Трипільська культура — 110 років досліджень

Статтю присвячено огляду головних досягнень у дослідженні трипільської культури за 110 років з часу її відкриття В.В. Хвойкою.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
1. Verfasser:	Бурдо, Н.Б.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2005
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199225
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Трипільська культура — 110 років досліджень / Н.Б. Бурдо // Археологія. — 2005. — № 4. — С. 10-25. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199225
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1992252024-09-30T17:20:54Z Трипільська культура — 110 років досліджень Бурдо, Н.Б. Статті Статтю присвячено огляду головних досягнень у дослідженні трипільської культури за 110 років з часу її відкриття В.В. Хвойкою. Годом открытия трипольской культуры является условная дата — 1893 год. Именно тогда В.В. Хвойка открыл в Киеве неолитическое поселение на Кирилловской улице. В дальнейшем раскопки аналогичных памятников исследователь провел вокруг местечка Триполье, которое и дало название археологической культуре, оставленной древнейшим земледельческим населением Восточной Европы. В первые десятилетия изучения выяснилось, что памятники, аналогичные открытым В.В. Хвойкой возле Триполья, известны в лесостепной полосе от Бессарабии до Поднепровья. В начале ХХ в. трипольские поселения исследовались на территории двух империй — Российской и Австро-Венгерской. В Советском Союзе памятники трипольской культуры изучали археологи Киева, Москвы, Ленинграда, Одессы, Кишинева. Продолжаются исследования трипольской культуры и в независимой Украине. Спустя сто лет не только неизмеримо выросла источниковедческая база трипольеведения, но и коренным образом изменились представления об этой культуре, которая имеет большое значение для древней истории Юго-Восточной Европы. The year of discovery of the Trypillia culture — 1893 — is conventional. That’s when VV Hvoika explored a Neolithic settlement on the Kyryllivska Str. in Kyiv. Later on the researcher excavated analogous monuments around a small town of Trypillia after which the archaeological culture of the earliest agricultural population of the Eastern Europe was called. During the first decades of research it was revealed that the monuments analogous to those discovered by V.V. Hvoika near Trypillia are known in the forest-steppe zone from Bessarabia to the Dnipro River region. In the early 20th century the Trypillia settlements were surveyed on the territory of two Empires — Russian and Austro-Hungarian. In the Soviet time the Trypillya culture monuments were studied by the archaeologists from Kyiv, Moscow, Leningrad, Odessa, Kishiniv. Independent Ukraine also continues the study of the Trypillia culture. During this century not only the Trypillia culture source study base has increased immeasurably, but also the views upon this culture, which is of great importance for the ancient history of the Southeastern Europe, have changed fundamentally. 2005 Article Трипільська культура — 110 років досліджень / Н.Б. Бурдо // Археологія. — 2005. — № 4. — С. 10-25. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199225 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Бурдо, Н.Б. Трипільська культура — 110 років досліджень Археологія
description	Статтю присвячено огляду головних досягнень у дослідженні трипільської культури за 110 років з часу її відкриття В.В. Хвойкою.
format	Article
author	Бурдо, Н.Б.
author_facet	Бурдо, Н.Б.
author_sort	Бурдо, Н.Б.
title	Трипільська культура — 110 років досліджень
title_short	Трипільська культура — 110 років досліджень
title_full	Трипільська культура — 110 років досліджень
title_fullStr	Трипільська культура — 110 років досліджень
title_full_unstemmed	Трипільська культура — 110 років досліджень
title_sort	трипільська культура — 110 років досліджень
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199225
citation_txt	Трипільська культура — 110 років досліджень / Н.Б. Бурдо // Археологія. — 2005. — № 4. — С. 10-25. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT burdonb tripílʹsʹkakulʹtura110rokívdoslídženʹ
first_indexed	2025-07-17T04:52:20Z
last_indexed	2025-07-17T04:52:20Z
_version_	1837868454259982336
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 410 Òðèï³ëüñüêà êóëüòóðà ÿê ôåíîìåí ºâðîïåéñüêî¿ ïðà³ñòîð³¿ роком відкриття трипільської культури умовно вважають 1893 р., коли В. хвойка на кирилівсь- ких висотах у києві, крім всесвітньо відомої па- леолітичної стоянки, відкрив сліди неолітичної епохи. Ці знахідки надихнули його на пошуки пам’яток цієї доби навколо києва і привели до розкопок кількох поселень поблизу містечка трипілля, яке й дало назву одній із найяскраві- ших культур у праісторії європи (черняков 1993, с. 5—18). отже, відкриття і назва трипільської куль- тури пов’язані з київщиною та дослідження- ми київського археолога В. хвойки. З кінця хх ст. вживають термін «культура (культурна спільність) трипілля—кукутень», оскільки ці дві культури визнані феноменом давньої історії карпато-Балкано-Дніпровського регіону доби енеоліту. Проте територія, на якій була поши- рена трипільська культура, від часу її відкриття і до сьогодні завжди належала різним державам, імовірно, саме це спричинило появу трьох назв: кукутень — у румунії, мальована кераміка — у галичині та на Буковині і трипільська культу- ра — на Поділлі та київщині. наприкінці хІх — початку хх ст., коли культуру кукутень, по- ширену від карпатських гір до р. Прут, почали вивчати в румунії (Петренку-Дымбовица 1984, с. 11—16), аналогічні пам’ятки було відкрито на теренах двох імперій — австро-угорської та російської. Здається, це було вирішальним чинником історії дослідження трипільської час- тини трипільсько-кукутенської спільноти, тому що переважна частина трипільської території на сучасній мапі від Дністра до лівобережжя Дніп- ра зосереджена на теренах незалежної україни, територію якої наприкінці хІх — першій поло- вині хх ст. було поділено між кількома держа- вами. частина трипільської ойкумени, менша за площею, але не за значенням для дослідження, зосереджена у Молдові. Перебування у складі республік радянської імперії — нині незалежних держав, спричинило спільну для пам’яток украї- © н.Б. БурДо, 2005 í.á. áóðäî òðèÏ²ëüñüêà êóëüòóðà — 110 ðîê³â äîñë²äæåíü Статтю присвячено огляду головних досягнень у дослідженні трипільської культури за 110 років з часу її відкриття В.В. Хвойкою. ни та Молдови назву — трипільські, хоча з ог- ляду на культурологічні визначення, останні мають належати до кукутенської частини три- пілля—кукутені. Потрібно зауважити, що столітній ювілей культури кукутень досить широко, на держав- ному рівні, відзначали у румунії, з-поміж інших заходів скликавши міжнародну конференцію, у президії якої був присутній керівник держави н. чаушеску (La civilization…1987). В україні заходи, присвячені століттю досліджень три- пільської культури, були дещо скромнішими, у тому сенсі, що майже не отримали резонансу за кордоном, а друком вийшла лише частина матеріалів, напрацьованих з цієї нагоди три- піллязнавцями. єдине наукове видання — один номер журналу «археологія», присвячений 100- річному ювілею відкриття трипільської культури (археологія 1993). З нагоди 110-ї річниці від- криття трипільської культури очікується вихід друком матеріалів міжнародної конференції у тальянках, присвяченій цій даті. отже, можна вважати, що питання історії розвитку трипілляз- навства в україні є актуальним, воно фактично стало окремою галуззю первісної археології і досі належним чином не вивчене. До того ж, у численних оглядах, присвячених вивченню три- пілля за радянських часів, наголошувалося на дослідженнях саме радянських фахівців, а праці «дореволюційних» та «буржуазних» археологів, як правило, згадувалися побіжно як методично незрілі або лишалися поза увагою. До казусів імперського минулого можна від- нести й практику, можливо, і не дуже важливу по суті, але досить показову: транслітерацію з російської, а не з української мови назви куль- тури «трипілля» у мовах, які користуються латиницею, — від «La ceramiqoe Tripolienne», виданої т.с. Пассек у 1935 р., до тому Балтійсь- ко-Понтійських студій «The western border area of the Tripolye culture», що вийшов друком у 2000 р. Матеріали для висвітлення історії вивчення трипілля можна відшукати насамперед у стат- тях, присвячених підсумкам праці археологів в україні з нагоди різних ювілеїв. Значні та зміс- товні історіографічні огляди подано в працях ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 11 т. Пассек (Пассек 1949, с. 7—21), с. Бібікова (Бибиков 1953), к. черниш (черниш 1982). За ос- танні десятиріччя з’явилося чимало статей, при- свячених «дореволюційним» та «буржуазним» археологам, які працювали в україні й вивчали трипільську культуру. Майже неінформативними для нашої теми виявилися монографії про роз- виток радянської археології В. генінга (генинг 1982) та л. клейна (клейн 1993), тому що вони висвітлюють переважно розвиток теоретичних аспектів археології. В. генінг підкреслює, що, на відміну від переважної більшості робіт, де «историографический анализ понимается узко, в справочно-библиографическом плане, когда все сводится к перечню открытий и находок», його «очерки» присвячені саме «анализу исследова- тельской практики, оценке методологического подхода» (генинг 1982, с. 8). Можна відверто констатувати, що трипільська археологія в ук- раїні не мала відношення до аспектів археоло- гічної науки того періоду, який досліджується В. генінгом. До назви праці л. клейна, здається, варто додати «Феномен советской археологии в уяві Л.