Велике Ходосівське городище - визначна пам'ятка археології
Велике Ходосівське городище — унікальний об’єкт. Воно, разом з Більським і Каратульським, репрезентує городища-гіганти українського Лісостепу доби раннього заліза. В часи Київської Русі укріплення цього городища були задіяні в системі Вітянсько-Бобрицького змійового валу — останнього рубежа оборони...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195713 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Велике Ходосівське городище - визначна пам'ятка археології / І.А. Готун, О.М. Казимір // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 87-103. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-195713 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1957132023-12-06T19:18:39Z Велике Ходосівське городище - визначна пам'ятка археології Готун, І.А. Казимір, О.М. Статті Велике Ходосівське городище — унікальний об’єкт. Воно, разом з Більським і Каратульським, репрезентує городища-гіганти українського Лісостепу доби раннього заліза. В часи Київської Русі укріплення цього городища були задіяні в системі Вітянсько-Бобрицького змійового валу — останнього рубежа оборони на підступах до Києва. Подано історію досліджень пункту, охарактеризовано його особливості, ставиться питання щодо пам’яткоохоронного статусу комплексу в системі обліку об’єктів культурної спадщини. Постановлением Кабинета Министров Украины No 928 от 03.09.2009 г. Большое Ходосовское городище внесено в Государственный реестр недвижимых памятников Украины по категории национального значения. Значительная протяженность оборонительных сооружений пункта, их монументальность обусловили внима ние к нему исследователей со второй половины ХІХ в. Л.И. Похилевич упоминал «таинственный вал» к западу от Ходосовки и оставил его описание, И.И. Фундуклей охарактеризовал расположенный на обоих берегах Виты (Сиверки) памятник более детально, В.Б. Антонович опубликовал его план и упоминал «охватывающее небольшую площадь нагорной местности и упирающееся обоими концами в луговую долину Днепра небольшое кольцо вала у Ходо- совки». Со временем более точные картографические материалы были подготовлены офицерами Васильевым и Стеллецким и картографическим заведением военнотопографического отдела Генштаба Российской империи. В начале XX в. к указанному памятнику неоднократно обращался Л.П. Добровольский. Исследователь оста вил детальное описание уцелевших на тот момент фортификаций микрорегиона и рассматривал их как систему, состоящую из укреплений собственно Большого Ходосовского городища, длинного вала вдоль Сиверки (Виты), вошедшего впоследствии в литературу под названием ВитянскоБобрицкого Змиевого, и насыпи меридиональ ной направленности, тянувшейся к Хотовскому городищу эпохи раннего железа. Автор упоминал курганы возле восточного завершения правобережной части городища и зафиксировал восточную часть левобережных укрепле ний в районе брода Король, в месте выхода Сиверки к днепровской пойме недалеко от хут. Березовый. В 1947 г. пункт обследовала экспедиция Большой Киев. Внутри его укреплений открыто селище в уроч. Ве черний Лес и отметила упомянутые выше курганы, обследовала Ходосовское Круглое городище, отнесенное к за рубинецким памятникам, и открыла селище между городищем и кладбищем Ходосовки. Е.А. Петровская в 1976 г. сделала вывод о датировке Большого городища ранним железным веком, отметила наличие подобной его валам насыпи между селами Ходосовка, Лесники и Кременище, зафиксировала раннескифские материалы на селище, примыкающем к Круглому городищу. Исследователи неоднократно обращались к указанному комплексу памятников: Е.В. Махно проследила за рубинецкие укрепления на Круглом городище; Е.В. Максимов охарактеризовал его особенности в условиях экс пансии кочевников в конце i тыс. до н. э.; А.С. Бугай обратил внимание на отличия в конструкции валов, рас положенных вдоль Сиверки, вокруг Ходосовки и в направлении Хотова; М.П. Кучера выделил среди них Змиев вал и оборонительные сооружения раннежелезного времени, а Т.Г. Ковпаненко, С.С. Бессонова и С.А. Скорый внутри Большого городища обнаружили участки синхронного культурного слоя. В целом комплекс указанных памятников состоит из: укреплений Большого городища; вала между Ходосов кой, Лесниками и Кременищем (анализ снимков из космоса в сочетании с дореволюционным и современным картографическим материалом и результатами натурных обследований позволяют считать его частью Большого городища, а именно, восточным завершением левобережных фортификационных сооружений); участка вала к западу от Круглика — остатков насыпи, соединявшей Большое Ходосовское городище с Хотовским; Круглого го родища с примыкающим к нему поселением. Змиев вал вдоль Сиверки на близлежащей территории уничтожен, его отрезок фиксируется возле с. Вита Почтовая. Основные укрепления Большого городища размерами около 4,5 × 3,0 км имеют форму подковы, их площадь составляет 1,0—2,0 тыс. га. Валы сохранились в длину приблизительно на 10 км, их высота от 1,5—2,0 м до 6,0— 8,0 м, с напольной стороны почти везде фиксируются заплывшие рвы. Участок укреплений между Ходосовкой, Лесниками и Кременищем имеет длину 1,1 км при ширине 15—20 м и высоте от 2,0—3,0 м до 5,0—6,0 м, с вос точной стороны на всем протяжении фиксируется ров глубиной от 1,5—2,0 м до 3 м и шириной 7,0—10 м. Вал к западу от Круглика высотой около 2 м, шириной 8—10 м и рвами глубиной около 0,7 м с обеих сторон уцелел в длину приблизительно на 50 м. Площадка расположенного на останце коренного берега Днепра Круглого горо дища размерами около 140 × 60 м — подовальная, эскарпированная, с остатками вала и рва с напольной стороны. Примыкающее к нему с севера селище занимает оставшуюся часть останца. В развитии и функционировании этих памятников исследователи выделяют несколько этапов. Для ранне железного времени комплекс, состоявший из Большого и Круглого Ходосовских городищ, связанный укрепле ниями с Хотовским представляет собой одно из городищгигантов украинской Лесостепи, не уступающих по масштабам укрепленной площади Бельскому и Каратульскому. Специалисты интерпретируют такие пункты как центры локальных групп, своего рода столицы, аналогичные городамгосударствам. Раннеславянский этап существования этого социальноэкономического феномена — образование на Кру глом городище эталонного зарубинецкого укрепленного пункта. Во времена Киевской Руси укрепления Большо го городища использовались в системе Змиевого вала, а на Круглом была обустроена крепость, контролирующая путь вдоль днепровской поймы по краю коренного правого берега. Указанные характеристики позволяют считать сочетание этих объектов ярким явлением отечественной ар хеологии, значение которого существенно выходит за пределы узкохронологической и узкорегиональной проб лематики. В то же время памятником национального значения в настоящий момент считаются только основные укрепления Большого городища. Поэтому придание всему комплексу соответствующего охранного статуса — одна из первоочередных задач работы по сохранению национального культурного наследия. By the resolution of Ministry of ukraine No 928 from 03.09.2009, Great khodosivka hillfort entered in the state Registry of immovable monuments of ukraine, national importance category. a significant length and monumentality of fortifications at the site caused the scholars’ attention since the second half of the 19th c. L.i. Pokhilevych mentioned an «enigmatic rampart» to the west from khodosivka and left its description, i.i. Funduklei characterized the monument situated on both banks of vita (siverka) River with more details, v.B. antonovych published its plan and mentioned «a small rampart ring near Khodosivka covering a small space of upland place and resting with both ends on the meadow valley of the Dnipro River». in time, more precise cartographic materials were prepared by officers vasyliev and stelletskyi and cartographic institution of Military topography Department of Russian empire General staff. L.P. Dobrovolskyi repeatedly turned to the site at the beginning of the 20th c. the scholar left a detailed description of the preserved at that moment fortifications in microregion and considered them as a system consisting of fortifications of the very Great khodosivka hillfort, a long rampart along the siverka (vita) later known in the literature as vitaBobrytsia Zmiyiv rampart, and a mound with meridian direction coming to the early iron age khotiv hillfort. the author mentioned the barrows near the eastern edge of the hillfort’s right bank part and recorded the eastern part of left bank fortifications around korol ford at the place where the siverka flows to the Dnipro drain not far from Berezovyi hamlet. Great kyiv expedition studied the site in 1947. a settlement in vechirniy Lis tract was discovered within the fortifications, the barrows mentioned before were recorded, khodosivka Round hillfort was investigated and referred to Zarubynetska culture monuments, and a settlement between the hillfort and khodosivka’s cemetery was revealed. ye.O. Petrovska came to a conclusion in 1976 that the Great hillfort should be dated by the early iron age, noted that there is a mound similar to its rampart between the villages of khodosivka, Lisnyky, and kremenyshche, and recorded the early scythian materials at the settlement adjoined to Round hillfort. the scholars repeatedly addressed to this set of monuments: ye.v. Makhno traced Zarubynetska culture fortifications at Round hillfort; ye.v. Maksymov described its peculiarities in the conditions of nomadic expansion at the end of the 1st millennium Bc; a.s. Buhai drew attention to the distinctions in the structure of ramparts situated along the siverka, around khodosivka, and at the direction to khotiv; M.P. kuchera singled Zmiyiv rampart and the early iron age fortifications out of them, and t.H. kovpanenko, s.s. Bessonova, and s.a. skoryi discovered the areas of synchronous cultural layer within the Great hillfort. On the whole, an assemblage of the monuments consists of the following: the Great hillfort; a rampart between khodosivka, Lisnyky, and kremenyshche (analysis of photographs from the space together with cartographic material obtained before the revolution and recently and the results of location research allow the authors consider it to be the part of Great hillfort, namely, the eastern border of fortifications on the left bank); a rampart section to the west from kruhkyk, a part of mound connecting Great khodosivka and khotiv hillfort; Round hillfort with an adjacent settlement. Zmiyiv rampart along the siverka on the neighbouring territory is destroyed, and its section is recorded near vita Poshtova village. the main fortification of Great hillfort with dimensions about 4,5 × 3,0 km are horseshoeshaped, their area is 1—2 thousands hectares. the ramparts’ preserved length is about 10 km, their height is from 1,5—2,0 м to 6—8 m, covered