Поховальний обряд ранньосередньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу
В роботі наводяться підсумки статистичної обробки мірних ознак поховальних споруд та деяких рис поховального обряду аланського населення, що залишило катакомбний могильник біля с. Верхній Салтів. Для узагальнення були залучені матеріали 226 катакомб з трьох ділянок Верхньо-Салтівського некрополя....
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2018
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195547 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Поховальний обряд ранньосередньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу / В.С. Аксьонов // Археологія. — 2018. — №. 2. — С. 42–56. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-195547 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1955472023-12-05T16:35:43Z Поховальний обряд ранньосередньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу Аксьонов, В.С. Статті В роботі наводяться підсумки статистичної обробки мірних ознак поховальних споруд та деяких рис поховального обряду аланського населення, що залишило катакомбний могильник біля с. Верхній Салтів. Для узагальнення були залучені матеріали 226 катакомб з трьох ділянок Верхньо-Салтівського некрополя. The research of the Verkhniy Saltov burial ground, which have been conducted by Kharkiv archaeologists since 1984, allow expanding our knowledge ofthe Alancommunity sepulturalritesthatlefttheVerkhniySaltov—the Yutanov group ofnecropolises. For statistical processing the materials of 75 catacombs (197 burials) of BCM-I, 41 catacombs (70 burials) of BCM-III and 110 catacombs (245 burials) of BCM-IV were used. The carried-out statistical analysis showed a high extend of the majority of the measured signs standardization, characterizing the funeral constructions and a ceremony of the Alan population of Verkhniy Saltov. In general, the burial ceremony of the population, who left the Verkhniy Saltov burial ground, from our point of view, finds the greatest similarity to the funeral ceremony presented in the 7th and 8th groups of the Alanian catacomb burial grounds of the second half of the 5th — the first half of the 8th century CE, from the territory of the North-Eastern Caucasus. The average filling capacity of funeral chambers on different sites of the burial ground connects them with family collectives. The presence of burials with different orientation of the deceased in the chamber (the head to the left of the entrance, the head to the right of the entrance, feet to the entrance, the head to the entrance) on all the sites of the burial ground should be considered as an evidence of the multiethnic structure of the population of Verkhniy Saltov with one dominating group. Исследования Верхне-Салтовского могильника, проводимые харьковскими археологами с 1984 г. и по настоящее время, позволяют расширить наши знания относительно погребальной обрядности аланской общности, оставившей Верхне-Салтовскую — Ютановскую группу некрополей. Для статистической обработки были использованы материалы 75 катакомб (197 погребений) ВСМ-I; 41 катакомба (70 погребений) ВСМ-III и 110 катакомб (245 погребений) ВСМ-IV. Проведенный статистический анализ показал высокую степень стандартизации большинства мерных признаков, характеризующих погребальные сооружения и обряд аланского населения Верхнего Салтова. В целом погребальный обряд населения, оставившего Верхне-Салтовский могильник, как нам представляется, находит наибольшее сходство с погребальным обрядом, представленным в 7 та 8 группах аланских катакомбных могильников второй половины V — первой половины VIII вв. с территории Северо-Восточного Кавказа. Средняя наполняемость погребальных камер на разных участках могильника связывает их с семейными коллективами. Присутствие на всех участках могильника погребений с разной ориентировкой покойника в камере (головой влево от входа, головой вправо от входа, ногами ко входу, головой ко входу), возможно, следует рассматривать как свидетельство о полиэтничной структуре населения Верхнего Салтова с одной доминирующей группой. 2018 Article Поховальний обряд ранньосередньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу / В.С. Аксьонов // Археологія. — 2018. — №. 2. — С. 42–56. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.02.042 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195547 904.5 (477.54) «652»: 001.8 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Аксьонов, В.С. Поховальний обряд ранньосередньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу Археологія |
| description |
В роботі наводяться підсумки статистичної обробки мірних ознак поховальних споруд та деяких рис поховального обряду аланського населення, що залишило катакомбний могильник біля с. Верхній Салтів. Для узагальнення були залучені матеріали 226 катакомб з трьох ділянок Верхньо-Салтівського некрополя. |
| format |
Article |
| author |
Аксьонов, В.С. |
| author_facet |
Аксьонов, В.С. |
| author_sort |
Аксьонов, В.С. |
| title |
Поховальний обряд ранньосередньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу |
| title_short |
Поховальний обряд ранньосередньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу |
| title_full |
Поховальний обряд ранньосередньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу |
| title_fullStr |
Поховальний обряд ранньосередньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу |
| title_full_unstemmed |
Поховальний обряд ранньосередньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу |
| title_sort |
поховальний обряд ранньосередньовічного верхньо-салтівського могильника: досвід статистичного аналізу |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195547 |
| citation_txt |
Поховальний обряд ранньосередньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу / В.С. Аксьонов // Археологія. — 2018. — №. 2. — С. 42–56. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT aksʹonovvs pohovalʹnijobrâdrannʹoserednʹovíčnogoverhnʹosaltívsʹkogomogilʹnikadosvídstatističnogoanalízu |
| first_indexed |
2025-07-16T23:39:29Z |
| last_indexed |
2025-07-16T23:39:29Z |
| _version_ |
1837848771307765760 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 242
© В.С. АкСьоноВ, 2018
В.С. Аксьонов *
ПохоВАльний обряд рАнньоСередньоВічного
Верхньо-САлтіВСького могильникА:
доСВід СтАтиСтичного АнАлізу
УДк 904.5 (477.54) «652»: 001.8
* АкСьоноВ Віктор Степанович — кандидат історич-
них наук, завідувач відділу археології Харківського іс-
торичного музею ім. М.Ф. Сумцова.
В роботі наводяться підсумки статистичної обробки
мірних ознак поховальних споруд та деяких рис похо-
вального обряду аланського населення, що залишило ка-
такомбний могильник біля с. Верхній Салтів. Для уза-
гальнення були залучені матеріали 226 катакомб з трьох
ділянок Верхньо-Салтівського некрополя.
К л ю ч о в і с л о в а: салтово-маяцька культура, Верхньо-
Салтівський могильник, катакомба, алани, статистич-
ний аналіз.
Головним типом поховальної споруди алан-
ського населення лісостепового варіанту сал-
тово-маяцької культури, як свідчить понад
столітній досвід досліджень, є катакомба, ко-
тра складається з вхідного коридору — дро-
мосу та поховальної камери (Бабенко 1905,
с. 447—577; Плетнева 1967, с. 72—91; Фле-
ров 1993, с. 6—14). Матеріали Верхньо-
Салтівського могильника, як і Дмитрієвсько-
го, нижньолуб’янського, Ютановського не-
крополів та катакомб з Маяцького селища
були використані Г.Є. Афанасьєвим для надан-
ня широкої характеристики та частотної оцін-
ки елементів поховального обряду аланського
населення салтово-маяцької культури (Афана-
сьев 1993, с. 80—93). При цьому дослідник за-
лучив матеріали з дореволюційних та післяво-
єнних розкопок Верхньо-Салтівського некро-
поля, котрі містили дані про 241 катакомбу з
481 поховання (Афанасьев 1993, с. 80). Мате-
ріали вище згаданих катакомбних могильників
дозволили досліднику розділити їх на дві гру-
пи, які сформувалися під впливом поховаль-
них традицій двох різних етнікосів (Афанасьев
1993, с. 91). на думку Г.Є. Афанасьєва, у по-
хованнях цих могильників знаходять відобра-
ження три поховальні традиції, котрі можуть
відображати присутність в аланському сус-
пільстві Подоння трьох племінних груп. одна
з поховальних традицій представлена в комп-
лексах Верхньо-Салтівського та Ютановсько-
го катакомбних могильників, друга — в похо-
ваннях Дмитрієвського та Ютановського не-
крополів, третя — в катакомбах з території Ма-
яцького селища (Афанасьев 1993, с. 92).
Дослідження Верхньо-Салтівського могиль-
ника (ВСМ), що проводяться з 1984 р. до сьогод-
ні археологами Харкова дозволяють поглиби-
ти наші знання щодо поховальної обрядовості
етнічної спільноти, котрій належить Верхньо-
Салтівсько–Ютановська група некрополів. Для
цього нами залучені матеріали, які були здобу-
ті на трьох ділянках могильника біля с. Верхній
Салтів 1 матеріали 75 катакомб (197 поховань) з
ВСМ-I; 41 катакомба (70 поховань) ВСМ-III та
110 катакомб (245 поховань) ВСМ-IV.
