Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури

Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури

Проаналізовано серії радіовулецевих дат пам’яток буго-дністровської культури, отримані в різний час у різних лабо- раторіях. З’ясовуються можливі причини розбіжностей у визначенні абсолютного віку культури, а також невідповідності деяких дат даним археологічної синхронізації неоліту Побужжя та Подун...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автор: Гаскевич, Д.Л.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2014
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195720
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури / Д.Л. Гаскевич // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 3-17. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-195720
record_format dspace
spelling irk-123456789-1957202023-12-06T19:21:31Z Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури Гаскевич, Д.Л. Статті Проаналізовано серії радіовулецевих дат пам’яток буго-дністровської культури, отримані в різний час у різних лабо- раторіях. З’ясовуються можливі причини розбіжностей у визначенні абсолютного віку культури, а також невідповідності деяких дат даним археологічної синхронізації неоліту Побужжя та Подунав’я. Ныне опубликовано 68 дат по образцам с памятников буго­днестровской культуры (БДК). Из них с неолитом уверенно связывается 51. При этом шесть дат, полученных за границей, соответствуют времени 60—47 вв. до н. э., что совпадает с устоявшейся синхронизацией буго­днестровских памятников с хорошо датированным балкано­ карпатским неолитом. А 44 даты, полученные в Киевской радиоуглеродной лаборатории, начиная с 1998 г., ука­ зывают на время БДК 65—50 вв. до н. э. Значительное удревнение ими начала БДК и противоречие данным ее синхронизации вызвало дискуссию. Различие между сериями определений объясняли как ошибками их археоло­ гической интерпретации, так и погрешностями лабораторного анализа. Изучение археологических контекстов, из которых происходят пробы «новых» киевских дат БДК, показало, что ни одна из них не связана с «закрытым» комплексом. Большинство датированных памятников характеризу­ ется отсутствием четкой стратиграфической позиции неолитических материалов, а также возможной негомоген­ ностью культурных слоев. Это позволяет предложить новые альтернативные варианты взаимосвязи выявленных в них групп находок между собой и с датированными образцами кости. Устраняя противоречивость соответству­ ющих «новых» дат, они противоречат традиционным взглядам на последовательность бытования разных типов керамической посуды. Результаты прямого датирования керамики из памятников Гард и Добрянка 1, а также типологические на­ блюдения подтверждают, по крайней мере, частичную синхронность всех известных типов посуды БДК. Это из­ меняет традиционные представления о периодизации и синхронизации культуры, несогласованность с которыми была одной из причин недоверия к «новым» определениям Киевской лаборатории. Исследователи, связывавшие противоречия между «старой» и «новой» абсолютной хронологией БДК с по­ грешностями лабораторного анализа, оказались правы лишь отчасти. В последние годы подтвердилось искус­ ственное удревнение «новых» киевских дат ряда энеолитических памятников. Однако эта погрешность имеет спорадический, несистемный характер. Об этом свидетельствуют непротиворечивые результаты датирования неолитических могильников Надпорожья и поселений культуры линейно­ленточной керамики. Поэтому авто­ матически распространять ее на все результаты датирования БДК, полученные, начиная с 1998 г., не следует. Nowadays, there are published 68 dates obtained by samples from the Buh­Dnister culture (BDc) sites. 51 of them are certainly related with the Neolithic. at the same time, six dates obtained abroad correspond to the period from the 60th to the 47th c. Bc corresponding to the regular synchronization of Buh­Dnister sites with the well­dated Balkan­carpathian Neolithic. 44 dates obtained in kyiv Radiocarbon Laboratory since 1998 indicate the period of BDc from the 65th to the 50th c. Bc. their significant making older the BDc’s beginning and contradiction with the data of its synchronization led to the discussion. a discrepancy between the series of determinations was explained as mistakes in their archaeological interpretation and as the errors in laboratory analysis. study of archaeological contexts from which the samples of «new» kyiv dates of BDc come showed that none of them is related to the «closed» complex. Most of dated sites are characterized by the absence of clear stratigraphic position of the Neolithic materials, as well as by possible non­homogeneity of cultural layers. this fact allows the author to presume the new alternative versions of interrelation between groups of finds discovered in the layers and between groups of finds and dated bone samples. eliminating the contradiction of corresponding «new» dates these versions contradict to the traditional views on chain of various types of ceramic vessels usage. the results of the direct dating of ceramics from Hard and Dobrianka 1 sites, as well as typological observations, confirm at least partial synchronism of all known types of BDc pottery. this fact changes the traditional notions on division into periods of the culture and its synchronization, and discordance with them was one of the reasons for mistrust of the «new» determinations by kyiv laboratory. the scholars who related the contradictions between the «old» and «new» absolute chronology of BDc with the errors in laboratory analysis were only partly right. artificial making older of the «new» kyiv dates of a series of the copper age sites was confirmed in recent years. However, this fault is sporadic and non­systematic. this is evidenced by consistent results of dating the Neolithic burial grounds in Nadpporizzhia and the Linear Pottery culture settlements. consequently, it should not be mechanically referred to all results of BDc dating starting from 1998. 2014 Article Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури / Д.Л. Гаскевич // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 3-17. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195720 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Гаскевич, Д.Л.
Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури
Археологія
description Проаналізовано серії радіовулецевих дат пам’яток буго-дністровської культури, отримані в різний час у різних лабо- раторіях. З’ясовуються можливі причини розбіжностей у визначенні абсолютного віку культури, а також невідповідності деяких дат даним археологічної синхронізації неоліту Побужжя та Подунав’я.
format Article
author Гаскевич, Д.Л.
author_facet Гаскевич, Д.Л.
author_sort Гаскевич, Д.Л.
title Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури
title_short Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури
title_full Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури
title_fullStr Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури
title_full_unstemmed Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури
title_sort проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2014
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195720
citation_txt Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури / Д.Л. Гаскевич // Археологія. — 2014. — №. 4. — С. 3-17. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT gaskevičdl problemiradíovuglecevogodatuvannâbugodnístrovsʹkoíneolítičnoíkulʹturi
first_indexed 2025-07-16T23:54:01Z
last_indexed 2025-07-16T23:54:01Z
_version_ 1837849686079176704
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 3 Статті Буго­дністровська культура (БДК) включає не­ олітичні пам’ятки лісостепового та степового Побужжя і Подністер’я, розташовані на тери­ торії південного заходу України та сходу Мол­ дови. Хоча її матеріали були відомі з 1930­х рр., культуру виділив і розробив її періодизацію В.М. Даниленко в 1950­і рр. (Даниленко 1969). Пізніше дослідження в басейні Південного Бугу провадили М.Т. Товкайло, Л.Л. Залізняк і Д.Л. Гаскевич, а на Дністрі — В.І. Маркевич, В.А. Дергачов та О.В. Ларіна. Від часу виходу праць В.М. Даниленка спе­ цифікою БДК вважається поєднання в ній рис мисливсько­скотарського східноєвропейсько­ го та хліборобського балкано­карпатського неоліту, що наклалися на місцеву мезолітичну основу. Через це БДК є своєрідним «мостом», що з’єднує два світи доби неоліту, а, отже, уможливлює відносне датування пам’яток Північного Причорномор’я, виходячи з добре розробленої періодизації археологічних куль­ тур Південно­Східної та Центральної Європи. Однак серії радіовуглецевих дат БДК де­ монструють суттєву розбіжність у визначенні віку окремих її матеріалів, а іноді й супе речать даним археологічної синхронізації. Це спри­ чинило жваву дискусію в колі українських ар­ хеологів, під час якої лунали заклики ігнорува­ ти частину дат залежно від часу та/або лабора­ торії їх отримання, матеріалу зразків, і навіть висловлювалася недовіра до методу абсолют­ ного датування як такого. Поява нових дат, продовження польових і камеральних дослід­ жень БДК дозволяють відкоригувати вислов­ © Д.Л. ГАСКЕВИЧ, 2014 Д.