Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Теми:	Ювілейна сесія загальних зборів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/1988
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова) / // Вісн. НАН України. — 2006. — N 1. — С. 14-19. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-1988
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-19882008-09-08T12:00:14Z Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова) Ювілейна сесія загальних зборів 2006 Article Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова) / // Вісн. НАН України. — 2006. — N 1. — С. 14-19. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/1988 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілейна сесія загальних зборів Ювілейна сесія загальних зборів
spellingShingle	Ювілейна сесія загальних зборів Ювілейна сесія загальних зборів Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова)
format	Article
title	Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова)
title_short	Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова)
title_full	Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова)
title_fullStr	Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова)
title_full_unstemmed	Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова)
title_sort	неперевершений організатор науки (з нагоди 75-річчя від дня народження академіка в.і. трефілова)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Ювілейна сесія загальних зборів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/1988
citation_txt	Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова) / // Вісн. НАН України. — 2006. — N 1. — С. 14-19. — укр.
first_indexed	2025-07-02T05:24:25Z
last_indexed	2025-07-02T05:24:25Z
_version_	1836511517164437504
fulltext	14 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1 ЮВIЛЕЙНА СЕСIЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРIВ 9 грудня 2005 р. у Великому конференц� залі НАН України відбулася Ювілейна сесія Загальних зборів Національної академії наук України, присвячена 75�річчю від дня народження академіка НАН України Вікто� ра Івановича Трефілова — видатного україн� ського вченого, багатогранно обдарованої людини, державного та громадського діяча. Як зазначив у вступному слові президент НАН України академік Б.Є. Патон, це був не� перевершений організатор науки. І став він таким завдяки таланту, надзвичайній праце� здатності та відповідальності. Як учений Віктор Іванович Трефілов сфор� мувався в Інституті металофізики ім. Г.В. Кур� дюмова і своїм становленням завдячував учи� телям та старшим колегам, передовсім ака� деміку Віталію Никифоровичу Гриднєву. Талант В.І. Трефілова як ученого й організа� тора сповна розкрився після обрання його директором Інституту проблем матеріало� знавства (ІПМ) АН УРСР. Уміння мислити системно, глибоко і мас� штабно дало змогу Віктору Івановичу швид� ко вивести колектив установи на нові рубежі, нові завдання. Інститут став лідером зі ство� рення широкої гами новітніх функціональ� них та конструкційних матеріалів. ІПМ було визначено головною організацією Комплекс� ної програми країн — членів Ради економіч� ної взаємодопомоги у галузі порошкової ме� талургії, головним інститутом з цієї пробле� ми у колишньому СРСР, а створена міжві� домча наукова рада, очолювана Віктором Іва� новичем, об’єднувала провідних учених та виробничників з усієї країни. Тому цілком природно, що на базі Інституту проблем ма� теріалознавства було засновано один з пер� ших міжвідомчих науково�технічних комп� лексів (МНТК). Очолюваний академіком В.І. Трефіловим інститут також плідно спів� працював із багатьма видатними розробни� ками військової техніки — такими, як Уткін, Люлька, Мельников, Купріянов, Рязанцев, Долежаль, Кузнєцов та ін. Найповніше непересічні організаторські здібності академіка В.І. Трефілова розкрили� ся на посаді віце�президента НАН України. Маючи філософський склад мислення, вмі� ючи розмірковувати широко і перспективно, він міг формулювати значущі державні проб� леми, виходив з ними на рівень керівництва країни. Цей досвід особливо знадобився у 1986 році, коли Віктор Іванович очолив спец� комісію АН УРСР з подолання наслідків Чор� нобильської катастрофи. Останніми роками, коли потрібно було шукати нові форми організації наукових до� сліджень, нові підходи до практичної реалі� зації результатів розробок, він намагався про� понувати ефективні шляхи, відстоюючи ін� новаційний шлях розвитку країни. Держава гідно відзначила плідну працю академіка В.І. Трефілова багатьма нагорода� ÍÅÏÅÐÅÂÅÐØÅÍÈÉ ÎÐÃÀÍ²ÇÀÒÎÐ ÍÀÓÊÈ Ç íàãîäè 75-ð³÷÷ÿ â³ä äíÿ íàðîäæåííÿ àêàäåì³êà Â.