Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України

Розглянуто питання функціонування банків в депозитарній інфраструктурі фондового ринку України. Підкреслено необхідність належного обліку прав власності на цінні папери для побудови прозорого фондового ринку. Обґрунтовуються заходи щодо підвищення рівня банківського сервісу в частині надання депозит...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Брус, С.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки та прогнозування НАН України 2006
Назва видання:	Економіка і прогнозування
Теми:	Ринок: прогноз і кон'юктура
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19813
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України / С.І. Брус // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 2. — С. 117-126. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-19813
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-198132011-05-15T12:04:35Z Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України Брус, С.І. Ринок: прогноз і кон'юктура Розглянуто питання функціонування банків в депозитарній інфраструктурі фондового ринку України. Підкреслено необхідність належного обліку прав власності на цінні папери для побудови прозорого фондового ринку. Обґрунтовуються заходи щодо підвищення рівня банківського сервісу в частині надання депозитарних послуг. 2006 Article Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України / С.І. Брус // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 2. — С. 117-126. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1605-7988 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19813 uk Економіка і прогнозування Інститут економіки та прогнозування НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ринок: прогноз і кон'юктура Ринок: прогноз і кон'юктура
spellingShingle	Ринок: прогноз і кон'юктура Ринок: прогноз і кон'юктура Брус, С.І. Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України Економіка і прогнозування
description	Розглянуто питання функціонування банків в депозитарній інфраструктурі фондового ринку України. Підкреслено необхідність належного обліку прав власності на цінні папери для побудови прозорого фондового ринку. Обґрунтовуються заходи щодо підвищення рівня банківського сервісу в частині надання депозитарних послуг.
format	Article
author	Брус, С.І.
author_facet	Брус, С.І.
author_sort	Брус, С.І.
title	Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України
title_short	Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України
title_full	Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України
title_fullStr	Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України
title_full_unstemmed	Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України
title_sort	діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку україни
publisher	Інститут економіки та прогнозування НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Ринок: прогноз і кон'юктура
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19813
citation_txt	Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України / С.І. Брус // Економіка і прогнозування. — 2006. — № 2. — С. 117-126. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Економіка і прогнозування
work_keys_str_mv	AT brussí díâlʹnístʹbankívâkzberígačívíreêstratorívnafondovomurinkuukraíni
first_indexed	2025-07-02T20:38:02Z
last_indexed	2025-07-02T20:38:02Z
_version_	1836568997080858624