Л. Гаскевич ПРОБЛеМИ РАДІОВУГЛеЦеВОГО ДАТУВАННЯ БУГО-ДНІСТРОВСЬКОЇ НеОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ Проаналізовано серії радіовулецевих дат пам’яток буго-дністровської культури, отримані в різний час у різних лабо- раторіях. З’ясовуються можливі причини розбіжностей у визначенні абсолютного віку культури, а також невідповід- ності деяких дат даним археологічної синхронізації неоліту Побужжя та Подунав’я. К л ю ч о в і с л о в а: неоліт, буго-дністровська культура, хронологія, nеріодизація, радіовуглецеве датування, синхро- нізація. лені міркування. Тут зроблено спробу проана­ лізувати актуальний стан цієї проблеми. І. Джерела На відміну від багатьох неолітичних культур півдня Східної Європи радіовуглецеве датуван­ ня БДК розпочалося досить давно. Наприкінці 1960­х рр. у Берлінській лабораторії було отри­ мано чотири дати для двох пам’яток біля м. Со­ рока (Quitta, kohl 1969, s. 250). Двадцять років потому в Київській лабораторії було датовано зразок з поселення Пугач ii (Товкайло 1998, с. 11), а в Ленінградській — з Гіржового (Стан­ ко, Свеженцев 1988, с. 117). У 1997—1998 рр. у лабораторіях Гливиці та Кіля отримано вісім ра­ діовуглецевих дат для трьох пам’яток Республі­ ки Молдова (Ларина и др. 1997, с. 109; Wechler 2001, s. 272—273). У 1998—2004 рр. у Київ­ ській лабораторії визначено 38 дат переважно для побузьких пам’яток, досліджених у 1950— 1980­х рр. Ця робота провадилася в ме жах про­ грами датування неолітичних та енеолітичних культур, здійсненої Н.Б. Бурдо та М.Ю. Відей­ ком (Відейко, Ковалюх 1998; Бурдо 2001/2002; Відейко 2003), а також підготовки монографій Н.С. Котової (Котова 2002, с. 92—94, 103—104) та В.О. Манька (Манько 2006, с. 18—19). Ще 15 дат, отриманих у 2005—2010 рр. у лаборато­ ріях Києва, Ґронінгена та Оксфорда, пов’язані з роботами Л.Л. Залізняка та М.Т. Товкайла на пам’ятках біля с. Добрянка на р. Тікич (Biagi, Zaliznyak, kozłowski 2007, p. 27; Lillie et al. 2009, p. 260; Манько 2013, с. 216) і дослідженнями М.Т. Товкайлом поселення Ґард на Південно­ му Бузі (Товкайло 2010, с. 214; 2014, с. 231). ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 44 Отже, нині опубліковано 68 дат, зроблених за зразками, відібраними як матеріали БДК або співвіднесеними з нею пізніше (включа­ ючи безкерамічні шари пам’яток Зяньківці ii і Сорока ii, а також шари зі змішаними матеріа­ лами БДК і Трипілля А низки пам’яток Степо­ вого Побужжя). Привертає увагу, що із семи дат, отриманих у 1960—1980­і рр., шість стосуються пам’яток Подністер’я та лише одна — Побужжя. Але із 61 визначення 1990—2000­х рр. сім дат відносять­ ся до Подністер’я, а решта 54 — до Побужжя. Дванадцять дат пам’яток з території Молдо­ ви зроблені в європейських лабораторіях: 5 — Кіля (kiА), 4 — Берліна (Bln) і 3 — Глівіце (Gd). Одна дата для поселення Сорока ІІІ опуб лі­ кована без зазначення лабораторії, номера й матеріалу зразка (yanushevich 1989, р. 609). Із 55 дат пам’яток України 50 отримані в радіо ­ вуглецевій лабораторії Києва (Кі), 2 — Оксфор­ да (OxА), 2 — Ґронінгена (GrА) і 1 — Санкт­ Петербурга (Ле). Із 17 дат зарубіжних лабораторій вісім наба­ гато молодші або старші за усталені уявлення про можливе датування неоліту (Ларина и др. 1997, с. 109; Biagi, Zaliznyak, kozłowski 2007, p. 27; Lillie et al. 2009, p. 260). У публікаціях при­ чинами помилки названо перемішування різ­ ночасових матеріалів на багатошарових па м’я т­ ках і в одному разі вади матеріалу проби (мушлі прісноводного молюска). На перший погляд, визначення Київської лабораторії постають на­ багато точнішими — повний інтервал календар­ ного віку для базової ймовірності 95,4 % жодної! із 50 дат не виходить за межі середини vii — середи ни v тис. до н. е. (табл. 1) 1. Але ставлення дослідників до їхньої достовірності коливається від сприйняття всіх дат до визнання помилко­ вими переважної більшості з них. Причиною скептичного ставлення до цих визначень є їх неузгодженість з датами, зробленими за кордо­ ном, та відносною хронологією культури. ІІ. Відносна хронологія БДК Першу схему періодизації БДК створив В.М. Даниленко. У завершеному вигляді вона складається із семи культурно­хронологічних фаз, згрупованих у три періоди (Даниленко 1969). В її побудові дослідник спирався, пере­ дусім, на специфіку керамічного посуду, яку 1 Тут і далі календарні дати отримані з використанням програми Oxcal 4.2 (Bronk Ramsey, 2009) і калібра­ ційної кривої intcal 13 (Reimer et al., 2013). він розглядав як хронологічний маркер. Але застосовані ним критерії групування керамі­ ки часто не зрозумілі, оскільки чіткі дефініції типів підмінені описом кількох найяскравіших посудин, а то й узагальненою характеристи­ кою кераміки епонімної пам’ятки або її шару (Гаскевич 2013). Пізніше було запропоновано ще шість пе­ ріодизацій — В.І. Маркевича (Маркевич 1974), Р. Трінгхем (tringham 1971), Д.Я. Телегіна (Те­ легін 1977), К.­П. Вехлера (Wechler 2001), Н.С. Котової (Котова 2002) і М.Т. Товкайла (Товкайло 2014), а також періодизацію тільки степових пам’яток культури (Сапожников, Са­ пожникова 2005). Однак вони зводилися лише до перейменування, незначної корекції та іно­ ді механічного об’єднання фаз і періодів, ви­ ділених В.М. Даниленком, а також очищували його періодизацію від деяких непідкріплених фактами побудов, які сам дослідник називав «моментом логічної реконструкції» (Даниленко 1969, с. 150). Але ці зміни не порушили її осно­ ву, в якій провідну роль відігравали стратигра­ фічні спостереження та синхронізація імпорт­ них виробів із знахідками різних типів місцевої буго­дністровської кераміки. Саме ці спосте­ реження та синхронізація, а не нагромаджен­ ня фаз, періодів та етапів становлять реальний зміст усталеної відносної хронології БДК, яку поділяють усі дослідники. До раннього періоду БДК традиційно від­ носять матеріали, що містять кераміку так зв. скибинецького, сокільцівського та печерсько­ го типів, виділених В.М. Даниленком і назва­ них за відповідними епонімними поселення­ ми. Попри розмаїтість форм і орнаментації неод мінною спільною рисою цього посуду є виготовлення його із мулу, що містить орга­ нічні волокна та грубі уламки мушлі. Вік такої кераміки дослідник визначив за її заляганням разом з фрагментами крішського посуду на по­ бузьких пам’ятках Печера І, Митьків Острів, Сокільці vi і Глинське. Пізніше з’ясувалося, що начиння, виготовлене з аналогічної маси, добре представлене на крішських поселен­ нях Пруто­Подністер’я: Сакаровка І, Селіш­ те І і Віішоара (Ларина 2004). На цій підста­ ві ранні матеріали БДК нині синхронізуються із ІІІ і iv етапами культури Кріш 2 (Даниленко 1969, с. 142—143, 206; comşa 1971, c. 382—383; tringham 1971, p. 98; Маркевич 1974, с. 133— 134; Ларина и др. 1997, с. 102; Wechler 2001, 2 Тут і далі, за періодизацією Г. Лазаровича (Lazarovici 1979). ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 5 s. 49—54; ursulescu 2001, р. 63—64; Товкайло 2004, с. 238—239; 2014, с. 226—227; Гаскевич 2007, с. 118—121). За В.М. Даниленком, побутування ранньої кераміки змінилося коротким періодом по­ ширення посуду самчинського типу. Він ха­ рактеризується гострим чи округлим денцем, обов’язковою наявністю в масі жорстви та ка­ міння, орнаментацією з відбитків і ліній, нане­ сених гребінцевим штампом. Час його побуту­ вання дослідник співвідніс з «нотною» фазою культури лінійно­стрічкової кераміки (КЛСК) на підставі залягання на одній глибині самчин­ ської та імпортної кераміки КЛСК, зафіксова­ ного ним у Базьковому Острові (Даниленко 1969, с. 66, 156, 207). Нещодавно фрагмент по­ судини КЛСК виявлено в колекції дослідже­ ного В.М. Даниленком поселення Щурівці­ Поріг, кераміка якого має яскраві самчинські риси (Гаскевич 2008, с. 170). Ще один фраг­ мент лінійно­стрічкової кераміки В.Г. Петрен­ ко вказав у матеріалах розкопаної В.Н. Стан­ ком стоянки Гіржове, де знайдено також улам­ ки самчинського посуду (Станко 1967, с. 168; Петренко 2012, с. 236). Із пізнім періодом БДК В.М. Даниленко пов’язав кераміку так зв. савранського типу. Як випливає із назви, її еталонна колекція по­ ходить з пам’ятки Саврань, дослідженої ним у 1949 і 1955 рр. Але дослідник не вказав критеріїв виділення такого типу посуду чіткіших за «май- же необмежене панування лінійно-прогладженого орнаменту» (Даниленко 1969, с. 154). Через це нині під цією назвою об’єднують усю буго­ дністровську кераміку, яка не підпадає під хоч і не дуже конкретні, але все ж краще визначе­ ні ознаки раннього та самчинського посуду. Описуючи савранські матеріали, В.М. Дани­ ленко не згадав серед них імпортів. Їхній піз­ ній відносно кераміки інших типів вік обґрун­ товано стратиграфічними спостереженнями на па м’ятках Базьків Острів, Митьків Острів, Сокільці ІІ і Зяньківці ІІ. Один раз дослідник мимохіть зауважив віддалену подібність сав­ ранських поселень з пам’ятками культур Бут­ мир, Вінча­Турдаш, Боян, Караново ІІІ, Ха­ манджія та Прекукутень, яку можна оцінити як завуальоване визнання їх синхронності (Да­ ниленко 1969, с. 154, 157, 168). Пізніше інші дослідники синхронізували час поширення савранської кераміки з «нот­ ною» фазою КЛСК за знахідками імпортно­ го посуду на пам’ятках Сорока v (Маркевич 1974, с. 116), Тетереука Ноуе Xv (Ларина 2006, с. 51), Добрянка 3 (Залізняк, Товкайло, Журав­ льов 2005, с. 99), Ґард (Товкайло 2014, с. 207— 208), а також буго­дністровських імпортів у матеріалах Русешті Ной І (Маркевич 1974, с. 117) і Майнової Балки (Ларина, Петренко, Сапожников 1999). Наслідком контактів носі­ їв двох культур могла стати поява синкретич­ них форм кераміки, зафіксована О.В. Ларі­ ною в Гура­Камєнчей vi і Тетереука Ноуе Xv (Ларина 1999, с. 104; 2006, с. 51). Окрім того, М.