Кераміка середньовічного Білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр.
У статті репрезентовано окремі зразки побутової й архітектурної кераміки з розкопок середньовічного Білгорода 1969 і 1971 рр., що зберігаються в Наукових фондах Інституту археології НАН України. До їх аналізу залучено широке коло порівняльного матеріалу, що разом із результатами останніх дослідже...
Gespeichert in:
| Datum: | 2022 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2022
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199496 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Кераміка середньовічного Білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. / І.Б. Тесленко, Л.В. Мироненко // Археологія. — 2022. — № 2. — С. 128-152. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199496 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1994962024-10-09T17:43:21Z Кераміка середньовічного Білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. Тесленко, I.Б. Мироненко, Л.В. Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України) У статті репрезентовано окремі зразки побутової й архітектурної кераміки з розкопок середньовічного Білгорода 1969 і 1971 рр., що зберігаються в Наукових фондах Інституту археології НАН України. До їх аналізу залучено широке коло порівняльного матеріалу, що разом із результатами останніх досліджень середньовічних пам'яток Північного Причорномор'я дало можливість запропонувати новий погляд на хронологію як самих керамічних знахідок, так і археологічного контексту, з якого вони походять. In the focus of the study is pottery together with its archaeological context from the excavations of Bilhorod (Bilhorod-Dnistrovskyi, Odesa Oblast, Ukraine), led by S. D. Kryzhytskyi in 1969 and 1971. These are 17 items, 15 of which are stored in the Scientific Repository of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine. They were found in a section of the medieval site north-east of the fortress walls in the area of one of the pottery workshops, set up on the ruins of a round antique tower. The previous researchers of medieval Bilhorod (S. Kryzhytskyi, A. Kravchenko, H. Bohuslavskyi and others) associated a thick medieval horizon outside the fortress, as well as on the area investigated in 1969 and 1971, with the “Golden Horde” stage in the history of the city, dating back to the turn of the 13th–14th – the 1370s. They identified three construction periods in its structure, correlated the earliest one with the functioning of the pottery kilns, and dated back not later than the beginning of the 14th century. However, a careful study of the excavated material allowed us determining stove tiles of Central European morphological types by the second half of the 15th century, among the main products of this pottery workshop. Therefore, firstly, the activities of the workshop cannot be dated earlier than the middle or second half of the 15th century. Secondly, this type of pottery was not inherent in the “Golden Horde” cultural tradition at all, and therefore cannot be associated with it. The dwellings and other objects on the ruins of the kilns were built even later. Thus, the remains of ceramic production, as well as subsequent construction, can be correlated only with the late stages of the “Moldavian” period of Bilhorod’s history, which lasted in general from the end of the 1370s to 1485, but not with the Golden Horde. Related ceramic finds, studied in the Scientific Funds of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine, also refer mainly to the 15th century or to the last quarter of the 15th–16th centuries. The latter most likely marks the time of the destruction of buildings. At the same time, several finds from excavations in 1969 and 1971 (Dzhuchid coins, fragments of amphorae, and glazed pottery) indicate some anthropogenic activity at the site in the 14th century as well. However, they mostly do not have a clear context. Therefore, it is quite difficult to localize the stratified archaeological objects of this time through the data from the reports. 2022 Article Кераміка середньовічного Білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. / І.Б. Тесленко, Л.В. Мироненко // Археологія. — 2022. — № 2. — С. 128-152. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2022.02.128 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199496 904.23(477.74)”653” uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України) Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України) |
| spellingShingle |
Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України) Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України) Тесленко, I.Б. Мироненко, Л.В. Кераміка середньовічного Білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. Археологія |
| description |
У статті репрезентовано окремі зразки побутової
й архітектурної кераміки з розкопок середньовічного Білгорода 1969 і 1971 рр., що зберігаються в
Наукових фондах Інституту археології НАН України. До їх аналізу залучено широке коло порівняльного матеріалу, що разом із результатами останніх
досліджень середньовічних пам'яток Північного
Причорномор'я дало можливість запропонувати
новий погляд на хронологію як самих керамічних
знахідок, так і археологічного контексту, з якого
вони походять. |
| format |
Article |
| author |
Тесленко, I.Б. Мироненко, Л.В. |
| author_facet |
Тесленко, I.Б. Мироненко, Л.В. |
| author_sort |
Тесленко, I.Б. |
| title |
Кераміка середньовічного Білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. |
| title_short |
Кераміка середньовічного Білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. |
| title_full |
Кераміка середньовічного Білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. |
| title_fullStr |
Кераміка середньовічного Білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. |
| title_full_unstemmed |
Кераміка середньовічного Білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. |
| title_sort |
кераміка середньовічного білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2022 |
| topic_facet |
Публiкацiї археологiчного матерiалу (Науковi фонди Iнституту археологiї НАН України) |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199496 |
| citation_txt |
Кераміка середньовічного Білгорода: матеріали розкопок 1969, 1971 рр. / І.Б. Тесленко, Л.В. Мироненко // Археологія. — 2022. — № 2. — С. 128-152. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT teslenkoib keramíkaserednʹovíčnogobílgorodamateríalirozkopok19691971rr AT mironenkolv keramíkaserednʹovíčnogobílgorodamateríalirozkopok19691971rr |
| first_indexed |
2025-07-17T05:23:04Z |
| last_indexed |
2025-07-17T05:23:04Z |
| _version_ |
1837870392144822272 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2128
У статті репрезентовано окремі зразки побутової
й архітектурної кераміки з розкопок середньовіч-
ного Білгорода 1969 і 1971 рр., що зберігаються в
Наукових фондах Інституту археології НАН Украї-
ни. До їх аналізу залучено широке коло порівняльно-
го матеріалу, що разом із результатами останніх
досліджень середньовічних пам'яток Північного
Причорномор'я дало можливість запропонувати
новий погляд на хронологію як самих керамічних
знахідок, так і археологічного контексту, з якого
вони походять.
К л ю ч о в і с л о в а: Північно-Західне Причорномор'я,
середньовічний Білгород, XIII–XV ст., колекції Нау-
кових фондів Інституту археології НАН України,
кераміка, хронологія, культурно-історична інтер-
претація.
Середньовічний Білгород 1, розташований на
руїнах античної Тіри, широко відомий однією
з найбільших у Східній Європі середньовічних
фортець. Пам'ятка розташована на високому ко-
рінному плато правого берега нинішнього Дні-
стровського лиману, за 18 км від узбережжя Чор-
ного моря, на території сучасного м. Білгород-
Дністровський Одеської обл. України (рис. 1).
Історія середньовічного міста завдяки різно-
манітним джерелам вивчена досить детально. У
ній виділяють три головні етапи: 1) «золотоор-
динський» – кінець XIII – 70-ті рр. XIV ст., що ха-
1 Відомий також під назвами Акджа-Кермен,
Аспрокастрон, Маурокастро, Монкастро, Мокастро
та ін. Після османського завоювання – Аккерман, у
румунській транскрипції – Chetatea Alba. (дет. див.,
напр.: Руссев 2015, с. 22–25).
рактеризується існуванням великого урбаністич-
ного центру з розвиненим ремеслом та торгів-
лею; 2) «молдавський» – остання чверть XIV ст.
– 1484 р., що ознаменувався його переходом
під контроль молдавських господарів, будівни-
цтвом фортеці та перетворенням міста на жва-
вий міжнародний порт і центр транзитної торгів-
лі країн Центральної Європи з Причорномор'ям
та Середземномор'ям; 3) османський – 1484–
1806 рр., що відображає розквіт і занепад од-
ного з найпотужніших військових і торгових
форпостів імперії Османів у Північно-Захід-
ному Причорномор'ї (див., напр.: Руссев 2015;
Ostepchuk et al. 2008; Ostapchuk, Bilyayeva 2009).
Археологічні свідчення його існування також
досить виразні. Розкопки пам'ятки тривають із не-
великими перервами вже понад 120 років (огляд
див., напр.: Красножон 2012; Біляєва, Фіалко
2015). Окрім власне фортечних споруд, залишки
середньовічної забудови зафіксовані по всій тери-
торії укріплення, з північного сходу від нього, на
так званому Центральному розкопі (рис. 1: 2, 3) і
в деяких шурфах на південь від зовнішніх мурів
(Кравченко 1986; Богуславський 2008; 2013). По-
при це, виділені історичні періоди в археологіч-
ному плані репрезентовані вкрай нерівномірно.
На думку декількох поколінь дослідників, потуж-
ні середньовічні культурні шари з житлово-гос-
подарськими й виробничими комплексами трьох
будівельних періодів, досліджені за межами фор-
теці, належать до золотоординського часу; більш
пізні об'єкти невиразні та надто фрагментовані
(Кравченко 1986; Богуславський 2013). Такий по-
гляд на хронологію й культурну інтерпретацію се-
редньовічних шарів пам'ятки сформувавася впро-
довж кінця 1950-х – початку 1970-х рр., імовірно,
під впливом результатів розкопок золотоордин-
ських поселень на території Пруто-Дністров'я.
Одним із перших, хто його сформулював і опри-
люднив, був С. Д. Крижицький. Він презентував
концепцію стратиграфії та хронології середньо-
вічного шару Білгорода в доповіді на XV Науко-
вій конференції Інституту археології АН УРСР
1972 р. Підводячи підсумки понад 30-літніх пово-
* ТЕСЛЕНКО Ірина Борисівна – кандидат історичних
наук, старший науковий співробітник відділу археоло-
гії Криму та Північно-західного Причорномор’я, Інсти-
тут археології НАН України, ORCID: 0000-0002-2356-
1615, teslenko.i2016@gmail.com
МИРОНЕНКО Людмила Володимирівна – канди-
дат історичних наук, науковий співробітник відділу
Наукові фонди, Інститут археології НАН України,
ORCID: 0000-0002-8545-0718, ludmila6ko@gmail.com
** Роботу виконано за підтримки МОН України в межах
україно-французької програми співпраці «Дніпро»
2021–2022 рр., проєкт «Обіг речей, традицій та
технологій у Причорномор'ї в середньовічні часи,
керамологічний підхід».
© І. Б. ТЕСЛЕНКО, Л. В. МИРОНЕНКО* 2022
КЕРАМІКА СЕРЕДНЬОВІЧНОГО БІЛГОРОДА:
МАТЕРІАЛИ РОЗКОПОК 1969, 1971 рр.**
https://doi.org/10.15407/arheologia2022.02.128УДК 904.23(477.74)”653”
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 129
Рис. 1. Білгород-Дністровська фортеця й антична Тіра, м. Білгород-Дністровський Одеської обл. Місцерозташування,
загальний вигляд, схема досліджених ділянок: 1 – карта басейну Чорного моря з назвами населених пунктів за
генуезькими та венеціанськими джерелами середини XV ст. (за: Джанов 2019, рис. 6); 2 – загальний вигляд із північного
сходу з позначенням Центрального розкопу (фрагмент фото з сайту https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Akkerman-
fortress-aerial-3.jpg дата звернення 16/02/2022); 3 – схематичний план із позначенням досліджених ділянок станом на
1983 р. (за: Карышковский, Клейман 1985, рис. 5).
Fig. 1. Bilhorod-Dnistrovskyi fortress and Ancient Tyras, Bilhorod- Dnistrovskyi, Odesa Oblast. Location, general view, scheme
of the studied areas: 1 – map of the Black Sea basin with the names of settlements according to Genoese and Venetian sources of
the middle of the 15th century (after: Dzhanov 2019, fig. 6); 2 – general view from the northeast with the designation of the Central
Trench (a fragment of the photo from the site https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Akkerman-fortress-aerial-3.jpg access date
16/02/2022); 3 – schematic plan with the designation of the studied areas on the 1983 (after:Karyshkovskii, Kleiman 1985, Fig. 5).
1 2
3
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2130
єнних досліджень радянських археологів, Сергій
Дмитрович відзначив, що на цей час вже вдало-
ся «конкретизувати загальний характер забудо-
ви золотоординського міста XIII–XIV ст. в райо-
ні Центрального розкопу, а також виділити три
основні будівельні періоди, під час яких змінював-
ся загальний характер району в цілому» 2. Із пер-
шим періодом було пов'язане «зведення низки гон-
чарних печей»; із другим – «житлових будинків»;
в останній період «тут виникає досить багато
невеликих печей, імоворно, виробничого призна-
чення» (Крыжицкий 1972, с. 225). Також він кон-
статує відсутність на досліджених ділянках куль-
турних шарів IX–XI та XV–XVI ст. (Крыжицкий
1972, с. 226). Тези С. Д. Крижицького стали кон-
цептуально визначальними на декілька десяти-
літь і згодом неодноразово дублювалася у більш
розширених варіантах (Клейман 1979; Кравченко
1976; 1979). Вони лягли в основу підсумкової мо-
нографії А. А. Кравченко «Средневековый Белго-
род на Днестре (конец XIII–XIV вв.)» (Кравчен-
ко 1986). Викладені в них положення не виклика-
ли особливих сумнівів і в дослідників міста кінця
XX – початку ХХІ ст., незважаючи на отримані
нові матеріали (Богуславський 2008; 2013).
Водночас результати розкопок 1990–
2000-х рр. пізньосередньовічних пам'яток Пів-
нічного Причорномор'я та нові досягнення у ви-
вченні кераміки цього регіону викликають низ-
ку запитань щодо обґрунтованості наявної хро-
нології та культурно-історичної інтерпретації т.
зв. «золотоординського шару» Білгорода. Стає
зрозумілим, що пропоноване донедавна датуван-
ня кераміки з нього, так само як і хронологічна
схема «золотоординських» будівельних періодів
пам'ятки, потребують суттєвих корективів. Для
цього необхідно ще раз звернутися до детально-
го аналізу першоджерела, тобто польової та звіт-
ної документації розкопок, а також колекцій зна-
хідок, зокрема тих, що зберігаються в Наукових
фондах Інституту археології НАН України (далі
– НФ ІА НАН України). Оскільки С. Д. Крижиць-
кий належить до фундаторів стратиграфічної схе-
ми Білгорода, вирішено розпочати з вивчення ма-
теріалів саме його розкопок. У наукових фондах
репрезентовані колекції середньовічних знахідок
двох років його робіт: 1969 р. – колекція № 829 та
1971 р. – колекція № 646. Керамічні вироби в них
налічують 42 одиниці зберігання 3.
