Кургани біля с. Ольгине (скіфські поховання)
У публікації введено до наукового обігу матеріали з розкопок скіфських курганних поховань IV ст. до н. е. біля с. Ольгине Горностаївського р-ну Херсонської обл., які знаходилися поблизу відомого Братолюбівського кургану...
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2005
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199210 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кургани біля с. Ольгине (скіфські поховання) / С.С. Бессонова, М.В. Ковальов, А.І. Кубишев // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 38-51. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199210 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1992102024-09-29T16:28:45Z Кургани біля с. Ольгине (скіфські поховання) Бессонова, С.С. Ковальов, М.В. Кубишев, А.І. Публікації археологічних матеріалів У публікації введено до наукового обігу матеріали з розкопок скіфських курганних поховань IV ст. до н. е. біля с. Ольгине Горностаївського р-ну Херсонської обл., які знаходилися поблизу відомого Братолюбівського кургану Материалы раскопок у с. Ольгино дают возможность датировать скифские погребения к. 1—3 временем Толстой Могилы, Чертомлыка и Мелитопольского кургана. Погребения принадлежали, вероятно, представителям того же рода, которые были погребены в Братолюбовском кургане. По размерам погребальных сооружений и инвентарю их можно отнести к различным моделям (по классификации Е.П. Бунятян): ко второй (п. 5 и 6 к. 1), четвертой (п. 3, 4, 7 к. 1 и п. 2 к. 1, причем п. 7 к. 1 — на порубежье третьей и четвертой моделей) и переходной между четвертой и пятой (п. 2, 3, 4 к. 3). Materials excavated near the village of Ol’gyne date the Scythian burials in Barrows 1—3 back to the Tovsta Mohyla and Chertomlyk periods and to the time of the Melitopol’ Barrow. The burials apparently belonged to the representatives of the same family that was interred in the Bratolyubskiy Barrow. Judging by the dimensions of the funerary structures and grave goods the burials could be refereed to different models (according to the classification by K.P. Bunyatyan): Model 2 (Burials 5 and 6 of Barrow 1), Model 4 (Burials 3, 4, 7 of Barrow 1 and Burial 2 of Barrow 1, Burial 7 of Barrow 1 being relative to both Models 3 and 4) and intermediate between Models 4 and 5 (Burials 2, 3, 4 of Barrow 3). 2005 Article Кургани біля с. Ольгине (скіфські поховання) / С.С. Бессонова, М.В. Ковальов, А.І. Кубишев // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 38-51. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199210 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів |
| spellingShingle |
Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів Бессонова, С.С. Ковальов, М.В. Кубишев, А.І. Кургани біля с. Ольгине (скіфські поховання) Археологія |
| description |
У публікації введено до наукового обігу матеріали з розкопок скіфських курганних поховань IV ст. до н. е. біля с. Ольгине Горностаївського р-ну Херсонської обл., які знаходилися поблизу відомого Братолюбівського кургану |
| format |
Article |
| author |
Бессонова, С.С. Ковальов, М.В. Кубишев, А.І. |
| author_facet |
Бессонова, С.С. Ковальов, М.В. Кубишев, А.І. |
| author_sort |
Бессонова, С.С. |
| title |
Кургани біля с. Ольгине (скіфські поховання) |
| title_short |
Кургани біля с. Ольгине (скіфські поховання) |
| title_full |
Кургани біля с. Ольгине (скіфські поховання) |
| title_fullStr |
Кургани біля с. Ольгине (скіфські поховання) |
| title_full_unstemmed |
Кургани біля с. Ольгине (скіфські поховання) |
| title_sort |
кургани біля с. ольгине (скіфські поховання) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Публікації археологічних матеріалів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199210 |
| citation_txt |
Кургани біля с. Ольгине (скіфські поховання) / С.С. Бессонова, М.В. Ковальов, А.І. Кубишев // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 38-51. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT bessonovass kurganibílâsolʹgineskífsʹkípohovannâ AT kovalʹovmv kurganibílâsolʹgineskífsʹkípohovannâ AT kubiševaí kurganibílâsolʹgineskífsʹkípohovannâ |
| first_indexed |
2025-07-17T04:50:56Z |
| last_indexed |
2025-07-17T04:50:56Z |
| _version_ |
1837868365409943552 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 338
кургани біля с. ольгине горностаївського р-ну
херсонської обл. досліджено херсонською архео-
логічною експедицією у 1990 р. експедицію очо-
лював а.І. кубишев, розкопки проводилися під
керівництвом начальників загонів М.в. ковальова
та Ю.о. шилова. усього досліджено 5 курганів, із
них один належав до епохи бронзи (к. 5) і чотири
(к. 1—4) — до скіфських часів (кубышев, куприй
2002). серед останніх був також Братолюбівський
курган, широко відомий завдяки знахідкам уні-
кальних золотих виробів (кубишев 1992; кубишев,
симоненко 1991; кубышев 1992а; кубышев 1993;
кубишев, ковальов 1994; kubyšev1991; Scythian
gold 1999). кургани розташовані на південному
заході від зазначеного села, по обидва боки траси
с. ольгине — залізнична станція Братолюбівка
(рис. 1). кургани 1 і 2 знаходилися майже поруч
із трасою на Братолюбівку, відстань між ними до-
рівнювала 200 м. курган 3 — поодинокий насип
поблизу колишнього с. Петропавлівка, за 200 м
на захід від сучасного цвинтаря. курган 4 (Брато-
любівський) заввишки 6 м був розташований на
північний схід від с. Братолюбівка. Згадані кур-
гани були, очевидно, кінцевими відгалуженнями
великих курганних могильників скіфського часу,
споруджених на верхівках вододілів софіївської,
василівської та каїрської балок, що радіально
відходили в степ від Дніпровської надзаплавної
тераси. вони нібито замикали південні відроги
каїрської балки, яка у цій місцевості поступово
знижується в напрямку камишанського поду.
Курган 1. Знаходився на відстані 2,5 км на
південний захід від західної околиці с. ольгине.
насип не розорювався, його висота становила 2,2 м,
діаметр — близько 28 м (рис. 2). Під насипом було
відкрито сім поховань, із них пох. 1 і 2 належали
середньовічним кочовикам, а пох. 3—7 спорудже-
но у скіфські часи. у заповненні пох. 2 знайдено
скіфський архаїчний наконечник (рис. 2, 5). на-
сип був оточений кам’яною крепідою діаметром
близько 26 м і кільцевим ровом діаметром майже
27 м із двома проходами — зі сходу та заходу.
рів у перетині трапецієподібний, його глибина
0,5 м. у рові біля проходів знайдено залишки
© с.с. Бессонова, М.в. ковалЬов,
а.І. куБишев, 2005
(ñê²Ôñüê² Ïîõîâàííÿ )
У публікації введено до наукового обігу матеріали з розкопок скіфських курганних поховань IV ст. до н. е. біля
с. Ольгине Горностаївського р-ну Херсонської обл., які знаходилися поблизу відомого Братолюбівського кургану.
ñ.ñ. áåññîíîâà, ì.â. êîâàëüîâ, à.². êóáèøåâ
êóðãàíè á²ë ñ. îëüãèíå
тризни — уламки амфор і кістки тварин. споруд-
ження рову і крепіди пов’язане з пох. 7.
Поховання 3 (впускне). вхідна яма знаходилася
на відстані 5 м на південний захід від умовного
центру. Поховальне спорудження — яма з під-
боєм, орієнтована довгою віссю майже з півночі
на південь з невеликим відхиленням (рис. 3, 1).
вхідна яма прямокутна, розмірами 1,9 × 1,75 м.
на глибині 2 м зроблено приступку завширшки
0,4 м і завглибшки 0,65 м. у східній стінці ями ви-
рито підпрямокутний у плані підбій розмірами 2
× 1,8 м, його дно знаходилося на глибині 2,7 м від
давнього горизонту. Це катакомба I типу, варіанта
1, за класифікацією в.с. ольховського, але за роз-
мірами і формою камери вона наближається до
катакомб IV типу. у підбої був похований підлі-
ток, якого покладено на спині головою на північ.
Під кістками зафіксовано залишки підстилки з
органіки. Поховання не пограбоване. За головою
померлого лежали кістки тварини, залізні ніж і
вудила (не збереглися), біля черепа — срібна се-
режка і скляні намистини; біля лівої руки покла-
дено стріли з бронзовими наконечниками.
Знахідки з поховання.