fulltext	Ринок: прогноз і кон’юнктура Брус С.І. Інститут економіки та прогнозування НАН України ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ ЯК ЗБЕРІГАЧІВ І РЕЄСТРАТОРІВ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ Розглянуто питання функціонування банків в депозитарній інфраструктурі фондового ринку України. Підкреслено необхідність належного обліку прав вла- сності на цінні папери для побудови прозорого фондового ринку. Обґрунтову- ються заходи щодо підвищення рівня банківського сервісу в частині надання депозитарних послуг. Сучасна фінансова система являє собою тісне переплетіння інфрастру- ктури ринку цінних паперів і банківської системи. Таким чином, для забезпе- чення можливості надання послуг щодо обслуговування руху цінних паперів усіма учасниками фондового ринку взагалі та банками зокрема необхідне здійснення ряду операцій, що стосуються компетенції професійних учасників ринку цінних паперів, наприклад, діяльність по управлінню активами, бро- керська діяльність по виконанню доручень клієнта щодо купівлі або продажу цінних паперів, депозитарна діяльність як зберігача цінних паперів, облік прав на цінні папери та ін. [1]. Інфраструктура ринку цінних паперів складається: із системи укладан- ня угод (інформаційна система); системи обліку прав власності, системи ви- конання угод [2, c. 5]. Депозитарна система в інфраструктурі фондового рин- ку виникла як елемент обслуговування професійних учасників фондового ринку, основною діяльністю яких є укладання угод із цінними паперами. Учасникам таких угод була потрібна структура, що сприяла б прискоренню розрахунків на організованих ринках цінних паперів і могла оперативно ре- єструвати зміну власника цінних паперів, а також відповідала вимогам щодо високої ефективності послуг, які надаються в процесі укладання та обслуго- вування угоди. Клієнтами (депонентами) банків у частині їх депозитарного обслуговування є: будь-яка юридична або фізична особа, що уклала з банком договір про відкриття рахунку в цінних паперах. В основному клієнтами бан- ків, які надають послуги зберігача, є інвестори, тобто особи, що володіють цінними паперами, торговці цінними паперами та емітенти. Незважаючи на те, що розвинена депозитарна система є однією із необ- хідних умов забезпечення привабливості фондового ринку як для національ- © С.Брус, 2006 117 Брус С.І. них, так і для іноземних інвесторів і вагомим інструментом захисту прав ін- весторів, в українській економічній літературі цій темі не приділяється нале- жної уваги. По-перше, це можна пояснити все ще недостатнім розвитком рин- ку цінних паперів в Україні. По-друге, значна частка торгівлі на українському ринку цінних паперів припадає на позабіржовий неорганізований ринок, уго- ди на якому укладаються поза торговельними майданчиками. На даний час побудова вітчизняної депозитарної структури не набула логічного завершен- ня та потребує подальших досліджень. Серед українських науковців, які за- ймалися питаннями депозитарної діяльності на ринку цінних паперів Украї- ни, можна виділити О.Барановського, А.Головка, О.Мозгового, О.Науменка, С.Хоружого, О.Яценюка. В їх наукових працях висвітлюються питання, що в основному мали відношення до таких актуальних питань, як: можливості та передумови створення центрального депозитарію в Україні; екстраполяція світового досвіду створення депозитарної системи в українських реаліях; ін- фраструктурні основи роботи депозитаріїв та ін. Але, на думку автора, у віт- чизняних наукових публікаціях недостатньо уваги приділено особливостям діяльності банків як депозитарних установ на фондовому ринку України. По- требують вирішення наступні нагальні проблеми, що виникають у сфері де- позитарного обслуговування клієнтів у комерційних банках: недостатній рі- вень сервісу та різноманітність депозитарних послуг банку, можливість на- дання банками додаткових депозитарних послуг, і бездокументарних цінних паперів, умови паралельність обігу документарних їх зберігання та ін. Дана стаття орієнтована на вирішення завдань і проблем, які виникають у процесі депозитарного обслуговування банками клієнтів, що відповідає її цільовій спрямованості. Інфраструктуру вітчизняного ринку цінних паперів наприкінці 2005 р. представляли 8 фондових бірж і 2 торгово-інформаційних системи; 371 ре- єстраторів і 140 зберігачів; 3 депозитарії та розрахункові банки. Депозитарна діяльність є одним із видів професійної діяльності на фондовому ринку. Згід- но з усталеною практикою учасники Національної депозитарної системи в Україні поділяються на прямих та опосередкованих. До прямих учасників відносяться депозитарії, зберігачі, реєстратори, власники іменних