2 Тут і далі переклад з російської належить авторам.
3 Уламки одного з горщиків записані під двома номерами
(БД-71/256 і 257), тому рахуємо їх як одну одиницю
зберігання.
Роботи 1969 р. У 1969 р. після п'ятирічної
перерви Інститут археології АН УРСР поновив
розкопки в Білгород-Дністровському, для чого
за участю Одеського археологічного та Білго-
род-Дністровського краєзнавчого музеїв було
організовано Білгород-Тірську експедицію під
керівництвом С. Д. Крижицького.
Серед основних завдань дослідження були такі:
1. Пошук меж міста й античного некрополя.
Для цього закладено два шурфи на території
сучасного міста. В одному з них (№ 1, пров. Ко-
товського) стратифіковані середньовічні та ан-
тичні шари не виявлено. В іншому (№ 2, на
розі вул. Ушакова й Жовтневої), розташовано-
му в південній частині прифортечної території
(рис. 1: 3, 25), на глибині 2,85 м знайдено за-
лишки середньовічної будівлі, спорудженої на
материковому ґрунті. Вона мала глиняну долів-
ку та була обладнана двома тондирами. На під-
лозі зафіксовано шар золи й деревного вугілля
(0,05 м) (Крыжицкий 1969, л. 8–9), тобто бу-
дівля, очевидно, загинула в пожежі. Пов'язані
з нею культурні нашарування містили матері-
али «XIII–XIV ст.», включно з фрагментами
миски з орнаментом сграфіто і «стінок серед-
ньовічних амфор». Зверху руїни споруди пе-
рекривали шари золистого ґрунту, насиченого
кістками тварин та уламками керамічних ви-
робів, включно з люльками османського часу,
що, ймовірно, утворилися внаслідок накопи-
чення тут сміття. Межі середньовічної забудо-
ви залишилися невизначеними. У колекції НФ
ІА НАН України опинилася лише частина зна-
хідок з шурфу № 14. Це 27 дрібних фрагмен-
тів керамічних виробів середньовіччя й модер-
ного часу з перевідкладених нашарувань, тому
вони не є визначальними ні для топографії, ні
для хронології пам'ятки, тож на їх характерис-
тиці детально не зупиняємося.
2. Об'єднання трьох розкопів А, Б, і Д 5 з
північного сходу від фортеці в один (згодом він
отримав назву Центрального, далі – ЦР) і за-
глиблення його до «рівня римського часу», а
4 Виходячи з інформації в Акті опису матеріалів до звіту,
знахідки з шурфа № 2 могли бути передані до Білгород-
Дністровського краєзнавчого музею. Отже, їх аналіз –
завдання на майбутнє.
5 Розкоп А – роботи Інституту археології АН УССР
1945–1950 рр. під керівництвом Л. Д. Дмитрова; 1953,
1958–1963 рр. – А. І. Фурманської; розкоп В – роботи
Одеського археологічного музею 1963–1968 рр. під
керівництвом І. Б. Клеймана; розкоп Д – роботи
Білгород-Дністровського краєзнавчого музеїв під
керівництвом І. Г. Криволапа.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 131
також ліквідація підпорядкування окремих ді-
лянок конкретним організаціям чи навіть до-
слідникам, створення єдиного плану робіт та
закріплення за науковими співробітниками на-
укової проблематики за періодами. Середньо-
віччя (IX–XVI ст.) «дісталося» А. А. Кравчен-
ко та Г. І. Криволапу (Крыжицкий 1969, л. 2).
Тут бульдозером знято верхню частину гла-
сису (на глибину 0,3–0,8 м) та виконано приріз-
ку до ділянок А (кв. 6 203–207, площа – 125 м²,
глибина – 0,3–0,8 м), В (кв. 264, 284, 304е, 324е,
325с, 326е, 327 с-з, площа 105 м², глибина –
0,4–1,7 м), Д (невелика прирізка з охоронною
метою) (рис. 2). Стратиграфію «доантичних»
нашарувань С. Д. Крижицький подає так (1969,
л. 12, 13).
1. Верхній гумусний шар. Потужність –
0,2–0,6 м. Сформований, імовірно, викидами
ґрунту з розкопів попередніх років.
2. «Сіроглинястий» шар7. Потужність –
0,1–0,3 м. Утворився після спорудження рову.
3. Шар вапнякової крихти з «жовтоглиняс-
тими» та ін. прошарками. Потужність – 0,2–
0,6 м. На думку С. Д. Крижицького, міг утвори-
тися внаслідок викидів наскельних відкладень
при спорудженні рову.
4. Темний «жовтоглинястий» шар, подеку-
ди із «землистими» й «золистими» прошарка-
ми. Потужність – до 1,0 м. Беспосередньо пере-
криває «будівельні залишки XIII–XIV ст.».
На думку дослідника, ці чотири шари утво-
рювали т. зв. «гласис». Матеріал із двох його
верхніх шарів містив знахідки від античності
до XX ст. Хронологічна позиція матеріалу чет-
вертого шару «обмежувалася XIII–XIV ст.».
Серед наймасовіших знахідок із нього згадано
уламки полив'яної кераміки з орнаментом сгра-
фіто. Будівельні залишки під четвертим шаром
репрезентовані в основному фрагментами гли-
няних долівок, тондирів, окремими фрагмен-
тами кладок і кам'яних вимосток (Крыжицкий
1969, л. 13, 14). Деякі з них досдіджено в при-
різках до розкопів «А», «В» і «Д». У прирізці
до ділянки А, у кв. 203 виявлено залишки при-
міщення, від якого частково збереглася глиня-
на підлога та руїни мурування однієї стіни. Па-
раметри будівлі не встановлено. В її інтер'єрі
6 Кв. – скорочення, що використовується для позначення
квадратів.
7 Назви шарів «сіроглинистий» та «жовтоглинистий» є
специфічним усталеним жаргоном, що його протягом
багатьох років уживали дослідники цієї пам'ятки, тому
їх залишено без змін.
зафіксовано дві печі (одна з них, № 29, мала
конструкцію тондира) та три вогнища з гли-
няним подом, невисокими стінками й устям
(Крыжицкий 1969, л. 16–20). На підлозі ви-
явлено «роздавлені ... полив'яні миски і глек»
(Крыжицкий 1969, л. 15, 16). На підставі знахі-
док полив'яної кераміки з орнаментом сграфіто
«на підлозі та в деяких печах» комплекс дато-
вано XIII–XIV ст. (Крыжицкий 1969, л. 15, 16).
Зображення й детальна характеристика пред-
метів відсутні, тож уточнити датування виробів
виходячи з наданої у звіті інформації складно.
У прирізці до південного борту розкопу «В»
(кв. 324–327) слідів «гласису» вже не було. Най-
пізніші будівельні залишки, які, за спостере-
женнями автора, утворювали мінімум три рів-
ні, також датовано XIII–XIV ст. (Крыжицкий
1969, л. 20–21). У верхньому з них зафіксова-
но продукти руйнації згорілої дерев'яної кон-
струкції, якій передувала вимостка № 47 з дріб-
ного каменю та кам'яних плит (збереглася на
ділянці, близької до прямокутної форми, роз-
міром – 2,35 х 4,15 м). У структурі вимостки
частково було задіяно горішні камені муруван-
ня однієї зі стін гончарного горна, досліджено-
го в 1964–1968 рр.8 (Крыжицкий 1969, л. 22).
На нижньому рівні, на глибині 0,4–0,5 м «від
гори вимостки», у кв. 325 зафіксовано ділянку
глиняної підлоги (розміри – 1,0 х 2,0 м). Остан-
ня частково перекривала руїни античних му-
рувань (Крыжицкий 1969, л. 24). Креслення
стратиграфічних перетинів та характеристи-
ка речових матеріалів у звіті відсутні, що уне-
можливлює деталізацію уявлення про хроноло-
гію будівельних залишків. Однак в описі монет
вказано, що з глиняної підлоги в кв. 325 похо-
дить «монета мідна, молдавська, XV ст. (Олек-
сандр? Стефан?)» із зображенням на аверсі
герба Молдавського князівства – голови зубра
з п'ятикутною зіркою між рогами (Крыжицкий
1969, л. 45) 9. Ця обставина є досить вагомою
підставою для датування зазначеного об'єкту в
межах щонайменше першої половини XV ст., а
«вимостки», що її перекриває, пізнішим часом.
У прирізці до західного борту розкопу «В»
(кв. 264, 284, 304, 324) також зафіксовано куль-
турні залишки середньовічного часу, які пере-
кривали нашарування з античним матеріалом.
У кв. 284, 304 це щільний «жовтоглинястий»
8 Детальніше про ці горни, яким присвоєно №№ 24 і 25,
див. (Кравченко 1986, с. 39–42, рис. 13).
9 Передано на зберігання до Одеського археологічного
музею, інв. № 53321.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2132
Рис. 2. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Центральний розкоп, сітка квадратів із позначенням
ділянок, досліджених 1969 р. (за: Крыжицкий 1969).
Fig. 2. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Central trench, a grid of squares indicating the areas studied in 1969, after:
Kryzhitskii 1969.
– прирізка 1969 року
– площа, розкрита бульдозером у 1969 році
– площа, що планується під зняття
0 25 м
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 133
шар, який поступово переходить у відносно
пухкий темний ґрунт «коричневого й темно-сі-
рого відтінків», а також залишки тонких глиня-
них долівок, які зафіксовані глибше вимостки
№ 47, приблизно на тому ж рівні, що і у кв. 325
(Крыжицкий 1969, л. 25). Також відзначено два
вкопаних у них тондири. Як зауважили авто-
ри досліджень, «жовтоглинясті плями долі-
вок чітких контурів не мають, у більшості ви-
падків поступово переходять у сіроземлисті й
темні жовтоглинясті шари без чіткої поверх-
ні» (Крыжицкий 1969, л. 25–26). Визначитися з
кількістю й розмірами будівель, яким належали
ці долівки, не вдалося. Серед знахідок із тон-
дирів і шару над долівками згадано середньо-
вічну кераміку, «найбільш пізні твердо дато-
вані зразки якої відносяться до XIII–XIV ст.»
(Крыжицкип'й 1969, л. 26). Зображення цих
зразків серед ілюстративного матеріалу відсут-
ні, тож перевірити їх датування складно.
Синхронні будівельні залишки – клад-
ка № 28 (довжина – 1,5 м, висота 0,25–0,5 м)
і пов'язана з нею кам'яна вимостка № 2 (роз-
міри – 2,0 х 2,3 м), зафіксовані також у кв. 264
(Крыжицкий 1969, л. 27). Розмір споруди та її
призначення встановити не вдалося. Супут-
ній матеріал – «фрагменти полив'яних мисок із
врізним підглазурним орнаментом» – зарахова-
но до XIII–XIV ст. Посилання на зображення
також немає.
Водночас в альбомі ілюстрацій до звіту є фо-
тографії фрагментованої чаші та двох денець по-
судин відкритої форми, декорованих у техніці по-
ліхромного сграфіто (Крыжицкий 1969, альбом,
л. 27, 28, фото 65, № 162; фото 75, № 168), які вда-
лося віднайти серед матеріалів розкопок у колек-
ції НФ ІА НАН України (рис. 5: 1–3).
Одна чаша походить із «розвалу каміння»
в кв. 264 10 (рис. 5: 1). Шифр: БД-69/162. Па-
раметри: вис. посудини – 8,2 см, макс. діам. –
16,2 см, діам. вінець – 15,4 см, діам. піддона –
5,6–6,3 см, вис. піддона – 1,6 см. Стінки посу-
дини майже прямі, утворюють об'єм у формі
розширеного догори конуса. Борт вертикаль-
ний злегка завужений до краю, профільований
двома невеликими реберцями. Піддон кільце-
вий, дещо розширений донизу, із заокругленою
10 Можливо, саме цю чашу або дуже схожу на неї за
схемою декору посудину опублікувала А. А. Кравченко
серед керамічних матеріалів «золотоординського»
Білгорода XIII–XIV ст. (Кравченко 1986, рис. 27: 9).
Надто схематичне зображення предмета, а також
відсутність у публікації інформації щодо контексту
знахідки унеможливлюють визначити це.
основою. Черепок щільний, на зламі насичено-
го жовто-червоного кольору, на поверхні світлі-
ший. У тісті помітна незначна кількість шамоту
та жорстви вапняку. Зсередини чаші декор на-
несено тризубим і однозубим різцями у вигля-
ді шестикутної зірки в подвійному колі. Осно-
вну композицію доповнено невеликими спіра-
лями в центрі та на променях зірки. Зовні по
борту прокреслено чотири горизонтальні лінії.
Графічні зображення підмальовано смугами
й плямами коричневої та зеленої фарб. Поли-
ва світла, зеленувато-жовта з темними цятками
барвника. За технологічними, морфологічними
й декоративними ознаками ця чаша найбільш
подібна до виробів групи Південно-Східного
Криму 11. Прямі аналогії декору відомі на посу-
ді цієї групи з комплексів Криму третьої чверті
XV ст. (Тесленко 2021, рис. 109).
Уламки денець знайдено в «темному шарі»
у кв. 284. Шифр: БД-69/168. Вони схожі між со-
бою за морфологічними ознаками, оздобленням
(рис. 5: 2, 3) та параметрами: діам. піддона – 4,0
– 4,5 см, вис. піддона – 1,1 см. У центрі обох чаш
одинарною тонкою лінією зображено вписані
одна в одну ланцетоподібні фігури, обрамлені
двома парами кілець. Графічний малюнок супро-
воджують смуги коричневої та зеленої фарб. По-
лива світло-жовта, з дрібними цятками коричне-
вого барвника. Черепок і структура формуваль-
ної маси подібні до попередньої чаші, але глина
містить помітно меншу кількістю сторонніх до-
мішок 12. Аналогічне декоративне оздоблення
трапляється на посуді відкритої форми групи
Південно-Східного Криму із комплексів третьої
чверті XV ст. (Тесленко 2021, рис. 88: 3, 5).
Отже, усі три вироби, найімовірніше, мо-
жуть бути датовані XV, а не XIII–XIV ст., як про-
понують автори розкопок. З огляду на це, а та-
кож зважаючи на знахідку молдавської монети
на підлозі однієї з будівель, принаймні частину
з досліджених у 1969 р. «будівельних залишків»
слід датувати саме XV ст., а не раніше. Водно-
час це не виключає наявності в межах цієї ді-
лянки розкопу «золотоординських» комплексів
також, про що свідчать знахідки тут трьох мід-
них джучидських монет 13 та уламків візантій-
11 Детальніше про групу див.: (Тесленко 2021, с. 77-91).
