Київська Русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку
Недостатньо1 вивчене питання регіональної специфіки державотворчих процесів у суспільстві Київської Русі змушує розглянути вплив етнічного фактора на це історичне явище. Адже в різних регіонах слов’яни контактували з представниками інших етносів, які також могли впливати на відмінності у формах...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195744 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Київська Русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку / О.П. Моця // Археологія. — 2020. — №. 2. — С. 52–61. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-195744 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1957442023-12-07T10:57:25Z Київська Русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку Моця, О.П. Статтi Недостатньо1 вивчене питання регіональної специфіки державотворчих процесів у суспільстві Київської Русі змушує розглянути вплив етнічного фактора на це історичне явище. Адже в різних регіонах слов’яни контактували з представниками інших етносів, які також могли впливати на відмінності у формах керування країною (кочівники на Півдні, балти на Північному Заході, фіно-угри на Північному Сході та ін.). Частина з них, наприклад вікінги із Скандинавії, «розчинилися» у місцевому етносі, інші залишилися із власною самосвідомістю. Так чи інакше, міжетнічні контакти також вплинули на специфіку державних структур в різних значних регіонах, де розвивалися тенденції монархічних чи республіканських основ. Недостаточная изученность процессов государственного развития общества Киевской Руси, известного современникам под названием «Русь» или же «Руськая земля», предполагает еще раз обратиться к вопросу влияния на это глобальное событие исторического масштаба, связанное с переходом от первобытно-общинных отношений в восточнославянском мире к цивилизационным, со стороны разноэтнических компонентов в составе местного населения в разных регионах страны. Ведь известно, что Русь, кроме славян-автохтонов, населяли балты и финно-угры на Северо-Западе и Северо-Востоке; на юге на протяжении нескольких столетий земледельцы находились в тесных контактах с кочевниками (хазарами, печенегами, торками, половцами). В последнем случае, представители номадских обществ в целом не вошли в новый этнический состав страны, в отличие от скандинавов, которые через несколько поколений «растворились» в восточнославянском большинстве. Иная судьба прослежена у балтов, которые до расселения на их землях новых переселенцев составляли основную группу субстратного элемента. Часть из них была ассимилирована славянами, а другая часть развивалась собственным путем и в дальнейшем сформировала государство под названием «Великое княжество Литовское, Русское и Жемайтийское». Иная доля ожидала финно-угров на Севере Восточной Европы и в Поволжье: попав под административный прессинг со стороны древнерусских князей, местное древнее население явилось одним из компонентов будущего авторитарного Московского государства. Вероятно, следует учитывать старую точку зрения М.Алешковского иВ. Янина, согласно которой изучение процесса формирования северных урбанизационных центров, и в первую очередь, Великого Новгорода, предполагает участие в нем не только славянского компонента, но и иных составляющих, в первую очередь финского субстрата. The insufficient knowledge of the processes of state development of the society of Kievan Rus, known to contemporaries as “Rus” or “Rus Land”, suggests once again addressing the issue of the impact on this global event of a historical scale associated with the transition from primitive communal relations in the Eastern Slavic world to civilizational, on the part of multiethnic components in the composition of the local population in different regions of the country. After all, it is known that Rus, besides the Slavs-autochthons, inhabited the Balts and Finno-Ugrians in the North-West and North-East; for several centuries, in the south, farmers were in close contact with nomads (Khazars, Pechenegs, Torques, Polovtsy). In the latter case, representatives of nomadic societies as a whole did not enter the new ethnic composition of the country, in contrast to the Scandinavians, who, after several generations, “disappeared” in the East Slavic majority. A different fate was traced for the Balts, who, before the resettlement of new settlers on their lands, constituted the main group of the substrate element. Some of them were assimilated by the Slavs, and the other part developed in its own way and subsequently formed a state called the Grand Duchy of Lithuania, Rus and Samogitia. A different share was expected of the Finno-Ugrians in the North of Eastern Europe and in the Volga region: having come under administrative pressure from the Old Rus princes, the local ancient population was one of the components of the future authoritarian Moscow state. Probably, there should be taken into account the old point of view of M. Aleshkovsky and V. Yanin, according to which the study of the formation of northern urbanization centers, and, first of all, Novgorod the Great, involves not only the Slavic component, but also other components, primarily the Finnish substrate. 2020 Article Київська Русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку / О.П. Моця // Археологія. — 2020. — №. 2. — С. 52–61. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.02.052 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195744 [94:904:321.1](477)“653” uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статтi Статтi |
| spellingShingle |
Статтi Статтi Моця, О.П. Київська Русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку Археологія |
| description |
Недостатньо1
вивчене питання регіональної специфіки
державотворчих процесів у суспільстві Київської Русі
змушує розглянути вплив етнічного фактора на це історичне явище. Адже в різних регіонах слов’яни контактували з представниками інших етносів, які також могли
впливати на відмінності у формах керування країною (кочівники на Півдні, балти на Північному Заході, фіно-угри
на Північному Сході та ін.). Частина з них, наприклад
вікінги із Скандинавії, «розчинилися» у місцевому етносі,
інші залишилися із власною самосвідомістю. Так чи інакше, міжетнічні контакти також вплинули на специфіку
державних структур в різних значних регіонах, де розвивалися тенденції монархічних чи республіканських основ. |
| format |
Article |
| author |
Моця, О.П. |
| author_facet |
Моця, О.П. |
| author_sort |
Моця, О.П. |
| title |
Київська Русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку |
| title_short |
Київська Русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку |
| title_full |
Київська Русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку |
| title_fullStr |
Київська Русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку |
| title_full_unstemmed |
Київська Русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку |
| title_sort |
київська русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Статтi |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195744 |
| citation_txt |
Київська Русь: деякi регiональнi особливостi державотворення й етнiчного розвитку / О.П. Моця // Археологія. — 2020. — №. 2. — С. 52–61. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT mocâop kiívsʹkarusʹdeâkiregionalʹniosoblivostideržavotvorennâjetničnogorozvitku |
| first_indexed |
2025-07-16T23:55:43Z |
| last_indexed |
2025-07-16T23:55:43Z |
| _version_ |
1837849791389761536 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 252
© О. П. МОця, 2020
* МОця Олександр Петрович — член-кореспондент
НАН України, професор, завідувач відділу давньо-
руської і середньовічної археології Інституту архео-
логії НАН України, ORCID 0000-0001-9032-0881,
oldrus@ukr.net
УДК [94:904:321.1](477)“653” https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.02.052
О. П. Моця *
КИЇВСЬКА РУСЬ: ДЕЯКi РЕГiОНАЛЬНi ОСОБЛИВОСТi
ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ Й ЕТНiЧНОГО РОЗВИТКУ 1
Недостатньо1 вивчене питання регіональної специфіки
державотворчих процесів у суспільстві Київської Русі
змушує розглянути вплив етнічного фактора на це істо-
ричне явище. Адже в різних регіонах слов’яни контакту-
вали з представниками інших етносів, які також могли
впливати на відмінності у формах керування країною (ко-
чівники на Півдні, балти на Північному Заході, фіно-угри
на Північному Сході та ін.). Частина з них, наприклад
вікінги із Скандинавії, «розчинилися» у місцевому етносі,
інші залишилися із власною самосвідомістю. Так чи інак-
ше, міжетнічні контакти також вплинули на специфіку
державних структур в різних значних регіонах, де розви-
валися тенденції монархічних чи республіканських основ.