ditches are recorded almost everywhere at the field side. a section of fortifications between khodosivka, Lisnyky, and kremenyshche is 1,1 km long, 15—20 m wide, and from 2—3 m to 5—6 m high. at its eastern part a ditch is seen along all the section with the depth from 1,5—2,0 m to 3 m and width 7—10 m. the rampart to the west from kruhlyk, about 2 m high, 8—10 m wide, and with the ditches about 0,7 m deep on both sides, is preserved at the length of about 50 m. an area of Round hillfort situated on the butte of land bank of the Dnipro extends for about 140 × 60 m, is almost ovalshaped, scarped, and has a remains of a rampart and a ditch at its field side. a settlement adjacent at its north part covers the rest of the butte. the researchers divide the development and functioning of these monuments into several stages. as for the early iron period, an assemblage consisting of Great and Round hillforts of khodosivka connected by the fortifications with khotiv hillfort was one of giant hillforts of ukrainian Foreststeppe Zone, it did not yield by the scope of fortified territory to Bilske and karatulske assemblages. the scholars interpret such points as the local groups’ centres, capitals similar to city states in a sense. the early slavonic stage of this social and economic phenomenon’s existence is a creation of sample Zarubynetska culture fortified locality at kruhle hillfort. in the period of kyiv Rus, fortifications at Great hillfort were used in the Zmiyiv rampart system, and at kruhle hillfort, a fortress controlling the rout along the Dnipro drain on the edge of land right bank was established. the features listed allow the authors to consider a union of these objects as a vivid phenomenon in homeland archaeology which meaning significantly overlaps the borders of narrowly chronological and narrowly regional problematic. at the same time, only the main fortifications of Great hillfort are currently accepted as the national significance monuments. consequently, attaching the corresponding protecting status to the whole assemblage is one of the first aims of the preserving the national cultural heritage. 2014 Article Велике Ходосівське городище - визначна пам'ятка археології / І.А. Готун, О.М. Казимір // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 87-103. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195713 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Готун, І.А. Казимір, О.М. Велике Ходосівське городище - визначна пам'ятка археології Археологія |
| description |
Велике Ходосівське городище — унікальний об’єкт. Воно, разом з Більським і Каратульським, репрезентує городища-гіганти українського Лісостепу доби раннього заліза. В часи Київської Русі укріплення цього городища були задіяні в системі Вітянсько-Бобрицького змійового валу — останнього рубежа оборони на підступах до Києва. Подано історію досліджень пункту, охарактеризовано його особливості, ставиться питання щодо пам’яткоохоронного статусу комплексу в системі обліку об’єктів культурної спадщини. |
| format |
Article |
| author |
Готун, І.А. Казимір, О.М. |
| author_facet |
Готун, І.А. Казимір, О.М. |
| author_sort |
Готун, І.А. |
| title |
Велике Ходосівське городище - визначна пам'ятка археології |
| title_short |
Велике Ходосівське городище - визначна пам'ятка археології |
| title_full |
Велике Ходосівське городище - визначна пам'ятка археології |
| title_fullStr |
Велике Ходосівське городище - визначна пам'ятка археології |
| title_full_unstemmed |
Велике Ходосівське городище - визначна пам'ятка археології |
| title_sort |
велике ходосівське городище - визначна пам'ятка археології |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195713 |
| citation_txt |
Велике Ходосівське городище - визначна пам'ятка археології / І.А. Готун, О.М. Казимір // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 87-103. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT gotunía velikehodosívsʹkegorodiŝeviznačnapamâtkaarheologíí AT kazimírom velikehodosívsʹkegorodiŝeviznačnapamâtkaarheologíí |
| first_indexed |
2025-07-16T23:53:30Z |
| last_indexed |
2025-07-16T23:53:30Z |
| _version_ |
1837849652159840256 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 87
Р.Н. Рейда, А.В. Гейко, С.В. Сапегин, Я.В. Володарец-Урбанович
ПРОЧЕРЧЕННЫЕ ЗНАКИ НА ДНЕ ПОСУДЫ КУЛЬТУРЫ ЧЕРНЯХОВ—СЫНТАНАдеМУРЕШ
Рассмотрено достаточно редкое явление в ареале культуры Черняхов— СынтанадеМуреш — прочерченные зна
ки на дне посуды. Они условно разбиты на две основные групы: 1) крестоподобные и 2) другие. Несмотря на их
редкость, распространение такой посуды от Днепровского лесостепного Левобережья и до территории Румынии
может свидетельствовать о неслучайности этого явления. Находки такой посуды или ее фрагментов на поселениях
и в погребениях (ингумациях и кремациях) не позволяют сузить аспекты ее применения к погребальному обряду.
Комплексы, в которых были выявлены сосуды с прочерченным знаком на доньях, датируются от середины iv
до начала v вв., что создает теоретическую возможность использовать такие находки как хроноиндикаторов.
R.M. Reida, O.V. Heiko, S.V. Sapiehin, Ya.V. Volodarets-Urbanovych
iNscRiBeD siGNs ON tHe vesseLs’ BOttOMs
OF cuLtuRe cHeRNyakHivska—sâ NtaNa De MuReş
Discussed are incised signs on the bottoms of pottery, quite a rare phenomenon in the area of culture chernyakhivska
sântana de Mureş. they were conditionally divided into two main groups: 1) crosslike and 2) other. Despite on their rarity,
spread of such vessels from the foreststeppe left bank of the Dnipro River to the territory of Rumania can evidence that this
phenomenon is not a chance. Finds of vessels and their fragments of this kind at settlements and in burials (inhumations and
cremations) do not allow narrowing the aspects of its usage to funeral customs.
assemblages where vessels with inscribed signs on bottoms where found are dated by the period from the middle of the 4th c.
to the beginning of the 5th c. this fact creates the theoretical possibility to use such finds as chronological indicators.
Ходосівський археологічний комплекс на пів
денній околиці Києва включає пам’ятки різ
ного часу аж до новітнього. Найграндіозніше з
них Велике Ходосівське городище, яке, разом
з Каратульським і Більським, становить трій
цю городищгігантів в українському Лісосте
пу. Постановою Кабінету Міністрів України
© І.А. ГОТУН, О.М. КАЗИМІР, 2014
№ 928 від 03.09.2009 р. (Постанова… 2009), ра
ніше — Постановою Кабінету Міністрів Украї
ни № 1761 від 27.12.2001 р. Велике Ходосівське
городище занесене до Державного реєстру не
рухомих пам’яток України за категорією наці
онального значення. До того воно перебувало
під охороною держави згідно з рішенням ви
конкому Київської обласної ради депутатів
трудящих № 806 від 23.11.1970 р. Нині охорон
ну територію, безперечно, слід розширити та
надати всім пам’яткам, що входять до Велико
го Ходосівського городища статусу національ
ного значення.
І.А. Готун, О.М. Казимір
ВеЛИКе ХОДОСІВСЬКе ГОРОДИЩе —
ВИЗНАЧНА ПАМ’ЯТКА АРХеОЛОГІЇ*
Велике Ходосівське городище — унікальний об’єкт. Воно, разом з Більським і Каратульським, репрезентує городища-
гіганти українського Лісостепу доби раннього заліза. В часи Київської Русі укріплення цього городища були задіяні в
системі Вітянсько-Бобрицького змійового валу — останнього рубежа оборони на підступах до Києва. Подано істо- — останнього рубежа оборони на підступах до Києва. Подано істо-— останнього рубежа оборони на підступах до Києва. Подано істо-
рію досліджень пункту, охарактеризовано його особливості, ставиться питання щодо пам’яткоохоронного статусу
комплексу в системі обліку об’єктів культурної спадщини.
К л ю ч о в і с л о в а: пам’ятка, укріплення, городище, селище, Змійові вали, Ходосівський археологічний комплекс,
Велике і Кругле Ходосівські городища.
* В основу статті покладено доповідь на Міжнарод
ній науковопрактичній конференції «Археологія та
фортифікація України», присвяченій 180річчю від
дня народження В.Б. Антоновича (8 жовтня 2014 р.,
м. Кам’янецьПодільський).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 488
Аби представити структуру та культурно
хронологічні складові цієї грандіозної па м’я
т ки, розглянемо фактологічні дані, накопиче
ні за понад півтора століття. Вони важливі не
тільки з боку поступового розкриття її сутнос
ті, а й вказують на втрати — руйнування пев
них ділянок валів, що слід враховувати при
реконструкції фортифікацій.
Велике Ходосівське городище приверну
ло увагу ще в ХІХ ст. Зокрема, Л.І. Похилевич
згадував «таинственный вал» на захід від Ходо
сівки та висловив міркування, що «Выдубецкая
Вета, хутор Выдубецкого монастыря… Его так-
же называют Круглик, потому что он окружен
высокими земляными валами, которые затем тя-
нутся по обеим сторонам р. Веты до с. Ходосовки,
начавшись близ Янкович. Приметно, что в этом
большом укрепленном городе стояла большая ар-
мия, или ополчение чужеземцев…, чтобы обезо-
пасить себя от… нападения со стороны Киева»
(Похилевич 1864, с. 34; 1887, с. 101). І.І. Фунду
клей вказував, що «за Гвоздовым целый край пе-
ререзан глубокими оврагами, параллельными Дне-
пру. Яры… тянутся в разных направлениях… от
деревни Богаевки…, от Ян[к]ович, идут по на-
правлению к Стугне или к заливам Днепровским,
к деревне Кудасовке и окружают ее как остров…
От Ян[к]овичевского яра… берег гораздо выше
и на самом верху его видна большая цепь валов.
Цепь эта не тянется прямою линиею…, располо-
жена по главным возвышенностям, что еще более
придает ей высоты. Жители утверждают, что
вал… простирается на десять верст. На восто-
ке оканчивается он в лесах к Кудасовке, на за-
пад поворачивает к реке Вете. Высота вала мо-
жет иметь перпендикулярно около 4 сажен, со
стороны Копачева, т. е. с южной, он более отве-
сен и окружен внизу рвом. О давности его свиде-
тельствуют растущие на нем рядом вековые дубы
и ветхие пни… Немного далее начинаются рвы…
суть продолжение реки Веты, опять лес и опять
цепь валов, похожая совершенно на ту, которая
описана выше, с противной… стороны, т. е. с се-
верной, она более отвесна, а с другой окружена
рвом» (Фундуклей 1847, с. 27—29).
В.Б. Антонович указував на «кольцо вала… у
села Ходосовки — оно охватывает небольшую пло-
щадь нагорной местности и обоими концами упи-
рается в луговую долину Днепра» та відзначав, що
«только два небольших вала известны вполне: один
из них… в Киевском уезде; он окружает село Ходо-
совку, имеет вид подковообразный и обоими конца-
ми упирается в луговую долину Днепра. Длина его
около 7 вер.» (Антонович 1884, с. 357; 1895, с. 134).
Він наніс план укріплень на карту (рис. 1, 1).
У 1909 р. схему об’єкта (рис. 1, 2) опубліку
вав Лекін (Лекин 1909, с. 48, карта після с. 24),
у 1911 р. — офіцери Васильєв і Стеллецький
(Общая… 1911). Ці дані проаналізовані в уза
гальнювальній праці Е. Ковальчик, де зверта
лась увага також на вал біля Ходосівки, Росла
вичів і Янковичів (kowalczyk 1969, s. 148; ryc. 1).