1. ніж залізний із кістяним руків’ям (рис. 3,
13). лезо вузьке (1,6 см) із прямими верхньою і
нижньою гранями, збереглося у довжину на 6,8 см.
воно було закріплено у руків’ї за допомогою двох
залізних штифтів із заклепками на кінцях. руків’я
мало вигляд суцільного, шестигранного в перетині,
майже прямого бруска, дещо розширеного на кінці.
Його довжина 10,5 см, ширина біля леза 1,3 см, на
протилежному кінці — 1,5 см; товщина посередині
1,1 см, у торцевій частині — 0,9 см.
2. сережки срібні з перекрученого дроту за-
втовшки 1,5 мм (рис. 3, 2). Діаметр виробу 3
см, один кінець обрубаний, інший загострений.
Подібні сережки, виготовлені з мідного або сріб-
ного дроту, почасти трапляються у похованнях
як степового, так і лісостепового Подніпров’я з
V—IV ст. до н. е. (Петренко 1978, табл. 23, 9).
Діаметр сережок найчастіше дорівнює приблиз-
но 3 см. Інколи на сережку нанизано намистину
(ковпаненко, яковенко 1973, с. 255, рис. 1, 10).
3. намистини скляні (5 екз.) блакитного ко-
льору, інкрустовані різнокольоровими вічками
— білими з темно-синьою цяткою в центрі, обве-
Я
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 39
деною чорною смужкою (рис. 3, 12). на кожній
намистині вміщено по сім вічок. висота намис-
тин 0,9—1,3 см, найбільший діаметр у всіх ви-
падках дорівнює 1,3 см. Подібні намистини є
звичайною знахідкою у похованнях IV ст. до н. е.
(тереножкин, Мозолевский 1988, рис. 124, 6).
4. Бронзові тригранні наконечники стріл із
залишками обламаних стрижнів (усього 13 екз.).
Із них лише два належали до трилопатевих, інші
— тригранні. один із трилопатевих наконечни-
ків можна зарахувати до типу 6, варіанта 4а (тут
і далі користуємося типологією, запропонова-
ною а.І. Мелюковою). Це наконечник заввишки
3,5 см, у верхній частині має форму витягнутого
трикутника, у нижній — грані дещо увігнуті.
на втулці — рельєфний знак у вигляді хреста.
кінець однієї з лопатей загострений і спуще-
ний нижче втулки, два інші, напевно, обламані
(рис. 3, 3). найближча аналогія — наконечник
із к. 2 біля с. аксютинці, зарахований до третьої
хронологічної групи, тобто до V—IV ст. до н. е.
(Мелюкова 1964, с. 23, табл. 8, а-1; М-2, 3). До
цієї хронологічної групи можна зарахувати та-
кож інший трилопатевий наконечник (рис. 3, 11).
Це так звані базисні баштоподібні наконечники
— типу 10, варіанта 4 (або типу 9, варіанта 8?).
уздовж втулки з обох боків заглиблені смужки,
приблизно на півдовжини наконечника, з’єднані
зверху поперечною рискою. аналогічні наконеч-
ники походять, наприклад, із к. 4 у с. Берестняги,
кургану біля с. Федорівка в ур. круглик, а також
у пох. 8 к. 4 біля с. Первомаївка (Мелюкова, 1964,
с. 24, табл. 8, в-4, 5; е-7; евдокимов, Фридман
1987, с. 115, рис. 19, 7).
Інші 11 наконечників — тригранні. Із них шість
належали до типу 3, варіанта 6 — видовжених про-
порцій, внизу заглиблення у вигляді літери «п»,
кінці граней дещо спущені (рис. 3, 6, 7, 8). у трьох
наконечників грані сточені (затерті). Довжина нако-
нечників від 2,6—2,5 см (один ще менший, але він
обламаний) до 3,2 см. Подібні наконечники трап-
лялися у комплексах поховань IV хронологічної
групи: нікопільський могильник, к. 2, пох. 3; осит-
няжка, к. 472; кут, к. 21, пох. 3 і 4 (Мелюкова, 1964,
табл. 9, е-1 , 4; З-6; М-1); капулівка, к. 13, пох. 1,
центральна камера Чортомлика (тереножкин, иль-
инская, Черненко, Мозолевский 1973, с. 123, рис. 9,
3; алексеев, Мурзин, ролле 1991, рис. 64, 12, 13).
До попередніх подібні ще три наконечники. у двох
(рис. 3, 9) у нижній частині помітні залишки таких
самих заглиблень у вигляді літери «п». висота нако-
нечників 2,4; 2,5; 2,6 см. Це, напевно, наконечники
типу 5, варіантів 3 і 5 або попереднього варіанта 6
типу 3, але дещо обрізані знизу. третій наконечник
(рис. 3, 10) мав знизу трикутний виріз. Подібні нако-
нечники знайдено, зокрема, у пох. 5 к. 5 біля с. кут,
а також у кургані кекуватського (Мелюкова 1964,
табл. 9, Д-3, н-6). останні два тригранні наконеч-
ники (рис. 3, 4, 5) видовжених пропорцій, один та-
кож із трикутним вирізом. одна з аналогій — на-
конечник із пох. 3 к. 2 нікопільського могильника
(Мелюкова 1964, табл. 9, 3—9).
Поховання 4 (впускне). вхідна яма знаходилася
на відстані 4,5 м на південь від центру. Поховаль-
на споруда — яма з підбоєм, подібна до споруди
пох. 3, але набагато більша за розмірами (рис.
4, 1). Прямокутна вхідна яма розмірами 3 × 0,85
м орієнтована довгою віссю із заходу на схід. у
торцевих стінках на глибині 1,2 м зроблено уступи
завширшки 0,25 м, а в південній стінці — сходинку
завширшки 0,2 м і заввишки 0,3 м. Дно ями знахо-
дилося на глибині 3,2 м від материка. у дні було
вирито рівчачок завглибшки 0,1 м для встановлен-
ня заслінки (?) перед входом до камери. у чорно-
земному заповненні вхідної ями на глибині 1,5 м
Рис. 1. розташування згаданих у публікації курганів
біля с. ольгине
Рис. 2. курган 1; I — загальний план, II — розріз: 1 — ви-
кид, 2 — каміння, 3 — похований чорнозем, 4 — кістки
тварин та фрагменти амфор, 5 — бронзовий наконечник
стріли з пох. 2 к. 1
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 340
знайдено чорнолаковий килик. камера в плані пря-
мокутна, розмірами 3,6 × 2,5 м, дно — на глибині
3,3 м від материка. склепіння обвалилося, його
орієнтовна висота — близько 0,5 м.
Поховання не пограбоване. Похована жінка
лежала на спині головою на захід біля північної
стінки просторої камери. Під кістками зафіксо-
вано залишки підстилки з рослинних матеріалів.
За головою померлої виявлено кістки тварини й
амфору. на черепі знайдено дві золоті сережки,
а біля правого плеча — бронзове дзеркало. від
черепа до середини стегнових кісток з обох боків
простяглися ряди золотих бляшок.
Знахідки з поховання.
1. килик на низькому, трохи профільованому
піддоні (рис. 5, 1). ручки відбиті. вінця валико-
подібні відігнуті. лак чорний, не дуже якісний.
на піддоні ззовні прокреслено графіті ΔΔΙΙΙ.
висота килика 6,5 см, діаметр вінець 10,4 см,
діаметр піддона 5,3 см. Подібний килик з Єли-
заветівського могильника датовано серединою
— третьою чвертю IV ст. до н. е. (Брашинский
1980, с. 128, табл. хIV, № 171).
2. амфора червоноглиняна з відламаною ніж-
кою, заввишки 0,7 м (не збереглася). на горлі є
залишки червоної фарби. найімовірніше, вона
належала до амфор типу солоха ІІ або герак-
лейських.
3. Дві золоті сережки. одна (рис. 4, 3) у вигляді
кола діаметром 2,8 см, товщина дроту 2 мм. кінці
дроту трохи заходять один за одного, один із них
обрубаний, другий загострений. Друга сережка
мала вигляд дещо сплющеного кола розмірами
2,5 × 2,35 см, товщина дроту 1,5 мм (рис. 4,
Рис. 3. Плани поховань к. 1 та знахідки з них: 1 — план та розріз пох. 3 (а — ніж, б — вуздечка, в — сережка, г —
стріли, д — підстилка), 2—13 — знахідки з пох. 3, 14—19 — знахідки з пох. 6; 20 — план та розріз пох. 6; 2 —
срібло, 3—11, 14—17 — бронза, 12 — скло; 13 — залізо, кістка; 18, 19 — залізо
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 41
2). один кінець загострений, інший обрубаний.
