Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2004
1. Verfasser:	Білорус, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2004
Schriftenreihe:	Антологія творчих досягнень
Schlagworte:	Відділ глобалістики, геополітики і геоекономіки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19846
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери / О. Білорус // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 84-98. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-19846
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-198462011-05-15T12:05:25Z Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери Білорус, О. Відділ глобалістики, геополітики і геоекономіки 2004 Article Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери / О. Білорус // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 84-98. — укр. XXXX-0064 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19846 uk Антологія творчих досягнень Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Відділ глобалістики, геополітики і геоекономіки Відділ глобалістики, геополітики і геоекономіки
spellingShingle	Відділ глобалістики, геополітики і геоекономіки Відділ глобалістики, геополітики і геоекономіки Білорус, О. Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери Антологія творчих досягнень
format	Article
author	Білорус, О.
author_facet	Білорус, О.
author_sort	Білорус, О.
title	Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери
title_short	Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери
title_full	Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери
title_fullStr	Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери
title_full_unstemmed	Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери
title_sort	політекономія глобалізму. новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2004
topic_facet	Відділ глобалістики, геополітики і геоекономіки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19846
citation_txt	Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери / О. Білорус // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 84-98. — укр.
series	Антологія творчих досягнень
work_keys_str_mv	AT bíloruso polítekonomíâglobalízmunovijodnopolûsnijkorporativnokonkurentnijglobalízmâkcivílízacíjnaformacíâpostíndustríalʹnoíeri
first_indexed	2025-07-02T20:39:31Z
last_indexed	2025-07-02T20:39:31Z
_version_	1836569090558263296
fulltext	84 еволюція, закономірності, перспективи і внутрішні конфлікти цієї нової суспільно-політичної системи, її вплив на світовий і національний розвиток, а також проблеми стратегічної адаптації України до нових жорстких умов глобального конкурентного розвитку. Досліджуючи вплив глобалізації і системи глобалізму на світовий інтеграційний процес, автор приділяє особливу увагу розкриттю соціально-економічних наслідків глобалізму, проб- лем глобальної економічної інтеграції і глобальної конкуренції, показує сутність і специфіку міжнародних стратегій силової глобалізації і глобалізму як сучасних форм економічного ім- періалізму. Розроблена авторська концепція глобально орієн- тованої національної стратегії України, запропоновані реко- мендації щодо реалізації інтелектуально-інноваційних стратегій розвитку в умовах глобального корпоративізму. Дослідженню глобального корпоративізму, що реально стає головною ідео- логією світового розвитку в ХХІ ст. буде присвячена велика увага і в перспективному періоді 2005—2006 рр. О. Білорус, член-кореспондент НАН України ПОЛІТЕКОНОМІЯ ГЛОБАЛІЗМУ Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери Сьогодні, після декількох десятків років ігнорування і замов- чування, навколонаукові кола й навіть владний істеблішмент України починають бити у дзвони відносно викликів і загроз глобалізації для України. Слід нарешті зрозуміти, що ефектив- ною відповіддю на виклики й загрози є не заклинання, а реальна глобально орієнтована національна стратегія розвитку. Розробка і прийняття її Верховною Радою України роками блокується ви- конавчою владою і впливовими прибічниками традиційно-кон- сервативного індустріалізму екстенсивного радянського типу. Економіка і світове суспільство закономірно глобалізуються, незважаючи на те, що сучасні лідери консерватизму, такі, як М. Тетчер, продовжують стверджувати, що суспільства взагалі не існує, у світі є чоловіки, жінки і сім’ї. Для неї не існує ні гло- балізованого, ні глобального суспільства, ні системи силового 85 глобалізму. Це явно упереджена точка зору. Вона відображає колосальні інтереси глобальних глобалізаторів. Сучасні