С. Клейна», оскільки фактично з цієї мо- нографії, яка переважно презентує археологію Москви та ленінграда, а не всього радянсько- го союзу, виходить, що археології в україні не існує, звісно, крім випадків, коли знаних фах- івців засилають на підмогу відсталій провінції (клейн 1993, с. 66). на відміну від В. генінга, який знайомить читача з проблемами, дослід- женими у його праці, л. клейн претендує на осмислення радянської археології як явища (феномену) у світовій науці. назва його моно- графії вводить в оману читача, особливо захід- ного, не обізнаного з археологією радянського союзу, адже її присвячено практично тільки теоретичним розробкам в археології, а крім того, написано із зухвалих позицій снобізму та імперських амбіцій. Здається, настав час об’єктивно проаналізу- вати більш ніж столітній шлях нагромадження знань про трипільську культуру в україні. слід підкреслити, що ми намагалися уникнути ви- користання терміна «український археолог», а якщо і вживаємо його, то маємо на увазі не належність дослідника до українського етносу, його громадянство або мову, якою викладено його дослідження, а тільки те, що праці його стосуються пам’яток, розташованих на теренах сучасної україни. До речі, саме аналіз трипіль- ської археології демонструє своєрідний «інтерна- ціонал». Цій культурі присвячені праці фахівців з різним громадянством і багатьох національ- ностей: чехів, поляків, німців, австрійців, євреїв, угорців, британців, росіян і, звісно ж, україн- ців. Дослідження власне українських старожит- ностей викладено українською, російською, польською, німецькою, французькою, англій- ською. саме аналізу цього надбання кількох поколінь археологів ми і присвятили своє дослі- дження. Òðèï³ëüñüêà êóëüòóðà íà òåðåíàõ äâîõ ³ìïåð³é Австро-Угорщина. Перші відкриття. За да- ними т. Пассек (Пассек 1949, с. 7), найдавніші знахідки трипільської культури Подніпров’я з колекцій Державного історичного музею у Мос- кві датуються 1854 р. Першим, хто звернув увагу на трипільські пам’ятки галицького Поділля, які тоді, зрозу- міло, ще не мали такої назви, був а. Шнайдер. Він склав реєстр 65 археологічних пам’яток, виявлених чи обстежених ним на Борщівщині (крушельницький 1998, с. 85). у 1874 р. тут проводив розкопки а. кіркор (крушельницька, Бандарівський 1998, с. 74), який у 1876 р. в пе- чері Вертеба, поблизу Більча Золотого, знайшов трипільські старожитності. Згодом він досліджу- вав трипільське поселення в с. Васильківці (Kirkor 1887). у 1878 р. а. Шнайдер відкрив поселення в кошилівцях, але вважав його міс- цем римського табору (Пастернак 1961, с. 223). у 1877 р. археологи з кракова І. коперницький та В. Пшебиславський (останній був опікуном археологічних пам’яток Поділля та Покуття за часів австро-угорської імперії) вели дослід- ження в городниці (Kopernicki 1878). у 1889— 1892 рр. г. осовський (Ossowski 1890), який був за фахом ще й геологом, досліджував поселен- ня у Заліщицькому, Борщівському та гусятин- ському повітах східної галичини, розкопував поселення біля Васильківців, детальніші розкоп- ки провів у Більчі Золотому, у Вертебі та біля парку, де виявив два шари трипільської культу- ри. скупчення випаленої глини вчений вважав поховальними спорудами. г. осовський на ви- сокому професійному рівні виконав план пече- ри Вертеба (сохацький 1998, с. 76—77). таким чином, біля Більча Золотого було простежено три фази розвитку культури мальованої керамі- ки. Поселення в парку було досліджене у 1899 р. В. Деметрикевичем, який вважав обпалені конструкції рештками жител (Demetrykewice 1900). розкопки у кошилівцях у 1908—1911 рр. провів археолог зі львова к. гадачек, який зго- дом видав матеріали досліджень з альбомом ілюстрацій і фотографіями знахідок (Hadaczek 1914). на Буковині у 1893 р., у той самий час, коли В. хвойка відкрив перше поселення трипільсь- кої культури у Подніпров’ї, р.-Ф. кайндль, профе- ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 412 сор університету в чернівцях, розпочав розкопки «Буковинської трої» — поселення з мальованою керамікою біля с. Шипенці (Фрунчак, Фантух 1998, с. 90). Він уважав знайдені ним глиняні обпалені залягання руїнами жител. у 1911 р. М. гімнер провів розкопки на уман- щині у Попудні та П’янішкові. Матеріали цих досліджень, виконаних на високому методич- ному рівні, було видано вже після загибелі М. гімнера під час Другої світової війни (Gimner 1993). так виглядає стислий перелік досліджень трипільської культури наприкінці хІх ст. на землях україни, які входили до складу авс- тро-угорської імперії. у згаданих працях ар- хеологів цього регіону знайдені старожитності культури мальованої кераміки були визначені як «домікенські», а отже, вони посіли належне місце серед європейських старожитностей. Було зроблено перші стратиграфічні та хронологічні спостереження. Виникла дискусія щодо інтер- претації скупчень обпаленої глини як поховаль- них споруд (г. осовський) або жител (В. Демет- рикевич, р.Ф. кайндль, к. гадачек). накопичені під час перших розкопок джерела стали базою для подальших розкопок і досліджень культури мальованої кераміки. Російська імперія. Відкриття і дослідження В. Хвойки. Досягненням В. хвойки вважають визначення відкритих ним наприкінці хІх ст. на київщині пам’яток як таких, що належать окремій неолітичній культурі, а також зістав- лення з ними матеріалів, знайдених в інших регіонах сучасної україни. Він «выделил их в особую тему для научного исследования и опре- делил огромное значение трипольской культуры среди остальных древностей Восточной евро- пы» (Пассек 1949, с. 7). розібратися у науковій спадщині В. хвойки, присвяченій вивченню трипілля, не таке просте завдання, як здається на перший погляд, адже методика археологіч- них досліджень та фіксації матеріалів на той час тільки формувалася, а В. хвойка не був у пер- ших лавах цих розробок. Досить нагадати, що проблемою є встановлення, з якої саме пам’ятки походять ті чи інші знахідки. хронологію щодо розкопок В. хвойки у Подніпров’ї намагався з’я- сувати М. Відейко (Видейко 1982, с. 12—14). Матеріал про першу знахідку решток неолі- тичного поселення у 1893 р. на кирилівських висотах був опублікований В. хвойкою лише у 1899 р. поряд з даними про розкопки 1876— 1878 рр. біля трипілля, Верем’я, Жуківців, Щер- банівки. результати перших досліджень неолітич- ної культури трипільського типу В. хвойка опри- люднив у доповіді на хІ археологічному з’їзді, який відбувся у 1899 р. у києві. учасники з’їзду відвідали місця розкопок В. хвойки. Можна вва- жати, що відтоді бере свій початок традиція по- льових семінарів на поселеннях трипільської культури. крім того, працювала археологічна виставка, на якій було репрезентовано знахідки культури мальованої кераміки В. Пшебиславсь- кого, матеріали, знайдені В. хвойкою в околицях трипілля, а також, щоправда у розділі «скіфські старожитності», речі із зібрання Ю. абази біля м. Шпола на Звенигородщині. у праці «камен- ный век среднего Приднепровья» (хвойка 1899) знахідки з київських землянок було віднесено до «культури В», яку В. хвойка вважав примітив- нішою, а тому і старшою, ніж «культура а», до якої віднесено матеріали розкопок поблизу три- пілля. назва «трипільська культура» з’явилася в праці В. хвойки, присвяченій розкопкам 1901 р. неподалік канева та ржищева (хвойка 1904). у 1909 р. В. хвойка досліджує на Поділлі посе- лення крутобородинці (хвойка 1909). За його даними, всього було отримано матеріали з по- над 500 об’єктів трипільської культури (хвойка 1905). Інтерпретацію цих матеріалів було зроб- лено В. хвойкою у кількох узагальнювальних працях (хвойка 1913). Дослідник вважав, що трипільські старожитності залишили пращури слов’ян — арійські племена. Вони мешкали у землянках, подібних до київських, ховали не- біжчиків у складних глиняних спорудах у суп- роводі численного інвентарю, після спалення яких залишалися «площадки» (термін уведений В. хвойкою). Це були перші землероби на тере- нах середнього Придніпров’я, автохтонне насе- лення, культура якого формувалася під впливом цивілізації Давнього сходу. В історіографічних оглядах, присвячених трипільській культурі, іноді зауважують, що «заключения (В. хвойки) оставались господствующими длительное вре- мя» (Пассек 1949, с. 8). утім, це не зовсім так. Безперечно, науковий авторитет В. хвойки був великий, але деякі його положення викликали дискусії, які й досі не вщухають. найважливі- шою проблемою трипіллязнавства стала інтер- претація площадок як поховальних комплексів. не всі дослідники — сучасники В. хвойки поді- ляли його погляди і вважали площадки рештками жител, наприклад В. городцов (городцов 1899), а Ф. Вовк припускав, що деякі з них є залишками керамічних горнів (Волков 1900, с. 131), такої самої думки були В. антонович та к. Маєвсь- кий. Це мало значення не тільки для уявлення про житлобудування трипільців, адже В. хвой- ка використовував аргумент про обряд крема- ції для віднесення трипільців до арійської раси (хвойка 1899; хвойка 1906, с. 803—812). не всі погоджувалися з тим, що трипільці — тубільне населення середнього Подніпров’я. критикува- ли і методику польових досліджень В. хвойки, наприклад М. Біляшевський. не всі знахідки, ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 13 здобуті під час розкопок, були опубліковані. але незаперечним є факт, що саме В. хвойка зробив найвагоміший внесок у розкопки та дослідження трипільської культури наприкінці хІх — почат- ку хх ст. не сприяло науковим дослідженням і те, що В. хвойка, проводячи розкопки переважно за гроші меценатів або Імператорської археологіч- ної комісії, вимушений був розраховуватися з ними знахідками або продавати їх для отримання коштів на нові польові дослідження. саме таким чином чудові розписні посудини, статуетки та інші речі стали окрасою колекцій Імператорсько- го ермітажу та Імператорського російського іс- торичного музею у Москві. Все ж таки більшість матеріалів трипільської культури, здобутих на українській землі, залишилася на Батьків- щині та стала основою експозиції уже згаданої виставки у київському музеї старожитностей і мистецтв (нині національний музей історії ук- раїни), одним із засновників та головним хра- нителем якого був В. хвойка. одне з визначних місць в історії вивчення трипільської культури належить Ф.к. Вовку. у доповіді на міжнародному конгресі в Пари- жі дослідник розглянув трипільську культуру в контексті європейського неоліту, висловив думку про призначення трипільських глиняних споруд і висунув ідею східного (з Давнього сходу) похо- дження трипілля (Vovk 1900—1902, p. 401—404). Перший розділ його дослідження трипільських пам’яток київщини, галичини, Буковини й ру- мунії було видано у збірці наукового товариства ім. т. Шевченка (Вовк 1905, с. 1—27). Це була частина монографії, яку автор не встиг заверши- ти за життя. Ще одну частину її підготовлено до друку і видано М.