в.г. Петренко виділяє подібні сережки, відомі в
V і особливо в IV—ІІІ ст. до н. е., у тип 30, варіанти
4—6 (Петренко 1978, с. 37, табл. 25, 8—30).
4. Дзеркало бронзове (рис. 4, 5). Під час
розкопок воно було практично цілим, але краї
диска з обох боків і кінець ручки пошкоджено
корозією. Це було так зване односкладове дзер-
кало з боковою ручкою. Диск круглий, діаметром
20 см, ручка пряма завширшки 3,5 см. на польо-
вому кресленні видно, що ручка завершувалася
округлим щитком (рис. 4, 1).
За класифікацією т.М. кузнєцової, такі дзер-
кала належать до 1-го класу II відділу, V типу, II
виду, варіанта 3 (?) (кузнецова 2001, табл. 121).
Дзеркала, дуже близькі за формою й розмірами,
знайдено в пох. V ст. до н. е. біля с. вовківці (иль-
инская 1968, с. 77, табл. хI, 17), у похованні к. 2
ур. Дар’ївка (Петренко 1967, табл. хI, 1), а також
у к. 3 могили 3 у с. калініне в криму, комплекс
якого з чорнолаковою сільничкою і стрілами да-
товано приблизно серединою IV ст. до н. е. (ко-
лотухин 2000, с. 25, рис. 15, 3), у похованні того
ж часу біля с. куп’єваха харківської обл. (Бойко,
Берестнев 2001, с. 11, 12, рис. 8, 13). Два дзер-
кала такого самого типу знайдено в Миколаївсь-
кому могильнику на Дністрі (Мелюкова 1975,
рис. 49, 4, 5) у жіночих похованнях першої фази,
яку продатовано другою—третьою чвертями
IV ст. до н. е. (топал 2000, с. 216). Згадані ана-
логії до дзеркал комплексів із сучасними да-
туваннями дають змогу датувати дзеркало з
пох. 4 приблизно серединою IV ст. до н. е.
5. Прямокутні золоті бляшки (52 екз.), на яких зобра-
жено сцену шматування лані левом (рис. 4, 4; 5, 3).
розміри бляшок 2,6 × 2,1 см, у кутках — по одному
круглому отвору. По краях — рамка, орнаментована
короткими вертикальними насічками. Фігури тва-
рин повернені ліворуч, обидві значно стилізовані.
лань лежить із підігнутими ногами й закинутою
головою, спираючись на зігнуту передню ногу.
Підкреслене велике кругле око, трьома глибокими
наскісними штрихами позначені ребра. лев лапою
учепився в лопатку лані, а зубами — у шию. якщо
фігура лані ще зберегла експресію первісної ком-
позиції, то фігура лева вже досить статична. лапи
його нібито звисають уздовж тулуба жертви, на
задній лапі — непропорційно великі пальці. гриву
Рис. 4. Пох. 4 к. 1: 1 — план та розріз по-
ховання, 2—5 — знахідки з поховання;
2—4 — золото, 5 — бронза
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 342
зображено поперечними вдавленими лініями з на-
січками між ними. Проміжок між головами лані та
лева, а також рамкою (на місці колишніх рогів) за-
повнений неглибокими прокресленими лініями.
аналогії для цієї іконографічної схеми до-
сить численні (Мозолевський 1979, рис. 113, 10).
найвиразніша схема, наближена до первісного
зразка, з якого було виготовлено серію штам-
пів, репрезентована на бляшках із Чортомлика
(алексеев, Мурзин, ролле 1991, рис. 76, кат.
212, 24). Бляшка має форму квадрата. Фігуру
лева зображено в реалістичній греко-скіфській
манері, у позі лані більше експресії, на голові
— роги. Зображення на бляшці з товстої Моги-
ли (це найближча аналогія для нашого екземп-
ляра) подібне до чортомлицького, але форма її
вже інша. Через «сплющеність» поля зображен-
ня лань позбулася рогів, майже не позначено її
круп. в обох випадках бляшки призначалися для
оздоблення головних уборів (покривал?).
Бляшки із зображенням лева, який шматує лань
(оленя) становлять «ядро визначальних бляшок»
групи II, що об’єднує найбагатші скіфські похо-
вання другої половини IV ст. до н. е. — Чортомлик,
куль-обу, а також товсту Могилу, Башмачку VI,
Цимбалку тощо. ядро знахідок комплексу Чор-
томлика датується 340—320 рр. до н. е., а товстої
Могили — серединою — початком третьої чверті
IV ст. до н. е. (алексеев 1984, рис. 76, кат. 212, 24).
отже, враховуючи дати килика та дзеркала з пох. 4,
його дату можна визначити ближче до нижніх меж
дат Чортомлика й товстої Могили.
Поховання 5 (впускне). вхідна яма знаходилася на
відстані 6,5 м на північ—північний захід від центру.
Поховання здійснено з поверхні насипу скіфського
часу, з рівня, на якому споруджено кам’яне кіль-
це. Поховальна споруда — катакомба з невеликою
вхідною ямою — орієнтована довгою віссю зі схо-
ду на захід (рис. 6, 1). вхідна яма розмірами 1,4 ×
0,8 м трохи нахилена на південь, у бік катакомби,
відокремленої від неї уступом завширшки 0,3 м і за-
ввишки також 0,3 м. камера в плані овальної форми,
розміром 2,45 × 1,1 м, висота склепіння 0,75 м, дно —
на глибині 1,7 м від рівня материка. Поховання не
пограбоване (?), але не всі кістки скелета знаходили-
ся на місці. Частину кісток грудного відділу, хребта,
таза, правиці, гомілкові кістки і стопи ніг розтяг-
нуто гризунами. Похованого покладено на спину
головою на схід, череп лежав на лівому боці. Біля
правого плеча знаходився довгий наконечник списа,
нижче — кілька наконечників стріл, а біля ніг —
два залізні втоки. За головою — кістки вели-
кої копитної тварини.
Знахідки з поховання.
1. наконечник списа зберігся у двох фраг-
ментах (рис. 6, 2), які не збігаються на зламі.
Перо вузьке, має форму гострого листка без
ребра, лінзоподібне в перетині. Це наконечники
типу 2 II відділу, за а.І. Мелюковою (Мелюко-
ва 1964, с. 40). Загальна довжина наконечника
становила, напевно, близько 50 см (якщо оби-
два фрагменти належали одному екземпляру),
найбільша ширина пера 4,8 см. Зовнішній діа-
метр втулки 1,9 см, внутрішній — 1,5 см (збе-
1
2
3
4
5
6
Рис. 5. Чорнолакові килики та золоті прикраси з поховань: 1, 3 — к. 1, пох. 4; 2 — к. 2, пох. 1; 4 — к. 1, пох. 7; 5,
6 — к. 3, пох. 4
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 43
реглися залишки дерева). Можна навести такі
аналогії для цього наконечника: нововолодими-
рівка херсонської обл., к. 3, пох. 3 (ковпанен-
ко, яковенко 1973, рис. 2, 13, 14); Первомаївка,
к. 2, пох. 1 (евдокимов, Фридман 1987, рис. 11,
1, 2); капулівка 1, к. 13, пох. 1, капулівка II, к.
1, пох. 1, група страшної Могили, к. 4, гробн.
2 (тереножкин, ильинская, Черненко, Мозолев-
ский 1973, рис. 9, 10; 10, 12; 15, 9; 28, 1).
2. Бронзові наконечники стріл (4 екз.). один із
них (рис. 6, 4) трилопатевий, втулка підкреслена
двома борозенками по краях (тип 4, варіант 4 або
7, за а.І. Мелюковою). Подібні стріли характер-
ні для комплексів III хронологічної групи, хоча
трапляються і в комплексах наступної, IV групи.
Інші три наконечники (рис. 6, 3) тригранні, з
глибоким дугоподібним вирізом знизу і гостри-
ми кінцями граней — тип 9, за а.І. Мелюковою
(Мелюкова 1964, табл. 9, к-5; и-3).
