Особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації
Збережено в:
| Дата: | 2004 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2004
|
| Назва видання: | Антологія творчих досягнень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19841 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації / C. Сіденко // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 56-61. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-19841 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-198412011-05-15T12:05:07Z Особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації Сіденко, C. Відділ глобальних проблем сучасної цивілізації 2004 Article Особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації / C. Сіденко // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 56-61. — укр. XXXX-0064 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19841 uk Антологія творчих досягнень Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Відділ глобальних проблем сучасної цивілізації Відділ глобальних проблем сучасної цивілізації |
| spellingShingle |
Відділ глобальних проблем сучасної цивілізації Відділ глобальних проблем сучасної цивілізації Сіденко, C. Особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації Антологія творчих досягнень |
| format |
Article |
| author |
Сіденко, C. |
| author_facet |
Сіденко, C. |
| author_sort |
Сіденко, C. |
| title |
Особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації |
| title_short |
Особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації |
| title_full |
Особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації |
| title_fullStr |
Особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації |
| title_full_unstemmed |
Особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації |
| title_sort |
особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації |
| publisher |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Відділ глобальних проблем сучасної цивілізації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19841 |
| citation_txt |
Особливості розвитку гуманітарного капіталу в умовах глобалізації / C. Сіденко // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 56-61. — укр. |
| series |
Антологія творчих досягнень |
| work_keys_str_mv |
AT sídenkoc osoblivostírozvitkugumanítarnogokapítaluvumovahglobalízacíí |
| first_indexed |
2025-07-02T20:39:20Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:39:20Z |
| _version_ |
1836569078548922368 |
| fulltext |
56
В работе "Етнополітична історія України у світовому контек-
сті" впервые с разработанных автором ранее методологических
позиций в контексте общего авторского понимания всемирного
цивилизационного процесса показан исторический путь Укра-
ины и ее положение в глобально-информациональную эпоху.
Аналогичным образом и в "Нарисі історії Києва" прошлое
города рассматривается в контексте глобальных и региональ-
ных цивилизационных процессов (в связи со скифским и ан-
тичным влияниями на праславян Среднего Приднепровья, Вла-
димиров "выбор веры" как выбор цивилизационной ориента-
ции — на Византию, нарастание западного социокультурного
влияния с XVI в. и др.). Здесь предлагается новая периодизация
истории города, основанная на взаимодополняющих стадиаль-
ном, цивилизационном и конкретно-историческом подходах.
При работе над плановой темой отдела и института были
собраны и осмыслены материалы по цивилизационному раз-
витию восточноевропейских и центральноазиатских обществ,
причем была создана общая концепция етноцивилизационно-
го пути Восточной Европы и Центральной Азии. Параллельно
в общих чертах были намечены контуры концепции единства
ноосферного, глобализационного и информационального про-
цессов применительно к современному периоду жизни мировой
цивилизации.
Резюмируя сказанное, можно констатировать, что 2003 г.
оказался своего рода итоговым в плане авторской разработки
и публикации общей теории цивилизационного развития чело-
вечества в целом, а также Украины и "малой родины" — Киева
в частности.
C. Сіденко,
доктор економічних наук
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГУМАНІТАРНОГО
КАПІТАЛУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
На рубежі ХХІ ст. в розвитку людської цивілізації чітко про-
явилися тенденції до зближення країн і народів, до формування
єдиного економічного та інформаційного простору, які стали
називати терміном "глобалізація". Цей процес у більшій чи у
меншій мірі охопив усі регіони світу та всі сфери економічної
57
діяльності. Особливо значний вплив цей процес справляє на
розвиток людського суспільства.
Глобалізація докорінно змінює людське і суспільне бут-
тя, спричиняє глибоку трансформацію всієї системи соціаль-
них зв’язків людини. Це пояснюється тим, що інформаційна
революція, що набула розвитку за останні десятиліття, дозволяє
встановлювати контакти в будь-якій точці земної кулі, змінює
зміст різних видів діяльності, сприяє мобільності трудових ре-
сурсів. У нових видах комунікацій, нових формах взаємодії,
нових творчих можливостях людини глобалізація знаходить
свій економічний базис. Вона розкріпачує особистість та дає
можливість вибору життєвої стратегії. Можна стверджувати,
що глобалізація — принципово новий процес росту і розвит-
ку, що відкриває перед людиною безпрецедентні можливості
самореалізації. З іншого боку, прагнення людини до максималь-
ної самореалізації є основним джерелом прогресу наступаючої
епохи.
Головні якісні зміни у розвитку людського суспільства по-
в’язані з новим науково-технічним переворотом кінця ХХ ст., що
має визначальний вплив на розвиток продуктивних сил, вироб-
ничих відносин, розвиток людини, конкурентоспроможність
нації та ін. Це обумовлено тим, що фундаментом глобального
суспільства, що формується, стає "нова економіка", яку часто на-
зивають "економікою знань", підкреслюючи особливу роль науки
й освіти в розвитку сучасного виробництва. У глобальній еко-
номіці інтелект і знання стають безпосередньою продуктивною
силою, а інформація і технології — найважливішими економіч-
ними активами. Зараз, наприклад, у країнах ОЕСР більше поло-
вини ВВП створюється в інтелектуально ємному виробництві.
