Balkan-Danube Version Neolithization of Ukraine
The article deals with the problem of changing the concept of neolithization of the territory of Ukraine from the south-east, namely from the Caucasus to the south-west from the Danube region.
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195356 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Balkan-Danube Version Neolithization of Ukraine / L.L. Zaliznyak // Археологія. — 2020. — №. 1. — С. 5–22. — Бібліогр.: 39 назв. — англ. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-195356 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1953562023-12-04T15:45:03Z Balkan-Danube Version Neolithization of Ukraine Zaliznyak, L.L. Статтi The article deals with the problem of changing the concept of neolithization of the territory of Ukraine from the south-east, namely from the Caucasus to the south-west from the Danube region. Сучасний стан археологічних джерел з неоліту України суперечить досить популярному наприкінці ХХ ст. твердженню про місцеву доместикацію найдавніших домашніх тварин (вівця, коза, бик) та культурних рослин (пшениця, ячмінь, горох). Численні факти переконливо свідчать на користь їх одомашнення на Близькому Сході з наступним поширенням через Балкани і Подунав’я у Центрально-Східну Європу, у тому числі і на Правобережну Україну (рис. 1). Не підтвердилася південно-східна версія неолітизації України, що була популярною серед радянських дослідників у другій половині ХХ ст. під назвою «східного скотарського імпульсу». Натомість маємо численні археологічні, антропологічні, палеозоологічні та палеоботанічні свідчення на користь південно-західного варіанту неолітизації регіону. НеолітУкраїнине є виняткоміз загальноєвропейського контексту.Як уся Центрально-СхіднаЄвропаУкраїна,передусім Правобережна, перейшла до неоліту у VI—V тис. до н. е., запозичивши його новації з Балкан через Подунав’я. Це сталося в режимі «балканізації» завдяки п’яти послідовним хвилям неолітичних землеробів-колоністів з Балкан та Подунав’я — морська, гребениківська, кришська, лінійно-стрічкової кераміки, кукутені-трипільська (рис. 3). Принципові зміни в концепції неолітизації України, що сталися на початку ХХІ ст., по суті, є відходом від старого бачення «неолітичної революції» в регіоні. Останнє формувалося у повоєнні часи в умовах ідеологічного протистояння Заходу, значною мірою, під впливом відомих радянських ідеологем. Зокрема неписаним принципом радянської археології був патріотичний автохтонізм, що протиставлявся буржуазним ідеям безрідних космополітів міграціоністів. Сформована у повоєнний час концепція «східного скотарського імпульсу» теж несе певний наліт радянського патріотичного автохтонізму. За В. М. Даниленком, скотарство було привнесено на південь України з поза її меж, але з радянської Туркменії та Передкавказзя, а не з країн ворожого НАТО — Туреччини та Греції. Відхід від ідеологічного протистояння Заходу зняв зазначені ідеологічні обмеження в науці, а розвиток археології показав, що неоліт України, перш за все Правобережної, є органічною частиною неоліту Центральної Європи. Неолітичні культури Правобережжя є локальними проявами культурних спільнот Центральної Європи, а послідовні фази неолітизації останньої (морська, кришсько-керешська, лінійно-стрічкова, лендьельська та ін.) прямо корелюються зі згаданими хвилями неолітичних колоністів з Балкан через Подунав’я на південний захід України (рис. 3). Таким чином, Правобережна Україна перейшла до неоліту синхронно з Центральною Європою внаслідок колонізації найдавнішими неолітичними землеробами з Подунав’я у VI—V тис. до н. е. А у V—ІV тис. до н. е. неолітичні новації з Правобережжя поширилися на північ у Полісся, на схід та південний схід України. Фактично, на початку ХХІ ст. в археології України сталася принципова зміна концепції неолітизації регіону. На зміну старій південно-східній версії приходить південно-західна, що відповідає загальноєвропейському баченню неолітичної революції в Центральній Європі шляхом її колонізації неолітичними землеробами з Балкан через Подунав’я (рис. 1) Современное состояние археологических источников по неолиту Украины противоречит достаточно популярному в конце ХХ в. утверждению о местной доместикации древнейших домашних животных (овца, коза, бык) и культурных растений (пшеница, ячмень, горох). Многочисленные факты убедительно свидетельствуют в пользу их одомашнения на Ближнем Востоке с последующим распространением через Балканы и Подунавье в Центральную и на юго-запад Восточной Европы, в том числе и на Правобережную Украину (рис. 1). Не подтвердилась юго-восточная версия неолитизации Украины, которая была популярной среди советских исследователей во второй половине ХХ в. под названием «восточного скотоводческого импульса». Зато имеем многочисленные археологические, антропологические, палеозоологии и палеоботанические свидетельства в пользу юго-западного варианта неолитизации региона. Неолит Украины не является исключением из общеевропейского контекста. Как вся Центральная и югозапад Восточной Европы Украина, прежде всего Правобережная, перешла к неолиту в VI—V тыс. до н. э., позаимствовав его новшества с Балкан через Подунавье (рис. 1). Это случилось в режиме «балканизации» благодаря пяти последовательным волнам неолитических земледельцев-колонистов из Балкан и Подунавья — морской, гребениковской, кришской, культур линейно-ленточной керамики и кукутени-трипольской (рис. 3). Принципиальные изменения в концепции неолитизации Украины, которые случились в начале ХХІ в., по существу, являются отходом от старого виденья «неолитической революции» в регионе. Последнее формировалось в послевоенные времена в условиях идеологического противостояния Западу, в значительной степени, под воздействием известных советских идеологем. В частности, неписаным принципом советской археологии был патриотический автохтонизм, который противопоставлялся буржуазным идеям безродных космополитовмиграционистов. Сформированная в послевоенное время концепция «восточного скотоводческого импульса» несла определенный налет советского патриотического автохтонизма. За