світові трансформації, що вперше носять глобаль- ний характер, формування глобальної економіки й глобально- го суспільства є суттю і змістом нинішнього етапу постіндус- тріальної епохи. Тому традиційний підхід до глобалізації періо- ду 70—80-х рр., який визнавав наявність глобальних проблем розвитку людства (безпека, виживання, бідність, екологія, епідемії, перенаселення, вичерпання природних ресурсів), уже є недостатнім. Теорія глобалізації і глобалізму, нові наукові док- трини глобалізму відкривають шлях до розуміння глобалізму як нової суспільно-політичної системи. Нинішній глобальний капіталізм є лише первісною фор- мою цієї системи. Новий, силовий глобальний капіталізм, його здатність до самореформування в посткласичний капіта- лізм — капіталізм епохи повного панування транснаціональ- них корпорацій, тотальної гегемонії глобального корпоративно- го капіталу, створення системи глобального корпоративізму або корпоративного глобалізму породжують новий глобальний конфлікт. Сучасні дослідники особливо акцентують увагу на тому, що в центрі цього тотального конфлікту опинилася глоба- лізована людина. Ні автори "Маніфесту комунізму", які пер- шими назвали капіталізм капіталізмом, ні автори "Маніфесту капіталізму", які обґрунтували потенційні можливості само- розвитку й адаптації капіталізму, не дійшли до розуміння перс- пектив капіталізму як капіталістичного глобалізму і глобально- го імперіалізму, які в умовах постіндустріалізму закономірно приводять до небаченого конфлікту й потрясіння соціальних відносин у всесвітніх масштабах. В останні 10 років ми зосередили свої дослідження на фе- номенах нової глобалізації і "нового глобалізму", насамперед, фінансово-економічного характеру. Для них уже не існує пи- тання, що таке глобалізм: нове слово чи нове явище. Ми роз- глядаємо новий глобалізм як суспільно-політичну систему, що формується і має свою специфічну систему відносин — еконо- мічних, організаційних. Ця система базується на новому техно- логічному способі виробництва — постіндустріальних інтелек- туально-інформаційних технологіях. Разом з тим ми повинні відповісти на дуже важливе питання: чим є глобалізм у генезі постіндустралізму: парадоксом чи закономірністю. 86 Політекономія глобалізму, яка ще не сформувалась, неми- нуче повинна відповісти на це головне питання. Глобалізація як природна форма інтернаціоналізації та ін- теграції чи силовий глобалізм як тотальна економічна система й абсолютна влада симбіозу глобальних корпорацій держав- глобалізаторів та їх міжнародних організацій і об’єднань — саме така альтернатива постала нині перед людством. Виникає ці- лий ряд принципових питань, без вирішення яких глобаліза- ція втрачає позитивні аспекти розвитку і стає контрпродук- тивним фактором, а саме: — Чи може розвиватися глобалізація, деглобалізація чи ре- глобалізація на базі гуманітарних і соціальних підходів? — Які з цих процесів є прийнятними для світової спільно- ти й особливо для світової бідноти, що перебуває за межами "золотого мільярда"? — Якою є допустима соціальна ціна глобалізації? Якою повинна бути система управління та контролю глобалізації та глобалізму? Сьогодні вже назріла необхідність формування політич- ної економії глобалізму, дослідження теорії і закономірностей розвитку антиглобалізму. Ми маємо достатні підстави ствер- джувати, що глобалізація — це не парадокс постіндустріальної цивілізаційної еволюції, а об’єктивна закономірність і сутність її розвитку. Таким парадоксом слід вважати глобалізм, що є породженням силової глобалізації. У ньому закладений ко- лосальний внутрішній конфлікт, що здатний перетворити гло- балізм у новітню форму імперіалізму. Як показав історичний, політичний та економічний досвід ХХ ст., попри оптимістичні очікування марксистів і деяких провідних західних учених, ера імперіалізму не тільки не за- кінчилась, а набула нових специфічних ознак розвитку. Імперіа- лізм у ХХ ст. не став, як передбачав В. Ленін, останньою стадією капіталізму. Подальший його розвій пішов у двох напрямах — соціалізації капіталізму і глобалізації капіталізму. Соціалізація капіталізму стала механізмом його виживання, а глобаліза- ція — механізмом нового етапу розвитку — глобальної сві- тової експансії. Породженням цього нового етапу є система глобалізму як світова мегасистема, що склалась у ході інтен- сивних процесів силової глобалізації капіталізму, глобальних економічних трансформацій та глобалізації розвитку. Сучасні 87 західні дослідники зазвичай позитивно висловлюються про гло- балізацію, але уникають