Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення

Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення

Проаналізовано кераміку із Сіверського городища за матеріалами досліджень 1986—1987 рр., на підставі чого виділено кілька культурно-хронологічних етапів заселення його території....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2015
Автори: Колода, В.В., Корохіна, А.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2015
Назва видання:Археологія
Теми:
Публікації археологічного матеріалу
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195842
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення / В.В. Колода, А.В. Корохіна // Археологія. — 2015. — №. 1. — С. 78-90. — Бібліогр.: 67 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-195842
record_format dspace
spelling irk-123456789-1958422023-12-07T16:05:35Z Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення Колода, В.В. Корохіна, А.В. Публікації археологічного матеріалу Проаналізовано кераміку із Сіверського городища за матеріалами досліджень 1986—1987 рр., на підставі чого виділено кілька культурно-хронологічних етапів заселення його території. Проанализирована керамика северского городища из раскопок 1986—1987 гг., на основании которой воспроиз­ водится история заселения территории памятника от неолита до раннего средневековья. Выделено пять этапов освоения этой местности. заселение ее началось во время позднего неолита—энеолита?, примерно в середине Vi — середине iV тыс. до н. э. На среднем этапе бондарихинской культуры (условно середи­ на iX—X вв. до н. э.) наблюдается непродолжительное, но интенсивное освоение восточной оконечности мыса. Небольшое и кратковременное поселение носителей скифоидной культуры располагалось здесь в конце V—iV вв. до н. э. В раннее средневековье на данной территории было устроено сначала поселение пеньковской культуры (Vi—Vii вв.), а в середине Viii—iх вв. — салтовской культуры, которое состояло из городища на высокой части мыса и селища на его западном конце. Ceramics from the excavations in 1986 and 1987 at siverskyi settlement is analyzed based on which the history of settling the site’s territory since the Neolithic till the early Medieval period is described. Five stages in settling this area are defined. its settlement started during the late Neolithic or Copper Age (?), appro­ ximately in the period from the mid 6th to the mid 4th millennia BC. the short­term but intensive settling of the east foreland end is observed at the middle stage of Bondarykha culture (conditionally the mid 9th c. and the 10th c. BC). A small and short­term settlement of the scythian­like culture bearers was located here at the end of the 5th and the 4th c. BC. in the early Medieval period, first penkivska culture settlement (6th—7th century) was founded here, and then, in the mid 8th and the 9th century, saltivska culture settlement consisted of the hill­fort on the high part of the foreland and the settlement itself on its west end. 2015 Article Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення / В.В. Колода, А.В. Корохіна // Археологія. — 2015. — №. 1. — С. 78-90. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195842 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Публікації археологічного матеріалу
Публікації археологічного матеріалу
spellingShingle Публікації археологічного матеріалу
Публікації археологічного матеріалу
Колода, В.В.
Корохіна, А.В.
Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення
Археологія
description Проаналізовано кераміку із Сіверського городища за матеріалами досліджень 1986—1987 рр., на підставі чого виділено кілька культурно-хронологічних етапів заселення його території.
format Article
author Колода, В.В.
Корохіна, А.В.
author_facet Колода, В.В.
Корохіна, А.В.
author_sort Колода, В.В.
title Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення
title_short Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення
title_full Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення
title_fullStr Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення
title_full_unstemmed Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення
title_sort кераміка із сіверського городища та історія його заселення
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2015
topic_facet Публікації археологічного матеріалу
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195842
citation_txt Кераміка із Сіверського городища та історія його заселення / В.В. Колода, А.В. Корохіна // Археологія. — 2015. — №. 1. — С. 78-90. — Бібліогр.: 67 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT kolodavv keramíkaízsíversʹkogogorodiŝataístoríâjogozaselennâ
AT korohínaav keramíkaízsíversʹkogogorodiŝataístoríâjogozaselennâ
first_indexed 2025-07-17T00:04:43Z
last_indexed 2025-07-17T00:04:43Z
_version_ 1837850383370682368
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 178 сіверське городище (рис. 1, 1) розміщене на високому мисовому узвишші правого берега сіверського Дінця (правого допливу Дону) за 4 км на захід—північний захід від с. Мілова Ба­ лаклійського р­ну харківської обл. на терито­ рії хут. Червоний шлях (колишній — комуна). Городище за ближнім урочищем названо сівер­ ське, хоча в літературі воно фігурує і як Мілове за назвою найближчого села. Поселення займає високий, видовжений зі сходу на захід мис, утворений руслом річки та ярком зі струмком, що охоплює мис з півдня, південного заходу та заходу. зі східного боку мис також обмежений глибоким ярком з потужним джерелом. Неве­ ликою перемичкою в 40 м він з’єднаний з ко­ рінним берегом сіверського Дінця (рис. 1, 2). Городище на один двір площею 1,87 га (шрамко, Михеев, Грубник­Буйнова 1977, с. 40) захищене кількома валами. Основний вал ото­ чує його із східного, південного та західного боків. На кінець хх ст. від валу зі сходу збе­ рігся невеликий відтинок, більша ж його час­ тина знищена господарською діяльністю. Але в середині хх ст. він ще був помітний (шрам­ ко 1962, рис. 72, 4). за 20 м від нього, із захо­ ду, розміщений ще один, а з південногосходу, В.В. Колода, А.В. Корохіна КеРАМІКА ІЗ СІВеРСЬКОГО ГОРОДИЩА ТА ІСТОРІЯ ЙОГО ЗАСеЛеННЯ © В.В. кОЛОДА, А.