В. Н. Даниленко, скотоводство было привнесено на юг Украины из-за ее пределов еще в VII тыс. до н. э., но все-таки из советской Туркмении и Предкавказья, а не из стран враждебного НАТО — Турции и Греции. Отход от идеологического противостояния Западу снял отмеченные идеологические ограничения в науке, а развитие археологии показало, что неолит Украины, прежде всего Правобережной, является органической частью неолита Центральной Европы. Неолитические культуры Правобережья являются локальными проявлениями культурных сообществ Центральной Европы, а последовательные фазы неолитизации последней (морская, кришсько-керешська, линейно-ленточная, лендьельська и др.) прямо коррелируются с упомянутыми волнами неолитических колонистов из Балкан через Подунавье на юго-запад Украины (рис. 3). Таким образом, Правобережная Украина перешла к неолиту синхронно с Центральной Европой в результате колонизации древнейшими неолитическими земледельцами из Подунавья в VI—V тыс. до н. э. А в V—ІV тыс. до н. э. неолитические новшества из Правобережья распространились на север в Полесье, а также на восток и юговосток Украины. Фактически, в начале ХХІ в. в археологии Украины произошло принципиальное изменение концепции неолитизации региона. На смену старой юго-восточной версии пришла юго-западная, что отвечает общеевропейскому виденью неолитической революции в Центральной Европе путем ее колонизации неолитическими земледельцами из Балкан через Подунавье (рис. 1) 2020 Article Balkan-Danube Version Neolithization of Ukraine / L.L. Zaliznyak // Археологія. — 2020. — №. 1. — С. 5–22. — Бібліогр.: 39 назв. — англ. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.01.005 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195356 903'13(4-191.2+477)"634" uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статтi Статтi |
| spellingShingle |
Статтi Статтi Zaliznyak, L.L. Balkan-Danube Version Neolithization of Ukraine Археологія |
| description |
The article deals with the problem of changing the concept of
neolithization of the territory of Ukraine from the south-east,
namely from the Caucasus to the south-west from the Danube
region. |
| format |
Article |
| author |
Zaliznyak, L.L. |
| author_facet |
Zaliznyak, L.L. |
| author_sort |
Zaliznyak, L.L. |
| title |
Balkan-Danube Version Neolithization of Ukraine |
| title_short |
Balkan-Danube Version Neolithization of Ukraine |
| title_full |
Balkan-Danube Version Neolithization of Ukraine |
| title_fullStr |
Balkan-Danube Version Neolithization of Ukraine |
| title_full_unstemmed |
Balkan-Danube Version Neolithization of Ukraine |
| title_sort |
balkan-danube version neolithization of ukraine |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Статтi |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195356 |
| citation_txt |
Balkan-Danube Version Neolithization of Ukraine / L.L. Zaliznyak // Археологія. — 2020. — №. 1. — С. 5–22. — Бібліогр.: 39 назв. — англ. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT zaliznyakll balkandanubeversionneolithizationofukraine |
| first_indexed |
2025-07-16T23:21:26Z |
| last_indexed |
2025-07-16T23:21:26Z |
| _version_ |
1837847635383287808 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 5
Статтi
© В. М. КорпусоВа, Н. с. абашиНа, 2019
* КорпусоВа Валентина Миколаївна — канди-
дат історичних наук, ORCID 0000-0001-5601-3677,
vmkorpusova@gmail.com
абашиНа Наталія серафимівна — кандидат іс-
торичних наук, Національний Києво-печерський
історико-культурний заповідник, ORCID 0000-
0002-4483-2840, n1212@ukr.net
уДК [94:14:39]
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.04.005
В. М. Корпусова, Н. С. Абашина *
iСТОРiОСОФiЯ В. П. ПЕТРОВА
ЯК МЕТОДОЛОГiЯ ЕТНОГЕНЕТИЧНИХ СТУДiЙ
Розглядається методологія етногенетичних студій ви-
датного українського вченого В. П. Петрова, яка базу-
ється на його історіософії. Основною тезою є розчлено-
ваність історичного процесу на замкнені і самодостатні
часові відрізки історії людства — епохи. З цього випливає
твердження про дискретність етногенетичного процесу,
зумовлену перервністю історичного розвитку, зламами
між епохами.
К л ю ч о в і с л о в а: Петров Віктор Платонович, іс-
торіософія, етногенез, етногенетика, епоха, етнос, по-
ходження українського народу.
22 жовтня 2019 р. виповнилося 125 років від
дня народження українського вченого, архе-
олога, історика, філософа, літературознавця,
мовознавця, фольклориста, етнографа, пе-
дагога, письменника, доктора філологічних
наук, професора Віктора платоновича петро-
ва (псевдоніми: В. Домонтович, Віктор бер,
Віктор петренко, борис Веріґо).
у кінці ХХ — на початку ХХІ ст. захищена
низка дисертацій, вийшли друком кілька мо-
нографій, сотні статей і публікацій, присвя-
чених його життю і творчості. Найважливіше
місце серед них посідає перше видання в укра-
їні збірки наукових статей В. п. петрова (111
др. арк.), здійснене з ґрунтовними коментаря-
ми В. с. брюховецьким (петров 2013).
разом із тим деякі аспекти наукової спад-
щини В. п. петрова досі лишаються недооці-
неними. Зокрема, це стосується проблеми ет-
ногенезу, яка займала особливе місце у його
наукових розвідках. Досягненням В. п. петро-
ва було не лише те, що він запропонував нову
теорію етногенезу, але й виокремлював етно-
генетику як окрему наукову дисципліну (Кор-
пусова 2002).
Етногенез, на переконання В. п. петро-
ва, не є приналежністю тільки мовознавства,
археології або етнографії. Ця ідея висловлена
ним на сторінках «українського історично-
го журналу»: «Чи справді археологічні джерела
самі по собі достатні, щоб гарантувати законо-
мірність етногенетичних висновків, щоб запро-
вадити археологію в лінгвістику та пов’язати
разом усі три наукові дисципліни, які ми тут
обговорюємо, — етнографію, археологію та лінг-
вістику?» (петров 1963). про етногенетику, як
про окрему науку, йдеться в його монографі-
ях «скіфи. Мова і етнос» (1968), «Етногенез
слов’ян. Джерела, етапи розвитку і проблема-
тика» (1972), «походження українського наро-
ду» (2013, с. 1001—1050), виходячи з їх структу-
ри і контексту, та авторефераті дисертації (пе-
тров 2013, с. 1365—1426).