К л ю ч о в і с л о в а: Русь, Руська земля, держава, етнос,
східні слов’яни, кочівники, балти, фіно-угри, монархічні
та республіканські тенденції.
Перед тим, як розглядати матеріал, що стосу-
ється нашої теми, слід погодитися з тверджен-
ням, що причини, хронологія, основні ета-
пи й обставини утворення держави у східно-
слов’янському суспільстві ще й досі залиша-
ються мало вивченими. Тим часом, вказана
проблема вже понад двісті років є у фокусі ува-
ги як вітчизняних дослідників, так і іноземних
фахівців. Існуючі теоретичні побудови зде-
більшого надуживають соціологічність і схе-
матизмом, спираючись більше на логіку, ніж
на об’єктивний та копіткий аналіз свідчень
джерел, які до того ж малочисленні та супер-
ечливі. Взагалі ж, з теоретичного погляду, сама
проблема складання державності у будь-якому
давньому суспільстві належить до кола най-
більш складних і, як правило, мало дослідже-
них (Котляр 2002, с. 7).
1 Стаття підготовлена в контексті роботи Комісії із
слов’янської археології при Міжнародному комітеті
славістів.
Не слід при цьому забувати і про «політич-
ну доцільність», що час від часу впливає на де-
кларативні «наукові висновки» окремих на-
ціональних лідерів, у зв’язку з їх нагальними
власними інтересами, як це відносно недав-
но відбулося у наших сусідів. Мова йде про
Указ Президента Російської Федерації 2011 р.
«О праздновании 1150-летия зарождения
роcсийской государственности», який розпо-
чинається звичними у таких випадках слова-
ми: «В целях дальнейшей консолидации россий-
ского общества и в связи с исполняющимся в 2012
году 1150-летием зарождения российской госу-
дарственности постановляю: Принять предло-
жение Правительства Российской Федерации о
праздновании в 2012 году 1150-летия зарожде-
ния Российской Федерации».
Знову була відроджена схема початково-
го перенесення державного центру по лінії
«Ладога—Новгород—Київ» і це при тому, що
аж до кінця ХІ ст. всі посадники в північній
столиці на берегах р. Волхова були киянами
за походженням. Та й за функціональним ви-
конанням своїх обов’язків вони призначали-
ся великим князем київським (Толочко 2018,
с. 19). це, зокрема, підтверджується й ставлен-
ням до південного й північного центрів з боку
двох перших відомих тогочасних лідерів Русі —
князів Олега й Святослава.
882 р.: «І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив
Олег: «Хай буде се мати городам руським». І були
в нього словени, і варяги, й інші, що прозвалися
руссю».
970 р.: «Святослав посадив Ярополка в Києві,
а Олега в Деревлянах.
У цей же час прийшли люди новгородські, про-
сячи князя собі: «Якщо не підете ви до нас, то ми
знайдемо князя собі». І сказав їм Святослав: «Аби
хто до вас пішов!». І відмовився [йти до них і] Яро-
полк, і Олег» (Літопис руський 1989, с. 13, 40).
Державний організм, відомий сучасникам
під назвами «Русь» або «Руська земля» у роз-
робках більшості істориків ХІХ—ХХ ст. отри-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 53
мав кабінетну назву «Київська Русь» за найме-
нуванням його столиці на Середньому Дніпрі
(рис. 1; 2). Локалізація його економічного, по-
літичного та культурного центру на півдні роз-
селення східних слов’ян підтверджується чис-
ленними свідченнями літописів, зокрема й пів-
нічних: у 1132 р. «Въ се же лЪто, ходи ВсЪволодъ
вЪ Русь Переяславлю»; у 1136 р. «Въ то же лЪто,
на зиму, иде въ Русь архиепископъ Нифонтъ съ
лучшими мужи и заста кияны съ церниговь-
ци стояце противу собе, и множество вои»; у
1142 р. «Епископъ и купьце и слы новгородьския
не пущаху из Руси»; у 1149 р. «Иде архиепископ
новгородскыи Нифонтъ въ Русь» і т. д. (Новго-
родская первая летопись 1950, с. 22, 24, 26, 28).
Сучасні Київщина, Чернігівщина та Пере-
яславщина визначені ядром держави у творі ві-
зантійського імператора Костянтина Багряно-
родного, який ще у Х ст. вказував на північні
райони східнослов’янської ойкумени як на «Зо-
внішню Русь», звідки кораблі йшли до центру,
який розміщувався набагато південніше: «…із
зовнішньої Росії в Константинополь (столицю
Візантії — О. М.) моноксіли були одні із Немогар-
да (Новгорода — О. М.), в якому сидить Сфен-
дослав (Святослав — О. М.), син Інгора (Ігоря —
О. М.), архонта (правителя — О. М.) Росії»
(Константин Багрянородный 1991, с. 45).
Нагадаємо, що Русь у своєму історичному
розвитку пройшла два етапи. На першому з них
(ІХ — 30-ті рр. ХІІ ст.) сформувалися всі інсти-
тути влади (князь, собор, снем, віче, ряд), вну-
трішня адміністративно-територіальна струк-
тура, визначилися державні кордони. Полі-
тична форма являла собою ранньофеодальну
монархію із виразними елементами федераліз-
му. На другому етапі (30-ті рр. ХІІ — 40-ві рр.
ХІІІ ст.) країна стала федерацією відносно са-
мостійних князівств. Київ, хоч і втратив свою
колишню велич, але все ж залишався політич-
ним центром Русі, символом її культурної єд-
ності, церковною столицею. У домонгольський
період його не могли заступити ні Володимир-
на-Клязьмі, ні Галич.
