Дослідження пам’яток в басейні р. Вишня 2014—2015 рр.
У 2014—2015 рр. в рамках міжнародного проекту було проведено розвідкові розкопки на десяти пам’ятках у басейні р. Вишня: Заріччя 4, Берегове 2, Оселя 5, Оселя 15, Хоросниця 6, Дернаки 4, Сарни 1, Максимці 11, Мишлятичі 7 та Княжий Міст 11. Це переважно поселення з об’єктами та матеріалами ранньозалі...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автори: | , , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2017
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195503 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дослідження пам’яток в басейні р. Вишня 2014—2015 рр. / Н.В. Войцещук, Д.Ю. Павлів, О.М. Осаульчук, С. Чопек, К. Трибала-Завісляк // Археологія. — 2017. — №. 4. — С. 87–104. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-195503 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1955032023-12-05T14:31:18Z Дослідження пам’яток в басейні р. Вишня 2014—2015 рр. Войцещук, Н.В. Павлів, Д.Ю. Осаульчук, О.М. Чопек, С. Трибала-Завісляк, К. Публікації археологічного матеріалу У 2014—2015 рр. в рамках міжнародного проекту було проведено розвідкові розкопки на десяти пам’ятках у басейні р. Вишня: Заріччя 4, Берегове 2, Оселя 5, Оселя 15, Хоросниця 6, Дернаки 4, Сарни 1, Максимці 11, Мишлятичі 7 та Княжий Міст 11. Це переважно поселення з об’єктами та матеріалами ранньозалізної доби. Зібрано численний керамічний матеріал — фрагменти ліпного та гончарного посуду (горщиків, мисок, сковорідок тощо), вироби з металу, кременю та ін. The Vyshnia River basin is one of interesting regions for the modern archaeological science because it was one of the most important contact zones of the ancient cultures of Eastern and Central Europe. Archaeological sites studied in this area are Zarichchia 4, Berehove 2, Oselia 5, Oselia 15, Khorosnytsia 6, Dernaky 4, Sarny 1, Maksymtsi 11, Myshliatychi 7, and Kniazhyi Mist 11. They can uncover a lot of valuable material to study the development and interrelations of three significant archaeological cultures of Central Europe: Thracian Hallstatt, Lusatian and Vysotsko cultures which is of paramount importance for determining ethnogeny of the Western Ukrainian population. The present paper is just the first attempt to summarize «without delay» the field achievements of the recent two years, as this region within the borders of Ukraine was «a white spot» in archaeology till recently. However, now the authors can state confidently that a breakthrough in the discovery and research of the ancient population of this territory is made. Still, this is just a beginning of a search for answers a series of scientific questions and for solving the applied problems. Бассейн реки Вишня — один из интересных регионов для современной археологической науки, поскольку это одна из важнейших контактных зон древних культур Центральной Европы. Археологические памятники, исследованные в этой зоне — Заречье 4, Берегово 2, Оселя 5, Оселя 15 Хоросница 6, Дернаки 4, Сарны 1, Максимцы 11, Мишлятичи 7 и Княжий Мост 11 могут дать много ценного материала для изучения распространения и взаимовлияния трех значимых археологических культур Центральной Европы — Тракийская гальштата, лужицкой и высоцкой культур что имеет первостепенное значение для определения этногенеза населения Запада Украины. И эта статья это лишь первая попытка «по горячим следам» подытожить полевые достижения последних двух лет, ведь до недавнего времени этот регион в пределах Украины был «белым пятном» в археологии. Однако, сейчас мы уверенно можем констатировать, что сделан большой скачок в выявлении и исследовании древнего наследия этой территории. Но это только начало поиска ответов на ряд научных вопросов и прикладных проблем. 2017 Article Дослідження пам’яток в басейні р. Вишня 2014—2015 рр. / Н.В. Войцещук, Д.Ю. Павлів, О.М. Осаульчук, С. Чопек, К. Трибала-Завісляк // Археологія. — 2017. — №. 4. — С. 87–104. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195503 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу |
| spellingShingle |
Публікації археологічного матеріалу Публікації археологічного матеріалу Войцещук, Н.В. Павлів, Д.Ю. Осаульчук, О.М. Чопек, С. Трибала-Завісляк, К. Дослідження пам’яток в басейні р. Вишня 2014—2015 рр. Археологія |
| description |
У 2014—2015 рр. в рамках міжнародного проекту було проведено розвідкові розкопки на десяти пам’ятках у басейні р. Вишня: Заріччя 4, Берегове 2, Оселя 5, Оселя 15, Хоросниця 6, Дернаки 4, Сарни 1, Максимці 11, Мишлятичі 7 та Княжий Міст 11. Це переважно поселення з об’єктами та матеріалами ранньозалізної доби. Зібрано численний керамічний матеріал — фрагменти ліпного та гончарного посуду (горщиків, мисок, сковорідок тощо), вироби з металу, кременю та ін. |
| format |
Article |
| author |
Войцещук, Н.В. Павлів, Д.Ю. Осаульчук, О.М. Чопек, С. Трибала-Завісляк, К. |
| author_facet |
Войцещук, Н.В. Павлів, Д.Ю. Осаульчук, О.М. Чопек, С. Трибала-Завісляк, К. |
| author_sort |
Войцещук, Н.В. |
| title |
Дослідження пам’яток в басейні р. Вишня 2014—2015 рр. |
| title_short |
Дослідження пам’яток в басейні р. Вишня 2014—2015 рр. |
| title_full |
Дослідження пам’яток в басейні р. Вишня 2014—2015 рр. |
| title_fullStr |
Дослідження пам’яток в басейні р. Вишня 2014—2015 рр. |
| title_full_unstemmed |
Дослідження пам’яток в басейні р. Вишня 2014—2015 рр. |
| title_sort |
дослідження пам’яток в басейні р. вишня 2014—2015 рр. |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Публікації археологічного матеріалу |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195503 |
| citation_txt |
Дослідження пам’яток в басейні р. Вишня 2014—2015 рр. / Н.В. Войцещук, Д.Ю. Павлів, О.М. Осаульчук, С. Чопек, К. Трибала-Завісляк // Археологія. — 2017. — №. 4. — С. 87–104. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT vojceŝuknv doslídžennâpamâtokvbasejnírvišnâ20142015rr AT pavlívdû doslídžennâpamâtokvbasejnírvišnâ20142015rr AT osaulʹčukom doslídžennâpamâtokvbasejnírvišnâ20142015rr AT čopeks doslídžennâpamâtokvbasejnírvišnâ20142015rr AT tribalazavíslâkk doslídžennâpamâtokvbasejnírvišnâ20142015rr |
| first_indexed |
2025-07-16T23:36:25Z |
| last_indexed |
2025-07-16T23:36:25Z |
| _version_ |
1837848577459617792 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 87
Публікації
археологічних матеріалів
© Н.В. Войцещук, Д.Ю. ПаВліВ, о.М. осаульчук,
с. чоПек, к. Трибала-ЗаВісляк, 2017
Н.В. Войцещук, Д.Ю. Павлів,
О.М. Осаульчук, С. Чопек, К. Трибала-Завісляк *
ДОСліДжеННя ПаМ’яТОК
В баСейНі р. ВишНя 2014—2015 рр.
уДк: 904.4/5(477.83)"638/654"
* ГВойцещук Наталія Василівна — молодший
нау ковий співробітник Науково-дослідного центру
«рятівна археологічна служба» інституту археології
НаН україни; natawi@ukr.net
осаульчук олег Миколайович — директор Нау-
ково-дослідного центру «рятівна археологічна служ-
ба» інституту археології НаН україни; osaulchuk@
ukr.net
ПаВліВ Дмитро Юліанович — молодший науковий
співробітник інституту українознавства імені івана
крип’якевича НаН україни; datamitra@gmail.com
сильвестр чоПек — ректор Жешувського універ-
ситету; sycz@archeologia.rzeszow.pl
катажина Трибала-ЗаВісляк — викладач Же-
шувського університету; katarzyna.trybala@archeologia.
rzeszow.pl
У 2014—2015 рр. в рамках міжнародного проекту було
проведено розвідкові розкопки на десяти пам’ятках у ба-
сейні р. Вишня: Заріччя 4, Берегове 2, Оселя 5, Оселя 15,
Хоросниця 6, Дернаки 4, Сарни 1, Максимці 11, Мишля-
тичі 7 та Княжий Міст 11. Це переважно поселення з
об’єктами та матеріалами ранньозалізної доби. Зібрано
численний керамічний матеріал — фрагменти ліпного та
гончарного посуду (горщиків, мисок, сковорідок тощо),
вироби з металу, кременю та ін.
К л ю ч о в і с л о в а: пам’ятки басейну р. Вишня, об’єкт,
споруда, житло, господарська яма, поховання, культу-
ра лійчастого посуду, рання залізна доба, пізньоримський
час, пшеворська культура, княжа доба.
басейн р. Вишня — це територія Надсянської
рівнини, що складається з яворівської улого-
вини та сянсько-Дністровської височини,
з полого-хвилястим рельєфом і піщаними,
піщано-глинистими ґрунтами на півночі (яво-
рівська улоговина) та суглинками і суглинисто-
піщаними на півдні і сході (сянсько-
Дністровська височина) (Природа львівської
області 1972, с. 1—151).