Т. Товкайло зауважив наявність на багатьох пам’ятках із знахідками савранської кераміки імпортного посуду Трипілля А—Прекукутень ІІ—ІІІ і навіть виділив у їхніх матеріалах гру­ пи синкретичної кераміки, що поєднує сав­ ранські та ранньотрипільські риси (Товкайло 2004, с. 241—242). Таким чином, усталеною основою віднос­ ної хронології БДК є синхронізація печерської кераміки із мулу, що містить грубо подрібнену мушлю, з культурою Кріш, а самчинського та савранського посуду — з КЛСК. Саме цим по­ яснюється еволюція, яку пройшла періодиза­ ція культури від семи фаз у В.М. Даниленка до двох періодів у Н.С. Котової. Слід наголоси­ ти, що така хронологія кераміки визнана для всього ареалу БДК. Дослідження крем’яного інвентарю свідчать, що він має виражену ло­ кальну специфіку, яка ускладнює синхроніза­ цію крем’яних виробів різних регіонів. Знахід­ ки кістяних, рогових і кам’яних знарядь БДК порівняно рідкісні, а типологія та відносна хронологія їх не розроблені. ІІІ. Зіставлення абсолютних дат і відносної хронології БДК Дати, отримані за деревним вугіллям у Берлін­ ській лабораторії наприкінці 1960­х рр., пов­ ністю узгоджуються з даними археологічної синхронізації. Комплекс Сорока ІІ, шар 1, що містить ранні типи кераміки, має дату Bln­586 6830 ± 150 BP (5998—5491 cal Bc) 3 (Quitta, kohl 1969, s. 250). Вона відповідає віку пам’яток ета­ пів ІІ—iv культури Кріш, найсхідніші з яких (Селіште І, Сакаровка І) мають абсолютні дати в діапазоні 5976—5382 рр. до н. е. 4 (yanushevich 1989, p. 609; Larina 1994, p. 51). Для пам’ятки Сорока v, де знайдено савранську кераміку та імпорти КЛСК, маємо дату Bln­589 6495 ± 3 Тут і далі наведено календарні значення з повним ін­ тервалом для базової ймовірності 95.4 % (2σ). 4 Тут і далі діапазон календарного часу, визначеного за сукупністю дат, наводиться від нижньої межі пов­ ного інтервалу для 2σ найдавнішої дати до верхньої межі повного інтервалу для 2σ наймолодшої дати. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 46 Таблиця 1. Дати, зроблені за зразками, відібраними як матеріали БДК і співвіднесеними з нею пізніше Пам’ятка Лаб. № Матеріал ВР Сal. Вc Джерело 1σ (68,2 %) 2σ (95,4 %) Сорока ii, шар 3 Bln­588* Вугілля 7515 ± 120 6464–6244 6597–6099 Quitta, kohl, 1969 Сорока ii, шар 2 Bln­587* Вугілля 7420 ± 80 6391–6229 6435–6097 Quitta, kohl 1969 Сорока ii, шар 1 Bln­586 Вугілля 6830 ± 150 5886–5620 5998–5491 Quitta, kohl 1969 Сорока iii ?? ?? 6750 ± 100 5737–5561 5840–5489 yanushevich 1989 Gd­11297** Мушля 8430 ± 90 7582–7372 7602–7192 Ларина и др. 1997 КіА­4158** Кістка твар. 5560 ± 60 4450–4352 4526–4273 Wechler 2001 КіА­4159** Кістка твар. 9950 ± 70 9650–9300 9758–9279 Wechler 2001 Сорока v Bln­589 Вугілля 6495 ± 100 5546–5361 5631–5235 Quitta, kohl 1969 Пугач ІІ Кі­3030 Вугілля 5920 ± 60 4878–4718 4963–4619 Товкайло 1998 Гіржове Ле­1703* Кістка твар. 7050 ± 60 6010–5885 6032–5789 Станко, Свежен­ цев 1988 Тетереука Ноуе Xiv Gd­9697 ** Кістка твар. 5370 ± 170 4355–3992 4548–3796 Ларина и др. 1997 Тетереука Ноуе Xv КіА­3705а Керам. БДК 5960 ± 230 5206–4585 5366–4362 Wechler 2001 КіА­ 3705b*** Керам. БДК 6340 ± 70 5460–5225 5478–5081 Wechler 2001 КіА­4160 Кістка твар. 5900 ± 40 4825–4721 4882–4690 Wechler 2001 Gd­9693** Кістка твар. 5220 ± 70 4224–3960 4242–3811 Ларина и др. 1997 Добрянка 3 Gra­33115** Кістка твар. 4400 ± 35 3088–2928 3308–2910 Biagi, Zaliznyak, kozłowski 2007 Gra­33117** Кістка твар. 3595 ± 35 2013–1902 2113–1831 Biagi, Zaliznyak, kozłowski 2007 Oxa­17490** Кістка твар. 9115 ± 45 8420–8272 8454–8252 Lillie et al. 2009 Oxa­Х­ 2222­33 Кістка люд. 7297 ± 39 6215–6105 6230–6070 Lillie et al. 2009 Дати Київської лабораторії, отримані, починаючи з 1998 р. Зяньківці ІІ Кі­6694* Кістка твар. 7540 ± 65 6465–6272 6494–6244 telegin et al. 2000 Сокільці ii Кі­6697 Кістка твар. 7470 ± 60 6412–6258 6438–6232 telegin et al. 2000 Кі­6698 Кістка твар. 7405 ± 55 6362–6230 6416–6102 telegin et al. 2000 Добрянка 3 Кі­11105 Кістка твар. 7400 ± 130 6411–6106 6474–6016 Залізняк, Мань­ ко 2004 Кі­11104 Кістка твар. 7320 ± 130 6354–6058 6441–5933 Залізняк, Мань­ ко 2004 Кі­11108 Керам. БДК 7260 ± 170 6354–5987 6452–5808 Залізняк, Мань­ ко 2004 Кі­11106 Керам. БДК 7070 ± 150 6068–5777 6232–5668 Залізняк, Мань­ ко 2004 Кі­11107 Керам. БДК 7050 ± 160 6056–5756 6232–5642 Залізняк, Мань­ ко 2004 Кі­11103 Кістка твар. 7030 ± 120 6012–5788 6202–5670 Залізняк, Мань­ ко 2004 Базьків Острів Кі­8166 Кістка твар. 7410 ± 65 6371–6230 6426–6100 Котова 2002 Кі­8167 Кістка твар. 7270 ± 70 6212–6072 6336–6004 Котова 2002 Кі­6651 Кістка твар. 7235 ± 60 6206–6034 6224–6009 telegin et al. 2000 Кі­6696 Кістка твар. 7215 ± 55 6202–6016 6216–6002 telegin et al. 2000 Кі­6652 Кістка твар. 7160 ± 55 6070–5988 6207–5912 telegin et al. 2000 Кі­8168 Кістка твар. 6720 ± 70 5706–5566 5736–5514 Котова 2002 Кі­8169 Кістка твар. 6580 ± 80 5614–5478 5644–5374 Котова 2002 Гіржове ki­11240 Кістка твар. 7390 ± 100 6392–6110 6435–6065 Манько 2006 ki­11241 Керам. БДК 7280 ± 170 6356–6004 6465–5812 Манько 2006 kі­11743**** Керам. БДК 7200 ± 220 6346–5847 6466–5668 Манько 2006 ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 7 100 BP (5631—5235 cal Bc) (Quitta, kohl 1969, s. 250). Вона співпадає з віком найближчих да­ тованих пам’яток КЛСК з «нотною» орнамен­ тацією — Майнова Балка, нижній шар Біль­ шівців І і нижній шар Тирпешть І, визначено­ му в межах 5632—4843 рр. до н. е. (Marinescu­ Bîlcu 1974, p. 140; Котова 2002, с. 105; Сапож­ ников, Сапожникова 2005, с. 91). Для поселення Гіржове, де виявлено кера­ міку самчинського типу, в лабораторії Санкт­ Петербурга наприкінці 1980­х рр. отримано за кісткою дату Ле­1703 7050 ± 60 BP (6032—5789 cal Bc) (Станко, Свеженцев 1988, с. 117). Її ка­ лендарний вік старший за «нотну» фазу КЛСК, Пам’ятка Лаб. № Матеріал ВР Сal. Вc Джерело 1σ (68,2 %) 2σ (95,4 %) Митьків Острів Кі­6695 Кістка твар. 7375 ± 60 6366–6119 6388–6090 telegin et al. 2000 Печера ki­6693 Кістка твар. 7305 ± 50 6221–6102 6328–6054 telegin et al. 2000 ki­6692 Кістка твар. 7260 ± 65 6211–6066 6240–6008 telegin et al. 2000 ki­8164 Кістка твар. 7205 ± 70 6204–6006 6227–5930 Котова 2002 Сокільці i Кі­8165 Кістка твар. 7260 ± 80 6215–6060 6350–5988 Котова 2002 Саврань Кі­6654 Кістка твар. 6985 ± 60 5976–5798 5986–5744 telegin et al. 2000 Кі­6653 Кістка твар. 6920 ± 50 5844–5736 5969–5716 telegin et al. 2000 Гард iii Кі­6655 Кістка твар. 6930 ± 55 5874–5741 5976–5716 telegin et al. 2000 Кі­6650 Кістка твар. 6865 ± 50 5809–5676 5875–5650 telegin et al. 2000 Кі­6687 Кістка твар. 6640 ± 50 5621–5538 5636–5486 telegin et al. 2000 Пугач ii Кі­6656 Кістка твар. 6895 ± 50 5836–5727 5890–5674 telegin et al. 2000 Кі­6657 Кістка твар. 6810 ± 60 5735–5644 5836–5622 telegin et al. 2000 Кі­6649 Кістка твар. 6780 ± 50 5714–5644 5752–5616 telegin et al. 2000 Кі­6648 Кістка твар. 6740 ± 65 5716–5618 5741–5534 telegin et al. 2000 Кі­6679 Кістка твар. 6560 ± 50 5554–5478 5621–5390 telegin et al. 2000 Кі­6678 Кістка твар. 6520 ± 60 5546–5384 5615–5363 telegin et al. 2000 Миколина Бро­ яка Кі­8171 Кістка твар. 6520 ± 70 5554–5381 5618–5356 Котова 2002 Добрянка 1 Кі­14798 Керам. БДК 6880 ± 90 5871–5671 5978–5631 Манько 2013 Кі­14799 Керам. БДК 6730 ± 90 5721–5562 5786–5485 Манько 2013 ki­9833 Керам. БДК 6530 ± 140 5616–5370 5714–5224 Манько 2006 ki­9834 Керам. БДК 6360 ± 150 5485–5081 5616–4991 Залізняк, Мань­ ко 2004 Ґард Кі­14796* Кістка твар. 7640 ± 90 6590–6431 6655–6264 Товкайло 2010; 2014 Кі­14797* Ґрунт 6980 ± 80 5920–5770 6007–5723 Товкайло 2010; 2014 Кі­14791 Керам. БДК 6710 ± 80 5706–5560 5734–5489 Товкайло 2010 Кі­14790 Керам. БДК 6630 ± 90 5626–5492 5721–5385 Товкайло 2010 Кі­14792 Керам. БДК 6520 ± 80 5557–5380 5619–5338 Товкайло 2010 Кі­14789 Керам. БДК 6480 ± 80 5512–5366 5612–5310 Товкайло 2010 Кі­14793 Керам. БДК 6400 ± 90 5471–5316 5546–5210 Товкайло 2010 Кі­14794 Керам. Тр. А 6360 ± 80 5468–5234 5486–5080 Товкайло 2010 Кі­14795 Керам. Тр. А 6170 ± 80 5218–5011 5313–4911 Товкайло 2010 П р и м і т к а: * — дата за зразком, співвіднесеним з безкерамічним (мезолітичним) шаром; ** — дата виходить за межі можливого датування БДК; *** — повторне датування зразка КіА­3705а; **** — повторне датування зразка ki­11241. що перечить археологічній синхронізації сам­ чинського посуду. Початок інтервалу дати Кі­3030 5920 ± 60 BP (4950—4610 cal Bc), отриманої у 1980­і рр. за вугіллям з савранського шару поселення Пугач ІІ (Товкайло 1998, с. 11), частково відпо ­ відає діапазону дат згаданих пам’яток КЛСК. Кінець її інтервалу синхронізується з па м’ят­ ками Трипілля А—Прекукутень ii—ІІІ, а саме По дурі­Дялул­Гіндару, Тимкове, верхнім ша­ ром Тирпешть І і Тиргу Фрумос, дати яких ут­ ворюють послідовність у межах 4900—4250 рр. до н. е. (Бурдо, Відейко 1998, с. 22; Mantu 1998, p. 170). ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 48 У 1990­і рр. у Кілі отримано три дати для подністерської пам’ятки Тетереука Ноуе Xv з самчинською та савранською керамікою (Ла­ рина и др. 1997, с. 109; Wechler 2001, s. 272— 273). Із них одна, за фрагментом кераміки, КіА­3705b 6340 ± 70 BP (5478—5081 cal Bc) синхронна пам’яткам КЛСК, що узгоджуєть­ ся із знайденим тут посудом з «нотним» орна­ ментом. Друга, за зразком рогу, КіА­4160 5900 ± 40 BP (4882—4690 cal Bc) синхронна раннім пам’яткам Трипілля А. Таким чином, дати, отримані до 1998 р., ви­ значають час БДК у діапазоні 5998—4610 рр. до н. е. В цьому разі дати пам’яток з ранньою керамікою співпадають з датуванням піз­ ніх періодів Кріша, а більшість дат поселень з самчинським і савранським посудом — з ча­ сом лінійно­стрічкових і ранньотрипільських пам’яток сусідніх територій. Виняток стано­ вить дата Гіржового, що перечить синхроніза­ ції самчинської кераміки з КЛСК. Від цих показників істотно відрізняють­ ся дві серії дат Київської лабораторії 1998— 2002 рр. (Бурдо 2001/2002, с. 432—434; Котова 2002, с. 103—104). Сумарно це 27 дат за зраз­ ками кісток тварин з 11 пам’яток Лісостепово­ го та Степового Побужжя (табл. 1). Імовірний календарний вік 12 зразків, співвіднесених з ранньою буго­дністровською керамікою, охоп ­ лює діапазон 6439—5913 рр. до н. е. (Котова 2002, с. 19—23). Його початок майже на 500 років давніший за початок пізнього Кріша та на 250 років старший за найранійший неоліт Подунав’я, що постав не раніше 5200 р. до н. е. (Biagi, shennan, spataro 2005, p. 45). Чотир­ надцять зразків, що дали дати в межах 5987— 5363 рр. до н. е. Н.С. Котова співвіднесла з комплексами самчинської та савранської ке­ раміки. Будучи переважно синхронними піз­ ньому Крішу, лише деякі з них мінімально на­ кладаються на самий початок побутування найранішого «нотного» посуду КЛСК, який у Центральній Європі з’явився не раніше 5350 р. до н. е. (Banffy, Oross 2009, p. 234, tab. 3). Крім того, вони виявилися щонайменше на 450 ро­ ків старші за датовані на той час пам’ятки Прекукутень—Трипілля А. Подібні результати продемонстрували і шість дат для буго­дністровського поселення Добрян­ ка 3 в долині р. Тікич, отримані у Києві 2004 р. Три дати за кісткою та три за керамікою дали послідовність у діапазоні 6474—5642 рр. до н. е. (Залізняк, Манько 2004, с. 141, 145). Йому від­ повідає вік виявленого тут поховання, визначе­ ний за кісткою людини в Оксфордській лабора­ торії (табл. 1). Автори розкопок зіставили всі дати з ранньонеолітичним горизонтом пам’ятки. Проте в складі її керамічної колекції немає ха­ рактерної ранньонеолітичної кераміки БДК, зробленої з мулу із домішкою грубих уламків мушлі. Натомість усі три виділені групи посуду (Залізняк та ін. 2013, с. 233) відповідають роз­ пливчастим критеріям кераміки савранського типу. Отже, вказані дати перечать усталеним да­ ним археологічної синхронізації. Для сусіднього поселення Добрянка 1 у 2002 р. отримано в Києві дві дати за керамі­ кою самчинського типу (Залізняк, Манько 2004, с. 141; Манько 2006, с. 17). Їх можли­ вий календарний вік утворює період у 5750— 4850 рр. до н. е., що унеможливлює напевно визначитися щодо його відповідності віднос­ ній хроно логії. Ще дві дати цієї пам’ятки, зроб­ лені в Києві 2008 р. за гостродонною прикра­ шеною гребінцевим орнаментом керамікою яскравого самчинського вигляду, дали діапазон 5978—5485 рр. до н. е. (Манько 2013, с. 216), що перечить синхронізації самчинської кераміки з «нотним» посудом КЛСК. У 2004—2005 рр. у Київській лабораторії да­ товано фрагмент кераміки та кістку тварини з поселення Гіржове, в колекції якого є типовий самчинський посуд (Манько 2006, с. 19). Ка­ лендарний вік цих визначень, 6466—5812 рр. до н. е., теж суперечить синхронізації самчин­ ської кераміки з «нотним» посудом КЛСК. Для дослідженої М.Т. Товкайлом пам’ятки Ґард у 2008 р. отримано у Києві дев’ять дат (Товкайло 2010, с. 214). За останньою публіка­ цією дослідника, тут виділені культурні шари доби мезоліту (могильник) і неоліту (поселен­ ня). Дві дати пов’язуються з могильником, а ще дві зроблені за зразками ранньотрипіль­ ської кераміки. За фрагментом ранньонеолі­ тичної посудини, пластична маса якої містить грубо подрібнену мушлю, отримано дату Кі­ 14789 6480 ± 80 (5612—5310 cal Bc), що синх­ ронізується з етапом Іv культури Кріш. Кален­ дарний вік чотирьох дат за фрагментами кера­ міки, що відповідає савранському типу В.М. Даниленка, лежить у діапазоні 5734—5210 рр. до н. е. (Товкайло 2014, с. 231). Із цих дат лише одна дозволяє синхронізувати відповідну посу­ дину з початком «нотної» фази КЛСК. Відтак, дати савранської кераміки Ґарду лише частко­ во співпадають з усталеними даними археоло­ гічної синхронізації. Підсумовуючи результати зіставлення від­ носної та абсолютної хронології БДК, сукуп­ ність її радіовуглецевих дат можна поділити ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 9 на три групи. Перша, назвемо її умовно «ста­ рими», включає чотири берлінські, дві кільські та київську дати, що відповідають археологіч­ ній синхронізації. Друга група, умовно «нові», а саме, київські дати 1998—2007 рр., подавню­ ють початок БДК приблизно на 500 років і пе­ речать археологічній синхронізації окремих типів кераміки. І, нарешті, третю групу утво­ рюють отримані в 2008 р. київські дати Ґарду та Добрянки 1, що лише частково відповіда­ ють даним відносного датування виявленої на них кераміки. Дата поховання із Добрянки 3 не віднесена до жодної групи через можливу по­ милку, пов’язану з нестачею колагену в кістці. Таким чином, головною проблемою абсо­ лютної хронології БДК в останні 15 років є питання довіри до датувань, виконаних Київ­ ською лабораторією, починаючи з 1998 р. У публікаціях їх очевидну спірність пояснюва­ ли можливою недосконалістю традиційних пе­ ріодизаційних схем (Бурдо 2001/2002, с. 446; Манько 2006, с. 104—105), перемішуван­ ням культурних відкладів на багатошарових пам’ятках (Товкайло 2004, с. 242; Манько 2006, с. 106—107; 2010, с. 229—230) і специфікою матеріалу зразків (Бурдо 2001/2002, с. 445; Ві­ дейко 2003, с. 109—110). Через суперечливість «нових» дат БДК сумніву піддавали й деякі позиції абсолютної хронології КЛСК (Кото­ ва 2002, с. 30), культури Кріш (Залізняк 2005, с. 125), а також достовірність значної части­ ни визначень Київської лабораторії, отрима­ них, починаючи з 1998 р. (Гаскевич 2007; За­ лізняк 2009, с. 181; Залізняк та ін. 2013, с. 249, Товкайло 2014, с. 236—239). Позиція автора в цій полеміці полягала в тому, що до остаточ­ ного з’ясування правильності однієї серії дат і помилковості іншої обидві вони мають право використовуватись, але не в змішаному «паке­ ті» та не для порівняння між собою. Фактич­ но йшлося про паралельне існування двох — «старої» та «нової» — хронології БДК (Гаске­ вич 2010, с. 231). IV. Пояснення розбіжностей датування Радіовуглецеве датування як сукупність хіміч­ них, фізичних і математичних процедур ле­ жить поза межами власне археології. Тож у разі розбіжності між уявленням про час побутуван­ ня певних матеріалів та їх абсолютним віком археологу варто, в першу чергу, звернути ува­ гу на сферу своєї компетенції — інтерпретацію дат, тобтоє співвіднесення їх з конкретними археоло гічними явищами. Для цього важливо здійснити критичний аналіз: а) самого зразка, що датується; б) контексту, з якого він відібра­ ний; в) усталених уявлень про вік того чи ін­ шого матеріалу. І тільки в разі невстановлення причини протиріч, є сенс шукати пояснення в сфері компетенції природничих і точних наук. IV.1. Проблема достовірності археологічної інтерпретації дат Із 49 «нових» київських дат пам’яток БДК 16 зроблено за фрагментами кераміки, пластич­ на маса яких містить органічну домішку, 1 — за ґрунтом, а решта 32 — за кісткою та рогом. На жаль, у публікаціях не завжди вказана видова належність тварин, рештки яких були відібрані для датування. А така інформація може бути важливою. Приміром, дати за кіст­ ками тварин, що їдять рибу та молюсків, мо­ жуть бути давнішими через дію резервуарного ефекту. Кістки свійської худоби свідчать про їх неолітичний або молодший вік. Натомість зв’язок кісток диких тварин з неолітичними матеріалами пам’ятки зазвичай витікає лише із факту залягання їх в одному археологічному контексті. Очевидно, що радіовуглецева дата визначає тільки вік того цілого, частину якого відібрано для проби (наприклад, скелета тварини, якщо дата зроблена за кісткою, або посудини, якщо датовано її уламок). Перенесення цього віку на інші знахідки та об’єкти обумовлюється їхнім взаємозв’язком у межах археологіч ного комп­ лексу. Вважається, що достовірно одночасни­ ми знахідки можуть бути лише в «закритому», тобто археологічно «одномоментно» утворено­ му комплексі, наприклад, похованні чи житлі, що загинуло від пожежі. Наголосимо, що жо­ ден датований зразок із серії «нових» київських дат БДК не походить із «закритого» комплексу. Їх зв’язок з іншими матеріалами встановлю­ ється за належністю до комплексу максималь­ но «відкритого» типу — культурного шару. Як відомо, культурний шар може формува­ тися і з одночасових решток людської діяль­ ності, і поєднувати різночасові матеріали, що потрапили до нього внаслідок різноманітних процесів педотурбації (детальніше див.: Соро­ кин 2002, с. 132—164). Отже, дати зразків кістки та рогу можуть визначати вік не всіх, а лише частини знахідок, виявлених на однаковій з ними глибині. Приміром, із семи дат, зробле­ них за кістками із «нижнього горизонту» куль­ турного шару Добрянки 3, дві вказують на кі­ нець енеоліту та середину доби бронзи, одна — ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 410 на ранній мезоліт і лише чотири — на другу половину vii — першу чверть vi тис. до н. е. (Залізняк, Манько 2004, с. 145; Biagi, Zaliznyak, kozłowski 2007, p. 27; Lillie et al. 2009, p. 260). Отже, неодноразово зауважена відсутність чіт кої стратиграфічної позиції неолітичних ма теріалів на більшості пам’яток БДК (Кото­ ва 2002, с. 22; Гаскевич 2013, с. 11—13; За­ лізняк та ін. 2013, с. 195, 200—201, 219—220; Товкайло 2014, с. 187—189), а також імовірна негомогенність їхніх