За В. п. петровим, етногенетика як окрема
наука має свої завдання, джерела, методику й
методологію. Методику етногенетики В. п. пе-
тров докладно виклав, підкреслюючи специфі-
ку кожного із джерел і необхідність розробки
для кожного джерела особливої методики до-
слідження (петров 1962; 2013, с. 1365—1426).
але він замовчує методологію досліджень.
Методологією усіх етногенетичних студій
В. п. петрова є його історіософія. Цей термін
«історіософія», на відміну від визначення «тео-
ретична історія», «філософія історії», В. п. пе-
тров увів в обіг у середині 1940-х років (брюхо-
вецький 2013, с. 33).
основна теза історіософії В. п. петрова по-
лягає у тому, що історія як процес буття люд-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 46
ства розчленована на замкнені і самодостатні
часові відрізки — епохи.
свою концепцію епох В. п. петров висвіт-
лив у статтях, які були опубліковані в емігрант-
ських виданнях у Німеччині повоєнного часу,
зокрема «Історіософічні етюди» (петров 2013,
с. 914—935) та «Наш час, як він є» (петров
2013, с. 810—824).
Історіософські погляди В. п. петрова фор-
мувалися ще в україні у міжвоєнний час. про
це свідчать методологічні засади дослідження
фольклорних й етнографічних явищ як час-
тин історичного буття, їх зв’язку зі структу-
рою та світоглядом історичної епохи (петров
2000, с. 74; 2006). у цей час сформувався по-
гляд В. п. петрова на проблему походжен-
ня українського народу, її історіософські за-
сади. світогляд В. п. петрова «був виплодом
його власного світобачення» (шевельов 2012,
с. 153).
розглядаючи методологічні основи пізнан-
ня історії як процесу буття, говорячи про існу-
вання епохальних і позаепохальних категорій,
В. п. петров відносив категорію етносу до «по-
заепохальних, наддобових» категорій: «Бут-
тя етносу звичайно ширше за межі хронологіч-
ної тривалості епохи. … Народи часто не реагу-
ють на форми буття даної епохи, не зважають
на виклики часу … на події часу реагують позача-
сово» (петров 2013, с. 931). «Відповідно до цього
як окрему ділянку в межах історіософії годило-
ся б виділити етнософію», — наголошував, під-
креслюючи термін етнософія, В. п. петров як
в статті «Історіософічні етюди», так і в допові-
ді на спільній конференції груп історії та тео-
рії літератури і мовознавства української віль-
ної академії наук (уВаН) 4 березня 1946 р. у
Німеччині (петров 2013, с. 932; білокінь 1999,
с. 34). В етнософії В. п. петров накреслив низ-
ку історіософських питань (глобальне й регі-
ональне мислення, етнопсихологія як наука
тощо) (петров 2013, с. 935).
Для теми етногенетики особливе значен-
ня мають філософські тези концепції пізнання
історії за В. п. петровим, провідною з яких є
твердження розчленованості історії як потоку
людського буття на окремі самодостатні епохи:
«Історичний процес не становить собою безпе-
рервного потоку бування. Цей потік розчленову-
ється на певні часові відтінки історії, на града-
ції часу, на ступеневі послідовності, що кожна
з них — у своїй відокремленості від інших, як від
тих, що їх попереджають, так і від тих, що її
заступають, — тяжить до себе. Є самодостат-
ня в собі» (петров 2013, с. 914).
проголошуючи дискретність історичного
буття, зречення уяви еволюційного прогресу,
поступу, у статті «Наш час, як він є» В. п. пе-
тров заперечив творчу самодостатність часу в
історії й висловив думку про усунення часу з
історичних досліджень: «Хронологічна наступ-
ність епохи ще не гарантує її вищості супро-
ти попередньої. Ми не віримо ні в хронологію, ні
в час: кожна наступна епоха в історії етносу
може бути вищою, але може бути і нижчою...
Нам дуже важко зректися уявлень поступу»
(петров 2013, с. 816).
аби зрозуміти, чому В. п. петров розро-
бив власну історіософську концепцію, яка не
вкладалася в рамки марксистської філосо-
фії, слід зважати на особистість В. п. петрова,
його природжену схильність до філософству-
вання, сталість, навіть консерватизм його по-
глядів, його приналежність до кола кращої на-
укової інтелігенції початку ХХ ст., інтеграцію
в багатовікову європейську культуру з молодих
років.
усі дослідження В. п. петрова з архео-
логії, етногенезу, фольклору, лінгвістики-
індоєвропеїстики, етнографії, літературознав-
ства, філософії базуються на принципі істо-
ричності. Цей чинник є основоположним для
аналізу теорії етногенетики В. п. петрова.
у центрі уваги В. п. петрова завжди була,
за його словами, «проблема істоти людського».
Він вважав, що людина сприймає світ через
ідеологію своєї епохи, котра змінюється відпо-
відно з кожною епохою. Ідеологією середньо-
віччя був теологізм, нового часу — гуманізм
(петров 2013, с. 917—918). Ідеологія епохи ви-
ражає спосіб буття цієї епохи, на основі якої
розвиваються погляди політичні, економіч-
ні, моральні, естетичні тощо. Ідеологію епох
В. п. петров простежував на конкретному іс-
торичному матеріалі. В історії людства вчений
виділив три епохи: середньовіччя, новий час,
наш час.
Ідеологію епохи, котра передувала серед-
ньовіччю, вчений не встиг висвітлити в історі-
ософському аспекті. проте він мав доробки з
цієї проблеми і готувався їх опублікувати, але
завадила смерть. Вони були опубліковані піс-
ля смерті В. п. петрова (В. петров (Домонто-
вич) 2006).
