Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї

У статті йдеться про досвід створення узагальнювального Реєстру нерухомих археологічних пам’яток; його методичне обґрунтування на підставі здійснених в НІАЗ «Ольвія» НАН України системних практичних заходів, спрямованих на консервацію та музеєфікацію розкопаних архітектурно-археологічних об’єктів...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
Hauptverfasser:	Крижицький, С.Д., Шеiн, С.С., Буйських, А.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2020
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Статтi
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195740
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї / С.Д. Крижицький, С.С. Шеiн, А.В. Буйських // Археологія. — 2020. — №. 2. — С. 32–41. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-195740
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1957402023-12-07T10:53:26Z Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї Крижицький, С.Д. Шеiн, С.С. Буйських, А.В. Статтi У статті йдеться про досвід створення узагальнювального Реєстру нерухомих археологічних пам’яток; його методичне обґрунтування на підставі здійснених в НІАЗ «Ольвія» НАН України системних практичних заходів, спрямованих на консервацію та музеєфікацію розкопаних архітектурно-археологічних об’єктів для їх постійного експонування під відкритим небом. Статья освещает предысторию создания обобщающего Реестра недвижимых архитектурно-археологических памятников, раскопанных в Ольвии в течение более чем ста лет. Спорадические работы, направленные на ремонт и частичную консервацию отдельных сооружений, с начала 1980-х гг. приобрели относительно регулярный характер и создали необходимую базу для проведения системных мероприятий по музеефикации археологических объектов. Необходимость охраны и дальнейшего изучения археологических памятников Ольвии привели к необходимости создания научного Реестра всех недвижимых объектов, раскопанных на территории городища — в Верхнем, Террасном и Нижнем городе. С этой целью была разработана единая методика, включающая следующие характеристики: • краткую историю археологических исследований и проводившихся реставрационно-консервационных мероприятий; • оценку современного состояния каждого объекта; • рекомендации по его археологическому доследованию в случае такой необходимости; • подробные натурные обмеры сохранившихся сооружений и их частей; • рекомендации по необходимым археологическим доследованиям и приоритетности выбора объекта для экспонирования в том случае, если в результате раскопок в натуре было оставлено несколько объектов неравной степени сохранности. С использованием такой методики, начиная с 2010 г., были созданы научные паспорта на более чем 70 строительных комплексов, расположенных на 20 раскопах Верхнего города. Учитывая универсальность предложенной методики и успешную апробацию в НИАЗ «Ольвия» НАН Украины, ее можно применять для паспортизации архитектурно-археологических объектов в других археологических музеях и заповедниках Украины. The article covers the background to the creation of a generalized Register of immovable architectural and archaeological sites excavated in Olbia for more than a hundred years. Sporadicwork aimed atrepairing and partial preservation of individual structures since the early 1980-ies acquired a relatively regular nature and created the necessary base for systematic measures of the museumification of archaeological sites. The need to protect and further study of the archaeological sites of Olbia led to the need of creation a scientific register of all immovable objects excavated on the territory of the ancient settlement — in the Upper, Terraced and Lower cities. For this purpose, a unified methodology was developed, including the following characteristics: • a brief history of archaeological research, restoration and conservation activities; • assessment of the current state of each object; • recommendations on its archaeological investigation, if necessary; • detailed field measurements of the preserved structures and their parts; • recommendations on the necessary archaeological investigations and the priority of selecting an object for exhibiting if, as a result of excavations, several objects of unequal conservation level were left. Using this technique, starting in 2010, scientific passports were created for more than 70 construction complexes located at 20 excavations in the Upper City. Given the universality of the proposed methodology and the successful testing at the Reserve “Olbia” of the National Academy of Sciences of Ukraine, it can be used to certify architectural and archaeological sites in other archaeological museums and nature reserves of Ukraine. 2020 Article Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї / С.Д. Крижицький, С.С. Шеiн, А.В. Буйських // Археологія. — 2020. — №. 2. — С. 32–41. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.02.032 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195740 [902.2:351.853](477.73)“652” uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статтi Статтi
spellingShingle	Статтi Статтi Крижицький, С.Д. Шеiн, С.С. Буйських, А.В. Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї Археологія
description	У статті йдеться про досвід створення узагальнювального Реєстру нерухомих археологічних пам’яток; його методичне обґрунтування на підставі здійснених в НІАЗ «Ольвія» НАН України системних практичних заходів, спрямованих на консервацію та музеєфікацію розкопаних архітектурно-археологічних об’єктів для їх постійного експонування під відкритим небом.
format	Article
author	Крижицький, С.Д. Шеiн, С.С. Буйських, А.В.
author_facet	Крижицький, С.Д. Шеiн, С.С. Буйських, А.В.
author_sort	Крижицький, С.Д.
