Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час

Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час

На розлогому історично-археологічному тлі розглядається значення солі для давніх суспільств. Наголошується інтерес номадів до місць видобутку солі та особливо її транспортування. На підставі знахідок архаїчних кинджалів, вістер стріл та інших речей, а також слідів давніх доріг робиться висновок про...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автор: Болтрик, Ю.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2014
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195711
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час / Ю.В. Болтрик // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 63-80. — Бібліогр.: 70 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-195711
record_format dspace
spelling irk-123456789-1957112023-12-06T19:17:36Z Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час Болтрик, Ю.В. Статті На розлогому історично-археологічному тлі розглядається значення солі для давніх суспільств. Наголошується інтерес номадів до місць видобутку солі та особливо її транспортування. На підставі знахідок архаїчних кинджалів, вістер стріл та інших речей, а також слідів давніх доріг робиться висновок про контроль скіфів над приморськими місцями видобутку солі та торгівельними шляхами. Не вызывает сомнений то колосальное значение, которое играла соль в древнем мире. Ее ценность определялась не только важностью этого продукта для человека (особенно с внедрением производящего хазяйства и изобре­ тением посуды), а так же для некоторых технологий (например, обработки шкур), но и тем, что в природе соль имеется не везде. Это ставило в неравные условия общества, обитавшие в районах добычи соли, и отдаленные от таких мест, которые могли получить ее путем обмена/торговли. Можно полагать, что, чем большим было расстояние доставки соли и чем трудне был тот путь, тем дороже она была. Ведь транспортировка соли провоцировала стремление контролировать такие пути, иметь с этого доход, что еще удорожало этот продукт. Но соль — продукт солнца и воды — водой и смывается. Иными словами, археологически зафиксировать до­ бычу и движение соли прямо невозможно. Это особенно касается Северного Причерноморья, где источником соли были отложения (выпадение, или кристаллизация) в закрытых мелких водоемах по северному побережью Понта. Поэтому здесь можно оперировать только косвенными данными. Для скифского времени такими даннями могут быть: 1) наличие по берегам Черного моря, включая лиманы рек, потенциальных мест добычи соли; 2) следы древних коммуникаций, обозначенные цепочками курганов, ко­ торые на позднейших картах совпадаю с направлением дорог; 3) так наз. случайные находки, особенно предметов вооружения, которые могут отражать контроль за местами добычи и путями транспортировки соли в отдаленные регионы, в данном случае — лесостепные; 4) топонимика и 5) писменные источники античного и средневекового времени. Анализ таких косвенных данных, а также некоторых других позволяет предположить, что скифы стремились контролировать не только источники добычи соли, но и особенно ее транспортировку, что было в их интересах не только с точки зрения получения доходов (взымания «таможенных сборов»), но и было под силу, а также стиму­ лировалось другими интересами. Имеется в виду постоянная потребность скифов в коже, которой в сыром виде было у них предостаточно, но не было условий для ее обработки в условиях кочевого быта. The colossal meaning which salt played in the ancient world is beyond question. its value was determined not only by the importance of this product for humans (especially when the reproducing husbandry was implemented and wares invented), as well as for some technologies (for instance, leather processing), but also by the fact that salt in nature can not be found everywhere. this fact placed in incomparable conditions the communities habituating in the salt­mining areas and those in distance from such areas and able to obtain it only by the change/trade. it can be presumed that the larger was the distance of salt delivery and the more complicated was that route, the more expensive was salt. salt transportation provoked the aspiration for control over such routs and for having income from that, which made salt even more expensive. Nevertheless, salt as a product of sun and water is also washed away by the water. in other words, it is not possible to di­ rectly archaeologically record the salt­mining and movement. it especially concerns the Black sea north area where sources of salt were not the deposits and correspondingly it was not extracted from mines, but sediments (fall­out, or crystallization) in closed shadow reservoirs along the north coast of the Black sea. thus, only indirect data can be operated with here. such data for the scythian period can be the following: 1) potential places of salt­works availability on the coast of the Black sea; 2) traces of ancient communications marked by the chains of barrows, which agree with the route directions on the latest maps; 3) so­called accidental finds especially of arms which can reflect the control over the places of mining and routs of transporting salt into remote regions, particularly, into the forest­steppe ones; 4) toponymy, and 5) written sources of classical and Mediaeval periods. analysis of the listed, as well as other indirect data allows the author to presume that the scythians aimed at controlling not only salt­mining sources, but especially its transporting, which was not only advantageous in sense of earning income («customs duties» withdrawing), but was feasible for them and also was stimulated by other interests. the latter means that the scythians felt a permanent need in leather; they had plenty of raw leather, but they did not have conditions for its processing in situation of nomadic everyday life. 2014 Article Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час / Ю.В. Болтрик // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 63-80. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195711 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Болтрик, Ю.В.
Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час
Археологія
description На розлогому історично-археологічному тлі розглядається значення солі для давніх суспільств. Наголошується інтерес номадів до місць видобутку солі та особливо її транспортування. На підставі знахідок архаїчних кинджалів, вістер стріл та інших речей, а також слідів давніх доріг робиться висновок про контроль скіфів над приморськими місцями видобутку солі та торгівельними шляхами.
format Article
author Болтрик, Ю.В.
author_facet Болтрик, Ю.В.
author_sort Болтрик, Ю.В.
title Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час
title_short Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час
title_full Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час
title_fullStr Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час
title_full_unstemmed Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час
title_sort соляні промисли північного причорномор'я в скіфський час
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2014
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195711
citation_txt Соляні промисли Північного Причорномор'я в скіфський час / Ю.В. Болтрик // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 63-80. — Бібліогр.: 70 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT boltrikûv solânípromislipívníčnogopričornomorâvskífsʹkijčas
first_indexed 2025-07-16T23:53:19Z
last_indexed 2025-07-16T23:53:19Z
_version_ 1837849642595778560
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 63 Исходя из техничесеких особенностей, меч из Мирного предназначался, главным образом, для конного боя — для рубки противника. На это указывают значительный размер клинка, а также центр его тяжести, смещенный к острию. Однако эти нюансы требовали, по­видимому, некоторых навыков в обращении, что определило относи­ тельно незначительное распространение такого вооружения в скифской среде. К этому прибавим, что для борьбы с противником, облаченным в чешуйчатый доспех, больше подходил классический обоюдоострый меч. O.V. Shelekhan siNGLe­BLaDe sWaRD FROM BaRROW NeaR MyRNe iN kHeRsON ReGiON analyzed is a unique single­blade sward found in the scythian burial 2 of the barrow 2 near Myrne village in kherson Oblast. to determine its place in system of armament the author proposes a typology of single­blade arms from the scythian sites. single­edged blades are discussed apart from double­edged ones as an equivalent class. they are cross­divided into two sub­ classes by the blade shape and into two types by the peculiar features of handles. the first type (a sward from Myrne belongs to it) includes single­blade swards with a remarkable North Balkan influ­ ence. the second type includes so­called hybrid single­blade samples with typical scythian handle originating from archaic hybrid forms of the carpathian basin. a sward from Myrne is dated by the second quarter of the 5th c. Bc. conclusively, it is one of the first similar products known on the territory of scythia. Perhaps such swards were spread as a result of conflicts between the scythians and the thracians after the scythian­Persian War. these events are reflected in Herodotus’ information about the death of scythian leader ariapeithes. Judging from a set of armament, this sward’s owner was apparently riding warrior­retainer. His burial is in one line with such famous 5th c. graves of heavy warriors as barrow 2 Hladkivshchyna and burial 1 in barrow Novorozanivka. coming from technological peculiarities, a sward from Myrne was destined mainly for riding battles: for felling the enemy. this is indicated by a significant blade size, and also by the fact that its centre of gravity is displaced to the edge. However, such peculiarities apparently demanded certain skills in usage determining relatively insignificant spread of this equipment in scythian milieu. it should be added, that a classic double­blade sward was more effective in the battle with enemy clothed in scale armour. Salsa pit omnia (Сіль — коріння всього) (Латинське прислів’я) Старовинна приказка віддзеркалює те надзви­ чайне значення, яке сіль мала в давнину. Сіль (Nacl — хімічна сполука з натрію та хлору) — єдиний мінерал, який людина вживає в їжу впродовж тисячоліть. Здатність солі зберігати їжу стала фундаментом цивілізації. З давніх да­ вен сіль була основним консервантом ключо­ вих харчових продуктів (м’яса 1, риби, сирів). Цей мінерал усунув залежність людини від се­ зонної наявності харчів і уможливив подоро­ жі на значні відстані. Сіль — це й поліфунк­ ціональні ліки для людей і свійської худоби. 