Система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми
Gespeichert in:
| Datum: | 2004 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2004
|
| Schriftenreihe: | Антологія творчих досягнень |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19882 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми / С. Толстов // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 263-289. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-19882 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-198822011-05-15T12:05:14Z Система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми Толстов, С. Відділ трансатлантичних досліджень 2004 Article Система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми / С. Толстов // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 263-289. — укр. XXXX-0064 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19882 uk Антологія творчих досягнень Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Відділ трансатлантичних досліджень Відділ трансатлантичних досліджень |
| spellingShingle |
Відділ трансатлантичних досліджень Відділ трансатлантичних досліджень Толстов, С. Система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми Антологія творчих досягнень |
| format |
Article |
| author |
Толстов, С. |
| author_facet |
Толстов, С. |
| author_sort |
Толстов, С. |
| title |
Система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми |
| title_short |
Система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми |
| title_full |
Система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми |
| title_fullStr |
Система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми |
| title_full_unstemmed |
Система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми |
| title_sort |
система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми |
| publisher |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Відділ трансатлантичних досліджень |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19882 |
| citation_txt |
Система міжнародних відносин:внутрішні зв’язки та регулюючі механізми / С. Толстов // Антологія творчих досягнень. — К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. — Вип. 1. — С. 263-289. — укр. |
| series |
Антологія творчих досягнень |
| work_keys_str_mv |
AT tolstovs sistemamížnarodnihvídnosinvnutríšnízvâzkitaregulûûčímehanízmi |
| first_indexed |
2025-07-02T20:41:00Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:41:00Z |
| _version_ |
1836569184410009600 |
| fulltext |
263
й небезпечними. Міжнародний тероризм — явище не ситуатив-
не (виникло не 11-го вересня), воно традиційно дошкуляє циві-
лізаційному поступові, отже, його слід розглядати в контексті
взаємопов’язаних складових процесу глобалізації. Створений
і тиражований Америкою синдром "антитерористичного сві-
ту" задля реалізації своїх гегемоністських устремлінь не витри-
мує випробувань реаліями.
На цьому тлі спроби українського керівництва завоювати
симпатії Вашингтона за допомогою направлення до Ірану
українського батальйону можуть хіба що збільшити кількість
проблем, що стоять на шляху стратегії євроатлантичного ін-
тегрування. Про це свідчить поведінка Заходу.
С. Толстов,
кандидат історичних наук, доцент
СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН:
ВНУТРІШНІІ ЗВ’ЯЗКИ ТА РЕГУЛЮЮЧІ
МЕХАНІЗМИ
Визначення та застосування поняття "система міжнародних
відносин" передбачає достатньо високий рівень теоретичного
узагальнення, який не можливий без конструювання умовної
абстрактної моделі, що вбирає в себе основні ознаки реально
існуючих явищ і форм взаємодії, однак абстрагується від част-
кових елементів, другорядних деталей та винятків. У цьому
плані будь-яка теорія прагне до створення моделі точнішої за
реальне явище, що становить предмет теорії. Проте реальність
залишається багатшою за будь-яку теоретичну абстракцію та про-
довжує слугувати об’єктом аналізу і, відповідно, джерелом ін-
формації для уточнення концептуальних конструкцій.
Поняття "система міжнародних відносин" в якості наукової
абстракції високого рівня вперше було застосовано прибічни-
ками системного наукового підходу. На науково-категоріальному
рівні системний підхід до міжнародних відносин застосовували
американські дослідники Д. Істон, А. Рапопорт, М. Каплан. Різні
тлумачення й форми застосування поняття "система міжна-
родних відносин" достатньо широко представлені в досліджен-
нях із теорії та практики міжнародних відносин. Головним чи-
ном це стосувалося аналізу реалій та особливостей міжнарод-
них відносин у попередні епохи — переважно від Вестфальського
264
миру 1648 р. до завершення "холодної війни" на межі 1990-х
років.
У багатьох дослідженнях другої половини ХХ ст. поняття "сис-
тема міжнародних відносин" переважно визначалося за до-
помогою владно-силових ознак. М. Каплан зробив першу
ефективну спробу визначення параметрів систем міжнародних
відносин, які існували в ХVIII—XX ст. У межах системного
підходу можна визначити ряд "проблемних зон", до яких на-
лежать явища міжсистемного переходу, фактори появи нових
умов, що визначають системну еволюцію міжнародних від-
носин, "системні розриви" між інтересами акторів системи на
глобальному та регіональному рівнях тощо.
За формальними ознаками можна вирізняти різні типи
систем (рівноважні — нерівноважні, статичні — динамічні, од-
номанітні — багатоманітні, структуровані — неструктуровані).
У цьому плані "система міжнародних відносин" є об’єктивно-
суб’єктивною, складною, динамічною системою відкритого
типу. Набір її елементів, рівень структуризації так само, як і
можлива варіативність її станів, є перемінними чинниками.
В якості загальної дефініції поняття "система міжнародних
відносин" означає самодостатню та спроможну до саморегу-
ляції систему (комплекс) взаємодії суб’єктів міжнародних
відносин на рівні держав, міжнародних організацій та акто-
рів недержавного рівня. При цьому головним системоутворю-
ючим елементом служать саме відносини та інші форми вза-
ємодії як всередині системи (між її компонентами), так поза її
межами (відносини з зовнішнім середовищем системи).
Під елементами міжнародної системи маються на увазі на-
самперед суб’єкти — актори або учасники міжнародних від-
носин. Суб’єктами (акторами) базового рівня виступають дер-
жави, міждержавні об’єднання, міжнародні інституції, а також
спектр порівняно нових суб’єктів недержавного та квазідер-
жавного рівня, що розширюється. При цьому суб’єкти міжна-
родних відносин не тотожні суб’єктам міжнародного права.
Вузькість або відсутність міжнародно-правових норм, які б
регулювали міжнародну діяльність акторів недержавного чи
квазідержавного рівня, зовсім не означає, що така діяльність
відсутня в площині міжнародного спілкування. Водночас до
елементів системи належать інституціональні форми та механіз-
ми взаємодії, а також регіональні підсистеми в межах світової
системи міжнародних відносин.
265
Види та типи міжнародної взаємодії відмінні в різних сис-
темах (еволюціонують і змінюються від простіших до більш
складних форм). При цьому варто зауважити, що в дохристи-
янський період, 2000 років тому, взагалі провідною формою
міжнародного (міждержавного) спілкування були воєнні дії
або силове стримування потенційного супротивника (включаю-
чи дипломатичну підготовку до війни, укладення оборонних чи
наступальних союзів тощо).
Порівняно більш складним і дискусійним є визначення
середовища системи, до якого відносять природні, економічні
та соціально-політичні фактори. Через відмінність підходів і
тлумачень у науковій літературі це поняття подається досить
розпливчасто.
Однак з точки зору цілей аналізу системи, на наш погляд,
виглядає доцільним визначити два принципових фактори сере-
довища — політичні (та в ширшому розумінні — суспільно-
політичні) процеси та процеси і феномени у сфері світової еко-
номіки та міжнародної економічної практики.
У попередніх та в сучасній системі міжнародних відносин
в якості факторів системоутворення виступає складна комбіна-
ція владно-силових та інституціональних чинників.