катакомбні могильники (за термінологією їх
першого дослідника В.о. Бабенка) розташовані
на схилах капіносового, Симоненкового, нете-
чинського та інших безіменних ярів, що знахо-
дяться на північ та північний захід від Верхньо-
Салтівського городища (рис. 1). Верхньо-
Салтівський I могильник (ВСМ-I) розташований
на західних схилах одного з відгалуджень капі-
носового яру (рис. 1), на схилах якого на почат-
ку XX ст. проводили свої дослідження більшість
археологів (В.о. Бабенко, А.н. Покровський,
М.Є. Макаренко та ін.). ВСМ-I досліджувався
експедицією Харківського історичного музею під
керівництвом В.Г. Бородуліна в 1984—1989 рр.
Частина матеріалів цих робіт була введена у нау-
1 Схожість поховального обряду та поховального ін-
вентарю в катакомбах, що були досліджені біля
с. Верхній Салтів дозволяє говорити, що ми маємо
справу з одним великим могильником, який займає
схили кількох ярів, котрі розташовані на незначній
відстані один від одного. Поховальні споруди на
схилах кількох яруг, найімовірніше, належали різ-
ним сімейним групам, що мешкали біля Верхньо-
Салтівського городища, тому говорячи про окремі
могильники, ми маємо на увазі окремі ділянки одно-
го великого некрополя. Проте, відповідно до тради-
ції, яку започаткував В.о. Бабенко, окремі ділянки
некрополя дослідники продовжують називати мо-
гильниками.
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.02.042
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 43
ковий обіг (Хоружая 2009, с. 259—294). ВСМ-IV
займає східний схил нетечинського яру (рис. 1).
Він був випадково відкритий у 1989 р. В.Г. Боро-
дуліним, під керівництвом якого у 1989, 1990 рр.
експедицією Харківського історичного музею
біло розкопано 17 катакомб. У 1996 р. експедиці-
єю Харківського педуніверситету імені Г.С. Ско-
вороди під керівництвом В.В. колоди на могиль-
нику було досліджено 10 катакомб (№ 18—27)
(колода 2004, с. 213—241). З 1998 р. до сьогодні
роботи на ВСМ-IV ведуться експедицією Хар-
ківського історичного музею під керівництвом
автора цієї статті (Аксенов 1998, с. 49—50; Ак-
сьонов 2014, с. 242—244). Дослідження ВСМ-IV
показали, що його треба розглядати як північ-
ну частину Верхньо-Салтівського II могильни-
ка (ВСМ-II), який був відкритий ще В.о. Ба-
бенком у 1902 р. (Бабенко 1905, с. 548, 563—569).
Верхньо-Салтівський III могильник (ВСМ-III)
був відкритий також у 1902 р. (Бабенко 1905,
с. 548). Як зазначав В.о. Бабенко: «третий мо-
гильник расположен сеженях в 100 от второго
(розташованого на схилах нетечинського яру —
роз’яснення моє), в восточном направлении, в
горах, занятых крестьянскими садами» (Бабен-
ко 1905, с. 548). Таким чином, третій могильник
(ВСМ-III) локалізується майже на 800 м північні-
ше від городища на західних схилах мису, котрий
утворений корінним високим берегом р. Сівер-
ський Донець (зараз Печенізьке водосховище)
та безіменним яром, який тягнеться до Заму-
ловки (де розташований ВСМ-I) (рис. 1). Усього
В.о. Бабенком на цьому могильнику було розко-
пано 5 катакомб (Бабенко 1905, с. 569). У 1959—
1961 рр. тут проводила роботи експедиція під ке-
рівництвом Д.Т. Березовця, яка виявила 80 ката-
комб, проте дослідила з них лише 23 (Березовец
1959—1961, с. 5). У 1988, 1989, 1991 та 1992 рр. ро-
боти на ВСМ-III проводив В.Г. Бородулін, який
дослідив ще 25 катакомб. Матеріали розкопок на
ВСМ-III Д.Т. Березовця та В.Г. Бородуліна були
залучені мною при написані цієї роботи.
Для обробки матеріалів вищезгаданих мо-
гильників біля с. Верхній Салтів нами був вико-
ристаний стандартний набір статистичних про-
грам (Statistica 7.0 SP. 2). отримані нами резуль-
тати мають деякі відмінності від параметрів для
Верхньо-Салтівського могильника (ВСМ), що
були наведені Г.Є. Афанасьєвим в його моно-
графії (Афанасьев 1993, табл. 21—27). При цьому
спостерігаються деякі незначні розбіжності в по-
казниках для катакомб, що розкопані на різних
ділянках могильника біля с. Верхній Салтів.
катакомби розташовані вздовж балок та
яруг біля с. Верхній Салтів та зорієнтовані за їх
схилом у відповідності до рельєфу місцевості.
«класична» катакомба складається з вузького
та довгого вхідного коридору — дромосу та по-
ховальної камери, котра видовбана у торцевій
стінці дромосу, що знаходиться вище за схилом.
Середня довжина дромосу катакомб біля Верх-
нього Салтова коливається від 4,44 м (ВСМ-III)
до 4,79 м (ВСМ-IV) (табл. 1). Різниця у серед-
ній довжині дромосів на різних могильниках
пояснюється тим, що схили різних яруг мають
різний кут ухилу. Відповідно, для того щоб ви-
рити більш глибокий дромос на схилах нете-
чинського яру (ВСМ-IV) салтівцям було треба
робити їх більш довгим, ніж дромос на інших
могильниках (ВСМ-I, ВСМ-III) біля с. Верх-
Рис. 1. План Верньо-Салтівського городища
з ділянками катакомбного могильника
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 244
ній Салтів. За нашими спостереженнями, при
створенні катакомб салтівці враховували гео-
логічну ситуацію на конкретній ділянці мо-
гильника. Поховальна камера завжди вируба-
лася у шарі щільної материкової глини світло-
коричневого кольору, глибина залягання якого
визначала максимально можливу глибину усі-
єї поховальної споруди 2. Середня ширина дро-
2 наприклад, на ділянці ВСМ-IV, де пласт щіль-
ної материкової глини підстилався шаром рихлої
глини світло-зеленого кольору або глини темно-
коричневого кольору у грудках, підлога поховальних
камер, як і дно дромосу, жодного разу не опускало-
мосу на різних могильниках коливалася від
0,51 м (ВСМ-IV) до 0,6 м (ВСМ-III) (табл. 1).
При цьому середня глибина дромосу на різних
могильниках біля с. Верхній Салтів була майже
однакова та становила 3,04 м (ВСМ-I), 3,07 м
(ВСМ-IV), 3,12 м (ВСМ-III) (табл. 1).
Більшій середній довжині дромосів катакомб
на ВСМ-IV відповідає й більша кількість сходи-
нок у початковій частині вхідного коридору —
6,7 проти 6,45 на ВСМ-I та 5,9 на ВСМ-III. У
ся нижче рівня залягання цих м’яких за структурою
глин (–3,4—3,8 м від сучасної поверхні).
Рис. 2. катакомби Верхньо-Салтівського могильника.
1 — план катакомби 102 (ВСМ-IV); 2 – вхід до похо-
вальної камери катакомби 102; 3 — план катакомби 74
(ВСМ-IV); 4, 5, 6 — профілі дромосу катакомби 74
на різних його ділянках. а — дернина; б — чорнозем;
в — материк (глина); г — первинне заповнення дромо-
су; д — заповнення ходу повторного проникнення до
поховальної камери; є — склепіння камери, котре об-
валилося; ж — обвал склепіння камери
Могильник Довжина (м) Ширина (м) Глибина (м) Середня кількість сходинок
Дмитрієвський 3,33 0,65 1,98
нижньолуб’янський 3,87 0,69 1,74
Ютановський 4,26 0,68 2,57
середні по СМк 3,93 0,66 2,44
ВСМ 4,49 0,6 3,11
ВСМ-I (1984—1989) 4,56 0,58 3,04 6,45
ВСМ-III (1959—1961, 1988—1992) 4,44 0,6 3,12 5,9
ВСМ-IV (1998—2013) 4,79 0,54 3,07 6,7
* Дані по Дмитрієвському, нижньолуб’янському, Ютановському, Верхньо-Салтівському могильникам та середні
по салтово-маяцькій культурі (СМк) взяті з роботи Г.Є. Афанасьєва (1993 р.).
Таблиця 1. Середні параметри дромосів на катакомбних могильниках салтово-маяцької культури *
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 45
переважної більшості дромосів дно належить до
комплексного типу: кілька сходинок у початко-
вій частині дромосу; від останньої сходинки дно
має невеличкий ухил у бік торцевої стінки дро-
мосу. В поодиноких випадках, на ділянці дро-
мосу на відстані до 1,0—1,5 м від його торцевої
стінки дно може бути горизонтальним. нечис-
ленними є й дромоси, дно у яких у початковій
частині має сходинки, а від останньої сходин-
ки воно стає горизонтальним. Таке дно харак-
терне для відносно коротких дромосів, довжи-
на яких не перевищує 2,0—2,5 м. У цілому ж по-
вторюється тенденція, яка відмічена й на інших
катакомбних могильниках басейну Сіверського
Дінця, довші дромоси є і найбільш глибокими
та мають більшу кількість сходинок у своїй по-
чатковій частині. кількість сходинок у дромосі
може коливатися від двох до чотирнадцяти.