Велике городище є й на карті Російського Ген
штабу 1915 р. (Военнотопографическая). Тут
східна частина валів північної ділянки городи
ща показана на рівні східного завершення пів
денної та відображає реалії, що не збереглися
до наших днів (рис. 2).
Л.П. Добровольський в укріпленнях регіо
ну вбачав кілька компонентів: «вздовж… лінії
зближення вітянської системи і напряму річко-
вих долин витягнулась, в підмогу природним при-
кметам місцевости, низка дуже давніх земляних
будівель, що мали на оці фізичними і зробленими
перепонами дійти відграничення суміжних тери-
торій» (Добровольський 1908, с. 58). Перший
компонент означеної системи — це вал влас
не Великого Ходосівського городища (навколо
Круглика), другий — довгий вал уздовж Сівер
ки (Віти), а третій — меридіонально спрямова
ний, перпендикулярно до попереднього валу.
Цей автор також вказував, що «линия от с. Хо-
досовки через д. Юровку и с. Будаевку до д. Бобри-
цы представляет, в силу оро- и гидрографических
особенностей, естественно ограниченный с юго-
запада рубеж киевской околицы… верстах в 20 от
Киева, на полупути от города к р. Стугне, почти
параллельно ей. Вдоль этой-то линии и разбросана
система… «змиевых» валов и городищ, являющаяся
ближайшею к городу… Настоящее обозрение удоб-
нее начать с наилучше сохранившегося... извест-
ного… почти сомкнутого в подкову вала у с. Ходо-
совки. Он нанесен правильно на трехверстную
карту… Генерального штаба… и не совсем точ-
но у… В.Б. Антоновича, обозначившего вал… да-
лее к юго-востоку… Вал этот, своим очертанием
напоминающий подобные… у с. Трахтемирова…,
с. Строкова… и… Белогородки, вызвал ряд гипотез
о… назначении у Похилевича… и Руликовского…,
для ко торых, по-видимому, осталась неизвест-
ной… статья Антоновича о… «змиевых валах»…
Вал представляет неправильной кривизны и почти
сомкнутую дугу, которая вытянута вдоль обоих
берегов Виты от Круглика, на расстоянии прибли-
зительно 4 верст, вниз по течению реки и заканчи-
вается на левом берегу у брода «Король», на месте
выхода Виты к заболоченной теперь пойме преж-
него днепровского протока… С правого берега он
обрывается на высотах над… Ходосовкой у бывше-
го здесь пруда… Расстояние между оконечностями
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 89
указываемой дуги не превышает 11/
2
версты, тогда
как в самой широкой части ее (между Янковичами
и Кругликом) — около 3 верст, а вся окружность
вала не превосходит 10 или 11 верст. Большая ши-
рина вала лежит к югу от Виты, из почти семи-
верстного здесь его протяжения четыре версты,
по меньшей мере, расположены между… Ходосов-
кой и Янковичами на… издали заметном, высоком
и остром водораздельном гребне между долинами
Виты и Мархалевско-янковичского ручья. Высота
вала, конечно, в зависимости от степени сохран-
ности, не одинакова; местами она доходит до 4
сажен, имея в прорезе основания от 7 до 8 сажен.
С наружной стороны вала почти везде сохранился
ров. Южная оконечность… завершается (насупро-
тив расположенного по другую сторону долины…
Ходосовского городища 1), на соседнем с селением
высоком водораздельном мысу несколькими курга-
нами, в настоящую пору еле заметными. У околицы
с. Янковичей вал круто поворачивает вниз, спуска-
ясь по направлению к запруде р. Виты у скита Кру-
глика, и пересекает Киево-богуславскую дорогу.
Перейдя на левый берег речки и… обогнув лес скит-
ка, получившего отсюда название «Круглик», вал
идет далее в восточном направлении вдоль ниж-
ней части речной долины, теряется… в усадьбах
х. Кременища… и оканчивается незаметным пони-
жением у брода «Король», то есть, на месте сбли-
1 Тут ідеться про городище Кругле.
Рис. 1. Схема розміщення
валів поблизу Ходосівки:
1 — за В.Б. Антоновичем;
2 — за Лекіним; 3, 4 — за
Л.П. Добровольським; 5,
6 — за А.С. Бугаєм; 7, 8 —
за М.П. Кучерою
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 490
жения левого берега Виты с холмистым нагорьем у
былой поймы. Местами вал прорезывается, конеч-
но, позднейшими проездами для дорог, и эти проре-
зы… в высшей степени рельефно оттеняют… мас-
сив грандиозного сооружения отдаленных от нас
времен. Обширное пространство внутри вала (…
до 2000 десятин), судя по расположению…, всецело
связано с водным запасом данной части Витянско-
го бассейна, а очертанием своим… обязано услови-
ям рельефа и гидрографии. Заполненная… лесами,
пахотями и огородами…, площадь эта и при преж-
них способах хозяйства могла быть, конечно, са-
модовлеющей в хозяйственном отношении, какою
она является и теперь. Самый же вал, вероятно,
был сооружен первоначально среди лесной просеки,
специально для этой цели прорубленной» (Добро
вольский 1909, с. 13—18).
Суттєво, що в описі двічі згадується набли
ження валу до броду Король у місці виходу річ
ки до заплави Дніпра, зменшення тут насипу,
проблеми з його фіксацією на території Креме
нища. Подібні дані щодо пункту знайдемо й у
інших роботах дослідника, де про захисні спо
руди сказано: «...виглядають як велика (в кіль-
ка верстов) дуга та йдуть від високостей по-
над с. Ходосівкою на захід від них до с. Янковичів,
звідти — на південь через р. Віту коло х. Круг-
лика, а від останнього… на схід, вподовж лівого
берега річки та повз х. Кременище, аж до броду
«Король», що лежить… за 1 верству від згадано-
го х. Березового» (Добровольський 1908, с. 58,
59; 1927, с. 231). Пам’ятка фігурує ще в низці
праць цього автора, який навів і відповідний
картографічний матеріал (рис. 1, 3, 4).
У 1947 р. об’єкт обстежила експедиція Вели
кий Київ. Указано, що рів і вал південного боку
городища чітко виражені в розривах дорогами,
вже майже закинутими. Найкращі профілі —
на схід від Янковичів. Тут, на думку дослідни
ків, можна було зробити зачистки й отримати
розрізи валу, що пояснюють його структуру, а
величезний простір котловини р. Віта (понад
2000 га) всередині валу та природних гребенів
можна вивчати шляхом попереднього збиран
ня свідчень від жителів, яких треба організува
ти на спостереження за знахідками, можливи
ми при сільгоспроботах. Наголошено також,
що обома кінцями підковоподібний вал зав
довжки до 12 км упирається в долину Дніпра,
йде від Ходосівки майже до Янковичів, повер
тає до Круглика та через Кременище підходить
до лівого берега Віти. Він пошкоджений роз
ривами й підкопами з північного та південного
кінців, у західній частині добре зберігся та має
Рис. 2. Вали Великого Ходосівського городища на карті Генштабу Російської імперії
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 91
значні розміри. При пошуках дитинця горо
дища в південній частині, навпроти давнього
проїзду, виявлено давньоруське селище Вечір
ній Ліс. Ці вали та городище в Хотові були від
несені до пам’яток скіфського типу. На південь
від кінця укріплень відзначено також чоти
ри кургани середнього розміру, ще далі на пів
день, у напрямку Підгірців, — три великі (По
кровская 1947, с. 5—6; Фабрициус 1947, с. 3—4;
Лінка 1952, с. 50).
У 2008 р. в ході робіт Північної експедиції
на території колишнього колгоспного саду в
уроч. Мóгили, де старожили пам’ятають кур
гани, зафіксовано кілька зруйнованих похо
вань нез’ясованого часу (Готун, Казимір 2009).
Найімовірніше, вони маркують згаданий мо
гильник біля південного кінця валу, а курган
ні насипи були знесені при влаштуванні саду.
Але С.С. Березанська та В.О. Круц зафіксували
в 1973 р. «змійовий вал» (рис. 3) безпосередньо
в саду (Березанская, Круц 1973, рис. 9). Тож не
виключено, що зайняте лісосмугою підвищен
ня між колишніми садом і фермою — підошва
зруйнованої ділянки фортифікацій.
Однак визначення пам’ятки як городища
скіфського часу не всі сприйняли однозначно.
А.С. Бугай, вивчаючи системи земляних спо
руд Київщини, відніс вали Великого городи
ща до першої лінії оборони Києва, в якій вал
між Мригами та КончаЗаспою був першою
ланкою, вали Великого городища — другою,
а третьою — вал, який розпочинається непо
далік Круглика біля р. Віта, але йде на пів
ніч, у бік Хотова (рис. 1, 5, 6). Велике горо
дище він охарактеризував як «дуговидний вал,
який, оперезав ши с. Круглик, ішов по обидва боки
р. Віти в напрямку Дніпра. Довжина кожної з гі-
лок цієї ланки валу становить близько 4 км» (Бу
гай 1972, с. 337). Ділянки укріплень через знач
ні розміри були ототожнені зі Змійовими вала
ми (Бугай 1969, с. 2—3; 1970; 1972; 1976), хоча
водночас констатувалися певні відмінності в їх
влаштуванні: «Привертає увагу особливість од-
нієї з ланок I валу, а саме дугоподібність його біля
с. Круглик (I-b). Рів біля цього валу скрізь про-
ходить з зовнішнього боку. Отже, цей вал при-
значався для кругової оборони, а не для захисту
тільки від нападів з півдня. Оскільки вал I-d його
не перетинає, то це свідчить, що дугоподібний
вал більш давній і був просто використаний бу-
дівниками Вітянсько-Бобрицької лінії оборони»
(Бугай 1970, с. 80; 1970а). Також наголошува
лося: «щодо внутрішньої конструкції валів, то...
вона не має яскраво виявленої специфіки. Зде-
більшого вал насипався з тієї землі, яка виймала-
ся з рову. Проте… у нижчому шарі засипки зна-
ходили спресовану або й перепалену глину. Мож-
ливо, що верхній шар ґрунту, вийнятого з рову…
використовувався для насипання верхньої час-
тини валу. Дугоподібний вал біля с. Круглик має
відмінну конструкцію. Як видно з… розрізів, …по
трасі насипався валок з піску шириною близько
6 м і висотою до 2 м, на який потім накладався
шар гливкуватої глини до 1,5 м товщиною. Після
висихання глини вал досипався до повної висоти
звичайною землею… Використання гливкуватої
глини та перепалювання її в основі валу харак-
терне для городищ VII—VI ст. до н. е. …Даних
для остаточних висновків за аналогією ще мало.