1 Schlachte nicht mehr, als du einsalzen kannst (Не забивай худоби більше, ніж можеш засолити) — приказка ні­ мецьких селян (Шмидель 1985, с. 46).© Ю.В. БОЛТРИК, 2014 Ю.В. Болтрик СОЛЯНІ ПРОМИСЛИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я В СКІФСЬКИЙ ЧАС На розлогому історично-археологічному тлі розглядається значення солі для давніх суспільств. Наголошується інтерес номадів до місць видобутку солі та особливо її транспортування. На підставі знахідок архаїчних кинджалів, вістер стріл та інших речей, а також слідів давніх доріг робиться висновок про контроль скіфів над приморськими місцями видобутку солі та торгівельними шляхами. К л ю ч о в і с л о в а: скіфи, сіль, солеварня, кинджал, стріли, казан, шлях, вододіл, городище, поселення. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 464 Задіяна вона і в технологіях. Зокрема, в чин­ барстві сіль використовували як один з ключо­ вих компонентів. Так само і в релігійних ритуа ­ лах у багатьох культурах сіль була важливим атрибутом, що символізував дружбу та нетлін­ ну чистоту, через що фігурувала в поховальних і весільних обрядах (Словарь античности 1989, с. 538). Сіль була еквівалентом грошей, нагоро­ дою за військову доблесть і службу 2. Вона сти­ мулювала розвиток економіки в багатьох райо­ нах світу, рухала каравани та історію, спричи­ нювала війни та стимулювала виникнення но­ вих виробництв (вугілля, нафти), створювала міста, прокладала шляхи, сприяла виникнен­ ню на давніх перехрестях пунктів обміну, які з плином часу ставали ярмарками та базарами. У природі сіль — корисний і дохідний міне­ рал — трапляється в морській воді (до 3 % скла­ ду), в соляних озерах, джерелах та у вигляді по­ кладів кам’яної солі. Основні види солі поді­ ляються за місцем походження. Самосадну сіль видобувають з соляних водойм і великих за­ критих мілин (частіше на морському узбереж­ жі). Внаслідок природних процесів випарову­ вання сіль осідає шаром від 2 до 8 см (інколи й більше). Садочну кухонну, або басейнову, сіль отримують шляхом кристалізації в каскаді ба­ сейнів. Цей спосіб удосконалює попередній і значно підвищує ймовірність врожаю солі. Але час його виникнення невідомий. Виварну сіль отримують за допомогою випарювання із со­ ляного розчину в різних ємностях. На примор­ ських мілинах, залежно від кліматичних особ­ ливостей сезону, сіль могла випасти (осісти), а могло того й не статися. Тоді її доводилося ви­ варювати із ропи 3. Кам’яну сіль видобувають з осадових порід шахтовим способом. Залишки штолень і давніх шахт (Тузла в Боснії; Гальштат, Альтаузее, Гал­ ляйн в Австрії, середньовічні копальні Велич­ ки під Краковом) наочно демонструють дав­ 2 Англійське слово salary (зарплата від латинського salarium), італійські сольдо (платня римським сол­ датам сіллю), салат (ранні римляни солили зелень та овочі) та безліч інших похідних слів і географіч­ них назв беруть початок від «солі» (Шмидель 1985, с. 17—18). 3 Один з ранніх осередків видобутку солі, що діяв з ча­ сів ранньої або середньої бронзи, дослідила Л.І. Кру­ шельницька в с. Лоєва Надвірнянського р­ну Івано­ Франківської обл. (Крушельницька 2002). Цікавий екскурс, присвячений 35 соляним джерелам та осе­ редкам солевидобутку в Карпатах, що діють здавна понині, зробив І.Т. Кочкін. Автор наголосив, що виварювання солі з ропи та її переробка були трудо­ місткими та вимагали певних навичок (Старожит­ ності Гуцульщини 2011, с. 154—157). ність цих виробничих комплексів, які, до речі, вимагали значних зусиль суспільства із розбу­ дови підземних розробок. Те саме стосується і місць випарювання солі. Залишки печей або дерев’яних гідротехнічних споруд (спеціаль­ них басейнів), в яких підвищували концентра­ цію ропи, надають промовисті археологічні до­ кази існування цих промислів, але вони вима­ гали значної кількості деревини на паливо та будівельний матеріал. На противагу цьому, збір або ломка самосадної солі майже не вимагали додаткових матеріалів (окрім простих знарядь і транспортних засобів), тож археологічно про­ стежити їх майже неможливо. Через те, що сіль трапляється не скрізь, а отримати її було іноді складно, вона високо ці­ нувалось як предмет торгівлі. Що більше, деякі народи розглядали сіль як форму валюти. При­ міром, в Ефіопії ще в 40—50­х рр. ХХ ст. ви­ користовували соляні гроші 4. Тож народи, які жили поблизу самородних джерел солі, опиня­ лись у вигіднішому становищі, ніж їхні сусіди, яким ці ресурси були недоступні. Спроби змі­ нити цю ситуацію призводили до військових сутичок. Про жорстоку битву за місця соле­ видобутку між германськими племенами хат­ тів і гермундурів, що сталася влітку 98 р., по­ відомляє Тацит. Фортуна була прихильна до останніх (tac. ann. Xiii, 57). Схожа ситуація відбулася на Бахмутських соляних промислах 1704 р., коли слобідські козаки мали військо­ ву суперечку з донськими за право володіння ними (Пірко, Литвиновська 2005, с. 89, 92). Останнім часом європейська археологічна наука звернулася до питань використання та отримання солі в давнину. Особливо потуж­ ну зацікавленість у цій царині демонструють фахівці з доби енеоліту—бронзи Південно­ Східної та Центральної Європи. Важливість цього продукту для населення доісторичної Європи промовисто підкреслює назва збірни­ ка праць Міжнародного симпозіуму «salt and Gold», присвяченого археологічному аспекту проблеми солі, що відбувся в Болгарії в 2010 р. (salt and Gold 2012). Провідною пам’яткою для теми симпозіуму стало нещодавно дослід­ 4 Ці гроші у вигляді брусків завдовжки 65 см і вагою 640 г мали назву амолес і рей. Їх розбивали на чоти­ ри частини, зменшуючи вартість у стільки ж разів. Заслуговує на увагу, що амолес були й у вигляді то­ чильного каменю (Шмидель 1985, с. 20). Тут дореч­ но згадати, що в Бердянському кургані знайдено зо­ лотий ковпачок чи то від нагайки, чи то від бруска (Фиалко 2007). Оскільки артефакт усередині не має органічних залишків, можна припустити, що він був оправою «точильного» каменя із кам’яної солі. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 65 жене в східній Болгарії поселення Провадія­ Солніцата. Його дослідник В. Ніколов роз­ глядає цю пам’ятку як найстаріше протомісто Європи, що виникло поряд з давньою солевар­ нею. Тут слід зауважити, що за віком до давніх промислів на території Болгарії, мабуть, близь­ кі соляні копальні Дуздаг (Соляна гора) в На­ хічевані, які почали використовувати за часів куро­аракської культури (Marro, Bakhashaliyev, sanz 2010; Marro 2012). Видобувати сіль у Провадія­Солніцата роз­ почали орієнтовно в середині vi тис. до н. е. (5500 саl Bc за датою лабораторії в Глазго). Її випарювали в купольних печах з ропи, яку бра­ ли в довколишніх солоних джерелах (Nikolov 2012, р. 14—19). Для нашої теми в досліджен­ ні В. Ніколова важливими є два аспекти. По­ перше, автор відзначає локалізацію в одній місцевості гігантських родовищ кам’яної солі (соляних джерел на їх куполах), тривалу їх екс­ плуатацію та обмін нею з балканськими пле­ менами доби енеоліту. По­друге, він пов’язує це з наявністю слідів масового багатства в цьо­ му регіоні, маючи на увазі, найперше, золоті артефакти із відомого Варненського могиль­ ника (Nikolov 2012, р. 55—59). Заслуговує на Рис.1. Карта потенційних місць солевидобутку на Північно­Західному чорноморському узбережжі та поселен­ ських структур культури Кукутень­Трипілля (Иванова 2010): а — поселення; б — поховання; в — припустимі міс­ ця видобутку солі; г — доведені місця видобутку солі; д — пізній етап культури Кукутень­Трипілля; е — гігантські поселення ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 466 увагу й та обставина, що поряд з місцем трива­ лого видобутку солі (декілька тисячоліть) про­ ходить залізниця (вважай, траса давнього шля­ ху), західне крило якої наближається до дав­ ньої столиці Болгарії — Пліски, а східне веде до Варни. У вітчизняній археології С.