Територія дослідження — одна із важливих
контактних зон прадавніх культур централь-
ної Європи, частина прадавнього шляху, який
поєднував циркумпонтійський та балтій-
ський історико-культурні світи. археологічні
пам’ятки, які досліджували у цій зоні, можуть
дати багато цінних матеріалів для вивчення
поширення та взаємовпливів трьох значимих
археологічних культур центральної Європи —
тракійського гальштату, лужицької і висоцької
культур, які відіграли важливу роль в етногене-
зі населення цього регіону.
Вивчення цих теренів археологами розпоча-
лось ще наприкінці ХіХ ст. і з перервами три-
вають до сьогодні. Пов’язані вони в основному
з іменами а. Шнайдера, а. кіркора, Ґ. оссов-
ського, к. Гадачека, Т. сулімірського, б. яну-
ша, о. ратича, В. Гупало, Д. Павліва, В. Пете-
гирича, я. Махніка та ін. (Janusz 1918, s. 1—310;
ратич 1962, с. 106—119; 1964, с. 115—129; 1968,
с. 1—277; Павлів, Петегирич 2004, с. 1—59; Гу-
пало, булик 2006, с. 247—251; Гупало 2007,
с. 379—386; Махнік, Павлів, Петегирич 2009,
с. 198—214; Павлів, Петегирич 2012, с. 5—16).
Впродовж останніх кількох років для реа-
лізації пілотного проекту суцільного археоло-
гічного обстеження території області «архео-
логічний кадастр україни. львівська область»
в басейні р. Вишня активно проводились на-
укові дослідження. співрозробниками проек-
ту стали управління охорони культурної спад-
щини львівської оДа та Науково-дослідний
центр «рятівна археологічна служба» інститу-
ту археології НаН україни. Завдяки йому було
обстежено близько 1 000 км2 території басей-
ну р. Вишня та виявлено понад 1000 нових ар-
хеологічних об’єктів (Плєханов 2010, с. 1—255;
Плєханов, сілаєв 2012, с. 1—414; ситник та ін.
2012, с. 1—215; осаульчук та ін. 2013, с. 1—794).
саме ці дослідження лягли в основу міжнарод-
ного проекту — гранту «Przemiany kulturowo-
osadnicze w dorzeczu rzeki Wiszni w epoce
brązu i we wczesnej epoce żelaza w kontekście
zmian prahistorycznej i wczesnośredniowiecznej
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 488
ekumeny» (№ NCN 2013/09/G/HS3/04277, ке-
рівник проекту проф. док. габ. с. чопек), що
здійснюється Науково-дослідним центром
«рятівна археологічна служба» інститут архео-
логії НаН україни спільно з інститутом архео-
логії Жешувського університету (Польща) 1.
1 Висловлюємо щиру подяку директору історико-
краєзнавчого музею «Мостищина» р. Новіцькому
та його колективу (Т. Новіцькому, Т. Говді та ін.) за
Метою проекту є вивчення міжетнічних та
міжкультурних зв’язків кінця доби бронзи —
початку ранньозалізної доби, а також пошук
відповідей на багато важливих питань щодо
системи заселення, формування, взаємовпли-
вів та історичної долі стародавніх культур цьо-
го регіону.
участь в археологічних дослідженнях (розкопках) на
усіх десяти пам’ятках.
Рис. 1. Місцезнаходження пам’яток, де проводились археологічні дослідження (розкопки) в 2014—2015 рр.: 1 —
території археологічних досліджень на фізико-географічній мапі (М 1:1 500 000); 2 — ситуаційний план місце-
знаходження пам’яток археології Максимці 11, Мишлятичі 7, сарни 1, Хоросниця 6, Дернаки 4, оселя 5, княжий
міст 11, оселя 15, Заріччя 4, берегове 2 (М 1:200 000)
Рис. 2. Плани пам’ятки археології берегове 2: 1 — ситуаційний план розташування пам’ятки археології берегове 2
(М 1:20 000); 2 — топографічний план пам’ятки археології берегове 2 (М 1:1 500)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 89
у межах проекту в 2014—2015 рр. було про-
ведено розкопки на десяти пам’ятках у басей-
ні р. Вишня: Заріччя 4, берегове 2, оселя 5,
оселя 15, Хоросниця 6, Дернаки 4, сарни 1,
Максимці 11, Мишлятичі 7 та княжий Міст 11
(рис. 1).
Дослідження пам’ятки доби пізньої брон
зи — ранньозалізного часу Берегове 2. Побли-
зу с. берегове Мостиського р-ну львівської
обл. розташована пам’ятка — могильник-
поселення доби пізньої бронзи—початку ран-
ньозалізного часу (рис. 1, 2; 2, 1). Вона знахо-
диться у південній околиці однойменного села
і займає майже увесь пагорб, який раніше роз-
орювався, а зараз знищується несанкціонова-
ним кар’єром. Так, 2011 р. під час вибирання
піску місцеві жителі виявили рештки поховань,
матеріал з яких був переданий до місцевого му-
зею в м. Мостиська. археологічні знахідки з
цих поховань представлені двома цілими ліп-
ними горщиками-урнами з рештками крема-
цій, фрагментами миски та ще двох горщиків,
а також колекцією бронзових виробів (брасле-
ти, шпильки, скроневі підвіски) (рис. 4, 1—3).
Влітку 2014 р. на східних, не знищених
кар’єром, схилах пагорба було закладено п’ять
розкопів загальною площею 718 м2 (рис. 2, 2).
Виявлено 45 об’єктів, які типологічно можна
поділити на кілька груп (рис. 3). Перша гру-
па — об’єкти 01, 02, 08, 10, 15, 17, 23, 24, 27, 29,
34, 35, 36, 37, 40, 41 (рис. 3), в заповненні яких
виявлено значну кількість фрагментів кераміч-
них виробів, проте їхнє функціональне при-
значення встановити не вдалось. Можливо, це
рештки господарських, стовпових, або навіть
сильно поруйнованих поховальних ям, однак,
через дуже сильне знищення, не виявлено жод-
них конструктивних особливостей вище зазна-
чених об’єктів. В основному усі вони округлих,
лише деякі більше до овальних та дещо аморф-
них форм. Заповнення неоднорідні, представ-
лені прошарками піску від темно-коричневого
до світло-коричневого та сіро-коричневого
кольорів. контури самих шарів не чіткі, про-
стежуються дуже слабо, у деяких об’єктах ледь
вловимі.
Наступна група репрезентована об’єк та-
ми 04, 06, 09, 14, 16, 28, 32, 43, 45 (рис. 3), що
зафіксовані на глибині 0,35—0,40 м відносно
сучасної денної поверхні (сПД), і які є решт-
ками господарських ям. ями об’єктів 04, 16,
28 та 32 неправильних підпрямокутних у про-
філі форм, в об’єктах 16 та 32 контури в осно-
вному не чіткі, простежуються слабо, лише в
об’єктах 04 і 28 добре фіксуються і на рівні ви-
явлення, і в профілі. стінки ям ледь розхилені,
плавно переходять в пласке дно. Заповнення
неоднорідні, перемішані, контури між сами-
ми шарами не помітні і представлені піском від
темно-сіро-коричневого, темно-коричневого
до світло-сірого та світло-коричневого кольо-
рів. контури господарських ям 09, 43, 45 вияв-
лено на материковій поверхні, на глибині 0,4 м
відносно сДП. Вони правильних лінзоподіб-
них у профілі форм з похилими стінками, що
плавно переходять у плоске дно. Заповнення
Рис. 3. Загальний план об’єктів у розкопах 1—5 на рівні виявлення на пам’ятці археології берегове 2 (М 1:200): a —
господарські ями; b — поховальні ями; c — об’єкти з речовим матеріалом, функціональне призначення яких вста-
новити не вдалося; d — об’єкти без речового матеріалу, функціональне призначення яких встановити не вдалося
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 490
Рис. 4. речовий матеріал з об’єктів та культурного шару пам’яток археології берегове 2 та оселя 15. 1—16 — мате-
ріали з берегове 2, 17—41 — матеріали з оселя 15 (М 1:2; 1:3) (рисунок Д. Павліва, і. Принади)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 91
однорідні, представлені коричневим піском
із плямками темно-коричневого, бежевого і
світло-коричневого піску та де-не-де вкраплен-
нями вугликів. об’єкт 06, що є також рештками
господарської ями, дещо аморфної, ближче до
округлої форми, діаметром 1,2 м, з чіткими, що
добре простежуються на рівні виявлення, кон-
турами. яма неправильної лінзоподібної у про-
філі форми з нерівними, розхиленими до верху
стінками, що плавно переходять у нерівне дно.