Наявність… ділянок з різними конструктивними
особливостями припускає співставлення їх з ва-
лами городищ VII—VI ст. до н. е., з слов’янськими
і з валами часів Київської Русі» (Бугай 1970,
с. 83). Подібний опис міститься і в інших пра
цях: «на західній околиці села починається під-
ковоподібний Змійовий вал довжиною 12 км, ви-
сотою 5 м скіфського часу, що йде на захід від
Янковичів, а далі повертає на північ до села Кре-
менище, доходить до лівого берега р. Віти. Вал
обома кінцями упирається в долину Дніпра і ото-
чує площу в 2000 га. В західній частині вал добре
зберігся» (Шендрик 1977, с. 73).
У 1976 р. для складання схеми розміщен
ня пам’ятки та уточнення її зв’язку з Ходосів
ським Малим городищем пункт обстежив очо
люваний Є.О. Петровською загін Археологіч
ного музею АН УРСР. Вона зафіксувала стан
укріплень і зробила висновок про можливе їх
спорудження за скіфської доби. Також вказано,
що дитинець городища, попри неодноразові
шурфування, починаючи з 1947 р., так і не був
знайдений, але в результаті обстеження земля
ного валу уточнено розміщення окремих його
ділянок на місцевості, особливо в південно
східній частині, простежено співвідношен
ня пункту з Круглим городищем (Петровская
1976, с. 1, 11—12; 1977). Тоді ж було складено
схему розміщення Великого городища та опи
сано ділянку валу між Ходосівкою і Лісниками
(там само, табл. 32). Ймовірно, саме останню
пам’ятку мала на увазі Н.І. Шендрик, вказую
чи, що за 2 км від с. Кременище в лісі виявлено
залишки Змійового валу (Шендрик 1977, с. 71).
Тут варто нагадати про спостереження Л.П. До
бровольського щодо завершення лівобережно
го валу Великого городища біля броду Король,
хут. Березовий і виходу Віти до заплави Дніпра.
Не виключено, що йшлося про цю ділянку.
Є.В. Максимов наголошував, що серед
па м’яток vi—v ст. до н. е. Велике Ходосівсь
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 492
ке городище, вали якого заввишки до 7 м
йдуть з обох боків Віти, оточуючи територію
в 2 тис. га, становить значний інтерес. На його
думку, це було городищесховище. Культурний
шар зафіксовано в західній частині городи
ща, біля сіл Кременище та Круглик. Синхрон
ні сели ща виявлено поруч Кощіївки, Юровки,
Віти Поштової (Максимов 1988, с. 6; дневник,
с. 28—29).
Проблему ідентифікації Великого Ходо
сівського городища поточнив М.П. Кучера. У
1975 р. вчений картографував пам’ятку (рис. 1,
7, 8) і підготував на неї облікову документацію,
а після обстежень у 80х рр. охарактеризував
її як овальне, розімкнуте зі сходу (в бік пони
ження до заплави Дніпра) городище доби ран
нього заліза, включене до Змійового валу. Його
північну частину вздовж перетинає р. Віта із за
болоченою долиною. Вал замикає площу 4,5 ×
2,5 км (приблизно 1 тис. га), і він значно біль
ший за Змійові. У місцях, де насипи зберегли
ся найкраще, їх висота сягає 6 м, ширина вни
зу — 20 м. Зовні розміщено глибокий заплилий
рів. Північна частина пункту пошкоджена на
сипом залізниці, яку споруджували перед Пер
шою світовою війною та не завершили. Насип
тягнеться у напрямку Віти Поштової. Безпосе
редньо від городища розпочинався Змійовий
вал, що продовжувався лівомим берегом Віти
до її верхів’їв (Кучера 1987, с. 19).
З 1984 р. городище досліджували Г.Т Ковпа
ненко, С.С. Бессонова та С.А. Скорий. У ре
зультаті виявлено шар завтовшки до 0,5 м, по
передньо датований vi—v ст. до н. е. Кераміку
скіфського часу зібрано на правому березі Віти
біля с. Круглик і південніше с. Кременище на
обмеженому зі сходу, заходу та півночі балка
ми піщаному підвищенні на площі близько
300 × 250 м. Окрім посуду скіфського часу, за
фіксовано кераміку, прикметну підгірцівсько
милоградській культурі. Привертає увагу за
лізна сережкапідвіска в півтора оберти — до
сить рідкісна знахідка. Дослідники визначили
городище як одне із восьми, датованих серед
ньоскіфським періодом (на цей час припада
ло масове виникнення та функціонування їх;
раніше й пізніше подібне на Правобережжі не
відзначено, а загалом у КиєвоЧеркаському
Рис. 3. Схема розміщення городища Кругле та валів східної частини південної ділянки Великого
городища на території колгоспного саду (за С.С. Березанською та В.О. Круцом)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 93
регіоні їх відомо 14), і довели, що пункт серед
синхронних мав найпотужнішу систему обо
рони (Ковпаненко и др. 1984, с. 82—86; 1985,
дневник, с. 2; Ковпаненко, Бессонова, Скорый
1989, с. 10, 16, 17, 19, 21, 74, 78, 80, 140; рис. 17;
19). За результатами цих робіт опубліковано
план пам’ятки (рис. 4), а С.А. Скорий склав на
об’єкт нову облікову документацію.
Скіфологи наголошують, що за розмірами
території городище посідає друге місце серед
укріплених пунктів ранньозалізного часу, по
ступаючись лише Більському, та значно більше
навіть за такі унікальні як Трахтемирівське та
Журжинецьке. Серед особливостей пам’ятки
названо переривчасту лінію оборони з укріп
леннями лише на незахищеній природним
чином ділянці, на противагу Мотронінсько
му, Пас тирському, Шарпівському городищам,
де система захисту охоплює всю територію. Це
пояснено зв’язком характеру укріплень з роз
мірами та роллю ландшафтних особливостей
місцевості, що ставали частиною складних
захисних споруд, як, приміром, на городищі
Млинок. Висловлено також думку, що зна
чні розміри укріплень за відсутності забудови
на значній частині площі зумовлені утриман
ням тут у разі небезпеки худоби (Давня… 1998,
с. 85; Фіалко, Болтрик 2003, с. 6, 68).
Цей пункт разом з Каратульським і Більсь
ким спеціалісти відносять до городищгігантів
українського Лісостепу та наголошують, що
з відомими в минулому валами між Великим
Ходосівським городищем, Малим (Круглим)
і Хотівським комплекс за масштабами не по
ступався ні Каратульському, ні Більському.
Показово, що ці фортифікації розміщені на
перетині найважливіших річкових і сухопут
них комунікацій, і територія їх розташуван
ня завжди відігравала ключову роль у проти
стоянні осілого населення Лісостепу кочови
кам степу (аргументом чого слугує включення
в часи Русі Каратульського та Великого Хо
Рис. 4. План Великого Ходосівського городища (за Є.О. Петровською, а також Т.Г. Ковпаненко,
С.С. Бессоновою і С.А. Скорим)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 494
досівського городищ до системи Змійових ва
лів), а сліди забудови виявлені лише на незна
чній частині їх площі. Це уможливило вбачати
в пунктах своєрідні містадержави чи столиці
протослов’янських «князівств» (Мурзин, Рол
ле 1998). У довідковій літературі пам’ятка від
несена до числа найвідоміших городищ — цен
трів локальних груп (Гаврилюк 1996, с. 257).
У 1991 р. В.О. Петрашенко та В.К. Козюба
відвідали та описали пункт в ході обстеження
басейну р. Віта для проектування екологічних
заходів щодо останньої. Дослідники охаракте
ризували стан вцілілих земляних споруд, нане
сли їх на план, підкоригували дані Є.О. Петров
ської щодо валу між Ходосівкою та Лісника
ми та висловили думку про його синхронність
з Великим городищем (Петрашенко, Козюба
1993, с. 12—13, 32).
Третій компонент досліджуваної системи,
за Л.П. Добровольським, як уже відзначало
ся, — вал меридіонального спрямування, роз
міщений на захід від основних укріплень Вели
кого городища. Автор вказав, що «третій вал,
що найменше зберігся, але найдовший і найваж-
ніший в свій час… починається біля… Круглика…,
де вітянсько-ходосівський вал пересікає лівий…
київський берег р. Віти» (Добровольський 1908,
с. 62) і детально охарактеризував пам’ятку:
«Насупротив поворота рассмотренного вала от
Янковичей к Круглику, перпендикулярно упира-
ясь в северный, киевский берег Виты, тянется в
прямолинейном направлении от юга к северу дру-
гое… сооружение аналогичного назначения. Оно
упирается… перпендикулярно в р. Виту и тяну-
щийся здесь вдоль ее берега длинный вал… Про-
странство, прикрытое… валом от Киева в юго-
западном направлении, представляет… часть
междуречья в правобережном бассейне сред-
ней Виты, которое с юго-востока защищаемо
было Ходосовско-витянским подковообразным
валом, с юга — частью длинного приречного
вала, а с запада — констатируемым трех- или
четырехверстным земляным сооружением» (До
бровольский 1909, с. 13—18). Дослідник та
кож відзначив, що «Ходосівсько-вітянський
вал, форми підкови, будучи… одним із родів дав-
ніх окопів, був… одною з… стародавніх форти-
фікаційних будівель, роблених колись на самих
небезпечних межах Київщини. Насупроти міс-
ця, де… вал повертає від Янкович до Круглика,
опираючись прямовисно на північний київський
берег Віти, тягнеться в прямому намірі від пів-
дня на північ друга… будівля аналоґічного з пер-
шою призначення. Вона пересікає прямовисно і
р. Віту і довгий вал, що тягнеться вздовж її лі-
вого берегу, — третій з ряду... Сей другий вал ви-
ходить в долину Віти на півдороги між двома
греблями (біля Круглика і так званої Воробєвої,
інакше Микольської Віти), біля гирла… струм-
ка Горлачки, що тепер протікає через вал в се-
редній його части, яка… зовсім зникла, спершу
незначний, так що навіть губиться протягом
1—11/
2
версти в сусідніх чагарях…, розмитий в
долині Горлачки, вал ... піднімається вгору, від-
ходячи від Віти, і виявляється тільки вийшов-
ши недалеко верховин зазначеного струмка в полі
між х. Чабанами і Хотовим. Наближаючись до
хотівського скарбового лісу, він, де-не-де, прав-
да, заораний і прорізаний дорогами, потроху до-
ходить значних розмірів, звичайних иншим так
званим «змієвим» валам. Увійшовши у ліс, вал на-
ближується до… яру, — верховини… хотівського
струмка, який, зіллявшись з струмком, що тече
із скиту «Феофанія», чи, як народ каже, Тимо-
фанія, впадає в річку Віту нижче с. Пирогова.
