Рец.: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента)
Рецензія на книгу: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента). К., 2003. — 162 с.: ил. Рецензовану монографію присвячено пошуку динаміки співвідношення автохтонної і кочівницької складових у культурі населення лісостепового Прав...
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2005
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199217 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Рец.: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента) / Н.О. Гаврилюк // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 101-110. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199217 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1992172024-09-29T16:29:38Z Рец.: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента) Гаврилюк, Н.О. Рецензії Рецензія на книгу: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента). К., 2003. — 162 с.: ил. Рецензовану монографію присвячено пошуку динаміки співвідношення автохтонної і кочівницької складових у культурі населення лісостепового Правобережжя Дніпра за ранньої залізної доби. 2005 Article Рец.: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента) / Н.О. Гаврилюк // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 101-110. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199217 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Гаврилюк, Н.О. Рец.: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента) Археологія |
| description |
Рецензія на книгу: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента).
К., 2003. — 162 с.: ил. Рецензовану монографію присвячено пошуку динаміки співвідношення автохтонної і кочівницької складових у культурі населення лісостепового Правобережжя Дніпра за ранньої залізної доби. |
| format |
Article |
| author |
Гаврилюк, Н.О. |
| author_facet |
Гаврилюк, Н.О. |
| author_sort |
Гаврилюк, Н.О. |
| title |
Рец.: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента) |
| title_short |
Рец.: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента) |
| title_full |
Рец.: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента) |
| title_fullStr |
Рец.: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента) |
| title_full_unstemmed |
Рец.: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента) |
| title_sort |
рец.: скорый с.а. скифы в днепровской правобережной лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199217 |
| citation_txt |
Рец.: Скорый С.А. Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблемы выделения иранского этнокультурного элемента) / Н.О. Гаврилюк // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 101-110. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT gavrilûkno recskoryjsaskifyvdneprovskojpravoberežnojlesostepiproblemyvydeleniâiranskogoétnokulʹturnogoélementa |
| first_indexed |
2025-07-17T04:51:35Z |
| last_indexed |
2025-07-17T04:51:35Z |
| _version_ |
1837868407378149376 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 101
рецензовану монографію присвячено пошуку
динаміки співвідношення автохтонної і кочів-
ницької складових у культурі населення лісо-
степового Правобережжя Дніпра за ранньої
залізної доби. невелика за обсягом книга (90
сторінок основного тексту 12-м кеглем) міс-
тить вступ, три глави й заключну частину, два
додатки, список літератури та список архівних
матеріалів із 4 позицій. автор праці добре відо-
мий скіфологам як дослідник багатьох пам’яток
лісостепу, зокрема за резонансними розкопками
великого рижанівського кургану (скорий, хо-
хоровскі, григор’єв, ридзевскі 1999), вдалою
публікацією архівного матеріалу з розкопок кур-
гану Переп’ятиха (скорий 1990) та матеріалів
розкопок стеблівського могильника (скорый
1997). він брав участь у багаторічних розкопках
Мотронинського городища (Бессонова, скорый
2001) і присвятив кілька польових сезонів роз-
копкам Більського городища (Черненко, ролле,
скорый и др. 2004). відомими є також спроби
с.а. скорого, відображені у його кандидатській
дисертації, узагальнити дані про вплив скіфської
культури на ізохронні археологічні культури за-
ходу східної Європи. тому нова книга, написана
за результатами докторської дисертації та при-
свячена дуже актуальній та проблемній темі су-
часної скіфології, не може не привернути до себе
увагу.
хронологічні та територіальні межі монографії
охоплюють період з кінця VIII до першої полови-
ни III ст. до н. е. Пам’ятки ранньої залізної доби
цього реґіону звернули на себе увагу майже від по-
чатку оформлення скіфології в окремий напрямок
археології. Звичайно, так звані скіфські, скіфо-
подібні, скіфського часу пам’ятки Дніпровського
Правобережного лісостепу пов’язують з існуван-
Ðåöåí糿
© н.о. гаврилЮк, 2005
ñ ê î ð û é ñ.à.
ñêèôû â äíåïðîâñêîé Ïðàâîáåðåæíîé
ëåñîñòåïè (ïðîáëåìû âûäåëåíèÿ
èðàíñêîãî ýòíîêóëüòóðíîãî ýëåìåíòà).
Ê., 2003. — 162 ñ.: èë.
Достоинством работы является прозрачность
доказательной базы, приводимой автором
науковий редактор
рецензованої книги
канд. істор. наук с.с. Бессонова, с. 5
ням певного етнополітичного об’єднання. Ще в
1950—1970 рр. в.а. Іллінська та о.І. тереножкін
на базі соціокультурного аналізу з урахуванням
природно-географічного районування виділили
локальні особливості археологічної культури
цього реґіону (ильинская 1975; археологія укра-
їнської рср 1971). Пізніше, у 1980-ті рр., вони та
деякі інші дослідники, здебільшого київської шко-
ли, кластеризували пам’ятки київщини, північно-
західних та північних районів україни, басейнів
тясмина, росі, Південного Бугу (у лісостеповій
зоні), Дністра (ильинская, тереножкин 1983).
вони ж сумлінно опрацювали та надрукували
результати археологічних досліджень як дорево-
люційних, так і сучасних. слід згадати праці
в.а. Іллінської за матеріалами тясминської групи
пам’яток (ильинская 1975), г.т. ковпаненко за
пам’ятками канівщини (ковпаненко 1971) і По-
росся (ковпаненко 1981); Є.Ф. Покровської за ма-
теріалами київщини (Покровська 1952); доробок
в.г. Петренко щодо середнього Придніпров’я в
цілому (Петренко 1961). усі зазначені праці міс-
тять узагальнювальні розділи, які стосуються
визначення етнокультурної специфіки або іс-
торії населення Дніпровського Правобережного
лісостепу, зокрема взаємодії автохтонів із прийш-
лими та сусідніми народами і племенами.
в.а. Іллінська писала: «Правобережные и лево-
бережные племена лесостепной земледельчес-
кой скифии принадлежали народам различной
этнической принадлежности, из которых первые
составляют местное, аборигенное население,
вовлеченное в культурную и политическую ор-
биту скифского мира и вошедшее в скифию под
названием скифов-пахарей, а вторые — вновь
пришедшие племена скифского языка и культу-
ры, пастухи и земледельцы, то есть скифы-зем-
ледельцы в наиболее прямом и точном значении
этого понятия» (ильинская 1975, с. 178). як пра-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3102
вило, особливу увагу приділяли пошуку проявів
(за археологічними даними) взаємозв’язків міс-
цевого населення з кочовиками. скіфологи неод-
норазово підкреслювали, що для розв’язання цієї
проблеми необхідно подальше нагромадження
археологічних фактів, концептуальне збагачен-
ня, удосконалення методів і масштабів польових
та теоретичних досліджень. Дійсно, за останні
десятиліття хх ст. з’явився новий археологічний
матеріал, який досить швидко було введено до
наукового обігу (див., напр.: ковпаненко, Бес-
сонова, скорый 1989; Бессонова, скорый 2001),
розроблено деякі загальні проблеми щодо роз-
витку суспільства кочовиків та взаємин осілих
і кочових соціальних об’єднань (крадин 2001;
хазанов 2000; гаврилюк 1999; Жуковская 2002
тощо). Зрештою, відмова наукової громадськості
від п’ятичленного формаційного підходу до істо-
ричних реалій та оцінка історичних подій із цивілі-
заційних позицій відкриває нові обрії в дослід-
женні етнокультурної історії давніх племен. тобто
посилення джерельної бази та вдосконалення те-
оретичних засад надихають на нові дослідження
етнічної історії давнього населення Дніпровсько-
го Правоборежного лісостепу. актуальність цьо-
го дослідження посилюється ще й тим, що воно
пов’язане з ідентифікацією праслов’янської скла-
дової, визначеної свого часу о.І. тереножкіним,
у формуванні культур ранньої залізної доби саме
на згаданій території.
