Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки

Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки

Робота присвячена зафіксованим джерелами фактам вшанування давньоруськими паломниками православних святинь Палестини та зібраним у процесі археологічних досліджень матеріальним свідченням середньовічного прочанства як соціокультурного явища. Аналізується контекст побутування перламутрового хрестика...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2018
Hauptverfasser: Готун, І.А., Казимір, О.М., Гунь, М.О., Сухонос, А.М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2018
Schriftenreihe:Археологія
Schlagworte:
Статті
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195526
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки / І.А. Готун, О.М. Казимір, М.О. Гунь, А.М. Сухонос // Археологія. — 2018. — №. 1. — С. 68–90. — Бібліогр.: 84 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-195526
record_format dspace
spelling irk-123456789-1955262023-12-05T15:24:59Z Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки Готун, І.А. Казимір, О.М. Гунь, М.О. Сухонос, А.М. Статті Робота присвячена зафіксованим джерелами фактам вшанування давньоруськими паломниками православних святинь Палестини та зібраним у процесі археологічних досліджень матеріальним свідченням середньовічного прочанства як соціокультурного явища. Аналізується контекст побутування перламутрового хрестика і західноєвропейського металевого паломницького нашивного хреста із зображенням Розп’яття Volto Santo, виявлених на селищі Ходосівка-Рославське. The Christianity provided not only adherence to certain canons in everyday life and the performance of rituals, but also the worship of religious relics which included the places related to the earthly life of the Savior. Sources reflect the visits to the Near Eastern religious centres of the members of each estate. The material evidence of these peregrinations are the encolpions and mother-of-pearl crosses. The workshop having produced these religious insignia was discovered in the crusader castle Atlit near Haifa and the objects were found in the Avtunychi and Hodosivka-Roslavske settlements. The crosses with sub-rectangular cross-section armstapering to the edge, with relief thickenings at the ends and depicting an oblique crossin the cross centre are dominated. Also the flat crosses, crosses with short wide arms, the “Latin” and leaf bearing ones, which are the further development of the original form, occurred. The items different from made in Atlit ones, as well as the find from Hodosivka could be produced in unknown site which is indicated by the material — the shell from the northern rivers. Thus it is premature to consider all finds as the pilgrimage relics. Apart from the mother-of-pearl cross the patched metal cross with the Crucifix Volto Santo (Holy Face) peculiar to West European pilgrimage was discovered in Khodosivka. The parallel for it, together with a pearl cross comes from the Turaida castle on the Baltic coast. Perhaps they reflect the possible visit to Palestine of the a Livonian who could worshiped the crucifixion of Volto Santo. As to the find from Khodosivka, it is more complicated: the northern origin of the pearl cross does not allow supposing the possibility of journey to Palestine of the owner of a cross around the Mediterranean Sea, and the ways and reasons of the coming of these relics to the site are still unclear. Христианство предусматривало не только следование определенным канонам и исполнение определенных обрядов, но и поклонение религиозным святыням, к которым относились и места, связанные с земной жизнью Спасителя. Источники отражают посещение религиозных центров Ближнего Востока лицами практически всех сословий, а материальным свидетельством странствий жителей Руси выступают энколпионы и перламутровые крестики. Мастерская по производству этих религиозных инсигний исследована в замке крестоносцев Атлит вблизи Хайфы, а сами вещи на селищах юга Руси выявлены в Автуничах и Ходосовке-Рославском. Преобладают кресты с сужающимися к краю, подпрямоугольными в сечении лучами, рельефно отделенными утолщениями на концах и изображением косого креста в средокрестии. Встречаются также плоские; с короткими широкими лучами; «латинские», процветшие, представляющие дальнейшее развитие начальной формы. Предметы, отличающиеся от атлитских, как и находка из Ходосовки, могли производиться в неизвестных пунктах, на что указывает изготовление последней из моллюска, распространенного в северных реках, поэтому отнесение всех находок к реликвиям паломников в Святую землю кажется преждевременным. Помимо перламутрового креста, в Ходосовке обнаружен свойственный западноевропейскому пилигримажу нашивной металлический с Распятием Volto Santo (Святой Лик). Аналогия ему вместе с крестиком из перламутра происходит из Латвии и может отражать посещения Палестины ливонцем, поклонившимся распятию Volto Santo. С ходосовской находкой сложнее: северное происхождение крестика из перламутра не позволяет рассматривать путешествие жителя селища в Палестину вокруг Средиземного моря, поэтому пути и причины попадания реликвий на памятник остаются невыясненными. 2018 Article Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки / І.А. Готун, О.М. Казимір, М.О. Гунь, А.М. Сухонос // Археологія. — 2018. — №. 1. — С. 68–90. — Бібліогр.: 84 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195526 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Готун, І.А.
Казимір, О.М.
Гунь, М.О.
Сухонос, А.М.
Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки
Археологія
description Робота присвячена зафіксованим джерелами фактам вшанування давньоруськими паломниками православних святинь Палестини та зібраним у процесі археологічних досліджень матеріальним свідченням середньовічного прочанства як соціокультурного явища. Аналізується контекст побутування перламутрового хрестика і західноєвропейського металевого паломницького нашивного хреста із зображенням Розп’яття Volto Santo, виявлених на селищі Ходосівка-Рославське.
format Article
author Готун, І.А.
Казимір, О.М.
Гунь, М.О.
Сухонос, А.М.
author_facet Готун, І.А.
Казимір, О.М.
Гунь, М.О.
Сухонос, А.М.
author_sort Готун, І.А.
title Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки
title_short Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки
title_full Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки
title_fullStr Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки
title_full_unstemmed Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки
title_sort середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з ходосівки
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2018
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195526
citation_txt Середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з Ходосівки / І.А. Готун, О.М. Казимір, М.О. Гунь, А.М. Сухонос // Археологія. — 2018. — №. 1. — С. 68–90. — Бібліогр.: 84 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT gotunía serednʹovíčnehristiânsʹkepalomnictvoídvíznahídkizhodosívki
AT kazimírom serednʹovíčnehristiânsʹkepalomnictvoídvíznahídkizhodosívki
AT gunʹmo serednʹovíčnehristiânsʹkepalomnictvoídvíznahídkizhodosívki
AT suhonosam serednʹovíčnehristiânsʹkepalomnictvoídvíznahídkizhodosívki
first_indexed 2025-07-16T23:37:58Z
last_indexed 2025-07-16T23:37:58Z
_version_ 1837848678820216832
fulltext ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 168 © І.А. Готун, о.М. КАзиМІр, М.о. Гунь, А.М. СухоноС, 2018 І.А. Готун, О.М. Казимір, М.О. Гунь, А.М. Сухонос * СЕРЕДНЬОВІЧНЕ ХРИСТИЯНСЬКЕ ПАЛОМНИЦТВО І ДВІ ЗНАХІДКИ З ХОДОСІВКИ 1 уДК: [904.26:247.1](477.41)«653» * Готун Ігор Анатолійович — кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу давньорусь­ кої та середньовічної археології Інституту археології нАну, ihor_hotun@iananu.org.ua КАзиМІр олександр Миколайович — молодший науковий співробітник відділу давньоруської та се­ редньовічної археології Інституту археології нАну, oleksandr_kazymir@iananu.org.ua Гунь Мар’яна олександрівна — співробітник Пів­ нічної постійнодіючої експедиції Інституту археоло­ гії нАну, аспірантка кафедри археології та музеє­ знавства Київського національного університету ім. тараса Шевченка, gunmaryana@meta.ua СухоноС Андрій Михайлович — лаборант Північ­ ної постійнодіючої експедиції Інституту археології нАну, andreyarh@i.ua Робота1 присвячена зафіксованим джерелами фактам вшанування давньоруськими паломниками православних святинь Палестини та зібраним у процесі археологічних досліджень матеріальним свідченням середньовічного прочанства як соціокультурного явища. Аналізується контекст побутування перламутрового хрестика і за- хідноєвропейського металевого паломницького нашивно- го хреста із зображенням Розп’яття Volto Santo, виявле- них на селищі Ходосівка-Рославське. К л ю ч о в і с л о в а : середньовічне паломництво, Свята земля, західноєвропейський пілігримаж, прочанські релік- вії, перламутрові хрестики, нашивні металеві емблеми, Розп’яття Volto Santo, поселення Ходосівка-Рославське запропоноване свого часу Й. хейзінгою ви­ значення середньовіччя: «Життя було про- низане релігією до такої міри, що виникала по- стійна загроза зникнення відстані між земним і духовним. І якщо, з одного боку, в святі миттє- вості все у повсякденному житті присвячуєть- ся вищому, — з іншого боку, священне постійно тоне у повсякденному через неминуче змішування з буденністю» (хейзинга 1988, с. 170), — дав­ но стало хрестоматійним і не раз наводилось для характеристики духовної сфери означеної доби. І хоч головною рисою релігійної свідо­ 1 Автори щиро вдячні співробітникам експедиції В. Качуренку, С. Кирпі, Д. Ковкуну, т. Лозниці та Д. Шахраю за допомогу, надану при підготовці мате­ ріалів до публікації. мості східних слов’ян, як довели фахівці, ста­ ло поєднання і взаємопроникнення постулатів ортодоксального християнства і традицій міс­ цевого язичництва, що привело до синкретиз­ му вказаних вірувань і яскравого прояву цього явища як у народній, так і в елітарній культурі, добре відображеному в широко практиковано­ му «Бога люби, але й чорта не гніви» (зеленин 1991, с. 411; Моця 2001, с. 787 та ін.), результа­ ти розкопок дозволяють стверджувати, що па­ нівною ідеологією населення русі було христи­ янство. А останнє передбачало не лише дотри­ мання певних обрядів, а й відвідання духовних осередків, включаючи вшанування пов’язаних із земним життям Спасителя місць у Палести­ ні. Виявлені під час вивчення сільської округи Києва недавні знахідки зумовлюють необхід­ ність більш детального розгляду соціокультур­ ного явища середньовічного прочанства. Свідчення відвідання населенням русі пра­ вославних святинь досить численні, і якщо у давньоруському літописанні XI — початку XII ст. згадки Єрусалима, Палестини, Сирії зведені до літературних ремінісценцій візан­ тійських джерел, то в період хрестових похо­ дів, тобто між першим із них у 2­ій пол. 90­х рр. XI ст. та 1204 р., коли у результаті четверто­ го було захоплено Константинополь, кіль­ кість і характер відомостей про Святу землю та вихідців з русі на її теренах відчутно зрос­ тає і конкретизується (назаренко 2001, с. 617, 618): для періоду з XI до XVII ст. відомо більше 70 «ходінь» до православних святинь (зайцев 2015а, с. 60). Виняток для раннього етапу, на чому вже не раз акцентовано, становить не­ сторове «Житіє преп. Феодосія Печерського» зі згадками відвідання Єрусалиму першим ігу­ меном київського монастиря св. Дмитрія Вар­ лаамом і зустрічі в Курську юного Феодосія з паломниками зі святих місць, які хотіли зно­ ву йти у Святу землю (Абрамович 1991, с. 24, 44). християнським центрам Палестини від­ давали шану і особи, що перебували на доволі високих щаблях світської та духовної ієрархії, і вихідці із нижчих соціальних груп (зайцев 2015б, с. 14 та ін.). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 1 69 Яскравим прикладом паломництва пред­ ставників суспільної верхівки фахівці вважа­ ють пов’язану з монастирем святого велико­ мученика й цілителя Пантелеймона в Кель­ ні датовану початком XII ст. пам’ятку «Чудо св. Пантелеймона про короля харальда», де згадано подорож до Єрусалима дружини Во­ лодимира Мономаха королеви Гіди і бажання здійснити те ж саме з боку харальда (Мстис­ лава) — їх старшого сина. Київська княгиня не просто відвідала Палестину, а й завершила там свій земний шлях, та вона — не єдина пред­ ставниця руського княжого дому, що знайшла останній притулок у Святій землі. Більш відо­ ма полоцька княжна Єфросинія, з часом ігуме­ ня заснованою нею монастиря, що на початку 2­ої пол. XII ст. перебувала в Єрусалимі з бра­ том Давидом і сестрою Євпраксією. Скоріше до панівної верстви слід віднести і ототожне­ ного з посадником Пскова, а потім — новго­ рода Мирославом Гурятиничем знатного нов­ городця, який прислав «дошку кінечну Гроба Господня», що Київський літопис засвідчує під 1133/34 р. (назаренко 2001, с. 629, 631—633). хоч, за спостереженнями дослідників, на­ вряд чи доводиться сумніватись, що практика паломництва насправді була дещо ширшою, і далеко не все, що відбувалось, потрапило на сторінки вцілілих пам’яток давньої писемнос­ ті, але зрозуміло, що відвідання Святої зем­ лі представниками правлячої династії, інфор­ мація про які не дійшла до наших днів, теж здійснювались нечасто. Дещо більше свідчень вціліло щодо перебування у межах вказано­ го православного осередку духівництва Київ­ ської русі: крім вже згаданих, це також «Житіє і ходіння Данила, руської землі ігумена», «По­ вість про подорож новгородського архієписко­ пи св. Іллі (в схимі Іоанна) на бісі в Єрусалим», опис Константинополя, Єрусалима й Афо­ ну дияконом Ігнатієм Смоляніновим XIV ст., акцентування на попі русині Леонтії, який до Єрусалиму пішим ходив, що згадано також не­ одноразово (назаренко 1999, с. 182—191; 2001, с. 628—640; Божко 2014, с. 105). Ще більше даних збереглось про паломни­ цтво в Єрусалим простого населення. Це і вже названі «странники», які зустрілись юному Фе­ одосію, і згадка «сорока калік» із новгорода, які відвідали Гроб Господній в 1163/64 р., і від­ несення паломників до юрисдикції архієрей­ ського суду «уставом князя Володимира про десятини і суди церковні», і включення про­ чан до числа питань новгородському єпископу нифонту (Мусин 1999, с. 92; назаренко 1999, с. 179—183; 2001, с. 622—636). Суттєво, що пер­ ламутрові хрестики паломників у Пскові похо­ дять з території дворів заможної частини по­ садського населення XII ст. (Колпакова 2007, с. 11, 12, 16), представникам міської еліти пілі­ гримаж був властивим і в звенигороді (Гупало 2017, с. 122), хоч