title	Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї
title_short	Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї
title_full	Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї
title_fullStr	Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї
title_full_unstemmed	Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї
title_sort	реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Статтi
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195740
citation_txt	Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї / С.Д. Крижицький, С.С. Шеiн, А.В. Буйських // Археологія. — 2020. — №. 2. — С. 32–41. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT križicʹkijsd reêstrneruhomihpamâtokverhnʹogomistaolʹviídosvidnaukovoípasportizacií AT šeinss reêstrneruhomihpamâtokverhnʹogomistaolʹviídosvidnaukovoípasportizacií AT bujsʹkihav reêstrneruhomihpamâtokverhnʹogomistaolʹviídosvidnaukovoípasportizacií
first_indexed	2025-07-16T23:55:26Z
last_indexed	2025-07-16T23:55:26Z
_version_	1837849774084063232
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 232 © С. Д. КрижицьКий †, С. С. Шеін, А. В. БуйСьКих, 2020 * КрижицьКий Сергій Дмитрович †— член-корес- пондент нАн україни Шеін Сергій Сергійович — виконуючий обов’язки директора національного історико-археологічного заповідника «Ольвія» нАн україни, olbio1111@ukr. net БуйСьКих Алла Валеріївна — доктор історич- них наук, заступник директора інституту архео- логії нАн україни, ORCID 0000-0001-7233-1288, abujskikh@ukr.net С. Д. Крижицький †, С. С. Шеiн, А. В. Буйських * РЕЄСТР НЕРУХОМИХ ПАМ’ЯТОК ВЕРХНЬОГО МiСТА ОЛЬВiЇ: ДОСВiД НАУКОВОЇ ПАСПОРТИЗАЦiЇ уДК [902.2:351.853](477.73)“652” https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.02.032 У статті йдеться про досвід створення узагальнюваль- ного Реєстру нерухомих археологічних пам’яток; його методичне обґрунтування на підставі здійснених в НІАЗ «Ольвія» НАН України системних практичних заходів, спрямованих на консервацію та музеєфікацію розкопа- них архітектурно-археологічних об’єктів для їх постій- ного експонування під відкритим небом. К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія Понтійська, реєстр, житлові будинки, теменос, храм, музеєфікація, паспортизація. Головним завданням національного історико- археологічного заповідника «Ольвія» нАн україни є збереження і музеєфікація антично- го міста для його постійного експонування під відкритим небом, а також наукове опрацю- вання відкритих архітектурно-археологічних об’єктів. Зважаючи на понад столітню іс- торію розкопок цієї археологічної пам’ятки (стаціонарні дослідження Ольвії розпочали- ся в 1902 р.) та дві війни, 1918—1920 і 1941— 1945 рр., що завдали серйозних пошкоджень розкопаним спорудам, здійснення системних заходів по реабілітації експонованих будівель- них комплексів стало наріжною проблемою у роботі заповідника вже на другу половину хх ст. Спорадичні ремонтні роботи на окре- мих спорудах, які виконувалися тільки силами заповідника, не мали послідовного характеру, проте вони створили необхідне базове підґрун- тя для розуміння необхідності здійснення ре- гулярних консерваційних заходів. у 1984 р. з цією метою було вибрано ком- пактний розкоп і (и), на якому експонува- лися два частково розкопані у другій полови- ні 1930-х і у другій половині 1940-х рр. житло- ві квартали елліністичного часу (Славин 1940, с. 9 сл.). Квартали розділяла поперечна вули- ця, в одному відкрито чотири житлові будинки площею до 100 м2 разом з підвалами, в іншо- му — один, більшої площі. Їх добра збереже- ність — наявність підвалів, мощень подвір’їв та наземні стіни — дала змогу створити нау- ково обґрунтовані об’ємні реконструкції цих кварталів (Крыжицкий 1971, 10 сл., рис. 15) 1. Тому, зважаючи на експозиційне значення цих будинків, силами ніАЗ під керівництвом А. В. Буракова було здійснено низку реабілі- таційних заходів. Останні полягали у макси- мальному відтворенні експозиційного стану споруд: викладенні кам’яних стін будинків в один рівень з використанням закріплюваль- ного розчину та маркуванні автентичних за- лишків для візуального відокремлення їх від новоробу (метод анастилозу, загальноприй- нятний для архітектурної реставрації), демон- тажі бетонних контрфорсів, які були зведені біля окремих стін на початку 1960-х рр. та спо- творювали експозиційний вигляд приміщень, поновленні бруківки мощень дворів та вули- ці, ремонті кам’яних східців, закритті метале- вими решітками цистерн; крім того, було сут- тєво оновлено мурування підпірної стіни, яка слугувала спільною північною стіною для чо- тирьох будинків північного кварталу. Певною мірою ці роботи мали експериментальний ха- рактер з точку зору комплексності вжитих за- ходів. Через декілька десятиліть, що минули, стало зрозуміло, що генеральний напрям му- зеєфікації архітектурно-археологічних спо- 1 на підставі цих реконструкцій у 1970-х рр. було ви- конано макети житлових будинків, що сьогодні екс- понуються в Археологічному музеї інституту архео- логії нАн україни. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 33 Рис. 1. Ділянка і (и). Сучасний вигляд з південного за- ходу. Фото А. В. Буйських Fig. 1. Sector I (и). Modern view from the south-west. Photo by A. V. Buiskikh Рис. 2. Східна стіна підвалу житлового будинку на ді- лянці А до реставрації (1), фото С. Д. Крижицького, та після реставрації (2), фото А. В. Буйських, сходи до під- валу житлового будинку А-2 (3), фото А. В. Буйських Fig. 2. Eastern wall of the basement of a residential building at section A before restoration (1), photo by S. D. Kryzhytskyi, and after restoration (2), photo by A. V. Buiskikh, stairs to the basement of the residential building A-2 (3), photo A. V. Buiskikh руд було вибрано правильно 2. на сьогодні цей розкоп є одним з кращих, що експонуються в ніАЗ «Ольвія», з точки зору його туристичної привабливості та інформативності на один бу- дівельний період (рис. 1). Після успішного виконання циклу вказаних робіт на ділянці і (и), наступні реабілітаційні роботи було вирішено провести на ділянках А, Б, В, де у 1903 та 1926 рр. досліджено квартал, що складався не менше ніж із шести житлових будинків різного ступеню збереженості, розді- лених двома поперечними вулицями (Фарма- ковский 1906, с. 12 сл.; 1929, с. 9 сл.). науково обґрунтовані об’ємні реконструкції дали змогу відтворити загальний вигляд житлового квар- талу з будинками, що мали площу в середньо- му 250 м2 (Крыжицкий 1971, с. 32 сл., рис. 29). із урахуванням практичного досвіду, отрима- ного під час консерваційних заходів на розко- пі і (и), колективом ніАЗ «Ольвія» було здій- снено аналогічну за алгоритмом низку заходів на розкопі А 3. Тут так само були підняті до од- ного рівня наземні стіни окремих приміщень, доповнені мощення дворів, а також здійснено низку невідкладних ремонтних робіт: зокрема посаджені на розчин аварійні та напіваварійні кладки, закриті решітками цистерни для води, розчищені відкриті водогони, у будинку А-3 закладено втрачену частину стіни підвального приміщення, у будинку А-2 перекладено сходи із двору у підвал, поновлено перекриття вікна 2 Консерваційні роботи, що почали здійснюватися в Ольвії, методично були в руслі тих заходів, які від другої половини хх ст. проводилися в археологіч- них заповідниках, розташованих на пам’ятках Пів- нічного Причорномор’я, див. детальніше: Альтшул- лер, Постникова 1987, с. 25 сл.; Федоров-Давыдов, Булатов 1987, с. 111 сл.; Лосицкий 1987, с. 139 сл. 3 Під час подальших археологічних досліджень для зручності опису відкритих споруд розкопи А, Б, В — були об’єднані в один розкоп під маркуванням «А». у підвал, частково перекладені стіни підвалів, що випирали під тиском землі (рис. 2; 3). Далі консерваційні заходи були здійснені щодо низки будинків центрального житлово- го кварталу (розкоп е), де було законсервова- но підвальні приміщення будинків вздовж Го- ловної вулиці (рис. 4) та стіну з трьома нішами, оформленими псевдо-склепіннями (Славин 1975, с. 28 сл.; див. про це детальніше: Буй- ських, Біляєв, Крутілов 2016, с. 119, рис. 2—3). Проблемною виявилася консервація споруд, від яких збереглися не кам’яні, а виконані з глини та золи фундаменти — надзвичайно ці- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 234 Рис. 3. Загальний вигляд будинків на ділянці А з південного сходу. Фото А. В. Буйських Fig. 3. General view of houses at section A from the south-east. Photo by A. V. Buiskikh кавий будівельний прийом, який винайшли ольвійські будівельники у другій половині IV ст. до н. е. з огляду на брак природного ка- меню (Крыжицкий 1971, с. 112, рис. 53—54). на жаль, натурний стан таких споруд, зафіксо- ваний під час розкопок (рис. 5; 6; 7), зберегти для експонування ще й досі не вдається. Тому для експонування основних монументальних споруд міста, таких як храми на Східному те- меносі, на початку 1980-х рр. було застосова- но метод імітації планувальної структури у ви- гляді виконаних у натуральний розмір макетів із сучасних матеріалів (рис. 8). Застосування саме такого способу експонування передбачає, за умови винайдення кращого, швидку замі- ну цих макетів. у процесі пошуку прийнятних методів консервації задля збереження в натурі плану споруди було запропоновано ще один — засипку вибраних фундаментів відпрацьова- ними керамічними черепками. Таким чином зараз підтримується експозиційний вигляд залишків храму Аполлона Лікаря на Західно- му теменосі (рис. 9). натомість, монументаль- ні вівтарі на Східному та Західному теменосах зберігаються у законсервованому стані з ви- користанням в’яжучого розчину. Їх стан зараз практично незмінний від моменту відкриття (рис. 10: 1—2). цей цикл робіт було проведено під керівництвом А. і. Кудренка та О. С. Біля- єва (див. про це детальніше: Бєляєв, Кудренко 1994, 103 сл.). Зрозуміло, що ніАЗ «Ольвія» нАн украї- ни, поза сумнівом, має всі потенційні можли- вості для розгортання експозиції просто неба в межах всього городища, а не тільки його окремої частини. Проте для цього практично всі відкриті архітектурно-археологічні залиш- ки потребують проведення постійного моні- торингу їх актуального стану, а деякі з них — нагальних консерваційних та ремонтних за- ходів, причому часто ще й здійснення з цією метою додаткових археологічних досліджень. Такі роботи силами заповідника за участі нау- кових співробітників Ольвійської експеди- ції останніми роками проводяться регулярно (Крапивина 2007, с. 24 сл.; Буйських, Біля- єв, Крутілов 2016, с. 118 сл.). Саме такі комп- лексні роботи й підвели до необхідності ство- рення узагальнювальго реєстру нерухомих об’єктів, що має складатися з детальних пас- портів споруд, що експонуються. Такий ре- єстр має допомогти виробити загальну стра- тегію музеєфікації у масштабі не тільки сто- совно окремих комплексів, але й усіх об’єктів заповідника, розташованих у Верхньому, Те- расному та нижньому місті (див. детальніше: Буйських, Шеін, Шевченко 2017, с. 258; Шеін 2018, с. 20—22). набуття досвіду здійснення консерваційно- реставраційних робіт в Ольвії з перевіреною на практиці покроковістю конкретних заходів, створило умови для розробки детальних ме- тодичних рекомендацій, які врахували основ- ні принципи консервації, спрямованої на му- зеєфікацію об’єктів просто неба (Крижиць- кий 2001, с. 26 сл.). ця комплексна методика, зокрема, має на меті створення