В. Іванова, наго­ лошуючи на самосадних джерелах солі у Пів­ нічно­Західному Причорномор’ї (рис. 1), при­ пускає видобуток її з торгівельною метою при­ близно з рубежу енеоліту—ранньої бронзи (Иванова 2010; 2010а; Іванова 2013, с. 18). На карті покладів солі в Європі, наведеній В. Ніколовим (Nikolov 2012, Fig. 60), Північне Причорномор’я (за винятком середньої течії Сіверського Дінця та Прикарпаття) віднесене до безсольових зон, а морське узбережжя по­ значене як зона, бідна на сіль (рис. 2). Дійсно, порівняно із стабільними місцями її видобут­ ку, якими є копальні з кількаметровою товщею цього мінералу, зони випадання солі на узбе­ режжі не надто надійні. Але узбережжя Чорно­ го моря є особливим регіоном Європейського континенту, де під дією сонця в закритих міли­ нах уже багато сторіч кристалізується сіль. І її лише треба вивезти з висохлого лиману. Однак сіль, народжена сонцем і водою, во­ дою ж і змивається, що становить труднощі в пошуку слідів, що вказували б на стародавні соляні промисли, а тим паче, на те, хто, через кого та звідки отримував її. Тут можна лише ви­ словити міркування, що спираються на непря­ мі докази. Звертаючись до конкретної теми — видобутку, транспортування та обміну солі за доби раннього заліза та участі в тому скіфів, такими критеріями можуть бути: 1) потенційні місця випадання солі на узбережжі морів — пе­ реважно лимани, а також соляні куполи, «зрі­ зані» річищем (як Слов’янські озера); 2) сліди давніх сухопутних комунікацій, якими могли транспортувати сіль і забезпечувати населен­ ня, віддалене від місць її видобутку; 3) так зв. випадкові знахідки деяких речей, зокрема предметів озброєння, що можуть відображати боротьбу за джерела солі та контроль за її тран­ спортуванням; 4) топонімічні назви, пов’язані зі словом «сіль»; 5) писемні джерела античного та середньовічного часу. Одразу вкажемо, що на мілководних ділян­ ках Чорноморського узбережжя від Істрії до Горгіпії, на лиманах і солоних озерах побли­ зу гирл річок були та й досі є великі ділянки 5, 5 Це наочно демонструють знімки із Космосу, розмі­ щені на різних ресурсах в Інтернеті. де наприкінці літа випадала в осад тверда сіль. Про видобуток чи збір солі тут за часів антич­ ності маємо хай і уривчасті або опосередко ­ вані відомості різних авторів, починаючи з Ге­ родота. Перші згадки про наявність самородної солі в Скіфії на узбережжі Чорного моря на­ лежать Геродоту. В описі Борисфену він по­ відомляє: «…в його гирлі відкладається багато солі», та, схоже, не випадково поряд згадує ве­ лику рибу без колючих кісток (Herod. iv, 53). Цілком вірогідно, що сіль добували ольвіопо­ літи і для власних потреб, і з торгівельною ме­ тою. Її мали б (разом з рибою) вивозити що до городищ Лісостепу, на скіфські торжища, що до інших міст Понту, а, може, й за межі цир­ кумпонтійської зони. Про вивіз із берегів Пон­ ту до Греції солоної риби повідомляє Полібій (201—120 рр. до н. е.). Цей грецький історик і військовий діяч у своїй «Загальній історії» (iv, 38, 4) фіксує для ІІ ст. до н. е. стан економічних зносин держав навколо Понту Евксінського, із чого зрозуміло, що структура імпорту не змі­ нилася. Стосовно Ольвії І—ІІ ст. Діон Хризостом наголошує, що тут багато солеварень 6, де сіль скуповують більшість варварів, а також еллі­ ни та скіфи, що мешкають у Херсонесі Тав­ рійському (Dio chrys. XXXvi, 3). Про видобу­ ток солі біля Херсонеса повідомляє Страбон (strabon vii, 4.7), але, згадуючи західну части­ ну Меотіди, описуючи перешийок (нинішню Арабатську стрілку) та Гниле озеро, він нічого не повідомляє про сіль тут (strabon, vii, 4.1). Але декілька сторіч по тому тут (біля с. Гені­ чеська Гірка на Арабатській стрілці) сіль видо­ бували. Зокрема, за 130 км від основного маси­ ву пам’яток зафіксовано видобуток солі меш­ канцями поселення черняхівської культури 7 (Магомедов, Кубишев 1994). Справа в тому, що в часи скіфів, за твердженнями геологів, Си­ ваш ще не мав відкладів солі, бо був заболоче­ ною місциною з прісною водою, вкритою лу­ ками з водно­болотяною та луково­болотяною рослинністю, тобто приймав води Салгіру та з 6 Цей термін, використаний перекладачем стосовно району Дніпро­Бузького лиману, мабуть, не зовсім коректний, оскільки, як зауважив В.І. Кадєєв, со­ леварня на березі самосадного озера зайва (Кадєєв 1961, с. 90). 7 Цей пункт разом з Іванівкою 10 (Крыжицкий, Буй­ ских, Отрешко 1990, с. 94—95) коригують тезу М.Ю. Брайчевського, що черняхівські племена отри­ мували сіль з карпатських родовищ (Брайчевський 1964, с. 209—210). Схоже, що місця осідання солі теж розроблялися, особливо з огляду на її доступність. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 67 морем не сполучався (Стащук, Супрычев, Хи­ трая 1964, с. 164; Тощев 2007, с. 7). Таким чином, за античних часів місця збору солі між гирлами Дніпра та Дністра були голо­ вними її джерелами на півдні України. Тож ціл­ ком вірогідним є свідоцтво Діона Хризостома (ii, 48) про те, що борисфеніти постачали сіль більшості варварів, еллінам і скіфам, які меш­ кають на Таврійському півострові 8. Якщо враховувати коливання рівня світово­ го океану та наявність уздовж північного узбе­ режжя Чорного моря великих закритих водойм незначної глибини (Шилик 1975), то за часів 8 Для римського часу поряд з Херсонесом В.І. Кадє­ єв реконструює місця видобутку солі з самосадних озер, яких нині немає — через малі розміри їх погли­ нула забудова міста. Згадані в літературних джерелах Xviii—XX ст. невеликі солоні озера, числом до де­ сяти, зважаючи на різну якість солі в них і нерегу­ лярність її врожаю (Кадєєв 1961, с. 90—91), на наш погляд, не могли вповні забезпечити населення Херсонеса, оскільки очікуваний видобуток солі ся­ гав 2 тис. т (там само, с. 93). За нинішньою оцінкою, сумарні можливості цистерн Херсонеса для засо­ лювання риби сягали 2,0—3,5 тис. т (а то й більше). Отже, з огляду на те, що для засолювання необхід­ но чверть від обсягу риби, потенційних можливос­ тей сусідніх з містом солоних озер явно було замало, бо ще слід враховувати потреби в солі населення по­ ліса та його хори. античності місць, де осідала сіль, імовірно, мог­ ло бути й більше. Поряд з березанським і при­ ольвійським солепромислами, ймовірно, роз­ робляли одеські (Бурксер 1928, с. 90) і бесараб­ ські лимани (Гомилевский 1881, с. 66). Зокрема, одне із місць видобутку солі було в пониззі Тилігульського лиману, на що опо­ середковано вказують сліди двох древніх до­ ріг, зафіксованих на аерофотознімках (рис. 3). Вони вели від узбережжя, із району Кошар­ ського поселення, на північ (Бруяко, Назаро­ ва, Петренко 1991). Наявність солепромислу поблизу о. Бере­ зань фіксує карта 1907—1908 рр. (рис. 4), а та­ кож промовисті топоніми: Аджіаска, Тузла (досл. солоне озеро; тюрк. — солоний, гіркий) і давніший слов’янський Березань (білий — колір солі). На теренах Болгарії А. Чолева­ Димитрова нарахувала 70 мікротопонімів, що віддзеркалюють слов’янську та меншою мірою тюркську традиції (домінують назви з коренем -туз, -тузл) у позначенні місць видобутку солі (choleva­Dimitrova 2012). Слід наголосити, що В. Гомилевський станом на ХІХ ст. відзначав низьку якість солі Березанського та Аджиголь­ ського лиманів (Гомилевский 1881, с. 64). Втім, зважаючи на коливання рівня світового океа­ ну, в античний час сіль тут могла бути краща. Рис. 2. Карта покладів солі в Європі (Nikolov 2012): а — зони без соляних покладів; б — бідні на сіль зони; в — багаті на сіль зони; г — дуже багаті на сіль зони ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 468 Не виключаємо, що сіль була одним з тих магнітів, який вабив до Чорноморського узбе­ режжя греків, скіфів та осіле населення лісо­ степу Східної Європи. Інтерес скіфів до зон солевидобутку як до місць сталого доходу оче­ видний (згадаємо скарб Зівіє) ще з часів їхніх Передньоазійських походів до району оз. Ур­ мія 9 (Погребова, Раевский 1992, с. 191). Так, в аккадських текстах згадується, що на південь від приурмійського регіону скіфи (разом з кім­ мерійцями, маннійцями та мідійцями) можуть завадити збору данини (Иванчик 1996, с. 83, 90—91, 97). Води цього озера в давнину сла­ вилися високим вмістом якісної солі (Гоми­ левский 1881, с. 28), і, звичайно, цей продукт розходився звідси в різних напрямках. І саме момент транспортування цікавив кочовиків 9 Оз. Урмія, що на північному заході Ірану, найбільше озеро Близького Сходу. Оскільки його води не мають виходу, вони дуже засолені. Урмія є однією із чоти­ рьох водойм, солоність яких співвідносять з Мерт­ вим морем, вміст солі в ньому коливається від 8 до 11 % навесні та 26—28 % наприкінці осені. Основні солі: хлор, натрій і сульфати. Прикметно, що водно­ болотяні угіддя південної частини оз. Урмія, а саме Кані Березан !?, Хасанлу, Солдоз та ін., мають важ­ ливе значення у видобутку солі. Заслуговує на увагу й та обставина, що активність скіфів фіксується саме в смузі на південь від озера. з боку збору данини. Подібну ситуацію, коли одні возять сіль, а інші мають з того зиск, фік­ сує історія Західної Африки часів великої тор­ гівельної імперії Малі (13—16 ст.) і раніших ча­ сів. Тут відзначають транспортну залежність соляних транссахарських караванів від «гра­ біжників пустелі». Саме так ще декілька де­ сятиріч тому називали туарегів та інші кочо­ ві племена Сахари (Гаудио 1985, с. 194). А, не сплативши данину таким племенам як месуфа, яких прозвали «господарями доріг», мавритан­ ські купці не могли перетнути Західну Сахару, та й начальник каравану був з цього племені, а його раби добували сіль (там само, с. 127). У природі сіль поширена нерівномірно, че­ рез що вона посідала пріоритетне місце серед довізних товарів. Це значною мірою стимулю­ вало виникнення перших найважливіших тор­ гівельних шляхів, а згодом — і мережі доріг у різних регіонах давнього світу ще за часів піз­ ньої бронзи та раннього заліза (Брайчевський 1964, с. 209—210), а то й раніше. На розвиток видобутку солі та, відповідно, торгівлі (обмі­ ну) нею, впливали різні позитивні властивос­ ті цього товару, що забезпечувало йому постій­ ний попит. Що важливо, сам товар не мав тер­ міну придатності. Сіль розходилась у значній кількості, але здебільшого дрібними партіями (потреба однієї людини в солі 4—5 кг на рік, а родина, ймовірно, могла обійтися десь пудом), що гарантувало достатній прибуток. Вертаючись до нашої теми, наголосимо, що гостру потребу в солі мало населення Лісо­ степу. Віддалений від місць солевидобутку на Чорноморському узбережжі, цей люд потре­ бував солі не лише для харчів, а й для вироб­ ничих процесів. Є вагомі підстави припускати, що осіле населення Лісостепу активно займа­ лося чинбарством. Це було зумовлено не тіль­ ки власними потребами, а й сусідів — скіфів­ кочовиків, які мали багато худоби, але не мали належних умов для обробки шкур 10. А виро­ би із шкіри відігравали у скіфів провідну роль. На це вказують зразки різноманітних шкіря­ них виробів v—iv ст. до н. е., знайдені, голов­ 10 Потенційно сировинна база скіфів була потужна, а попит на шкіру та хутра був повсякчас. Шкури, шкі­ ра, хутро та різні вироби із них були важливою стат­ тею обміну й торгівлі. У періоди політичної та еко­ номічної стабільності вони були надійним засобом швидкого отримання надлишкового продукту. До­ дамо, що обробка шкур раніше за металургію та гон­ чарство набула рис спеціалізованого виробництва. Але вироби із шкіри здебільшого в похованнях скі­ фів вціліли лише в невеликих фрагментах або як слі­ ди тліні. Рис. 3. Схема давніх доріг біля Кошарського поселення, зроблена на підставі дешифрованого аерофотознімку (за І.В. Бруяко, Т.Н. Назаровою та В.Г. Петренком) ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 69 ним чином, у курганних похованнях Північ­ ного Причорномор’я. За нашими досить при­ близними підрахунками, iз понад трьох тисяч досліджених в Україні скіфських курганів у близько 150 в похованнях виявлено широкий (вцілілий) асортимент шкіряних виробів: пан­ цири, щити, піхви мечів і кинджалів, паски, одяг, взуття, сумки, бурдюки, батоги, кінська упряж, сідла та багато ін. Археологічні знахід­ ки доповнюють зображення на предметах ан­ тичної торевтики. Значний спектр виробів з цього матеріалу вимагав шкур різних тварин і застосування різної технології обробки. Ціл­ ком імовірно, що в умовах кочовища скіфи ви­ користовували для обробки парнý шкуру, щой­ но зняту із забитої тварини. Але, як указують фахівці, процес вичинки шкур дуже тривалий і витратний. Навіть від­ носно прості способи вимагають не менше де­ сятка операцій. Деякі з них тривають тижнями, місяцями, а то й роками (Шрамко 1987, с. 93). Тож зрозуміло, що в умовах кочового життя займатися тим було неможливо. Крім того, в чинбарстві — в приготуванні розчинів — було задіяно десятки й сотні кілограмів різних ін­ гредієнтів. Тож, схоже, що ту справу скіфи до­ ручали осілому населенню лісостепу. Зокрема, Б.А. Шрамко пов’язав ями з чистою деревною золою на Люботинському городищі скіфсько­ го часу з вичинкою шкур. За результатами хі­ мічного аналізу шкіряних виробів встановлено застосування зоління, дубління, фарбування та просолювання їх (Шрамко 1984, с. 143—147). Б.А. Шрамко наголошував, що отримання солі для скіфів не було проблемою та припускав, що вони могли користуватися сіллю із причор­ номорських лиманів, а населення лівобереж­ ного Лісостепу — із соляних озер біля ниніш­ нього Слов’янська (там само, с. 143). Значну кількість солі як консерванта ви­ користовували під час доставки сировини до місць її обробки, а потім і для вичинки в ду­ бильних ямах. Приміром, у ХІХ ст. для вичин­ ки 250 підошовних волових шкур використо­ вували не менше дев’яти пудів солі (Гомилев­ ский 1881, с. 123 ). Це посилювало залежність Рис.4. Фрагмент топографічної карти 1907—1908 рр., з позначеним солепромислом біля о.Березань ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 470 населення Лісостепу від поставок солі. Най­ вірогідніше, її привозили із різних родовищ, компенсуючи періодичні збої в осіданні солі. Тобто, сіль треба було довозити в райони, від­ далені від узбережжя на 80—200 км (степ) і 300—400 км (лісостеп). Транспортування солі відбувалося по водо­ ділах. Вщерть навантажені вози (або нав’ючені тварини), з яких складалися давні валки чи ка­ равани, потребували шляху, на якому б най­ менше витрачалося енергії для пересування на далекі відстані. Обирали рівнинний рельєф, позбавлений різких спусків і підйомів. І таким умовам відповідали саме межі, що розділяли басейни сусідніх річок. Приуроченість цих споконвічних маршру­ тів транспортування солі до вододілів у степу та лісостепу обумовлювала можливість конт­ ролю їх з боку скіфів­кочовиків. Схема тран­ спортування солі скіфських часів, найвіро­ гідніше, нагадувала чумацький промисел, що існував в Україні з Xv ст. до часу широкого розвитку залізниць, тобто до другої половини ХІХ ст. Чумацькі валки рухалися від узбережжя морів до північних меж Лісостепу, поставляю­ чи, насамперед, сіль і рибу 11 що на ярмарки, що на села. Цей промисел полягав не тільки в тому, що чумаки перевозили товар на сотні кі­ лометрів, а й захищали його від численних роз­ бійників (лугарів). Більшість чумацьких шля­ хів йшла по вододілах головних річок України. Через це такі тракти співпадали із стародав­ німи, відомими пізніше як Чорний, Кучман­ ський, Муравський і Солоний шляхи (Болтрик 2003, с. 45—56). Цілком вірогідно, що мовчазними свідками примушування давніх солевозів до подорож­ ної сплати, особливо на початковій фазі, є ви­ падкові знахідки архаїчних скіфських кинджа­ лів (рідше мечів) переважно з брускоподібним навершям, що локалізуються на вододілах або в місцях видобутку солі (рис. 5). Зв’язок знахі­ док кинджалів із шляхами побічно демонструє й топоніміка. Вважають, що не випадково ка­ бардинські назви гори та річок Кинжал беруть початок від тюркського Къаанжол — Кривава дорога (Мурзаев 1991, с. 15). Технологічні прийоми обробки заліза, які скіфи винесли із Передньої Азії, перетворили їхню зброю на міцнішу та досконалішу (Бол­ 11 Є свідчення середини ХІХ ст., що чумаки солили рибу прямо на возах. На обкладену шкурами мажу вкладали 60 пудів риби, на просолювання якої ви­ трачали, залежно від погоди, від 5 до 8 пудів солі (Филиппов 1857, с. 259). трик, Вознесенська, Фіалко 2003, с. 105—106), що разом з агресивністю, притаманною но­ мадам, надавало їм переваг над місцевим осі­ лим населенням. Певним еталоном є кинджал з брускоподібним навершям, втрачений скіфа­ ми під час нападу на Трахтемирівське городи ще (рис. 6, 1). Його знайдено під час досліджен­ ня зовнішньої частини валу в південній части­ ні Трахтемирова (Фиалко, Болтрик 2003). Цей артефакт дає ключ до розуміння випадкових знахідок подібного типу. Що важливо, розпис­ на посудина в стилі «диких козлів», вірогідно із Клазомен (80­і рр. vІ ст. до н. е.), уможливлює датування цього кинджала. Її уламки перекри­ вали рівень залягання кинджала, але практич­ но були в одному шарі глиняного змиву під зов нішнім схилом валу Трахтемирівського го­ родища. Тобто, хронологічні межі побутуван­ ня таких кинджалів — переважно перша поло­ вина vІ ст. до н. е. Випадкові знахідки зразків такої зброї опосередковано окреслюють час встановлення скіфського контролю над транс­ портною мережею півдня Східної Європи. Сіль для давніх споживачів у деяких місцях за значенням сягала рівня золота, а за певних умов була й більша за його вартість. Тож місця її видобутку або природних виходів потрапля­ ли під контроль кочовиків — представників найбільш мобільних і запопадливих груп насе­ лення. Промовисті приклади наводить італій­ ський африканіст А. Гаудіо, описуючи історію, культуру й торгівлю Сахари. Він наголошує, що сіль була основним предметом транссахар­ ської караванної торгівлі до ХІІ ст. Північно­ африканські купці, прибувши з караванами верблюдів до м. Гани, обмінювали там сіль на золото в пропорції 1 : 1. А за підвищеного по­ питу ціна на сіль зростала в декілька разів (Га­ удио 1985, с. 123). Завантажившись сіллю в Та­ оденні (місці виходів кам’яної солі на поверх­ ню в пустелі на півночі Малі, де її ламають прямокутними пластами й транспортують на верблюдах), каравани численністю до тисячі верблюдів долали 800 км до перехрестя кара­ ванних шляхів поблизу міста Тімбукту, звідки сіль розходилась у різних напрямках (там само, с. 193—195). Ця схема транспортування нагадує поста­ чан ня солі від Чорноморського узбережжя до городищ і поселень Лісостепу в скіфський час. Тут є сенс навести цитату із відомої пра­ ці Е. Міннза: «...