Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні

Проаналізовано сучасний стан розподілу коштів на етапи науково-технічного циклу в Україні та сформульовані пропозиції щодо удосконалення його структури в напрямі підвищення в ній частки прикладних досліджень і науково-технічних розробок як передумови для прискорення темпів впровадження наукових дося...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Александрова, В.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки та прогнозування НАН України 2006
Schriftenreihe:	Економіка і прогнозування
Schlagworte:	Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19810
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні / В.П. Александрова // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 2. — С. 77-88. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-19810
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-198102011-05-15T12:04:42Z Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні Александрова, В.П. Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні Проаналізовано сучасний стан розподілу коштів на етапи науково-технічного циклу в Україні та сформульовані пропозиції щодо удосконалення його структури в напрямі підвищення в ній частки прикладних досліджень і науково-технічних розробок як передумови для прискорення темпів впровадження наукових досягнень у виробництво та виготовлення інноваційної продукції. 2006 Article Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні / В.П. Александрова // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 2. — С. 77-88. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1605-7988 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19810 uk Економіка і прогнозування Інститут економіки та прогнозування НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні
spellingShingle	Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні Александрова, В.П. Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні Економіка і прогнозування
description	Проаналізовано сучасний стан розподілу коштів на етапи науково-технічного циклу в Україні та сформульовані пропозиції щодо удосконалення його структури в напрямі підвищення в ній частки прикладних досліджень і науково-технічних розробок як передумови для прискорення темпів впровадження наукових досягнень у виробництво та виготовлення інноваційної продукції.
format	Article
author	Александрова, В.П.
author_facet	Александрова, В.П.
author_sort	Александрова, В.П.
title	Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні
title_short	Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні
title_full	Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні
title_fullStr	Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні
title_full_unstemmed	Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні
title_sort	розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в україні
publisher	Інститут економіки та прогнозування НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Перспективи інноваційно-інвестеційного розвитку в Україні
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19810
citation_txt	Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні / В.П. Александрова // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 2. — С. 77-88. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Економіка і прогнозування
work_keys_str_mv	AT aleksandrovavp rozpodílkoštívnastadíâhnaukovotehníčnogocikluvukraíní
first_indexed	2025-07-02T20:37:53Z
last_indexed	2025-07-02T20:37:53Z
_version_	1836568988094562304
fulltext	Александрова В.П., д-р екон. наук Інститут економіки та прогнозування НАН України РОЗПОДІЛ КОШТІВ НА СТАДІЯХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ЦИКЛУ В УКРАЇНІ Проаналізовано сучасний стан розподілу коштів на етапи науково-технічного циклу в Україні та сформульовані пропозиції щодо удосконалення його струк- тури в напрямі підвищення в ній частки прикладних досліджень і науково- технічних розробок як передумови для прискорення темпів впровадження нау- кових досягнень у виробництво та виготовлення інноваційної продукції. Проблема удосконалення фінансового забезпечення етапів науково- технічного циклу в умовах становлення ринкових відносин в Україні стає де- далі актуальнішою. Сучасні тенденції розвитку світової науки свідчать про значні зміни в структурі витрат на науково-технічні розробки та їх освоєння у виробництві, що зумовлені комерціалізацією розвитку науки та зростанням попиту на розробки прикладного призначення. Тому метою даного дослі- дження є досягнення певної відповідності між попитом та його забезпечен- ням фінансовими ресурсами з точки зору об’єктивних змін у структурі науко- во-технічного циклу в зв’язку з новими закономірностями і особливостями розвитку економіки України. Одвічні питання "Що, Як і Для кого", як зазна- чає П.