Проблеми міфологізації економічного розвитку України

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2004
1. Verfasser:	Плотніков, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2004
Schriftenreihe:	Антологія творчих досягнень
Schlagworte:	Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19865
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Проблеми міфологізації економічного розвитку України / О. Плотніков // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 171-177. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-19865
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-198652011-08-18T22:49:17Z Проблеми міфологізації економічного розвитку України Плотніков, О. Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин 2004 Article Проблеми міфологізації економічного розвитку України / О. Плотніков // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 171-177. — укр. XXXX-0064 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19865 uk Антологія творчих досягнень Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин
spellingShingle	Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин Плотніков, О. Проблеми міфологізації економічного розвитку України Антологія творчих досягнень
format	Article
author	Плотніков, О.
author_facet	Плотніков, О.
author_sort	Плотніков, О.
title	Проблеми міфологізації економічного розвитку України
title_short	Проблеми міфологізації економічного розвитку України
title_full	Проблеми міфологізації економічного розвитку України
title_fullStr	Проблеми міфологізації економічного розвитку України
title_full_unstemmed	Проблеми міфологізації економічного розвитку України
title_sort	проблеми міфологізації економічного розвитку україни
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2004
topic_facet	Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19865
citation_txt	Проблеми міфологізації економічного розвитку України / О. Плотніков // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 171-177. — укр.
series	Антологія творчих досягнень
work_keys_str_mv	AT plotníkovo problemimífologízacííekonomíčnogorozvitkuukraíni
first_indexed	2025-07-02T20:40:18Z
last_indexed	2025-07-02T20:40:18Z
_version_	1836569139387301888
fulltext	171 О. Плотніков, доктор економічних наук, професор ПРОБЛЕМИ МІФОЛОГІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ Досліджені проблеми міфологізації світового економіч- ного розвитку, включаючи міфологізацію світового руху капіта- лу. Це було здійснено шляхом визначення традиційних міфів, що супроводжують розуміння розвитку як світової економі- ки, так і ролі й місця економіки України в системі міжнарод- них економічних відносин. Відзначається, що протягом багатьох років свідомо чи під- свідомо культивувався міф про те, що світова економіка ось-ось впаде в кризу, з якої не зможе вийти ніколи. Можливо, причи- ною такої культивації було ще радянське ідеологічне "ставлення до імперіалізму", можливо, спроби виправдовування того, що відбувалося з часів набуття незалежності Україною. Певною мірою такий міф був спростований ще під час кри- зи 1997—1998 рр., коли досить відчутні потрясіння на ринках, які нещодавно виникли та динамічно розвиваються, не призве- ли до надзвичайних подій світового характеру. Світова еконо- міка досить гідно вийшла з цієї кризи, і подальший розвиток свідчив уже про вдале використання досвіду такої кризи. Події 11 вересня 2001 р. також спочатку сприймались як щось карко- ломне, що призведе до руйнування світової економіки. Хоча вересневе розгортання подій дійсно можна кваліфікувати як вагоме потрясіння світової економіки, досить швидко провід- ні країни світу нормалізували ситуацію і вийшли на рівень економічного пожвавлення. Робиться висновок, що давати характеристики темпам роз- витку світової економіки досить важко, але, навіть при тому, що час від часу міжнародні інституції переглядають свої прог- нози, загальні оцінки відносно позитивні. Все більш актуальним 172 залишається усунення перешкод, що заважають торгівлі та інвес- тиціям і наносять шкоду населенню країн, що розвиваються. Хоча певна невизначеність на світових фінансових ринках нега- тивно вплинула на динаміку економічного зростання. Згідно з даними, отриманими в результаті дослідження, до числа факторів, що стримують світовий ріст у короткотер- міновій перспективі, входять відсутність упевненості спожи- вачів і наслідки корпоративних