Політичний детермінізм (нарис теорії влади)
Gespeichert in:
| Datum: | 2004 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2004
|
| Schriftenreihe: | Антологія творчих досягнень |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19873 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Політичний детермінізм (нарис теорії влади) / С. Кононенко // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 210-215. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-19873 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-198732011-05-15T12:05:37Z Політичний детермінізм (нарис теорії влади) Кононенко, С. Відділ теорії міжнародних відносин 2004 Article Політичний детермінізм (нарис теорії влади) / С. Кононенко // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 210-215. — укр. XXXX-0064 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19873 uk Антологія творчих досягнень Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Відділ теорії міжнародних відносин Відділ теорії міжнародних відносин |
| spellingShingle |
Відділ теорії міжнародних відносин Відділ теорії міжнародних відносин Кононенко, С. Політичний детермінізм (нарис теорії влади) Антологія творчих досягнень |
| format |
Article |
| author |
Кононенко, С. |
| author_facet |
Кононенко, С. |
| author_sort |
Кононенко, С. |
| title |
Політичний детермінізм (нарис теорії влади) |
| title_short |
Політичний детермінізм (нарис теорії влади) |
| title_full |
Політичний детермінізм (нарис теорії влади) |
| title_fullStr |
Політичний детермінізм (нарис теорії влади) |
| title_full_unstemmed |
Політичний детермінізм (нарис теорії влади) |
| title_sort |
політичний детермінізм (нарис теорії влади) |
| publisher |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Відділ теорії міжнародних відносин |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19873 |
| citation_txt |
Політичний детермінізм (нарис теорії влади) / С. Кононенко // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 210-215. — укр. |
| series |
Антологія творчих досягнень |
| work_keys_str_mv |
AT kononenkos polítičnijdetermínízmnaristeoríívladi |
| first_indexed |
2025-07-02T20:40:40Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:40:40Z |
| _version_ |
1836569162169712640 |
| fulltext |
210
використання першої щодо другого (тут концептуально з’ясо-
вується роль і місце контент-аналізу в системі зовнішньої по-
літики); по-друге, через виокремлення двох груп передумов, ви-
конання яких необхідне для успішного запровадження методу
до арсеналу аналітичної служби зовнішньополітичного відом-
ства: нормативно-методичні — розроблення методичних мате-
ріалів контент-аналітичних досліджень, вироблення норматив-
но-правової бази їх здійснення; організаційно-технологічні —
формування мережі контент-аналітичних досліджень. Слід
також визначити процедури й механізми використання методу
в зовнішньополітичній практиці.
Практичний ефект від застосування методу контент-аналізу
в зовнішньополітичній практиці України полягатиме в одер-
жанні ефективного засобу вивчення громадської думки щодо
тих чи інших нагальних питань зовнішньої політики, ступеня
суспільної підтримки певного зовнішньополітичного курсу
(наприклад, євроатлантичного) і т. ін. У цьому суто приклад-
ному аспекті система контент-аналізу стане однією зі з’єдну-
вальних ланок між державою та громадянським суспільством,
офіційною та народною дипломатією — свого роду зворотним
зв’язком і засобом взаємокорекції. Ще більшого практичного
значення метод контент-аналізу набуває в рамках процесу по-
літичного реформування українського суспільства. У цьому
випадку контент-аналіз є одним з найефективніших засобів
вивчення ставлення громадськості до тих чи інших проектів ре-
формування національної політики. Існує гостра практично-
політична потреба в розробці — на підставі вже наявних тех-
нологій та новосформованої теоретико-методологічної бази —
окремих прикладних контент-аналітичних систем для аналі-
зу найнагальніших проблем зовнішньої та внутрішньої по-
літики.
