільських поселень Нижнього Подністров’я та ольвійської хори часів зопіріонівської нава- ли. В той час, як Ольвія, Ніконій і Тіра зазна- ли значної руйнації, на останніх не спостері- гається слідів погромів. На нашу думку, загін у 30 тис. міг зосередитися лише на головних по- літичних і військових центрах регіону. Наприкінці iV — в другій третині iii ст. до н. е. фіксуються суттєві зміни в економіко- політичній ситуації регіону. Проаналізувавши комплекс чинників, що сприяли цьому, серед історичних причин автори називають навалу кельтських племен — галатів — із заходу і спус- тошливі рейди пізньоскіфських, або «скіфоїд- ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 139 них» (Бруяко 2005—2009, с. 340; Зайцев 2012) чи сарматських племен зі сходу. Що до остан- нього чинника, то порівняно з аргументаці- єю середини 1990 — початку 2000-х рр. (Щу- кин 1994, с. 97; Виноградов, Марченко, Ро- гов 1997) вона суттєво посилена. Маємо на увазі матеріали Тираспольскої групи пам’яток (Яровой, Четвериков 2000, с. 16—17) і «диво- вижних комплексів», багато з яких виявлено в Нижньому Подністров’ї. До одного з найра- ніших ми відносимо Олонештський «скарб»3. Нині значна кількість дослідників схиляється до думки, що подібні пам’ятки лишили ранні сармати (Дзиговский, Островерхов 2010). На думку деяких провідних сарматологів, ці схід- ні кочовики в iV ст. до н. е. контролювали ве- летенські території — Середнє та Нижнє По- волжя, Нижнє Подоння, Кубань і Центральне Передкавказзя, робили грабіжницькі набіги на корінні скіфські території та далі на захід аж до Балкан (Скрипкин 2011) 4. 3 Скарб сховали в природному пагорбі на правому березі Дністра. До нього входили бронзові шість шоломів, шість пар поножів, світильник, пластина із зоб раженням голови Афіни й підвіска, орнамен- тована пальметкою. Артефакти датуються в меж- ах від Vi до iii ст. до н. е. Г.П. Сергеєв вважав, що речі сховав один із воїнів Зопіріона. Автори моно- графії, не надаючи власної історичної інтерпрета- ції, констатують лише факт тезаврації дорогої зброї (с. 154). 4 У iV—ii ст. до н. е. в дельті Волги кочувала сарматська орда, яка не зводила кургани, а використовувала для поховань природні пагорби, які місцеве населення називає бера (Дворниченко, Федоров-Давыдов 1989, с. 6). Семантичною аналогією пагорбам є «по- минальні насипи», виявлені серед ранньосар- матських старожитностей у межиріччі Нижній Дон—Кагильник. При розкопках подібних об’єктів знаходять биту кераміку, кам’яні плитки, кістки та ін. Пам’ятки подібного типу відомі й на курганно- му некрополі Танаїса. На думку дослідників, на- прикінці iV — ii ст. до н. е. в Нижньому Подонні кочувала окремішня сарматська група, що була но- сієм цієї традиції (Беспалый, Головкова, Ларенок 1989). Подібні пам’ятки, датовані iii—ii ст. до н. е., зафіксовано на правому березі Дністровського лиману (Дзиговский, Иванова 2002, с. 63—64, рис. 54—56), а також на території м. Миколаїв зі зна- З огляду на це питання надзвичайно цікаві ліпні курильниці з Надлиманського городища (рис. 6, 2—4). У декотрих зафіксовані гальки зі слідами дії вогню. Автори справедливо заува- жують, що подібні артефакти характерні для пам’яток Прикубання та Північно-Східного Приазов’я iV—iii ст. до н. е. Нині більшість дослідників дотримується версії східного похо- дження курильниць з канелюрами (Лимберс, Марченко 2006; Меньшикова 2012). Знахідки аналогічних курильниць з обгорілими галька- ми5 зафіксовано в кількох могильниках у ни- зинах Дунаю (Кугурлуй, Дербент, Градешка), де вони датуються кінцем iV—iii ст. до н. е. На нашу думку, подібні артефакти свідчать про наявність у складі населення городища етніч- них елементів, близьких до населення, яке ли- шило пам’ятки типу Глине. Дуже інформативні й два додатки до мо- нографії. У першому (автор Н.Н. Матеєвич), проаналізовано амфорні клейма з городища; в другому (с. 180—185), виконаному О.