надійної тео- ретичної бази для підготовки наукового пас- порту, яка має працювати незалежно від часу відкриття та стану збереженості конкретного археологічного об’єкту чи пам’ятки в цілому. При цьому особливу увагу приділено питан- ням збереження та експонування саме залиш- ків античного міста із збереженням відкритої міської інфраструктури. До того ж, працюючи із законсервованими будівельними об’єктами Ольвії, завжди слід пам’ятати про необхідність їх подальшого наукового опрацювання в кон- тексті археологічних досліджень, які продо- вжуються тут Ольвійською експедицією інсти- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 35 туту археології нАн україни (Буйських 2019, с. 37 сл.) 4. Тому перед ніАЗ «Ольвія» невідворотно по- стало завдання підготовки обґрунтування му- зеєфікації — вибір об’єкту, виходячи з його значення для історико-культурної та пізна- вальної характеристики міста, далі — кварта- лу, будинку, хронологічного етапу в цілому; ви- значення будівельного періоду, який слід за- консервувати для експонування; постановка завдань проведення додаткових археологічних досліджень і їх обов’язкового здійснення; об- ґрунтування основних пропозицій до проекту консервації і часткової реставрації. на основі цього вже можна складати робочі проекти, ви- значати матеріали, методику і уточнювати тех- нологію проведення подальших робіт (Крапі- віна 2001, с. 16; Крижицький 2001, с. 30) 5. Вибір об’єкту музеєфікації зазвичай не ви- кликає труднощів на одношаровій пам’ятці (мається на увазі культурно-хронологічний аспект), та коли вона не має декількох буді- вельних періодів, оскільки в цьому випадку не виникає проблеми вибору. Тут без шкоди для яких-небудь частин будівельного комп- лексу можливе і потрібне збереження всіх архітектурно-археологічних залишків, що були знайдені in situ. 4 Понтійська Ольвія є надзвичайно складною в архео- логічному плані пам’яткою, знання про яку накопи- чуються вже друге століття поспіль, тому здійснення наукових розкопок разом із постійним поліпшен- ням методики фіксації є головною передумовою для сучасних реконструкцій історичного розвитку Пів- нічного Причорномор’я за античної доби. 5 Автори, звичайно, розуміють, що повна реалізація таких завдань можлива лише при створенні у складі ніАЗ «Ольвія» відповідного структурного підрозділу консервації та реставрації об’єктів античного міста. Зовсім інша ситуація виникає на багатоша- рових пам’ятках (Ольвія в цьому плані є най- кращим прикладом), під час консервації і рес- таврації яких виникають серйозні проблеми вибору пріоритетності показу тих чи інших споруд або їх комплексів, що існували у різні історичні періоди. Дослідник чи авторський колектив мають вирішити, чому віддати пере- вагу, — демонстрації залишків житла пізньоар- хаїчного часу або житлового будинку еллініс- тичної доби, який його частково або повністю перекрив. у цьому випадку, враховуючи не- численність пізньоархаїчних будинків і значну кількість елліністичних, житло раннього часу з точки зору його наукового і експозиційного значення переважає. Але це лише в тому ви- падку, якщо воно дає більш-менш повне уяв- лення про споруду, а елліністичні залишки вкрай фрагментарні. При цьому слід пам’ятати, що кліматичні та геологічні умови, в яких розміщена Ольвія, не дають змоги повноцінно зберегти житла ран- нього часу, частково заглиблені в ґрунт (на- півземлянки або землянки) або навіть назем- не, з кам’яним цоколем та стінами із сирцевої цегли. Такі споруди після фіксації, як прави- ло, засипаються (див. детальніше: Крапиви- на 2005, с. 44—45) 6. Якщо ж стан збереження обох об’єктів рівноцінний, то досліднику слід знайти розумний паліатив. Тобто, в більшості випадків вибір об’єкту музеєфікації на таких пам’ятках, як Ольвія містить суттєвий елемент суб’єктивності, пов’язаний з урахуванням ці- лої низки обставин. насамперед це важливість показу того або іншого історичного періоду або об’єкту, важливого для історії пам’ятки в цілому, і актуального стану його збереженос- 6 Те саме стосується і земляних поховальних споруд міського некрополя, експонування яких в сучасних умовах неможливе. Рис. 4. Загальний вигляд з півдня на підвали будинків центрального кварталу, що примикають до Головної вулиці. Фото С. Д. Крижицького Fig. 4. General view from the south on the basements of the Central Quarter buildings, adjacent to the Main Street. Photo by S. D. Kryzhytskyi Рис. 5. Шарові підвалини будинку на центральному кварталі. Фото С. Д. Крижицького Fig. 5. Layered foundations of the house in the Central Quarter. Photo by S. D. Kryzhytskyi ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 236 Рис. 6. Північна башта із сирцевої цегли та шарові під- валини західного оборонного муру комплексу Захід- них воріт. Фото С. Д. Крижицького Fig. 6. North tower made of raw bricks and layered foundations of the western defensive wall of the Western Gate complex. Photo by S. D. Kryzhytskyi Рис. 7. Загальний вигляд з півночі на шарові підвалини оборонного муру та південної башти комплексу Захід- них воріт. Фото С. Д. Крижицького Fig. 7. General view from the north on the layered foundations of the defensive wall and the southern tower of the Western Gate complex. Photo by S. D. Kryzhytskyiті з урахуванням реальних перспектив експо- нування. При цьому бажано зберегти навко- лишні споруди, сучасний об’єкту консервації історико-архітектурний контекст, що також не завжди є легким завданням. Що стосується загального визначення буді- вельного періоду, то найбільш бажаним є ви- бір, по можливості, першого або найранішо- го будівельного періоду, оскільки для історії заселення і просторового розвитку міста най- більший