Зазначена праця с.а. скорого, з одного боку, —
певний підсумок його персональної наукової
діяльності, оскільки книга, за свідченням авто-
ра, є «переробленим та доповненим розділом
рукопису» (с. 6) його докторської дисертації
«кочовики передскіфської та скіфської пори
у Дніпровському Правобережному лісостепу
(питання етнокультурної історії)». За визначен-
ням, кваліфікаційна робота на здобуття вчено-
го ступеня обов’язково повинна містити оригі-
нальні вагомі й нові наукові результати. свого
часу мені вже доводилося критикувати авторе-
ферат і текст дисертації с.а. скорого саме за
відсутність у них вагомих нових результатів та
за певні помилки у відображенні економічної
історії лісостепового населення (наприклад,
щодо можливості ведення кочового скотарства
у Правобережному лісостепу). оскільки від мо-
менту захисту дисертації минуло майже 10 років,
читач має право сподіватися на поліпшений ви-
клад як колективної думки, так і доказів особис-
того погляду автора на дуже актуальні та складні
питання сучасної скіфології порівняно з тими,
що містилися в його дисертації. З іншого боку,
оскільки майже весь ресурс відділу скіфо-сар-
матської археології Інституту археології нан
україни нині так чи інакше залучений до лі-
состепової проблематики, с.а. скорий у своїй
останній книзі об’єктивно презентує не лише
власний підхід до проблеми, а й рівень наукових
досягнень очолюваного ним колективу.
Ще одним мотивом нашої уваги до зазначе-
ного твору є своєрідне ставлення його автора до
творчої спадщини фундатора київської школи
скіфології о.І. тереножкіна щодо питання етно-
політичної історії населення лісостепу за ранньої
залізної доби. с.а. скорий пише: «свою позицию
с развернутой аргументацией а.и. тереножкин
изложил в докладе на упомянутой 6 конферен-
ции института археологии ан украины в том
же 1952 г. (тереножкин 1953, с. 145—149). нуж-
но сказать, версия о скифии как о политичес-
ком объединении в рамках степи и лесостепи,
как и первая концепция, также не являлась но-
вой и восходила к идее М.и. ростовцева о мо-
гущественной скифской державе (С.А. Скорий
не сказав про те, що М.І. Ростовцев вважав
цю державу феодальною. — Н. Г.), охватыва-
ющей степные и лесостепные просторы вос-
точной европы, хотя в деталях отличалась от
последней, в частности декларированием
(виділено мною. — Н. Г.) резкого своеобра-
зия культур степного и лесостепного ареалов»
(с. 12). Проте слід нагадати с.а. скорому, що за
«декларуванням» учителем своєрідності куль-
тур степу і лісостепу стояли, як правило, роки
польових археологічних досліджень (з 1949 р.,
у важкі повоєнні роки, о.І. тереножкін був на-
чальником експедицій Інституту археології, які
працювали як у лісостепу, так і в степу). варто
згадати й архів, створений олексієм Івановичем
на основі опрацювання величезного археоло-
гічного матеріалу в музеях колишнього радян-
ського союзу (багато з його учнів користували-
ся цим архівом неодноразово), не кажучи вже
про знання літератури і вичерпність аналізу та
об’єктивну, але завжди коректну оцінку о.І. те-
реножкіним праць попередників.
тому звернемося до нової праці с.а. скорого
з надією знайти у ній якщо не розв’язання клю-
чових питань археології ранньої залізної доби, то
хоча б створену цим автором оригінальну версію
скіфської історії. отже, ще раз підкреслимо: за-
значену працю с.а. скорого розглянемо, оціню-
ючи новизну та достовірність отриманих ним
наукових результатів.
спочатку звернемо увагу на незначну кіль-
кість використаних архівних матеріалів — лише
4 позиції. Цей факт може свідчити про те, що
всі пам’ятки ранньої залізної доби Правобереж-
ного лісостепу вже введено до наукового обігу
через публікацію (що не відповідає дійсності),
чи про те, що автор ігнорує таку важливу скла-
дову археологічного дослідження, як роботу в
архівах і фондах. на користь думки про май-
же повну зневагу с.а. скорим аспекту прак-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 103
тичної археологічної роботи у фондах і архівах
свідчить та обставина, що автор праці оперує
здебільшого добре знайомим саме йому ма-
теріалом — із курганної групи стеблів, курга-
ну Переп’ятиха, меншою мірою — матеріалами
рижанівської курганної групи та Мотронинсь-
кого городища. у праці майже не використано
матеріали Жаботинського, трахтемирівського,
шарпівського, Пастирського городищ та інших
ключових пам’яток скіфського часу Правобе-
режного лісостепу. Проте без цих відомостей
будь-які етнокультурні реконструкції є досить
ілюзорними.
свою зневагу до збирання та опрацювання
фактичного матеріалу с.а. скорий і не прихо-
вує. у передмові він попереджає, що введення
до наукового обігу нових матеріалів, тобто звич-
ного для археолога сумлінного опрацювання
археологічних знахідок, у монографії не буде:
«идея настоящей работы возникла не только
(и не столько) вследствие накопления новых
археологических источников <...>, но в нема-
лой степени — в результате критической оценки
существующих точек зрения на этнокультурную
историю Днепровского лесостепного Правобе-
режья доскифской и скифской поры и памятники
«степного» облика в этом регионе (тут і далі
збережено орфографію та синтаксис С.А. Ско-
рого. — Н. Г.)» (с. 6).
автор добре знайомий із літературою з питан-
ня взаємозв’язків місцевого населення Дніпров-
ського Правобережного лісостепу та степових
кочовиків і описує її в першій главі. с.а. ско-
рий декларує свій підхід до цієї проблеми, суть
якого полягає в «дифференцированной оценке
лесостепных древностей скифского типа с це-
лью выявления памятников собственно скифов
и тех, что оставлены автохтонным населением
региона, испытавших в той или иной степени
влияние скифской всаднической культуры»
(с. 6). Інакше кажучи, читачеві обіцяли пока-
зати власне скіфські елементи в культурі лісо-
степовиків ранньої залізної доби, етнічні ознаки
автохтонного населення та того населення, яке
«тією чи іншою» мірою зазнало впливу «скіфсь-
кої вершницької культури».