12 Також дещо відрізняється форма піддона. У нижній
частині він профільований невеликим виступом назовні.
13 Передані на зберігання в Одеський археологічний
музей (далі – ОАМ), інв. №№ 53316–53318, польові
шифри: БД-69/ 311, 238, 246. Контекст знахідок не
вказано (Крыжицкий 1969, л. 44).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2134
Рис. 3. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Центральний розкоп, сітка квадратів із позначенням
ділянок, досліджених 1971 р. (за: Крыжицкий 1971).
Fig. 3. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Central trench, a grid of squares indicating the areas studied in 1971, after:
Kryzhitskii 1971.
Схематичний план Центрального розкопу
Північна ділянка
Західна
ділянка
Південня
ділянка
– прирізка 1971 року
– роботи 1971 року на старих ділянках
0 15 м
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 135
ських амфор типу IV, за Н. Ґюнзенін (Günsenin
1989, p. 274-276, fig. 12–14), два з яких наведе-
но у фотоальбомі 14 (Крыжицкий 1969, альбом,
л. 27, 28, фото 67; 68). Однак впевнено відокре-
мити їх від «молдавських», спираючись на дані
зі звітної документації, досить складно.
У 1971 р. роботи проводилися на трьох ді-
лянках: 1) Центральному розкопі; тут площу до-
сліджень було збільшено на 200 м²; 2) уздовж
берегового кліфу, де закладено три шурфи; 3) у
цитаделі фортеці, де було викопано один шурф.
Речові матеріали розподілено здебільшого між
Одеським археологічним та Білгород-Дністров-
ським краєзнавчими музеями. Окремі репре-
зентативні знахідки опинилися у НФ ІА НАН
України (Крыжицкий, Клейман 1971, л. 2, 3).
Серед них 12 предметів середньовічної доби
(рис. 5: 4, 5; 6; 7). Усі вони походять із Централь-
ного розкопу. Тож для з'ясування їх контексту
варто зупинитися на характеристиці результатів
проведених тут робіт детальніше. Середньовіч-
ні будівельні залишки досліджувалися на трьох
ділянках: 1) західній (кв. 243, 244, 282, 283, 302,
303, 322, 323); 2) південній (кв. 324, 344, 325,
326, 346, 347, 367, 387), включно з ділянкою,
що прилягала до вимостки № 47, виявленій у
1969 р.; 3) північній – між розкопами «А» і «В»
(кв. 186, 187–190; 207–210) (рис. 3).
Західна ділянка. Кв. 243, 244 (Крыжицкий,
Клейман 1971, л. 3–11).
Тут досліджено залишки вимостки з каме-
ню № 2, що вела до одного з гончарних гор-
нів, облаштованих у будівлі вексиляції 15, ру-
їни однієї кладки якоїсь споруди, фрагменти
глиняних долівок, які не мали чітких контурів,
два тондири 16, вогнище, піч № 146 виробничо-
го призначення та сміттєву яму № 169. Чітких
взаємозв'язків між цими об'єктами простежти
не вдалося через погану збереженість культур-
14 Це фрагменти горла з ручкою та ручки з прокресленими
по випаленій глині графіті, одне з яких має вигляд хреста
з променями однакової довжини. Про датування амфор
в контексті Північного Причорномор'я див., напр.:
(Волков 2005, с. 129-130; Тесленко 2021, с. 53-54).
15 Це горни №№ 24 і 25 (Кравченко 1986, с. 39-42, рис. 13).
Дослідниця вважає їх синхронними з горнами №№ 123
і 130.
16 Цікаво зазначити, що один із них, який автори
зараховують до третього будівельного періоду, мав
оздоблення витяжного каналу зсередини печі у вигляді
підковоподібного «архівольта», виліпленого з глини
й прикрашеного чотирма округлими заглибленнями
(Крыжицкий, Клейман 1971, л. 7). Аналогічне
декорування мали канали деяких тондирів, досліджених
Л. Д. Дмитровим в 1947 р. (Дмитров 1952).
ного шару. Водночас автори досліджень виді-
ляють три будівельні горизонти, найранішим із
яких уважають лише вимостку № 2, що знаходи-
лася на 0,26–0,40 м нижче глиняних підлог дру-
гого будівельного періоду. Хронологічна пози-
ція вимостки окреслюється XIII–XIV ст. Серед
датувального матеріалу згадано джучидську мо-
нету з тамгою дому Бату кінця XIII ст. (№ 328),
знайдену «між шаром із завалом каменю» і ви-
мосткою (Крыжицкий, Клейман 1971, л. 10).
Масовий матеріал з обох квадратів схарак-
теризовано загалом, здебільшого без деталіза-
ції контексту 17. Це кераміка «характерна для зо-
лотоординських ремісничо-торговельних місь-
ких центрів Пруто-Дністровського району»:
уламки «полив'яного червоноглиняного посуду з
підглазурним орнаментом», включно з екземп-
лярами із зображенням птахів, фрагменти «зо-
лотоординської червоно-жовтої стрічкової ке-
раміки XIV ст.», «довізної персько-арабської та
золотоординської кераміки XIII–XIV ст.», «се-
редньовічних амфор XII–XIV ст.» (Крыжицкий,
Клейман 1971, л. 10, 11), але розширити уявлен-
ня про них через відсутність переважної біль-
шості ілюстрацій складно.
У НФ ІА НАН України є лише один кераміч-
ний виріб, про який відомо, що він походить із
кв. 243 і 244. Інша інформація щодо контексту
відсутня. Це уламок нижньої частини корпу-
су з кільцевим піддоном невеликої полив'яної
чашки для пиття із зображенням крокуючо-
го птаха (рис. 7: 1). Шифр: БД-71/319. Посу-
дина мала напівсферичну форму та високий,
розширений донизу піддон. Параметри: збере-
жена вис. – 4,5 см, діам. піддона – 4,2–4,7 см,
вис. піддона – 2,0 см. Черепок виробу крихкий,
піщанистий, світлого жовто-червоного кольору
з природними домішками крихти м'яких міне-
ралів білого й охристого кольорів. Полива світ-
ло-жовта, розтріскана, легко відлущується від
вкритої білим ангобом поверхні виробу. Фігура
птаха розміщена в центрі посудини в оточен-
ні крапок та дугоподібних ліній, що, ймовір-
но, символізують якусь рослинність. Малюнок
виконано дещо недбало, тонким та широким
різцями. Зовні стінки оформлені вертикаль-
ними прямими лініями. Цю чашку опубліко-
17 Лише два вироби згадано в контексті ями № 169, при
облаштуванні якої частково пошкоджено вимостку
№ 2. Це дно полив'яної посудини із зображенням птаха
(№ 387), деталі якого незрозумілі, оскільки відповідна
ілюстрація відсутня, а також цілий гончарний горщик,
дата якого не визначена (Крыжицкий, Клейман 1971,
л. 7, рис. 149, № 490).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2136
Рис. 4. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Центральний розкоп, західна ділянка, кв. 282, 283, 302,
303, 322, 323 залишки будівель та гончарних горен на руїнах античної вежі. 1, 2 – будівлі та гончарні горна, схематичні
плани (за: Крыжицкий 1971); 3 – гончарне горно № 123, вигляд із південного сходу; 4 – гончарне горно № 130, вигляд
із півночі (за: Крыжицкий, Клейман 1971).
Fig. 4. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Central trench, Western area, sq. 282, 283, 302, 303, 322, 323 the remains
of buildings and pottery kilns on the ruins of an ancient tower. 1, 2 – buildings and pottery kilns, schematic plans (after:
Kryzhitskii1971); 3 – pottery kiln № 123, view from the southeast; 4 – pottery kiln № 130 view from the north (after: Kryzhitskii,
Kleiman 1971).
1 2
3
4
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 137
вала А. А. Кравченко (Кравченко, Столярик
1983, рис. 2: 11; Кравченко 1986, рис. 42: 9),
яка слушно відносить її до кераміки візантій-
ського кола. Близькі аналогії малюнку відшу-
кати не вдалося, але зображення птахів, вико-
нані у подібній манері, добре відомі на візан-
тійському посуді (Böhlendorf-Arslan 2013, Р7
318, 366, 367), включно з тим, що надходив у
Білгород (Кравченко 1986, рис. 42). Згідно з до-
слідженнями останніх десятиліть, поява такого
посуду на теренах Північного Причорномор'я
фіксується не раніше середини – другої поло-
вини XIV ст. (див. напр.: Бочаров, Масловский
2012; Тесленко 2018). Посудини відкритої фор-
ми з аналогічними технологічними та морфо-
логічними характеристиками є серед продук-
ції майстерні, сліди функціонування якої були
виявлені під час розкопок на території кварта-
лу Сіркеджі в Стамбулі (Waksman 2012). Вихо-
дячи з результатів недавніх досліджень, верхня
хронологічна межа діяльності майстерні може
бути окреслена часом близько середини XV ст.
(Teslenko, Waksman forthcoming), що, звісно, не
уточнює дати білгородської знахідки, але мар-
кує можливий верхній хронологічний рубіж
для цієї технологічної групи загалом.
Кв. 282, 283, 302, 303, 322, 323 (Крыжицкий,
Клейман 1971, л. 18–42).
Результати робіт у цих квадратах виявилися
найцікавішими. Тут вивчено комплекс із двох
гончарних горен (№№ 123 і 130) і залишки що-
найменше п'яти середньовічних приміщень
(№№ 69, 128, 103, 149, 165), що знаходилися
на руїнах античної вежі (рис. 4). У стратиграфії
ділянки також виділено три основні будівель-
ні періоди. Із першим з них пов'язано гончар-
ні горни, що були впущені безпосередньо в ан-
тичні шари (рис. 4: 1, 3, 4). Залишки синхрон-
них їм будівель впевнено визначити не вдалося.
Із другим періодом пов'язані приміщення
№№ 69, 128, 103, 149, 165 (рис. 4: 1, 2). Об'єкт
№ 149 із кам'яною вимосткою визначено як
двір. Згодом А. А. Кравченко атрибутує об'єми
№№ 69 і 128 як такі, що належали одному бу-
динку другого та третього будівельних періо-
дів (Кравченко 1986, с. 25-27). До третього буді-
вельного періоду, окрім цієї будівлі, на думку ав-
торів, належить піч № 148, облаштована у дворі
№ 149 (Крыжицкий, Клейман 1971, л. 18).
Гончарні горна. Залишки гончарних майсте-
рень середньовічного Білгорода репрезентовані
у двох публікаціях А.А. Кравченко (Кравчен-
ко 1979; 1986, с. 39-44). Одну з них обслугову-
вали горна №№ 123 і 130. Обидві теплотехніч-
ні споруди функціонували одночасно й були
поєднані спільним топливником (яма розміра-
ми 1,5 х 1,1 м). Конструктивно вони належать
до типу прямокутних, двоярусних, двокамер-
них споруд із вертикальним ходом гарячих га-
зів, топливний блок яких було обладнано од-
ним поздовжнім і поперечними каналами 18
(рис. 4: 3, 4). Розміри споруд у плані відповід-
но – 1,05 х 1,35 м і 0,75 х 1,0 м. А. А. Кравчен-
ко слушно вказує на більшу технологічну доско-
налість білгородських горен порівняно з тими,
що були знайдені на золотоординських поселен-
нях Пруто-Дністров'я, а також їх спільні риси з
кримськими випалювальними спорудами (Крав-
ченко 1979; 1986, с. 42-44, рис. 14–15) 19. Деталь-
но характеризуючи конструкцію обох горнів, ар-
хеологиня приділяє вкрай мало уваги аналізу їх
продукції. З публікацій відомо, що горно № 123
заповнювали уламками цегли й обмазки. Ще тут
знайдена велика кількість неполив'яних кахлів,
із яких на ілюстрації відображена лише одна –
зі сценою «соколиних ловів» (вершник із хижим
птахом), а також уламки побутового посуду, че-
репиця й триніжка для випалу полив'яного по-
суду (Кравченко 1979, с. 126, рис. 9). У горні
№ 130 траплялися уламки неполив'яних прямо-
кутних і трикутних кахлів, серед яких одна мала
зображення ніг людини, однак вони не проілю-
стровані (Кравченко 1979, с. 126). У публікації
1986 р. авторка згадує ще одну трикутну ках-
лю, на якій у рельєфі відтворена людська фігу-
ра поряд із деревом. Дослідниця, посилаючись
на звіт А. І. Фурманської про розкопки Тіри
1953 р., вказує на знахідку матриці з аналогіч-
ним негативним зображенням (Кравченко 1986,
с. 44). Відповідні ілюстрації відсутні. На думку
А. А. Кравченко, на прикладі горна № 130 добре
простежується стратиграфія золотоординського
шару, оскільки тондир житлового будинку № 2
18 Кількість поперечних каналів достеменно встановлено
лише для горна № 123. Їх тут було чотири. Черінь
горна № 130 могли підтримувати дві підпружні арки
(Кравченко 1986, с. 43-44).
19 Зауважимо, що римсько-візантійський тип горна
був найоптимальнішим за своїми тепло-технічними
характеристиками й використовувався на значній
території впливу ромейської культури протягом
досить тривалого часу (див., напр.: Паршина, Зеленко,
Тесленко 2001, с. 73-74). Принаймні для середньовіччя
такі конструкції дійсно відомі на поселеннях провінцій-
но-візантійської культури Криму другої половини VIII
– першої половини X ст. (Паршина, Зеленко, Тесленко
2001), а також у гончарній майстерні XV ст. генуезької
Кафи (Тесленко 2018, с. 13-14).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2138
(приміщення №№ 69 і 128), що перекривав оби-
дві теплотехнічні споруди, було встановлено в
горно 130 (рис. 4: 4). Серед кераміки з топлив-
ника згадано уламки «середньовічних амфор»
(яких саме авторка не пояснює), полив'яного і
неполив'яного посуду, декілька уламків напів-
фабрикатів, триніжка з поливою та ін. Отже, в
обох горнах, найімовірніше, випалювали кахлі
та полив'яний посуд. На жаль, ці матеріали як
у статті, так і в подальшій монографії авторки,
проілюстровано й схарактеризовано вкрай лако-
нічно, що не дозволяє скласти уявлення ні про
технологічні чи стилістичні особливості місце-
вої продукції, ні про її асортимент.