П. Секер- ською, за остеологічною колекцією, зібраною під час розкопок 1972 р., визначено фауну. Загалом рецензована монографія написана на високому науковому рівні, добре ілюстро- вана мапами, рисунками та фотографіями ар- тефактів. Вона, безперечно, займе вагоме міс- це в науці про історію Нижнього Подністров’я античного часу. чною кількістю битих родоських амфор (Лобко, Снытко 2008). 5 Петрографічний аналіз гальок із нижньодунайських поховань здійснив В.Ф. Петрунь, який довів їх різне походження. За переваги місцевих порід виявлено зразки, завезені з Дніпровського Правобережжя, Криму та Добруджі. Аналогічні характеристики ма- ють і «пращеві камені» з Подніпров’я (Нікітенко 2011). Ці та інші матеріали свідчать про розповсю- дження в давнього населення України літогенних уявлень, тісно пов’язаних з анімалістичними та фе- тишистськими віруваннями (Дзиговський, Остро- верхов 2007, с. 11 сл.). Подібні артефакти є носіями матеріальної пам’яті про родичів, які перейшли в потойбічний світ, сімейних звичаїв, племінних тра- дицій тощо (Петрунь 2008, с. 151). Агбунов М.В. Загадки Понта Эвксинского. — М., 1985. Агбунов М.В. Античная география Северного Причерноморья. — М., 1992. Алексеев В.П. Исследования по археологии Северного Причерноморья. — Одесса, 2011. Беспалый Е.И., Головкова Н.Н., Ларенок П.А. Поминальные памятники iV в. до н. э. — iii в. н. э. Доно-Кагальницкого водораздела // СА. — 1989. — № 3. — С. 154—162. Брун Ф.К. Черноморье. Сборник исследований по исторической географии Южной России. — Одесса, 1879— 1880. — Ч. 1, 2. Бруяко И.В. Структура сельской округи античных городов Северного Причерноморья (на примере Нижнего По- днестровья) // Боспорский феномен. Проблемы соотношения письменных и археологических источни- ков. — СПб., 2005. — 6. — С. 164—172. ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 140 Бруяко И.В. От Скифии к Сарматии: десять лет спустя // Stratum plus. — 2005—2009. — № 3. — С. 329—369. Бруяко И.В., Дзиговский А.Н., Секерская Н.М. Никоний римской эпохи. — Одесса, 2009. Бруяко И.Б., Карпов В.А. Древняя география и колебания уровня моря (На примере северо-западной части Черно- морского бассейна в античную эпоху) // ВДИ. — 1992. — № 2. — С. 85—96. Буйских С.Б. Фортификация Ольвийского государства (первые века н. э.). — К., 1991. Буйских С.Б. К проблеме территориальных владений Ольвийского полиса в iV в. до н. э. // Херсонес в античном мире. — Севастополь, 1997. — С. 16—19. Буйських С.Б. Святилища extra-urban епохи грецької колонізації Нижнього Побужжя // Археологія. — 2004. — № 3. — С. 3—14. Буйских С.Б. Хора колониального полиса в Нижнем Побужье: от архаики к эллинизму // ССПК. — 2009. — XV. — С. 225—247. Виноградов Ю.А., Марченко К.К., Рогов Е.Я. Сарматы и гибель «Великой Скифии» // ВДИ. — 1997. — № 3. — С. 93—103. Гаврилюк Н.А. История экономики Степной Скифии Vi—iii вв. до н. э. — К., 1999. Дворниченко В.В., Федоров-Давыдов Г.А. Памятники сарматской аристократии в Нижнем Поволжье // Сокровища сарматских вождей и древние города Поволжья. — М., 1989. — С. 5—13. Дзиговский А.Н., Иванова С.В. Научный отчет об охранных исследованиях археологической экспедиции Управле- ния охраны объектов культурного наследия Одесской области в 2002 г. // НА ІА НАНУ. Дзиговський О.М., Островерхов А.С. До сарматського сакрального матеріалознавства // Лукомор’я: Археологія, ет- нологія, історія Північно-Західного Причорномор’я. — Одеса, 2007. — С. 11—42. Дзиговский А.Н. Островерхов А.С. «Странные комплексы»: о семантике предметов и памятников в целом // Stratum plus. — 2010. — № 3. — С. 145—174. Зайцев Ю.П. Северное Причерноморье в iii—ii вв. до н. э.: ритуальные клады и археологические культуры (постановка проблемы) // Древности Северного Причерноморья iii—ii вв. до н. э. — Тирасполь, 2012. — С. 67—80. Коцура А.