Самуельсон, пов’язані з попитом і пропозицією, не можуть бути розв’язані без врахування ресурсних особливостей в країні [1]. Ця нагальна вимога повною мірою стосується і науково-технічної продукції, що в умовах ринку все більше набуває характеру товару. Співвідношення попиту і пропозиції на будь-які види продукції чи по- слуги, у тому числі і на науково-технічну продукцію, тобто інтелектуальну складову людської діяльності, завжди характеризувалися певними особливос- тями, що залежали від стану інтелектуальної та матеріальної сфери економіч- ної системи. В умовах високих темпів розвитку національного інтелекту нау- ково-технічні пропозиції випереджали, як правило, попит на них і продукцію, що мала бути результатом їхнього використання. Разом з тим таке співвідно- шення між пропозицією та попитом ставало вагомим чинником прогресу на- ціональної економіки. Відставання ж інтелектуальних здобутків від попиту на них гальмує такий прогрес, бо не сприяє інтенсивному розвитку матеріа- льного виробництва та духовного збагачення суспільства, а як наслідок – і соціальної сфери економіки. Задоволення попиту на науково-технічну продукцію визначається не тільки кількістю розробок і загальним обсягом їх реалізації, але й структурою витрат на етапи її створення, що змінюється під впливом зовнішніх і внутрі- © В.Александрова, 2006 77 Александрова В.П. шніх потреб в інноваційному розвитку економіки. За світовими стандартами, такими етапами вважаються фундаментальні наукові дослідження, прикладні дослідження, експериментальні (науково-технічні) розробки. Останнім часом значне місце в структурі витрат на створення науково-технічної продукції посідають так звані "науково-технічні послуги". Фундаментальні дослідження переслідують мету аналізу властивостей структури і взаємозв’язків, на основі яких мають бути сформульовані та пе- ревірені певні гіпотези, теорії чи закони. Результати цих досліджень, як пра- вило, не бувають об’єктами комерціалізації. Вони публікуються або розпо- всюджуються серед учених, які в них зацікавлені. Прикладні ж дослідження здійснюються з метою можливих напрямів використання результатів фунда- ментальних досліджень, а також із метою визначення нових методів або шля- хів досягнення конкретних цілей в економіці. У підприємницькому секторі такі цілі реалізуються в рамках виконання програми фундаментальних досліджень шляхом створення нових проектів для досягнення запроектованої мети. Вагомим етапом циклу створення нововведень є науково-технічні роз- робки, що спираються на результати досліджень і досвід виробничої практи- ки і завершуються виробництвом нових матеріалів, продукції, обладнання, впровадженням нових процесів, систем і послуг, а також удосконаленням всього того, що вже використовується у виробництві [2]. Прикладні дослідження та науково-технічні розробки мають бути тісно пов’язані з фундаментальними дослідженнями. Тому доцільність загальної структури витрат на НДДКР залежить значною мірою від встановлення пев- них пропорцій між обсягами названих видів робіт. Відомо, що результативність усього циклу наукових досліджень із точ- ки зору впливу на економічні, соціальні, екологічні аспекти розвитку країни залежить, головним чином, від їх фундаментальності, глибини пізнань зако- номірностей розвитку природи та суспільства в процесі виконання зазначе- них робіт. Водночас ефективне використання цих пізнань потребує відповід- них подальших наукових розробок для конкретних умов розвитку економіки. В умовах комерціалізації науки, що є характерною рисою сучасного розвитку в багатьох країнах світу, де основне призначення наукових дослі- джень полягає в підвищенні економічного зростання, спостерігається особли- ва увага замовників і виконавців науково-дослідних робіт до