Пам’яті Аскольда Олександровича Щепінського (1926–1997). Fecit te ipsum
Вже минуло двадцять років, як 21 травня 1997 р. не стало талановитого кримського археолога Аскольда Олександровича Щепинського. Доля посилала йому такі випробування, що не кожен зміг би витримати, піднятися і стати відомим вченим. Багато в чому, зважаючи на часи нових випробувань, молоді вчені мо...
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2018
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195538 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Пам’яті Аскольда Олександровича Щепінського (1926–1997). Fecit te ipsum / О.Є. Кислий // Археологія. — 2018. — №. 2. — С. 145–147. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-195538 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1955382023-12-05T15:54:31Z Пам’яті Аскольда Олександровича Щепінського (1926–1997). Fecit te ipsum Кислий, О.Є. Хроніка Вже минуло двадцять років, як 21 травня 1997 р. не стало талановитого кримського археолога Аскольда Олександровича Щепинського. Доля посилала йому такі випробування, що не кожен зміг би витримати, піднятися і стати відомим вченим. Багато в чому, зважаючи на часи нових випробувань, молоді вчені могли б брати з нього приклад. 2018 Article Пам’яті Аскольда Олександровича Щепінського (1926–1997). Fecit te ipsum / О.Є. Кислий // Археологія. — 2018. — №. 2. — С. 145–147. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195538 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хроніка Хроніка |
| spellingShingle |
Хроніка Хроніка Кислий, О.Є. Пам’яті Аскольда Олександровича Щепінського (1926–1997). Fecit te ipsum Археологія |
| description |
Вже минуло двадцять років, як 21 травня
1997 р. не стало талановитого кримського археолога Аскольда Олександровича Щепинського. Доля посилала йому такі випробування, що не кожен зміг би витримати, піднятися
і стати відомим вченим. Багато в чому, зважаючи на часи нових випробувань, молоді вчені
могли б брати з нього приклад. |
| format |
Article |
| author |
Кислий, О.Є. |
| author_facet |
Кислий, О.Є. |
| author_sort |
Кислий, О.Є. |
| title |
Пам’яті Аскольда Олександровича Щепінського (1926–1997). Fecit te ipsum |
| title_short |
Пам’яті Аскольда Олександровича Щепінського (1926–1997). Fecit te ipsum |
| title_full |
Пам’яті Аскольда Олександровича Щепінського (1926–1997). Fecit te ipsum |
| title_fullStr |
Пам’яті Аскольда Олександровича Щепінського (1926–1997). Fecit te ipsum |
| title_full_unstemmed |
Пам’яті Аскольда Олександровича Щепінського (1926–1997). Fecit te ipsum |
| title_sort |
пам’яті аскольда олександровича щепінського (1926–1997). fecit te ipsum |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Хроніка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195538 |
| citation_txt |
Пам’яті Аскольда Олександровича Щепінського (1926–1997). Fecit te ipsum / О.Є. Кислий // Археологія. — 2018. — №. 2. — С. 145–147. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT kislijoê pamâtíaskolʹdaoleksandrovičaŝepínsʹkogo19261997fecitteipsum |
| first_indexed |
2025-07-16T23:38:51Z |
| last_indexed |
2025-07-16T23:38:51Z |
| _version_ |
1837848730991067136 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 145
ні процеси у середовищі степових і лісосте-
пових скіфів та переконливо доведено, що це
населення сформувалося на основі потомків
місцевих племен катакомбної та культури ба-
гатопружкової кераміки, елінів, фракійців та
вихідців з більш східних територій, зокрема,
саків, савроматів, ранніх сарматів. Історія пу-
блікації цієї книги, рукопис якої було заверше-
но Світланою Іванівною ще у 2002 році, збере-
же для нас пам’ять про непохитність наукових
принципів дослідниці, яких вона дотримува-
лась протягом всього життя.
Для широкого кола колег Світлана Іванів-
на Круц назавжди залишиться взірцем вірнос-
ті своєму покликанню, академічної доброчес-
ності та порядності. Пам’ять про цю щедру ду-
шею людину і видатного науковця житиме в
серцях її друзів, колег та учнів.