С. Кононенко,
кандидат політичних наук
ПОЛІТИЧНИЙ ДЕТЕРМІНІЗМ
НАРИС ТЕОРІЇ ВЛАДИ
Суспільство має владне походження і владну природу — по-
стає з "первинного вибуху" влади, підтримується її структу-
рами, розвивається її зусиллями. Війни й революції, розпади
211
й об’єднання, кризи й конфлікти започатковують соціальні
біографії, визначають історичні долі, окреслюють суспільні
структури. Стихія влади, породивши суспільство, поволі при-
боркується, трансформуючись в інструмент порядкотворення,
знаряддя політики. Однак приборкання ніколи не буває ос-
таточним, загроза дезінтеграції владного — кризи, конфлікти,
війни, тобто загроза протистояння та сутички носіїв влади не
умиротворених, не соціалізованих суспільством через політич-
ну систему не зникає цілком. Влада є і джерелом хаосу, і джере-
лом порядку, проте вона завжди є джерелом, витоком. Із влад-
ного хаосу народжується впорядкований універсум суспільства,
надаючи владного значення кожній події суспільного життя,
котра неминуче або підриває, або зміцнює владу.
Влада поліморфна, виявляє себе по-різному й розгортає по-
слідовність проявів у стадії владного циклу. Передусім влада
постає й витлумачується як потенціал, ресурс, спроможність.
Влада є також винятковою матерією, специфічним предметом
політичної взаємодії, об’єктом розподілу й перерозподілу. На-
решті, влада — це інструмент політики, знаряддя порядкотво-
рення та управління.
Упродовж власного циклічного розгорнення, влада посту-
пово виявляє себе як ресурс (потенціал), матерія (винятковий
предмет політичної взаємодії), інструмент (політичне знаряддя
порядкотворення). Владний цикл, з погляду соціології, поля-
гає в поступовій соціалізації влади, її перетворенню з ресурсу
на інструмент політики. Головним соціалізуючим чинником
є політична система, яка зникає чи модифікується разом із
початком нового циклізму, тобто поверненням влади до по-
чаткової, ресурсної форми. Вимальовується схематична послі-
довність владного циклу: конфронтація (зіткнення владних
потенціалів) — умиротворення (узгодження певного розподілу
влади й частковий перерозподіл через переговори) — впо-
рядкування (порядкотворча інструменталізація влади політич-
ною системою). Влада витворює суспільство, структурно розпо-
діляється, перетворюється на інструмент суспільного порядку.
Влада складає "кістяк" і "двигун" суспільства. Владний по-
ліморфізм розгортається в тристадійну послідовність циклу вла-
ди, який є визначально-стрижневим для соціуму загалом та його
підсистем (культурної, економічної, правової) зокрема. Кожна
стадія владного циклу започатковує й корелює з відповідною
стадією культурного, економічного, правового життя.
212
Тристадійність владного циклу не є жорстокою наступні-
стю трьох проявів влади. Ідеться про періодичну перевагу одного
з них у загальній ситуації співприсутності та співпрояву. Влада
водночас (більшою чи меншою мірою) є і ресурсом, і матерією,
і знаряддям. Перевага одного з проявів не виключає інші.
Початок владного циклу є початковою фазою існування
суспільства. "Первинний вибух влади" породжує соціум, визна-
чаючи власними характеристиками характер "новонароджено-
го" суспільства, уся наступна історія якого буде історією пере-
творення отриманого "владного імпульсу". Надпотужні, струк-
туротворчі "вибухи" влади започатковують життєвий цикл
соціуму, що неминуче завершується його зникненням і наро-
дженням із хаосу владного протистояння наступного суспіль-
ного витвору. Менші "вибухи" породжують коротші цикли, які
не руйнують соціальні структури, а розгортаються в їх межах.
Зміна партій і лідерів при владі (шляхом виборів чи перево-
ротів та без руйнації базових структур соціуму) започатковує
короткий або малий владний цикл, який відповідає аналогіч-
ним циклам в економіці. Його будова подібна до будови три-
валого та структурного: "первинний вибух" влади (зіткнення
партій) — облаштувальні та погоджувальні переговори між
сторонами протистояння (розподіл і перерозподіл влади через
міжпартійні або парламентські переговори, зокрема, розподіл
міністерських посад) — формування владної ієрархії як по-
літичного інструменту порядкотворення в усталеному сус-
пільстві.
