Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття
Мета розвідки полягає в комплексному дослідженні основних напрямів та етапів осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у межах Переяславського повіту Полтавської губернії в 1885–1915 рр., а також у доведенні значного впливу осушувальної меліорації на розвиток сільського господарства, тор...
Збережено в:
| Дата: | 2023 |
|---|---|
| Автори: | , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199713 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття / О. Жам, Л. Капітан, О. Лукашевич, І. Гайдаєнко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 3. — С. 27-41. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199713 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1997132024-10-27T12:59:22Z Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття Жам, О. Капітан, Л. Лукашевич, О. Гайдаєнко, І. Історія міст і сіл Мета розвідки полягає в комплексному дослідженні основних напрямів та етапів осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у межах Переяславського повіту Полтавської губернії в 1885–1915 рр., а також у доведенні значного впливу осушувальної меліорації на розвиток сільського господарства, торфорозробок, стану довкілля в регіоні. Викладений матеріал розкриває осушувальну меліорацію як один із важливих напрямів діяльності повітового земства. Аналізуються загальні риси та регіональні особливості осушувальної меліорації в Переяславському повіті, взаємозв’язок із втіленням меліоративних проєктів у Чернігівській і Полтавській губерніях, наслідки на сільське господарство, торфорозробку, стан довкілля. Методи дослідження. Використання методів джерелознавчого аналізу сприяло систематизації первинної інформації (постанов і звітів Переяславських повітових земських зборів), а використання історико-системного методу дозволило всебічно дослідити осушувальну меліорацію на річці Трубіж у межах Переяславського повіту та узагальнити отримані відомості. Наукова новизна роботи полягає у проведенні комплексного дослідження заявленої проблематики, систематизації та узагальненні отриманих відомостей, введенні до наукового обігу нових наукових джерел, які не використовувалися раніше. Висновки. Осушувальна меліорація на річці Трубіж наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. мала на меті вирішення важливої для Переяславського повіту проблеми надмірної заболоченості ґрунтів і збільшення корисних земельних угідь та була продовженням меліоративного проєкту, розпочатого на верхній ділянці водойми в Чернігівській губернії. Проте численні задуми й починання повітового земства в цій сфері були частковими й незавершеними, а результати осушення доволі суперечливими й згубними для довкілля. The purpose of this study is to comprehensively investigate the main directions and stages of drainage of swampy soils in the floodplain of the Trubizh River within the Pereyaslav poviat of the Poltava province in 1885–1915, as well as to prove the significant impact of drainage reclamation on the development of agriculture, peat production, and the environment in the region. The presented material reveals drainage amelioration as one of the important areas of activity of the country zemstvo. The article analyzes general features and regional peculiarities of drainage reclamation in Pereyaslav poviat, the relationship with the implementation of reclamation projects in Chernihiv and Poltava provinces, and the impact on agriculture, peat mining, and the environment. Research methods were selected in accordance with the goal. The use of methods of source analysis contributed to the systematization of primary information (resolutions and reports of the Pereyaslav Country Zemstvo Assembly), and the use of the historical-systemic method made it possible to comprehensively investigate drainage amelioration on the Trubizh River within the boundaries of the Pereyaslav poviat and summarize the information obtained. The scientific novelty of the work consists in conducting a comprehensive study of the stated problem, systematization and generalization of the obtained information, introduction into the scientific circulation of new scientific sources that has not been used before. Conclusions. Drainage reclamation on the Trubizh River at the end of the 19th – the beginning of the 20th c. was aimed at solving the problem of excessive waterlogging of soils and increasing useful land, which is important for Pereyaslav poviat, and was a continuation of the reclamation project started on the upper part of the reservoir in Chernihiv province. However, numerous ideas and initiatives of the poviat zemstvo in this area were partial and incomplete, and the results of drainage were quite contradictory and harmful to the environment. 2023 Article Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття / О. Жам, Л. Капітан, О. Лукашевич, І. Гайдаєнко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 3. — С. 27-41. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230302 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199713 930.25:626.81:911.3:908(477.41)18/19 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія міст і сіл Історія міст і сіл |
| spellingShingle |
Історія міст і сіл Історія міст і сіл Жам, О. Капітан, Л. Лукашевич, О. Гайдаєнко, І. Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття Сiверянський літопис |
| description |
Мета розвідки полягає в комплексному дослідженні основних напрямів та етапів осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у межах Переяславського повіту Полтавської губернії в
1885–1915 рр., а також у доведенні значного впливу осушувальної меліорації на розвиток сільського
господарства, торфорозробок, стану довкілля в регіоні. Викладений матеріал розкриває осушувальну меліорацію як один із важливих напрямів діяльності повітового земства. Аналізуються загальні
риси та регіональні особливості осушувальної меліорації в Переяславському повіті, взаємозв’язок із
втіленням меліоративних проєктів у Чернігівській і Полтавській губерніях, наслідки на сільське
господарство, торфорозробку, стан довкілля. Методи дослідження. Використання методів джерелознавчого аналізу сприяло систематизації первинної інформації (постанов і звітів Переяславських повітових земських зборів), а використання історико-системного методу дозволило всебічно дослідити осушувальну меліорацію на річці Трубіж у межах Переяславського повіту та узагальнити отримані відомості. Наукова новизна роботи полягає у проведенні комплексного дослідження заявленої проблематики, систематизації та узагальненні отриманих відомостей, введенні до
наукового обігу нових наукових джерел, які не використовувалися раніше. Висновки. Осушувальна
меліорація на річці Трубіж наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. мала на меті вирішення важливої для
Переяславського повіту проблеми надмірної заболоченості ґрунтів і збільшення корисних земельних
угідь та була продовженням меліоративного проєкту, розпочатого на верхній ділянці водойми в
Чернігівській губернії. Проте численні задуми й починання повітового земства в цій сфері були
частковими й незавершеними, а результати осушення доволі суперечливими й згубними для довкілля. |
| format |
Article |
| author |
Жам, О. Капітан, Л. Лукашевич, О. Гайдаєнко, І. |
| author_facet |
Жам, О. Капітан, Л. Лукашевич, О. Гайдаєнко, І. |
| author_sort |
Жам, О. |
| title |
Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_short |
Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_full |
Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_fullStr |
Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_full_unstemmed |
Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_sort |
осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки трубіж у переяславському повіті полтавської губернії наприкінці хіх – на початку хх століття |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Історія міст і сіл |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199713 |
| citation_txt |
Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття / О. Жам, Л. Капітан, О. Лукашевич, І. Гайдаєнко // Сіверянський літопис. — 2023. — № 3. — С. 27-41. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT žamo osušennâzaboločenihgruntívuzaplavíríčkitrubížupereâslavsʹkomupovítípoltavsʹkoíguberníínaprikíncíhíhnapočatkuhhstolíttâ AT kapítanl osušennâzaboločenihgruntívuzaplavíríčkitrubížupereâslavsʹkomupovítípoltavsʹkoíguberníínaprikíncíhíhnapočatkuhhstolíttâ AT lukaševičo osušennâzaboločenihgruntívuzaplavíríčkitrubížupereâslavsʹkomupovítípoltavsʹkoíguberníínaprikíncíhíhnapočatkuhhstolíttâ AT gajdaênkoí osušennâzaboločenihgruntívuzaplavíríčkitrubížupereâslavsʹkomupovítípoltavsʹkoíguberníínaprikíncíhíhnapočatkuhhstolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-17T05:45:05Z |
| last_indexed |
2025-07-17T05:45:05Z |
| _version_ |
1837871773696131072 |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2023. № 3
27
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
УДК 930.25:626.81:911.3:908(477.41)18/19
Олена Жам, Лариса Капітан,
Олексій Лукашевич, Ігор Гайдаєнко
•
ОСУШЕННЯ ЗАБОЛОЧЕНИХ ҐРУНТІВ У ЗАПЛАВІ РІЧКИ ТРУБІЖ
У ПЕРЕЯСЛАВСЬКОМУ ПОВІТІ ПОЛТАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ
наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
DOI: 10.58407/litopis.230302
© О. Жам, Л. Капітан, О. Лукашевич, І. Гайдаєнко, 2023. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6216-5167, https://orcid.org/0000-0001-5035-8164,
https://orcid.org/0000-0002-2018-974X, https://orcid.org/0000-0002-6272-9580
Мета розвідки полягає в комплексному дослідженні основних напрямів та етапів осушення за-
болочених ґрунтів у заплаві річки Трубіж у межах Переяславського повіту Полтавської губернії в
1885–1915 рр., а також у доведенні значного впливу осушувальної меліорації на розвиток сільського
господарства, торфорозробок, стану довкілля в регіоні. Викладений матеріал розкриває осушуваль-
ну меліорацію як один із важливих напрямів діяльності повітового земства. Аналізуються загальні
риси та регіональні особливості осушувальної меліорації в Переяславському повіті, взаємозв’язок із
втіленням меліоративних проєктів у Чернігівській і Полтавській губерніях, наслідки на сільське
господарство, торфорозробку, стан довкілля. Методи дослідження. Використання методів дже-
релознавчого аналізу сприяло систематизації первинної інформації (постанов і звітів Переясла-
вських повітових земських зборів), а використання історико-системного методу дозволило всебіч-
но дослідити осушувальну меліорацію на річці Трубіж у межах Переяславського повіту та узагаль-
нити отримані відомості. Наукова новизна роботи полягає у проведенні комплексного досліджен-
ня заявленої проблематики, систематизації та узагальненні отриманих відомостей, введенні до
наукового обігу нових наукових джерел, які не використовувалися раніше. Висновки. Осушувальна
меліорація на річці Трубіж наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. мала на меті вирішення важливої для
Переяславського повіту проблеми надмірної заболоченості ґрунтів і збільшення корисних земельних
угідь та була продовженням меліоративного проєкту, розпочатого на верхній ділянці водойми в
Чернігівській губернії. Проте численні задуми й починання повітового земства в цій сфері були
частковими й незавершеними, а результати осушення доволі суперечливими й згубними для довкіл-
ля.
Ключові слова: річка Трубіж, Переяславський повіт, осушувальна меліорація, органи земського
самоврядування, гребля, водяний млин, канал.
Серед великого кола господарських завдань, які намагалося вирішити земське само-
управління Переяславського повіту в другій пол. ХІХ – поч. ХХ ст., було осушення забо-
лочених ґрунтів у заплаві р. Трубіж та її приток з метою прибуткового використання в
якості сіножатей чи орних земель. У цьому були зацікавлені насамперед власники болот-
них угідь, які прагнули перетворити болото й перезволожені ґрунти на дохідний сінокіс
чи ріллю, а також місцева влада, яка сподівалася, що осушення покращить природні влас-
тивості заболочених ґрунтів і тим самим сприятиме підвищенню ефективності сільсько-
господарського виробництва, росту урожайності і валового збору сільськогосподарської
продукції, укріпленню економіки повіту.
Задуматися над осушенням боліт у регіоні Переяславське земство спонукали успіхи,
яких досягли в цій сфері органи земського самоврядування в багатьох губерніях імперії, а
також напрацювання вчених-гідрологів, у яких вони переконували, що осушувальна ме-
ліорація є прямою і невідкладною справою земства, бо приведе до збільшення кількості
корисних земель і дозволить видобувати торф – дешеве й доступне паливо. Проте Переяс-
лавське земство розпочало осушення боліт не тому, що було зацікавлене в збільшенні ко-
Сіверянський літопис. 2023. № 3
28
рисних земель чи у видобутку торфу, а тому, що до цього його змусили меліоративні ро-
боти, проведені на верхній ділянці р. Трубіж у Чернігівській губернії, унаслідок яких
збільшився напір води на середній ділянці водойми й спричинив масові підтоплення міс-
цевих сіножатей і орних земель.
Після розчищення русла р. Трубіж на території Козелецького повіту Чернігівській гу-
бернії для Переяславського земства проблема продовження розпочатих робіт стала одні-
єю з найважливіших у переліку земських пріоритетів. Визначити хід проведення меліора-
тивних робіт на р. Трубіж у Переяславському повіті та визначення їх наслідків буде наразі
актуальним і повчальним. Наслідки осушення заболочених ґрунтів на Переяславщині,
розпочатого в імперську добу та продовженого в радянський час, відчутні й досі. Отже,
мета цієї розвідки полягає в комплексному дослідженні основних напрямів та етапів осу-
шення заболочених ґрунтів у заплаві р. Трубіж у межах Переяславського повіту Полтав-
ської губернії в 1885–1915 рр., а також у доведенні значного впливу осушувальної меліо-
рації на розвиток сільського господарства, торфорозробок, стану довкілля в регіоні. До-
слідження історії становлення й розвитку осушувальної меліорації в досліджуваному регі-
оні представляє не лише науковий, а й практичний інтерес.
Джерельною базою роботи стала діловодна документація Переяславського повітового
земства. Це насамперед журнали засідань Переяславських повітових земських зборів (чер-
гових і екстрених), щорічні звіти Переяславської повітової земської управи, збірники по-
станов Переяславських повітових земських зборів і Полтавських губернських земських
зборів, а також деякі опубліковані дослідження, зокрема статті О.В. Заєць, присвячені
земській меліорації в Полтавській і Чернігівській губерніях, праці І.А. Запольського,
Є.М. Бережняка, М.Ф. Бережняка, В.В. Куйбіди, О.Д. Некрасової, О.І. Сахацького та ін-
ших, в яких висвітлюються природно-антропогенні проблеми експлуатації водойми.
Окремо слід виокремити дисертацію І.А. Запольського про вплив осушувальної меліорації
на водний баланс р. Трубіж, в якій детально проаналізовані природні умови басейну
р. Трубіж. Загалом аналіз історіографії проблеми засвідчив, що наукових робіт про осу-
шувальну меліорацію цього регіону недостатньо. У дослідженнях розглянуті лише окремі
аспекти досліджуваної проблематики, а спеціальної праці, яка б охоплювала всі аспекти
осушувальної меліорації в Переяславському повіті, поки що немає. Ця обставина стала
однією із головних причин вибору авторами теми для свого дослідження, а також визна-
чила мету й основні завдання статті.
Річка Трубіж належить до Дніпровського басейну, тече з північного сходу на півден-
ний захід. У досліджуваний період її русло пролягає територією Чернігівської та Полтав-
ської губерній. Початок р. Трубіж знаходився в Козелецькому повіті Чернігівської губер-
нії, поблизу с. Сухиня, у болотистій долині, що звалася Трубайло. Від кордону з Козе-
лецьким повітом на відрізку 60 верст річка протікала територією Переяславського повіту
через х. Довгогребельський, х. Гребля, х. Іваненкова Слобідка, м. Баришівка, х. Максимів-
ка, с. Гайшин, с. Вовчків, с. Пристроми, х. Борщів, с. Волошинівка, с. Селище, с. Гостро-
луччя, м. Переяслав, с. Андруші та впадає в Дніпро1. Долина річки низинна, болотиста,
весною зазвичай покривається водою. Дно піщане, часто замулене. Правий берег крутий,
лівий пологий, низинний, в основному глинистий, багатий на сінокісні луки, болота або
піщані ділянки. По течії водойми знаходилися обширні болота, місцями – розкішні луги,
придатні для сінокосу і випасання худоби2. Ширина річки від 2 до 20 саженів при глибині
1–2 сажені. Наприклад, у межах Переяслава її русло було завширшки 18 саженів, а глиби-
на – 1½ сажені. Щороку вода розливалася на 250–750 саженів3. Унаслідок весняних па-
водків річкова вода неодноразово затоплювала Переяслав. Так, наприклад, у 1845 р. від
розливу Дніпра вода в Трубежі й Альті піднялася й накрила місто на 2 аршини (142 см)4.