У більшості випадків стінки у початковій
частині дромосу вертикальні. Проте, на ділян-
ці дромосу, що розташована вище по схилу, там
де глибина його досягає 0,8—1,2 м, стінки його
мають незначний нахил на зовні. В наслідок
цього ширина дромосу біля дна дещо переви-
щує його ширину на рівні фіксації (рис. 2, 1, 3).
У поперечному розрізі дромос у такому випад-
ку отримує форму близьку до трапеції з широ-
кою нижньою частиною (рис. 2, 4, 5).
Частина дромосу, котра знаходиться вище
по схилу, у більшості випадків завширшки
більше його початкової частини. Ширина кін-
цевої частини дромосу на рівні зачистки ста-
новить 0,5—0,9 м (рис. 2, 1). При ширині кін-
цевої частини дромосу в межах 0,5—0,7 м його
стінки залишаються вертикальними до самого
дна. Якщо ширина цієї частини дромосу пере-
вищує 0,7 м (що відповідає наявності ходу по-
вторного проникнення до поховальної камери
у цій частині дромосу), то можна спостерігати
наступну картину: від рівня зачистки до гли-
бини –1,5—1,7 м від сучасної поверхні стін-
ки дромосу мають незначний нахил у бік його
дна; нижче — вони стають вертикальними, при
цьому ширина дромосу біля дна біля його тор-
цевої стінки становить 0,6—0,7 м (рис. 2, 6).
У торцевій стінці дромосу, котра знаходить-
ся вище по схилу, розміщується вхід-лаз до по-
ховальної камери. на усіх могильниках біля
с. Верхній Салтів у більшості випадків вхід до
камери у плані має форму прямокутника, рід-
ше трапеції, з заокругленими верхніми кутами,
що надає йому аркоподібної форми (рис. 2, 2).
Ширина входу у переважній більшості випад-
ків дещо менша за його висоту (табл. 2). Серед-
ня ширина входу-лазу до камери коливається
від 0,43—0,44 м (ВСМ-IV и ВСМ-I) до 0,49 м
(ВСМ-III), тоді як середня його висота стано-
вить 0,55 м (ВСМ-IV) та 0,59—0,6 м для ВСМ-I
та ВСМ-III, відповідно. Середня довжина
входу-лазу 0,29—0,31 м, хоча вона може коли-
ватися від 0,1 до 0,5 м. Дно входу до камери та
дно дромосу у переважній більшості випадків
знаходяться на одному рівні (рис. 2, 3). Інколи
з боку дромосу знаходиться поріг заввишки до
5,0 см 3. незначні розміри входу-лазу обумов-
лені антропометричними даними людей, кот-
рі рили катакомбу та тіла яких поміщалися до
поховальної камери. Середній зріст людей, по-
хованих у катакомбах Верхнього Салтова був у
межах 160—162 см (Решетова 2014, с. 91). Спів-
3 За нашими спостереженнями, присутність порогу з
боку дромосу може бути пояснена похибкою у роботі
археологів. У разі виникнення ускладнень з фіксації
дна дромосу, воно в таких випадках могло прокопу-
ватися глибше ніж було в дійсності, що й призводи-
ло до появи порогу на вході до камери.
Могильник Ширина (м) Висота (м) Глибина (м)
Заклад
відсутній камінь дерево жорнов
Дмитрієвський 0,49 0,53
нижньолуб’янський 0,49 0,51
Ютановський 0,52 0,63
середні по СМк 0,5 0,54 76,1 % 4,1 % 19,8 %
ВСМ 0,53 0,71
ВСМ-I (1984–1989) 0,44 0,59 0,29 92 % 4,0 % 4,0 % -
ВСМ-III (1959—1961,
1988—1992)
0,49 0,6 0,31 68 % 12 % 15 % 5,0 %
ВСМ-IV (1998—2013) 0,43 0,55 0,3 65 % 30 % 4,0 % 1,0 %
Таблиця 2. Середні параметри входу-лаз до поховальної камери в катакомбних могильниках салтово-
маяцької культури
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 246
відношення середніх розмірів входу-лазу з се-
редніми антропометричними параметрами до-
рослої людини дозволяють припустити, що для
переміщення тіла померлої людини по входу-
лазу воно було сповите. Це підтверджується
даними етнографії осетин, які ще у XIX ст. за-
вертали померлих у бурку, тканину і вже у та-
кому вигляді поміщали до склепів або вклада-
ли до кам’яних ящиків (калоев 1984, с. 96, 98).
При цьому для полегшення протягування тіла
небіжчика крізь вхід-лаз до поховальної каме-
ри, його, імовірно, розвертали на бік. Тільки
так тіло померлої людини можна було достави-
ти до камери не прикладаючи значних зусиль.
Вхід до поховальної камери закривався за-
кладом з дерев’яних плах або кам’яною плитою
(табл. 2). За дореволюційними матеріалами
в катакомбах Верхнього Салтова заклади або
зовсім були відсутні, або вони з якихось при-
чин не фіксувалися дослідниками (Афанасьев
1993, с. 82). Роботи останніх років показали,
що в катакомбах усіх могильників біля Верх-
нього Салтова заклади були присутні (табл. 2).
При цьому лише на ВСМ-I відсоток катакомб,
що містили кам’яний заклад збігається з се-
реднім показником по катакомбних некропо-
лях салтово-маяцької культури. Відсоток ката-
комб з кам’яним закладом на ВСМ-IV є най-
більшим (30 %) для катакомбних некрополів
регіону. Він навіть перевищує середній показ-
ник по дерев’яним закладам для катакомбних
могильників Подоння (19,8 %). Високий від-
соток катакомб з кам’яним закладом на ВСМ-
IV, імовірно, слід розглядати як показник більш
високого майнового положення тієї групи алан-
ського населення, котрій належала ця ділянка
могильника біля Верхнього Салтова. ВСМ-III
відрізняє від двох інших могильників Верхньо-
го Салтова досить високий відсоток катакомб
з дерев’яним закладом (15 %) та факт частішо-
го використання для закладу каменів від жорен
(5,0 % поховань). Для порівняння камінь від
жорна на ВСМ-IV був виявлений усього один
раз (у дромосі катакомби 100). Пояснення цьо-
му, на нашу думку, дає час виникнення та існу-
вання могильників біля Верхнього Салтова, на
чому ми зупинимося нижче.
Середні розміри поховальних камер на усіх
могильниках біля Верхнього Салтова (табл. 3)
майже співпадають із середніми показника-
ми по Верхньо-Салтівському могильнику, що
наведені Г.Є. Афанасьєвим (Афанасьев 1993,
с. 83, табл. 23). найчастіше підлога поховаль-
них камер катакомб Верхнього Салтова у пла-
ні має форму прямокутника із заокругленими
кутами. Друге місце займають камери з підло-
гою овальної у плані форми. Підлоги круглої та
квадратної у плані форми зустрічаються дово-
лі рідко. Поховальні камери там, де це вдало-
ся простежити, можуть мати циліндричне, ко-
робове або стрілчате склепіння. Максимальна
висота камер становить 1,50—1,65 м проте час-
тіше вона коливається в межах від 1,0 до 1,2 м.
Відрізняє могильники біля с. Верхній
Салтів від таких катакомбних некрополів
салтово-маяцької культури як Дмитрієвсько-
го, нижньолуб’янського, Маяцького (де пред-
ставлені виключно Т-подібні катакомби) при-
сутність на них катакомб з повздовжнім розта-
шуванням поховальної камери по відношенню
до дромосу (довга вісь камери співпадає з дов-
гою віссю дромосу). При цьому відсоток таких
катакомб на різних могильниках Верхнього
Салтова неоднаковий. Так, на ВСМ-III він ста-
новить 58,5 %, на ВСМ-I — 49,4 %, а на ВСМ-
IV — лише 14 %. По цьому показнику ВСМ-I
Таблиця 3. Середні розміри поховальних камер на катакомбних могильниках
салтово-маяцької культури
Могильник Довжина (м) Ширина (м) Висота (м)
Різниця між
долівками
Підстилка
відсутня вугілля органіка
Дмитрієвський 1,9 1,38 1,06 0,34
нижньолуб’янський 1,9 1,35 1,09 0,47
Ютановський 2,04 1,65 1,72 0,39
середні по СМк 1,9 1,49 1,24 0,3 71,7 % 20,4 % 6,4 %
ВСМ 1,91 1,65 1,49 0,21
ВСМ-I (1984—1989) 1,97 1,59 1,24 0,24 85 % 11 % 4,0 %
ВСМ-III (1959—
1961, 1988—1992)
1,92 1,49 1,43 0,25 59 % 12 %
24 %
(5,0 %)
ВСМ-IV (1998—2013) 1,96 1,56 1,21 0,24 75 % 16 % 8,0 %
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 47
та ВСМ-III займають проміжне положення між
ВСМ-IV та розкопаними незначними площами
Рубіжанським та Старо-Салтівським некропо-
лями, де катакомби з повздовжнім розташуван-
ням поховальної камери становлять 88,8 % та
80,9 % від усіх досліджених катакомб, відповід-
но (Хоружая, Аксенов 2005, с. 155, табл. 1).