Заповнення неоднорідне, стратиграфія віднос-
но проста, представлена невеликою кількістю
прошарків, які залягали горизонтально. це по-
тужні шари темно-коричневого піску з вкрап-
леннями вугликів і плямками сіро-бежевого
піску та темно-коричнево-рудий пісок з вкрап-
леннями сірого і вмістом вугликів. об’єкт 14
також, найправдоподібніше, можна віднести
до господарської ями. На рівні виявлення він
мав округлу форму, в процесі дослідження ви-
явилось, що це об’єкт вісімкоподібної у плані
форми з двома округлими ямами, що з’єднані
між собою.
окрім того, у заповненнях усіх об’єктів ви-
явлено значну кількість фрагментів кераміч-
них форм.
До окремої групи належать об’єкти, що є
рештками поховальних ям — об’єкти 07, 12, 13,
18, 20, 21, 22, 25, 26 (рис. 3). Поховання здій-
снені в округлих ямках середніх розмірів, які
в профілі мали підпрямокутні форми з майже
прямими стінками, що плавно переходили в
пласке дно. Глибина поховальних ям була від
0,2 до 0,3 м. кальциновані кістки в більшості
ям не були зосередженні в одному місці, а фік-
сувались по всьому заповненню. це пов’язано
зі знищенням поховальних ям оранкою та дво-
фазовим існуванням самої пам’ятки. лише в
об’єктах 21—22 вдалось зафіксувати скупчення
кальцинованих кісток, зокрема рештки люд-
ського черепа. більшість поховань супровод-
жувалися керамікою: мисками, горщиками,
мініатюрним посудом. однак майже усі вони,
за винятком однієї мініатюрної посудинки та
двох нижніх частин горщиків, також зберег-
лись фрагментарно. контури більшості ям на
рівні виявлення та в профілях простежуються
чітко, лише в об’єктах 07 та 12 були ледь поміт-
ні. Заповнення усіх поховальних ям майже од-
норідні репрезентовані середньо- та слабогу-
мусованим темно-коричневим та темно-сірим
до чорного піском, частина із значним вмістом
вугликів та попелу.
решта об’єктів 05, 19, 30, 31, 33, 38, 39, 42,
44 (рис. 3) — це об’єкти, в заповненнях яких
жодних решток археологічного матеріалу не
виявлено, функціональне призначення вста-
новити також не вдалося.
культурний шар простежувався слабо, прак-
тично знищений слідами глибокої оранки. На
пам’ятці можна виділити два етапи існування:
перший, ймовірно, пов’язаний з існуванням
могильника, другий — з поселенням. Хроно-
логічно, на основі матеріалів з об’єктів та куль-
турного шару, пам’ятку можна датувати Хі—
VIі ст. до н. е.
Попередньо можемо зробити висновки про
те, що, найправдоподібніше, поселення через
короткий проміжок часу практично знищило
значну частину могильника.
археологічний матеріал, який виявили в
об’єктах і культурному шарі пам’ятки, мож-
на поділити на дві групи: перша — матеріа-
ли пов’язані з могильником, друга — з посе-
ленням (рис. 4, 1—16). Друга група найбільш
численна представлена горщиками, мисками,
кухлями, кружками тощо. Горщики в основно-
му тюльпаноподібної та банкоподібної у про-
філі форми, з короткими, здебільшого розхи-
леними назовні вінцями (рис. 4, 1—2, 11—12,
16). Значна кількість таких горщиків мають
отвори, розташовані нижче краю вінець. Мис-
ки великого, середнього і невеликого розмірів,
неглибокі, напівсферичної у профілі форми
(рис. 4, 3, 7, 13). кухлі та кружки складають не-
значну частину посуду, знайденого в об’єктах.
Вони напівкруглої в профілі форми, з неве-
ликим дном та рівними, потоншеними і за-
округленими вінцями. Знахідки, що пов’язані
з могильником представлені мініатюрними
посудинками та фрагментами горщиків бан-
коподібної та тюльпаноподібної форм (рис. 4,
5, 14—15). окрім того, було виявлено наконеч-
ник бронзової стріли скіфського типу та фраг-
мент браслета.
Дослідження на багатошаровому поселен
ні Оселя 15. Поселення розташоване на пів-
денно-західній околиці села оселя (яворів-
ський р-н, львівська обл.), на пагорбі, який
нині нищиться самовільним кар’єром для до-
бування піску (рис. 1, 2; 5, 1). у стінках цього
кар’єру та на схилах пагорба зібрано фрагмен-
ти ліпної кераміки та рештки вимазки.
Влітку 2014 р. на поселенні розпочалися
розвідкові розкопки. Закладено чотири розко-
пи загальною площею 414 м2 (рис. 5, 2). Вияв-
лено 28 об’єктів, серед яких наземні і заглибле-
ні споруди, господарські ями, ями-вогнища та
об’єкти, призначення яких на сьогодні вста-
новити не вдалось (рис. 6). у результаті до-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 492
слідження було чітко виділено два культурно-
хронологічні етапи функціонування пам’ятки.
Перший етап — енеолітичний (3700—2800 рр.
до н. е.) і відповідає культурі лійчастого посу-
ду (клП). Другий — ранньозалізний, що дату-
ється періодом НВ2—НВ3, тобто кінцем іХ—
VII ст. до н. е.
До енеолітичного горизонту належить пере-
важна більшість об’єктів з поселення (20
об’єктів), які типологічно можна поділити на
кілька груп за їхнім функціональним призначен-
ням — стовпові, господарські ями, відкриті вог-
нища, житлові або господарські споруди та ін.
Перша група — об’єкти 01, 02, 04, 05, 15, 22,
у заповненні яких виявлено незначну кількість
керамічного посуду, виробів з кременю тощо,
проте функціональне призначення встанови-
ти не вдалось (рис. 6). об’єкти 02 та 04 — під-
прямокутної форми, з майже однорідними за-
повненнями, репрезентованими коричневим
піском з ледь помітними плямами трохи темні-
шого піску та дрібними вкрапленнями бежево-
Рис. 5. Плани пам’ятки археології оселя 15: 1 — ситуаційний план розташування пам’ятки археології оселя 15
(М 1:20 000); 2 — топографічний план пам’ятки археології оселя 15 (М 1:1 500)
Рис. 6. Загальний план об’єктів у розкопах 1—4 на рівні виявлення на пам’ятці археології оселя 15 (М 1:200):
a — об’єкти доби енеоліту (культура лійчастого посуду); b — об’єкти доби пізньої бронзи та ранньозалізного часу
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 93
го. об’єкти 15, 19, 22, 25 — аморфних, ближче
до овальних форм, з майже однорідними запов-
неннями представленими рудо-коричневим,
темно-коричневим, світло-коричневим та ко-
ричневим піском з плямками темно-сірого
та вкрапленнями де-не-де вугликів. основну
масу археологічного матеріалу було зібрано з
поверхні об’єктів. Можна припустити, що це
були не об’єкти, а просто рештки культурного
шару більш насиченого археологічним матеріа-
лом та органічними залишками.
До наступної групи належать об’єкти —
об’єкти 13, 16, 17, 20, 21, 26, 27, 28, що за сво-
їм функціональним призначенням відносять-
ся до господарських ям (рис. 6). об’єкт 16
округлої, дещо витягнутої форми з чіткими,
що добре простежуються, контурами. у про-
філі яма неправильної лінзоподібної фор-
ми, стінки якої звужуються до низу та майже
плавно переходять у пласке дно. Під час виби-
рання об’єкта в його західній частині виявили
рештки завалу глинобитної конструкції, що,
можливо, була елементом якогось легкого на-
криття. Заповнення неоднорідне, верхній шар
представлений темно-коричнево-темно-сірим
піском зі значним вмістом різних розмірів ви-
мазки та вкрапленнями вугликів, частково із
західної сторони об’єкта його підстилав пере-
мішаний шар світло-коричневого, бежевого
та темно-коричневого піску, по усій площині
заповнення фіксувались незначної потужнос-
ті прошарки піску насиченого рудого кольо-
ру. об’єкти 17, 26, 27 та 28 — господарські ями
овальних форм на рівні виявлення та похилими
стінками, що звужуються до низу та плавно пе-
реходять у пласке дно. у профілі ями правиль-
ної лінзоподібної форми. Заповнення неодно-
рідні, представлені темно-коричнево-рудим,
сіро-коричневим піском з плямками бежевого
і світло-коричневого та вкрапленнями де-не-
де вугликів. об’єкти 13, 20 та 21 також решт-
ки господарських ям з чіткими контурами, що
добре простежуються на рівні виявлення. у
профілі об’єкт 20 неправильної лійкоподібної
форми, а об’єкт 21 правильної підпрямокутної
з майже прямими стінками, що плавно пере-
ходять у пласке дно. Заповнення майже одно-
рідні, представлені сіро-коричневим, корич-
невим та світло-коричневим піском з де-не-де
вкрапленнями вугликів. об’єкт 13 неправиль-
ної підтрапецеподібної форми, верхня частина
якого до глибини 0,2 м простежувалась дуже
слабо. Заповнення об’єкта неоднорідне. окрім
того, у заповненнях усіх об’єктів виявлено не-
значну кількість фрагментів керамічних форм.