Як випливає з рукописів В. п. петрова, іде-
ологією первіснообщинної епохи був фоль-
клор, який на певному етапі розвитку людства
був тотожнім ідеології й не відокремлював-
ся від неї. рід, що складався з живих, мертвих
та ще ненароджених людей і всього довкілля,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 7
стояв у центрі світогляду людей тієї епохи (пе-
тров (Домонтович) 2006).
Власне історіософське кредо В. п. петров
втілив в етногенетичній концепції, яка бу-
дується саме на матеріалах стародавніх епох.
Вона вперше висловлена в лекціях «походжен-
ня українського народу», прочитаних у 1947 р.
студентам-українцям у регенсбурзі (петров
2013, с. 1001—1050), а згодом відтворена в мо-
нографії «Етногенез слов’ян. Джерела, етапи
розвитку і проблематика» (1972).
у «походженні українського народу»
В. п. петров висвітлив свою методологію ет-
ногенезу, говорячи, що «поняття епохи, як
структурної цілості, є однією з вирішальних, на-
прямних засад в наших сучасних історіософічних
концепціях і студіях» (петров 2013, с. 1008).
у цій роботі він окреслив три
взаємопов’язані проблеми — розподіл історії і
передісторії україни за епохами, хронологіч-
не визначення цих епох і аналіз етногенетич-
них процесів, що відбувалися в україні в меж-
ах окремих епох та в історичній послідовності
процесу зміни цих епох (петров 2013, с. 1002).
Задля їх розв’язання В. п. петров в історії
україни виокремлює епохи, етапи етногене-
зу. у «походженні українського народу» —
це трипільська, післятрипільська, передскіф-
ська, скіфська, антична епоха, антична доба.
В «Етногенезі слов’ян» — трипільська; доба
городсько-усатівської культури; середньодні-
провська культура; скіфи; зарубинецька доба;
черняхівська культура. Як бачимо, етноперіо-
дизація в цих працях збігається.
В. п. петров підкреслює конкретний істо-
ризм своєї етногенетичної теорії: «Коли ми ста-
вимо певну етногенетичну проблему для того або
іншого історичного життя даного народу або да-
ної країни, ми не вправі виривати дану проблему з
кола інших проблем, ізолювати її від конкретно-
го змісту історичного процесу, розглядуваного в
сукупності цілого» (петров 2013, с. 1025).
В. п. петров вважав кризи і регрес важ-
ливими факторами історичного розвитку так
само, як прогрес: «Історичний процес здійсню-
ється не лише в еволюційному процесі поступо-
вого розвитку або незмінного завжди тотожно-
го собі процесу біологічного відновлення поколінь,
але і в протилежних їм процесах часткового або
цілковитого винищення поколінь, народів і куль-
тур. ... Ми воліємо говорити не лише про зріст
і перебування, але і про регрес і несталість, про
занепад і катастрофи. Кризи і винищення ста-
новлять не менш важливий чинник історії, ніж
зріст, сталість, перебування, поступ. Смерть,
загибель, втрати також рухають історією, як
і народження. І ми підраховуємо не лише здобут-
ки, але і втрати» (петров 2013, с. 1011).
В. п. петров розглядав історію як буття
людства не лише в аспекті біологічного відтво-
рення, але і в культурно-історичному аспек-
ті. стосовно походження українського народу
В. п. петров наголошував, що його не можна
розглядати лише як біологічне відтворення по-
колінь: «Ми повинні зважити, що наша авто-
хтонність на нашій землі не була плодом і наслід-
ком лише самої біологічної зміни й біологічного
відтворення поколінь, що в русі часу, протягом
тисячоліть, послідовно заступали одне одне, —
процес незмінний і однозначний, тоді справді ми
були б антропологічно тотожні трипільцям, —
а вислідом суворих випробувань історії. В грозах
і бурях знищень, в бурхливих змінах і зламах тво-
рився український народ, що став таким, яким
ми його знаємо нині» (петров 2013, с. 1011).
В. п. петров зазначав: «… п’ятитисячолітній
зв’язок з трипіллям не був і не є зв’язком «китай-
ського» типу, незмінністю сталого перебуван-
ня; він здійснювався в змінах і через зміни, через
катастрофи й кризи. Цей зв'язок підпорядкова-
но законам зміни епох. Історія України перейшла
через кілька епох» (петров 2013, с. 1008).
За В. п. петровим перехід від однієї епохи
до наступної через злами означає, що «поруч з
процесами знищення, відтискування, переселен-
ня, міграції мали місце також процес дифузії, де-
формації, успадкування, засвоєння. Не лише ви-
ключення, але й включення. Був розрив, але й був
стик» (петров 2013, с. 1019).
Як і в історії епох середньовіччя, нового
часу та нашого часу, в історії Європи до серед-
ньовіччя В. п. петров виокремив основні «гра-
дації часу», їх дві — старий світ неіндоєвропей-
ського ступеня та новий світ, «епоха панування
індоєвропейських народів, що триває тим часом
і досі» (петров 2013, с. 1019). Між ними був
злам, який припадає на ІІ тис. до н. е. Йдеть-
ся не лише про лінгвістичний аспект, а й про
структуру історичного буття. провідною озна-
кою, властивою рисою цих стародавніх епох,
як і епох середньовіччя та нового часу, для
В. п. петрова виступає людина, провідна по-
стать: «Якщо ми кажемо, що на протязі цих двох
епох вершник стає провідною постаттю часу,
що саме в цей час він витискує хлібороба, одсо-
вує його на другий план, то ми маємо на увазі як
економіку, так і соціяльну структуру країни. Це
однаково стосується господарчого, суспільного й
політично-державного життя країни» (петров
2013, с. 1021).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 48
Для В. п. петрова зміна поселень на горо-
дища — це не тільки ознака археологічної куль-
тури, але й свідчення про психологічний стан
постійної тривоги. Тому післятрипільський
період він характеризує так: «...Умови життя
в цей післятрипільський період різко змінилися.
