Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні
Gespeichert in:
| Datum: | 2004 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2004
|
| Schriftenreihe: | Антологія творчих досягнень |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19881 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні / Б. Канцелярук // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 260-263. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-19881 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-198812011-05-15T12:05:45Z Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні Канцелярук, Б. Відділ трансатлантичних досліджень 2004 Article Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні / Б. Канцелярук // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 260-263. — укр. XXXX-0064 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19881 uk Антологія творчих досягнень Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Відділ трансатлантичних досліджень Відділ трансатлантичних досліджень |
| spellingShingle |
Відділ трансатлантичних досліджень Відділ трансатлантичних досліджень Канцелярук, Б. Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні Антологія творчих досягнень |
| format |
Article |
| author |
Канцелярук, Б. |
| author_facet |
Канцелярук, Б. |
| author_sort |
Канцелярук, Б. |
| title |
Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні |
| title_short |
Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні |
| title_full |
Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні |
| title_fullStr |
Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні |
| title_full_unstemmed |
Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні |
| title_sort |
концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в україні |
| publisher |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Відділ трансатлантичних досліджень |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19881 |
| citation_txt |
Концептуальний вимір євроатлантичної інтеграції в Україні / Б. Канцелярук // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 260-263. — укр. |
| series |
Антологія творчих досягнень |
| work_keys_str_mv |
AT kancelârukb konceptualʹnijvimírêvroatlantičnoííntegracíívukraíní |
| first_indexed |
2025-07-02T20:40:58Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:40:58Z |
| _version_ |
1836569181388013568 |
| fulltext |
260
5. Налагодження співробітництва і взаємної підтримки
між провідними підприємцями Латинської Америки україн-
ського походження та сприяння на цій основі поглибленню
економічних зв’язків латиноамериканських країн з Україною.
Таким чином, головне в стратегії України щодо країн Ла-
тинської Америки і Карибського басейну — перехід від політи-
ки малопомітної присутності до активної політики (експансії).
Але для цього потрібні політична воля, вивірені стратегія й
тактика, а також конкретна програма дій.
Б. Канцелярук,
доктор політичних наук
КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ВИМІР ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ
ІНТЕГРАЦІЇ В УКРАЇНІ
Дослідження концептуального виміру євроатлантичної
стратегії України обумовило розгляд проблеми, принаймні, у
двох взаємопов’язаних форматах: адекватності теоретико-ме-
тодологічного забезпечення та через призму вірогідності адап-
тування країни до кризової специфіки сучасних глобалізацій-
них трансформувань. У результаті доведено потребу пара-
дигмального переосмислення існуючих підходів до оцінки
новітніх суспільно-політичних явищ, запропоновано модель
аналізу, що уможливлює висвітлення феномену новітніх пере-
творень в їхньому органічному взаємозв’язку. Означене дало
змогу встановити віртуальні спроможності країни так званого
"перехідного періоду" щодо реалізації стратегії входження до
кола цивілізованої спільноти, а також уникнути традиційно од-
новимірного трактування кризових явищ процесу глобалізації,
зокрема, такого справді знакового, як міжнародний тероризм.
Пріоритетом епістемології кризових явищ має стати, пе-
редусім, природа політичної кризи (згідно з визначенням її
функціональних можливостей, ймовірних наслідків — ступеня
впливу на перебіг процесів розвитку, ефективних механізмів
зменшення негативної дії і т.д.). Минулий досвід показує, що
саме політичні кризи виступають визначальним фактором появи
інших, зокрема, соціально-економічних, екологічних, етнонаціо-
нальних, конфесійних та ін. Кризогенність політичного режиму
в Україні є основним гальмом її державницького становлення
і, звичайно, спроб інтегруватися до цивілізованої спільноти.
261
Започаткований у західному світогляді раціоналістичний
підхід до проблеми розвитку ґрунтується на тезі прискореного
визрівання кризових ситуацій у різних сферах, застосування
силового способу їх розв’язання (що переконливо засвідчують
антитерористичні війни). Для України — це тривожний симп-
том, надто в ситуації загострення стосунків із Вашингтоном,
підозріливості та дистанціювання Заходу.
Традиційні уявлення, норми та ідеали вже не відповідають
природі новітніх трансформувань, передусім — новим кризо-
вим явищам як органічним атрибутам сучасних кардиналь-
них змін. Це спричиняє необхідність пошуку нових пізнаваль-
них, ціннісних, дієвих настанов та культурних орієнтацій для
вироблення стратегії підходу до адекватної оцінки сутності
нових явищ. Людство в разі епохи свого розвитку намагалося
по-своєму тлумачити світ (пізнавальна модель властива антич-
ному періодові; механічне сприйняття характерне для Новіт-
ніх часів; еволюціоністська модель розвитку світу утвердилася
в ХІХ ст.). Подальше вдосконалення моделі світосприйняття
за допомогою виокремлення системних і самоорганізаційних
підходів відбулося в ХХ ст., завдяки чому став можливим
цілісний підхід до явищ дійсності. Формувалися відповідні
ціннісні та дієві настанови і орієнтації, які відображали імпера-
тиви буття, слугували теоретичним підгрунтям для його нау-
кового тлумачення. Теорія самоорганізації (синергетика) достат-
ньою мірою пояснює процеси розвитку, зокрема, встановлює
чіткі закономірності доти "непередбачуваних катаклізмів, криз
і катастроф".