Третя група репрезентована одним об’єк-
том 07, який є рештками стовпової ями, з не
дуже чіткими контурами, в плані округлих форм
з діаметрам 0,6 м та глибиною 0,5 м (рис. 6). За-
повнення на рівні виявлення однорідне, пред-
ставлене темно-коричневим піском з ледь по-
мітним відтінком сірого. Дещо відмінне було
саме заповнення об’єкта: до глибини 0,2—0,3 м
воно було ідентичне рівню виявлення, далі —
слідував прошарок темно-коричневого піску з
плямками рудого та бежевого.
ще до однієї групи належать об’єкти 08 та
24, що представлені рештками споруд господар-
ського або, можливо, і житлового призначення
(рис. 6). об’єкт 08, правдоподібно, був підпря-
мокутної форми, орієнтований довшою сторо-
ною по лінії північний схід—південний захід.
контури споруди вдалося зафіксувати на глиби-
ні 0,25—0,35 м відносно сучасної денної поверх-
ні, вони не чіткі і простежувались слабо, пред-
ставлені завалами вимазки різної потужності.
Відкриті рештки споруди ледь помітно виді-
лялися на рівні материка і представлені рудо-
коричневим піском із вкрапленнями вугликів.
Заповнення об’єкта характеризується певни-
ми особливостями залягання, а саме, ймовірно,
найбільших три завали вимазки є рештками за-
валу однієї зі стін споруди. у процесі досліджень
під завалом одного з найбільших скупчень ви-
мазки вдалось зафіксувати рештки, імовірно,
опалювального пристрою, що представлений
залишками великої кількості різних розмірів
шматків вугілля, попелу та перепаленої вимаз-
ки і глини. Найімовірніше, це рештки відкрито-
го вогнища. об’єкт 24, найімовірніше, є також
рештками споруди господарського призначен-
ня. сама споруда збереглась частково, більша
половина була знищена під час вибирання піс-
ку з несанкціонованого кар’єру. Збережена час-
тина була підпрямокутної форми, орієнтована
довшими сторонами майже по лінії південний
захід—північний схід. стінки котловану спо-
руди похилі, у деяких місцях вертикальні, дно
не рівне, частково знищене, через це слідів від
стовпових ям виокремити не вдалось. Заповнен-
ня споруди неоднорідне, представлене темно-
коричневим, коричневим піском із значними
вкрапленнями і плямками темно-сірого та де-
не-де вкрапленнями вугликів і вимазки.
окрему групу репрезентує об’єкт 18, що є
рештками відкритого глинобитного вогнища
(рис. 6). Вогнище мало округлу, дещо підквад-
ратну форму із розмірами 1,3 × 1,2 м, орієнто-
ване по лінії північ—південь. Вогнище вибу-
доване на черені, основа якого була вимощена
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 494
добре спресованою глиною. Поверхня вогни-
ща була увігнута у напрямку до центра. З неї
зібрано фрагменти кераміки, серед яких було
і вінце та боковини горщиків тощо. у проце-
сі дослідження вогнища було встановлено, що
ймовірно, воно мало також легке глинобитне
накриття, яке потім завалилось на його черінь,
це добре фіксується на стратиграфії. у північ-
ній частині добре видно, як це накриття пере-
криває насичений прошарок вугілля з попе-
лом, на якому зафіксовано рештки горщика
(його завал), який, можливо, стояв на черені,
перед тим, як мало впасти саме накриття.
археологічний матеріал з об’єктів клП
представлений уламками керамічного посу-
ду та крем’яними виробами. серед керамічно-
го матеріалу виділяють горщики, чаші, фляги,
мініатюрні посудинки тощо. Найбільше ре-
презентовані горщики з лійчастосформовани-
ми вінцями, більшість з яких орнаментовані
різного роду штампами, заглибленими лініями
і псевдошнуром (рис. 4, 17—41). Технологічно
керамічний посуд одноманітний, ліпний, гли-
няне тісто із домішками шамоту та піску. Зов-
нішня поверхня загладжена, лощена, рідше
шорстка, коричневого, інколи сірого кольорів,
випал нерівномірний.
До ранньозалізного часу відноситься 6
об’єктів, що є, найімовірніше, рештками гос-
подарських ям (рис. 6). об’єкти 06, 09, 12, 14 —
аморфної, ближче до овальної форми, з майже
однорідним заповненням представленим рудо-
коричневим, темно-коричневим та коричне-
вим піском з плямками темно-сірого та вкра-
пленнями де-не-де вугликів. Також у запов-
ненні об’єкта 12 виявлено незначну кількість
дуже дрібних шматків вимазки. Дещо інше
заповнен ня мав об’єкт 14. Воно було більш од-
норідним — репрезентоване темно-коричнево-
рудим піском, у східній частині об’єкта на гли-
бині 0,15 м від рівня його виявлення було за-
фіксовано завал цілого горщика. об’єкт 10
неправильної лійкоподібної в профілі форми
з похилими стінками, що плавно переходять у
нерівне дно. Заповнення неоднорідне, пред-
ставлене темно-коричневим, коричнево-рудим
та коричневим з плямами бежевого кольору
піском із вмістом у різній кількості вугликів та
плямками темно-сірого піску. контури між ша-
рами не простежуються, самі прошарки заля-
гають хаотично. об’єкт 11 також є рештками
господарської ями, округлої форми, дещо ви-
тягнутої форми, з не дуже чіткими на рівні ви-
явлення контурами. яма правильної лінзопо-
дібної в профілі форми з рівними, розхилени-
ми до верху стінками, що плавно переходять в
пласке дно. у південно-східній частині зафік-
совано ледь помітний виступ, можливо, решт-
ки сходинки, або входу до ями. Заповнення
неоднорідне, стратиграфія відносно проста,
представлена невеликою кількістю прошарків,
які залягали майже горизонтально. це потуж-
ні шари темно-коричневого піску з вкраплен-
нями вугликів і плямками сіро-бежевого піску
та темно-коричнево-сірий і темно-коричнево-
рудий пісок з вкрапленнями сірого і де-не-де
вкрапленнями вугликів. окрім того, в заповнен-
нях об’єкта виявлено значну кількість фрагмен-
тів керамічних форм. серед них на увагу заслу-
говує посудина (чаша (?)) з ручкою, орнамен-
тована по тулубу прямими горизонтальними і
вертикальними лініями (рис. 4, 18).
культурний шар досить насичений речовими
знахідками, з перевагою матеріалів клП (виро-
би з кременю, фрагменти посуду, тощо), серед
яких варто відзначити уламок руків’я посудини
у вигляді майстерно виготовленої голівки ба-
рана (рис. 4, 20). Подібні, проте не аналогічні,
знахідки виявлено на поселеннях клП в Зим-
ному, Малих Грибовичах, Грудеку Надбужно-
му (Польща), цмелюві (Польща) та Павлусьові
(Польща) (Gardawski, Gąssowski 1961, s. 32, rys. 1;
Włodarczak 2006, s. 46, rys. 13, 6, 7; охріменко та
ін. 2006, рис. 46; Гавінський 2009, с. 172—197;
Rybicka 2011, s. 53, rys. 9). особливість цієї руч-
ки в тому, що вона сформована у вигляді голо-
ви барана із закрученими рогами. Тулуб та роги
орнаментовані попереч ними насічками.
Дослідження на пам’ятці доби пізньої брон
зи — ранньозалізного часу Оселя 5. Пам’ят ка
оселя 5 (яворівський р-н, львівська обл.) роз-
ташована на південно-східній околиці одно-
йменного села, на пагорбі, який нині нищить-
ся самовільним кар’єром для добування піску
(рис. 1, 2; 7, 1). у стінках цього кар’єру та на
схилах пагорба зібрано фрагменти ліпної кера-
міки та рештки вимазки.
Влітку 2014 р. було розпочато археологічні
дослідження на території пам’ятки та закладе-
но п’ять розкопів, загальною площею 294 м2
(рис. 7, 2). Виявлено три об’єкти, серед яких
рештки наземної споруди (?), вогнища та гос-
подарської ями. контури споруди простежу-
ються дуже слабо, частково знищені будівля-
ми радянського часу (це територія колишнього
колгоспного двору). Найімовірніше, це решт-
ки наземної споруди господарського призна-
чення, яка мала, очевидно, підпрямокутну в
плані форму, орієнтовану довшими сторонами
по лінії північ—південь. Заповнена вона була
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 95
неоднорідним, темно-коричнево-темно-сірим
із значними вкрапленнями сірого піском та де-
ревним вугіллям, де-не-де фіксуються шматки
вимазки. окрема знахідка — цілий горщик-
урна з рештками людських кальцинованих кіс-
ток (рис. 13, 1) — була випадково виявлена пе-
ред початком робіт на об’єкті 04. Горщик-урна,
висотою 0,5 м та діаметром тулуба 0,3 м, бан-
коподібної форми з короткими, ледь відхиле-
ними, вінцями. усередині урни, окрім каль-
цинованих кісток, було виявлено невеликих
розмірів кухлик із ручкою (рис. 13, 2). Жодних
контурів поховальної ями не було зафіксова-
но. сама урна фіксувалась на глибині 0,15—
0,20 м, одразу під дерновим шаром. окрім
горщика-урни біля нього було зафіксовано
також рештки ще однієї великої посудини —
миски (рис. 13, 6). обидві посудини охристого
кольору, зовнішні поверхні нерівні, рустовані,
керамічне тісто із значною домішкою шамоту.