². Òðåô³ëîâà ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1 15 ми та преміями, він був дійсним членом Академії наук СРСР, багатьох міжнародних товариств. Його ім’я — серед помітніших нау� кових особистостей нашої країни. Віктор Іванович Трефілов передчасно пішов з життя, сповнений планів, задумів, нових проектів, упевнений у тому, що труд� нощі в нашій країні можуть бути подолані, сповнений віри у спроможність науки при� служитися розбудові Української держави. Увесь творчий шлях В.І. Трефілова — взірець для молодих дослідників, які сьогодні втілюють у життя його численні задуми. На ювілейній сесії Загальних зборів висту� пили видатні вчені — колеги Віктора Івано� вича, зокрема директор Інституту проблем ма� теріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України академік НАН України В.В. Скоро� ход; директор Фізико�технологічного центру НАН України член�кореспондент НАН України В.В. Черепін; директор Інституту біоорганіч� ної хімії та нафтохімії НАН України академік НАН України В.П. Кухар; академік�секретар Відділення ядерної фізики та енергетики НАН України академік НАН України І.М. Нек� людов; академік�секретар Відділення фізико� технічних проблем матеріалознавства ака� демік НАН України І.К. Походня; керівник міжгалузевого науково�технологічного цент� ру видобутку руд і переробки рідкісних, бла� городних та супутніх матеріалів «Доргметтех� нологія» НАН України доктор технічних наук С.Г. Грищенко. Доповідь «Мій учитель» — про науковий шлях видатного вченого виголосив член�ко� респондент НАН України С.О. Фірстов. Як відзначив доповідач, добре володіння мето� дикою експерименту, розробка і створення оригінальних установок для досліджень виз� начили ту сміливість, з якою Віктор Івано� вич брався за розв’язання надзвичайно склад� них науково�технічних й організаційних проб� лем. Розробка унікальної установки для швидкісного рентгенографування дала мож� ливість В.І. Трефілову (разом з В.М. Мінако� вим) здійснити вимір параметрів ґраток фаз безпосередньо у процесі фазових переходів за умов швидкісного нагрівання та охолод� ження, закрити дискусійне питання про ди� фузійний чи бездифузійний характер пере� творення у вуглецевих сталях та пояснити природу точки «В» Чернова. Згодом, за уча� стю наступного покоління учнів, їм удалося довести наявність проміжної фази за прямо� го і зворотного а�g�перетворення. Цей цикл робіт відзначений премією ім. Д.К. Чернова. Вікторові Івановичу був притаманний та� лант учителя, що вміє яскраво і захоплююче розповісти про своє бачення наукового зав� дання, коректно сформулювати його, насна� жити ентузіазмом співробітників. На його лекції у КПІ старшокурсники (багато з них за віком були навіть старші від свого лекто� ра) ходили, як на свято. Завдяки відстежен� ню і добору кращих студентів Інститут мета� лофізики, і зокрема відділ Гриднєва та Трефі� лова, постійно поповнювався обдарованою В.І. Трефілов ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 116 молоддю. Почасти це пояснюється справді творчою атмосферою, що завжди складалася навколо молодого Віктора Івановича, абсо� лютно демократичним характером дискусій на його семінарах та лекціях. Звичайно ж, його публічні виступи на семінарах, конфе� ренціях, неординарні публікації допомагали талановитим неофітам обирати дорогу в ца� рині фізики міцності та пластичності. Хоча у фізику фазових перетворень В.І. Трефілов зробив вагомий внесок, здійснив чимало ори� гінальних досліджень з використанням фа� зових перетворень для створення надміцних матеріалів, його захоплювала нова галузь знань —дислокаційна фізика міцності, атом� ний механізм руйнування. Слід зазначити, що навіть наприкінці 1950�х років теорія дис� локацій значною мірою залишалася гарною схемою, недостатньо підтвердженою експе� риментально. Багато авторитетних учених, особливо в СРСР, де авторитарний стиль ке� рівництва країною і суспільством накладав відбиток і на науку, не визнавали її. У ці роки Віктор Іванович вивчає елект� ронну теорію твердого тіла і використовує її для відповіді на низку кардинальних питань дислокаційної фізики міцності та пластич� ності, зокрема щодо природи впливу особли� востей електронної будови типу міжатомно� го зв’язку на опір Пайерлса—Набарро, що визначає рухливість дислокацій. Саме тоді він упритул зайнявся проблемою холодолам� кості тугоплавких металів з ОЦК�ґраткою (хрому, молібдену, вольфраму, ніобію, вана� дію) і сплавів на їх основі, розв’язання якої стало основою його докторської дисертації, а також кваліфікаційних робіт багатьох учнів і колег В.