Найважливішим інститутом державного
правління була князівська влада. Князь ви-
ступав не тільки верховним правителем краї-
ни, землі або волості, а й законодавчим розпо-
рядником усього місцевого життя. Відсутність
князя у місті чи землі порушувала нормаль-
не функціонування усіх адміністративно-уп-
равлінських служб. Зміна князів, як правило,
призводила й до зміни попередньої адміністра-
ції, яка не тільки не мала імунітету від князів-
ської влади, але й перебувала у повній залеж-
ності від неї. Тож така влада, як і віче, була до-
вічним місцевим інститутом, поширеним на
всій країні (Толочко 1996, с. 7, 209).
Характерною для Русі особливістю був
«державний феодалізм», суть якого складалася
із державної належності земельних володінь,
які роздавалися князем, але не як просто при-
ватним її володарем, а як главою держави. Во-
лодарські права як великого князя київського,
так і князів окремих земель, залежали від воло-
діння відповідним престолом.
Одначе таку «державну» волость слід відріз-
няти від «волості» літописних текстів, під якою
слід розуміти умовне феодальне утримання бе-
ніфіціального виду. «Державність» такої волос-
ті також не підлягала сумніву, оскільки у ре-
зультаті сума таких «держань» й складала «зе-
мельну» волость, однак був і інший бік цього
процесу: роздавання князем землі своїм васа-
лам відбувалося вже на умовах особистих до-
мовленостей, а не на державній основі. Тобто,
васал вступав у персональні взаємини із сень-
йором (Толочко 1992, с. 160—161). У Західній
Європі, де земельна власність переходила на-
щадкам із покоління в покоління, ми не знахо-
димо випадків, на зразок тієї, що відбувалась у
нас, коли Юрій Довгорукий і ярополк Володи-
Рис. 1. Літописні племена, осередки східнослов’янсь-
кої державності та сусіди у другій половині І тис. н. е.
(за: П. Толочко 1996)
Fig. 1. Chronicle tribes, centers of East Slavic statehood
and neighbors in the second half of I millennium BC (after
P. Tolochko 1996)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 254
мирович зробили спробу обміну, і перший «вда
Суждаль, и Ростовъ, и прочию волость свою, но
не всю» (Полное собрание русских летописей
1962, т. І, стлб. 302).
Необхідно виділити ще одну характерну для
Русі деталь: протягом століть на чолі панівної
верхівки були тільки представники князівсько-
го роду Рюриковичів. «Горизонтальні» зв’язки
між братами-князями дійсно фіксувалися літо-
писцями набагато частіше, ніж інші елементи
повсякденного життя елітарних прошарків: за
кількістю згадок слово «брати» займає в «Повісті
минулих літ» друге місце після слова «літо» (тоб-
то рік). За підрахунками І. Данилевського, воно
у середньому згадується у 4,6 випадках на кожну
тисячу слів тексту (Данилевский 2001, с. 35).
Проте нас більше цікавить інша деталь дав-
ньоруської дійсності, на яку, з нашої точки
зору, майже не звертали уваги попередники,
а вона була б цікавою для вивчення проблем
державності. Мова йде про поліетнічність Ки-
ївської Русі, в складі якої проживало близь-
ко двох десятків різноманітних народностей і
племен, які були на різних етапах свого соці-
ального розвитку (Котляр 2002, с. 27).
Звичайно, піднімаючи це питання, переду-
сім згадується проблема ролі варягів у самому
формуванні основ давньоруського суспільства.
Нині більшість дослідників, які ґрунтовно за-
ймаються цією темою, дійшли такого висно-
вку: скандинави на Русі дійсно були, але вони
здебільшого виконували бажання та вимоги
місцевої слов’янської знаті в її утвердженні на
панівних позиціях в умовах переходу до циві-
лізаційної стадії розвитку усього суспільства.
Асиміляція вихідців із Північної Європи відбу-
валася вже у другому-третьому поколіннях. А
прикладом цього можуть бути хоча б імена пер-
ших Рюриковичів: Олег (скандинавське Хель-
гу), Ігор (Інгвар) та його дружини Ольги (Хель-
га), але далі вже Святослав із слов’янським ім’ям
(Етнічна історія Давньої України 2000, с. 220).
Передусім варяги використовувалися у вій-
ськовій справі. Їх військові формування вияв-
лялися необхідними для проведення зовнішніх
акцій: під час походів Олега, Ігоря і Володими-
ра на Візантію, війни ярослава Мудрого з пе-
ченігами і т. д. Але використовувалися і під час
внутрішніх міжкнязівських конфліктів: якраз
за допомогою варягів той же Володимир Свя-
тославич повернув собі, а потім завоював, Київ.
Серед п’ятитисячного війська, за допомогою
якого ярослав Володимирович підкорив це ж
місто, п’яту частину становили якраз ті ж варя-
ги. У цілому, згідно зі спеціальними підрахун-
ками, варязькі військові формування складали
від шостої до тридцятої долі загальноруських
військових сил. Використовувалися сканди-
нави на Русі і як купці, дипломати, чиновники
вищого рангу (Толочко 2001, с. 250—257).
Далі на півдні Давньоруської держави основ-
ним військовим супротивником русів стають
войовничі кочівники — спочатку хозари, а по-
тім печеніги, торки і половці. Всі вони вступа-
ли у різноманітні контакти із місцевим земле-
робським населенням, загалом у військовому
протистоянні чи використанні їх як союзни-
ків у міжкнязівських чварах. Але найбільш тіс-
ні зв’язки відбувалися на «верхніх ешелонах
влади». Зокрема давньоруські зверхники іно-
ді одружувалися із доньками половецьких ха-
нів, хоча своїх доньок у степ, заміж за синів ко-
чівницьких вельмож не видавали. У літописах
зафіксовано близько 10 шлюбів давньорусь-
Рис. 2. «Руська земля» у вузькому значенні терміна: 1 — за: А. Насоно-
вим; 2 — за: П. Толочком; 3 — за Б. Рибаковим
Fig. 2. “Rus land” in the narrow sense of the term: 1 — after A. Nasonov; 2 —
after P. Tolochko; 3 — after B. Rybakov
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 55
ких князів із половецькими красунями. Сім’ї в
ті часи були багатодітними, і якщо припусти-
ти, що у таких різноетнічних князівських ро-
динах у середньому виростало по п’ять синів і
дочок, то серед них було близько 40 княжичів
і князівен напівполовців, а далі — близько 200
половецьких онуків і онучок (Робинсон 1980,
с. 252). Та незважаючи на те, що частина нома-
дів осідала на давньоруських теренах (наприк-
лад Чорні Клобуки у Пороссі), масової асимі-
ляції степняків у східнослов’янському середо-
вищі аж до навали орд хана Батия в ХІІІ ст. все
ж не відбулося.