За розміром горщика-урни можемо припусти-
ти, що це було колективне захоронення.
Зважаючи на результати досліджень на
пам’ятці оселя 5, як і на пам’ятці берего-
ве 2, можна виділити два етапи їхнього існу-
вання, що пов’язані з добою пізньої бронзи—
ранньозалізним часом. Перший — з існуван-
ням могильника, другий — з поселенням.
Археологічні дослідження на пшеворсько
му поселенні Хоросниця 6. Поселення роз-
ташоване на північно-східній околиці одно-
йменного села, на південно-західних пологих
схилах пагорба, що омивається зі сходу та пів-
денного сходу річкою Хоросниця, що є правою
притокою р. Вишня (рис. 1, 2; 8, 1).
Влітку 2014 р. на поселенні було закладено
два розкопи загальною площею 224 м2 (рис. 8,
2). Виявили три об’єкти, серед яких заглиб-
лена житлова споруда, поряд з нею з північ-
ної сторони відкрито вогнище та, ймовірно,
господарську (або, можливо, смітникову) яму
(рис. 8, 3). споруда була підпрямокутної фор-
ми, розмірами 5,0 × 4,0 м, орієнтована довшою
стороною по лінії північний схід—південний
захід. контури об’єкта вдалося зафіксувати на
глибині 0,3—0,4 м відносно сДП, вони чіткі
і простежувались дуже добре. стінки спору-
ди вертикальні, що плавно переходили в дно.
Дно рівне, заглиблене відносно рівня матери-
ка на відмітку 0,65 м, а від сучасної денної по-
верхні — близько 0,95—1,05 м. сама споруда
була частково знищена вкопом скарбошука-
чів. цей вкоп зруйнував південно-східну час-
тину об’єкта до самої долівки споруди. у цен-
трі об’єкта по периметру було відкрито сліди
від трьох стовпових ям, округлої форми з діа-
Рис. 7. Плани пам’ятки археології оселя 5: 1 — ситуаційний план розташування пам’ятки археології оселя 5
(М 1:20 000); 2 — топографічний план пам’ятки археології оселя 5 (М 1:1 500)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 496
метрами від 0,3 до 0,4 м. Правдоподібно, стов-
пових ям було чотири, одна з яких знищена
вкопом скарбошукачів. Відкриті рештки спо-
руди досить чітко виділялися на рівні матери-
ка і представлені гумусованим піском чорного
кольору із значним вмістом кераміки, вимазки
та вкрап леннями вугликів. Заповнення об’єкта
характеризується певними особливостями за-
лягання. це є темно-сірий до чорного гумусо-
ваний пісок із вкрапленнями рудого піску та
значним вмістом вугликів, вимазки і фрагмен-
тами керамічного посуду та кістками тварин. у
планіграфії та стратиграфії він фіксується як
виступ підпрямокутної форми, який добре про-
стежується в південно-західній частині спору-
ди. За ним слідував шар чорного гумусовано-
го піску із значною кількістю кераміки. Після
зняття двох зазначених прошарків було від-
крито шар чорного піску із плямками жовтого
материкового піску та плямами темно-сірого
піску із вкрапленнями вугликів з фрагментами
кераміки, кісток тварин та шматками вимазки.
Материк був представлений шаром жовтого до
бежевого кольору піску. у процесі досліджень
в самій споруді не було виявлено решток опа-
лювального пристрою, однак поряд з нею, од-
разу за північно-східною стінкою, зафіксова-
но рештки відкритого вогнища — об’єкт 03, у
вигляді скупчення шматків вугликів та частко-
во перепаленого до темно-коричневого піску.
об’єкт 02 за функціональним призначенням,
ймовірно, відноситься до господарської ями. у
плані овальної форми, розмірами 2,3 × 1,3 м з
чіткими, що добре простежуються, контурами.
у профілі яма правильної лінзоподібної фор-
ми, стінки якої звужуються донизу та плавно
переходять в рівне пласке дно. Запов нення не-
однорідне, верхній шар представлений темно-
коричнево-темно-сірим піском з рудими при-
родного походження прожилками, за ним слі-
дував шар темно-сірого до чорного кольору
піску із незначним вмістом вимазки і вугли-
ків, далі сіро-коричневий пісок з плямами бе-
жевого піску. Материк представлений жовтим
до бежевого кольору піском. сам об’єкт 02 був
розташований біля споруди — об’єкт 01 — при
її західній стінці, аналіз стратиграфії та плані-
графії дозволяє припустити, що об’єкт 02 був
з’єднаний зі спорудою — об’єкт 01 — і, напев-
но, доступ та вихід до цієї господарської ями
був із самої споруди.
отже, на основі аналізу планіграфії, страти-
графії та самого матеріалу, виявленого в запов-
неннях об’єктів 01—03, можна стверджувати,
Рис. 8. Плани пам’ятки археології Хоросниця 6: 1 — ситуаційний план розташування пам’ятки археології Хорос-
ниця 6 (М 1:20 000); 2 — топографічний план пам’ятки археології Хоросниця 6 (М 1:1 500); 3 — загальний план
об’єктів у розкопі 1 на рівні виявлення на пам’ятці археології Хоросниця 6 (М 1:250)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 97
що це один комплекс, який складався з житло-
вої споруди, господарської ями та відкритого
вогнища, що датується римською добою і від-
носиться до пшеворської культури.
у заповненні об’єктів знайдено значну кіль-
кість ліпного та гончарного посуду. ліпний по-
суд репрезентований кухонними горщиками з
шорсткими поверхнями та столовими миска-
ми з лощеною зовнішньою поверхнею. кру-
жальний представлений більшим асортимен-
том посудин, серед яких — біконічні, різних
розмірів горщики, миски, кубки, кухлики
тощо (рис. 13, 4—5, 7—13, 44). Поряд зі спору-
дою виявили кілька фрагментів бронзових фі-
бул та дві срібні монети — денарії Трояна.
Дослідження на поселенні доби пізньої
бронзи—ранньозалізного часу Княжий Міст 11.
Поселення знаходиться на західній околиці
поруч із сільським цвинтарем, у межах приса-
дибних ділянок. Займає високий пагорб пер-
шої надзаплавної тераси правого берега р. ра-
ків (басейн р. Вишня), з півночі пагорб оточе-
ний заплавою безіменного потічка, що впадає
в р. раків (рис. 1, 2; 9, 1).
Восени 2015 р. на схилах пагорба заклали
три розкопи загальною площею 132 м2 (рис. 9,
2). На глибині 0,5—0,6 м виявили контури
трьох об’єктів, серед яких, рештки господар-
ської ями, вогнищевої ями та завал вимазки,
можливо, від глинобитної конструкції назем-
ного житла (рис. 9, 3). об’єкт 01 — господар-
ська яма округлої форми з не чіткими контура-
ми, що слабо простежуються на рівні виявлен-
ня та похилими стінками, що звужуються до
низу та плавно переходять у нерівне дно. у про-
філі яма правильної лінзоподібної форми. За-
повнення неоднорідне, плямисте представлене
темно-коричневого кольору супіском з плям-
ками темно-сірого, рудого та вкрап леннями
вугликів і невеликими шматками перепаленої
вимазки та фрагментами кераміки. об’єкт 02
дещо овальної форми, найправдоподібніше, є
рештками вогнищевої ями, з не чіткими, що
слабо простежуються на рівні виявлення, кон-
турами. яма неправильної лінзоподібної в про-
філі форми, з нерівними ледь розхиленими до
верху стінками, що плавно переходять у рівне
дно. Заповнення неоднорідне, представлене
прошарками темно-коричнево-темно-сірого
супіску із незначним вкрапленням вугликів,
шматками вимазки та фрагментами кераміки.
В нижній частині ями добре фіксувався шар
темно-сірого супіску з фрагментами вимазки
та уламками кераміки і де-не-де вкрапленнями
вугликів. На дні чітко простежувався потужний
прошарок чорного супіску із значним вмістом
Рис. 9. Плани пам’ятки археології княжий Міст 11: 1 — ситуаційний план розташування пам’ятки археології
княжий Міст 11 (М 1:20 000); 2 — топографічний план пам’ятки археології княжий Міст 11 (М 1:2 000); 3 — за-
гальний план об’єктів у розкопі 1 на рівні виявлення на пам’ятці археології княжий Міст 11 (М 1:200)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 498
вугликів та попелу (50 % у супіску вмісту по-
пелу). сам супісок у цьому шарі перепалений,
дуже спресований, виявлено також невеликі
шматки перепаленої глини та фрагменти кера-
міки зі слідами вторинного перебування у вог-
ні. об’єкт 03 — представлений суцільним зава-
лом вимазки, окрім самого скупчення, контури
на рівні виявлення майже не фіксувались. Ви-
мазка фіксувалась на різних глибинах, віднос-
но виявлення, загальною потужністю 0,25 м.