новгородські знахідки речей прочан пов’язані з перебуванням у Палестині осіб духовного стану (Мусин 1999, с. 96), та й в інших пунктах подібні предмети часто тяжіють до сакральних ділянок, а саме культових спо­ руд чи поховальних комплексів. результатом зростання інтересу до святих місць Палестини і пожвавлення відвідування її давньоруським населенням постає утворення на Святій землі в епоху хрестових походів руської богородичної обителі, яку «Житіє» Єфросинії Полоцької називає пунктом перебування святої (назаренко 2001, с. 633, 634; Житенев 2014). на тісні зв’язки русі з Близьким Сходом вказує також наявність у чернігівського князя­ інока Миколи Святоші «лічця­сурянина», тоб­ то лікаря­сирійця, про подорожі в регіон свід­ чать скандинавські саги та інші джерела, для кінця XIII — XIV ст. відомі хрести­релікварії з написом про вміщені до них святині з Палести­ ни. непрямими доказами обізнаності населен­ ня русі з Палестиною вважають виготовлення тут іконок із зображенням Гробу Господнього, а традицію доставки своєрідних релігійних ін­ сигній ілюструють речі з новгорода, пов’язані з перебуванням певної особи у місці поклонін­ ня мощам великомученика Димитрія у Візан­ тії (Мусин 1999, с. 92—100; 2007, с. 156—160, рис. 7, 3; назаренко 1999, с. 191; 2001, с. 641, 642; Bak 2012). Свідченням зв’язків з Близьким Сходом у східнохристиянському світі зага­ лом і на русі зокрема, виступають також осно­ вні категорії реліквій паломників: енколпіони і перламутрові натільні хрестики (Корзухина 1958, с. 132; Пескова 1997; Мусин 2009б, с. 223; Майко 2017, с. 95 та ін.). хрестики та образки з перламутру і зараз привозять зі Святої землі та Афону (Мусин 1999б, с. 96; Колпакова 2005, с. 144) і традиція доставки з названих пунктів творів церковного декоративно­прикладного мистецтва проіснувала досить довго, тому в музеях зібрано значну кількість напрестольних хрестів і іконок, дарохранительниць і ікон, на­ тільних хрестиків і образків, датованих пере­ важно кін. XVIII — поч. XX ст., хоч у їх числі відомі й давніші вироби, на що вже зверталась увага, як і на досить пізні перламутрові речі, що траплялись при археологічних дослідженнях (Готун 2017а, с. 114). Майстерня, де виготов­ ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 170 ляли хрестики з перламутру, вивчена поблизу хайфи у франкській портовій фортеці Атліт, яку також називали замком паломників, а ви­ роби з неї виявлені при розкопках херсонеса, Смоленська, звенигорода, Автуничів, новго­ рода, Пскова (Мусин 2009б, с. 223). І хоч цих знахідок за весь період археологічних робіт зі­ брано мізерно мало, в літературі наявні згадки про їх фіксацію також у Старій рязані, Ізяславі, Судаку, на Дівич­горі біля Сахнівки, в турайді і ризі, на низці пунктів туреччини. Представлені вони, хоч і без чіткої атрибуції й хронологічної прив’язки, і в європейських музеях, щоправ­ да, за відсутності інформації стосовно їх фікса­ ції в культурних нашаруваннях західної Євро­ пи. Існує думка, що там речі не набули поши­ рення, ймовірно, у зв’язку з призначенням для православних прочан зі Сходу (Мусин 1999, с. 96, 97; 2006, с 218, ил. 10, рис. 36, 37; 2009а, с. 242—245, рис. 5—7; 2010, с. 221—225; Musin 2010, p. 20—22, fig. 5; Колпакова 2002, с. 28; 2005, с. 144; 2007, с. 11; Спиргис 2017, с. 561— 564, 569, рис. 10). загалом же розповсюдження предметів особистого благочестя з перламутру дослідники вважають наслідком доступності східносередземноморських територій у резуль­ таті хрестових походів (Kvinto 1995, с. 103; на­ заренко 1999, с. 184 та ін.). огляд літератури дозволяє констатувати фіксацію ще кількох таких виробів, на що вже зверталась увага (Готун 2017а, с. 112, 113). так, в публікаціях названо знахідки з Чернігова та го­ родища Ляшківці (Коваленко 2006, с. 91), хоча, за даними о.М. Веремейчик, у другому випадку у звіті йдеться про фрагмент хрестика зі слан­ цю (Веремейчик 2010, с. 349). Предмет з пер­ ламутру згаданий і щодо райковецького горо­ дища (Гончаров 1950, табл. XXII, 10). Перегляд джерел, де фігурують ці речі, дозволяє вислови­ ти припущення щодо здогадно більшого числа означених виробів і на вже названих пам’ятках: зображення у Держкаталозі Музейного фонду рФ хрестика XIII ст. з новгородського держав­ ного об’єднаного музею­заповідника суттєво відрізняється від наведених о.Є. Мусіним чо­ тирьох речей з новгорода (2010, с. 222, рис. 46, 1—4). Два паломницькі перламутрові хрестики відомі у Старій рязані (Милованов 2010, с. 18, 24). Дев’ять таких знахідок виявлені в Суда­ ку (Майко 2007, с. 207, 208, 235, 238, рис. 130, 9, 140, 2, 151, 8; 2017, с. 96, 98, 99, рис. 1, 1—9; Майко, Джанов, Фарбей 2009, с. 194; 2010, с. 274), дві названі серед інвентарю похован­ ня поруч Десятинної церкви у Києві (хвой­ ка 2006, с. 185), одна знайдена в Батурині у за­ повненні об’єкта XII — сер. XIII ст. 2 (Ситий та ін. 1997/130, с. 90, 213, рис. 90, 14; Дем’яненко 2011, с. 137). Перламутровий хрестик, як пред­ мет візантійської культурної традиції, зберіга­ ється у Метрополітен­музеї у нью­Йорку, ін­ ший, як візантійська річ з приватного зібрання, нещодавно фігурував на одному з антикварних аукціонів. з цією групою знахідок слід згадати й різьблені з перламутру іконки із зображенням Богородиці знамення і трійці та фігури хрис­ та між ними із загорського музею і св. Кос­ тянтина та олени під масивним чотирикінце­ вим хрестом з римгорського городища на Пів­ нічному Кавказі, віднесені до речей, ймовірно зроблених у Святій землі, хоча друга, на думку дослідників, може репрезентувати і витвір май­ стерні X—XII ст. одного із візантійських міст Малої Азії (Шевченко, Богомазова 2006, с. 223; Малахов 2011, с. 45—57). Вже зверталась увага (Готун 2017а, с. 114— 120), що більшість згаданих виробів має рів­ нокінцеву форму, розміри біля 20 × 15 мм, хоч наводилися й інші параметри (19,5 × 20,7 мм, 24,5 × 22,3 мм та ін.), рельєфно відділені зао­ круглені підтрикутні завершення кінців, ква­ дратне середохрестя з прокресленим діаго­ нальним хрестом, овальні чи підпрямокутні/ підквадратні у перетині рамена. Центр міг бути і чистим або нести зображення порожнього чи заповненого косою решіткою ромба і косої ре­ шітки без обрамлення (які могли походити від того ж косого хреста, виконаного паралельни­ ми лініями), що дозволяє вбачати дещо спіль­ не з аналогічно оздобленими хрестоподібними підвісками з числа інвентарю одного із салтів­ ських могильників басейну Сіверського Дінця, де частина похованих, на думку дослідників, була знайома з християнським віровченням (Аксенов 2003, с. 139—141, рис. 3—5). Відзна­ чено й випадки декорування циркульним орна­ ментом біля звуженого трикутного завершен­ ня променів, що має аналогії серед ставрогра­ фічних пам’яток Візантії. Специфічну форму разом з наявністю косого хреста в середохрес­ ті вважають настільки визначальною ознакою, що старорязанську перламутрову річ з огляду на відмінності віднесли до місцевих реплік, а оформлені аналогічно бурштинові із Суздаля, Пскова та Судака — до імітацій цих престиж­ них паломницьких реліквій (Мусин 1999, с. 96, 97; 2009б, с. 223; 2010, с. 221—224; Колпакова 2 Автори щиро вдячні Ю.М. Ситому за дозвіл скорис­ татись неопублікованим матеріалом і надані кон­ сультації щодо вказаної знахідки. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 1 71 2005, с. 144; Мусин, Петров 2006, с. 12; Майко 2017, с. 96, 99, рис. 1, 10). на думку фахівців, хрестики з потовщеними і загостреними кін­ цями — намагання передати символ Кувіклії над Гробом Господнім; саме такі вироби — най­ більше поширені і їх хронологія не виходить за межі XII — кін. XIII чи поч. XIV ст. Плаский варіант речей цієї іконографії вважають різ­ новидом попередніх, а зображення в середох­ ресті виробів цих двох підгруп косого хреста, як і на інших речах з розп’яттям, могло сим­ волізувати хрест­вузол чи «Соломонів хрест», або ж відображати прив’язування тіла до хрес­ та чи мати значення монограми імені ХРИС- ТОС. зазначалось, що певні перламутрові па­ ломницькі хрестики зумовили виникнення їх бронзових наслідувань з кульками на кінцях і квадратним середохрестям, кам’яні формочки для для виготовлення яких відомі на русі й у Палестині (Мусин 1999, с. 97; 2010, с. 236, 237, рис. 68; Спиргис 2017, с. 566—579, рис. 8, 4; 11, 7, 8; Малахов 2013, с. 185; Колпакова, Костю­ Рис. 1. об’ємні та пласкі перламутрові хрестики звичної (1—13, 15—17, 20—22, 24, 25, 39), дещо видозміненої (14, 18, 19, 23, 28—33) і розвиненої форми (26, 27, 36—38) та індивіду­ альних обрисів (34, 35, 40, 41) з райковецького городища (1) за В.К. Гончаровим, Смолен­ ська (2, 9), Ізяславля (38), фортеці Аланія в туреччині (26), монастиря Алахан у Малій Азії (37), колекцій Археологічних музеїв у Ізмірі (5) та Мюнхені (11, 27, 30, 31, 35) за о.Є. Му­ сіним, новгорода (3, 41) й замку Атліт (4, 6, 10) за о.Є. Мусіним та (відповідно, 36 і 14, 29) за о.Є. Мусіним і р. Спіргісом, Судака (7, 12, 17, 19, 21, 22, 24, 25, 33, 39) за В.В. Майком, звенигорода (8) за І.П. русановою і Б.о. тимощуком та о.Є. Мусіним, Пскова за Г.П. Гроз­ діловим і Ю.В. Колпаковою (13) та Ю.В. Колпаковою і о.Є. Мусіним (20), риги (16) і ту­ райди (23) за р. Спіргісом, херсонеса (18) за Л.о. Голофаст і С.Г. рижовим, Старої рязані (34) за Л.А. Бєляєвим і о.Є. Мусіним, Батурина (40) за Ю. Ситим, о. Васютою, В. Кова­ ленком та ін., приватної колекції (15) та Музею мистецтв Метрополітен (28) у нью­Йорку і ходосівки­рославського (32) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 172 чук 2016, с. 136, 138, рис. 1, 4) і навіть пропону­ валось всі зведені н.Г. недошівіною до датова­ ної XI—XII ст. групи «з пухкими кінцями» (ни­ колаева, недошивина 1997, с. 349, табл. 103, 22) кулькокінцеві (з кулястими (булавоподіб­ ними) завершеннями променів) хрестики вва­ жати похідними від близькосхідних (Колпако­ ва, Костючук 2016, с. 138). однак, при візуаль­ ній схожості окремих предметів з цієї групи на перламутрові зразки, загальна хронологія всіх названих металевих виробів відчутно випе­ реджує час активного відвідання Святої землі давньоруською людністю, відповідно копіями перламутрових паломницьких хрестиків обе­ режно можна вважати лише частину означе­ них знахідок. таким чином, весь доступний за публікаці­ ями масив перламутрових хрестиків зводиться до кількох підгруп. одна з них (рис. 1, 1—13, 15—17, 20—22, 24, 25, 39) 3 представлена опи­ саною вище формою і різниться між собою особливостями використаної сировини, інди­ відуальними рисами виготовлення та станом збереження предмета. Спроба виділення се­ ред них різних типів, як було запропоновано стосовно дев’яти речей із Судака (Майко 2017, с. 98), на наш погляд, відображає лише назва­ ні відмінності та знайомство автора публікації знахідок з класифікаційно­типологічним ме­ тодом. Частина репрезентує певний розвиток початкової форми, хоч, можливо, слугує лише різновидом останньої, і характеризується на­ несенням косого хреста в середохресті без об­ рамлення або кількома паралельними лінія­ ми — до утворення косої решітки, заміни його ромбом, іншим чи ретельнішим оформлен­ ням, появою фігурних виступів у середохрес­ ті та на лопатях (рис. 1, 14, 18, 19, 23, 28—30), 3 тут і далі зображення частини речей на цитованих ресурсах не масштабовані, посилання на джерела їх запозичення див.: Готун, 2017а. більш спрощеним виконанням (рис. 1, 31—33), невластивим решті формуванням середохрес­ тя, променів і потовщень, як на одному із нов­ городських хрестиків тощо (рис. 1, 36), при­ чому чітку грань між віднесеними до різних груп виробами іноді встановити досить важ­ ко, оскільки окремі знахідки виступають сво­ єрідним перехідним варіантом, як хрестики з Атліта й Судака (рис. 1, 6, 21, 22) відносно на­ званого виробу з новгорода; інші демонстру­ ють подальше вдосконалення, як речі з форте­ ці Аланія та музею в Мюнхені (рис. 1, 26, 27). Простежені випадки і наступного розвитку зо­ внішніх обрисів, збільшення кількості кінців (рис. 1, 36—38) тощо. нарешті, кілька предме­ тів мають індивідуальну форму і суттєво відріз­ няються від інших (рис. 1, 34, 35). окремі зна­ хідки можуть бути звичайними виробами, що втратили характерні риси через умови збері­ гання (рис. 1, 39, 41), як одна з судацьких, на завершеннях променів якої вгадуються типові потовщення, інші цілком самодостатні, як річ з Археологічного музею в Мюнхені (рис. 1, 30) і предмет з Батурина (рис. 1, 40). окремої уваги заслуговує знахідка з сели­ ща ходосівка­рославське, одразу після фікса­ ції віднесена до ймовірних паломницьких ре­ ліквій зі Святої землі, а більш детально оха­ рактеризована в окремій статті (Готун 2017а, с. 118, 124, іл. 1, 2). річ із розшарованої тонкої пластини крихкого перламутру рівнокінцева з втраченим верхнім краєм, необрамленим ко­ сим хрестом, прокресленим тонким знаряддям з лицьового боку середохрестя, з трикутним завершенням рамен. Її розміри — 20 × 18 мм за товщини 3,0 мм (насправді ці показники були дещо більшими) і ширини променів 7,0— 8,0 мм (рис. 1, 32; 2, 2). оскільки виріб похо­ див з шару, його побутування можна визначи­ ти у межах рубежу XI—XII — 1­ої пол. XIV ст. незначна товщина зближує предмет з речами із Пскова, замку Атліт, виробами з Археологіч­ ного музею Мюнхена й новгородського запо­ відника з Держкаталогу Музейного фонду рФ, хоч вони мають і відмінні риси. Д. б. н. В.В. Ані­ стратенком 4 (Інститут зоології ім. І.І. Шмаль­ гаузена нАну) констатовано, що тонкошарова текстура і світло­синьо­зеленувата іридизація (переливчасте виблискування) деяких ділянок знахідки найімовірнішою сировиною для ви­ 4 Користуючись нагодою, висловлюємо щиру вдяч­ ність шановному Віталію Вячеславовичу за опрацю­ вання знахідки та надання висновків, що суттєво до­ помагають встановленню історичного контексту її побутування. Рис. 2. Фото лицьового і зворотного боку і прорисовка загального вигляду й профілю перламутрових хрестиків з поселень Автуничі (1) та ходосівка­рославське (2) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 1 73 готовлення останньої дозволяють вважати че­ репашку Margaritifera margaritifera (Linnaeus, 1758) — прісноводних двостулкових молюсків родини Margaritiferidae, які й донедавна слугу­ вали об’єктом перлинного промислу. зараз аре­ ал M. margaritifera обмежений холодними чис­ тими річками Півночі Європи (Північ росії, Фінляндія та деякі інші райони), а в недавній історичний час молюск мешкав також у водо­ ймах басейну оз. Ільмень і на Валдайській ви­ сочині. Джерела відзначають поширення виду і в річках атлантичного узбережжя північного сходу США та східного берега Канади — від ньюфаундленда до штату Делавер і, що у ви­ падку із річчю з ходосівки більш суттєво, річ­ ках та струмках західної Європи — до Альп на півдні, включаючи Великобританію й Ірлан­ дію, а також у водоймах Білорусі та країн Бал­ тії. В межах україни, за даними фахівців, озна­ чений молюск в історичний час поширення не мав (Корнюшин 2002, с. 21). Прикметно, що додатковим аргументом саме морського похо­ дження ризької знахідки слугувала відсутність марганцю у складу аргоніту використаної для її виготовлення мушлі (Спиргис 1917, с. 563). Водночас, аналіз структури виробу з ходосів­ ки, здійснений в Інституті археології нАну к. і. н. т.