Місця давніх переправ на Сулі

На основі краєзнавчих матеріалів і карт середини ХІХ—ХХ ст. проаналізовано місця існування бродів, які функціонували в ранньому залізному віці. Простежено закономірності розташування пам’яток скіфського часу та переправ через Сулу....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2023
1. Verfasser:	Корж, А.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2023
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Статтi
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199537
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Місця давніх переправ на Сулі / А.А. Корж // Археологія. — 2023. — № 1. — С. 57-68. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199537
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1995372024-10-15T14:25:20Z Місця давніх переправ на Сулі Корж, А.А. Статтi На основі краєзнавчих матеріалів і карт середини ХІХ—ХХ ст. проаналізовано місця існування бродів, які функціонували в ранньому залізному віці. Простежено закономірності розташування пам’яток скіфського часу та переправ через Сулу. It is known that from ancient times rivers were not only a source of water and certain types of food, but also significant obstacles for overland travel. This especially applies toto the second-order watercourses, the length of which reached hundreds of kilometers, making it simply impossible to bypass them, including the right tributary of the Dnipro River — the Sula. Therefore, usually the most convenient places were chosen to overcome the water obstacle, which had optimal conditions, namely the width and depth of the channel, the speed of the current, the convenience of the coastline, etc. Usually there were not many of them and they functioned for a considerable period of time. In the article the issue of finding important elements of land communication of the Left-bank forest-steppe, namely crossings and fords across the Sula River, which could have existed in the Early Iron Age, was considered. Using the analysis of later cartographic materials, the locations of such important infrastructure elements of the 19th century as ferry crossings, which were usually located in the most favourable sections of the coastline and existed for quite a long time, were identified. Also, the names of settlements were taken into account, in which the answer could be found in the search for fords through the Sula. The analysis of later historical events that took place in the region helped a lot in solving the issue of finding fords and crossings, because, as mentioned above, there were few convenient places and they were usually used for thousands of years. In the paper four places on the Sula River that could have been used by the ancient population as fords and crossings, namely: Pishchanyi ford on the upper reaches of Sula and Basivka, Hlynsk and “Horoshynskyi portage” in the Sula basin. The locations on the right bank of both fortified settlements and large burial mounds of the Early Iron Age demonstrate a certain regularity that suggests the presence of crossing-points. We argue that the approach to these crossing-points was also marked on the left bank with mounds of 3—4 m height. So, the Sula River example shows the perspective of the direction of research of ancient communication routes, namely the search for places of ancient crossings and fords with the help of local historical literature, cartographic materials and analysis of later historical events that took place in the region. 2023 Article Місця давніх переправ на Сулі / А.А. Корж // Археологія. — 2023. — № 1. — С. 57-68. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/arheologia2023.01.057 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199537 [902:624.87](477.52) uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статтi Статтi
spellingShingle	Статтi Статтi Корж, А.А. Місця давніх переправ на Сулі Археологія
description	На основі краєзнавчих матеріалів і карт середини ХІХ—ХХ ст. проаналізовано місця існування бродів, які функціонували в ранньому залізному віці. Простежено закономірності розташування пам’яток скіфського часу та переправ через Сулу.
format	Article
author	Корж, А.А.
author_facet	Корж, А.А.
author_sort	Корж, А.А.
title	Місця давніх переправ на Сулі
title_short	Місця давніх переправ на Сулі
title_full	Місця давніх переправ на Сулі
title_fullStr	Місця давніх переправ на Сулі
title_full_unstemmed	Місця давніх переправ на Сулі
title_sort	місця давніх переправ на сулі
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Статтi
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199537
citation_txt	Місця давніх переправ на Сулі / А.А. Корж // Археологія. — 2023. — № 1. — С. 57-68. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT koržaa míscâdavníhperepravnasulí
first_indexed	2025-07-17T05:27:42Z
last_indexed	2025-07-17T05:27:42Z
_version_	1837870680393121792