І.Д. ПотєхІнА,
кандидат історичних наук,
Інститут археології нАн України
© О.Є. КиСлий, 2018
ПАМ’ЯТІ АСКОЛЬДА ОЛЕКСАНДРОВИЧА
ЩЕПИНСЬКОГО (1926—1997). FECIT TE IPSUM
Вже минуло двадцять років, як 21 травня
1997 р. не стало талановитого кримського ар-
хеолога Аскольда Олександровича Щепин-
ського. Доля посилала йому такі випробуван-
ня, що не кожен зміг би витримати, піднятися
і стати відомим вченим. Багато в чому, зважа-
ючи на часи нових випробувань, молоді вчені
могли б брати з нього приклад.
його заслуги в науці значні, був він фігурою
яскравою та незвичайною, про нього написа-
но дійсно багато. Найбільш цікаві і наповнені
почуттями спогади належать перу його друзів і
колег Абраму Давидовичу Столяру та Олексан-
дру Олександровичу Формозову. Газета «Терра
Тавріка» (№3, 1.03.2010) статтю про Щепин-
ського подала під промовистим заголовком:
«Життя, віддане Криму. Аскольд Щепинський.
людина, що зробила сама себе». Отже, віддаю-
чи данину вченому, звернемося лише до окре-
мих фактів біографії, спогадів, сучасного розу-
міння його внеску в науку.
А.О. Щепинський походженням був із сім’ї
т. зв. «колишніх» — мати дворянка, батько —
син почесного громадянина. Вони не змогли
адаптуватись до нового устрою, сім’я бідувала.
Уже цей факт зробив юнака досить вразливим,
але і гордим, самолюбивим. Далі — перебуван-
ня в фашистській окупації, призов до діючої
армії після звільнення Криму, демобілізація в
1945 р., і… він залишається з п’ятикласною осві-
тою, обездолений, сім’я голодує, живуть в зем-
лянці. Середню школу Щепинський закінчує
за наполяганням друзів-колег по роботі лише в
1964 р., і тільки в 45 років, в 1971-му отримає
вищу освіту (історичний факультет Кримсько-
го педагогічного інституту). Проте до цього ві-
кового рубежу, він вже був відомим ученим.
До штату Кримської філії АН СРСР А.О. Ще-
пинський був зачислений в 1954 р., і в цьому ж
році йому було доручено попереднє обстежен-
ня зони будівництва Північнокримського ка-
налу, а з 1967 по 1981 рр. він очолив масштабну
Північнокримську експедицію. В 1975 р. захис-
тив кандидатську дисертацію на тему «Енеоліт
Криму». Між захистом диплома про вищу осві-
ту та отримання диплома кандидата наук про-
йде всього чотири роки.
У юності, після війни задоволення йому до-
ставляло спілкування з природою, і Аскольд
Олександрович самостійно збирав різні гер-
барії, каміння та окаменілості, давню керамі-
ку. Працював бджолярем, завідуючим черво-
ним куточком у колгоспі. Потім влаштував-
ся на посаду збирача колекцій до Кримського
пункту Московської фабрики «Природа і шко-
ла» (1948—1949). «Цілі дні, від зорі до зорі, хар-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2146
чуючись хлібом та водою, блукав долинами Бул-
ганаку, Бодраку, Альми, Качі другого пасма
Кримських гір між Сімферополем та Бахчисара-
єм. тут Аскольд олександрович знав кожну бал-
ку, кожний скельний навіс, — писали А.Д. Сто-
ляр та О.О. Формозов. — тоді ним і були зро-
блені перші археологічні знахідки». Археологічну
частину колекцій він приніс якось до Крим-
ської філії АН СССР Павлу Миколайовичу
Шульцу. Так почалася спільна робота і друж-
ба вчителя та учня, що продовжувалася прак-
тично до хвороби і смерті Павла Миколайови-
ча. Смерть учителя (1983), а потім звільнення
А.О. Щепинського (1991) з Інституту архео-
логії Академії наук УРСР, поглибили негатив-
ний стан його здоров’я. Приїжджаючи до Сім-
ферополя, я заходив до нього, на ним випле-
кану «базу» експедиції, де розміщувався також
Народний Музей археології Криму. «Щепин-
ський часто замикався у собі, займав відчуже-
ну, насторожену позицію. Він не був створений
для міського оточення, але в полі перевтілював-
ся і проявляв свої кращі риси. не всі це розуміли, і
мало хто допомагав йому зануритись в улюблену
справу...» — знову ж зі споминів А.Д. Столяра
та О.О. Формозова.