Ю. Гошко на рентгенофлюорисцент­ ному спектрометрі СЕр­01 продемонстрував доволі низькі значення цього показника — від­ повідно, 0,016 та 0,018 % у названого хрестика і стулки мідії їстівної, підібраної у наш час на чорноморському узбережжі в татарбунарсько­ му р­ні одеської обл., дещо вищі — 0,048 та 0,073 % — у викопних черепашок каурі й Unio, що походять з матеріалів досліджень експеди­ ції багатошарових пунктів у Софіївській Бор­ щагівці та Гребенях на Київщині, та значно вищий — 0,353 % — у панциру устриці теж з берега Чорного моря на одещині. Контроль­ не вивчення речі з ходосівки на спектроме­ трі ElvaX також засвідчило низьку концентра­ цію MnO: 0,003 ± 0,004 % 5. Відтак, визначен­ ня походження перламутрових виробів за їх мікроструктурними характеристиками вима­ гає залучення більшого масиву даних стосов­ но хімічного складу аргоніту обраних для виго­ товлення цих речей молюсків. До наступної групи належать хрестики пе­ реважно з широкими і короткими раменами, один з яких теж походить з пам’ятки сільсько­ 5 Автори щиро вдячні шановній тетяні Юріївні за опрацювання матеріалів і надані висновки, що сут­ тєво сприяють інтерпретації знахідки. го типу — селища Автуничі. річ неодноразово згадувалась, у т. ч. і в контексті циркумпонтій­ ських зв’язків (Готун 2017а, с. 116, 124, іл. 1, 1 та ін.), та питання її інтерпретації остаточно не вирішене. розміри предмета — 27 × 23—24 мм за товщини до 3,5 мм, його кінці завширшки 14—16 мм короткі, верхній має канал отвору ді­ аметром 2,0 мм, знахідка пласка і дещо викрив­ лена відповідно формі раковини. на лицьовому боці речі прошліфоване (?) частково втрачене за час зберігання, але зафіксоване при вияв­ ленні, неглибоке, хоч ширше, ніж у описаних речей, зображення встановленого на підква­ дратну основу з кружечком (символ Голгофи і голови Адама біля її підніжжя) восьмипроме­ невого хреста з видовженими нижніми і корот­ шими верхніми променями (рис. 2, 1; 3, 1). за даними к. б. н. о.В. Корнюшина (Інститут зо­ ології ім. І.І. Шмальгаузена нАну), для виго­ товлення виробу використано стулку раковини устриці Ostrea sp., ареал існування якої — Чорне та Середземне моря і Антарктика. нанесення різних варіантів символіки Гол­ гофи (прокреслені написи, «т»­подібні хрести, знаряддя страстей) відомі на серії речей з каме­ ню й бурштину з Ізборська і Пскова, але біль­ шість із них датується XV—XVI ст., а традиція зображень з прикметним стилізованим вось­ микінцевим хрестом на Голгофі властива піз­ ньому Середньовіччю і відома на русі з XV ст. чи дещо більш ранніх часів, хоч у Пскові від­ значена загальна культурна інерція у поширен­ ня речей особистого благочестя. Лише в шарах 2­ої чв. XV ст. відомі окремі екземпляри хрес­ тів з символікою Голгофи і у новгороді (Мусин 2010, с. 239—245, 253—255, рис. 84 та ін.). та­ Рис. 3. Широкораменні перламутрові хрестики з Ав­ туничів (1), Цесіса (2) і Пскова (4, 5) за р. Спіргі­ сом і новгорода чи його околиць (3) за даними сай­ ту новгородського державного об’єднаного музею­ заповідника — схематична прорисовка по фото та «латинські» з Курська (6) за В.С. Птіциним і новго­ рода за о.Є. Мусіним (7) та новгорода чи його око­ лиць за даними сайту новгородського державного об’єднаного музею­заповідника — схематична прори­ совка по фото (8). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 174 ким чином, значна хронологічна різниця й іко­ нографічні відмінності не дозволяють залучати такі знахідки як повні аналогії речі з Автуни­ чів, де життя припиняється до нашестя мон­ голів. Спроба проведення вказаних аналогій за подібністю форми і завдяки символам Голгофи (Спиргис 2017, с. 571—573, рис. 12, 3—7) здій­ снена при пошуках шляхів проникнення до ре­ гіону Балтії хрестика з голгофським символом і схожого на нього виробу з бурштину. знахідка з Цесіса (рис. 3, 2) розмірами 23,4 × 18,8 мм має окантовані невисоким бортиком широкі корот­ кі лопаті, барельєфні зображення восьмикінце­ вого хреста на однорівневій Голгофі, монограм ІС ХР («Ісус христос»), ЧР СЛ («Цар Слави» з властивою для псковсько­новгородського регі­ ону заміною «Ц» на «Ч») та слова НИКА («Пе­ ремога»), тростини з круглою губкою та спи­ са (Спиргис 2017, с. 562—565, 570—576, рис. 1, 3; 4; 5, 2; 12, 3). Схожу форму мали дві речі із Пскова (рис. 3, 4, 5), одна — з частиною зо­ браження, щоправда, прокресленого, символу Голгофи (Спиргис 2017, с. 570, 573, рис. 12, 5, 7). Дещо асиметричний перламутровий хрес­ тик з широкими раменами і недбало продряпа­ ним хрестом на однорівневій Голгофі та знаряд­ дями страстей (?) обабіч (рис. 3, 3) репрезенто­ ваний у колекції новгородського державного об’єднаного музею­заповідника; предмет по­ ходить зі зборів Л.В. Бродовського на терито­ рії новгорода чи його околиць і віднесений за­ галом до періоду XI—XVII ст. (Крест… [нГМ КП 36790/29]). хрестик із бурштину з голгоф­ ським символом датується XVI—XVII ст. і по­ ходить із замку Алуксне у Латвії, куди міг по­ трапити з московським військом, що перебува­ ло там у 1560—1582 і 1658—1661 рр. (Спиргис 2017, с. 572—576, рис. 12, 4). Подібні речі відо­ мі і в некрополях Москви (Мусин 2010, с. 254, прим. 255 та ін.), а в Переяславі рязанському у матеріалах кін. XVII — поч. XVIII ст. теж вияв­ лений фрагментований бурштиновий хрестик з короткими широкими раменами і прокресле­ ним символом Голгофи (завьялов 2013). та по­ при вказані паралелі з пізніми знахідками, ви­ сновок про приналежність автуницького виро­ бу не може бути прийнятим: деяку подібність зовнішніх рис і сюжету зображення не підтвер­ джує хронологія речі. Базованому на справед­ ливому міркуванні щодо включення в XIV ст. території розташування селища до складу Вели­ кого князівства Литовського віднесенню хрес­ тика до названої групи (Спиргис 2017, с. 572) супере чить фіксація речі у заповненні об’єкта домонгольського періоду. Суттєво, що натільні хрестики з широки­ ми й короткими лопатями на Півдні русі теж відомі серед знахідок, побутування яких при­ ходиться на часи, пізніші хронології автуниць­ кого селища: віднесений до найкращих зразків художнього різьблення по кісткових матеріа­ лах виріб цієї форми походив з розкопок Мис­ тецького Арсеналу в Києві. Фахівці вважають річ синхронною знайденій там само різьбленій іконці XV — початку XVI ст., виявленій разом з предметами XVII ст., що, як і затерта поверхня, може вказувати на тривале використання ар­ сенальського хрестика (Сергєєва 2017, с. 384, 385, рис. 5, 4). таким чином, дещо уразливим місцем за­ пропонованої р. Спіргісом доволі стрункої по­ будови стосовно хронології побутування хрес­ тиків з широкими короткими раменами ви­ явилось датування автуницької знахідки, яка належить до давньоруського періоду. Символ Голгофи на зображенні без літер та знарядь страстей з одного боку і передача восьмикін­ цевого хреста таким чином, що прямий хрест займає передній план, а косий слугує його тлом — з іншого, дозволяють припустити, що в предметі поєднано дві традиції — зображен­ ня звичного косого хреста і нанесення поверх нього символу Голгофи, причому техніка їх ви­ конання інша, як згадано, порівняно з рештою виробів з косим хрестом. Відтак, проблема по­ ходження хрестика з поселення Автуничі нара­ зі остаточно не вирішена: його форма відчут­ но відрізняється від відомих виробів зі Святої землі, хоч загалом віднесення речі до масиву реліквій паломників заперечень не викликає. один із новгородських хрестиків (Мусин 2010, с. 222, рис. 46, 4), як зауважили фахівці, має «латинську» форму (Спиргис 2017, с. 572, прим. 14), тобто обриси з рівномірно розділе­ ною навпіл горизонтальною перекладиною і непропорційною, з довшою нижньою части­ ною, вертикальною (рис. 3, 7). Варто відзначи­ ти, що схожі пропорції властиві і знахідці з Кур­ ська (Птицын 2013), виявленій у шарі 2­ої пол. XII—XIII ст. (рис. 3, 6). Суттєво, що виріб несе зображення розп’яття — новий у порівнян­ ні із декорованим середохрестям і символами Голгофи сюжет на середньовічних хрестиках із перламутру. Ще один дещо асиметричний пер­ ламутровий хрестик схожої форми, хоч з про­ порційно довшим верхнім променем (рис. 3, 8) репрезентований у колекції новгородського державного об’єднаного музею­заповідника; вказаний предмет теж походить зі зборів на те­ риторії новгорода та його округи і датований ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 1 75 загалом у межах XI—XVII ст. (Крест… [нГМ КП 36790/24]). у літературі відзначалось, що в XIV ст. крім названої майстерні різьбяра на Святій зем­ лі функціонувала ще одна — при Болгарській Патріархії у Великому тирнові, де крім мор­ ського за браком останнього обробляли і річ­ ковий перламутр: виявлено пластини з части­ нами гравірованих та барельєфних зображень (вони могли бути деталями інкрустацій культо­ вих виробів з дерева), оброблені мушлі, хрес­ тик зі складнопрофільованими трикутними розширеннями на завершеннях рамен зі стул­ ки річкового молюска (рис. 4) 6 тощо; сирови­ на, як вважають, походила з р. Янтра, на якій розташоване місто. Появу закладу пов’язують з розповсюдженням з Афону вчення ісихастів (Kvinto 1995, p. 101, 102, 105—108, fig. 7, 8; Му­ син 1999, с. 97; Колпакова 2005, с. 144), згідно якого перламутр — символ нетварного Фавор­ ського світла. Коли митрополитом Київським і всея русі в кін. XIV ст. став прихильник на­ званої течії Кіпріан, вона була поширена на північ. означена обставина породила припу­ щення, що зображення на виробі з Автуничів, маючи певні паралелі з іконографією Преоб­ раження Господнього з христограмою із раді­ альних променів, може свідчити про афонське або болгарське походження речі. наведене міркування обґрунтовували розгромом хрис­ тиянських держав у Палестині і вторгненням монголо­татар у XIII ст., які надовго усклад­ нили подорож прочан до святинь Леванту: за часів османської імперії відомі лише пере­ важно офіційні поїздки з охоронними грамо­ тами, прикладом чого слугує очолюване куп­ цем Василем Позняковим посольство до схід­ них патріархів 1558—1561 рр., яке з немалим озброєним супроводом відвідало провідні свя­ тині православ’я від Каїра до Дамаска, доста­ вило місцевим церквам значні грошові й мате­ ріальні цінності і могло спричинити появу ре­ ліквії паломника у загиблого в Цесісі ратника, пов’язаного зі штурмом замку військом Івана Грозного 1577 р. у відповідній роботі наголоше­ но на виготовленні останньої речі за канонами московського художнього ремесла, що могла спричинити участь у посольстві 1582 р. в Кон­ стантинополь і на Афон Федора — спеціаліста з виробництва хрестів (Спиргис 2017, с. 562— 566, 570, 576, рис. 1, 3; 4; 5, 2) і підкреслено, що 6 Публікація, з якої запозичена ілюстрація, масштабу не містить, але розміри виробу стають зрозумілими завдяки його розташуванню в стулці річкової мушлі. наявність реліквій паломників з кирилични­ ми написами свідчить про існування значного попиту на такі вироби, а це дає підстави при­ пустити болгарське (тирновське з сер. XIV ст.) або афонське походження всієї групи перламу­ трових хрестиків з широкими короткими ло­ патями і символами Голгофи (Спиргис 2017, с. 574—576). Водночас було вказано, що тим же Василем Позняковим у Велику Суботу біля Гробу Господнього відзначено безліч християн з далеких країн, у т. ч. і з русі, що свідчить про продовження паломницького руху і в зазначе­ ний період (Спиргис 2017, с. 575). на користь цієї точки зору свідчать і наведені вже підра­ хунки дослідників стосовно наявності більше 70 «ходінь» до святих місць православ’я, ство­ рених за період з XI до XVII ст. Відтак, широке переорієнтування про­ чан на інші центри паломництва якщо і мало місце, то не дає підстав, особливо до фіксації більшого числа відповідних артефактів, ще й з урахуванням датування знахідки з Автуни­ чів, для беззаперечного висновку про балкан­ ське походження частини хрестиків із пер­ ламутру. Слід нагадати, що у розгляді мате­ ріалів з прибалтійських земель крізь призму побутування таких реліквій загалом підкресле­ на нез’ясованість хронології автуницької речі (Спиргис 2017, с. 575). Але залучення наявних даних не дозволяє прийняти віднесення виро­ бу до періоду пізніше 2­ої пол. XIV ст. чи на­ віть XVI—XVII ст. Погоджуючись з відчутною різницею у зовнішніх обрисах знахідки з Ав­ туничів порівняно з більшістю «традиційних» предметів, варто наголосити на існуванні й ін­ ших варіантів таких речей, та й даних щодо ви­ готовлення в Болгарії хрестиків саме названої форми у доступних джерелах виявити не вда­ лось (тим більше, що думки з цього приводу зводяться переважно до посилань на цитовану вище працю Лідії Квінто). те ж саме стосуєть­ ся і виготовлення перламутрових хрестиків на Афоні, про яке для розглянутого періоду зна­ йдено дані лише щодо використання перла­ мутру у декоруванні ікон (Kvinto 1995, с. 108). Рис. 4. Великотирновський хрестик з річкової мушлі за Л. Квінто ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 176 Відтак, проблема походження хрестика з Ав­ туничів насьогодні остаточно не вирішена: він не має аналогів серед задокументованих палес­ тинських виробів, водночас докази його виго­ товлення на Балканах теж відсутні. Серед введених до наукового обігу се­ редньовічних перламутрових хрестиків — пов’язана з проживанням греко­католицької общини XVII ст. вишукана річ з Лейпалінгіса, що демонструє подальший розвиток форми предметів цього призначення. Виріб плаский, витягнутих пропорцій, з проквітлими завер­ шеннями променів, розмірами 40,2 × 21,5 мм (рис. 5, 2). у наведеному випадку проквітлий хрест символізує метаморфозу, коли внаслі­ док гріхопадіння райське Дерево пізнання до­ бра і зла стає Деревом смерті для виготовлен­ ня христового хреста, а спокутувальна кров розіп’ятого перетворює його в Дерево життя і повертає до раю, але вже не земного, а не­ бесного (Спиргис 2017, с. 562, 565—567, 570, рис. 1, 4; 6, 6). у літературі висловлено думку, що частина виявлених на русі хрестиків репрезентує твори місцевих майстрів із привезених мушель, не­ прямими доказами чого можуть слугувати об­ робка панцирів молюсків з Індійського океану у майстерні кісткоріза XV ст. у Солхаті чи ви­ готовлення бурштинових виробів з довізного сукциніту у Пскові (Спиргис 2017, с. 576). за­ уважимо, що слідів такого виробництва в ході археологічних робіт не простежено, при відо­ мих водночас випадках фіксації перламутро­ вих виробів різної культурно­хронологічної належності, що досить показово за умов зна­ йомства населення русі з річковими двостул­ ковими (Готун 2017а, с. 120). завдяки неперевершеної краси переливам, вироби з перламутру посідають доволі відчут­ не місце серед витворів різних культурних тра­ дицій, і культова пластика християн винятку в цьому відношенні не становить. Як згада­ но, вона не обмежена середньовічними хрес­ тиками описаних форм: прикладом слугують єгипетський виріб ранньовізантійської куль­ турної традиції VI—VII ст. (рис. 5, 1) з фондів Британського музею 7 (Pectoral 2017), північ­ ноамериканський іспанського колоніального стилю XIX ст. (рис. 5, 3) з колекції Д. Карваль­ йо, Каліфорнія (Shell), речі XVIII ст. (рис. 5, 4) з виставки у Меморіальному будинку­музеї ім. Д.