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 57 © А. А. КОРЖ* 2023 МІСЦЯ ДАВНІХ ПЕРЕПРАВ НА СУЛІ https://doi.org/10.15407/arheologia2023.01.057УДК [902:624.87](477.52) На основі краєзнавчих матеріалів і карт середини ХІХ—ХХ ст. проаналізовано місця існування бродів, які функціонували в ранньому залізному віці. Про- стежено закономірності розташування пам’яток скіфського часу та переправ через Сулу. К л ю ч о в і с л о в а: Посулля, брід, переправа, ран- ній залізний вік, городища, кургани. Давні комунікації — перспективний дослід- ницький напрям в археології. Без сумніву, це питання важливе для всіх без винятку періодів розвитку людства, однак найбільш актуальною тема шляхів сполучення є, мабуть, для епохи раннього заліза та середньовіччя. Територія України вкрита доволі густою річковою мережею; особлива розгалуженість спостерігається в Лісостеповій зоні та на По- ліссі. Здавна річки були не тільки джерелом води і певних видів продуктів харчування, а й виступали неабияким бар’єром. Малі річки здебільшого не являли собою значної перешко- ди, проте більшість «артерій» другого поряд- ку створювали перепону, яку було неможливо обійти через їхню протяжність на сотні кіломе- трів. Для форсування таких перешкод обира- лися зручні ділянки із найвужчим руслом або найменшою глибиною і «твердими» берегами. Таких місцин у Лісостеповій зоні було не дуже багато. Зазвичай їх використовували як бро- ди та переправи впродовж значного проміжку часу, який обраховувався століттями, а то й ти- сячоліттями. Проблему давніх комунікацій епохи ран- нього заліза неодноразово висвітлював у сво- їх працях Ю. В. Болтрик (Болтрик 1990). Проте здебільшого увага дослідника була прикута до степової зони (Болтрик, Каряка 2021) і меншою мірою до Правобережжя (Болтрик 2000). Ана- лізуючи шляхи сполучення степового регіону, автор порушував питання розташування бродів і переправ через річкову мережу. Частково про- блему давніх шляхів Лісостепового Лівобереж- жя розглянуто в статті про Басівське городище (Болтрик, Фиалко 1995). Проблематику шляхів і бродів Правобережжя досліджував також О. В. Каряка (Каряка 2021). Спробу реконструкції давніх комунікацій методами просторового аналізу на основі горо- дищ скіфського часу Західного Сейму здійснив О. О. Білинський (Білинський 2020). Також у співавторстві з О. В. Шелеханем проведено до- слідження, у якому на основі випадкових знахі- док клинкової зброї, а саме мечів і кинджалів, розглянуто сухопутні комунікації Лівобереж- ного Лісостепу за доби раннього заліза (Белин- ский, Шелехань 2014). Закономірності розміщення поселенських пам’яток і воєнно-торговельних шляхів Ліво- бережного Лісостепу у скіфський час вивчала С. С. Бессонова (Бессонова 2000). Крім цього, авторка разом із В. І. Полтавцем у кількох пу- блікаціях проаналізувала шляхи сполучення скіфського часу в басейні річки Тясмин на Пра- вобережжі (Бессонова, Полтавець 2015; Полта- вець, Бессонова 2015). Питання шляхів скіфського часу Лівобереж- жя підсумував і повно висвітлив у своїй доктор- ській дисертації Д. С. Гречко. Проте розміщен- ня переправ і бродів автор окремо не розглядав, а лише згадав про них у контексті проблемати- ки давніх комунікацій (Гречко 2021а, с. 98-102). Шляхи сполучення Лівобережного Лісосте- пу інших історичних епох неодноразово були висвітлені в публікаціях різних авторів (Моця, Халиков 1994; Отрощенко 1995). Серед них відзначимо працю В. Б. Звагельського (Зва- гельський 2010), який у контексті досліджень «Слова про похід Ігорів» проводить аналіз іс- торичної географії Лівобережної України доби Середньовіччя, при цьому ареал вивчення охо- плює також і верхів’я Сули. Як бачимо, давні сухопутні шляхи час від часу стають об’єктом вивчення археологів, які висвітлюють регіони Лісостепу і Степу. Однак проблематиці переправ і бродів через річки Лі- вобережжя загалом та річки Сула зокрема не приділено достатньої уваги. * КОРЖ Антон Анатолійович — аспірант відділу архео- логії раннього залізного віку, Інститут археології НАН України, ORCID 0000-0001-6937-6725, skifc14@gmail.com ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 158 Метою цієї роботи є спроба аналізу най- більш зручних місць, що їх могли б викорис- товувати як переправи чи броди через р. Сула, що є важливим елементом комунікацій в епоху раннього залізного віку. У роботі застосовано такі дослідницькі підходи: 1) пошук бродів та місць переправ за пізнішими історичними по- діями в регіоні; 2) нанесення на карти відомих пам’яток скіфського часу Посулля; 3) аналіз і кореляція отриманих за допомогою перших двох підходів результатів. Сула — річка другого порядку, ліва прито- ка Дніпра; належить до Лівобережно-Дніпров- ської гідрологічної області. Загальна протяж- ність 363 км. Має свій витік біля однойменного села Сумського р-ну, гирло біля с. Дем’янівка Кременчуцького р-ну Полтавської обл. Похил річки становить 0,2 м/км; площа водозабору — 19 600 км2 (Вишенський, Косовець 2003 с. 42). Основні притоки: праві — Терн, Бишкінь, Хме- лівка, Ромен, Рашівка, Лохвиця, Сулиця, Удай, Сліпород, Оржиця; ліві — Вільшанка, Бобрик, Артополот, Бодаква. Середня густота річкової мережі становить приблизно 0,3 км/км2, тоді як один із найменших показників густоти річ- кової мережі басейну Дніпра спостерігається у 100-кілометровій смузі між гирлами річок Дес- на та Сула, подібна ж лише у степовій зоні на 1 23 45 6 7 8 9 10 11 I II III IV20 км Лубни Ромни Умовні позначення: — місця локалізованих бродів; — курганні могильники; — городища. Рис. 1. Пам’ятки скіфського часу Посулля: 1 — городище Великі Будки, 2 — Засулля; 3 — Костянтинів; 4 — Великі Буд- ки (Січ); 5 — Басівське; 6 — Глинське; 7 — Свиридівське; 8 — Сухоносівське; 9 — Хитці; 10 — Клепачі; 11 — Малий В’язівок. Броди: I — Піщаний брід; ІІ — Басівський; ІІІ — Глинський; IV — «перевоз