Продовжуючи розмову про територію дав-
ньоруської держави, додамо безсумнівний факт,
що слов’янське населення в областях верхів’їв
Дніп ра та Волги було прийшлим і вже потім на-
шарувалося на місцевий етнічний субстрат. За да-
ними різних джерел, до появи нового етнічного
угрупування за північними та східними межами
Верхнього Подніпров’я мешкали фіно-угорські
племена — чудь і весь на півночі, а також мерян-
ські, муромські, мордовські й інші племена у
Волго-Окському межиріччі. Про давнє населен-
ня Верхнього Подніпров’я літописи нічого не
повідомляють, але на основі лінгвістичних да-
них, насамперед матеріалів гідронімії, вже давно
встановлено, що у давнину ці території заселяли
балти. Тож за сучасною науковою термінологією
нові утворення, де головну роль уже відігравали
переселені слов’яни, створювалися якраз за іні-
ціативи нових емігрантів (рис. 1).
Питання про балто-слов’янські стосунки
та роль дніпровських балтів у формуванні то-
гочасної східнослов’янської спільноти — май-
бутніх білорусів — досить цікаве, хоча й недо-
статньо ще розроблене. Про це мова піде трохи
далі. Слід вже тут вказати на те, що на відмі-
ну від фіно-угорських племен, які були чужи-
ми для слов’ян за мовою та культурою, балти
були близькими для переселенців внаслідок
спільного індоєвропейського минулого (Ива-
нов, Топоров 1958, с. 39). Окрім того, на сучас-
них білоруських землях простежуються суттє-
ві сліди східнослов’янського глобального пе-
реселення, але нині зафіксовані й сліди зайд із
слов’янського заходу.
За свідченнями П. Третьякова та його біло-
руських колег, протягом третьої чверті І тис.
н. е. східні балти почали зводити численні
укріплення-сховища майже біля кожного сво-
го відкритого поселення. Очевидно, ситуація у
Верхньому Подніпров’ї в ті часи була напруже-
ною: практично всі згадані городища загинули
одночасно внаслідок пожеж. Супротивник ав-
тохтонів без особливих зусиль займав укріп-
лення незначних розмірів, а місцеве населен-
ня переховувалося в лісах. Така ситуація скла-
лася приблизно у середині VІІІ ст. (Третьяков
1966, с. 274, 277, 282).
Імовірно, слов’яни-переселенці почали ви-
користовувати тактику власного розселення,
яка була аналогічною гунській щодо готів на
півдні Східної Європи, а ті, у свою чергу, — до
підпорядкованих собі «молодих слов’ян», на-
самперед до представників їх племінної верхів-
ки. З цього приводу можна навести свідчення
візантійського історика Йордана, коли під час
слов’яно-готського протистояння в часи Ве-
ликого переселення народів у середини І тис.
н. е. переможці-готи розіп’яли лідерів свого
супротивника «короля» Божа (чи Боза) із його
синами та 70 знатними особами із вождівсько-
го оточення (Свод… 1991, с. 115).
Процес асиміляції із попереднім фізичним
усуненням балтійської племінної верхівки,
ймовірно, розпочинався подібним чином, що
і не дивно для тієї історичної ситуації. Хоча на
першому етапі контактів балти і слов’яни, ма-
буть, інтенсивно не змішувалися. Останні у се-
редині та другій половині І тис. н. е. проникали
окремими потоками все далі і далі у північно-
му напрямку. цілком імовірно, що їм на зу-
стріч із заходу просувалися й нові переселенці-
емігранти, про що свідчить незаперечний ар-
хеологічний аргумент: типова для «західняків»
покрита розчесаними смугами кераміка.
Наприкінці третьої чверті І тис. н. е. в іс-
торії населення північної частини Верхнього
Подніпров’я відбулася ще одна важлива подія,
внаслідок якої етнічна ситуація суттєво усклад-
нилася, а «острівці» балтів ще більше звузи-
лися. Мова йде про проникнення сюди ново-
го слов’янського населення, яке залишило по
собі своєрідні поховальні пам’ятки — довгі
кургани (поховання літописних кривичів, які,
ймовірно, й палили балтські городища). Таким
чином, угрупування східних балтів, яке розмі-
щувалося переважно на території Верхнього
Посожжя, було потіснене, а можливо, й роз-
громлене слов’янами, які прийшли не з півдня
по Дніпру, а із північного заходу. Балтські «ост-
рівці», зафіксовані у Волзько-Окському межи-
річчі, продовжували існувати аж до початку
ІІ тис. н. е., про що говорять зокрема матеріа-
льні сліди перебування у цих мікрорегіонах
«людей голяді» (Третьяков 1966, с. 39).
Балти, етнічна територія яких у східній зоні
їх попереднього розселення продовжувала за-
селятися слов’янами й загалом увійшла до ре-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 256
гіону формування сучасної білоруської нації,
чинили можливий опір своїм новим сусідам і
протягом перших століть ІІ тис. н. е. Але все
ж вони увійшли до складу спочатку літопис-
ної Полоцької землі, а потім і деяких сусідніх
удільних князівств. Протистояння були зафік-
совані передусім у численних конфліктах із ят-
вягами — західнобалтійським племінним утво-
ренням. Але поступово на перше місце вихо-
дять різноманітні контакти із литвою, які були
зафіксовані ще в недатованій частині «Повіс-
ті минулих літ». якраз це плем’я після заги-
белі Давньоруської держави під навалою орд
хана Батия стало стрижнем нового державного
утворення під назвою «Велике князівство Ли-
товське, Руське і Жемайтійське».
І хоча це вже інша історія, насамкінець зу-
пинимось на діяльності одного із найбільш
відомих давньоруських князів — Данила Ро-
мановича Галицького — у контексті балто-
слов’янських взаємин у часи, що наступили
після загибелі першої держави східних слов’ян
під навалою монголо-татар у ХІІІ ст. (рис. 3).
Перша з головних подій трапилася 1254 р.,
коли під час походу на вже згаданих ятвягів Да-
нило у м. Дорогичині прийняв королівську ко-
рону від Папи Римського. Враховуючи те, що
перед цим галицький зверхник побував у став-
ці самого хана Батия, де був позитивно сприй-
нятий, це характеризує його як мудрого дер-
жавотворця, який уміло витримував дипло-
матичний баланс між кочівницьким Сходом і
землеробським Заходом. При цьому слід наго-
лосити на тому, що північно-східні давньорусь-
кі зверхники (передусім Олександр Невський)
беззастережно орієнтувалися лише на політи-
ку нащадків Чингізхана.