Водночас у звіті згадується декілька сотень
великих уламків кахлів без поливи, знайдених
на ділянці з горнами «під підлогою приміщен-
ня № 128». З горна № 130 походить 65 фрагмен-
тів кахлів, із топливної ями – 62 уламки кахлів і
фрагментована верхня частина глека з прокрес-
леним по жовтуватому ангобу декором, який ще
не було покрито глазур'ю (інв. № 213) 20, а також
триніжки (№№ 212, 220) (Крыжицкий, Клейман
1971, л. 21, 35). У щоденнику С. Д. Крижицький
також наголошує, що в заповненні горна № 130
переважають глиняні кахлі, серед яких він ак-
центує увагу на виробі із зображенням людської
фігури поряд із деревом та наводить її малюнок
(Крыжицкий 1971, л. 42).
Саме цю кахлю й одну з триніжок вдалося
віднайти серед матеріалів із колекцій № 646
НФ ІА НАН України (рис. 6: 1, 2).
Триніжка для випалу кераміки (рис. 6: 1).
Шифр: БД-71/220. Параметри: ширина – 7,8 см,
висота – 7,0 см, товщина основи – 1,5 см, тов-
щина ніжнок – 2,1 см. Походить із топлив-
ної камери горна № 123. Має форму пласко-
го трипроменевого виробу з пірамідальними
виступами-ніжками на кінцях, що вписуєть-
ся в правильний трикутник. Такий тип пічно-
го припасу, як вважається, з'являється в Китаї
ще в перші століття н. е. На теренах візантій-
ського культурного впливу він набуває поши-
рення у XIII ст. З появою полив'яного вироб-
ництва у Північному Причорномор'ї (кінець
XIII–XIV ст.) починає застосовуватися і тут
(Тесленко 2018, с. 13). Датування цих виробів
залежить від археологічного контексту, оскіль-
ки хронологічно значущих морфологічних
ознак вони зазвичай не мають.
20 Цей глек відшукати поки що не вдалося.
Кахля з антропоморфним зображенням
(рис. 6: 2). Шифр БД-71/211. Походить із горна
№ 130. Утрачено близько чверті верхньої час-
тини виробу, включно з лицьовою пластиною
та румпою. Черепок щільний, перепалений до
сіро-коричневого кольору. У глиняному тіс-
ті міститься велика кількість дрібної жорстви
вапняку. Кахля має трикутну форму. Ширина
основи – 14,5 см, збережена висота – 23,0 см.
Товщина лицьової пластини становить 1,1 –
1,6 см із видимим потоншенням у центральній
частині. Така трикутна форма дозволяє зара-
хувати виріб до типу коронок, що розміщува-
лись у верхній частині печі. Румпа закрита, має
форму напівциліндра, витягнутого на гончар-
ному колі, про що свідчать виразні ротаційні
сліди на її поверхні. Товщина стінок сягає 1,3
– 1,7 см. По периметру кахля оточена вузькою
(до 0,4 см) декоративною рельєфною рамкою.
Рельєфний орнамент чіткий, його висота ста-
новить 0,2 – 0,3 см. В основі декоративної ком-
позиції – фігура чоловіка (ймовірно воїна) ан-
фас. Кахля збереглась частково, зображення го-
лови персонажа майже втрачене, але в нижній
частині обличчя можна простежити частину
бороди чи то довгі вуса. Руки зігнуті під пря-
мим кутом, долоні невиразні, торкаються по-
яса. Чітко вирізняються деталі одягу: ґудзики
й пояс. Зліва від воїна розміщено невисоке де-
рево з п'ятьма гілками. Прямих аналогій зобра-
женню відшукати не вдалося, однак сюжети з
антропоморфними фігурами в центрі компози-
цій трикутних чи прямокутних кахлів є досить
поширеними і трапляються на території Руму-
нії (див. напр. Marcu-Istrate 2004b, pl. 6: 3) та
Чехії (див. напр. Jiřík, Kypta 2013, kat. 56, p. 90;
Smetanka 1969, obr. 7: 3, 6). Датуються такі ви-
роби не раніше другої половини XV ст. На цю
ж дату вказує і закрита напівциліндрична фор-
ма румпи кахлі, притаманна виробам типу ні-
шеподібних складених («composite niche-tile»,
тип 9.3.2, за типологією E. R. Hegee (Hegee
2012, P. 259). Кахлі цієї форми широко репре-
зентовані на теренах Центральної Європи – в
Німеччині (Hegee 2012, S. 74, Abb. 82), Чехії
(див., напр., Jirik, Kypta 2013, s. 108), Румунії
(див. напр. Marcu Istrate 2004a, p. 117, fig. 27) та
Молдові (див. напр. Batariuc 1999, р. 88-89), де
вони з'являються не раніше середини – другої
половини XV ст.
У фотоальбомі до звіту за розкопками 1971 р.
(Крыжицький 1971, альбом, л. 27, ил. 104) по-
дано зображення трьох фрагментів «керамічної
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 139
Рис. 5. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Полив’яний посуд із розкопок 1969 (1–3) і 1971 (4–6) рр.:
1 – чаша з «розвалу каміння» у кв. 264, шифр: БД-69/162; 2, 3 – уламки денець із «темного шару» у кв. 284, шифр: БД-
69/168; 4–6 – чаші та покришка з підлоги приміщення № 69, шифри: БД-72/207, 206, 209.
Fig. 5. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Glazed pottery from excavations in 1969 (1–3) and 1971 (4–6): 1 – cup from
“accumulation of stones” in sq. 284, code: БД-69/162; 2, 3 – fragments of the pottery bottoms from “dark layer” in sq. 284, code:
БД-69/168; 4–6 – cups and lid from the floor of the building № 69, a
1
2
3
4
5
6
0 3 см
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2140
Рис. 6. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Триніжка (1) і кахлі (2–5) із розкопок 1971 р.: 1 – триніжка
з топливної камери горна № 123, шифр: БД-71/220; 2 – кахля з антропоморфним зображенням з горна № 130, шифр: БД-
71/211; 3 – кахля з флористичним декором із приміщення № 128, шифр: БД-71/461; 4 – уламки лицевої пластини ніше-
подібної кахлі з прорізним архітектурним декором із заповнення горна № 123, шифр: БД-71/221, 231, (за: Крыжицький
1971, альбом, Л. 27, ил. 104); 5 – кахля зі сценою «соколиних ловів» із горна № 123 чи 130 (за: Кравченко 1979, рис. 9).
Fig. 6. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Tripod stilt (1) and stove tiles (2–5) from excavations in 1971: 1 – tripod stilt
from the fuel chamber of the kiln № 123, code: БД-71/220; 2 – stove tile with anthropomorphic image from the kiln № 130, code
БД-71/211; 3 – stove tile with floral decor from the building № 128, code: БД-71/461; 4 – fragments of panel from composite
niche-tile with a cut architectural décor from the filling of kiln № 123, code: БД-71/221, 231, after: Kryzhitskii 1971, alb., L. 27,
fig. 104); 5 – stove tile with “falconry” scene from kiln № 123 or 130, after: Kravchenko 1979, fig. 9.
1
2
3
4
50 3 см
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 141
решітки XIV ст.» (шифр БД-1971/221, 231),
що є нічим іншим як уламками лицевої пласти-
ни нішеподібної кахлі з прорізним архітектур-
ним декором (рис. 6: 4). У колекції НФ ІА НАН
України ці артефакти відсутні. Із фотоальбому
зрозуміло, що вони неполив'яні, з чітким висо-
ким рельєфом, розміри уламків становлять від
3 до 5 см. Згідно з польовим описом, ці фраг-
менти походять із заповнення горна № 123.
Згідно з відомими аналогіями, кахлі цього типу
також мали напівциліндричну румпу і за деко-
ративно-морфологічними ознаками датуються
не раніше другої половини XV ст. (див., напр.,
Kypta, Žegklitz 2017, р. 27, obr. 5).
У контексті гончарної продукції горен ці-
каво ще раз звернути увагу на опубліковану
А. А. Кравченко кахлю зі сценою «соколиних
ловів» (рис. 6: 5) (Кравченко 1979, рис. 9). За
наведеними дослідницею відомостями, кахля
походить із горна №№ 123 чи 130, однак де-
тальний контекст, особливості декору чи мор-
фології у статті наведено не було. Виріб фраг-
ментований, збережена лише його верхня час-
тина. Кахля мала квадратну чи прямокутну
форму і не була вкрита поливою. По периме-
тру виріб оформлено тонкою декоративною
рамкою, візуально подібною до рамки з три-
кутної кахлі коронки з горна № 130. Рельєф зо-
браження досить чіткий, високий, із ретельно
пропрацьованими дрібними деталями. В осно-
ві декоративної композиції – сцена «соколиних
ловів», що зображує вершника на коні, який у
лівій руці тримає птаха з розпростертими кри-
лами. Капелюх вершника вінчають два паго-
ни стилістично зображеної рослини. Поді-
бний сюжет характерний для центральноєвро-
пейських кахлів другої половини XV–XVІ ст.
(див. напр.: Pavlík 2007, р. 86-87; Ławrynowicz,
Nowakowski 2009, fig. 12). Пряма аналогія до
цієї кахлі є серед матеріалів з м. Сучава (Руму-
нія). Її опублікувала П.-В. Батаріуц у декіль-
кох працях (Batariuc 1999, fig. 54:1; Batariuc,
Haimovici 2003, fig. 15: 3). Кахля з Сучави та-
кож фрагментована, у неї відсутні бокові грані,
але центральна частина композиції збережена
краще, зокрема видно коня з елементами збруї.
Вироби з обох міст майже ідентичні, за винят-
ком відсутності голови вершника на кахлі з Су-
чави. Імовірно, у процесі виготовлення на ета-
пі відтиску у формі трапився дефект. Доречно
припустити, що обидва вироби були виготовле-
ні з однієї матриці, ймовірно, керамічної, поді-
бної до тої, що згадує А. А. Кравченко з мате-
ріалів розкопок А. І. Фурманської (Кравченко
1986, с. 44). Однак П.-В. Батаріуц, посилаю-
чись на аналогічний сюжет виробу з експозиції
Музею в Араді, датує кахлю з Сучави (Batariuc,
Haimovici 2003, р. 176) та аналогічну з Білго-
рода XVII ст. (Bârnea, Batariuc 1994, р. 287),
вважаючи датування А. А. Кравченко непра-
вильним. Можемо не погодитись із запропоно-
ваними висновками, оскільки стилістична по-
дібність кахлі зі сценою «соколиних ловів» до
трикутної кахлі з антропоморфним зображен-
ням, а також побутування цього сюжету на ві-
домих із чеських земель аналогіях, більше схи-
ляють до визначення її дати другою половиною
XV ст. Поява в румунському місті кахлі, тотож-
ної виробу з гончарного горна, може свідчити
про широкі торгівельні зв'язки Білгорода, які
могли здійснюватися як через поширення про-
дукції, так і готових матриць. Однак це питан-
ня потребує більш детального вивчення в по-
дальших розвідках.
Отже, сучасні дослідження і віднайдені ана-
логії дозволяють датувати репрезентовані ках-
лі в межах XV ст., чи навіть не раніше другої
половини XV ст. З огляду на це, належність
комплексу гончарних горен, де вони випалю-
валися, до раннього етапу золотоординського
періоду Білгорода викликає серйозні сумніви.
Логічніше зарахувати їх до XV ст., а не до межі
XIII–XIV чи початку XIV ст., як пропонували
С. Д. Крижицький і А. А. Кравченко.
Житлово-господарська забудова.
У другому будівельному періоді територія
виробничого комплексу забудовується капіталь-
ними кам'яними спорудами. За версією авторів
розкопок вони могли утворювати одну садибу,
яка складалася з вимощеного каменем двору
№ 149 та чотирьох приміщень із тондирами, не-
великими вогнищами та однією наземною піч-
чю (в південно-західному кутку приміщення
№ 69). Два з них – №№ 69 і 128 були орієнто-
вані вздовж лінії Пн-Зх–Пд-Сх, розміри відпо-
відно – 4,0–4,9 х 6,7–7,4 м і 4,5 х 8,75 м, інші
два – №№ 103, 165, витягнуті вздовж лінії Пд-
Зх–Пн-Сх, прилягали до перших зі сходу май-
же під прямим кутом (рис. 4: 1, 2). Останні збе-
реглися частково, розміри першого – приблизно
4,2 х 5,0 м, другого – не встановлено. Приміщен-
ня № 128 розташовувалося беспосередньо над
гончарними горнами. Під час облаштування од-
ного з його тондирів (№ 131) було ушкоджено
горно № 130 (рис 4: 4). До двору № 149 вели
виходи з будівель № 128 і, ймовірно, № 103, об-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2142
Рис. 7. Середньовічний Білгород, м. Білгород-Дністровський. Полив’яний посуд (1–5) і напівфабрикат (6) із розкопок
1971 р.: 1– чашка з кв. 243 і 244, шифр: БД-71/319; 2 – дно посудини з заповнення підвалу № 150, шифр: БД–71/165; 3 –
чаша з тондира № 134 в будівлі № 120, шифр: БД-71/136; 4–6 – глек, горщик та уламки напівфабрикату тарелі з верхніх
шарів у кв. № 186, шифри: БД-71/244, БД-71/256, 257, БД-71/258.
Fig. 7. Medieval Bilhorod, Bilhorod-Dnistrovskyi. Glazed pottery (1–5) and semi-finished product (6) from excavations in 1971:
1 – cup from sq. 243 and 244, code: БД-71/319; 2 – pottery bottom from the filling of basement № 150, code: БД–71/165; 3 –
cup from tandoor № 134 in building № 120, code: БД-71/136; 4–6 – jug, pot and fragments of semi-finished plate from the upper
layer in sq. № 186, codes: БД-71/244, БД-71/256, 257, БД-71/258.
1
2
3
4 5
6
0 3 см
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 143
ладнані, відповідно, у східній та південній їхніх
стінах. Приміщення № 69 мало вихід на північ
(Крыжицкий, Клейман 1971, л. 21–30). Згодом
А. А. Кравченко, як вже згадувалося, атрибутує
об'єми №№ 69 і 128 як складові одного будин-
ку, що функціонував у другому та третьому бу-
дівельних періодах 21 (Кравченко 1986, с. 25-27).