В. кОрОхІНА, 2014 за 15 і 75 м від основного валу, ще два вали, які захищають городище з напольного боку. саме тут, ближче до східного яру, був вхід на городи­ ще (рис. 1, 2). Пам’ятка відома давно. за даними харків­ ських дослідників, перші відомості про неї від­ носяться до хVi ст. (там само, с. 40) 1. Але до­ стеменно найраніші дані про городище слід пов’язувати із зборами матеріалів під час під­ готовки до хii Археологічного з’їзду, який від­ бувся в харкові у 1902 р., що відображено в Ар­ хеологічній карті харківської губернії та пояс­ нювальному тексті до неї (Багалей 1905, с. 32). з метою культурно­хронологічного визначен­ ня пам’ятки її обстежив у 1947 р. І.І. Ляпушкін. здійснивши зачистку одного із окопів часів Другої світової війни, він виявив кераміку, яку відніс до доби раннього заліза, та визначив час городища iV—iii ст. до н. е. (Ляпушкин 1950, с. 63—64, рис. 12). у 1952 р. городище обсте­ жив Б.А. шрамко, який виконав інструмен­ 1 На ці відомості в довіднику немає посилань. Нам не відомі писемні джерела хVi ст., що містили б свід­ чення про городища середньої течії сіверського Дінця. Найдавнішим писемним джерелом визнаєть­ ся «книга Большому Чертежу» початку хVii ст., де є свідчення про деякі пам’ятки вказаної території. Але дані, які можна було б пов’язати із сіверським горо­ дищем, там відсутні. Проаналізовано кераміку із Сіверського городища за матеріалами досліджень 1986—1987 рр., на підставі чого виділено кілька культурно-хронологічних етапів заселення його території. К л ю ч о в і с л о в а: Сіверський Донець, городище, неоліт, енеоліт, бондарихинська культура, скіфоїдна культура, пеньківська культура, салтівська культура. M.Yu. Videiko, J. Muller, N.B. Burdo, R. Hoffman, S. Therna iNVestiGAtiONs At the CeNtRAl pARt OF MAydANetske Comprehensive studies of large trypillian settlements has been recommencing for the last 5 years. Objects were discovered with the usage of satellite images, surveyed with help of magnetometers of new generation, mass isotopic dating started to be implemented, and also quite large­scale excavations were conducted. in 2014 at Maydanetske, the authors succeeded not only to examine the ancient objects discovered with modern devices, but also to reveal for the first time and partly explore the remains of an assemblage related with pottery production which included potter’s kilns and pits. A kiln studied with a sophisticated structure was not only repaired several times, but also two times fundamentally reconstructed. Also excavated were the remains of two­storied dwelling and husbandry assemblage in the central part of the settlement. ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 1 79 тальну зйомку плану та заклав шурф (4 м2) у східній частині пам’ятки. Там він виявив фраг­ менти посуду скіфського та салтівського часів (шрамко 1952, с. 18—19). хоча захисні спору­ ди не досліджувалися, вчений, як і його попе­ редник, відніс городище до доби раннього за­ ліза. Тож на початку 1960­х рр. ствердилася така культурно­хронологічна інтерпретація го­ Рис. 1. сіверське городище: 1 — координати пам’ятки (Wikimapia.org. — 49027’53’’N, 36038’55?8’’e); 2 — план го­ родища (за: Б.А. шрамко 1962, з уточненнями В.В. колоди, 1986—1987 рр. ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 180 родища (Ляпушкин 1961, с. 89; шрамко 1962, с. 176, 188; 1962а, с. 146—149, рис. 1, 11, 12 ). А, виходячи з того, що це городище, на дум­ ку Б.А. шрамка, найпівденніше серед лісосте­ пових скіфського часу, то йому була відведе­ на роль форпосту в захисті лісостепового на­ селення на сіверському Дінці (шрамко 1962, с. 176, 188). Таким чином, тривалий час ця пам’ятка фі­ гурувала як належна до скіфського часу, що ти­ ражувалося в науковій (наприклад: Моруженко 1985, с. 161—165), науково­довідковій (шрам­ ко, Михеев, Грубник­Буйнова 1977, с. 30—31, 40) і навчальній літературі (Міхеєв, шрамко 2000, с. 115, 208). Цілеспрямовані дослідження з метою з’я­ сування культурно­хронологічної позиції го­ родища були здійснені в 1986—1987 рр. під керівництвом одного з авторів статті сівер­ ськодонецьким загоном середньовічної експе­ диції харківського державного університету ім. О.М. Горького (нині — харківський наці­ ональний університет ім. В.Н. каразіна), яку очолював В.к. Міхеєв (колода 1987, с. 15; Ми­ хеев, колода 1987, с. 17—28). у 1986 р. було уточнено план городища та зібрано підйомний матеріал, в якому вирізнено кераміку скіфсько­ го часу та салтівської культури (приблизно в рівних пропорціях), а також незначну кількість решток пеньківської культури. у наступному році було закладено два розкопи в західній час­ тині пам’ятки (рис. 1, 2), а також неподалік за­ хідних укріплень. На тому ж мисі, на городах, було відкрито ранньосередньовічне селище. уламки гончарної кераміки за показниками (форма, склад тіста, випал), безперечно, відно­ сяться до салтівської культури. уламки ліпного посуду — дрібні, невиразні, з домішкою грубо­ го та середнього шамоту — можна віднести як до пеньківської, так і до салтівської культур. В 1987 р. роботи на городищі продовжила сіверсько­Донецька експедиція харківсько­ го державного університету. Було підтвердже­ но наявність салтівського селища на захід від городища та визначена його приблизна пло­ ща — 120 × 75 м, а також розширено розкоп 1 і закладено ще три невеликі на території горо­ дища та поблизу нього (Буйнов, Дегтярь 1988, с. 1—7) 2. Ці польові дослідження та аналіз даних — стратиграфії захисних споруд і керамічного 2 Відзначимо, що в жодному із них скіфських матеріа­ лів не виявлено, але була кераміка бондарихинської та салтівської культур. матеріалу — уможливили виключити пам’ятку iз кола городищ ранньої залізної доби та пов’язати його зведення із діяльністю ранньо­ середньовічного населення салтівської культу­ ри в її загальних хронологічних межах (середи­ на Viii—середина х ст.), а також вислови­ ти думку, що городище було центром одного із мік рорегіонів південної частини лісостепу (колода 2005, с. 189—193). спочатку розглянемо кераміку із дослід­ жень 1987 р., що демонструє історію освоєння цієї території в різні культурно­хронологічні періоди давньої історії 3. йдеться про розкоп 1 площею 84 м2 і роз­ коп 2 — 68 м2. Відразу наголосимо, що жодно­ го разу не знайдено