Друга із подій відбулася у 1268 р., коли в
Галицько-Волинській Русі правили вже сини
Данила, а у Литві — син великого князя Мин-
довга Войшелк. Останній, прийнявши черне-
цтво, передав владу в країні Шварну, одному із
Данилових синів, а не його брату Леву, чим ви-
кликав ненависть у останнього. Далі трагічні
події розвивалися таким чином:
«В той же час прислав Лев [посла] до Василь-
ка (володимирського князя — О. М.), так ка-
жучи: «Хотів би я зустрітися з тобою, [і] аби
тута і Войшелк був». Василько тоді страсної
неділі послав [посла] по Войшелка, так кажучи:
«Послав до мене Лев, аби ми зустрілися. А ти не
бійся нічого», бо Войшелк боявся Льва і не хотів
їхати. Але поїхав за Васильковою порукою і при-
їхав на святій неділі у Володимир і став у монас-
тирі святого Михайла великого.
Тим часом Маркольт, німчин, позвав усіх кня-
зів до себе на обід — Василька, Льва, Войшелка. І
стали вони обідати, і пити і веселитися. Василь-
ко ж, напившись, поїхав додому спать, а Вой-
шелк поїхав до монастиря, де ото він стояв.
Але після цього приїхав до нього в монастир
Лев і почав говорити Войшелкові: «Куме! Ви-
Рис. 3. Південні сусіди східних слов’ян у кінці І — на початку ІІ тис. н. е.: 1 — хозари; 2 — печеніги; 3 — половці;
4 — південні кордони Київської Русі в ХІ—ХІІІ ст.; 5 — столиці давньоруських князівств; 6 — похід монголо-татар
у 1223 р.; 7 — похід русько-половецьких військ на р. Калку; 8 — похід монголо-татар на південноруські землі у
1239—1241 рр.
Fig. 3. Southern neighbors of the Eastern Slavs in the late I — early II millennium BC: 1 — the Khazars; 2 — the Pechenegs;
3 — the Polovtsians; 4 — the southern borders of Kievan Rus in XI—XIII centuries; 5 — the capitals of the ancient
principalities; 6 — the Mongol-Tatar campaign in 1223; 7 — the Rus-Polovtsians campaign on the Kalka River; 8 — the
Mongol-Tatar campaign in the southern lands in 1239—1241
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 57
пиймо по чаші вина!». І стали вони пити, а дия-
вол, споконвіку не хотячи добра роду людському,
вложив у серце Львовові [злий намір], і вбив він
Войшелка од зависті, що той дав був землю Ли-
товську брату його Шварнові. І так звершилось
убивство його, і, опрятавши тіло його, положи-
ли [його] в церкві святого Михаїла великого.
І княжив по Войшелкові Шварно в Литов-
ській землі. Але, княживши літ небагато, і він
представився. І положили тіло його в церкві свя-
тої Богородиці [в Холмі] поблизу отчого гробу»
(Літопис Руський 1989, с. 427).
Можна погодитися із думкою М. Котля-
ра, що тогочасні події далеко виходили за межі
міждержавних Русі із Литвою. Адже один із си-
нів Данила посів великокнязівський стіл Лит-
ви. Перед Шварном і всією династією Ро-
мановичів відкрилася блискуча можливість
створення величезної й могутньої Русько-
Литовської держави. Принциповим було те,
що нею б правили не литовські, а руські зверх-
ники. Але своїми ж діяннями один із синів Да-
нила такий перспективний напрям розвитку
державотворчих процесів й загубив (Котляр
1998, с. 215—216).
На Русі проживали й прибалтійські пересе-
ленці, про що свідчать археологічні та антропо-
логічні матеріали із могильника часів ярослава
Мудрого на р. Росі часів зведення там великим
князем київським оборонної лінії державного
значення (польові роботи тривають).
Закінчивши розгляд «балтійського сюже-
ту» в контексті піднятої проблеми, слід пере-
йти до іншого, пов’язаного безпосередньо із
Волго-Окcьким межиріччям. Тут основним ет-
нічним компонентом, до масового переселення
слов’ян, були фіно-угри. Інтеграційні процеси у
цій зоні проходили ще більш складніше й трива-
ліше, ніж у попередньому балто-слов’янському
випадку. А культура місцевого населення наби-
рала більш вагомого та серйозного впливу на
загальний культурний фон північно-східних зе-
мель сучасних росіян. Той же П. Третьяков за-
значав, що процеси у фіно-угорському середо-
вищі в часи контактів із слов’янами проходили
інакше, ніж у балтському світі на землях Верх-
нього Подніпров’я. Зокрема тут не сталося змін
у формі поселень, що мало місце в зоні розсе-
лення балтів. Адже відомо багато городищ, жит-
тя на яких продовжувалося аж до кінця І тис.
н. е. (Третьяков 1966, с. 288).
В останній чверті І тис. н. е. слов’яни поча-
ли освоювати й північну зону Східної Європи,
де представники різних їхніх угруповань поча-
ли «вклинюватися» передусім у слабо заселе-
ну межову зону між прибалтійсько-фінським і
волзько-фінським етнічними масивами. У ці-
лому ж в їх поховальних пам’ятках — сопках та
довгих курганах — можна простежити тенден-
цію зміни дослов’янських традицій у цій обря-
довості та металевому убранстві. Поширюється
звичай зведення городищ, матеріальна культу-
ра жителів яких стає близькою до слов’янських
культур південного узбережжя Балтії та одно-
часно відмінною від таких південних куль-
тур, як лука-райковецька та роменська. Край-
нім північним пунктом, образно розміщеним
на вістрі слов’янського світу, який «вклинив-
ся» у тогочасне автохтонне фіно-угорське се-
редовище, була Ладога. цей населений пункт
став першим значним контактним центром у
слов’яно-скандинавських стосунках (Лебедев
1985, с. 199—203, 212).
Утворився своєрідний етнічний «казан»,
основними складовими якого стали новгород-
ські словени, кривичі, чудь, меря і весь. А це у
свою чергу вплинуло на формування «величез-
ної різноетнічної федерації нашого Північного За-
ходу, яка складалася із племен західних і східних
слов’ян та аборигенних племен фіно-угорського
походження» (янин 1997, с. 220). На той час пів-
денні переселенці були лише одним із компо-
нентів нової міжетнічної конфедерації, а не її
своєрідним «локомотивом» у соціальному роз-
витку. Лише згодом ситуація почала змінюва-
тися на користь тих, хто прийшов останнім —
тобто вихідців із півдня Східної Європи.
Про лояльні і союзницькі взаємини між ав-
тохтонами і переселенцями й поступове повне
підпорядкування останнім говорить і такий іс-
торичний факт, як участь воєнізованих фіно-
угорських формувань в акціях перших давньо-
руських князів, що повністю відрізнялося від
вищенаведеної ситуації із балтами. Тому тут слід
навести точку зору М. Котляра з цього приводу:
«Розповідаючи про знамениту воєнну експедицію
Олега з Новгорода до Києва близько 882 р., наслід-
ком якої було об’єднання східнослов’янських пле-
мен Півночі і Півдня (що визначається сучасною
наукою за початкову дату існування Давньорусь-
кої держави), Нестор пише: «Поиде Олег, поими
вои многи, варяг, чудь, словени, мерю, весь, криви-
чи…». Так само неслов’янські племена перебували у
складі величезного війська Олега, що рушило 907 р.