інтерес викликає саме первинний за- дум будівельників. Через погане у переваж- ній більшості збереження наземних частин архітектурно-археологічних об’єктів Ольвії, як і до речі, загалом, античних міст Північного Причорномор’я, питання про більш детальні особливості, пов’язані з подальшими перебу- довами таких об’єктів, практично не стоїть. Постановка ж завдань додаткового археоло- гічного дослідження об’єкту необхідна в пере- важній більшості випадків передусім для уточ- нення стратиграфії будівельних залишків, по- вторного відкриття конструкцій, що з часом запливли землею, з’ясування конструктивних подробиць і деталей, які, можливо, не знайшли віддзеркалення у польових звітах. Крім того, не слід забувати, що такі дослідження, що мають переважно суто науковий інтерес саме через постійне вдосконалення методики здійснення польових археологічних робіт, і тому — дале- ко не завжди є цікавими з точку зору їх експо- нування для пересічного відвідувача. Через це дуже часто такі додаткові дослідження завер- шуються повним консерваційним засипанням відкритих об’єктів. на підставі наукових звітів про розкоп- ки та інформації про додаткові дослідження і виходячи з принципів анастилоза, розробля- ються детальні пропозиції стосовно консерва- ції і, за потреби, встановлюється необхідний ступінь часткової реставрації архітектурно- археологічного об’єкту. наукова реставрація археологічних об’єктів не повинна виходити за межі необхідності забезпечення збережен- ня розкритих автентичних залишків і віднов- лення для експозиції планування зруйнованих частин споруди. До того ж, така музейна та нау- кова організація як ніАЗ «Ольвія» нАн украї- ни не має права самостійно здійснювати рес- тавраційні заходи, пов’язані з ліцензуванням робіт та розробкою необхідної проектної до- кументації, оскільки такі роботи є поза межа- ми статутної компетенції заповідника 7. Тому можлива лише часткова реставрація окремих об’ємно-просторових фрагментів об’єкту, але тільки в тих випадках, коли є достатньо під- став для створення надійної планувальної ре- конструкції. Для Ольвії такими об’єктами є пе- реважно житлові будинки елліністичного часу, відкриті у Верхньому, Терасному та нижньому місті. Тільки після виконання всіх цих завдань і рецензування вироблених пропозицій доціль- но переходити до складання робочого проекту музеєфікації, враховуючи специфіку пам’яток ольвійського городища. ця специфіка обумов- лена насамперед тривалістю існування міста протягом майже цілого тисячоліття, що при- 7 Вдалим прикладом здійснення реставраційних робіт на території ніАЗ «Ольвія» слід вважати реставрацію крепіди кургану Єврисивія та Арети іі ст. н. е., з ви- користанням автентичних кам’яних блоків, відкри- тих під час додаткових досліджень та з частковим по- новленням земляного насипу, виконану Київською філією «нДіпроектреконструкція» за цілевого фі- нансування, виділеного нАн україни (Серов 2010, с. 20 сл.). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 37 звело до утворення місцями 5—8-метрових культурних нашарувань та наявністю як мате- рика лесового ґрунту. Перші поселенці одра- зу отримали змогу використовувати переваги останнього, заглиблюючи свої житла та інші споруди у землю (Крыжицкий 1985, с. 58 сл.), а в подальшому активно використовувати в бу- дівництві потужні поклади лесових глин у ви- гляді сирцевої цегли або шарових підвалин з використанням золи (Крыжицкий, 1985, с. 89 сл.; 1993, с. 172, рис. 47). Комбінація цих глин з кам’яними конструкціями й створили специ- фічні умови для сучасних досліджень і подаль- шого збереження пам’ятки. Приклад послідовної роботи з архітектурно- археологічними залишками, відкритими в Ольвії, свідчить, що введення архітектурно- археологічного об’єкту, виявленого in situ, у експозицію музею просто неба не означає обов’язкового здійснення до цього моменту його музеєфікації, яка може провадитися й на- багато пізніше. Загалом об’єкт, що розташова- ний на території заповідника, вважається вве- деним в музейну експозицію від моменту за- вершення його археологічного дослідження за умови наявності його інтерпретації та відносної експозиційної збереженості. Такий шлях про- йшли фактично усі архітектурно-археологічні об’єкти, що зараз експонуються в заповіднику. Тому практичний досвід останніх десятиліть свідчить, що методику підготовки наукового паспорту археологічно-архітектурної споруди, розроблену на базі архітектурно-будівельних залишків, що експонуються в ніАЗ «Ольвія» нАн україни, цілком можна вважати універ- сальною. науковий паспорт архітектурно-архео ло- гічної споруди містить наступні позиції: корот- ка загальна характеристика ділянки і коротка історія археологічних досліджень; основні пуб- лікації архітектурно-будівельних залишків та їх загальні плани; висновок про те, які споруди або їх частини були вибрані як найбільш пріо- ритетних для експонування; інформація про попередні реабілітаційні заходи; натурні об- міри автентичних будівельних залишків; реко- мендації щодо подальшої музеєфікації об’єкта експонування. Вулиці, деталі благоустрою (кам’яні вимостки, водогони відкритого та за- критого типів, цистерни, колодязі) та основ- ні споруди — культові будівлі (вівтарі та хра- ми, міські святилища), житлові будинки, стіни і башти захисних споруд тощо. Кожен об’єкт і його складові (будинок, окремі приміщення, підвали, кам’яні мури, сходи, дверні отвори, перекриття) фотографуються з однієї або кіль- кох позицій, описуються, наводяться їх натур- Рис. 8. Консерваційний макет над храмом Зевса на Східному теменосі. Фото А. В. Буйських Fig. 8. Conservation model over the temple of Zeus on the Eastern Temenos. Photo by