Споруди №№ 103 і 165 дослідниця не згадує. Із
третім будівельним періодом пов'язано також
піч № 148, можливо, виробничого призначення,
зведену у дворі № 149, біля східної стіни при-
міщення № 128. З огляду на це, східний вихід
із нього було закладено (Крыжицкий, Клейман
1971, л. 33). За спостереженнями авторів розко-
пок, усі приміщення зазнавали перебудови мі-
німум двічі, на що вказують різні рівні підлог і
пов'язаних із ними тондирів (Крыжицкий, Клей-
ман 1971, л. 22–30). Матеріали з комплексу бу-
дівель схарактеризовані досить стисло. Указано
лише на «дуже виразні ... знахідки XIII–XIV ст.,
до яких належить основна маса середньовіч-
ного матеріалу» (Крыжицкий, Клейман 1971,
л. 34). Серед них згадано «місцеву червоногли-
няну полив'яну і кухонну кераміку», «східний ім-
порт XIII–XIV ст.», але їх детальну характерис-
тику не наведено 22. Підсумовуючи результати
розкопок на західній ділянці, укотре наголоше-
но, що «датувальні знахідки трьох будівельних
періодів приміщень №№ 69 і 128 не виходять
за межі XIII–XIV ст.» (Крыжицкий, Клейман
1971, л. 35–36).
Водночас привертає увагу та інформа-
ція зі звіту, на якій надалі як автори робіт, так
і А. А. Кравченко, що узагальнила в публіка-
ції їх результати, не звернули уваги. У тондирі
№ 147, який був пов'язаний із житловим комп-
лексом, що передував приміщенню № 128 23,
знайдено мідну молдавську монету 24 та сіро-
глиняний горщик зі штампованим орнаментом,
21 Архітектурні особливості будинку детально описані у
звіті про розкопки та продубльовані А. А. Кравченко
в публікації, тому тут на цьому не зупиняємося
(Кравченко 1986, с. 25–27).
22 Окремо згадується знахідка в тондирі першого
будівельного періоду приміщення № 103 великої
кількості оброблених кісток тварин, які інтерпретовано
як заготовки. На думку авторів звіту, це свідчить про
діяльність тут ремісника-косторіза (Крыжицкий,
Клейман 1971, л. 31).
23 Цьому об'єкту у звіті присвоєно № 157. Його підлога
зафіксована на 0,3–0,4 м нижче, ніж підлога приміщення
№ 128.
24 Передано до ОАМ, інв. № 53472.
датований дослідниками XV ст. (Крыжицкий,
Клейман 1971, л. 35) 25.
Окрім того, серед матеріалів із західної ді-
лянки в НФ ІА НАН України вдалося відшука-
ти дві полив'яні чаші та покришку з приміщен-
ня № 69 (рис. 5: 4, 6), а також уламок кахлі з
флористичним декором із приміщення № 128.
Перші три предмети знайдено на підлозі при-
міщення № 69 (рис. 6: 3), їхня форма повністю
реконструйована з фрагментів.
1. Чаша на низькому кільцевому піддо-
ні, прикрашена в техніці поліхромного сграфіто
(рис. 5: 6). Шифр: БД-71/206. Параметри: вис. по-
судини – 10,7 см, макс. діам. – 22,5 см, діам. вінця
– 22,3 см, діам. піддона – 7,8–8,8 см, вис. піддона
– 1,7 см. Стінки посудини утворюють розширений
догори конус, борт заокруглений, вінця доволі ма-
сивні, злегка відігнуті назовні, завужені до краю.
Піддон циліндричний, трохи потовщений донизу.
У тісті помітна значна кількість дрібного піску й
частинки вапняку. Декор нанесено одинарною тон-
кою лінією на лицьову поверхню чаші. Поле запо-
внює зображення вихрової шестипелюсткової ро-
зетки, краї пелюсток якої оформлено видовжени-
ми спіралями. Графічний малюнок розфарбовано
смугами коричневої та зеленої фарб, що повторю-
ють контур квітки. Полива світлого жовто-зелено-
го кольору, покриває посудину зсередини і по борту
зовні. У борту та стінці є округлі отвори, просверд-
лені, ймовірно, для ремонту. За технологічни-
ми, морфологічними та декоративними ознаками
ця чаша найбільш близька до виробів т. зв. гру-
пи «товстостінних чаш із біхромною розмальов-
кою», що з'являються в Північному Причорномор'ї
в останній чверті XV–XVI ст., принаймні добре ві-
домі в комплексах Криму ранньоосманського часу
(Тесленко, Алядінова 2019, с. 309).
2. Чашка напівсферичної форми з орнамен-
том сграфіто, на високому, розширеному дони-
зу кільцевому піддоні з ускладненим профілем
опорної частини (рис. 5: 4). Шифр: БД-71/207.
Параметри: вис. посудини – 8,7 см, макс. діам.–
14,0 см, діам. вінця – 14,0 см, діам. піддона – 6,0–
6,7 см, вис. піддона – 2,0 см. Формувальна маса
містить значну кількість дрібного піску, дрібну
жорству пухкого й щільного мінералів білого ко-
льору. Декоровано зовнішню поверхню посуди-
ни. Малюнок нанесено одинарним тонким різцем
25 Імовірно, саме цей горщик згадано в монографії
А. А. Кравченко. Посудина завершувала канал тондира.
За аналогіями з Сучави, наведеними дослідницею, його
датовано часом не раніше останньої чверті XIV ст.
(Кравченко 1986, с. 26).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2144
у вигляді двох горизонтальних ліній під вінцями
й гірлянди з напівовалів, у які вписані округлі за-
штриховані фігури, по борту. Полива всередині
світло-жовта, зовні у верхній частині виробу зе-
лена. Прямі аналогії виробу відшукати поки що
не вдалося, але технологічні й морфологічні осо-
бливості посудини, а саме склад формувальної
маси та специфічний профіль піддона, указують
на її належність до кераміки візантійського кола,
що з'являється не раніше другої половини XIV ст.
3. Покришка конічної форми з навершям у
вигляді кільцевого наліпу, слабо профільова-
ним бортом і спеціальним вертикальним ребром
уздовж внутрішнього краю вінець, що слугував
для покращення фіксації покришки (рис. 5: 5).
Шифр: БД-71/209. Параметри: вис. посудини –
6,0 см, макс. діам. – 16,4 см, діам. вінця – 13,2 см,
діам. піддона – 5,5–6,5 см, вис. піддона – 1,2 см.
Черепок посудини щільний, на зламі насичено-
го жовто-червоного кольору, на поверхні світлі-
ший. У тісті помітні окремі природні домішки
жорстви вапняку та щільного мінералу черво-
но-коричневого чи темно-коричневого кольору.
Лицьова поверхня прикрашена розписом білим
ангобом. У центрі зображена розетка із крапки
й видовжених цяток. Корпус розділено прями-
ми смугами на 7 секторів, у кожному з яких роз-
міщено спіраль. Край доповнює ряд коротких
радіальних штрихів. Полива прозора, слабко за-
барвлена в жовтий колір. За технологічними та
морфологічними ознаками ця покришка най-
більш близька до виробів групи Південно-Схід-
ного Криму, тип 12.2, за І. Б. Тесленко (Теслен-
ко 2021, с. 83, рис. 74). Проте достеменно визна-
чити її походження без спеціальних досліджень
складно. Декоративне оформлення не знаходить
прямих аналогій серед покришок цього типу
групи Південно-Східного Криму. Розпис білим
ангобом трапляється на продукції кримських
майстерень переважно середини – другої поло-
вини XIV ст., а також на виробах із близькими
технологічними характеристиками, що похо-
дять із шарів не раніше середини XV ст. фортеці
Чембало, походження яких досі не встановлено
(Тесленко 2021, с. 113, рис. 130: 3, 5–7).
Кахлю знайдено біля західного фасаду східної
стіни приміщення № 128 (кладка № 109), у кв. 322-
323. Шифр: БД-71/461. Збереглася лише верхня
права частина виробу, через що неможливо вста-
новити його повні розміри, форму та декор (рис. 6:
3). Реконструйована за особливостями орнаменту
ширина кахлі могла становити приблизно 0,2 м.
Черепок щільний, помаранчевого кольору з дріб-
ною жорствою вапняку. Лицьова пластина мала
квадратну чи прямокутну форму і товщину 1 см.
Румпа – відкрита, розташована на 2,5 см від краю
лицьової пластини, обламана. Кахля неполив'яна,
декор рельєфний, чіткий, його висота становить
0,5 см. По периметру орнаментальна компози-
ція обмежена декоративною рельєфною рам-
кою завширшки до 0,7 см. В основі компози-
ції симетричний рослинно-геометричний декор,
із мотивами «водяних лілій» у кутах. Стилістично
орнамент близький до «готичного». Прямих ана-
логій виявлено не було. Однак за особливостями
оздоблення білгородська кахля близька до виро-
бів із Чехії (див. напр.: Richterova 1982, tab. 65: 4;
Šrejberova 2017, katalog, p. 141–142, kat. 040a,
040b), що датуються XV ст. Отже, ця кахля синх-
ронна виробам із печей № 123 та 130. Наявність
схожих домішок жорстви вапняку дозволяє попе-
редньо зарахувати її до продукції локального біл-
городського виробництва.
У плані визначення хронологічної позиції
комплексу будівель досить цікавими є також спо-
стереження дослідників щодо археологічної си-
туації на ділянці споруди № 103, зафіксовані у
щоденнику В. А. Корпусової (Корпусова 1971,
л. 36) 26. Тут указано, що ця будівля мала глиняну
підлогу, на якій залягав шар «щільної сірої землі»,
що, ймовірно, накопичився в процесі її функціо-
нування, та шар пожежі потужністю 0,10–0,20 м,
пов'язаний із її руйнуванням. Серед знахідок пер-
шого з них згадано «світлоглиняну кераміку з ко-
бальтовим розписом» (два фрагменти намальо-
вані у щоденнику) та «червоноглиняну з кобаль-
том». Уламки світлоглиняних посудин згодом
опублікувала А. А. Кравченко, яка слушно атри-
бутує їх як іспанський імпорт 27 (Кравченко 1986,
с. 102, рис. 39: 4). Червоноглиняні вироби з ко-
бальтовим розписом, найімовірніше, є ранньо-
османською керамікою Miletus Ware, яка набула
поширення в Північному Причорномор'ї близько
середини XV ст. (Тесленко 2021, с. 91-97). Наяв-
ність обох цих груп кераміки в одному комплек-
сі притаманна археологічним об'єктам середини
– другої половини XV ст., дослідженим у Криму
(Тесленко 2021), і може свідчити про аналогічне
датування споруди № 103 з Білгорода.
26 У звіті ця інформація не дублюється.
27 А. А. Кравченко відносить цю кераміку до «золотоор-
динського» періоду, однак хронологічна позиція виро-
бів, зважаючи на стиль декору, може бути визначена
не раніше першої половини XV ст. Іспанська керамі-
ка з таким декором відома з розкопок фортеці Фуна в
Криму, що існувала в 1423–1475 рр. (Тесленко 2021,
с. 103–107).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 145
Отже, уважне вивчення польової та звітної
документації разом із навіть невеликою кіль-
кістю знахідок, репрезентованих у НФ ІА НАН
України, дають підстави для визначення ниж-
ньої дати комплексу будівель, зведених на руї-
нах гончарних горен часом не раніше середини –
другої половини XV ст. Матеріали зі спору-
ди № 103 вказують на руйнівну для неї поже-
жу, що сталася десь в останній третині XV ст.
Однак незрозуміло, чи весь комплекс будівель
припинив існування одночасно, чи приміщення
№№ 69 і 128 використовувалися ще якийсь час
після цієї пожежі. Знахідка повної форми чаші
групи товстостінних чаш із біхромною розма-
льовкою на підлозі приміщення № 69 свідчить
про те, що його залишили не раніше останньої
чверті XV ст., але пов'язаних із цим слідів ка-
тастрофи не зафіксовано, принаймні у звіті. Не
виключено, що запустіння цього району міста
могло бути спричинене приходом Османів.
Таким чином, найактивніше освоєння до-
слідженої ділянки в епоху середньовіччя,
пов'язане зі спорудженням та функціонуван-
ням тут гончарного центру й житлово-госпо-
дарської забудови, вочевидь, припадає саме на
XV, а не кінець XIII–XIV ст., як уважалося ра-
ніше. Водночас знахідка під підлогою другого
будівельного періоду приміщення № 69 джу-
чидської монети 28, хоч і не може бути досить
вагомою підставою для датування самої будів-
лі, але, безумовно, вказує на певну антропоген-
ну активність тут в золотоординський період
також. До цього ж часу можуть бути зарахова-
ні щонайменше дві з трьох ям (№№ 385, 387),
згадані в монографії А. А. Кравченко (Кравчен-
ко 1986, с. 36-37). Обидва об'єкти досліджені
під залишками житлово-господарської забудо-
ви в районі гончарних горен №№ 123 і 130. Су-
дячи з переліку знахідок, серед яких переважа-
ють амфори й червоно-жовта стрічкова кера-
міка (Кравченко 1986, с. 50-51), їх датування
в межах XIV ст. цілком справедливе 29, але за-
уваження археологині щодо синхронності цих
28 Передана до ОАМ, інв. № 53475.
29 Третя яма № 402, досліджена на цій ділянці, яку
А. А. Кравченко вважає синхронною першим двом,
імовірно, більш пізня, оскільки серед матеріалів із неї
уламки амфор і жовто-червоної стрічкової кераміки
не згадуються, натомість ідеться про «набір розбитих
полив'яних мисок місцевого виробництва» та «уламок
миски з розписом люстром і кобальтом» (Кравченко
1986, с. 37). Детальніше щодо хронологічної позиції
матеріалу можна буде визначитися після беспосеред-
нього ознайомлення з ним.
об'єктів із гончарними горнами, як уже зрозу-
міло, невиправдане. Локалізувати пов'язані з
ямами №№ 385, 387 житлово-господарські чи
інші споруди за даними зі звіту досить склад-
но. Відсутність у звіті зображення стратигра-
фічних перетинів та детальної характеристи-
ки матеріалів за культурними шарами й комп-
лексами унеможливлює ґрунтовну деталізацію
хронології середньовічних будівельних періо-
дів на ділянці.