стадій наукового циклу, пов’язаних із прикладними дослідженнями та конкретними технологі- чними розробками, що з них випливають. Їх частка в загальному обсязі НДДКР у зв’язку з цим закономірно зростає. Це дає можливість підвищити роль науки як продуктивної сили суспільства, тобто посилити її вплив на економічний розвиток країни, зріст її матеріального і духовного багатства. Так, під впливом Японії, де державна політика спрямована на підви- щення ролі прикладних досліджень і відповідної організації виробництва, 78 Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні головним чином, на основі корпоративних формувань з метою ефективного впровадження результатів НДДКР, уряд США визнав технологічний розви- ток рушійною силою економічного зростання. Головна увага у зв’язку з цим зосереджена в США на концепції життєвого циклу технологій, узагальненні результатів їх використання шляхом завоювання внутрішнього та зовнішньо- го ринків. Звідси необхідними стали деякі структурні зміни в циклі створення та освоєння в економіці наукових досягнень. У зв’язку з підвищенням уваги до прагматичних аспектів досліджень витрати бюджету США на прикладні дослідження і розробки у 2001–2002 рр. суттєво зростали (табл. 1). Передба- чалося також, що темпи зростання витрат на прикладні дослідження у майбу- тньому вдвічі перевищуватимуть зріст обсягів фінансування фундаменталь- них наук. Таблиця 1 Витрати федерального бюджету США за видами досліджень, млн дол. США 2002 р. до 2001 р. Вид досліджень 2000 р. 2001 р. 2002 р. млн дол. США % Фундаментальні 19421 22018 23352 1334 6 Прикладні 18466 20734 21553 819 4 Розробки 40524 42594 45954 3360 8 Обладнання та інфра- структура 4727 4664 4394 -270 -6 Всього 83138 90010 95253 5243 6 Джерело: Кочетков Г.Б. Научно-технические приоритеты республиканской администрации // США и Канада. – 2002. – № 4. – С. 22–32. Характерним для досліджень, що фінансуються з федерального бюдже- ту США, є майже стабільна питома вага витрат на окремі види робіт, але при цьому спостерігається зріст темпів загального фінансування досліджень і на- уково-технічних розробок. Одночасно посилюється увага щодо фінансування цільових досліджень і розробок на спілкуванні дисциплін, головним чином науки і технології, що потребують різнопрофільних спеціалістів і мають посі- дати пріоритетне місце в розвитку науки. Це − геноміка і біоінформатика, на- нотехнології та інші напрями, дослідження яких потребує сумісних зусиль спе- ціалістів у галузі математики, інформатизації, хімії, фізики, електроніки та ін. Подвоїлись асигнування досліджень у галузі високих технологій у промисло- вих консорціумах із метою запобігання відставання від Японії та Європи. Така політика досягнення раціональних темпів розвитку окремих видів наукових досліджень та окремих напрямів науки, посилення рівня їх комерці- алізації забезпечило, в останній половині минулого століття, понад половину зростання національної економіки та лідерство країни у створенні багатьох технологічних нововведень [3]. 79 Александрова В.П. В Японії спостерігається також тенденція щодо прискорення темпів розвитку прикладних і науково-технічних розробок у тому числі у промисло- вому секторі, агентстві по науці і технологіях, у сільському господарстві, ри- боловстві і лісовому господарстві, охороні здоров’я. З метою досягнення ви- сокого рівня інноваційності цих розробок із кінця ХХ ст. відповідно до плану розвитку науки і техніки провадяться заходи, спрямовані на активізацію спів- робітництва урядових установ, приватних компаній і університетів, тобто на посилення корпоративних засад ефективного використання наукових досяг- нень [4]. У Німеччині значно зростає частка витрат на такі наукові дослідження прикладного значення, як біотехнології, інформатизація і телекомунікації, нові матеріали, альтернативні джерела енергії, авіація і космос та інші пріо- ритети соціально-економічного розвитку. У Франції в останні роки ХХ ст. виникла розбіжність між попитом на науково-технічну продукцію та можливостями ефективного розвитку сфери НДДКР. Усуненню її сприяло посилення кооперативних зв’язків з іншими країнами і, в першу чергу, з європейськими, що свідчить про зростання ролі глобалізації та міжнародної корпоратизації в розвитку науки, а разом з цим і зростання значення прикладного