цілого посуду чи «архео­ логічно цілого». Тож аналізується фрагменто­ ваний матеріал. загалом виявлено 568 уламків кераміки, з­поміж яких лише 42 (≈8 %) знайде­ но в розкопі 2, інші — в розкопі 1. Більшість знахідок представлено посудом бондарихин­ ської культури — 96,5 %, раннє середньовіччя (пеньківська та салтівська культури) — 3,0 %, інші поодинокі фрагменти відносяться до часу пізнього неоліту (та енеоліту?) та доби ранньо­ го заліза. розглянемо їх у хронологічній послі­ довності. Три фрагменти посуду (рис. 2, 1—3), ви­ явлені в заповненні ями 1 розкопу 1, мож­ на загалом датувати добою пізнього неоліту— енеоліту?, тобто серединою Vi — серединою iV тис. до н. е.4 у формувальній масі помітна домішка шамоту (розмір часток до 1 мм) і піс­ ку. Випал слабкий і нерівномірний. Виділяється фрагмент вінець з ледь наміче­ ною шийкою, орнаментований горизонталь­ ним рядком глибоких аморфних вдавлень па­ личкою із негативами на внутрішній поверхні, під яким відбитками штампа (зубчастого?) на­ несено мотив горизонтальної «ялинки» (рис. 2, 1). за технологічними особливостями до ньо­ го близький фрагмент стінки, орнаментованої кількома рядками аморфних вдавлень палич­ кою, під якими розміщено декілька рядів скіс­ них відбитків штампа — зубчастого чи шну­ рового (рис. 2, 3). Обидві поверхні цих фраг­ ментів сірого кольору, подекуди з чорними ділянками (внутрішні — темніші), злам чор­ ний. Ще один фрагмент стінки має жовтога­ 3 Матеріали зберігаються у фондах камеральної архео­ логічної лабораторії харківського національного пе­ дагогічного університету ім. Г.с. сковороди. 4 Визначення с.А. Теліженка, якому автори вислов­ люють подяку за консультації з приводу атрибуції цих матеріалів. ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 1 81 рячу зовнішню та світло­коричневу внутріш­ ню поверхні, злам теж чорний. його орнамен­ товано кількома рядками округлих вдавлень, під якими розпізнається ряд скісних відбитків штампа, серед них, очевидно, присутній мотив «хрестики» (рис. 2, 2). Один з цих фрагментів (рис. 2, 1) може від­ носитися до культури ямково­гребінцевої кера­ міки, для двох інших не виключається зв’язок з культурами доби енеоліту. крім кераміки, виявлено фрагмент кре м’я­ ного знаряддя — проксимальна частина пласти­ ни (рис. 7, 13), атрибуцію якої слід уточнити. Переважна більшість знахідок з розкопу 1 належить бондарихинській культурі. Оскільки кераміка доби бронзи із розкопу 2 дуже фраг­ ментована та маловиразна, то проаналізує­ мо цю групу посуду за матеріалами розкопу 1. В ямі 1 виявлено фрагменти від щонайменше дев’яти посудин (рис. 2, 4—12; 3, 1—7), у куль­ турному шарі — від близько 20 екз. (рис. 3, 8—14; 4—6; 7, 1—11) та інші вироби з кераміки (рис. 3, 15; 7, 12). Фрагменти належать до категорії «кухон­ ного» посуду, ознаками якого є переважання певних морфологічних типів, відсутність спе­ ціальної обробки поверхонь (ретельного за­ гладжування чи лощіння) та зазвичай грубі­ ший за «столову» кераміку склад формуваль­ них мас. зовнішня поверхня фрагментів традиційно світліша (коричнева, подекуди з сірими і чор­ ними ділянками) за внутрішню (сіра, чорна, зрідка коричнева). злам чорний, світлі ділян­ ки біля поверхні майже не простежуються, що свідчить про короткочасний випал за не надто Рис. 2. сіверське городище, кераміка із ями 1 ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 182 високої прикінцевої температури. Щільність фрагментів різна — від достатньо високої до низької, коли фрагменти крихкі та демонстру­ ють наслідки абразивної дії середовища, в яко­ му знаходилися. Товщина стінок 0,35—0,90 см (найчастіше 0,50—0,75 см). у формувальній масі візуально помітні дрібний пісок природ­ ного походження та шамот, розміри якого в межах <0,5—3,5 мм. Поверхні оброблені не надто ретельно і часто мають сліди від загла­ джування твердим предметом (дерев’яним?). згідно з типологією, розробленою одним з авторів статті (корохіна 2011, с. 45—63, дода­ ток А.3), в колекції є фрагменти морфологіч­ них типів А (плоскодонний профільований посуд, або горщики) та В (плоскодонний без­ шийний посуд, або банки). Більшість вінець посуду типу А слабко про­ фільовані (рис. 2, 4—12; 3, 6, 8—14; 4, 1, 10—12; 5, 2—4). Трапляється й виразніше профілювання (рис. 3, 1, 2; 5, 1, 6; 6, 1), хоча візуально чітко роз­ поділити всю добірку за цією ознакою неможли­ во. розпізнаються форми підтипів І (рис. 2, 7) і ІІ (рис. 2, 4; 3, 8, 9; 4, 1, 10, 11; 5, 1; 6, 1), серед яких є горщики варіанта А.ІІ.1 (рис. 6, 1), а також, во­ чевидь, варіанта А.ІІ.7 (рис. 4, 10; 5, 1). заслуговує на увагу наявність на деяких він­ цях цього типу ледь помітного підтрикутного в перетині валика, що виділяється ззовні тон­ ким ребром (рис. 2, 5, 6, 8, 9; 3, 1, 9, 12; 4, 11, 12; 5, 1—4; 6, 1), а іноді набирає форму, схожу на «комірець» (рис. 2, 4, 7, 12; 3, 13). Іноді в зламі помітний спосіб його формування через накладання пластичного джгута, якому надалі через вдавлення (та прогладжування?) надава­ ли специфічної форми (рис. 2, 5, 6, 12; 3, 1; 5, 1—3; 6, 1). На деяких фрагментах формування таких валиків чи «комірців» не прослідкову­ ється. Відтак, не зрозуміло, чи маємо справу з різним оформленням зовнішньої поверхні ві­ нець. зафіксовано й «класичні» різновиди ва­ ликів (див. нижче), зокрема на посудині разом з описаним «валиком­комірцем» (рис. 2, 7). Невелика серія фрагментів представляє тип В — безшийний посуд (рис. 4, 4—7). Деякі мають незначний вигин вінець, але віднести їх до якогось типу проблематично (рис. 4, 2, 3). Орнамент здебільшого накольчастий і пред­ ставлений такими елементами як округлі нако­ ли (рис. 2, 7, 8, 11), тички (найчисленніші серед орнаментованих екземплярів: рис. 2, 6, 9; 3, 1, 3, 8—10 та ін.) та проколи (рис. 3, 11)5. Найпо­ пулярнішою зоною нанесення такого декору є шийка (рис. 2, 6—9, 11 та ін.), зафіксована така орнаментація на бочках (рис. 3, 3) і придонній частині (рис. 6, 4). Щодо локалізації орнаменту на поверхні посуду (див.: корохіна, в друці), то за найкраще вцілілими фрагментами прослід­ ковуються такі її різновиди як смуга на шийці (рис. 3, 8; 5, 1; 6, 1) і суцільна орнаментація по­ судини до придонної частини (рис. 6, 4), що, однак, не вичерпує її розмаїття. Особливий вид декору становлять вали­ ки — підтрикутні чи округлі в перетині з паль­ цево­нігтьовими відбитками (рис. 2, 7; 4, 1; 5, 5, 6; 6, 2, 3, 5)6. Можливо, представлений та­ кож гладенький півкруглий у перетині валик (рис. 4, 5). Валики частіше розміщені на пліч­ ках (рис. 2, 7; 5, 5; 6, 2, 5), але є під зрізом ві­ нець (рис. 4, 5; 5, 6), на шийці (рис. 4, 1) і боках (рис. 6, 3). Частина фрагментів орнаментована по зрізу вінець — скісними відбитками гладень­ кого «штампа» (рис. 3, 2; 4, 2, 3; 5, 6) або пальцевими відбитками (рис. 4, 4). Деякі ек­ земпляри, вочевидь, були неорнаментовані (рис. 2, 4; 4, 10). 