3. Підтоки (2 екз.) одного типу — вузькі ци-
ліндричні (рис. 6, 5, 6). один з них завдовжки 14
см і діаметром 1,4 см (внутрішній діаметр 0,9 см,
збереглися залишки дерева). Другий підтік за-
вдовжки 12 см, діаметр — 1,3 см. Діаметр отвору
зверху 0,9 см, знизу — 0,6 × 0,4 см. аналогічні
підтоки відомі в скіфських курганах (Мелюкова
1964, табл. 13, 16; евдокимов, Фридман 1987,
с. 96, рис. 8, 7). Можливо, один із них (чи оби-
два) належав до того самого списа (списів), що
й згаданий вище наконечник (наконечники?),
оскільки ратище списа чи дротика могло звужу-
ватися на кінці (Мелюкова 1964, рис. 42, 43).
Поховання 6 (впускне). вхідна яма знаходи-
лася за 9 м на північний захід від центру, під
кам’яним кільцем. рівень, з якого здійснено похо-
вання, не з’ясовано. Поховальна споруда — яма
з підбоєм — орієнтована довгою віссю зі сходу
на захід (рис. 3, 20). вхідна яма вузька, розміра-
ми 2 × 0,6 м, дно — на глибині 1,3 м від рівня
материка. Підпрямокутний підбій зроблено під
південною стінкою вхідної ями, рівень його дна
майже збігався із дном вхідної ями. Довжина під-
бою 2,2 м, ширина 0,9 м, висота близько 0,5 м.
Поховання не пограбоване. Померлого покла-
дено на спині головою на захід. скелет частково
розтягнутий гризунами: череп лежав на відстані
майже 1 м на схід від кісток грудини (нижня
щелепа лежала окремо), біля кісток тварин, част-
ково відсутні кістки рук, стопи ніг. на місці пере-
дпліччя правої руки лежав залізний браслет, біля
правого стегна — наконечники стріл. на кістках
великої рогатої худоби знайдено залізну скобу.
Знахідки з поховання.
1. Браслет (рис. 3, 19) виготовлено із залізно-
го, круглого в перетині, дроту. Діаметр виробу
близько 6 см.
2. Бронзові наконечники стріл (6 екз.). Із них
п’ять — трилопатеві однотипні, дуже схожі на
наконечник, знайдений у пох. 3, але більшого
розміру (3,1 см) і з довшими втулками (рис. 3,
14—16). один наконечник тригранний (рис. 3,
17) заввишки 2,3 см із трикутним вирізом унизу
(аналогії: Мелюкова 1964, табл. 9, к-6; л-1).
3. невелика залізна скоба овальної форми
розмірами 2 × 1 см із двома короткими шпеня-
ми на боках (рис. 3, 18) призначалася, ймовірно,
для скріплювання якогось дерев’яного виробу,
блюда чи таці (?).
Поховання 7 (основне). Знаходилося в центрі
підкурганної площі. Було оточене кільцем сплано-
ваного материкового викиду завширшки близько
3—4 м і завтовшки до 0,5 м, зі східного боку в ньому
залишено прохід завширшки 2,2 м. особливий ін-
терес становить тип поховальної споруди (рис. 6, 1)
— прямокутна яма, дещо розширена донизу у схід-
ній частині. Ця деталь дає змогу припустити, що
саме тут знаходилася голова похованого, тим паче
що тут, у північно-східному секторі могили, на дні
знайдено золоту сережку та бронзові наконечники
стріл. у верхній частині розміри ями 2,9 × 1,9 м,
дно — на глибині 4,9 м від давнього горизонту. По-
ховання повністю пограбоване, у заповненні моги-
ли, разом із кістками людини і тварини, траплялися
уламки амфор, круглі оброблені камінці, вапнякові
брили. Декілька вертикально встановлених необ-
роблених плит збереглося in situ біля східної стінки
могили. розміри плит 0,8 × 0,6 м; 0,6 × 0,7 м; 1,2
× 0,9 м. вони, напевно, облицьовували стінки за
всім периметром на висоту одного ряду.
великі ґрунтові ями (тип І, за в.с. ольхов-
ським) сконцентровано лише у двох районах сте-
Рис. 6. Пох. 5 к. 1: 1 — план та розріз поховання, 2—6 —
знахідки з поховання 5; 2, 5, 6 — залізо, 3, 4 — бронза
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 344
пової скіфії: в Єлизаветівському могильнику на
нижньому Доні та в Молдові, біля сіл Балабани
і Бутори. такі ями призначалися для поховання
окремої категорії осіб, насамперед воїнів певного
рангу (ольховский 1991, с. 20). До варіанта 2 типу
І зараховано ями, які були обкладені каменями,
встановленими на дні ребром або покладеними
один над одним плиском уздовж 1—3-ої стінок.
Можливо, така обкладка імітувала кам’яну скри-
ню. ями цього варіанта (саме до них належить яма
пох. 7) були відносно невеликими, не більшими ніж
3,5 м завдовшки, і становили усього близько 1,5 %
ям типу I. вони відомі в криму, на півдні степового
Причорномор’я, зокрема біля Маріуполя і в ґрун-
тових могильниках у с. Миколаївка на нижньому
Дністрі (ольховский 1991, с. 21).
Знахідки з поховання.
1. сережка золота так званої калачикоподібної,
або човноподібної, за г.І. шаповаловим (шапова-
лов 2001, с. 108, рис. 3, 59), форми (рис. 5, 4; 7, 6).
висота виробу 3,5 см, ширина в нижній частині
1,5 см. «калачик» прикрашено трьома групами
дрібних припаяних кульок. Це досить рідкісний тип
калачикоподібних сережок — із вузьким калачиком
і високою дужкою (тип 10, варіанти 3 і 4, за в.г.
Петренко). аналогії походять зі степових, причому
саме південних, поховань IV ст. до н. е.: біля смт
каховка і в Єлизаветівському могильнику на Доні
(Петренко 1978, с. 31, табл. 18, 5, 6). нещодавно такі
самі за формою бронзові сережки знайдено у двох
жіночих похованнях ІV ст. до н. е. могильника Ма-
май-гора в районі кам’янсько-нікопольської пере-
прави (андрух, тощев 2004, рис. 7, 3; 10, 3). Проте на
цих виробах немає композицій із потрійних кульок.
Подібне оздоблення притаманне сережкам інших
типів (Петренко 1978, рис. 18, 18), а для класичних
калачикоподібних сережок V—IV ст. до н. е. харак-
терними є оздоблення у вигляді дуже маленьких
кульок, що утворюють фризи з трикутників (Пет-
ренко 1978, табл. 19, 2, 3, 4, 10, 10а). видовжена
форма сережки характерніша для зразків V — пер-
шої половини IV ст. до н. е. Знахідка сережки у пох.
7 дозволяє припустити, що воно було жіночим або
парним (щоправда, ширина могили незначна). так,
інвентар поховання Єлизаветівського могильника
(друга половина IV ст. до н. е.), де знайдено подібну
сережку (Миллер 1910, с. 100, 101, рис. 21, 9), був
жіночий (дзеркало, багато намистин, браслети й
персні), за винятком стріл, які трапляються як у
чоловічих, так і в жіночих похованнях. Жіночими
(за визначенням антрополога л.в. литвинової) були
також згадані вище поховання могильника Мамай-
гора (литвинова 2002, с. 44).
2. наконечники стріл (5 екз.). усі вони три-
гранні, видовжені пірамідальні з трикутним
вирізом в основі (рис. 7). висота 2,7—1,9 см.
на одному з наконечників недбало прокреслено
скісний хрест (рис. 7, 3). аналогічні до деяких
наконечників з пох. 3 (див. вище).
3. оброблені камінці кулястої форми — два цілі
та одна половинка. один із камінців (рис. 7, 7) ви-
готовлений із сірого пісковику, має діаметр 3,7—
3,8 см, зверху і знизу трохи сплощений. на цих
ділянках помітні сліди лощіння (затертості), збоку
— невеликі вибоїни, а також пляма чорного нага-
ру. Два інші камінці виготовлено з граніту. один
(рис. 7, 8) мав форму трохи сплощеної кулі розміра-
ми 3,7 × 3,2 см. на поверхні — сліди затертості,
кіптяви, а також маленькі тріщинки (від перебу-
вання у вогні?). від третього камінця діаметром
Рис. 7. Пох. 7 к. 1: 1 — план та розріз похован-
ня (а — наконечники стріл; б — сережка;
в — камені), 2—9 — знахідки з поховання;
2—5 — бронза, 6 — золото; 7—9 — камінь
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 45
4,5 см залишилася половинка, один його бік також
затертий і обпалений до чорного кольору (рис. 7,
9). Подібні камінці (часом їх називають камінцями
для пращі) трапляються у жіночих похованнях, але
інколи їх знаходять і в чоловічих могилах. Дата пох.