сіль, що періодично випадала в гирлі Дніпра, потребувала транспортування її в лісостепову смугу, де в ній був попит і де цей товар вигідно можна було обміняти (перевезен- ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 71 ня солі в середину країни було великим підприєм- ством, і до появи залізниць, це відбувалося тими само давніми шляхами, якими греки мали корис- туватися свого часу)» (Minns 1913, р. 7). У більшості регіонів світу соляні шляхи є першими та найважливішими торгівельними трактами. Розвиток солевидобутку тягне за со­ бою й розростання мережі таких трактів. Так, перша з великих римських доріг з багатошаро­ вим твердим покриттям мала назву Via Salaria. Вона проходила через Рим до узбережжя Адріа­ тичного моря (Шмидель 1985, с. 23). Via Salaria мала полегшити транспортування солі до сто­ лиці, оскільки Адріатичне море через незнач­ ну глибину солоніше за сусіднє із Римом, Тір­ ренське. Загалом транспортування солі спри­ чинювало виникнення та розвиток нових міст. Приміром тому є Зальцбург (букв. соляне міс­ то) або інше «соляне місто» Штатсфурт (ста­ рий брід). Середньовічний Мюнхен також зріс на контролі пересування фур із сіллю через міст на р. Ізвар. Тенденція зв’язку головних шляхів з тран­ спортуванням солі простежується і в Європей­ ській Скіфії. І.Є. Забелін, що мав намір роз­ копати курган Огуз, а змушений був здійсни­ ти роботи на кургані Козел, в записнику за 1865 рік від 15 червня наводить розповідь міс­ цевих селян. Вона стосується чи то Огуза, чи то Козла: «Говорят, что давно здесь, на могиле, жили разбойники и чумака разбивали. Чумак хо- дил здесь за солью, следовательно, здесь соляной путь лежал» (Забелин 2001, с. 269). Оскільки обидва кургани знаходилися поряд 12 на транс­ скіфському шляху, маркованому найбільши­ ми насипами степу (Болтрик 1990, с. 38—41), то прив’язка цієї оповіді до певного кургану в цьому разі не принципова. Важливо інше. Шлях вів від морського узбережжя до Лісосте­ пу та в правобережній частині співпадав з дав­ ньоруським Солоним (Кудряшов 1948, с. 106). Лівобережна частина Солоного шляху йшла від скіфського Кам’янського городища через Чорну Долину в бік Перекопу та перекопських солоних озер. Своєрідними індикаторами вірогідних місць збору солі поблизу морського узбережжя є сліди трас стародавніх шляхів, що від моря вели на північ. Напрямки цих доріг фіксують субмеридіонально орієнтовані ланцюги курга­ нів від моря вглиб степу. Ці торгівельні марш­ рути могли простягатися на значні відстані. Приміром, простежуючи торгівельні шляхи між Балтійським і Чорним морями, В. Клочко 12 Відстань між Огузом і Козлом становить 9 км. Рис. 5. Карта поширення випадкових знахідок залізних кинджалів — індикаторів атак скіфів — на поселенські структури Правобережжя, сухопутні шляхи та місця солевидобутку (останні позначені Nacl). 1 — літік з курга ­ ну 21 Рогачицького курганного поля ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 472 та О. Косько дійшли висновку, що носії куль­ тур шнурової кераміки доби ранньої бронзи обмінювали кремінь, мідь, бурштин і фаянс на сіль з району нижньої течії Південного Бугу та Сивашу (klochko, kosko 2009, p. 299). На­ гадаємо, що Сиваш тоді був ще прісноводним (Стащук, Супричев, Хитрая 1964, с. 164), а са­ мосадна сіль могла випадати у верхній частині мілкої Перекопської затоки. Поклади солі тут і нині видно на знімках з космосу в Google Maps. Тож в обміні за доби бронзи, схоже, була заді­ яна сіль з одеських або придніпровських лима­ нів. Версію обміну солі на метал за часів доби бронзи на прикладі олова ґрунтовно розглянув і довів В. Каврук. Розглянувши видобуток солі за доби бронзи на семи пам’ятках Закарпаття і Трансильванії, автор вважає, що їхню продук­ цію обмінювали на олово із Богемії, оскільки в другій половині ii тис. до н. е. в Карпатсько­ му басейні суттєво зростає кількість предметів з міді з домішкою олова (Каврук 2011). Ділянки давніх доріг, що прямують від моря вглиб степу, на підставі аналізу аерофотознім­ ків зафіксовано біля античного Кошарского поселення поблизу гирла Тилігульського ли­ ману, на його західному березі (Бруяко, Наза­ рова, Петренко 1991, с. 41—43, рис. 4) (рис. 3). Пересип лиману вкривають невеликі солонча­ ки (це наочно демонструють знімки з космо­ су), що як місця солевидобутку могли вабити давніх греків, особливо з огляду на нижчий рі­ вень моря тоді. На топографічній карті 1907—1908 рр. за­ фіксовано два щільні ланцюги курганів, що обходять з двох боків солепромисел початку ХХ ст. та орієнтовані на о. Березань (рис. 4). На думку О.М. Щеглова та В.В. Лапіна, посе­ лення в античні часи займало край півострова (Щеглов 1965, с. 107—110; Лапин 1966, с. 128— 137). Власне контури півострова нині підтвер­ джують знімки із космосу. Тож цілком доречно в цих ланцюгах курганів убачати траси старо­ давніх шляхів, що сходилися до Березанського поселення. Ще одну варту уваги ситуацію зафіксовано за 15 км на захід від Ольвії біля с. Матросівка. Там розкопано алею курганів середини v ст. до н. е., зведених по обидва боки від давньої до­ роги, орієнтованої з півдня на північ (Гребен­ ников 2008, с. 51). Напрямок дороги вказує, що вона не була пов’язана з полісом Ольвією, хоча проходить недалеко від неї. Аналіз топографіч­ ної ситуації в цій місцевості вказує на узгодже­ ність траси стародавнього шляху, позначеної курганами, із західним схилом Аджигольської балки та солончаком в її гирлі. Вздовж схи­ лів балки знайдено сліди десяти поселень ар­ хаїчного та класичного періодів (Крыжицкий, Буйских, Отрешко 1990, с. 21—24). Мешканці деяких з них могли обслуговувати соляні про­ мисли, що, ймовірно, функціонували в нижній частині балки та на узбережжі біля неї. А, мож­ ливо, зважаючи на незначний культурний шар поселень, то були пункти видобувачів солі. За­ значимо, що солепромисли поблизу с. Аджи­ гол (нині с. Солончаки) існували тут до почат­ ку ХХ ст. (позначені на старих картах). Рис. 6. Знахідки залізних кинджалів та меча, свідчен­ ня ймовірних збройних сутичок: 1 — Трахтемирівське городище; 2 — Іванівка (випадкова знахідка на березі Ягорлицької затоки, рисунок Є.В. Черненка); 3 — ви­ падкова знахідка в околиці м. Бердянськ (Бердянський краєзнавчий музей) ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 73 О.В. Каряка з метою виявлення систе­ ми сільськогосподарських наділів ольвійської хори на підставі дешифровки космічних знім­ ків зафіксував сліди трьох майже паралель­ них трактів, що відходять від східних схилів Аджигольської балки і теж оминають Оль­ вію (karjaka 2008). Ще один добре простеже­ ний шлях пов’язує нижню частину цієї балки з Ольвією. Свого часу ми висловили припущен­ ня, що Ольвія виникла біля броду — на пере­ праві через Південний Буг — і сприяла отри­ манню солі скіфами­аротерами (Болтрик 2000, с. 124). Транспортування цього мінералу (та не лише його) до городищ Правобережжя відбу­ валося шляхом, що пролягав по межиріччю Ін­ гулу та Інгульця та позначений знахідками ар­ хаїчних скіфських стел (там само 2000, рис. 1). Нещодавно В.Б. Ковалевська із співавтора­ ми накреслила модель мережі шляхів від Дунаю до Волги. Підставою для серії карт стали 557 довгих і коротких скіфських мечів, що похо­ дять з 480 поховань. Карти зроблені із залучен­ ням методів комп’ютерного картографуван­ ня, які використовують при геногеографічних побудовах. Не всі з цих шляхів узгоджуються з місцевістю, але шлях № 6 на карті 2б, особли­ во в південній частині, співпадає із напрямком з Ольвії до Лісостепу (Ковалевская, Морозова, Рычков 2014, с. 152, рис. 2б). Наголосимо, що цей шлях співпадає з початком тракту на Лісо­ степ від античних поселень лівого берега Бузь­ кого лиману, що знаходились навпроти Ольвії (Лупарєво, Лимани). З огляду на те, що більша частина шляхів з Аджигольської балки оминає Рис. 7. Карти поширення бронзових клепаних казанів доби бронзи: 1 — за В.С. Бочкарьовим; 2 — за В.В. Отрощенком і М.П. Тупчієнком (а — випадкова знахідка казана з Ягорлицького поселення) ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 474 Ольвію та, відповідно, не прямує до перепра­ ви через Південний Буг, тут цікавою є інфор­ мація Д.І. Яворницького про те, що запорізь­ кі козаки возили човнами сіль з Кінбурнської коси. Продукцію із 180 солоних озер ліво­ го берега Дніпровського лиману постачали на мис Станіслав і до Широкої та Солоної балок, а далі возами — на Січ (Яворницький 1990, т. 1, с. 418). З огляду на існування на Кінбурні Ягорлицького поселення доби заліза (с. Іванів­ ка Голопристанського р­ну Херсонської обл.), А.С. Островерхов припускав видобуток солі та соди на малих озерах півострова в vii—vi ст. до н. е. (Островерхов 1979, с. 118—124). Але, вірогідно, час видобутку солі на солон­ чаках Кінбурнского півострова подавнює ви­ падкова знахідка великого бронзового клепа­ ного казана бережнівсько­маївської культури зрубної культурно­історичної спільності, яка датується Хv—ХiІІ ст. до н. е. (Отрощенко, Тупчієнко 2005, с. 177). Звичайно, маловірогід­ но, що казан використовували для випарюван­ ня солі. Ймовірніше, він забезпечував гарячою їжею чималий гурт добувачів солі, що сезон­ но наприкінці літа та початку осені працюва­ ли тут. До цього схиляють карти знахідок кле­ паних казанів, наведені в статті В.В. Отрощен­ ка та М.П. Тупчієнка, а також збірнику праць В.С. Бочкарьова (Бочкарев 2010, с. 187). Публікуючи нові знахідки та поглиблюю­ чи дати так зв. кіммерійських казанів, автори подають максимально повні добірки цих ар­ тефактів. Більшість з них є випадковими зна­ хідками, і тут цікавий їх розподіл у просто­ рі (рис. 7). Сім казанів тяжіють до північно­ го узбережжя Чорного моря, інші розкидані по Правобережжю, а із Лівобережжя походить лише один (знахідка під Лубнами викликає певні сумніви, оскільки казан знайшли скар­ бошукачі). З карти В.В. Отрощенка випливає, що казани Правобережжя тяжіють до Дніпро­ Бузького вододілу (карта В.