До них можна віднести:
— фактори міжнародного порядку (під якими маються на
увазі модель і визначена композиція владно-силових відносин);
— наявність певної ієрархії системи (ступінь поширення,
інтенсивність, рівні та види міжнародних відносин), так само
як й ієрархії акторів-компонентів системи;
— рівномірність (та/або нерівномірність) системних зв’язків;
— прагнення до домінування та впливу (при цьому мож-
на вирізняти як "абстрактне домінування" заради збереження
чинних переваг, так і домінування заради досягнення певної
стратегічної або локальної мети);
— гармонійність та добровільність або недобровільність
поширення регулюючих засобів та механізмів;
— наявність та/або відсутність узгоджених підходів до про-
блем розвитку та безпеки. У цьому плані звертає на себе ува-
гу теза про спільні цілі та принципи, яка поширена в межах
багатосторонньої взаємодії держав євроатлантичної спільноти.
Стосовно регулюючих механізмів, які забезпечують стабіль-
ність і функціонування міжнародної системи, можна впевнено
стверджувати про наявність серед них чотирьох основних груп:
266
— силові (владно-силові) фактори та імпульси;
— міжнародні інституції;
— міжнародне право;
— міжнародні режими.
Проте серед комунікативних механізмів регулюючого ха-
рактеру можна визначити певні "проблемні зони", до яких
належать форми та засоби дипломатії (несилові фактори суб’єк-
тивного характеру, які подекуди мають критичне значення для
збереження стабільності та відвернення кризових тенденцій)
та приховані (латентні) чинники й механізми впливу і просуван-
ня інтересів. На наш погляд, до цієї групи факторів, які істотно
впливають на міжнародні відносини, мають зараховуватися
й сучасні актори економічного походження, діяльність яких
усе частіше проявляється у сфері міжнародних відносин.
Важливою ознакою складних міжнародних систем є "полі-
тична організація" системи, відмінна від композиції владно-
силових відносин в її межах. (Поняття "політична організація"
вперше застосував М. Каплан, який бачив у системі Ліги на-
цій, а згодом ООН, спробу встановлення наднаціональної по-
літичної організації, не властивої для поліцентричних відносин
системи "балансу сил", у межах якої "політичної підсистеми"
була відсутня.)
Одним із найважливіших аспектів системного підходу є ви-
значення функцій системи. На основі попередніх узагальнень
можна сформулювати три групи функцій — загальні, запобіж-
ні (негативні) та конструктивні (позитивні).
В якості загальних функцій можна визнати функцію між-
народної безпеки (як втілення відносин самозбереження систе-
ми) та нормативну функцію. До запобіжних функцій (або нега-
тивних, тобто заснованих на запереченні) належать обмеження
чи подолання системоруйнівних чинників (деструктивних
тенденцій та явищ політичного характеру); стримування дій
і намірів окремих суб’єктів системи, насамперед у разі виник-
нення загрози інтересам провідних учасників системи або ви-
зрівання конфлікту інтересів певної групи провідних учасни-
ків системи; локалізація кризових явищ та їхнього впливу на
суспільний розвиток (включаючи реагування на стихійні лиха
та подолання наслідків природних катастроф). Відповідно, до
конструктивних (позитивних) функцій належать формаліза-
ція міжнародного спілкування, включаючи кодифікацію та
267
вдосконалення норм і механізмів міжнародного спілкування,
а також гармонізацію інтересів суб’єктів. Перспективною функ-
цією може стати забезпечення економічних і біологічних умов
виживання людства. У правовому плані сформульовано спектр
"злочинів проти людства", які поступово доповнюються но-
вими ознаками. У разі досягнення мінімально потрібного кон-
сенсусу, в перспективі можна очікувати більш рішучих захо-
дів міжнародної протидії проявам транснаціональної злочин-
ної діяльності. Усе більш актуальним стає постановка питання
про гарантування економічних умов існування та розвитку
людства.
Система міжнародних відносин: особливості та загальні
закономірності
Визначення правил і закономірностей є метою кожної теорії,
її бажаним результатом. Причому ці закономірності можуть сто-
суватися як функціональних ознак об’єкта, так і суттєвих умов,
які визначаються структурою системи.
Доцільно сформулювати й запропонувати ряд загальних
правил і закономірностей, які спостерігалися в різних міжна-
родних системах і, таким чином, можуть бути визначені як
узагальнюючі:
1) кожна система міжнародних відносин є історично обу-
мовленим явищем, існування якого реально визнається та усві-
домлюється на основі відстеження емпіричних чинників;
2) встановлення нової системи міжнародних відносин не
обов’язково призводить до руйнування регіональних підсис-
тем, однак імперативно впливає на характер, інтенсивність і
параметри зв’язків у ареалах їхнього поширення;
3) досі доволі невизначеним структурним феноменом за-
лишається явище "міжсистемного переходу" або різна за часо-
вою довжиною та хронологічними межами епоха руйнування
попередньої системи та встановлення нової системи;
4) криза міжнародної системи не обов’язково призводить до
руйнування попередньої системи та встановлення нової. У разі
приборкання системоруйнівних імпульсів стабільність систе-
ми може бути відновлено, хоча й на іншому рівні. (Найбільш
показовий приклад — наполеонівські війни, наслідком яких
стало перегрупування владно-силової композиції в межах сис-
теми, а також часткове посилення деяких із елементів систе-
ми за рахунок послаблення інших.);
268
5) перехід від однієї системи відносин до іншої призво-
дить до неминучої переоцінки ролі та значення (й відповід-
но, до перегляду змісту) основних форм взаємовідносин між
її елементами. Це не означає, що встановлення нової систе-
ми міжнародних відносин обов’язково призведе до появи
нових форм відносин, хоча це й не виключається. Проте це
беззастережно означає, що одні форми взаємовідносин (та їхні
інституційні прояви) втрачатимуть вагу та першочерговість, а
інші, навпаки, набуватимуть нового змісту або більшої інтен-
сивності;
6) кожній системі міжнародних відносин властивий свій
набір регулюючих механізмів і пріоритетних правових норм.
При переході від ранніх, більш простих і примітивних форм
системної взаємодії, до більш складних і розвинутих від-
бувається вдосконалення та диверсифікація регулюючих ме-
ханізмів;
7) норми міжнародного права так само, як і норми націо-
нального права, не є константою. Проте перегляд норм і прин-
ципів міжнародного права може відбуватися в інших формах,
аніж зміна норм і принципів національного права;
8) кожній системі властивий свій набір політико-ідеоло-
гічних понять і дефініцій, які вважаються нормативними фор-
мами інтерпретації суб’єктами системи власних прагнень та
інтересів.
Визначаючи зміни в природі сучасних міжнародних відно-
син, також можна констатувати їхні значні особливості й деякі
цікаві закономірності. Вони, зокрема, включають:
— ускладнення природи міжнародних відносин і характе-
ру міжнародної системи на кожному новому етапі розвитку
політичних процесів;
— чим далі, більше стає помітним ускладнення компози-
ції міжнародної системи, зокрема, її елементів;
— збільшення ваги недержавних — і офіційних (видимих),
і латентних елементів міжнародної системи;
— прискорення розвитку та диверсифікації нових форм
взаємовідносин;
— модифікацію традиційних політичних і політико-ідео-
логічних чинників, насамперед тих, які стосуються мотивації
поширення певних принципів, а також здійснення примусових
чи силових заходів на міжнародній арені;
269
— помітне збільшення ваги регулюючих механізмів, водно-
час і поряд із переглядом їхніх цілей та функцій.