І. Трефілова. Разом з Ю.В. Мільманом (одним з най� більш активних своїх соратників) Віктор Іва� нович розвинув оригінальну теорію різкої температурної залежності границі плинності, що витримала іспит часом. Ця теорія дала змогу ввести цілу низку параметрів, виз� начення яких чітко розділило різні класи матеріалів за їх схильністю до крихкого руй� нування. Також було сформульоване дуже важливе, фундаментальне визначення характеристичної температури, що одержала в науковій літературі назву температури Тре� філова і Мільмана, поблизу якої відбуваєть� ся глибока зміна характеру дислокаційних структур, механізму деформації та руйнуван� ня. Значну увагу вчений приділив проблемі співвідношення ковзання—двійникування за умов пластичної деформації, ролі двійнику� вання в зміцненні та руйнуванні. Методоло� гічно корисним виявився його аналіз ано� малій на кривих залежності Холла—Петча при переході від ковзання до двійникування, від інтеркристалітного до транскристалітно� го руйнування. Істотний прогрес у розвитку фундамен� тальних уявлень про роль та значення дисло� кацій для міцності тугоплавких металів пов’язаний з отриманням якісно нових даних про структуру речовини завдяки дедалі зростаючому використанню просвічуючої електронної мікроскопії тонких фольг. У від� ділі В.І. Трефілова отримали перші знімки дислокаційної структури у деформованому хромі. Вперше було звернено увагу на перетворення слаборозорієнтованої комірча� стої структури в розорієнтовану на значні кути (фактично дрібнозернисту) структуру. На цій основі пояснено (виявлений ще в ро� ботах М. М. Давиденкова) немонотонний вплив ступеня попередньої деформації на температуру холодноламкості. Одночасне дослідження механічних властивостей, ме� ханізму деформації і руйнування дало змогу сформулювати дуже надійну феномено� логічну теорію впливу різного типу дефект� них структур, що виникають при пластичній деформації і термічній обробці, на механізм пластичної деформації та руйнування. Технологічна база Інституту металофізи� ки значною мірою сприяла розв’язанню про� блеми створення високопластичних сплавів хрому. Під керівництвом Віктора Івановича ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1 17 були закладені основи термомеханічної об� робки хрому і його сплавів, виготовлені нові сплави з такою міцністю і пластичністю, яких донині не відтворено в жодному науковому колективі світу. Це не могло залишитися не поміченим розробниками нової техніки, що використовують тугоплавкі метали і сплави. Ці експерименти за участю всієї трефілов� ської команди завершилися розробкою ши� рокої гами сплавів на основі тугоплавких ме� талів, технологій одержання з них виробів і напівфабрикатів. Згодом внесок Віктора Івановича у розвиток цієї проблематики буде визнаний гідним Планзеєвської медалі та премії Ради Міністрів СРСР. Доповідач зазначив, що наукова й органі� заційна діяльність В.І. Трефілова, його неор� динарність, енергія й активність привертали до нього увагу як керівництва Академії, так і директора Інституту проблем матеріалознав� ства академіка І.М. Францевича, що згодом почав розглядати В.І. Трефілова як свого спадкоємця на посаді директора. Перехід Віктора Івановича в ІПМ відбувся в 1973 р. Разом з ним практично у повному складі пе� рейшов і відділ фізики міцності і пластич� ності Інституту металофізики. Це мало низку позитивних наслідків. Роз� ширилися творчі контакти нового відділу з ученими і технологами у близькій, але дещо специфічній галузі. Порівняно з більш тео� ретичним спрямуванням досліджень Інсти� туту металофізики в ІПМ надзвичайно силь� ним був саме прикладний напрям. Незважаючи на постійне відволікання на організаційну роботу (після обрання в 1973 р. дійсним членом АН УРСР, а потім й віце� президентом), В.І. Трефілов знаходить сили і час для проведення великого циклу дослід� жень за власною науковою тематикою. Так, він розкрив нові риси механізмів руйнуван� ня на атомному рівні, з’ясував фізичну при� роду в’язкого руйнування, процесів розшару� вання при руйнуванні, тріщиностійкості для різних мікромеханізмів руйнування. Було досліджено особливості формування природ� них композитів на базі евтектичних сплавів тугоплавких металів з карбідним і нітридним зміцненнями, показано перспективність його використання для розробки нових жаро� міцних матеріалів. Розвинено на новому рівні уявлення про стадійність та ефективність деформаційного зміцнення, розроблено нові підходи до керування структурою і власти� востями вуглецевих й економнолегованих сталей, до створення нового покоління бу� латних сталей. Разом із практиками І.