Від того, який тип катакомб переважає на
конкретному могильнику Верхнього Салтова,
залежить орієнтування тіл померлих людей у
поховальних камерах (табл. 4). Так, на ВСМ-III
36 % небіжчиків було покладено головою ліво-
руч від входу до камери, на ВСМ-I — 51 %, а на
ВСМ-IV — 78 %. Відповідно, ногами до входу
у камери було орієнтовано 57 % кістяків у ка-
такомбах ВСМ-III, 45 % кістяків — у катаком-
бах ВСМ-IV та 14 % кістяків — у катакомбах
ВСМ-I. Відсоток небіжчиків, що були покладе-
ні головою праворуч від входу тільки на ВСМ-I
(3,0 %) співпадав с відсотком так похованих
людей у середньому по усім катакомбним мо-
гильникам салтово-маяцької культури регіону
(Афанасьев 1993, с. 83, табл. 83). на ВСМ-IV та
ВСМ-III цей показник вдвічі вищий за серед-
ній по усім катакомбним могильникам та ста-
новить 6,0 % та 7,0 %, відповідно. При цьому,
не зважаючи на різне орієнтування небіжчиків
у середині поховальних камер на усіх могиль-
никах Верхнього Салтова тіла вкладалися у ви-
простаному положенні на спині. Таке поло-
ження тіл небіжчиків є характерною рисою по-
ховального обряду населення, якому належить
Верхньо-Салтівсько–Ютановська поховальна
традиція (Афанасьев 1993, с. 84, табл. 25). Таке
ж положення кістяків людей має місце й у ката-
комбах Рубіжанського та Старо-Салтівського
могильників (Аксенов 1999, с. 137, рис. 1—7;
Аксенов 2001, с. 65, рис. 1—6), котрі розташо-
вані на 7,0 та 5,0 км північніше та південніше,
відповідно, від Верхньо-Салтівської групи ка-
такомбних некрополів.
некрополі Верхнього Салтова різняться
між собою середньою кількістю небіжчиків в
одній поховальній камері (табл. 5; 6). При цьо-
му на ВСМ-I фіксується найбільша, не тільки
для могильників Верхнього Салтова, а й для
усіх катакомбних некрополів Подоння, серед-
ня наповненість поховальної камери — 2,64
людських кістяка на комплекс. Тоді як цей
показник для катакомб ВСМ-III — найниж-
чий серед інших розкопаних катакомбних мо-
гильників регіону (усього 1,7 кістяк на камеру)
(табл. 5; Афанасьев 1993, табл. 27).
Таким чином, матеріали досліджень остан-
ніх років могильників біля Верхнього Салтова
в цілому відповідають характеристиці, котру
дав Г.Є. Афанасьєв поховальній традиції верх-
ньосалтівської групи населення у тій її частині,
яка стосується катакомби як поховальної спо-
руди та розміщення в поховальній камері люд-
ських тіл (Афанасьев 1993, с. 92).
Проте, слід звернути увагу й на ті риси ри-
туалу, які раніше на могильнику біля с. Верх-
ній Салтів не фіксувалися, однак зустрічалися
Могильник Головою ліворуч від входу Головою праворуч від входу ногами до входу Головою до входу
Дмитрієвський 69 % 2,0 % — 1,0 %
нижньолуб’янський 76 % — — —
Ютановський 85 % 3,0 % - -
середні по СМк 55 % 3,0 % 2,0 % 1,0 %
ВСМ 38 % — 4,0% —
ВСМ-I (1984—1989) 51 % 3,0 % 45 % 1,0 %
ВСМ-III (1959—1961,
1988—1992)
36 % 7,0 % 57 %
ВСМ-IV (1998—2013) 78 % 6,0 % 14 % 2,0 %
Таблиця 4. Орієнтування небіжчиків у поховальних камерах катакомбних могильників
салтово-маяцької культури
Таблиця 5. Середня кількість кістяків людей, на одну камеру в катакомбах салтово-маяцької культури
Могильник Дмитрієвський
нижньо-
луб’янський
Ютановський ВСМ
ВСМ-I
(1984—1989)
ВСМ-III
(1959—1961, 1988—1992
ВСМ-IV
(1998—2013)
кількість
кістяків
2,24 2,21 2,07 1,91 2,64 1,7 2,26
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 248
у інших груп аланського населення Подонеч-
чя. Це стосується, у першу чергу, присутнос-
ті в дромосах катакомб поховань тварин (лю-
дей), котрі супроводжували основні поховання
(Афанасьев 1993, с. 92).
Зараз поховання людей, здійснені у дро-
мосах, відомі на ВСМ-I (кат. 6, 67), ВСМ-IV
(58, 59, 120, 124), ВСМ-III (24) (Хоружая 2012,
с. 219—230; Аксенов 2015, с. 12—17). У пере-
важній більшості ці поховання належать ді-
тям, котрі були покладені у зроблені в одній з
бокових стінок дромосу спеціальні ніші-підбої.
При цьому в торцевих стінках цих дромосів по-
ховальні камери були відсутні (кат. 6 ВСМ-I,
кат. 24 ВСМ-III, кат. 59, 64 ВСМ-IV) (Хоружая
2012, рис. 1—4). Лише два поховання в дромо-
сах катакомб супроводжували основні похован-
ня, котрі були здійснені у поховальних камерах
(кат. 67 ВСМ-I, 120 ВСМ-IV) (Хоружая 2012,
рис. 7; Аксенов 2015, рис. 1). необхідно зазна-
чити, що на ВСМ-IV представлені усі відомі на
сьогодні типи поховань в дромосах салтівських
катакомб: поховання в ніші-підбої, яка зро-
блена в одній з бокових стінок дромосу (59, 64,
120); поховання на дні дромосу (124); похован-
ня в сидячому положенні на вході до поховаль-
ної камери (58) (Аксьонов 2003, рис. 1; Аксенов
2015, рис. 2).
Стали відомі на ВСМ-IV й поховання тва-
рин у дромосах катакомб. Так, у початко-
вій час тині дромосу (над сходинками) ката-
комби 104 було зафіксоване поховання со-
баки. Поховання собак були досліджені в
катакомбах Дмитрієвського (два випадки) та
нижньолуб’янського могильників (Афана-
сьев 1993, с. 86, табл. 28).
на Дмитрієвському могильнику в підлозі
дванадцяти поховальних камер були зроблені
рівчачки, котрі, на думку С.о. Плетньової, ві-
дігравали роль своєрідних дренажних систем
(Плетнева 1989, с. 183, рис. 93). Досі подібні
елементи поховальної конструкції в катаком-
бах Верхнього Салтова не зустрічалися. Проте
подібний рівчачок, виритий паралельно до пе-
редньої торцевої стінки камери, був зафіксо-
ваний у підлозі катакомби 69 ВСМ-IV (рис. 3,
1). Ще в чотирьох випадках (катакомби 77, 106,
117, 131 ВСМ-IV) безпосередньо біля входу в
полу камери фіксувалися заглиблення прямо-
кутної та округлої у плані форми розміром до
1,38 × 0,57 м та завглибшки до 0,1 м (рис. 3,
2—4). Як і у випадку з катакомбами Дмитрієв-
ського могильника ці заглиблення у підлозі ка-
мер ВСМ-IV були простежені тільки в тих ка-
такомбах, що містили навмисне зруйновані в
давнину людські кістяки.
У підлозі ще трьох поховальних камер (ка-
такомби 96, 110, 115 ВСМ-IV) біля входу були
зафіксовані заглиблення-ніші на всю довжину
камери, завширшки 0,80—0,85 м та глибиною
до 0,1 м (рис. 3, 5). Ці заглиблення-ніші, су-
дячи з ситуації у поховальній камері катаком-
би 96, були призначені для розміщення в них
тіл померлих людей (рис. 3, 5). на дні такого
заглиблення в камері катакомби 115 був зафік-
сований навмисне зруйнований кістяк дорос-
лої людини. Присутність подібних заглиблень-
ніш у підлозі катакомб ВСМ-IV дозволяє ви-
ділити такий різновид поховальних камер
як камери з дворівневою підлогою. Ці ката-
комби ВСМ-IV відрізняє від інших катакомб
Верхньо-Салтівського некрополя значна дов-
жина (5,45—6,90 м) та глибина (3,15—4,40 м)
дромосу, присутність в них кам’яних закладів,
значні розміри поховальної камери (1,9—2,15 ×
1,85—1,97 м), багатий та численний поховаль-
ний інвентар (Аксенов 2013, рис. 1; 3; 4).