Криза біполярної системи висвітлила істотні суперечності
між сучасними міжнародними відносинами та спадковою сис-
темою міжнародного права, яка складалася у формі нашарувань
і містить значні суперечності. У цьому плані привертає увагу
ряд нових явищ та прецедентів:
— не можна констатувати, що зміна норм міжнародного
права має більш еволюційний характер змін, аніж у національ-
них системах. Проте в міжнародному праві більш наочно
спостерігається нашарування пізніших правових норм на по-
передні. Відтак, у разі доцільності різні норми права можуть
застосовуватися певними учасниками відповідно до їхніх по-
треб і в залежності від співвідношення сил та впливів. Водно-
час спостерігається таке явище, як неформальний перегляд
норм права;
— перегляд норм права знаходить прояв у такий спосіб,
що тлумачення певних норм права в новій системі відносин
не обов’язково тотожне тому тлумаченню, яке застосовувалося
за попередньої міжнародної системи. Тобто, норми можуть бути
ті ж самі (можливо, з певними доповненнями та модифікаці-
ями), але їх прочитання та застосування є відмінним. Можна
сформулювати декілька принципів, які вказують на динаміку
правових аспектів регулювання відносин у межах системи.
Зокрема, у разі різкого зламу попередньої системи деякі між-
народно-правові норми та акти скасовуються в примусовому
порядку (визнаються як недійсні від самого початку), проте така
практика скоріше належить до винятків;
— частіше змінюється розставлення наголосів, акцентів
і пріоритетів, які прямо залежать від системних чинників.
До таких правових принципів і норм, роль яких змінюється,
наприклад, належить принцип права націй на самовизначен-
ня, принцип невтручання у внутрішні справи, принцип права
націй на самооборону, принцип непорушності кордонів тощо.
З одного боку, на офіційному рівні ці принципи не піддава-
лися ревізії, проте ставлення до них перестає бути абсолютним,
а їхне застосування може потрапляти в залежність від збігу
суб’єктивних чинників;
— спостерігається одночасне співіснування різних систем
права, які відрізняються між собою за глибиною кодифікації
270
стосунків суб’єктів та втіленням базових принципів. Зокрема,
це стосується різних систем права, що можна умовно назвати
"правом ООН" і "правом ЄС". Причому європейська система
права має значно детальніший, глибший та більш зобов’язую-
чий характер;
— спостерігається практика поширення права та регулюю-
чих норм окремих неуніверсальних міжнародних організацій
на загальний контекст міжнародних відносин. Наприклад, така
практика стосується поширення норм і принципів Організа-
ції економічного співробітництва та розвитку (OECD), зокрема,
у галузі протидії корупції та незаконному фінансовому обігу,
НАТО (у сфері контролю над озброєннями). Меншою мірою та
у вужчому, регіональному контексті до такої практики вдаєть-
ся ЄС, зокрема, у ході реалізації програми "Нового сусідства".
Ідеться про поширення правових норм і подекуди економіч-
них стандартів, що діють у межах ЄС, у країнах зовнішньої
периферії;
— спостерігаються спроби поширити дію норм національно-
го права окремих держав на контекст міжнародних відносин.
Явище "міжсистемного переходу"
в історичній ретроспективі
Проаналізувавши значний історичний та фактологічний
матеріал, можна сконструювати приблизну схему попередніх
міжсистемних переходів.
Формування першої "європейсько-середземноморської сис-
теми" тривало впродовж відносно значного проміжку часу,
приблизно з епохи Олександра Македонського (334—323 до Р.Х.)
до встановлення Римської імперії. Римська імперія була неза-
перечним полюсом сили, який тяжів до абсолютного домі-
нування в навколишньому географічному просторі (pax ro-
mana). Внаслідок римських завоювань упродовж декількох
століть з’явилося відносно специфічне явище монополюсності
в межах тодішньої Європи і Середземномор’я. Проте згодом, з
розділенням Римської імперії на Західну та Східну (остаточно —
в 395 р. Р.Х.), упродовж певного часу встановлюється функ-
ціонально двополюсна, або скоріше двоцентрова, модель. По-
казово, що сам цей перехід відбувся шляхом поділу державної
(імперської) території і певною мірою ґрунтувався на відмін-
ності базових етнокультурних компонентів (домінування рим-
ської та грецької традицій). Із поширенням християнства йому
271
було надано статус державної релігії в Східній (згодом — Ві-
зантійській) імперії. Що стосується західного християнства, то
істотну підтримку від світської влади воно одержало лише з
V ст. Подібні явища монополюсності в масштабі відносно ізо-
льованих регіонів історично спостерігалися також на Далеко-
му Сході (Китай) та, ймовірно, у Індії.
Наступний міжсистемний перехід позначився довготрива-
лими процесами занепаду та руйнування Західної Римської
імперії, який зайняв декілька століть.
Контури нової європейської регіональної системи виразно
вималювалися лише на час створення Імперії Карла Великого
(774—843 ? р.). Головна ознака системи відносин у Західній
Європі полягала в наявності верховної влади святого престолу
Папи Римського, який коронував європейських монархів, забез-
печуючи їм, таким чином, необхідну легітимність. Міжнарод-
ні відносини в межах цієї регіональної системи ґрунтувалися
на специфічному розподілі "влади" між Римом і світськими
володарями. Причому римський престол у цій ієрархії займав
найвищу сходинку. Римський престол вважався головним
"джерелом влади", що надавало йому статус провідного суб’єк-
та міжнародних відносин і водночас визначало його роль як
найважливішого системоутворюючого чинника. Релігійна ре-
формація в Західній та частково Центральній Європі створила
передумови для нового міжсистемного переходу, внаслідок якого
згодом виникла система "балансу сил". Результатом релігійної
реформації стали перетворення, які призвели до диференціа-
ції суб’єктів міжнародних відносин та істотного перегляду фор-
мату взаємовідносин між учасниками міжнародного спілку-
вання. Поряд із державами, які визнавали верховенство влади
Риму ("католицькі нації"), з’явився новий політичний фено-
мен — "держави-нації", у межах яких владні функції ґрунтува-
лися на засадах внутрішнього політичного суверенітету. Прина-
гідно можна зазначити, що процес переходу до системи "балансу
сил", яка розглядається як типова система міжнародних відносин
XVII—XIX ст., займає приблизно 150—200 років. При цьому, з
точки зору попереднього "міжнародного порядку", сама поява
держав — націй (таких, як Швеція, Данія, Англія, Шотландія,
Голландія) розглядалася в якості потужного системоруйнівно-
го чинника.
272
Проте й "католицькі нації", які нібито залишалися в межах
старої системи, поступово були змушені пристосовуватися
до нових реалій та нових форм відносин, які остаточно було
закріплено в рішеннях Вестфальського конгресу, який підвів
підсумки Тридцятилітньої війни. Водночас таким чином було
закріплено результати довготривалого "міжсистемного пере-
ходу" та фактично легалізовано нову систему міжнародних
відносин.
Однак й у межах поліцентричної системи "балансу сил" спо-
стерігалися істотні зрушення, що ґрунтувалися на різних
моделях взаємовідносин між елементами системи. Так ево-
люція системи "балансу сил" (або "європейського концерту")
включала період спільного домінування та конкуренції учасни-
ків "Священного союзу" та Великої Британії в 1815—1848 рр.,
період піднесення Франції та Німеччини в 1849—1871 рр., за-
гострення суперництва між великими державами та формуван-
ня коаліцій і союзів напередодні Першої світової війни.
Систему міжнародних відносин, що існувала в період між
1918 та 1939 рр., можна визнати відносно унікальною. На пер-
ший погляд, у плані владно-силової композиції система була
тотожною попередній системі "балансу сил", що існувала напе-
редодні Першої світової війни. Проте політико-ідеологічна спе-
цифіка СРСР та фашистської Німеччини не дозволяє повною
мірою розглядати ці держави в якості "традиційних елементів"
тогочасної міжнародної системи хоча б через те, що метою по-
літики цих держав було руйнування та знищення тодішньої
системи міжнародних відносин. Таким чином, наявність намі-
рів ряду держав щодо зруйнування міжнародної системи була
на той час найбільшим деструктивним фактором, що дозволив
деяким тодішнім дослідникам визначити стан міжнародної
системи в 20—30-х рр. як "період двадцятилітньої кризи".