Завернувши потім на схід, вал на протязі всьо-
го тільки декількох сот ступінів тягнеться по
краю яра, лямуючись на половині своєї високости
робленим уступом. Дійшовши до зустрічи… яру з
поперечним, вал зразу обривається. В своїй при-
вітянський части він заворотами в виді дуг пра-
воруч і ліворуч сходиться з зазначеним… приріч-
ковим валом. Сливе простолінійний в своєму за-
рисі, хотівсько-вітянський вал має з західного,
себто протилежного Київу боку (а там, де збли-
жується з Вітою, наче-б і з обох боків) досить
замітний рів і тягнеться загалом на протязі
3—4 верст. Від його північного краю до київсько-
го передмістя Деміївки яких небудь 9 верст, а до
старого міста — 15. Ся земляна будівля… злучає,
таким чином, долини двох сусідніх річок Віти і
Хотівки, що зливають ся трохи дальше. Очеви-
дячки, будувалась вона на те, щоб загородити…
верхів’є межиріча, від давнього, колись людного,
рівного київо-васильківського шляху. Незначний
протяг валу, не вважаючи на його близькість до
Київа, положеннє між двома шляхами (василь-
ківським і богуславським) і цілість в участку се-
ред рівного поля, виясняє, певно, незнайомість з
ним... В.Б. Антоновича, хоч ся земляна будівля
(звичайно, тільки фрагментарно, себ-то тільки
в невеликій своїй части) була відома Фундуклею,
Похилевичеви і Руліковскому. Правда, остан-
ній, певно, тільки по чуткам, сполучав хотів-
ський вал з ходосівським і зазначив його десь між
с.с. Гатним, Хотовим і Янковичами. Похилевич,
що не згоджувався з гіпотезою Антоновича про
ідентичність хотівсько-феофаніївського… «Сі-
ракова» городища з давньо-київським Звениго-
родом, з свого боку містив сей вал не тільки на
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 95
захід, але чогось і на північ від Хотова, вважаю-
чи його за зовнішній захист для зазначеного горо-
дища. Фундуклею, нарешті, був відомий тільки
польовий участок, вірніше — його кусок, що до-
бре зберігся, на протязі всього коло одної версти.
Таким чином, вітянсько-хотівський вал… не був
належно розгледжений, а може статись, що ні
одна з осіб, які подали за його перші вказівки, і
не побувала на ньому» (Добровольський 1908,
с. 59—62).
М.П. Кучера також відзначав наявність за
1,0 км на захід від городища, в Круглику, на
сипу від спрямованого вздовж річки Змійово
го валу та наголошував, що вал розпочинався
на правому березі струмка Горлачка біля гир
ла та через кількасот метрів губився за перехо
ду на лівий берег. За долиною р. Віта, біля ви
токів струмка, він знову з’являвся, зростаючи
в розмірах мірою наближення до Хотівського
лісу. За 6,0 км від початку, на західній околи
ці Хотова, вал примикав до яру — висохлого
верхів’я Хотівського струмка і протягом кіль
касот метрів продовжувався на схід по півден
ній стіні яру. Біля стику головного яру з попе
речним вал зненацька обривався. Л.П. Добро
вольський, як вказувалося, відзначав, що цей
додатковий вал мав значні розміри і був майже
прямолінійний, а «в привитянской своей око-
нечности дугообразными заворотами вправо и
влево соединялся с приречным валом». Із захід
ного боку валу був рів, якого не було в долині
струмка Горлачка, біля виходу до р. Віти він по
мітний з обох боків. М.П. Кучера наголошував
на припущенні Л.П. Добровольського про піз
ніше походження валу. У такому вигляді його
південний кінець заввишки 2,0 м і завширш
ки 12 м, частково знищений викорчовуванням
лісу, зберігся й на час обстеження. Північні
ше, в долині, вал різко зменшується та зникає.
М.П. Кучера акцентував на думці Л.П. Добро
вольського, що вал оточував ділянку від розта
шованої на відкритій місцевості колись жвавої
КиєвоВасильківської дороги і відзначав, що
дійсно поперечний вал, що губиться перед Хо
тівським городищем, розміщеним на східній
околиці Хотова, не має жодного стосунку до
Змійових. Він з заходу захищав територію між
Вітою, Хотовкою і Дніпром, між городищем
у Круглику з півдня і в Хотові з півночі та був
частиною великого комплексу доби раннього
заліза типу Переяславських валів у межи річчі
Трубежу—Супою—Дніпра (Кучера 1987, с. 8,
11, 16, 19, 21; рис. 3; 4).
Свідчення про цей вал лишив і А.С. Бугай
(Бугай 1969, с. 4; 1972, с. 337), а частина насипу
та фрагментовані сліди його траси, що сягали
околиць Хотова, простежені в 1991 р. В.О. Пе
трашенко та В.К. Козюбою (Петрашенко, Ко
зюба 1993, с. 12).
Вже відзначалося, що укріплення Великого
городища були використані в системі Вітянсько
Бобрицького Змійового валу, залишки якого
фіксуються вище за течією. Л.П. Доброволь
ський вказував, що «від Круглика сей «валок», як
називає тепер народ такі давні земляні будівлі, які
зле збереглися, йде вверх по бігу річки, по її ліво-
му березі, і як вже зазначено, за 1—11/
2
версти від
скиту пересікає гирло… Горлачки, а зараз за ним
і поперечний, простопадний до Віти хотівсько-
вітянський вал. Йдучи далі повз хуторка Миколь-
ська (инше Воробєва) Віта…, дуже похилившись
в тутешній пісковій місцевости, що заросла коло
берега тільки де-не-де кущами чи чагарцем, де-
коли зовсім ховаючись, вал тягнеться до д. По-
чтової Віти, що лежить край колишнього київо-
васильківського почтового шляху» (Доброволь
ський 1908, с. 62). Наявність пам’ятки відзначив
і М.П. Кучера (Кучера 1987, с. 19), але в 1991 р.
на ділянці між Кругликом і Юрівкою констато
вано її знищення за винятком невеликого від
різка (до 500 м) на південний схід від Віти По
штової (Петрашенко, Козюба 1993, с. 11).
Ще один компонент фортифікаційної сис
теми в околицях Ходосівки становить городи
ще Кругле (або Мале), теж опубліковане Васи
льєвим і Стеллецьким і описане В.Б. Антонови
чем: «в 1/
2
версты от села есть круглое городище,
204 сажени в окружности» (Антонович 1895,
с. 23). Л.І. Похілевич писав про пункт: «Ходо-
совские жители относят к своему селу рассказ,
заключающийся в патерике, в житии св. Фео-
досия, что когда разбойники хотели… ограбить
село…, то, по покровительству Божию, оно со
своими убогими хижинами и плетнями, показа-
лось ночью… городом, окруженным неприступны-
ми стенами. Ходосовка, имея красивое местопо-
ложение в… возвышенностях, и долинах и обиль-
но орошаемая тремя ручьями, по-видимому, была
заселенным местом… даже предшествовавшим
трудам св. Феодосия. Что следует заключить из
существования вокруг села нескольких древних
могил, древнего замка к югу от села, а с запада
к селу примыкает таинственный вал, окружаю-
щий огромное городище, вдоль коего посредине те-
чет на протяжении 5 верст река Вета» (Похиле
вич 1864, с. 34; 1887, с. 108).
У 1947 р. пам’ятку обстежила експедиція
Великий Київ. Дослідники вказали на біль
шу ймовірність використання природно
го рельєфу, а не штучну його зміну. Загаль
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 496
на площа становить приблизно 5—6 га. Слі
дів огородження валом не помічено. Городище
разом з Пирогівським віднесено до поселень
зарубинецькокорчуватського типу. На тери
торії між городищем і нинішнім селом зібра
но підйомний матеріал і поставлено питання
про її заселення в минулому (Лінка 1947, с. 10;
1952, с. 47, 53; Покровская 1947, с. 6—7, днев
ник, с. 15; Фабрициус 1947, с. 1—3). Серед ре
зультатів цих робіт наголошено на важливості
фіксації на Ходосівському городищі, система
укріплень якого повністю аналогічна укрі
пленням Пирогівського і яке знаходиться на
відстані 10 км на південь від останнього, улам
ків посуду значно пізніших за корчуватські
(Махно 1955, с. 88).
У 1950 р. на пам’ятці працювала Є.В. Махно,
яка звернула увагу на свідчення місцевих меш
канців про виорювання обгорілих дерев’яних
плах. Дослідниця вважала, що печина, обгорі
ла земля та дерево відносяться, як і укріплення
городища, до середньовічного часу, але водно
час наголошувала, що відомо влаштування за
рубинецьких поселень на підвищених місцях,
зокрема на мисах, де зазвичай розміщували
ся пункти із захисними спорудами. Це навело
на думку, що зарубинецькі поселення і Серед
нього Подніпров’я слід віднести до городищ.
Є.В. Махно також наголосила, що для пошуку
укріплень зарубинецького часу необхідні по
дальші дослідження, як і для вирішення питань
щодо часу утворення сучасної конфігурації го
родища та його зв’язку з Пирогівським (Махно
1950, с. 41—43; 1959, с. 96—97). Так пункт увій
шов до зводу пам’яток зарубинецької культури,
де матеріали цих городищ названі дуже суттє
вими для розгляду важливого питання про на
явність зарубинецькокорчуватських городищ
(Махно 1955, с. 83—84, 87; Махно, Самойлов
ский 1959, с. 14), та іншої літератури (Шен
дрик 1977, с. 73; Історія… 1971, с. 406; Исто
рия… 1983, с. 35), а також розглядався при ана
лізі системи оборони Київської землі в i тис.
(Раппопорт 1954, с. 23).
Рис. 5. Схема розміщення об’єктів комплексу Великого Ходосівського городища: 1 — основні укріплення; 1а —
уціліла підошва валу? в районі колишнього колгоспного саду; 2 — ділянка валу між Лісниками та Ходосівкою; 3 —
ділянка валу на захід від Круглика; 4 — Кругле Ходосівське городище; 5 — прилегле до Круглого городища сели
ще. Умовні позначки: А — вали за картою Генштабу Російської імперії; Б — вали та рови за сучасною топографіч
ною картою; В — вали за знімком із космосу за матеріалами Google earth; Г — ділянки укріплень, не відображені
на картографічному матеріалі; Д — ймовірна підошва валу
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 97
З 1961 р. пам’ятку досліджували Є.В. Макси
мов та Є.О. Петровська, зокрема, в 1968 р. вони
простежили культурний шар між городищем і
сільським кладовищем (Петровская 1976, с. 3).