Я. рудинським у збірці кабіне- ту антропології ім. Ф. Вовка (Вовк 1928, с. 9—30). Дореволюційні дослідження трипільсь- ких пам’яток та погляди археологів початку ХХ ст. археологічні дослідження на Поділлі наприкінці хІх — початку хх ст. пов’язані з розвідувальними роботами е. сіцінського та створенням ним археологічної карти, у виданні якої у 1920-ті рр. було позначено 30 трипільсь- ких пам’яток (сіцінський 1927). Перші розкопки трипільського поселення тут провели біля с. кри- нички В. антонович та ч. Зборовський у 1891 р. у 1909—1913 рр. с.с. гамченко розкопував поселення кринички, коритне та пам’ятки біля саврані. Зауважимо, що переважна більшість знахідок потрапила до «двох столиць» російської імперії. Дані розкопок були частково опубліко- вані вже у 1920-ті рр. (гамченко 1926; Макарен- ко 1926). на черкащині дослідження трипільських по- селень наприкінці 1880-х — початку 1890-х рр. проводив о. Василь Доманицький (Доманицький 1889; 1902). у 1900 р. у колодистому працював М. Біляшевський (Беляшевский 1901). Здійсню- ючи розкопки на високому методичному рівні, з ретельною фіксацією у польовій документації, він висловив думку, що трипільські площадки — не рештки поховального ритуалу, а залишки долівок від жител. Потім цю думку розвинув у своїх працях є.Ю. кричевський, а згодом і т.с. Пассек. розкопки трипільського поселення та курганів неподалік с. колодисте провів о. спі- цин, який застосовував методику досліджень траншеями різної ширини. Він, на відміну від В. хвойки, вважав площадки рештками жител (спицын 1904). у Бессарабії розкопки поселення Петрени проводив е. фон Штерн. Велике значення для трипіллязнавства на початку хх ст. мали їх інтерпретація та порівняння з європейськими старожитностями. е. фон Штерн також вважав трипільську культуру домікенською і відносив її до широкого кола культур середземномор’я. Площадки він інтерпретував як поховальні спо- руди (Штерн 1906). у 1916 р. розкопки поселення сушківка на уманщині розпочала В. козловська (козловсь- ка 1918). М. Біляшевському належить ініціатива пос- тановки та порушення питання про необхідність розробити досконаліші методи відкриття, спо- стереження та фіксації пам’яток трипільської культури (курінний 1926, с. VII). на початок хІх ст. припадає перша спроба створення класифікації трипільських фігурок, яку розробила о. скриленко (скрыленко 1905). До дискусії про призначення трипільських площадок після виступу на хІ з’їзді В. хвойки долучився В. городцов, який вважав їх руїнами будинків (городцов 1900). Було зроблено перші спроби етнічної іден- тифікації трипільської культури. В. хвойка вва- жав її арійською, е. фон Штерн — протофракій- ською (Штерн 1906, с. 41). Висувалися різні гі- потези про походження трипілля: з Мікен, Малої азії і навіть китаю або, навпаки, про виникнення егейської цивілізації під впливом трипілля. Джерела з вивчення трипільської культури накопичувалися досить швидко, що відзначив у своїй «Історії україни-русі» М. грушевсь- кий (грушевський 1991, с. 18). До трипільської культури зверталися фахівці, вивчаючи етноге- нез слов’ян. Перший період трипіллязнавства пов’язаний насамперед з нагромадженням дже- рел та осмисленням ролі відкритої культури в праісторії східної європи. Введення відкритих старожитностей у науковий обіг, тобто публікація результатів розкопок, було скоріше винятком, ніж нормою. така традиція була типовою і для наступ- них часів. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 414 к. черниш слушно визначила початковий етап вивчення трипільських поселень як такий «когда создавалась методика их изучения, на- капливался вещевой материал, впервые интер- претировались различные стороны трипольской культуры» (черныш 1982, с. 167). Подальше ви- вчення трипільської культури в україні відбува- лося вже у радянський період. Òðèï³ëüñüê³ ïð³îðèòåòè àðõåîëîã³¿ Ðàäÿíñüêî¿ Óêðà¿íè â 1920—1930 ðð. у радянській україні трипільська археологія продовжувала розвиватися, зокрема силами учнів і співробітників В. хвойки. В українсь- кій академії наук — установі, яка досліджувала трипільську культуру, з 1924 до 1933 р. існу- вав Всеукраїнський археологічний комітет (Вуак). розкопки трипільських поселень три- вали майже на всій території україни. З 1921 р. М. Болтенко досліджував усатівський комплекс з поселення та могильників, віднесений ним до усатівської культури. у Подністров’ї в озарин- цях та кадіївцях вів дослідження М. рудинсь- кий. у Подніпров’ї В. козловська працювала у Баликах біля м. ржищів та у Верем’ї. Вона ж вела розкопки в сушківці на кіровоградщині та черкащині, у томашівці — П. куренний, у Майданецькому, тальянках, Володимирівці — Б. Безвинглінський. на Поділлі, у Білому камені та стіні, вивчали поселення с. гамчен- ко та М. Макаревич, вони ж розкопали житло у колодяжному на Волині. Працювали у коло- дистому, чернявці, красноставці — П. курін- ний, у Борисівці — М. Біляшевський. на Десні в євмінці вів дослідження М. Макаренко. обсяг кожного з перелічених досліджень був не дуже великим, але сама кількість досліджених менш ніж за 10 років пам’яток, їх хронологічний та географічний діапазон вражають і дають змогу стверджувати, що джерелознавча база трипіл- лязнавства стрімко зростала. частину здобутих під час цих розкопок матеріалів було опубліко- вано, зокрема у І томі «трипільська культура в україні» (ІІ том так і не вийшов друком) та у двох числах «коротких звідомлень Вуак». До- слідження трипільської комісії Вуак ставили за мету насамперед поповнити джерелознавчу базу для вивчення трипільської культури, і ця мета була досягнута. час аналітичних та уза- гальнювальних праць ще не настав, вони були не можливі в атмосфері постійних реорганіза- цій наукових установ, але були певні спроби дослідження проблем господарства, а також класифікації кераміки, розроблені т. Пассек та Б. латиніним, які мали увійти до ІІ тому «трипільської культури», видання якого так і не здійснилося. класифікація трипільської кера- міки, розроблена у згаданій праці, стала основою монографії співробітниці Інституту історії ма- теріальної культури ан срср т. Пассек (Passek 1935), яка з 1925 р. вивчала трипільські колекції у музеях україни та вела розкопки поселень ра- зом з Б. латиніним. Цей період у вивченні трипілля в україні пов’язаний переважно з польовими роботами ар- хеологів українських дослідницьких установ, за винятком невеликих розкопок на Десні фахівців з Москви та ленінграда — т. Пассек та л. Дін- цеса. реорганізація української академії наук при- вела до створення у 1934 р. нової археологічної установи — Інституту історії матеріальної куль- тури, у 1938 р. його перетворено на Інститут археології української академії наук. трипіль- ська тематика вважалася одним з найважливіших напрямків інституту. т. Мовчанівський розробив програму вивчення трипілля, присвятивши «черговим методологічним питанням трипільсь- кої проблеми» спеціальну працю, в якій розгля- нув мету і структуру археологічних досліджень інституту. саме ця програма ставила завдання провадити дослідження трипільських поселень широкою площею. найбільш актуальним т. Мов- чанівський вважав вивчення господарства: осі- лості, хліборобства, скотарства, гончарства як окремих науково-дослідних проблем на основі міждисциплінарних досліджень. наслідком ос- таннього аспекту було вивчення в секторі істо- ричних технологій трипільської кераміки, про- ведене о. кульською, яке не втратило наукового значення і сьогодні. Втілення програми т. Мовчанівського розпо- чалося у 1934 р. роботою трипільської експеди- ції, в якій брав участь Інститут історії матеріаль- ної культури ан срср ім. М.Я. Марра. його представниками були т. Пассек з Москви і є. кричевський з ленінграда. очолював експеди- цію с. Магура. у ній працювали М. Макаревич, В. Петров, к. коршак, В. козловська, н. кор- диш. розкопки біля с. халеп’я на поселеннях коломийщина 1 і 2 тривали до 1938 р. уперше в історії археологічних досліджень трипільське поселення було розкопане повністю. у трипіль- ській експедиції на основі досвіду всіх її спів- робітників формувалася методика польових до- сліджень трипільських поселень, яка в цілому збереглася і до сьогодні. результати досліджень трипільської експедиції було опубліковано в томі «трипільська культура», виданому у 1940 р. у києві. на основі розкопок трипільської експеди- ції є. кричевський (кричевський 1940, с. 479— 589) докладно вивчав проблему інтерпретації об- палених глиняних решток трипільських споруд — майданчиків, дискусія про призначення яких ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 15 триває від початку вивчення трипільської куль- тури. Він ґрунтовно доводив, що вони є руїна- ми будинків, і створив концепцію реконструкції трипільського житлобудування, підтриману т. Пассек, яка панувала у науці до початку 60-х років хх ст. Згідно з реконструкцією є. кри- чевського—т. Пассек, майданчик інтерпретуєть- ся як залишки будинку, що мав підлогу у виг- ляді дерев’яного настилу, укладеного на землю, обмазаного шаром глини і випаленого до того, як почали будувати стіни. особливим досягнен- ням вважалося визначення т. Пассек вивчених трипільською експедицією пам’яток як родових поселень трипільських племен. Велике значен- ня мало хіміко-технологічне дослідження три- пільської кераміки (кульська, Дубіцька 1940, с. 325—337) та архітектурних деталей, прове- дене о. кульською і н.