5 Не виключено, що цей фрагмент відноситься до скіфського часу. 6 Як уже відзначалося, такі «класичні» валики від­ різняються від валиків на вінцях способом форму­ вання і локалізацією на посудині. Рис. 3. сіверське городище, кераміка: 1—7 — яма 1; 8—15 — культурний шар ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 1 83 Фрагменти вінець двох горщиків є незвич­ ними для бондарихинської традиції (рис. 7, 1, 2). Вони мають низенькі профільовані вінця й коротку шийку, діаметр тулуба суттєво біль­ ший за діаметр шийки (так зв. закритий по­ суд). за технологічними параметрами вони ві­ зуально не відрізняються від бондарихинсько­ го посуду. На зрізі одного є пальцеві вдавлення (рис. 7, 1), іншого — пальцеві защипи (рис. 7, 2). Не виключено, що ці фрагменти належать до скіфського часу. у культурному шарі та ямі виявлені також фрагменти денець — пласкі, з більш чи менш вираженими закраїнами (рис. 3, 4, 5; 7, 4, 8, 9) або без них (рис. 7, 6, 7, 5, 10, 11). Є фрагменти стінок з просвердленими отворами для ремон­ ту (рис. 3, 7; 7, 3). у культурному шарі знайде­ но фрагмент вінець цідилки, що побутували в цьому регіоні за доби фінальної бронзи— раннього заліза (рис. 3, 15). До бондарихин­ ської культури можна також віднести уламок масивного еліпсоподібного в перетині глиня­ ного прясельця (рис. 7, 12). Бондарихинські матеріали сіверського горо­ дища представляють середній (класичний) етап культури, хронологічно зіставний з пізньобіло­ зерським часом (за періодизацією: Буйнов 1981, с. 139—141; 2007). Цей хронологічний пласт найкраще характеризують матеріали поселень Бондариха 2 (Телегін 1956, с. 77—81; Іллінська 1957, с. 56—61), Червоний шлях 1, нижній го­ ризонт (Буйнов 2003, с. 4—6, 9—10), частина із поселень Тимченки (Буйнов 1977, с. 213, рис. 3; 2006а), хут. Фомин, «верхній горизонт» (ильин­ ская 1969, с. 89), Ніцаха (ковпаненко 1967, с. 22—31, 40—41), Бузівка (ромашко 1982), за­ лінійне (ромашко 1983, c. 54—55), могильників Тимченки (Буйнов 1977; 2006б, с. 61—62) та за­ лінійне (ромашко 1983, с. 56—57). На кераміці із сіверського городища майже не спостерігаємо рис попереднього, малобуд­ ківського, етапу, за винятком майже суцільної орнаментації горщика (рис. 6, 4). Водночас, тут маємо таку обов’язкову ознаку середнього періоду як орнаментація пальцевими вдавлен­ нями, хоча зафіксована вона лише на зрізах ві­ нець і на валиках на відміну від інших синхрон­ них пам’яток, де пальцеві вдавлення й защи­ пи представлені також в основному орнаменті (корохіна в друці). Така особливість зафіксо­ вана також у матеріалах Ніцахи в Поворсклі 7 7 Г.Т. ковпаненко матеріали бондарихинської куль­ тури із поселення Ніцаха виділяла в окремий го­ ризонт, до якого включала й кераміку малобудків­ ського типу, що залягала разом з бондарихинською в нижній частині культурного шару (ковпанен­ ко 1967, с. 23—31). Як показали результати повтор­ ного аналізу культурно­стратиграфічної ситуації на пам’ятці, виділення горизонтів в її межах можливе здебільшого типологічно (корохіна 2011а). Рис. 4. сіверське городище, кераміка з культурного шару Рис. 5. сіверське городище, кераміка з культурного шару ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 184 (корохіна 2011, с. 223), втім, поки не зрозумі­ ло, проявом якого з факторів (локального, хро­ нологічного, неповнота добірки?) слід її пояс­ нювати. звернемо увагу на нетипові для «класич­ ної» бондарихинської кераміки орнаменталь­ ні ознаки — рядок округлих наколів і проко­ лів на шийці. Як уже неодноразово відзнача­ ли дослідники, походження цих прийомів у бондарихинському керамічному виробництві, найвірогідніше, пов’язано із впливом культур півночі Дніпровського Правобережжя. Вони особливо характерні для найпізніших бонда­ рихинських пам’яток, де їх застосування на­ бирає характеру чітко розпізнаваної тенден­ ції, вирізняючись масовістю та частим поєд­ нанням цих ознак з місцевим накольчастим орнаментом (Буйнов 2006, с. 40—42; корохі­ на 2011, с. 100—101). утім, зрідка рядок округ­ лих наколів на шийці як самостійний орна­ ментальний мотив трапляється на кераміці раніших пам’яток — Бондариха 2 (ильинская 1961, рис. 2, 5), Ніцахи (корохіна 2011а, рис. 2, 14; 3, 8, 9) та Оскол 1 (ильинская 1961, рис. 2, 8). Вони характерні для спорідненої з бондари­ хинською лебедівської культури (Березанская 1976, рис. 2, 1; 7, 1, 4; 10, 1—4, 6; корохіна 2011, рис. 200, 1; 202, 2, 3, 5 та ін.) і похідних від неї культур доби раннього заліза (юхнівська, ми­ лоградська), де постають результатом розвитку ранішої, сосницької традиції (Артеменко 1987, рис. 50, 10; 51, 19, 22, 27, 28). Подібний прийом також представлений на кераміці із низки по­ лікультурних пам’яток фінального етапу доби бронзи східноукраїнського Лісостепу (ромаш­ ко 1983, рис. 2, 5; Берестнев 1994, рис. 6, 1; Горбов, Литвиненко 1998, рис. 3, 9; Гейко 2003, рис. 1, 19; куштан 2006, рис. 3, 3 та ін.) 8. стосовно фрагмента із проколами на ший­ ці (рис. 3, 11) складно однозначно встановити його належність до бондарихинського комп­ лексу знахідок. Однак, нагадаємо, що на тери­ торії Дніпровського Правобережжя ця тради­ ція — поява проколів — спостерігається в ма­ теріалах тшинецької культури (куштан 2003, рис. 2, 1, 2; 3, 2; Лысенко 2008, с. 132). Вони розповсюджені в білогрудівсько­чорноліській культурі (щодо власне білогрудівських мате­ ріалів див.: Березанська 1964, с. 52; рыбалова 1999, рис. 3, 16; 4, 1; 5, 1, 2, 6 та ін.; Лысенко 8 йдеться про орнамент, де округлі наколи нанесені саме в один рядок на шийці. Через це тут подано посилання лише на археологічні повні форми чи достатньо вели­ кі фрагменти, що виключають застосування