Наскрізна динаміка владного циклу є стрижнем соціальної
еволюції, підтверджуючи і утверджуючи власною доконані-
стю (виконанням усіх трьох стадій) довершеність суспільства.
Повноцінний соціум постає з хаосу владної конфронтації, уми-
ротворюється впродовж постконфронтаційного розподілу й пе-
рерозподілу влади, отримує ефективну, соціалізовану владну
вертикаль.
Стадії владного циклу є етапами трансформації харизми.
Життєвий цикл суспільства розгортається між спалахом ха-
ризми та її згасанням. Потужний харизматичний вибух поро-
джує могутній соціум, що існує впродовж тривалого історич-
ного проміжку часу. Суспільство, котре не мало при витоках
соціотворчого джерела харизми, або ще не народилося, або вже
не народиться. Соціотворчою є та владна конфронтація, котра
213
породжує героїв, ідеали, віру, тобто є джерелом харизми. Нове
суспільство формується за зразками, сформованими бороть-
бою влад і боротьбою за владу. Соціум твориться героями
воєн та революцій, а не самими війнами та революціями, що
не більш, ніж руйнівні спалахи насильства, привабливі винят-
ково для патологічних типів.
Остання стадія владного циклу полягає в соціалізації влади
політичною системою, її перетворенні на інструмент порядко-
творення. Сформованість системи політики свідчить про при-
боркання владних відносин, їхнє підпорядкування і включен-
ня в суспільні.
Існування політики обумовлено двома імперативами уста-
леного суспільства — імперативом управління та імперати-
вом порядкотворення. Суспільство можливе лише за умови
керованості й впорядкованості. Управління й порядок потріб-
ні всьому суспільству, здійснюючись свідомо (доцільно) в інте-
ресах усіх. Отож і політика є універсально-ціннісною суспіль-
ною діяльністю, перебуваючи понад соціальними поділами та
потребами окремих верств, груп, осіб. Загальносуспільний ха-
рактер мети політики зумовлює зорієнтованість політичної дії
на цінності, що поділяються всім соціумом. Політика як у прак-
тично-дієвому, так і ціннісно-мотиваційному вимірах є діяль-
ністю в інтересах усіх. Груповий егоїзм диктатури класу чи ін-
дивідуальний егоїзм особистісної деспотії однаково суперечать
базовому принципу політики, котра, навіть здійснюючись окре-
мими людьми чи верствами, має максимально відповідати за-
гальносуспільним інтересам.
Оскільки політика здійснюється в інтересах усього сус-
пільства, то її базовою передумовою є складність останнього.
Гомогенні соціуми (якщо такі взагалі можливі) не потребують
окремої політичної системи, і якщо вони цілковито не ізольо-
вані, то матимуть винятково зовнішню політику. Соціальна
гетерогенність породжує політичні відносини, адже кожен
із сегментів може перетворитися, за відсутності порядку й
управління, на суб’єкт владного протистояння, владної кон-
фронтації.
Попри різний конкретно-історичний зміст, цінності політи-
ки мають сталу (уніфіковану) форму, обумовлену їхньою уні-
версальністю, загальносуспільністю.
214
Будь-яке суспільство турбується за безпеку, добробут, спра-
ведливість. Отож і політична ціннісна система формально (без-
відносно до конкретно-історичного змісту) стосується безпеки,
добробуту, справедливості.
Гарантування безпеки є першим і головним, що вимагає-
ться від політики. У разі невиконання цієї вимоги, суспільство
руйнується, залишаючи по собі "bellum omnium contra omnes".
Прагнення убезпечити себе спонукає людей (за Гоббсом) об’єд-
нуватися в соціум. Гарантування безпеки є першою умовою,
головним виправданням, нижньою (критичною) межею полі-
тичного — "межею Гоббса".
Гарантувавши безпеку, політика має забезпечити добробут.