Д. Дубіцькою (кульська 1940, с. 307—324). у 1936—1940 рр. тривали розкопки у Воло- димирівці на кіровоградщині за участю В. коз- ловської, очолені т. Пассек (Пассек 1938, с. 235; 1947). В. Петров у 1936 р. у складі археологіч- ної групи Поліської експедиції провів невеликі за обсягом, але досить важливі дослідження в городську, де вперше було відкрито трипільсь- ку культуру в Поліссі. В. Петров зазначав, що це поселення має «виразні зв’язки з пізнішою трипільською культурою, має велике значення для розв’язання питання про кінець трипільської культури...» (Петров 1940, с. 342). М. Болтенко (Болтенко 1949, с. 218—219) та о. лагодовсь- ка (лагодовська 1946, с. 38—54) продовжували дослідження поселення та могильників усатівсь- кої культури. у 1940 р. було організовано спіль- ну археологічну експедицію ан срср та ан урср, яка обстежила пам’ятки на лівобережжі Дністра. у ній брали участь є. кричевський та с. Бібіков. у 1941 р. у києві вийшла друком перша уза- гальнювальна праця, присвячена трипільській культурі, в якій т. Пассек з-поміж іншого опуб- лікувала матеріали трипільської експедиції (Пассек 1941а). активність вивчення трипілля в україні Інс- титутом археології ан урср доводить той факт, що з чотирьох наукових конференцій, проведе- них інститутом у 1939—1941 рр. у києві, дві було присвячено проблемам трипільської куль- тури (славин 1946, с. 87). Важливий дослідницький проект Інституту матеріальної культури, замислений т. Мовчанів- ським і втілений працівниками трипільської ек- спедиції, завершився успішно, але доля багать- ох українських учених, які його започаткували і здійснювали, була трагічна. у 1930-ті рр. майже знищено школу українських дослідників трипіл- ля. За опір руйнуванню Михайлівського собо- ру репресовано М. Макаренка, пізніше зни- щені сталінським режимом т. Мовчанівський, с. Магура та к. коршак. Засуджено на 10 ро- ків таборів М. Болтенка, репресовано і Б. ла- тиніна. у 1941 р. почалася Велика Вітчизняна війна, яка перекреслила плани подальших досліджень та видання ІІ тому «трипільської культури», що готувався до друку в Інституті археології ан урср. До нього мали увійти звіти про розкопки на коломийщині, у Володимирівці та інших пам’- ятках. Інститут евакуювали до уфи, де поряд з іншими дослідженнями о. лагодовська готу- вала видання матеріалів розкопок усатівського могильника, в якому було зроблено спробу со- ціальної інтерпретації поховальних комплексів усатова (лагодовська 1943, с. 53—66). у києві залишилися П. курінний та В. козловська, які разом з німецькою армією залишили київ і опи- нилися в еміграції. Матеріали трипільських ко- лекцій різних українських музеїв разом з іншими експонатами були запаковані для відправлення до німеччини. на щастя, не всі вони встигли туди потрапити, частину було повернено україні. Цей процес триває і досі. Під час війни було втрачено чимало три- пільських колекцій, наприклад значну части- ну матеріалів усатівських могильників. через трипільські пам’ятки на висотах наддніпрян- щини проходили укріплення «східного валу», частину з них бомбардували на Букринському плацдармі, протитанковий рів перетнув житла Володимирівки, постраждали могильник та по- селення в усатовому. Друга світова війна забрала життя багатьох фахівців-трипіллязнавців. Під час евакуації з блокадного ленінграда загинув є. кричевський, у фашистському концтаборі — о. кандиба. «Паралельне трипіллязнавство»: по той бік «залізної завіси». у 20—30-ті рр. хх ст. важливі дослідження трипільської культури три- вали за межами радянської україни. насампе- ред це вивчення пам’яток трипільської, або, як її називали, «культури мальованої кераміки», у західноукраїнських землях, які входили до скла- ду різних європейських імперій. Фактично, три- пільську культуру тут вивчали західноєвропей- ські фахівці, а їх дослідження, до речі, видані кількома мовами, не мали яскраво вираженого національного забарвлення. кілька археологів, які вивчали трипільську культуру, належали до празької школи. Ще один центр з вивчення трипілля був у львові. Деякі дослідження стали можливими завдяки підтримці наукового това- риства ім. т. Шевченка. П. курінний пише про три хвилі політичної еміграції до Західної євро- пи з україни (курінний 1994, с. 122). трипільську культуру вивчали представники другої, після ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 416 1919 р., та третьої, після Другої світової війни, еміграції, хоча зрозуміло, що такий поділ є до- сить умовним. л. козловський у 1922 р. проводив розко- пки у Бучачі, а у 1926 р. разом з г. чайлдом — у кошилівцях, за участю гатчінсона та При- стена — у незвиську (Kozlowski 1939). л. коз- ловський уперше реконструював трипільський будинок «на палях». рештки майданчиків він вважав руїнами жител, які спалювали разом з хатнім начинням та останками померлого гос- подаря (Kozlowski 1930). у 1970-ті рр. ідею л. козловського щодо ритуального спалення трипільських жител підтримали В. Маркевич і к. Зіньковський. тому здається передчасним твер- дження щодо остаточного розв’язання питання про те, що трипільські майданчики — тільки рештки жител і не є свідченням поховальних ритуалів. л. козловському належить перша хронологічна схема для трипільських пам’яток середньої наддністрянщини. у 1930-ті рр. неве- ликі за обсягом розкопки у Заліщиках проводили т. сулімірський та й. Журовський, а в городниці — М. смішко. у галичині працював видатний археолог о. кандиба. у 1920—1930-ті рр. за підтрим- ки наукового товариства ім. т. Шевченка він здійснив розвідки та розкопки у Верхньому Подністров’ї біля сіл ланівці, Добривляни, За- ліщики та Більче Золоте, у печері Вертеба. у 30-ті рр. хх ст. він працював у Празі в українсь- кому Вільному університеті та археологічному відділі чеського національного музею. Це дало досліднику змогу брати участь у міжнародних археологічних конференціях, знайомитися з ма- теріалами колекцій, які зберігалися в різних му- зеях, та спілкуватися з фахівцями європейських археологічних установ. о. кандиба брав участь у багатьох експедиціях, у тому числі й міжнарод- них, по всій європі, а також читав курс лекцій у гарвардському університеті в сШа. результати археологічних експедицій багатьох дослідників узагальнено у монографії, присвяченій поселен- ню Шипенці (Kandyba 1937). найважливішим досягненням о. кандиби стало створення пе- ріодизації трипільської культури на галичині та Буковині, а також узгодженість її з періодизацією культури кукутені г. Шмідта. Важливим є факт віднесення матеріалів поселення городище—го- родниця до культури, яка передує та генетично пов’язана з культурою мальованої кераміки і зіставлення їх з дослідженими р. Вульпе шара- ми Ізвоару, зарахованими до культури Преку- кутень. отже, уже в 1937 р. о. кандиба опублі- кував періодизацію трипільських пам’яток га- личини, які розглядалися як частина культурної спільності трипілля—кукутень. у радянському трипіллязнавстві така періодизація була остаточ- но оформлена лише після виділення т. Пассек етапу трипілля а, пам’ятки якого зіставлені з Ізвоаром у праці 1949 р. (Пассек 1949, с. 28— 41), та етапу трипілля В І —В ІІ (Виноградова 1983, с. 6—12), який відповідає періоду кукутені а—В, виділеному у 70-х рр. хх ст. у 1937 р. о. кандиба виїхав до сШа, став одним із ор- ганізаторів українського наукового інституту, де під його редакцією вийшла збірка, присвячена пам’яткам трипільської культури «старша ма- льована кераміка в галичині». у дослідження трипільської культури важли- вий внесок зробили такі яскраві представники науки української діаспори, як Ф. Вовк, В. Щер- баківський, л. чикаленко. Завдяки діяльності Ф. Вовка науковий світ європи зацікавився ма- теріалами трипільської культури. В. Щербаківсь- кий звертався до трипілля, викладаючи свою оригінальну концепцію походження українсько- го народу (Щербаківський 1941). л. чикаленко, творець оригінальної концепції вівіфікаціонізму, вивчав трипільську орнаментацію і присвятив їй декілька праць (чикаленко 1926). Порівнюючи досягнення «паралельного три- піллязнавства» і здобутки радянських археологів у період між двома світовими війнами, можна дійти висновку, що кожен з цих наукових центрів мав значні успіхи у вивченні трипілля. наша мета — звести ці лінії, які лишалися паралель- ними за часи радянського режиму, адже вчені, хоч би де вони працювали, вивчали трипільську культуру, яка належить праісторії і не має де- ржавних кордонів, політичних та національних інтересів. Жодні ярлики «буржуазних учених», «українських націоналістів», «радянських до- слідників» не мають затьмарювати головні кри- терії, за якими нащадки оцінюють своїх поперед- ників у науці, — це науковий фах і наукова відданість. Повоєнний «ренесанс». тільки-но змовкли гармати Другої світової війни, як муза кліо на- дихнула археологів на нові дослідження. Вже влітку 1945 р. в україні поновилося активне вивчення трипільської культури. Проведено розвідувальні дослідження, під час яких було відкрито нові важливі трипільські пам’ятки і по- чалося дослідження деяких з них: т. Пассек очо- лила експедицію у Пороссі, а с. Бібіков — у По- дністров’ї. М. Болтенко та о. лагодовська про- довжили у 1945—1946 рр. дослідження усатівсь- кої культури. на відповідній секції V наукової конференції Інституту археології ан урср 1946 р. підсу- мовано результати цих досліджень (рудинська 1948, с. 199—225). В. Даниленко, який під час війни ознайомився з матеріалами культур Прекукутень та кукутень у румунії, уперше у вітчизняній історіографії ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 17 підняв проблему пам’яток ранньотрипільсько- го часу, їх періодизації та генетичного зв’язку трипільської культури з неолітом Південної ук- раїни (рудинська 1948, с. 212). Як і о. кандиба, він порівняв найдавніші трипільські поселення в україні — саврань, Вишнопіль — з Ізвоаром І та іншими прекукутенськими комплексами і дійшов висновку про їх спорідненість. М. Макаревич завершив працю над картою трипільських пам’яток, видання якої досі зали- шається нездійсненим (В. Маркевич видав лише карту трипільських пам’яток Молдови). у 1946 р. т. Пассек поновила розкопки у Володимирівці, де у 1940 р. було встановлено існування близько 150 жител. розкопано декіль- ка площадок та ям, отримано велику колекцію знахідок. частково ці матеріали включено до узагальнювальної праці т. Пассек «Периоди- зация трипольских поселений», де було анон- соване видання «... автором данной книги отде- льной монографии», присвяченої розкопкам у Володимирівці (Пассек 1949, с. 79—106). у 1949 р. вийшла узагальнювальна праця т. Пассек «Периодизация трипольских посе- лений», у якій авторка розглянула більшість відомих на той час матеріалів трипільської культури і частково опублікувала результати досліджень трипільської експедиції. В основу періодизації т. Пассек покладено дослідження кераміки у монографії «La ceramique тripolien- ne». українські пам’ятки типу Ізвоару І (культура Прекукутень) т. Пассек виділила у ранній етап трипільської культури (трипілля а), середній етап, репрезентований пам’ятками з розпис- ним посудом, поділено на два ступені — В І та В ІІ, три культурні комплекси складають пізній етап трипілля — с І та с ІІ. До останнього т. Пассек віднесла усатівську культуру. у цілому хронологія трипільських пам’яток, визначена т. Пассек у «Периодизации трипольських по- селений», визнається переважною більшістю дослідників й нині. Проте певні нюанси цієї схеми зазнали суттєвої ревізії під час сучасних досліджень. По-іншому виглядають і погля- ди на такі проблеми, розглянуті в монографії т. Пассек, як генезис трипілля, реконструкція жител, соціально-економічний розвиток три- пільського населення. у повоєнні роки співробітники Інституту археології ан срср зосередили увагу на вивчен- ні Подністров’я. тут функціонували три спільні з Інститутом археології ан урср археологічні експедиції. на лівобережжі Дністра працювали: Південноподільська експедиція під керівниц- твом М. артамонова (розкопки в Печері, не- мирові), середньодністровська експедиція під керівництвом с. Бібікова та трипільська, яку очолила т. Пассек. Після війни щорічно на ліво- му та правому берегах Дністра працювали експедиції ан урср, ан срср, різних музеїв: трипільська, Дністровська, Західноукраїнсь- ка, Подільська, тернопільська, які виявляли та досліджували трипільські пам’ятки (Пассек 1961, с. 13). у 1950-ті рр. т. Бєлоновською проведено не- великі розкопки на поселенні трипілля а лука- устинська. З 1945 до 1950 р. середньодністровська екс- педиція досліджувала багатошарове поселення з ранньотрипільським комплексом лука-Вруб- лівецька. Вперше у радянській історіографії матеріали розкопаної трипільської пам’ятки було досліджено та видано друком у вигляді монографії (Бибиков 1953, с. 460). Ця праця мала підзаголовок «к истории земледельческо- скотоводческих племен в Юго-Восточной евро- пе». За насиченістю проблемами та напрямками подальших досліджень, обсягом і якістю оброб- ки матеріалу класична монографія с. Бібікова лишається безпрецедентною та непереверше- ною у трипіллязнавстві й заслуговує окремої, присвяченої їй праці. у 1953 р. с. Бібіков виклав ідеї про трипільську культуру, які дещо виперед- жали свій час, тому зустріли опір у працях т. Пассек та стимулювали наукову дискусію (Би- биков 1955). ранньотрипільське поселення лен- ківці досліджувала у 1950—1954 рр. к. черниш спільними зусиллями трипільської експедиції та Дністровської експедиції зі львова. результати цих розкопок опрацьовано у дисертації к. чер- ниш та монографії, яка вийшла друком 1959 р. (черниш 1959). у Верхньому Подністров’ї з 1953 до 1957 р. тривали нові польові дослідження у незвиську, які проводили відділ археології Інституту су- спільних наук ан урср у львові та Державний ермітаж, під керівництвом к. черниш (черныш 1962, с. 26—85). Важливою особливістю цієї пам’ятки є наявність двох шарів трипільської культури, які залягали вище комплексу лінійно- стрічкової кераміки. Матеріали цих досліджень частково опубліковано к. черниш. трипільська експедиція на чолі з т. Пассек з 1948 до 1953 р. на території чернівецької обл. виявила понад 100 пам’яток трипільської куль- тури (Пассек 1961, с. 20). невеликі розкопки було проведено у 1951 р. на ранньотрипільсь- кому поселенні Бернове-лука (Пассек 1961, с. 42—60). а у 1949—1951 рр. було розкопано унікальну багатошарову трипільську пам’ятку Поливанів Яр біля с. комарове. Попередню ін- формацію щодо дослідження Поливанового Яру т. Пассек видала у 1961 р., повідомивши про підготовку монографії, присвяченої згаданому поселенню (Пассек 1961, с. 105—138). Цю пра- цю видано т. Поповою у 2004 р. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 418 у 1952—1953 рр. на тернопільщині В. кра- вець, М. смішко та Ю. Захарук провели неве- ликі за обсягом, але дуже важливі дослідження пізньотрипільських поселень сухостав, кунисів- ці, кошилівці-обоз. Ю. Захарук досліджував у чернівецькій обл. поселення Звенячин, відне- сене до пізніших фаз трипілля. автор вважав, що немає підстав виводити пам’ятки пізнього трипілля на Верхньому Подністров’ї з якихось інших матеріалів, ніж трипільські. у 1950-ті рр. проведено розкопки пізньотри- пільських поселень на Волині. у результаті цих досліджень Ю. Захарук встановив культурно-іс- торичні контакти та синхронізацію між певними етапами трипілля та культури лійчастого посуду (Захарук 1959). на Волині найповніше розкопана пізньотри- пільська пам’ятка — поселення троянів, яка до- сліджувалася під керівництвом т. Белановської та М. Шмаглія у 1956—1959 рр. Матеріали оп- рацьовано М. Шмаглієм у кандидатській дисерта- ції, але опубліковано дуже обмежено. експедиції Інституту археології ан урср провели у 1947—1949 рр. невеликі за обсягом розкопки у сабатинівці І, де простежено шар культури трипілля В І, — під керівництвом а. Добровольського, та ранньотрипільських поселень сабатинівка ІІ та гренівка — на чолі з М. Макаревичем і В. Даниленком. Матеріали цих досліджень опубліковано в низці статей. у 1955 р. В. Даниленко провів невеликі розкопки поселення етапу трипілля В І Берзівська гес неподалік с. Завалля. експедиція одеського археологічного музею, очолювана а. єсипенком, у 1950—1957 рр. пов- ністю розкопала ранньотрипільське поселення в ур. олександрівка біля с. тимкове у межиріччі Дністра та Південного Бугу. на жаль, ці матері- али опубліковано частково. новий тип пізньотрипільських пам’яток — софіївський, репрезентований тілопальни- ми могильниками, відкрито у 1947 р. І. самой- ловським. Могильники цього типу досліджені у софіївці у 1948 р. Ю. Захаруком, у червоному хуторі у 1951 р. — В. Даниленком та М. Макаре- вичем, у черніні — В. канеівцем. Дані розкопок знайшли відображення у попередніх публікаціях авторів. у 1961 р. т. Мовша опублікувала працю, присвячену зв’язкам трипільського населення зі степовими племенами мідної доби (Мовша 1961, с. 186—199), і розпочала в українській історіографії тему, до якої зверталися на матеріа- лах культури кукутень г. розенберг (Rozenberg 1931) та І. нестор (Nestor 1960, p. 57) і вивчення якої триває і сьогодні (Videiko 1994, p. 5—28). на початку 1960-х рр. два житла дослідив у гайвороні М. Макаревич (матеріали не видано). тоді ж на Південному Бузі на поселенні Березів- ська гес В. Цибесков розкопав декілька жител, але опубліковано лише окремі сюжети з вели- чезної колекції різноманітного матеріалу, отри- маного під час розкопок. у Подністров’ї дослід- ження пізньотрипільських поселень Цвиклівці та Жванець здійснила т. Мовша. Матеріали цих розкопок опубліковано досить обмежено. най- важливішим відкриттям т. Мовші було виявлен- ня гончарних горнів у Жванці. Ці роки позначені масштабними розкопка- ми у Подніпров’ї трипільського поселення біля с. гребені. В експедиції Інституту археології ан урср під керівництвом с. Бібікова дослідження в с. гребені вели М. Шмаглій, о. Цвек, В. Збе- нович. отримано дуже великий обсяг матеріа- лу, який лишився невиданим. Важливе значен- ня мали палеоекономічні розробки с. Бібікова, зроблені передусім на матеріалах розкопок у с. гребені. у наддніпрянщині розкопки трипільських поселень у 1960—1970-ті рр. пов’язані з охорон- ними дослідженнями на будівництві канівського та київського водосховищ. опрацювання ма- теріалів пізньотрипільських пам’яток середньої наддніпрянщини проводив В. круц. особливо важливими були розкопки поселення та могиль- ника біля с. чапаївка. Дослідження, здійснені В. круцом, стали основою його кандидатської дисертації та опубліковані у монографії (круц 1977). Ю. Захарук продовжив розкопки пам’яток софіївського типу трипілля с ІІ і видав друком низку статей. у той же час на півдні тривали досліджен- ня усатівської культури. розкопки в усатові та Маяках проводили експедиції одеського архео- логічного музею на чолі з е. Патоковою та Ін- ституту археології ан урср під керівництвом В. Збеновича, який опублікував результати цих досліджень у монографії (Збенович 1974). три- вали масштабні розвідувальні дослідження і в інших регіонах. 60-ті рр. хх ст. стали важливим етапом для українського трипіллязнавства. саме тоді, пе- реважно у києві, сформувалася потужна група дослідників, які присвятили своє життя вивчен- ню трипілля. у той період уже не було потреби залучати до польових досліджень трипільської культури в україні колег з Москви та ленінг- рада, оскільки в україні відновилися осередки вивчення енеолітичних пам’яток у києві, львові, одесі. у 1966 р. вийшов друком короткий список археологічних пам’яток україни, який налічував 968 трипільських пам’яток. Підсумки роботи в галузі трипільської куль- тури було узагальнено у І томі «археології ук- раїнської рср», який вийшов друком у 1971 р. серед авторів цього видання с. Бібіков, Ю. За- ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 19 харук, т. Мовша, М. Шмаглій, В. круц. у ньому було сформульовано нові підходи до вивчення трипільської культури, напрацьовані українсь- кими фахівцями (археологія... 1971, с. 150), які визначили подальші напрямки досліджень. наприкінці 1960 — на початку 1970-х рр. масштабні розкопки проведено експедиціями Вінницького музею під керівництвом І. Зайця на поселенні трипілля В І — В ІІ кліщів. Мо- нографія, присвячена цим унікальним матеріа- лам, опублікована вже у 1990-ті рр. (Заец, рыжов 1992, с. 178). тоді ж о. Цвек досліджувала пам’ятки виді- леної нею східнотрипільської культури у межи- річчі Південного Бугу та Дніпра — Шкарівка та Веселий кут. концепцію дослідниці висвітлено в багатьох статтях. у 1970—1980-ті рр. тривали регіональні ар- хеологічні дослідження трипільської культури, але найбільше джерелознавча база поповнюва- лася завдяки рятувальним розкопкам на ново- будовах. на Дністрі значні роботи в районі будівниц- тва водосховища Могильов-Подільської гес проводив В.г. Збенович. найважливішими стали відкриття та дослідження поселення Бернашів- ка — найранішої трипільської пам’ятки в ук- раїні (Збенович 1980, с. 180). Цікаві результати отримано під час розкопок М. Шмаглієм та с. рижовим поселення коновка, які вже понад два десятиліття чекають на монографічну публі- кацію. 