У досліджуваний період, колись судноплавна річка обміліла, висохла, перетворилася
на болото. Словник Ф.А. Брокгауза та І.А. Єфрона називає Трубіж «помираючою річ-
кою». На думку В.Г. Ляскоронського, обмілінню та заболоченню річки сприяли численні
фактори, серед яких зменшення лісів у краї, засмічення русла частково внаслідок природ-
них причин – швидкого танення снігів і змивання весняними водами земляних частинок,
які осідають на дні, частково – через штучні запруди, греблі, гатки, водяні млини. Не ма-
лий вплив здійснює і ширина річних долин, оскільки вода вільно розливається і зносить з
1 Маркевич Н.А. Реки Полтавской губернии. Записки Русского географического общества. Санкт-Петербург:
Тип-я Императорской академии наук, 1856. Т. 11. С. 425.
2 Ляскоронский В.Г. История Переяславской земли с древнейших времен до половины XIII ст. Киев: Тип-я
И.И. Чоколова, 1897. С. 43.
3 Маркевич Н. Реки Полтавской губернии. С. 424.
4 Швец Г.И. Выдающиеся гидрологические явления на Юго-Западе СССР. Ленинград: Гидрометеорологическое
изд-во, 1972. 248 с.
Siverian chronicle. 2023. № 3
29
поверхні більш легкий шар ґрунту, який і відкладається на дні5. М.А. Маркевич основною
причиною заболоченості р. Трубіж уважав млинові греблі: «Деякі з річок були ще недавно
річками корисними, як: Трубіж, Супій, в яких іноді знаходять фрагменти барок, але вони
були запруджені й перетворилися на непрохідне болото»6. За даними історика, першу
греблю на Трубежі збудували «монахи михайлівські переяславські» в 1710 р. у місці впа-
діння річки в Дніпро. Станом на сер. ХІХ ст. на Трубежі в межах Переяславського повіту
функціонувало 11 водяних борошномельних млинів з греблями, а також крупчатка й лісо-
пильня в х. Іваненкова Слобідка. Вони й «зіпсували» річку, оскільки зупинили вільну її
течію: водна гладь вкривається рослинами, коріння яких почало проростати до дна й
утворювати шар торфу, течія слабшала і вже не очищала дно, яке почало покриватися му-
лом, а річка з притоками обміліли. Ще в сер. ХІХ ст. М.А. Маркевич писав, що висушити
ці болота, без знищення гребель, неможливо: «Питається: чи принесуть млини, половина
яких стоїть влітку без діла, користь, нині втрачену? В давнину, де була дощова калюжа,
там був і млин. Нині їх кількість різко скоротилася, багато з них зняті вже на моїй пам’яті.
Млини, залежні від води, якої майже півроку немає, а півроку слабка течія, доцільно замі-
нити тими, що діють від сили вітру, тварин і пару»7.
Перші спроби осушення заболочених ґрунтів у заплаві р. Трубіж були зроблені на
верх-ній ділянці водойми в Чернігівській губернії. Це так зване осушення болота Трубай-
ла в Остерському повіті, виконане в 1893–1907 рр. інженером-гідротехніком Є.В. Оппоко-
вим під керівництвом Й.І. Жилінського – очільника Західної експедиції для дослідження
боліт західних губерній Міністерства землеробства і державних маєтностей.
Питання очищення русла р. Трубіж та осушення заболочених ґрунтів у його заплаві в
межах Переяславського повіту вперше було підняте в серпні 1885 р. на засіданні Переяс-
лавських чергових повітових земських зборів ХХІ скликання. Формальним приводом до
його розгляду стало звернення Козелецької повітової земської управи № 791 від 28 берез-
ня 1884 р. такого змісту: у Козелецькому повіті Чернігівської губернії є понад 30000 деся-
тин боліт, що мають шкідливе економічне та гігієнічне значення для місцевого населення.
Через це Козелецьке земство задумувалося над проблемою їх осушення. Нині земство по-
дало клопотання до Міністерства державного майна про направлення техніка для прове-
дення коштом уряду дослідження і розрахунків орієнтовної вартості осушення боліт. У
результаті меліоративних робіт, які планується провести в Козелецькому повіті, осушу-
вальні канали додадуть стоки води в русло р. Трубіж, і якщо воно буде засміченим, то це
призведе до затоплення частини земель в Переяславському повіті, територія якого розмі-
щена нижче за течією. У зв’язку з вищенаведеним Козелецька управа закликає Переяслав-
ську управу провести розчистку русла р. Трубіж і бути солідарною з нею в питаннях осу-
шення боліт8. Вивчити проблему й зібрати необхідні дані Переяславська земська управа
доручила гласному й члену управи Ф.І. Келюшку. Результати дослідження він представив
Управі 5 серпня 1885 р., а невдовзі – доповідь повітової управи була представлена Пере-
яславським повітовим земським зборам ХХІ скликання9. Збори постановили відгукнутися
на пропозицію Козелецької повітової земської управи спільно діяти в справі розчищення
русла р. Трубіж й вирішили просити уряд про направлення гідротехніків для дослідження
боліт для того, щоб з’ясувати доцільність і вартість осушувальних робіт. Міністерство
відрядило гідротехніка О. Харчева зі складу Західної експедиції з покриттям витрат на йо-
го роботу коштом губернського земства10. Згідно із законом про меліоративні кредити,
Міністерство землеробства і державного майна через своїх техніків і спеціальні експеди-
ції мало долучатися до покращення земельних угідь. У таких випадках витрати на техніч-
ний нагляд лягали на Міністерство, а витрати на складання плану та кошторису витрат –
на замовника11.
У 1887 р. Переяславські повітові земські збори ХХІІІ скликання виділили 450 крб. на
проведення дослідження русла р. Трубіж з метою з’ясування можливої користі та шкоди
від осушення заболочених земель у його сплаві та складання кошторису витрат12. Це до-
5 Ляскоронский В.Г. История Переяславской земли… С. 41.
6 Маркевич Н. Реки Полтавской губернии. С. 448.
7 Там само. С. 340, 425, 452.
8 Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХІ созыва в августе 1885 г. Пе-
реяслав: Тип-я И. Лепского и И. Вурмана, 1885. С. 181–183.
9 Там само. С. 19–20.
10 Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії в др. пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. Науковий часопис НПУ
ім. М.П. Драгоманова. Серія 6: Історичні науки. 2012. Вип. 9. С. 152.
11 Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХХІV созыва в октябре
1898 года и экстренного уездного собрания 19 февраля 1899 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1899.
С. 186.
12 Cвод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХІІІ созыва в августе 1887 го-
да. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1887. С. 8.
Сіверянський літопис. 2023. № 3
30
слідження восени 1888 р. виконала спеціальна Західна експедиція для дослідження боліт
західних губерній, яка була споряджена ще в 1873 р. відділом земельних покращень Мі-
ністерства землеробства і державних маєтностей під керівництвом полковника Й.І. Жи-
лінського з метою вивчення ґрунтів Полісся. Працювала вона до 1898 р., а наступного ро-
ку підготувала звіт – «Нарис робіт Західної експедиції 1873–1898 років», який у цілому
доводив необхідність проведення осушувальних робіт13. Перші спроби осушення боліт
були зроблені в Чернігівській губернії за ініціативою південних повітів: Козелецького (у
1881 р.), Борзнянського (у 1884 р.), Ніжинського (у 1887 р.). Але великомасштабні роботи
почалися з 1894 р., коли Міністерство землеробства і державних маєтностей створило від-
діл земельних покращень14. У 1895 р. було вирішено розпочати осушення болота Трубай-
ло, яке утворилося верхньою течією р. Трубіж. Оскільки нижня частина цього болота зна-
ходилася в Переяславському повіті Полтавської губернії, то Козелецька повітова управа
навесні 1887 р. запропонувала Переяславській вправі провести осушення в нижній течії
р. Трубіж15.