Зникла безпека, яка досі дозволяла селитися на
відкритих місцях і не боронитися. Погроза небез-
пеки звисла над людністю. Ця небезпека зроби-
лася сталою» (петров 2013, с. 1014).
свою теорію етногенезу В. п. петров нази-
вав історичною, зазначаючи, що існуючі тео-
ретичні етногенетичні концепції, міграційна і
протилежна їй автохтонна, для нього непри-
йнятні (петров 1963, с. 37; 1972, с. 202—203).
В. п. петров зазначав, що кожна етноге-
нетична концепція «пов’язана з певною іде-
ологічною системою, має власне суспільно-
історичне коріння» (петров 1972, с. 202).
Зокрема створення нової міграційної етно-
генетичної теорії супроти старої автохтонної
було зумовлене зламом у суспільній ідеології
60-х років ХІХ ст. створення етногенетичної
історичної концепції В. п. петрова було обу-
мовлене виникненням нової епохи — «наш
час» з новою ідеологією.
Етногенетичні розвідки В. п. петрова 1960-х
років спиралися на значно більшу в порів-
нянні з 1940-ми роками фактографічну осно-
ву. Зростання джерелознавчої бази — архео-
логічної, лінгвістичної, використання писем-
них джерел, — все це надало йому можливість
ґрунтовніше показати картину загальноісто-
ричних змін стародавнього населення укра-
їни, але філософська методологія цих дослі-
джень залишилась тією ж самою. Як і 20 років
раніше, панівним еволюціоністським уявлен-
ням про етногенетичній процес, як про деякий
безперервний процес природного руху вперед,
що виключає розриви й стверджує елементи
зростання, процес, який йде по єдиній висхід-
ній прямій, уявленням про етнос як сталу, від
віку незмінну цілість, В. п. петров протиста-
вив свою концепцію, згідно якої процес етно-
генетичного розвитку здійснюється не еволю-
ційним шляхом, не по висхідній, а завдяки змі-
щенню, розриву, зламу між епохами: «Історію
ми вивчаємо як зміну відмінних самодостатніх
епох, що заступали одна одну, часто протиста-
ючи одна одній» (петров 2013, с. 1011).
З тези самодостатності кожної епохи ви-
пливає твердження В. п. петрова про дискрет-
ність етногенетичного процесу, про «свій на-
прям етнотворення» відповідно властивостям
кожної епохи, тому етноси різних епох не то-
тожні, до того ж у межах кожної епохи етноге-
нез окремого народу мав свої особливості і від-
міни: «У нас немає підстав стверджувати без-
перервність етнічного і господарського розвитку
місцевого хліборобського населення, починаючи
з неоліту, говорити, що люди кам’яного віку —
це протослов’яни або слов’яни. Безперервності
не було. Спостерігаючи зв’язки, слід відзначати
розриви» (петров 1972, с. 118).
В. п. петров називав такі розриви — один
з них припадає на прикінцевий етап трипіль-
ської культури, другий відокремлює скіфській
час від зарубинецької культури, інший є між
черняхівською культурою і добою історично-
го слов’янства. Цим він підтверджував тезу,
що кожному історичному періоду властива
своя спільність, відмінна від спільності іншого
часу — етнічна, мовна, культурна тощо.
На поставлене в «Історіософічних етю-
дах» питання: «Як дана епоха перетворюєть-
ся на іншу, що супроти неї вона становить, чи
є вона її протилежністю, її запереченням?» на-
дається відповідь, що зміна епох виникає вна-
слідок функції заперечення, «переборюван-
ня», «протиставлення», перевтілювання епохи
в свою протилежність, а не в аспекті часу (пе-
тров 2013, с. 916).
Коли йдеться про припинення на зла-
мі двох епох існування «блискучої і яскравої»
черняхівської культури та утворення культури
історичного слов’янства, яка «набула цілком
іншого, примітивного вигляду» (петров 1972,
с. 213), то цим на археологічному матеріалі на-
очно ілюструється історіософська теза, що час
сам по собі не породжує нову якість (петров
2013, с. 816).
особливу увагу В. п. петров приділяв про-
цесу становлення явищ: «історичного станов-
лення етносу», етапам становлення народу,
процесу становлення «мов, як таких, в істо-
ричній завершеності і етнічній визначеності»
(петров 1963, с. 37; 1972, с. 205).
Коли В. п. петров говорив, що «“сло-
в’янство” черняхівців істотно відмінне від
слов’янства історичних часів», певно він мав
на увазі не тільки проблему етногенетичну,
але і проблему історіософську — проблему іс-
тоти людського, що відбувається з людиною
при зміні епох (петров 2013, с. 817—821). су-
часність надала змогу В. п. петрову розкрити
те, що відбувалося в давнину: «І тепер, за на-
ших днів, у суворих випробувань революцій, у ру-
їнах двох світових воєн, що стали тотальними,
в спустошеннях бомбардувань, у досвідах дер-
жавних струсів, в експериментальних знищен-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 9
нях мільйонів, у пляновому регляментуванні го-
лоду, тереневого простору й переселюваних люд-
ських мас ми пізнаємо, що теза про зміну епох не
є жадною абстракцією містика або доктринера,
а наочною істиною, суцільно втіленою в нашу су-
часність» (петров 2013, с. 915).
Наукові розвідки і власне думки В. п. пе-
трова багато в чому випереджали свій час. Ху-
дожня спадщина В. п. петрова (Домонтови-
ча) порівнюється з творами Камю, сартра,
ортеги-і-Гассета, М. Де унамуно (павлич-
ко 1999, с. 15; пронкевич 2000). За спогада-
ми Ю. шевельова, у 1940-х рр. «зосереджен-
ня на проблемах, а не на окремих науках, при
прагненні синтези робило висновки Петрова
часто неймовірними й неприйнятними. ... Хто
знає, може, його здогадки містять у собі зарод-
ки майбутнього, що їх ми ще зможемо сприй-
няти?» (шерех 1998, с. 118). Час підтвердив
правоту цих слів.