7 була, очевидно, близькою до дат пох. 3 і 4.
Курган 2. Знаходився на відстані 200 м на
північний схід від к. 1. насип розорений, його
висота не перевищувала 0,4 м, діаметр близько
16 м. Під насипом виявлено одне пограбоване
поховання скіфського часу.
Поховання 1. Здійснено в катакомбі II типу
— вхідна яма і камера розташовані на одній осі,
орієнтованій з північного заходу на південний
схід (рис. 8, 6). вхідна яма підпрямокутна, роз-
мірами 2,3 × 1,4 м, була заповнена чорноземом. у
західній стінці зроблено сходинки: одну на гли-
бині 1,6 м (її ширина 30 см), а другу на глибині
2,2 м (ширина близько 20 см і висота 40 см). від
першої сходинки і далі стінка нахилена до входу
в камеру, глибина вхідної ями тут сягає 2,8 м. Пе-
ред входом до камери вирито рівчачок завширшки
до 20—25 см і завглибшки 30 см, імовірно, для
встановлення заслону. Поховальна камера мала
видовжену підпрямокутну форму, біля входу
дещо розширена. її довжина 3,5 м, ширина біля
входу 2,25 м, з протилежного боку 2 м. Дно — на
глибині 3,5 м. склепіння обвалилося, висота його
на момент розчищення становила 0,8 м.
на дні камери біля східної стінки на площі
приблизно 1,8 × 1,7 м зафіксовано рослинну
підстилку. Положення й орієнтацію поховано-
го не з’ясовано, збереглися лише окремі кістки
скелета. Під час розчищення дна камери знай-
дено срібний браслет, в якому був уламок кістки
руки (не зберігся), бронзові наконечники стріл,
чорнолаковий килик, бронзову ворворку (3 екз.),
руків’я ножа, фрагменти залізних втоків і шкіри.
Знахідки з поховання 1.
1. Бронзові трилопатеві наконечники стріл
(10 екз.). усі наконечники одного типу й належать
до базисних пірамідально-баштоподібних V—IV
ст. до н. е. (рис. 8, 9). кінці граней гостро зрізані,
на обох боках злегка позначеної втулки є ложки.
грані в нижній частині ледь помітно увігнуті,
що є характерним для наконечників варіанта 7
типу 9 (Мелюкова 1964, с. 24). найближчими
аналогіями є наконечники з комплексів: група
шахти 22, к. 12, мог. 2; група страшної Могили,
к. 4, гробн. 2; тайник Мелітопольського курга-
ну (тереножкин, ильинская, Черненко, Мозо-
левский 1973, с. 146, рис. 28, 9; с. 170, рис. 48,
5; тереножкин, Мозолевский 1988, рис. 47).
2. килик чорнолаковий канфароподібний із
відбитими ручками (рис. 5, 2). лак густий, чор-
ний, блискучий. висота килика 9,8 см, діаметр
вінець 11 см, діаметр ніжки 5,5 см. аналогічний,
але більш присадкуватий килик із Єлизаветів-
ського могильника датується серединою — тре-
тьою чвертю IV ст. до н. е. (Брашинский 1980,
с. 128, табл. хІ, № 170). Дуже близький до
нашого екземпляра килик із пох. 1 к. 13 біля
с. капулівка (тереножкин, ильинская, Черненко,
Мозолевский 1973, с. 122, рис. 9, 6).
3. Бронзова хрестоподібна ворворка (рис. 8, 8).
Діаметр її 2,5 см, внутрішній діаметр втулки та
її висота 0,5 см. За 10 см на південь від ворворки
знаходилися шкіряні фрагменти сагайдака, а за
25 см на північ — купка наконечників стріл. та-
ким чином, є підстави вважати, що ворворку вико-
ристовували як застібку сагайдака або шкіряного
мішечка для стріл. Цілком тотожні чотирипелюст-
кові ворворки походять зі скіфських поховань дру-
гої половини IV ст. до н. е. Це насамперед жіноче
поховання у к. 6 біля с. нагорне. тут ворворка
лежала під залишками великого дерев’яного блю-
да (тереножкин, ильинская, Черненко, Мозолев-
ский 1973, с. 22, рис. 34, 12). у парному пох. 4
к. 20 могильника Мамай-гора ворворка лежала біля
таза жіночого (?) скелета, трохи вище, ніж наконеч-
ники стріл (андрух, тощев 1999, с. 118, рис. 32,
8). Інші відомі нам знахідки подібних ворворок
також походять із поховань, які дещо вирізняють-
ся з-поміж масиву рядових — із чорнолаковими
киликами, срібними прикрасами тощо.
4. кістяне руків’я ножа із залишками заліз-
ного леза того самого типу, що й у пох. 3 к. 1
(рис. 8, 7). руків’я у вигляді майже прямого
шестигранного бруска, трохи розширеного на
кінці. Довжина руків’я 10 см, ширина 1,3—1,5
см. товщина в торцевій частині 0,6 см, у центрі
— 1 см. лезо вузьке, завширшки 1,5 см. відстань
між центрами залізних заклепок з одного боку
становить 2 см, а з іншого — трохи більше, що,
ймовірно, є наслідком ремонту виробу.
5. втулки залізні різного призначення (5 екз.).
серед них — два підтоки конічної форми, дві ниж-
ні частини втулок наконечників списів та ще одна
втулка, яка, можливо, належала дротику. один із
підтоків різко звужується донизу (рис. 8, 5). Довжи-
на 5,3 см (кінець відламаний), верхній діаметр
2,5 см, нижній — 1,25 см, діаметр древка 1,5 см.
Другий підток довший (рис. 8, 4) — 8 см (кінець
відламаний). верхній діаметр 2,3 см, тут збереглися
залишки древка діаметром 1,6 см, донизу підток зву-
жується до 0,7 см. конічні підтоки списа знайдено,
наприклад, у гробниці 2 хоминої Могили, а також
у пох. 2 к. 13 могильника Бутор 1, пох. 4 к.13 біля
с. львове (тереножкин, ильинская, Черненко, Мо-
золевский 1973, с. 22, рис. 34, 12; серова, яровой
1987, с. 104, рис. 53, 4; евдокимов 1992, с. 147,
рис. 8, 9, тут вток помилково названо втулкою).
одна із втулок наконечників списів зберегла-
ся у довжину на 8,8 см. Діаметр нижнього кінця,
обведеного валиком, дорівнює 2,4 см, верхній
діаметр 2,1 см, діаметр древка 1,5 см (рис. 8, 2).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 346
Друга втулка збереглася у висоту на 5,5 см (рис. 8,
1). нижній діаметр (разом із валиком) 2,6 см, вер-
хній — 2,1 см, діаметр древка також 1,5 см. втул-
ка дротика (?) збереглася в довжину на 9,1 см (рис.
8, 3). нижній діаметр 2,5 см, верхній — 1,6 см,
діаметр древка 0,8 см.
6. Фрагменти шкіри належали сагайдаку, а та-
кож, напевно, ремінцям невідомого призначення.
непогано збереглося днище сагайдака (рис. 9, 3). Це
овальна пластина із цупкої шкіри, яка була склеєна
щонайменше з двох шарів. її найбільша довжина
10,3 см, ширина 6,7 см, товщина близько 1 мм.
Ізсередини по обводу пластини помітне невелике
заглиблення, на дні якого зроблено округлі густі
отвори діаметром близько 1,5 мм кожний. крізь
них проходили нитки із сухожилля, якими днище
сагайдака було скріплене зі стінками. Проміжки між
центрами отворів дорівнюють 0,7—0,8—0,9—1 см.
Між двома отворами в одному місці збереглися за-
лишки ниток. внутрішні розміри днища сагайдака
9 × 6 см. на днищі, переважно на краях, залишилися
сліди оксидів бронзи. найбільше оксиди помітні на
зовнішній (нижній) крайці виробу, яка заходила під
стінки сагайдака. тут зелений колір місцями набу-
ває смарагдово-зеленого відтінку. Імовірно, на час
пограбування поховання стріли у сагайдаку вже
окислилися, й оксиди проникли у проміжок між кра-
ями днища і боковими стінками. на днищі сагайдака
зсередини також помітна невеличка, пофарбована
оксидами ділянка, яка за формою і розмірами нага-
дує наконечник стріли. Довжина її 2,3 см, найбільша
ширина 0,7 см.