І. Яворницького в Дніпрі (Динец 2013) та поч. XX ст. (рис. 5, 5) з Музею антропології і етнографії ім. Петра Великого рАн (Ермолин 2013, с. 228—230, рис. 2—5), сучасні предмети (рис. 5, 6, 7) з Єрусалиму (Спиргис 2017, с. 571, рис. 11, 5) та ін. Вже доводилось акцентувати на ролі при­ родничо­наукових методів досліджень у ви­ вченні охарактеризованого матеріалу (Готун 2017а, с. 121, 122). за їх результатами, хрестики з Автуничів і риги виготовлені із устриці Ostrea, що в другому випадку підтвердив і рентгеноф­ лоурисцентний аналіз (Спиргис 2017, с. 563). Ареал її поширення — середземноморсько­ чорноморський басейн та Антарктика, де останню можна не розглядати з огляду на її віддаленість від пунктів поклоніння і шляхів прочан. Але якщо при невідомому місці ви­ готовлення автуницького хрестика це — лише додаткова інформація, то для ризького — до­ каз близькосхідного вектора зв’язків населен­ ня. Водночас, схожа на палестинські завдя­ ки хресту в середохресті ходосівська знахід­ ка виготовлена із скойки річкової Margaritifera margaritifera, поширеної в прісноводних водой­ 7 тут і далі певні зображення використані з дозволу їх правовласників або на ліцензійних умовах, вказаних у джерелі запозичення, що обов’язково слід врахову­ вати у випадку їх можливої републікації. Рис. 5. Перламутрові хрестики: єгипетський ранньові­ зантійської культурної традиції VII—VIII ст. з фондів Британського музею (1) за матеріалами музейного сай­ ту, північноамериканський іспанського колоніального стилю XIX ст. з колекції Д. Карвальйо, Каліфорнія (3) за П.А. Бостромом, XVIII ст. з виставки у Меморіаль­ ному будинку­музеї ім. Д.І. Яворницького в Дніпрі (4) за П. Дінецем, початку XX ст. з Музею антропології і етнографії ім. Петра Великого рАн (5) за Д.С. Єрмолі­ ним, проквітлий XVIII ст. з Лейпалінгіса (2) за р. Спір­ гісом та сучасні паломницькі предмети з Єрусалиму (6, 7) за р. Спіргісом ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 1 77 мах півночі Європи, що свідчить про можли­ вість альтернативного близькосхідному вироб­ ництва цих речей. Відтак, наявні матеріали демонструють, що до палестинських слід відносити близькосхід­ ні знахідки, та, ймовірно, більшість кримських і європейських, які, до того ж, за формою й розмірами подібні до атлітських, причому, за влучним спостереженням р. Спіргіса, похідні від об’ємних речей пласкі слід вважати одно­ типними з попередніми (Спиргис 1917, с. 568). Стосовно решти таких виробів, особливо тих, що відрізняються від названих, питання, на наш погляд, поки що відкрите. І навіть опра­ цювання речей малакологами, не завжди, як у випадку з автуницьким виробом, дає підстави для беззаперечних ідентифікацій. Слід споді­ ватись, що ця проблема буде вирішена у ході подальшого накопичення як самих знахідок, так і супутніх їм даних. Під час робіт у ходосівці зафіксовано ще одну річ, пов’язану із вшануванням прочана­ ми християнських духовних центрів. з куль­ турного шару поселення походить хрест із олов’янисто­свинцевого сплаву (?) товщиною 2,0 мм, з шириною променів 10 мм; у висоту виріб уцілів на 49 мм, у ширину — на 43 мм. Промені завершені втраченими зліва і згори парними кільцями діаметром 9 мм з отворами діаметром 2,0—3,0 мм, на лицевому боці на­ явне зображення ніби приставленого до хрес­ та розп’яття в колобії (?) з рукавами, у три­ зубій короні (тіарі (?)), з детально відображе­ ними елементами оздоблення одягу і грубими рисами бородатого й вусатого обличчя та про­ битими цвяхами долонями. Вздовж країв ниж­ нього, нижньої частини верхнього та верхньо­ го краю бічних променів наявні дрібні випуклі півкулі псевдозерні, над головою — малороз­ бірливий напис у два рядки «SVV LT…», зліва, під правою рукою — «…V…N», з протилежного боку — «SIS» (рис. 6), що стосовно інших схо­ жих виробів, про які йтиметься нижче, фахів­ ці трактують як «S[IGNVM SANCTI] VV/LTI/ LVCEN/SIS» — «знак святого лику Лукки» (Pilgrim [88.467]). Гротескно груба, навіть дещо непривабли­ ва передача у виробі розп’яття зумовила пошу­ ки хоча б стильових аналогій предмету серед енколпіонів т. зв. «скандинавської» і «сирій­ ської» груп (Готун та ін. 2016, с. 63, 64, рис. 1, 1; Готун 2017б, с. 77, рис. 5, 1) та загалом се­ ред хрестів, що накладались чи нашивались на певну основу, тим більше, що випадки їх фік­ сації в шарах Києва, Чернігова, новгорода, Володимира­Волинського, Чорнівки, фортеці Ісакча в Добруджі, поселення ханска, серед­ ньовічних пам’яток Криму та ін. — зі штиф­ тами або отворами, хоч і не однотипних речі з ходосівки, в публікаціях згадані (Корзухи­ на, Пескова 2003, с. 45, таб. 5, I.1/3; ивакин 2005, с. 289, 299, рис. 8, 20; залесская 2006, с. 128, 129, рис. 232—234; Мусин, 2006, с. 182, ил. 8; Герцен, Яшаева 2010, с. 360; Мэнуку­ Адамештеану, Полл 2010, с. 383, 384, рис. 1, 3; рябцева 2010, с. 99, 101, 105, рис. 1, 1; Сытая 2010, с. 417, 418, рис. 5, 4; Пескова, Строкова 2012, с. 155; Полочанська, Ситий 2012, с. 16; златогорський, Вашета 2013, с. 132; Малахов 2013, с. 181, 182, рис. 2, 2; Пивоваров, Ільків 2013, с. 375, рис. 1, 17; Пивоваров та ін. 2015, с. 31, 32, іл. 1, 2); до нашивних відносили і де­ які з перламутрових хрестиків, а саме староря­ занський і турайдинський (Беляев 2003, с. 497, 507, ил. 3; 2005, с. 140, рис. 34; Спиргис 2017, с. 563). у результаті, що було доволі несподіва­ ним, з’ясовано, що предмет належить до чис­ ла нашивних паломницьких знаків («pilgrim badge»), репрезентує розп’яття «Volto Santo» (Святий Лик) — знану християнську святиню (рис. 7) із розташованого на основному шляху прочан до риму собору св. Мартіна в м. Лук­ ка у тоскані (Maddocks 2006, p. 97, fig. 5) і має аналогію (рис. 8) у фортеці турайда на березі Балтики за 50 км на північний схід від риги, що експонується в музеї­заповіднику турайди (Lukas 2017; Krustiņš 2017) і знайдена, до того ж, разом з перламутровим хрестиком (Спиргис Рис. 6. Фото лицьового і зворотного бо­ ків та прорисовка нашивного палом­ ницького хрестика з селища ходосівка­ рославське ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 178 2017, с. 563, 564, 572, 574, рис. 2). Подібна річ зафіксована також у норвегії, а у західній Єв­ ропі такі знахідки непоодинокі (Lukas 2017). Для розуміння специфіки означеної речі варто звернути увагу на відмінності паломни­ цтва у християнстві східного і західного об­ ряду. Доставка тих чи інших реліквій (мощі, часточки певних речей чи споруд тощо) при­ таманна представникам обох конфесій, але, у той час, як православні, що згадано, привози­ ли з прочанських поїздок переважно своєрід­ ні особисті євлогії, середньовічна західна Єв­ ропа, де пілігримаж відігравав, певною мірою, навіть роль соціальної структуризації, виро­ била особливу культуру паломницьких інсиг­ ній, що пояснюється рисами європейського менталітету часів феодалізму з його суворою ієрархією супідрядностей і посвят, яка зна­ ходила своє втілення і у розвинутій символі­ ці. Відтак, особа, що здійснила подорож до святині, набувала своєрідної підлеглості сто­ совно останньої, певною мірою присвячува­ ла себе їй, про що й свідчила інсигнія, при­ кріплена до одягу у помітному місці; більшість із нашивок пов’язана з внутрієвропейським паломництвом (Мусин 1999, с. 95; Webb 200, p. 125; Шупляк 2011, с. 3, 12; 2013, с. 155, 163). Вважають, що у західній Європі матеріаліза­ ція феномену паломництва з культурою долу­ чення до «віддаленого сакрального» за доволі швидкої втрати релікварних функцій у певних релігійних інсигній зберігає «прикладне» ро­ зуміння символів християнства з властивим йому декоруванням зовнішніх проявів побу­ ту та розрахунком на соціальний ефект, відтак практична відсутність предметів особистого благочестя з іконографічними сюжетами у ла­ тинському культурному контексті з пріоритет­ ним поширенням хрестоподібних накладок на одяг і побутові предмети пояснюється саме вказаним явищем при тому, що персоналіс­ тичні прояви культури особистого благочестя постають тут у XIV ст., що східному християн­ ству було властиве за часів раннього середньо­ віччя (Мусин 2006, с. 199; 2009б, с. 221—223). Суттєво, що виникнення паломницьких зна­ чків стало ідеальним рішенням: беджі крім ви­ конання амулетної функції виступали доказом привабливого, а часом — і вигідного соціаль­ ного статусу, слугуючи своєрідною «охорон­ ною грамотою», що, в свою чергу, навіть по­ родило цілу інфраструктуру з їх виготовлення аж до законодавчого обмеження англійським парламентом в кінці XIV ст. масового вироб­ ництва названих речей, щодо втілення в жит­ тя якого дослідники висловлювали небезпід­ ставні сумніви (Пескова 2001, с. 121; Шупляк 2013, с. 160; Фудимова 2014, с. 284). особливості середньовічного паломництва доволі детально охарактеризовані в літерату­ рі, передусім — у цитованих працях о.Є. Му­ сіна, яким зібрано і проаналізовано основну частину східноєвропейського корпусу дже­ рел з означеної проблематики, тому відзна­ чимо лише, що значки паломників у Євро­ пі були досить поширені, їх прикладом слугу­ ють емблема із зображенням великомученика Димитрія Солунського (Pilgrim… 1999—2001; трояновский 2001, с. 45; Мусин 2007, с. 156— 160, рис. 7, 3; 2009а, с. 249, рис. 10; Musin 2010 p. 25, fig. 10; рудь 2012, с. 238, № 582) з фон­ дів новгородського державного об’єднаного музею­заповідника; віднесений до предме­ тів провінційно­візантійської культури знак з двома святими вершниками з розкопок зве­ нигорода (Свєшніков 1987, вкл.; Hupalo 2012, Рис. 7. розп’яття Volto Santo у собо­ рі св. Мартіна в м. Лукка, тоскана за х. Маддокс та ін. Рис. 8. Фото до і після реставрації та прорисовка паломницької нашив­ ки з турайди за матеріалами Музею­заповідника м. турайда та освіт­ нього центру м. рига ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 1 79 p. 602, 603, fig. 8, 2; Гупало 2017, с. 120, рис. 4) з фондів Відділу археології Інституту україноз­ навства ім. І. Крип’якевича нАну, Львів; емб­ леми зі священником з головою Іоанна хрес­ тителя й ангелами обабіч — символ відвіда­ ння Ам’єнського собору, Франція, де зберігали частку глави святого (Pilgrim… John the Baptist), з паломником перед покровителем ковалів і ювелірів св. Елігієм (Pilgrim… St. Eloi), з в’язнем перед св. Леонардом — значок храму святого з його мощами в Сен­Леонар­де­нобла, Фран­ ція (Pilgrim… St. Leonard), з апостолами Петром і Павлом — ознакою подорожі до місць покло­ ніння їм у римі (Pilgrim… St. Peter), зі страс­ тями христовими (Pilgrim… Christ’s Passion) та зі зціленими і монахом перед Богородицею з немовлям з храму Богородиці братів карме­ літів у тулузі, Франція (Pilgrim… Our Lady) з Музею Лондона; з Іоанном хрестителем з не­ відомого пункту, на думку дослідників, мож­ ливо, Сен­Жан­д’Анжелі, Франція (Pilgrim… [LON­A918A5]) з Британського музею; зі свя­ тим (Pelgrimsinsigne) з Музею Бойманса — ван Бьюнінгена в роттердамі, нідерланди; зі сце­ ною явлення Ангела жінкам­мироносицям і куполом Гроба Господнього з досліджень літо­ Рис. 9. Емблеми паломників з новгородського державного об’єднаного музею­заповідника за о.Є. Мусіним та матеріалами сайту «Археология новгорода» (1), фондів Відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича нАну, Львів за І.К. Свєшніковим та В.Д. Гу­ пало (3), Музею Лондона (4—6, 9, 16, 17), Британського музею (7), Музею Бойманса — ван Бьюнінгена в роттердамі (8) і Метрополітен­музею у нью­Йорку (12, 13) за матеріалами інтернет­ресурсів названих закладів, Археологічного музею в Гданську (11, 14, 15) за даними музейного інтернет­порталу та Б. худзінською, Державного Ермітажу (10) за А.