говорити про глобалізм. І це не просто помилка, а принципова позиція. Глобалізм — це табу на Заході, його замовчують. Сучасна глобалізація світового розвитку повсякденно по- роджує й відтворює феномен глобалізму на розширеній основі. Глобалізм — це, насамперед, нова система продуктивних сил, виробничо-економічних відносин й організації світового вироб- ництва. Але одночасно це й нова, не бачена раніше система абсолютної економічної та політичної влади глобальних моно- полістичних корпорацій, які вийшли з-під контролю націй- держав свого походження й базування і діють на глобальному економічному просторі. Вони безконтрольно маневрують коло- сальним фінансовим капіталом, обертаючи його на світовому ринку зі "швидкістю світла" і, відмовляючись платити подат- ки, посилюють експлуатацію багатьох країн та регіонів, зокре- ма, і своїх держав і народів. Навіть в опублікованих недавно основних положеннях Руської Православної Церкви стосовно глобалізації відзначається, що "глобалізація пов’язана з виник- ненням транснаціональних корпорацій, де зосереджені великі матеріальні ресурси і де працює велика кількість громадян різ- них країн. Особи, що стоять на чолі міжнародних економічних і фінансових структур, зосереджують у своїх руках величезну владу, непідконтрольну народам". Проведені в останні 20 років дослідження та оцінка проце- сів глобалізації, глобальних трансформацій, наслідків і загроз глобалізації показують, що у світі виник новий глобальний імперіалізм як симбіоз модернового державного імперіаліз- му з імперіалізмом глобальних корпорацій та міжнародних організацій. Імперські глобальні держави зрощуються і діють спільно з транснаціональними глобальними корпораціями. Глобальні корпорації посилюють вплив на держави й вико- ристовують їх як механізми своєї експансії й впливу на міжна- родні організації, такі, як СОТ, МВФ, СБ та ін. Цей новий глобальний імперіалізм ми схильні називати державно-корпоративним імперіалізмом. Останній не є повер- ненням старого класичного імперіалізму. Річ у тім, що останній нікуди не зникав, а лише трансформувався за формою, змістом і масштабами. Нині імперіалізм остаточно став всесвітнім, гло- бальним, оскільки глобальним став капіталізм. 88 Сьогодні вже не виникає сумніву стосовно того, що глоба- лізація — це об’єктивний процес розвитку. Ми можемо говори- ти про існування об’єктивних законів глобалізації і глобалізму. Розкриття їх — новий імператив економічної науки. Проблема полягає в тім, щоб розрізнити природний про- цес глобалізації і силову, злоякісну глобалізацію — глобалізм. Академік В. Вернадський ще 75 років тому передбачав невід- воротність глобалізації розвитку від біосфери (включаючи постіндустріальний етап) до ноосфери (починаючи з постін- дустріального й постекономічного етапу), тобто до глобальної цивілізації "культурного людства". Учений передбачав неми- нучість глобалізаційних явищ і процесів. Він бачив об’єктивні можливості для формування ноосфери (сфери глобального люд- ського розуму, планетаризації свідомості). Але, на жаль, ніхто з учених до цього часу ще не зміг передбачити, що природні процеси глобалізації, як форми інтернаціоналізації та інтегра- ції розвитку, будуть штучно повернуті в напрямі силової глоба- лізації в інтересах наймогутніших корпорацій і країн-глобалі- заторів. Головним наслідком злоякісного, силового напряму розвитку глобалізаційних процесів уже на початку ХХІ ст. став феномен глобалізму, який дуже швидко трансформується в глобальну економічну систему. Остання розвивається настіль- ки інтенсивно, що шанси на позитивний природно-інтегра- ційний напрям розвитку глобалізації людство вже, очевидно, втратило. Як на Заході, так і на Сході головним "бастіоном" захисту сучасних держав є їх об’єктивна соціальна функція і соціальні структури. В умовах глобалізації соціальні позиції держави ви- явилися підірваними. Громадянин кожної країни поступово перетворюється в "глобальну людину світу". Його соціальна доля вже не настільки жорстко пов’язується з його власною держа- вою. Соціальний вибір людини стає глобальним за своїм харак- тером. І це підриває внутрішньодержавну солідарність грома- дян як основу буття сучасних націй-держав, роль яких дедалі слабшає. Глобальні трансформації економіки означають не лише кіль- кісно-структурні, а й глибокі якісні зміни її суті. Глобальна еко- номіка проявляє себе не тільки як нові продуктивні сили, ви- робничі відносини та спосіб господарювання, а як домінуюча система управління суспільством, політика й навіть ідеологія 89 розвитку. До