При цьому й після приходу А. Гітлера до влади Німеччина
ще деякий час формально входила до тодішніх міжнародних
інституцій й лише згодом була виключена з Ліги націй. Що
стосується СРСР, то він у 1934 р. "прийняв пропозицію 30 дер-
жав-членів Ліги націй" про вступ до цієї організації, однак
зробив це здебільшого з кон’юнктурних міркувань. Офіцій-
ною метою Ліги націй (створеної в 1919 р. і формально розпу-
щеної в 1946 р.) був розвиток співробітництва між народами,
включаючи гарантування миру і безпеки. У грудні 1939 р., після
273
нападу СРСР на Фінляндію, Рада Ліги ухвалила рішення про
виключення СРСР зі свого складу. Із Ліги націй також вийш-
ли Бразилія (1928 р.), Японія і Німеччина (1935 р.), і в 1937 р.
було виключено Італію.
Початок війни в Європі призвів до руйнування (та силово-
го усунення) тогочасної системи міжнародних зв’язків, вклю-
чаючи втрату міжнародною системою спроможності до само-
регуляції. Цю спроможність із величезними втратами було
відновлено внаслідок завершення Другої світової війни.
Систему, що встановилася після Другої світової війни,
навряд чи можна було одразу визначити як біполярну. Після
кризи 1939—1945 рр. встановлення нової системи мало доволі
поступовий характер. Процес договірно-правового врегулюван-
ня розтягся аж до 1951 р., коли загальні умови вже встигли
зазнати істотних змін.
Варто зауважити, що ряд принципових рішень, ухвалених
у межах антигітлерівської коаліції, мали певну гармонізуючу
мету. Зокрема, положення про п’ятьох постійних членів Ради
Безпеки ООН мало виразний поліцентричний підтекст, оскіль-
ки віддзеркалювало наявність дещо скороченого "концерту"
великих держав, з якого було вилучено держави, що зазнали
поразки у війні. Враховуючи реальний економічний і політич-
ний стан Франції та Китаю, визначення складу п’яти постій-
них членів Ради Безпеки ООН у 1945 р. навряд чи можна по-
яснити лише врахуванням реального тодішнього балансу сил.
Водночас певні ознаки біполярності (та розподілу зон відпо-
відальності між СРСР і західними союзниками) можна помі-
тити вже в ході переговорів стосовно визначення умов пово-
єнного врегулювання в Європі на Тегеранській та Ялтинській
конференціях трьох держав.
Можна констатувати, що після закінчення Другої світової
війни керівництво СРСР (принаймні на ідеологічному рівні та
на рівні стратегічного планування) і надалі моделювало свою
роль у світових процесах, виходячи із заперечення наявної
системи міжнародних відносин. Проте в контексті міждержав-
ного спілкування Москва мала діяти відповідно до загальних
правил і стандартів, тобто втримуватися в межах правил систе-
ми. На практиці спостерігалися певні винятки, які здебільшого
ставали доволі дорогими (ситуативними або об’єктивно мо-
тивованими) помилками. Так, безперечною дипломатичною
274
поразкою була відмова СРСР від участі в програмах за "планом
Маршалла", що прискорило початок "холодної війни". Іншою
важливою помилкою, що стала прямим результатом ігнору-
вання системних чинників, був бойкот радянською місією
при ООН засідань Ради Безпеки ООН у 1950 р., що дозолило
США створити багатосторонню коаліцію та взяти участь у вій-
ні в Кореї під мандатом сил ООН з підтримання миру.
Остаточне формальне структурування біполярної систе-
ми відбулося лише в 1955 р. разом із створенням Організації
Варшавського договору. При цьому в часових межах це явище
майже співпадає з активізацією відцентрових тенденцій як у
західній спільноті (зміна курсу Франції в зоні лідерства США),
так і в межах радянської сфери впливу (охолодження відносин
на прямі конфлікти між СРСР та КНР).
Варто підкреслити принципове значення перелічених явищ.
Створення Організації Варшавського договору, зокрема, пере-
конливо доводить, що саме в цей час радянське керівництво
нарешті наважилося відмовитися від ленінської спадщини у
вигляді курсу на "світову революцію" та було вимушене адап-
тувати зовнішню політику СРСР до реалій системи, яка скла-
лася. На це ж вказував і офіційний перехід радянської пропа-
ганди до риторики мирного співіснування. Іншими словами,
СРСР був змушений поступово відмовлятися від "запрограмо-
ваної" деструктивної ролі та переглянути курс, спрямований
на руйнування міжнародної системи в цілому. Саме з цього
часу починає простежуватися ставка СРСР на встановлення
глобальної сфери впливу, зокрема, шляхом встановлення сис-
теми "центросилових союзів" та ставки на використання про-
радянських угруповань у середовищі національно-визвольних
рухів. Згодом цим потребам було підпорядковано й ідеологіч-
но-мотиваційний апарат, що знайшло втілення у формі заохо-
чення до "соціалістичної", а згодом — і "некапіталістичної"
орієнтації держав "третього світу".
Показово, що саме доба біполярності найкраще описана в
теоретичних дослідженнях із міжнародних відносин. Аналіз
матеріалів тієї епохи надав істотного поштовху для висування
численних гіпотез й узагальнень. При цьому кожна хвиля де-
танту у відносинах між Сходом і Заходом, що означала послаб-
лення конфронтаційних тенденцій, прискорювала формуван-
ня й узгодження спільних підходів між основними суб’єктами
275
міжнародної взаємодії та спричиняла ухвалення низки рішень,
що мали регулятивне значення для системи міжнародного
спілкування. Це стосувалося і визначення правових норм, і
спроб обмеження існуючих конфліктів, і вдосконалення існу-
ючих міжнародних режимів, і створення нових режимних
механізмів.
Найбільший дослідницький інтерес і водночас найбільші
розбіжності в тлумаченні викликає саме сучасна міжнародна
система, яку можна умовно визначити як постбіполярну модель
взаємовідносин.
За владно-силовою композицією сучасна система є "умов-
но" монополюсною моделлю, яка є варіантом коаліційного
домінування декількох різних центрів сили, поєднаних союз-
ницькими відносинами й принциповою спільністю підходів
до ряду важливих окремих проблем світової спільноти та, мен-
шою мірою, співпадінням ставлення до проблем і перспектив
міжнародної безпеки. Перехідний стан системи визначається
існуванням різною мірою потужних і впливових альтернатив-
них центрів сили, які офіційно прагнуть до створення і легі-
тимації багатополюсної міжнародної системи.
Цілком очевидно, що ми маємо справу з надзвичайно ди-
намічним і рухливим феноменом. При цьому сучасна система
міжнародних відносин відрізняється від попередніх дуже ба-
гатьма особливостями: від власного походження — до форма-
ту владно-силової композиції та ознак її прояву.
Динамізм та еволюційні особливості сучасної міжнарод-
ної системи знайшли втілення, зокрема, у відсутності широ-
кого договірно-правового закріплення її ознак після розпаду
радянської сфери впливу та скасування СРСР. До питань, які
можна розглядати як прояв багатостороннього договірного
врегулювання, можна віднести хіба що Угоду про створення
СНД (1991 р.), Лісабонський протокол стосовно ядерного роз-
зброєння України, Казахстану та Білорусі (1992 р.) та адаптова-
ний Договір про скорочення звичайних збройних сил та озброєнь
у Європі (1999 р.).
