Регіоналізація як виклик глобалізації
Збережено в:
| Дата: | 2004 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2004
|
| Назва видання: | Антологія творчих досягнень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19867 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Регіоналізація як виклик глобалізації / І. Клименко // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 183-189. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-19867 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-198672011-05-15T12:05:32Z Регіоналізація як виклик глобалізації Клименко, І. Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин 2004 Article Регіоналізація як виклик глобалізації / І. Клименко // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 183-189. — укр. XXXX-0064 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19867 uk Антологія творчих досягнень Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин |
| spellingShingle |
Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин Клименко, І. Регіоналізація як виклик глобалізації Антологія творчих досягнень |
| format |
Article |
| author |
Клименко, І. |
| author_facet |
Клименко, І. |
| author_sort |
Клименко, І. |
| title |
Регіоналізація як виклик глобалізації |
| title_short |
Регіоналізація як виклик глобалізації |
| title_full |
Регіоналізація як виклик глобалізації |
| title_fullStr |
Регіоналізація як виклик глобалізації |
| title_full_unstemmed |
Регіоналізація як виклик глобалізації |
| title_sort |
регіоналізація як виклик глобалізації |
| publisher |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Відділ міжнародних валютно-фінансових відносин |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19867 |
| citation_txt |
Регіоналізація як виклик глобалізації / І. Клименко // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 183-189. — укр. |
| series |
Антологія творчих досягнень |
| work_keys_str_mv |
AT klimenkoí regíonalízacíââkviklikglobalízacíí |
| first_indexed |
2025-07-02T20:40:23Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:40:23Z |
| _version_ |
1836569144597676032 |
| fulltext |
183
Визначено, що в останні роки цілком очевидними стали нові
явища, що характеризують стан справ у світовій економіці.
Забезпечивши значну автономність від джерел сировини й зов-
нішніх ринків, постіндустріальний світ локалізував торгові по-
токи в межах своїх основних суб’єктів, зменшивши частку торго-
вого обміну з країнами, що розвиваються. Паралельно з цим
йшло замикання інвестиційних потоків, які все більшою мі-
рою локалізувались у межах Сполучених Штатів і Західної Єв-
ропи. Усі ці фактори свідчать про те, що концепція глобалізації,
яка стала настільки популярною протягом 90-х років, не цілком
адекватно віддзеркалює реальні процеси, що розгортаються в
сьогоднішньому світі. Сучасний світ виглядає не як цілісне
утворення, у якому посилюються процеси інтеграції між усіма
його складовими елементами; він є розколотою цивілізацією
з єдиним центром сили, представленим співтовариством пост-
індустріальних країн. Причому постіндустріальний світ, стаю-
чи центром інтернаціональної інтелектуальної еліти, з кожним
роком лише збільшує свою технологічну перевагу.
І. Клименко,
кандидат економічних наук
РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ ЯК ВИКЛИК
ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
У дослідженні констатується, що ще декілька років тому
повна глобалізація світової економіки здавалася абсолютно не-
минучою, як і опір інтеграції — справою безглуздою і небезпеч-
ною. Звідси світом просувалися лібералізація й дерегуляція
торгівлі, усе більше державних підприємств переходило в при-
ватну власність. Як відомо, цим шляхом пройшла й Україна.
Але, починаючи з кінця 2001 р., все змінилося, як говориться,
з точністю "до навпаки": економічна експансія кінця 1990-х ро-
ків раптово призупинилася. Разом з цією затримкою для країн,
подібно Україні, залучених до процесу глобалізації вимушено,
без свідомої волі політичних еліт, виник ряд нових питань.
Якою має бути державна економічна стратегія, щоб найбільш
адекватно реагувати на виклики сьогоднішньої ситуації, яки-
ми пріоритетами керується світовий бізнес і як враховувати всі
ці тенденції заради підвищення конкурентоздатності націо-
нальної фінансової системи? На жаль, на більшість з цих питань
184
готових відповідей немає. З одного боку, для національної елі-
ти задача адаптування до "глобальної" нестабільності, як дер-
жавна задача, узагалі не стоїть. З іншого боку, міжнародний
фінансовий бізнес сам тільки недавно відчув необхідність
корекції управлінських стратегій "під" глобалізацію, що спо-
вільнюється. Утім, деякі контури тактики пристосування ціл-
ком очевидні.