Знахідки належать до ранньоскіфського та за
рубинецького часу. Вздовж західного краю го
родища виявлено скупчення печини — залиш
ки наземних жител. На час поселення, а саме,
i ст. до н. е. — i ст. н. е., вказують уламки світло
глиняних амфор. Загалом для зарубинецького
часу пам’ятка характеризується як така, що ви
никла в умовах експансії кочовиків наприкінці
i ст. до н. е., що спричинило серйозні зміни в се
редовищі осілого населення. Вже в класичний
період тут звели житло, ймовірно зрубної кон
струкції, без обмазки, в той час як основна маса
їх — каркасноплетенева з обмазкою.
Дослідники зазначили, що захисні споруди
пункту загалом характерні для синхронних го
родищ: фортифікації оточували вершину па
горба з зайнятим поселенням майданчиком, а
по краю, біля схилів, звели земляний вал з кру
тою зовнішньою стороною, що переходила в
рів. На валу був частокіл, основу якого скла
дали колоди завтовшки 10—20 см, вбиті на від
стані приблизно 0,5 м одна від одної, які під
тримували пліт, обмазаний товстим шаром
глини. Ходосівське городище в числі інших
зарубинецьких пунктів на Середньому Дніпрі
(Пилипенкова гора, Бабина гора та ін.) мало
кілька рядів укріплень. Здійснені дослідження
підтвердили реалізацію вказаної загрози: на
прикінці i ст. до н. е. через значну воєнну акцію
подніпровські городища були спалені. Най
яскравіше це фіксується саме в Ходосівці: зов
ні валів знайдено вістря сарматських стріл, а в
рові чітко помітні сліди потужної пожежі — за
вали перегорілої глиняної обмазки, яка вкри
вала частокіл на вершині валу, де відкриті ниж
ні частини обгорілих стовпів, що становили
основу стін. Висловлено також занепокоєння
щодо стану збереженості пам’ятки (Максимов
1972, с. 38; 1982, с. 28, 78, 101; 1988, дневник,
с. 28; Этнокультурная… 1985, с. 15; Археоло
гия… 1986, с. 32; Славяне… 1993, с. 25, 29, 35;
Давня… 2000, с. 175).
Розпочаті в 60і рр. дослідження продовжив
1976 р. очолюваний Є.О. Петровською загін
Археологічного музею АН УРСР. У південній
частині верхнього краю городища виявлено
скіфські та зарубинецькі матеріали, а на горо
дищі зафіксовано культурний шар скіфського
часу. Розкопано площу 0,035 га. Відтак, були
отримані переконливі докази для датування
Круглого городища ранньоскіфським періо
дом: виявлено уламки ліпного й столового по
суду vi ст. до н. е., пряслиця та ін., а в південно
західній частині відкрито залишки жител і гос
подарських споруд того часу. Серед результатів
дослідження цього загону було співвіднесен
ня Круглого городища з площею Великого, об
меженого грандіозним валом завдовжки понад
12 км (Петровская 1976, с. 1, 4; 1977).
1976 р. М.П. Кучера підготував паспорт на
комплекс, що включав городище та розміще
не на захід від нього слов’янське поселення в
уроч. Козаків яр. У 1983 р. пам’ятку обстежив
С.А. Скорий: уточнив її площу (1,1 га), склав
новий паспорт, указав місце встановлення
охоронних знаків і зробив висновки про роль
городища в регіоні (Ковпаненко и др. 1983,
с. 44—46, дневник, с. 24—28; Ковпаненко 1985;
Ковпаненко, Бессонова, Скорый 1989, с. 16,
19—21, 140).
Рис. 6. Вал Великого Ходосівського городища на ділянці між Ходосівкою та Іванковичами, вигляд
зі сходу. Фото А.Г. Вересенка
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 498
У 1991 р. пам’ятку відвідали В.О. Петрашен
ко та В.К. Козюба під час згаданого обстеження
басейну Віти (Петрашенко, Козюба 1993, с. 17)
і наголосили також на давньоруських нашару
ваннях тут. У 2000 р. співробітники Київсько
го обласного центру з охорони пам’яток істо
рії, археології та мистецтва нанесли охоронну
зону об’єкта (50 м) та зону регулювання забу
дови (100 м) на карту (Толкачов 2000, с. 2).
Обстеженням пам’яток у 2003 і наступних
роках Північною експедицією Інституту архео
логії НАНУ, яка працює в регіоні за спеціаль
ною цільовою програмою, констатовано від
сутність нових руйнувань. Об’єкти, вклю чені
до складу охоронюваної археологічної терито
рії «Ходо сів сь кий археологічний комплекс»,
входять до програми екскурсій для сту ден тів
практикантів експедиції і таким чином огляда
ються щороку по кілька разів. У 2008 р. здій
снено спробу відчуження із державної влас
ності значної частини південної ділянки валів
Великого городища площею близько 14 га. У
результаті підтриманих численними засобами
масової інформації спільних злагод жених дій
районної державної адміністрації, правоохо
ронних органів, науковців і громадськості па
м’ятку повернуто державі.
Нині укріплення Великого городища
(рис. 5—7) уціліли на площі приблизно 4,5 ×
3,0 км, їх довжина становить приблизно 10 км.
Східна частина північної ділянки валів фіксу
ється в лісовому масиві навпроти вул. Якуні
на в с. Кременище, вона зорієнтована з пів
денного сходу на північний захід і займає по
хилі схили плато між Кременищем і Хотовом.
Центральна частина проходить по межі плато
та його схилів, західна повертає на південний
захід до долини Сіверки (Віти). Висота валу
коливається тут від 1,5—2,0 м до 6,0—8,0 м, з
напольного боку майже всюди фіксується за
плилий рів. Ділянка пошкоджена дорогами,
захисними спорудами часів Другої світової ві
йни, зокрема кулеметним ДОТом і кулеметно
артилерійським напівкапоніром в с. Круглик,
недобудованою залізницею, господарським
освоєнням угідь у межах вказаного населено
го пункту, прокладанням високовольтної ЛЕП
між селами Круглик і Кременище. В долині Сі
верки (Віти) об’єкт зруйнований створенням
ставка в Круглику. На правому березі спрямо
ваний на південний захід вал простягається че
рез лісовий масив, згодом — через садівницькі
товариства, де він теж відчутно постраждав від
господарського освоєння території. З наполь
ного боку тут також є рів, а укріплення набува
ють майже меридіонального напрямку.
Подальше розміщення валу збігається з во
доділом Сіверки (Віти) й Петиля. Тут він дещо
нижчий (за ширини до 20 м сягає висоти до
5,0 м, а ближче до річкової долини — до 2,0—
2,5 м) ніж у залісненій північній, але краще
сприймається візуально. Укріплення спрямо
вані тут на південний схід—схід, рів замитий і
заораний, а на ділянках з крутими схилами від
сутній: захисні функції тут виконував рельєф.
Споруди південної ділянки мають кілька роз
Рис. 7. Вали південної ділянки Великого Ходосівського городища, вигляд з південного сходу. Фото
Р.М. Осадчого
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 99
ривів та в найнижчій частині — давній в’їзд
на городище з боку Гвоздова (місцеві назви —
«проворіття» та «ворота»), їх основна площа
зайнята лісосмугою.
Оскільки Велике городище виконувало фун
кцію сховища, суцільного культурного шару на
ньому не простежено, хоча всередині валів і
відзначена наявність поселень різної куль тур
нохронологічної належності. Ймовірно, що ті
з них, які мають нашарування доби раннього
заліза та часів Київської Русі, могли бути
пов’язані з укріпленими пунктами.
Вал між Ходосівкою та Лісниками знахо
ди ться в лісі за 0,7 км на схід від околиці
с. Кременище, біля дачного масиву та дороги
Кременище—Ходосівка. Простежений у дов
жину на 1,1 км. За ширини 15—20 м його висо
та становить від 2,0—3,0 м до 5,0—6,0 м. Зі схо
ду тут фіксується рів завглибшки 1,5—3,0 м і
завширшки 7,0—10 м. У тілі валу зведено куле
метний капонір, укріплення перетинає насип
згаданої недобудованої залізниці. Порівнян
ня дореволюційної та нинішньої карт і знімка
з космосу, хоча об’єкт на них відображений не
повністю (рис. 5), уможливлює висновок, що
ця ділянка валу становить частину основних
укріплень Великого городища, східне завер
шення його північної половини. Розміщення
насипу поряд колишнього броду Король і ви
ходу Сіверки до заплави Дніпра та неподалік
колишнього хут. Березовий (нині тут садиба
лісового кордону і табір Північної експеди
ції) дозволяє співвіднести цей пункт з описа
ним у наведених матеріалах, зокрема в працях
Л.П. Добровольського. Водночас на вказаних
картографічних джерелах, зокрема й дорево
люційному, східне завершення південної час
тини Великого городища відповідає наявним
реаліям. Відтак, припущення щодо можли
вого його продовження на схід, до колишніх
ферми й тепличного господарства з огляду на
той факт, що схема в звіті С.С. Березанської та
В.О. Круца не масштабована, потребує пере
вірки.
Частина валу на захід від Круглика розмі
щена приблизно за 1,2 км від села. Ділянка за
вдовжки дещо більше 50 м, перпендикулярна
долині Віти та дорозі Круглик—Віта Поштова,
розпочинається на північному узбіччі та про
стягається на північ до садиби лісового кордо
ну. Висота насипу сягає близько 2,0 м, шири
на — 8,0—10 м, з обох боків збереглися рови
завглибшки близько 0,7 м.
Городище Кругле (рис. 5; 8) займає видо
вжений з півночі на південь останець заввиш
ки з боку долини р. Гвоздівка 40 м, з боку доли
ни Дніпра — 67 м за 600 м на південний схід від
Ходосівки та за 800 м на південь від її цвинтаря.
Майданчик овальний в плані, розмірами 140 ×
60 м. З напольного боку зберігся вал заввиш
ки 5,0—6,0 м, перед яким з заходу зафіксова
но залишки рову. З північного заходу добре по
мітний давній в’їзд, за 10 м нижче майданчи
ка городища розпочинається ескарп. Прилегле
селище займає решту площі останця, його до
вжина становить близько 800 м, ширина —
близько 70—120 м.
