До ювілею Софії Станіславівни Березанської

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2014
1. Verfasser: Отрощенко, В.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2014
Schriftenreihe:Археологія
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195611
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:До ювілею Софії Станіславівни Березанської / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2014. — №. 2. — С. 130-131. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-195611
record_format dspace
spelling irk-123456789-1956112023-12-05T19:18:05Z До ювілею Софії Станіславівни Березанської Отрощенко, В.В. Хроніка 2014 Article До ювілею Софії Станіславівни Березанської / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2014. — №. 2. — С. 130-131. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195611 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Хроніка
Хроніка
spellingShingle Хроніка
Хроніка
Отрощенко, В.В.
До ювілею Софії Станіславівни Березанської
Археологія
format Article
author Отрощенко, В.В.
author_facet Отрощенко, В.В.
author_sort Отрощенко, В.В.
title До ювілею Софії Станіславівни Березанської
title_short До ювілею Софії Станіславівни Березанської
title_full До ювілею Софії Станіславівни Березанської
title_fullStr До ювілею Софії Станіславівни Березанської
title_full_unstemmed До ювілею Софії Станіславівни Березанської
title_sort до ювілею софії станіславівни березанської
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2014
topic_facet Хроніка
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195611
citation_txt До ювілею Софії Станіславівни Березанської / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2014. — №. 2. — С. 130-131. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT otroŝenkovv doûvíleûsofíístaníslavívniberezansʹkoí
first_indexed 2025-07-16T23:42:32Z
last_indexed 2025-07-16T23:42:32Z
_version_ 1837848962143354880
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 2 130 Хроніка Софія Станіславівна Березанська — легенда української археології, лауреат Державної пре- мії УРСР — відзначає свій ювілей у драматич- ний період історії нашої держави. Тому нині, в часи Революції Гідності, хочеться нагадати, що Софія Станіславівна впродовж свого жит- тя виступала уособленням гідності. Нонкон- формістам за умов тоталітарного режиму бу- вало ой як непросто, а вона з родиною свідо- мо прожила своє «нелояльне до влади життя», поза ВЛКСМ та КПРС. Це дозволило їй стати моральним авторитетом для багатьох, утриму- ючи колег від спокуси бути такими як усі. С.С. Березанська стала однією з перших ви- хованок кафедри археології та музеєзнавства, створеної 01 жовтня 1944 р. на історичному факультеті КДУ ім. Т. Шевченка під орудою Л.М. Славіна. Випускники кафедри склали молоду генерацію дослідників, які відроджу- вали українську археологію після сталінсько- го терору 30-х та лихоліть Другої світової ві- йни. Серед них, зокрема, низка талановитих дослідників доби міді та бронзи (С.С. Березан- ська, В.Г. Збенович, В.І. Канівець, В.О. Круц, С.І. Круц, Т.Г. Мовша, О.В. Цвек; О.Г. Ша- пошникова, І.М. Шарафутдінова, М.М. Шма- глій та ін.). Волею долі Софія Станіславівна перетнулася з чудовим педагогом в університе- ті (Л.М. Славін) і великим вченим в Інститу- ті археології (П.П. Єфименко). Перший дав їй шанс займатися археологією, розподіливши на роботу до Херсонського історико-краєзнавчого музею, а другий запросив 1949 року до аспі- рантури в Інститут археології АН УРСР. Уже у статусі наукового керівника Петро Петро- вич забезпечив солідний професійний вишкіл і визначив напрям наукового пошуку для ас- пірантки — зольники в Білогрудівському лісі на Уманщині. Білогрудівська культура вивела ДО ЮВІЛеЮ СОФІЇ СТАНІСЛАВІВНИ БеРеЗАНСЬКОЇ молоду дослідницю на ширшу проблематику доби бронзи Північної України. До неї широкі терени Полісся та Лісостепу вивчалися фраг- ментарно й вимагали додаткових пошуків, аби ліквідувати білі плями недосліджених теренів, а понад те — здійснити переосмислення вели- кої, строкатої й не завжди документованої на- лежним чином джерельної бази. Швидкий захист у 29 років кандидатської дисертації «Пам’ятки передскіфського часу на Уманщині та їх історичне значення» (1953) від- кривав перед молодою дослідницею виразні перспективи блискучої наукової кар’єри. Але наступні 30 років були віддані іншому — не- втомним польовим дослідженням поселен- ських структур на півночі та сході України, від Донеччини до Волині. Вже хрестоматійними стали поселення Пустинка на Дніпрі та Усове Озеро на Сіверському Дінці, розкопані прак- тично повністю. Паралельно з інтенсивними розкопками напрацьовувалося панорамне ба- чення бронзової доби на теренах нашої держа- ви та оперативне видання ключових пам’яток у © В.