фінансових скандалів у США, деяка занепокоєність інвесторів дисбалансом банківської систе- ми Японії та проблеми з боргами Латинської Америки. Констатується, що пожвавлення світової економіки спро- стувало, принаймні, три міфи, розповсюджені в Україні. По-перше, був розвінчаний міф про те, що після 11 вересня 2001 р. в країнах Заходу почався небувалий спад, який мав би абсолютно непрогнозовані наслідки для сучасної цивілізації. Захід виявився більш стійким до подібного роду потрясінь, і нинішнє пожвавлення демонструє саме таку стійкість. По-друге, практично синхронне пожвавлення в країнах За- ходу демонструє те, що ці країни досить жорстко пов’язані одна з одною у рамках глобалізації й характеризує неспроможність поглядів на те, що країни Заходу вельми роз’єднані і не мають механізмів синхронізації економічного розвитку. По-третє, традиційно неспроможним є міф про істотну інтегрованість української економіки у світогосподарські зв’яз- ки. Така інтеграція є надто незначною, якщо судити по повній відсутності якого-небудь взаємозв’язку в динаміці макроеко- номічних показників України й розвинених країн ще протя- гом четвертого кварталу 2001 р. та всього 2002 р. Робиться висновок про те, що пожвавлення світової еко- номіки, яке відзначається сьогодні, не має однозначного впли- ву на Україну. Серед позитивів можна визначити те, що тією або іншою мірою західний капітал буде працювати з Україною, хоч умови й принципи такої роботи, природно, зазнають змін. До негативів можна віднести історичні умови такого пожвав- лення — зараз країни Заходу більш зациклені "самі на собі", а не на пошуку можливостей роботи з ризикованими ринками, до яких відноситься й Україна. Враховуючи багаторічне економічне падіння, досить важко створити пристойний міф, який би виправдовував такі події та оцінював неперевершену роль чи то так званих чергових 173 "молодих реформаторів", чи то "прозорливості курсу радикаль- них ринкових реформ" діючої влади. Багато говорилось про те, що Україна є рекордсмен з падін- ня серед постсоціалістичних країн Європи і колишніх радян- ських республік. Наша країна єдина, у якій цей період тривав 10 років. За розрахунками Світового банку, ВВП України в 2000 р. складав лише 43% від показника 1990 р., а серед 24 постсоціа- лістичних країн та колишніх республік більше зменшення ВВП за Україну мали лише Молдова та Грузія. Протягом цих 10 років промислове виробництво в Україні скоротилось на 59%. Якщо порівняти процеси падіння в Украї- ні з роками "Великої депресії" (1930—1934 рр.), то найбільший період падіння відзначався в США — 4 роки, а найменший — у Великій Британії — 2 роки. При тому, що промислове ви- робництво в США скоротилось на 27%, а у Великій Брита- нії — лише на 6%. Визначається ще одна сторона порівняння. Не можна пиша- тися показниками відсотків зростання, яке відбувається зараз, не аналізуючи те, яка саме країна має такі показники. Дійсно, якщо порівнювати показники зростання України в 2003 р. (+9,4%) та прогнози на зростанні в 2004 р. (+9,5%) з показни- ками зростання країн ОЕСР (1,1%) і навіть з Росією (3,5%), то взагалі наша країна виглядає чудово. Але значення 1% зростан- ня для України і країн ОЕСР аж ніяк не одне і те ж, навіть з Росією. Якщо ж поєднати аргументацію про наповнення показ- ників зростання в залежності від того, економіка якої країни зростає з тим, що старт економічного зростання України був рекордно низьким, то міфи про такий уже надзвичайно позитив- ний розвиток подій в Україні не витримують ніякої критики. Враховуючи наведені вище тенденції розвитку світової еко- номіки, здійснено обґрунтування концепції доцільності руху капіталу, основі аналізу процесів фінансової глобалізації. Традиційно існує багато положень, які характеризують суто економічні показники, за якими капітал починає рухатися в залежності від тих чи інших макроекономічних показників. Мова, як правило, йде про норму прибутку, показники обліко- вої ставки центральних банків, зростання ВВП тощо. Разом з тим практика руху капіталу і країн з розвинутою економікою й країн Центральної і Східної Європи свідчить, що сучасні реалії не описуються традиційними підходами щодо 174 впливу макроекономічних показників на рух капіталу. Всього цього необхідно й достатньо для формулювання гіпотези про доцільність руху капіталу. Доцільність вимірюється не макро- економічними показниками, а іншими (позаекономічними) факторами