Під час проведення гідрологічних досліджень у Переяславському повіті чиновники За-
хідної експедиції встановили, що всі болота в долині р. Трубіж належать до трав’янистих
й без проблем, лише одним осушенням, можуть бути перетворені на прекрасні сінокісні
луки. На всі роботи (центральний та бокові канали, викуп млинових запруд) потрібно бу-
де 275000 крб.16 На думку техніка О. Харчева, який проводив геологічну розвідку по
р. Трубіж (близько 18 тис. десятин), під час проведення системи каналів протяжністю у
152 версти можна отримати чудові луки. Для здійснення таких робіт за його підрахунками
потрібно близько 250000 крб.17 Оскільки таких витрат Переяславське земство не могло
собі дозволити, то повітові земські збори ХХV скликання під час засідання 11 вересня
1889 р. постановили осушення долини р. Трубіж відкласти18. Отож, попри те, що були
проведені деякі дослідження, практичне втілення меліоративних робіт відкладалося в часі
з різних причин, основна з яких – велика вартість робіт.
А тим часом Міністерством державного майна було створено експедицію з питань осу-
шення і зрошення півдня Росії (у тому числі й Полтавської губернії). Полтавська губерн-
ська управа подала клопотання про направлення завідувача казенними торфовими болота-
ми Т. Ситіна для ознайомлення з полтавськими торфовищами. Дослідження Ситіна у
1893 р. і О. Соловйова у 1894 р. виявили, що місцевий торф гарної якості, але він ніколи
не добувався через надмірну водність. Оскільки добування торфу з осушеного болота об-
ходиться дешевше, ніж з неосушеного, це заохотило Полтавське губернське земство до
проведення осушення заболочених ґрунтів у межах губернії19.
Заохочені прикладом губернського земства землевласники Переяславського повіту, у
чиїх володіннях були заболочені території, почали діяти більш рішуче. У 1895 р. група
болотовласників (О.А. Войцехович, Бобровнікова, Гладиш, К.А. Бурдзинський, Лукаше-
вич, Петровська та ін.) подали заяви до Переяславської земської управи з проханням кло-
потати перед губернськими зборами про осушення боліт в Переяславському повіті. Зі сво-
го боку обіцяли часткове фінансування проєкту. У своїх заявах болотовласники зазнача-
ли, що Чернігівське губернське земство вже приступило до осушення Трубайлівського бо-
лота в межах Козелецького повіту, унаслідок чого сінокоси багатьох приватних власників
Переяславського повіту в долині Трубежу підтоплюються і можуть бути зовсім заболоче-
ні, оскільки вода стояла тут усе літо20. Заяви болотовласників були розглянуті Переяслав-
ськими повітовими земськими зборами ХХХІ скликання 9 жовтня 1895 р.; постановили
підтримати їхню ініціативу й звернутися до Полтавського губернського земства з прохан-
ням про виділення позики із страхового капіталу в сумі 50000 крб. на осушення боліт по
р. Трубіж21. На рахунок болотовласників планувалося віднести витрати на прокладання
бокових каналів, на рахунок повітового земства – прориття й утримання магістрального
каналу, на рахунок губернського земства – проведення досліджень і викуп або відчуження
13 Заєць О.В. Внесок академіка Є.В. Оппокова у становлення гідромеліорації як науки в Україні. Емінак. 2017.
№ 1 (2). С. 123.
14 Заєць О.В. Земська меліорація на Чернігівщині, або Чому на Лівобережному Поліссі так мало боліт. Сіверян-
ський літопис. 2012. № 1–2. С. 127.
15 Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії… С. 152.
16 Свод постановлений … ХХХІV созыва… С. 179.
17 Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії… С. 152.
18 Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания VІІІ созыва в августе 1889 года и
чрезвычайного уездного собрания 16 мая 1889 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1889. С. 18.
19 Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії… С. 152.
20 Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХХІ созыва в октябре 1895 го-
да. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1896. С. 15.
21 Полтавское губернское земское собрание ХХХІ-го созыва 1–9 декабря 1895 г. Полтава: Тип-я Л. Фришберга,
1896. С. 89–94.
Siverian chronicle. 2023. № 3
31
млинових та інших запруд на р. Трубіж. За попередніми даними, у межах повіту підлягає
знесенню 4 водяні млини на р. Трубіж та 4 – на р. Супій. Для порівняння: всього станом
на 1895 р. на Полтавщині підлягає знесенню 83 водяні млини в 11 повітах22.
У відповідь на звернення Переяславської земської управи Полтавські губернські збори
9 грудня 1895 р. постановили дозволити позику зі страхового капіталу на осушення боліт:
Переяславському земству – 50000 крб., Лубенському і Прилуцькому – по 25000 крб.23 Че-
рез пів року, 21 червня 1896 р., Переяславські земські збори ХХХІІ скликання обрали ко-
місію за участю членів управи, запрошених спеціалістів і землевласників (Н.А. Добро-
рольського, В.А. Лестовничого, К.І. Марковича, В.А. Лукашевича) для додаткового обсте-
ження заболочених територій і збору відгуків усіх зацікавлених болотовласників про їх
участь в осушенні боліт. При цьому було заслухано звернення уповноважених представ-
ників товариств сіл Вовчків, Пристроми, Гланишів й землевласника К.А. Бурдзинського
про звільнення від оподаткування їхніх сінокосів на р. Трубіж, повністю затоплених, або
вжиття заходів до їх осушення. Звернення болотовласників було залишено без розгляду
до отримання звіту комісії24.
Наприкінці літа 1897 р. дослідження було завершено, зокрема, було встановлено,
що для осушення Трубайлівських боліт у межах Переяславського повіту площею до
18000 десятин необхідно прорити по руслу р. Трубіж від кордону з Чернігівською губер-
нією до м. Переяслава магістральний канал (протяжністю 52 версти 331 сажнів, шириною
3 сажні, глибиною 2 аршини), а також прокласти бокові канави загальною протяжністю
85 верст. Окрім цього, необхідно знести або перебудувати існуючі на Трубежі млинові за-
пруди. За підрахунками членів комісії, на ці роботи потрібні кошти в розмірі близько
150000 крб.25 У ході проведеного дослідження було зібрано точні дані про власників бо-
лотоволодінь і площу боліт, які перебували у власності кожного з них (відомості надали
волосні правління). Таких власників нарахували 201, у тому числі – окремих осіб та сіль-
ських товариств. Усього їм належало 5691 десятин 1215 сажнів сінокісної землі, у серед-
ньому від ½ до 1 десятини на одного власника. Окремо члени комісії обстежили болотні
сінокоси на р. Недра (ліва притока р. Трубіж) у Баришівській волості. Усього нарахували
79 власників, яким належало 2939 десятин 112 сажнів сіножатей26. Результати досліджен-
ня були представлені на розгляд Переяславських екстрених земських зборів ХХХІІІ скли-
кання 7 листопада 1897 р. Збори постановили визнати «корисним» осушення боліт в доли-
ні р. Трубіж й доручили Переяславській земській управі: 1) досягти згоди всіх власників
боліт на осушення боліт їх коштом; 2) домовитися з власниками млинів на Трубежі про їх
перебудову або відчуження; 3) клопотати перед губернськими зборами про збільшення
кредиту на проведення осушення з 50000 крб. до 150000 крб. Цікаво, що на цьому засідан-
ні було зачитано записки сільських товариств Пристрім, Селища, Остролуччя та Коржів
про те, що вони вкрай зацікавлені в осушенні своїх сіножатей та готові повернути витра-
чені на осушення їхніх земель кредитні кошти впродовж 10 років й додатково сплатити
4% річних від суми кредиту27.