характеру наукових досліджень. У Великобританії була переглянута політика у міжнародному науково- технічному співробітництві. Для набуття передових японських та американ- ських технологій уряд стимулював створення міжнародних дослідницьких консорціумів, сприяв вкладенню капіталів у іноземні дослідницькі фірми та притоку іноземних капіталів. Уряд підтримав нові біотехнологічні акціонерні компанії за умовою, щоб більша частка фінансування надходила від приват- ного сектора. Створені спеціальні корпорації з наукових досліджень, на які покладено відповідальність за допомогу підприємствам щодо впровадження у виробництво нових ідей. Створено також комітет радників із прикладних нау- ково-дослідних робіт, що сприяло пожвавленню науково-технічної діяльності у виробництві. Переваги корпоративних структур в інноваційному використанні ре- зультатів НДДКР полягають у можливостях створення значних за обсягом капітальних вкладень, а отже, і розширення обсягів витрат на науково- технічні розробки та освоєння інноваційних результатів у виробництві. В кра- їнах, яким притаманний високий розвиток корпоративних структур, частки інтелектуального капіталу в показниках капіталізації середнього високотех- нологічного підприємництва досягають 85% [5]. Ученими розроблені пропорції між фундаментальними дослідженнями, прикладними пошуковими роботами, розробками і капітальними вкладення- ми на освоєння науково-технічних новин, що спираються на загальні законо- мірності циклічного розвитку економіки за інтенсивним типом її відтворення 80 Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні і відбиваються в статистичному законі розподілу витрат за структурою нау- ково-виробничого циклу. Пропорції між фундаментальними, прикладними дослідженнями, розробками та витратами на освоєння науково-технічних розробок, визначились як 1:3:9:27 [6]. Від співвідношення між обсягом робіт, що виконуються за кожною складовою науково-технічного циклу залежить значною мірою тривалість загального циклу виробництва в широкому розумінні цього слова, тобто не тільки безпосередньо виробничого процесу, а й обміну, розподілу і спожи- вання. Нерівномірність науково-технічного прогресу як причину циклічності виробництва відзначав Й.Шумпетер, пов’язуючи її з особливостями викорис- тання капіталу, в тому числі його монополізації [7]. Найбільш виразно обґрунтована роль науково-технічного прогресу в циклічності виробництва М.Кондратьєвим, із досліджень якого випливає, що матеріальною основою циклічності є кризи, передусім, в існуючій техніці і технології. Якісні зміни базисних машин і технологій обумовлюють циклічні коливання в економіці, тобто здійснюються кардинальні зміни речових еле- ментів виробництва, а також форм і методів організації виробництва. При цьому ці зміни відбуваються в межах як довгих хвиль циклу, так і середніх і коротких [8]. Отже, до періодичності технічного оновлення виробництва має повне відношення і структура науково-технічних циклів створення і викорис- тання технологічних та організаційних нововведень. Так, скорочення фунда- ментальних досліджень призводить до збільшення обсягу традиційних розро- бок і уповільнює технологічне оновлення виробництва. В умовах надто високих темпів розвитку фундаментальних наук вини- кає невідповідність між обсягом цього виду робіт і реальними можливостями доведення їхніх результатів до стану практичного використання у відповід- них секторах економіки. Зокрема, прикладні дослідження потребують знач- них додаткових трудовитрат на етапі виявлення конкретних сфер застосуван- ня результатів досліджень та адаптації їх до умов чи специфіки об’єкта. Широкомасштабне використання багатьох високих технологій як ре- зультату фундаментальних досліджень пов’язане зі створенням (розвитком) новітніх матеріалів і засобів виробництва, зі значними витратами НДДКР в процесі їх освоєння, з коротким життєвим циклом продукції, виготовленої на їх основі, забезпеченням суттєвого покращання розвитку виробництва. Недостатні обсяги робіт, необхідних для адаптації фундаментальних розробок у галузі високих технологій, є однією з причин низьких темпів їх впровадження у вітчизняне виробництво. Так, у розвинених країнах світу пи- тома вага високотехнологічної продукції досягає 40% загальносвітового ВВП, а в Україні вона знаходиться на рівні 4–6%. У загальному обсязі експо- рту її частка становить лише 0,1%. 