культурних шарів умож­ ливлюють сумніви щодо усталених поглядів на взаємозв’язок різних груп виявлених у них знахідок. Відтак, втрачається довіра до: а) від­ носної хронології культури, що базується на співвіднесенні певних типів місцевої керамі­ ки та крем’яних виробів з уламками імпортно­ го посуду; б) частини даних абсолютної хроно­ логії, що пов’язують датовані зразки кістки та вугілля з конкретними групами виявлених по­ ряд артефактів. Усвідомлення ненадійності археологічних контекстів, з яких походять зразки «нових» київ­ ських дат, уможливлює перегляд інтерпретації низки найбільш суперечливих із них. У цьому разі слід виходити з реальної інформації про склад знахідок з культурного шару, а не її пре­ парованих під впливом усталених стереотипів версій, що часто трапляється в публікаціях. По­перше, можна піддати сумніву зв’язок найраніших «нових» дат БДК з неолітом зага­ лом. На багатьох пам’ятках порожистої части­ ни долини Південного Бугу ранню кераміку з домішкою грубо подрібненої мушлі виявлено поряд з характерними крем’яними виробами кукрекської мезолітичної культури, що було підставою об’єднувати їх в один комплекс (Да­ ниленко 1969, с. 109—113, 150; Гаскевич 2005; Товкайло 2010, с. 213). Додамо, що на вказаній території, де відомо понад 50 пунктів зі знахід­ ками кераміки БДК, достовірні мезолітичні пам’ятки поодинокі, а їх матеріали неодмінно перекриті культурними відкладами неолітич­ ного та енеолітичного часу — Кінецпіль, без­ керамічні шари Пугача iІ і Зяньківців ІІ. Для останньої із названих пам’яток отримано за кісткою «нову» київську дату Кі­6694 7540 ± 65 ВР (6494—6244 сal Bc). Це, напевно, єдине не­ суперечливе визначення із серії 1998 р., адже воно співпадає зі «старими» берлінськими да­ тами безкерамічних шарів Сорока ІІ. То, мож­ ливо, мезолітичними є й чотири так само давні «нові» київські дати за кістками тварин з «ниж­ ніх горизонтів» культурних шарів поселень Со­ кільці ii (Кі­6697 7470 ± 60 ВР і Кі­6698 7405 ± 55 ВР), Базьків Острів (Кі­8166 7410 ± 65 ВР) і Добрянка 3 (Кі­11105 7400 ± 130 ВР)? Така гі­ потеза усуває частину протиріч між «старою» та «новою» хронологією БДК, а також пояс­ нює «архаїчний» характер, принаймні, части­ ни кукрекського крем’яного інвентарю назва­ них пам’яток і поодинокість мезолітичних по­ селень у Побужжі. По­друге, в інтерпретації «нових» дат 1998— 2002 рр. найгостріше несприйняття спричини ло зіставлення кераміки, що має яскраві крішські риси, з кількома датами третьої чверті vii тис. до н. е., коли культури Кріш ще не було. Здій­ снені автором розкопки Печери І, а також ана­ ліз старих колекцій із Базькова Острова та Пе­ чери І засвідчують, що на цих поселеннях кера­ міка, притаманна ранньому неоліту Подунав’я, залягала на тій само глибині, що й посуд з гре­ бінцевим орнаментом (Гаскевич 2013, с. 12). Такі факти побіжно вказав і В.М. Даниленко (Даниленко 1969, с. 154). Не виключено, що кістки, за якими отримано суперечливі дати, слід співвідносити не з крішською, а саме з гре­ бінцевою керамікою. Схожий посуд у середи­ ні vii тис. до н. е. був поширений в ареалі се­ редземноморського неоліту культурного кола Імпрессо, звідки й міг потрапити у Північне Причорномор’я в час, зафіксований відповід­ ними датами Київської лабораторії (детальні­ ше див.: Гаскевич 2010; Gaskevych 2011). Як бачимо, запропонована інтерпретація найсуперечливіших «нових» дат, отриманих за кісткою, не відповідає встановленій В.М. Да­ ниленком послідовності побутування певних типів посуду БДК. Попри те, що ці типи були виділені за нечіткими критеріями, діахрон­ ність їх можна перевірити. У здійсненні такої перевірки місце скомпрометованих стратигра­ фічних спостережень мають посісти дані типо­ логічного аналізу та результати безпосередньо­ го радіовуглецевого датування фрагментів ке­ раміки різних типів. Нині опубліковано 18 дат за зразками ке­ раміки із п’яти пам’яток БДК (Ґард, Гіржове, Добрянка 1 і 3, Тетереука Ноуе Xv). Із них дві отримані в Кільській і 16 у Київській лаборато­ ріях. Не для всіх проб детально описано склад пластичної маси та орнамент фрагментів. Але навіть ці неповні дані піддають сумніву уста­ лені погляди на послідовність побутування окремих типів посуду. Показовими щодо цьо­ го є дати фрагментів кераміки із поселень Ґард і Добрянка 1, отримані у Київській лаборато­ рії 2008 р. Одразу слід застерегти, що оскільки вони теж «нові», їх не можна використовува­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 11 ти для підтвердження чи спростування «нової» абсолютної хронології БДК. Але те, що вони отримані одним «пакетом», тобто за однако­ вою методою, дозволяє коректно порівнювати їх між собою. Розташоване в Степовому Побужжі посе­ лення Ґард упродовж останніх років досліджує М.Т. Товкайло. Він виділив тут два горизон­ ти БДК, розділені на частині площі «віднос­ но стерильним» шаром. За даними дослідника, нижній горизонт характеризується знахідка­ ми «ранньонеолітичної печерської» кераміки, типологічно співвіднесеною ним з етапами ІІІ—iv культури Кріш. У ньому також знайде­ но посудину КЛСК з «нотним» орнаментом. Верхній горизонт характеризується знахідка­ ми «пізньонеолітичної савранської» та ран­ ньотрипільської кераміки типу Сабатинівка ІІ (Товкайло 2014, с. 187—190, 198—204). За зраз­ ками «раннього» посуду БДК, пластична маса одного з яких (Кі­14789) містила грубо потов­ чену мушлю, отримано дві дати другої—третьої чверті vi тис. до н. е. Дати трьох зразків «піз­ нього» посуду дали той само часовий діапазон (табл. 2). Збіг віку датованого «печерського» та «сав­ ранського» посуду свідчить про його синхрон­ ність, принаймні часткову. Опосередковано це підтверджує і той факт, що зразки «ранньої» посудини Кі­14790 і «пізньої» Кі­14791 заляга­ ли в одному квадраті та на однаковій глибині. Поселення Добрянка 1 в басейні р. Синю­ ха досліджене експедицією Л.Л. Залізняка в 2001—2006 рр. Тут виявлено яскравий комплекс кукрекського крем’яного інвентарю досить ар­ хаїчного вигляду та фрагменти щонайменше 10 посудин БДК, віднесених автором розко­ пок до самчинського типу. Стратиграфічна по­ зиція неолітичних матеріалів нечітка (Залізняк та ін. 2013, с. 195—214). У 2008 р. за фрагмен­ тами посуду з гострим денцем і з гребінцевим орнаментом отримано дати Кі­14798 6880 ± 90 BP (5978—5631 cal Bc) і Кі­14799 6730 ± 90 BP (5786—5485 cal Bc) (Манько 2013, с. 216). Отже, вік першого зразка виявився старшим за час печерської та савранської кераміки Ґарду, а другого — збігається з ним. Наведені результати датування кераміки під­ тверджуються типологічними спостереження­ ми. Ще В.М. Даниленко чітко вказував, що в матеріалах ранніх пам’яток БДК, віднесених ним до сокільцівської та печерської фаз, спо­ радично трапляється кераміка з відбитками простого двозубого штампа. А, описуючи сав­ ранський посуд, він наголошував на його зна­ чній подібності до печерського, щоправда, пояснюючи це «своєрідним відновленням тих традиційних рис культури, які зародилися ще в місцевому ранньому неоліті» (Даниленко 1969, с. 154, 155). Свідченням співіснування печер­ ських і самчинських традицій може бути ке­ раміка, прикрашена типовим самчинським орнаментом, але виготовлена з маси із доміш­ кою грубо подрібненої мушлі, виявлена в ко­ лекціях Печери І і Щурівців­Порога (Гаскевич 2008, с. 170). Таким чином, характер окремих посудин і абсолютні дати зразків неолітичного посуду Ґарду і Добрянки 1 свідчать, що кераміка пе­ черського, самчинського та савранського ти­ пів упродовж тривалого часу могла побутува­ ти синхронно. Оскільки ці типи пов’язують з різними періодами БДК, сумніву може бути піддана що періодизація В.М. Даниленка, що її модернізовані версії, на які автор цієї статті орієнтувався до 2008 р., а решта дослідників — і донині. Крім того, істотно змінюється тради­ ційна археологічна синхронізація самчинсь ­ кого та савранського посуду з неолітом Бал­ кано­Карпатського регіону. Оскільки саме від­ носна хронологія є свого роду мірилом досто­ вірності різних груп радіовуглецевих дат, зміни в ній почасти усувають суперечливість «нових» визначень Київської лабораторії. Отже, коректна археологічна інтерпретація згладжує розбіжності між «старими» та «нови­ Таблиця 2. Дати за керамікою поселення Ґард (Товкайло 2010, с. 214, табл. 2) Контекст Матеріал Лаб. № ВР Сal Вc (1σ) cal Вc (2σ) Кв. ІХ­39, гл. 1,1—1,2 м «Рання» кераміка БДК Кі­14789 6480 ± 80 5512–5366 5612–5310 Кв. ІХ­16, гл. 1,3—1,4 м «Рання» кераміка БДК Кі­14790 6630 ± 90 5626–5492 5721–5385 Кв. ІХ­16, гл. 1,3—1,4 м «Пізня» кераміка БДК Кі­14791 6710 ± 80 5706–5560 5734–5489 Кв. ІХ­29, гл. 1,2—1,3 м «Пізня» кераміка БДК Кі­14792 6520 ± 80 5557–5380 5619–5338 Кв. Іv­70, гл. 1,2—1,3 м «Пізня» кераміка БДК Кі­14793 6400 ± 90 5471–5316 5546–5210 Кв. Іv­97, гл. 1,2—1,3 м Кераміка Трипілля А Кі­14794 6360 ± 80 5468–5234 5486–5080 Кв. Іv­87, гл. 1,2—1,3 м Кераміка Трипілля А Кі­14795 6170 ± 80 5218–5011 5313–4911 ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 412 ми» абсолютними датами БДК. Але аналогіч­ ну проблему двох паралельних хронологій три­ пільської культури вона не розв’язує. Нагадає­ мо, радіовуглецеві дати, отримані в Київській лабораторії, починаючи з 1998 р., змусили ар­ хеологів заговорити про «стару» та «нову» хро­ нологію не тільки БДК, а й Трипілля (Бурдо 2001/2002, с. 445—446; Відейко 2003). Спосте­ режені розбіжності між «старими» й «новими» датами початку раннього періоду культури сяга­ ють 500 років. Для кожної наступної