Південна ділянка. Тут у верхній части-
ні «середньовічного шару» зафіксовано різно-
манітні будівельні залишки – «жовтоглиняс-
ті трамбовки», вимостка № 119 і комплекс
печей, які не вдалося пов'язати з якимись кон-
кретними житлово-господарськими спорудами
(Крыжицкий, Клейман 1971, л. 36–37). Нижче
них досліджено залишки прямокутної в плані
однокімнатної будівлі № 120 (внутрішні роз-
міри – 2,5 х 4,5 м). Автори розкопок схильні
були відносити її до «середнього будівельного
періоду» (Крыжицкий, Клейман 1971, л. 37).
А. А. Кравченко пропонує датувати її першою
половиною XIV ст. (Кравченко 1987, с. 24-25).
У будівлі № 120 зафіксовано мінімум два
рівні підлоги та два різночасових заглиблених
в землю тондири № 135 і № 134, а також неве-
лике огороджене стінками вогнище з устям, об-
лаштоване на долівці (№ 130). Перший із тон-
дирів більш ранній, його перекривала остання
підлога будівлі. На 1,5 м на північ від входу роз-
ташовувалася вже згадувана кам'яна вимост-
ка № 47, яку було інтерпретовано як дворик,
синхронний цій будівлі (Крыжицкий, Клейман
1971, л. 37–39; Кравченко 1986, с. 24, 25). Се-
ред знахідок із приміщення згадується «миска
місцевого виробництва» з жовтою поливою і
підглазурним орнаментом, виявлена біля вог-
нища (Кравченко 1987, с. 24). Відсутність ілю-
страцій і більш детального опису посудини
унеможливлює отримання чіткішого уявлен-
ня про неї. А. А. Кравченко вказує, що «уламки
такого самого посуду, а також довізної каши-
нової кераміки та інші матеріали» з «підсти-
лаючого шару» є підставою для датування спо-
руди першою половиною XIV ст. (Кравченко
1987, с. 24). Утім наведені аргументи є досить
слабкими для такого хронологічного визначен-
ня. По-перше, кашинова кераміка золотоордин-
ських центрів Поволжжя побутувала протягом
другої половини XIV ст. також, а окремі вироби
трапляються навіть у комплексах XV ст. (Тес-
ленко 2021, с. 109-112). По-друге, наявність її
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2146
фрагментів у підсипці підлоги свідчіть лише
про те, що будівлі № 120 передували культур-
ні залишки, які можуть бути пов'язані з якоюсь
антропогенною активністю, де був задіяний ка-
шиновий посуд. На час спорудження будівлі
цей посуд вже перебував у фрагментованому
стані і може слугувати хронологічним індика-
тором лише для використаних у підсипці куль-
турних залишків, а не маркувати час функціо-
нування самої будівлі. Для ґрунтовнішого ана-
лізу хронології матеріалів із підсипки бракує
інформації про інші знахідки. Більш вагомою
підставою датування будівлі № 120 була б де-
тальна характеристика керамічного комплексу
з неї самої, але ні у звіті, ні в публікації уваги
цьому не приділено. І нарешті, пов'язана з бу-
динком вимостка № 47, як було вказано у звіті
1969 р., перекривала руїни гончарного горна і
залишки глиняних підлог, на одній із яких було
знайдено монету Молдавського князівства. Тож
залишається незрозумілим, чому автори не вра-
ховують результати своїх попередніх праць або
принаймні не пояснюють такі розбіжності в
хронологічних спостереженнях.
Єдиною знахідкою з комплексу будівлі
№ 120, доступною зараз для детального ви-
вчення, виявилася полив'яна чаша з колекції
НФ ІА НАН України (рис. 7: 3). Вона похо-
дить із тондира № 134. Шифр: БД-71/136. Па-
раметри: вис. посудини – 7,5 см, макс. діам. –
15,5 см, діам. вінця – 14,1 см, діам. піддона –
5,3–6,1 см, вис. піддона – 1,3 см. Це посудина
із заокругленим бортом і невеликим, дещо за-
вуженим догори вінцем і дном на кільцевому
піддоні. Її форма і декор збереглися майже по-
вністю, втрачена лише частина вінець. Черепок
посудини щільний, на зламі насиченого жов-
то-червоного кольору, на поверхні більш світ-
лий. У тісті помітні домішки шамоту та дрібної
крихти вапняку. Лицьова поверхня посудини
прикрашена в техніці поліхромного сграфіто.
Малюнок виконано двозубим і однозубим різ-
цями у вигляді семикутної вихорової розетки з
невеликими спіралями в центрі та між проме-
нями. Композицію розмальовано смугами зеле-
ної й коричневої фарб. Полива зсередини жов-
та з цятками коричневого барвника, ззовні по
борту – зелена. За технологічними, морфоло-
гічними та декоративними ознаками ця чаша
найбільш близька до виробів групи Півден-
но-Східного Криму т. зв. «кафинського кола».
Прямі аналогії посудині добре відомі в комп-
лексах третьої чверті – другої половини XV ст.
півострова (Тесленко 2021, с. 77-90, рис. 110–
111). Тож хронологічна позиція білгородської
знахідки також може бути визначена приблиз-
но цим часом, принаймні не раніше XV ст.
Походження чаші, наймовірніше, також слід
пов'язувати з майстернями Криму, а не Білго-
рода. Хоча остаточне вирішення цього питання
потребує додаткових досліджень. Варто зазна-
чити, що обставини потрапляння чаші до тон-
дира реконструювати складно. Оскільки на по-
судині відсутні сліди вторинного впливу вог-
ню, цілком можливо, що вона опинилася в печі
вже після припинення функціонування остан-
ньої, але на якому саме проміжку XV ст. це від-
булося визначити навряд чи можливо.
Тож зрозуміло, що будівля № 120 мала як мі-
німум два будівельні періоди, із якими пов'язані
окремі рівні підлоги й тондири. На останньо-
му з етапів будинок міг існувати синхронно з
вимосткою № 47. На підставі знахідки монети
молдавських господарів і керамічних матеріа-
лів XV ст. у культурних шарах, що передували
цій вимостці, її, як і останній будівельний пері-
од самої споруди, логічно відносити до молдав-
ського часу. Знахідка полив'яної миски в тонди-
рі № 134 також свідчать про те, що зазначений
житлово-господарський комплекс припинив іс-
нування не раніше XV ст.
Знахідки джучидських монет у верхніх го-
ризонтах дослідженої ділянки (Крыжицкий,
Клейман 1971, л. 42) 30 не можуть скоригувати
дату комплексу, оскільки вони перевідкладені
і маркують, як і в попередніх випадках, лише
нижню дату можливої антропогенної діяльнос-
ті на ділянці, стратифіковані залишки якої чітко
не виокремлені.
Ще одна керамічна знахідка з південної ді-
лянки репрезентована в колекції НФ ІА НАН
України уламком дна полив'яної посудини від-
критої форми зі схематичним і дещо недбалим
зображенням хижого птаха анфас в гераль-
дичній позі (рис. 7: 2). Виріб опублікований
А. А. Кравченко серед кераміки візантійсько-
го кола, без деталізації контексту знахідки
(Кравченко, Столярик 1983, рис. 3: 3; Кравчен-
ко 1986, рис. 42: 10). Шифр: БД-71/165. Пара-
метри: вис. збережена – 2,1 см, діам. піддона
– 6,8–7,4 см, вис. піддону – 1,0 см. Денце по-
ходить із заповнення підвала № 150 у кв. 367
30 Із південної ділянки походить чотири джучидські
монети, дві з яких знайдено під вимосткою № 119, пе-
редано до ОАМ, інв. №№ 53471 і 53472, 1 – у «викиді»
над приміщенням № 120, інв. № 53474.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 147
(Крыжицкий, Клейман 1971, л. 42). Страти-
графічно він розташовувався під «кам'яною
вимосткою» № 119, яку зафіксовано в ниж-
ній частині «жовтоглинястої» трамбовки, що
перекривала залишки об'єктів третього буді-
вельного горизонту. Супутній матеріал не сха-
рактеризовано (Крыжицкий, Клейман 1971,
л. 36–37, 40). Малюнок на посудині виконано
одинарною лінією. У птаха розпростерті крила,
розпушений хвіст, широко розставлені по оби-
два боки від нього лапи та витягнута догори
шия з розвернутою вліво головою. Зображення
птахів, зокрема хижаків, були популярним де-
коративним елементом на полив'яній кераміці
візантійського кола досить тривалий час (див.
напр.: Papanikola-Bakirtzi 1999; Von Wartburg
2001; Waksman 2021, fig. 9; etc.). Точної ана-
логії білгородському екземпляру відшукати не
вдалося, що ускладнює його датування. Водно-
час візуальні характеристики складу формува-
льої маси та поливи ідентичні чаші із зображен-
ням крокуючого птаха іншого виду, знайденій
у кв. 243–244 (рис. 7: 1). У нього такий самий
крихкий піщанистий черепок світлого жовто-
червоного кольору з помітними природними
домішками крихти м'яких мінералів білого й
вохристого кольорів та світло-жовта розтріс-
кана полива, яка легко відлущується від вкри-
тої білим ангобом поверхні. Ці спільні риси
свідчать про можливе походження обох посу-
дин з одного гончарного осередку, ймовірно,
пов'язаного зі столицею Візантії. Хронологічну
позицію виробу в цьому випадку деталізувати
складно. Як і для іншої чаші цієї технологічної
групи, вона попередньо може бути визначена в
межах XIV – першої половини XV ст.
Північна ділянка, кв. 186–188, 207–209
(Крыжицкий, Клейман 1971, л. 42–44). Тут се-
редньовічні культурні шари були значно по-
шкоджені більш пізніми земляними роботами.
У звіті згадано лише один частково вцілілий
тондир № 166 у кв. 209. Більшість знахідок по-
ходили з перемішаних нашарувань та містили
артефакти широкого хронологічного діапазону.
Серед середньовічних матеріалів згадано улам-
ки «червоноглиняної кераміки з підполив'яним
розписом, довізної східної, уламки середньо-
вічних амфор та сфероконусів [...] окремі
предмети турецького і молдавського часу»
(Крыжицкий, Клейман 1971, л. 42). Ілюстра-
ції відсутні. Окремо виділено знахідку біконіч-
ного полив'яного глека з орнаментом сграфіто
і двох прясел із верхніх шарів у кв. 186, а та-
кож золотоординську монету № 288 і фрагмен-
ти «кам'яної чаші XIV ст.» (Крыжицкий, Клей-
ман 1971, л. 44).
У НФ ІА НАН України зберігається цей глек
та ще дві фрагментовані керамічні посудини,
що знайдені «у верхніх шарах» кв. 186.
1. Глек одноручний, із тулубом біконіч-
ної форми, на кільцевому піддоні (рис. 7: 4).
Шифр: БД-71/244. Параметри: збережена вис.–
18,0 см, макс. діам. – 15,6 см, діам. піддона – 6,0–
6,7 см, вис. піддона – 1,8 см, ширина ручки –
2,8 см, товщина ручки – 1,2 см. Горло високе,
широке, у формі перевернутого усіченого кону-
са. Вінця втрачено. Черепок щільний, на зламі
жовто-червоного кольору, біля поверхні більш
тьмяний, із бежевим відтінком. У глині помітні
домішки зерен вапняку й шамот. Декорована та
вкрита поливою лише верхня частина тулуба з
горлом посудини. Зображення нанесені широ-
ким і тонким різцями. Серед орнаментальних
мотивів – каплеподібні та трикутні фігури, до-
повнені сітчастим штрихуванням. Полива світ-
ла, жовто-зелена. За технологічними й морфо-
логічними особливостями посудина може бути
зарахована до групи Південно-Східного Криму,
серед зразків якої вона також знаходить близь-
кі паралелі в декорі. За аналогіями з комплек-
сів Азака хронологічна позиція виробу визна-
чається в межах XIV ст. (Масловский 2006,
с. 335-336; рис. 22: 3; 23:3).
2. Горщик полив'яний, одноручний, плос-
кодонний з овалоїдним тулубом та плавно віді-
гнутими назовні вінцями із заокругленим краєм
(рис. 7: 5). Шифр: БД-71/256, 257. Параметри:
вис. посудини – 17,4 см, макс. діам. – 18,2 см,
діам. вінця – 13,5 см, діам. денця – 11,0 см. Че-
репок піщанистий, доволі крихкий, блідо-ро-
жевий, частково перепалений до сірого кольо-
ру, ймовірно, у процесі експлуатації посудини.
У тісті значна кількість піску, дрібні обкатані
зерна жорстви щільного мінералу білого ко-
льору й пухкого мінералу червоно-коричнево-
го кольору. Полива зеленкувато-жовта, покри-
ває внутрішню й верхню частину зовнішньої
поверхні посудини без ангобного ґрунту. Виріб
довізний. Походження достеменно не визначе-
не. За технологічними і морфологічними озна-
ками він подібний до зразків групи «Візантія»
16, за А. М. Масловським (Масловский 2006,
с. 401-403, рис. 37: 1–7). За спостереженнями
дослідника, посуд цієї групи надходив у Пів-
нічне Причорномор'я протягом усього золо-
тоординського періоду, за винятком останньої
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2148
чверті XIV ст. Пік його поширення припадає на
першу третину XIV ст. (Бочаров, Масловський
2012, с. 30-32, рис. 4: 7–11).
3. Чотири уламки тарелі з орнаментом у
техніці сграфіто без покриття поливою нале-
жать напівфабрикату (рис. 7: 6). Шифр: БД-
71/258. Параметри: вис. – 2,0 см, діам. вінця
– близько 27 см. Черепок перепалений до сі-
рого кольору. У глиняному тісті значна кіль-
кість природної домішки дрібної жорстви вап-
няку. Криси тарелі горизонтальні, прямі, край
злегка задертий догори. Декор нанесено оди-
нарним тонким різцем. Криси оформлено дво-
ма парами замкнутих по обводу ліній, між
якими розміщено горизонтально орієнтовані
s-подібні фігури. Аналогії декору не знайде-
но, хронологічна позиція виробу незрозумі-
ла. Разом із тим це поки що єдиний напівфа-
брикат полив'яної посудини, який є у НФ ІА
НАН України серед матеріалів розкопок 1969
і 1971 рр. Тож з'ясування асортименту побуто-
вої кераміки місцевого виробництва потребує
подальших пошуків. Однак віднайдені виро-
би (кахля, триніжка, напівфабрикат) дозволя-
ють визначитися з особливостями формуваль-
ної маси продукції білгородської гончарні: в її
структурі містилася значна кількість природ-
ної домішки дрібної жорстви вапняку. Серед
столового полив'яного посуду колекції вироби
з аналогічним за візуальними ознаками скла-
дом сировини не виділені. Отже, їх ідентифі-
кація стане завданням на майбутнє.