В 1970-ті рр. і в полі, і на базі всі, хто пра-
цював у Північнокримській, щиро поважали
його, могли кепкувати, веселитися в компа-
нії, він і сам полюбляв гумор, проте вихован-
ня почувалося у всьому — в словах, манерах,
ставленні до колег, навіть у його одязі в польо-
вих умовах. Звичайно, біла сорочка і стильний
костюм були на ньому практично завжди.
Якщо ж мова заходила про роботу, про
знан ня Криму, завжди звучало: «Шеф вже це
пройшов розвідкам, Шепинський тут бував, ко-
пав, це знає Аскольд олександрович...» Поїхати з
ним в розвідку, бути поряд на розкопках було
пізнавально і просто приємно. Одного разу в
листопаді чи в грудні похмурим днем пішли в
гори всім колективом «бази». Аскольд Олек-
сандрович дійсно знав ледь не кожен камінь.
Підходив до каменю і нас запитував: «ну, ось,
бачите, заглиблення, лунки такі...? Мабуть, для
узливань».
У лаборантсько-робочій компанії в наме-
ті або прямо на розкопі, на кургані під час пе-
рерви, з гордістю за нашого керівника ми під-
раховували його найбільш безперечні заслуги:
розкопки кургану Кемі-Оба та обґрунтування
нової кримської кеміобінської культури, зна-
хідки і визначення найяскравіших антропо-
морфних кримських стел епохи раннього ме-
талу, розкопки в 1959 р. і наукове визначення
кіммерійського поховання з кургану Зольний
під Сімферополем, знахідка поховання сар-
матської «цариці» у Ногайчинському кургані,
знахідка кримського ашелю. В середині 70-х
він відкрив домустьєрські стоянки з галько-
вими знаряддями і кремінними двосторонньо
обробленими знаряддями, чим суттєво подав-
нив історію півострова.
А ще серед його заслуг в науці — знахідка
відомого нині Михайлівського поселення під
час роботи на Правобережжі України в 1959 і
1960 рр., першого в Криму неолітичного ко-
лективного могильника траншейного типу
Рис. 2. А.О. Щепинський демонструє вченим Сімфе-
ропольського держуніверситету комплекс ювелірних
виробів з дорогоцінних металів (I—II ст. н. е.), знайде-
них в похованні сарматської «цариці» Ногайчинсько-
го кургану, осінь 1974 р. Зліва направо: А.О. Щепин-
ський, П.Д. Подгородецький, О.Г. Герцен, В.Г. Єна
Рис. 1. Узунларський вал. 1974 рік. А.О. Щепинський
кроками проміряє відстань між виявленими об’єктами
валу. Фото автора
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 147
Долинка, а також ряду мустьєрських, мезолі-
тичних, неолітичних стоянок, поселення IV—
III ст. до н. е. Маслини в Північно-Західному
Криму, багатошарової стоянки в Камінно-
мостській печері і енеолітичного поселення
Скала в Абхазії (долина Кодору) в 1961 р., ха-
рактеристика пам’яток мистецтва енеоліту—
бронзи в Криму, характеристики і періодизації
ямної, катакомбної культур Криму, матеріалів
за «раковинними купами» Південного берегу,
дослідження кизил-кобінських старожитнос-
тей, створення багатого Народного музею ар-
хеології Криму (на превеликий жаль втрачено-
го, знахідки з фондів музею навіть з польови-
ми шифрами викинуті), керівництво однією з
найбільш складних за тих років експедицією
Інституту археології, секцією охорони архео-
логічних пам’яток Кримського відділення То-
вариства охорони пам’яток історії та культури,
постановка багатьох археологічних пам’яток
на державний облік, організація розвідок і ро-
біт по всьому Криму, навіть там, де явно «не
проходив Північнокримський».