До декотрих думок В. п. петрова згодом
прийшли інші дослідники незалежно від ньо-
го. у 1960-х рр. французький філософ М. Фуко
висловив погляди багато в чому схожі з погля-
дами В. п. петрова. Це дало підставу профе-
сору ратгерського університету в сша І. Фізе-
ру назвати В. п. петрова «українським Фуко»,
а М. Фуко — «французьким петровим» (Фі-
зер 1999, с. 44). Ідею нового напрямку дослі-
джень — етногенезології — (як нової науки
етногенетики) висловив у 1970-х роках поль-
ський археолог В. Гензель (Hensel 1975).
у наш час стало зрозумілим, що історіо-
софія та етногенетична концепція В. п. пе-
трова відповідає новітнім науковим теоріям,
пов’язана з сучасними філософськими на-
прямками, що розуміння історії за В. п. петро-
вим відповідає сучасній синергетичній теорії
(пригожин, стенгерс 1986). працю В. п. пе-
трова «скіфи: мова і етнос» вважають предте-
чею нових пошуків у мовній архаїці припон-
тиди (Желєзняк 1999, с. 14—16). В. п. петров
випередив в часі розробку археологами та ет-
нографами таких понять, які пізніше отрима-
ли назву «етносоціальний організм», «етноди-
скретні процеси». Він виокремив і обґрунтував
значення античної епохи й цивілізації для ста-
родавнього населення україни, вважаючи чер-
няхівську культуру українського Лісостепу мо-
дифікацією античної цивілізації (Кравченко
2001, с. 183; абашина 2005). Зречення ідеї часу
з вивчення історії, уявлень поступу, пріоритет
людського початку — ці плідні тези В. п. пе-
трова втілені в розвідці розвитку стародавньо-
го керамічного виробництва (Корпусова 1995).
перелік ідей і розробок В. п. петрова, що ви-
передили час, можна продовжувати.
Для розуміння особистості В. п. петрова,
його наукових розробок важливо підкреслити,
що широкий діапазон досліджень, студії з різ-
них наукових галузей мали одну мету й спря-
мовувалися на розв’язання однієї проблеми —
створення історії українського народу. На рівні
історіософської методології, яка надає світо-
глядну інтерпретацію результатів джерелоз-
навчих студій, В. п. петров зміг виявити своє
кредо, своє власне світобачення й через нього
зберегти особливість авторського почерку.
абашина, Н. с. 2005. В. п. петров про взаємодію анти-
чної цивілізації з варварським світом. Вісник Київ-
ського національного університету імені Тараса Шев-
ченка, 73-75, с. 8-10.
білокінь, с. І. 1999. бібліографічний покажчик праць
В. п. петрова. Slavica та baltica в ономастиці Укра-
їни. В: Желєзняк, І. М. (ред.). Київ, с. 29-41.
брюховецький, В. 2013. Віктор петров: верхи долі — вер-
хи і долі. Київ: Темпора.
Желєзняк, І. М. 1999. ономастичні пошуки В. п. петро-
ва. Мовознавство. 6, с. 11-16.
Кравченко, Н. 2001. Древняя история славян в концеп-
циях современной украинской историографии. Два
дискурса методологи. Слов’янська культура в єв-
ропейській цивілізації: до 60-річчя доктора історич-
них наук, професора Ю. М. Алексєєва В: Наулко, В. І.
(ред.). Київ, с. 166-197.
Корпусова, В. М. 1995. стародавнє керамічне виробни-
цтво: основні ступені розвитку (за археологічними
матеріалами україни). Українське гончарство: На-
ціональний культурологічний щорічник. За рік 1994.
опішне, кн. 2, с. 21-34.
Корпусова, В. М. 2002. В. петров (Домонтович): етно-
генетика як свобода самовиявлення. Слово і час. 10,
с. 17-25.
павличко, с. 1999. роман як інтелектуальна провокація.
В. Домонтович. Доктор Серафікус. Без ґрунту. Київ:
Критика, с. 3-16.
петров, В. п. 1962. До методики дослідження влас-
них імен в епіграфічних пам’ятках північного
причорномор’я. Питання топоніміки та ономасти-
ки: матеріали І респ. наради з питань топоніміки та
ономастики. В: Цілуйко, К. К. (ред.). Київ, с. 109-
118.
петров, В. п. 1963. Давні слов’яни та їх походження (До
проблеми слов’янського етногенеза). Український іс-
торичний журнал. 4, с. 36-44.
петров, В. п. 1968. скіфи. Мова і етнос. Київ: Наукова
думка.
петров, В. п. 1972. Етногенез слов’ян. Джерела, етапи
розвитку і проблематика. Київ: Наукова думка.
петров, В. 2000. Методологічно-світоглядні напрями в
українській етнографії та фольклористиці ХІХ—
ХХ ст. Народна творчість та етнографія. 4, с. 70-74.
петров, В. 2006. (Домонтович). Мислення родового сус-
пільства (на підставі археологічних і етнографічних
джерел) (гол. ред. Г. скрипник. автор ідеї та упоряд-
ник В. М. Корпусова). Київ: ІМФЕ ім. М. Т. риль-
ського НаН україни.
петров Віктор. розвідки. Т. 1—3. Київ: Темпора, 2013.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 410
пригожин, и., стенгерс, и. 1986. порядок из хаоса: Новый
диалог человека с природой. Москва: прогресс.
пронкевич, о. М. де унамуно — Х. ортега-і-Гассет — В. До-
монтович: «Історії вигаданих кохань». Національний
університет «Києво-Могилянська академія». Магістері-
ум. Вип. 4. Літературознавчі студії. Київ, 2000. с. 73-79.
Фізер, І. 1999. український Фуко чи французький пе-
тров? разюча схожість двох історіософів. Національ-
ний університет «Києво-Могилянська академія». На-
укові записки. Т. 17. Філологія. Київ, с. 42-44.