A. V. Buiskikh Рис. 9. Консерваційний засип керамікою фундамент- них траншей храму Аполлона Лікаря на Західному те- меносі. Фото А. В. Буйських Fig. 9. Conservation filling up with ceramics of the foundation trenches of the Apollo the Physician temple on the Western Temenos. Photo by A. V. Buiskikh ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 238 Рис. 10. Головний вівтар на Східному теменосі (1); cхідчастий вівтар на Західному теменосі після консер- вації (2). Фото С. Д. Крижицького Fig. 10. The main altar on the Eastern Temenos (1); stepped altar on the Western Temenos after conservation (2). Photo by S. D. Kryzhytskyi ні виміри. натурні характеристики мурувань зведені у табличну форму. Комплекс переліче- них заходів дає змогу отримати уявлення про реальний стан археологічних об’єктів на мо- мент складання паспорту в межах Верхнього та нижнього міста відповідно до розкопів, на яких роботи не ведуться, та діючих розкопів, споруди на яких потребують поточної консер- вації (Крижицький 2001, с. 30). у 2010 р., базуючись на практичному опра- цюванні проведених конкретних заходів та у поєднанні з теоретичним обґрунтуванням, на- копичений досвід музеєфікації в ніАЗ «Оль- вія» нАн україни було вирішено втілити у фундаментальну наукову розробку. Головна мета такої розробки полягала у здійсненні об- ліку архітектурно-археологічних споруд Верх- нього міста — на ділянках і (и); Північний за- хід; Східний та Західний теменоси; централь- ний квартал та Агора; Гімнасій; Західні ворота; частина будинку елліністичного часу та курти- на оборонного муру (розкоп р-19); ділянка пів- нічного оборонного муру римської цитаделі; башта та частина оборонної куртини на Заячій балці; перистильний будинок та куртина обо- ронного муру (розкоп М); споруда римсько- го гарнізону (розкоп Л), внутрішній двір спо- руди (розкоп Л-1); п’ять будинків, пов’язаних із функціонуванням римського гарнізону, два будинки і ст. н. е., храм Афродіти іV ст. до н. е. (розкоп р-25). написання наукових паспор- тів передбачало також детальну характеристи- ку споруд та розробку загальних рекомендацій щодо необхідних заходів консервації, оскільки деякі з них, такі як деякі житлові будинки на центральному кварталі, башта на Заячій балці та споруда на ділянці Л потребують першочер- гових консерваційно-реставраційних заходів. Створення загального реєстру архітектурно- будівельних пам’яток по всьому городищу до- зволить поставити всі відкриті споруди на об- лік та буде сприяти їх збереженню шляхом здійснення системного моніторінгу стану не- рухомих пам’яток. Загалом, складання реєстру є подальшим вдосконаленням джерелознавчої бази античного періоду давньої історії на тере- нах україни. До того ж, методи і засоби, розро- блені в процесі роботи, можуть бути викорис- тані під час проведення аналогічних робіт, зо- крема, рекомендацій щодо необхідних заходів з музеєфікації і консервації на інших античних пам’ятках. Саме тому створення зведеної бази даних нерухомих об’єктів, відкритих в Ольвії, вида- ється вкрай необхідним, зважаючи на значну кількість останніх. Крім того, за час існування нерухомих об’єктів після їхніх розкопок (най- давніші з яких виникли ще на початку хх ст.) в експозиції ніАЗ відбулись певні зміни, зокре- ма, внаслідок руйнівних процесів, що й обу- мовлює необхідність здійснення системного моніторингу. Складання реєстру дозволяє та- кож уточнювати облік пам’яток і сприяє сис- темній організації проведення музеєфікації та першочергових ремонтних робіт. За результата- ми науково-дослідних розробок останніх років у реєстрі лише по Верхньому місту зафіксова- но сучасний стан архітектурно-будівельних за- лишків більше 70-и різночасових будівельних комплексів. це — захисні стіни, ворота та ба- шти, храми та вівтарі, житлові будинки, адміні- стративні та торгівельні споруди, що розташо- вані на 20 ділянках Верхнього міста Ольвії. 1 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 39 насамкінець слід підкреслити, що крім вка- заних ділянок у Верхньому місті, які включені до реєстру, в Ольвії є ще низка об’єктів в Терас- ній частині та в нижньому місті (не врахову- ючи численні зачищені будівельні конструкції на частково затопленому кліфі), де зберегли- ся будівельні залишки. це обумовило необ- хідність продовжити створення реєстру неру- хомих пам’яток по всьому Ольвійському го- родищу, що дасть змогу охопити щорічним моніторингом всього комплексу нерухомих пам’яток просто неба. Тому позитивний до- свід створення реєстру нерухомих пам’яток в ніАЗ «Ольвія» нАн україни, з огляду на його успішну апробацію, цілком можна поширити і на інші музеєфіковані археологічні пам’ятки україни 8. Альтшуллер, Б. Л., Постникова, О. н. 1987. Методические проблемы долговременного сохранения каменных архитектурно-археологических памятников. Мето- дические основы охраны и использования памятников археологии. Москва, с. 25-34. Бєляєв, О. С., Кудренко, А. і. 1994. Про методику консер- вації і реставрації кам’яних залишків. Археологія, 2, с. 103-111. Беляев, А. С., росохацкий, А. А. 1999. Консервация строительных объектов в Тире в 1997—1998 гг.: ито- ги и перспективы. Охрана и исследования памятников археологии в Одесской области. Одесса, 1, с. 52-58. Буйських, А. В. 2019. Сучасні археологічні відкриття в національному історико-археологічному заповід- нику «Ольвія» нАн україни. Вісник НАН України, 9, с. 30-36. Буйських, А. В., Біляєв, О. С., Крутілов, В. В. 2016. З до- свіду консерваційно-реставраційних робіт в наці- ональному історико-археологічному заповіднику «Ольвія» нАн україни. Археологія, 1, с. 118-125. Буйських, А. В., Шеін, С. С., Шевченко, Т. М. 2017. ніАЗ «Ольвія» нАн україни: завдання та перспективи наукових досліджень Відділу археології нижнього Побужжя. В: Гаврилюк, н. О. та ін. (ред.). Північне 8 на території античної Тіри (м. Білгород-Дніст- ровський, Одеська обл.), зокрема впродовж останніх десятиліть вже здійснювалася низка консерваційно- реставраційних заходів з урахуванням практичного та теоретичного досвіду, отриманого в ніАЗ «Оль- вія», див. наприклад: Беляев, росохацкий 1999, с. 52 сл. Причорномор’я за античної доби (на пошану С. Д. Кри- жицького). Київ: іА нАн україни, с. 257-263. Крапівіна, В. В. 2001. Ольвія: проблеми охорони та архео- логічні дослідження. Археологія, 4, с. 4-19. Крапивина, В. В. 2005. К проблеме сохранения и музее- фикации земляных сооружений. Античный город: проблемы сохранения архитектурно-археологических комплексов. Материалы і международного коллок- виума. Керчь, с. 44-45. Крапивина, В. В. 2007. О концепции музеефикации ан- тичной Ольвии. Античный город: проблемы сохра- нения архитектурно-археологических комплексов. Материалы іі международного коллоквиума. Керчь, с. 24-26. Крыжицкий, С. Д. 1971. Жилые ансамбли древней Ольвии IV—II вв. до н. э. Киев: наукова думка. Крыжицкий, С. Д. 1985. Ольвия. Историографическое ис- следование архитектурно-строительных комплексов. Киев: наукова думка. Крыжицкий, С. Д. 1993. Архитектура античных госу- дарств Северного Причерноморья. Киев: наукова дум- ка. Крижицький, С. Д. 2001. Перспективи дослідження і збе- реження архітектурно-будівельних залишків Ольвії. Археологія, 4, с. 19-35. Лосицкий, Ю. Г. 1987. Полевая консервация архитектур- но-археологических памятников Крыма. Методи- ческие основы охраны и использования памятников ар- хеологии. Москва, с. 139-143. Серов, Ю. н. 2010. реабилитация крепиды кургана ев- рисивия и Ареты в национальном историко- археологическом заповеднике «Ольвия». Проблемы истории, филологии, культуры, 3, с. 20-36. Славин, Л. М. 1940. Отчет о раскопках в Ольвии в 1935 и 1936 гг. 1. раскопки северо-восточной части Верхне- го города (раскоп и). В: Ячменев, н. и. (ред.). Оль- вия. Т. 1. Киев: Ан уССр, с. 9-48. Славин, Л. М. 1975. Кварталы в районе ольвийской агоры (раскопки 1961—1970 гг.). В: Крыжицкий, С. Д. и др. (ред.). Ольвия. Киев: наукова думка, с. 5-50. Фармаковский, Б. В. 1906. раскопки в Ольвии. Отчет ар- хеологический комиссии за 1903 год. Санкт-Петербург, с. 2-20. Фармаковський, Б. В. 1929. Розкопування Ольбії р. 1926. Одеса: історико-археологічний музей. Федоров-Давыдов, Г. А., Булатов, н. М. 1987. Архе- ологические музеи-заповедники (проблемы и перспективы). Методические основы охраны и исполь- зования памятников археологии. Москва, с. 111-119. Шеін, С. С. 2018. Основні напрямки та перспекти- ви розвитку ніАЗ «Ольвія» нАн україни. FORUM OLBICUM ІІ: Пам’яті В. В. Крапівіної (до 150-річчя дослідження Ольвії), 4—6 травня 2018 р. Миколаїв: нДц «Лукомор’є», с. 20-22. Надійшла 22.03.2020 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 240 С. Д. Крыжицкий †1, С. С. Шеин2, А. В. Буйских3 1 Член-корреспондент НАН Украины 2 Исполняющий обязанности директора Национального историко-археологического заповедника «Ольвия» НАН Украины, olbio1111@ukr.net 3 Доктор исторических наук, заместитель директора Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0001-7233-1288, abujskikh@ukr.net рееСТр неДВижиМЫх ПАМЯТниКОВ ВерхнеГО ГОрОДА ОЛьВии: ОПЫТ нАуЧнОй ПАСПОрТиЗАции Статья освещает предысторию создания обобщающего реестра недвижимых архитектурно-археологических па- мятников, раскопанных в Ольвии в течение более чем ста лет. Спорадические работы, направленные на ремонт и частичную консервацию отдельных сооружений, с начала 1980-х гг. приобрели относительно регулярный ха- рактер и создали необходимую базу для проведения системных мероприятий по музеефикации археологических объектов. необходимость охраны и дальнейшего изучения археологических памятников Ольвии привели к необ- ходимости создания научного реестра всех недвижимых объектов, раскопанных на территории городища — в Верхнем, Террасном и нижнем городе. С этой целью была разработана единая методика, включающая следующие характеристики: • краткую историю археологических исследований и проводившихся реставрационно-консервационных ме- роприятий; • оценку современного состояния каждого объекта; • рекомендации по его археологическому доследованию в случае такой необходимости; • подробные натурные обмеры сохранившихся сооружений и их частей; • рекомендации по необходимым археологическим доследованиям и приоритетности выбора объекта для экспонирования в том случае, если в результате раскопок в натуре было оставлено несколько объектов неравной степени сохранности. С использованием такой методики, начиная с 2010 г., были созданы научные паспорта на более чем 70 строительных комплексов, расположенных на 20 раскопах Верхнего города. учитывая универсальность предло- женной методики и успешную апробацию в ниАЗ «Ольвия» нАн украины, ее можно применять для паспорти- зации архитектурно-археологических объектов в других археологических музеях и заповедниках украины. К л ю ч е в ы е с л о в а: Ольвия Понтийская, реестр, жилые дома, теменос, храм, музеефикация, паспортизация. Serhii D. Kryzhytskyi †1, Serhii S. Shein2, Alla V. Buiskikh3 1 Corresponding Member of the NAS of Ukraine 2 The Officer-in-charge of the National Historical and Archaeological Reserve “Olbia”of the NAS of Ukraine, olbio1111@ukr.net 3 D.Sc., Deputy Director of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine, ORCID 0000-0001-7233-1288, abujskikh@ukr.net REGISTRY OF REAL ESTATE MONUMENTS OF THE UPPER CITY OF OLBIA: EXPERIENCE OF SCIENTIFIC PASSPORTIZATION The article covers the