4 жовтня 1898 р. на засіданні Переяславських повітових земських зборів ХХХІV скли-
кання гласні вкотре заслухали доповідь Переяславської земської управи про плани осу-
шення боліт у басейні р. Трубіж. Після обговорення збори постановили: звернутися до
всіх власників, в яких болотні землі прилягають до Трубежу, з питанням, чи бажають во-
ни осушити свої болота та зібрати на знак згоди підписи. Після отримання від усіх боло-
товласників письмової згоди повідомити їм мінімальні й максимальні розцінки на прове-
дення осушувальних робіт залежно від площі боліт. І лише після збору розписок від усіх
власників болотних володінь (201 – на р. Трубіж і 79 – на р. Недра) приступити до вико-
нання меліоративних робіт28.
У свою чергу Полтавські губернські земські збори також відкладали вирішення проб-
леми заболочення ґрунтів у губернії. Полтавська губернська управа рекомендувала вважа-
ти осушення боліт виключно справою повітових земств, а участь губернського земства
обмежити представництвом в урядових установах різного роду клопотань з боку повіто-
вих земств і виданням обов’язкових постанов про осушення окремих заболочених терито-
рій. Натомість повітові земства наполягали на фінансовій участі губернського земства в
22 Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії… С. 152.
23 Свод постановлений… ХХХІV созыва… С. 183.
24 Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХХІІ созыва в июне 1896 г.
Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1896. С. 4.
25 Свод постановлений… ХХХІV созыва… С. 184.
26 Там само.
27 Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХХІІІ созыва в августе 1897 г.
и экстренного уездного собрания 7 ноября 1897 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1898. С. 113.
28 Свод постановлений … ХХХІV созыва… С. 18.
Сіверянський літопис. 2023. № 3
32
цьому проєкті. У результаті довготривалого листування і консультацій було прийнято та-
ке рішення: 14 грудня 1898 р. Полтавські губернські земські збори постановили: 1) визна-
ти осушення боліт в Полтавській губернії справою губернського і повітових земств; 2) ви-
дання обов’язкових постанов, запропонованих Полтавською губернською управою, відхи-
лити; 3) розробку проєкту осушення покласти на губернське земство з тим, щоб кошти,
витрачені губернським земством на розробку проєктів із осушення боліт, якщо ці роботи
будуть виконані, повернуться повністю зацікавленим особам (болотовласникам), у випад-
ку, коли роботи з якихось причин не будуть виконані, повітові земства повинні відшкоду-
вати половину витрат губернського земства, також губернське земство зобов’язується до-
могтися від уряду дотацій на осушення боліт; 4) осушені землі звільнити від губернського
і земського земельних податків до погашення витрат на проведення осушувальних робіт.
Стосовно пільги по сплаті державного земельного податку зацікавленим особам звернути-
ся до Уряду29.
Отримавши від губернського земства орієнтовний план дій, Переяславська земська
управа запланувала звернутися до губернського земства за проєктом осушувальних робіт
одразу після з’ясування точної кількості болотовласників і площі заболочених угідь у по-
віті. Своє рішення повітове земство мотивувало тим, що при губернській управі є техніч-
ний персонал і землемір, які спроможні виконувати подібні завдання, а, по-друге, будь-які
клопотання до уряду повітові земства можуть подавати лише через губернські земства30.
У свою чергу Полтавське губернське земство всіляко намагалося усунутися від обов’язків
по організації такого виду робіт і перекладало всі організаційні справи (виконання підряд-
них робіт, замовлення планів, креслення, найму гідротехніка, купівлю землечерпальної
техніки і т. ін.) на повітові земства. Правда, при цьому воно щороку посилало нові «Пра-
вила для осушення боліт» у повітові управи для розгляду, чим ще більше заплутувало
обов’язки повітових і губернської управ. Губернське земство погоджувалося надавати по-
вітам тільки технічну підтримку і кредит. Якщо після отримання кошторису впродовж
трьох років не приступали до осушувальних робіт, то половину вартості геологічної роз-
відки і складання кошторису мало виплачувати повітове земство, а другу половину – гу-
бернське. Якщо роботи велися, то всі витрати повністю сплачували власники боліт31.
Попри проведення попередніх досліджень і погодження проєкту губернським земст-
вом, до практичного виконання осушувальних робіт у Переяславському повіті так і не
приступили. Основна причина – сумніви у правильності розрахунків. Маючи проєкт, який
зробила Західна експедиція Й.І. Жилінського в 1897 р., Переяславське земство повторно
запросило скласти проєкт і кошторис приватного інженера гідротехніка І.В. Янковського.
При однакових вихідних даних обох проєктів між їхніми кошторисами виявилася велика
різниця (майже удвічі), яка наводила на думку про неправильність якогось із проєктів. Че-
рез це Переяславська земська управа вагалася, який із проєктів обрати – І.В. Янковського
чи Й.І. Жилінського. Тому осушення вирішили відкласти до з’ясування всіх обставин.
У жовтні 1899 р. Переяславські чергові повітові земські збори ХХХV скликання нама-
галися розібратися в ситуації, яка склалася з осушенням заболочених ґрунтів у повіті.
Зокрема, були встановлені такі обставини цієї справи. При детальному розгляді проєкту
осушення р. Трубіж, розробленого інженером І.В. Янковським і схваленого Переяслав-
ськими повітовими земськими зборами, Переяславська повітова управа визнала його не-
досконалим з боку обчислень і тієї користі, на яку можуть розраховувати землевласники
від осушення боліт, вклавши значні кошти. Кілька років тому інженер Й.І. Жилінський
уже розробляв проєкт робіт по осушенню боліт. При порівнянні цих двох проєктів впадає
в око різниця в сумі, необхідної для проведення робіт: по першому – 263610 крб., по дру-
гому – 136075 крб. (різниця більша ніж 100000 крб). У першому проєкті довжина каналів
складала 152 версти, у другому – 137, тобто різниця між ними лише 15 верст. Ємність ма-
гістральних каналів теж майже однакова, а ємність бокових відмінна. У першому проєк-
ті ширина каналу в середньому по верху – 1,67 сажнів, по дну – 0,17 сажнів, глибина –
0,50 сажнів. У другому проєкті ширина каналу по верху – 1,15 сажнів, по дну – 0,25 саж-
нів, глибина – 0,45 сажнів. І. В. Янковський починає та закінчує магістраль в одному місці
і не завжди веде її по руслу р. Трубіж32. Зі свого боку Переяславська земська управа не
бралася самостійно визначати, який із проєктів кращий, тому вагалася прийняти рішення
про проведення робіт і вирішила просити губернське земство перевірити ще раз обидва
проєкти. Сумнівів не викликає лише необхідність збільшення об’єму (прохідності) кана-
29 Свод постановлений … ХХХІV созыва… С. 185.
30 Там само. С. 186.
31 Заєць О.В. Земська меліорація в Полтавській губернії… С. 153.
32 Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХХХV созыва в октябре 1899 г.
Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1900. С. 172–173.