Економіка, заснована на знаннях, різко знижує роль таких
основних факторів виробництва, як природні ресурси, основні
фонди, витрати виробництва й ін. Вони вже не визначають ту
цінність, що споживачі визнають за тим чи іншим продуктом.
Економіка перетворюється в систему, що функціонує на основі
виробництва й обміну знаннями. Можна стверджувати, що за-
раз ми вступаємо в новий етап цивілізації, на якому рушійною
силою є цінності, створювані знаннями.
Поряд з такими традиційними показниками національ-
ної могутності, як територія, населення, рівень економічного
розвитку, науково-технічна база, глобалізація висуває на перший
58
план нові фактори: інформаційно-комунікаційний потенціал, по-
ложення на світових фінансових ринках, швидкість створення,
освоєння і поширення нових технологій. Знання стали не тільки
найважливішим виробничим фактором, а й фактором росту
міжнародної конкурентоздатності та процвітання нації.
Головним ланцюгом "нової економіки" є людина, яка є но-
сієм знань, інтелекту, досвіду. Починаючи з середини 1970-х
років, розвиток інформаційної економіки викликав підвищен-
ня попиту на працівників, що володіють розвинутим інтелек-
том і доброю освітою, а також обумовив небувале розширення
можливостей творчої самореалізації особистості. Виробництво
та використання знань формують нову мотиваційну парадиг-
му і, на думку багатьох учених, стають основою становлення
в суспільстві нових соціальних груп, що мають основні ознаки
класів. Більше того, у постіндустріальному суспільстві праців-
ники інтелектуальної сфери утворюють домінуючий клас нового
суспільства.
Проведене дослідження дозволило виділити наступні риси,
що відрізняють клас інтелектуалів.
По-перше, у міру підйому технологічного рівня та підвищен-
ня кваліфікації працівників спостерігається тенденція росту
добробуту тієї їхньої частини, що виявляла здібності, помітно
перевищуючі середні для всього масиву зайнятих. Окремі ін-
дивіди, соціальні групи та нації, що користуються перевага-
ми технологічного прогресу, розпоряджаються багатством, яке
вони не привласнили шляхом експлуатації, а створили своєю
творчою діяльністю. За підрахунками американських фахів-
ців, чотири з п’яти мільйонерів, що проживають зараз у США,
не збільшили успадковані ними активи, а заробили своє майно
практично з нуля.
По-друге, економічний прогрес ХХ ст. у розвинутих краї-
нах сприяв задоволенню базових матеріальних потреб людини,
і останні десятиліття ознаменувалися різкою зміною мотивів
його діяльності. Матеріалістичні мотиви, пов’язані з підвищен-
ням особистого добробуту, котрими людина керувалася протя-
гом багатьох століть, усе більше поступаються місцем нема-
теріалістичним, які визначаються прагненням до вдосконален-
ня і максимальної самореалізації особистості.
По-третє, змінюється сама організація праці, оскільки
остання стала носити інтелектуальний характер. Традиційну
59
компанію, що виступала інструментом класового панування й
організовану у відповідності до строгої ієрархії, змінила спо-
чатку адаптивна, а потім креативна корпорація, що передбачає
співробітництво. В умовах розвитку інформаційних технологій
і поширення Інтернет спостерігається ріст числа різноманіт-
них венчурних середніх, дрібних і мікропідприємств, а також
виникають нові можливості для автономної діяльності людини
і створення готового інформаційного продукту та його реалі-
зації на ринку, що не відповідає класичній організації вироб-
ництва.
Нарешті, соціальні тенденції останніх десятиліть свідчать,
що суспільство, що ефективно використовує результати техно-
логічного прогресу та ставить перед собою постматеріалістич-
ні цілі й культивує надутилітарні мотиви діяльності, веде до
наростання безпрецедентної майнової нерівності. Її причини
криються у відмінностях людей у рівні їхніх здібностей, таланту,
освіченості і працелюбства. Представники класу інтелектуалів,
керуючись неутилітарними мотивами, привласнюють усе біль-
шу частку національного багатства. Така нерівність із позицій
етики може бути визнана справедливою, але соціальне проти-
річчя, що виникає при цьому, може мати непередбачувані на-
слідки порівняно з протиріччями класового суспільства індус-
тріальної епохи.
Для переходу від індустріальної економіки до суспільства
знань і забезпечення успішної конкуренції в постіндустріально-
му світі, у якому в епоху мережних технологій кожна країна
повинна мати у своєму розпорядженні потенціал для сприйнят-
тя й адаптації глобальних технологій, необхідні розвинута
продуктивність і творчий потенціал робочої сили, відповідні
матеріальні умови, певна культура мислення. Це вимагає якіс-
но нового рівня вкладень на цілі розвитку і розширеного від-
творення гуманітарного капіталу. Тому найбільш ефективною
формою нагромадження стає розвиток кожною людиною влас-
них здібностей, а найбільш вигідними інвестиціями — інвестиції
в людину, її знання і здібності.