Проте, головною особливістю могильників
Верхнього Салтова від більшості інших ката-
комбних некрополів Подонеччя є присутність
катакомб з повздовжнім розташуванням похо-
вальних камер. При цьому на різних могиль-
никах біля с. Верхній Салтів співвідношення
Т-подібних катакомб та катакомб з повздов-
жнім розташуванням поховальних камер є різ-
ним (табл. 7), що потребує свого пояснення.
Присутність на могильниках біля с. Верх-
ній Салтів одночасно катакомб з повздовжнім
розташуванням камер та Т-подібних катакомб
дозволяє поставити питання відносно різного
соціального положення людей, котрі були по-
ховані на одній ділянці некрополя, але у ката-
Таблиця 6. Кількість похованих людей в одній камері на різних могильниках біля с. Верхній Салтів
Могильник 1 люд. 2 люд. 3 люд. 4 люд. 5 люд. 6 люд. 7 люд. 9 люд.
середня по СМк 31,26 % 31,26 % 18,64 % 7,16 % 1,88 % 1,32 % 0,38 % 0,19 %
ВСМ-I (1984—1989) 19 % 23 % 39 % 16 % 4,0 % — — —
ВСМ-III (1959—1961, 1988—1992) 46,3 % 39,02 % 12,19 % 2,43 %
ВСМ-IV (1998—2013) 25 % 36 % 30 % 6,0 % 2,0 % 1,0 % — —
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 49
комбах різного типу. не виключено те, що різні
типи катакомб на одному могильнику залише-
ні різними, проте етнічно спорідненими гру-
пами аланського населення. У цьому випадку
співвідношення катакомб різних типів на мо-
гильниках біля с. Верхній Салтів слід розгляда-
ти як можливе домінування однієї групи алан-
ських переселенців над іншою. Проте ця проб-
лема ще далека від свого вирішення.
Треба зазначити, що катакомби з повздов-
жнім розташуванням поховальної камери зай-
мають перше місце серед сарматських похо-
Рис. 3. Плани поховальних камер з рівча-
ками та заглибленнями-нішами у долівці.
1 — катакомба 69 (ВСМ-IV); 2 — катаком-
ба 117 (ВСМ-IV); 3 — катакомба 77 (ВСМ-
IV); 4 — катакомба 106 (ВСМ-IV); 5 — ката-
комба 96 (ВСМ-IV)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 250
вальних споруд Поволжя та Приуралля (Смир-
нов 1972, с. 77), де використання їх як сімейних
склепів не відоме (Виноградов 1975, с. 307).
Первинно катакомби цього типу призначали-
ся для одноразових поховань в умовах ведення
кочового господарства. Зменшення кількос-
ті катакомб цього типу та перевага катакомб
Т-подібного типу була обумовлена поступо-
вим осіданням на землю сармато-аланського
населення. конструкція Т-подібних ката-
комб більш відповідає цілям довготривалого
та багаторазового проникнення до поховаль-
ної споруди (Виноградов 1975, с. 309). Ця тен-
денція спостерігається у районах, де сармато-
аланське населення здійснювало своє осідання
на землю — в криму та на Північному кавка-
зі. Тут катакомби з повздовжнім розташуван-
ням камери по відношенню до дромосу зустрі-
чають в незначній кількості, а панівними є сі-
мейні склепи та катакомби Т-подібного типу.
Різниці у відсотковому співвідношенні
Т-побідних катакомб та катакомб з повздов-
жнім розташуванням камери на різних мо-
гильниках Верхнього Салтова, як нам вважає-
ться, відображає ту ж саму тенденцію та ілю-
струє процес освоєння аланським населенням
цієї ділянки басейну Сіверського Дінця. Так,
катакомби з повздовжнім розташуванням ка-
мери по відношенню до дромосу превалюють
на Старо-Салтівському та Рубіжанському не-
крополях, де їх відсоток становить 80,9 % та
88,8 %, імовірно. Час існування цих некрополів
за знайденим у них поховальним інвентарем
обмежується серединою VIII — початком IX ст.
(Аксенов 1999, с. 141; Аксенов 2001, с. 76). Ці
могильники, вірогідно, слід пов’язувати з пер-
шими за часів Хозарського каганату аланськи-
ми переселенцями до верхнього Подонеччя.
Поховальні камери на цих могильниках часто
містять одиночні поховання, а середня кіль-
кість людей, що припадає на одну камеру ста-
новить 1,29 людини для Рубіжанського могиль-
ника та 1,47 людини для Старо-Салтівського
некрополя. Таким чином, поховальні камери
цих могильників, не дивлячись на те, що вони
по суті були сімейними склепами, у переваж-
ній більшості випадків їх використовували для
індивідуальних поховань.
найбільш близьким у часі до цих некрополів
є ВСМ-III. Час існування цієї ділянки Верхньо-
Салтівського некрополя визначається як дру-
га половина VIII — початок IX ст. на ВСМ-III
представлені поодинокі комплекси (катаком-
би 13, 19), котрі датуються кінцем хроноло-
гічного горизонту Столбіще-Старокорсунська
(740—780 рр. н. е.) (Аксенов 2012, с. 408—411,
рис. 1, 5—7). Більш численними є матеріали
кінця VIII та межі VIII—IX ст. (наприклад, ка-
такомба 25) (Аксенов 2005, с. 250, рис. 5). на
цій ділянці Верхньо-Салтівського некропо-
ля відсоток катакомб із повздовжнім розташу-
ванням поховальної камери по відношенню до
дромосу становить вже 58,5 %. Цікаво, що саме
на ВСМ-III відкрита поки що єдина на некро-
полі катакомба (16), вхідний коридор якої яв-
ляє собою вертикальну яму округлої в плані
форми. В західній частині цієї ями був зробле-
ний аркоподібний вхід до поховальної камери,
в якій знаходився кістяк жінки у випростаному
стані на спині та орієнтований ногами до вхо-
ду. За своїм облаштуванням ця катакомба поді-
бна до сарматських катакомб II типу Поволжя
та Приуралля (Смирнов 1972, с. 74, рис. 1).
ВСМ-I, для якого характерне майже рівне
співвідношення Т-подібних катакомб та ката-
комб із повздовжнім розташуванням камери
(49,4 % проти 50,6 %), у хронологічному відно-
шенні недалеко відстоїть від ВСМ-III. Тут та-
Могильник
Т-подібна катакомба катакомба з повздовжнім розташуванням камери
1 люд. 2 люд. 3 люд. 4 люд. 5 люд. 6 люд. 1 люд. 2 люд. 3 люд. 4 люд. 5 люд.
ВСМ III
(1988—1992)
2
6,9 %
3
10,3 %
— — —
13
44,8 %
7
24,1 %
2
6,9 %
2
6,9 %
—
17,3 % 82,7 %
ВСМ I
(1984—1989)
5
6,6 %
10
13,3 %
12
16,0 %
9
12,0 %
2
2,6 %
—
9
12,0 %
9
12,0 %
15
20,0 %
3
4,0 %
1
1,3 %
50,6 % 49,4 %
ВСМ IV
(1998—2014)
27
23,8 %
36
31,8 %
25
22,1 %
7
6,2 %
2
1,7 %
1
0,88 %
2
1,76 %
8
7,07 %
5
4,42 %
— —
86,48 % 13,88 %
Таблиця 7. Відсоткове співвідношення катакомб з різною кількістю людських кістяків на одну камеру
на різних могильниках Верхнього Салтова
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 51
кож зустрічаються поодинокі речі, які характер-
ні для комплексів другої половини VIII ст., на-
приклад, катакомба 54 (Аксенов 2012, илл. 1),
проте превалюють комплекси IX ст. (Хоружая
2009, с. 280, рис. 2—12; Аксенов 2005, рис. 3).