цього мо­ тиву в композиції іншого типу — декількох рядів, які вкривають увесь тулуб чи значну його частину. Очевид­ но також, що в перелічених пам’ятках розглядуваний прийом відображує розвиток певних орнаментальних традицій надкультурного характеру, пов’язаних поход­ женням з лісовою смугою східної Європи. Рис. 6. сіверське городище, кераміка з культурного шару Рис. 7. сіверське городище, культурний шар: 1—12 — кераміка; 13 — кремінь ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 1 85 2008, с. 132, рис. 4, 5, 7; 8, 1; 12, 5 та ін.) і надалі до ранньої залізної доби. кераміка з проколами виявлена в Оріховому­Донецькому 4 (Горбов, усачук 2001, рис. 9, 8), яке, попри атрибуцію авторів розкопок (там само, с. 41—42), поки не можна впевнено співвіднести із пізньобонда­ рихинським етапом (корохіна 2011, с. 132). Окремим питанням є походження валиково­ го декору. Нагадаємо, що бондарихинська куль­ тура не включена до складу спільноти культур ва­ ликової кераміки (кВк) (Черных 1983). Однак, розміщуючись на північній периферії останніх і маючи тісні контакти з їхніми носіями, вона де­ монструє появу валиків від раннього, малобуд­ ківського етапу (Буйнов 2005, рис. 1, 8; 3, 1—4, 6; корохіна 2011, с. 112, 123). Тож походження цього декору на власне бондарихинській кера­ міці можна пов’язати із впливом культур саме контактної та західної зон кВк. Напевне «схід­ ні» типи валиків зафіксовані лише в матеріалах спорідненого з бондарихинською культурою студенокського типу (Буйнов 2008а, рис. 5, 10, 15; корохіна 2011, с. 123). кераміка сіверського городища, відповід­ но до цієї тенденції, також демонструє наяв­ ність валиків «західного» зразка (з пальцеви­ ми вдавленнями), а розміщення їх низько на плічках і на тулубі вказує на білогрудівсько­ чорноліську культуру як найвірогідніше дже­ рело запозичення. складніше визначитися із походженням «комірців» чи ледь помітних валиків, розміще­ них на вінцях—шийці. схожий спосіб оформ­ лення вінець, як відомо, маємо на посуді схід­ ної зони кВк, а також (характерні широкі «ко­ мірці») лісової смуги Волзько­уральського регіону (атабаєвсько­межовський, маклашеєв­ ський, аким­сергіївський­студенокський ти­ пи). Втім, у цьому разі у незвичним є відсут­ ність будь­яких інших рис традицій цих схід­ них і північно­східних регіонів. Щодо валиків (на думку авторів, в даному випадку ми маємо справу з певною місцевою стилізацією цього прийому), то аналогії їм, можливо, слід шукати серед територіально ближчого кола культур. Подібне оформлення вінець гладенькими валиками демонструє кераміка поселення (шар середнього етапу культури) і могильника Тим­ ченки (Буйнов 2006а, рис. 2, 2, 3; 2006б, рис. 2, 1, 2, 5, 8, 13; 3, 2, 6, 7, 17, 19), поряд з яким тра­ пилися зразки з валиками, розділеними паль­ цевими вдавленнями. схожі валики в зоні вінець—шийки представлені нечисленними екземплярами й на інших пунктах середнього етапу бондарихинської культури, наприклад, у Бондарисі 2 (корохіна 2011, рис. 71, 2; 80, 10), Ніцасі (там само, рис. 29, 1), Бузівці (ромаш­ ко 1982, рис. 1, 4—6), поселенні та могильни­ ку залінійне (ромашко 1983, рис. 2, 1, 16—18) 9, і пізніших – хухрі (корохіна, 2011, рис. 139, 1; 152, 3; 153, 3 та ін.), рай­стародубівці (Там само, рис. 180, 1), а також Великій Тополясі­1 (Буйнов, 2008, рис. 4, 2, 4), датування якої ще слід уточнити. крім традиційних білогрудівських і білозер­ ських аналогій цього прийому декору, до таких можуть бути включені також матеріали низки так зв. постзрубних пам’яток фінальної бронзо­ вої доби Лісостепу й степу Дніпро­Донецького регіону, хронологічно та територіально най­ ближчих до бондарихинських, а також переду­ ючих і генетично пов’язаних з ними комплексів пізньосабатинівського часу 10. Тут гладенькі ва­ лики трапляються в зоні вінець—шийки на по­ суді різної морфології (шаповалов 1976, рис. 6, 9; 7, 2; радзієвська, шрамко 1980; шарафутди­ нова 1982, рис. 32, 1; Привалова, Привалов 1987, рис. 1, 5, 12; Горбов 1993, рис., 7; 1995, рис. 2, 9; Горбов, Литвиненко 1998, рис. 4, 13; Дровосе­ кова 2002, рис. 11, 5; ромашко 2002, рис. 3, 1, 3, 11; 2013, рис. 34, 7, 8; 58, 13, 14; 60, 1; 61, 3, 6; 68, 1, 8, 10, 25 та ін.; Гаврилюк 2003, рис. 5; 6; Дубинець 2003, рис. 1, 8; 2, 8, 17; куштан 2006, рис. 3, 1; 4, 2; 6, 11; супруненко 2007), зокрема в складі багатоваликових композицій (Дубинець 2003, рис. 2, 6; 3, 19; куштан 2006, рис. 2, 5; ро­ машко 2013, рис. 82, 1, 5, 6, 8, 8а), та на керамі­ ці так зв. обіточненсько­павлоградського типу (ромашко 2013, с. 197, 212—213, рис. 61, 3). за В.А. ромашком, який детально проаналізував їх хронологію, вона вкладається в межі другої половини хІІІ—хІ ст. до н. е.11, а багатовали­ кова та обіточненсько­павлоградська кераміка розглядаються як «архаїчні групи», походжен­ ня яких сягає бережнівсько­маївської зрубної культури, що розвивалася в тісному контакті з сабатинівською (ромашко 1995, с. 130—132; 2013, с. 180—202, 209—210, 212—213). Впливом цієї ж традиції (поряд з іншими), вірогідно, слід пояснювати й походження валиків розглядува­ 9 Автори підтримують початкову атрибуцію останніх трьох з цих пам’яток, наведену В.А. ромашком, як полікультурних з бондарихинським компонентом середнього етапу культури (ромашко, 1982, с. 54; 1983, с. 54—55, 57; 1995а, с. 22–23, 41–45, 76–78). 10 культурна атрибуція їх не однозначна (огляд ниніш­ нього стану проблеми див.: ромашко 2013, с. 17—41; Потапов 2014, с. 100—101). 11 Обговорення культурної атрибуції їх автори лиша­ ють поза межами цієї статті. ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 186 ного різновиду, принаймні на зразках з рисами «архаїчних груп». На думку В.