С. Бочкарьова не дає такої промовистої картини). Чому вони там опинилися, сказати складно, але не виключає­ мо їх вірогідний зв’язок з давнім шляхом або з мережею шляхів. Натомість казани із узбереж­ жя можуть бути пов’язані з транзитною доро­ гою, що пролягала понад морем, а пункти їх знахідок відповідають напрямку шляху № 7 на карті 2а В.Б. Ковалевської. Але, з іншого боку, приморські казани можуть бути пов’язані й з місцями видобутку самосадної солі, як і ка­ зан з Ягорлика. Оскільки останній знайдено в своєрідному глухому кутку, пов’язувати його з якимось транзитом не доводиться. Вірогідно, потенційний зв’язок із сіллю, з огляду на низку солоних озер і солончаків у цій місцевості, можуть мати два казани (сел. Ком­ сомольське та с. Лапас), що походять з ліво­ го берега нижньої Волги. Заслуговує на увагу, що практично поряд з с. Лапас розташоване с. Хошеутове. Цей пункт відомий за комплек­ сом скіфського часу: похованням і невеликою ямою біля нього з предметами упряжі 11 ко­ ней, а саме, 338 металевих деталей вузди, з яких 196 виконані у звіриному стилі (Očir­Gorjaeva 2005). Речі майже царського рівня виявлено неподалік від майбутньої ставки ханів Золотої Орди. А вище за течією, за 17 км від с. Хоше­ утове, розташоване Сарай­Бату — місто пло­ щею понад 10 км2, політичний центр кочової імперії (Селітряне городище Xiv—Xv ст.). Роз­ ведені в часі, але поєднані на одній ділянці бе­ рега яскраві скіфські артефакти та провідна середньовічна урбаністична структура демон­ струють атракцію цієї ділянки простору, якою складно знехтувати як випадковістю. Щось подібне, але не таке масштабне, спо­ стергіємо й на Кінбурнському півострові, де, крім Ягорлицького поселення та клепаного казана, знайдено ще скіфський архаїчний кин­ джал (рис. 6, 2), а також бронзові вістря стріл на межі Кінбурна та Олешківських дюн (Ар­ хеологические известия… 1893, с. 268; Каталог выставки… 1899, с. 74). Але, мабуть, найяскра­ вішим прикладом масового тяжіння випадко­ вих артефактів до певної території можуть слу­ гувати солоні озера на Сіверському Дінці та Казенному Торці, тим паче, що знахідки похо­ дять з піщаних дюн розлогої річкової заплави. Для доби заліза ці солоні озера були вагомою альтернативою поставкам солі з морського узбережжя, особливо для мешканців Лівобе­ режжя, оскільки відстань від родовищ до спо­ живача тут удвічі коротша. Проте відзначимо, що у Xviii ст., як і в раніші часи, солеваріння вимагало величезної кількості палива. Скіль­ ки чумаки­солевари привозили з собою па­ лива, стільки й виварювали солі (Пірко, Лит­ виновська 2005, с. 91). Тож відносно коротка відстань до споживача оберталася іншими за­ тратами праці. Донедавна Слов’янські (Торські) солоні озе­ ра випадали з поля зору широкого загалу архео­ логів, оскільки вважалося, що сіль тут стали отримувати лише від початку Xvii ст. (Пірко, Литвиновська 2005, с. 93). Але археологічні ре­ алії вказують на те, що ще в скіфський час тут виварювали сіль і зі зброєю змагалися за неї. Найперше маємо на увазі випадкову знахідку ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 75 бронзового литого казана із солоного озера під Слов’янськом. Автор публікацій вважає, що в ньому виварювали сіль. На його думку, на це вказує, крім місця знахідки, сіль, що зберег лася під відірваною ніжкою казана (Кравець 1994; 2002 ). Але сіль там могла опинитися й через тривале перебування посудини в насиченому розчині. Зважаючи на невеликі розміри казана, така трактовка викликає сумніви, але катего­ рично відмовлятися від неї ми б не поспішали. Сліди багаторазових збройних зіткнень і присутності скіфів у районі Слов’янських (Тор­ ських) і Артемівських (Бахмутських) солоних озер фіксують артефакти із зборів священика В.Ф. Спесівцева, а згодом — і директора Ізюм­ ського музею М.В. Сібільова на Петровських дюнах (Копыл, Кравец, Татаринов 1996, с. 11). Численні знахідки бронзових вістер стріл у ра­ йоні Райгородка Ізюмського повіту (Городцов 1905, с. 260; Федоровский 1921, рис. 8; Кравец 2002, с. 11), с. Райське та станції Ступки Бах­ мутського повіту (Городцов 1907, с. 248—249, 282; Федоровский, Барвинский 1918, с. 235, рис. 126) маркують увагу скіфів до цих теренів. Значна концентрація скіфських вістер стріл у районі Райгородка пояснюється ще й наяв­ ністю тут синхронного їм поселення (Шрам­ ко 1962). Випадкова знахідка кинджала з ан­ теноподібним навершям на південному березі оз. Лиман біля м. Красний Лиман, що за 10 км від солоних озер Сіверського Дінця, доповнює картину протистояння (Кравец, Швецов 1987). Крім того, на західному березі оз. Лиман Д.Я. Телегін виявив зруйноване поселення часу, близького до дати кинджала. А шлях до району Донецьких солоних озер з півночі теж позначений випадковими знахідками кинджа­ лів з брускоподібним навершям: одним з Русь­ кого Бишкина та двома з Верхнього Бишкина (Гречко 2010, с. 76—77, рис. 62, 2—4). Склада­ ється враження, що для скіфів район солоних озер Сіверського Дінця був так само важливий і привабливий, як свого часу для їхніх пращу­ рів район оз. Урмія. Зважаючи на наближеність донецьких місць солевидобутку до північного узбережжя Азовського моря, де традиційно ло­ калізують царських скіфів, можна припустити, що саме вони й контролювали ці промисли, і тривало це, судячи із знахідок стріл різного часу, протягом усього часу скіфського доміну­ вання в степу. Не виключаємо, що й забуті нині як місця солевидобутку Бердянські озера були під пиль­ ною увагою царських скіфів. На користь такого припущення свідчить випадкова знахідка арха­ їчного меча з околиць м. Бердянськ (рис. 6, 3). Доречною тут є також інформація Є. Бурксе­ ра про те, що ногайці використовували солоні озера Бердянської коси аж до 1863 р., тобто до часу їхнього відходу за межі Російської імперії. Отже, це свідчить про придатність цих озер для видобутку солі. Збереглися дані й про те, що на п’яти Бердянських озерах з 1860 по 1862 рр. ви­ добуто 4195,5 т солі (Бурксер 1928, с. 222). Тож Рис. 8. Знахідки з району Слов’янських (Торських) солоних озер : 1 — кинджал з м. Красний Лиман (Кравец, Швецов 1987); 2 — збори на Петровських дюнах; 3 — збори біля Райгородка (Федоровський 1921) ; 4 — бронзовий казан з­під Слов’янська (Кравец, 2002) ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 476 не виключено, що в Бердянському кургані по­ ховано господаря цих озер. Ще однією дотичною прикметою уваги скі­ фів до ймовірних місць солепромислів на Ха­ джибейському лимані на Одещині є випадкова знахідка кинджала з брускоподібним навершям біля с. Гниляково (нині с. Дачне) (Диамант, Чер ненко 1971). Зв’язок цієї знахідки біля Ха­ джибейського лиману із солевидобутком побіч­ но підтверджує повідомлення турецького ман­ дрівника Евлії Челебі (Xvii ст.). Із нього випли­ ває, що тут добували сіль, а турецькі солдати, що несли службу в Хаджибеї, отримували нею платню: «Коли султан Баєзід завоював Аккерман, один багатий чоловік, прозваний Бай..., отримав- ши дозвіл султана, побудував у цьому місці на ске- лі міцне укріплення та розмістив у ньому загін во- їнів. У цих місцях з Чорного моря добувають сіль, і платню гарнізону виплачують сіллю» (Челеби 1961, с. 108—109). Знахідки однотипних кинджалів поряд з міс­ цями видобутку солі маркують не тільки пункти ймовірних збройних конфліктів, але й непря­ мим чином указують на вектори інтересів но­ мадів. Приміром, напади на транспорт з сіллю відбувались і в наближеній до узбережжя сму­ зі, що можуть засвідчувати випадкові знахідки кинджалів (с. Гниляково, Ягорлик, Бердянськ), і глибше в степу та сягали навіть лісостепу. На користь цього припущення можуть вказувати три випадкові знахідки залізних кинджалів з Кі­ ровоградщини (Бокій 1993). Нінель Михайлів­ на наголошувала, що це випадкові знахідки, а не із поховань. Оскільки ці речі типологічно по­ дібні до Гниляківського кинджала, мають брус­ коподібне навершя та серцеподібне перехрес ­ тя 13 і належать до одного хронологічного гори­ зонту 14, то, вірогідно, й вони пов’язані з діями нападників на торгівельні каравани. Один кинджал знайдено біля с. Долилів­ ка Компанієвського р­ну, за 40 км на південь від Кіровограда. Якщо цей вектор продовжи­ ти, то він виводить на солончаки біля о. Бере­ зань. А північний край цього вектора практич­ но впирається в знахідку іншого кинджала — біля с. Нововодяне Знам’янського р­ну, що 13 За схемою ці мечі Є.В. Черненко відніс до «келер­ меського типу» (Черненко 1980 ). 14 Подібний до цієї серії кинджал знайдено на зовніш­ ній полі валу Трахтемирівського городища в місці скіфської атаки на цю Дніпровську твердиню. Як уже зазначалося вище, дату цього кинджалу — се­ редина vi ст. до н. е. (мабуть, як і серії подібних) під­ тверджує розвал клазоменської посудини, що пере­ кривав знахідку. за 18 км за Кіровоградом. Звичайно, можливі й інші версії окреслення давнього шляху, як і тлумачення появи тут такого артефакта. При­ міром, Н.