81 Александрова В.П. З аналізу технологічного стану матеріального виробництва країни та виробництва послуг випливає також висновок про те, що, незважаючи на по- зитивні риси соціально-економічного розвитку останніх років, вони не мо- жуть забезпечити чільне місце нашої держави поміж інших розвинених країн, бо характеризуються, головним чином, морально застарілими технологічни- ми виробництвами, властивими, в основному, другій половині ХХ ст. Тому й роль високих технологій в економічному зростанні надзвичайно мала. Її під- вищення певною мірою залежить від фінансового забезпечення повного цик- лу створення і використання високих технологій і від оптимального розподі- лу фінансових ресурсів за його етапами. В Україні останнім часом співвідношення між обсягами окремих етапів досліджень складається не на користь розширення масштабів їх впроваджен- ня у виробництво (табл. 2). Таблиця 2 Структура поточних витрат за видами робіт, виконані власними силами наукових організацій* Види робіт Рік фундаментальні прикладні науково-технічні розробки науково-технічні послуги 1991 9,3 24,1 61,3 4,6 1995 14,0 31,8 50,7 3,4 2001 16,7 14,4 54,8 13,9 2002 19,0 14,8 51,6 14,5 2003 16,7 13,6 54,6 14,9 2004 18,3 14,6 53,2 14,7 * Розраховано за даними: Наукова та інноваційна діяльність, 2004 рік: Стат. зб. – К.: Держком- стат України, 2005. – С. 138. Як свідчать дані табл. 2, у науковій сфері України в останні тринадцять років визначилась чітка тенденція щодо відносного підвищення частки ви- трат на фундаментальні дослідження та науково-технічні послуги в поточних витратах на всі види робіт. Водночас зменшується частка витрат на прикладні дослідження і на науково-технічні розробки, здійснення яких є важливою пе- редумовою розширення масштабів використання наукових досягнень у наці- ональній економіці та зростання наукомісткості продукції, збільшення обсягу виробництва високотехнологічних її видів. Корпоративні структури, в яких майже 70% обсягу витрат використо- вуються на інноваційні технології, визначають в основному аналогічні спів- відношення етапів досліджень лише по деяких позиціях, пов’язаних із впро- вадженням інновацій у виробництво, таких як придбання з цією метою устат- 82 Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні кування, займають провідне місце, перевершуючи загальну частку таких ви- трат майже на 15%1. Слід зазначити, що в розвинених країнах державна політика фінансово- го забезпечення розвитку науки спрямована саме на інноваційне використан- ня її результатів. Так, весь час зростає наукомісткість американської економі- ки США, зростають витрати на НДДКР, удосконалюється їх структура, при- скорюється розвиток галузей економіки з високою залежністю їхніх вироб- ничих результатів від витрат на науково-технічні розробки. На частку США припадає близько 50% витрат на НДДКР, що здійснюються в розвинених кра- їнах. Те саме слід сказати про фінансове забезпечення наукових досліджень у розвинених країнах Європи, де пріоритетом користуються новітні технології – нано-, біо- та інформаційні технології. Вони максимально охоплені рамкови- ми програмами досліджень в ЄС та призначені, головним чином, для впрова- дження у відповідні галузі економіки з визначенням впливу на макроекономі- чні показники її розвитку. Так, наприклад, за рахунок інноваційного розвитку кожної галузі передбачається зріст ВВП країни за рік не менше ніж на 2%. То- му в останні роки співвідношення між окремими етапами досліджень – фунда- ментальних, прикладних і розробок, у розвинених країнах світу досягає: Ф : П : Р = 15 : 25 : 60. Отже, для підвищення ролі результатів розвитку науки в зростанні на- ціональної економіки необхідне відповідне корегування розподілу витрат на її етапи, починаючи з 2006 р. і, в першу чергу, за статтею бюджету "фундаме- нтальні дослідження", зважаючи на те, що більше 30% загальних витрат на цей розвиток припадає саме на державне його забезпечення. Необхідне по- ступове збільшення частки витрат на прикладні дослідження до рівня 1995 р., що дало б можливість піднести рівень науково-технічних розробок, тобто підготовки їх до впровадження у виробництві. В такому разі частка фундаме- нтальних досліджень має бути зменшена у 2006 р. до 