цінних па- перів. Опосередкованими учасниками є банки, організатори торгівлі та тор- говці цінними паперами, емітенти [3]. В організації інфраструктури ринку цінних паперів переважає підхід, який робить акцент на створенні та розвитку системи обліку прав на цінні папери. Права на цінні папери, що є як правами на майно, так і правами кре- диторів до боржників, які виражаються в цінних паперах, обліковуються фі- нансовою "підгалуззю" [4, c. 8]. Залежно від конкретного устрою фінансової системи, традицій на фондових ринках різних країн, особливостей законода- вчих нормативів облікова система як сегмент фінансової системи складається 118 Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України з різних суб’єктів, які, у свою чергу, мають різну назву – депозитарій, збері- гач, реєстратор, кастодіан, трансфер-агенти, торговці цінними паперами та ін. Проводимо понятійну різницю між депозитарієм, зберігачем, кастодіа- ном і реєстратором. В економічній літературі немає чіткого розмежування між поняттями депозитарій та кастодіан. У дослідженнях виділяють в основ- ному наступні ознаки, що розмежовують кастодіальні та депозитарні органі- зації [5, c. 24]: – основні завдання депозитарію та кастодіану, що є прямим віддзерка- ленням потреб їх клієнтів; – коло споживачів послуг депозитарію та кастодіану; – підхід до взаємовідносин між клієнтами; – спектр послуг, які ними надаються. Тобто зберігач є основним інститутом, який забезпечує обслуговування клієнтів і надає найбільший спектр депозитарних послуг. А основна функція депозитарію полягає в наданні послуг, які забезпечують перехід прав власнос- ті на цінні папери. В українській інфраструктурі ринку цінних паперів відсутнє поняття кастодіан. Вітчизняне законодавство користується дефініцією "зберігач" [див. 3], що є прямим перекладом з англійського "custodian" – зберігач. При цьому діяльність українських зберігачів пов’язана з тими ж функціями, що й діяльність кастодіанів в інфраструктурі фондових ринків інших країн, тобто обслуговуванням обігу та операцій з цінними паперами. Реєстратори займа- ються тільки веденням реєстрів власників іменних цінних паперів і підтвер- дженням прав власності на цінні папери. Комерційні банки займають вагоме місце у формуванні вітчизняної ін- фраструктури ринку цінних паперів. Законодавство України стосовно депо- зитарної діяльності унормовує, що зберігачами можуть бути виключно банки або торговці цінними паперами. Комерційний банк, якщо він має дозвіл, мо- же займатися реєстраторською діяльністю. При цьому банк не має права вес- ти реєстри власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди. Характе- ристика структури і кількості зберігачів подана на рис. 1. 0 50 100 150 2000 2001 2002 2003 2004 Торговці цінними паперами Комерційні банки Рис. 1. Структура та кількість зберігачів у 2000–2004 рр. 119 Брус С.І. Переважно як зберігачі цінних паперів на ринку депозитарних послуг України виступають комерційні банки. Серед 140 зберігачів, які станом на кінець 2005 р. працюють у депозитарній системі, 87 – комерційні банки [6]. Враховуючи, що на даний час в Україні функціонують 162 діючих банки, можна сказати, що більша половина з них має ліцензію і може надавати по- слуги зберігача. Їх активну роль у наданні таких послуг можна пояснити тим, що банки мають кошти на розвиток тих направлень, які не приносять швид- кої віддачі, в їх розпорядженні знаходиться кваліфікований персонал, також має своє значення те, що банки працюють з цінними паперами, формуючи портфель. Окрім цього, треба відмітити ідентичність обслуговування обігу цінних паперів і коштів клієнтів банку. Орієнтація більшості банків на роботу з клієнтами теж відіграла свою роль у тому, що банки почали активно працю- вати як професійні учасники, що надають послуги на ринку цінних паперів щодо депозитарного обслуговування клієнтів. Комерційні банки, що мають можливості надавати послуги зберігача, спочатку повинні отримати ліцензію торговця цінними паперами. За наявної ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів і фондового ри- нку України за погодженням з Національним банком України, вони можуть надавати послуги по зберіганню, обслуговуванню обігу цінних паперів, вико- нанню операцій з цінними паперами, що належать як самому зберігачу, так і його клієнтам. Банк-зберігач і клієнт укладають договір про відкриття рахун- ку. Законодавчо визначений наступний перелік депозитарних послуг, які мо- жуть надавати українські комерційні банки [7, c. 94]: – відкриття і ведення рахунків у цінних паперах; – збереження й облік цінних паперів; – обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах; – обслуговування операцій щодо цінних паперів; – проведення операцій з нерухомості та матеріалізації документальних цінних паперів. Відомо, що цінні папери вітчизняних емітентів мають дві форми: доку- ментарну (у вигляді паперових носіїв) та бездокументарну (записи на рахун- ках). Для обліку іменних цінних паперів було сформовано систему реєстрації іменних цінних паперів. До неї входять реєстратори та емітенти, що мають дозвіл на ведення реєстрів своїх акціонерів. Банки також мають право займа- тися реєстраційною діяльністю. Для того, щоб отримати ліцензію реєстрато- ра, банки повинні отримати ліцензії торговця цінними паперами та зберігача. У 2004 р. на ринку цінних паперів 28 банків професійних учасників ринку цінних паперів поєднували діяльність як торговці, зберігачі та реєстратори [8]. Діяльність реєстраторів, крім вказаного вище Закону, регулюється Рі- шенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку "Про впоряд- 120 Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України кування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів" [9]. Реєстратор веде рахунок у вигляді списку власників, де за кожним власником фіксується кількість належних йому цінних паперів. Також реєстратор веде емісійний рахунок, на якому обліковується загальна кількість випущених па- перів. Облік у реєстратора – це своєрідне поєднання "принципу складських записів" та "принципу подвійного запису" [10, c. 7]. Сальдо між цінними па- перами, що обліковуються на емісійному та особовому рахунку, повинне бу- ти збережене. При купівлі цінних паперів новий власник отримує від попере- днього сертифікат, з яким він повинен звернутись до реєстратора, щоб зареє- струвати свої права. Реєстратор перереєструє цінні папери на нового власни- ка. При цьому він повинен вилучити старий сертифікат і виписати новому власнику сертифікат на його ім’я. При обліковуванні цінних паперів у зберігача передбачено можливість знерухомлення власником цінних паперів. Процедура знерухомлення вклю- чає розміщення цінних паперів у сховищі зберігача або депозитарію та облік їх на рахунку у вигляді електронного запису. Для власників цінних паперів процедура знерухомлення є вигідною з таких причин: 1. За законодавством України тільки знерухомлені цінні папери можуть бути об’єктом укладання угод на біржі чи організованому позабіржовому ринку. 2. Тільки знерухомлені цінні папери піддані таким процедурам, як клі- ринг і "поставки проти платежу", що зменшують ризиковість укладених угод, а також спрощують і прискорюють процедуру укладання угод, при цьому знижуючи вартість наданих послуг. 3. Можливість вибору власником цінних паперів установи, в якій він може отримати низку послуг по обслуговуванню цінних паперів залежно від його потреб в якості, ціні та обсязі. Для обліку іменних цінних паперів реєстра- тора обирає емітент. Тобто власник таких цінних паперів жодним чином не може впливати на реєстратора. Це обмежує власника цінних паперів у правах. Послуги зберігачів і депозитаріїв затребувані переважно тими власни- ками цінних паперів, які активно укладають угоди на ринку цінних паперів. Саме на надання послуг активним учасникам ринку й розрахований бездоку- ментарний обіг цінних паперів (депозитарна система). Для неактивних влас- ників іменних цінних паперів, якими в основному є стратегічні інвестори та фізичні особи, що стали власниками в результаті приватизації, невигідно ви- трачати кошти на відкриття та ведення рахунків. Для таких власників достат- ньо обліковувати свої цінні папери у реєстратора. Виділяють дві основні групи послуг, які можуть надавати зберігачі: ба- зові та додаткові [11, c. 6]. До базових послуг відносять таке: зберігання сер- тифікатів документарних цінних паперів та облік прав за ними; облік прав на бездокументарні цінні папери; виплата доходів за усіма цінними паперами, що знаходяться у зберігача; корпоративні дії, що включають надання клієнту 121 Брус С.