Таким чином, комплекс Великого Ходосів
ського городища вклю чає унікальні об’єкти
доби раннього заліза та давньої Русі. Кругле
городище та прилегле селище на рубежі но
вої ери було заселене носіями зарубинецької
культури. На території укріплень Великого го
родища виявлено локальні пам’ятки названих
періодів та іншого часу. Ця взаємопов’язана
сукупність об’єктів культурної спадщини без
посередньо дотична до визначних подій істо
рії, вона справила значний вплив на розвиток
культури країни, відображає заселення регіо
ну протягом тривалого часу, характеризує мо
дель життя та господарської діяльності, осо
бливості природокористування різних етносів,
специфіку їх інженерної думки та військо
вого мистецтва, характер оборонного зодче
Рис. 8. Кругле Ходосівське городище, вигляд з північного заходу. Фото В.Ю. Непомящих
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4100
ства в різні культурноісторичні періоди, сут
тєво доповнює археологічну карту Середнього
Подніпров’я. Комплекс репрезентує спадщину
минулих цивілізацій, а добрий стан його збере
женості на більшості території цілком відпові
дає критерію автентичності. Його функціону
вання в давньоруський час відображає життя
населення, з яким генетично пов’язаний ни
нішній український народ, а використання за
хисних споруд ранньозалізної доби та періоду
Київської Русі при обороні Києва 1941 р. хоча
частково й зруйнувало пам’ятки, яскраво де
монструє тисячолітні традиції захисту Вітчиз
ни. Тож, безперечно, ця сукупність об’єктів
культурної спадщини відповідає критеріям
виділення пам’яток національного значення.
Основні укріплення Великого городища, як
згадувалося, занесені до Державного реєстру
нерухомих пам’яток України за вказаною кате
горією, Кругле городище пере буває на обліку
як пам’ятка місцевого значення за законодав
ством УРСР, а вали на схід і захід від основних
укріплень і прилегле до Круглого городища се
лище внесені до Переліку щойно виявлених
об’єктів. Та поза сумнівом, означений комп
лекс вимагає постановку питання про охоро
ну всіх його пам’ятокскладових за категорією
національного значення.
Антонович В. Змиевы валы в пределах Киевской земли // Киевская старина. — 1884. — VIII (Март). — С. 355—370.
Антонович В.Б. Археологическая карта Киевской губернии (Приложение к Xv т. «Древности»). — М., 1895.
Археология Украинской ССР / В.Д. Баран, Р.С. Орлов, П.П. Толочко и др. — К., 1986. — Т. 3.
Березанская С.С., Круц В.А. Отчет о работе Бортнического разведочного отряда в 1973 г. // НА ІА НАНУ. —
Ф. експ. — 1973/28.
Бугай А.С. Звіт розвідувальної групи Київського педагогічного інституту про дослідження Змійових валів Київщи
ни у 1969 році // НА ІА НАНУ. — Ф. експ. — 1969/60а.
Бугай А.С. Змійові вали Київщини // УІЖ. — 1970. — № 6. — С. 74—83.
Бугай А.С. Летопись земли Киевской // Дніпро. — 1970а. — № 6. — С. 124—137. — Режим доступу: http://zmievivaly.
com.ua/letopiszemlikievskoy/.
Бугай А.С. Дослідження Змійових валів на Київщині // АДУ 1969. — К., 1972. — IV. — С. 336—341.
Бугай А. Змійові вали // Пам’ятки України. — 1976. — № 2. — С. 52—54.
Военно-топографическая карта Российской Империи. Трехверстовка // Это место. — Режим доступу: http://
etomesto.ru/shubert/.
Гаврилюк Н.О. Скіфська культура // Словникдовідник з археології. — К., 1996. — С. 252—257.
Готун І.А., Казимір О.М. Розвідкові роботи на території Ходосівського археологічного комплексу // АДУ 2008. —
К., 2009. — С. 37—39.
Давня історія України / С.С. Бессонова, Н.О. Гаврилюк, В.М. Зубар та ін. — К., 1998. — Т. 2.
Давня історія України / Ю.С. Асєєв, В.Д. Баран, Я.В. Баран та ін. — К., 2000. — Т. 3.
Добровольський Л. Забуті межі давньої Київщини // Записки УНТ. — 1908. — III. — С. 54—78.
Добровольский Л.П. Змиевы валы вблизи Киева // ЧИОНЛ. — 1909. — Кн. 21. — Вып. 1/2. — Отд. 3. — С. 1—31.
Добровольський Л. Колишній наддніпрянський оборонний вал під Києвом (Мриги — Конча) // Записки історико
філологічного відділу ВУАН. — 1927. — XII. — С. 223—233.
Історія міст і сіл Української РСР. Київська область. — К., 1971.
История черной металлургии и металлообработки на территории УССР (iii в. до н. э. — iii в. н. э.) / В.И. Бидзи
ля, Г.А. Вознесенская, Д.П. Недопако, С.В. Паньков. — К., 1983.
Ковпаненко Г.Т. Работы лесостепной Правобережной экспедиции // АО 1983. — М., 1985. — С. 289.
Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостепного Правобере
жья (КиевоЧеркасский регион). — К., 1989.
Ковпаненко Г.Т. и др. Отчет о работах Лесостепной Правобережной экспедиции Института археологии АН УССР
в 1983 г.; Дневник № 1 // НА ІА НАНУ. — Ф. експ. — 1983/7.
Ковпаненко Г.Т. и др. Отчет о работах Лесостепной Правобережной экспедиции Института археологии АН УССР
в 1984 году // НА ІА НАНУ. — Ф. експ. — 1984/24.
Ковпаненко Г.Т. и др. Отчет о работах Лесостепной Правобережной экспедиции Института археологии АН УССР
в 1985 году; Дневник № 3 // НА ІА НАНУ. — Ф. експ. — 1985/9.
Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. — К., 1987.
Лекин Л. Опыт военноисторического исследования древнерусских укрепленных пунктов // Военноисторичесий
вестник. — 1909. — Июль/август. — № 3/4. — С. 21—42.
Линка Н. Предварительный отчет об экспедиции «Большой Киев» за 1947 г. // НА ІА НАНУ. — Ф. експ. — 1947/27.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 101
Лінка Н.В. Роботи експедиції «Великий Київ» за 1947 р. // АП. — 1952. — III. — С. 39—53.
Максимов Е.В. Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры. — К., 1972.
Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на территории УССР. — К., 1982.
Максимов Е.В. Отчет о работе Зарубинецкого отряда Среднеднепровской славянской экспедиции в 1988 году;
Дневник // НА ІА НАНУ. — Ф. експ. — 1988/12а.
Махно Є.В. Звіт про роботу Пирогівського та Дмитровицького отрядів експедиції «Великий Київ» // НА ІА
НАНУ. — Ф. експ. — 1950/1е.
Махно Е.В. Раннеславянские (зарубинецкокорчеватовские) памятники в Среднем Поднепровье // СА. —
1955. — XXIII. — С. 83—88.
Махно Е.В. Раскопки зарубинецких поселений в Киевском Приднепровье в 1950 г. // Памятники зарубинецкой
культуры. — М., 1959. — С. 94—101 (МИА. — 70).
Махно Е.В., Самойловский И.М. Зарубинецкие памятники в лесостепном Приднепровье (Материалы к археологи
ческой карте) // Памятники зарубинецкой культуры. — М., 1959. — С. 11—21 (МИА. — 70).
Мурзин В.Ю., Ролле Р. Большие городища Лесостепной Скифии // Історія РусіУкраїни (історикоархеологічний
збірник). — К., 1998. — С. 34—41.
Общая схема древних укреплений и путей вокруг Киева / Составил штабскапитан Васильев под ред. подполков
ника Стеллецкого // Военноисторический вестник. — 1911. — 7/8. — Приложение.
Петрашенко В.О., Козюба В.К. Археологічні пам’ятки басейну р. Віти в Київському Подніпров’ї. — К., 1993 (Пре
принт).
Петровская Е.А. Отчет о раскопках и разведках памятников раннего железного века на территории Киевской об
ласти в 1976 г. // НА ІА НАНУ. — Ф. експ. — 1976/127.
Петровская Е.А. О работах ПодгорцевскоХодосовского отряда Археологического музея АН УССР // АО 1976. —
М., 1977. — С. 354.
Покровская Е.Ф. Отчет о работе группы экспедиции «Большой Киев» Института археологии АН УССР // НА ІА
НАНУ. — Ф. експ. — 1947/27.
Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. № 928 «Про занесення об’єктів культурної спад
щини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» // Урядовий кур’єр. —
23.09.2009. — № 174.
Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии… — К., 1864.
Похилевич Л. Уезды Киевский и Радомысльский… — К., 1887.
Раппопорт П.А. К вопросу о системе обороны Киевской земли. По материалам работ разведочномаршрутного
отряда экспедиции «Большой Киев» // КСИАУ. — 1954. — 3. — С. 21—26.
Славяне и их соседи в конце i тысячелетия до н. э. — первой половине i тысячелетия н. э. / В.И. Бидзиля, О.А. Гей,
К.В. Каспарова и др. — М., 1993 (Серія «Археология СССР с древнейших времен до средневековья»).
Толкачов Ю.І. Звіт про науковоархеологічні обстеження на території Київської області в 2000 р. // НА ІА НАНУ. —
Ф. експ. — 2000/148.
Фабрициус И. Отчет о рекогносцировочной поездке в сс. Хотов (Хотив) и Ходосовка (Ходосиевка) по заданию
экспедиции «Большой Киев» (11/vi1947 г.) // НА ІА НАНУ. — Ф. експ. — 1947/27.
Фіалко О.Є., Болтрик Ю.В. Напад скіфів на Трахтемирівське городище. — К., 2003.
Фундуклей И. Обозрение Киева и Киевской губернии в отношении к древностям... — Ч. 2. Обозрение Киевской
губернии. — К., 1847.
Шендрик Н.І. Довідник з археології України. Київська область. — К., 1977.
Этнокультурная карта территории Украинской ССР в i тыс. н. э. / В.Д. Баран, Е.В. Максимов, А.Т. Смиленко и
др. — К., 1985.
Kowalczyk E. Waly Zmijowe. Ze studiow nad obrona stala ziem ruskich we wczesniejszym sredniowieczu // kwartalnik
historii kultury materialnej. — 1969. — R. Xvii. — Nr. 2. — s. 141—179.
Надійшла 27.05.2014
И.А. Готун, А.Н. Казимир
БОЛЬШОЕ ХОДОСОВСКОЕ ГОРОДИЩЕ — ВЫДАЮЩИЙСЯ ПАМЯТНИК АРХЕОЛОГИИ
Постановлением Кабинета Министров Украины № 928 от 03.09.2009 г. Большое Ходосовское городище внесено в
Государственный реестр недвижимых памятников Украины по категории национального значения.