16%, прикладних дослі- джень підвищена до 16%, науково-технічних розробок – до 55%, а науково- технічних послуг відповідно зменшена до 13%, не виключаючи зростання абсолютних сум для кожного з видів робіт у зв’язку з підвищенням фінансу- вання науки на 5–6% і подальшого удосконалення організаційно-економічних форм виробництва. Ці досить помірні зміни можуть бути реальними для сучасного стану науково-технічного потенціалу країни, коли ще не здійснені суттєві реформи у базовій структурі фінансування та застосуванні прогресивних форм фінан- сового забезпечення науки. Вони мають здійснюватися в напрямі створення сприятливого інвестиційного клімату для творчої роботи науковців, на основі поєднання заходів щодо удосконалення фінансування з прогресивними фор- 1 Розраховано за поточними даними Держкомстату України. 83 Александрова В.П. мами організації науки, зокрема зі створенням проблемних творчих колекти- вів і переходом на програмно-цільове управління розвитком науки і техніки, а отже, і фінансування. Програмно-цільове управління з відповідною організацією досліджень має посісти чільне місце в державному регулюванні науково-технічного роз- витку країни. Цей метод визнаний розвиненими країнами світу не тільки як найефективніший інструмент вирішення нагальних внутрішніх національних науково-технічних проблем, але й як спосіб інтернаціоналізації науки, пошу- ків на основі її розвитку поліпшення умов життя людей, їх добробуту, підви- щення вкладу реалізації наукових ідей в економіку різних країн світу. В зв’язку з цим поширюється практика формування міжнародних цільових про- грам і розширення в цьому відношенні міжнародних науково-технічних зв’язків, а відповідно до цього і творчих колективів, а також спільних із нау- ковцями інших країн науково-технічних об’єднань. За умов досягнення законодавчих нормативів (1,7% бюджетних витрат на науку у ВВП) співвідношення етапів розвитку науки за їх собівартістю може відповідати зарубіжному досвіду. Слід зазначити, що на розподілі бюджетних витрат на розвиток науки за видами робіт позначається специфіка державної фінансової підтримки на- уково-технічної діяльності. Так, фундаментальні дослідження в нашій країні фінансуються значною мірою з державного бюджету. Ця обставина відповід- но впливає на загальну структуру витрат на науку, в якій близько 30% посідає бюджетне фінансування. У зв’язку з цим у розподілі коштів, що спрямову- ються на здійснення фундаментальних робіт, домінують бюджетні витрати (табл. 3). Ця обставина негативно відзначається на можливостях підтримки державою значних за обсягами прикладних науково-технічних розробок. Таблиця 3 Розподіл бюджетних коштів на види робіт, % до підсумку 2005 р. 2006 р. (заплановані) Всього 100 100 у тому числі: фундаментальні 65 56 прикладні дослідження і розробки 35 44 Розраховано за проектними даними Мінекономіки України та плановими даними державного бюджету на 2006 р. Слід зазначити, що за даними Міністерства економіки України у 2006 р. має бути значно знижена частка фундаментальних наук і підвищена частка прикладних і науково-технічних розробок. Зміни в структурі бюджетного фінансового забезпечення розвитку нау- ки, передбачені Міністерством економіки України на 2006 р., відповідають сучасним світовим тенденціям посилення ролі прикладної науки та науково- 84 Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні технічних розробок в економічному зростанні країн. Вони заслуговують на увагу. Але при цьому потребують суттєвих змін в організації наукових дослі- джень, конструкторських робіт та інноваційної діяльності в напрямі підви- щення ролі в них галузевої та заводської науки, а також збільшення обсягу робіт техногенного характеру, частка яких у структурі наукових досліджень зменшується (табл. 4). Таблиця 4 Частка галузей науки в загальному обсязі наукових досліджень в Україні, % 1995 р. 2000 р. 2003 р. 2004 р. Природничі 19,6 19,1 19,3 21,9 Технічні 72,6 72,3 71,7 69,1 у тому числі без будівництва, транспорту і архітектури 67,3 68,3 67,3 64,3 Суспільні 2,5 3,4 3,5 3,7 Багатогалузеві 5,0 4,4 4,8 4,5 Розраховано за даними: Наукова та інноваційна діяльність, 2004 рік: Стат. зб. – К.: Держко- мстат України, 2005. – С. 146–149. Разом зі змінами співвідношення між фундаментальними та приклад- ними розробками