на Царгород: «Иде Олег на Грекы, Игоря оста-
вив Киеве, поя же множество варяг, и словен, и
чудь, и словене, и кривичи, и мерю, и деревляны…».
Але у війську наступника Олега Ігоря, що також
пішло походом на Царгород 943 р., представники
неслов’янських народів уже не названі. Логічно га-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 258
дати, що одні із них (меря) були на той час погли-
нені Київською Руссю, інші тоді не мали з нею со-
юзницьких взаємин. Надалі літопис жодного разу
не нагадує воїнів з чуді, весі, мері та інших угро-
фінських народів у складі військ руських князів»
(Котляр 2002, с. 30—31).
Тож ситуація на Північному Заході схід-
нослов’янського світу в давньоруські та більш
пізні часи принципово відрізнялася від про-
цесів державотворення на Північному Схо-
ді. Нагадаємо, що слов’янські переселенці
тут із північних та південних територій влас-
ної ойкумени з’явилися вже після державно-
го освоєння ними своїх «малих батьківщин».
Про це, з нашої точки зору, цілком справедли-
во писав Р. Пайпс: «Не беручись розв’язати су-
перечки, що ведуться між істориками про те,
домагання якої народності, великоруської чи
української, на київський спадок мають під со-
бою більш тверде підґрунтя, не слід ігнорувати
важливу проблему, підняту критиками теорії
про пряму спадковість між Кивом і Москвою. У
Московській державі і насправді були введені іс-
тотні політичні новації, котрі створили в ній
устрій, достатньо відмінний від київського. По-
ходження багатьох із цих новацій можна вести
від того, яким чином склалася Московська дер-
жава. В Київській Русі і в усіх князівствах, які
вийшли з неї, окрім північно-східних, населення
з’явилося попереду князів: спочатку утворили-
ся поселення і лише потім політична влада. Пів-
нічний схід, навпаки, був у більшій частині коло-
нізований за ініціативи та під проводом князів;
тут влада випереджала заселення. В результа-
ті цього північно-східні князі мали таку владу
й престиж, на котру зроду не могли розрахову-
вати їх побратими у Новгороді чи Литві. Зем-
лі, за їх переконанням, належали їм; міста, ліси,
ниви, луки й річкові шляхи були їхньою власніс-
тю, так як будувалися, розчищалися та експлу-
атувалися за їх повелінням. Таке розуміння при-
пускало також, що всі люди, хто проживали на
їх землі, були їхньою челяддю або ж найманцями;
у будь-якому випадку, вони не могли претендува-
ти на землю і мати які-небудь не відмінні влас-
ні «права». Так на північно-східній околиці склав-
ся якийсь власницький світогляд: пронизавши усі
інститути політичної влади, він придав їм ха-
рактер, подібності котрому були не знайдені ні
в інших частинах Русі, ні у Європі» (Пайпс 2004,
с. 62). Звичайно, і таку точку зору теж слід вра-
ховувати під час подальших досліджень.
Характерною особистістю став, наприклад,
князь Андрій Боголюбський, коли «великорос
вперше виступив на історичну сцену, і такий ви-
ступ не можна визнати вдалим» (Ключевский
1987, с. 325).
Піднявши питання про походження «по-
волзького авторитаризму», розширимо його
щодо усієї давньоруської державної території,
на якій у цілому універсальною моделлю зали-
шалася князівська влада (про що коротко вже
Рис. 4. Давньоруський Новгород (за: Б. Колчин 1957)
Fig. 4. Ancient Rus Novgorod (after B. Kolchin 1957)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 59
йшла мова вище). Причина була у тому, що
суспільні лідери-князі тривалий час були необ-
хідним елементом соціально-політичного ме-
ханізму самого існування усього тогочасного
суспільства і виконували численні суспільно-
позитивні функції, головною із яких було вій-
ськове керівництво (Петров 2003, с. 138). Але в
багатьох наукових працях подаються різні со-
ціальні тенденції в розвитку самого функціо-
нування державного організму на півночі та
півдні Київської Русі: у першому випадку тя-
жіння до республіканських форм правління,
а у другому — до монархічних. З нашої точки
зору, на це також впливав етнічний фактор.
У зв’язку з цим слід нагадати бачення про-
блеми М. Алешковським і В. яніним. Згідно
з їх баченням, не лише Новгород Великий на
Півночі Русі, але й інші міста регіону, виник-
ли на різноплемінній основі. «Слов’янський і
неслов’янський елемент населення були однако-
во втягнуті в процеси соціального розвитку, що
охопили всю північну половину давньоруської дер-
жави» (янин, Алешковский 1971, с. 60). На
підтримку такого твердження можна навес-
ти свідчення різних літописних свідчень — як
південного походження, так і північного:
859 р. «Варяги, приходячи із замор’я, брали да-
нину з чуді, і з словен, і з мері, і з весі, [і з] кривичів.
А хозари брали з полян, і з сіверян і з вятичів…».
862 р. «Вигнали [чудь, словени, кривичі і весь]
варягів за море, і не дали їм данини, і стали самі
в себе володіти. І не було в них правди…Сказали
русі чудь, словени, кривичі і весь: «Земля наша ве-
лика і щедра, а порядку в ній нема. Ідіть-но кня-
жити і володіти» (Літопис Руський 1989).
«Во времена же Кыева и Щека и Хорива нов-
городстии людие, рекоми Словени, и Кривици и
Меря; СловенЪ свою волость имЪли, а Кривици
свою, а Меря свою; каждо своимъ родомъ владя-
ще; а Чюдь своимъ родом; и дань даяху Варягомъ
от мужа по бЪлЪи вЪверици; а иже бяху у нихъ,
то ти насилье дЪяху Словеномъ, Кривичемъ и
Мерямъ и Чюди. И высташа Словень и Кривици
и Меря и Чудь на Варягы, и изгнаша я за море; и
начаша вдадЪти сами собЪ и городы ставити. И
въсташа сами на ся воевать, и бысть межи ими
рать велика и уособица, и всташа град на град,
и не бЪша в нихъ правды. И рЪша къ собЪ: «кня-
зя поищемъ, иже бы владЪлъ нами и рядилъ ны по
праву». Идоша за море к Варягомъ и ркоша: «зем-
ля наша велика и обилна, а наряда у нас нЪту; да
поидите к намъ княжить и владЪть нами» (Рус-
ские летописи 2001, с. 106).