о. Пєсковою та р. Спіргісом і з колишньої колекції Артура Форгейса (2) за матеріалами зарубіжних аук­ ціонів ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 180 писного Ізяславля 8 з Державного Ермітажу, ро­ сія (Пескова 2001, с. 113, 118, 119, ил. 3; Мусин 2009а, с. 254; Спиргис 2017, с. 568, рис. 8, 1); з кораблем зі святою урсулою та її супроводом на шляху до риму (Plakietka… [1028]), з облич­ чям Спасителя (Plakietka… [664]) та зі святим Петром (Plakietka… [1095]) з Археологічного музею у Гданську; у вигляді мушлі — символу поклоніння гробниці св. Якова у Сантьяго­де­ Компостела (Pilgrim’s… [1977.240.38]) та паль­ мової гілки — свідчення ходіння до Святої землі (Pilgrim’s… Martyr’s) з Музею мистецтв Метрополітен у нью­Йорку; із зображенням Богоматері Шартрської — найстарішої святи­ ні Богородиці на території Франції (A pewter… 8 Йдеться про городище біля Шепетівки хмельниць­ кої обл., наявні у літературі погляди щодо локаліза­ ції названого пункту не аналізуються: в контексті за­ пропонованої роботи суттєвий сам факт фіксації цієї речі на південноруській території. Lady of Chartres) з колишньої колекції Артура Форгейса, Франція (рис. 9) та ін. Серед них, що вже відзначалось, часто ви­ користовували символи хреста і розп’яття, як із сюжетом «Святий Лик» (рис. 10, 1—3, 7, 8, 11) і близькими зображеннями (рис. 10, 4, 6, 9, 10, 14), так і з іншою іконографією (рис. 10, 5, 12, 13, 16, 19, 20), репрезентовані речами з Кемб­ риджу, Музею мистецтв Метрополітен у нью­ Йорку, Музею Лондона, Громадського музею Південної Лагуни в Кьоджа, Італія, Археоло­ гічного музею в Гданську, ризниці приходу св. апостола Петра і євангеліста Марка в П’єве­ а­нієволє, Італія, колишньої колекції Арту­ ра Форгейса (1822—1878) та ін. (A pewter… a Crucifix; A pewter… Holy Face… 41 mm; A pewter… Holy Face… 47 mm; Chudzińska 2012, p. 205, 209, 210, fig. 1, 12, 13; Crocetta; Insegna; Krzyżyk [55]; Krzyżyk [567]; Medieval; Pilgrim… Christ [46.40/1]; Pilgrim… St. Wilgefortis; Pilgrim… [82.255/8]; Рис. 10. Паломницькі хрестики, ін­ терпретовані як розп’яття «Святий лик» (1—3, 8, 11), знахідки зі схожим зображенням (4, 6, 9, 14) та інші значки паломників у формі хреста (5, 7, 10, 12, 13, 15—20) з Кембріджа (10), Британ­ ського музею (18), Музею Лондона (1, 6, 8, 9, 11, 12, 14, 17), Метрополітен­ музею у нью­Йорку (20), Громадсько­ го музею Південної Лагуни в Кьоджа, Італія (4), Археологічного музею в Гданську (7, 16, 19), ризниці приходу св. апостола Петра і євангеліста Мар­ ка в П’єве­а­нієволє, Італія (13) та ко­ лишньої колекції Артура Форгейса (2, 3, 5, 15) за матеріалами відповідних інтернет­ресурсів Рис. 11. Кам’яна форма для виготов­ лення паломницьких значків із храму св. Андрія у Північному Бервіку, екс­ понована в Музеї Центру Джона Грея в хаддінгтоні, Шотландія за матеріа­ лами музейних сайту і сторінки в твіт­ тері ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 1 81 Pilgrim… [84.348/3]; Pilgrim… [85.79/2]; Pilgrim… [86.202/19]; Pilgrim… [88.467]; Pilgrim’s… [1977.240.120]; Plakietka… [56]). Емблеми палом­ ників виготовляли переважно з олова та свин­ цю, носили на капелюсі чи одязі, деякі кріпили до посоха. Британські зазвичай мали булавчасту застібку, континентальні, як правило, оснащу­ вались кільцями для пришивання; окремі хрес­ топодібні значки паломників не прикріплюва­ ли до одягу, а носили на шиї (Webb 200, p. 126 та ін.). Більшість предметів однобічні, хоч у складі колишньої колекції Артура Форгейса (A pewter… Bermondsey Abbey) відомий пілігримський зна­ чок із зображенням на обох площинах (рис. 10, 15). окремі зі знахідок, зокрема з Музею Лон­ дона та Британського музею (рис. 10, 17, 18), на думку дослідників могли бути і значками па­ ломників, і звичайними натільними хрестиками (Pilgrim… [86.17/6]; Pilgrim… [Public­9CD231]), тим більше, що предмет з Музею Лондона за своїми обрисами досить близький до емблем рицарів св. Гробу Господнього; знаками палом­ ників вважають і призначені для домашніх об­ рядів крупніші хрести. Кам’яна форма для ви­ готовлення таких виробів 9 (рис. 11) зафіксована у храмі св. Андрія, Північний Бервік і експону­ ється в Музеї Центру Джона Грея в хаддінгтоні, Шотландія (John), а виробництво емблем у фор­ мі хрестів для нашивання (рис. 12) практикують у кількох осередках і в наші дні (Croce… argento; Croce… ferro; Cross; The Holy 10). за повної від­ сутності подібних речей у східноєвропейсько­ му регіоні при фіксації знахідки в ходосівці цей варіант ідентифікації взагалі не розглядався, хоч здійснені кирилицею написи XII та XIII ст. у хра­ мах Аквітанії й окситанії (Гордин, рождествен­ ская 2016; рождественская 2016; Гордин 2017) переконливо засвідчують перебування вихідців з русі «на краю Європи», тобто значно далі, ніж Апеннінський півострів, розміщений неподалік відомих давньоруській людності Балкан. Слід зауважити, що окремі властиві захід­ ному пілігримажу предмети, а саме аналогіч­ ні половині знахідки з турайди мушлі Pecten maximus (з назвою одного з її підвидів Рecten 9 зображення речі на сайті музею не масштабоване, але в тексті вказано, що кожен зі значків мав площу близько 4,0 см. 10 Автори щиро вдячні п. Міхалу Гробельному (Spes medieval­market) та п. Стіву Міллінгхему (Steve Mil­ lingham Pewter replicas) за дозвіл скористатись зобра­ женнями їх виробів, частина з яких репрезентована й на інших інтернет­ресурсах (Badge; Holy; The holy 2017; The holy), а також наталі та Іллі Козловським за сприяння у придбанні сучасних зарубіжних копій середньовічних паломницьких емблем. jacobaeus — по­французьки: coquille de Saint­ Jacques — мушля св. Якова; інші її наймену­ вання — Pilgrim’s scallop (пілігримська муш­ ля) або la concha del Camino (мушля Доро­ ги)), які отримували при поклонінні гробниці св. Якова у Сантьяго­де­Компостела (Webb 200, p. 124; раковина 2014), відомі в Ізяславлі, звенигороді, Пересопниці, холмі, Вітебську, Старій руссі; нашивні пластинки із зображен­ ням св. Петра і Павла та сцени явлення Анге­ ла жінкам­мироносицям на тлі ротонди Гробу Господнього з висловом «Sepulcrum Domini» і релікварій з написом «Beatus Stefanus» — в Ізяс­ лавлі, звенигороді, Чермно, хоч для галицько­ волинських земель фіксацію таких речей пояс­ нювали розташованими неподалік, у Мазовії, володіннями тевтонців (Пескова 1997, с. 50; 2001, с. 114, 119, 124, ил. 1, 3, 7; Мусин 1999, с. 95; 2009а, с. 253—255, рис. 12, 13; Гупало 2011а, с. 32; 2011б, с. 408; 2017, с. 122). резуль­ татом міжкультурних контактів особливого роду фахівці разом з ізяславською вважають і раковини св. Якова, що походили з новгорода та Старої русси (Мусин 2009б, с. 223). До свід­ чень проникнення на русь елементів західно­ го пілігримажу провідні дослідники відносять і напряму не пов’язані з процесом прочанства виявлені в ході розкопок новгорода дві ікон­ ки із зображенням невідомих святих, три таких вироби зі слідами ливарного браку та поясний Рис. 12. Сучасні хрестоподібні нашивки за матеріалами Ristorum SRL (1, 2), Steve Millingham Pewter replicas (3) та Spes medieval­market (4) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 182 набір із семи схожих накладок; їх особливості дозволяють провести паралелі з присвяченими св. Миколаю датованими XIII ст. італійськи­ ми паломницькими інсигніями (Мусин 2009а, с. 254—256, табл. XX). Викладений матеріал приводить до законо­ мірної постановки питання щодо історичного контексту появи означених двох знахідок у на­ шаруваннях поселення ходосівка­рославське. у випадках з палестинськими перламутровими хрестиками дослідники одностайно пов’язують їх з відвіданням Святої землі; віднесення старо­ рязанського предмета з огляду на нестандарт­ ні форму й розміри до місцевих реплік та ви­ ділення виробів з широкими короткими раме­ нами до окремої групи слугують додатковим підтвердженням зазначеного. навіть стосовно аналогічної атлітським ризької речі наголошу­ валось на її фіксації у місці концентрації матері­ алів східного походження, де мешкало засвідче­ не джерелами слов’янське населення (Спиргис 2017, с. 562). західноєвропейські реліквії па­ ломників на згаданих пунктах півдня русі пояс­ нюють сусідством з хрестоносцями. Поєднання перламутрового хрестика і половинки палом­ ницької мушлі із Сантьяго­де­Компостела в турайді також ув’язується з особливостями па­ ломницького руху, оскільки місцеве орденське населення могло як відвіду вати латинські свя­ тині тоскани, так і перебувати в епоху хресто­ вих походів у Святій землі, наприклад, під час поїздки магістра провінції на вибори великого магістра, де мало б скористатись шансом вкло­ нитись Гробу Господньому. та й на західному шляху до Палестини, що пролягав вздовж Се­ редземного моря і далі через Гібралтар, відвідан­ ня собору з розп’яттям Volto Santo було б цілком закономірним (Спиргис 2017, с. 564, 572, 574). Поєднання атлітського виробу з тосканським у нашаруваннях ходосівки логічно пояснити ви­ бором саме західного маршруту, що могли ви­ кликати небезпека після нашестя Батия на шля­ ху через Кавказ і Сирію, бажання відвідати й Афон з Константинополем, чи ще якісь причи­ ни — залишалось би гадати. І обидві знахідки, хоч і не стовідсотково, вкладались би в одну по­ їздку, оскільки навіть у містах виявлено не так і багато матеріальних свідчень подібних подоро­ жей. та північне походження сировини перла­ мутрового хрестика з ходосівки унеможливлює розгляд цього маршруту, незалежно від того, був прочанин вихідцем з місцевого середовища, чи належав до візитерів з прибалтійських земель, оскільки можливе перебування таких на посе­ ленні засвідчене фіксацією кількох прикрас, зо­ крема і таких специфічних, як фібули із бронзо­ вої жесті (Готун 2017б, с. 70, 71, рис. 4). Відпадає і невиправдано довгий шлях навколо Європи, властивий мешканцям Півночі. Відповідно, до конкретизації місця виготовлення перламутро­ вої знахідки з ходосівки це питання теж зали­ шається відкритим. Водночас, названа нез’ясованість зовсім не зменшує значення описаних речей, як джере­ ла з історії регіону зокрема й держави загалом. Попри вже згадані доволі яскраві культові ма­ теріали на селищах півдня русі (Готун 2017а, с. 111, 112), та й загалом навіть за сформульо­ ваного останнім часом висновку про висо­ кий рівень розвитку давньоруських селищних структур (Моця 1996, с. 45; 2003 та ін.), відомі археологи­медієвісти підкреслювали унікаль­ ність для відкритих поселень таких речей, як предмети особистого благочестя зі складною символікою, фрагменти енколпіонів та цілий хрест­складень, а також бурштиновий хрестик, відносячи їх до критеріїв високого рівня добро­ буту мешканців (Макаров, захаров 2003, с. 140; Макаров, Гайдуков 2013, с. 194). Відтак, поєд­ нання перламутрової паломницької реліквії чи навіть її репліки з поки що єдиним у Східній Європі (та й у Північній таких лише два) за­ хідноєвропейським паломницьким хрестом у межах невеликого заплавного селища, хай на­ віть і з несподівано високим рівнем матеріаль­ ної культури, вбачається досить промовистим. особливо з урахуванням фіксації поточного сезону на іншому поселенні у передмістях Ки­ єва ще однієї прочанської речі, що зумовлює необхідність повернення найближчим часом до паломницької проблематики. Головним же висновком, причому, незалеж­ ним від деталізації специфіки середньовічно­ го паломництва сільського люду залишається констатація невичерпаності інформаційного потенціалу означеної категорії пам’яток. Абрамович Д.І. Києво­Печерський патерик. репринтне видання. Київ: Час, 1991. Аксенов В.С. Крестовидные подвески и проблема ра­ спространения христианства среди населения сал­ товской культуры Северского Донца. Хазарский аль- манах. Москва: Мосты культуры—Гешарим, т. 2, с. 136—144. Беляев Л.А. Пространство как реликвия: о назначении и символике каменных иконок Гроба Господня. Вос- точнохристианские реликвии (ред.­сост. А.М. Лидов). Москва: Прогресс­традиция, 2003, с. 482—512. Беляев Л.А. Борисоглебский храм: новые исследова­ ния (1999—2004 гг.). Великое княжество Рязанское. Историко-археологические исследования и материалы (ред. А.В. Чернецов). Москва: Памятники истори­ ческой мысли, 2005, с. 105—153. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 1 83 Божко Л.Д. Література подорожей і туризм в історико­ культурному контексті: епохи Відродження та Серед­ ньовіччя. Культура України. 2014, вип. 47, с. 98—108. Веремейчик Е.М. Предметы христианского культа XI— XIII вв. на сельских поселениях Черниговского По­ лесья. Славяно-русское ювелирное дело и его истоки: М-лы междунар. науч. конф., посв. 100-летию со дня рожд. Гали Федоровны Корзухиной (Санкт-Петербург, 10—16 апреля 2006 г.). Санкт­Петербург: нестор­ история, 2010, с. 344—354. Герцен А.Г., Яшаева т.Ю. Древнерусские энколпионы из Юго­западного Крыма. Славяно-русское ювелирное дело и его истоки: М-лы междунар. науч. конф., посв. 100-летию со дня рожд. Гали Федоровны Корзухиной (Санкт-Петербург, 10—16 апреля 2006 г.). Санкт­ Петербург: нестор­история, 2010, с. 355—362. Гончаров В.К. райковецкое городище. Киев: изд­во Ан уССр, 1950. Гордин А.М., рождественская т.В. «идя ко святому иа­ кову»: древнерусское граффито XII в. в Аквита­ нии. Slověne = Словѣне. International Journal of Slavic Studies. 2016, vol. 5, № 1, с. 126—147. Гордин А.М. заметки о паломнических граффити аб­ батства Сен­Жиль. В камне и в бронзе. Сб. статей в честь Анны Песковой (ред.­сост. А.Е. Мусин, отв. ред. о.А. Щеглова). Санкт­Петербург: ииМК рАн, ооо «невская Книжная типография», 2017, с. 95— 103 (труды ииМК рАн, т. XLVIII). Готун І.А., Сухонос, А.М., Казимір о.М. та ін. Середньо­ вічне селище ходосівка­рославське за результатами робіт 2015 р. Археологічні дослідження в Україні 2015. Київ: Стародавній Світ, 2016, с. 62—64. Готун І.А. Близькосхідні паломницькі хрестики з південно­ руських селищ. Східний світ. 2017а, № 1—2, с. 111—130. Готун І.А. Середньовічне селище ходосівка­рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки). Археологія і дав- ня історія України. 2017б, вип. 1 (22), с. 61—90. Гупало В. Апотропеїчні предмети з літописного звени­ города. Княжа доба: історія і культура (відп. ред. В. Александрович). Львів, 2011а, вип. 4, с. 17—36. Гупало В. обереги та апотропеїчні знаки на побутових предметах зі звенигорода. Матеріали і досліджен- ня з археології Прикарпаття і Волині. Львів, 2011б, вип. 15, с. 397—414. Гупало В. христианские реликвии паломников из кня­ жеского звенигорода. В камне и в бронзе. Сб. статей в честь Анны Песковой (ред. А.Е. Мусин, о.А. Ще­ глова). Санкт­Петербург: ииМК рАн, ооо «не­ вская Книж. тип.», 2017, с. 117—123. Дем’яненко Д.р. Матеріали другої половини XIII ст. в Ба­ турині. Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. Київ; Глухів, 2011, вип. 4, с. 135—139. Динец П. Днепропетровцам покажут уникальные иконы из дерева и перламутра. Комсомольская правда в Украине. 2013, 27 декабря. http://dp.kp.ua/dp/431088­ dnepropetrovtsam­pokazhut­unykalnye­ykony­yz­ dereva­y­perlamutra. Ермолин Д.С. «Браслет с боженьками», или христианский пространственно­предметный код албанцев Приазо­ вья. Европейское культурное пространство в коллек- циях МАЭ (отв. ред. А.А. новик). Санкт­Петербург: МАЭ рАн, 2013, с. 221—248 (Сборник МАЭ, т. 58). Житенев С.Ю. Паломничество как религиозное насле­ дие. Журнал Института наследия: сетевое научное рецензируемое издание. 2015, № 2—3. http://nasledie­ journal.ru/ru/journals/3/23.html. завьялов В.и. Кремль Переяславля рязанского в XVII веке по археологическим данным. РусАрх. Электронная научная библиотека по истории древнерусской архитектуры. 2013. http://rusarch.ru/zavialov1.htm. зайцев Д.М. К вопросу о развитии православного палом­ ничества у восточных славян в XIII—XVII вв. Вест- ник Полоцкого государственного университета. Се­ рия Е. Педагогические науки. Философия. 2015а, № 15, с. 59—62. зайцев Д.М. Формирование древнерусского христиан­ ского паломничества. Весці Нацыянальнай акадэміі навук Беларусі. Серыя гуманітарных навук. 2015б, № 4, с. 11—15. залесская В.н. Памятники византийского прикладного искусства IV—VII веков. Каталог коллекции. Санкт­ Петербург: изд. Гос. Эрмитажа, 2006. зеленин Д.К. Восточнославянская этнография (пер. К.Д. Цивиной, прим. т.А. Берштам, т.В. Станюко­ вич, К.В. Чистова, послесл. К.В. Чистова). Москва: наука, 1991. златогорський о.Є., Вашета М.П. рятівні дослідження в уроч. Апостольщина м. Володимир­Волинський. Археологічні дослідження в Україні 2012. Київ, 2013, с. 132. ивакин Г.Ю. Погребения X — первой половины XI в. из раскопок Михайловского златоверхого монастыря (1997—1999 гг.). Русь в IX—XIV веках: взаимодействие Севера и Юга (отв. ред. н.А. Макаров, А.В. Черне­ цов). Москва: наука, 2005, с. 287—303. Коваленко В.П. новые византийские находки из Черни­ гова и его округи. Русь на перехресті світів (міжна- родні впливи на формування давньоруської держави) IX—XI ст.: М-ли міжнар. польового археол. семіна- ру (Чернігів-Шестовиця, 20—23 липня 2006 р.) (ред. П.