Виходячи з загальних макроекономічних підходів до гло-
балізації, досліджені особливості мікроекономічного розвитку
в контексті світового руху капіталу. Ключовою рисою мину-
лого року стала втрата компаніями довіри інвесторів. Ці обста-
вини спричинили радикальні зміни в системі регулювальних
органів багатьох країн, а також украй негативно відбилася на
котируваннях акцій на глобальному фондовому ринку. Екс-
портно-імпортний сектор відчув зростання протекціонізму,
що почав було слабшати під впливом економічної інтеграції.
З подібними ж труднощами зіштовхнувся фінансовий сектор.
Дотримуючись вимог національної безпеки, держави значно
підсилили фінансовий контроль з метою відстеження руху ка-
піталу, що міг би фінансувати терористичну діяльність.
Поки очевидно лише те, що першочерговою проблемою, що
компаніям потрібно вирішити, є усунення "дір" існуючої систе-
ми фінансового керування на корпоративному рівні:
— по-перше, основною задачею уже стало не виведення ком-
паній з періоду спаду, а переконання громадськості, зокрема,
інвесторів і регулюючі органи, у відкритості й прозорості їх-
нього бізнесу;
— друга риса мінливих фінансових пріоритетів — повер-
нення до "основ бізнесу" і "надійних інститутів" (визначення
британського The Economіst). Звідси випливає, що для компаній
актуально дотримуватись тактики "золотої середини": оскільки
і надмірна обережність, і ризикованість можуть спричинити
скорочення інвестицій, уповільнення темпів росту, зниження
прибутків і ще більше скорочення фондового ринку;
— третій вектор змін пов’язаний зі зростанням ролі стра-
тегічного планування, і, навпаки, з ослабленням значення ко-
ротко- і середньострокового прогнозування;
— нарешті, ще одна риса нової фінансової інфраструкту-
ри — вичерпання традиційних ресурсів одержання прибутку.
Як вважають фахівці, наприкінці 1990-х років відносно легким
185
джерелом прибутку служили поглинання нових компаній або ж
застосування нових технологій. Зараз компанії працюють в
умовах гіперконкурентного глобального ринку, більшість галу-
зей якого перенасичені. У такому середовищі їхньою задачею є
досягнення прибутковості через зниження витрат. Логічно, що
з огляду на ціль збільшення прибутковості бізнесу, західні ком-
панії прагнуть до часткового або повного перенесення виробни-
чих потужностей у регіони з низькою вартістю робочої сили.
Констатується, що пошуки нових стандартів взаємодії, що
їх провадять світові фінансові еліти, дають незначний ефект.
Уже 2003 р. став для світових фондових ринків (насамперед
для ринків розвинутих країн) третім збитковим роком підряд.
У США останній раз настільки тривале падіння було відзна-
чено в 1939—1941 рр., а такого обвалу, як протягом останніх
трьох років, світові ринки не знали з часів Великої депресії.
Тривала "криза довіри" змусила фінансистів винаходити для
приватних інвесторів нові інструменти. Відповідно до думки
учасників організованого компанією Shorex форуму по керу-
ванню приватними капіталами, у даний час головною вимогою
інвесторів стали не доходи, а гарантії збереження вкладених
коштів.
Щодо застосування такої доктрини у відношенні вітчизня-
ного фінансового ринку, то тут, окрім сприйняття нових тен-
денцій та фінансової стабільності, на перший план виходить
відповідність міжнародним вимогам у питаннях протидії лега-
лізації "брудних грошей". Оскільки протидія нелегальним пото-
кам капіталу також є невід’ємною складовою зміцнення фінан-
сової довіри саме у планентарному вимірі.
Відзначається, що з поліпшенням інвестиційного клімату
всередині України грошові потоки поступово почали розвер-
татися в зворотному напрямку. Однак ніхто з номінальних і
реальних власників "заморожених" капіталів не передбачав,
що повернутися в "країну походження" з колишньою легкістю
і за ту ціну, на яку вони спочатку розраховували, можуть за-
вадити форс-мажорні обставини. З одного боку, на шляху
українських капіталів додому стоїть FATF, що бореться з від-
миванням "брудних грошей", під формальне визначення яких
частково підпадають закордонні заощадження українців. З ін-
шого боку, український бізнес стикається з активізацією бо-
ротьби зі злочинними грішми з боку українських політиків і
186
правоохоронців. Причому, остання обставина підприємцями
розцінюється як більш актуальна, оскільки некоректні дії сило-
виків є загрозою для всього ділового співтовариства, тоді як
санкції FATF безпосередньо торкаються зовнішньоекономічно-
го бізнесу й фінансового сектору.