того ж сутність економіки та її основні категорії (вартість, додана вартість, власність, прибуток, рентабельність) змінюються під впливом інтелектуалізації виробництва, яка охо- пила всі сфери життя людства. Економізація політики неухильно породжує подальшу по- літизацію економіки. Цей взаємопов’язаний процес вийшов на глобальний рівень, і його вже неможливо зупинити. За про- гнозами вчених, перша чверть ХХІ ст. характеризуватиметься наростанням продовольчої і демографічної кризи, екологічного дисбалансу, тотального зубожіння за межами "золотого міль- ярда". Глобальна світова бідність — це найбільша загроза світо- порядку. У таких умовах демографічний тиск Півдня на Північ досягне критичних рівнів. Навіть у нині процвітаючих краї- нах Заходу стрімко зростатиме безробіття (приклад Німеччини) та, хоч і відносне, але реальне зубожіння, у тому числі бідність серед працюючих. Західне суспільство має реальний шанс по- збутися такої визначальної ознаки, як всезагальний добробут і справедливість, і перетворитися на спільноту "20/80", де 20% населення житиме в достатку, а 80% — у серйозних соціальних злиднях. Глобалізм як нова злоякісна система світопорядку і світо- облаштування спричиняє системний кризовий цикл світового суспільства, руйнує стійкість ціннісних форм світоустрою, під- риває державо-центричну структуру міжнародних відносин. Зростаюча віртуальна глобальна геоекономіка, економіка фінан- сових спекулятивних технологій деформує не лише традицій- ну індустріальну економіку, а й постіндустріальну. Руйнуються світові економічні захисні механізми, застосовуються глобаль- ний інформаційний моніторинг, тотальна транспарентність слаб- ших економік. Світова економіка, що глобалізується, стає, за висновками не лише вітчизняних, а й зарубіжних дослідників, дедалі неста- більнішою, схильною як до циклічних криз, так і криз нецик- лічного характеру. Головні фігури глобальної економіки — ТНК — не здатні забезпечити стабільність розвитку, оскільки саме нестійкість, строкатість світу дає їм можливість отримати більше свободи й доходів. Злоякісний характер глобальної фінансової економіки поля- гає і в тому, що вона схильна надавати примат "виробництву" паперових фінансових документів над виробництвом реальної 90 продукції. Уже сьогодні колосальний ринок вторинних цінних паперів у кілька разів перевищує вартість світового валового продукту, підриваючи глобальну фінансову систему й світову економіку в цілому. Наприклад, цілком виходить з-під контро- лю такий механізм, як пряма залежність між грошовою масою і динамікою ВВП відповідної країни. Нині уряди фактично по- збавлені такого інструменту, як забезпечення неінфляційного зростання економіки шляхом регулювання грошової маси. Найголовніша складова глобалізації економіки — трансна- ціоналізація виробництва — реалізується передусім через великі, а не малі підприємства. Тому інтеграція останніх у глобальний ринок відбувається вкрай повільно. Вважається, що малі фірми повинні спочатку інтегруватись у великі на- ціональні підприємства, долучитися до їх високих технологій, підвищити свою конкурентну спроможність, а вже потім разом інтегруватись у глобальні ринки. Тому й не дивно, що сьогодні понад 65% світової торгівлі припадає на приблизно 65 тис. глобально організованих ТНК, які мають близько 666 тис. за- рубіжних філій. Навіть найконсервативніші лідери Заходу не можуть не ба- чити загроз сучасного глобалізму. Наприклад, М. Тетчер у книзі "Statecraft", виступаючи на захист націй-держав, пише: "Если верить некоторым (глобалізаторам. — О.Б.), глоба- лизация означает конец государства в том виде, в котором мы его знаем на протяжении веков. Однако они заблуждаются. В действительности глобализация лишь в какой-то степени ограничивает власть государства, не позволяя ему делать то, что оно не должно делать вообще". "С глобализацией стремление наций к самобытности уси- ливается. Любой достаточно цельный и солидный человек является антиглобалистом, особенно тот, который придержи- вается консервативных взглядов". "Глобализм… является главной причиной мировой неста- бильности". "Идеи Дж. Сороса о принятии "новой экономической конституции" для глобальной экономики должны быть под- держаны". "Процесс интеграции в Европе (ЕС) таит в себе опасность неограниченной власти международных организаций — пре- вращение их в сверхгосударство в ущерб независимости нацио- нальных государств". 