П. толочко та ін.). Чернігів: Сіверянська думка, 2006, с. 89—103. Колпакова Ю.В. христианская традиция в Пскове по данным археологии (предметы личного благочес­ тия). Псков, 2002, № 16, с. 27—30. Колпакова Ю.В. некоторые разновидности нательных крестов средневекового Пскова. Российская археоло- гия. 2005, № 1, с. 140—145. Колпакова Ю.В. христианские древности населения Пскова и Псковской земли конца х—хVІІІ вв. (предметы личного благочестия). Автореф. дис. … канд. ист. наук. Москва, 2007. Колпакова Ю.В., Костючук Л.Я. Ставрографические материалы с территории нового торга в Пско­ ве. Археология и история Пскова и Псковской земли. № 31 (61). Москва: иА рАн, 2016, с. 135—142. Корзухина Г.Ф. о памятниках «корсунского дела» на руси (По материалам медного литья). Византийский временник. 1958, т. XIV, с. 129—137. Корзухина Г.Ф., Пескова А.А. Древнерусские энколпионы. Кресты­реликварии XI—XIII вв. Санкт­Петербург: Петербургское Востоковедение, 2003 (Archaeologica Petropolitana, XIV). Корнюшин А.В. о видовом составе пресноводных двустворчатых моллюсков украины и стратегии их охраны. Вестник зоологии. 2002, т. 36, № 1, с. 9—23. Крест нательный XI—XVI вв. [нГМ КП 36790/24]. Нов- городский государственный объединенный музей- заповедник: Коллекции-online. http://78.36.142.9/item s?query=перламутр&info=184218&sa­fund=11. Крест нательный XI—XVI вв. [нГМ КП 36790/29]. Нов- городский государственный объединенный музей- заповедник: Коллекции-online. http://78.36.142.9/item s?query=перламутр&info=184223&sa­fund=11. Майко В.В. Средневековые некрополи Судакской долины. Киев: Академпериодика, 2007. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 184 Майко В.В., Джанов А.В., Фарбей А.М. Археологические исследования ближайшей округи Сугдеи в 2007— 2008 гг. Археологічні дослідження в Україні 2008. Київ, 2009, с. 194—197. Майко В.В., Джанов А.В., Фарбей А.М. исследования не­ крополей Сугдеи в 2007—2009 гг. Археологічні дослі- дження в Україні 2009. Київ, 2010, с. 274—277. Майко В.В. Паломнические реликвии средневековой Суг­ деи и ее окрестностей. Laurea II. Античный мир и Сред- ние века: Чтения памяти профессора Владимира Ивано- вича Кадеева, к 90-летию со дня рождения. Материалы. харьков: ооо «нтМт», 2017, с. 95—100. Макаров н.А., захаров С.Д. накануне перемен: сельские поселения на Кубенском озере в XII — начале XIII века. Русь в XIII веке: Древности темного времени. Москва: наука, 2003, с. 131—150. Макаров н.А., Гайдуков П.Г. Печать князя Михалки Юрьевича из Суздальского ополья. Слов’яни і Русь: археологія та історія. Зб. праць на пошану дійсно- го члена Нац. академії наук України Петра Петрови- ча Толочка з нагоди його 75-річчя. Київ: Стародавній Світ, 2013, с. 190—195. Малахов С.н. Материалы к церковной археологии Ала­ нии (2). Из истории культуры народов Северного Кав- каза: Сб. науч. ст. Ставрополь: изд­во «Графа», 2011, вып. 3, с. 42—57. Малахов С.н. Средневековые энколпионы и кресты­ тельники из Верхнего Прикубанья. Древности За- падного Кавказа. Сб. статей (отв. ред. н.Е. Берли­ зов). Краснодар: ооо рА «Гранат», 2013, вып. 1, с. 179—190. Милованов С.и. торговля рязанской земли в XI — 2­й половине XV вв. (по археологическим и нумизма­ тическим данным). Автореф. дис. … канд. ист. наук. Москва, 2010. Моця о.П. Київська русь: результати та перспективи до­ сліджень. Український історичний журнал. 1996, № 4, с. 41—49. Моця о.П. релігія і церква. Історія української культури у п’яти томах (ред. П.П. толочко та ін.). Київ: наук. думка, 2001, т. 1, с. 768—790. Моця о.П. Висновки. Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель) (ред. о.П. Моця та ін.). Київ: Шлях, 2003, с. 208, 209. Мусин А. Археология древнерусского паломничества в Святую землю в XII—XV веках. Богословские труды: К 150-летию Русской Духовной миссии в Иерусалиме (1847—1997). 1999, № 35, с. 92—110. Мусин А.Е. Археология «личного благочестия» в христи­ анской традиции Востока и запада. Христианская иконография Востока и Запада в памятниках мате- риальной культуры Древней Руси и Византии: Памяти Т. Чуковой. Санкт­Петербург: Петербуржское Восто­ коведение, 2006, с. 163—222 (Slavica Petropolitana). Мусин А.Е., Петров М.и. Комплекс христианских древ­ ностей с раскопа Посольский­2006 в Великом нов­ городе и вопросы хронологии византийских изделий из стеатита. Вестник Новгородского государственного университета. 2006, № 38, с. 10—14. Мусин А.Е. Каменная иконка с образом святого всадника из находок на новгородском (рюриковом) городи­ ще 2005 г.: вопросы интерпретации. У истоков рус- ской государственности: Историко-археологический сборник: Мат-лы междунар. науч. конф. 4—7 октября 2005 г. Великий Новгород. Санкт­Петербург: «Дми­ трий Буланин», 2007, с. 148—165. Мусин А.Е. Паломничество в Древней руси: исторические концепции и археологические реалии. Archeologia abrahamica: Исследования в области археологии и ху- дожественной традиции иудаизма, христианства и ислама (ред.­сост. Л. Беляев). Москва: «индрик», 2009а, с. 231—270. Мусин А.Е. Паломничество и особенности «перенесе­ ния сакрального» в христианской Европе. Новые Иерусалимы: Иеротопия и иконография сакральных пространств (ред.­сост. А.М. Лидов). Москва: «ин­ дрик», 2009б, с. 221—255. Мусин А.Е. Церковь и горожане средневекового Пско­ ва: историко­археологическое исследование. Санкт­ Петербург: Факультет филологии и искусств СПбГу, 2010 (Серия «Archaeologica Varia»). Мэнуку­Адамештеану Г., Полл и. Кресты­энколпионы, найденные в исакче, округ тулча. Славяно-русское ювелирное дело и его истоки: М-лы междунар. науч. конф., посв. 100-летию со дня рожд. Гали Федоровны Корзухиной (Санкт-Петербург, 10—16 апреля 2006 г.). Санкт­Петербург: нестор­история, 2010, с. 381—395. назаренко А.В. русь и Святая земля в эпоху крестовых походов. Богословские труды: К 150-летию Русской Духовной миссии в Иерусалиме (1847—1997). 1999, № 35, с. 179—196. назаренко А.В. Древняя русь на международных путях: Междисциплинарные очерки культурных, торговых, политических связей IX—XII вв. Москва: Языки рус­ ской культуры, 2001 (Серия «Studia historica»). николаева т.В., недошивина н.Г. Предметы хрис­ тианского культа. Древняя Русь. Быт и культура (ред. Б.А. Колчин, т.и. Макарова). Москва: наука, 1997, с. 166—178. Пескова А.А. Паломнические древности в древнерусском городе. Ладога и религиозное сознание: Третьи чтения памяти Анны Мачинской (Старая Ладога, 20—22 де- кабря 1997 г.): Мат-лы к чтениям. Санкт­Петербург, 1997, с. 48—50. Пескова А.А. Паломнические реликвии Святой зем­ ли в древнерусском городе. Пилигримы: историко- культурная роль паломничества: К XX Международно- му конгрессу византинистов. Париж, 19—25 августа 2001 года: Сб. науч. тр. Санкт­Петербург: изд­во Го­ сударственного Эрмитажа, 2001, с. 113—126. Пескова А.А., Строкова Л.В. христианские древности Византии в «сирийской коллекции» Б.и. и В.н. ха­ ненко. Санкт­Петербург; Киев: Петербургское Вос­ токоведение, 2012. Пивоваров С.В., Ільків М.В. розвідки Чернівецької філії оАСу. Археологічні дослідження в Україні 2012. Київ, 2013, с. 375, 376. Пивоваров С.В., Ільків М.В., Калініченко В.А. нові зна­ хідки християнської металопластики з Чорнівського городища першої половини XIII ст. Церква — нау- ка — суспільство: питання взаємодії. На пошану Київ- ського митрополита Євгенія (Болховітінова). Мат- ли Тринадцятої Міжнар. наук. конф. (27—29 травня 2015 р.). Київ, 2015, с. 30—33. Полочанська т.о., Ситий Ю.М. знахідки предметів осо­ бистого християнського благочестя та предметів для їх виготовлення на території Чернігова. Церк- ва — наука — суспільство: питання взаємодії. Мат- ли Десятої Міжнар. наук. конф. (30 травня — 1 червня 2012 р.). Київ, 2012, с. 15—19. Птицын В.С. христианизация населения Курской волости­княжения по материалам предметов бла­ гочестия. Ученые записки: электронный научный журнал Курского государственного университета. 2013, № 3 (27), т. 1. исторические науки и археоло­ гия. https://cyberleninka.ru/article/n/hristianizatsiya­ ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 1 85 nase len iya­kur skoy­vo los t i ­knyazheniya­po­ materialam­predmetov­blagochestiya. раковина. Ultreia et suseia! Дальше и выше! 2014. http:// campostellae.ru/history/symbols/shell/. рождественская т.В. новонайденное древнерусское ки­ риллическое граффито из Франции. Индоевропей- ское языкознание и классическая филология. 2016, т. 2. с. 907—909. р[удь] о.[А]. Паломническая инсигния с изображением св. Димитрия Солунского (?). Меч и златник: К 1150- летию зарождения Древнерусского государства: Ка- талог выставки. Москва: Кучково поле, 2012, с. 238. рябцева С. Кресты­реликварии в контексте культурно­ исторических контактов Пруто­Днестровского ре­ гиона в XI—XVI вв. Revista Arheologica. Serie nouă. Chişinău, 2010, vol. VI, nr. 1, s. 98—107. Свєшніков І.К. звенигород: Краєзнавчий нарис. Львів: Каменяр, 1987. Сергєєва М.С. До питання про косторізне ремесло в Ки­ єві XIII—XVIII століть. Культурний шар. Статті на пошану Гліба Юрійовича Івакіна (відп. ред. о.П. то­ лочко). Київ: Лаурус, 2017, с. 377—387. Ситий Ю., Васюта о., Коваленко В. та ін. науковий звіт про археологічні роботи 1997 р. на території смт. Ба­ турин Бахмацького району Чернігівської області. Науковий архів Інституту археології НАНУ. Ф. експ., № 1997/130. Спиргис р. Паломнический контекст находок перла­ мутровых крестиков XIII—XVII вв. на территории современных Латвии и Литвы. В камне и в бронзе. Сб. статей в честь Анны Песковой (ред. А.Е. Мусин, о.А. Щеглова). Санкт­Петербург: ииМК рАн, ооо «невская Книжная типография», 2017, с. 561—582. Сытая Л.Ф. Кресты из коллекции В.В. тарновского. Славяно- русское ювелирное дело и его истоки: М-лы междунар. науч. конф., посв. 100-летию со дня рожд. Гали Федоровны Корзухиной (Санкт-Петербург, 10—16 апреля 2006 г.). Санкт­Петербург: нестор­история, 2010, с. 411—419. трояновский С.В. Добрынин раскоп в Великом новгоро­ де. Археологические открытия 1999 г. Москва: наука, 2001, с. 44, 45. Фудимова Е.В. значки средневековых паломников — первые сувениры. Тенденции формирования науки но- вого времени. Сб. статей Международ. науч-практ. конф. 27—28 декабря 2013 г., ч. 4. уфа: риЦ БашГу, 2014, с. 283—285. хвойка В.В. розкопки в садибі М.М. Петровського в Києві. Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки. Київ, 2006, ч. I, с. 180—185. хейзинга Й. осень средневековья. исследование форм жиз­ ненного уклада и форм мышления в XIV и XV веках во Франции и нидерландах. Москва: наука, 1988. Шевченко Ю.Ю., Богомазова т.Г. христианские амулеты, связанные с культом блаженных предков. Радлов- ские чтения 2006: Тез. докл. (отв. ред. Ю.К. Чистов, Е.А. Михайлова). Санкт­Петербург: МАЭ рАн, 2006, с. 217—228. Шупляк С.П. Паломничества в духовной и социально­ политической жизни западноевропейского обще­ ства (IV—XIII вв.). Автореф. дис. … канд. ист. наук. Минск, 2011. Шупляк С.П. Статус паломников в средневековом со­ циуме западной Европы. Працы гістарычнага факультэта БДУ: навук. зб. (рэд. у.К. Коршук і інш.). Мінск, 2013, вып. 8, с. 155—165. A pewter Pilgrim Badge in the Form of a Crucifix. https://www. sixbid.com/browse.html?auction=802&category=17347 &lot=791087. A pewter Pilgrim Badge of Bermondsey Abbey. https://www. sixbid.com/browse.html?auction=802&category=17347 &lot=791088. A pewter Pilgrim Badge of our Lady of Chartres. https://www. sixbid.com/browse.html?auction=802&category=17347 &lot=791092. A pewter Pilgrim Badge of the Holy Face of Lucca, Italy, 14—15th century, 41 mm, Spencer 254f/g. http://www.51gallery. auction.fr/_en/lot/a­pewter­pilgrim­badge­of­the­holy­ face­of­lucca­italy­4811815#.WjbN2NSLQ_5. A pewter Pilgrim Badge of the Holy Face of Lucca, Italy, 14—15th century, 47 mm, Spencer 254f/g. http://www.51gallery. auction.fr/_en/lot/a­pewter­pilgrim­badge­of­the­holy­ face­of­lucca­italy­4811813#.WjbN2tSLQ_4. Bak V. Древнескандинавские и древнерусские паломничества в Святую землю в XI—XII веках: сравнительный анализ. Orientalia Christiana Cracoviencia. 2012, 4, s. 77—89. Badge Holy Face of Lucca. Celtic Webmerchant. https://www. celticwebmerchant.com/en/badge­holy­face­of­lucca.html. Chudzińska B. Archaelogical Evidence from Today’s Poland on Personal Piety During the late Middle Ages. Rome, Constantinople and Newly-Converted Europe. Archaeological and Historical Evidence (eds. M. Salamon, M. Wołoszyn, A. Musin, P. Špehar, M. Hardt, M.P. Kruk, A. Sulikowska­Gąska). Kraków; Leipzig; Rzeszów; Warszawa, 2012, vol. II, p. 203—223 (U źródeł Europy Środkowo­wschodniej. Frühzeit Ostmitteleuropas 1, 2). Croce spilla del pellegrino in argento 999. Ristorum S.r.l. http:// prodottotipicocamaiorese.com/negozio/gadget­via­ francigena/croce­spilla­del­pellegrino­in­argento­999/. Croce spilla ferro del Pellegrino. Ristorum S.r.l. http:// prodottotipicocamaiorese.com/negozio/gadget­via­ francigena/croce­spilla­ferro­del­pellegrino/. Crocetta del pellegrino. Parrocchia Santi Pietro apostolo e Marco evangelista Pieve a Nievole. http://www. parrocchiapieveanievole.it/Parrocchia/BeniArtistici­ Oggetti.html. Cross. Spes medieval market. 2006—2010. https://www. medieval­market.com/details.php?id_towar=317&s=5. Hupalo V. Christian Devotional Objects from Early Medieval Zvenigorod (Now Zvenyhorod, Ukraine). Rome, Constantinople and Newly-Converted Europe. Archaeological and Historical Evidence (eds. M. Salamon, M. Wołoszyn, A. Musin et al.). Kraków; Leipzig; Rzeszów; Warszawa, 2012, vol. II, p. 591—610 (U źródeł Europy Środkowo­ wschodniej. Frühzeit Ostmitteleuropas 1, 2). Holy Face, Lucca Pilgrim Badge. The Piligrim Shop. https:// www.pilgrimgifts.co.uk/216­holy­face­lucca­pilgrim­ badge/christian­jewellery­and­medals/medieval­ pilgrim­badges. Insegna da pellegrino sec. XIV — sec. XV. Archeoadria. Archaeological Park of the Adriatic. A Heritage to discover and to Learn. Abbigliamento e ornamenti personali. Accessori. http://www.archeoadria.eu/en/reperto/abbigliamento­ e­ornamenti­personali­accessori­insegna­da­pellegrino­ sec­xiv­sec­xv­0. John Gray Centre Museum. http://www.johngraycentre.org/wp­ content/uploads/2013/10/PilgrimBadgeImpressions.jpg, https://pbs.twimg.com/media/CUWH4WVWsAAR75e. jpg, https://twitter.com/NtlMuseumsScot/status/66808 9522207498241, https://www.flickr.com/photos/jimforest /44038159/. Krustiņš ar Lukas katedrāles Svētā vaiga (Santovolto) simbolu. Valsts izglītības satura centrs, 2017, http://visc.gov.lv/ vispizglitiba/saturs/dokumenti/metmat/vesture_6_9/ bildes15.shtml. Kvinto L. La nacre dans l’art decoratif de Tàrnovo au XIVe s. La culture et l’art dans les terres Bulgares VIe—XVIIe s. Sofia, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 186 1995, p. 101—08 (Bulletin de l’institut d’archeologie, 1994, XXXVIII). Krzyżyk [55]. Autor zdjęcia: Joanna Szmit. Gdańska Kolekcja Pamiątek Pielgrzymich. Katalog zabytków online Muzeum Archeologicznego w Gdańsku. http://archeoportal.pl/ kategoria/6/zabytek/581. Krzyżyk [567]. Autor zdjęcia: Joanna Szmit. Gdańska Kolekcja Pamiątek Pielgrzymich. Katalog zabytków online Muzeum Archeologicznego w Gdańsku. http://archeoportal.pl/ kategoria/6/zabytek/488. Lukas krustiņš ar Svētā vaiga krucifiska attēlojumu 13.