від стінок сагайдака збереглися два фрагмен-
ти шкіри, з’єднані між собою, з одним, верхнім,
прямим краєм (рис. 9, 1, 2). шкіра — на кшталт
замші, темно-коричневого кольору. Це було, на-
певно, одне полотнище 24—26 см завдовжки —
через деформацію і розриви визначити початкові
розміри складно. розміри полотнища свідчать, що
воно могло належати тому самому виробу, від яко-
го збереглося згадане вище днище. нижній край
полотнища обірваний, зберігся у висоту на 6—
7,5 см. Із боків полотнище було трохи зігнутим і
краї зшиті: на крайці із двох боків видно дрібні гус-
ті проколини з інтервалами (між центрами) 2,5—4
мм. на одному з фрагментів полотнища зсередини
доволі чіткі відбитки двох (?) трикутних наконеч-
ників стріл, насичені бронзовими оксидами. один
з відбитків чіткіший, 2,5 см завдовжки і 0,6 см за-
вширшки. Проте не виключено, що це був один на-
Рис. 8. Пох. 1 к. 2: 1—5, 7—9 — знахідки з поховання 1, 6 — план та розріз поховання (а — браслет, б — стріли,
в — канфар, г — ворворка, д — фрагменти шкіри, е — ніж, ж — підстилка); 1—5, 7 — залізо, 8, 9 — бронза
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 47
конечник, який відбився на двох протилежних
фрагментах шкіри вже після того, як вона була
зім’ята і деформована (відбитки не повністю си-
метричні відносно перегину, що їх розподіляє).
Здебільшого, зафіксовані наконечники лежали
в сагайдаках вістрями донизу, хоча відомі й поо-
динокі випадки (як і в пох. 1) протилежного розта-
шування (Мелюкова 1964, с. 34; Черненко 1984, с.
91, 92). вістрями догори могли бути розташовані
наконечники у так званих кишенях горитів, що
було зручніше під час бою. у такий самий спосіб,
наприклад, зображено стріли в гориті воїна на
келиху з гайманової Могили (Черненко 1981, рис.
65) у випадку, коли наконечники стріл розміщені
вістрями донизу. не можна виключати й такий
варіант: у сагайдаку, покладеному в пох. 1, могли
бути як стріли «у робочому стані», так і просто
насипані, з обламаними стрижнями.
7. Два уривки тонкого шкіряного ремінця (від
упряжі?), прошиті нитками і пофарбовані бронзо-
вими оксидами. Більший фрагмент (рис. 9, 6) — за-
вдовжки 6 см і завширшки 0,7—0,8 см. Можна про-
стежити послідовність процесів його зшивання.
спочатку один із країв шкіряної смужки підігнули
та прошили густими стібками. Потім цей край ще
раз підігнули, внаслідок чого лицьовий бік стібка ви-
явився прихованим. Після цього зігнули й інший бік
шкіряної смужки та пришили «обметочним» швом
до протилежного краю, причому нитки були про-
силені й крізь стібки попереднього шва.
Дату комплексу пох. 1 можна встановити шля-
хом перехресного датування зі згаданими комп-
лексами, насамперед зі стрілами Мелітопольсько-
го кургану, у межах третьої чверті IV ст. до н. е.
Курган 3. насип не розорювався. висота кургану
3 м, сучасний діаметр близько 35 м (рис. 10). насип
був оточений крепідою у вигляді кам’яного кільця
2,5—3 м завширшки, який лежав на схилах насипу.
Зовнішній діаметр крепіди (і, відповідно, первіс-
ний діаметр насипу) — близько 28 м. За крепідою
знаходився кільцевий рів із двома проходами — зі
сходу та із заходу. Зовнішній діаметр рову — до
31 м. рів у перетині трапецієподібний, глибина його
1 м, ширина у верхній частині 2 м. Біля проходів
у рові виявлено залишки тризни у вигляді кісток
тварин та уламків амфор. Під насипом знайдено
4 поховання: одне — середньовічного кочовика
(пох. 1) і три — скіфського часу (пох. 2—4).
основним було пох. 4, розташоване у центрі під-
курганного простору. Пох. 3 впущене в камеру пох.
4 уже з поверхні первісного насипу, на якому зафік-
совано викид пох. 3. Пох. 2 також, найімовірніше,
було впускним (з поверхні кургану?), його викид
не зафіксовано. кочівницьке пох. 1 було здійснене
з верхівки кургану і потрапило до камери централь-
ного пох. 4 (або вже в грабіжницьку воронку).
Поховання 2 (впускне). Знаходилося за 4 м на
схід від умовного центру, на площі, обмеженій з
двох боків «крилами» материкового викиду, на
підході до центрального поховання з боку східної
перемички в кільцевому рові. Поховальна споруда
являла собою катакомбу, вхідна яма і камера якої
розташовані паралельно одна до одної та орієн-
товані з півдня на північ (рис. 10; 11, 1). Підпря-
мокутна вхідна яма зміщена до північного краю
камери, її південна та північна стінки нахилені
до заходу, в бік камери. розміри ями 2,2 × 1,1 м, дно
— на глибині 2,9 м від материка, заповнена вона
пухким чорноземом. Перед входом до камери —
приступка заввишки 0,5 м. камера в плані мала
форму видовженого прямокутника розмірами
4,7 × 2,1 м, висота склепіння 2,1 м. Поховання
повністю пограбоване. грабіжники потрапили до
камери через грабіжницький лаз з південно-схід-
ного кута камери основного пох. 4 (відстань між
Рис. 9. Знахідки з курганів 2 і 3: 1—6 — знахідки з пох.
1 к. 2, 7—16 — знахідки з пох. 4 к. 3; 1—6 — шкіра, 7—
10 — бронза, 11, 12 — скло, 13—16 — золото
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 348
камерами двох поховань у цьому місці становила
лише 0,8—1,5 м). ширина лазу 1,2 м, висота 1 м.
Поховання 3 (впускне поховання до камери
пох. 4). Здійснене з поверхні насипу, зведеного
над пох. 4. вхідна яма розташована на відстані
9 м на північ від центру. на рівні материка вона
мала підпрямокутну форму розмірами 2,3 × 1,5
м, орієнтована довгою віссю із заходу на схід
(рис. 11, 2). Заповнена пухким чорноземом.
Із півдня до вхідної ями прилягала дуга мате-
рикового викиду завдовжки 14 м і завширш-
ки близько 1,5—2 м. глибина вхідної ями від
поверхні насипу близько 5 м. на глибині 4,6 м
біля північної стінки ями зроблено приступку за-
вширшки 0,3 м і заввишки 0,4 м. Друга сходин-
ка заввишки 0,35 м знаходилася перед початком
дромоса, що похило спускався до камери пох.
4. ширина входу 2,6 м, висота 1,2 м. шири-
на дромоса 2,7 м, висота 1,2—1,3 м, довжина
4,9 м. Перед входом до камери дромос розши-
рювався до 3,6 м, його дно заглиблене на 8,5 м
відносно поверхні насипу. стінки та склепіння
дромоса частково обвалилися. у його заповненні
знайдено залізні вудила із псаліями, кінський на-
храпник, наконечник стріли, залізний стрижень
із зігнутим кінцем, три кістяні пластинки.
у поховальній камері внаслідок пограбування
змішано знахідки двох поховань — 3-го та 4-го.
Знахідки з дромоса поховання.
1—2. кінський набір складався з таких де-
талей. 1. Залізні вудила, поєднані між собою,
гризла у вигляді круглих стрижнів із зігнутими
у петлі кінцями. 2. у петлю вставлені залізні
псалії у вигляді прямих стрижнів із вісімкоподіб-
ними потовщеннями в центрі та цвяхоподібними
голівками на кінцях (рис. 11, 6). Довжина одного
гризла 13,5 см, довжина псалія 18 см. До одного з
вудил прикріплене кругле залізне кільце діамет-
ром 3,8 см для закріплення повода, а до іншого
— аналогічного призначення пряжка у вигляді
кільця і трикутного виступу, які розташовані в
різних площинах одне відносно іншого. Загальна
довжина пряжки 5,2 см (рис. 11, 5).
3. Бронзовий литий нахрапник у вигляді
стилізованої орлиної голівки з отвором для
ремінця (рис. 11, 3). Загальна довжина виробу
5,2 см, діаметр отвору 0,8 см.