91 "Программы глобального перераспределения ресурсов ли- шены смысла и имеют вредные последствия". У ХХІ ст. людство змушене, зобов’язане створити систему наукових уявлень про єдиний, інтегрований глобальний світ. Надзавданням молодої синтетичної науки глобалістики, її прикладною функцією є пошук позитивних і конструктивних напрямів розвитку глобалізації, шляхів та стратегій їх реалі- зації. Поряд із глобалістикою мають право на життя такі нові галузі науки, як "Політична економія глобалізму", "Економічна глобалістика", "Політична глобалістика", "Соціальна глобаліс- тика" та ін. В еру глобалізації корпоративні й державні інтереси пере- плітаються настільки тісно, що розглядати їх окремо вже немож- ливо. Було б грубою помилкою вважати, що силова експансійна глобалізація вигідна лише корпораціям. Сьогодні світом праг- нуть правити декілька наймогутніших країн. Усі інші країни опинились у стані не суб’єктів, а об’єктів глобалізації, тобто є глобалізованими. Відомий представник дипломатії глобальних американських "життєвих інтересів" Г. Кіссінджер відверто стверджує: "Головним фактором глобалізації є Сполучені Шта- ти; вони більше, ніж інші, виграли від сил, випущених ними на волю". В умовах глобалізму економічно потужні держави посилили свої позиції, а слабкі — стали ще більш ослабленими й залежними. Досвід показує, що лише ті країни, які виробили національні глобально орієнтовані стратегії розвитку на 25— 30 років, де врахували не тільки позитиви, а й загрози глобалі- зації, змогли вистояти під ударами глобалізму й навіть забез- печили зростання своєї міжнародної конкурентоспроможно- сті. Це Китай, Індія та деякі країни Південно-Східної Азії. Кра- їни ж СНД, сліпо виконуючи "меморандуми" глобалізаторів, за короткий період перетворились у країни третього світу. За такий крок вони будуть змушені заплатити високу ціну, перш за все в соціальному розвитку. Отже, було б неправильним визначати глобалізацію як процес, у ході якого стираються географічні кордони соціаль- них і цивілізаційних систем, а населення світу стає громадя- нами глобального суспільства. Однобоким також є визначен- ня, що глобалізація — це поширення західної моделі розвитку як зразкової на весь світ і встановлення однополюсного світо- вого порядку. 92 Формуючи національну стратегію розвитку, ми повинні усвідомити ті перешкоди й загрози, які підстерігають Україну як транзитивну країну на шляху її неминучого входження в глобальний світовий простір та європейські структури. Потріб- но дати власну оцінку сучасних напрямів і моделей глобалі- зації, які здатні призвести до зіткнення цивілізацій. До того ж варто об’єктивно проаналізувати, чи дійсно нинішня західна модель глобалізації є єдино можливою та неминучою для всьо- го людства, чи можуть існувати й інші моделі — антиглобалі- зації, деглобалізації або постглобалізації. Ми ведемо наукову дискусію щодо можливості формування альтернативи глобалізму — ефективної системи глобального менеджменту як способу організації конструктивного гло- бального розвитку в напрямі створення глобального ноосфер- ного суспільства, а не якогось "світового уряду" чи "глобальної держави". Подібні ідеї дедалі частіше з’являються у світовому порядку денному. На них виникло "глобальне соціальне за- мовлення", особливо у США — країні однополюсного глоба- лізму. Відомий політолог Ф. Фукуяма, який раніше вважав, що побудова світової ринкової системи та демократія є "кінцем історії", тепер іде далі, пропонуючи нову концепцію глобаль- ної трансформації в напрямі "побудови глобальної держави" на чолі зі США. Уперше у світовій літературі стверджується, що система глобалізму — це абсолютна влада "глобальної наддер- жави", підтриманої глобальним корпоративізмом. Ми дійшли цього висновку ще в кінці 90-х років. Однополюсний глоба- лізм США є специфічною формою глобального імперіалізму, але всі імперії неминуче розпадаються. Таким є закон історії: світова, глобальна експансія закінчується конфліктом, кризою й розпадом. Тому на питання "Чому загине Америка?", відпо- відь слід шукати на прикладі колишнього СРСР. Його ідеоло- ги також пропагували ідею "світової Радянської Соціалістич- ної Республіки" — глобальної радянської держави. А результат відомий усім. До середини ХХ ст. лідируючий і пануючий у західному світі соціальний лад визначився як капіталізм — за економіч- ною основою і як демократія — за політичною системою. Однак ідилія соціально орієнтованого, народного, демократичного ка- піталізму Заходу була підірвана ще до падіння соціалістичної системи й розпаду СРСР. Сьогодні ж її розладнують глобальні 93 корпорації спільно з урядами США, ФРН та інших великих і малих країн-глобалізаторів. Водночас, на тлі соціалізації та глобалізації Захід почи- нає перехід до фази інтелектуального розвитку, "суспільства знань" (США). Прибуток поступово перестає бути найвищою цін- ністю соціалізованого ринкового суспільства. Але для глобаль- них корпорацій він залишився вищим інтересом і глобальною цінністю. У цьому полягає головний конфлікт сучасності — між державами (суспільствами) та глобальними корпораціями. Гасло-імператив, запропоноване Дж. Соросом, — "Економіка повинна бути ринковою, але суспільство — неринковим (соці- альним. — О.