М. Бокій вбачала в цих випадкових та інших знахідках архаїчної скіфської зброї (вістрях списів і стріл) у Центральній частині України сліди походу Дарія (Бокій 1993, с. 89— 90). Але, на наш погляд, ці кинджали на де­ кілька десятиліть старші за час походу, через що їм варто шукати інше тлумачення. З огляду на те, що два кинджали знайдені в протилеж­ них від Кіровограда напрямках, а саме місто розташоване на загальноукраїнському степо­ вому перехресті (не даремно ж тут звели фор­ тецю св. Єлизавети), можна припустити, що напрямки шляхів, які сходяться до нинішньо­ го міста, досить давні. Дещо в стороні від двох попередніх зна­ йдено ще один кинджал — біля с. Несваткове Олександрійського р­ну. Оскільки ця місце­ вість лежить поза лінією вірогідного Чорно­ го шляху, а поряд витікає р. Тясмин, за якою в північно­північно­східному напрямку, за 25 км, розміщене Мотронинське городище та сусідні поселення навколо нього, то, правдо­ подібно, що кинджал з Несваткового був утра­ чений в сутичці на відстані за день шляху до городища. Схоже, що цей шлях є відгалужен­ ням Чорного та проходив від Несваткового до Косарів—Грушівки правим берегом струмка, що протікає через ці села до Тясмина, та далі на плато до Мотронинського городища. А наяв­ ність на цьому городищі кружальної кераміки «ольвійського» типу, що становить до 13 % від загалу (Бессонова, Скорый 2001, с. 76), вказує, що городище одержувало потужний торгівель­ ний імпульс з боку узбережжя Чорного моря, в номенклатурі товарів якого, мабуть, провідне місце посідала сіль. Регулярні каравани або торгівельні обо­ зи (валки) не залишають археологічних слідів. Але мали бути пункти, де перепочивали подо­ рожні: місця зупинок, переправ, перехресть (гостинних дворів або караван­сараїв) і ярма­ рок, пошук місць яких надзвичайно складний. Проте збіг певних чинників може допомогти локалізувати подібні осередки на місцевості. Так, приміром, мабуть, не випадково збігається назва с. Солоне із знахідками «амфор та іншо­ го грецького посуду» біля цього степового села (Скриленко 1905, с. 8, 17). Зважаючи на сусід­ ство цього селища з нинішньою автострадою, можна припустити, що бита кераміка позначує місце зупинок караванів, які, оминаючи поро­ ги, йшли відносно рівною ділянкою правого ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 77 берега Дніпра. А в середньовіччя шлях вико­ ристовували чумаки, від яких лишився цей то­ понім. Слід зауважити, що давність шляху від Микитської переправи (нині м. Нікополь) по­ над порогами в бік поселень Середнього Дні­ пра на ділянці біля Солоного позначено кур­ ганами заввишки від 2 до 8 м. Найближчий до Солоного відомий скіфський курган Башмач­ ка (висота 7 м). Наостанок наголосимо. Не викликає жод­ них сумнівів, що сіль за доби раннього залі­ за (як і раніше) була важливим торгівельним продуктом і одним із засобів налагодження зв’язків між соленосними та іншими регіона­ ми. Оскільки в нашому разі шлях постачан­ ня солі до населення лісостепу пролягав через степ, де господарями були кочові скіфи, ціл­ ком вірогідно, що вони взяли ту справу під свій контроль. Але довести те насправді складно. Проте, зважаючи на домішки різних хіміч­ них елементів, притаманних певним зонам со­ левидобутку, маємо надію, що з часом, за на­ явністю цих сполук в остеологічних залишках з поселень і поховань факт споживання само­ садної солі осілим населенням Лісостепу буде доведено. Археологические известия и заметки. — 1893. — № 7—8. Бессонова С.С., Скорый С.А. Мотронинское городище скифской эпохи. — К., 2001. Бокій Н.М. Знахідки скіфської зброї з Кіровоградщини // Кіровоградський державний педінститут ім. В.К. Ви­ нниченка. Наукові записки з історії. — 1993. — 2. — С. 87—92. Болтрик Ю.В. Сухопутные коммуникации Скифии (по материалам новостроечных исследований от Приазовья до Днепра) // СА. — 1990. — № 4. — С. 30—50. Болтрик Ю.В. Основной торговый путь Ольвии в Днепровское лесостепное правобережье // РА. — 2000. — № 1. — С. 121—130. Болтрик Ю.В. Шляхи сполучення Скіфії—України // Воєнна історія. — 2003. — № 1. — С. 45—56. Болтрик Ю.В., Вознесенська Г.А., Фіалко О.Є. Залізний кинджал з Трахтемирівського городища // Археологія. — 2003. — № 2. — С. 101—108. Бочкарев В.С. Культурогенез и древнее металлопроизводство Восточной Европы. — СПб., 2010. Брайчевський М.Ю. Біля джерел слов’янської державності. — К., 1964. Бруяко И.В., Назарова Т.Н., Петренко В.Г. Древние культурные ландшафты на юге Тилигуло­Днестровского меж­ дуречья // Северо­Западное Причерноморье — контактная зона древних культур. — К., 1991. — С. 37—44. Бурксер Є. Солоні озера та лимани України (гідрохімічний нарис). — К., 1928. Гаудио А. Цивилизации Сахары. — М., 1985. Гомилевский В. Соль. Исследование русского богатства солью и употребление этого вещества: при различных ви­ дах скотоводства, земледелии, в лесном хозяйстве, в пищу людей, промышленности и друг. — СПб., 1881. Городцов В.А. Результаты исследований в Изюмском уезде Харьковской губернии 1901 г. // Тр. ХІІ АС. — М., 1905. — Т. 1. — С. 174—225. Городцов В.А. Результаты исследований в Бахмутском уезде Екатеринославской губернии 1903 г. // Тр. ХІІІ АС. — М., 1907. — Т. 1. — С. 211—285. Гребенников Ю.С. Киммерийцы и скифы Степного Побужья (iX—iii вв. до н. э.). — Николаев, 2008. Гречко Д.С. Населення скіфського часу на Сіверському Дінці. — К., 2010. Диамант Е.И., Черненко Е.В. Скифский кинджал из Одесского музея // АИУ. — К., 1971. — 2. — С. 159—160. Забелин И.Е. Дневники. Записные книжки. — М., 2001. Иванова С.В. Природные ресурсы и экономика древних обществ // stratum plus. — 2010. — № 2. — С. 49—97. Иванова С.В. Торговые пути и миграции в раннем бронзовом веке // МАСП. — 2010а. — 11. — С. 158—249. Іванова С.В. Історія населення Північно­західного Причорномор’я наприкінці iv—ІІІ тис. до н. е. Автореф. дис. … докт. істор. наук. — К., 2013. Иванчик А.И. Киммерийцы. Древневосточные цивилизации и степные кочевники в viii—vii веках до н. э. — М., 1996. Каврук В. Олово и соль в Карпатском бассейне в бронзовом веке // Revista arheologică. — seria nouă. — 2011. — vol. vii. — № 1/2. — С. 5—46. Кадєєв В.І. Соляний промисел в пізньоантичному Херсонесі (І—iv ст. н. е.) // Археологія. — 1961. — ХІІІ. — С. 89—94. Каталог выставки Хi АС в Киеве. — К., 1899. Ковалевская В.Б., Морозова И.Ю., Рычков С.Ю. Передвижения ранних скифов на основании картографирова­ ния акинаков vii—v вв. до н. э. и использование генетических данных // Война и военное дело в скифо­ сарматском мире. Мат­лы Междунар. науч. конф. памяти А.И. Мелюковой. — Ростов­на­Дону, 2014. — С. 141—161. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 478 Копыл А.Г., Кравец Д.П., Татаринов С.И. Древности Бахмутского края. — Атремовск, 1996. Кравець Д.П. Бронзовий казан скіфського часу з Слов’янська // Тез. докл. Междунар. конф. «Проблемы скифо­ сарматской археологии Северного Причерноморья». — Запорожье, 1994. — С. 94—95. Кравец Д.П. Золотой шлем (Скифы и Донбасс). — Артемовск, 2002. Кравец Д.П., Швецов М.Л. Скифский кинджал из Донбасса // СА. — 1987. — № 2. — С. 253—254. Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Отрешко В.М. Античные поселения Нижнего Побужья (археологическая карта). — К., 1990. Крушельницька Л. Пам’ятка солеваріння рубежу ранньої і середньої бронзи в північно­східних Карпатах // Запис­ ки НТШ. Праці археологічної комісії. — 2002. — CCXLIV. — С. 140—154. Кудряшов К.В. Половецкая степь. — М., 1948. Лапин В.В. Греческая колонизация Северного Причерноморья (критический очерк отечественных теорий коло­ низаций). — К., 1966. Магомедов Б.В., Кубишев А.І. Соляний промисел в пізньоримський час на Присивашші // Старожитності Русі— України. — К., 1994. — С. 44—48. Мурзаев Э.М. Топонимы в межнациональном общении // Топонимика и межнациональные отношения. — М., 1991. — С. 14—19. Островерхов А.С. К вопросу о сырьевой базе античного ремесленного производства в районе Днепровского и Буг­ ского лиманов // ВДИ. — 1979. — № 3. — С. 115—126. Отрощенко В.В., Тупчієнко М.П. Бронзові клепані казани та Донецький гірничо­металургійний центр // Пробле­ ми гірничої археології. — Алчевськ, 2005. — С. 176—188. Пірко В., Литвиновська М. Соляні промисли Донеччини в Xvii—Xviii ст. — Донецьк, 2005. Погребова М.Н., Раевский Д.С. Ранние скифы и Древний восток. — М., 1992. Скриленко А. Материалы для археологической карты Екатеринославской губернии. — Екатеринослав, 1905. Словарь античности. Сост. Й. Ирмшер, Р. Йоне. — М., 1989. Спесивцев В.Ф. Находки в Райгородке // Тр. ХІІ АС. — М., 1905. — Т. 1. — С. 153—156. Стащук М.Ф., Супрычев В.А., Хитрая М.С. Минералогия, геохимия и история формирования донных отложений Сиваша. — К., 1964. Старожитності Гуцульщини. Джерела з етнічної історії населення Українських Карпат. Городища, замки, осеред­ ки солевидобутку, давні транскарпатські шляхи. — Львів, 2011. — Т. 2. Тощев Г.Н. Крым в эпоху бронзы. — Запорожье, 2007. Федоровский А.С. Доисторические древности в басейне Донца // Известия Лисичанского музея. — 1921. — Т. 1. — № 4. — С. 35—45. Федоровский А.С., Барвинский В.А. Природа и население Слободской Украины, Харьковской губернии. — Харь­ ков, 1918. Фиалко Е.Е. Оправы рукоятей скифских нагаек // Ранній залізний вік Євразії: до 100­річчя від дня народження О.І. Тереножкіна. Мат­ли Міжнар. наук. конф. — К.; Чигирин, 2007. — С. 141—143. Фіалко О.Є., Болтрик Ю.В. Напад скіфів на Трахтемирівське городище. — К., 2003 Филиппов Н. Поездка по берегам Азовского моря летом 1856 г. // Морской сборник. — 1857. — № 6. — С. 250—263. Челеби Э. Книга путешествия. Вып. 3. Земли Закавказья и сопредельных областей Малой Азии и Ирана. — М., 1961. Черненко Е.В. Древнейшие скифские парадные мечи (Мельгунов и Келермесс) // Скифия и Кавказ. — К., 1980. — С. 7—30. Шилик К.К. К палеогеографи Ольвии // Ольвия. — К., 1975. — С. 51—91. Шмидель Х. Вокруг соли. — М., 1985. Шрамко Б.А. Поселення скіфського часу в басейні Дінця // Археологія. — 1962. — XIV. — С. 136—155. Шрамко Б.А. Обработка кожи в Скифии // Проблемы археологии Поднепровья iii—i тыс. до н. э. — Днепропе­ тровск, 1984. — С. 142—156. Шрамко Б.