шевельов, Ю. (Юрій шерех). 2012. Я — мене — мені... (і
довкруги). спогади 2. В Європі. Харків: Фоліо.
шерех, Ю. 1998. Віктор петров, як я його бачив. Поза
книжками і з книжок. Київ: Час, с. 115-124.
Hensel, W. 1975. L’ethnogenesoiogie. Slavia anliqua. T XXI.
Warszawa; Poznan, s. 1-4.
Надійшла 29.10.2019
В. Н. Корпусова1, Н. С. Абашина2
1 Кандидат исторических наук, ORCID 0000-0001-5601-3677, vmkorpusova@gmail.com
2 Кандидат исторических наук. Национальный Киево-Печерский историко-культурный заповедник,
ORCID 0000-0002-4483-2840, n1212@ukr.net
исТориосоФиЯ В. п. пЕТроВа КаК МЕТоДоЛоГиЯ ЭТНоГЕНЕТиЧЕсКиХ иссЛЕДоВаНиЙ
исполнилось 125 лет со дня рождения украинского археолога, философа, литературоведа, лингвиста, фолькло-
риста, этнографа, историка, педагога, писателя, доктора филологических наук, профессора Виктора платонови-
ча петрова (псевдонимы: В. Домонтович, Виктор бер, Виктор петренко, борис Вериго).
В. п. петров разработал новую теорию этногенеза, назвав ее исторической, и предложил выделить этногенетику
как отдельную научную дисциплину, которая имеет свои задания, источники, методику и методологию. Мето-
дология всех этногенетических исследований В. п. петрова, основной проблемой которых было происхождение
украинского народа, базируется на его историософской концепции истории как бытия человечества, отличается
от других существующих философий, в том числе марксистской. В пределах историософии, как отдельную об-
ласть исследования, ученый считал необходимым выделить этнософию. оригинальной является периодизация
истории в концепции В. п. петрова. Ее основной тезис заключается в том, что исторический процесс расчленен
на замкнутые и самодостаточные временные отрезки — эпохи, между которыми есть не только разрыв, но и связь.
В. п. петров отрицал творческую самодостаточность времени в истории на основании своих представлений о
дискретности исторического бытия и отречения от представлений об эволюционном прогрессе, как движении
вперед. из этого вытекает его тезис об устранении времени из исторических исследований. Как считал В. п. пе-
тров, человек, проблема которого всегда была в центре его внимания, воспринимает мир через идеологию своей
эпохи. она отражает способ бытия эпохи, в которой структурообразующей категорией является истина, опреде-
ляющая развитие политических, экономических, моральных, эстетических и других категорий. идеологию эпох
В. п. петров прослеживал на конкретном историческом материале. В истории человечества ученый выделил три
эпохи: средневековье, идеологией которого была теология; новое время с идеологией гуманизма; наше время,
наступившее в ХХ в. Незавершенные исследования В. п. петрова о доистории человечества были опубликованы
посмертно. петров рассматривал историю как бытие человечества не только в аспекте биологического воспро-
изводства, а и в культурно-историческом аспекте. Фактором исторического развития человечества, не менее
важным, чем прогресс, В. п. петров считал кризис и регресс. из этого тезиса следует утверждение В. п. петрова:
процесс этногенетического развития осуществляется благодаря смещению, разрыву, перелому между эпохами, а
не эволюционным путем, не по восходящей линии развития. Этногенетический процесс является дискретным.
процесс формирования этносов происходит в соответствии с особенностями каждой эпохи, поэтому этносы
разных эпох, являясь «надэпохальной» категорией, благодаря смещению, разрыву, перелому между эпохами, не
тождественны. В пределах каждой эпохи были свои особенности и отличия в этногенезе отдельного народа. В
наше время стало ясно, что историософия и этногенетическая концепция В. п. петрова отвечают новейшим
научным теориям, и связаны с современными философскими направлениями.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Петров Виктор Платонович, историософия, этногенез, этногенетика, эпоха, этнос, проис-
хождение украинского народа.
Valentyna M. Korpusova1, Nataliia S. Abashyna2
1 PhD, ORCID 0000-0001-5601-3677, vmkorpusova@gmail.com
2 PhD, National Kyiv-Pechersk Historical and Cultural Preserve, ORCID 0000-0002-4483-2840, n1212@ukr.net
V. P. PETROV HISTORIOSOPHY AS AN ETHNOGENIC STUDY METHODOLOGY
It is already 125 years since birthday of Dr. Viktor Platonovych Petrov (aliases: V. Domontovych, Viktor Ber, Viktor
Petrenko, Borys Verigo). Dr. V. Petrov was a famous Ukrainian archaeologist, philosopher, literary critic, linguist, folklore
researcher, ethnographer, historian, pedagogue, writer, professor, and doctor of philological sciences.
Dr. V. Petrov developed a new ethnogenesis theory, and called it historic. He proposed to consider ethnogenesis as a
separate scientific discipline with its own tasks, sources, and methodology. The methodology of all Dr. V. Petrov’s ethnogenic
studies is based on his historiosophy. The main goal of his research was the origin of Ukrainian nation. His views, as a history
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 4 11
of mankind existence, are different from the other existing historiosophy, including Marxism. Dr. V. Petrov considered
ethnosophy as a separate research field within historiosophy. He also developed original periodization system of history. The
main thesis of the theory is that the historic process is divided into closed and self-sufficient time periods — epochs. The time
periods have gaps and interconnections between them. Dr. V. Petrov rejected creative self-sufficiency of time in history on
the basis of his ideas about the discreteness of historical existence and renunciation of ideas about evolutionary progress as a
movement in only forward direction. From this follows his thesis about irrelevance of time in historical research. According
to Dr. V. Petrov, a person whose problem has always been in the center of his attention perceives the world through the
ideology of his era. It reflects the way of each era existence. Each era structure-forming category is truth, which determines
the development of political, economic, moral, aesthetic and other categories. Petrov traced the ideology of epochs on
concrete historical material.