Явище мирного скасування тодішньої біполярної системи
міжнародних відносин без правового закріплення результатів
міжсистемного переходу спостерігалося вперше в історії ново-
го часу. При цьому специфіка міжсистемного переходу істотною
мірою визначалася внутрішніми політичними та економічними
276
змінами всередині багатьох окремих елементів системи, що
призводило до подальших змін в їхній поведінці в межах сис-
теми в цілому. Виходячи з цього, сучасну систему міжнарод-
них відносин можна визначити як складну, нерівноважну й
неоднорідну, динамічну систему відкритого типу.
Очевидно, що теперішня система не будується на принци-
пах балансу сил. Незважаючи на збереження, розширення і
домінування системи західних союзів та інституцій, а також
на військово-політичне домінування США, фактори військо-
вої сили відіграють за теперішньої системи порівняно меншу
роль, аніж за часів біполярності. У межах західних структур
та інституцій, які вважаються однорідними з точки зору по-
літико-економічної природи, спостерігається найбільша кон-
центрація та інтенсивність системних зв’язків. Попри значне
скорочення ваги ідеологій у межах міжнародної системи у ці-
лому спостерігається посилення ролі суто політичних чинни-
ків, які розглядаються як критерій ступеня однорідності сис-
теми. При цьому застосування сили дуже часто замінюється
політико-економічними методами впливу.
Сучасні системні виклики та загрози
В якості вагомих факторів нестабільності та загрози, що на-
були характеру системних викликів у контексті сучасних між-
народних відносин, привертають першочергову увагу наступні
явища та тенденції:
1) посилення неоднорідності розвитку, що прискорює со-
ціально-економічну диференціацію суб’єктів міжнародної сис-
теми. Прискорення диференціації умов розвитку в різних кра-
їнах призводить до девальвації поняття безпеки в суспільствах
багатьох країн, що слугує мотивацією та основою для анти-
системних намірів і дій ряду недержавних структур, які прямо
чи опосередковано починають діяти як елементи міжнародної
системи;
2) діяльність антисистемних недержавних структур набу-
ває цивілізаційно-релігійного забарвлення, що переносить
політико-ідеологічний конфлікт у площину таємної підрив-
ної та терористичної діяльності. Спостерігається розширен-
ня застосування терористичної практики, ескалація загрози
тероризму в якості свідомого антисистемного чинника. У цьому
277
плані критичною загрозою вважається сполучення міжнарод-
ного тероризму й поширення зброї масового знищення, можли-
вість якого теоретично не можна виключати.
Наприклад, у 1920—1930-ті рр. керівництво СРСР прямо де-
кларувало намір здійснення світової революції та поширення
СРСР до глобальних меж (тобто виголошувало мету зруйну-
вання тодішньої міжнародної системи). Однак СРСР був дер-
жавною структурою, і оскільки він дістав дипломатичне ви-
знання, став суб’єктом і елементом тодішньої міжнародної
системи, тобто демонстрував видимість свідомої адаптації до
правил гри. Однак за нинішніх умов, після поразки талібів в
Афганістані, організовані утаємничені структури в ісламсько-
му світі, що ставлять цілком конкретні цілі впливу на міжна-
родне середовище, діють як латентні антисистемні елементи,
що проголошують себе віртуальним представництвом фізич-
но не існуючого "ісламського халіфату" та застосовують оголо-
шення джихаду;
3) важливою ознакою нестабільності системи є неспро-
можність її регулюючих механізмів формулювати адекватні
відповіді на виклики часу. Невідповідність інституціональних
і правових механізмів новим загрозам безпеці найбільш впа-
дає в око, якщо до неправових методів і форм поведінки вда-
ються найважливіші суб’єкти міжнародного співтовариства.
Політичні кола країн ЄС побачили суттєву загрозу в тому, що
США, як єдина реальна наддержава, можуть спокуситися від-
стоюванням інтересів своєї власної безпеки поза рамками
існуючого правопорядку. У такому разі, як зазначали євро-
пейські політики, доведеться не тільки очікувати, що в США
з’являться послідовники, але й у цілому опиниться під сумні-
вом ефективність і важливість світового порядку в значенні
сукупності норм, правил та інституцій;
4) розхитування та іноді навіть руйнування деяких існую-
чих міжнародних режимів. Зокрема, у 1990-х роках істотної
поразки зазнав режим нерозповсюдження ядерної зброї, хоча
й було досягнуто певних важливих успіхів у зміцненні режиму
заборони хімічної зброї;
5) впровадження нових режимів набуває виразного при-
мусового характеру. Деякі режими взагалі виникають у формі
квазідержавних домовленостей фахових структур обмеженої
278
групи найбільш розвинених держав, а згодом примусово по-
ширюються на інші країни без такого звичного атрибуту, як
досягнення загальної згоди. Не можна не констатувати, що
саме таким чином досягається максимальна ефективність впро-
вадження режиму, який не міг бути втіленим у разі застосу-
вання "арифметичного принципу" демократії в міжнародних
відносинах. Проте так само не можна не усвідомлювати, що
саме завдяки "режимній практиці" система зберігає ознаки
примусовості й тим підкреслюється нерівноправний статус її
елементів — суб’єктів міжнародних відносин;
6) істотний виклик стабільності системи містять міграці-
йні потоки, які призводять до поступових соціокультурних змін
у ряді держав, що є найвпливовішими елементами системи;
7) система демонструє порівняно низьку ефективність у
наданні відсічі транскордонним формам злочинної діяльності,
які є джерелом фінансування для міжнародних криміналь-
них угруповань;
8) система досі виявляє надмірну пасивність в аспектах еко-
номічної безпеки, зокрема, у плані постачання ресурсів, щодо
гарантування її учасників від зазіхань з боку структур спеку-
лятивного фінансового капіталу тощо;
9) продовжується ескалація біологічних загроз, таких, як
епідемії нових (СНІД, САРС, коров’ячий сказ, курячий грип)
і старих хвороб, які на тлі поширення наркотиків і жалюгід-
ного стану медичного обслуговування в більшості країн світу
матеріалізують загрозу біологічному здоров’ю та виживанню
людства або, принаймні, його значної частини;
10) за прогнозами окремих дослідників, перелічені явища
та процеси можуть мати небезпечні наслідки як для системи
в цілому, так і для суспільств у найбільш розвинених держа-
вах світу. Оскільки міжнародна система перебуває в режимі
зворотного зв’язку з середовищем, суспільні та політичні змі-
ни в окремих країнах, які можуть спричинити кризу політич-
ної демократії, загрожують спровокувати посилення насиль-
ницьких тенденцій системи та знайти сублімований вираз в
її фрагментації. (Наприклад, І. Валерстайн порівнював таку
перспективу з неофеодальною замкненістю держав і терито-
рій, на відміну від процесів глобалізації, які віддзеркалюва-
ли нестримну експансію структурованого ядра міжнародної
системи.)
279
Зміни в системі міжнародних відносин: ознаки та риси
перехідного стану
Якщо спробувати визначити стан сучасних міжнародних
відносин з точки зору системного підходу, впадає в око їхня
істотна відмінність від попередніх моделей, яка взагалі може
бути визначена в параметрах та термінах чинності основних
правил і норм поведінки суб’єктів (акторів) міжнародних від-
носин, а також визнання (або невизнання) суб’єктами (акторами)
міжнародних відносин цих основних правил і норм.
Цілком очевидно, що стабільний (сталий) або перехідний
стан системи визначається дією тих чи інших закономірно-
стей, які постійно впливають на поведінку основних акторів і
значною мірою є детермінантами їхніх дій.
1. Основні правила поведінки
На основі емпіричного матеріалу можна сформулювати де-
кілька тез, які стосуються функціонування міжнародних відно-
син у попередні історичні епохи. У попередні періоди норми
та правила поведінки встановлювалися провідними акторами
системи та поширювалися ними на загальну практику міжна-
родних відносин. Встановлення таких норм мали або приму-
совий (що на практиці спостерігалося найчастіше), або порівня-
но добровільний характер (на основі консенсусу).