А. Бельское городище скифской эпохи (город Гелон). — К., 1987. Щеглов А.Н. Заметки по древней географии и топографии Сарматии и Тавриды. 1. Остров Березань // ВДИ. — 1965. — № 2. — С. 107—113. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. — К., 1990. — Т. 1. Choleva-Dimitrova A. Das salz in der bulgarischen Mikrotoponymie // salt and Gold: the Role of salt in Prehistoric europe. — Provadia; veliko tarnovo, 2012. — P. 349—356. Karjaka A. the Demarcation system of the agricultural of Olbia Pontike // Meetings of cultures between conflicts and coexistence. — aarhus, 2008. — Р. 181—192 (Bss — 8). ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 79 Klochko V., Kośko A. the societies of cordered Ware cultures and those of Black sea steppes (yamnaya and catacomb Grave cultures) in the route network between the Baltic and Black seas // BPs. — 2009. — 14. — P. 269—301. Minns Е. scythians and Greeks. — cambrіdge, 1913. Marro C. arhaeological investigations on the salt mine of Duzdagi (2008—2011) // Naxçivan: ilk yaşayivәşәhәrsalmayerikimi. — Naxçivan, 2012. — P. 31—38. Marro C., Bakhashaliyev V., Sanz S. arhaeological investigations on the salt mine of Duzdagi (Nakhchivan, azerbaijan) // tuba­aR. — 2010. — 13. — P. 229—237. Nikolov V. salt, early complex society, urbanization: Provadia­solnitsata (5500—4200 Bc) // salt and Gold: the Role of salt in Prehistoric europe. — Provadia; veliko tarnovo. — 2012. — P. 11—65. Očir-GorjaevaM. Pferdegeschirr aus chošoutovo. skythischer tierstilеn der unteren Wolga. — Mainz am Rhein, 2005 (archaologie in eurasien. — 19). Salt and Gold: the Role of salt in Prehistoric europe. — Provadia; veliko tarnovo, 2012. Надійшла 05.08.2014 Ю.В. Болтрик СОЛЯНЫЕ ПРОМЫСЛЫ СЕВЕРНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ В СКИФСКОЕ ВРЕМЯ Не вызывает сомнений то колосальное значение, которое играла соль в древнем мире. Ее ценность определялась не только важностью этого продукта для человека (особенно с внедрением производящего хазяйства и изобре­ тением посуды), а так же для некоторых технологий (например, обработки шкур), но и тем, что в природе соль имеется не везде. Это ставило в неравные условия общества, обитавшие в районах добычи соли, и отдаленные от таких мест, которые могли получить ее путем обмена/торговли. Можно полагать, что, чем большим было расстояние доставки соли и чем трудне был тот путь, тем дороже она была. Ведь транспортировка соли провоцировала стремление контролировать такие пути, иметь с этого доход, что еще удорожало этот продукт. Но соль — продукт солнца и воды — водой и смывается. Иными словами, археологически зафиксировать до­ бычу и движение соли прямо невозможно. Это особенно касается Северного Причерноморья, где источником соли были отложения (выпадение, или кристаллизация) в закрытых мелких водоемах по северному побережью Понта. Поэтому здесь можно оперировать только косвенными данными. Для скифского времени такими даннями могут быть: 1) наличие по берегам Черного моря, включая лиманы рек, потенциальных мест добычи соли; 2) следы древних коммуникаций, обозначенные цепочками курганов, ко­ торые на позднейших картах совпадаю с направлением дорог; 3) так наз. случайные находки, особенно предметов вооружения, которые могут отражать контроль за местами добычи и путями транспортировки соли в отдаленные регионы, в данном случае — лесостепные; 4) топонимика и 5) писменные источники античного и средневекового времени. Анализ таких косвенных данных, а также некоторых других позволяет предположить, что скифы стремились контролировать не только источники добычи соли, но и особенно ее транспортировку, что было в их интересах не только с точки зрения получения доходов (взымания «таможенных сборов»), но и было под силу, а также стиму­ лировалось другими интересами. Имеется в виду постоянная потребность скифов в коже, которой в сыром виде было у них предостаточно, но не было условий для ее обработки в условиях кочевого быта. Yu.V. Boltryk saLt­WORks at tHe NORtH cOast OF tHe BLack sea iN tHe scytHiaN PeRiOD the colossal meaning which salt played in the ancient world is beyond question. its value was determined not only by the importance of this product for humans (especially when the reproducing husbandry was implemented and wares invented), as well as for some technologies (for instance, leather processing), but also by the fact that salt in nature can not be found everywhere. this fact placed in incomparable conditions the communities habituating in the salt­mining areas and those in distance from such areas and able to obtain it only by the change/trade. it can be presumed that the larger was the distance of salt delivery and the more complicated was that route, the more expensive was salt. salt transportation provoked the aspiration for control over such routs and for having income from that, which made salt even more expensive. Nevertheless, salt as a product of sun and water is also washed away by the water. in other words, it is not possible to di­ rectly archaeologically record the salt­mining and movement. it especially concerns the Black sea north area where sources of salt were not the deposits and correspondingly it was not extracted from mines, but sediments (fall­out, or crystallization) in closed shadow reservoirs along the north coast of the Black sea. thus, only indirect data can be operated with here. such data for the scythian period can be the following: 1) potential places of salt­works availability on the coast of the Black sea; 2) traces of ancient communications marked by the chains of barrows, which agree with the route directions on ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 480 the latest maps; 3) so­called accidental finds especially of arms which can reflect the control over the places of mining and routs of transporting salt into remote regions, particularly, into the forest­steppe ones; 4) toponymy, and 5) written sources of classical and Mediaeval periods. analysis of the listed, as well as other indirect data allows the author to presume that the scythians aimed at controlling not only salt­mining sources, but especially its transporting, which was not only advantageous in sense of earning income («customs duties» withdrawing), but was feasible for them and also was stimulated by other interests. the latter means that the scythians felt a permanent need in leather; they had plenty of raw leather, but they did not have conditions for its processing in situation of nomadic everyday life. Орнаментація керамічного посуду черняхівсь­ кої культури відзначається розмаїттям та есте­ тичною привабливістю. Уявлення про це дає ґрунтовне дослідження Е.О. Симоновича, при­ свячене орнаментації черняхівської керамі­ ки (Сымонович 1964). Актуальне й нині (Ма­ гомедов 2001, с. 56), воно охоплює практично весь спектр орнаментів. До них Е.О. Симоно­ вич зарахував і знаки, виділивши їх в окрему групу, — «лискована орнаментація денця посуду» (Симонович 1964, с. 308—309). На них і звер­ немо увагу. Від часу виходу праці Е.О. Симоновича кількість зразків посуду із знаком на денці з поселенських і поховальних пам’яток черня­ хівської культури помітно зросла. Одразу наго­ лосимо, що автори цієї статті не мали на меті подати повний їх звід. Але зібраної інформації достатньо для того, аби зробити деякі поперед­ ні висновки. Йдеться про нечисленну групу посуду, виго­ товленого на гончарному крузі, на денці якого виявлено знак, найчастіше у вигляді двох пере­ хрещених ліній, що утворюють так зв. прямий або скісний хрест та інші, простіші чи складні­ ші зображення. Наголосимо, що вони трапля­ © Р.М. РЕЙДА, А.В. ГЕЙКО, С.В. САПЄГІН, Я.В. ВОЛОДАРЕЦЬ­УРБАНОВИЧ, 2014 Р.М. Рейда, А.В. Гейко, С.В. Сапєгін, Я.В. Володарець-Урбанович ПРОКРеСЛеНІ ЗНАКИ НА ДеНЦЯХ ПОСУДУ КУЛЬТУРИ ЧеРНЯХІВ—СИНТАНА-Де-МУРеШ Розглянуто прокреслені знаки на посуді з пам’яток черняхівської культури—Синтана-де-Муреш, представлені пере- важно хрестом. К л ю ч о в і с л о в а: культура Черняхів—Синтана-де-Муреш, кераміка, знаки на посуді. ються тільки на гончарному посуді та не зафік­ совані на ліпному. Мета цієї статті — на основі сучасної дже­ рельної бази виявити територіальні та хроно­ логічні особливості прокреслених знаків на денцях посуду культури Черняхів—Синтана­ де­Муреш. Знахідки посуду з прокресленим знаком на денці відомі в різних областях черняхівської культури (рис. 1). По 1 екз. виявлено на таких пам’ятках: 1) могильник Будешть в Республі­ ці Молдова; 2) поселення Квітки та 3) посе­ лення Леськи в Черкаській обл.; 4) могильник Гаврилівка біля вівчарні колгоспу «Придні­ провський» у Херсонській обл. (Сымонович 1964, с. 309); 5) поселення Неслухів у Львів­ ській обл. (там само, с. 282); 6) поселення Обу­ хів І, об’єкт 30 (Кравченко и др. 2007, с. 422); 7) могильник Курники, поховання 19 у Вінниць­ кій обл. (Магомедов 1999, с. 111, рис. 9, 4); 8) поселення Соснова, житло 2 в системі жител 3 у Київській обл. (Сикорский, Махно, Бузян 1983, табл. 22). По кілька екземплярів виявле­ но на могильниках: 9) Рідний Край, поховання 1, 9 і 14 (4 екз.; Петренко 1991, с. 12, рис. 4, 2; с. 16, рис. 8, 3; с. 18, рис. 10, 4, 7) і 10) Війтен­ ки, поховання 12 і 66 у Харківській обл. (2 екз.; Шультце, Любичев 2010, с. 45, рис. 6, 5; с. 51, рис. 12, 6); 11) поховання 100 та 122 могиль­

Схожі ресурси