1971 р. увійшов до історії трипіллязнавства відкриттям трипільських протоміст (Відейко 2002, с. 142). Почався новий етап у вивченні трипілля. трипільська комплексна експедиція під керівництвом М. Шмаглія провела обсте- ження величезних трипільських поселень, або поселень-гігантів, як їх стали називати вчені, у межиріччі Південного Бугу та Дніпра. на них звернув увагу археологів військовий топограф к. Шишкін. у 1972 р. трипільська комплексна експедиція почала розкопки одного з таких по- селень — біля с. Майданецьке на черкащині, які з перервами тривали до 1993 р. Монографічне видання матеріалів з розкопок Майданецького здійснене лише у 2004 р. у кишиневі (Шмаглій 2000; Шмаглий, Видейко 2004). експедиція була названа комплексною, адже формувалися нові наукові підходи до роботи на цих величезних поселеннях площею у 150—400 га. В основу но- вої методики було покладено поєднання даних аерофотозйомки, дешифрованих к. Шишкіним, магнітної зйомки для отримання плану поселен- ня за методикою В. Дудкіна та археологічних розкопок з урахуванням новітньої удосконаленої методики польових досліджень. на Майданець- кому працювали археологи: к. Зіньковський, с. рижов, В. Шумова, н. Бурдо, М. Відейко. Відкриття і дослідження феномену трипільсь- ких протоміст, який фактично не має аналогів у праісторичній європі, належить українським археологам. Матеріали пам’яток фінального етапу три- пільської культури, здобуті кількома покоління- ми дослідників в україні, висвітлено в узагаль- нювальній праці В. Дергачова (Дергачев 1980). результати багаторічних досліджень одеським археологічним музеєм усатівської культури під- сумовано у монографії е. Патокової (Патоко- ва 1978). своєрідним підсумком вивчення трипільської культури на цьому етапі можна розглядати уза- гальнювальну працю к. черниш «Энеолит Право- бережной украины и Молдавии» у томі «Энеолит ссср» (черныш 1982, с. 166—320). на жаль, у цьому дослідженні використано далеко не всі на- укові надбання українських фахівців. 1980-ті рр. у трипільській археології україни пройшли під знаком дослідження поселень-гі- гантів (Видейко 2002а, с. 142). Було створено трипільську експедицію Інституту археології ан урср на чолі з І. артеменко, яка ставила за мету розкопки поселень-гігантів. З 1981 р. працювали окремі загони під керівництвом київ- ських археологів: т. Мовша та о. корвін-Піот- ровський (колесников) проводили дослідження в Доброводах і косенівці, В. круц та с. рижов — у тальянках, М. Шмаглій та М. Відейко — у Майданецькому, о. Цвек — у Веселому куті й онопріївці. результати цих досліджень було підсумова- но на трьох міжнародних польових семінарах у тальянках у 1990 (раннеземледельческие посе- ления... 1990), 1991 та 1993 рр. експедиція Інституту археології ан урср під керівництвом В. Збеновича у 1985—1990 рр. проводила роботи в зоні водосховища Мо- гильов-Подільської гес. у її складі працювали В. Шумова, т. ткачук, о. корвін-Піотровський. Матеріали ранньотрипільських поселень, отри- мані під час розкопок, В. Збенович залучив до монографії, присвяченої ранньому етапу три- пільської культури в україні (Збенович 1989, с. 224). наприкінці 1980 — на початку 1990-х рр. Дністровська новобудовна експедиція на чолі з о. корвін-Піотровським проводила великі за об- сягом розкопки поселення Бернішівка на Дністрі. на жаль, матеріали досі не опубліковано. у той самий час тривали і регіональні дослі- дження трипільських пам’яток. на Поділлі роз- копки вели І. Заєць та с. гусєв. результати цих досліджень викладено у низці статей. у Західній україні працювали В. конопля та М. Пелещи- шин. експедиції одеського археологічного му- зею очолювали е. Патокова, л. Поліщук, н. Бур- ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 420 на розкопках поселення-гіганта тальянки під час між- народної конференції, присвяченої 110 річниці з часу відкриття трипільської культури до. Матеріали досліджень на одещині опубліко- вано в монографії (Патокова, Петренко, Бурдо, Полищук 1989, с. 140). наприкінці 1980-х рр. експедиція національ- ного музею історії україни під керівництвом о. Якубенко відновила розвідувальні розкопки у Володимирівці й отримала цікаві результати та знахідки (Якубенко 1990, с. 92—102). В. Збенович та В. Шумова видали поперед- ню публікацію досліджень поселень Василівка та липчани (Збенович, Шумова 1989, с. 99— 101). на початку 1990-х рр., коли виповнювалося 100 років з часу відкриття трипільської куль- тури, українська археологія мала величезний науковий доробок: сотні відкритих та десятки досліджених пам’яток, чимало монографій та збірок праць, у яких висвітлено історію трипіл- ля. столітній ювілей трипілля відзначали вже у незалежній україні. Òðèï³ëëÿ ó íåçàëåæí³é Óêðà¿í³ українська наука взагалі та археологія зокрема, після відновлення незалежності держави по- терпає від браку коштів. Значні проблеми, які постали перед українцями у перше десятиріч- чя незалежності, з одного боку, унеможливили фінансування польових досліджень, наукової і видавничої діяльності Інституту археології нан україни, а з іншого — поки що не з’явилися у нас нові терещенки і ханенки — щедрі та освічені меценати. утім попри всі негаразди, життя архе- ологічної науки триває. Інститут археології нан україни сьогодні майже не отримує бюджетних коштів на польові дослідження, але українські археологи, які мають статус кваліфікованих фах- івців у світовому співтоваристві, залучають для праці кошти за міжнародними грантами (круц, корвин-Пиотровский, рыжов 2001, с. 110), про- водять спільні міжнародні експедиції, знаходять і українських спонсорів. тому у 110-ту річни- цю з часу відкриття трипілля дослідникам є що додати до вже зроблених відкриттів, що і було продемонстровано на Міжнародній конферен- ції у тальянках, яка відбулася у серпні 2003 р. трипільські старожитності та український центр вивчення трипілля наприкінці хх — на початку ххІ ст. знову, як у 1920—1930-ті рр. на теренах Західної україни, отримали міжнародний кон- текст, гідний європейського статусу незалежної україни. експонати трипільської культури пред- ставляють україну на міжнародних виставках, які проводить Інститут археології нан украї- ни. Здійснюються міжнародні проекти, в яких дослідження трипілля посідають чільне місце, зокрема, тривають Балтійсько-Понтійські сту- дії — спільний проект відділу археології енеолі- ту та бронзової доби Інституту археології нан україни, університету ім. а. Міцкевича та Інс- титуту східних студій Інституту праісторії у По- знані (Польща). Виходять друком нові видання, в тому числі підготовлені ще у попередні роки. Монографію о. колеснікова, присвячену трипільському сус- пільству середньої наддніпрянщини (колесни- ков 1993), можна розглядати як не зовсім вдалий досвід соціальних реконструкцій в археології (Відейко 1995, с. 152—155). Втім ця праця дово- дить, що л. клейн передчасно оголосив кризу марксизму як наукового обґрунтування комуніз- му (клейн, 1993, с. 117), оскільки дослідження о. колеснікова базується саме на методології марксизму. у монографії с. гусєва підсумовано дослі- дження автором та його попередниками три- пільської культури середнього Побужжя (гусєв 1995). Виходять праці, присвячені хронології трипіл- ля (Бурдо, Відейко 1998, с. 3—14), зв’язкам три- пільської культури з європейськими культура- ми (The western... 2000), монографічне видання матеріалів могильників софіївського типу (Ce- meteries... 1995). о. Цвек в узагальнювальних статтях розроблено обґрунтовану концепцію східнотрипільської культури, процес її форму- вання, періодизації, зв’язків, висвітлено процес трипільського гончарного виробництва (Tsvek 2000, p. 111—132; Цвек 1994, с. 55—95). у відділі енеоліту та бронзової доби Інсти- туту археології та київській лабораторії Інсти- туту геохімії мінералів та рудоутворення нан україни проводяться широкі дослідження з аб- солютного (ізотопного) датування трипільських пам’яток. отримано десятки ізотопних дат за с-14, що виводить трипілля на одне з чільних ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 21 місць за кількістю даних для розв’язання про- блем абсолютної хронології серед культур ене- оліту — бронзової доби європи. на різних поселеннях трипільської культури ведуться розкопки: 1989, 1990, 1992 рр. — по- селення Блищанка ІІ (конопля 1996); 1991— 1995 рр. експедицією Борщівського музею — поселення глибочок (сохацький, суровий, Ду- дар 1998). З 1992 р. кіровоградський загін під керівництвом о. Цвек веде рятівні дослідження поселення Березівська гес (Цвек, овчинников 1997, с. 140—141; Цвек 1999, с. 51—53). у тому самому році розпочався проект Інституту архе- ології нан україни та Міністерства культури україни зі створення за допомогою магнітної зйомки планів трипільських поселень. За цим проектом М. Відейко та н. Бурдо у 1992—1994 рр. провели розкопки на наддніпрянщині (Бур- до, Відейко 1997, с. 23—25) та Звенигородщині (Відейко 1997, с. 30—32). З 1993 р. продовжу- ються розкопки в тальянках (круц, рижов 1997, с. 76; круц, корвин-Пиотровский, чабанюк 2001, с. 133—135) та на Поділлі (Заєць, Шумова 1997, с. 54). Підсумки вивчення трипілля в україні підбито під час ювілейних заходів. у 1994—1998 рр. розкопки пізньотрипільських поселень на Переяславщині здійснено г. Бузян (Бузян 2000, с. 15; Бузян, Якубенко 1998, с. 60—61; Бузян, Павленко 1999, с. 74—75). у 1994 р. на чер- кащині с. рижов вів розкопки на поселенні глибочок (рижов 2000, с. 133—135). у 1990-х рр. тривали розкопки на галичині. у 1997—1998 рр. М. Пелещишин досліджував поселення у Винниках біля львова, матеріали якого дають змогу ставити питання про існу- вання поселень зі змішаним складом населення культур трипільської та лійчастого посуду (Пеле- щишин 1998, с. 124—125). у 1998 р. у Заліщиках проведено міжнародну конференцію, присвяче- ну поселенню кошилівці-обоз, видано друком її матеріали (трипільське... 1998). експедиція Інституту історії матеріальної культури ран під керівництвом н. скакун (скакун 1999, с. 133—135) провела дослідження в Бодаках, а у 2001 р. — міжнародну конференцію у Збаражі, присвячену актуальним проблемам вивчення трипільської культури (трипільський... 2001). т. ткачуком проведено розкопки багатошаро- вого поселення Більшівці, досліджено унікаль- ні комплекси заліщицького та кошиловецького типів пам’яток трипільської культури (ткачук 2001, с. 60—61). у 1999 р. е. овчинников розпочав досліджен- ня нової локально-хронологічної групи трипіль- ських поселень на черкащині, зокрема на хуторі незаможник (овчинников, черновол 1999, 128— 131; овчинников, черновол 2001, с. 177—178), які успішно тривають і досі. у 2000—2003 рр. велися розкопки в тальянках, на хуторі неза- можник (овчинников, черновол, гуренко 2001, с. 174—176; круц, корвин-Пиотровский, рыжов 2001). черговим певним підсумком вивчення трипільської культури стали відповідні розділи у І томі «Давньої історії україни», автор яких В. круц виклав свої погляди на місце трипілля у праісторії (круц 1997, с. 234—273). За останні роки вийшло чимало узагальню- вальних спеціальних досліджень, які стосуються різних проблем і підсумовують багаторічне вив- чення трипілля. І.