набори з псаліями у вигляді прямого стрижня
(тип 3, за в.г. Петренко), а також із круглими та
комбінованими пряжками знайдено в деяких кур-
ганах другої половини IV ст. до н. е. (Петренко
1967, табл. 26, 1, 2; ильинская 1973, рис. 4, 5;
Мозолевський 1979, рис. 97; Чередниченко, Бол-
дин 1977, рис. 17, 1, 3, 4, 7; 18, 1; 19, 1). Щодо
нахрапника, то подібні екземпляри, але з корот-
шим дзьобом, знайдено в комплексах останньої
третини IV ст. до н. е.: к. 414 біля с. Журівка; у
с. Пастирське; у к. 5 біля с. новосілка (Петренко
1967, табл. 29, 3, 18; Бессонова 1984, рис. 6, 21).
4. Бронзовий тригранний наконечник стріли
(рис. 11, 8) із вирізами у вигляді літери «п» внизу.
висота наконечника близько 3,3 см (кінець від-
ламаний), ширина 0,7 см. Подібний наконечник
знайдено в камері пох. 4 (рис. 9, 9).
5. стрижень залізний із зігнутим у петлю кін-
цем (рис. 11, 4). Зберігся у довжину на 4,5 см.
стрижень округло-сплощений у перетині, роз-
мірами 0,7 × 0,5 см. Можливо, він був частиною
гака, поєднаного з вістрям, за допомогою якого
його встромляли в стіну могили (тереножкин,
Мозолевский 1988, с. 101, рис. 107, 24).
6. кістяні пластинки (3 екз.) — можливо, об-
кладинки кришки від скриньки (аналогії: Фиалко
1987, рис. 4). Дві з них збереглися повністю. вони
мали форму низької трапеції. Довжина нижньо-
го краю 7 см, верхнього 3,7 см, ширина 1,8 і 2
см. товщина обох пластинок 1,5 мм, одна з них
звужується донизу. третя пластинка, яка також
звужена донизу, обламана. її ширина 2,4 см, у дов-
жину збереглася на 6,5 см, гострий край зрізаний
(рис. 11, 7). Поверхня пластинок з одного боку
вкрита дрібними насічками (для склеювання).
Поховання 4 (основне). розташоване в центрі
підкурганної поверхні. викид із поховання лежав
навколо вхідної ями на рівні горизонту у вигляді
широкого овалу (15 × 17,5 м) із розривом зі сходу—
південного сходу завширшки 2,5 м. Поховальна спо-
Рис. 10. курган 3 (І — план, II — розріз): 1 — викид,
2 — каміння, 3 — похований чорнозем, 4 — кістки тва-
рин та фрагменти амфор
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 49
руда складалася із вхідної ями, орієнтованої зі сходу
на захід, до південної стінки якої прилягала просто-
ра камера (рис. 11, 2). розміри вхідної ями 4 × 2,2
м, глибина 5,6 м від рівня горизонту. на глибині 2
м перед входом до камери зроблено високу при-
ступку завширшки 0,4 м. Друга невеличка сходинка
заввишки 0,2 м знаходилася біля самого дна ями.
Поховальна камера в плані мала форму непра-
вильного прямокутника з дещо зрізаними кутами
зі східного боку. Загальна довжина камери 5,4 м,
ширина західної стінки 4 м, східної — 3,5 м, глиби-
на 6 м від рівня горизонту. Поховання пограбоване
через вхідну яму (одночасно через лаз пограбували
і пох. 2). у заповненні камери знайдено бронзові
наконечники стріл, пастові намистини, золоту се-
режку, золоті прикраси для вбрання.
Знахідки з поховання.
1. Бронзові тригранні наконечники стріл (4
екз.). один — високий (2,9 см), пропорції струн-
кі, з нечітким заглибленням у вигляді літери «п»
внизу (рис. 9, 7). Близька аналогія — стріли з пох. 3
к. 2 Миколаївського могильника (Мелюкова
1964, табл. 9, З-3). Другий наконечник (рис. 9,
8) має близькі пропорції, із трикутним вирізом
унизу, заввишки 2,5 см. Ще два наконечники не-
великі (2,2—2,3 см), присадкуваті, з вирізами у
вигляді літери «п» внизу (рис. 9, 9, 10). аналогії
для цих трьох наконечників наведено вище.
2. Дві пастові намистини циліндричної фор-
ми (рис. 9, 11, 12). одна темно-коричнева, майже
чорна, заввишки 0,55 см і діаметром 0,5 см. Друга
зеленкувата, завдовжки 1 см і діаметром 0,3 см.
3. Золота сережка у вигляді кола розмірами
3,3 × 3,15 см, товщина дроту 2 мм (рис. 9, 14).
кінці трохи заходять один за одного, один із них
дещо загострений. Подібні відносно масивні се-
режки (тип 29, за в.г. Петренко) досить нечис-
ленні, відомі з VI—V ст., але особливо в IV—III
ст. до н. е. (Петренко 1978, с. 37, табл. 25, 1).
4. Деталі намиста (2 екз.) у вигляді двох
золотих з’єднаних кілець діаметром 1,2—1,25
см, товщина дроту близько 1 мм. у верхнього
кільця один із кінців зігнутий у петлю (рис. 9,
13). у праці в.г. Петренко наведено різні види
з’єднаних кілець, інколи вони нанизані на дрібне
кільце, але серед них немає екземплярів з неру-
хомими вушками (Петренко 1978, типи 27—31).
Доволі близькі аналогії походять із поховань к.
16 групи гайманової Могили та одного з красно-
перекопських курганів (тереножкин, ильинская,
Мозолевский 1977, с. 172, рис. 13, 16; лєсков
1974, с. 29, рис. 85).
5. Золоті бляшки (3 екз.) у вигляді розеток діаметром
1,8 см (рис. 5, 5; 9, 15). Зроблені з низькопробного
золота. розетка нагадує колесо із 16 спицями, що
відходять від втулки — опуклого кружечка в цен-
трі. Із них 8 «спиць» розширюються на кінці, а
між ними — 8 вузьких прямих «спиць», тобто роз-
ширені та вузькі «спиці» чергуються. розетка обве-
дена опуклим колом, за яким розташоване ще одне
коло, орнаментоване «перлинками». Бляшки у виг-
ляді розеток почасти трапляються у скіфських похо-
ваннях IV ст. до н. е., але різноманітні орнаментальні
схеми здебільшого є простішими (Петренко 1967,
табл. 19, 52—55, 62—63). Цілком тотожні бляшки
походять із поховання біля с. каїрки.
6. Фрагмент золотої бляшки невідомого при-
значення (рис. 5, 6; 9, 16). Довжина фрагмента
2,7 см, ширина з одного краю 1 см, з іншого
— 0,75 см. уздовж одного з довгих боків роз-
міщено три круглі отвори для нашивання з ін-
тервалами 1 см. уздовж іншого боку є лише два
отвори — на кутах. виходячи з форми бляшки
і характеру отворів, вона призначалася для оз-
доблення якогось вузького поля — деталі одягу
чи головного убору. характер орнаменту свід-
чить, що бляшку вирізано з якогось більшого
виробу. уздовж довгого нижнього краю зобра-
жено вузький фриз, заповнений орнаментом,
який нагадує стилізований пагін плюща — у
вигляді хвилястої лінії з «листочками» у місцях
вигинів. вище цього фризу збереглася частина
якогось орнаменту або двох фігур (?), поверне-
них одна до одної. Це могли бути дуже стилізо-
вані нижня частина пальмети або ноги тварин,
Рис. 11. Пох. 2—4 к. 3: 1 — план та розріз пох. 2, 2
— план та розріз пох. 3 і 4, 3—8 — знахідки з пох. 3; 3,
8 — бронза, 4—6 — залізо, 7 — кістка
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 350
які лежать, у сценах протистояння чи шмату-
вання (пор. зі стрічками від головних уборів із
рижанівки, Чортомлика, товстої Могили). у
двох останніх випадках стрічки, до того ж, об-
лямовані фризами зі стилізованою «плющовою
гірляндою» (Петренко 1967, табл. 18, 6; Петрен-
ко 1970, табл. хххV, д, к). Дату пох. 3 і 4 к. 3
можна визначити в межах третьої чверті IV ст. до
н. е. Поховання було парним, причому першою,
напевно, поховали жінку (пох. 4), а пізніше в
цій самій камері під першим насипом — через
дромос —поховали чоловіка (пох. 3 із вуздеч-
кою), і лише після цього спорудили кам’яне кіль-
це, рів і загальний насип. Пох. 2 також, напевно,
належало членові цієї родини дещо нижчого со-
ціального рівня. виходячи з форми вхідної ями,
воно здійснене з поверхні насипу 1 або 2 (пор.