Як свідчать матеріали розкопок на ВСМ-IV
салтівці ховали своїх небіжчиків протягом усьо-
го IX ст. Тут знайдені комплекси, що датують-
ся як початком IX ст. (Аксенов 2011, рис. 2, 3;
Аксенов, Хоружая 2008, с. 21, рис. 2), так і ті,
що містять поховання середини — другої по-
ловини IX ст. (Аксенов, Лаптев 2009, с. 242—
258; Аксенов 2010, с. 354—364). Проте на цій
ділянці некрополя Т-подібні катакомби чис-
ленно переважають (86 %) над катакомбами з
повздовжнім розташуванням камери по відно-
шенню до дромосу. При цьому для цієї ділян-
ки Верхньо-Салтівського некрополя характер-
на менша середня кількість людських кістяків,
що знаходяться у поховальній камері (2,24),
ніж для близького за часом ВСМ-I (2,64 кістяка
на камеру). Вважаємо, що у цьому випадку ця
різниця у наповненні камер обумовлена при-
належністю похованих у них людей до різних
сімейно-господарських груп, котрі до того ж
відрізнялися ще й своїм майновим станом. ка-
такомби ВСМ-IV містять більш численний та
різноманітний поховальний інвентар, ніж той,
що знаходився в камерах катакомб ВСМ-I. У
похованнях на ВСМ-IV частіше ніж у катаком-
бах ВСМ-I зустрічаються срібні елементи по-
ясної гарнітури, срібні арабські монети (Аксе-
нов 1999, с. 218—220; Аксенов 2010, с. 354—364;
Аксенов, Лаптев 2009, с. 242—258; Лаптев 2013,
с. 114—115, табл. 1). Імовірно, що більш висо-
кий майновий стан групи населення, котра хо-
вала своїх небіжчиків на ВСМ-IV, дозволяв їй
споруджувати катакомби більших розмірів, а у
поховальних камерах розміщувати меншу кіль-
кість небіжчиків, ніж на ВСМ-I. Частково це
підтверджує той факт, що відсоток загальної
кількості індивідуальних, подвійних та потрій-
ний поховань у одній камері в цілому для ката-
комбних могильників салтово-маяцької культу-
ри та для ВСМ-I майже однаковий — 81,6 % та
81 %, відповідно. У той же час цей показник для
ВСМ-I становить 91 % (табл. 6).
Середня ж кількість людських кістяків на
одну поховальну камеру для усіх ділянок мо-
гильника біля с. Верхній Салтів (табл. 5) одно-
значно вказує, що катакомби використовува-
лися як сімейні поховальні споруди. Відмін-
ність для різних ділянок Верхньо-Салтівського
некрополя у середній кількості небіжчиків, що
були поховані у одній камері, як ми вважає-
мо, обумовлена цілою низкою об’єктивних та
суб’єктивних факторів, серед яких: майновий
стан сім’ї померлої людини; соціальне поло-
ження померлої людини; характер смерті люди-
ни; рівень захворюваності у суспільстві тощо.
Для катакомб ВСМ-IV характерний досить
високий відсоток людських кістяків зі сліда-
ми їх навмисного руйнування у давнину (81 %).
Цей же показник для ВСМ-I становить 56 %, а
для ВСМ-III — 54 %. Майже в кожному дромосі
катакомб ВСМ-IV, що містили навмисно зруй-
новані кістяки людей, було зафіксовано хід по-
вторного проникнення до поховальної каме-
ри. Ретельне вивчення польової документації
В.Г. Бородуліна (зокрема, польових фотознім-
ків) з робіт на ВСМ-I, ВСМ-III та ВСМ-IV по-
казало, що сліди повторного навмисного про-
никнення до поховальних камер катакомб на
цих ділянках некрополя також присутні, про-
те вони з якихось причин не були зафіксова-
ні дослідником. Значний відсоток поховань з
нав мисно зруйнованими у давнину людськи-
ми кістяками на ВСМ-IV, можливо, пов’язаний
з вищим у порівнянні з іншими ділянками не-
крополя, майновим станом похованих у цих ка-
такомбах людей. Саме на цій ділянці могильни-
ка (ВСМ-IV) у 2013 р. було досліджено багате
поховання молодої жінки, поховальний інвен-
тар якої складався з бронзової шийної гривні,
намиста, десяти арабських монет перетворених
у підвіски, восьми браслетів, семи перстнів та
значної кількості підвісок-амулетів різних типів.
Ще дві срібні арабські монети супроводжували
кістяк дитини, що знаходився в одній поховаль-
ній камері із жінкою. До цієї знахідки найбіль-
ша кількість монет на Верхньо-Салтівському
некрополі, яка була виявлена в одній катаком-
бі, становила п’ять (катакомба 33 з розкопок
А.н. Покровського) та шість (катакомба 4 з роз-
копок В.А. Бабенка 1910 р.) арабських дирхемів
(Иченская 1982, с. 145, 146, табл. 5). У цілому ж
навмисну руйнацію людських кістяків на мо-
гильнику я пов’язую з проведенням аланським
населенням Верхнього Салтова низки обря-
дових дій, котрі здійснювалися невдовзі після
похорон представниками салтівської общини.
Люди, які здійснювали проникнення до каме-
ри, були добре обізнані з облаштуванням по-
ховальної споруди, складом та розташуванням
поховального інвентарю, проте при проник-
ненні до камери вилучення ними цінних речей
не відбувалося (Аксенов 2002, с. 98—114; Аксе-
нов 2013, с. 193—210).
Таким чином, проведений аналіз пока-
зує, що для усіх трьох ділянок (могильників)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 252
Рис. 4. Гістрограми мірних ознак катакомб з могильників біля с. Верхній Салтів. 1 — довжина дромосу; 2 — міні-
мальна ширина дромосу; 3 — максимальна ширина дромосу; 4 — кількість сходинок у початковій частині дромо-
су; 5 — висота входу до поховальної камери
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 53
Рис. 5. Гістрограми мірних ознак катакомб з могильників біля с. Верхній Салтів. 1 — ширина входу до поховаль-
ної камери; 2 — глибина входу до поховальної камери; 3 — довжина камери, 4 — ширина камери; 5 — форма по-
ховальної камери
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 254
Верхньо-Салтівського некрополя (ВСМ-I,
ВСМ-III та ВСМ-IV) характерний високий рі-
вень стандартизації більшості мірних ознак,
котрі характеризують поховальні споруди та
обряд. Представлені на графіках піки (рис. 4;
5) відповідають якимось «нормам» поховальної
обрядовості населення, котре залишило цей
могильник. У цілому поховальний обряд насе-
лення Верхнього Салтова найбільше відповідає
поховальним нормам східної групи аланського
населення Північного кавказу, що представле-
ні у 7 та 8 групах аланських катакомбних мо-
гильників другої половини V — першої поло-
вини VIII ст. (коробов 2009, табл. 1, с. 75). Мо-
гильники цих груп концентруються у верхній
та середній течії р. Сунжа, на території сучас-
ної Інгушетії, в центральній частині Чечні та
пов’язуються з представниками племінної гру-
пи «авсурки» (коробов 2009, с. 75).
Середня наповненість поховальних камер
на різних ділянках Верхньо-Салтівського мо-
гильника впевнено пов’язує їх із сімейними
колективами. Присутність на усіх ділянках мо-
гильника поховань з різним орієнтуванням не-
біжчиків (головою ліворуч від входу, головою
праворуч від входу, ногами до входу, головою до
входу), можливо, слід розглядати як свідчен-
ня поліетнічності населення Верхнього Сал-
това з однією домінуючою групою. Ця група
людей маркується тією орієнтацією померлих,
котра є панівною для усього могильника біля
с. Верхній Салтів. Хоча не виключено, що різне
орієнтування небіжчиків у камерах катакомб
Верхньо-Салтівського могильника пов’язане з
різним майновим та соціальним станом помер-
лих людей, з характером їхньої смерті та, інко-
ли, з наявністю вільного місця для розміщення
наступного тіла померлої людини у камері.
Аксенов В.С. Исследования Верхне-Салтовского ка-
такомбного могильника. Археологічні відкриття в
Україні 1997—1998 рр. київ, 1998, с. 49—50.
Аксенов В.С. Старосалтовский катакомбный могильник.
Vita antigua. 1999, № 2, с. 137—149.
Аксенов В.С. Рубежанский катакомбный могильник на
Северском Донце. Донская археология. 2001, № 1—2,
с. 62—78.
Аксенов В.С. обряд обезвреживания погребенных в
Верхне-Салтовском и Рубежанском катакомбных
могильниках салтово-маяцкой культуры. Российская
археология. 2002, № 3, с. 98—114.
Аксенов В.С. комплексы с конскими начельниками из
Верхнесалтовского катакомбного могильника. Степи
Европы в эпоху средневековья (ред. А.В. Евглевский).
Хазарское время. Донецк, 2005, т. 4, с. 245—260.
Аксенов В.С. катакомба № 99 Верхне-Салтовского IV мо-
гильника (к вопросу распространения христианства
среди салтовского населения Подонцовья). Сугдей-
ский сборник. киев; Судак, 2010, т. IV, с. 354 –364.
Аксенов В.С. об одном из вариантов погребального обря-
да аланского населения салтово-маяцкой культуры
верхнего Подонцовья. Древности Восточной Европы.