І. інформації про події, що відбуваються у емітента, наприклад акціонерні збо- ри, виплата дивідендів за акціями та ін.; виконання глобальних корпоратив- них операцій, пов’язаних із корпоративними діями емітента (консолідація та ін.); розрахунки за цінними паперами за формами "поставка проти платежу" та "поставка, вільна від платежу"; ведення відповідно до законів та інших но- рмативних актів грошових рахунків клієнтів, пов’язаних із проведенням опе- рацій з цінними паперами та отриманням доходів по них. Комерційний банк як зберігач може надавати ряд додаткових послуг: перевірка сертифікатів цінних паперів на дійсність і платоспроможність; ін- касація та перевезення сертифікатів цінних паперів; вилучення з обігу, пога- шення та ліквідація сертифікатів цінних паперів, відокремлення та погашення купонів; представлення інтересів клієнта на зборах акціонерів за його дору- ченням; надання клієнтам відомостей про цінні папери, що з якихось причин (крадіжка, неправомірне володіння) були включені в стоп-лист емітента з іні- ціативи правоохоронних органів або органів, які регулюють діяльність на ри- нку цінних паперів; відслідковування корпоративних дій емітента, інформу- вання клієнта про ці дії та можливі для нього негативні наслідки (надання таких послуг можливе при окремому зазначенні їх у договорі, що укладається між зберігачем та його клієнтом); надання інших, які відповідають чинному законодавству послуг, пов’язаних із веденням рахунків депонентів і сприяють реалізації прав за цінними паперами. Кожна послуга зберігача включає в себе цілий ряд депозитарних опера- цій. Розрізняють три види депозитарних операцій банку: адміністративні, ін- формаційні, облікові (інвентарні) [див. 7, c. 97] (рис. 2). Адміністра- тивні Інформаційні Облікові - відкриття ра- хунків; - закриття раху- нків; - зміна даних депонентів; - відміна дору- чень. Індивідуальні Глобальні - інформації щодо корпора- тивних дій; - надання зві- тів; - видача випи- сок із рахунків. - прийом на об- лік; - зняття з обліку; - переведення цінних паперів; - обтяження цін- них паперів. - дроблення; - консоліда- ція; - конвертація цінних папе- рів. ДЕПОЗИТАРНІ ОПЕРАЦІЇ, ПОВ’ЯЗАНІ З НАДАННЯМ БАНКОМ ПОСЛУГ ЗБЕРІГАЧА Рис. 2. Класифікація депозитарних операцій банків-зберігачів 122 Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України Адміністративні операції пов’язані з відкриттям-закриттям рахунків, а також зі зміною даних про депонентів. До інформаційних операцій відно- ситься надання різного роду інформації щодо корпоративних дій, надання звітів, а також видача виписок за рахунками. Облікові послуги розподіляють- ся на індивідуальні та глобальні. Вони пов’язані зі зміною залишків на рахун- ках клієнтів. Облікові глобальні операції проводяться в таких випадках: при зміні стану цінних паперів шляхом дроблення, консолідації, конвертації та при нарахуванні дивідендів. Індивідуальні операції проводяться при наданні будь-яких послуг, які стосуються корпоративних дій з цінними паперами. Розглянемо детальніше процедуру обліковування цінних паперів у збе- рігача. Зберігач на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах відкриває на ім’я власника рахунок, на якому обліковуються права власності на цінні папери, що належать депоненту, а також обмеження щодо цих прав. Депонент – юридична або фізична особа, що користується послугами зберіга- ча на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах. Обіг цінних паперів здійснюється шляхом переведення їх на відповідний рахунок у цін- них паперах у депозитарії. При виконанні клірингу, розрахунків