В. ОТРОЩЕНКО, 2014 ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 2 131 серії монографій та узагальнюючих колектив- них праць (1964, 1971, 1972, 1974, 1982, 1985, 1986, 1990). Зрештою, впродовж 70-х рр. ХХ ст. за пря- мої участі ювілярки відбувся якісний прорив у вивченні епохи бронзи на півночі України, коли силами національних кадрів одна за од- ною були захищені чотири докторські дисер- тації: І.К. Свєшников «Історія населення Пе- редкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ — на початку ІІ тис. до н. е.» (1972); І.І. Артемен- ко «Середня та Верхня Наддніпрянщина на- прикінці енеоліту та за доби бронзи» (1977); С.С. Березанська «Північна Україна за доби бронзи» (1977); М.М. Бондар «Культури шну- рової кераміки та їх роль у давній історії Євро- пи» (1981). Варто зазначити, що Софія Станіс- лавівна нітрохи не знітилася в такій науково, та й адміністративно потужній конкурентній чоловічій компанії, виступаючи генератором ідей, творцем нових археологічних культур, ініціатором актуальних наукових проектів та видань. Показово, що за таких блискучих ха- рактеристик дослідниця ніколи не займала адміністративних посад. Не в останню чер- гу її організаційні таланти не помічали через належність до родини спец-переселенців, яка пережила два заслання до Росії та Казахстану. Не лишалася непоміченою й згадувана вище нелояльність до тоталітарної влади. І.Т. Чер- няков, найґрунтовніший біограф Софії Ста- ніславівни, помітив її наукову самотність і спровокований нею ефект: «Вона одна пред- ставляла наукову лабораторію, архео логічний мікроінститут, що вирішував грандіозні до- слідження пам’яток різних культур на вели- чезній території, створював нові уявлення про старожитності України, розробляв нові мето- ди інтерпретації артефактів у галузі господар- ства, розвитку культури, культів, ідеологічних уявлень, соціального устрою стародавніх пле- мен Старого світу, пробуючи віднайти їх ет- нічних носіїв, нащадки яких живуть і в сучас- ній Європі». Проте яскрава особистість — притягальна для оточуючих і стає, бажає вона того чи ні, нефор- мальним лідером, а в сенсі археології — фунда- тором наукової школи. Під науковим керівницт- вом С.С. Березанської чи в орбіті її безпосе- реднього впливу відбулося становлення докто- рів історичних наук В.І. Клочка та С.М. Санжа- рова, кандидатів історичних наук Г.М. Тощева, О.С. Біляєва, Т.О. Шаповалова, Я.П. Гершко- вича, С.М. Ляшко, Т.Ю. Гошко. Однією з пи- томих ознак цієї досить строкатої, в плані пер- соналій, школи є орієнтація на європейську ар- хеологію та розробка західних векторів зв’язків давнього населення України. В руслі цієї школи працюють нині кандидати історичних наук С.Д. та С.С. Лисенки, розробляючи концепцію Тши- нецького культурного кола. Софія Станіславівна лишається завжди від- критою для спілкування, заохочуючи колег до реалізації колективних наукових проектів. Се- ред найвдаліших з них: Березанская С.С., Отро-: Березанская С.С., Отро- щенко В.В., Чередниченко Н.Н., Шарафутди- нова И.Н. Культуры эпохи бронзы на террито- рии Украины. — К., 1986; Березанская С.С., Цвек Е.В., Клочко В.И., Ляшко С.Н. Ремесло эпохи энеолита—бронзы на Украине. — К., 1994. У першій з них рішуче переінакшено куль- турну карту Південної України за перехідного періоду від середньої до пізньої бронзи, пізнього та фінального бронзового віків та чітко артику- льоване київське бачення культурогенетичних процесів у Надчорномор’ї. Друга висвітлила ще мало вивчені проблеми становлення ремесел на теренах нашої держави. Золотою осінню стали для Софії Стані сла- вівни розкопки вже знаменитого нині Гордіїв- сь кого могильника на Вінниччині, здійснені в 1987—1988 рр. спільно з Б.І. Лобаєм та В.І. Клочком. Матеріали Гордіївки видані німецькою (1998) та українською (2011) мова- ми у форматі колективних монографій. Роз- сипи золотих прикрас із пограбованих вщент Гордіївських могил гідно увінчують тернистий шлях видат ної дослідниці в археології. Але Софія Ста ніславівна ніколи не зупиняється на досягнуто му та ще в 2004 р. взяла участь у розкопках курганів тшинецької культури на Волині. Її чоловік і неодмінний співучасник експедицій, всесвіт ньовідомий український математик Юрій Макарович Березанський висловив нещодавно надію, що його дружина поїде на розкопки ще хоч раз. Ми ж щиро зи- чимо Софії Станіславівні здоров’я та реалізації озвучених планів. В.В. ОТРОЩЕНКО Літ.: Шовкопляс І.Г. Археологи АН УРСР за 50 років // УІЖ. — 1969. — № 2; До ювілею С.С. Березанської // Археологія. — 1994. — № 3; Мезенцева Г. Дослідники археології України. — Чернігів, 1997; Черняков І.Т. Її життя у вимірі культур тисячоліть (до 80-річчя С.С. Березанської) // На пошану Софії Станіславівни Березанської. — К., 2005; Gurba Jan. Obecność Zofii stanisławowny Bierezanskiej w archeologii Polskiej // Там само; Ляшко С. М. nOtA Bene (нотатки на полях дисертації) // Там само.