змінюється і рівень інноваційності виробленої промислової продукції (табл. 5). Таблиця 5 Структура науково-технічного циклу та динаміка інноваційної діяльності, % 1995 р. 2000 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. Фундаментальні дослідження 11,5 13,4 17,0 14,7 15,3 Прикладні і науково-технічні 85,0 77,9 69,3 70,0 67,7 Інноваційна продукція – 9,4 7,0 5,6 5,8 Рівень впровадження інновацій 22,9 14,8 14,6 11,5 10,0 Розраховано за даними: Наукова та інноваційна діяльність, 2004 рік: Стат. зб. – К.: Держком- стат України, 2005. З цієї динаміки очевидною є взаємозалежність між структурою науко- вих досліджень і темпами зростання та рівнем впровадження їхніх результа- тів в економіку. У сфері послуг, торгівлі, транспорту та інших невиробничих секторах економіки, за даними Держкомстату України, інноваційність цих секторів ще нижча і потребує не меншої уваги, ніж вирішення проблеми інноваційного спрямування наукових досліджень у матеріальній сфері економіки. Важливим аспектом аналізу з цієї точки зору є структурні зміни в нау- кових дослідженнях стосовно окремих галузей промисловості. Так, аналіз відповідних даних свідчить про те, що, наприклад, високотехнологічні галузі виробництва (виробництво машин і обладнання, електронного устаткування) 85 Александрова В.П. не досить істотно відрізняються від інших за рівнем інноваційності продукції, що пояснюється здебільшого низьким рівнем її наукомісткості, у тому числі зумовленої зменшенням частки прикладних і науково-технічних розробок, зокрема галузевого і заводського характеру (табл. 6). Таблиця 6 Співвідношення фундаментальних і прикладних науково-технічних розробок за секторами науки* (фундаментальні – Ф; прикладні – П) 1991 р. 1995 р. 2000 р. 2003 р. 2004 р. Сектор науки Ф П Ф П Ф П Ф П Ф П Академічний 72,0 35,4 69,9 14,5 65,4 11,2 74,3 10,5 83,9 13,5 Галузевий 8,5 22,1 12,3 72,0 19,3 81,0 12,8 74,1 13,3 72,4 Вузівський 19,2 6,4 17,6 3,7 15,2 3,7 12,7 4,7 9,9 3,9 Заводський 0,02 5,4 0,03 3,2 – 3,9 0,01 11,3 – 10,3 * Складено за даними: Наукова та інноваційна діяльність, 2004 рік: Стат. зб. – К.: Держкомстат України, 2005. – С. 116. З досвіду розвинених країн світу очевидним стає висновок про приско- рення темпів і частки в обсягах виконання НДДКР науково-технічних розро- бок на базі прикладних досліджень. Так, у США, Німеччині, Фінляндії, Італії, Японії прикладні дослідження, включаючи дослідно-конструкторські розроб- ки становлять понад 70%. При цьому їх розвиток пов’язаний з фундамента- льними дослідженнями, що здійснюються в умовах поєднання університет- ської науки, малого бізнесу та великих корпоративних об’єднань. Прикладом може бути Японія, де перевага в галузі науково-технічних розробок та їх впровадження у виробництво надається в основному корпоративному секто- ру із широким залученням малих і середніх підприємств [9]. Управління фінансовими потоками в таких умовах спирається в основ- ному на потреби корпорацій у підвищенні наукомісткості продукції, її конку- рентоспроможності, що формується в процесі ринкових змагань окремих під- приємств за ринки збуту. Фундаментальні науки інноваційного спрямування розвиваються в та- ких умовах значно швидше, ніж ті, що присвячені, головним чином, примно- женню знань гуманітарного чи культурно-освітнього характеру. У нашій країні останнім часом не спостерігаються відчутні зміни в га- лузевій структурі наукових досліджень. Технічні науки знаходяться на рівні 71% і до 2004 р. їх частка зменшувалась у загальному обсязі виконаних робіт, навпаки, гуманітарних – зростала, у тому числі економічних у галузі дослі- джень менеджменту. При цьому і університетській, і академічній науці не була властивою органічна поєднаність із реальними потребами в ній вироб- ничого сектора. Цим деякою мірою і пояснюється низький рівень впрова- дження науково-технічних розробок у виробництво, що становить 16% від загальної їх кількості та зниження рівня інноваційності продукції. 