І. Заєць видав книгу про вивчен- ня трипільської культури на Поділлі (Заєць 2001). статті І. чернякова та М. Відейка репрезентують трипільську культуру у І томі «Історії українсь- кої культури» (Історія... 2001, с. 131—172). у росії вийшли монографії н. риндіної (рындина 1998), присвячена виробництву з обробки міді, та В. Ба- лабіної (Балабина 1998) про зооморфну пласти- ку, в яких значною мірою використано матеріа- ли з трипільських пам’яток україни. В україні вийшли друком книга про трипільську культуру на тальнівщині (круц, чабанюк, чорновіл 2000), монографія т. ткачука, присвячена аналізу три- пільсько-кукутенських знакових систем (ткачук, Мельник 2000), книга М. Відейка (2000) про ре- конструкцію трипільських будинків, у моногра- фії «Давня кераміка україни» в окремих розділах розглянуто гончарство трипільської культури та трипільські теракоти (рижов, Бурдо, Відейко, Магомедов 2001, с. 5—144), дослідження історії вивчення трипільських протоміст (Відейко 2002) і, майже через 60 років після видання в києві по- пулярної книги т. Пассек «трипільська культура», так само розрахована на широке коло читачів — «трипільська цивілізація» (Відейко 2002а). насамкінець завершимо наш огляд розвідок, присвячених трипільській культурі, згадкою про розкопки там, де вони починалися В. хвойкою майже 110 років тому, — на наддніпрянщині. Біля м. ржищів дослідження у 2000—2003 рр. провели М. Відейко та с. рижов на поселеннях, віднесених авторами до нової локально-хроноло- гічної групи пам’яток наддніпрянщини (Відей- ко 2002б, с. 6—15; рижов 2002, с. 19—41). Вивчення трипільської культури триває. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 422 Археологія української рср. — к., 1971. Балабина В.И. Фигурки животных в пластике кукутени—триполья. — М., 1998. Беляшевский Н.В. раскопки на месте неолитического поселения с керамикой домикенского типа у с. колодис- того, Звенигородского уезда киевской губернии // археологическая летопись Южной россии. — М., 1901. — т. 2. Бибиков С.Н. раннетрипольское поселение лука-Врублевецкая на Днестре // Миа. — 1953. — № 38. Бибиков С.Н. о некоторых вопросах истории трипольской культуры // ВДи. — 1955. — № 3. Болтенко М.Ф. археологічні досліди одеського музею // археологія. — 1949. — Вип. 2. Бузян Г.М. розкопки на поселенні трипільської культури поблизу хутора комуна на Переяславщині в 1994 році // археологічні дослідження в україні в 1994—1996 рр. — к., 2000. Бузян Г.М., Якубенко О.О. Дослідження трипільського поселення крутуха—Жолоб поблизу Переяслава-хмель- ницького // археологічні дослідження в україні в 1997—1998 рр. — к., 1998. Бузян Г.М., Павленко С.В. нове поселення трипільської культури в с. гребля поблизу Переяслава // архео- логічні дослідження в україні в 1998—1999 рр. — к., 1999. — с. 74—75. Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. розкопки трипільського поселення Ігнатенкова гора біля с. григорівка на Дніпрі // археологічні дослідження в україні в 1993 р. — к., 1997. — с. 23—25. Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. основи хронології трипілля—кукутені // археологія. — 1998. — № 2. — с. 3—14. Видейко М.Ю. Памятники развитого триполья в среднем Поднепровье: Дипломная работа выпускника киевского государственного университета им. т.г. Шевченко. — к., 1982. Відейко М.Ю. розкопки трипільської культури біля с. Вільховець // археологічні дослідження в україні в 1993 р. — к., 1997. — с. 30—32. Відейко М.Ю. Давні поселення україни (альбом археологічних джерел та реконструкцій). — к., 2000. — ч. 1. Відейко М.Ю. трипільські протоміста. Історія досліджень. — к., 2002. Відейко М.Ю. трипільська цивілізація. — к., 2002а. Відейко М.Ю. археологічні розвідки біля с. уляники у 2000 р. // ржищівський археодром. археологічні дослі- дження та експериментальні студії 2000—2001 років. — к., 2002б. Видейко М.Ю. рец.: колесников а.г. трипольское общество среднего Поднепровья. опыт социальных рекон- струкций в археологии // археологія. — 1995. — № 2. — с. 152—155. Виноградова Н.М. Племена Днестро-Прутского междуречья в период расцвета трипольской культуры. — кишинев, 1983. Вовк Ф. Вироби передмікенського типу в неолітичних становищах на україні // Матеріали до україно-руської етнольогії. — львів, 1905. — т. VI. — с. 1—27. Вовк Ф. Вироби передмікенського типу // антропологія за 1927 рік . — к., 1928. — с. 9—30. Гамченко С.С. спостереження над даними дослідів трипільської культури 1909—1919 рр. // трипільська культу- ра на україні. — к., 1926. — т. І. Генинг В.Ф. очерки по истории советской археологии. — к., 1982. Городцов В.А. назначение глиняных площадок в доисторической культуре трипольского типа // археологи- ческие известия и заметки. — М., 1899. — № 11—12. Городцов В.А. назначение глиняных площадок в доисторической культуре трипольского типа // археологи- ческие известия и заметки. — М., 1900. — № 11—12. Грушевський М. Історія україни—руси. — к., 1991. — т. 1. Гусєв С.О. трипільська культура середнього Побужжя рубежу IV—ІІІ тис. до н. е. — Вінниця, 1995. Дергачев В.А. Памятники позднего триполья. — кишинев, 1980. Доманицкий В.Н. Площадки с расписными сосудами в Звенигородском уезде киевской губернии // археоло- гическая летопись Южной россии. — 1889. — т. 1. Доманицкий В.Н. раскопки на месте неолитического поселения с керамикой домикенского типа у с. колоди- стого Звенигородского уезда киевской губернии // археологическая летопись Южной россии. — 1902. — т. 3. Заєць І. трипільська культура на Поділлі. — Вінниця, 2001. Заец И.И., Рыжов С.Н. Поселение трипольской культуры клищев на Южном Буге. — к., 1992. Заєць І.І., Шумова В.О. Поселення середньої доби трипільської культури біля с. ратуш на Поділлі // архео- логічні дослідження в україні в 1993 р. — к., 1997. Захарук Ю.М. До питання про співвідношення і зв’язки між культурою лійчастого посуду та трипільською культурою // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині — к., 1959. — № 2. Збенович В.Г. Позднетрипольские племена северного Причерноморья. — к., 1974. Збенович В.Г. Поселение Бернашевка на Днестре. — к., 1980. Збенович В.Г. ранний этап трипольской культуры на украине. — к., 1989. Збенович В.Г., Шумова В.А. трипольская культура среднего Поднестровья в свете новых исследований // Первобытная археология. — к., 1989. — с. 99—101. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 23 Історія української культури. — к., 2001. — т. 1. Клейн Л.С. Феномен советской археологии. — сПб., 1993. Козловська В. розкопки 1916 р. біля с. сушківка уманського повіту на київщині // Зап. укр. наук. тов-во. — к., 1918. — XVII. Колесников А.Г. трипольское общество среднего Поднепровья. опыт социальных реконструкций в археоло- гии. — к., 1993. Конопля В. Поселення кошиловецької групи трипільської культури Блищанка 2 // наукові записки львівського історичного музею. — львів, 1996. Кричевський Є.Ю. розкопки на коломийщині і проблема трипільських площадок // трипільська культура. — к., 1940. — с. 479—589. Круц В.А. Позднетрипольские памятники среднего Поднепровья. — к., 1977. Круц В.О. світ землеробів // Давня історія україни. — к., 1997. — с. 234—273. Круц В.О., Рижов С.М. Дослідження трипільського поселення біля с. тальянки // археологічні дослідження в україні в 1993 р. — к., 1997. — с. 76. Круц В.О., Чабанюк В.В., Чорновіл Д.К. ранок землеробського світу. — к., 2000. Круц В.А., Корвин-Пиотровский А.Г., Рыжов С.Н. трипольское поселение — гигант тальянки. исследования 2001 г. — к., 2001. Круц В.А., Корвин-Пиотровский А.Г., Чабанюк В.В. исследования трипольского поселения у с. тальянки в 2000 г. // археологічні дослідження в україні в 1999—2000 рр. — к., 2001. — с. 133—135. Крушельницька Л., Бандарівський М. археологічні розкопки а. кіркора і г. осовського на тернопільщині 70—90 рр. хІх ст // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 1998. — Вип. 7. — с. 74. Крушельницький Б. археологічні зацікавлення антона Шнайдера (1825—1880) // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 1998. — Вип. 7. — с. 85. Кульська О.А. кераміка трипільської культури (хіміко-технологічне дослідження) // трипільська культура. — к., 1940. — с. 307—324. Кульська О.А., Дубіцька Н.Д. Будівельні матеріали трипільської культури (хіміко-технологічне дослідження) // трипільська культура. — к., 1940. — с. 325—337. Курінний П. Історія археологічного знання про україну. — Полтава, 1994. Курінний П. академік Микола Біляшевський // трипільська культура на україні. — к., 1926. — т. 1. — с. VII. Лагодовська О.Ф. Проблеми усатівської культури // наукові записки Інституту історії і археології урср. — уфа, 1943. — с. 53—66. Лагодовська О.Ф. розкопки усатівського кургану І — 11 // наукові записки Інституту історії і археології урср. — к., 1946. — Вип. 2. — с. 38—54. Макаренко М. етюди з обсягу трипільської культури // трипільська культура на україні. — к., 1926. — т. 1. Мовша Т.Г. о связях племен трипольской культуры со степными племенами медного века // советская архео- логия. — 1961. — № 2. — с. 186—199. Овчинников Э.В., Черновол Д.К. охранные работы на трипольском поселении хутор незаможник // архео- логічні дослідження в україні в 1998—1999 рр. — к., 1999. — с. 128—131. Овчинников Э.В., Черновол Д.К. раскопки трипольского поселения Зелена Диброва // археологічні досліджен- ня в україні в 1999—2000 рр. — к., 2001. — с. 177—178. Овчинников Э.В., Черновол Д.К., Гуренко И.П. раскопки на трипольском поселении у хутора незаможник // археологічні дослідження в україні в 1999—2000 рр. — к., 2001. — с. 174—176. Пассек Т.С. трипольские модели жилища // ВДи. — 1938. — № 4. Пассек Т.С. трипольское поселение у Владимировки // ВДи. — 1941. — № 1. Пассек Т.С. трипільська культура. — к., 1941а. Пассек Т.С. трипольское поселение Владимировка в свете новых исследований // ксииМк. — 1947. — Вып. XXI. Пассек Т.