Б.)!"— в умовах глобалізму реалізоване бути не може. Глобалізм відкидає і підриває соціалізацію розвитку. Підсумок ХХ ст. — реальний соціальний лад Заходу та світу в цілому вже не зводиться ні до капіталізму, ні до демократії. Понад те, і національний капіталізм, і національні демокра- тії вже перестали бути соціально-політичною суттю як Заходу, так і нового Сходу (Східна Європа), де замість державного со- ціалізму виник брутальний капіталізм зразка ХІХ ст. На Заході народний соціалізований капіталізм також послідовно руйнує- ться під ударами глобалізму. Як бачимо, у сучасному світопорядку з’явилася "чорна діра" — велетенський глобальний політичний та соціально-еко- номічний вакуум. Але природа не терпить порожнини, і тому вона дуже швидко заповнюється новим соціальним ладом. Яким саме? Сьогодні очевидно, що таким новим світовим ладом буде глобалізм, оскільки потуга 666 тис. глобальних корпорацій та їх філій, а також провідних країн-глобалізаторів набагато пе- ревищує економічну й політичну силу десятків національних держав. Традиційний індустріальний капіталізм перестав бути панівною соціально-політичною системою світу. Проте ще рано співати йому реквієм, оскільки соціальний (народний) капіталізм допоки не вмер. Він існуватиме й далі, бо для країн "золотого мільярда" такий лад є прийнятною системою соці- ального партнерства, соціального договору, соціальної внут- рішньодержавної солідаризації. Він роздвоїться на внутрішній державний солідаризм та зовнішній глобальний капіталізм. Він знову адаптується і трансформується. Але цьому сучасному со- ціалізованому капіталізму національні рамки є надто тісними 94 та малоприйнятними. Глибинні економічні інтереси, які не тіль- ки інтернаціоналізуються, а й глобалізуються, потребують ви- ходу на світові масштаби, тобто глобальної зовнішньої експан- сії. На національному рівні сучасний лад залишається соціал-ка- піталізмом, а на зовнішньому — перетворюється у глобальний імперіалізм. Це новий тип імперіалізму, який набув глобально- го державно-корпоративного (економічного) характеру і прин- ципово відрізняється від старого імперіалізму національного державно-військового зразка (США, Росія, Німеччина, Вели- кобританія, Франція, Японія). Таким чином, транснаціоналізація власності відкрила доро- гу глобалізації власності, глобалізації вартості, глобалізації ка- піталу й капіталізму. Це велика економічна революція ХХІ ст., яка породила глобалізм як нову суспільно-політичну форма- цію, всесвітню соціально-економічну та політичну систему. І на Заході, і на Сході ми повинні уважно подивитись у ко- рінну і, перш за все, економічну суть нової світової системи, аби дати чітку відповідь нашим суспільствам щодо перспек- тив глобалізації та альтернатив глобалізму, тому що від цього залежить майбутнє всього цивілізаційного розвитку. Передусім варто нагадати, що до середини ХХ ст. основою промислового підприємництва, реальної економіки Заходу була приватна власність у різних її модифікаціях, зокрема, у такій перехідній формі, як акціонерна та колективна (не державна і не суспільна). Починаючи з другої половини ХХ ст., при- ватне підприємництво втратило безпосередній зв’язок із приват- ною власністю на засоби виробництва і взагалі з власністю, яка до того ж звільнилася від жорсткої персоніфікації. Виник феномен глобального капіталіста, який збирає, консолідує гро- ші й спекулятивно грає ними по всьому світі зі швидкістю світ- ла, застосовуючи глобальні електронні системи. Промисловий виробничий капіталізм витісняється глобальним фінансовим капіталізмом. Реальна економіка еволюціонує до віртуальної гло- бальної економіки, що перетворюється в постекономіку. Відтак починається нова постіндустріальна, постекономічна ера. Сформована вже й наддержавна система влади та управлін- ня економікою світу. Вона відтворюється на розширеній основі у формі всіляких інтеграційних об’єднань, блоків, союзів дер- жав з одного боку, і об’єднань корпоративних структур з другого