Горошинский» Fig. 1. Monuments of the Scythian period of the Sula River region: 1 — Velyki Budky hillfort, 2 — Zasullia; 3 — Kostiantyniv; 4 — Velyki Budky (Sich); 5 — Basivka; 6 — Hlynsk; 7 — Svyrydivka; 8 — Sukhonosivka; 9 — Khyttsi; 10 — Klepachi; 11 — Malyi Viazivok. Fords: I — Pishchanyi ford; II — Basivka; ІІІ — Hlynske; IV — “Horoshynskyi portage” ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 59 водозаборі річок Самари й Вовчої. Показник густоти у вказаних місцях становить близько 0,2 км/км2 (Зуб, Карпова 2004 с. 29). Як бачи- мо, Сула за основними показниками є типовою річкою Дніпровського Лісостепового Лівобе- режжя. Доба раннього заліза на території Посулля відома перш за все за курганами воїнської елі- ти. Найбільші насипи наявні в могильниках, розташованих в урочищах Стайчин Верх, Со- лодка, Шумейків, а також біля с. Великі Будки. Загалом можна говорити про компактне розта- шування на 10-кілометровому відрізку вгору по течії від міста Ромни (між сучасними села- ми Плавинище та Малі Будки) курганних мо- гильників на високому, корінному правому бе- резі р. Сула. Сказати, якою була кількість наси- пів на згаданих некрополях, важко, але відомо, що йдеться про кілька сотень. Нижче за течією від м. Ромни відомі не- крополі скіфського часу біля сіл Чеберяки, Глинськ, Ярмолинці, Сурмачівка, Попівка (один із найбільших курганних могильників всього Посулля). Ще одне значне скупчення курганних некрополів виділяють біля сіл Хит- ці й Тишки (Лубенський р-н), у місці впадіння р. Удай у Сулу. Загалом, описуючи кургани Посулля, В. А. Іл- лінська відзначала, що посульські курганні не- 1 2 21 3 3 4 0 5 км Ромни Недригайлів Бродок Курядий брід Три брати Чумацька могила Умовні позначення: — Городища 1 — Басівське; 2 — Костянтинів; 3 — Засулля. — Могильники 1 — Малі Будки; 2 — в урочищі Солодка; 3 — Великі Будки; 4 — в урочищі Стайчин Верх. — кургани висотою понад 2 м Рис. 2. Пам’ятки скіфського часу біля Басівського броду Fig. 2. Monuments of the Scythian period near Basivka ford крополі можуть розглядатися як могильники ро- доплемінної знаті (Ильинская 1968, с. 4). Щодо поселенських пам’яток скіфського часу досліджуваного регіону, то дослідники ви- окремлюють дві їх групи: Роменську (північну) та Лубенську (південну) (рис. 1). (Ильинская 1968, с. 5; Бессонова 2000, с. 123; Гречко 2021б с. 106). До першої належать городища, розта- шовані вгору за течією від Ромнів, а саме Басів- ське, та городища біля сіл Костянтинів, Засул- ля (Гречко, Осадчий, Крютченко 2020, с. 200- 205) і Великі Будки (Вільшанської ОТГ), яке, безумовно, є східним кордоном поселенських структур скіфського часу Посулля. Функції укріплення Великі Будки (Січ) було розгляну- то в іншій праці, де вказане укріплення разом із Басівським городищем об’єднано в один обо- ронний вузол (Корж 2021b). Нижче за течією розташовуються городища скіфського часу біля сіл Свиридівка й Глинськ. Останнім часом до укріплень раннього заліз- ного віку відносять пам’ятку біля с. Коржі, яка закривала південні підступи до Басівського го- родища (Гречко, Осадчий, Крютченко 2020, с. 200-201; Гречко 2021б, с. 106). Проте, на мою думку, без масштабних польових досліджень пам’ятки робити такі висновки зарано. Розвід- ки автора 2021 р. підтвердили наявність куль- турних решток скіфського часу, проте вони геть ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 160 нечисленні та поодинокі. Товщина культурного шару на пам’ятці лише 0,4 м, і майже на всю товщу заорюється. Лубенська (південна) група старожитностей скіфського часу доволі мало вивчена. Поселен- ські пам’ятки здебільшого розташовані в меж- иріччі Удаю та Сули. Нині відомі городища біля сіл Сухоносівка, Хитці, Клепачі та найпівденні- ше укріплення доби раннього заліза — Малий В’язівок (Ильинская 1968, с. 7; Бессонова 2000, с. 123; Гейко 2008; Гречко 2021b, с. 106). Уздовж Сули від м. Лохвиця до гирла Удаю не відомі укріплення скіфського часу. В. А. Іл- лінська поєднує це явище з відсутністю лісо- вих масивів на цій ділянці (Ильинская 1968, с. 7), однак таке твердження потребує більш ре- тельної перевірки. Як бачимо, курганні некрополі й городи- ща раннього залізного віку розташовані лише на правому, високому березі. Причиною цього явища є природно сформований рельєф, який неабияк надається для захисту, а саме поріза- ність ярами й балками, що є типовим лісосте- повим ландшафтом. Розвідки 2019 р. у межи- річчі Сули й Хоролу показали, що рельєф цієї місцевості рівнинний, степовий із невеликим відсотком байрачних лісів (Каравайко, Осадчий 2020, с. 264; Корж 2020, с. 265). Красномовно про ландшафт свідчать і окремі місцеві топоні- ми, зокрема Коцупієвий Степ та Веселий Степ. Поселенських пам’яток скіфського часу й вели- ких курганних могильників тут не було виявле- но. Найбільші некрополі нараховували не біль- ше 3—5 насипів. Указана територія має ширину в різних місцях від 25 до 30 км. У давнину цю рівнину могли використовувати як пасовиська. Як бачимо, для сухопутних комунікацій ран- нього залізного віку і для випасу худоби на рів- нинній території р. Сула, без сумніву, виступа- ла бар’єром. Його можна було подолати лише в найбільш зручних місцях, які визначалися та- кими показниками: глибина й ширина русла, твердість берегової лінії і швидкість течії. Ті ділянки, де річка мала оптимальні умови для зручного переходу, давнє населення використо- вувало