Саме цим обумовлене зростання в багатьох країнах світу
державних витрат на розвиток освіти, підвищення кваліфікації
робочої сили, охорону здоров’я, соціальні програми. Так, у біль-
шості розвинених країн витрати на освіту становлять 5—6% ВВП,
при цьому досягаючи у Швеції 7,8% та у Данії — 8,2%. Високі
60
показники відповідних витрат мають місце і в деяких інших
країнах світу: в Ізраїлі — 7,3%, Естонії — 7,5, на Кубі — 8,5 та
в Саудівській Аравії — 9,5%.
Оскільки якість гуманітарного капіталу включає також
стан здоров’я, добробут, соціальні гарантії, забезпеченість ро-
ботою, то країни світу витрачають значні кошти на охорону
здоров’я, систему соціального захисту, проведення політики
на ринку праці. Наприкінці 1990-х рр. у країнах ОЄСР витрати
на соціальні програми у структурі загальних державних ви-
трат варіювали від 50% у Великобританії, Данії і США до 60%
в Австралії, Австрії, Ірландії, Нідерландах і досягли 76,5% у
Новій Зеландії.
Проведене дослідження підтверджує тезу, що для забезпе-
чення економічного зростання та досягнення міжнародної кон-
курентоспроможності Україні необхідно змінити пріоритети
в політиці реформ, надавши переваг розвитку гуманітарного
капіталу нації. Дослідження міжнародних організацій також
підтверджують, що підвищення рівня гуманітарного розвит-
ку генерує нові імпульси для прискореного економічного зрос-
тання. Це особливо переконливо видно на прикладі країн Пів-
денно-Східної Азії і басейну Тихого океану, де економічному
зростанню передували значні державні витрати на освіту,
підвищення кваліфікації та соціальні програми. Наприклад, у
Сінгапурі протягом 1960—1989 рр. сукупні витрати на освіту
зростали в середньому на 11,4% на рік — швидше, ніж зростав
ВВП. Зараз частка витрат на освіту в структурі загальних дер-
жавних витрат становить у Сінгапурі 23,6%, Малайзії — 26,7 і
Таїланді — 31,0%, у той час як у розвинених країнах — на рівні
15% у Данії і Швейцарії та 16% у Норвегії. В Україні відповід-
ні витрати становлять 4,4%.
Необхідно також, щоб деклароване в Україні економічне
зростання супроводжувалося розвитком гуманітарного капіта-
лу та було пов’язане з підвищенням доходів працюючих, зни-
женням рівня та масштабів бідності, зменшенням соціальної
поляризації в суспільстві.
Слід також звернути увагу на небезпеку "втечі інтелекту",
адже, як зазначалося вище, інтелектуали керуються нематері-
альними мотивами й емігрують туди, де є сприятливі умови
для творчої праці та самореалізації. Це загрожує значними
61
матеріальними збитками для держави. Як підрахували амери-
канські вчені, висококваліфікована праця створює за всі роки
функціонування в розрахунку на одного працівника додаткову
вартість у 400—450 тис. дол., а праця наукових і інженерних
кадрів — 800 тис. дол.
Отже, для забезпечення конкурентоспроможності економі-
ки України та включення її в глобальну економічну систему необ-
хідно надати пріоритетності розвитку гуманітарного капіталу.
О. Шморгун,
кандидат філософських наук,доцент
РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Аналіз проводився між трьох органічно пов’язаних змістових
блоків, на "перетині" яких, на мій погляд, виникає можливість
досліджувати найскладніші проблеми цивілізаційной теорії.
Перший блок передбачає з’ясування деяких досі гостро
дискусійних принципових положень типології періодизації все-
світньої історії, що дозволяє подолати рівень опису часто-густо
суто емпіричних особливостей окремих геополітичних регіонів
і країн, перейти до пояснення їхнього місця в контексті універ-
сальних тенденцій розвитку людства.
Другий — пов’язаний з оцінкою становлення й розвитку
різних цивілізаційних комплексів на основі їхньої домінантної
системоутворюючої етнонаціональної специфіки.
Нарешті, третій напрям дослідження передбачає аналіз пе-
реважно розвитку класичної капіталістичної, а також посткапі-
талістичної (постіндустріальної) цивілізації під кутом зору ци-
вілізаційної політології: встановлення зв’язку між процесами
розвитку європейської цивілізації як еволюції різноманітних
форм демократичної влади.
У контексті розробки фундаментальних положень загальної
цивілізаційної теорії описано механізм самоорганізації цивілі-
заційного комплексу як своєрідної простороворозташованої су-
спільно-економічної системи, що самоорганізується. Показано,
що універсальний цикл функціонування цивілізацій минулого
та сучасності ("зародження"—"розквіт"—"занепад") зумовлений
не спорідненістю соціальної та біологічної форм буття (цивіліза-
ція зароджується і гине подібно до живої істоти) та не містично-
релігійними витоками (цивілізация — наслідок самореалізації
|