Знову звернемося до вищезгаданої праці
М. Алешковського і В. яніна: «Уявімо собі, далі,
що ці племена вигнали варягів і між ними почали-
ся чвари. Здавалося б, що ці чвари повинні неми-
нуче призвести до розпаду федерації, до відділен-
ня племен один від одного, до формування їх цен-
трів. Одначе федерація чомусь на розпадається.
Навпаки, ворогуючі роди приймають спільне рі-
шення призвати нового варязького князя, який
правив би цією федерацією «поправу»… подібні
дії, подібна згуртованість могли були проявлені
словенами, кривичами і мерянами лише у тому
випадку, якщо вони були не окремими племенами,
а окремими частинами одного міста, які вже не
могли розійтися, а вимушені були розвиватися
разом і тому не знайшли іншого виходу, як при-
звати князя, який мав завданням примирити во-
рогуючі сторони» (рис. 4).
І далі: «Одне можна стверджувати без ва-
гань. Якби північне населення було консолідоване
у такі ж етнічні однорідні «племена», які існува-
ли в Південній Русі, то виникнення різноплемін-
ного міста, яким нам уявляється Новгород, було
б неможливе. Як неможливим було б і створення
такої гігантської федерації різних племен. Таким
чином, як це не парадоксально, централізація пів-
нічного населення диктувалася якраз відсутністю
місцевих центрів, тоді як їх наявність у Південній
Русі, навпаки, затримувала об’єднання всіх «пле-
мен» навколо Києва; їх об’єднання відбулося лише
за перших Рюриковичів, а не до них, як у Новгоро-
ді» (янин, Алешковский 1971, с. 53, 55).
Пізніші дослідження цього північнорусько-
го центру підтверджують вищенаведену точку
зору, що поділ Новгорода на дві автономні час-
Рис. 5. Давньоруський Київ з місцями розкопок (за:
П. Толочко 2018)
Fig. 5. Ancient Rus Kyiv with excavation sites (after
P. Tolochko 2018)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 260
тини є більш старшим у порівнянні з його кон-
чанським поділом і належить ще до часів роз-
паду родоплемінного ладу (Петров 2003, с. 44).
Однак ця стара концепція зовсім не відпо-
відає результатам досліджень останніх деся-
тиліть столиці держави на берегах Середнього
Дніпра: з самого початку свого формування як
єдиного урбанізаційного центру Київ виступав
як міжплемінний центр не лише полянсько-
го племінного союзу, але й більш віддалених
східнослов’янських земель (Толочко 1983, с. 29,
33). Також він у територіальному розумінні
формувався як єдине ціле, а не з кількох частин
(рис. 5). Також, на відміну від попереднього ви-
падку, об’єднавчі й урбанізаційні процеси про-
ходили в однорідному етнічному середовищі, а
не різноетнічному. Ті самі особливості, імовір-
но, вплинули й на характер розвитку тенден-
цій — монархічної чи республіканської — в різ-
них частинах «Руської землі». Що, у свою чер-
гу, навіть вплинули на топографічні особливості
столиць «зовнішньої» та «внутрішньої» Русі на
півночі та півдні Східної Європи.
Багрянородный Константин. 1991. Об управлении импери-
ей. Москва.
Данилевский, И. Н. 2001. Русские земли глазами современ-
ников и потомков (ХІІ—ХІV вв.). Москва.
Етнічна історія давньої України. 2000. Київ.
Иванов, В. В., Топоров, В. И. 1958. К постановке вопро-
са о древнейших отношениях балтских и славянских
языков. Москва.
Ключевский, В. О. 1987. Курс русской истории. Ч. І. Мо-
сква.
Колчин, Б. А. 1957. Русский феодальный город Великий
Новгород. Советская археология, 3, с. 278-288.
Котляр, М. Ф. 1998. Галицько-Волинська Русь. Україна
крізь віки. Т. 5, Київ.
Котляр, М. Ф. 2002. Історія давньоруської державності. Київ.
Літопис Руський. 1989. За Іпатським списком переклав
Леонід Махновець. Київ.
Лебедев, Г. С. 1985. Эпоха викингов в Северной Европе.
Историко-археологические очерки. Ленинград.
Новгородская первая летопись старшего и младшего изво-
дов. 1950. Москва; Ленинград.
Пайпс Ричард. Россия при старом режиме. Москва, 2004.
Петров, А. В. 2003. От язычества к Святой Руси. Новго-
родские усобицы. К изучению древнерусского вечевого
уклада. Санкт-Петербург.
Полное собрание русских летописей. 1962. Лаврентьевская
летопись и Суздальская летопись по Академическо-
му списку. Т. І. Москва.
Робинсон, А. Н. 1980. Литература Древней Руси в литера-
турном процессе средневековья ХІ—ХІІІ вв. Мос ква.
Русские летописи. 2001. Новгородская первая летопись
старшего и младшего изводов. Т. 10. Рязань.
Свод древнейших письменных изестий о славнах. 1991. Т. 1.
Москва.
Толочко, А. П. 1992. Князь в Древней Руси: власть, соб-
ственность, идеология. Киев.
Толочко, П. П. 1983. Древний Киев. Киев.
Толочко, Петро. 1996. Київська Русь. Київ.
Толочко, П. П. 2001. Варяги в Южной Руси. Археологичес-
кие вести, 8, с. 250-257.
Толочко, П. П. 2018. Киев и Новгород в Х—ХІІІ вв. Истори-
ческие очерки. Киев.
Третьяков, П. Н. 1966. Финно-угры, балты и славяне на
Днепре и Волге. Москва; Ленинград.
янин, В. Л., Алешковский, М. Х. 1971. Происхождение
Новгорода (к постановке проблемы). История СССР,
2, с. 32-61.
янин, В. Л. 1997. Очерки комплексного источниковедения.
Средневековый Новгород. Москва.