Сборник научных трудов к 90-летию Б.А. Шрамко
(ред. С.И. Посохов). Харьков, 2011, с. 26—36.
Аксенов В.С. катакомбные захоронения Верхне-
Салтовского археологического комплекса с Т-обра-
зными фибулами. Салтово-маяцька культура: про-
блеми та дослідження: збірник наукових праць,
присвячених проблемам салтовознавства та перспек-
тиви салтовознавства за матеріалами Міжнарод-
ної наукової конференції «XVI Слобожанські читання»
(ред. Г.Є. Свистун). Харків, 2012, с. 10—18.
Аксенов В.С. к вопросу интерпретации разрушенных ске-
летов в катакомбных захоронениях салтово-маяцкой
культуры. Древности 2013. Харьков, 2013, с. 192—210.
Аксьонов В.С. Роботи на катакомбному могильнику біля
с. Верхній Салтів. Археологічні дослідження в Україні
2013. київ, 2014, с. 242—244.
Аксенов В.С. новые погребения в дромосе на Верхне-
Салтовском IV катакомбном могильнике. Laurea I.
Античный мир и средние века. Чтения памяти про-
фессора Владимира Ивановича Кадеева. Материалы
(ред. С.И. Посохов, С.Б. Сорочан). Харьков, 2015,
с. 12—17.
Аксенов В.С., Лаптев А.А. к вопросу о славяно-салтовских
контактах (на примере катакомбы № 93 могильника
у с. Верхний Салтов). Древности 2009. Харьков, 2009,
с. 242—258.
Аксенов В.С., Хоружая М.В. к вопросу о количе-
стве катакомбных могильников у с. Верхний Сал-
тов. Проблемы археологии Восточной Европы. К 85-
летию Бориса Андреевича Шрамко (ред. С.И. Посо-
хов). Харьков, 2008, с. 19—27.
Аксьонов В.С. Сидяче поховання з аланського катакомб-
ного могильника біля с. Верхній Салтів. Археологіч-
ний літопис Лівобережної України. 2003, № 2, с. 95—
102.
Афанасьев Г.Е. Донские аланы. Социальные структуры
алано-ассо-буртасского населения бассейна Дона.
Москва, 1993.
Бабенко В.А. Раскопки катакомбного могильника в Верх-
нем Салтове Волчанского уезда Харьковской губер-
нии. Труды Харьковской комиссии по устройству XIII
Археологического съезда в г. Екатеринославле. Харь-
ков, 1905, с. 447—577.
Березовец Д.Т. отчет о раскопках средневековых памят-
ников у с. Верхний Салтов, Старосалтовского райо-
на Харьковской обл. в 1959—1961 гг. Науковий архів
Інституту археології НАН України. 1959—1961, Ф.е.
3984а.
Виноградов В.Б. Рецензия на книгу: Абрамова М.П.
нижне-Джулатский могильник. Советская археоло-
гия. 1975, № 1, с. 304—308.
Иченская о.В. особенности погребального обряда и да-
тировка некоторых участков Салтовского могиль-
ника. Материалы по хронологии археологических па-
мятников Украины (ред. Д.Я. Телегин). киев, 1982,
с. 140—148.
калоев Б.А. Похоронные обычаи и обряды осетин в
XVIII — начале XX в. Кавказский этнографический
сборник. Москва, 1984, вып. VIII, с. 72—105.
колода В.В. Исследования раннесредневековых ката-
комбных погребений близ с. Верхний Салтов в
1996 г. Хазарский альманах. Харьков, 2004, т. 3,
с. 213—241.
коробов Д.С. к вопросу о расселении аланских пле-
мен Северного кавказа по данным археологии и
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 2 55
письменным источникам. Российская археология.
2009, № 1, с. 64—76.
Лаптев А.А. Монеты в салтовских памятниках верхнего По-
донцовья (Верхне-Салтовский IV-й катакомбный и не-
тайловский грунтовой могильники). I Международная
научная конференция «РАСМИР»: Восточная нумизмати-
ка»: сборник научных трудов. киев, 2013, с. 114—124.
Плетнева С.А. от кочевий к городам. Салтово-маяцкая
культура. Материалы и исследования по археоло-
гии СССР. 1967, № 146.
Плетнева С.А. на славяно-хазарском пограничье. Дмитри-
евский археологический комплекс. Москва, 1989.
Решетова И.к. население Донецко-Донского между-
речья в раннем средневековье (по материалам
погребальных памятников салтово-маяцкой куль-
туры). Дис. … канд. ист. наук. 2014.
Смирнов к.Ф. Сарматские катакомбные погребения
Южного Приуралья – Поволжья и их отношение к
катакомбам Северного кавказа. Советская археоло-
гия. 1972, № 1, с. 73—81.
Флеров В.С. Погребальные обряды на севере Хазарии
(Маяцкий могильник). Волгоград, 1993.
Хоружая М.В. катакомбные захоронения главного
Верхнее-Салтовского могильника (раскопки
2004 года). Степи Европы в эпоху средневековья (ред.
А.В. Евглевский). Хазарское время. Донецк, 2009,
т. 7, с. 259—294.
Хоружая М.В. Попытка интерпретации погребений
в дромосах катакомбных захоронений Верхне-
Салтовского могильника. Восточноевропейские древ-
ности: сборник научных трудов (ред. Ю.Д. Разуваев).
Воронеж, 2012, с. 219—230.
Хоружая М.В., Аксенов В.С. катакомбные захоронения
Верхне-Салтовского археологического комплекса
(к вопросу освоения аланским населением верхнего
Подонцовья). Проблеми дослідження пам’яток архео-
логії Східної України. Матеріали II-ї Луганської між-
народної історико-археологічної конференції, присвя-
ченої 85-річчю Луганського обласного краєзнавчого му-
зею. Луганськ, 2005, с. 154—156.
Надійшла 06.02.2018
В.С. Аксенов
Кандидат исторических наук, заведующий отделом археологии Харковского исторического музея им. М.Ф. Сумцова
ПоГРЕБАЛьный оБРЯД РАннЕСРЕДнЕВЕкоВоГо ВЕРХнЕ-САЛТоВСкоГо МоГИЛьнИкА:
оПыТ СТАТИСТИЧЕСкоГо АнАЛИЗА
Исследования Верхне-Салтовского могильника, проводимые харьковскими археологами с 1984 г. и по настоящее
время, позволяют расширить наши знания относительно погребальной обрядности аланской общности, оставив-
шей Верхне-Салтовскую — Ютановскую группу некрополей. Для статистической обработки были использованы
материалы 75 катакомб (197 погребений) ВСМ-I; 41 катакомба (70 погребений) ВСМ-III и 110 катакомб (245 по-
гребений) ВСМ-IV. Проведенный статистический анализ показал высокую степень стандартизации большинства
мерных признаков, характеризующих погребальные сооружения и обряд аланского населения Верхнего Салтова.
В целом погребальный обряд населения, оставившего Верхне-Салтовский могильник, как нам представляется,
находит наибольшее сходство с погребальным обрядом, представленным в 7 та 8 группах аланских катакомбных
могильников второй половины V — первой половины VIII вв. с территории Северо-Восточного кавказа. Средняя
наполняемость погребальных камер на разных участках могильника связывает их с семейными коллективами.
Присутствие на всех участках могильника погребений с разной ориентировкой покойника в камере (головой вле-
во от входа, головой вправо от входа, ногами ко входу, головой ко входу), возможно, следует рассматривать как
свидетельство о полиэтничной структуре населения Верхнего Салтова с одной доминирующей группой.
К л ю ч е в ы е с л о в а: салтово-маяцкая культура, Верхне-Салтовский могильник, катакомба, аланы, статистичес-
кий анализ.
Viktor S. Aksenov
Ph.D., Head of the Archaeology Department of the Kharkiv Historical Museum named by M.F. Sumtsov
The early medIeVaI VerkhnIy SalToV burIal ground SePulTural rITe:
The eXPerIence of STaTISTIcal analySIS
The research of the Verkhniy Saltov burial ground, which have been conducted by kharkiv archaeologists since 1984, allow
expanding our knowledge of the alan community sepultural rites that left the Verkhniy Saltov — the yutanov group of necropolises.
for statistical processing the materials of 75 catacombs (197 burials) of bcm-I, 41 catacombs (70 burials) of bcm-III and 110
catacombs (245 burials) of bcm-IV were used. The carried-out statistical analysis showed a high extend of the majority of the
measured signs standardization, characterizing the funeral constructions and a ceremony of the alan population of Verkhniy
Saltov. In general, the burial ceremony of the population, who left the Verkhniy Saltov burial ground, from our point of view,
finds the greatest similarity to the funeral ceremony presented in the 7th and 8th groups of the alanian catacomb burial grounds
of the second half of the 5th — the first half of the 8th century ce, from the territory of the north-eastern caucasus. The average
filling capacity of funeral chambers on different sites of the burial ground connects them with family collectives. The presence of
burials with different orientation of the deceased in the chamber (the head to the left of the entrance, the head to the right of the
entrance, feet to the entrance, the head to the entrance) on all the sites of the burial ground should be considered as an evidence of
the multiethnic structure of the population of Verkhniy Saltov with one dominating group.