фази вони дещо зменшуються та для пізнього Трипілля ні­ велюються зовсім (Бурдо, Ковалюх 1998, с. 61; Бурдо 2001/2002, с. 445; Rassamakin 2012). Як і в разі з БДК, дослідники неодноразо­ во наголошували, що «нові» дати Трипілля пе­ речать даним археологічної синхронізації. Але, на відміну від дат БДК, більшість визначень для Трипілля зроблені за зразками із надійних археологічних контекстів, зокрема «закритих» комплексів жител і площадок. Ці протиріччя не усуваються і прямим датуванням трипільської кераміки. Приміром, у наведеній серії дат ке­ раміки з Ґарду два визначення за фрагментами трипільського посуду типу Сабатинівка ІІ іде­ ально відповідають двом «новим» київським датам, отриманим за кістками тварин з об’єктів самого епонімного поселення Сабатинівка ІІ (Бурдо 2001/2002, с. 438; Rassamakin 2012, p. 39). Їх можливий календарний вік — середи­ на vi—самий початок v тис. до н. е. — наклада­ ється на час існування найближчих датованих пам’яток КЛСК Тирпешть І (Marinescu­Bîlcu 1974, p. 140), Майнова Балка (Сапожников, Сапожникова 2005, с. 91) і Більшівці І (Котова 2002, с. 105). Важливо, що частина дат останніх також була визначена в Київській лабораторії між 1998 і 2008 рр. Але археологічні свідчення синхронності КЛСК та раннього Трипілля нині відсутні. Тож далі варто проаналізувати погля­ ди дослідників, які вважають, що розбіжності між різними групами визначень абсолютного віку виникають на незалежному від археологів лабораторному етапі їх отримання. IV.2. Проблеми достовірності лабораторних визначень У низці публікацій розбіжності між «стари­ ми» та «новими» датами БДК та й інших нео­ енеолітичних культур України пояснюють: а) удосконаленням методу радіовуглецевого дату­ вання; б) матеріалом датованих зразків, яким у першому разі було вугілля, а в другому — кіст­ ки. В цьому разі визнається, що достовірні­ шими є «нові» дати, визначені за кісткою. Тож частина дослідників відмовилася від викорис­ тання дат, отриманих «за старою методикою» (Котова 2002, с. 85; Відейко 2003, с. 109—110). Дійсно, багато датувань кілька десятиліть то­ му були виконані на недосконалому обладнанні та без урахування поправки на ізотопне фракціо­ нування вуглецю та резервуарний ефект. Та по­ при це, більшість з них збігається із нинішніми датами тих само пам’яток або пам’яток з архео­ логічно синхронними матеріалами. Це добре ілюструє здійснене автором порівняння числен­ них дат керешської культури Угорщини, отри­ маних у кількох західноєвропейських лаборато­ ріях понад 30 років тому за зразками деревного вугілля та в 1990­і рр. за кістками тварин і людей. З’ясувалося, що більшість старих дат пов ністю, а решта — частково синхронні послідовності, утвореній повними інтервалами для 2σ нових дат (Гаскевич 2007, с. 138—140). Є й інша думка щодо причин розбіжності між різними серіями дат. Так, автор цієї стат­ ті та інші дослідники звернули увагу, що архе­ ологічній синхронізації БДК і Трипілля пере­ чать нові, а не старі дати. Такі суперечливі ви­ значення були отримані, починаючи з 1998 р., лише в Київській лабораторії та характеризу­ ються однаковою тенденцією до подавнення віку зразків. Відтак, поставало питання про ймовірний зв’язок похибки не з матеріалом проб, а самим процесом датування. Але в тако­ му разі похибка мала проявлятися аналогічно і в київських датах решти неолітичних пам’яток України, що має відбиватися в їх невідповід­ ності археологічній синхронізації. Крім БДК, «нові» київські дати отримано для пам’яток КЛСК, що не просто пов’язані з добре датованим неолітом Центральної Євро­ пи, а є його частиною. Зроблені в Києві визна­ чення віку поселень КЛСК Подністер’я (Ко­ това 2002, с. 105; Сапожников, Сапожникова 2005, с. 91) і Волині (Ковалюх, Котова, Охри­ менко 2007, с. 16) загалом відповідають віднос­ ній хронології культури та її датам, отриманим в інших лабораторіях. Археологічна синхронізація решти датова­ них у Києві неолітичних культур України з пері­ одизацією європейського неоліту не розробле­ на. Тож залучення їхніх пам’яток для перевірки достовірності визначень Київської лабораторії можливе лише за дотримання двох умов: а) на­ явності хоча б однієї «нової» київської та будь­ якої іншої дати; б) їх зв’язку із достовірно од­ ночасним контекстом, в ідеалі — «закритим» комплексом житла або поховання. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 13 Переліченим критеріям відповідають тільки два наддніпрянські могильники маріупольсь­ кого типу — Ясинуватка 1 і Василівка 5. На­ прикінці 1990­х рр. у Києві та Оксфорді дато­ вано кістки людей з тих само поховань цих не­ крополів. Порівняння результатів демонструє точний збіг віку, встановленого в обох лабора­ торіях (telegin et al. 2000, p. 62—63). Щоб підвищити достовірність перевірки, варто залучити до аналізу «закриті» комплек­ си із пам’яток інших періодів. Порівняння дат жител з мезолітичних поселень В’язівок 4а та Ігрень viii свідчить, що визначення Ґронін­ генської (Biagi, Zaliznyak, kozłowski 2007, p. 27) і Оксфордської (Lillie et al. 2009, p. 260) лабора­ торій виявилися давнішими за «нові», зроблені в Києві (Гавриленко 2000, с. 82; Манько 2005). Протилежну тенденцію маємо для трипіль­ ських пам’яток доби енеоліту. Найдавнішою трипільською пам’яткою Ук­ раїни вважається поселення Бернашівка І на Дністрі, досліджене В.Г. Збеновичем у 1972— 1975 рр. Типологічно його матеріали зіставля­ ються із знахідками прекукутенського поселен­ ня Подурі­Дялул Гіндару в Румунії, датованого за вугіллям Bln­2804 5880 ± 50 BP (4896–4610 cal Bc) (Monah 1987, p. 78). Однак у 1998 р. за кістками тварин з жител Бернашівки І отрима­ но дві «нові» київські дати третьої чверті vi тис. до н. е. (Бурдо, Ковалюх 1998, с. 61). У 2010 р. розкопки поселення відновив Д.К. Черновол (Черновол та ін. 2010). Зразок вугілля із за­ глибленого ранньотрипільського об’єкта, зна­ хідки якого не відрізняються від виявлених у 1970­і рр., датовано в Оксфордській лаборато­ рії. Дата Oxa­22516 5772 ± 30 (4704—4546 cal ВС) виявилася щонайменше на 605 років мо­ лодша за «нові» київські дати, що підтверджує археологічну синхронізацію з Подурі­Дялул Гіндару. Ще два зразки кісток тварин із цього ж об’єкта в 2010 р. були датовані в Київській лабораторії (Rassamakin 2012, p. 37). Отримані результати їх цілком зіставні з оксфордською, а не «новими» київськими (табл. 3). Недолік наведеного прикладу полягає в тому, що «нові» та, умовно, «новітні» київські дати Бернашівки І походять зі схожих, та все ж різ­ них «закритих» комплексів. Тож наведемо ще один приклад, пов’язаний з одним достовір­ ним археологічним контекстом. Так, за кістка­ ми людини із поховання 3 ранньоенеолітичного могильника Кривий Ріг, дослідженого в 1992 р. Ю.Я. Рассамакіним, на початку 2000­х рр. зро­ блено в Києві дві «нові» дати: Кі­8175 6190 ± 70 BP (5311—4963 cal ВС) і Кі­8176 6020 ± 70 BP 5205–4724 cal ВС (Котова 2005, с. 93, табл. 1). Це ж поховання вдруге було датоване у Києві в 2009 р. Його «новітня» дата — Кі­14664 5430 ± 80 BP (4446—4051 cal ВС) щонайменше на 280 років молодша за «нову», що краще узгоджуєть­ ся з археологічною синхронізацією поховання (Рассамакин 2009, с. 289—293). Таким чином, нині зафіксовано факти і збі­ гу дат «закритих» археологічних комплексів, отриманих у Київській та інших лабораторіях, і розбіжностей між ними в кілька сотень років. Це, а також несуперечливий характер «нових» київських дат КЛСК унеможливлює стверджу­ вати погрішність усіх «нових» дат Київської ла­ бораторії. Однак для дат трипільської культури та деяких синхронних їй пам’яток сусідніх те­ риторій вона підтвердилася. Серійність, несу­ перечливість між собою, відсутність залежнос­ ті від матеріалу зразків «нових» дат Трипілля свідчать, що причина виникнення цієї погріш­ ності не пов’язана з археологічною інтерпре­ тацією відповідних матеріалів. Вірогідніше, вона лежить у сфері компетенції природничих і точних наук або є наслідком систематичного втручання суб’єктивного (особистісного) чин­ ника. Отже, припущення про подавнення абсо­ лютного віку пам’яток БДК на етапі отриман­ ня лабораторних показників нині не доведе­ не. Але цілком виключати таку можливість не варто з огляду на підтверджене подавнен­ ня «нових» дат трипільської культури. На щас­ тя, несуперечливі «новітні» київські дати Бер­ Таблиця 3. Дати поселення Бернашівка І (Бурдо, Ковалюх 1998, с. 61; Rassamakin 2012, p. 37) Рік Контекст Матеріал Лаб. № ВР Сal ВС (1σ) Сal ВС (2σ) 1998 Житло 5, гл. 0,4—0,5 м Фрагмент кістя­ ного знаряддя Кі­6681 6510±55 5531–5382 5611–5361 1998 Житло 6, гл. 0,3—0,6 м Кістка тварини Кі­6670 6440±60 5474–5368 5509–5309 2010 Яма, кв. 3­1/3, гл. 0,7—0,9 м Зуб свині Кі­16545 5610±90 4525–4355 4686–4272 2010 Яма, кв. 3­1/3, гл. 0,7—0,9 м Кістка тварини Кі­16544 5450±70 4366–4182 4451–4066 2010 Яма, кв. 3­1/3, гл. 0,7—0,9 м Вугілля Oxa­22516 5772±30 4686–4586 4704–4546 ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 414 нашівки І свідчать, що в 2009—2010 рр. причи­ ни появи згаданої похибки були усунуті. Проте нез’ясованість їхньої природи викликає недо­ віру до дат конкретної лабораторії та враження недостовірності та нестабільності результатів радіовуглецевого аналізу загалом. У дослідни­ ків з’являється підстава будь­яку невідповід­ ність певних абсолютних дат своїм концепціям пояснювати не вадами останніх, а помилковіс­ тю датування. Трапляються випадки відмови від публікації таких «незручних» дат. Це нега­ тивно впливає на роботу частини