Значительная протяженность оборонительных сооружений пункта, их монументальность обусловили внима
ние к нему исследователей со второй половины ХІХ в. Л.И. Похилевич упоминал «таинственный вал» к западу
от Ходосовки и оставил его описание, И.И. Фундуклей охарактеризовал расположенный на обоих берегах Виты
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4102
(Сиверки) памятник более детально, В.Б. Антонович опубликовал его план и упоминал «охватывающее небольшую
площадь нагорной местности и упирающееся обоими концами в луговую долину Днепра небольшое кольцо вала у Ходо-
совки». Со временем более точные картографические материалы были подготовлены офицерами Васильевым и
Стеллецким и картографическим заведением военнотопографического отдела Генштаба Российской империи.
В начале XX в. к указанному памятнику неоднократно обращался Л.П. Добровольский. Исследователь оста
вил детальное описание уцелевших на тот момент фортификаций микрорегиона и рассматривал их как систему,
состоящую из укреплений собственно Большого Ходосовского городища, длинного вала вдоль Сиверки (Виты),
вошедшего впоследствии в литературу под названием ВитянскоБобрицкого Змиевого, и насыпи меридиональ
ной направленности, тянувшейся к Хотовскому городищу эпохи раннего железа. Автор упоминал курганы возле
восточного завершения правобережной части городища и зафиксировал восточную часть левобережных укрепле
ний в районе брода Король, в месте выхода Сиверки к днепровской пойме недалеко от хут. Березовый.
В 1947 г. пункт обследовала экспедиция Большой Киев. Внутри его укреплений открыто селище в уроч. Ве
черний Лес и отметила упомянутые выше курганы, обследовала Ходосовское Круглое городище, отнесенное к за
рубинецким памятникам, и открыла селище между городищем и кладбищем Ходосовки. Е.А. Петровская в 1976 г.
сделала вывод о датировке Большого городища ранним железным веком, отметила наличие подобной его валам
насыпи между селами Ходосовка, Лесники и Кременище, зафиксировала раннескифские материалы на селище,
примыкающем к Круглому городищу.
Исследователи неоднократно обращались к указанному комплексу памятников: Е.В. Махно проследила за
рубинецкие укрепления на Круглом городище; Е.В. Максимов охарактеризовал его особенности в условиях экс
пансии кочевников в конце i тыс. до н. э.; А.С. Бугай обратил внимание на отличия в конструкции валов, рас
положенных вдоль Сиверки, вокруг Ходосовки и в направлении Хотова; М.П. Кучера выделил среди них Змиев
вал и оборонительные сооружения раннежелезного времени, а Т.Г. Ковпаненко, С.С. Бессонова и С.А. Скорый
внутри Большого городища обнаружили участки синхронного культурного слоя.
В целом комплекс указанных памятников состоит из: укреплений Большого городища; вала между Ходосов
кой, Лесниками и Кременищем (анализ снимков из космоса в сочетании с дореволюционным и современным
картографическим материалом и результатами натурных обследований позволяют считать его частью Большого
городища, а именно, восточным завершением левобережных фортификационных сооружений); участка вала к
западу от Круглика — остатков насыпи, соединявшей Большое Ходосовское городище с Хотовским; Круглого го
родища с примыкающим к нему поселением. Змиев вал вдоль Сиверки на близлежащей территории уничтожен,
его отрезок фиксируется возле с. Вита Почтовая.
Основные укрепления Большого городища размерами около 4,5 × 3,0 км имеют форму подковы, их площадь
составляет 1,0—2,0 тыс. га. Валы сохранились в длину приблизительно на 10 км, их высота от 1,5—2,0 м до 6,0—
8,0 м, с напольной стороны почти везде фиксируются заплывшие рвы. Участок укреплений между Ходосовкой,
Лесниками и Кременищем имеет длину 1,1 км при ширине 15—20 м и высоте от 2,0—3,0 м до 5,0—6,0 м, с вос
точной стороны на всем протяжении фиксируется ров глубиной от 1,5—2,0 м до 3 м и шириной 7,0—10 м. Вал к
западу от Круглика высотой около 2 м, шириной 8—10 м и рвами глубиной около 0,7 м с обеих сторон уцелел в
длину приблизительно на 50 м. Площадка расположенного на останце коренного берега Днепра Круглого горо
дища размерами около 140 × 60 м — подовальная, эскарпированная, с остатками вала и рва с напольной стороны.
Примыкающее к нему с севера селище занимает оставшуюся часть останца.
В развитии и функционировании этих памятников исследователи выделяют несколько этапов. Для ранне
железного времени комплекс, состоявший из Большого и Круглого Ходосовских городищ, связанный укрепле
ниями с Хотовским представляет собой одно из городищгигантов украинской Лесостепи, не уступающих по
масштабам укрепленной площади Бельскому и Каратульскому. Специалисты интерпретируют такие пункты как
центры локальных групп, своего рода столицы, аналогичные городамгосударствам.
Раннеславянский этап существования этого социальноэкономического феномена — образование на Кру
глом городище эталонного зарубинецкого укрепленного пункта. Во времена Киевской Руси укрепления Большо
го городища использовались в системе Змиевого вала, а на Круглом была обустроена крепость, контролирующая
путь вдоль днепровской поймы по краю коренного правого берега.
Указанные характеристики позволяют считать сочетание этих объектов ярким явлением отечественной ар
хеологии, значение которого существенно выходит за пределы узкохронологической и узкорегиональной проб
лематики. В то же время памятником национального значения в настоящий момент считаются только основные
укрепления Большого городища. Поэтому придание всему комплексу соответствующего охранного статуса —
одна из первоочередных задач работы по сохранению национального культурного наследия.
I.A. Hotun, O.M. Kazymir
GReat kHODOsivka HiLLFORt, PROMiNeNt aRcHaeOLOGicaL MONuMeNt
By the resolution of Ministry of ukraine № 928 from 03.09.2009, Great khodosivka hillfort entered in the state Registry
of immovable monuments of ukraine, national importance category.
a significant length and monumentality of fortifications at the site caused the scholars’ attention since the second half of the
19th c. L.i. Pokhilevych mentioned an «enigmatic rampart» to the west from khodosivka and left its description, i.i. Funduklei
characterized the monument situated on both banks of vita (siverka) River with more details, v.B. antonovych published
its plan and mentioned «a small rampart ring near Khodosivka covering a small space of upland place and resting with both ends
ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 103
on the meadow valley of the Dnipro River». in time, more precise cartographic materials were prepared by officers vasyliev
and stelletskyi and cartographic institution of Military topography Department of Russian empire General staff.
L.P. Dobrovolskyi repeatedly turned to the site at the beginning of the 20th c. the scholar left a detailed description of
the preserved at that moment fortifications in microregion and considered them as a system consisting of fortifications of
the very Great khodosivka hillfort, a long rampart along the siverka (vita) later known in the literature as vitaBobrytsia
Zmiyiv rampart, and a mound with meridian direction coming to the early iron age khotiv hillfort. the author mentioned
the barrows near the eastern edge of the hillfort’s right bank part and recorded the eastern part of left bank fortifications
around korol ford at the place where the siverka flows to the Dnipro drain not far from Berezovyi hamlet.
Great kyiv expedition studied the site in 1947. a settlement in vechirniy Lis tract was discovered within the fortifications,
the barrows mentioned before were recorded, khodosivka Round hillfort was investigated and referred to Zarubynetska
culture monuments, and a settlement between the hillfort and khodosivka’s cemetery was revealed. ye.O. Petrovska came
to a conclusion in 1976 that the Great hillfort should be dated by the early iron age, noted that there is a mound similar to
its rampart between the villages of khodosivka, Lisnyky, and kremenyshche, and recorded the early scythian materials at
the settlement adjoined to Round hillfort.
the scholars repeatedly addressed to this set of monuments: ye.v. Makhno traced Zarubynetska culture fortifications
at Round hillfort; ye.v. Maksymov described its peculiarities in the conditions of nomadic expansion at the end of the 1st
millennium Bc; a.s. Buhai drew attention to the distinctions in the structure of ramparts situated along the siverka, around
khodosivka, and at the direction to khotiv; M.P. kuchera singled Zmiyiv rampart and the early iron age fortifications out
of them, and t.H. kovpanenko, s.s. Bessonova, and s.a. skoryi discovered the areas of synchronous cultural layer within
the Great hillfort.
On the whole, an assemblage of the monuments consists of the following: the Great hillfort; a rampart between
khodosivka, Lisnyky, and kremenyshche (analysis of photographs from the space together with cartographic material
obtained before the revolution and recently and the results of location research allow the authors consider it to be the part
of Great hillfort, namely, the eastern border of fortifications on the left bank); a rampart section to the west from kruhkyk,
a part of mound connecting Great khodosivka and khotiv hillfort; Round hillfort with an adjacent settlement. Zmiyiv
rampart along the siverka on the neighbouring territory is destroyed, and its section is recorded near vita Poshtova village.
the main fortification of Great hillfort with dimensions about 4,5 × 3,0 km are horseshoeshaped, their area is
1—2 thousands hectares. the ramparts’ preserved length is about 10 km, their height is from 1,5—2,0 м to 6—8 m, covered
ditches are recorded almost everywhere at the field side. a section of fortifications between khodosivka, Lisnyky, and
kremenyshche is 1,1 km long, 15—20 m wide, and from 2—3 m to 5—6 m high. at its eastern part a ditch is seen along all
the section with the depth from 1,5—2,0 m to 3 m and width 7—10 m. the rampart to the west from kruhlyk, about 2 m
high, 8—10 m wide, and with the ditches about 0,7 m deep on both sides, is preserved at the length of about 50 m. an area
of Round hillfort situated on the butte of land bank of the Dnipro extends for about 140 × 60 m, is almost ovalshaped,
scarped, and has a remains of a rampart and a ditch at its field side. a settlement adjacent at its north part covers the rest of
the butte.
the researchers divide the development and functioning of these monuments into several stages. as for the early iron
period, an assemblage consisting of Great and Round hillforts of khodosivka connected by the fortifications with khotiv
hillfort was one of giant hillforts of ukrainian Foreststeppe Zone, it did not yield by the scope of fortified territory to
Bilske and karatulske assemblages. the scholars interpret such points as the local groups’ centres, capitals similar to city
states in a sense.
the early slavonic stage of this social and economic phenomenon’s existence is a creation of sample Zarubynetska
culture fortified locality at kruhle hillfort. in the period of kyiv Rus, fortifications at Great hillfort were used in the Zmiyiv
rampart system, and at kruhle hillfort, a fortress controlling the rout along the Dnipro drain on the edge of land right bank
was established.
the features listed allow the authors to consider a union of these objects as a vivid phenomenon in homeland archaeology
which meaning significantly overlaps the borders of narrowly chronological and narrowly regional problematic. at the
same time, only the main fortifications of Great hillfort are currently accepted as the national significance monuments.
consequently, attaching the corresponding protecting status to the whole assemblage is one of the first aims of the preserving
the national cultural heritage.
|