—14. gs. Turaidas muzejrezervāts, 2017. http://www.turaida­ muzejs.lv/2011/09/svetcelnieki­turaida­viduslaiku­ liecibas­2/. Maddocks H. The Rapondi, the Volto Santo di Lucca, and Manuscript Illumination in Paris ca. 1400. Patrons, Authors and Workshops. Books and Book Production in Paris around 1400 cur. (eds. G. Croenen, P. Ainsworth). Louvain; Paris; Dudley: Peeters, 2006, p. 91—123. Medieval Pewter Cross. http://www.ebay.co.uk/itm/MEDIE VAL­PEWTER­CROSS­J516/391186158196?_trksid =p2047675.c100012.m1985&_trkparms=aid%3D777003%2 6algo%3DDISCL.MBE%26ao%3D2%26asc%3D40656%26 meid%3Da998867e3dad4d51bf8fa79d645393fa%26pid%3D1 00012%26rk%3D3%26rkt%3D6%26sd%3D360991267943#. Musin A. Russian Medieval Culture as an “Area of Preservation” of the Bizantine Civilization. Towards rewriting? New Approaches to Byzantine Archaeology and Art. Proceedings of the symposium on Byzantine art and archaeology. Cracow, september 8—10, 2008 (еd. by P.Ł. Grotowski and S. Skrzyniarz). Warsaw, 2010, p. 11—44 (series Byzantina. Studies on Byzantine and Post­Byzantine Art, vol. VIII). Pectoral cross. The British Museum: Collection online, 2017. http:// www.britishmuseum.org/research/collection_online/ collection_object_details.aspx?objectId=59323&partId=1 &searchText=mother+of+pearl&place=42209&page=1. Pelgrimsinsigne. Museum Boijmans Van Beuninden: Boijmans Online. http://collectie.boijmans.nl/nl/object/98063/pelg rimsinsigne/Anoniem. Pilgrim Badge [84.348/3]. Museum of London: Collections Online. http://collections.museumoflondon.org.uk/online /object/38948.html. Pilgrim Badge [86.17/6]. Museum of London: Collections Online. https://collections.museumoflondon.org.uk/online/ object/28947.html. Pilgrim Badge [86.202/19]. Museum of London: Collections Online. https://collections.museumoflondon.org.uk/online /object/29096.html. Pilgrim Badge [LON­A918A5]. The British Museum. MMIII— MMXVII. Portable Antiquities Scheme. https://finds.org. uk/database/artefacts/record/id/593580. Pilgrim Badge [Public­9CD231] The British Museum. MMIII— MMXVII. Portable Antiquities Scheme. https://finds.org. uk/database/artefacts/record/id/494968. Pilgrim Badge Christ [46.40/1]. Museum of London: Collections Online. https://collections.museumoflondon.org.uk/onli ne/object/37345.html. Pilgrim Badge Christ [82.255/8]. Museum of London: Collections Online. https://collections.museumoflondon.org.uk/onli ne/object/29103.html. Pilgrim Badge Christ [85.79/2]. Museum of London: Collections Online. https://collections.museumoflondon.org.uk/onli ne/object/29107.html. Pilgrim Badge Christ’s Passion [82.8/8]. Museum of London: Collections Online. https://collections. museumoflondon.org.uk/online/object/29113.html#. Pilgrim Badge John the Baptist [93.166/1]. Museum of London: Collections Online. https://collections.museumoflondon. org.uk/online/object/38570.html. Pilgrim badge Our Lady of Mount Carmel [SWA81[2030]<21 50>] Museum of London: Collections Online. https://collections. museumoflondon.org.uk/online/object/284882.html. Pilgrim Badge St. Eloi [87.14/2]. Museum of London: Collections Online. http://collections.museumoflondon.org.uk/onli ne/object/28703.html. Pilgrim Badge St. Leonard [82.8/13]. Museum of London. Collections Online. https://collections.museumoflondon. org.uk/online/object/28996.html. Pilgrim Badge St. Peter and St. Paul [84.127]. Museum of London: Collections Online. https://collections.museumoflondon. org.uk/online/object/28978.html. Pilgrim Badge St. Wilgefortis [82.8/7]. Museum of London: Collections Online. https://collections.museumoflondon. org.uk/online/object/28993.html. Pilgrim Badge The Holy Face [88.467]. Museum of London: Collections Online. https://collections.museumoflondon. org.uk/online/object/28582.html. Pilgrim’s Badge [1977.240.38]. The Metropolitan Museum of Art. 2000—2017. https://www.metmuseum.org/art/colle ction/search/472063. Pilgrim’s Badge [1977.240.120]. The Metropolitan Museum of Art. 2000—2017. https://www.metmuseum.org/art/ collection/search/472027?sortBy=Relevance&amp;what =Badges&amp;ft=*&amp;offset=420&amp;rpp=100&a mp;pos=502. Pilgrim’s Badge in the Form of a Martyr’s Palm Frond [1986.77.6]. The Metropolitan Museum of Art. 2000—2017. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/469 972?rpp=60&pg=6&ft=*&deptids=7&pos=348. Pilgrim Medallion 12th—13th cc. Археология Новгорода: Archaeological Research Centre, 1999—2001. http://arc. novgorod.ru/second.php3?menu=emain&content=expo &imn=12. Plakietka pielgrzymia [56]. Autor zdjęcia: Joanna Szmit. Gdańska Kolekcja Pamiątek Pielgrzymich. Katalog zabytków online Muzeum Archeologicznego w Gdańsku. http://archeoportal. pl/kategoria/6/zabytek/345. Plakietka pielgrzymia [664]. Autor zdjęcia: Joanna Szmit. Gdańska Kolekcja Pamiątek Pielgrzymich. Katalog zabytków online Muzeum Archeologicznego w Gdańsku. http://archeoportal.pl/kategoria/6/zabytek/535. Plakietka pielgrzymia [1028]. Autor zdjęcia: Adam Kamrowski. Gdańska Kolekcja Pamiątek Pielgrzymich. Katalog zabytków online Muzeum Archeologicznego w Gdańsku. http://archeoportal.pl/kategoria/6/zabytek/783. Plakietka pielgrzymia [1095]. Autor zdjęcia: Joanna Szmit. Gdańska Kolekcja Pamiątek Pielgrzymich. Katalog zabytków online Muzeum Archeologicznego w Gdańsku. http://archeoportal.pl/kategoria/6/zabytek/202. Shell Crucifix Spanish Colonial Style, San Pedro, California, California Mission Period. Lithic Casting Lab. (ed. P.A. Bostrom). http://lithiccastinglab.com/gallery­pages /crossshellpage1.htm. The Holy Face, Lucca, Pilgrim Badge. Pewter replicas. 2015. http://www.pewterreplicas.com/the­holy­face­lucca. The Holy Face, Lucca. Western Leathercraft. 2017. http:// www.westernleathercraft.com.au/shop/index.php? route=product/product&path=26_45_47&product_id=88. The Holy Face, Lucca, Pewter Badge 15th Century. Vehi mercatus. https://vehi­mercatus.de/The­holy­face­Lucca­ pewter­badge­15th­century. Webb D. Pilgrims and Pilgrimage in the Medieval West. London; New York: I.B. Tauris Publishers, 2001. Надійшла 17.01.2018 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 1 87 И.А. Готун1, А.Н. Казимир2, М.А. Гунь3, А.М. Сухонос4 1 Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела древнерусской и средневековой археологии Института археологии НАНУ, ihor_hotun@iananu.org.ua 2 Младший научный сотрудник отдела древнерусской и средневековой археологии Института археологии НАНУ, oleksandr_kazymir@iananu.org.ua 3 Аспирантка кафедры археологии и музееведения КНУ им. Тараса Шевченко, gunmaryana@meta.ua 4 Лаборант Северной постояннодействующей экспедиции Института археологии НАНУ, andreyarh@i.ua СрЕДнЕВЕКоВоЕ хриСтиАнСКоЕ ПАЛоМниЧЕСтВо и ДВЕ нАхоДКи из хоДоСоВКи христианство предусматривало не только следование определенным канонам и исполнение определенных обря­ дов, но и поклонение религиозным святыням, к которым относились и места, связанные с земной жизнью Спаси­ теля. источники отражают посещение религиозных центров Ближнего Востока лицами практически всех сословий, а материальным свидетельством странствий жителей руси выступают энколпионы и перламутровые крестики. Мастерская по производству этих религиозных инсигний исследована в замке крестоносцев Атлит вблизи хайфы, а сами вещи на селищах юга руси выявлены в Автуничах и ходосовке­рославском. Преобладают кресты с сужающимися к краю, подпрямоугольными в сечении лучами, рельефно отделенными утолщениями на концах и изображением косого креста в средокрестии. Встречаются также плоские; с короткими широкими лучами; «ла­ тинские», процветшие, представляющие дальнейшее развитие начальной формы. Предметы, отличающиеся от атлитских, как и находка из ходосовки, могли производиться в неизвестных пунктах, на что указывает изготовле­ ние последней из моллюска, распространенного в северных реках, поэтому отнесение всех находок к реликвиям паломников в Святую землю кажется преждевременным. Помимо перламутрового креста, в ходосовке обнаружен свойственный западноевропейскому пилигримажу нашивной металлический с распятием Volto Santo (Святой Лик). Аналогия ему вместе с крестиком из перламу­ тра происходит из Латвии и может отражать посещения Палестины ливонцем, поклонившимся распятию Volto Santo. С ходосовской находкой сложнее: северное происхождение крестика из перламутра не позволяет рассма­ тривать путешествие жителя селища в Палестину вокруг Средиземного моря, поэтому пути и причины попадания реликвий на памятник остаются невыясненными. К л ю ч е в ы е с л о в а : средневековое паломничество, Святая земля, западноевропейский пилигримаж, паломнические реликвии, перламутровые крестики, нашивные металлические крестики, Распятие Volto Santo, селище Ходосовка- Рославское. Ihor A. Hotun1, Oleksandr M. Kazymir2, Mariana O. Hun3, Andrii M. Sukhonos4 1 Phd, Research Fellow of the department of Ancient Rus and Mediaeval Archaeology in the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ihor_hotun@iananu.org.ua 2 Research Associate of the department of Ancient Rus and Mediaeval Archaeology in the Institute of Archeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, oleksandr_kazymir@iananu.org.ua 3 Post-graduate student of the Archaeology and Museum Studies department of the Taras Shevchenko National University, the National Academy of Sciences of Ukraine, gunmaryana@meta.ua 4 Research Assistant in the Northern Permanent Expedition of the Institute of Archeology the National Academy of Sciences of Ukraine,, andreyarh@i.ua MEDIAEVAL CHRISTIAN PILGRIMAGE AND TWO FINDINGS FROM KHODOSIVKA The Christianity provided not only adherence to certain canons in everyday life and the performance of rituals, but also the worship of religious relics which included the places related to the earthly life of the Savior. Sources reflect the visits to the Near Eastern religious centres of the members of each estate. The material evidence of these peregrinations are the encolpions and mother­of­pearl crosses. The workshop having produced these religious insignia was discovered in the crusader castle Atlit near Haifa and the objects were found in the Avtunychi and Hodosivka­Roslavske settlements. The crosses with sub­rectangular cross­section arms tapering to the edge, with relief thickenings at the ends and depicting an oblique cross in the cross centre are dominated. Also the flat crosses, crosses with short wide arms, the “Latin” and leaf bearing ones, which are the further development of the original form, occurred. The items different from made in Atlit ones, as well as the find from Hodosivka could be produced in unknown site which is indicated by the material — the shell from the northern rivers. Thus it is premature to consider all finds as the pilgrimage relics. Apart from the mother­of­pearl cross the patched metal cross with the Crucifix Volto Santo (Holy Face) peculiar to West European pilgrimage was discovered in Khodosivka. The parallel for it, together with a pearl cross comes from the Turaida castle on the Baltic coast. Perhaps they reflect the possible visit to Palestine of the a Livonian who could worshiped the crucifixion of Volto Santo. As to the find from Khodosivka, it is more complicated: the northern origin of the pearl cross does not allow supposing the possibility of journey to Palestine of the owner of a cross around the Mediterranean Sea, and the ways and reasons of the coming of these relics to the site are still unclear. K e y w o r d s: Mediaeval pilgrimage, Holy Land, West European pilgrimage, pilgrim relics, pearl crosses, patched metal crosses, Crucifix of Volto Santo, Khodosivka-Roslavske. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 188 References Abramovych D.I. Kyevo-Pecherskyi pateryk. Kyiv, 1991. Aksenov V.S. Krestovidnyie podveski i problema rasprostraneniia khristianstva sredi naseleniia saltovskoi kultury Severskogo  Dontsa. In: Khazarskii almanakh (eds. V.K. Mikheiev and etc.). Moskva, vol. 2, pp. 136-144. Bak V. Drevneskandinavskiie i drevnerusskiie palomnichestva v Sviatuiu Zemliu v XI-XII vekakh: sravnitelnyi analiz. Orientalia Christiana Cracoviencia. 2012, 4, pp. 77-89. Beliaiev  L.A.  Prostranstvo  kak  relikviia:  o  naznachenii  i  simvolike  kamennykh  ikonok  Groba  Gospodnia.  In: Vostochnokhristianskiie relikvii (ed. A.M. Lidov). Moskva, 2003, pp. 482-512. Beliaiev  L.A.  Borisoglebskii  khram:  novyie  issledovaniia  (1999-2004  gg.).  In: Velikoie kniazhestvo Riazanskoie: Istoriko- arkheologicheskiie issledovaniia i materialy (ed. A.V. Chernetsov). Moskva, 2005, pp. 105-153. Bozhko  L.D.  Literatura  podorozhei  i  turyzm  v  istoryko-kulturnomu  konteksti:  epokhy  Vidrodzhennia  ta  Serednovichchia.  Kultura Ukrainy. 2014, iss. 47, pp. 98-108. Demianenko D.R. Materialy druhoi polovyny XIII st. v Baturyni. Sivershchyna v istorii Ukrainy. Kyiv; Hlukhiv, 2011, iss. 4,  pp. 135-139. Dinets P. Dnepropetrovtsam pokazhut unikalnyie ikony iz dereva i perlamutra. Komsomolskaia pravda v Ukraine, 2013, 27.IX.  http://dp.kp.ua/dp/431088-dnepropetrovtsam-pokazhut-unykalnye-ykony-yz-dereva-y-perlamutra. Fudimova Ye.V. Znachki srednevekovykh palomnikov - pervyie suveniry.  In: Tendentsii formirovaniia nauki novogo vremeni: Sbornik statei Mezhdunarodnoi nauchno-prakticheskoi konferentsii 27-28 dekabria 2013 g. Ufa, 2014, pp. 283-285. Gertsen A.G., Yashaieva T.Yu. Drevnerusskiie enkolpiony iz Yugo-Zapadnogo Kryma. In: Slaviano-russkoie yuvelirnoie delo i yego istoki: Materialy Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii, posviashchennoi 100-letiiu so dnia rozhdeniia Gali Fedorovny Korzukhinoi (Sankt-Peterburg, 10-16 aprelia 2006 g.). St.-Peterburg, 2010, pp. 355-362. Goncharov V.K. Raikovetskoie gorodishche. Kyiv, 1950. Gordin A.M., Rozhdestvenskaia T.V. “Idia ko sviatomu Iakovu”: drevnerusskoie graffito XII v. v Akvitanii. Slověne - Словѣне: International Journal of Slavic Studies. 2016, vol. 5, no. 1, pp. 126-147. Gordin A.M. Zametki o palomnicheskikh graffiti abbatstva Sen-Zhil. In: V kamne i v bronze: Sbornik statei v chest Anny Peskovoi (eds. A.Ye. Musin, O.A. Shcheglova). St.