археологів, позбавляючи їх стимулу до критичного аналі­ зу наявних джерел і застосування суто археоло­ гічних методів їх дослідження. З огляду на ска­ зане пояснення хибності «нових» київських дат Трипілля залишається важливою проблемою, у розв’язанні якої зацікавлені як археологи, так і фахівці з радіовуглецевого аналізу. Висновки До нині опубліковано 68 дат за зразками із пам’яток БДК. З них до неоліту різні дослід­ ни ки впевнено відносять 51. Отримані закор­ доном дати відповідають 60—47 ст. до н. е. та узгод жуються з усталеною синхронізацією буго­дніс тровських пам’яток з добре датова­ ним бал кано­карпатським неолітом. А 44 дати Київсь кої радіовуглецевої лабораторії, одержа­ ні починаючи з 1998 р., визначають час культу­ ри 65—50 ст. до н. е. Значне подавнення за ними початку БДК, а також їх протиріччя з даними синхронізації викликало дискусію. Причини розбіжностей між серіями дат дослідники пояс­ нювали помилками їх археологічної інтерпрета­ ції та похибками лабораторного аналізу. Вивчення археологічних контекстів, з яких походять проби «нових» київських дат БДК, за­ свідчило, що жодна із них не пов’язана із «за­ критим» комплексом. Більшість датованих па­ м’яток характеризується відсутністю чіткої стра тиграфічної позиції неолітичних матеріа­ лів, а також імовірною негомогенністю куль­ турних шарів. Це уможливлює пропозицію що до альтернативних варіантів взаємозв’язку виявлених у них груп знахідок між собою та з да­ тованими зразками кісток. Йдеться про співвід­ несення найбільш дискусійних «нових» визна­ чень третьої чверті vii тис. до н. е. з крем’яним інвентарем мезолітичної кукрекської культури, а останньої чверті vii тис. до н. е. — з керамікою з гребінцевим орнаментом. Усуваючи супереч­ ливість відповідних дат, така інтерпретація ди­ сонує з усталеними поглядами на послідовність побутування різних типів посуду. Результати безпосереднього датування нео­ літичної кераміки із Ґарду та Добрянки 1, а та­ кож типологічні спостереження підтверджу­ ють, принаймні, часткову синхронність посуду всіх відомих для БДК типів. Це змінює тради­ ційні уявлення про періодизацію та синхроні­ зацію культури, неузгодженість з якими була одною з підстав недовіри до «нових» визначень Київської лабораторії. Відтак, нові підходи до археологічної інтер­ претації дат значною мірою згладжують про­ тиріччя між «старою» та «новою» абсолют­ ною хронологією БДК. Але й дослідники, які пов’язували його з хибами лабораторного ана­ лізу, мали певну рацію. Штучність подавнен­ ня за «новими» київськими датами низки ене­ олітичних пам’яток, зокрема трипільської куль­ тури, останніми роками підтвердилося через отримання несуперечливих дат в Оксфордській та Київській лабораторіях. Однак зафік сована погрішність має спорадичний, несистемний ха­ рактер. Про це свідчить збіг дат поховань з не­ олітичних могильників Надпоріжжя, отрима­ них у вказаних лабораторіях, а також несупер­ ечливий характер «нових» київських дат КЛСК. Отже, автоматично поширювати її на всі ре­ зультати датування БДК, визначені у Києві, по­ чинаючи з 1998 р., буде неправильно. Бурдо Н.Б. Новые данные для абсолютной датировки неолита и раннего энеолита на территории Украины // stratum plus. — 2001/2002. — № 2. — С. 431—446. Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. Основи хронології Трипілля—Кукутень // Археологія. — 1998. — № 2. — С. 17—29. Бурдо Н.Б., Ковалюх М.М. Нові дані про абсолютне датування Трипілля А // АВУ 1997— 1998. — К., 1998. — С. 60—61. Відейко М.Ю. Нова хронологія Кукутень—Трипілля // Трипільська цивілізація у спадщині України. — К., 2003. — С. 106—117. Відейко М.Ю., Ковалюх М.М. Ізотопне датування пам’яток буго­дністровської культури // АВУ 1997—1998. — К., 1998. — С. 65—66. Гавриленко І.М. Зимівниківська археологічна культура. — Полтава, 2000. Гаскевич Д.Л. Крем’яні вироби кукрекської культурної традиції в інвентарі буго­дністровських пам’яток Побуж­ жя // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 24—37. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 15 Гаскевич Д. cинхронізація буго­дністровського неоліту та неоліту Центральної Європи: проблема радіовуглецевих дат // Gierlach M., Bakalarska L. (red.). Wspólnota dziedzictwa archeologicznego ziem ukrainy i Polski. Materiały z konferencji zorganizowanej przez Ośrodek Ochrony Dziedzictwa archeologicznego (Łańcut, 26—28. X. 2005 r.). — Warszawa, 2007. — s. 115—147. Гаскевич Д.Л. Кераміка «самчинського» типу та проблеми періодизації буго­дністровської неолітичної культури // КДУ. — 2008. — 11. — С. 157—187. Гаскевич Д.Л. Северо­понтийское импрессо: происхождение неолитической керамики с гребенчатым орнамен­ том на юге Восточной Европы // stratum plus. — 2010. — № 2. — С. 213—251. Гаскевич Д.Л. В.М. Даниленко та періодизація неоліту Південного Бугу: нові запитання до старих джерел // Архео­ логія. — 2013. — № 4. — С. 3—17. Даниленко В.Н. Неолит Украины: Главы древней истории Юго­Восточной Европы. — К., 1969. Залізняк Л. Фінальний палеоліт і мезоліт континентальної України. Культурний поділ та періодизація. — К., 2005 (КДУ. — 8). Залізняк Л. Мезоліт заходу Східної Європи (Культурний поділ і періодизація). — К., 2009 (КДУ. — 12). Залізняк Л.Л., Манько В.О. Стоянки біля с. Добрянка на р. Тікич та деякі проблеми неолітизації Середнього По­ дніпров’я // КДУ. — 2004. — 5. — С. 137—168. Залізняк Л.Л., Степанчук В.М., Кухарчук Ю.В., Товкайло М.Т., Матвіїшина Ж.М., Манько В.О., Вєтров Д.О., Беленко М.М., Озеров П.І., Хоптинець І.М., Нездолій О.І., Дорошкевич С.П., Сорокун А.А., Шевченко Т.О. Найдавніше минуле Ново­ миргородщини. — К., 2013 (КДУ. — 15). Залізняк Л.Л., Товкайло М.Т., Журавльов О.П. Стоянка Добрянка 3 на р. Чорний Тікич та їі місце у неоліті Буго­ Дніпровського межиріччя // КДУ. — 2005. — 7. — С. 96—116. Ковалюх Н.Н., Котова Н.С., Охрименко Г.В. Новые данные о хронологии неолитических памятников Волыни // МДАСУ. — 2007. — 7. — С. 15—17. Котова Н.С. Неолитизация Украины. — Луганск, 2002. Котова Н.С. Игреньский энеолитический могильник // На пошану Софії Станіславівни Березанської. — К., 2005. — c. 88—103. Ларина О.В. Культура линейно­ленточной керамики Пруто­Днестровского региона // stratum plus. — 1999. — № 2. — c. 10—140. Ларина О.В. Буго­днестровский компонент в культуре Криш Пруто­Днестровского междуречья // Древні земле­ роби Європи: нові відкриття та гіпотези. Тези доп. Міжнар. науково­практ. конф., присв. ювілею К.К. Чер­ ниш. — Збараж, 2004. — c. 47—49. Ларина О.В. Неолитическая керамика поселения Тэтэрэука Ноуэ Xv (к проблеме исчезновения культуры линейно­ ленточной керамики) // Revista arheologică. serie nouă. — 2006. — vol. ii. — Nr. 1/2. — P. 35—55. Ларина О.В., Вехлер К.-П., Дергачев В.А., Коваленко С.И., Бикбаев В.М. Новые полевые исследования памятников мезолита и неолита Молдвы // vestigii arheologice din Moldova. — chişinǎu, 1997. — P. 62—110. Ларина О.В., Петренко В.Г., Сапожников И.В. Культура линейно­ленточной керамики в Днестровско­Бугском междуречье (по материалам поселения Майнова Балка) // Старожитності Північного Причорномор’я і Кри­ му. — 1999. — 7. – c. 10—21. Манько В.О. До питання про хронологію кукрекського комплексу поселення Ігрінь 8 // КДУ. — 2005. — 7. — c. 117—122. Манько В.О. Неоліт Південно­Східної України. — К., 2006 (КДУ. — 9). Манько В.О. Проблеми вивчення неоліту України // КДУ. — 2010. — 13. — c. 229—253. Манько В.О. Фінальний палеоліт—неоліт Криму: культурно­історичний процес. — К., 2013. Маркевич В.И. Буго­днестровская культура на территории Молдавии. — Кишинев, 1974. Петренко В.Г. Стоянка Гиржево: некоторые новые и малоизвестные данные // Человек в истории и культуре. — Одесса, 2012. — 2. — c. 228—239. Рассамакин Ю.Я. Новые даты к абсолютной хронологии эпохи энеолита степного Причерноморья (предваритель­ ная информация) // Актуальные проблемы первобытной археологии Восточной Европы. — Донецк, 2009. — с. 289—296 (Археологический альманах. — 20). Сапожников І.В., Сапожникова Г.В. Хронологія поселень та культурна послідовність мезоліту й неоліту Північно­ Західного Причорномор’я // КДУ. — 2005. — 7. — c. 87—95. Сорокин А.Н. Мезолит Жиздринского полесья. Проблема источниковедения мезолита Восточной Европы. — М., 2002. Станко В.Н. Некоторые вопросы позднего мезолита Северо­Западного Причерноморья (по материалам раскопок стоянки Гиржево) // ЗОАО. — 1967. — 2 (35). — c. 155—168. Станко В.Н., Свеженцев Ю.С. Хронология и периодизация позднего палеолита и мезолита Северного Причерно­ морья // Бюллетень комиссии по изучению четвертичного периода. — 1988. — 57. — c. 116—119. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 416 Телегін Д.Я. Рец. на: В.И. Маркевич. Буго­днестровская культура на территории Молдавии // Археологія. — 1977. — 23. — c. 88—91. Товкайло М.Т. Неоліт Степового Побужжя. Автореф. дис. ... канд. істор. наук. — К., 1998. Товкайло М.Т. До проблеми датування буго­дністровського неоліту // КДУ. — 2004. — 5. — c. 236—246. Товкайло М.Т. Ранньонеолітичний горизонт поселення Ґард і проблема неолітизації Північно­Західного Надчорномор’я та Побужжя // КДУ. — 2010. — 13. — c. 208—228. Товкайло Н.Т. Неолитизация Юго­Западной Украины в свете новых исследований поселения Гард // stratum plus. — 2014. — № 2. — c. 183—245. Черновол Д.К., Пічкур Є.В., Дяченко О.В., Корвін-Піотровський А.О., Кириленко О.