боку. До того ж різні глобальні лідери (політики, бізнесмени, 95 менеджери, вчені) також гуртуються у блоки. Тож наразі вже можемо говорити про формування системи глобального мереж- ного управління. Глобальний інтеграційний процес домінує, а "національні" держави все більше і більше втрачають суверенітет. Система над- державності витісняє національну державність та демократію. Тому перспектива глобального суспільства — не демократична, а імперіалістично-неоколоніальна. Перехід від епохи національних суспільств і цивілізацій до епохи глобального надсуспільства — глибока основа нинішньо- го еволюційного періоду. Колишні радянські марксисти також мріяли про таке глобальне інтернаціоналізоване суспільство, але з точки зору соціальної утопії. А нинішні глобалізатори роблять це, виходячи зі своїх колосальних, нічим не обмежених економічних інтересів. Великий поет соціалістичної доби Мая- ковський писав: "Я хочу, чтоб в мире без Россий, без Латвий. Жить единым человечьим общежитьем". Подібні соціальні ідеї єдиного глобального "человейника" поширені й сьогодні. Але гору бере антисоціальне корпоративне глобальне суспільство. Потрібен новий рівень та механізми інтеграції країн, якщо вони хочуть протидіяти ринковим потрясінням і злим намірам глобальних монополій. Велика кількість суверенних держав (більш як 200) ускладнює переговори та контроль над процеса- ми інтеграції. Надконцентрація повноважень щодо прийняття рішень і вироблення стратегій у глобальній економічній сфері країн "Великої сімки" лише посилює її замкнутість та дезін- теграцію від решти країн. "Велика сімка", де зосереджено лише 12% населення світу, не може бути де-факто вищим стратегічним органом у сфері управління глобальною світовою економікою, ніж ООН, Рада Безпеки. В останні роки різні країни, і Україна також, вносили пропозиції щодо створення Ради Економічної Безпеки ООН. Без сумніву, така ідея назріла давно. Як колиш- ній Директор Департаменту промисловості науки і техніки Еко- номічної комісії ООН для Європи вважаю доцільним, щоб Рада Економічної Безпеки Європи була створена на базі ЄЕК ООН, а також усіх її регіональних економічних комісій. У такому разі ООН дістала б нову силу впливу. Лідери Заходу прагнуть переходу до нової системи регулю- вання міжнародних (глобальних) економічних відносин на прин- ципах конкурентних ринкових механізмів — для них це вигідно. 96 Але відтак підриваються національні інтегровані системи дер- жавного регулювання та механізми соціального розвитку, вини- кають внутрішні конфлікти, порушується стабільність світо- вої валютно-фінансової системи. Головною проблемою світової економіки залишається збільшення розриву між розвинути- ми країнами з постіндустріальною економікою і великою гру- пою країн перехідного періоду та країн, що розвиваються. В умо- вах глобалізації та глобалізму десятки країн назавжди приречені на відставання в економічному й соціальному розвитку, що загрожує виникненням глобальних протиріч. Криза корпорацій і корпоративного глобалізму поглиблю- ється, оскільки вона відбиває конфлікт інтересів корпорацій та суспільства, корпорацій та націй-держав. Недарма сьогодні людство, незалежно від партійно-політичної орієнтації, поді- ляється на прибічників глобалізму і прихильників антигло- балізму. За своєю природою глобалізм є циклічним явищем, що пе- реживає часи спаду й підйому, прискорення та сповільнення. Тож криза глобалізму закладена в самій його природі. Нинішня криза глобалізації і глобалізму почалась із 1997 р. як глобаль- на фінансова криза (ланцюг фінансових криз). Видатний гуманіст нашої ери Папа Римський Іоанн Павло ІІ на Асамблеї парламентаріїв світу в 2000 р. заявив: "Ганебно для суспільства добробуту сучасного світу, коли багаті стають ще багатшими, тому що багатство відтворює багатство, а бідні стають ще біднішими… В умовах глобалізації ринків багаті та розвинуті країни налаштовані на всебічне покращання своїх економічних умов, тоді коли бідні країни — якщо вони позбав- лені всякої надії на подальший розвиток — занурюються у ще більшу бідність". У документах ООН і сьогодні ще обговорюється питання про те, як інтегрувати людський і соціальний вимір у процес глобалізації. Пропонується ідея "глобалізації з людським облич- чям". А Генеральний секретар К. Аннан патетично закликає: "… якщо ми хочемо взяти краще від глобалізації і уникнути гіршого, то повинні навчитись управляти краще; повинні на- вчитись тому, як краще управляти разом". Якими ж мусять бути механізми такого управління, що дістало назву "глобальний менеджмент"? 