за угодами та операцій з цінними паперами, зміни на рахунках у цінних паперах і грошо- вих рахунках здійснюються одночасно. Зберігач при цьому виступає як номі- нальний утримувач. Як було зазначено вище, зберігачем за українським зако- нодавством є або комерційний банк, або торговець цінними паперами, що займається зберіганням, обслуговуванням обігу та операціями емітента з цін- ними паперами на рахунках, які належать йому або згідно з договором про відкриття рахунків у цінних паперах. Права власності на бездокументарні або знерухомлені цінні папери пе- реходять до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на раху- нок власника у зберігача. Документ як паперовий бланк замінюється на елек- тронний варіант. На відміну від реєстратора, який тільки фіксує наявність правовідносин, зберігач бере участь у збереженні та обліку цих прав власнос- ті. Але на відміну від реєстратора зберігач не видає новому власнику титул власності, а лише його підтверджує випискою з рахунку власника у цінних паперах. Треба зазначити, що основна причина відмови від документарних цінних паперів є не лише їх дороге виготовлення та витрати на експлуатацію (перевезення, охорона та ін.), але й низька оборотність. Прерогативою зберігача є провадження операцій по підтвердженню прав власності на цінні папери, що обліковуються на рахунках у цього зберігача. Клірингова установа виконує технологічні функції (розрахунково-клірингові, гарантійні) та правові (укладання договору з емітентом бездокументарних цін- них паперів) відповідно до закону не здійснює функції підтвердження права власності на цінні папери. Укладання угод щодо переходу прав власності на 123 Брус С.І. знерухомлені чи бездокументарні цінні папери можливе не тільки в Україні, але й за її межами. Але виконання таких угод і облік прав власності відбуваєть- ся лише у зберігача, зареєстрованого на території України. Найбільша проблема, що виникає на ринку депозитарних послуг – па- ралельний обіг документарних і бездокументарних цінних паперів. Система реєстраторів виконала роботу з проведення обліку прав власності на цінні папери, випущені емітентами в процесі приватизації, і втратила своє первісне значення [12, c. 7]. Така ситуація ускладнює вихід українських цінних папе- рів на міжнародний фондовий ринок, що зменшує обсяг надходжень інвести- цій в Україну. Виникають ряд проблем у відношеннях реєстратора та інвес- тора, наприклад, існування реєстрів одного емітента у декількох реєстраторів, що порушує права власності інвестора. На нашу думку, цю проблему можна вирішити, згладивши відмінності між реєстратором і зберігачем. Підсумовуючи наведене вище, можна зробити такі висновки: 1. У Національній депозитарній системі України саме комерційні бан- ки є найрозвиненішими з точки зору організації технології, технічного осна- щення та кваліфікації персоналу. Тому було б доцільно використовувати до- свід саме вітчизняних комерційних банків для подальшої реорганізації та розвитку депозитарної системи України. Незважаючи на те, що зарубіжний досвід надзвичайно важливий, бездумне перенесення його на український ґрунт не принесе користі, або, можливо, навіть пригальмує розвиток ринку цінних паперів України. 2. Послуги зберігача не повинні бути додатковими, наприклад, до брокерських послуг банку та є прерогативою відповідного підрозділу комер- ційного банку. Депозитарний центр банку повинен бути окремим прибутко- вим підрозділом. 3. Банк, маючи ліцензію зберігача, повинен надавати клієнту весь спектр основних послуг щодо збереження та обслуговування обігу цінних паперів. Додаткові послуги, що надає банк-зберігач, можуть свідчити про до- статній потенціал даного конкретного підрозділу комерційного банку. Різно- манітність та якість послуг, які надаються банком, є показником високого рівня технічного оснащення та кваліфікації персоналу підрозділу даного бан- ку. З іншого боку, тільки досягнувши певного рівня розвитку, банк може на- давати додаткові послуги своїм депонентам. 