Надійшла 21.01.2020
А. П. Моця
Член-корреспондент НАН Украины, профессор, заведующий отделом древнерусской и средневековой археологии
Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0001-9032-0881, oldrus@ukr.net
КИЕВСКАя РУСЬ: НЕКОТОРЫЕ РЕГИОНАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ
ГОСУДАРСТВЕННОСТИ И ЭТНИЧЕСКОГО РАЗВИТИя
Недостаточная изученность процессов государственного развития общества Киевской Руси, известного совре-
менникам под названием «Русь» или же «Руськая земля», предполагает еще раз обратиться к вопросу влияния на
это глобальное событие исторического масштаба, связанное с переходом от первобытно-общинных отношений
в восточнославянском мире к цивилизационным, со стороны разноэтнических компонентов в составе местно-
го населения в разных регионах страны. Ведь известно, что Русь, кроме славян-автохтонов, населяли балты и
финно-угры на Северо-Западе и Северо-Востоке; на юге на протяжении нескольких столетий земледельцы на-
ходились в тесных контактах с кочевниками (хазарами, печенегами, торками, половцами). В последнем случае,
представители номадских обществ в целом не вошли в новый этнический состав страны, в отличие от скандина-
вов, которые через несколько поколений «растворились» в восточнославянском большинстве. Иная судьба про-
слежена у балтов, которые до расселения на их землях новых переселенцев составляли основную группу субстрат-
ного элемента. Часть из них была ассимилирована славянами, а другая часть развивалась собственным путем и
в дальнейшем сформировала государство под названием «Великое княжество Литовское, Русское и Жемайтий-
ское». Иная доля ожидала финно-угров на Севере Восточной Европы и в Поволжье: попав под административный
прессинг со стороны древнерусских князей, местное древнее население явилось одним из компонентов будущего
авторитарного Московского государства.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 2 61
Вероятно, следует учитывать старую точку зрения М. Алешковского и В. янина, согласно которой изучение про-
цесса формирования северных урбанизационных центров, и в первую очередь, Великого Новгорода, предполагает
участие в нем не только славянского компонента, но и иных составляющих, в первую очередь финского субстрата.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Русь, Русская земля, государство, этнос, восточные славяне, кочевники, балты, финно-угры,
монархические и республиканские тенденции.
Oleksandr P. Motsia
Corresponding member of the National Academy of Sciences of Ukraine, DSc, Head of the Old Rus and Medieval archaeology
Department in the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine,
ORCID 0000-0001-9032-0881, oldrus@ukr.net
KIEVAN RUS: SOME REGIONAL FEATURES OF STATE AND ETHNIC DEVELOPMENT
The insufficient knowledge of the processes of state development of the society of Kievan Rus, known to contemporaries
as “Rus” or “Rus Land”, suggests once again addressing the issue of the impact on this global event of a historical scale
associated with the transition from primitive communal relations in the Eastern Slavic world to civilizational, on the part of
multiethnic components in the composition of the local population in different regions of the country. After all, it is known
that Rus, besides the Slavs-autochthons, inhabited the Balts and Finno-Ugrians in the North-West and North-East; for
several centuries, in the south, farmers were in close contact with nomads (Khazars, Pechenegs, Torques, Polovtsy). In
the latter case, representatives of nomadic societies as a whole did not enter the new ethnic composition of the country, in
contrast to the Scandinavians, who, after several generations, “disappeared” in the East Slavic majority. A different fate was
traced for the Balts, who, before the resettlement of new settlers on their lands, constituted the main group of the substrate
element. Some of them were assimilated by the Slavs, and the other part developed in its own way and subsequently formed
a state called the Grand Duchy of Lithuania, Rus and Samogitia. A different share was expected of the Finno-Ugrians in the
North of Eastern Europe and in the Volga region: having come under administrative pressure from the Old Rus princes, the
local ancient population was one of the components of the future authoritarian Moscow state.
Probably, there should be taken into account the old point of view of M. Aleshkovsky and V. Yanin, according to which
the study of the formation of northern urbanization centers, and, first of all, Novgorod the Great, involves not only the
Slavic component, but also other components, primarily the Finnish substrate.
K e y w o r d s: Rus, Rus land, state, ethnos, Eastern Slavs, nomads, Balts, Finno-Ugric peoples, monarchical and republican
tendencies.
References
Bagrianorodnyi Konstantin. 1991. Ob upravlenii imperiei. Moskva.
Danilevskii, I. N. 2001. Russkie zemli glazami sovremennikov i potomkov (XII-XIV vv.). Moskva.
Etnichna istoriia davnoi Ukrainy. 2000. Kyiv.
Ivanov, V. V., Toporov, V. I. 1958. K postanovke voprosa o drevneishykh otnosheniiakh baltskikh i slavianskikh iazykov. Moskva.
Kliuchevskii, V. O. 1987. Kurs russkoi istorii, I. Moskva.
Kolchin, B. A. 1957. Russkii feodalnyi gorod Velikii Novgorod. Sovetskaia arkheologiia, 3, p. 278-288.
Kotliar, M. F. 1998. Halytsko-Volynska Rus. Ukraina kriz viky, 5, Kyiv.
Kotliar, M. F. 2002. Istoriia davnoruskoi derzhavnosti. Kyiv.
Litopys Ruskyi. 1989. Za Ipatskym spyskom pereklav Leonid Makhnovets. Kyiv.
Lebedev, G. S. 1985. Epokha vikingov v Severnoi Evrope. Istoriko-arkheologicheskie ocherki. Leningrad.
Novgorodskaia pervaia letopis starshego i mladshego izvodov. 1950. Moskva; Leningrad.
Paips Richard. Rossiia pri starom rezhyme. Moskva, 2004.
Petrov, A. V. 2003. Ot iazychestva k Sviatoi Rusi. Novgorodskie usobitsy. K izucheniiu drevnerusskogo vechevogo uklada. Sankt-
Peterburgh.
Polnoe sobranie russkikh letopisei. 1962. Lavrentevskaia letopis i Suzdalskaia letopis po Akademicheskomu spisku, I. Moskva.
Robinson, A. N. 1980. Literatura Drevnei Rusi v literaturnom protsesse srednevekovia XI-XIII vv. Moskva.
Russkie letopisi. 2001. Novgorodskaia pervaia letopis starshego i mladshego izvodov, 10. Riazan.
Svod drevneishykh pismennykh izestii o slavnakh. 1991. 1. Moskva.
Tolochko, A. P. 1992. Kniaz v Drevnei Rusi: vlast, sobstvennost, ideologiyia. Kyiv.
Tolochko, P. P. 1983. Drevnii Kiev. Kyiv.
Tolochko, Petro. 1996. Kyivska Rus. Kyiv.
Tolochko, P. P. 2001. Variagi v Yuzhnoi Rusi. Arkheologicheskie vesti, 8, p. 250-257.
Tolochko, P. P. 2018. Kiev i Novgorod v X-XIII vv. Istoricheskie ocherki. Kyiv.
Tretiakov, P. N. 1966. Finno-ugrt, baltt i slaviane na Dnepre i Volge. Moskva; Leningrad.
Yanin, V. L., Aleshkovskii, M. Kh. 1971. Proiskhozhdenie Novgoroda (k postanovke problemy). Istoriia SSSR, 2, p. 32-61.
Yanin, V. L. 1997. Ocherki kompleksnogo istochnikovedeniia. Srednevekovyi Novgorod. Moskva.
|