тобто с.а. скорий здебільшого намагається
за допомогою нових методик подати нову інтер-
претацію вже відомої бази даних. автор ставить
собі за мету оцінити на сучасному рівні знань
відомі йому матеріали, тим паче, що, як само-
критично пише с.а. скорий: «(в принципе они
не столь и многочисленны)» (с. 6).
утім, нові відомості с.а. скорий все ж таки
знайшов. він згадує дані лінгвістики та ант-
ропології (розділ 1.2. Населення регіону за
даними лінгвістики та палеоантропології).
Щодо лінгвістичних даних автор намагається
заперечити о.М. трубачову, який писав про
відсутність іранських топонімів на території
Правобережної україни. виявляється, вони є.
Посилаючись на працю І.М. Железняк, с.а. ско-
рий стверджує, що їх два; це менше ніж у ліво-
бережному лісостепу — там їх 13 (с. 20, 21). такі
пошуки археолога в галузі лінгвістики важко
назвати новою методикою оцінки відомих рані-
ше матеріалів, хоча про певний рівень ерудиції
автора вони свідчать.
Ще гірша ситуація зі спробою нової інтер-
претації даних антропології. с.а. скорий
пише: «некоторыми исследователями вполне
определенно выделяются отдельные захороне-
ния V—IV вв. до н. э., по антропологическим
признакам находящие аналогии в синхронных
захоронениях северопричерноморской степи.
Что же касается более ранних лесостепных за-
хоронений (VII—VI ст. до н. э.), их сравнения со
степными материалами аналогичного времени, к
сожалению, не осуществлялись из-за отсутствия
подобных степных выборок» (с. 22). Інакше ка-
жучи, автор повідомляє, що антропологічні дані
про померлих із деяких лісостепових поховань
V—IV ст. до н. е. подібні до даних про деяких
похованих у степу. хто б у цьому сумнівався,
зважаючи на те, що ще в.а. Іллінська та о.І. те-
реножкін відзначали наявність тісного зв’язку
місцевого населення Правобережного лісостепу
зі степовими скіфами з VI—V ст. до н. е., коли
«традиционно местные элементы оказались за-
слоненными, а культура населения приобрела
общескифский характер» (ильинская, теренож-
кин 1983, с. 365). складніше з проблемними
VII—VI ст. до н. е.: с.а. скорий був би й радий
порівняти поховання Правобережного лісостепу
і степу, але в степу на той час скіфів для цьо-
го було замало. Проте чому автор праці нама-
гається знайти антропологічні подібності між
похованими у лісостепу і степу, а не в азії
чи на кавказі? як покаже подальший виклад с.а.
скорим скіфської історії, скіфи у VII—VI ст. до
н. е. десь є — їх навіть так багато, що вони почи-
нають хвилями переселятися у Правобережний
лісостеп. За с.а. скорим, це могли бути скіфи
«першої, азійської, хвилі» (нагадаю авторові
праці гіпотезу о.І. тереножкіна про просуван-
ня скіфів із глибин азії, яку він чомусь ігно-
рує, або «другої, кавказької, хвилі» (знов-таки,
до с.а. скорого північнокавказьку дислокацію
скіфів ретельно, з використанням усієї джерель-
ної бази, дослідили, наприклад, Д.с. раєвський
та в.Ю. Мурзін). Проте не можна погодитися з
автором у тому, що оскільки бракує даних лін-
гвістики та антропології, ці дві дисципліни у
розв’язанні питання етнокультурної характерис-
тики населення Правобережного лісостепу за
ранньої залізної доби «можуть відігравати лише
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3104
допоміжну роль». Будемо сподіватися, що з на-
громадженням археологічних даних саме антро-
пологічний матеріал стане ключовим у разі його
опрацювання, наприклад, методом Днк-аналізу.
у цілому, спроби с.а. скорого опрацювати відо-
мі археологічні дані новими методами не можна
не оцінити як поверхневі.
Після бліц-використання методів лінгвісти-
ки та антропології с.а. скорий звертається до
палеоекологічних даних. треба думати, палеое-
кологія у визначенні етнокультурної специфіки
відіграє не «допоміжну», а якусь іншу роль. тим
паче, що останнім часом без палеоекологічних
екскурсів різного ґатунку не створюється жод-
на праця з археології, навіть тоді, коли потре-
би в них немає. так сталося і в цьому випадку.
Можливо, у регіоні дійсно проведено палеоеко-
логічні дослідження із застосуванням методів
природничих наук? хотілося б, наприклад, от-
римати повідомлення про проведення палеопе-
дологічних чи геоморфологічних досліджень
на пам’ятках, досліджених експедицією с.а.
скорого та с.с. Бессонової, чи про нові палео-
кліматичні спостереження фахівців. утім, автор
обмежився компіляцією загальногеографічних
відомостей та спостережень деяких своїх по-
передників-археологів. При цьому с.а. скорий
перекрутив цитату з моєї праці (гаврилюк 1999,
с. 167), яка його «удивила и обескуражила». він
пише, ніби я стверджую, що «одним из важных
факторов, делающих невозможным существо-
вание скотоводства (даже в полукочевой фор-
ме) в Правобережной лесостепи, являются ее
болотистые (виділено С.А. Скорим. — Н. Г.)
почвы. <…> По-видимому, н.а. гаврилюк пу-
тает лесостепное Поднепровье с Полесьем»
(с. 25). Проте на с. 167 моєї праці, на яку по-
силається с.а. скорий, написано зовсім інше:
«сколько-нибудь длительное существование ко-
чевого скотоводства на луговых и болотистых
почвах лесостепного Правобережья невозмож-
но. хотя скотоводство в Правобережье, как и во
всей лесостепи, существовало, но не в кочевой
и не в полукочевой, а в придомной форме» (гав-
рилюк 1999, с. 167). оскільки інших палеоеко-
логічних «досліджень-досягнень» у праці с.а.
скорого немає, то складається враження, що роз-
діл «2.1. Краткая характеристика природно-
климатических условий региона» автор увів
саме для того, щоб навести цю цитату, образ-
ливо перекрутивши її. Принаймні не висновка-
ми про роль середовища у формуванні нових
етнокультурних елементів у Правобережному
лісостепу, а посиланням у кінці сторінки на
роботи н.о. гаврилюк і Д.с. раєвського закін-
чується цей розділ другої глави рецензованої
монографії. тобто с.а. скорий не зрозумів суті
моїх праць, або йдеться, як буде зрозуміло з по-
дальшого, про звичне для цього автора ігнору-
вання праць, які не «в річищі» його теоретичних
«побудов».
у розділі «2.4. Поховальні пам’ятки скіфів:
критерії виділення і статистичні дані» с.а.