K e y w o r d s: Saltovo-Mayaki culture, Verkhniy Saltov burial ground, catacomb, Alans, statistical analysis.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 256
References
afanasev g.e. donskie alany. Sotcialnye struktury alano-asso-burtasskogo naseleniia basseina dona. moskva, 1993.
aksenov V.S. Issledovaniia Verkhne-Saltovskogo katakombnogo mogilnika. Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 1997-1998 rr. kyiv,
1998, pp. 49-50.
aksenov V.S. Starosaltovskii katakombnyi mogilnik. Vita antigua. 1999, no. 2, pp. 137-149.
aksenov V.S. rubezhanskii katakombnyi mogilnik na Severskom dontce. Donskaia arkheologiia. 2001, no. 1-2, pp. 62-78.
aksenov V.S. obriad obezvrezhivaniia pogrebennykh v Verkhne-Saltovskom i rubezhanskom katakombnykh mogilnikakh saltovo-
maiatckoi kultury. Rossiiskaia arkheologiia. 2002, no. 3, pp. 98-114.
aksenov V.S. kompleksy s konskimi nachelnikami iz Verkhnesaltovskogo katakombnogo mogilnika. Stepi Evropy v epokhu
srednevekovia. Khazarskoe vremia (ed. a.V. evglevskii). donetck, 2005, vol. 4, pp. 245-260.
aksenov V.S. katakomba № 99 Verkhne-Saltovskogo IV mogilnika (k voprosu rasprostraneniia khristianstva sredi saltovskogo
naseleniia Podontcovia). Sugdeiskii sbornik. kyiv; Sudak, 2010, vol. 4, pp. 354-364.
aksenov V.S. ob odnom iz variantov pogrebalnogo obriada alanskogo naseleniia saltovo-maiatckoi kultury verkhnego Podontcovia.
Drevnosti Vostochnoi Evropy. Sbornik nauchnykh trudov k 90-letiiu B.A. Shramko (ed. S.I. Posokhov). kharkiv, 2011, pp. 26-36.
aksenov V.S. katakombnye zakhoroneniia Verkhne-Saltovskogo arkheologicheskogo kompleksa s T-obraznymi fibulami. Saltovo-
maiatska kultura: problemy ta doslidzhennia: zbirnyk naukovykh prats, prysviachenykh problemam saltovoznavstva ta perspektyvy
saltovoznavstva za materialamy Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii “XVI Slobozhanski chytannia” (ed. h.ye. Svystun).
kharkiv, 2012, pp. 10-18.
aksenov V.S. k voprosu interpretatcii razrushennykh skeletov v katakombnykh zakhoroneniiakh saltovo-maiatckoi kultury.
Drevnosti 2013. kharkiv, 2013, pp. 192-210.
aksenov V.S. novye pogrebeniia v dromose na Verkhne-Saltovskom IV katakombnom mogilnike. Laurea I. Antichnyi mir i srednie
veka. Chteniia pamiati professora Vladimira Ivanovicha Kadeeva. Materialy (eds. S.I. Posokhov, S.b. Sorochan). kharkiv,
2015, pp. 12-17.
aksenov V.S., laptev a.a. k voprosu o slaviano-saltovskikh kontaktakh (na primere katakomby № 93 mogilnika u s. Verkhnii
Saltov). Drevnosti 2009. kharkiv, 2009, pp. 242-258.
aksenov V.S., khoruzhaia m.V. k voprosu o kolichestve katakombnykh mogilnikov u s. Verkhnii Saltov. Problemy arkheologii
Vostochnoi Evropy. K 85-letiiu Borisa Andreevicha Shramko (ed. S.I. Posokhov). kharkiv, 2008, pp. 19-27.
aksonov V.S. Sydiache pokhovannia z alanskoho katakombnoho mohylnyka bilia s. Verkhnii Saltiv. Arkheolohichnyi litopys
Livoberezhnoi Ukrainy. 2003, no. 2, pp. 95-102.
aksonov V.S. roboty na katakombnomu mohylnyku bilia s. Verkhnii Saltiv. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2013. kyiv,
2014, pp. 242-244.
babenko V.a. raskopki katakombnogo mogilnika v Verkhnem Saltove Volchanskogo uezda kharkovskoi gubernii. Trudy
Kharkovskoi komissii po ustroistvu XIII Arkheologicheskogo sezda v g. Ekaterinoslavle. kharkiv, 1905, pp. 447-577.
berezovetc d.T. otchet o raskopkakh srednevekovykh pamiatnikov u s. Verkhnii Saltov, Starosaltovskogo raiona kharkovskoi obl.
v 1959-1961 gg. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. 1959-1961, f.e. 3984a.
flerov V.S. Pogrebalnye obriady na severe khazarii (maiatckii mogilnik). Volgograd, 1993.
Ichenskaia o.V. osobennosti pogrebalnogo obriada i datirovka nekotorykh uchastkov Saltovskogo mogilnika. Materialy po
khronologii arkheologicheskikh pamiatnikov Ukrainy (ed. d.Ia. Telegin). kyiv, 1982, pp. 140-148.
kaloev b.a. Pokhoronnye obychai i obriady osetin v XVIII - nachale XX v. Kavkazskii etnograficheskii sbornik. moskva, 1984,
vol. 8, pp. 72-105.
khoruzhaia m.V. katakombnye zakhoroneniia glavnogo Verkhne-Saltovskogo mogilnika (raskopki 2004 goda). Stepi Evropy v
epokhu srednevekovia (ed. a.V. evglevskii). Khazarskoe vremia. donetck, 2009, vol. 7, pp. 259-294.
khoruzhaia m.V. Popytka interpretatcii pogrebenii v dromosakh katakombnykh zakhoronenii Verkhne-Saltovskogo mogilnika.
Vostochnoevropeiskie drevnosti: sbornik nauchnykh trudov (ed. Iu.d. razuvaev). Voronezh, 2012, pp. 219-230.
khoruzhaia m.V., aksenov V.S. katakombnye zakhoroneniia Verkhne-Saltovskogo arkheologicheskogo kompleksa (k voprosu
osvoeniia alanskim naseleniem verkhnego Podontcovia). Problemy doslidzhennia pamiatok arkheolohii Skhidnoi Ukrainy.
Materialy II-i Luhanskoi mizhnarodnoi istoryko-arkheolohichnoi konferentsii, prysviachenoi 85-richchiu Luhanskoho oblasnoho
kraieznavchoho muzeiu. luhansk, 2005, pp. 154-156.
koloda V.V. Issledovaniia rannesrednevekovykh katakombnykh pogrebenii bliz s. Verkhnii Saltov v 1996 g. Khazarskii almanak.
kharkiv, 2004, vol. 3, pp. 213-241.
korobov d.S. k voprosu o rasselenii alanskikh plemen Severnogo kavkaza po dannym arkheologii i pismennykh istochnikam.
Rossiiskaia arkheologiia. 2009, no. 1, pp. 64-76.
laptev a.a. monety v saltovskikh pamiatnikakh verkhnego Podontcovia (Verkhne-Saltovskii IV-i katakombnyi i netailovskii
gruntovoi mogilniki). I Mezhdunarodnaia nauchnaia konferentciia “RASMIR”: Vostochnaia numizmatika”: sbornik nauchnykh
trudov. kyiv, 2013, pp. 114-124.
Pletneva S.a. ot kochevii k gorodam. Saltovo-maiatckaia kultura. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR. 1967, no. 146.
Pletneva S.a. na slaviano-khazarskom pograniche. dmitrievskii arkheologicheskii kompleks. moskva, 1989.
reshetova I.k. naselenie donetcko-donskogo mezhdurechia v rannem srednevekove (po materialam pogrebalnykh pamiatnikov
saltovo-maiatckoi kultury). Dissertatciia … kand. ist. nauk. 2014.
Smirnov k.f. Sarmatskie katakombnye pogrebeniia Iuzhnogo Priuralia - Povolzhia i ikh otnoshenie k katakombam Severnogo
kavkaza. Sovetskaia arkheologiia. 1972, no. 1, pp. 73-81.
Vinogradov V.b. retcenziia na knigu: abramova m.P. nizhne-dzhulatskii mogilnik. Sovetskaia arkheologiia. 1975, no. 1, pp. 304-308.
|