Д. Ра� домисельським та О.К. Гайдученком Віктор Іванович розробив основи нового способу одержання високоякісних порошків заліза — так званий «флокс�процес». До роботи в інституті були залучені такі дослідники, як В.І. Архаров — фундатор учення про міжкристалічну внутрішню ад� сорбцію, ініціатор робіт з уведення малих до� бавок кальцію у сталь під час її виплавки, а також Л.О. Позняк — фахівець у галузі ін� струментальних сталей. За ініціативою Вік� тора Івановича вони разом зі своїми колегами довели до найширшого практичного викори� стання технологію мікролегування сталей за допомогою порошкового дроту, що містить заздалегідь уведені легуючі елементи. Ця ро� бота була удостоєна Державної премії Украї� ни у галузі науки і техніки. Незмінною ува� гою і підтримкою вченого користувалися дос� лідження співробітників Чернівецького і Львівського підрозділів ІПМ. З ім’ям В.І. Трефілова пов’язані роботи зі створення радіаційностійких матеріалів на базі ОЦК�металів, зокрема хрому, а також дисперснозміцнених сталей. Він розв’язав складні проблеми щодо з’ясування природи механізмів деформації і руйнування широкої групи ковалентних кристалів із ґраткою ал� мазу. У світовій літературі широко цитують ефект перетворення кремнію і германію на металеву фазу під індентером при випробу� ванні на твердість, виявлений В.І. Трефіло� вим (разом з Ю.В. Мільманом та І.В. Грид� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 118 нєвою) 25 років тому. З великою зацікавлен� істю Віктор Іванович розробляв питання взаємодії ударника і перешкоди, особливо при використанні як перешкоди комбіно� ваної броні за участю шарів з високоміцної кераміки. Увагу вченого привертали завдан� ня одержання незвичайних властивостей ма� теріалів, що потребують створення екстре� мальних структурних станів. «В’язка» кераміка, великі пластичні де� формації, гранично деформовані матеріали (зокрема з обмеженою пластичністю — такі, як хром і берилій), матеріали з високою пито� мою міцністю, пористі матеріали з міцністю, що не поступаються компактним (нанопо� ристі матеріали), гідриди з умістом водню ви� ще стехіометричного, алмази вибухового синтезу і вибухове компактування алмазу та алмазоподібних речовин, акумулятори і кон� денсатори на основі інтеркальованих криста� лів надзвичайно високої ємності, нові класи композитів на базі жароміцних евтектичних сплавів титану, поліматричні композити, композити з використанням базальтових во� локон, квазікристали, матеріали для авіації, космічних апаратів і сучасних дизелів, броні, високоефективні інструментальні матеріа� ли — ось далеко неповний перелік наукових інтересів В.І. Трефілова. Доповідач підкреслив, що Віктор Іванович був засновником і лідером власної наукової школи. Ознайомити науковців у школі Тре� філова зі своєю дисертацією, мати опонентом його самого, когось із його учнів або весь ІПМ як опонуючу організацію вважалося справою честі для багатьох здобувачів — нині видатних учених. Віктор Іванович був допитливою люди� ною, прихильником усього нового, незвичай� ного. Любив технічні новинки як в автомо� більній справі (оскільки був умілим водієм і добре знався на неполадках у машині), так і в інших аспектах людської діяльності. На� приклад, полюбляв портативні магнітофони, мініатюрні телевізори, радіоприймачі. Він сам вів домашній фотоальбом, супроводжу� ючи знімки дотепними підписами. Але головною його пристрастю останніми роками став персональний комп’ютер з нови� ми можливостями обробки даних, підготовки презентацій, статей тощо. Віктор Іванович над� звичайно швидко його освоїв і знався на ком� п’ютерних тонкощах навіть краще від молодих. В.І. Трефілов багато сил і часу віддавав на� уково�організаційній роботі, його робочий день як віце�президента АН України тривав майже до 10—11 години вечора, і це після по� вного завантаження протягом дня в ІПМ. Віктор Іванович був діяльним учасником ап� робації нових форм організації науки і вироб� ництва, одним з перших директорів МНТК «Порошкова металургія», керівником Науко� вої ради ДКНТ СРСР з порошкової мета� лургії, а також міжнародної програми з нових матеріалів, кераміки і порошкової металургії. Його активна увага була звернена і до гло� бальних економічних, екологічних, енергетич� них та інших життєво важливих проблем краї� ни. В.І. Трефілов був одним із творців проекту ядерно�металургійного комплексу, керівником творчого колективу вчених, що запропонува� ли ідею «газової паузи» — шляху розвитку енергетики, альтернативної атомній. Після ка� тастрофи на ЧАЕС В.