з пох. 5 к. 1).
Соціальна градація поховань. впускні бічні
пох. 5 і 6 к. 1 можна зарахувати до моделі 2 (за
к.П. Бунятян), яка охоплює більш ніж половину
рядових поховань IV—ІІІ ст. до н. е. (Бунятян
1985, с. 94, 95). Центральні поховання цього са-
мого кургану— пох. 7 (жіноче?), пох. 4 (жіноче)
та пох. 3 (підліткове), а також пох. 1 к. 2 належать
до моделі 4 (пох. 7 — на межі моделей 3 та 4),
тобто верхнього прошарку рядового скіфського
населення, що наближалося до аристократії. на
межі моделей 4 та 5 перебувають пох. 2, 3, 4
к. 3. Модель 5 — це вже нижчий прошарок
скіфської аристократії, тут почасти трапляються
великі камери з двома входами, розраховані на
двох людей (Бунятян 1985, с. 96, 97, 104). курга-
ни 1—3 належали, напевно, представникам того
самого роду, які поховані в розташованому не-
подалік Братолюбівському кургані.
Алексеев А.Ю. о месте Чертомлыцкого кургана в хронологической системе погребений скифской знати (по бляш-
кам-аппликациям и наконечникам стрел) // асгЭ. — 1984, вып. 25. — с. 65—75.
Алексеев А.Ю., Мурзин В.Ю., Ролле Р. Чертомлык. скифский царский курган IV в. до н. э. — к., 1991.
Андрух С.И., Тощев Г.Н. Могильник Мамай-гора. — Запорожье, 1999. — кн. 1.
Андрух С.И., Тощев Г.Н. Могильник Мамай-гора. — Запорожье, 2004. — кн. 3.
Бессонова С.С. курганы восточной Подолии // Древности скифов. — к., 1984. — с. 3—34.
Бойко Ю.Н., Берестнев С.И. Погребения VII—IV вв. до н. э. курганного могильника у с. купьеваха (ворсклинский
регион скифского времени). — харьков, 2001.
Брашинский И.Б. греческий керамический импорт на Дону. — л., 1980.
Бунятян Е.П. Методика социальных реконструкций в археологии. — к., 1985.
Евдокимов Г.Л. скифский курган у с. львово на херсонщине // Древности степного Причерноморья и крыма. —
Запорожье, 1992. — т. 3. — с. 136—148.
Евдокимов Г.Л., Фридман М.И. скифские курганы у с. Первомаевка на херсонщине // курганы Cтепной скифии. —
к., 1991. — с. 85—115.
Ильинская В.А. скифы Днепровского лесостепного левобережья. — к., 1968.
Ильинская В.А. скифская узда IV в. до н. э. // скифские древности. — к., 1973. — с. 42—63.
Ковпаненко Г.Т., Яковенко Э.В. скифские курганы на юге херсонщины // скифские древности.— к., 1973. —
с. 253—265.
Колотухин В.А. киммерийцы и скифы степного крыма. — симферополь, 2000.
Кубишев А.І. Знахідки Братолюбівського кургану // київська старовина. — к., 1992. — с. 86—89.
Кубышев А.И. раскопки Братолюбовского кургана // «Sсythian gold». Museum of historic Treasures of ukraine. —
Tokyo, 1992a.
Кубышев А.И. скифский курган V в. до н. э. у с. Братолюбовка на херсонщине // Първи международен симпозиум
«севтополис». «надгробните могили в югоизточна европа». — казанлък, 1993. — с. 65—67.
Кубишев А.І., Ковальов М.В. скіфський Братолюбівський курган на херсонщині // археологія. — 1994, № 1. —
с. 141—144.
Кубышев А.И., Куприй С. А. окружение Братолюбовского кургана (скифские курганы у с. ольгино) // Музейні
читання. — к., 2002. — с. 126—128.
Кубишев А.І., Симоненко О.В. скіфські та сарматські пам’ятки таврії // Золото степу. археологія україни. — шлез-
виг—київ, 1991. — с. 75—78.
Кузнецова Т.М. Зеркала скифии VI—III вв. до н. э. — М., 2001. — т. 1.
Лєсков О.М. скарби курганів херсонщини. — к., 1974.
Литвинова Л.В. о населении европейской скифии (по антропологическим материалам могильника Мамай-гора) //
ра. — 2002, № 3. — с. 39—45.
Мелюкова А.И. вооружение скифов. — М., 1964 (саи. — вып. Д-1).
Мелюкова А.И. Поселение и могильник скифского времени у с. николаевка. — М., 1975.
Миллер А.А. раскопки в районе древнего танаиса // иак. — 1910, вып. 35. — с. 86—130.
Мозолевський Б.М. товста Могила. — к., 1979.
Ольховский В.С. Погребально-поминальная обрядность населения степной скифии (VII—III вв. до н. э.). — М., 1991.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 51
Петренко В.Г. Правобережье среднего Приднепровья в V—III вв. до н. э. — М., 1967 (саи. — вып. Д1-4).
Петренко В.Г. античный импорт в Приднепровье и Побужье в IV—II вв. до н. э. — М., 1970 (саи. — вып. Д1-27).
Петренко В.Г. украшения скифии VII—III вв. до н. э. — М., 1978 (саи. — вып. Д4-5).
Серова Н.Л., Яровой Е.В. григориопольские курганы. — кишинев, 1987.
Тереножкин А.И., Ильинская В.А., Черненко Е.В., Мозолевский Б.Н. скифские курганы никопольщины // скифские
древности. — к., 1973. — с. 113—186.
Тереножкин А.И., Ильинская В.А., Мозолевский Б.Н. скифский курганный могильник гайманово поле // скифы и
сарматы. — к., 1977. — с. 152—199.
Тереножкин А.И., Мозолевский Б.Н. Мелитопольский курган. — к., 1988.
Топал Д.А. николаевский могильник — траектория во времени и пространстве // Stratum plus. — 2000, № 3. —
с. 205—228.
Фиалко Е.Е. костяные изделия из кургана огуз // скифы северного Причерноморья. — к., 1987. — с. 130—140.
Чередниченко Н.Н., Болдин Я.И. скифские курганы у с. владимировка // курганы юга Днепропетровщины. — к.,
1977. — с. 125—150.
Черненко Е.В. скифские лучники. — к., 1981.
Шаповалов Г. судноплавство у духовності давньої україни. — київ—Запоріжжя, 2001.
Kubyšev A.I. Der Bratoljubovka — kurgan. Die grabanalage eines Skythischen nomarchen? // hamburger Beiträge zur
archäologie. — 1991, № 18. — S. 131—140.
Sсythian Gold. Treasures from ancient ukraine. — new-york, 1999.
Одержано 13.07.2004
С.С. Бессонова, Н.В. Ковалев, А.И. Кубышев
курганы у с. олЬгино (скиФские ПогреБения)
Материалы раскопок у с. ольгино дают возможность датировать скифские погребения к. 1—3 временем
толстой Могилы, Чертомлыка и Мелитопольского кургана. Погребения принадлежали, вероятно, представи-
телям того же рода, которые были погребены в Братолюбовском кургане. По размерам погребальных сооруже-
ний и инвентарю их можно отнести к различным моделям (по классификации е.П. Бунятян): ко второй (п. 5
и 6 к. 1), четвертой (п. 3, 4, 7 к. 1 и п. 2 к. 1, причем п. 7 к. 1 — на порубежье третьей и четвертой моделей) и
переходной между четвертой и пятой (п. 2, 3, 4 к. 3).
S.S. Bessonova, M.V. Kovalyov, A.I. Kubyshev
BaRRoWS nEaR ThE VIllagE oF ol’gynE (SCyThIan BuRIalS)
Materials excavated near the village of ol’gyne date the Scythian burials in Barrows 1—3 back to the Tovsta
Mohyla and Chertomlyk periods and to the time of the Melitopol’ Barrow. The burials apparently belonged to the
representatives of the same family that was interred in the Bratolyubskiy Barrow. Judging by the dimensions of the
funerary structures and grave goods the burials could be refereed to different models (according to the classification
by k.P. Bunyatyan): Model 2 (Burials 5 and 6 of Barrow 1), Model 4 (Burials 3, 4, 7 of Barrow 1 and Burial 2 of Barrow 1,
Burial 7 of Barrow 1 being relative to both Models 3 and 4) and intermediate between Models 4 and 5 (Burials 2, 3, 4
of Barrow 3).
|