скорий нарешті звертається до археологічного
матеріалу, насамперед до поховальних пам’яток,
намагаючись визначити критерії виділення та на-
вести статистичні дані. Проте оскільки розділ
не містить нічого, крім абсолютних і відносних
величин, то його назва є досить дивною. По-пер-
ше, жоден скіфолог не наважився назвати про-
стий перелік порахованих поховальних пам’яток
статистичними даними. визначальними рисами
статистичних даних є розрахунки, як мінімум,
згрупованих величин (середніх, медіан, серед-
нього квадратичного відхилення, похибки тощо),
побудова за цими даними графіків та діаграм
(комп’ютерні технології полегшують цей про-
цес). виходячи з назви, поховальні пам’ятки
скіфів уже виділено (що відповідає дійсності).
Залишилося виявити в поховальному обряді
суто скіфські етнічні ознаки, що автор і робить,
спираючись на висновки своїх попередників.
При цьому він відмовляється від трактування
поховань як скіфських на підставі знахідок у
них скіфських речей: «... рассмотрение всех
лесостепных погребений скифской поры в ка-
честве скифских могил на основании присутс-
твия в них типично скифских вещей, в общем,
представляется занятием довольно бесперспек-
тивным» (с. 46). тобто автор не погоджується
з положенням монографії в.а. Іллінської та
о.І. тереножкіна щодо співвідношень місце-
вого та прийшлого в культурі Правобережного
лісостепу в VI—V ст. до н. е.: «традиционно
местные элементы оказались заслоненными, а
культура населения приобрела общескифский
характер. в Правобережной лесостепи распро-
странился скифо-сибирский обряд захоронения
в курганах с сооружением на подкурганных по-
верхностях или в ямах деревянных склепов с
дромосами, с господствующим обрядом трупо-
положения, в сопоровождении определенного
рода заупокойных даров, включавших полную
номенклатуру вещей скифского обихода: всех
видов оружия, принадлежностей конской узды,
предметов быта, украшений и туалета, вещей
культового обихода. как и в других культурах
скифо-сибирского круга, склепы эти нередко
поджигались с культовыми целями во время
похорон. такой обряд, свойственный ранним
скифам, стойко продержался в Правобережной
лесостепи до конца скифского периода» (ильин-
ская, тереножкин 1983, с. 365).
с.а. скорий, на відміну від в.а. Іллінської та
о.І. тереножкіна, вважає, що скіфські риси мож-
на виокремити лише за поховальним обрядом.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 105
При цьому автор зазначає, що основні риси обря-
ду відповідають поховальному ритуалу кочови-
ків євразійських степів. Далі подано аналіз кочів-
ницьких та скіфських елементів поховального
ритуалу, виділених попередниками с.а. скорого
(с. 46—50). серед них є такі:
1. Використання дернових вальків. автор не
погоджується з в.с. ольховським, який трак-
тував цю рису як універсальну для кочовиків
Євразійського поясу степів. І тут же (!) с.а. ско-
рий пише про те, що цей обряд зароджується у
скотарів енеоліту—бронзи, в яких скіфи V—IV
ст. до н. е. його запозичили. Досить дивна логі-
ка для того, щоб назвати ознаку власне скіфсь-
кою.
2. Звичай вбивати у дно й стіни могили різну
зброю, датований кінцем VI — початком V ст. до
н. е., дійсно притаманний скіфам. Цю ознаку як
скіфську виділила в 1984 р. с.с. Бессонова та
підтвердив пізніше в.с. ольховський.
3. Встановлення на курганах кам’яних ан-
тропоморфних стел. Цей елемент як власне
скіфський розглядається в.П. Білозором та ін-
шими дослідниками (див. текст рецензованої
монографії). Проте нагадаю, що звичай встанов-
лювати на похованнях антропоморфні стели, по-
ходження яких пов’язують з оленними каменями
алтаю, відомий у кімерійців (тереножкін 1978),
не кажучи про те, що з’явився він значно раніше
(отрощенко 1982).
4. До скіфських обрядових рис належить зви-
чай розміщувати у похованнях шумлячі підвіски.
Цю ознаку виділив у 1987 р. в.П. григор’єв.
використовує її і сергій анатолійович. Проте
це означає відмову від виголошеного ним на с.
46 принципу невикористання речей поховання
як етнічних ознак.
5. етнографічною деталлю, притаманною
степовим скіфам, є дерев’яні чаші з оббивками,
виконаними з дорогоцінних металів. Пріоритет
виділення цієї ознаки, на думку с.а. скорого,
належить г.т. ковпаненко, с.с. Бессоновій та
с.а. скорому. автор побіжно згадав праці о.Є.
Фіалко і в.о. рябової та інших дослідників, але
зовсім забув роботу в.с. ольховського, який
розглядав такі посудини як елемент власне
скіфського степового поховального обряду V
ст. до н. е. та звертав увагу на те, що вони є і в
савроматських похованнях (ольховский 1991,
с. 72). До речі, дерев’яні чаші з металевими
оббивками, на думку в.в. отрощенка, вперше
з’являються ще в пам’ятках пізньої бронзової до-
би. тобто власне скіфською цю ознаку назвати
важко.
6. Про поховання коней в окремих могилах,
які супроводжують поховання чоловіків-воїнів
як про скіфську ознаку першою написала
с.с. Бессонова, потім в.с. ольховський. ос-
танній наголошує, що «у скифов степного При-
черноморья захоронения коней появляются только
в V в. до н. э., позже чем у соседей, а захоронения
конюхов — в IV в. до н. э.». Перед цією цитатою
зазначений звичай згадується не як такий, що
з’явився в «скифской кочевой среде», як пише
сергій анатолійович (с. 48, 49), а як характерний
«для евразийских степных культур эпохи раннего
железа <...>, корни которого — в эпохе поздней
бронзы» (ольховский 1991, с. 164).
7. Поховальні стежки, застелені травою.
як пише автор, цю ознаку виділив як власне
скіфську в.с. ольховський (с. 163). останній,
як приклад, згадує третю Іспанову Могилу, яка
датується часом, не раніше V ст. до н. е. (оль-
ховский 1991, с. 163)
8. Звичай ховати померлого на розстелено-
му захисному обладунку виділений як скіфсь-
кий в.П. григор’євим, про що пише сергій
анатолійович. При цьому він зазначає, що вісім
випадків припадає на степову зону Північного
Причорномор’я (с. 49), не згадуючи про датуван-
ня цих пам’яток часом, не раніше V ст. до н. е.
9. Звичай супроводжувати основні похован-
ня похованнями залежних осіб у дромосі. виді-
лення цієї ознаки як скіфської з посиланням
на працю в.а. Іллінської та о.І. тереножкіна
виглядає досить дивним: на с. 124—158, на які
посилається с.а. скорий, у праці цих авторів
подано звичайний опис царських поховань та
поховань скіфської знаті без будь-яких узагаль-
нень. Залежне становище похованих автори, як
правило, визначають за відсутністю супровод-
жувального інвентарю чи позою похованого. як
закономірність визначено положення «рабів» пе-
ред входом до поховальної камери. Положення
залежних осіб у дромосі згадується лише під час
опису північної гробниці гайманової Могили
(ильинская, тереножкин 1983, с. 186). Знову ж
таки, поховання, на яких виділяється ця ознака,
датуються часом, не раніше V ст. до н. е.