Тим часом, наприкінці ХХ ст. початку поточного століть ци-
вілізаційний розвиток набув такої динаміки та розмаху, які не
завжди можна пояснити за допомогою теорії самоорганізації,
а це означає, що найновіша пізнавальна модель світу вже себе
вичерпує на тлі тотальної кризи у відносинах природи та лю-
дини, загалом кризи традиційних світоглядних норм. Підкрес-
лимо, що йдеться не про традиційне негативістське явище,
а про незрілі передумови неминучості переходу до якісно
нових форм буття. Це обумовлює потребу адекватної пара-
дигми наукового пізнання. Російський дослідник І. Лисеєв
вважає, що такою може бути коеволюційна пізнавальна мо-
дель, за якою світ розглядається як своєрідний комплекс спо-
лучуваних, взаємозалежних, тобто коеволюціонізуючих рядів.
262
Універсальність коеволюційних відносин суспільства й приро-
ди пояснюється тим, що протягом історії людства спостеріга-
ються дві взаємовиключні стратегії відносин людини з приро-
дою: прагнення до підкорення природи та впокорення перед
нею. Стратегія коеволюції за філософською глибиною стає
стрижневою для еволюціоністського способу мислення загалом.
Це відкриває нові перспективи для організації знань, пошуку
нових аналітичних одиниць і способів розуміння дійсності.
Як зазначає І. Лисеєв, "Підхід у межах коеволюційної страте-
гії виявляє багатоплановість самостійних і незлитних про-
цесів, які сполучаються в поліфонії, синергетику їхньої взаємо-
дії, відкритість, толерантність, незавершеність, незумовленість,
співіснування й взаємосполучуваність різноманітних еволю-
тивних процесів, що зберігають самостійність і, разом з тим,
сполучаються в єдності іншого порядку".
Без переосмислення взаємозв’язку розвитку суспільства та
природи, сукупної дії біотичних і абіотичних структур немож-
ливо дати об’єктивну оцінку нинішнім суспільно-політичним
явищам, а тим більше — прогнозувати ймовірні моделі їхньо-
го розвитку. Нам уявляється, що вироблення коеволюційної
парадигми політології має відбуватися в синтезному форматі
поєднання функціональних параметрів парадигм діалектики
(еволюції) — синергетики (самоорганізації) — коеволюції (взає-
мозв’язок — людина, суспільство, природа). При цьому кон-
цептуальний підхід має грунтуватися на творчому поєднанні
випробуваних часом основоположних імператив кожної з цих
теорій, які сукупно слід розглядати як систему наукового пі-
знання непередбачуваних і ускладнених явищ нинішнього гло-
балізуючого світу.
Серед них — феномен тероризму, нинішнє тлумачення яко-
го неадекватне його сутності. Актуалізована геополітичними
імперативами Білого дому за допомогою могутніх засобів ма-
сової інформації ідея зображення тероризму як небезпеки №1
для самого існування людства набула стрімкого поширення на
планеті, зокрема, стала предметом пильної уваги апологетів
західної моделі розвитку. Об’єктивно оцінити це явище мож-
на за умови аналізу його у форматі коеволюційної парадигми
"тероризм — антитероризм". Адже акцентування уваги на
самих наслідках терористичних актів чи, тим більше, спроби
обґрунтувати доцільність застосування воєнних методів бо-
ротьби з тероризмом, як показує життя, є не лише хибними, а
263
й небезпечними. Міжнародний тероризм — явище не ситуатив-
не (виникло не 11-го вересня), воно традиційно дошкуляє циві-
лізаційному поступові, отже, його слід розглядати в контексті
взаємопов’язаних складових процесу глобалізації. Створений
і тиражований Америкою синдром "антитерористичного сві-
ту" задля реалізації своїх гегемоністських устремлінь не витри-
мує випробувань реаліями.
На цьому тлі спроби українського керівництва завоювати
симпатії Вашингтона за допомогою направлення до Ірану
українського батальйону можуть хіба що збільшити кількість
проблем, що стоять на шляху стратегії євроатлантичного ін-
тегрування. Про це свідчить поведінка Заходу.
С. Толстов,
кандидат історичних наук, доцент
СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН:
ВНУТРІШНІІ ЗВ’ЯЗКИ ТА РЕГУЛЮЮЧІ
МЕХАНІЗМИ
Визначення та застосування поняття "система міжнародних
відносин" передбачає достатньо високий рівень теоретичного
узагальнення, який не можливий без конструювання умовної
абстрактної моделі, що вбирає в себе основні ознаки реально
існуючих явищ і форм взаємодії, однак абстрагується від част-
кових елементів, другорядних деталей та винятків. У цьому
плані будь-яка теорія прагне до створення моделі точнішої за
реальне явище, що становить предмет теорії. Проте реальність
залишається багатшою за будь-яку теоретичну абстракцію та про-
довжує слугувати об’єктом аналізу і, відповідно, джерелом ін-
формації для уточнення концептуальних конструкцій.
Поняття "система міжнародних відносин" в якості наукової
абстракції високого рівня вперше було застосовано прибічни-
ками системного наукового підходу. На науково-категоріальному
рівні системний підхід до міжнародних відносин застосовували
американські дослідники Д. Істон, А. Рапопорт, М. Каплан. Різні
тлумачення й форми застосування поняття "система міжна-
родних відносин" достатньо широко представлені в досліджен-
нях із теорії та практики міжнародних відносин. Головним чи-
ном це стосувалося аналізу реалій та особливостей міжнарод-
них відносин у попередні епохи — переважно від Вестфальського
|