А. ромашка, їх наявність у горизонтах доби фінальної бронзи може розглядатися «в межах розвитку загальної північнопричорноморської постзрубної та пост- сабатинівської традиції і тривалого впливу за- хідних культур спільноти КВК» (ромашко 2013, с. 217). Таким чином, за низкою ознак бондарихин­ ську кераміку сіверського городища можна віднести до середнього етапу культури, зістав­ ного з пізньобілозерським часом (умовно се­ редина iX—X ст. до н. е.). Попри нечисленність колекції, вона представляє інтерес як відносно однорідний комплекс, формування якого від­ булося за не надто тривалого часу, що надає їй значення в характеристиці бондарихинських пам’яток розглядуваного хронологічного зрізу. серед чималої кількості уламків ліпного посуду, виявлених у 1986—1987 рр., лише два можна віднести до доби раннього заліза (скіф­ ського часу), а саме, фрагменти вінець з ніг­ тьовими вдавленнями по краю. Один з них (рис. 8, 11) виявлено в насипі основного валу (розкоп 2). Він має щільне добре вимішане тіс­ то з домішкою середнього за розмірами ша­ моту, загладжену поверхнею та якісний випал (світло­кремовий колір на поверхнях і зламі). Інший (рис. 8, 12) виявлено в перевідкладено­ му заповненні рову перед додатковим валом (розкоп 1). На відміну від попереднього улам­ ка, цей має крихке тісто з доданням грубого шамоту, неохайну поверхню та неякісний ви­ пал (зовнішня поверхня рудо­чорна, внутріш­ ня та на зламі — чорна). Якщо перший з роз­ глянутих уламків впевнено можна віднести до доби раннього заліза, то другий — умовно, бо за складом та якістю тіста його так само мож­ на віднести й до раннього середньовіччя: ліп­ ного посуду пеньківської культури (зокрема й на сіверському Дінці, наприклад: Приходнюк 1998, рис. 30, 15; 36, 1, 8) чи салтівської 12 (на­ приклад: Михеев 1985, рис. 13, 13). рештки посуду пеньківської культури зде­ більше виявлено в підйомному матеріалі на території садиби на городищі (рис. 8, 1—3, 5). Можливо, частина товстостінних уламків ліп­ ного посуду (без морфологічних ознак) зі зна­ чним вмістом середнього та грубшого шамоту в тісті, неохайною поверхнею та неякісним ви­ палом теж відноситься до цієї культури. Відзна­ чимо, що жоден фрагмент, виявлений у розко­ 12 Наголосимо, що і в пеньківській, і в салтівській куль­ турах пальцево­нігтьові відбитки на вінцях доволі рід­ кісні та є певним архаїчним елементом орнаменту. пі 1, ми не можемо впевнено пов’язати з пень­ ківською культурою. Натомість у розкопі 2, під лінзою валу, в слабко насиченому культурно­ му шарі знайдено кілька уламків товстостінної ліпної кераміки, які впевнено можна віднести до раннього середньовіччя та, найвірогідніше, до придонних і донних частин горщиків пень­ ківської культури. завтовшки від 0,6 до 1,2 см. Вони виліплені з доволі крихкого тіста з чис­ ленними домішками середнього та грубшого шамоту та мають горбкувату поверхню. Випал їх неякісний: колір ззовні сіро­бурий з підпа­ линами, зсередини та на зламі — чорний (Ми­ хеев, колода 1987, с. 25—26, табл. lхІІ, 9, 10). Окрім того, в насипу валу виявлено уламок вінця пеньківського горщика (рис. 8, 4). Більшість уламків пеньківсього посуду складно типологізувати. Лише два з них мож­ на впевнено віднести до біконічного посуду — типу 1. решта вінець належать, найвірогідніше, до типу 2 — приземкуватих з округлим корпу­ сом (Приходнюк 1998, с. 33—34, рис. 21, 1—5). Ці типи найпоширеніші як територіально, так і в часи побутування цих пам’яток. салтівський посуд представлений підйом­ ним матеріалом і знахідками в розкопах. кера­ міку виявлено в підйомному матеріалі на горо­ дищі та селищі, розміщеному на мисі на захід від городища (рис. 8, 6—8). Вона траплялася в культурному шарі розкопу 1 (рис. 8, 9), зокре­ ма на дні рову (рис. 8, 10). кераміка виготовле­ на із щільного, добре відмуленого тіста і якіс­ но випалена. Типологічно вона відноситься до столового парадного і тарного посуду. столо­ вий посуд представлений уламками стінок і ручкою чорнолощених глеків (рис. 8, 6—8) і денцями кружки (рис. 8, 9), тарний — уламка­ ми слабко гофрованих амфор (рис. 8, 10). Таким чином, аналіз керамічного матеріалу із сіверського городища уможливлює відтво­ рити освоєння території цієї пам’ятки. заселення її розпочалося в часи пізнього нео літу (друга половина Vi тис. до н. е.) та, мож­ ливо, продовжувалося за енеоліту. Яку площу займали поселення того часу, встановити нині неможливо. Наступний етап і досить інтенсив­ не освоєння цієї території припадає на пері­ од середнього етапу бондарихинської культу­ ри, приблизно середина iX — X ст. до н. е. Тоді селище займало західну частину мису. його найщільніше заселена частина обмежувалася, схоже, невеликим яром, що пізніше викорис­ товувався як рів між основним і додатковим валом західної частини укріплень городища (рис. 1, 2). Однак господарська діяльність цьо­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 1 87 го населення охоплювала не тільки територію мису майбутнього городища, а й частину пла­ то на південний схід від нього (Михеев, коло­ да 1987, с. 24; Буйнов, Дегтярь 1988, с. 3). Після тривалої перерви, не раніше межі V—iV ст. до н. е.,13 в західній частині мису вини­ кло невелике поселення доби раннього заліза, що підтверджується нечисленними знахідками кераміки в межах садиби, розміщеної на горо­ дищі, та практичною її відсутністю в розкопах. Появу цього поселення слід пов’язувати, най­ вірогідніше, з приходом сюди хліборобського населення із басейнів Ворскли, Псла та сули. Після виснаження тамтешніх ґрунтів скіфоїд­ не населення тих територій (Дніпровське Лі­ вобережжя), долаючи вододіл Дніпра та Дону, поступово сягло сіверського Дінця. Однак йому тут не вдалося закріпитися через проти­ дію, очевидно, скіфів­кочовиків. Це підтвер­ джує наявність скіфських могильників з бага­ 13 Це опосередковано підтверджують дані дослідження таких городищ як коробові хутори та Мохнач (ко­ лода 2008; 2011). тим інвентарем біля Пісочина та старого Мер­ чика (Бабенко 2005; Бандуровский, Буйнов 2000). Незначна кількість матеріалів на обме­ женій площі свідчить про нетривалий час іс­ нування цього поселення, а дані про зведення цим населенням захисних споруд відсутні. Надалі цю територію освоїли за раннього се­ редньовіччя. Першими поселенцями тоді ста­ ли носії пеньківської культури, судячи із обся­ гу матеріалу, невелика група, яка, вірогідно, зо­ середжувалася на високій частині мису. Щодо створення цим населенням захисної стовпової конструкції в західній частині мису (стовпова ямка під насипом основного валу, див.: коло­ да 2005, с. 190), то це можна лише припускати. Час існування цього поселення (матеріали не­ численні та доволі аморфні) можна визначити лише в межах датування культури Vi—Vii ст., хоча не виключено, що в цьому регіоні носії цієї культурної традиції мешкали й надалі — до середини Viii ст. Наприкінці i тис. тут облаштували посе­ лення салтівської культури, яке складалося із городища на високій частині мису та сели­ Рис. 8. сіверське городище, кераміка: 1—5 — пеньківська культура; 6—10 — салтів­ ська культура; 11, 12 — скіфська культура ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 188 Артеменко И.