І. Трефілов очолював «чорнобильську» комісію Академії наук УРСР, робота якої багато в чому сприяла прийняттю непростих рішень щодо ліквідації наслідків ава� рії. У збережених документах тієї пори можна побачити, що саме Віктор Іванович відповідав за підготовку цілої низки винятково важливих аналітичних та інформацїйних матеріалів, про� гнозних записок для прийняття ключових рі� шень на урядовому рівні. Багато уваги вчений приділяв проблемам інвестицій у наукоємні виробництва, залу� ченню капіталів із�за кордону. Пошук нових форм взаємодії науки і промисловості завж� ди був у сфері його фахових зацікавлень. На сучасному, дуже непростому для Ук� раїни етапі В.І. Трефілов був серед тих, хто об� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 1 19 ґрунтував і підтримував розвиток одного з найважливіших пріоритетів науки і техніки в Україні — нові речовини і матеріали. Як член Координаційної ради Кабінету Міністрів Ук� раїни з цього напряму входив до складу керо� ваної президентом НАН України Б.Є. Па� тоном наукової ради МААН з нових матері� алів. Глибина і комплексність досліджень, над� звичайна результативність починань Вікто� ра Івановича, вміння працювати з людьми були гідно оцінені науковою громадськістю. У 1969 р. він був обраний членом�корес� пондентом, а в 1974 р. — дійсним членом Ака� демії наук УРСР, у 1987 р. став дійсним чле� ном Академії наук СРСР за фахом «Мета� лургія і порошкова металургія». Учений був членом Інституту металів Англії, Міжнарод� ної академії кераміки, Інституту спікання Югославії, академій інженерних наук Украї� ни і Росії. Його розробки визнані гідними премій ім. Д.К. Чернова, ім. Є.О. Патона, Ради Міністрів СРСР, Державних премій СРСР та України (двічі). Заслужений діяч науки і техніки України, він був удостоєний дев’ятьох урядових нагород. У широкому колі творчих інтересів Вікто� ра Івановича була і видавнича діяльність. З 1985 р. В.І. Трефілов — незмінний головний редактор журналу «Порошковая металлур� гия», працював також заступником головно� го редактора журналу «Вісник НАН України»; членом редакційних колегій наукових часо� писів «Металлы», «Материалознавство» (Ро� сія), «Український фізичний журнал» та ін. Прикметною рисою Віктора Івановича бу� ло його вміння спілкуватися і працювати з різними людьми, що забезпечувало його про� дуктивну роботу на посаді директора інсти� туту. Контакти керівника з колективом спів� робітників ніколи не обмежувалися лише службовими відносинами. Як директор був винятково чуйним до будь�яких прохань своїх співробітників, пов’язаних із життєвими про� блемами, труднощами і негараздами. Прак� тично миттєво, відклавши нагальні справи, він долучався, щоб допомогти колегам і друзям, котрі потрапили у скрутне становище. Може виникнути запитання: чи виправда� ним було «відволікання» Віктора Івановича на адміністративну й науково�організаційну роботу, а отже, мимовільне послаблення суто наукового складника його діяльності. І так, і ні. Так, бо він, за словами Б.Є. Патона, «був директором від Бога», любив роботу в усіх її проявах, зокрема і невдячну, підготовчу, організаційну. Він нікого не силував і не при� мушував працювати, а захоплював ідеєю, за� думом. І міг це зробити, оскільки досконало володів методологією наукового пошуку. Він був і вченим від Бога — умів мислити програм� но, масштабно, державницьки. А ні — тому, що власне наука від такого «відволікання» не могла не постраждати. Науковий потенціал Віктора Івановича був величезним і залишив� ся не використаним сповна. Хоч як Учений з великої літери він, безумовно, відбувся. У заключному слові Б.Є. Патон зазначив, що, слухаючи спогади і виступи, присутні ще раз переконалися: ідеї, проекти та задуми цьо� го великого вченого дали свої плоди і сього� дні вони є дуже актуальними. Комплекс проблем, над якими так резуль� тативно працював Віктор Іванович, є свідчен� ням його великої ерудиції та широкого кру� гозору. Синтезовані ним та дослідниками його школи нові матеріали і технології знай� шли широке практичне застосування в еко� номіці багатьох країн світу. Усе життя Віктора Івановича Трефілова — це героїчний взірець служіння науці, своєму народові. Його видатні праці ввійшли до скарбниці світової науки і техніки. Немає сумніву, що 28 років очолюваний ним Інститут проблем матеріалознавства, 50 ро� ків від дня заснування якого ми нещодавно святкували, і надалі гідно розвиватиме тра� диції та наукові школи, засновані видатними вченими — І.М. Францевичем, В.І. Трефіло� вим, В.Н. Єременком та Г.В. Самсоновим.

Неперевершений організатор науки (З нагоди 75-річчя від дня народження академіка В.І. Трефілова)

Репозитарії

Схожі ресурси