У той же час, як вважає американський соціолог Джеймс
Петрас, центром з відмивання "брудних грошей" є не країни, що
розвиваються, з чорного списку FATF, а розвинуті держави —
США й ін. Саме через банківську систему цих країн щорічно
відмивається від 500 млрд дол. до 1 трлн дол. Експерт вважає,
що у відмиванні кримінальних грошей зацікавлені всі суб’єкти
міжнародного фінансового ринку, починаючи від держструк-
тур і закінчуючи приватними банками, що надають ексклю-
зивні послуги дуже багатим клієнтам. Зокрема, Джеймс Петрас
посилається на дві найбільш розповсюджені схеми відмиван-
ня брудних грошей, боротися з якими не тільки складно, але
й збитково для приймаючої країни. Ключовою ланкою першої
схеми є приватний банк, що звичайно використовує кодові
імена для рахунків, концентровані рахунки (тобто рахунки, на
яких об’єднуються гроші банку і клієнта), що маскують рух
клієнтських капіталів, офшорні приватні інвестиційні компа-
нії, зареєстровані в країнах, що жорстко захищають банківську
таємницю. Офшорні компанії — найбільш зручна для банків
форма проміжного відмивання грошей. Номінальні керівни-
ки, вкладники і власники акцій цих підставних компаній самі
є підставними корпораціями, підконтрольними банкові. Таким
чином, офшорні компанії стають власниками різних банків-
ських рахунків і інвестицій, а дані про їхніх власників захище-
ні банківською таємницею якого-небудь офшора.
У дослідженні робиться висновок, що логіка зусиль укра-
їнської влади по улагоджуванню конфліктної ситуації з FATF
безпомилково вказує на причини загальної слабкості націо-
нальної зовнішньоекономічної політики.
За даними однієї з неназваних спецслужб, які оприлюд-
нені в інетрнет-ресурсах, в арсеналі злочинних і терористич-
них операцій задіяні наступні організаційні форми проведення
фінансових операцій:
1) так звані "фасадні" компанії — це компанії, що фактич-
но продовжують бізнес, де незаконний прибуток змішується з
доходами, отриманими на законних підставах;
187
2) "оболонкові" компанії (по-нашому — "фіктивні фірми") —
бізнеси, що засновані без використання ресурсів і визначеної
комерційної мети, але здійснюють угоди для того, щоб сховати
справжніх власників і реальну прибутковість деяких активів;
3) "неофіційні гроші" або "системи обертання вартості" —
системи переміщення фондів, аналогічні, наприклад, обмінному
"чорному" ринкові песо (black market peso exchange) і т.п.;
4) "nomіnees" — використання сімейних зв’язків, друзів або
партнерів, яким довіряють у межах співтовариств і які, не при-
вертаючи уваги, будуть проводити угоди для того, щоб маску-
вати джерела і власників ресурсів;
5) "structurіng, smurfіng" (структурування) — внесення го-
тівки або придбання банківських продуктів у різних установах
декількома особами, "дроблення"; використання кредитних кар-
ток з метою пересилання і зняття готівки;
6) електронна передача фондів — використання телеграф-
них послуг з переказу грошей;
7) контрабанда валюти — фізичний рух готівки з одного
регіону в інший для того, щоб замаскувати джерело і власника
активів.
Відзначається, що в розумінні вітчизняних "стратегів", для
Заходу важливо, щоб Україна відповідала букві відповідних пра-
вил. Отже, правила замінили — задачу вирішили. Насправді очі-
кування у відношенні дій влади на порядок вище. Від нашої вла-
ди і підприємців хочуть не миттєвої демонстрації прихильності
цінностям чесного ведення бізнесу, а довгострокової політики
по створенню конкурентноздатної й саморегулюючої ринкової
економіки. Більш того, кон’юнктурні законодавчі рішення Украї-
ни втратили всяку довіру до себе. Адже не випадково банкіри,
чиї відносини з західними партнерами погіршилися в першу
чергу, скептично поставилися до запевнень уряду про швидке
відновлення довіри до України, що похитнулося.
Хоча було б неправильним стверджувати, що економічна
інтеграція робить національні режими залежними, проте у сус-
пільній думці розвинутих країн глибоко укоренилася ідея про
те, що глобалізація таки підмиває основи традиційної політи-
ки. У своєму бестселері "Лексус і маслинове дерево" ("Lexus
and the Olіve Tree"), присвяченому проблемам глобалізації, спів-
робітник New York Tіmes Томас Фридмен використовує метафо-
ру "золотої гальмівної сорочки": тобто політики збалансованого
188
бюджету, помірного оподатковування, приватизації і тому по-
дібного. По суті, це універсальна стратегія, при якій учасники
глобальних ринків використовують у якості "тесту на довіру"
для кожної окремо узятої економіки. Фридмен пояснює: "Як
тільки країна надягає на себе „золоту гальмівну сорочку”, відбу-
ваються дві речі: економіка „росте”, а політика „зменшується”.