10. Орієнтація померлих. Цю ознаку с.а. ско-
рий подав досить плутано. автор зазначає: «у
скифских степных племен на протяжении их
истории преобладала западная ориентация по-
койников, хотя ее удельный вес в различных
регионах в разное время не был стабильным»
(с. 49), а в кінці VI — на початку V ст. до н. е.
поширюється орієнтація похованого головою на
схід. треба думати, західна орієнтація притаман-
на степовим скіфам V—IV ст. до н. е. на с. 52
автор знову повертається до західної орієнтації
похованого: «… для скифского погребального
обряда этнодифференцирующим признаком счи-
тается способ расположения умершего в моги-
ле, не столько его поза, сколько ориентировка,
в частности головой на запад (курсив С. А. —
Н. Г.)». Далі зазначено, що в похованнях
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3106
Дніпровського лісостепового Правобережжя
впродовж скіфської доби переважала «запад-
ная ориентировка» і зроблено висновок: «нет
оснований сомневаться, что эта традиция про-
должала бытовать у автохтонного населения и
с наступлением скифской эпохи».
11. Поховання в могилах-катакомбах як ок-
рему ознаку скіфської належності с.а. скорий
не розглядає.
отже, с.а. скорий зібрав і описав 11 скіф-
ських ознак, виділених його попередника-
ми. Інші ознаки скіфських поховань він лише
згадав, вважаючи їх притаманними кочовикам
у цілому (с. 46). утім, якщо прискіпливіше роз-
глянути й деякі риси із зазначених с.а. ско-
рим, то помітимо, що принаймні чотири з них
також характерні для кочовиків у цілому (1, 2,
5, 6), одна (поховання залежних у дромосі) виді-
лена некоректно, а одна (західна орієнтація) не
може бути власне скіфською, оскільки, як за-
значає с.а. скорий, у ранню залізну добу вона
характерна ще й для місцевого населення Право-
бережного Дніпровського лісостепу. тобто з 11
ознак поховального обряду, які автор виділив як
критерії скіфської етнічної належності, скіфсь-
кими є п’ять (3, 4, 7, 8, 11). описуючи ці ознаки,
с.а. скорий не завжди визначає дату появи їх
у степових скіфських пам’ятках. Це зрозуміло,
оскільки всі 11 скіфських ознак виділено за сте-
повими скіфськими похованнями, які датуються
часом, не раніше V ст. до н. е. у правобереж-
них лісостепових пам’ятках вони з’являються
в похованнях другої половини VI—V ст. до н.
е. (с. 92, табл. 1). З погляду методики історич-
ного дослідження, такий прийом маніпуляції з
датуванням можна вважати фальшуванням. Щоб
більше не повертатися до списку 11 ознак, ще раз
зазначу, що матеріал «пручається» насильству і
свідчить про те, що власне скіфські елементи
(як тенденція) у поховальному обряді Право-
бережного лісостепу з’явилися не раніше кінця
V—IV ст. до н. е. (с. 92, табл. 1, стовпчик «конец
V— IV/III вв. до н. э.»). Імовірно, йдеться про
просунення кочовиків спочатку в лісостеп, а
потім — у степ із півночі.
Можливо, ці «неточності» пов’язані з особ-
ливостями хронології пам’яток ранньої залізної
доби. авторське бачення цієї проблеми викла-
дене в розділі «2.3. К хронологии памятников
скифской эпохи», який передує розділу про
ознаки. Цей розділ побудований здебільшого
на критиці хронології передскіфських і ранньо-
скіфських старожитностей, запропонованої
І.М. Медведською. сергій анатолійович чомусь
вважає, що «в своих рассуждениях о начале
скифской архаики она зачастую опирается не
столько на конкретные аргументы, сколько на
авторитет г. коссака» (с. 33). Проте ця думка
с.а. скорого не відповідає дійсності. нагадаю,
І.М. Медведська запропонувала свою, незалежну
систему прив’язок пам’яток скіфської архаїки
до передньоазійських матеріалів. Ця система
збіглася з хронологічною системою г. коссака,
а не с.а. скорого, що останнього не влаштовує.
як альтернативу хронології рск-1 г. коссака й
І.М. Медведської, с.а. скорий пропонує свою
хронологію новочеркаських старожитностей,
обмежуючи їхній фінал кінцем першої третини
VII ст. до н. е., і намагається узгодити її з ма-
теріалами ранньоскіфських пам’яток. При цьому
автор навіть не згадує системи періодизації та
хронології кімерійських і скіфських старожит-
ностей, розроблені с.в. Поліним та а.І. Іван-
чиком, не кажучи про датування поселенських
пам’яток г.І. смірнової та інших дослідників.
годі й думати, що вони йому не відомі. Доклад-
но зупинятися на цьому складному і дуже акту-
альному нині питанні не буду. Думаю, воно має
стати предметом цікавої та корисної дискусії на
сторінках «археології».
окремо можу лише висловити свій подив
щодо датування середньоскіфського періоду.
автор декларує другу половину VI—V ст. до
н. е., але використовує лише комплекси V ст.
до н. е. — жодного комплексу другої половини
VI ст. до н.е. не наведено. нагадаю, за періоди-
зацією в.а. Іллінської та о.І. тереножкіна, до
середньоскіфського періоду належать пам’ятки
V ст. до н. е. (ильинская, тереножкин 1983,
с. 16). якщо с.а. скорий хоче змінити прийняту
періодизацію, слід аргументувати свою схему, а
не «декларувати» її у простому посиланні в кінці
сторінки (с. 42).
сторінку 43 присвячено ще одному диску-
сійному питанню скіфології — визначенню часу
закінчення скіфської культури. При цьому о.І.
тереножкіну та в.а. Іллінській приписано дату-
вання фіналу скіфської історії у східній Європі
кінцем IV ст. до н. е. Зауважу, що на с. 16 їхньої
праці, на яку посилається автор, зазначено: «в
зависимости от источников, материал каждого
из территориальных регионов делится по хро-
нологическим этапам с выделением комплексов
VII—VI вв. до н. э. (архаических), памятников
V в. до н. э. (среднескифских) и памятников
IV—III вв. до н. э. (позднескифских)» (ильин-
ская, тереножкин 1983, с. 16). на с. 367, на яку
також посилається с.а. скорий, знову йдеть-
ся про те, що скіфія III ст. до н. е. «оказалась
ослабленной войнами и внутренними противо-
речиями» (ильинская, тереножкин 1983, с. 16),
але вона ще існувала. тобто, доповнюючи «на-
иболее позднюю хронологическую группу лесо-
степных правобережных погребений скифской
культуры, состоящую из четырех упомянутых
комплексов, материалами еще нескольких захо-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 107
ронений III в. до н. э.» (с. 43), с.а. скорий дійс-
но лише доповнює положення, висловлене сво-
го часу в.а. Іллінською та о.І. тереножкіним.
Щоправда, робить це автор не дуже переконли-
во: датувати поховання лише на підставі вістер
стріл — дуже сміливий крок.