як переправи й броди. Для пошуку вказаних елементів комуніка- ції скіфського часу вивчено картографічні ма- теріали, зокрема військово-топографічні карти Ф. Ф. Шуберта середини ХІХ ст. і карти Гене- рального штабу, розроблені в 70—80-х роках ХХ ст. Також неабияку допомогу у вирішенні питання локалізації переправ і бродів ранньо- го залізного віку надає аналіз пізніших історич- них подій і краєзнавчих матеріалів. Басівський брід Аналізуючи розташування Північної (Ро- менської) групи пам’яток скіфського часу, що розміщена вгору за течією над містом Ромни, можна спостерігати неабияке їх тут скупчення, до якого входить Басівське городище та курган- ні могильники, що тягнуться ланцюжком за- вдовжки приблизно 10 км від с. Плавинище до с. Вощилиха, а також із городищ біля сіл Кос- тянтинів і Засулля та курганного могильника біля с. Малі Будки (рис. 2). С. С. Бессонова припускала наявність броду навпроти скупчення елітних курганів у верх- ньому Посуллі (Бессонова 2000 с. 123). Ю. В. Болтрик та О. Є. Фіалко у праці про Басівське городище не виключали наявності переправи саме біля с. Вовківці (Болтрик, Фиалко, 1995 с. 41). У статті, присвяченій інтерпретації захис- них споруд біля с. Великі Будки, висловлено припущення про те, що однією з функцій цього укріплення є контроль за бродом через р. Сулу (Корж 2021, с. 73). Вище означені тверджен- ня можуть бути підкріплені фактами випадко- вих знахідок клинкової зброї неподалік від міс- ця впадіння р. Хмелівки в р. Сулу (Билинский, Шелехань 2014, с. 175, 178-179). Аналіз військово-топографічної карти Ро- сійської імперії середини ХІХ ст., а саме арку- ша ХХІІ, ряду 2, показав, що на лівому березі р. Сули біля сучасного с. Вовківці був розта- шований населений пункт (хутір), назва якого красномовно свідчить про річку в цьому місці — Курячий брод. На картах середини 80-х рр. ХХ ст. хутір мав назву Жовтневе (сьогодні зня- те з обліку) (рис. 3). На правому ж березі річки, майже навпро- ти було розміщено хутір Шумейків та позначе- но курган із назвою «Могыла Рытая». Загалом некрополь, відомий під назвою «курганне поле біля с. Вовківці», нараховує 104 насипи. Най- більші з них розкопані, а саме Шумейків кур- ган та Коротушина могила (висота після розко- пок кінця ХІХ ст. становить 10—11 м) (Ильин- ская 1968, с. 10). За 12 км вгору по течії, між селами Костян- тинів і Засулля в місці впадіння р. Бишкінь у Сулу розташований населений пункт із назвою Бродок. У с. Костянтинів і у с. Засулля розта- шовані багатошарові городища, на яких за- фіксовано матеріали скіфського часу (Гречко, Осадчий, Крютченко 2020, с. 201, с. 205-206). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 61 На першому наявність культурного шару епохи раннього заліза була підтверджена розвідками автора в 2021 р. Відстань від с. Бродок до вище названих населених пунктів становить не біль- ше 2 км. Певним маркером згаданих бродів на ліво- му березі Сули можуть бути кургани Чумацька могила біля с. Погожа Криниця, висота насипу близько 3 м, та біля с. Шкроботи, який на карті середини ХІХ ст. має назву «Могила Три Бра- та». Висота становить близько 4 м. Відстань між ними по рівнині становить близько 5 км, а до некрополів в урочищах Стайчин Верх і Со- лодка всього 10 км. Цікаво, що з курганів на лівому березі Сули у верхній частині течії розкопаний лише один, який розташований біля с. Коровинці. Він зна- ходиться менше ніж за 5 км від курганного поля біля с. Вовківці. Хоч могила була погра- бована, проте знайдені речі (електрова шийна гривня та залишки бойового обладунку) свід- чать про високий статус небіжчика (Ильинская 1968, с. 54) Отже, ми бачимо, що у Верхньому Посуллі, а саме на правому березі річки, скупчення і по- Могила рита Могила Три Брата давні топоніми, що можуть вказувати на наявність броду селенських пам’яток, і некрополів скіфського часу є невипадковим. Саме тут були розташо- вані найбільш зручні переправи через р. Сулу, що дозволяли потрапити з широкої рівнинної території на більш захищений правий берег. Проте відокремленим тоді здається городище біля с. Великі Будки, розташоване на правому березі р. Терн (Вільшанської ОТГ), яке на сьо- годні є найсхіднішою поселенською пам’яткою скіфського часу Посулля. З літописних джерел у цьому місці відома переправа під назвою Пі- щаний брід. Найбільш інформативна згадка на- лежить до середини ХVII ст. і наведена в праці В. Б. Звагельського: «…А Пещаной брод по реке Суле от Недрыгайлова — верст с 30, а от Бобри- ка и от Каменова верст с 40» (Звагельський 2010, с. 59). Дослідник локалізує цей брід у верхів’ях Сули в районі сучасних сіл Зеленківка та Ками- шанка (Звагельський 2010, с. 61). Тому, ймовір- но, однією з функцій укріплення біля с. Вели- кі Будки був контроль за переправою, розташо- ваною на зручному рівнинному шляху, який у Середньовіччі поєднував Путивль і Гадяч (Зва- гельський 2010, с. 60), а в епоху раннього заліза пам’ятки басейну р. Псел та р. Сейм. Рис. 3. Фрагмент військово-топографічної карти другої половини ХIХ ст. (аркуш 12, ряд ХХІ) Fig. 3. Fragment of the military topographic map of the second half of the 19th century (sheet 12, row XXI) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 162 Глинський брід Нижче за течією від міста Ромни компак- тне розташування городищ та курганних мо- ильників скіфського часу спостерігається біля с. Глинськ. Тут відомі укріплення