Siverian chronicle. 2023. № 3
33
лів. У 1895 р. від інженера Західної експедиції Є.В. Оппокова (гідролог, осушувач-прак-
тик, автор проєкту осушення болота Трубайла)33 у Переяславську земську управу надій-
шла записка про необхідність збільшення удвічі ємності магістрального каналу в межах
Переяславського повіту для прийому весняної води із Чернігівської губернії: з 38316 ку-
бів до 66050,51 кубів. Реакція на звернення Є.В. Оппокова у повітового земства була ла-
конічною: «Наскільки правий Оппоков судити важко, але збільшувати обʼєм каналів не-
обхідно»34. Через нові обставини чергові повітові збори 1899 р. постановили залишити
питання про осушення заболочених сінокосів відкритим до всебічного дослідження проб-
леми.
У кінцевому результаті Переяславська земська управа дійшла думки про необхідність
прокладання центрального магістрального каналу, його вартість розподілити на всіх,
включно з викупом усіх млинових гребель, а бокові канали будувати кожному землевлас-
нику самостійно. Також Управа запропонувала використати досвід Лубенського земства,
яке осушувало р. Оржицю, обмежилося лише знищенням млинів і влаштуванням вільного
пропуску води через греблі, уважаючи, що вода сама прочистить і відновить природне
русло річки. Навіть якби це не допомогло, то у випадку будівництва центральної магістра-
лі все одно б довелося викупляти млини й греблі. Стосовно питання, скільки і які саме
греблі та млини необхідно розібрати на р. Трубіж у межах Переяславського повіту, виник-
ли деякі розбіжності. За проєктами І.В. Янковського та Й.І. Жилінського пропонувалося
викупити та розібрати три млинові греблі, а ще дві, розташовані нижче, залишити, оскіль-
ки вони не перешкоджали спаду весняної води із заболоченої частини долини Трубежу,
розташованої вище Переяслава. Натомість Переяславська земська управа наполягала на
знесенні п’ятьох гребель із млинами, оскільки залишені греблі могли викликати затоплен-
ня луків, розташованих нижче Переяслава, а також підтопити млини на залишених греб-
лях, у зв’язку з чим постраждалі вимагатимуть відшкодування збитків. На викуп гребель і
млинів, які підлягали знесенню, у проєкті І.В. Янковського було закладено 18000 крб.
Між тим реальні запити власників цих гідротехнічних конструкцій на відшкодування
їх вартості були значно вищі. Так, наприклад, М.М. Капцевич оцінила свою греблю в
24000 крб., а В.А. Лестовничий – 30000 крб. Зрозуміло, що суми в розмірі 18000 крб. було
недостатньо, тому Переяславська повітова управа вирішила не викуповувати млини та
греблі, а чекати вирішення питання про їх примусове відчуження. Окрім проблеми від-
шкодування вартості млинів і гребель, невирішеними лишалися ще й інші питання: оста-
точно не нарахована площа всіх заболочених ґрунтів (за даними губернського земства во-
на складала 18000 десятин, а на думку землевласників – удвічі менша), не визначена вар-
тість робіт з осушення однієї десятини болота, не встановлено, у якій пропорції розподі-
лятимуться витрати між повітовим і губернським земствами та болотовласниками, не роз-
роблено механізм стягнення з власників заболочених земель коштів за їх осушення впро-
довж десятирічного періоду. Усі ці обставини зумовили відкладання Переяславською зем-
ською управою прийняття рішення про проведення меліоративних робіт35.
Між тим роботи з осушення болота Трубайла, які розпочалися в 1893 р. в Остерському
повіті Чернігівської губернії на р. Трубіж за проєктом Є.В. Оппокова, добігали до завер-
шення. Основні канали були закінчені восени 1899 р., а повністю роботи на болоті Тру-
байло завершили навесні 1905 р. і далі не проводили, оскільки досягли повного осушення
регіону. Завідував роботами на Трубайлі технік І.Є. Коновалов під наглядом уповноваже-
ного губернської земської управи В.М. Ковтуненка. Спочатку планувалося, що бокові гіл-
ки будуть копати самі власники боліт, але з часом губернське земство переглянуло свої
плани і всі роботи з осушення взяло на себе36.
У Переяславському повіті повернулися до вирішення проблеми меліорації в 1903 р.
після клопотання Остролуцького товариства селян про осушення боліт. Цього разу Пере-
яславські повітові збори ХХХІХ скликання постановили просити губернські збори звер-
нутися до Міністерства землеробства і державного майна з клопотанням про проведення
коштом Міністерства нового дослідження – тепер уже не лише Трубайлівських, а й Не-
дрянських боліт. Натомість губернська управа постановила не звертатися до Міністерства
з цим питанням, а доручити губернському земському інженеру-гідротехніку П.П. Ганьку
знову проаналізувати й порівняти осушувальні проєкти інженера І.В. Янковського та За-
хідної експедиції та визначити, який з них більш перспективний. Проте доцільності в цьо-
му вже не було: обидва проєкти були розроблені ще до проведення меліоративних робіт у
верхній течії р. Трубіж в Чернігівській губернії, і від часу проведення обстеження долини
33 Заєць О. Внесок академіка Є.В. Оппокова… С. 123.
34 Свод постановлений … ХХХV созыва… С. 174–175.
35 Там само. С. 174.
36 Заєць О. Внесок академіка Є.В. Оппокова… С. 126.
Сіверянський літопис. 2023. № 3
34
річки минуло багато часу й обставини змінилися (зросла площа підтоплень, змінилися бо-
лотовласники). Окрім цього, виникла потреба в осушенні заболочених ділянок на р. Нед-
ра, які також необхідно було включити до проєкту.
Чергова хвиля звернень про якнайшвидше осушення Трубайлівських боліт у Переяс-
лавському повіті надійшла в Переяславську земську управу в 1908 р. від Борщівського,
Гланишівського і Вовчківського сільських товариств та мешканців м. Баришівка. Сільське
товариство с. Борщів вимагало зменшення оподаткування із сінокосів, які затоплюються
водою р. Трубіж. Уповноважені Гланишівського і Вовчківського сільських товариств
спершу звернулися до Полтавської губернської землевпорядної комісії з клопотанням про
спуск води з р. Трубіж, яка затоплює їхні сінокоси аж до «унеможливлення користуватися
ними». Проте землевпорядна комісія переадресовала їхнє звернення Переяславській зем-
ській управі з приписом «посприяти селянам у справі поліпшення їхніх сінокосів» й по-
обіцявши зі свого боку клопотати перед головним управлінням землевпорядкування і зем-
леробства про направлення гідротехніка для з’ясування причин затоплюваності сінокосів.
Звернення мешканців м. Баришівка також зводилося до необхідності проведення гідро-
технічних робіт на Трубежі. З 1906 р. після спорудження на річці залізнодорожньої греблі
під Києво-Полтавську залізницю почала сильно затоплюватися земельна ділянка площею
біля 1000 десятин між цією греблею та греблею земства, розташованою за 2 версти від
неї. Крім вище зазначених звернень, Переяславська земська управа щороку отримувала
безліч інших від різних сільських товариств та приватних осіб з проханням осушити боло-
тисті землі в межах повіту. Проте справа рухається дуже повільно. Про це йшлося в допо-
віді Переяславської земської управи від 4 травня 1908 р.: «Питання про осушення боліт у
повіті виникло понад 30 років тому, і попри те, що воно багаторазово дебатувалося на
земських зборах, досі залишається остаточно не вирішеним»37. І вкотре справа закінчила-
ся намірами земства всебічно вивчити проблему осушення заболочених ґрунтів у повіті.