утім, позитивним моментом у праці с.а. ско-
рого є те, що він спробував підтвердити свої до-
слідження кількісними показниками. якби автор
дійсно скористався статистичними методами,
результати могли бути досить цікавими. Проте
погодитися із твердженням наукового редак-
тора його праці с.с. Бессонової щодо ступеня
володіння цими методами або використання їх
с.а. скорим, не можу: «Многочисленные ста-
тистические сведения и таблицы, помещенные
в монографии, дают возможность читателю
проверить выводы, изложенные в исследо-
вании» (с. 5).
Дійсно, матеріали поховань можна проаналі-
зувати не лише описовими методами, а й знач-
ною мірою із застосуванням статистичних
методів. уперше методику використання ста-
тистичних методів запропонували в.Ф. генінг та
в.а. Борзунов у 1975 р. (генинг, Борзунов 1975).
Методику аналізу та соціальних реконструкцій
на матеріалах поховального обряду скіфських
поховань успішно використала к.П. Бунятян
(Бунятян 1985). Дотепер ця робота залишається
еталоном у використанні статистики в скіфоло-
гії. там само докладно описано саму методику.
на жаль, с.а. скорий нею не скористався. від-
дамо йому належне — він порахував кількість
поховань Дніпровського лісостепового Право-
бережжя та спробував підтвердити виокремлені
(часто не завжди ним) ознаки «кочівництва» та
«скіфськості» кількісними оцінками. Проте коли
постала необхідність групувати об’єкти із вико-
ристанням методу побудови таблиць взаємозус-
трічності ознак та вирахувати показники подіб-
ності об’єктів, с.а. скорий вдався до простих
арифметичних підрахунків. особливо яскраво
ілюструє «статистичний метод» с.а. скорого
визначення картини поховального обряду для
кожного періоду «по степени присутствия в
могилах этнодифференцирующих признаков»
(с. 55, 57, 59). За даними, наведеними автором,
можна скласти таблицю.
Із таблиці випливає, що в лісостеповому Пра-
вобережжі, як зазначає і сам автор, скіфськими
визнано в період скіфської архаїки 62,9 % похо-
вань (73 поховання), у середньоскіфський 45,76
% (27 поховань) і пізньоскіфський періоди 49,28
% (68 поховань) лише за однією ознакою. якщо
поширити «логіку» с.а. скорого на вивчення
поховань, в яких є гончарна антична керамі-
ка, то можна їх усі зарахувати до грецьких —
одна етнодиференційна ознака присутня.
якщо це все не так, і 73 поховання періоду
архаїки, 27 поховань середньоскіфського і 68
пізньоскіфського періодів не є суто скіфськими,
то й включати їх до списку поховань зі скіфсь-
кими ознаками некоректно. виходить, що на
«скіфські» поховання у Правобережному лісо-
степу припадає не так уже й багато, а в них ще ж
потрібно знайти підтвердження «кочових», або
«скіфських хвиль». утім, на них ми зупинимося
нижче. тут можна лише нагадати с.а. скорому
що існують такі прийоми і методи статистичної
обробки масового археологічного матеріалу, як
аналіз у групах через розрахунки коефіцієнта
кореляції. вони допомогли б виявити зв’язки
та силу зв’язків між ознаками. результатом та-
кої роботи могло би бути встановлення причин
залежності між явищами та виявлення їхньої
подібності. Думаю, колись це зроблять інші до-
слідники. «таблиці», які супроводжують моно-
графію с.а. скорого і здалися його науковому
редакторові статистичними, такими не є.
у розділі «2.5. Скифская культура и посе-
ленческая структура» с.а. скорий спробував
поєднати «культуру» і «структуру», чому можуть
позаздрити деякі професійні редактори. автор
перелічив усі знахідки зброї на поселеннях Пра-
вобережного лісостепу різних періодів. Досить
побіжно згадавши можливість виготовлення
таких виробів на лівобережному Більському
городищі, с.а. скорий повідомляє: «вовсе не
исключено, что отдельные находки на поселе-
ниях, вне комплексов, прежде всего предметов
вооружения и в первую очередь наконечников
стрел, являются ни чем иным как свидетель-
ствами набегов воинственных степных кочев-
ников, волнами продвигавшимися в пределы
восточноевропейской лесостепи с различных
территорий на протяжении всей скифской исто-
рии» (с. 67; виділення та орфографія с.а. ско-
рого). Докладний аналіз зброї з пам’яток Дніп-
ровського Правобережжя читачеві краще шу-
кати там, де він є, — у праці в.а. Іллінської
абс. % абс. % абс. %
1 73 62,9 27 45,76 68 49,28
2 22 19,0 12 20,34 38 27,54
3 9 7,8 7 11,86 17 12,32
4 6 5,2 6 10,17 7 5,07
5 4 3,4 4 6,78 6 4,35
6 2 1,7 2 6,39 1 0,72
7 — — 1 1,69 1 0,72
усього 116 100 59 100 138 100
пізньоскіфський
кількість
ознак
кількість поховань у період
архаїка середньоскіфський
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3108
(ильинская 1975, с. 96—108). опис кожного різ-
новиду зброї варвара андріївна завершує вис-
новками про проникнення в лісостеп основних
видів зброї із сусідніх територій. Цитату щодо
вістер стріл наведу дослівно: «таким образом,
совершенно очевидно, что наиболее ранние из
бронзовых наконечников стрел VIII—VII вв. до
н. э. киммерийского и раннескифского типов
возникли не в культуре предскифского времени
лесостепной полосы, а были заимствованы из-
вне в результате культурного влияния, идущего
со стороны кочевого населения степной поло-
сы» (ильинская 1975, с. 106). ось цитата про
мечі та кинджали: «скифские мечи и кинжалы
возникли не в местной среде, а были заимство-
ваны извне на грани VIII—VII вв. до н. э. ...»
(ильинская 1975, с. 100). на відміну від с.а.
скорого, в.а. Іллінська та о.І. тереножкін не
лише чітко визначають факт проникнення ко-
човиків, а й достовірно визначають джерело
виникнення міграції та шлях мігрантів: «несом-
ненная угроза военного нападения со стороны
степных кочевников на территорию Правобе-
режной лесостепи шла с левого берега Днепра,
вдоль которого кочевые племена продвигались
глубоко на север, вплоть до широты Переяслава
и киева» (ильинская, тереножкин 1983, с. 282).
свого часу я вже звертала увагу с.а. скорого
на це положення у праці в.а. Іллінської та о.І.
тереножкіна (гаврилюк 1999, с. 166), тим паче,
що існування такого «степового язика» підтвер-
джується палеоекологічними даними.
нижче с.а. скорий пише про сліди руйну-
вання укріплень деяких поселень, які свідчать
про набіги кочовиків. Подано посилання на його
спільну працю з г.т. ковпаненко і с.с. Бессоно-
вою та зазначено, що це явище було «надійно
документоване» недавніми розкопками оборон-
ної системи трахтемирівського городища (с. 67).