И. сосницкая культура // Эпоха бронзы лесной полосы ссср. — М., 1987. — с. 106—113. Бабенко Л.И. Песочинский курганный могильник скифского времени. — харьков, 2005. Багалей Д.И. Объяснительный текст к Археологической карте харьковской губернии // Тр. Xii Ас. — М., 1905. — Т. i. — с. 1—92. Бандуровский А.В., Буйнов Ю.В. курганы скифского времени (северскодонецкий вариант). — к., 2000. Березанська С.С. кераміка бiлогрудiвської культури (за матеріалами розкопок бiля с. собкiвка) // Археологiя. — 1964. — XVI. — с. 49—75. Березанская С.С. Лебедовская культура эпохи бронзы в Лесостепной украине // Энеолит и бронзовый век украины. — к., 1976. — с. 190—219. Берестнев С.И. Поселение Таранцево и вопрос о населении днепровского лесостепного Левобережья в начале раннего железного века // рА. — 1994. — № 3. — с. 121—139. Буйнов Ю.В. О погребальном обряде племен бондарихинской культуры // сА. — 1977. — № 4. — с. 208—215. Буйнов Ю.В. Бондарихинская культура. Дисс. … канд. истop. наук. — харьков, 1981 // НА ІА НАНу. — Ф. 63. — № 600. Буйнов Ю.В. Поселення бондарихинської культури біля с. Червоний шлях на харківщині // Вху. — 2003. — Вип. 35. — № 594. — с. 4—13. Буйнов Ю.В. Поселение и грунтовый могильник бондарихинской культуры у хут. Марки Полтавской области // АЛЛу. — 2005. — № 1/2. — с. 3—9. Буйнов Ю.В. к вопросу об исторических судьбах племен бондарихинской культуры // рА. — 2006. — № 2. — с. 39—50. Буйнов Ю.В. Поселення малобудківського типу доби пізньої бронзи біля с. Тимченки у басейні сіверського Дін­ ця // Археологія. — 2006а. — № 1. — с. 42—47. Буйнов Ю.В. Поховальні пам’ятки та обряд племен бондарихинської культури // Археологія. — 2006б. — № 4. — с. 60—67. Буйнов Ю.В. Новые данные о хронологии памятников малобудковского типа // laurea. к 80­летию профессора Владимира ивановича кадеева. — харьков, 2007. — с. 170—176. Буйнов Ю.В. Материалы позднего бронзового века из поселения Великая Тополяха­1 на северском Донце // Вху. — 2008. — Вип. 40. — № 816. — с. 7—19. Буйнов Ю.В. студенокская группа памятников финального этапа позднего бронзового века // Проблемы археоло­ гии Восточной Европы. к 85­летию Бориса Андреевича шрамко. — харьков, 2008а. — с. 42—55. Буйнов Ю.В., Дегтярь А.К. Отчет о работе северо­Донецкой археологической экспедиции харьковского госуни­ верситета в 1988 г. // НА ІА НАНу. — № 1988/60. Гаврилюк Н.О. Нове поселення доби бронзи на Білозерському лимані // АДу 2001—2002. — к., 2003. — 5. — с. 77—80. Гейко А.В. розкопки на багатошаровому селищі сердюки­1 // Проблеми історії та археології україни. — харків, 2003. — с. 18—20. Горбов В.Н. Поселенческие комплексы Приазовья в системе синхронизации западного и восточного кругов куль­ тур валиковой керамики // Новые открытия и методологические основы археологической хронологии. — сПб., 1993. — с. 90—93. Горбов В.Н. к проблеме культурной атрибуции поселения на Белозерском лимане // конвергенция и дивергенция в развитии культур эпохи энеолита—бронзы средней и Восточной Европы. — сПб., 1995. — Ч. 2. — с. 52—72. Горбов В.Н., Литвиненко Р.А. к вопросу о населении бассейна р. Ворсклы в конце бронзового века // Проблеми археології Поднiпров’я. — Днiпропетровськ, 1998. — 1. — с. 69—79. Горбов В.Н., Усачук А.Н. Бондарихинское поселение предскифского времени и некоторые аспекты адаптации до­ мостроительства к природным условиям // Донецкий археологический сборник. — 2001. — 9. — с. 15—45. Дровосекова О.В. Материалы эпохи энеолита и бронзового века из с. капуловка Днепропетровской области // ссПк. — 2002. — Х. — с. 131—154. ща на західному його краї. крім цього сели­ ща, до цього городища тяжіють ще одне чима­ ле за розміром, що за 1,5 км на схід, поряд з низовою дорогою в с. Мілова (Буйнов, Дергярь 1988, с. 7—21), і, цілком можливо, могильник Червона Гірка за 2 км на захід від городища (Михеев 1990). Наголосимо, що наявність ще одного городища поряд з вказаним могильни­ ком (Михеев 1985, с. 142—143) є лише припу­ щенням і може бути підтверджено тільки ар­ хеологічним дослідженням. Час побутування салтівської пам’ятки на мисі можна визначи­ ти в межах датування салтово­маяцької куль­ тури в лісостеповому регіоні сіверського Дін­ ця, тобто середина Viii—х ст. Подальша історія цієї місцевості пов’язана з новим часом, починаючи з середини хVii ст., та виходить за межі нашого дослідження. ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 1 89 Дубинець О.В. комплекси заключного періоду доби бронзи поселення Іллічівка на сіверському Дінці // Материалы и исследования по археологии Восточной украины. — Луганск, 2003. — 1. — с. 278—288. Іллінська В.А. Нові дані про пам’ятки доби бронзи в Лівобережному Лісостепу // Археологія. — 1957. — Х. — с. 50—65. Ильинская В.А. Бондарихинская культура бронзового века // сА. — 1961. — № 1. — с. 26—45. Ильинская В.А. Некоторые вопросы генезиса юхновской культуры // сА. — 1969. — № 2. — с. 85—101. Ковпаненко Г.Т. Племена скіфського часу на Ворсклі. — к., 1967. Колода В.В. Археологические разведки в бассейне верхнего течения северского Донца // НА ІА НАНу. — № 1987/100. Колода В.В. культурно­хронологическая интерпретация северского городища близ с. Меловая на Донце // Древ­ ности 2005. — харьков, 2005. — с. 187—195. Колода В.В. Археологический комплекс коробовы хутора: основные итоги исследований // Проблемы истории и археологии украины. Мат­лы Vi Междунар. науч. конф., посвящ. 150­летию со дня рождения академика В.П. Бузескула. — харьков, 2008. — с. 75—76. Колода В.В. скифские материалы городища Мохнач (по материалам новейших исследований) // Древности Вос­ точной Европы. сб. науч. трудов к 90­летию Б.А. шрамко. — харьков, 2011. — с. 169—178. Корохіна А.В. кераміка бондарихинської культури. — Дис. … канд. істор. наук. — к., 2011 // НА ІА НАНу. — Ф. 63. — № 892. Корохіна А.В. культурно­стратиграфічна ситуація на поселенні Ніцаха в Поворсклі // МДАсу. — 2011а. — ХІ. — с. 217—227. Корохіна А.