поселення біля с. Глинськ (Гейко 2000) та с. Свиридівка (Біло- зор, Гейко 2002; Гейко 1997). Некрополі розмі- щено біля сіл Глинськ, Попівка, Сурмачівка, Че- беряки, Ярмолинці (рис. 4). Відстань від указа- ного скупчення до вище описаної синхронної групи пам’яток біля сіл Басівка, Плавинище, Пустовійтівка, Вовківці становить приблизно 40 км. Сполучення між Басівським і Глинським городищем є практично неможливим по право- му берегу. Щоб потрапити з пункту «А» в пункт «Б» потрібно було здолати мінімум три річки (праві притоки Сули): Ромен, Рашівку і Олаву, не кажучи вже про велику кількість незручних ярів. Намагання обійти всі перешкоди збіль- шить відстань у кілька разів, тому найімовірні- 1 1 2 3 4 2 0 5 км Умовні позначення: — Городища 1 — Глинське; 2 — Свиридівське. — Могильники 1 — Сурмачівка; 2 — Чеберяки; 3 — Попівка; 4 — Ярмолинці. Кургани висотою понад 2 м Рис. 4. Пам’ятки скіфського часу біля Глинського броду Fig. 4. Monuments of the Scythian time near Hlynsk ford шим є шлях саме лівим рівнинним берегом, од- нак і тут потрібно здолати водний бар’єр. Скупчення поселенських пам’яток і некропо- лів є поштовхом для пошуку зручного місця по- долання перешкоди у вигляді р. Сули саме у вка- заному місці. Знову в пригоді стала військово- топографічна карта Російської імперії середини ХІХ ст. Уважно розглядаючи аркуш 11, ряд ХХІІ, а саме ділянку між містечком Глинськ та с. Сви- ридівка, бачимо підказку: північніше від с. Гуди- ми, неподалік від впадіння р. Локня в Сулу був розміщений важливий елемент давньої інфра- структури — паром. Зазвичай переправи такого типу облаштовувалися в найбільш зручних міс- цях із твердими берегами. Тут же ми знаходимо й позначку броду, яка ще раз підтверджує пра- вильність пошуку (рис. 5). Цікаво, що брід і па- ром в одному місці трапляються нечасто. Маркером броду на лівому березі може слу- гувати помітне скупчення курганів, що розмі- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 63 Рис. 5. Фрагмент військово-топографічної карти другої половини ХIХ ст. (аркуш 11, ряд ХХІ) Fig. 5. Fragment of the military topographical map of the second half of the 19th century (sheet 11, row XXI) позначення парому і броду біля с. Глинськ Могила Чорна ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 164 щені ланцюжком між селами Андріяшівка та Білогорілка. Хоч кількість насипів у цьому міс- ці й нечисленна і нараховує лише 13 одиниць, проте їхня висота в 3—4 м указує на важливість цих місць у давнину. Відзначимо, що вище зга- даного Глинська й до Ромен р. Сула має зде- більшого заболочені береги та глибоке русло. Цікаво, що, за нашими спостереженнями, біля с. Шумськ її течія така сильна, що не замерзає при температурі −25 С°. «Старинный перевоз Горошинский…» Нижче за течією, в районі м. Лубни, у міжріч- чі Удаю та Сули спостерігається певне скупчен- ня укріплених поселень скіфського часу. Тут ві- домі городища Хитці, Сухоносівське, Клепачі та найпівденніше — Малий В’язівок. Підтверджень наявності броду чи зручного місця для перепра- ви в місці впадіння Удаю в Сулу чи в безпосеред- ній близькості на військово-топографічних картах середини ХІХ ст. ми не знаходимо. Проте за наяв- ністю скупчень курганів (деякі з них мають назву Могила Сторожева, Роблена, Розрита) біля сіл Бе- резоточа, Вовчик та Литвяки (лівий берег Сули), які розташовані майже навпроти вище названих городищ, можна припустити, що переправа в епо- ху раннього залізного віку була саме в цих місцях. позначення парому біля сучасного с. Тарасівка Рис. 6. Фрагмент військово-топографічної карти другої половини ХIХ ст. (аркуш 11, ряд ХХІІІ) з позначенням парома на нижній Сулі Fig. 6. Fragment of the military topographical map of the second half of the 19th century (sheet 11, row XXIII) with the designation of a ferry on the lower Sula River ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 65 Аналіз розміщення неукріплених поселень скіфського часу середньої і нижньої течії Сули не дав нам жодного результату (Луговий, Вере- щака 2006). Компактних скупчень, які б могли маркувати переправу, ні на лівому, ні на право- му березі виявлено не було. Зауважимо, що в районі м. Лубни та нижче за течією, аж до впадіння в Дніпро Сула зде- більшого має заболочені береги, що робить її незручною для подолання. Лише невеликі ді- лянки можна розглядати з позиції зручності для облаштування переправи. Уважний пере- гляд військово-топографічної карти середини ХІХ ст. (ряд ХХІV, аркуш 11) дає лише одну підказку: біля хутора Нестеренкова (нижче міс- течка Оржиця) тут позначено паромну пере- праву (рис. 6). Цікаво, що вона працює і сьо- годні та позначена на Google Earth (с. Тарасівка Лубенського р-ну Полтавської обл.). Аналіз пізніших історичних подій, які від- бувалися в регіоні, може дати відповідь на пи- тання локалізації найбільш зручних місць для переправи в епоху раннього заліза. Для захис- ту південних кордонів своєї держави від напа- ду кочовиків Володимир Святославович збуду- вав низку укріплень на правому березі Сули — т. зв. Посульську оборонну лінію. Шляхи, якими рухались кочовики, пролягали степовою смугою корінного лівого берега Дніпра шириною 60— 75 км. Річковий бар’єр у вигляді Сули був остан- ньою перешкодою на підступах до Переяслава (Моргунов 2014, с. 139-140). Відстань від с. Та- расівка до Переяслава становить менше 100 км. Тобто бачимо, що рівнинна степова