Практично щороку здійснювалися розвід-
ки і розкопки тих об’єктів, які не були в зонах
новобудови каналу, це був чисто науковий ін-
терес вченого, вихованого на кращих традиці-
ях минулих поколінь. Він хотів бачити поруч із
собою талановитих людей, залучав їх — одних
розвідками, художніми дослідами з замальовок
кримськотатарських пам’яток, зруйнованих
сіл, видавничими експериментами, інших —
дослідницькими, важливими для Криму те-
мами. У ті роки підрозділ Інституту археоло-
гії в Криму існував як відділ зі своєю науковою
специфікою, що майже не виходила за межі
періо дів античності і середньовіччя, ось і хоті-
лося Щепинському «підняти» археологію пів-
острова від найбільш давніх часів. Разом з тим,
коли в експедиції Харківського держуніверси-
тету, яка працювала на садибі античного часу,
«Маслини» (с. Володимирівка, начальник екс-
педиції В.О. латишева), трапився казус з від-
критим листом, він підставив дружнє плече,
копали під його егідою і з його допомогою. Ці-
лий ряд молодих фахівців, які нині живуть чи
вже пішли з життя, відчули смак творчості, ін-
терес не тільки до розкручених у Криму тем.
Мені здається, що не тільки з позицій «науко-
вої скупості», недовіри, а й як спробу створи-
ти окремий науковий підрозділ у Криму, мож-
на трактувати нездачу ним звітів про розкоп-
ки за ряд років. Адже вони стояли в заскленій
шафі на «базі», при бажанні співробітники чи
відвідувачі могли їх дивитися з дозволу автора.
Він поважав авторське право і хотів, щоб пова-
жали і його заслуги.
Отримання і збереження археологічної ін-
формації для нього було святинею. У кінці
1974 р. Північнокримською експедицією до-
копувався курган в районі Сімферопольської
ТЕЦ. Одного разу над вечір дочистили роз-
писну кам’яну скриню кемі-обінскої культу-
ри. Скриню акуратно прикрили, щоб уранці
сфотографувати і замалювати орнамент. При-
їхавши на базу, розповіли про це шефові. Урок
від нього був таким, що запам’ятовується:
припало вночі тролейбусом з пересадкою по-
вертатися на курган, малювати при світлі ліх-
тарика. Адже дійсно була небезпека втрати
зображення.
Можна услід за деякими сучасними дослід-
никами пред’явити претензії до якості деяких
публікацій і звітів А.О. Щепинського. Але зга-
даємо, як багато археологів до нього займалися
непривабливою археологією епохи енеоліту—
епохи бронзи Криму та були на цій ниві більш
акуратними?
Аскольд Олександрович був феноменаль-
но везучим археологом, спостережливим крає-
знавцем, організатором, що залучав до робо-
ти біологів, географів, геоморфологів, підвод-
ників, творцем унікального актуального для
краю і пізнавального Музею археології Криму.
Принесені у музей знахідки ретельно шифру-
валися і зберігалися у фондах. Збиралися та-
кож такі матеріали, яким не знаходилося міс-
ця в інших музеях, приміром т. зв. «татарщи-
на». йому допомагали багато хто, навіть не
фахівці. З ним у різний час працювали в полі
відомі учені А.В. Добровольський, л.М. Со-
ловйов, О.Г. Шапошникова, Т.М. Висоцька,
О.М. Черепанова, В.О. латишева, А.Д. Сто-
ляр, О.О. Формозов, П.Д. Подгородецький,
В.Г. Єна, О.А. Клюкін та ін. Довгі роки незмін-
ним помічником був В.О. Колотухін.
Минулого року один з археологів, випуск-
ників Таврійського національного універси-
тету на моє зауваження, що він згаяв так бага-
то часу й не займався бажаними темами з епо-
хи бронзи Криму, відповів: але ж Щепинський
зміг… Дай Бог Криму мати таких спеціалістів з
енеоліту—бронзи — успішних, чемних та уваж-
них, як Аскольд Олександрович.
о.є. КиСлий
|