С. Периодизация трипольских поселений // Миа. — 1949. — № 10. — с. 28—41. Пассек Т.С. раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья // Миа. — 1961. — № 84. Пастернак Я. археологія україни. — торонто, 1961. Патокова Э.Ф. усатовское поселение и могильники. — к., 1978. Патокова Э.Ф., Петренко В.Г., Бурдо Н.Б., Полищук Л.Ю. Памятники трипольской культуры в северо-Запад- ном Причерноморье. — к., 1989. Петров В.П. Поселення в городську // трипільська культура. — к., 1940. — т. 1. Пелещишин М.А. розкопки у Винниках біля львова у 1997—1998 рр. // археологічні дослідження в україні в 1997—1998 рр. — к., 1998. — с. 124—125. Петреску-Дымбовица М. кукутень — сто лет археологических исследований // румын. лит. — 1984. — № 9. — с. 11—16. Раннеземледельческие поселения — гиганты трипольской культуры на украине. — к., 1990. Рындина Н.В. Древнейшее металлообрабатывающее производство Юго-Восточной европы. — М., 1998. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 424 Рижов С.М. трипільське поселення біля с. глибочок // археологічні дослідження в україні в 1994—1996 рр. — к., 2000. — с. 133—135. Рижов С.М. трипільський шар поселення ріпниця І // ржищівський археодром. археологічні дослідження та експериментальні студії 2000—2001 років. — к., 2002. — с. 19—41. Рижов С.М., Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю., Магомедов Б.В. Давня кераміка україни. — к., 2001. — ч. 1. — с. 5—144. Рудинська Є. V наукова конференція Інституту археологіїї ан урср // археологія. — 1948. — Вип. ІІ. — с. 199—225. Сіцінський Е. нариси з історіїї Поділля. — Вінниця, 1927. — ч. 1. Скакун Н.Н. новые данные о раскопках трипольского поселения Бодаки // археологічні дослідження в україні в 1998—1999 рр. — к., 1999. — с. 133—135. Сохацький М. З життя й творчого доробку археолога готфрида осовського // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 1998. — Вип. 7. — с. 76—77. Сохацький М.П., Суровий О.В., Дудар О.В. Про житлобудування на поселенні глибочок // Міжнародна архео- логічна конференція «трипільське поселення кошилівці-обоз». — Заліщики, 1998. Славин Л.М. археологические исследования украинской академии наук за 25 лет // ксииМк. — 1946. — Вып. хII. — с. 87. Скрыленко А.А. глиняные статуэтки домикенской культуры, открытой в среднем Поднепровье // труды хII археологического съезда в харькове в 1902 г. — М., 1905. — т. I. Спицын А.А. раскопки глиняных площадок у с. колодистого киевской губернии // известия археологической комиссии. — М., 1904. — Вып. 12. Трипільське поселення кошилівці-обоз (до 120-річчя відкриття). — наукові матеріали. — Заліщики, 1998. Трипільській світ і його сусіди: тези доп. — Збараж, 2001. Ткачук Т., Мельник Я. семіотичний аналіз трипільсько-кукутенських знакових систем (мальований посуд). — Івано-Франківськ, 2000. Ткачук Т.М. кошиловецький шар поселення Більшівці і його місце в енеоліті Верхнього Подністров’я // три- пільський світ і його сусіди: тези доп. — Збараж, 2001. — с. 60—61. Фрунчак С., Фантух А. З археологічної спадщини раймунда-Фрідріха кайндля // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 1998. — Вип. 7. — с. 90. Хвойко В.В. каменный век среднего Приднепровья // тр. XI археологического съезда. — М., 1899. — т. 1. Хвойко В.В. раскопки 1901 г. в области трипольской культуры // Зап. отд-ния русской и славянской археологии императорского русского археологического общества. — сПб., 1904. — т. V. — Вып. 2. Хвойко В.В. из области трипольской (древнеарийской) культуры (по поводу рецензии н. Беляшевского) // археологическая летопись Южной россии за 1904 г. — к., 1905. — № 4/5. — с. 218—288. Хвойко В.В. обряд погребения сожжением и его древность. — к., 1906. Хвойко В.В. раскопки глиняных площадок у с. крутобородинцы летичевского уезда Подольской губернии // тр. Моск. археол. об-ва. — М., 1909. — т. ххII. — Вып. 2. Хвойко В.В. Древние обитатели среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена. — к., 1913. Цвек Е.В. гончарное производство племен трипольской культуры // ремесло эпохи энеолита—бронзы на украине. — к., 1994. — с. 55—95. Цвек О.В. нові дослідження багатошарового поселення східнотрипільської культури Березівка на Південному Бузі // археологічні дослідження в україні в 1998—1999 рр. — к., 1999. — с. 51—53. Цвек О.В., Овчинников Е.В. роботи кіровоградського загону // археологічні дослідження в україні в 1993 р. — к., 1997. — с. 140—141. Черниш К.К. ранньотрипільське поселення ленківці на середньому Дністрі. — к., 1959. Черныш Е.К. Энеолитическое время в среднем Приднестровье // Миа. — 1962. — Вып. 102. — с. 26—85. Черныш Е.К. Энеолит Правобережной украины и Молдавии // Энеолит ссср. — М., 1982. Черняков І.Т. Місце трипільської культури в стародавній історії європи // археологія. — 1993. — № 3. — с. 5—18. Чикаленко Л. нарис розвитку української неолітичної мальованої кераміки (Більче Золоте) // трипільська культура на україні. — к., 1926. — т. 1. Штерн Э.Р. Догреческая культура на юге россии // тр. хIII археологического съезда в екатеринославе в 1905 г. — М., 1906. — т. І. Шмаглій М. Великі трипільські поселення і проблема ранніх форм урбанізації. — к., 2000. Шмаглий Н.М., Видейко М.Ю. Майданецкое // StratumPlus. — 2001—2002. — № 2. — кишинев, 2004. Щербаківський В. Формація української нації. — Прага, 1941. Якубенко О.О. результати археологічних досліджень трипільського поселення Володимирівка (кіровоградська обл.), проведених 1989 р. // Деякі основні напрямки вдосконалення діяльності музеїв на сучасному етапі. — к., 1990. — с. 92—102. Cemeteries of the Sofievka type: 2950—1750 BC // Baltic — Pontic Studies. — 1995 — V. 3. Demetrykewice Wl. Poszukiwania arheologiczne w powicie trembowelskim // Materyaly do antripologii, arheologii, etnografii. — 1900. — IV. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 25 Gimner M. Etude sur la civilisation premycenienne dans le baassin de la Mer Noire apres des fouilles personelles // Swiatowit. — Warzawa, 1933. — T. XIV. Hadaczek K. Osada przemyslowa w Koszylowcsach z epoki eneolitu. — Leopol, 1914. Kandyba O. Schipenitz. Kunstund Gerfte elnes neolithishen Dorfes. — Leipzig; Wien, 1937. Kirkor A.H. Sprawozdanie s wikaz zabytkow, zloozonych w Akademji Umiejetnosci z wycieczki arheologiczno — antropologicznej w r. 1877 // Zbior wiadomosci do antripologji krajowej. — Krakоw, 1878. — T. 2. Kozlowski L. Budowle kultury ceramiki malowanej w swietle badan przeprowadzonych w Koszylowcach, Niezwiskach i Buszaczu. — Lwow, 1930. Kozlowski L. Zarys Pradzeijow Polski. — Lwow, 1939. Kopernicki I. Pozsukiwania arheolodiczne w Gorodnicy nad Dniestrzem wspolne z p. Wladislawem Przybyslawskim, dokonane w r. 1877 // Zbior wiadomosci do antripologji krajowej. — Krakоw, 1878. — T. 2. La civilisation de Cucuteni en context Europeen. — Iasi, 1987. Nestor I. Zur Periodisierung der spateren Zeitstufen des Neolithikum in der RVR // Dacia. NS. — 1960. — IV. — P. 57. Ossowski G. Sprawozdanie z wycieczki paleo — etnologicznej po Galicyi w rocu 1889 // Zbior wiadomosci do antropologii Krajowej. — 1890. — XIV. Passek T. La ceramique tripolienn // изв. гаиМк. — 1935. — Вып. 122. Rozenberg G. Kulturstromungen in Europa zur Steinzeit. — Kopenhavn, 1931. The western border area of the Tripolye culture // Baltic — Pontic Studies. — 2000. — V. 9. Tsvek O.V. The Eastern Tripolye culture and its contacts with the eneolithic trebs of Europe // Baltic — Pontic Studies. — 2000. — V. 9. — P. 111—132. Vovk F. L’industrie premycenienne dans les stations neolitiques de l’Ukraine // Congres International d’Antropologie et Archeologie prehistoriques. Compte — rendu de la XII session, Paris 1900. — Paris, 1902. — P. 401—404. Videiko M.Yu. Tripolie — «pastoral» contacts. Facts and characted of interactions // Baltic — Pontic Studies. — 1994. — V. 2. — P. 5—28. Одержано 10.10.2004 Н.Б. Бурдо триПолЬскаЯ кулЬтура — 110 лет исслеДоВаний годом открытия трипольской культуры является условная дата — 1893 год. именно тогда В.В. хвойка открыл в киеве неолитическое поселение на кирилловской улице. В дальнейшем раскопки аналогичных памятников исследователь провел вокруг местечка триполье, которое и дало название археологической культуре, остав- ленной древнейшим земледельческим населением Восточной европы. В первые десятилетия изучения выяснилось, что памятники, аналогичные открытым В.В. хвойкой возле триполья, известны в лесостепной полосе от Бессарабии до Поднепровья. В начале хх в. трипольские посе- ления исследовались на территории двух империй — российской и австро-Венгерской. В советском союзе памятники трипольской культуры изучали археологи киева, Москвы, ленинграда, одессы, кишинева. Про- должаются исследования трипольской культуры и в независимой украине. спустя сто лет не только неизме- римо выросла источниковедческая база трипольеведения, но и коренным образом изменились представления об этой культуре, которая имеет большое значение для древней истории Юго-Восточной европы. N.B. Burdo TRYPILLIA CULTURE — 110 years OF RESEARCH The year of discovery of the Trypillia culture — 1893 — is conventional. That’s when V.V. Hvoika explored a Neolithic settlement on the Kyryllivska Str. in Kyiv. Later on the researcher excavated analogous monuments around a small town of Trypillia after which the archaeological culture of the earliest agricultural population of the Eastern Europe was called. During the first decades of research it was revealed that the monuments analogous to those discovered by V.V. Hvoika near Trypillia are known in the forest-steppe zone from Bessarabia to the Dnipro River region. In the early 20th century the Trypillia settlements were surveyed on the territory of two Empires — Russian and Austro-Hungarian. In the Soviet time the Trypillya culture monuments were studied by the archaeologists from Kyiv, Moscow, Leningrad, Odessa, Kishiniv. Independent Ukraine also continues the study of the Trypillia culture. During this century not only the Trypillia culture source study base has increased immeasurably, but also the views upon this culture, which is of great importance for the ancient history of the Southeastern Europe, have changed fundamentally.

Трипільська культура — 110 років досліджень

Institution

Ähnliche Einträge