background to the creation of a generalized Register of immovable architectural and archaeological sites excavated in Olbia for more than a hundred years. Sporadic work aimed at repairing and partial preservation of individual structures since the early 1980-ies acquired a relatively regular nature and created the necessary base for systematic measures of the museumification of archaeological sites. The need to protect and further study of the archaeological sites of Olbia led to the need of creation a scientific register of all immovable objects excavated on the territory of the ancient settlement — in the Upper, Terraced and Lower cities. For this purpose, a unified methodology was developed, including the following characteristics: • a brief history of archaeological research, restoration and conservation activities; • assessment of the current state of each object; • recommendations on its archaeological investigation, if necessary; • detailed field measurements of the preserved structures and their parts; • recommendations on the necessary archaeological investigations and the priority of selecting an object for exhibi ting if, as a result of excavations, several objects of unequal conservation level were left. Using this technique, starting in 2010, scientific passports were created for more than 70 construction complexes located at 20 excavations in the Upper City. Given the universality of the proposed methodology and the successful testing at the Reserve “Olbia” of the National Academy of Sciences of Ukraine, it can be used to certify architectural and archaeological sites in other archaeological museums and nature reserves of Ukraine. K e y w o r d s: Olbia Pontica, registry, residential buildings, temenos, temple, museumification, passportization. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 41 References Altshuller, B. L., Postnikova, O. N. 1987. Metodicheskie problemy dolgovremennogo sochraneniia kamennykh arkhitekturno- arkheologicheskikh pamiatnikov. Metodicheskie osnovy okhrany i ispolzovaniia pamiatnikov arkheologii. Moskva, p. 25-34. Beliaev, O. S., Kudrenko, A. I. 1994. Pro metodyku konservatsii i restavratsii kamianykh zalyshkiv. Arheologia, 2, p. 103-111. Beliaev, A. S., Rosokhatskii, A. A. 1999. Konservatsiia stroitelnykh obiektov v Tire v 1997-1998 gg.: itogi i perspektivy. Okhrana i issledovaniia pamiatnikov arkheologii v Odesskoi oblasti. Odessa, 1, p. 52-58. Buiskikh, A. V. 2019. Suchasni arkheologichni vidkryttia v Natsionalnomu istoryko-arkheologichnomu zapovidnyku “Olviia” NAN Ukrainy. Visnyk NAN Ukrainy, 9, p. 30-36. Buiskikh, A. V., Biliaev, O. S., Krutilov, V. V. 2016. Z dosvidu konservatsiino-restavratsiinukh robit v Natsionalnomu istoryko- arkheologichnomu zapovidniku “Olviia” NAN Ukrainy. Arheologia, 1, p. 118-125. Buiskikh, A. V., Shein, S. S., Shevchenko, T. M. 2017. NIAZ „Olviia” NAN Ukrainy: zavdannia ta perspektyvy naukovykh doslidzhen Viddilu arkheolohii Nyzhnioho Pobuzhzhia. In: Gavryliuk, N. O. et all (eds.). Pivnichne Prychornomoria za antychnoi doby (na poshanu S. D. Kryzhytskogo). Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 257-263. Krapivina, V. V. 2001. Olviia: problemy okhorony ta arkheolohichni doslidzhennia. Arheologia, 4, p. 4-19. Krapivina, V. V. 2005. K probleme sokhraneniia i muzeefikatsii zemlianykh sooruzhenii. Antichnyi gorod: problem sokhraneniia arkhitekturno-arkheologicheskikh kompleksov. Materialy I mezhdunarodnogo kollokviuma. Kerch, p. 44-45. Krapivina, V. V. 2007. O kontseptsii muzeefikatsii antichnoi Olvii. Antichnyi gorod: problem sokhraneniia arkhitekturno- arkheologicheskikh kompleksov. Materialy II mezhdunarodnogo kollokviuma. Kerch, p. 24-26. Kryzhitskii, S. D. 1971. Zhylye ansambli drevnei Olvii IV-II vv. do n. e. Kyiv: Naukova dumka. Kryzhitskii, S. D. 1985. Olviia. Istoriograficheskoe issledovanie arkhitekturno-stroitelnykh kompleksov. Kyiv: Naukova dumka. Kryzhitskii, S. D. 1993. Arkhitektura antichnykh gosudarstv Severnogo Prichernomoriia. Kyiv: Naukova dumka. Kryzhitskii, S. D. 2001. Perspektyvy doslidzhennia i zberezhennia arkhitekturno-budivelnykh zalyshkiv Olvii. Arheologia, 4, p. 19- 35. Lositskii, Yu. G. 1987. Polevaiia konservatsiia arkhitekturno-arkheologicheskikh pamiatnikov Kryma. Metodicheskie osnovy okhrany i ispolzovaniia pamiatnikov arkheologii. Moskva, p. 139-143. Serov, Yu. N. Reabilitatsiia krepidy kurgana Evrisiviia i Arety v Natsionalnom istoriko-arkheologicheskom zapovednike “Olviia”. Problemy istorii, filologii, kultury. 2010, 3, p. 20-36. Slavin, L. M. 1940. Otchet o raskopkakh v Olvii v 1935 i 1936 gg. 1. Raskopki severo-vostochnoi chasti verkhnego goroda (raskop I). N. I. Iachmenev (ed.). Olviia. Vol. 1. Kyiv: AN USSR, p. 9-48. Slavin, L. M. 1975. Kvartaly v raione olviiskoi agory (raskopki 1961-1970 gg.). In: Kryzhitskii, S. D. et all (eds.). Olviia. Kyiv: Naukova dumka, p. 5-50. Farmakovskii, B. V. 1906. Raskopki v Olvii. Otchet arkheologicheskoi komissii za 1903 god. Sankt-Peterburg, p. 2-20. Farmakovskyi, B. V. 1929. Rozkopuvanniia Olbii r. 1926. Odesa: istoryko-arkheologichnyi muzei. Fedorov-Davydov, G. A., Bulatov, N. M. 1987. Arkheologicheskie muzei-zapovedniki (problemy i perspektivy). Metodicheskie osnovy okhrany i ispolzovaniia pamiatnikov arkheologii. Moskva, p. 111-119. Shein, S. S. 2018. Osnovni napriamky ta perspektivy rozvytku NIAZ “Olviia” NAN Ukrainy. FORUM OLBICUM ІІ: Pamiati V. V. Krapivinoi (do 150-richchia doslidzhennia Olvii), 4-6 travnia 2018 r. Mykolaiv: Lukomorie, p. 20-22.

Реєстр нерухомих пам’яток верхнього мiста Ольвiї: досвiд наукової паспортизацiї

Institution

Ähnliche Einträge