Ідеться про політичні дії, спрямовані на соціальний захист,
економічний правопорядок, технологічний розвиток та еконо-
мічне зростання, тобто всі ті царини, прогрес яких не досягається
винятково розвоєм економіки. Гарантування добробуту стано-
вить серединну межу — нормальності й добробуту. Дж. Локк
вважав прагнення захистити власність і прибуток (загалом —
добробут) головною спонукою до створення суспільства. Таким
чином, наступною після нижньої, порогової "межі Гоббса" (межі
безпеки), є серединна межа "нормальності" — "межа Локка".
Найвищою цінністю політики є справедливість — це най-
вища межа політичних відносин, межа досконалості. Cуспіль-
ство, як форма мирного співіснування, уможливлюється спіль-
ною та ефективною концепцією справедливості, котру всі по-
діляють і на ґрунті котрої можливе задоволення потреб різних
суспільних груп.
Політична сфера — мінлива й невизначена. Вона виникає
навколо й завдяки владним відносинам, що через свій творчо-
руйнівний потенціал потребують фактора соціалізації, яким і
є політика. Царина політичного приборкує владу, вмішуючи
її в себе, долучаючи до універсального, загальносуспільного.
В усталеному суспільстві влада втрачає власну логіку, котра
підмінюється логікою всього соціуму — влада "розкладається"
(суб’єкт, об’єкт, ресурс, насильство) і знову "збирається", але
вже на загальносуспільних засадах. Лише таким чином вона
може стати знаряддям порядкотворення. У своїй неприборка-
ній формі влада є і метою, і знаряддям.
Політична царина є тією окремою (автономною) суспіль-
ною сферою, яка стосується всіх і функціонує в інтересах усіх.
215
Тому й корупцією в політиці є діяльність всупереч базовому в
автономізуючому принципу цієї царини — використання влади
в приватних, а не загальносуспільних інтересах. Потреби окре-
мих суспільних груп можуть збігатися з потребами всього со-
ціуму, проте підміняти їх — ніколи.
Наскрізна динаміка владного циклу є стрижнем соціальної
еволюції, підтверджуючи й утверджуючи власною доконані-
стю (виконанням усіх трьох стадій) довершеність суспільства.
Повноцінний соціум постає з хаосу владної конфронтації, уми-
ротворюється впродовж постконфронтаційного розподілу та пе-
рерозподілу влади, отримує ефективну, соціалізовану владну
вертикаль.
Первинно й початково світова політика є владно-силовою
взаємодією між національними могутностями, і тут беззасте-
режно панує пріоритет безпеки. У межах цієї (по суті, владно-
силової) "нуклеарної сфери" держави (передусім великі держа-
ви та об’єднання — союзні чи інтеграційні) постають "атомами"
влади. Вони змагаються й кооперуються, беручи до уваги лише
потреби безпеки, діючи винятково в площині безпеки, підпо-
рядковуючи весь свій національний потенціал безпековому
надпріоритету.
"Нуклеарна сфера" є "альфою й омегою" суспільних і, зокре-
ма, міжнародних відносин. Суспільство розгортається з цієї
первинної владно-силової сфери і до неї ж згортається у рит-
мах соціального життя та циклах відтворення. Вихід за межі
"нуклеарної сфери" — її розвиток у складно-диференційова-
ний соціум — відбувається внаслідок ускладнень відносин у
самій цій сфері. Мова йде про перетворення "нуклеарних" (без-
пеково-одномірних і владно-силових) відносин на відносини
(ідеологічно, економічно, технологічно й культурно) багатомір-
ні, багаторівневі, багатоакторні, загалом складні. Внутрішнє
ускладнення "нуклеарної сфери" призводить до нашарування
над нею вже не винятково владно-силових і безпекових сус-
пільних шарів. Таким чином, унаслідок ускладнення "нуклеар-
них" відносин виникає складно-диференційоване міжнародне
суспільство. Можливість такого соціотворчого розгорнення
через ускладнення "нуклеарної сфери" закладена в багатоком-
понентній природі (теоретичній та емпіричній) "національної
могутності". У цьому сенсі ускладнення "нуклеарної" взаємодії
полягає в рівному задіянні більшої (якщо не всіх) кількості ком-
понентів "національної могутності".
|