Г. Весовые гири из Тиры // Тира—Белгород—Аккерман (материалы исследований). — Одесса, 2010. — С. 139—143. Лимберс Н.Ю., Марченко И.И. Типология и хронология курильниц из меотских могильников Прикубанья // МИАК. — 2006. — 6. — С. 134—151. Лобко О.Г., Снытко И.А. Поминальная площадка 2 века до н. э. на восточной окраине г. Николаев // Проблемы истории и археологии Украины. Мат-лы Vi Междунар. научной конф., посвященной 150-летию со дня рож- дения академика Бузескула. — Харьков, 2008. — С. 29—30. Меньшикова В.А. Лепные курильницы с каннелюрами Северо-Восточного Приазовья // Древности Северного Причерноморья iii—ii вв. до н. э. — Тирасполь, 2012. — С. 106—110. Нікітенко І.С. Результати петрографічного дослідження скарбу скіфських метальних каменів для пращі // Форум гірників-2011. Мат-ли Міжнарод. конф. — Дніпропетровськ, 2011. — С. 20—26. Островерхов А.С. Рец. на: А.С. Русяева. Религия понтийских греков в античную эпоху. — К., 2005 // Археологія. — 2007. — № 1. — С. 92—102. Островерхов А.С. Гідроархеологія та гідроісторична географія Нижнього Подунав’я: досягнення, проблеми, пер- спективи // ПЕБ. — 2006. — № 3—4 (21—22). — Ч. 2. — С. 351—396. Островерхов А.С. Гідроархеологія, історична географія, гідроніміка Нижнього Подністров’я: досягнення, пробле- ми, перспективи. — Одеса, 2008. Островерхов А.С., Субботин Л.В. Божества Никония по случайным находкам культовых изделий // Северное При- черноморье: от энеолита к античности. — Тирасполь, 2002. — С. 254—268. Охотников С.Б. Гидрогеографические условия Нижнего Поднестровья в античную эпоху // Северное Причерно- морье: от энеолита к античности. — Тирасполь, 2002. — С. 248—250. Папанова В. Урочище Сто могил (некрополь Ольвии Понтийской). — К., 2006. Петренко В., Кайзер Э. Комплексный памятник Маяки: новые изотопные даты и некоторые вопросы хронологии наличных культур // МАСП. — 2011. — 12. — С. 27—33. Петрунь В.Ф. О камне из скифских погребений с курильницами в Нижнем Поднестровье и Подунавье // КС ОАО. — 2008. — С. 147—152. Рогов Е.Я. Некрополь Панское 1 в Северо-Западном Крыму. — Симферополь, 2011 (МАИЭТ. — Supplementum 101). Русяева А.С. Религия и культы античной Ольвии. — К., 1992. Русяева А.С. Курганы Ольвии как символ ее славы и сакральной охраны // АВ. — 2000. — 7. — С. 106—112. Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху. — К., 2005. ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 3 141 Секерская Н.М. Никоний // Античные памятники Северо-Западного Причерноморья. — К., 2001. — С. 115—138. Скрипкин А.С. К событиям iV в. до н. э. на восточных границах Причерноморской Скифии // Археология сте- пей Восточной Европы и Кавказа в финале поздней бронзы и в эпоху ранних кочевников. — М., 2011. — С. 184—191. Снытко И.А. Погребальные обряды населения ольвийской хоры iV—iii вв. до н. э. (Материалы по археологии Ольвии и ее округи). — К., 1990 (Препринт). Снитко І.О. Ще раз про межі Ольвійського поліса // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 31—42. Снытко И.А., Касьяновский В.А. Богоявленск и его окрестности. Историко-краеведческий очерк. — Николаев, 2012. Щеглов А.Н., Рогов Е.Я. Погребения в подбойных могилах в Нижнем Побужье, в Нижнем Поднестровье и Юго- Западном Крыму // Проблемы исследования Ольвии. — Парутино, 1985. — С. 86—88. Щукин М.Б. На рубеже эр. Опыт историко-археологической реконструкции политических событий iii в. до н. э. — i в. н. э. в Восточной и Центральной Европе. — СПб., 1994. Яровой Е.В., Четвериков И.А. К вопросу о культурной принадлежности памятников Тираспольской группы (в све- те исследования могильника у с. Глиное) // Чобручский археологический комплекс и древние культуры По- днестровья. — Тирасполь, 2000. — С. 3—28. Kurtz D., Boardman J. Greek Burial customs. — london, 1971. Надійшла 31.01.2013

Рец.: Г. А. Дзис-Райко, С. Б. Охотников, Е. Ф. Редина. Надлиманское городище IV - III вв. до н. э. в Нижнем Поднестровье

Репозитарії

Схожі ресурси