„Золота сорочка” обмежує поле політичного й економічного
вибору еліт до відносно вузьких параметрів. От чому останнім
часом усе важче визначити принципові розходження в плат-
формах опозиційних і правлячих партій у країнах, що одягли
на себе „золоту гальмівну сорочку”. Як тільки країна вдягає
цю „сорочку”, її політичні альтернативи виявляються обмеже-
ними до меж вибору між Пепсі-Колою і Кока-Колою — незнач-
них політичних нюансів, непринципових змін з поправкою
на місцеві традиції, деяких послаблень, однак ніколи до меж
критично важливих відхилень від головних „золотих” правил".
Експерти схильні вважати, що істотні зміни в економічній ідео-
логії протягом останніх 10—20 років підтверджують правоту
тверджень п. Фридмена, однак із деякими застереженнями.
Захисники глобалізації переконані, що тактика "золотої галь-
мівної сорочки" досить ефективна і сприяє прискоренню темпів
економічного росту країни. У той же час багато супротивни-
ків глобалізації погоджуються лише з останнім твердженням.
"Золота гальмівна сорочка" дійсно сприяє економічному зрос-
танню, однак за допомогою несправедливих механізмів ринко-
вої економіки. На їхню думку, економічні досягнення не варті
тих втрат у політичній незалежності й демократичній закон-
ності, що також спричиняє застосування стратегії "золотої галь-
мівної сорочки".
Робиться висновок про те, що в умовах України вітчизня-
на політекономічна традиція скоріше служить ілюстрацією до
позиції прихильників "корисної глобалізації". Щодо зміни еко-
номічного тренда нескладно помітити, як відбувався зсув курсу:
від відходу від збалансованого бюджету, посилення податко-
вого преса, заморожування приватизації і т.п. до відновлення
зростання під час дотримання формули "золотої гальмівної
сорочки". Закономірно, що заміна економічних пріоритетів
збільшувала можливості для вилучення комерційного дохо-
ду від "ручного" регулювання економікою. Одночасно з цим
зростала роль "політичної ренти". Зовні це проявилося в різ-
кому рості вартості виборчих компаній, поширенні брудних
189
виборчих технологій, підкупі парламентаріїв. З огляду на хит-
ку стабільність відносин України з більшістю індустріальних
країн, можна припустити, що зазначені особливості сучасної
ситуації в економіці й, зокрема, у фінансовій системі України
оцінені західним діловим світом як серйозний привід для
відновлення деякої довіри — і до влади, і до бізнесу. Яким може
бути сценарій зовнішньоекономічної інтеграції на найближчу
перспективу? У кращому випадку — під тиском зовнішнього
середовища влада, навіть на шкоду внутріклановим інтере-
сам, поступово перейде до більш ефективної і більш універсаль-
ної політики. У гіршому варіанті — глобалізація світової еко-
номіки обернеться для національної економіки і фінансів тлі-
ючою ізоляцією. Однак у довгостроковій перспективі стимулом
для формування навколо України простору довіри повинна
стати політика відкритості і фінансової прозорості.
В. Степанюк,
науковий співробітник
ЛІЗИНГ В УМОВАХ РОЗВИТКУ РИНКОВОЇ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Досліджена практика проведення лізингових відносин між
суб’єктами господарювання в умовах інтеграції України до
світової економічної системи з її тенденціями до глобалізації.
Виявлені проблеми, які виникають на макроекономічному
рівні при застосуванні лізингових схем купівлі товарів або ін-
вестиційної діяльності за такими схемами та причини, які викли-
кають ці проблеми. Досліджені та визначені обсяги українсько-
го ринку лізингових послуг, які за розрахунками потенційного
попиту на лізингові послуги в Україні оцінюються фахівцями
Світового банку від 12 до 50 млрд доларів США. Ці розрахун-
ки враховують нинішній знос основних засобів і потреб в їхній
заміні в різних галузях економіки.
Визначено, що в умовах інтеграції України до світової еконо-
мічної системи з її тенденціями до глобалізації та розподілу
праці, економіка України стає все більш відкритою для руху
товарів та капіталів. У таких умовах особливого значення набу-
вають проблеми знаходження таких економічних рішень, які до-
зволять країні уникнути деяких негативних наслідків цього
процесу. В цій роботі досліджуються лізингові відносини на
|