впливу. Причому ці інші фактори виступають як домінуючі при визначенні доцільності чи недоцільності руху капіталу. Відзначається, що міфічним є зацікавленість іноземного ка- піталу в співробітництві з Україною, як країною, що так швид- ко розвивається і зростає. Показник у 140 дол. на душу населен- ня іноземних інвестицій, що здійснені в Україну на початок 2004 р., досить скромний показник. При цьому всього кіль- кість підприємств, у які вкладені іноземні інвестиції, знахо- диться на рівні 9 тис. І це при тому, що країни Східної Європи та колишнього СРСР залишаються досить привабливими для прямих іно- земних інвестицій. Згідно з прогнозами Economist Intelligence Unit, у 2001—2005 рр. сумарне надходження прямих інозем- них інвестицій у 27 країн регіону складе 162 млрд дол., що більш ніж на третину перевищує показник за попередній пері- од (119 млрд дол. в 1996—2000 рр.). У 2002 р. прогнозується обсяг інвестицій у 32 млрд дол. при 28 млрд дол. в 2000 р. Констатується, що як це не звучить парадоксально, для Укра- їни все ще актуальним є визначення свого реального місця у світі, яке б співпадало з національними амбіціями і було б адекватно сприйнято світовою спільнотою. У цьому плані мі- фологізація також має можливості для свого розвитку. Серед іншого, місце у світі може характеризуватися рейтингом кон- курентоспроможності. Найбільш конкурентоспроможними країнами у світі в 2002 р. Всесвітній економічний форум визнав Сполучені Шта- ти й Фінляндію. Ці держави зайняли два верхніх рядки в опублікованих рейтингах зростання конкурентоспроможності та макроекономічної конкурентоспроможності. Експерти Все- світнього економічного форуму включили до свого досліджен- ня 80 країн. З колишніх радянських республік до звіту ввійшли Україна, Росія та три балтійські країни. У першому рейтингу Україна зайняла 77-ме місце. На одну позицію Україну обігнав Гондурас, а відстали від нашої держа- ви Болівія, Зімбабве й Гаїті. В порівнянні з минулим роком 175 Україна втратила вісім позицій — у 2001 р. вона займала 69-те місце. Росія посіла 64-й рядок, втративши одну позицію. Есто- нія зайняла 26-те місце, Литва — 36-те, Латвія — 44-те. Крім США та Фінляндії, лідирують у цьому дослідженні Тайвань, Сінгапур, Швеція, Швейцарія, Австралія, Канада, Норвегія й Данія. Велика Британія опинилася на 11-му місці рейтингу, Япо- нія — на 13-му, Німеччина й Франція посіли 14-те й 30-те місця відповідно. У дослідженні макроекономічної конкурентоспроможності Україна опинилася на 69-му місці (минулого року — 59-те), Ро- сія — на 58-му місці (56-те), Естонія зайняла 30-й рядок, Лит- ва — 40-й, Латвія — 45-й. У цьому рейтингу, крім абсолютних лідерів — США та Фінляндії, на перших позиціях опинилися Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Нідерланди, Данія, Сінгапур та Канада. Враховуючи реалії рейтингу конкурентоспроможності, ре- зультати дослідження Всесвітнього економічного форуму свід- чать: країни, що розвиваються, знову почали відставати в тем- пах поліпшення економічного середовища від розвинутих економік. Розрив у показниках конкурентоспроможності між бідними й багатими країнами знову зростає. Відзначається, що місце України у світі характеризується також і можливостями інтеграції до європейської спільноти. У першу чергу, це можна охарактеризувати міфологізацією проблеми розширення ЄС та впливом цього процесу на пере- біг подій в Україні. Ця проблема є вкрай важливою, і не лише з точки зору мінімізації негативних наслідків, а й взагалі з точ- ки зору подальшої орієнтації нашої країни. Тут також панують міфи про можливості швидкого досягнення цілей. Перш за все, це хід здійснення економічних реформ та еко- номічні показники нашої країни. Можна навести єдиний прик- лад, ВВП на душу населення, який в Україні аж ніяк не може порівнюватися з аналогічними показниками не лише західно- європейських країн, а й країн, які є кандидатами на вступ до ЄС у найближчому майбутньому. За статистикою вже цитова- ного Economist Intelligence Unit, у 2000 р. ВВП на душу населен- ня України складав 619 дол., що дає країні 19 місце серед 27 колишніх соціалістичних країн та союзних республік. При тому, що рекордсменом є Словенія — 10 000 дол., а на останньому місці знаходиться Таджикистан — 176 дол. До речі, аналогічний 176 показник в індустріально розвинутих країнах знаходиться на рівні 20000 дол. А ставити завдання перед державою, як це ро- биться