В. Досвід аналізу орнаменту бондарихинської кераміки (тенденції розвитку та хроноіндикатори). — В друці. Куштан Д.П. Поселення доби пізньої бронзи біля с. Леськи на Черкащині // АВу 2001—2002. — к., 2003. — с. 154—157. Куштан Д.П. Проблема культурної атрибуції Чикалівського поселення доби пізньої бронзи // МДАсу. — 2006. — V. — с. 259—272. Лысенко С.Д. Белогрудовский горизонт Малополовецкого археологического комплекса на киевщине // Revista Arheologica. — 2008. — Vol. 4. — № 1. — с. 100—134. Ляпушкин И.И. Поселение зольнической культуры «скифов­пахарей» в северной полосе Днепровского лесостеп­ ного Левобережья // сА. — 1950. — ХІІ. — с. 41—65. Ляпушкин И.И. Днепровское лесостепное Левобережье в эпоху железа. — М., 1961 (МиА. — 104). Михеев В.К. Подонье в составе хазарского каганата. — харьков, 1985. Михеев В.к. Погребальный обряд красногорского могильника салтово­маяцкой культуры // ранние болгары и финно­угры в Восточной Европе. — казань, 1990. — с. 45—52. Михеев В.К., Колода В.В. исследование северского городища // НА ІА НАНу. — № 1987/100. Міхеєв В.К., Шрамко Б.А. Археологія залізного віку східної Європи. — харків, 2000. Моруженко А.А. Городища лесостепных племен Днепро­Донского междуречья Vii—iii вв. до н. э. // сА. — 1985. — с. 160—178. Потапов В.В. Подонцовье в поздний период эпохи бронзы: проблемы изучения // Вестник Южного научного центра. — ростов­на­Дону, 2014. — Т. 10. — № 2. — с. 93—106. Привалова О.Я., Привалов А.И. Поселение эпохи поздней бронзы возле с. Николаевка в северном Приазовье // Древнейшие скотоводы степей юга украины. — к., 1987. — с. 94—108. Приходнюк О.М. Пеньковская культура (культурно­археологический аспект исследования). — Воронеж, 1998. Радзієвська В.Є., Шрамко Б.А. Нові археологічні пам’ятки на харківщині // Археологія. — 1980. — 49. — с. 100—109. Рыбалова В.Д. Два поселения предскифского времени на Левобережье среднего Днестра и некоторые проблемы белогрудовской культуры (по материалам разведки Юго­Подольской экспедиции в 1953—1954 гг.) // Архео­ логические вести. — 1999. — № 6. — с. 320—342. Ромашко В.А. Поселение финальной бронзы — раннего железного века у с. Бузовка Днепропетровской области // Древности степного Поднепровья (iii—i тыс. до н. э.). — Днепропетровск, 1982. — с. 54—60. Ромашко В.А. Поселение и могильник начала i тыс. до н. э. у с. залинейное на харьковщине // Древности степ­ ного Поднепровья (iii—i тыс. до н. э.). — Днепропетровск, 1983. — с. 52—59. Ромашко В.А. Павлоградское поселение эпохи бронзы (к вопросу о территории распространения и культурной принадлежности памятников обиточненского типа) // Проблемы археологии Поднепровья. — Днепропет­ ровск, 1995. — с. 114—134. Ромашко В.А. Поздний бронзовый век в пограничье Лесостепи и степи Левобережной украины (Xii—X вв. до н. э.). — Днепропетровск, 1995а. ISSN 0235-3490. Археологія, 2015, № 190 Ромашко В.А. Поселение позднего бронзового века у с. шолохово на р. Базавлук // Проблеми археології Подніпров’я. — Дніпроперовськ, 2002. — с. 91—99. Ромашко В.А. заключительный этап позднего бронзового века Левобережной украины (по материалам богуславско­белозерской культуры). — к., 2013. Супруненко О.Б. кургани поблизу с. солонці на Нижньому Пслі. — к.; Полтава, 2007 (старожитності околиць комсомольська. — Ч. V). Телегін Д.Я. Дослідження поселень епохи бронзи на Дінці // АП. — 1956. — VI. — с. 75—84. Черных Е.Н. Проблема общности культур валиковой керамики в степях Евразии // Бронзовый век степной полосы урало­иртышского междуречья. — Челябинск, 1983. — с. 81—99. Шаповалов Т.А. Поселение срубной культуры у с. ильичевка на северском Донце // Энеолит и бронзовый век украины: исследования и материалы. — к., 1976. — с. 150—172. Шарафутдинова И.Н. степное Поднепровье в эпоху бронзы. — к., 1982. Шрамко Б.А. Отчет об археологических исследованиях харьковского государственного университета им. А.М. Горь­ кого в 1952 г. // НА ІА НАНу. — № 1952/24. Шрамко Б.А. Древности северского Донца. — харьков, 1962. Шрамко Б.А. Поселення скіфського часу в басейні Дінця // Археологія. — 1962а. — ХІV. — с. 135—155. Шрамко Б.А., Михеев В.К., Грубник-Буйнова Л.П. справочник по археологии украины. харьковская область. — к., 1977. Надійшла 16.12.2014 В.В. Колода, А.В. Корохина кЕрАМикА сЕВЕрскОГО ГОрОДиЩА и исТОриЯ ЕГО зАсЕЛЕНиЯ Проанализирована керамика северского городища из раскопок 1986—1987 гг., на основании которой воспроиз­ водится история заселения территории памятника от неолита до раннего средневековья. Выделено пять этапов освоения этой местности. заселение ее началось во время позднего неолита—энеолита?, примерно в середине Vi — середине iV тыс. до н. э. На среднем этапе бондарихинской культуры (условно середи­ на iX—X вв. до н. э.) наблюдается непродолжительное, но интенсивное освоение восточной оконечности мыса. Небольшое и кратковременное поселение носителей скифоидной культуры располагалось здесь в конце V—iV вв. до н. э. В раннее средневековье на данной территории было устроено сначала поселение пеньковской культуры (Vi—Vii вв.), а в середине Viii—iх вв. — салтовской культуры, которое состояло из городища на высокой части мыса и селища на его западном конце. V.V. Koloda, A.V. Korokhina CeRAMiCs FROM siVeRskyi settleMeNt ANd histORy OF its settliNG Ceramics from the excavations in 1986 and 1987 at siverskyi settlement is analyzed based on which the history of settling the site’s territory since the Neolithic till the early Medieval period is described. Five stages in settling this area are defined. its settlement started during the late Neolithic or Copper Age (?), appro­ ximately in the period from the mid 6th to the mid 4th millennia BC. the short­term but intensive settling of the east foreland end is observed at the middle stage of Bondarykha culture (conditionally the mid 9th c. and the 10th c. BC). A small and short­term settlement of the scythian­like culture bearers was located here at the end of the 5th and the 4th c. BC. in the early Medieval period, first penkivska culture settlement (6th—7th century) was founded here, and then, in the mid 8th and the 9th century, saltivska culture settlement consisted of the hill­fort on the high part of the foreland and the settlement itself on its west end.

Схожі ресурси