З точки зору стабільності відносин між основними учасни-
ками системи загальне визнання цих принципів мало провідне
значення для стабільності системи, оскільки обмежувало дію
факторів анархії та дозволяло уникати їхнього деструктивно-
го впливу.
Таким чином, основні кризи в межах системи міжнарод-
них відносин виникали саме тоді, коли провідні актори сис-
теми відмовлялися від визнання та дотримання основних пра-
вил поведінки (basic rules) та основних норм, які гарантували
міжнародну стабільність, звичайно, у тодішньому розумінні.
Відомі правила поведінки, які М. Каплан на основі емпірич-
ного досвіду визначив стосовно поведінки "великих держав"
для Віденської системи міжнародних відносин ХІХ ст. Цілком
очевидно, що впровадження цих норм, які доволі тривалий
час гарантували відносну стабільність в Європі, стало напівав-
томатичною відповіддю держав "європейського концерту" на
експансію Наполеона І.
280
З іншого боку, дотримання певних правил поведінки мож-
на спостерігати і в межах біполярної системи після Другої сві-
тової війни. Зокрема, це стосувалося свідомого уникнення СРСР
і США заходів, які могли б спровокувати лобове зіткнення на
потенційному європейському театрі військових дій. Кожний з
провідних акторів намагався діяти насамперед у межах влас-
ної сфери впливу й стратегічного контролю, надаючи перева-
гу свідомо обережній поведінці на території, контрольованій
супротивником. Теж саме стосувалося й поведінки наддержав
у ході численних регіональних і локальних конфліктів у
"третьому світі", які інколи розглядалися як корисні, оскільки
давали змогу для непрямого суперництва двох глобальних цент-
рів сили, не зачіпаючи їхніх життєво важливих інтересів. Проте
інколи ці негласні правила порушувалися, що призводило до
криз безпеки та ескалації напруженості. Наприклад, вводячи
військовий контингент до Афганістану в 1979 р., тодішнє ра-
дянське керівництво вважало, що США надовго загруз у кризі,
пов’язаній із захопленням американського посольства в Ірані, і
за цих обставин не стане звертати надмірної уваги на розши-
рення сфери стратегічних інтересів СРСР. Проте Адміністрація
Р. Рейгана визнала за доцільне скористатися з цього приводу
для підвищення значення Центрального військового команду-
вання в Індійському океані, використавши чинник загострен-
ня ситуації в Афганістані для посилення впливу на держави
арабського світу, а також виснаження СРСР за допомогою но-
вої хвилі гонки високотехнологічних озброєнь.
Однак за теперішніх умов навряд чи можна впевнено ствер-
джувати про наявність низки основних, універсальних пра-
вил поведінки, оскільки вони є надто відмінними для різних
груп акторів міжнародної системи. Можна навіть зазначити, що
одні й ті ж держави, у тому числі США, за різних обставин за-
стосовують відмінні підходи і моделі для вирішення аналогіч-
них за змістом проблем. Зокрема, цей аспект найбільш наочно
ілюструє перехідний стан системи в цілому. При цьому в різних
сферах міжнародного спілкування спостерігаються різнома-
нітні форми та принципи відносин, які можна вважати за такі,
що більш-менш відповідають певному загальному стандарту.
2. Способи встановлення основних правил і норм
Важливу роль у запровадженні основних правил гри та рі-
шень, які визначали характер відносин у межах системи, мали
281
проведення міжнародних конгресів, у ході яких на міждер-
жавному рівні приймалися рішення з приводу загальних і част-
кових, насамперед, конфліктних питань, які спричиняли зітк-
нення інтересів і конфліктів у передній період. Згодом усе більшу
роль у цій сфері стали перебирати на себе міжнародні інсти-
туції та інші структури багатосторонньої взаємодії.
Формально сучасну систему міжнародних відносин не мож-
на розглядати як таку, що побудована на принципах силових
відносин. Більше того, мабуть це перший в історії людства
приклад, коли виникнення нової міжнародної системи не було
наслідком великої війни або загальної кризи. Саме ці обстави-
ни фактично визначили відсутність масштабних договірно-пра-
вових відносин у межах нової системи після розпаду СРСР, для
чого раніше скликалися представницькі міжнародні конгреси.
Проте, як і раніше, владно-силові компоненти відіграють
у межах цієї системи провідне значення та впливають на фор-
мат взаємин у невійськових сферах спілкування. Впродовж
1990-х років державам, що входять до сукупності західних
союзів та угруповань, вдалося поширити власні політичні та
економічні стандарти на більшість невійськових аспектів між-
державної взаємодії. Серед них можна звернути увагу на ряд
аспектів, які визначають або істотно впливають на характер
зовнішньої поведінки. Важливе значення мають відмова від
неспровокованої агресії як форми вирішення суперечностей та
задоволення власних інтересів, посилення уваги до політично-
го й морального обгрунтування зовнішньополітичних заходів,
визнання неправомірності злочинів проти людства та цінності
основних прав людини. Водночас у міжнародній практиці по-
ширилося застосування позаекономічних вимог, які істотно
впливають на доступ до ринків, формування капіталів і пере-
біг економічної конкуренції.
3. Горизонтальні компоненти міжнародної системи
Сучасна міжнародна система включає декілька основних го-
ризонтальних компонентів (підсистем), які різною мірою під-
даються регулюванню на загальному рівні й вирізняються
різним ступенем стихійності.
До основних таких компонентів можна віднеси:
— сукупність владно-силових відносин (включаючи відно-
сини безпеки);
282
— сферу регулювання економічних зв’язків;
— сферу відносин, яка стосується державної та політичної
організації суспільства (включаючи демократичні стандарти);
— сферу прав і свобод людини.
Окрім цього, можна назвати декілька більш специфічних і
локальних сфер відносин, включаючи протидію злочинності,
екологію, культуру, науку й освіту, охорону здоров’я. При цьому
в кожній із цих сфер відносин спостерігається різний перебіг
впливів, який формується на основі співвідношення політич-
них та економічних потенціалів, підтримки з боку міжнарод-
них інституцій та міждержавних об’єднань, поширення різ-
них політико-ідеологічних концепцій та уявлень, авторитету та
міжнародного іміджу тих чи інших країн, діяльності окре-
мих політичних і громадських діячів. Якщо йдеться про су-
часну систему міжнародних відносин, можна констатувати,
що провідна роль у майже всіх сферах відносин переконливо
утримується асиметричною спільнотою західних держав і ство-
рених ними інституцій.
4. Цілі та способи легітимації зовнішньополітичних захо-
дів та дій. Фактори гомогенності
Останнім часом можна спостерігати значне посилення ваги
чинників проголошення й обстоювання зовнішньополітичних
принципів і цілей, не кажучи вже про мотивацію воєнного,
силового реагування (casus belli). Однак за нових реалій пара-
метри силового впливу навряд чи можуть розглядатися як
пряма проекція військової могутності держави. Чим далі біль-
шого значення набувають колективні принципи й механізми
ухвалення рішень з питань безпеки. Очевидно, що це стосується
й визнання характеру відносин і пріоритетів у сфері владно-
силових відносин, що означало б легітимацію владно-силової
композиції системи.
Процеси глобалізації призвели до посилення ролі факторів
гомогенності в межах системи міжнародних відносин. Проте
цей чинник не є принципово новим, оскільки його роль епізо-
дично виявлялася і в попередні історичні епохи. Також слід
зазначити, що сприяння гомогенності системи, як правило, су-
проводжувалося силовими і несиловими методами реагування
та впливу на внутрішньополітичні процеси в окремих країнах.