На деяких більших шматках вимазки виявле-
но сліди від прутів. ймовірно, враховуючи усі
конструктивні особливості цього об’єкта, мо-
жемо припусти, що це рештки якоїсь житло-
вої чи господарської споруди, можливо завал
однієї з її стін. Знахідки з об’єктів та культур-
ного шару представлені здебільшого уламка-
ми боковин та вінець горщиків з шорсткими
зовнішніми поверхнями охристого та сіро-
коричневого кольорів, частина вінець з отво-
рами під ними. окрім того, частина посуду ре-
презентована гладкостінними мисками, улам-
ками кухликів, пряслами тощо (рис. 13, 21—27,
29—30, 43). Також, в культурному шарі зафік-
совано незначну кількість виробів з кременю
(рис. 13, 33, 41). Попередньо його можна да-
тувати добою пізньої бронзи—ранньозалізним
часом—лужицькою культурою.
Дослідження на поселенні доби пізньої
бронзи—ранньозалізного часу Дернаки 4. По-
селення розташоване на південно-східній око-
лиці села в уроч. «На гринниках». Займає під-
вищення мисоподібної дюни, яка здіймається
над забагненою заплавою безіменного потоку
(лівий берег) (рис. 1, 2; 10, 1).
Влітку 2015 р. на східній частині цієї дюни
було закладено чотири розкопи загальною пло-
щею 195 м2 (рис. 10, 2). Виявили сім об’єктів,
що за функціональним призначенням відно-
сяться до господарських (рис. 10, 3). об’єкт 01,
02, 03, 04, 07 округлих форм з чіткими, що доб-
ре простежуються, контурами. В профілі ями
неправильних лінзоподібних форм, стінки
яких звужуються до низу та плавно переходять
у пласке дно. Заповнення майже однорідні,
представлені темно-коричневого кольору піс-
ком з плямками чорного, рудого та вкраплен-
нями вугликів, у частині ям зафіксовано шмат-
ки вимазки. об’єкт 05 зафіксовано на глибині
0,55—0,65 м відносно сДП, з нечіткими конту-
рами, що дуже слабо простежувались на рівні
виявлення, фіксувався об’єкт на основі скуп-
чення кераміки. В профілі яма неправиль-
ної лінзоподібної форми, глибинами 0,30 м
та 0,40 м відносно материка. Заповнення не-
однорідне, межі між самими нашарування-
Рис. 10. Плани пам’ятки археології Дернаки 4: 1 — ситуаційний план розташування пам’ятки археології Дернаки 4
(М 1:20 000); 2 — топографічний план пам’ятки археології Дернаки 4 (М 1:2 000); 3 — загальний план об’єктів у
розкопах 1—2 на рівні виявлення на пам’ятці археології Дернаки 4 (М 1:200)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 99
ми простежуються слабо, представлені темно-
коричневими та темно-коричневими пісками
з де-не-де вкрапленнями вугликів та плямка-
ми чорного кольору (50 % попелу) піску. Гос-
подарська яма — об’єкт 06 — у плані овальної
форми із нечіткими краями. Заповнення не-
однорідне, представлене коричневого кольору
піском з плямками піску бежевого кольору. ре-
човий матеріал з об’єктів та культурного шару
представлений фрагментами посуду — уламки
горщиків, мисок, прясла тощо (рис. 13, 14—20,
42, 36). Попередньо його можна датувати до-
бою пізньої бронзи—ранньозалізним часом.
Дослідження багатошарової пам’ятки Заріч
чя 4. Пам’ятка розташована на північно-
західній околиці однойменного села, в уроч.
«Фільварки» на узліссі, яке нині нищиться
самовільним кар’єром для добування піску
(рис. 1, 2; 11, 1).
Влітку 2014 р. на вцілілій частині пагорба
заклали розкоп загальною площею 156 м2, де
було виявлено рештки лише одного об’єкта,
ймовірно, вогнищевої ями з не чіткими кон-
турами, що слабо простежувались на рівні ви-
явлення (рис. 11, 2—3). Заповнення неодно-
рідне, плямисте, репрезентоване коричневим
піском з плямками чорного піску із значним
вмістом попелу з вкрапленнями вугликів та
фрагментами кераміки і вимазки. Попередньо
на основі аналізу археологічного матеріалу
об’єкт можна датувати раннім періодом доби
бронзи.
культурний шар на пам’ятці простежував-
ся слабо і представлений світло-коричневим
піском загальною потужністю від 0,4 до 0,8 м.
увесь археологічний матеріал, що вияви-
ли на поселенні можна віднести до кількох
культурно-хронологічних горизонтів: ранньо-
го періоду доби бронзи (межановицька куль-
тура), середнього періоду доби бронзи (тщи-
нецька культура) та кінця пізнього періоду
доби бронзи — початку ранньозалізної доби
(лужицька культура). окрім того, серед знахі-
док виявлено незначну кількість крем’яного
матеріалу доби мезоліту.
До раннього періоду доби бронзи відно-
сяться уламки досить товстостінних горщи-
ків середніх розмірів, зовнішні поверхні яких в
основному гладкі коричневого кольору, внут-
рішні — чорні, глиняне тісто переважно з до-
мішками жорстви, інколи жорстви і шамоту
(рис. 13, 28, 32, 35).
Рис. 11. Плани пам’яток археології Заріччя 4 та сарни 1: 1 — ситуаційний план розташування пам’ятки археології
Заріччя 4 (М 1:20 000); 2 — загальний план об’єктів у розкопі 1 на рівні виявлення на пам’ятці археології Заріччя 4
(М 1:200); 3 — топографічний план пам’ятки археології Заріччя 4 (М 1:2 000); 4 — ситуаційний план розташування
пам’ятки археології сарни 1 (М 1:20 000); 5 — топографічний план пам’ятки археології Заріччя 4 (М 1:2 000)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4100
Переважна більшість кераміки, а також не-
велика кількість кременя належать до найпіз-
нішого горизонту (лужицька культура). кера-
мічний комплекс репрезентований великим
асортиментом посуду — фрагменти горщи-
ків різних розмірів, мисок, кухликів, мініа-
тюрних посудин тощо. серед горщиків виді-
ляється кілька типів, які різняться між собою
за морфологією, кольором та керамічним тіс-
том. це і посуд з гладкими дещо підлощеними
нерівними зовнішніми поверхнями, глиняне
тісто яких з домішками шамоту, горщики з
шорсткими рустованими поверхнями корич-
невого кольору, в тісті яких домішки шамо-
ту та жорстви, а також невеликі за розмірами
тонкостінні посудинки охристого кольору із
загладженими, рівними поверхнями (рис. 13,
31, 34).
Дослідження на багатошаровій пам’ятці Сар
ни 1. Поселення розташоване на південно-
західній околиці однойменного села, на ми-
соподібному підвищенні, що з півночі та пів-
нічного заходу оточене забагненою долиною
безіменного потоку (рис. 1, 2; 11, 4). централь-
на частина підвищення знищена самовільним
кар’єром, цей же кар’єр зруйнував більшу час-
тину пам’ятки.
Влітку 2014 р. на пам’ятці заклали чотири
розкопи загальною площею 214 м2 (рис. 11, 5).
Жодних контурів об’єктів не було виявлено. це
передусім пов’язано із майже повним знищен-
ням поселення самовільним кар’єром. розко-
пи були закладені на невеликих острівцях, що
залишились між ямами кар’єру.
культурний шар залягав на глибині 0,3—
0,6 м, з перевагою матеріалів ранньозалізно-
го часу (лужицька культура (?)), серед них —
фрагменти горщиків різних форм, мисок,
прясла, вироби з кременю, шматки вимазки,
тощо (рис. 13, 3). окрім того, серед археоло-
гічних знахідок невелику кількість становлять
матеріали доби мезоліту. Досить показовою є
крем’яна колекція, що представлена одним
виробом рièce esquillée, відщепом білатераль-
норетушованим (сильно перепаленим), скреб-
ком кінцевим стрімкоретушованим на відщепі
та трапецією (рис. 13, 37—40).
Археологічні дослідження на поселенні
Мишлятичі 7. Поселення розташоване на
північно-західній околиці села, на південно-
західних пологих схилах пагорба, який з півдня
і південного заходу обмежений панським ста-
вом, а з півночі — заплавою правого берега без-
іменного потоку (басейн р. Вишня) (рис. 12, 1).