-Peterburg, 2017, pp. 95-103. Gupalo V. Khristianskiie relikvii palomnikov iz kniazheskogo Zvenigoroda. In: V kamne i v bronze: Sbornik statei v chest Anny Peskovoi (eds. A.Ye. Musin, O. A. Shcheglova). St-Peterburg, 2017, pp. 117-123. Hotun I.A. Blyzkoskhidni palomnytski khrestyky z pivdennoruskykh selyshch. Skhidnyi svit. 2017а, no. 1-2, pp. 111-130. Hotun I.A. Seredniovichne selyshche Khodosivka-Roslavske  (do desiatyrichchia  rozkopok pamiatky). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy. 2017b, iss. 1 (22), pp. 61-90. Hotun  I.A.,  Sukhonos  A.M.,  Kazymir  O.M.  and  etc.  Serednovichne  selyshche Khodosivka-Roslavske  za  rezultatamy  robit  2015 r. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2015. Kyiv, 2016, pp. 62-64. Hupalo V. Apotropeiichni predmety z litopysnoho Zvenyhoroda. In: Kniazha doba: istoriia i kultura (ed. V. Aleksandrovych). Lviv, 2011a, iss. 4, pp. 17-36. Hupalo V. Oberehy ta apotropeiichni znaky na pobutovykh predmetakh zi Zvenyhoroda. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni. Lviv, 2011b, iss. 15, pp. 377-414. Ivakin G.Yu. Pogrebeniia X - pervoi poloviny XI v. iz raskopok Mikhailovskogo Zlatoverkhogo monastyria (1997-1999 gg.). In: Rus v IX-XIV vekakh: vzaimodeistviie Severa i Yuga (eds. N.A. Makarov, A.V. Chernetsov). Moskva, 2005, pp. 287-303. Khoizinga G. Osen srednevekovia. Issledovaniie form zhiznennogo uklada i form myshleniia v XIV i XV vekakh vo Frantsii i  Niderlandakh. Moskva, 1988. Khvoika V.V. Rozkopky v sadybi M.M. Petrovskoho v Kyievi. In: Doslidzhennia trypilskoii tsyvilizatsii u naukovii spadshchyni arkheoloha Vikentiia Khvoiky. Kyiv, 2006. pp. 180-185. Kolpakova Yu.V. Khristianskaia traditsiia v Pskove po dannym arkheologii (predmety lichnogo blagochestiia). Pskov, 2002,  no. 16, pp. 27-30. Kolpakova Yu.V. Nekotoryie raznovidnosti natelnykh krestov srednevekovogo Pskova. Rossiiskaia arkheologiia. 2005, no. 1,  pp. 140-145. Kolpakova  Yu.V.  Khristianskiie  drevnosti  naseleniia  Pskova  i  Pskovskoi  zemli  kontsa  Х-ХVІІІ  vv.  (predmety  lichnogo  blagochestiia). Avtoref. … kand. ist. nauk. Moskva, 2007. Kolpakova Yu.V., Kostiuchuk L.Ya. Stavrograficheskiie materialy s territorii Novogo Torga v Pskove. Arkheologiia i istoriia Pskova i Pskovskoi zemli. Moskva, 2016, no. 31 (61), pp. 135-142. Korniushin  A.V.  O  vidovom  sostave  presnovodnykh  dvustvorchatykh  molliuskov  Ukrainy  i  strategii  ikh  okhrany. Vestnik zoologii. 2002, vol. 36, no. 1, pp. 9-23. Korzukhina G.F. O pamiatnikakh “korsunskogo dela” na Rusi  (Po materialam mednogo  litia). Vizantiiskii vremennik. 1958,  vol. XIV, pp. 129-147. Korzukhina G.F., Peskova A.A. Drevnerusskiie enkolpiony. Kresty-relikvarii XI-XIII vv. St.-Peterburg, 2003 (Archaeologica Petropolitana, XIV). Kovalenko V.P. Novyie vizantiiskiie nakhodki iz Chernigova i yego okrugi. In: Rus na perekhresti svitiv (mizhnarodni vplyvy na formuvannia davnioruskoii derzhavy) IX-XI st.:  Materialy mizhnarodnoho polovoho arkheolohichnoho seminaru (Chernihiv-Shestovytsia, 20-23 lypnia 2006 r.) (eds. P.P. Tolochko and etc.). Chernihiv, 2006, pp. 98-103. Krest natelnyi XI-XVI vv. [NGM KP 36790/24]. Novgorodskii gosudarstvennyi obiedinenii muzei-zapovednik. Kollektsii-online.  http://78.36.142.9/items?query=перламутр&info=184218&sa-fund=11. Krest natelnyi XI-XVI vv. [NGM KP 36790/29]. Novgorodskii gosudarstvennyi obiedinenii muzei-zapovednik. Kollektsii-online.  http://78.36.142.9/items?query=перламутр&info=184223&sa-fund=11. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 1 89 Makarov N.A., Gaidukov P.G. Pechat kniazia Mikhalki Yurievicha  iz Suzdalskogo opolia.  In: Sloviany i Rus: arkheolohiia ta istoriia. Zbirka prats na poshanu diisnoho chlena Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy Petra Petrovycha Tolochka z nahody yoho 75-richchia. Kyiv, 2013, pp. 190-195.  Makarov N.A., Zakharov S.D. Nakanune peremen: selskiie poseleniia na Kubenskom ozere v XII - nachale XIII veka. Rus v XIII veke: Drevnosti temnogo vremeni. Moskva, 2003, pp. 131-150. Malakhov S.N. Materialy k tserkovnoi arkheologii Alanii (2). Iz istorii kultury narodov Severnogo Kavkaza. Stavropol, 2011,  iss. 3, pp. 42-57. Malakhov S.N. Srednevekovyie enkolpiony i kresty-telniki iz Verkhnego Prikubania. In: Drevnosti Zapadnogo Kavkaza (ed.  N.Ye. Berlizov). Krasnodar, 2013, iss. 1, pp. 179-190. Maiko V.V. Srednevekovyie nekropoli Sudakskoi doliny. Kyiv, 2007. Maiko V.V. Palomnicheskiie relikvii srednevekovoi Sugdei  i yeie okrestnostei.  In: Laurea II. Antichnyi mir i Sredniie veka:  Chteniia pamiati professora Vladimira Ivanovicha Kadeieva, k 90-letiiu so dnia rozhdeniia: Materialy. Kharkov, 2017,  pp. 95-100.  Maiko  V.V.,  Dzhanov  A.V.,  Farbei  A.M.  Arkheologicheskiie  issledovaniia  blizhaishei  okrugi  Sugdei  v  2007-2008  gg.  Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2008. Kyiv, 2009, pp. 194-197. Maiko V.V., Dzhanov A.V., Farbei A.M.  Issledovaniia nekropolei Sugdei v 2007-2009 gg. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraiini 2009. Kyiv, 2010, pp. 274-277. Menuku-Adameshteanu G., Poll I. Kresty-enkolpiony, naidennyie v Isakche, okrug Tulcha. In: Slaviano-russkoie yuvelirnoie delo i yego istoki: Materialy Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii, posviashchennoi 100-letiiu so dnia rozhdeniia Gali Fedorovny Korzukhinoi (Sankt-Peterburg, 10-16 aprelia 2006 g.). St.-Peterburg, 2010, pp. 381-395. Milovanov S.I. Torgovlia Riazanskoi zemli v XI - 2-i polovine XV vv. (po arkheologicheskim i numizmaticheskim dannym).  Avtoref. … kand. ist. nauk. Moskva, 2010. Motsia O.P. Kyivska Rus: rezultaty ta perspektyvy doslidzhen. Ukraiinskyi istorychnyi zhurnal. 1996, no. 4, pp. 41-49. Motsia O.P. Relihiia i tserkva. In: Istoriia ukrainskoi kultury u piaty tomakh (ed. P.P. Tolochko). Kyiv, 2001, vol. 1, pp. 768- 790. Motsia O.P. Vysnovky. In: Selo Kyivskoii Rusi (za materialamy pivdennoruskykh zemel) (ed. O.P. Motsia). Kyiv, 2003, pp. 208- 209. Musin A. Arkheologiia drevnerusskogo palomnichestva v Sviatuiu Zemliu v XII-XV vekakh. Bogoslovskiie trudy: K 150-letiiu Russkoi Dukhovnoi missii v Ierusalime (1847-1997). 1999, no. 35, pp. 92-110. Musin A.Ye. Arkheologiia  “lichnogo  blagochestiia”  v  khristianskoi  traditsii  Vostoka  i  Zapada. Khristianskaia ikonografiia Vostoka i Zapada v pamiatnikakh materialnoi kultury Drevnei Rusi i Vizantii: Pamiati T. Chukovoi. St.-Peterburg, 2006,  pp. 163-222 (Slavica Petropolitana). Musin  A.Ye.  Kamennaia  ikonka  s  obrazom  sviatogo  vsadnika  iz  nakhodok  na  novgorodskom  (Riurikovom)  gorodishche  2005  g.:  voprosy  interpretatsii.  In: U istokov russkoi gosudarstvennosti: Istoriko-arkheologicheskii sbornik: Materialy mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii 4-7 oktiabria 2005 g. Velikii Novgorod. St.-Peterburg, 2007, pp. 148-165. Musin A.Ye. Palomnichestvo v Drevnei Rusi: istoricheskiie kontseptsii i arkheologicheskiie realii. In: Archeologia abragamica: Issledovaniia v oblasti arkheologii i khudozhestvennoi traditsii iudaizma, khristianstva i islama (ed. L. Beliaiev). Moskva,  2009a, pp. 231-270.  Musin  A.Ye.  Palomnichestvo  i  osobennosti  “pereneseniia  sakralnogo”  v  khristianskoi  Evropie.  In:  Novyie Iyerusalimy: Iyerotopiia i ikonografiia sakralnykh prostranstv (ed. A.M. Lidov). Moskva, 2009b, pp. 221-255. Musin  A.Ye.  Tserkov  i  gorozhane  srednevekovogo  Pskova:  istoriko-arkheologicheskoie  issledovaniie.  St-Peterburg,  2010  (“Archaeologica Varia”). Musin A.Ye., Petrov M.I. Kompleks khristianskikh drevnostei s raskopa Posolskii-2006 v Velikom Novgorode i voprosy khronologii  vizantiiskikh izdelii iz steatita. Vestnik Novgorodskogo gosudarstvennogo universiteta. 2006, no. 38, pp. 10-14. Nazarenko A.V. Rus i Sviataia Zemlia v epokhu krestovykh pokhodov. Bogoslovskiie trudy: K 150-letiiu Russkoi Dukhovnoi missii v Iyerusalime (1847-1997). 1999, no. 35, pp. 179-196. Nazarenko A.V. Drevniaia Rus na mezhdunarodnykh putiakh: Mezhdistsiplinarnyie ocherki kulturnykh, torgovykh, politicheskikh  sviazei IX-XII vv. Moskva, 2001 (“Studia historica”). Nikolaieva  T.V.,  Nedoshivina  N.G.  Predmety  khristianskogo  kulta.  In:  Drevniaia Rus. Byt i kultura (eds.  B.A.  Kolchin,  T.I. Makarova). Moskva, 1997, pp. 166-178. Peskova A.A. Palomnicheskiie drevnosti v drevnerusskom gorode. In: Ladoga i religioznoie soznaniie: Tretiie chteniia pamiati Anny Machinskoi (Staraia Ladoga, 20-22 dekabria 1997 g.): Materialy k chteniiam. St.-Peterburg, 1997, pp. 48-50. Peskova  A.A.  Palomnicheskiie  relikvii  Sviatoi  zemli  v  drevnerusskom  gorode.  In: Piligrimy: istoriko-kulturnaia rol palomnichestva: K XX Mezhdunarodnomu kongressu vizantinistov. Parizh, 19-25 avgusta 2001 goda: Sbornik nauchnykh trudov. St.-Peterburg, 2001, pp. 113-126. Peskova A.A., Strokova L.V. Khristianskiie drevnosti Vizantii v “siriiskoi kollektsii” B.I. i V.N. Khanenko. St.-Peterburg; Kyiv,  2012. Polochanska T.O., Sytyi Yu.M. Znakhidky predmetiv osobystoho khrystyianskoho blahochestia ta predmetiv dlia ikh vyhotovlennia  na terytorii Chernihova. In: Tserkva-nauka-suspilstvo: pytannia vzaiemodii: Materialy Desiatoi Mizhnarodnoii naukovoi konferentsi (30 travnia - 1 chervnia 2012 r.). Kyiv, 2012, pp. 15-19. Pyvovarov S.V., Ilkiv M.V. Rozvidky Chernivetskoii filii OASU. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2012. Kyiv, 2013,  pp. 375, 376. Pyvovarov  S.V.,  Ilkiv  M.V.,  Kalinichenko  V.A.  Novi  znakhidky  khrystyianskoi  metaloplastyky  z  Chornivskoho  horodyshcha  pershoi polovyny XIII st.  In: Tserkva-nauka-suspilstvo: pytannia vzaiemodii: Na poshanu Kyivskoho mytropolyta Yevheniia (Bolkhovitinova). Materialy Trynadtsiatoii Mizhnarodnoi naukovoi konferentsi (27-29 travnia 2015 r.). Kyiv, 2015, pp. 30-33. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 190 Ptitsyn V.S. Khristianizatsiia naseleniia Kurskoi volosti-kniazheniia po materialam predmetov blagochestiia. Ucheniie zapiski: elektronnyi nauchnyi zhurnal Kurskogo gosudarstvennogo universiteta,  2013,  no.  3  (27),  vol.  1.  Istoricheskiie  nauki  i  arkheologiia.  https://cyberleninka.ru/article/n/hristianizatsiya-naseleniya-kurskoy-volosti-knyazheniya-po-materialam- predmetov-blagochestiya. Rakovina. Ultreia et suseia! Dalshe i vyshe! 2014. http://campostellae.ru/history/symbols/shell/. Rozhdestvenskaia T.V. Novonaidennoie drevnerusskoie kirillicheskoie graffito  iz Frantsii.  Indoievropeiskoie yazykoznaniie i klassicheskaia filologiia. 2016, vol. 2, pp. 907-909. R[ud]  O.[A].  Palomnicheskaia  insigniia  s  izobrazheniiem  sv.  Dimitriia  Solunskogo  (?).  In: Mech i zlatnik: K 1150-letiiu zarozhdeniia Drevnerusskogo gosudarstva: Katalog vystavki. Moskva, 2012, p. 238. Riabtseva S. Kresty-relikvarii v kontekste kulturno-istoricheskikh kontaktov Pruto-Dnestrovskogo regiona v XI-XVI vv. Revista Arheologica, Serie nouă. Chişinău, 2012, vol. VI, no. 1, pp. 98-107. Serheieva M.S. Do pytannia pro kostorizne  remeslo v Kyievi XIII-XVIII stolit.  In: Kulturnyi shar: Statti na poshanu Hliba Yuriiovycha Ivakina (ed. O.P. Tolochko). Kyiv, 2017, pp. 377-387. Shevchenko Yu.Yu., Bogomazova T.G. Khristianskiie  amulety,  sviazannyie  s kultom blazhennykh predkov.  In: Radlovskiie chteniia 2006 (eds. Yu.K. Chistov, Ye.A. Mikhailova). St.-Peterburg, 2006, pp. 217-228. Shupliak S.P. Palomnichestva v dukhovnoi i sotsialno-politicheskoi zhizni zapadnoevropeiskogo obshchestva (IV-XIII vv.). Av- toref. … kand. ist. nauk. Minsk, 2011. Shupliak  S.P.  Status  palomnikov  v  srednevekovom  sotsiume Zapadnoi Evropy.  In: Pracy histaryčnaha fakuĺteta BDU (ed.  U.K. Koršuk). Minsk, 2013, iss. 8, pp. 155-165. Spirgis R. Palomnicheskii kontekst nakhodok perlamutrovykh krestikov XIII-XVII vv. na territorii sovremennykh Latvii i Litvy.  In: V kamne i v bronze. Sbornik statei v chest Anny Peskovoi (eds. A.Ye. Musin, O.A. Shcheglova). St.-Peterburg, 201,  pp. 561-582. Svieshnikov I.K. Zvenyhorod: Kraieznavchyi narys. Lviv, 1987. Sytaia L.F. Kresty iz kollektsii V.V. Tarnovskogo. In: Slaviano-russkoie yuvelirnoie delo i yego istoki: Materialy Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii, posviashchennoi 100-letiiu so dnia rozhdeniia Gali Fedorovny Korzukhinoi (Sankt-Peterburg, 10- 16 aprelia 2006 g.). St.-Peterburg, 2010, pp. 411-419. Sytyi Yu., Vasiuta O., Kovalenko V. et al. Naukovyi zvit pro arkheolohichni roboty 1997 r. na terytorii smt. Baturyn Bakhmatskoho  raionu Chernihivskoii oblasti. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NANU, no. 1997/130. Troianovskii S.V. Dobrynin raskop v Velikom Novgorode. Arkheologicheskiie otkrytiia 1999 g. Moskva, 2001, pp. 44, 45. Veremeichik Ye.M. Predmety khristianskogo kulta XI-XIII vv. na selskikh poseleniiakh Chernigovskogo Polesia. In: Slaviano- russkoie yuvelirnoie delo i yego istoki: Materialy Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii, posviashchennoi 100-letiiu so dnia rozhdeniia Gali Fedorovny Korzukhinoi (Sankt-Peterburg, 10-16 aprelia 2006 g.). St.-Peterburg, 2010, pp. 344-354. Yermolin D.S. “Braslet s bozhenkami”, ili khristianskii prostranstvenno-predmetnyi kod albantsev Priazovia. In: Evropeiskoie kulturnoie prostranstvo v kollektsiiakh MAE (ed. A.A. Novik ). St.-Peterburg, 2013, pp. 221-248 (Sbornik MAE, vol. 58). Zalesskaia V.N. Pamiatniki vizantiiskogo prikladnogo iskusstva IV-VII vekov. Katalog kollektsii. St.-Peterburg, 2006. Zaitsev D.M. K voprosu o razvitii pravoslavnogo palomnichestva u vostochnykh slavian v XIII-XVII vv. Vestnik Polotskogo gosudarstvennogo universiteta. Pedagogicheskiie nauki. Filosofiia, 2015a, no. 15, pp. 59-62. Zaitsev D.M. Formirovaniie drevnerusskogo khristianskogo palomnichestva. Viesci Nacyjanaĺnaj akademii navuk Bielarusi.  Sieryja humanitarnych navuk, 2015b, no. 4, pp. 11-15. Zavialov V.I. Kreml Pereiaslavlia Riazanskogo v XVII veke po arkheologicheskim dannym. RusArkh. Elektronnaia nauchnaia biblioteka po istorii drevnerusskoi arkhitektury, 2013. http://rusarch.ru/zavialov1.htm. Zelenin  D.K.  Vostochnoslavianskaia  etnografiia  (transl.  by  K.D.  Tsivina,  notes  by  T.A.  Bershtam  et  al.,  afterword  by  K.V. Chistova). Moskva, 1991. Zhitenov S.Yu. Palomnichestvo kak  religioznoie  naslediie. Zhurnal Instituta naslediia:  setevoie nauchnoie retsenziruiemoie izdaniie. 2015, no. 2-3. http://nasledie-journal.ru/ru/journals/3/23.html. Zlatohorskii O.Ye., Vasheta M.P. Riativni doslidzhennia v uroch. Apostolshchyna m. Volodymyr-Volynskyi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2012. Kyiv, 2013, p. 132.

Ähnliche Einträge