Окрім того, очевидно, що на «північній» ді-
лянці розкопу вдалося отримати цілі форми ви-
робів золотоординського часу, що свідчить про
наявність тут синхронних комплексів. Але вони
не були задокументовані належним чином, тож
достеменно визначити їх планіграфію і стра-
тиграфічну позицію, а також співвідношення з
«молдавськими» об'єктами в цьому випадку, на
жаль, неможливо.
Висновки
Таким чином, аналіз матеріалів розкопок
лише двох років археологічних досліджень
Білгорода – 1969 і 1971, дозволив виявити до-
волі суттєві недоліки наявної хронологічної
схеми середньовічних культурних нашару-
вань пам'ятки, принаймні досліджених із зо-
внішнього боку фортечних мурів. Зрозуміло,
що пропоноване дотепер датування будівель-
них періодів потребує уважного перегляду, а
добуті матеріали – більш скрупульозного ана-
лізу. Уже зараз на підставі вивчення звітної
документації і наявної у НФ ІА НАН України
незначної кількості знахідок можна дійти та-
ких висновків.
1. Гончарні горна №№ 123 і 130, які раніше
асоціювали з ремісничим кварталом першого
будівельного періоду золотоординського міста,
функціонували, найімовірніше, в часи молдав-
ського володарювання. Принаймні пічні кахлі,
що є серед їх продукції, датуються часом не ра-
ніше другої половини XV ст. Навіть саме ви-
робництво кахлів таких типів пов'язане з цен-
тральноєвропейською культурною традицією
і не було притаманне для золотоординського
гончарства взагалі, тому розглядати їх як еле-
мент культури «золотоординського» Білгорода
навряд чи доцільно.
2. Залишки житлово-господарських та ви-
робничих комплексів, що згодом існували на
руїнах цих горен, є більш пізніми – не раніше
середини – другої половини XV ст., тобто та-
кож не можуть бути датовані XIII–XIV ст., як
уважалося раніше.
3. Водночас археологічні матеріали свід-
чать про те, що антропогенна активність на ді-
лянках, досліджених в 1969 і 1971 рр., почала-
ся дійсно в золотоординський період, можливо,
приблизно наприкінці XIII – початку XIV ст.,
про що свідчать нумізматічні матеріали (9 джу-
чидських монет, із яких 7 – мідні і 2 срібні),
а також відповідні керамічні вироби: амфо-
ри типу G4, червоно-жовта стрічкова керамі-
ка, довізний горщик візантійського кола гру-
пи 16, за А. М. Масловським, біконічний глек,
сфероконуси та ін. Але конкретні археологічні
комплекси цього часу на досліджених у 1969 і
1971 рр. ділянках, за винятком двох ям, згада-
них А. А. Кравченко (Кравченко 1986, с. 36-37),
визначити за наведеною у звітах інформацією
непросто.
4. Отримані результати щодо хронології
середньовічних будівельних горизонтів, ви-
явлених на ЦР, дозволяють порушити питан-
ня стосовно існування житлово-господарської
забудови з напільного боку фортеці протягом
усього XV cт. та часу появи так званого «гла-
сису», які, безумовно, потребують окремого
аналізу в майбутньому. Також серед перспек-
тивних напрямків подальших пошуків ста-
нуть питання локалізації та специфіки місцево-
го гончарного виробництва золотоординського
періоду. Подальше дослідження фондових ко-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 149
лекцій, безумовно, сприятиме більш ґрунтов-
ному вивченню нагальних проблем хронології
й топографії середньовічного Білгорода та де-
талізації уявлень про повсякдення, ремісничі
традиції і соціокультурні зв'язки його мешкан-
ців у часі.
Біляєва, С., Фіалко, О. 2015. Історія археологічних
досліджень Білгород-Дністровської Фортеці. В:
Травінський, В. С. (відп. ред.) Археологія & Фортифікація
України. Збірник матеріалів V Всеукраїнської науково-
практичної конференції. Кам’янець-Подільський: ТОВ
«Друкарня Рута», с. 269-274.
Богуславський, Г. 2008. Деякі зауваження до
стратиграфії середньовічних шарів Білгород-Тірського
городища. Древнее Причерноморье, VIII, c. 46-52.
Богуславский, Г. С. 2013. Белгород – Акджа Кермен –
Аспрокастро (очерк истории и археологии средневекового
города). В: Бруяко, И. В., Самойлова, Т. Л. (ред.). Древние
культуры Северо-Западного Причерноморья. Одесса:
Одесский археологический музей, c. 757-791.
Бочаров, С. Г., Масловский, А. Н. 2012. Византийская
поливная керамика в городах Северного Причерноморья
золотоордынского периода (вторая половина XIII —
конец XIV вв.). Поволжская археология, 1, с. 20-36.
Волков, И. В . 2005. Поливная керамика комплекса
Кабарди. В: Бочаров, С. Г., Мыц, В. Л. (ред.). Поливная
керамика Средиземноморья и Причерноморья X—
XVIII вв., Киев: Стилос, с. 122-159.
Джанов, А. В. 2019. Каффа, Крымское ханство и
османы в 1454–1456 гг. (по данным книг массарии
Каффы). Сугдейський збірник, 2 (VIII), с. 70-373.
Дмитров, Л. Д. 1952. Розкопки в м. Білгороді-
Дністровському в 1947 р. Археологічні пам’ятки УРСР,
4, c. 59-64.
Карышковский, П. О., Клейман, И. Б. 1985. Древний город
Тира. Историко-археологический очерк. Киев: Наукова думка.
Клейман, И. Б. 1979. Стратиграфия культурного слоя
городища Тиры – Белгорода. В: Карышковский, П. О.,
Клейман, И. Б. (ред.). Античная Тира и средневековый
Белгород. Киев: Наукова думка, c. 54-75.
Корпусова, В. А. 1971. Дневник. Белгород-Тирская
археологическая экспедиция 1971 г. Центральный раскоп,
западный участок. Науковий архів ІА НАН України,
ф. 64, 1971/21, спр. 7017.
Кравченко, А. А. 1976. Жилые комплексы
золотоордынского Белгорода. Материалы по археологии
Северного Причерноморья, 8, c. 131-143.
Кравченко, А. А. 1979. Производственные комплексы
Белгорода XIII–XIV вв. В: Карышковский, П. О.,
Клейман, И. Б. (ред.). Античная Тира и средневековый
Белгород. Киев: Наукова думка, c. 115-135.
Кравченко, А. А. 1986. Средневековый Белгород на
Днестре (конец XIII–XIV вв.). Киев: Наукова думка.
Кравченко, А. А., Столярик, Е. С. 1983. Керамика
византийского круга из Белгорода ХІІІ–ХІV вв. В: Дзис-
Райко, Г. А. (ред.). Материалы по археологии Северного
Причерноморья. Киев: Наукова думка, c. 179-190.
Красножон, А. В. 2012. Крепость Белгород
(Аккерман) на Днестре: история строительства. Киши-
нев: Издательство «Stratum plus».
Крыжицкий, С. Д. 1969. Отчёт о раскопках Тиры в 1969 г.
Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1969/11, спр. 5374.
Крыжицкий, С. Д. 1971. Дневник. Белгород-Тирская
археологическая экспедиция 1971 г. Науковий архів ІА
НАН України, ф. 64, 1971/21, спр. 7017.
Крыжицкий, С. Д. 1972. Стан і завдання археологічних
досліджень Тіри-Білгорода. Вісник АН УРСР, 7, c. 47-53.
Крыжицкий, С. Д., Клейман, И. Б. 1971. Отчёт
о раскопках Белгород-Тирской экспедиции в 1971 г.
Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1971/21, спр. 7015.
Масловский, А. Н. 2006. Керамический комплекс
Азака. Краткая характеристика. Историко-
археологические исследования в Азове и на Нижнем Дону
в 2004 г., 21, с. 308-472.
Паршина, Е. А., Тесленко, И. Б., Зеленко, С. М. 2001.
Гончарные центры Таврики VIII–X вв. В: Паршина, О. О.
(ред.). Морська торгівля в Північному Причорномор’ї.
Київ: Стилос, с. 52-81.
Руссев, Н. Д. 2015. Два варианта городской истории
средневекового Причерноморья – Белгород и Олешье. В:
Бочаров, С. Г., Ситдиков, А. Г. (ред.). Генуэзская Газария
и Золотая Орда. Stratum Plus, vol. 2. Кишинев: Издатель-
ство «Stratum plus», c. 31-32.
Тесленко, І. Б. 2018а. Виробництво полив’яного посуду
в Криму за часів Улуг Улусу. Археологія і давня історія
України, 4(29), с. 7-83. https://doi.org/10.37445/adiu.2018.04
Тесленко, И. Б. 2021. Керамика Крыма XV века. Киев:
ИА НАН Украины.
Тесленко, И. Б., Алядинова, Д. Ю. 2019. Влияние
османского завоевания 1475 г. на культуру жителей Юж-
ного Крыма (по материалам керамических комплексов
конца XV–XVI вв.). Stratum plus, 6, с. 295-320.
Bârnea, P., Batariuc, P.-V. 1994. Cahle descoperita în Moldova
dintre Prut și Nistru. Arheologia Moldovei, XVIII, p. 281-290.
Batariuc, P.-V. 1999. Cahle din Moldova Medievală
(secolele XIV – XVIII). Suceava: Editura Istros.
Batariuc, P.-V., Haimovici, S. 2003. Elemente animaliere
pe cahle descoperite în Moldova. Arheologia Moldovei,
XXVI, p. 145-178.
Böhlendorf-Arslan, B. 2013. Die spätantike, byzantinische
undmpostbyzantinische Keramik. (Staatliche Museen zu Berlin
– Stiftung Preußischer Kulturbesitz. Skulpturensammlung und
Museum für Byzantinische Kunst. Bestandskataloge, Band 3).
Wiesbaden: Reichert Verlag. 600 p., 183 taf.
Günsenin, N. 1989. Recherches sur les Amphores Byzan-
tines dans les Musées Turcs. Bulletin de correspondence hel-
lénique, XVIII, p. 267-276.
Heege, E. R. 2012. Ofenkeramik und Kachelofen. Typo-
logie, Terminologie und Reconstruction. Basel: Schweize-
rischer Burgenverein.
Jirik, J., Kypta J. (eds.). 2013. Gotické kamnové kachle
na Písecku (Výběrový katalog výstavy “Obrazový svět pozd-
ního”). Písek: Prácheňské muzeum v Písku.
Kypta, J., Žegklitz, J. 2017. Gotické a renesančni
kamnářstvi v českych zemiech. In: Šrejberova, J. (ed.). Svět
kachlových kamen. Kachle a kachlová kamna severozapadnich
Čhech. Most: Oblastní muzeum v Mostě, р. 20-39.
Ławrynowicz, O., Nowakowski, P. A. 2009. Stove tiles as
a source of knowledge about medieval and Early Modern arms
and armour. Studies in Post-Medieval Archaeology, 3, p. 2-14.
Marcu Istrate, D. 2004a. Cahle din Transilvania şi Banat
de la începuturi până la 1700. Accent, Cluj-Napoca.
Marcu-Istrate, D. 2004b. Cahle medieval din Transilva-
nia. Colecția Muzeului Național de Istorie a Transilvaniei
din Cluj-Napoca. In: Nemeti, J. (ed.). Satu Mare. Studii și
Comunicări. Seria Arheologie, XVII-XXI/I.2000-2004. Satu
Mare: Editura Muzeului Sătmareăn, p. 121-185.
Ostapchuk, V., Bilyayeva, S. 2009. The Ottoman Northern
Black Sea frontier at Akkerman Fortress: The view from a
historical and archaeological project. In: Peacock, A. S. C.
(ed.). The Frontiers of the Ottoman World. London: British
Academy, p. 137-170.
Ostapchuk, V., Bennet, J., Bilyayeva, S., Fialko, O.
2008. Historical-archaeological investigations at Akkerman
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2150
(Bilhorod-Dnistrovsky) fortress, Ukraine, 2008. Anatolian
Archaeology, 14, p. 8-10.
Papanikola-Bakirtzi, D. (ed.). 1999. Byzantine Glazed
Ceramics. Athens: Archaeological Receipts Fund.
Pavlík, Čeněk. 2007. Gotické a renesanční kachle pod
Ždánickým lesem. RegioM : sborník Regionálního muzea v
Mikulově. Mikulově, p. 74-90.
Richterova, J. 1982. Středověké kachle. Praha: Museum
hlav. města Praha.
Smetanka, Z. 1969. K morfologii českých středověkých
kachlů. Památky Archeologické, 1, p. 228-253.
Šrejberova, J. (ed.). 2017. Svět kachlových kamen. Kachle
a kachlová kamna severozapadnich Čhech. Most: Oblastní
muzeum v Mostě.
Teslenko, I., Waksman, S. Y. Glazed pottery from the
excavation in Akkerman (Bilhorod-Dnistrovskyi, Ukraine),
preliminary results of archaeological and archaeometric study.
In: Proceeding of 13th International Congress on Medieval &
Modern Period Mediterranean Ceramic. Grenada (Spaine),
November 8–13, 2021, forthcoming.
Von Wartburg, M.-L. 2001. Bowls and Birds: Some
Middle Byzantine Glazed Bowls from Swiss Private
Collections. British School at Athens, OSAIC: Festschrift for
A. H. S. Megaw, Studies 8, p. 115-129.
Waksman, S. Y. 2012. The first workshop of Byzantine
ceramics discovered in Constantinople. Istanbul: chemical
characterization and preliminary typological study. In: Sauro
Gelichi (ed.). Atti del IX Congresso Internationale sulla
Ceramica Medievale nel Mediterraneo, Venezia, 23–27
novembre 2009. Venezia, p. 147-151.