С. Рятівні роботи поблизу с. Бер­ нашівка // АДУ 2009. — К.; Луцьк, 2010. — c. 463—465. Bánffy E., Oross K. entwicklung und Dynamik der Linearbandkeramik in transdanubien // krisen — kulturwandel — kontinuitäten. Zum ende der Bandkeramik in Mitteleuropa. Beiträge der internationalen tagung in Herxheim bei Landau (Pfalz) vom 14—17.06.2007. — Leidorf, 2009. — s. 219—240. Biagi P., Shennan S., Spataro M. Rapid Rivers and slow seas? New Data for the Radiocarbon chronology of the Balkan Peninsula // Nikolova L., Higgins J. (eds.). Prehistoric archaeology & anthropological theory and education (società per la Preistoria e Protostoria della Regione Friuli­venezia Giulia. Quaderno 6—7). — trieste, 2005. — P. 41—52. Biagi P., Zaliznyak L., Kozłowski S.K. Old problems and new perspectives for the radiocarbon chronology of the ukrainian Mesolithic? // extended abstracts of the iGcP 521 and iGcP 481 Joint Meeting and Field trip, Gelendzhik (Russia) — kerch (ukraine), september 8—17, 2007. — 2007. — P. 27—30. Bronk Ramsey C. Bayesian analysis of 14c Dates // Radiocarbon. — 2009. — vol. 51. — № 1. — P. 337—360. Comşa E. unele date privind raporturile dintre culturile neolitice timpurii din estul României cu cele din sud­vestul u.R.s.s. // studii şi cercetări de istorie veche. — 1971. — t. 22. — № 3. — P. 377—386. Gaskevych D. a new approach to the problem of the Neolithisation of the North­Pontic area: is there a north­eastern kind of Mediterranean impresso pottery? // Documenta Praehistorica. — 2011. — XXXVIIІ. – P. 275—290. Larina O. Neoliticul pe teritoriul Republicii Moldova // thraco­Dacica. — 1994. — t. Xv. — № 1/2. — P. 41—66. Lazarovici Gh. Neoliticul Banatului. — cluj­Napoca, 1979 (Bibliotheca Musei Napocensis. — 4). Lillie M., Budd C., Potekhina I., Hedges R. the radiocarbon reservoir effect: new evidence from the cemeteries of the middle and lower Dnieper basin, ukraine // Journal of archaeological science. — vol. 36, issue 2. — 2009. — P. 256—264. Mantu C.-M. cultura cucuteni. evoluţie, cronologie, legături. — Piatra Neamţ, 1998. Marinescu-Bîlcu S. cultura Precucuteni pe teritoriul României. — Bucureşti, 1974. Monah D. La datation par c14 du complexe culturel de cucuteni­tripolie // Petrescu­Dîmboviţa M. et al. (eds.). La civilisation de cucuteni en contexte européen. session scientifique dédiée au centenaire des premières découvertes de cucuteni (iaşi — Piatra Neamţ, 24—28 septembre 1984). — iaşi, 1987. — P. 67—79 (Bibliotheca archaeologica iassiensis. — i). Quitta H., Kohl G. Neue Radiocarbondaten zum Neolithicum und zur frühen Bronzezeit südosteuropas und der sowj e t­ union // Zeitschrift für archäologie. — 1969. — 3. — s. 223—255. Rassamakin Y. absolute chronology of ukrainian tripolian settlements // Menotti F., korvin­Piotrovskiy a.G. (ed.). the tripolye culture giant­settlements in ukraine: formation, development and decline. — Oxford, 2012. — P. 19—69. Reimer P.J., Bard E., Bayliss A., Beck J.W., Blackwell P.G., Bronk Ramsey C., Grootes P.M., Guilderson T.P., Haflidason H., Hajdas I., Hatté C., Heaton T.J., Hoffmann D.L., Hogg A.G., Hughen K.A., Kaiser K.F., Kromer B., Manning S.W., Niu M., Reimer R.W., Richards D.A., Scott E.M., Southon J.R., Staff R.A., Turney C.S.M., van der Plicht J. intcal13 and Marine13 Radiocarbon age calibration curves 0­50,000 years cal BP // Radiocarbon. — 2013. — vol. 55. — № 4. — P. 1869—1887. Telegin D.Ya., Kovaliukh N.N., Potekhina I.D., Lillie M. chronology of the Mariupol­type cemeteries and the problem of the periodisation of the Neolithic to copper age cultures of ukraine // Radiocarbon and archaeology. — 2000. — vol. 1. — № 1. — Р. 59—74. Tringham R. Hunters, Fishers and Farmers of eastern europe (6000—3000 B. c.). — London, 1971. Ursulescu N. Local variants of the starčevo­cris culture in the carpato­Nistrean area // Draşovean F. (Hrsg.). Festschrift für Gheorghe Lazarovici. — timişoara, 2001. — P. 59—67. Wechler K.-P. Zum Neolithikum der osteuropäischen steppe und Waldsteppe (Dnestr­Donez­Gebiet) // Hänsel B., Mach­ nik J. (Hrsg.). Das karpatenbecken und die osteuropäische steppe. — Rahden/Westf., 1998. — s. 71—89. Wechler K.-P. studien zum Neolithikum der osteuropäischen steppe. — Mainz, 2001 (arhäologie in eurasien. — 12). Yanushevich Z.V. agricultural evolution north of the Black sea from the Neolithic to the iron age // Harris D.R., Hill­ man G.c. (eds.). Foraging and farming — the evolution of plant exploitation. — London; Boston, 1989. — P. 607—619. Надійшла 15.04.2014 ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 4 17 Д.Л. Гаскевич ПРОБЛЕМЫ РАДИОУГЛЕРОДНОГО ДАТИРОВАНИЯ БУГО­ДНЕСТРОВСКОЙ НЕОЛИТИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ Ныне опубликовано 68 дат по образцам с памятников буго­днестровской культуры (БДК). Из них с неолитом уверенно связывается 51. При этом шесть дат, полученных за границей, соответствуют времени 60—47 вв. до н. э., что совпадает с устоявшейся синхронизацией буго­днестровских памятников с хорошо датированным балкано­ карпатским неолитом. А 44 даты, полученные в Киевской радиоуглеродной лаборатории, начиная с 1998 г., ука­ зывают на время БДК 65—50 вв. до н. э. Значительное удревнение ими начала БДК и противоречие данным ее синхронизации вызвало дискуссию. Различие между сериями определений объясняли как ошибками их археоло­ гической интерпретации, так и погрешностями лабораторного анализа. Изучение археологических контекстов, из которых происходят пробы «новых» киевских дат БДК, показало, что ни одна из них не связана с «закрытым» комплексом. Большинство датированных памятников характеризу­ ется отсутствием четкой стратиграфической позиции неолитических материалов, а также возможной негомоген­ ностью культурных слоев. Это позволяет предложить новые альтернативные варианты взаимосвязи выявленных в них групп находок между собой и с датированными образцами кости. Устраняя противоречивость соответству­ ющих «новых» дат, они противоречат традиционным взглядам на последовательность бытования разных типов керамической посуды. Результаты прямого датирования керамики из памятников Гард и Добрянка 1, а также типологические на­ блюдения подтверждают, по крайней мере, частичную синхронность всех известных типов посуды БДК. Это из­ меняет традиционные представления о периодизации и синхронизации культуры, несогласованность с которыми была одной из причин недоверия к «новым» определениям Киевской лаборатории. Исследователи, связывавшие противоречия между «старой» и «новой» абсолютной хронологией БДК с по­ грешностями лабораторного анализа, оказались правы лишь отчасти. В последние годы подтвердилось искус­ ственное удревнение «новых» киевских дат ряда энеолитических памятников. Однако эта погрешность имеет спорадический, несистемный характер. Об этом свидетельствуют непротиворечивые результаты датирования неолитических могильников Надпорожья и поселений культуры линейно­ленточной керамики. Поэтому авто­ матически распространять ее на все результаты датирования БДК, полученные, начиная с 1998 г., не следует. D.L. Haskevych PROBLeMs iN RaDiOcaRBON DatiNG OF BuH­DNisteR NeOLitHic cuLtuRe Nowadays, there are published 68 dates obtained by samples from the Buh­Dnister culture (BDc) sites. 51 of them are certainly related with the Neolithic. at the same time, six dates obtained abroad correspond to the period from the 60th to the 47th c. Bc corresponding to the regular synchronization of Buh­Dnister sites with the well­dated Balkan­carpathian Neolithic. 44 dates obtained in kyiv Radiocarbon Laboratory since 1998 indicate the period of BDc from the 65th to the 50th c. Bc. their significant making older the BDc’s beginning and contradiction with the data of its synchronization led to the discussion. a discrepancy between the series of determinations was explained as mistakes in their archaeological interpretation and as the errors in laboratory analysis. study of archaeological contexts from which the samples of «new» kyiv dates of BDc come showed that none of them is related to the «closed» complex. Most of dated sites are characterized by the absence of clear stratigraphic position of the Neolithic materials, as well as by possible non­homogeneity of cultural layers. this fact allows the author to presume the new alternative versions of interrelation between groups of finds discovered in the layers and between groups of finds and dated bone samples. eliminating the contradiction of corresponding «new» dates these versions contradict to the traditional views on chain of various types of ceramic vessels usage. the results of the direct dating of ceramics from Hard and Dobrianka 1 sites, as well as typological observations, confirm at least partial synchronism of all known types of BDc pottery. this fact changes the traditional notions on division into periods of the culture and its synchronization, and discordance with them was one of the reasons for mistrust of the «new» determinations by kyiv laboratory. the scholars who related the contradictions between the «old» and «new» absolute chronology of BDc with the errors in laboratory analysis were only partly right. artificial making older of the «new» kyiv dates of a series of the copper age sites was confirmed in recent years. However, this fault is sporadic and non­systematic. this is evidenced by consistent results of dating the Neolithic burial grounds in Nadpporizzhia and the Linear Pottery culture settlements. consequently, it should not be mechanically referred to all results of BDc dating starting from 1998.

Схожі ресурси