In the history of mankind, the scientist distinguished three epochs: the Middle Ages, the ideology of which was theology;
New Time with the ideology of humanism; and Our Time that started in 20th century. Petrov’s incomplete studies of the
mankind prehistory are published posthumously. Dr. V. Petrov considered history as a history of mankind existence not
only in the aspect of biological reproduction, but also in the cultural-historical aspect. According to Dr. V. Petrov crisis
and regression are as important as progress for mankind historical development. From this thesis follows his statement:
The process of ethnogenic development has shifts, gaps, and breaks between epochs, but no evolutionary path or ascending
line of development. The ethnogenesis process is discrete. The ethnic group’s formation process occurs according to the
characteristics of each epoch; therefore, ethnic groups of different epochs are “above epoch” category. As a result of shifts,
gaps, and breaks between epochs they are not identical. Within each epoch, there are peculiarities and differences in the
ethnogenesis of an individual nation. At present time, it became clear that historiosophy and ethnogenetic concept of Dr. V.
Petrov agree with the latest scientific theories, and connects to the modern philosophical teachings.
K e y w o r d s: Petrov Viktor Platonovych, historiosophy, ethnogenesis, ethnogenetics, epoch, ethnos, Ukrainian nation origin.
References
Abashyna, N. S. 2005. V. P. Petrov pro vzaiemodiiu antychnoi tsyvilizatsii z varvarskym svitom. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho
universytetu imeni Tarasa Shevchenka, 73-75, pp. 8-10.
Bilokin, S. I. 1999. Bibliohrafichnyi pokazhchyk prats V. P. Petrova. Slavica ta baltica v onomastytsi Ukrainy (vidp. red.
I.M. Zheliezniak). Kyiv, pp. 29-41.
Briukhovetskyi, V. 2013. Viktor Petrov: verkhy doli - verkhy i doli. Kyiv: Tempora.
Hensel, W. 1975. L’ethnogenesoiogie. Slavia anliqua. T XXI. Warszawa; Poznan, pp. 1-4.
Fizer, I. 1999. Ukrainskyi Fuko chy frantsuzkyi Petrov? Raziucha skhozhist dvokh istoriosofiv. Natsionalnyi universytet «Kyievo-
Mohylianska akademiia». Naukovi zapysky. T. 17. Filolohiia. Kyiv, pp. 42-44.
Kravchenko, N. 2001. Drevniaia istoria slavian v kontseptsiiakh sovremennoi ukrainskoi istoriografii. Dva diskursa metodologii.
Slovianska kultura v yevropeiskii tsyvilizatsii: do 60-richchia doktora istorychnykh nauk, profesora Yu. M. Aleksieieva (vidp. red.
V. I. Naulko). Kyiv, pp. 166-197.
Korpusova, V. M. 1995. Starodavnie keramichne vyrobnytstvo: osnovni stupeni rozvytku (za arkheolohichnymy materialamy
Ukrainy). Ukrainske honcharstvo: Natsionalnyi kulturolohichnyi shchorichnyk. Za rik 1994. Opishne, book 2, pp. 21-34.
Korpusova, V. M. 2002. V. Petrov (Domontovych): etnohenetyka yak svoboda samovyiavlennia. Slovo i chas, 10, pp. 17-25.
Pavlychko, S. 1999. Roman yak intelektualna provokatsiia. V. Domontovych. Doktor Serafikus. Bez gruntu. Kyiv: Krytyka,
pp. 3-16.
Petrov, V. P. 1962. Do metodyky doslidzhennia vlasnykh imen v epihrafichnykh pamiatkakh Pivnichnoho Prychornomoria.
Pytannia toponimiky ta onomastyky: materialy I resp. narady z pytan toponimiky ta onomastyky (vidp. red. K. K. Tsiluiko). Kyiv,
pp. 109-118.
Petrov, V. P. 1963. Davni sloviany ta yikh pokhodzhennia (Do problemy slovianskoho etnoheneza). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal,
№ 4, pp. 36-44.
Petrov, V. P. 1968. Skify. Mova i etnos. Kyiv: Naukova dumka.
Petrov, V. P. 1972. Etnohenez slovian. Dzherela, etapy rozvytku i problematyka. Kyiv: Naukova dumka.
Petrov, V. 2000. Metodolohichno-svitohliadni napriamy v ukrainskii etnohrafii ta folklorystytsi ХІХ-ХХ st. Narodna tvorchist ta
etnohrafiia. № 4, pp. 70-74.
Petrov, V. (Domontovych). 2006. Myslennia rodovoho suspilstva (na pidstavi arkheolohichnykh i etnohrafichnykh dzherel) (hol. red.
H. Skrypnyk. Avtor idei ta uporiadnyk V.M. Korpusova). Kyiv: IMFE im. M. T. Rylskoho NAN Ukrainy.
Petrov, Viktor. 2013 Rozvidky. T. 1-3. Kyiv: Tempora.
Prigozhin, I., Stengers I. 1986. Poriadok iz khaosa: Novyi dialog cheloveka s prirodoi. Moskva: Progress.
Pronkevych, O. M. 2000. De Unamuno - Kh. Orteha-i-Hasset - V. Domontovych: «Istorii vyhadanykh kokhan». Natsionalnyi
universytet «Kyievo-Mohylianska akademiia». Mahisterium. Vyp. 4. Literaturoznavchi studii. Kyiv, pp. 73-79.
Shevelov, Yu. 2012. (Iurii Sherekh). Ya - mene - meni... (i dovkruhy). Spohady 2. V Yevropi. Kharkiv: Folio.
Sherekh, Yu. 1998. Viktor Petrov, yak ya yoho bachyv. Poza knyzhkamy i z knyzhok. Kyiv: Chas, pp. 115-124.
Zheliezniak, I. M. 1999. Onomastychni poshuky V. P. Petrova. Movoznavstvo, 6, pp. 11-16.
|