97 Криза глобалізму, яка набирає темпів і масштабів з почат- ком ХХІ ст., має багато різних проявів. Чи не найголовніший із них — відсутність або неефективність глобальних інститутів управління (глобальна криза управління). З огляду на це сучасні антиглобалісти виступають за прозорість глобальних міжна- родних рішень, які нині приймаються переважно в інтересах транснаціональних корпорацій і правлячих (державних) еліт багатих держав, а не людей. Діяльність нинішніх глобальних організацій стає все більш несумісною з реальною суттю гло- балізму, не забезпечує контролю над ними. Триває соціальний протест проти анонімного глобально- го управління світом. Існуюча історична практика свідчить, що немає й бути не може єдиного заданого підходу, єдиної формули, за якою повинна будуватися та чи інша національ- на стратегія сталого розвитку. Кожна держава сама визначає, як найефективніше управляти своєю країною, беручи до уваги політичні, історичні, культурні, екологічні обставини. Досвід останнього десятиріччя ХХ ст. показав, що повно- цінна глобальна парадигма розвитку є прийнятною лише для найбільш розвинутих великих і малих держав, які відзнача- ються максимально високим рівнем міжнародної конкуренто- спроможності. Сьогоднішня Україна відійшла від "реального соціалізму", але, існуючи як незалежна держава лише трохи більше деся- тиріччя, ще не прийшла до стану сучасної демократичної дер- жави з ринковою економікою. Наша країна наразі не має чітко й остаточно окреслених ані національної стратегії, ані держав- ної ідеології. Шанси на ефективний, конкурентоспроможний розвиток в Україні з’являться тільки тоді, коли державна влада буде на- лежати народу, а не кланам чи олігархам. Головна перешкода на шляху реформ — повна невідповідність рівня та "калібру" теперішніх державних лідерів масштабам і рівням сучасних завдань, що стоять перед Україною. Активізація глобальних трансформацій за останні десятиліття призвела до того, що цей відносно новий світовий феномен перетворюється в головний чинник впливу на процеси розвитку. Глобальна доля нашої країни не може не викликати зане- покоєння, оскільки вона виявилася не готовою ні до глобаль- ної конкуренції, ні до глобальної інтеграції. Включення України 98 в глобальні та регіональні інтеграційні процеси пов’язано з величезними ризиками й загрозами. І все-таки її шлях у глобальний простір є неминучим та безальтернативним. Суверенна держава такого масштабу, місця й геостратегічної ролі не може залишатися в самоізоляції, тому що це означало б не захищеність, а консервацію відсталості, деградацію. З іншого боку, європеїзація України здатна поси- лити Європу, якій загрожує криза й занепад під ударами глоба- лізму. Наша країна повинна знайти в собі сили й посісти чільне місце в новому світопорядку вже в першій чверті ХХІ ст. У серпні 2002 р. міжнародна організація "Трансперенсі Інтернешнл" оприлюднила Індекс корупції в різних державах світу. Зі 102 країн, щодо яких проводили оцінку, Україна зайня- ла ганебне 86 місце. Зарубіжні інвестори не прийдуть у країну, де корупція стала органічною складовою державного менедж- менту. Порівняно з минулими роками рівень державної корупції в Україні майже не змінився, що свідчить про глибоке вкорі- нення цього зла і його тяжку інерцію. Поширення подібного явища є одним із найсуттєвіших проявів нинішньої кризи, що загрожує національною катастрофою. Годі й говорити про соціально-економічний прогрес у державі, яка не здатна очиститися від скверни корупції. Моральність влади й демо- кратія — не просто слова, а ресурс розвитку країни. Доля України буде залежати від її спроможності знайти і втілити в життя новий, критичний шлях розвитку, модель гло- бального конкурентоспроможного інтегрування на основі внутрішньодержавного і міждержавного солідаризму і випе- реджувально-інноваційних стратегій розвитку. О. Зернецька, доктор політичних наук НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ У СФЕРІ ГЛОБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ: ВПЛИВИ НА СВІТОВУ ЕКОНОМІКУ ТА ПОЛІТИКУ Й ВИНИКНЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЙНОЇ ПАРАДИГМИ На зламі ХХ—ХХІ ст. домінантою комунікаційної револю- ції стає нова інформаційна економіка. Дослідження функціо- нування та основних економічних показників сімнадцяти про- відних транснаціональних корпорацій у галузях засобів масової

Політекономія глобалізму. Новий однополюсний корпоративно-конкурентний глобалізм як цивілізаційна формація постіндустріальної ери

Institution

Ähnliche Einträge