4. Для подальшого удосконалення надання депозитарних послуг по- трібно врахувати досвід Національного банку України з депозитарної діяль- ності, особливо щодо впровадження інформаційних технологій (система еле- ктронних платежів НБУ). 5. Банк повинен пропонувати клієнту, який хоче відкрити у нього ра- хунок у цінних паперах, весь спектр послуг, які може надати зберігач. Для 124 Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України забезпечення більш комплексного обслуговування клієнтів зберігача було б доцільно включити до переліку послуг, які може надавати банк-зберігач, ві- домості про емітента, у тому числі про його фінансовий стан. Зберігач також може забезпечити клієнтів інформацією щодо змін, які відбуваються як на національному, так і на міжнародних ринках цінних паперів, надавати послу- ги щодо сприяння в оптимізації оподатковування доходів за цінними папера- ми, організовувати для клієнтів інвестиційні та податкові консультації, інфо- рмувати про українські та міжнародні системи реєстрації прав власності на цінні папери та консультувати про правила роботи цих систем. 6. Привабливість банку для клієнтів визначається спектром послуг, які ним надаються. Але зі збільшенням обсягу операцій, що виконує зберігач, зростає ризиковість його діяльності, а відтак, банк повинен поліпшувати своє технічне оснащення. 7. Наявність у паралельному обігу документарних і бездокументарних цінних паперів створює перешкоди для виходу українських цінних паперів на міжнародний фондовий ринок, що зменшує обсяг надходжень інвестицій в Україну. Такий порядок можна змінити, внісши до Закону України "Про Наці- ональну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних папе- рів в Україні" поправки, що дозволяли б обіг цінних паперів лише у вигляді записів на електронних рахунках, що відповідає міжнародним вимогам. 8. Виконання банком операцій з цінними паперами, як і будь-яка ко- мерційна діяльність, супроводжується рядом ризиків. Потребує подальшого дослідження ризиковість діяльності комерційних банків на ринку депозитар- них послуг і розробка заходів, які б сприяли їх мінімізації. Література 1. Ценные бумаги / Под ред. В.И.Колесникова, В.С.Торкановского. – М.: Финансы и статистика, 1998. – С. 3. 2. Хоружий С.Г. Про деякі проблеми ринку цінних паперів // Финансовые риски. – 2000. – № 2. – С. 5–6. 3. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цін- них паперів в Україні: Закон України від 10 грудня 1997 року № 710/97-ВР // Елект- ронна законодавча база даних "Ліга". 4. Доклад "О концептуальных подходах к месту и роли депозитарной деятельности на современном рынке ценных бумаг" от 1 июля 1997 г. // Депозитариум. – 1997. – № 1. – С. 8–11. 5. Барановський О.І. Депозитарна діяльність: світовий досвід і Україна // Цінні папери України. – 1999. – 48(85). – С. 24–25. 6. Про перелік банків, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здій- снення операцій, у тому числі з валютними цінностями: Лист Національного банку України від 10 травня 2005 року № 41-211/1486-4718 // Електронна законодавча база даних "Ліга". 7. Адамова К.Р. Депозитарные операции коммерческого банка: Метод. пособие. – М.: Изд-во "БДЦ-Пресс", 2001. – С. 94. 125 Брус С.І. 8. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2004 р. / http://www.ssmsc.gov.ua 9. Про впорядкування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних па- перів: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 року № 60 // Електронна законодавча база даних "Ліга". 10. Хоружий С.Г. Виконання угод з цінними паперами в депозитарній системі // Финансовые риски. – 2001. – № 1. – С. 5–10. 11. Ремнев А.А. Кастодиан на российском рынке // Депозитариум. – 1999. – № 5 (14). – С. 3–6. 12. Яценюк А. Фондовий ринок України: проблеми та перспективи розвитку // Ві- сник НБУ. – 2004. – № 11. – С. 4–9. 126 Брус С.І. Інститут економіки та прогнозування НАН України ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ ЯК ЗБЕРІГАЧІВ �І РЕЄСТРАТОРІВ НА ФОНДОВОМУ Література

Діяльність банків як зберігачів і реєстраторів на фондовому ринку України

Репозитарії

Схожі ресурси