Можна навести ряд прикладів, які ілюструють зовнішнє
283
реагування на перебіг внутрішньополітичних процесів. З історич-
ного досвіду відомо декілька таких прикладів. Функції зовніш-
нього силового втручання як засіб підтримання стабільності
європейської міжнародної системи ледь не вперше в новій істо-
рії застосував "Священний Союз", створений 1815 р. Австрією,
Прусією та Росією. Засновуючи свій підхід на принципі "легі-
тимності влади", держави Священного Союзу здійснювали
інтервенції з метою придушення революційних виступів і
збереження при владі спадкових монархій. Проте це суто функ-
ціональне об’єднання проіснувало недовго, лише до європей-
ської революційної хвилі 1848 р. та Кримської війни (1853—
1856 рр.) і далеко не завжди досягало успіху.
Згодом подібну тактику зовнішнього силового регулюван-
ня застосовував Радянський Союз для утримання при владі
лояльних щодо Москви комуністичних політичних груп у НДР,
Угорщині та Чехословаччині. У більш обмежених формах зов-
нішнє силове реагування на внутрішні кризи в країнах перифе-
рії застосовувалося й учасниками західних союзів (Великою
Британією, Францією, США).
За нових умов, після розпаду біполярної системи, посту-
пово з’явилися нові способи обґрунтування зовнішнього полі-
тичного та силового втручання. Насамперед варто згадати про
методику "силового примушення до миру" як фазу миротвор-
чої діяльності, що була визнана в документі ООН "Порядок
денний для миру" (1992 р.). Таким чином, було визнано за пев-
них обставин доцільність зовнішнього силового втручання з
метою припинення збройного протистояння в локальних кон-
фліктах. Згодом деякі нові підходи було запропоновано Адмі-
ністрацією США в контексті концепції "задіяності й розши-
рення" (1994 р.). У посланні до Конгресу 25 січня 1994 р. Білл
Клінтон зробив прямий акцент на "підтримці поширення де-
мократії усюди" як оптимальній стратегії, що дозволяє гаран-
тувати безпеку й міцний мир. Поступово фактор "поширення
демократії" набув достатньо широкого визнання і став (поряд
із засудженням злочинів проти людства) використовуватися
при плануванні масштабних операцій, що передбачали силове
втручання (в Союзній республіці Югославія й Іраку). Однак
використання силових засобів у контексті стратегії поширен-
ня демократії усе ж належать до виняткових. Частіше можна
284
спостерігати застосування методів несилового впливу, у тому
числі в країнах пострадянського простору.
З іншого боку, розширення на пострадянський простір низ-
ки європейських інституцій, що діють на основі певних правил
і принципів, призводить до фактичного скорочення обсягу "су-
веренних прав" держави та звужують поняття невтручання у
внутрішні справи окремої країни. Тим більше, що в європей-
ському та євроатлантичному контексті норми кодифіковано-
го права мають більш глибокий та регламентований характер
та значною мірою відтворюють комплекс спільних цілей та
цінностей. У підсумку глобалізація демократії має за мету іс-
тотно посилити гомогенність акторів у межах міжнародної
системи, зокрема шляхом поширення демократичних стандар-
тів політичної організації суспільства. При цьому в політич-
ній практиці держав, що входять до системи західних інсти-
туцій, застосовується декілька понять, що відбивають уявлення
про системне "ядро" у вигляді спільноти західних демократій
(до якого входять США, країни НАТО і ЄС), а також ширшу
міжнародну демократичну спільноту, під якою мається на ува-
зі сукупність інших країн, які дотримуються формальних де-
мократичних стандартів.
5. Критерії стабільності системи міжнародних відносин
У плані встановлення факторів, що визначають стабіль-
ність системи з точки зору відносин між її акторами, можна
запропонувати наступні 6 критеріїв:
— визнання основних принципів системи з боку її основ-
них учасників;
— визнання основних правил і норм поведінки;
— визнання ролі та повноважень міжнародних інституцій;
— встановлення цілей та принципів, які визнаються учас-
никами системи. Встановлення легітимності норм, які регу-
люють відносини в межах системи міжнародних відносин;
— визнання легітимності структури силових впливів і спро-
можність приймати взаємоприйнятні рішення в межах наяв-
ної структури багатосторонніх механізмів та інституцій;
— впровадження та корекція міжнародних режимів, які
встановлюють параметри поведінки акторів у певних сферах
діяльності.
285
6. Деякі основні тенденції сучасної системи міжнародних
відносин
Можна навести ряд факторів, які відбивають ознаки пере-
хідного стану в межах сучасної системи міжнародних відно-
син. Якщо дотримуватися запропонованої класифікації, можна
констатувати відсутність одностайного сприйняття основних
принципів системи з боку її провідних учасників. Причому це
стосується не тільки міжнародної поведінки ряду держав ко-
лишнього "третього світу", а й відносин усередині "євроатлан-
тичного ядра".
Насамперед це стосується ставлення до владно-силової
композиції міжнародної системи. Логіка багатьох державних
акторів міжнародної системи заснована на очікуваннях того,
що процеси глобалізації можуть значно прискорити зміни в
співвідношенні між економічними потенціалами найбільших
країн та інтеграційних об’єднань сучасного світу, включаючи
США, Європейський Союз, КНР, Японію, Індію, Бразилію.
Стратегічне мислення урядових кіл США ґрунтується на
необхідності збереження панівного становища в підсистемі
силових відносин, що має убезпечити США від скорочення
впливу через очікуване посилення КНР та утримати ЄС від
створення повністю незалежної від НАТО військової інфра-
структури. Представники Адміністрації США достатньо послі-
довно обстоюють можливість встановлення однополюсної мо-
делі владно-силових відносин на тривалу перспективу, у межах
якої США матимуть змогу діяти одноосібно, коли це можливо
й ефективно, та зберігатимуть провідну роль у рамках НАТО
задля того, аби мобілізувати підтримку з боку більшості кра-
їн-членів ЄС у разі виникнення більш серйозних викликів на
небезпеки в стратегічно важливих регіонах світу. Водночас, як
відзначив колишній голова Військового комітету НАТО ген. Кла-
ус Науманн, ще однією причиною, через яку США прагнуть
зміцнювати НАТО, є усвідомлення, що НАТО надає США змогу
впливати на Європу як єдиного економічного суперника, що має
теоретичну можливість стати конкуруючим гегемоном. Оскіль-
ки керівні кола США цього не хочуть, надійніший спосіб — це
мати на ЄС постійний вплив (нове застосування методу канц-
лера Бісмарка — не допускати, щоб хто-небудь вкладав союзи
286
проти панівної держави). Проте навіть найбільш налаштована
на проведення односторонніх силових заходів на світовій арені
Адміністрація Дж. Буша-молодшого мала дещо переглянути
свої підходи, усвідомлюючи неможливість ефективного гло-
бального лідерства США без підтримки союзників і парт-
нерів.
Важлива ознака сучасних міжнародних відносин полягає в
тому, що стан теперішньої владно-силової композиції міжна-
родної системи принципово не визнається за остаточний ба-
гатьма її основними учасниками, більшість із яких прагнуть
подальших і подекуди принципових змін.
Наприклад, Росія, КНР, Індія та деякі інші країни та ство-
рені ними союзи офіційно проголошують прагнення до вста-
новлення моделі поліцентризму, що можливе лише за рахунок
послаблення США і НАТО та скорочення їхнього впливу на
процеси міжнародної взаємодії. У цьому плані стратегічні орі-
єнтації США, з одного боку, та Росії, КНР та Індії — з іншого,
є вочевидь протилежними.