86 Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні З цього очевидним є посилення уваги держави до удосконалення струк- тури наукових досліджень, відповідної її підтримки та організації викорис- тання її результатів за допомогою створення науково-виробничих корпора- цій. На жаль, поки що не спостерігається активізації інноваційної діяльності в корпоративному секторі, де порівняно до 2003 р. кількість підприємств, що впроваджували інновації, в 2004 р. зменшилась. ВИСНОВКИ Прискорення інноваційного розвитку економіки країни значною мі- рою залежить від удосконалення структури наукового циклу та організацій- них засад впровадження результатів здійснення кожного з її етапів у вироб- ництво. Дотепер ця структура не сприяє зростанню рівня інноваційності віт- чизняної продукції, а отже, і її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. З метою підвищення рівня інноваційної продукції, її конкурентоспроможності шляхом здійснення відповідної державної політики в галузі комерціалізації науки (системи фінансування, пільгових заходів, ма- теріального та морального стимулювання) необхідно, враховуючи зарубіж- ний досвід, підняти рівень розвитку прикладних досліджень і науково- технічних розробок, головним чином, цільової галузевої та заводської науки за рахунок створення державних, приватних, спільних з університетською наукою лабораторій, центрів та інших науково-виробничих об’єднань, конс- трукторських бюро і заводських лабораторій з метою розширення масштабів розвитку прикладної науки та впровадження її результатів у виробництво. Враховуючи високу ступінь морального та фізичного зношення об- ладнання науково-дослідних організацій та основних фондів промислових підприємств, що є суттєвою перепоною для широкомасштабного викорис- тання інновацій у виробництві, доцільно урядовим структурам передбачити у законодавчому порядку рівень інноваційного спрямування коштів на онов- лення основних фондів із метою технічного переозброєння виробництва та обмеживши тим самим їх частку, що дотепер спрямовується, як правило, на підтримку застарілого обладнання. Однією з найактуальніших проблем управління науково-технічною та інноваційною діяльністю є удосконалення соціально-економічного обліку її результатів. Це дасть можливість досягти більш тісного зв’язку фундамен- тальних досліджень із необхідністю їх інноваційної реалізації у виробництві. Цьому зв’язку сприятиме і удосконалення структури наукових досліджень за видами наук у напрямі збільшення в ній частки робіт техногенного характеру, що з 2000 по 2005 рр. знизилась у загальному їх обсязі на 2%, а робіт, що сто- суються безпосередньо виробництва засобів виробництва та предметів спо- живання – на 4%. 87 Александрова В.П. Розширити мережу корпоративних форм поєднання науки з вироб- ництвом, включаючи в корпоративне здійснення досліджень (за досвідом розвинених країн) університетську науку, академічну природничу та техно- логічну науку, великі промислові кампанії та малий бізнес, що забезпечить укріплення партнерства між державою та виробництвом. Необхідно також активізувати інвестування прикладної науки та на- уково-технічних розробок у галузевому секторі і, зокрема, в таких сферах, як машинобудування, біотехнологія, аерокосмічне виробництво та в інших ви- сокотехнологічних його галузях. Література 1. Самуельсон П. Экономика: В 2-х т. – М.: НПО "Алгон", ВНИИСИ "Машиност- роение", 1994. – Т. 1. – 333 с. 2. Основные положения принятой в странах ОЭСР методологии оценок в сфере НИОКР (по пособию Фраскати, 1995 г.) // Організація науки і нові технології. – 1997. – № 25. – С. 4–6. 3. Кочетков Г.Б. Научно-технические приоритеты республиканской администра- ции // США и Канада. – 2002. – № 4. – С. 22–32. 4. Панков В., Макогон Ю. Инновационная деятельность и стратегия конкуренто- способности продукции // Економіст. – 2005. – № 6. – 40–45. 5. Науковий бюджет Японии // Проблеми науки. – 1998. – № 1. – С. 16–17. 6. Паштова Л.К. Инвестирование в инновации // Финансы. – 2001. – № 7. – С. 20. 7. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М., 1983. – С. 130. 8. Клинов В.Г. Воздействие США на формирование длинных экономических цик- лов // США и Канада. – 2002. – № 2. – С. 34. 9. Боголіб Т.М. Фінансування науки за кордоном // Фінанси України. – 2005. – № 4. – С. 48. 88 Розподіл бюджетних коштів на види робіт*, % до підсумку Таблиця 4 Багатогалузеві Структура науково-технічного циклу та динаміка інноваційної Фундаментальні дослідження Таблиця 6 Співвідношення фундаментальних і прикладних науково-технічни Сектор науки

Розподіл коштів на стадіях науково-технічного циклу в Україні

Institution

Ähnliche Einträge