місцевість пониззя Сули була коридором для нападу кочо- виків на Переяславські землі та Київ зокрема. Відомі ще зі шкільних підручників події розгорталися на території Полтавщини в кін- ці ХVІ ст. Неподалік від м. Лубни в урочищі Солониця відбувся фінальний бій козаків на чолі із Северином Наливайком, з одного боку, та польським військом, яке очолював Станіслав Жолкевський, — з іншого (Грушевський 1995, с. 226-228). У контексті питань переправ і бро- дів нас цікавить, як війська обох сторін діста- лися урочища Солониця на лівому березі Сули. Відомо, що козаки, відступаючи, переправи- лися через Дніпро в районі Переяслава, а далі «… вирішено було пуститися в степ у Лубнах пере- йти через Сулу, знищити за собою переправу…».1 У місті тоді був розташований довгий міст «…з 1 Тут і далі переклад з російської. огляду на прилеглі до ріки болота…». Щодо пе- реправи польського війська, то відомо, що не- велика частина пішла правим берегом до Лу- бен, тоді як інші переправилися через річку « … за 5 миль від Лубен вниз є на Сулі ще інша пе- реправа в Горошині, де зазвичай переправляють- ся татари, йдучи на Україну…» (Николайчик 1884, с. 559-560). Автор наведених вище рядків дещо помиляється, називаючи відстань у 5 миль від Горошина до Лубен. Сучасне містечко Горо- шин розташоване на лівому березі Сули за 40 км від місця фінальної битви. Локалізації давньоруського Горошина Ю. Ю. Моргунов присвятив окрему працю. Він наводить переконливі аргументи щодо немож- ливості існування укріплення на лівому бере- зі Сули, яке на той час контролювали половці. Дослідник ототожнює літописний Горошин із безіменним городищем у с. Тарасівка (правий берег Сули), на якому виявлено виразні матері- али Х—ХІ ст. та кінця ХІІ — поч. ХІІІ ст. Один із аргументів на користь розміщення саме в Та- расівці літописного укріплення є найбільш ак- туальним для згаданого дослідження. Автор зазначає, що у ХVІІІ ст. біля Тарасівки розмі- щувався «старовинний перевіз Горошинський» — відгалудження Муравського шляху до всім відомого Зарубського броду (Моргунов 2014). Навколо чи на близькій відстані від найпів- деннішого броду через Сулу укріплені поселен- ня скіфського часу невідомі. Це можна пояснити кількома взаємопов’язаними факторами. Тери- торія обох берегів Сули від місця впадіння пра- вої притоки Сули — Оржиці в дельту здебіль- шого рівнинна, тому, напевно, фактор рельєфу є визначальним у відсутності городищ скіфського часу біля цього броду. Адже контроль за пере- правою через останній значний бар’єр на підсту- пах до зарубського броду потребував неабияких укріплень, які в цій місцевості просто неможли- во було збудувати. Відсутність природних даних для захисту підтверджує це припущення. Поховальні пам’ятки в районі с. Тарасів- ка представлені цілою низкою курганів. Зви- чайно, більша їх частина розміщена на право- му березі. На картах позначені насипи висотою від 2 м. Зауважимо, що тягнуться вони до вище означеного броду через Дніпро. На лівому бе- резі Сули біля вказаного броду помітне скуп- чення курганних насипів, що може маркувати зручне місце переправи. Таким чином, ми розглянули важливі елемен- ти давньої комунікації Лівобережного Лісосте- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 166 пу — броди через Сулу. Завдяки аналізу більш піз- ніх історичних подій, топонімів, а також картогра- фічних матеріалів визначено оптимальні ділянки, що їх могли використовувати як броди у скіфський час. Загалом виявлено та проаналізовано чотири відрізки, а саме: Піщаний брід, Басівський, Глин- ський та біля с. Тарасівка в пониззі Сули. Також установлено взаємозалежність розташування най- більш зручних місць переправи та археологічних пам’яток (городищ і курганних некрополів) епохи раннього заліза. Така взаємозалежність підтвер- джена майже в усіх проаналізованих випадках. Бессонова, С. С. 2000. Деякі закономірності розмі- щення пам’яток скіфського часу в Українському Лівобе- режному Лісостепу. Археологія, 2, с. 116-132. Бессонова, С. С., Полтавець, В. І. 2015. Шляхи сполу- чення в басейні Тясмину на початку доби заліза. Археоло- гія і давня історія України, 2(15), с. 21-37. Білинський, О. О. 2020. Реконструкція давніх кому- нікацій методами просторового аналізу на прикладі го- родищ скіфського часу Західного Посем’я. В: Вовко- дав, С.М. (упоряд.) Простір в історичних дослідженнях. Вип. 1. Переяслав; Кам’янець-Подільський, с. 33-37. Билинский, О., Шелехань, А. 2014. Случайные наход- ки мечей и кинжалов скифского времени на Днепровском Левобережье. В: Мордвинцева, В. (ред.) Археологічні та лінгвістичні дослідження. Матеріали Гумбольдт конфе- ренції, Київ. с. 170-185. Білозор, В. П., Гейко, А. В. 2002 Нові дослідження на Свиридівському городищі. Археологічний літопис Ліво- бережної України, 1, с. 74-77. Болтрик, Ю. В. 1990. Сухопутные коммуникации Скифии (по материалам новостроечных иследований от Приазовья до Днепра). Советская археология, 4, с. 30-45. Болтрик, Ю. В. 2000. Основной торговый путь Оль- вии в Днепровское лесостепное правобережье. Россий- ская археология, 1, с. 121-130. Болтрик, Ю. В., Каряка, О. В. 2021. Сліди стародавніх шляхів степової Таврії. Археологія і давня історія Украї- ни, 3(40), с. 199-213. Болтрик, Ю. В., Фиалко, Е. Е. 1995. Басовское городи- ще — центр Посульского узла памятников раннего желе- за. Древности — 1995, с. 40-43. Вишневський, В. І., Косовець, О. О. 2003. Гідрологічні характеристики річок України. Київ: Ніка-Центр. Гейко, А. В. 1997. Свиридівське городище. Археоло- гічний літопис Лівобережної України, 1-2, с. 56-58. Гейко, А. В. 2000. Городище раннього залізного віку поблизу с. Глинськ. Археологія, 3, с. 149-153. Гейко, А. В. 2008. Археологічні дослідження Сухоно- сівського городища. Археологічний літопис Лівобереж- ної України, 2, с. 26-30. Гречко, Д. С. 2021. Етнокультурна історія Дніпров- ського Лісостепового Лівобережжя скіфського часу. Дисертація д. і. н. ІА НАН України. Київ. Гречко, Д. С. 2021. Поселенська система Дніпров- ського Лісостепового Лівобережжя другої половини VІ —V ст. до н.