Рис. 12. Плани пам’яток археології Мишлятичі 7 та Максимці 11: 1 — ситуаційний план розташування пам’ятки
археології Мишлятичі 7 (М 1:20 000); 2 — ситуаційний план розташування пам’ятки археології Максимці 11
(М 1:20 000)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 101
Рис. 13. речовий матеріал з об’єктів та культурного шару пам’яток археології Хоросниця 6, княжий Міст 11, сар-
ни 1, Дернаки 4, Заріччя 4 та оселя 5. 1—2, 6 — матеріали з оселя 5; 13, 37—40 — матеріали з сарни 1; 4—5, 7—13,
44 — матеріали з Хоросниця 6; 21—27, 29—30, 33, 41, 43 — матеріали з княжий Міст 11; 14—20, 36, 42 — матеріали
з Дернаки 4; 28, 31—32, 34—35 — матеріали із Заріччя 4 (М 1:2; 1:3) (рисунок Д. Павліва, і. Принади)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4102
Восени 2015 р. було розпочато розкопки на
поселенні, де закладено три розкопи загаль-
ною площею 96 м2. Жодних контурів об’єктів
не було виявлено. речовий матеріал, що вия-
вили в культурному шарі відноситься до кня-
жої доби і датується Хі—Хіі ст. Він представ-
лений фрагментами боковин та вінець кру-
жального посуду. Майже усі фрагменти посуду
належать горщикам від світло-коричневого
до темно-коричневого, цеглястого, темно-
сірого та сірого кольорів, частина з яких орна-
ментована у вигляді прямих паралельних про-
рифлених ліній. серед вінець виділяється два
типа. Перший — з добре вираженим напли-
вом, зовнішній край яких у вигляді ламаної
лінії з гострим виступом у верхній частині та
підрізкою, що підкреслює «манжет» у ниж-
ній. Другий тип — вінця плавно вигнуті назо-
вні, верхній край яких косо зрізаний і відтяг-
нутий донизу. увесь керамічний матеріал цьо-
го часу з поселення має численні аналогії серед
керамічних комплексів інших територій. Так,
горщики з вінцями першого типу мають ши-
роке побутування від карпат до середнього
Подніпров’я, де вони масово присутні майже
на усіх пам’ятках кінця Хі—Хіі/Хііі ст. (ку-
чера 1986, с. 448—449; Прищепа, Нікольченко
1996, с. 51—52). Посуд з вінцями другого типу
масово представлений на поселеннях в Ново-
грудку, Хелмі-бєлявині, Пліснеську та Дорого-
бужі (Rauhut 1957, s. 113—129; Малевская 1972,
с. 14—15; кучера 1986, с. 448—449; Ruszkowska
1990, s. 79—86; Прищепа, Нікольченко 1996,
с. 51—52), а також в невеликих кількостях ві-
домий на всіх поселеннях між Дніпром та кар-
патами (Тимощук 1982, с. 18—19).
Дослідження пам’ятки ранньозалізного часу
Максимці 11. Поселення розташоване на
південно-східній околиці села, на мисоподіб-
ному підвищенні, що помітно врізається в до-
лину потоку, вздовж правого берега (рис. 12,
2). у західній частині мису розташований ста-
рий кар’єр, яким зруйновано більшу частину
пам’ятки.
Влітку 2014 р. було розпочато археологіч-
ні дослідження на поселенні, де закладено
три розкопи загальною площею 84 м2. оскіль-
ки майже вся поверхня пам’ятки була знище-
на кар’єром, розкопи заклали на периферії по-
селення. Жодних контурів об’єктів не було ви-
явлено. культурний шар простежувався слабо
на глибині 0,3—0,6 м. археологічний матеріал
представлений незначною кількістю уламків
боковин ліпного посуду, який датується добою
пізньої бронзи—ранньозалізним часом.
отож, кілька зазначених вище штрихів до
давньої історії басейну р. Вишні — це лише
перша спроба «по гарячих слідах» підсумувати
польові здобутки, адже донедавна цей регіон у
межах україни був «білою плямою» в археоло-
гії. Проте, нині ми впевнено можемо конста-
тувати, що здійснено великий стрибок у ви-
явлені та дослідженні давньої спадщини цієї
території. але це лише початок пошуку відпо-
відей на низку наукових питань і прикладних
проблем.
Гавінський А. Поселення культури лійчастого посуду в
Малих Грибовичах // Матеріали і дослідження з
археології Прикарпаття і Волині. — львів, 2009. —
Вип. 13. — с. 172—197.
Гупало В. розвідкові роботи в межиріччі Вишні і ракова //
Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і
Волині. — львів, 2007. — Вип. 11. — с. 379—386.
Гупало В., Булик Н. розвідкові роботи в басейні р. Вишні //
Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і
Волині. — львів, 2006. — Вип. 10. — с. 247—251.
Кучера М. керамика // археология украинской сср. Под
ред. и. артеменка. — к.: Наукова думка, 1986. —
Т. 3. — с. 446—452.
Малевская М. Некоторые исторические связи Новогрудка
в Х веке // краткие сообщения института археоло-
гии академии наук ссср. — М., 1972. — Вып. 129. —
с. 14—20.
Махнік Я., Павлів Д., Петегирич В. кургани центральної
частини сянсько-Дністрянської височини // Мате-
ріали і дослідження з археології Прикарпаття і Воли-
ні. — львів, 2009. — Вип. 13. — с. 198—214.
Осаульчук О., Войцещук Н., Гупало В., Павлів Д. Звіт про
результати археологічних розвідок на території Мос-
тиського та яворівського районів львівської області
у 2012 році // Науковий архів НДц «рятівна археоло-
гічна служба» іа НаНу. — львів, 2013.
Охріменко В., Скляренко М., Охріменко Г. Духовна культура
енеолітичного населення Волині // Нариси культури
давньої Волині. — луцьк, 2006. — с. 101—217.
Павлів Д., Петегирич В. каталог пам’яток археології у
межи річчі Шкла та стрв’яжу. — львів, 2004. руко пис //
архів інституту українознавства ім. і. крип’якевича
НаН україни.
Павлів Д., Петегирич В. історія археологічних досліджень
в басейнах річок Вишні та В’яру на львівщині. —
львів, 2012. рукопис // архів інституту українознав-
ства ім. і. крип’якевича НаН україни.
Плєханов Ю. Звіт про результати розвідок на території
Мостиського та яворівського районів у 2009 році //
Науковий архів НДц «рятівна археологічна служба»
іа НаНу. — львів, 2010.
Плєханов Ю., Сілаєв О. Звіт про результати археологічних
розвідок на території Мостиського та яворівського
районів у 2011 році // Науковий архів НДц «рятівна
археологічна служба» іа НаНу. — львів, 2012.
Природа Львівської області / Під ред. к.і. Геренчука. —
львів: Вища школа, 1972.
Прищепа Б., Нікольченко Ю. літописний Дорогобуж в пе-
ріод київської русі. До історії населення Західної
Волині в Х—Хіі ст. — рівне: Державне редакційно-
видавниче підприємство, 1996.
Ратич О. результати досліджень давньоруського горо-
дища Замчиська в м. судова Вишня львівської об-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 103
ласті в 1957—1959 рр. // Матеріали і дослідження з
археології Прикарпаття і Волині. — львів, 1962. —
Вип. 4. — с. 106—119.
Ратич О. До питання про розташування і оборонні спору-
ди древньоруських городів Південно-Західної русі //
Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і
Волині. — львів, 1964. — Вип. 5. — с. 115—129.
Ратич О. Давньоруська Вишня. Нариси з історії матеріаль-
ної культури феодального замку Південно-Західної
русі. — львів, 1968 // Науковий архів інституту ук-
раїнознавства ім. і. крип’якевича НаН україни.
Ситник О., Петегирич В., Павлів Д., Гавінський А., Коро-
пецький Р., Лукомський Ю. Звіт про роботу львів-
ської археологічної розвідкової експедиції інституту
українознавства ім. і. крип’якевича НаН україни у
2011 р. рукопис // Науковий архів інституту украї-
нознавства ім. і. крип’якевича НаН україни та ін-
ституту археології НаН україни. — львів, 2012.
Тимощук Б. Давньоруська буковина (Х — перша половина
ХIV ст.). — к.: Наукова думка, 1982.
Gardawski A., Gassowski J. Polska starożytna i wczesno-
średniowieczna. — Warszawa, 1961.
Janusz B. Zabytki przedhistoryczne Galicja Wschodniej. —
Lwów, 1918.
Rauhut L. Osadnictwo wczesnośredniowieczne w Strzyżowie,
pow. Hrubieszόw // Wiadomości Archeologiczne. —
Warszawa, 1957. — T. XXIV. — S. 113—129.
Ruszkowska U. Ze studiόm nad wczesnośredniowiecznym
rejonem osadniczym w Chéłmie-Bieławinie // Lubelskie
Materiały Archeologiczne. — Lublin, 1990. — T. III. —
S. 79—86.
Rybicka M. Kultura pucharów lejkowatych na podkarpackich
lessach // Autostrada w przeszłość. — Rzeszów, 2011. —
S. 45—60.
Włodarczak P. Chronologia grupy południowo-wscho-
dniej kultury pucharów lejkowatych w świetle dat
radio węglowych // Idea megalityczna w obrządku
pogrzebowym kultury pucharów lejkowatych. — Lublin;
Kraków, 2006. — S. 27—66.