Водночас більшість країн ЄС займають проміжну орієн-
тацію, яка передбачає поєднання стратегічної гегемонії ко-
лективного "євроатлантичного центру сили" зі збереженням
існуючих механізмів колективного реагування на рівні Ради
Безпеки ООН.
У новій редакції концепції європейської безпеки Верхов-
ний представник ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки
Х. Солана (доповідь "Безпечна Європа в більш досконалому
світі", 2003 р.) запропонував концентрацію зусиль ЄС довко-
ла трьох стратегічних цілей:
1) визначення загроз.
Зазначається, що "перша лінія оборони" нерідко буде зна-
ходитися за межами спільноти. Із цієї точки зору попередження
конфліктів і загроз має відбуватися на якомога більш ранньо-
му етапі. Оскільки жодна з цих нових загроз, які можуть
постати перед ЄС, не є суто воєнною, вони передбачають від-
повіді не лише за допомогою воєнних засобів. Кожна з таких
загроз потребує поєднання інструментів, якими ЄС не володіє
достатньою мірою;
2) безпосередні сусіди ЄС.
287
ЄС зацікавлений у тому, аби вони складали кільце країн із
відповідальним правлінням. ЄС не повинен послабляти свої
зусилля на Балканах, а також має посилити активність на Кав-
казі та примножувати зусилля з врегулювання арабо-ізраїль-
ського конфлікту;
3) побудова міцнішого міжнародного порядку з добре пра-
цюючими міжнародними інститутами, що ґрунтується на сис-
темі правил.
Задля цього пропонується сприяти зміцненню найважливі-
ших міжнародних організацій таких, як ООН, ВТО, а також
збереження та зміцнення системи міжнародного права, вклю-
чаючи новий Міжнародний трибунал. Окремо визнається важ-
ливість сильних й ефективних ОБСЄ і Ради Європи та розвиток
регіональних організацій (АСЕАН, МЕРКОСУР, Африкансько-
го Союзу).
Важливим елементом європейського підходу є багатосторон-
ній характер спільної зовнішньої політики й політики безпеки,
а також збереження і зміцнення системи міжнародного права.
У цьому відношенні збереження монополії Ради Безпеки ООН
на застосування сили й пріоритет "сили права" перед "правом
сили" розглядаються як основоположні принципи. Європей-
ські політики не полишають надій переконати США в необхід-
ності збереження дієздатної архітектури глобальної безпеки.
Поряд із цим продовжуються спроби стимулювати реформу-
вання деяких інституціональних принципів і правових норм.
Зокрема, це стосується перегляду змісту права держав на само-
оборону (ст. 51 Статуту ООН) в бік визнання в разі необхідності
права на упереджуючі заходи проти загроз нового типу.
Але й поміж країн ЄС помітні різні погляди та підходи. Зо-
крема, Франція послідовно дотримується курсу на створення
власного європейського оборонного комплексу, який міг би про-
вадити воєнні операції без залучення військової інфраструк-
тури НАТО. Керівні кола Німеччини в цьому плані займають
більш помірковану позицію, прагнучи поєднати розвиток
оборонного потенціалу ЄС із обмеженим розширенням функцій
НАТО (в цьому плані варто нагадати про те, що ФРН підтри-
мала передачу НАТО контролю за проведенням військової
операції НАТО в Афганістані в 2003 р., однак відмовилася від
288
аналогічних заходів стосовно зміни статусу і підпорядкування
окупаційних військ в Іраку). Керівництво Великої Британії вза-
галі будує свою стратегію на модифікованій концепції атлан-
тизму, прагнучи відігравати провідну роль у взаємодії НАТО і
ЄС, і зосереджує зусилля на підтриманні ефективної співпраці
та єдності між європейськими членами євроатлантичної спіль-
ноти і США.
У грудні 2002 р. між ЄС і НАТО було ухвалено проміжне
рішення (підписано угоду "Берлін-плюс"), на основі якого
під час криз ЄС зможе використовувати структури НАТО для
здіснення операцій із застосуванням збройних сил. Під час го-
ловування Італії (2003 р.) було залагоджено спір стосовно неза-
лежної військової штаб-квартири ЄС. Після тривалих вагань
та за посередництвом Великої Британії США погодилися, аби
Верховний представник ЄС Х.Солана в майбутньому отримав
у своє підпорядкування невеликий структурний підрозділ для
планування окремих воєнних операцій ЄС, які будуть здійс-
нюватися в тому разі, якщо НАТО не захоче брати в них участь.
Водночас, незважаючи на негативне ставлення з боку США, про-
довжуються спроби прискорити розвиток співпраці між країна-
ми ЄС у галузі оборони і безпеки. У цьому контексті в січні
2004 р. було створено Агентство ЄС з закупівлі озброєнь.
7. Прояви перехідного стану міжнародної системи
У дуже багатьох основних аспектах сучасна міжнародна сис-
тема має переконливі ознаки перехідного стану.
— основні правила поведінки значною мірою регулюю-
ться міжнародним правом та нормами універсальних і ре-
гіональних міжнародних інституцій. Проте ці норми не поши-
рюються на сферу системоутворюючих факторів і лише частково
виконують роль регулюючих функцій та механізмів системи.
— основні форми взаємодії та механізми регулювання
взаємодії в рамках сучасної міжнародної системи мають лише
часткове визнання з боку її основних учасників та потребують
додаткового узгодження й реформування, але цей процес галь-
мується з політичних мотивів. У якості конкретних прикладів
можна навести спроби США, Великої Британії та ряду інших
держав переглянути роль і значення рішень Ради Безпеки ООН,
а також повноваження деяких міжнародних інституцій у кон-
тексті операцій НАТО в Югославії та США і їхніх союзників
289
в Іраку (1999—2003 рр.). З боку США і НАТО висувалися до-
статньо радикальні вимоги, зокрема, у плані визнання права
НАТО здійснювати операції з реагування на кризу без прямого
мандату ООН.
— офіційні цілі та принципи, на основі яких базується зов-
нішньополітична діяльність і міжнародна політика окремих
країн є відмінними для різних учасників системи. Досі відсут-
ні чіткі й прозорі критерії встановлення легітимності норм, які
регулюють відносини в межах системи міжнародних відносин.
— у сучасній міжнародній системі відсутнє загальне ви-
знання існуючої структури силових впливів (суб’єктивна ознака
легітимності). Наявна ієрархія держав та прояв їхньої ваги в
міжнародній системі не визнаються за остаточні багатьма ос-
новними державними учасниками-акторами. У свою чергу це
обмежує та скорочує спроможність ухвалювати взаємоприйня-
тні рішення в межах наявної структури багатосторонніх меха-
нізмів та інституцій.
— упровадження та корекція міжнародних режимів, які
встановлюють параметри поведінки акторів у певних сферах
діяльності, здійснюється переважно на основі рішень угрупо-
вань держав євроатлантичної спільноти, що представляють
меншу частку країн світу і згодом поширюються на загальну
міжнародну практику.
— залишаються нез’ясованими напрямки реформуван-
ня функцій деяких загальних інституцій та корекції норм
міжнародного права з метою надання відсічі новим загрозам і
викликам безпеці.
Д. Лакішик,
кандидат історичних наук
СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЄВРОАТЛАНТИЧНИХ
ВІДНОСИН
Після драматичних подій 11 вересня 2001 р. Європа показа-
ла себе відданим союзником Сполучених Штатів. Міжнародний
тероризм розглядався в якості нової об’єднуючої основи, що
зміцнює трансатлантичні відносини між США та Європою.
Вона замінила собою минулі ідеологічні відносини. На жаль,
|