На проведення обстеження й встановлення точних розмірів заболочених ділянок окре-
мих власників у 1908 р. Переяславські земські збори ХLІV скликання дозволили повітовій
управі взяти кредит у розмірі до 1000 крб. і запросити губернського техніка П.П. Ганька
для виконання зазначених робіт. Перш ніж приступити до роботи, він ознайомився з мате-
ріалами попередніх досліджень, які повернув в управу 19 вересня 1908 р. Результати своїх
особистих напрацювань П.П. Ганько не надав повітовій управі, тому остання була змуше-
на звернутися в губернську управу з вимогою витребувати їх з нього або направити техні-
ка назад для завершення дослідження38. У 1909 р. на зазначені вище потреби було витра-
чено 1039 крб. 21 коп., що перевищило виділений кредит. Розглядаючи в 1910 р. звіт реві-
зійної комісії про витрати за 1909 р., повітові збори зажадали додаткових пояснень від ко-
лишнього члена управи І.С. Губаря, який був розпорядником коштів, про витрати. Він до-
повів, що було витрачено: 45 крб. типографії на друк бланків зобов’язань болотовласни-
ків; 9 крб. – голові повітової управи І.М. Данельському на поїздку до землевласниці Кочу-
бей для переговорів про прокладання через її землі меліоративного каналу; 4 крб. – канце-
ляристу повітової управи Клименку на поїздку в м. Лубни за довідкою старшого нотаріу-
са про зняття заборони на греблю і млин В.А. Лестовничого в ур. Дубова Шия, що підля-
гає відчуженню земству; 175 крб. – губернському інженеру П.П. Ганько за проведені до-
слідження заболочених ґрунтів у долині р. Трубіж; 150 крб. витрачено на утримання
фельдшера при робітниках, найнятих для риття каналу в долині р. Трубіж; 70 коп. – за до-
ставку в лікарню захворілого робітника разом із фельдшером; 20 крб. 76 коп. – на роз’їзди
інженера Санова під час початку робіт у верхній течії р. Трубіж; 162 крб. 60 коп. – на
роз’їзди інженера П.П. Ганька, який спостерігав за осушенням Трубайлівського болота;
40 коп. виділено довіреній особі поміщиці М.М. Капцевич за доставку в хут. Світилівка
повідомлення про початок робіт на р. Трубіж. Проте найбільше було заплачено члену
управи І.С. Губарю: 150 крб. – для передачі сільським писарям і старостам за збір розпи-
сок від болотовласників і волосним старшинам за їх завірення та 470 крб. 75 коп. винаго-
роди особисто йому. Із цих коштів він повернув у касу Переяславської повітової управи
75 крб. 15 коп. як залишок суми, а на решту витрачених коштів надав пояснювальну за-
писку39. Відомо, що сільські старости оформили підписки від 936 болотовласників, а
І.С. Губар – від 456. Останній оформив собі винагороду за проведену роботу в розрахунку
37 Свод постановлений Переяславского очередного уездного собрания ХLІV созыва в сентябре 1908 г. и Чрезвы-
чайного Земского Собрания 4-го мая 1908 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1909. С. 400.
38 Там само. С. 407.
39 Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХLVІІ созыва в сентябре 1911 г.
и Чрезвычайных Земских Собраний 29 апреля и 20 ноября 1911 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1912.
С. 338–340.
Siverian chronicle. 2023. № 3
35
5 коп. з десятини заболочених ґрунтів. Усього, за його підрахунками, оформлені ним під-
писки охопили 6414 десятин40.
Згодом з’ясувалося, що в межах Переяславського повіту, окрім Трубайлівських робіт,
є великі заболочені ділянки на річках Супій, Недра, та й в інших повітах Полтавської гу-
бернії їх вистачало – на річках Удай, Оржиця, Ташань-Груня, Сула. Про необхідність осу-
шення цих та інших ділянок були неодноразові звернення до губернського земства. У
зв’язку з цим губернські земські збори змушені були визнати осушення боліт справою за-
гальногубернського значення. На екстреному засіданні 28 травня 1908 р. губернські зем-
ські збори змінили і доповнили розроблені в 1904 р. правила про матеріальну участь у цій
справі губернського і повітового земств, болотовласників. Постановили звернутися в го-
ловне управління Землеустрою і землеробства з клопотанням про виділення меліоратив-
ної ссуди в розмірі 500000 крб. на 20 років під 3% річних. Обов’язки між губернським і
повітовими земствами та болотовласниками розподілялися таким чином: дослідження і
проєктування осушення робіт проводиться за клопотанням повітового земства під керів-
ництвом губернського земського гідротехніка на кошти губернського земства спеціально
запрошеними нижчими гідротехніками з тим, що після осушення витрати мають поверну-
ти болотовласники. Якщо впродовж трьох років після розробки проєкту до осушення не
приступають, то половину витрат відшкодують повітові земства, другу половину – гу-
бернське земство. Укладення угод із болотовласниками, збір підписів від них про згоду,
з’ясування розмірів осушуваних ділянок здійснює повітова управа за участю гідротехніка
губернського земства. Губернське земство бере на себе посередництво у витрачанні ме-
ліоративних суд: на їх погашення повітові земства вносять у свої кошториси відповідні
кошти, а отримання виплат з власників боліт залишається в обов’язках повітових земств.
Якщо всі витрати на осушення, включаючи викуп млинових гребель, регулювання русла
річки та інше перевищать 12000 крб., то половину надлишкової суми бере на себе губерн-
ське земство, а решту – повітове. Усі роботи з осушення повинні проводитися лише за
проєктами під наглядом осіб, спеціально призначених губернською земською управою.
Ремонт і нагляд за утриманням у порядку гідротехнічних споруд покладається на повітове
земство41.
Невдовзі після того, як губернське земство 28 травня 1908 р. постановило присту-
пити до активної фази осушення заболочених ґрунтів у губернії, Переяславські збори
ХLІV скликання 28 вересня вирішили просити губернське земство розпочати з осушення
Трубайлівських боліт у межах Переяславського повіту. У відповідь губернська управа на
поч. 1909 р. сформувала робочу групу з технічного персоналу і командирувала її в Пере-
яславський повіт. З учасниками робочої групи прибув і член губернської управи В. Кия-
ницин для обговорення низки питань з Переяславською управою, узгодження умов і спо-
собів виконання робіт. 19 травня 1909 р. відбулася спільна нарада членів губернської та
повітової управи із губернським гідротехніком, на якій постановили: за основу взяти на-
працювання західної експедиції Міністерства землеробства і державного майна, зроблені
в 1888 р.; роботи проводити знизу вверх за течією від ур. Дубова Шия (поблизу с. Греб-
ля); розпочати зі збору підписів від власників робіт; роботи проводити підрядним спосо-
бом (підрядникам задіювати прибулих і місцевих робітників); розрахунок з підрядниками
та іншими особами проводить повітова управа; гідротехніки здійснюють загальний тех-
нічний нагляд за роботами; витрати на утримання технічного нагляду покладено на гу-
бернське земство; роз’їзди техніків у зв’язку з наглядом за роботами, надання медичної
допомоги, витрати на відібрання розписок від власників – на повітове земство. Також
була встановлена орієнтовна вартість осушення однієї десятини заболоченого ґрунту –
12 крб. Якщо ж витрати перевищать встановлену суму, вони будуть порівну розподіляти-
ся між повітовим і губернським земствами по завершенню робіт, які заплановано закінчи-
ти в 1912 р.42 У вересні 1911 р. Переяславські повітові земські збори ХLVІІ скликання, по-
годжуючи проєкт угоди з болотовласниками, рекомендувала замість слів 12 крб. 30 коп. з
кожної осушеної десятини болота поставити прочерк до з’ясування остаточної вартості
робіт43. Окрім цього, угода включала такі пункти: власники заболочених ділянок зобов’я-
зуються безкоштовно надати необхідну для каналів землю, якщо така знадобиться, почи-
наючи з 1 липня 1909 р., виплачувати повітовому земству понесені ним витрати на риття
канав, їх ремонт і охорону. Кошти повинні вноситися рівними частинами впродовж 20 ро-
ків раз на півріччя по 40 коп. з однієї десятини за прокладання каналів та по 7 коп. з деся-
40 Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХLVІІІ созыва 1912 г. Переяс-
лав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1913. С. 338–339.