Надійшла 24.07.2017
Н.В. Войцещук 1, Д.Ю. Павлив 2 , О.Н. Осаульчук 3, С. Чопек 4, К. Трибала-Зависляк 5
1 Младший научный сотрудник Научно-исследовательского центра «Спасательная археологическая служба»
Института археологии НАН Украины; natawi@ukr.net
2 Младший научный сотрудник Института украиноведения имени Ивана Крипякевича НАН Украины, datamitra@gmail.com
3 Директор Научно-исследовательского центра «Спасательная археологическая служба»
Института археологии НАН Украины; osaulchuk@ukr.net
4 Ректор Жешувского университета, sycz@archeologia.rzeszow.pl
5 Преподаватель Жешувского университета, katarzyna.trybala@archeologia.rzeszow.pl
исслеДоВаНия ПаМяТНикоВ В бассейНе р. ВиШНя 2014—2015 гг.
бассейн реки Вишня — один из интересных регионов для современной археологической науки, поскольку это
одна из важнейших контактных зон древних культур центральной европы. археологические памятники, иссле-
дованные в этой зоне — Заречье 4, берегово 2, оселя 5, оселя 15 Хоросница 6, Дернаки 4, сарны 1, Максимцы 11,
Мишлятичи 7 и княжий Мост 11 могут дать много ценного материала для изучения распространения и взаимов-
лияния трех значимых археологических культур центральной европы — Тракийская гальштата, лужицкой и вы-
соцкой культур что имеет первостепенное значение для определения этногенеза населения Запада украины.
и эта статья это лишь первая попытка «по горячим следам» подытожить полевые достижения последних двух
лет, ведь до недавнего времени этот регион в пределах украины был «белым пятном» в археологии. однако, сей-
час мы уверенно можем констатировать, что сделан большой скачок в выявлении и исследовании древнего на-
следия этой территории. Но это только начало поиска ответов на ряд научных вопросов и прикладных проблем.
К л ю ч е в ы е с л о в а: памятники бассейна р. Вишня, объект, сооружение, жилье, хозяйственная яма, захоронения,
культура воронковидных кубков, ранний железный век, позднеримское время, пшеворская культура, княжеская доба.
Nataliia V. Voitseshchuk 1, Dmytro Yu. Pavliv 2 , Oleh M. Osaulchuk 3, Sylwester Czopek 4, Katarzyna Trybała-Zawiślak 5
1 Research associate in the Scientific and Research Centre «Rescue Archaeological Service»
of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, natawi@ukr.net
2 Research associate in the Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies
of the National Academy of Sciences of Ukraine, datamitra@gmail.com
3 Director of the Scientific and Research Centre «Rescue Archaeological Service»
of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, osaulchuk@ukr.net
4 Rector of the University of Rzeszow, sycz@archeologia.rzeszow.pl
5 Lecturer of the University of Rzeszow, Katarzyna.trybala@archeologia.rzeszow.pl
ReSeARCH Of ARCHAeOLOGICAL SITeS IN VySHNIA RIVeR BASIN IN 2014—2015
The Vyshnia River basin is one of interesting regions for the modern archaeological science because it was one of the
most important contact zones of the ancient cultures of eastern and Central europe. Archaeological sites studied in this
area are Zarichchia 4, Berehove 2, Oselia 5, Oselia 15, Khorosnytsia 6, Dernaky 4, Sarny 1, Maksymtsi 11, Myshliatychi 7,
and Kniazhyi Mist 11. They can uncover a lot of valuable material to study the development and interrelations of three
significant archaeological cultures of Central europe: Thracian Hallstatt, Lusatian and Vysotsko cultures which is of
paramount importance for determining ethnogeny of the Western Ukrainian population.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4104
The present paper is just the first attempt to summarize «without delay» the field achievements of the recent two years, as
this region within the borders of Ukraine was «a white spot» in archaeology till recently. However, now the authors can state
confidently that a breakthrough in the discovery and research of the ancient population of this territory is made. Still, this is
just a beginning of a search for answers a series of scientific questions and for solving the applied problems.
K e y w o r d s: Vyshnia, the Funnelbeaker culture, the Early Iron Age, the Late Roman period, the Przeworsk culture.
References
Gardawski A., Gassowski J. Polska starożytna i wczesno-średniowieczna. Warszawa, 1961.
Havinskyi A. Poselennia kultury liichastoho posudu v Malykh Hrybovychakh. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia
i Volyni. 2009, iss. 13, pp. 172-197.
Hupalo V. Rozvidkovi roboty v mezhyrichchi Vyshni i Rakova. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni. 2007,
iss. 11, pp. 379-386.
Hupalo V., Bulyk N. Rozvidkovi roboty v baseini r. Vyshni. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 2006, iss.
10, pp. 247-251.
Herenchuk K.I. (ed.). Pryroda Lvivskoi oblasti. Lviv: Vyshcha shkola, 1972.
Janusz B. Zabytki przedhistoryczne Galicja Wschodniej. Lwów, 1918.
Kuchera M. Keramika. Arkheolohiia Ukrainskoi SSR. Kyiv, 1986, vol. 3, pp. 446-452.
Malevskaia M. Nekotoryie istoricheskiie sviazi Novogrudka v X veke. Kratkiie soobshcheniia Instituta arkheologii AN SSSR, 1972,
iss. 129, pp. 14-20.
Makhnik J., Pavliv D., Petehyrych V. Kurhany tsentralnoi chastyny Siansko-Dnistrianskoi vysochyny. Materialy i doslidzhennia z
arkheolohii Prykarpattia i Volyni. 2009, iss. 13, pp. 198-214.
Osaulchuk O., Voitseshchuk N., Hupalo V., Pavliv D. Zvit pro rezultaty arkheolohichnykh rozvidok na terytorii Mostyskoho ta
yavorivskoho raioniv Lvivskoi oblasti u 2012 rotsi. NA NDTS «Riativna arkheolohichna sluzhba» IA NANU. Lviv, 2013.
Okhrimenko V., Skliarenko M., Okhrimenko H. Dukhovna kultura eneolitychnoho naselennia Volyni. Narysy kultury davnoi Vo-
lyni. Lutsk, 2006, pp. 101-217.
Pavliv D., Petehyrych V. Kataloh pamiatok arkheolohii u mezhyrichchi Shkla ta Strviazhu. Naukovyi arkhiv Instytutu ukrainozna-
vstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy. Rukopys. Lviv, 2004.
Pavliv D., Petehyrych V. Istoriia arkheolohichnykh doslidzhen v baseinakh richok Vyshni ta Viaru na Lvivshchyni. Naukovyi arkhiv
Instytutu ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy. Rukopys. Lviv, 2012.
Pliekhanov yu. Zvit pro rezultaty rozvidok na terytorii Mostyskoho ta yavorivskoho raioniv u 2009 rotsi. NA NDTS «Riativna
arkheolohichna sluzhba» IA NANU. Lviv, 2010.
Pliekhanov yu., Silaiev O. Zvit pro rezultaty arkheolohichnykh rozvidok na terytorii Mostyskoho ta yavorivskoho raioniv u 2011
rotsi. NA NDTS «Riativna arkheolohichna sluzhba» IA NANU. Lviv, 2012.
Pryshchepa B., Nikolchenko yu. Litopysnyi Dorohobuzh v period Kyivskoi Rusi. Do istorii naselennia Zakhidnoi Volyni v X-XII
stolittiakh. Rivne: Derzhavne redaktsiino-vydavnyche pidpryiemstvo, 1996.
Ratych O. Rezultaty doslidzhen davnioruskoho horodyshcha Zamchyska v m. Sudova Vyshnia Lvivskoi oblasti v 1957-1959 rr.
Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 1962, iss. 4, pp. 106-119.
Ratych O. Do pytannia pro roztashuvannia i oboronni sporudy drevnioruskykh horodiv Pivdenno-Zakhidnoi Rusi. Materialy i
doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 1964, iss. 5, pp. 115–129.
Ratych O. Davnioruska Vyshnia. Narysy z istorii materialnoi kultury feodalnoho zamku Pivdenno-Zakhidnoi Rusi. Naukovyi ark-
hiv Instytutu ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy. Lviv, 1968.
Rauhut L. Osadnictwo wczesnośredniowieczne w Strzyżowie, pow. Hrubieszόw. Wiadomości Archeologiczne, 1957, vol. XXIV, pp.
113-129.
Ruszkowska U. Ze studiόm nad wczesnośredniowiecznym rejonem osadniczym w Chéłmie-Bieławinie. Lubelskie Materiały Arche-
ologiczne, 1990, vol. III, pp. 79-86.
Rybicka M. Kultura pucharów lejkowatych na podkarpackich lessach. Autostrada w przeszłość, 2011, pp. 45-60.
Sytnyk O., Petehyrych V., Pavliv D., Havinskyi A., Koropetskyi R., Lukomskyi yu. Zvit pro robotu Lvivskoi arkheolohichnoi roz-
vidkovoi ekspedytsii Instytutu ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy u 2011 r. Naukovyi arkhiv Instytutu ukra-
inoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy. Rukopys. Lviv, 2012.
Tymoshchuk B. Davnioruska Bukovyna (X - persha polovyna XIV st.). Kyiv: Naukova dumka, 1982.
Włodarczak P. Chronologia grupy południowo-wschodniej kultury pucharów lejkowatych w świetle dat radiowęglowych. Idea
megalityczna w obrządku pogrzebowym kultury pucharów lejkowatych, 2006, pp. 27-66.
|