е. В: С. Скорий, С. Задніков (ред). Ранній за- лізний вік східної Європи: збірник статей на пошану Іри- ни Шрамко. Харків; Котельва, с. 100-112. Гречко, Д. С., Осадчий, Є. М., Крютченко, О. О. 2020. Нові дані про городища скіфського часу Посулля. В: Ко- рост, І. І. (ред). Феномен Більського городища 2020. Київ; Котельва, с. 199-213. Грушевський, М. С. 1995. Історія України-Руси. Т. 7. Київ: Наукова думка. Звагельський, В.Б. 2010 Історична географія лівобе- режної України доби середньовіччя (в контексті дослі- джень «Слова о полку Ігоревім»). Київ; Суми: Сумський державний університет. Зуб, Л. М., Карпова, Г. О. 2004 Малі річки України: ха- рактеристика, сучасний стан, шляхи збереження. Київ. Ильинская, В. А. 1968. Скифы Днепровского Лесостеп- ного Левобережья (курганы Посулья). Киев: Наукова думка. Каравайко, Д. В., Осадчий, Є. М. 2020. Розвідки у Ли- поводолинському районі. В: Болтрик, Ю.В. (ред.). Архео- логічні дослідження в Україні 2019. Київ, с. 264-267. Каряка, О. В. 2021. Давні шляхи біля Давидового броду на Інглульці. Археологія і давня історія України, 3(40), с. 169-174. Корж, А. А. 2020. Розвідки на території Недригайлів- ського району. В: Болтрик, Ю.В. (ред.). Археологічні до- слідження в Україні 2019. Київ, с. 268. Корж, А. А. 2021. Про можливий варіант інтерпрета- ції укріплення біля с. Великі Будки. Археологія і давня іс- торія України, 4(41), с. 68-74. Луговий, Р. С., Верещака, В. М. 2006. Неукріплені по- селення скіфського часу середньої та нижньої течії Сули. Археологічний літопис Лівобережної України, 2, с. 68-72. Моргунов, Ю. Ю. 1996. Древнеруссие памятники по- речья Сулы. Курск: Институт археологии РАН. Моргунов, Ю. Ю. 2014. К локализации летописного города Горошина. Краткие сообщения института архе- ологии, 236, с. 139-143. Моця, А. П., Халиков А. Х. 1997. Булгар — Киев. Пути — связи — судьбы. Киев: ИА НАН Украины. Николайчик, О. 1884. Первые козацкие движения в Речи Посполитой. (1591 -1596). Киевская старина, Том VІІІ, с. 525-564. Отрощенко В. В. Пути обмена — пути миграций. Эпо- ха бронзы Доно-Донецкого региона. с. 18-19. Полтавец, В. И., Бессонова, С. С. 2015. Торгово-во- енные пути скифского времени и «татарские дороги» на южном прикордонье Правобережной Лесостепи. Архео- логія і давня історія України, 3(40), с. 100-113. Надійшла 20.09.2022 Anton A. Korzh Postgraduate student, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Early Iron Age Archaeology Department, ORCID: 0000-0001-6937-6725, skifc14@gmail.com LOCATIONS OF ANCIENT FORDS ON THE SULA RIVER It is known that from ancient times rivers were not only a source of water and certain types of food, but also significant obstacles for overland travel. This especially applies toto the second-order watercourses, the length of which reached hundreds of kilometers, making it simply impossible to bypass them, including the right tributary of the Dnipro River — the Sula. Therefore, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 1 67 usually the most convenient places were chosen to overcome the water obstacle, which had optimal conditions, namely the width and depth of the channel, the speed of the current, the convenience of the coastline, etc. Usually there were not many of them and they functioned for a considerable period of time. In the article the issue of finding important elements of land communication of the Left-bank forest-steppe, namely crossings and fords across the Sula River, which could have existed in the Early Iron Age, was considered. Using the analysis of later cartographic materials, the locations of such important infrastructure elements of the 19th century as ferry crossings, which were usually located in the most favourable sections of the coastline and existed for quite a long time, were identified. Also, the names of settlements were taken into account, in which the answer could be found in the search for fords through the Sula. The analysis of later historical events that took place in the region helped a lot in solving the issue of finding fords and crossings, because, as mentioned above, there were few convenient places and they were usually used for thousands of years. In the paper four places on the Sula River that could have been used by the ancient population as fords and crossings, namely: Pishchanyi ford on the upper reaches of Sula and Basivka, Hlynsk and “Horoshynskyi portage” in the Sula basin. The locations on the right bank of both fortified settlements and large burial mounds of the Early Iron Age demonstrate a certain regularity that suggests the presence of crossing-points. We argue that the approach to these crossing-points was also marked on the left bank with mounds of 3—4 m height. So, the Sula River example shows the perspective of the direction of research of ancient communication routes, namely the search for places of ancient crossings and fords with the help of local historical literature, cartographic materials and analysis of later historical events that took place in the region. K e y w o r d s: Sula River region, ford, crossing, Early Iron Age, Sula River. References: Bessonova, S. S. 2000. Some Regularities in Location of Scythian-Type Sites in the Forest-Steppe Region of the Left Bank Ukraine. Arheologia, 2, p. 116-132. Bessonova, S. S., Poltavets, V. I. 2015. The Trade Routes in the Tyasmin-River Basin of Beginning of Iron Age. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2(15), p. 21-37. Bilynskyi, O. O. 2020. Rekonstruktsiia davnikh komunikatsii metodamy prostorovoho analizu na prykladi horodyshch skifs- koho chasu Zakhidnoho Poseimia. In: Vovkodav, S. M. (ed.) Prostir v istorychnykh doslidzhenniakh. Vyp. 1. Pereiaslav; Kamianets-Podilskyi, p. 33-37. Bilinskii, O., Shelekhan A. 2014. Sluchainye nakhodki mechei i kinzhalov skifskoho vremeni na Dneprovskom Levoberezhe. In: Mordvyntseva, V., Harke, H., Shevchenko., T. (eds.). Arkheolohichni ta linhvistychni doslidzhennia. Materialy Humboldt konferentsii, Kyiv. p. 170-185. Bilozor, V. P., Heiko, A. V. 2002 Novi doslidzhennia na Svyrydivskomu horodyshchi. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1, p. 74-77. Boltrik, Iu. V. 1990. Sukhoputnye kommunikatsyi Skifii (po materialam novostroechnykh ekspeditsii ot Priazovia do Dnepra). Sovetskaia arkheologia, 4, p. 30-45. Boltrik, Iu. V. 2000. The Main Trade Route of Olbia to the Dnieper Forest-Steppe Right Bank. Rossiiskaia arkheologia, 1, p. 121-130. Boltryk, Iu. V., Kariaka, O. V. 2021. Slidy starodavnikh shliakhiv stepovoi Tavrii. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3(40), p. 199-213. Boltryk, Iu. V., Fialko, E. E. 1995. Basovskoe gorodishche — tsentr Posulskogo uzla pamiatnikov rannego zheleza. Drevnosti, 1995, 2. p. 40-43. Vyshnevskyi, V. I., Kosovets, O. O. 2003. Hidrolohichni kharakterystyky richok Ukrainy. Kyiv: Nika-Tsentr. Heiko, A. V. 1997. Svyrydivske horodyshche. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1-2, p. 56-58. Heiko, A. V. 2000. Early Iron Age Settlement near Village Glynsk. Arheologia, 3, p. 149-153. Heiko, A. V. 2008. Arkheolohichni doslidzhennia Sukhonosivskoho horodyshcha. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 2, p. 26-30. Hrechko, D. S. 2021. Etnokulturna istoriia Dniprovskoho Lisostepovoho Livoberezhzhia skifskoho chasu. Dysertatsiia d. i. n. IA NAN Ukrainy. Kyiv. Hrechko, D. S. 2021. Poselenska systema Dniprovskoho Lisostepovoho Livoberezhzhia druhoi polovyny VI—V st. do n. e. In: Skoryi, S., Zadnikov, S. (eds.). Rannii zaliznyi vik skhidnoi Yevropy: zbirnyk statei na poshanu Iryny Shramko. Kharkiv; Kotelva, p. 100-112. Hrechko, D. S., Osadchyi, Ye. M., Kriutchenko, O. O. 2020. Novi dani pro horodyshcha skifskoho chasu Posullia. In: Korost, I. I. (ed.). Fenomen Bilskoho horodyshcha. Kyiv; Kotelva, p. 199-213. Hrushevskyi M. S. 1995. Istoriia Ukrainy-Rusy. T. 7. Kyiv: Naukova dumka. Zvahelskyi, V. B. 2010 Istorychna heohrafiia livoberezhnoi Ukrainy doby serednovichchia (v konteksti doslidzhen “Slova o polku Ihorevim”). Kyiv; Sumy: Sumskyi derzhavnyi universytet. Zub, L. M., Karpova H. O. 2004. Mali richky Ukrainy: kharakterystyka, suchasnyi stan, shliakhy zberezhennia. Kyiv. Ilinskaia, V. A. 1968. Skify Dneprovskogo Lesostepnoho Levoberezhia (kurgany Posulia). Kyiv: Naukova dumka. Karavaiko, D. V., Osadchyi, Ye. M. 2020. Rozvidky u Lypovodolynskomu raioni. In: Boltryk, Iu. V. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2019. Kyiv, p. 264-267. Kariaka, O. V. 2021. Ancient Roads near Davydiv Brid at Ingulets River. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3(40), p. 169-174. Korzh, A. A. 2020. Rozvidky na terytorii Nedryhailivskoho raionu. In: Boltryk, Yu. V. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2019. Kyiv, p. 268. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2023, № 168 Korzh, A. A. 2021. On the Probable Version of Interpretation of the Fortification near Velyki Budky Village. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4(41), p. 68-74. Luhovyi, R. S., Vereshchaka, V. M. 2006. Neukripleni poselennia skifskoho chasu serednoi ta nyzhnoi techii Suly. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 2, p. 68-72. Morgunov, Iu. Iu. 1996. Drevnerusskie pamiatniki porechia Suly. Kursk: Institut arkheologii RAN. Morgunov, Iu. Iu. 2014. K lokalizatsii letopisnogo goroda Goroshyna. Kratkie soobshchenia instituta arkheologii, 236, p. 139-143. Motsia, A. P., Khalikov A. Kh. 1997. Bulgar — Kyiv. Puti — sviazi — sudby. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Nikolaichik, O. 1884. Pervye kozatskie dvizheniia v Rechi Pospolitoi. (1591—1596). Kievskaia starina, Tom VIII, p. 525-564. Otroshchenko V. V. Puti obmena — puti migratsiy. Epokha bronzy Dono-Donetskogo regiona. p. 18-19. Poltavets, V. I., Bessonova, S. S. 2015. Trade and Military Roads of the Scythian Time and the “Tatar Roads” on the South Borderland of Right-Bank Forest-Steppe. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3(40), p. 100-113.

Місця давніх переправ на Сулі

Institution

Ähnliche Einträge