на офіційному рівні, у найближчі роки досягти по цьому показнику розвинутих європейських країн можна лише у випадку, якщо більша частина населення раптово повмирає. Крім загального напрямку євроінтеграції, існують і більш поточні проблеми вступу до СОТ. Проблеми вступу до СОТ, мінімізації негативних наслідків та вишукування якихось по- зитивів не може не стикатися з місцем України у світі. Тому, здійснюючи роботу по вступу до СОТ, треба реально оціню- вати місце України у світі. І те, що існує так зване "самобачен- ня" України, її ролі та місця у світі, це одне, але існує і більш реальне бачення можливостей нашої держави з боку світової економічної й політичної спільноти. У дослідженні стверджується, що є відомий магістральний напрямок вступу до СОТ і не варто аналізувати доцільність такого вступу. Мова про інше. Ще з часів Радянського Союзу в суспільстві постійно культивується надія хтозна на що, що призведе до однозначно позитивних наслідків, після яких на- стане повне щастя. Теж саме відбувається зараз зі вступом до СОТ. Причому це не є навіть чимось виключно національ- ним. Ще в 2000 р. влітку в Хорватії місцеві газети виходили з величезними заголовками типу "з осені все стане дешевшим на 30%, тому що країна вступає до СОТ". Підкреслюється, що треба реально ставитись до переваг і недоліків вступу до СОТ, але не можна перетворювати цю процедуру в інструменти державної пропаганди, причому пропаганди вкрай сумнівного змісту. Стосунки на рівні СОТ є проблемою відповідного рівня в державі, а проводити так званий лікнеп та інформувати кож- ну домогосподарку що таке СОТ та навіщо вона необхідна, навряд чи доцільне. Таке прагнення знову ж нагадує часи СРСР, коли існувала система політпросвіти, де в обов’язково- му порядку вивчали різного роду речі, без яких просто можна прожити пересічному громадянину. Все ж таки вступ до СОТ та його наслідки — це проблема фахівців, а не широких верств громадськості. Проблематичність здійснення ринкових реформ призвела навіть до появлення так званої концепції "приреченості України". Згідно з цією концепцією, наша держава за логікою світового 177 розвитку знаходиться на узбіччі економічних процесів. Це чер- говий і дуже небезпечний міф. Відзначається, що, на жаль, процес трансформації в Украї- ні затягнувся. Якщо порівняти Україну з країнами Центральної й Східної Європи, то, звичайно, Польща, Чехія чи Угорщина мають зовсім інші — набагато позитивніші — економічні по- казники. Це стосується й того, як розвивається їхній національ- ний капітал і як вони працюють із іноземними інвестиціями. О. Мельник, доктор економічних наук, професор ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ ЦЕНТРІВ СВІТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ У ході проведеного дослідження виявлено, що на початку XXI ст. розкол сучасної цивілізації поглиблюється. Цивіліза- ція поділена на дві нерівні частини — на постіндустріальні краї- ни та на країни "третього світу". Ці частини нерівні не тільки з боку природно-географічних параметрів, але насамперед з погляду соціально-економічного розвитку й характеру світових господарських зв’язків. Сьогодні три основних центри постін- дустріального світу — США, Європейський Союз і Японія — створюють більше 62% світового ВНП, на їхній території по- чинається чи закінчується більш 80% світових торгових пото- ків, вони забезпечують близько 85% загальносвітового обсягу міжнародних інвестицій. Нарешті, у цих країнах зосереджено майже 97% світового інтелектуального потенціалу, що забезпе- чує більше 90% виробництва високотехнологічних товарів. В ос- таннє десятиліття ХХ ст. частка загальносвітового багатства, що знаходиться в розпорядженні громадян розвинутих країн, які складають близько 1/5 населення планети, зросла з 70 до 82,7%, тоді як частка такого багатства, що припадає на 1/5 населення, що живе в найбідніших регіонах, зменшилась з 2,3 до 1,4%, і надії на зміну даної ситуації виглядають ілюзорними. Визначено, що причини поглиблення розколу сучасної циві- лізації пов’язані з новою виробничою революцією, деякі елемен- ти якої стали помітні з 50—60-х років XX ст., і яка одержала назву науково-технічної. Але точніше було б її назвати науко- во-інформаційною, тому що вона ґрунтується на використанні наукового знання, і базовою сферою самих революційних змін

Проблеми міфологізації економічного розвитку України

Institution

Ähnliche Einträge