Waksman, S. Y. 2021. Byzantine pottery production
in Constantinople / Istanbul: recent excavations and new
issues regarding the diffusion of models and techniques. In:
Kontogiannis, N., Böhlendorf-Arslan, B., Yenişehirlioğlu, F.
(eds.). Glazed Wares as Cultural Agents in the Byzantine,
Seljuk, and Ottoman Lands. Istanbul: ANAMED, p. 65-81.
Iryna B. Teslenko 1, Liudmila V. Myronenko 2
1 PhD, Senior Researcher, Archeology of the Crimea and the North-Western Black Sea Region Department, Institute of
Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID: 0000-0002-2356-1615, teslenko.i2016@gmail.com
2 PhD, Research Fellow, Scientific Repository Department, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of
Ukraine, ORCID: 0000-0002-8545-0718, ludmila6ko@gmail.com
CERAM ICS OF THE MEDIEVAL BILHOROD: EXCAVATION MATERIALS OF 1969, 1971s
In the focus of the study is pottery together with its archaeological context from the excavations of Bilhorod (Bilhorod-Dnis-
trovskyi, Odesa Oblast, Ukraine), led by S. D. Kryzhytskyi in 1969 and 1971. These are 17 items, 15 of which are stored in the
Scientific Repository of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine. They were found in a section of the medieval site
north-east of the fortress walls in the area of one of the pottery workshops, set up on the ruins of a round antique tower. The previ-
ous researchers of medieval Bilhorod (S. Kryzhytskyi, A. Kravchenko, H. Bohuslavskyi and others) associated a thick medieval
horizon outside the fortress, as well as on the area investigated in 1969 and 1971, with the “Golden Horde” stage in the history of
the city, dating back to the turn of the 13th–14th – the 1370s. They identified three construction periods in its structure, correlated
the earliest one with the functioning of the pottery kilns, and dated back not later than the beginning of the 14th century. However,
a careful study of the excavated material allowed us determining stove tiles of Central European morphological types by the sec-
ond half of the 15th century, among the main products of this pottery workshop. Therefore, firstly, the activities of the workshop
cannot be dated earlier than the middle or second half of the 15th century. Secondly, this type of pottery was not inherent in the
“Golden Horde” cultural tradition at all, and therefore cannot be associated with it. The dwellings and other objects on the ruins
of the kilns were built even later. Thus, the remains of ceramic production, as well as subsequent construction, can be correlated
only with the late stages of the “Moldavian” period of Bilhorod’s history, which lasted in general from the end of the 1370s to
1485, but not with the Golden Horde. Related ceramic finds, studied in the Scientific Funds of the Institute of Archaeology of the
NAS of Ukraine, also refer mainly to the 15th century or to the last quarter of the 15th–16th centuries. The latter most likely marks
the time of the destruction of buildings. At the same time, several finds from excavations in 1969 and 1971 (Dzhuchid coins,
fragments of amphorae, and glazed pottery) indicate some anthropogenic activity at the site in the 14th century as well. However,
they mostly do not have a clear context. Therefore, it is quite difficult to localize the stratified archaeological objects of this time
through the data from the reports.
K e y w o r d s : North-Western Black Sea region, medieval Bilhorod, 13th–15th centuries, collections of the Scientific
Repository of the Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine, ceramics, chronology, cultural and historical
interpretation.
References
Biliaieva, S., Fialko, O. 2015. Istoriia arkheolohichnykh doslidzhen Bilhorod-Dnistrovskoi Fortetsi. In: Travinskyi, V. S. (exec.
ed.). Arkheolohiia & Fortyfikatsiia Ukrainy. Zbirnyk materialiv V Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii. Kami-
anets-Podilskyi: TOV «Drukarnia Ruta», p. 269-274.
Bohuslavskyi, H. 2008. Deiaki zauvazhennia do stratyhrafii serednovichnykh shariv Bilhorod-Tirskoho horodyshcha. Drevnee
Prychernomore, VIII, p. 46-52.
Boguslavskii, G. S. 2013. Belgorod – Akdzha Kermen – Asprokastro (ocherk istorii i arkheologii srednevekovogo goroda). In: Bruiako, I. V.,
Samoilova, T. L. (eds.). Drevnie kultury Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Odessa: Odesskii arkheologicheskii muzei, p. 757-791.
Bocharov, S. G., Maslovskii, A. N . 2012. The Byzantine glazed ceramics in the cities of the Northern Black Sea region of the
Golden Horde period (the second half of the XIII – the end of the XIVth cc.). Povolzhskaia arkheologiia, 1, p. 20-36.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2 151
Volkov, I. V. 2005. Polivnaia keramika kompleksa Kabardi. In: Bocharov, S. G., Myts, V. L. (eds.). Polivnaia keramika Sre-
dizemnomoria i Prichernomoria X—XVIII vv., Kyiv: Stilos, p. 122-159.
Dzhanov, A. V. 2019. Kaffa. Krymskoe khanstvo i osmany v 1454–1456 gg. (po dannym knig massarii Kaffy). Sugdeyskiy
zbіrnyk, 2 (VIII), p. 70-373.
Dmytrov, L. D. 1952. Rozkopky v m. Bilhorodi-Dnistrovskomu v 1947 r. Arkheolohichni pamiatky URSR, 4, p. 59-64.
Karyshkovskii, P. O., Kleiman, I. B. 1985. Drevnii gorod Tira. Istoriko-arkheologicheskii ocherk. Kyiv: Naukova dumka.
Kleiman, I. B. 1979. Stratigrafiia kulturnogo sloia gorodishcha Tiry – Belgoroda. In: Karyshkovskii, P. O., Kleiman, I. B. (eds.).
Antichnaia Tira i srednevekovyi Belgorod. Kyiv: Naukova dumka, p. 54-75.
Korpusova, V. A. 1971. Dnevnik. Belgorod-Tirskaia arkheologicheskaia ekspeditsiia 1971 g. Tsentralnyi raskop, zapadnyi
uchastok. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1971/21, file 7017.
Kravchenko, A. A. 1976. Zhilye kompleksy zolotoordynskogo Belgoroda. Materialy po arkheologii Severnogo Prichernomo-
ria, 8, p. 131-143.
Kravchenko, A. A. 1979. Proizvodstvennye kompleksy Belgoroda XIII–XIV vv. In: Karyshkovskii, P. O., Kleiman, I. B. (ed.).
Antichnaia Tira i srednevekovyi Belgorod. Kyiv: Naukova dumka, p. 115-135.
Kravchenko, A. A. 1986. Srednevekovyi Belgorod na Dnestre (konets XIII–XIV vv.). Kyіv: Naukova dumka.
Kravchenko, A. A., Stoliarik, E. S. 1983. Keramika vizantiiskogo kruga iz Belgoroda XІІІ–XІV vv. In: Dzis-Raiko, G. A. (ed.).
Materialy po arkheologii Severnogo Prichernomoria. Kyiv: Naukova dumka, р. 179-190.
Krasnozhon, A. V. 2012. Krepost Belgorod (Akkerman) na Dnestre: istoriia stroitelstva. Kishinev: Izdatelstvo “Stratum plus”.
Krizhitskii, S. D. 1969. Otchet o raskopkakh Tiry v 1969 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of
Ukraine, f. 64, 1969/11, file 5374.
Krizhitskii, S. D. 1971. Dnevnik. Belgorod-Tirskaia arkheologicheskaia ekspeditsiia 1971 g. Scientific Archives of the Institute
of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1971/21, file 7017.
Kryzhytskyi, S. D. 1972. Stan i zavdannia arkheolohichnykh doslidzhen Tiry-Bilhoroda. Visnyk AN URSR, 7, p. 47-53.
Krizhitskii, S. D., Kleiman, I. B. 1971. Otchet o raskopkakh Belgorod-Tirskoi ekspeditsii v 1971 g. Scientific Archives of the In-
stitute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1971/21, file 7015.
Maslovskii, A. N. 2006. Keramicheskii kompleks Azaka. Kratkaia kharakteristika. Istoriko-arkheologicheskie issledovaniia v
Azove i na Nizhnem Donu v 2004 g., 21, р. 308-472.
Parshina, E. A., Teslenko, I. B., Zelenko, S. M. 2001. In: Parshina, O. O. (ed.). Goncharnye tsentry Tavriki VIII–X vv. Morska
torgіvlia v Pіvnіchnomu Prichornomori. Kyiv: Stilos, р. 52-81.
Russev, N. D. 2015. Dva varianta gorodskoi istorii srednevekovogo Prichernomoria – Belgorod i Oleshe. In: Bocharov, S. G.,
Sitdikov, A. G. (eds.). Genuezskaia Gazariia i Zolotaia Orda. Kishinev: Stratum Plus, р. 31-32.
Teslenko, I. B. 2018a. Vyrobnytstvo polyvianoho posudu v Krymu za chasiv Uluh Ulusu. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy,
4(29), р. 7-83. https://doi.org/10.37445/adiu.2018.04.
Teslenko, I. B. 2021. Keramika Kryma XV veka. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Teslenko, I. B., Aliadinova, D. Iu. 2019. Vliianie osmanskogo zavoevaniia 1475 g. na kulturu zhitelei Iuzhnogo Kryma (po ma-
terialam keramicheskikh kompleksov kontsa XV–XVI vv.). Stratum plus, 6, р. 295-320.
Bârnea, P., Batariuc, P.-V. 1994. Cahle descoperita în Moldova dintre Prut și Nistru. Arheologia Moldovei, XVIII, p. 281-290.
Batariuc, P.-V. 1999. Cahle din Moldova Medievală (secolele XIV – XVIII). Suceava: Editura Istros.
Batariuc, P.-V., Haimovici, S. 2003. Elemente animaliere pe cahle descoperite în Moldova. Arheologia Moldovei, XXVI,
p. 145-178.
Böhlendorf-Arslan, B. 2013. Die spätantike, byzantinische undmpostbyzantinische Keramik. (Staatliche Museen zu Berlin –
Stiftung Preußischer Kulturbesitz. Skulpturensammlung und Museum für Byzantinische Kunst. Bestandskataloge, Band 3).
Wiesbaden: Reichert Verlag.
Günsenin, N. 1989. Recherches sur les Amphores Byzantines dans les Musées Turcs. Bulletin de correspondence hellénique,
XVIII, p. 267-276.
Heege, E. R. 2012. Ofenkeramik und Kachelofen. Typologie, Terminologie und Reconstruction. Basel: Schweizerischer
Burgenverein,
Jirik, J., Kypta J. (eds.). 2013. Gotické kamnové kachle na Písecku (Výběrový katalog výstavy “Obrazový svět pozdního středově-
ku”). Písek: Prácheňské muzeum v Písku.
Kypta, J., Žegklitz, J. 2017. Gotické a renesančni kamnářstvi v českych zemiech. In: Šrejberova, J. (ed.). Svět kachlových kamen.
Kachle a kachlová kamna severozapadnich Čhech. Most: Oblastní muzeum v Mostě, р. 20-39.
Ławrynowicz, O., Nowakowski, P. A. 2009. Stove tiles as a source of knowledge about medieval and Early Modern arms and
armour. Studies in Post-Medieval Archaeology, 3, p. 2-14.
Marcu Istrate, D. 2004a. Cahle din Transilvania şi Banat de la începuturi până la 1700. Accent, Cluj-Napoca.
Marcu-Istrate, D. 2004b. Cahle medieval din Transilvania. Colecția Muzeului Național de Istorie a Transilvaniei din Cluj-Na-
poca. In: Nemeti, J. (ed.). Satu Mare. Studii și Comunicări. Seria Arheologie, XVII-XXI/I.2000-2004. Satu Mare: Editura
Muzeului Sătmareăn, p. 121-185.
Ostapchuk, V., Bilyayeva, S. 2009. The Ottoman Northern Black Sea frontier at Akkerman Fortress: The view from a historical
and archaeological project. In: Peacock, A. S. C. (ed.). The Frontiers of the Ottoman World. London: British Academy,
p. 137-170.
Ostapchuk, V., Bennet, J., Bilyayeva, S., Fialko, O. 2008. Historical-archaeological investigations at Akkerman (Bilhorod-Dn-
istrovsky) fortress, Ukraine, 2008. Anatolian Archaeology, 14, p. 8-10.
Papanikola-Bakirtzi, D. (ed.). 1999. Byzantine Glazed Ceramics. Athens: Archaeological Receipts Fund.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2022, № 2152
Pavlík, Čeněk. 2007. Gotické a renesanční kachle pod Ždánickým lesem. RegioM : sborník Regionálního muzea v Mikulově.
Mikulově, p. 74-90.
Richterova, J. 1982. Středověké kachle. Praha: Museum hlav. města Praha.
Smetanka, Z. 1969. K morfologii českých středověkých kachlů. Památky Archeologické, 1, p. 228-253.
Šrejberova, J. (ed.). 2017. Svět kachlových kamen. Kachle a kachlová kamna severozapadnich Čhech. Most: Oblastní muzeum
v Mostě.
Teslenko, I., Waksman, S. Y. Glazed pottery from the excavation in Akkerman (Bilhorod-Dnistrovskyi, Ukraine), preliminary
results of archaeological and archaeometric study. In: Proceeding of 13th International Congress on Medieval & Modern
Period Mediterranean Ceramic. Grenada (Spaine), November 8–13, 2021, forthcoming.
Von Wartburg M.-L. 2001. Bowls and Birds: Some Middle Byzantine Glazed Bowls from Swiss Private Collections. British
School at Athens, OSAIC: Festschrift for A. H. S. Megaw, Studies 8, p. 115-129.
Waksman, S. Y. 2012. The first workshop of Byzantine ceramics discovered in Constantinople. Istanbul: chemical characteriza-
tion and preliminary typological study. In: Sauro Gelichi (ed.). Atti del IX Congresso Internationale sulla Ceramica Medi-
evale nel Mediterraneo, Venezia, 23–27 novembre 2009. Venezia, p. 147-151.
Waksman, S. Y. 2021. Byzantine pottery production in Constantinople / Istanbul: recent excavations and new issues regarding
the diffusion of models and techniques. In: Kontogiannis, N., Böhlendorf-Arslan, B., Yenişehirlioğlu, F. (eds.). Glazed
Wares as Cultural Agents in the Byzantine, Seljuk, and Ottoman Lands. Istanbul: ANAMED, p. 65-81.
|