автора доведеться розчарувати. напад кочови-
ків на трахтемирівське городище був надійно
документований масштабними розкопками
г.т. ковпаненко значно раніше: «Первые при-
знаки влияния скифов прослеживаются с первой
половины VII в. до н. э. <...> начиная с конца
VII — начала VI в. до н. э. воздействие скифов
на культуру местных племен усиливается, что
сказалось не только в увеличении в погребениях
скифских предметов. к этому времени относит-
ся и строительство трахтемировского городища
<...> оно являлось не только племенным цен-
тром, но и надежной защитой от кочевников»
(ковпаненко 1981, с. 135). наважуся нагадати
сергію анатолійовичу, що галина тихонівна
була саме тією людиною, яка свого часу запропо-
нувала йому займатися пам’ятками Правобереж-
ного лiсостепу і постійно допомагала в роботі з
цим матеріалом...
Зовсім наївним виглядає пасаж с.а. ско-
рого щодо круглих землянок та напівземлянок
(с. 68). Можу сказати лише одне: усе правильно,
але з точністю до навпаки.
Щодо появи в матеріалах Мотронинського
городища горщиків з горлом у вигляді розтруба
зазначу: цю кераміку як скіфську степову, яка
підтверджує «присутствие иранского этнокуль-
турного компонента на памятниках скифской
поры в Днепровском Правобережье» (с. 69),
визначено с.а. скорим або його співавтором с.с.
Бессоновою. саму кераміку я не бачила, але наве-
дену на рис. 28 (Бессонова, скорый 2001, рис. 28)
степовою скіфською назвати не можна. одна із
зображених посудин — звичайний лісостеповий
горщик із дугоподібною шийкою та наскрізними
проколами під вінцями (рис. 28, 2). Фрагменти
вінець тюльпаноподібних посудин (рис. 28, 9,
12, 13, 15—17) також мають наскрізні проколи
та рельєфні наліпні валики. За весь час робо-
ти з ліпною керамікою зі степових скіфських
пам’яток мною зафіксовано лише один фрагмент
вінчика ліпної посудини з наскрізними прокола-
ми зсередини і один фрагмент із так званими пер-
линками під вінцями (матеріали кам’янського
городища), які було пов’язано з лісостеповою
керамікою. крім того, масивні наліпні валики
з додатковим орнаментом у степових скіфсь-
ких похованнях також є поодинокими. Цитату
з моїх тез 1979 р. сергій анатолійович за звич-
кою перекрутив, тому наводжу її дослівно: «тре-
тья группа керамики — сосуды, не имеющие
аналогий на других территориях и предполо-
жительно связываемые с кочевыми скифами:
горшки с горлом в виде раструба…» (гаврилюк
1979, с. 66). Далі подано посилання на рис. 2,
згідно з яким поодинокі знахідки таких посудин
належать до ранньоскіфського часу, а поширені
— до IV—III ст. до н. е. у кандидатській дисер-
тації, на автореферат якої посилається сергій
анатолійович, я підкреслюю, що найранніші
горщики з горлом у вигляді розтруба з’являються
в ольвії та у прилеглих до неї античних посе-
леннях Побужжя. Пізніше про поширення таких
горщиків я писала: «если в раннескифское вре-
мя фрагменты встречаются только в материалах
античных памятников Побужья, то в IV в. до н.
э. они распространяются на территорию всей
степной скифии» (гаврилюк 1989, с. 54). тоб-
то не мені, а с.а. скорому належить пріори-
тет виокремлення «іранського eтнокультурного
компонента» за ліпним посудом; і що вражає,
це вдалося йому на основі знахідок посуду
IV ст. до н. е. на пам’ятці, про існування якої
у IV ст. до н. е. не йдеться (Бессонова, скорый
2001, с. 125).
у заключному розділі с.а. скорий говорить
про три хвилі, якими нібито здійснювалося «про-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 109
движение скифо-иранского этнокультурного эле-
мента в пределы лесостепи». не зупиняючись
на «просуненні елементу», спробую знайти у
монографіїї с.а. скорого археологічні підтвер-
дження цих хвиль.
Першу хвилю с.а. скорий називає «азій-
ською». він пише: «… с событиями VII в. до
н. э. следует связывать хорошо улавливаемую
археологически первую волну продвижения но-
мадов скифской культуры в пределы восточноев-
ропейской лесостепи» (с. 75). Перед цим автор
побіжно «відкоригував» думку Д.с. раєвського,
який (і не тільки він) вважав основною зоною
розповсюдження ранніх скіфів Передкавказ-
зя і Північний кавказ. с.а. скорий мотивував
це тим, що «в пределах лесостепного Право-
бережья скифских архаических захоронений в
1,5 больше, чем на северном кавказе» (с. 75).
Дозволю собі «відкоригувати» думку с.а. ско-
рого, нагадавши йому про те, що площа лісо-
степового Правобережжя приблизно в 3 рази
більша, ніж площа Північного кавказу, а також
про такий важливий критерій розповсюдження
археологічних пам’яток, як їхня концентрація.
Проте зараз ідеться все ж таки про археологіч-
не підтвердження першої хвилі. відомості щодо
цього знаходимо на с. 54 рецензованої моногра-
фії. якщо «хвиля» розтягується на все VII ст.,
що є досить дивним навіть з погляду здорового
глузду, то археологічним підтвердженням її є
37 поховань VII ст. до н. е. і одне — VIII ст. до
н. е. треба думати, частина поховань з’явилася
«до хвилі», оскільки вони відбулися до «відомих
подій VII ст. до н. е». Це ті десять чоловічих
поховань у супроводі підлеглих осіб, які автор
датує кінцем VIII — першою половиною VII ст.
до н. е. (с. 55). тобто на «хвилю» залишається
решта 27 поховань, які датуються другою поло-
виною VII ст. до н. е. (50 років на «хвилю» з 27
похованнями, що охопила досить значну тери-
торію Правобережного лісостепу). якщо згада-
ти, що якусь частину з цих поховань виділено за
однією ознакою, то скільки поховань підтверд-
жує саму «хвилю»?
Друга хвиля (кавказька) «явилась следствием
бурных событий третьей четверти VII — рубе-
жа VI вв. до н. э.» (с. 88). уже «в течение VI в.
до н. э. в Днепровской Правобережной лесо-
степи интенсивно протекал процесс сложения
единой этнической общности с характерной
синкретической скифоидной культурой» (с. 89;
орфографія і курсив автора), при цьому «во вто-
рой половине VI в. до н. э. ядро скифской куль-
туры уже переместилось из северного кавказа
в степное Причерноморье». Певно, археологіч-
ні матеріали, що підверджують другу хвилю,
і є «наслідком» буремних подій; датування їх
припадає на першу половину VI ст. до н. е. у
пошуках археологічного підтвердження цього
звернемося до с. 54 рецензованої праці. очевид-
но, що це 68 поховань на 50 років і на весь Пра-
вобережний Дніпровський лісостеп. а якщо зга-
дати кочівницькі поховання (скіфськими назвати
їх не наважуюся), які виокремлено за єдиною
ознакою, а також те, що сергій анатолійович
сумнівається в існуванні ядра скіфської культури
на Північному кавказі, на що він звернув увагу,
коли коригував Д.с. раєвського (с. 75)?
третя хвиля розтягнулася на все V ст. до н. е.
(с. 89). на с. 56 автор зазначає, що «для средне-
скифского периода (вторая половина VI—V вв.
до н. э.) известно 104 подкурганных захороне-
ния», причому «процент захоронений с кочев-
ническими (скифскими) чертами среди них по
сравнению с архаическим временем возраста-
ет — 59 погребений» (с. 56; стиль автора). З них
27 поховань виділено за однією ознакою. якщо їх
відкинути, — залишається 32 поховання. Певно,
якась частина з цих поховань належить до другої
половини VI ст. до н. e. Що ж тоді відходить до
V ст. до н. e., і скільки поховань підтверджують
третю хвилю, що «розтягнулася на все V ст. до
н. е.» й охопила весь Правобережний лісостеп?
Марно шукатиме читач відповіді серед «статис-
тичних даних» с.а. скорого...
таким чином, жоден із заключних висновків
с.а. скорого про існування трьох хвиль просуван-
ня кочовиків у Правобережний лісостеп за ранньої
залізної доби не підтверджується ні археологічни-
ми даними, ані статистичними даними, ані даними
інших наук, механізмом застосування яких автор
не володіє. не виконано й основного завдання його
праці — на основі диференційованого підходу вия-
вити у Дніпровському Правобережному лісостепу
кочівницькі та місцеві пам’ятки.
Для автора рецензованої монографії характерне
зневажливе ставлення до розробок попередників,
перекручення цитат, ігнорування праць, дискуту-
вання з авторами яких йому явно не під силу.
негативне враження від монографії підси-
люється її недбалим оформленням. Жодна з 34
таблиць, поданих у додатку, не пов’язана з текс-
том. Про «статистичні таблиці» годі й говори-
ти — у них не наведено навіть загальних та
відсоткових даних, не кажучи про коефіцієнти
кореляції, ступені подібності, графіки й діагра-
ми, які роблять статистику статистикою. Ілюс-
тративний матеріал увесь авторський, але сам
с.а. скорий складав три таблиці (26, 27, 28), які
використовувалися в інших публікаціях, та три
схеми, покликані показати ті самі «хвилі» про-
сунення скіфів у Дніпровський Правобережний
лісостеп. на останніх немає ані масштабу, ані
координатної сітки, ані легенд.
До речі, про оформлення видання. на ос-
танній сторінці зазначено: «художественное
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3110
оформление, макет и компьютерный набор ав-
тора». результати цього дуже яскраві: жоден ма-
кетувальник не дозволить собі залишити пусті
сторінки (с. 86). якщо авторським є художнє
оформлення, тоді і на обкладинці скіфа на коні
намалював с.а. скорий. утім, повернімося до
останньої «видавничої» сторінки монографії.
там не зазначено ані назви друкарні, ані номе-
ру замовлення. навіть умовні видавничі аркуші
пораховано не за типографською формулою.
усе ж хочеться закінчити рецензію на пози-
тивній ноті. Монографія с.а. скорого висвітлила
важливі проблеми у сучасному скіфознавстві —
як морально-етичні, так і наукові. останні дореч-
но було б обговорити на сторінках «археології».
так, актуальною залишається проблема хроноло-
гії та періодизації культур ранньої залізної доби
степової, лісостепової та лісової зон і синхроні-
зація їх з культурами Європи та азії.
як і раніше, неопрацьованою є терміносис-
тема археології в цілому та археології ранньої
залізної доби зокрема (можливо, зникнуть з на-
укового лексикону такі «романтичні» поняття,
як «хвиля», «ранньозалізна пора» тощо).
як виявилося, проблемою є не лише розробка
методів природничих наук для потреб археології,
а й застосування їх археологами (на це питання,
до речі, звернула увагу наш провідний спеціаліст
у галузі палеоботаніки г.о. Пашкевич (Пашке-
вич 2005, 80—85)).
До проблемних можна зарахувати й питання
про фінал скіфської культури та про виділення
пам’яток III ст. до н. е.
Проте найважчим для сучасної скіфології за-
лишається процес перетворення археологічного
знання на історичне, який с.а. скорому вия-
вився не до снаги.
Н.О. ГАВРИЛЮК
Археологія української рср. — к., 1971.
Бессонова С.С., Скорый С.А. Мотронинское городище скифской эпохи (по материалам раскопок 1988—1996 гг.). —
киев—краков, 2001.
Бунятян Е.П. Методика социальных реконструкций в археологии (на материале скифских могильников IV—III вв.
до н. э.). — к., 1985.
Гаврилюк Н.А. сложение скифского керамического комплекса // тез. докл. всесоюз. археол. конф. «Пробле-
мы скифо-сибирского культурно-исторического единства», г. кемерово, 14—17 ноября 1979 г. — кеме-
рово, 1979. — с. 65—67.
Гаврилюк Н.А. история экономики степной скифии VI— III вв. до н. э. — к., 1999.
Генинг В.Ф., Борзунов В.А. Методика статистической характеристики и сравнительного анализа погребально-
го обряда. — свердловск, 1975. — с. 42—72.
Жуковская Н.Л. кочевники Монголии. — М., 2002.
Ильинская В.А. раннескифские курганы бассейна р. тясмин. — к., 1975.
Ильинская В.А., Тереножкин А.И. скифия VII—IV вв. до н. э. — к., 1983.
Ковпаненко Г.Т. Памятники раннескифского времени каневщины // Проблемы скифо-сарматской археоло-
гии. — М., 1971.
Ковпаненко Г.Т. курганы раннескифского времени в бассейне р. рось.— к., 1981.
Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Памятники скифской эпохи Днепровского лесостепного Пра-
вобережья. — к., 1989.
Крадин Н.Н. империя хунну. — М., 2001.
Ольховский В.С. Погребально-поминальная обрядность населения степной скифии (VII—III вв. до н. э.). —
М., 1991.
Отрощенко В.В. о каменных изваяниях у племен срубной культуры // новые памятники древней и средневе-
ковой художественной культуры. — к., 1982.
Отрощенко В.В. Деревянная посуда в срубных погребениях Поднепровья // Проблемы археологии Поднепро-
вья III—I тыс. до н. э. — Днепропетровск, 1984.
Пашкевич Г.О. археологія та палеоетноботаніка // археологія. — 2005, № 2. — с. 80—88.
Петренко В.Г. культура племен Правобережного среднего Поднепровья в IV—III вв. до н. э. // Миа. — 1961, № 96.
Покровська Є.Ф. хотівське городище // аП. — 1952, т. 4.
Скорий С.А. курган Переп’ятиха. — к., 1990.
Скорый С.А. стеблев: скифский могильник в Поросье. — к., 1997.
Скорий С.А., Хохоровскі Ян, Григор’єв В.П., Ридзевскі Я. Центральна могила великого рижанівського курга-
ну // археологія. — 1999, № 1.
Тереножкін О.І. кімерійські стели // археологія. — 1978, № 27.
Хазанов А.М. кочевники и внешний мир. — 3-е изд., доп. — алматы, 2000.
Черненко Е.В., Ролле Р., Скорый С.А. и др. исследования совместной украинско-немецкой археологической
экспедиции 2003 г. — к., 2004.
Одержано 10.01.2005
|