41 Свод постановлений Переяславского очередного уездного земского собрания ХLVІ созыва в октябре 1910 г. и
Чрезвычайного Земского Собрания 25 мая 1910 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1911 г. С. 285–287.
42 Свод постановлений … ХLVІ созыва… С. 288–289.
43 Свод постановлений … ХLVІІ созыва… С. 10.
Сіверянський літопис. 2023. № 3
36
тини за їх охорону та поточний ремонт. У випадку прострочення річної плати нарахову-
ється пеня 1% на місяць. У разі прострочення двох термінів оплати земство має право
приступити до стягнення всієї суми боргу невідкладно. Кошти за прокладання канав влас-
ник міг заплатити одразу всі наперед, крім плати за охорону та ремонт, які сплачувалися
впродовж 20 років. Якщо в ділянки, яка підлягала осушенню, змінювався власник, то пер-
ший власник на момент здійснення акту переуступки на землю мав сплатити борг по осу-
шенню, а якщо новий власник відмовляється підписати документи про осушення ділянки,
то всю суму має внести продавець землі. Важливе значення приділялося охороні каналів
від руйнації. Забороняється влаштовувати в канавах загородки і гатки, ловити в них рибу
способами, які руйнують береги, свійську худобу дозволено проганяти лише через мости,
влаштовані через канави та й узагалі заборонено «робити будь-що, що могло псувати бе-
реги та дно канав»44.
У другій половині 1909 р. розпочато осушення. Переяславське земство планувало
укласти договори з підрядниками на осушувальні роботи в розрахунку не більше 2 крб. за
куб зайнятої землі з магістрального каналу і по 1 крб. 35 коп. – з бокових каналів. Проте ті
погоджувалися лише на ціну не нижчу за 2 крб. 40 коп. за куб землі. Через відсутність ін-
ших пропозицій земській владі довелося погодитися на ціну 2 крб. 40 коп. За таку вар-
тість була прокладена частина магістрального каналу: 5 верст підрядниками і біля 196 по-
гонних сажнів місцевими селянами. Також проведено відчуження водяного млина із зем-
лею (1 десятина 660 сажнів) і греблі козака Савчука в ур. Дубова Шия, які йому перейшли
від В А. Лестовничого. За все було заплачено 9620 крб. 97 коп. Цим роботи й обмежилися
в 1909 р. Щоб визначитися, як проводити подальші роботи зі спорудження магістрального
каналу, на 14 лютого 1910 р. були призначені торги (прокладання бокових каналів вирі-
шено відкласти до з’ясування їх необхідності). На торги прибуло чимало потенційних під-
рядників з Києва, Одеси, Черкас та інших міст, але ніхто з них в торги не вступив, визнав-
ши ціну 2 крб. за куб землі низькою. Торги не відбулися. Згодом надійшло кілька пропо-
зицій про бажання взяти роботи в підряд зі знижкою. Серед них – заява інженера-техно-
лога Раєвського, який запропонував ціну 1 крб. 90 коп. за куб. Вона була визнана найкра-
щою, і 21 березня 1910 р. губернська управа заключила з ним угоду на прокладання ма-
гістралі на всій протяжності Трубежу в межах повіту, якою б вона не була. Причому в по-
точному році він зобов’язувався прокласти не менше 20 верст каналу, а решту – до 1 лис-
топада 1911 р. Усього на осушення боліт у заплаві р. Трубіж разом із відчуженням млино-
вих гребель було виділено 197000 крб. При цьому передбачалося, що остаточна вартість
проєкту може бути змінена45.
Згідно з планом меліоративні роботи на р. Трубіж були завершені до 1 листопада
1912 р. Вони тривали чотири роки. Наступним етапом цього проєкту став остаточний об-
мір осушених територій та утримання служби з гідротехнічного нагляду за каналами. Пе-
реяславські повітові земські збори ХLVІІІ скликання 1 листопада 1912 р. обрали спеціаль-
ну комісію з осушення, якій доручили опікуватися зазначеними питаннями. До складу ко-
місії увійшли гласні: М.М. Трифановський, А.Ф. Потапенко, В.П. Бакланов, І.А. Михай-
лов, І.С. Швець. Залишається відкритим питання про відшкодування болотовласникам
коштів, витрачених понад 12 крб. з осушення однієї десятини заболочених угідь. Свого
часу губернське земство брало на себе зобов’язання сплатити надлишок понад 12 крб. на
десятину витрат. Тому повітові збори вирішили нагадати губернському земству про його
обіцянки й постановили просити взяти всі понаднормові витрати на себе (або хоча б
оплатити їх порівну)46.
Із завершенням осушення боліт у Переяславському повіті на середній течії р. Трубіж
проблема заболоченості ґрунтів не лише не була вирішена, а й значно ускладнилася через
сильне затоплення ділянок, розташованих нижче за течією. Через високу вартість осушу-
вальних робіт повітове та губернське земства не провели розчищення русла р. Трубіж на
всій його протяжності в межах повіту, а зосередилися лише на найбільш заболоченій ді-
лянці – відрізку від ур. Дубова Шия й вище за течією річки до кордону з Чернігівською
губернією. До 1909 р., тобто до початку осушувальних робіт, ця ділянка річки була майже
суцільним непрохідним болотом шириною в кілька верст, а її русло мало вигляд вузької
заболоченої канави47. Голова Переяславської земської управи А.В. Стороженко у статті
«Где жили переяславские торки» (1899) згадував, що вище ур. Дубова Шия русло Трубе-
жу було глибоким та сильно заболоченим48.
44 Свод постановлений … ХLVІ созыва… С. 290–292.
45 Там само. С. 300–302.
46 Свод постановлений … ХLVІІІ созыва… С. 4, 33.
47 Постановления Переяславского очередного уездного земского собрания ХLІХ созыва 1913 г. Переяслав: Тип-я
Лепского и Вурмана, 1914. С. 294.
48 Стороженко А.В. Где жили переяславские торки. Киевская старина. 1899. Т. 64. Февраль. С. 283–290.
Siverian chronicle. 2023. № 3
37
Переяславське повітове земство за згодою з губернським земством розпочало осушен-
ня боліт у середній течії р. Трубіж з метою перетворити їх на якісні луки й орні землі. На-
томість отримали значне підтоплення земельних угідь, розташованих нижче від
ур. Дубова Шия. Уже в 1910 р., коли була прокладена лише невелика частина меліоратив-
ного каналу, почалося підтоплення сінокісних та інших угідь, розташованих нижче
ур. Дубова Шия. У 1911–1913 рр. підтопи набули величезних розмірів. За цей короткий
час добротні сінокоси, які приносили по 26–30 крб. прибутку з однієї десятини, перетво-
рилися на суцільні болота й озера, де росли «хвощ, осока та інші кислі негодні трави, які
замінили кормові трави». Унаслідок осушення в липні 1913 р. в м. Переяславі та його око-
лицях вода за два дні піднялася на аршин (71,12 см). Причини підтопів такі: 1) прориття
каналу у верхів’ї річки; 2) погана пропускна здатність нижче розташованих млинових гре-
бель; 3) забрудненість р. Трубіж очеретом та іншими водяними рослинами. До осушення
боліт вода в Трубежі розподіляється рівномірно по всій заплаві річки завдяки її звивисто-
му характеру та заростям. Після проведення осушувального каналу від кордону з Черні-
гівською губернією до ур. Дубова Шия вода по руслу почала рухатися швидше і, зустріча-
ючи на своєму шляху млинові запруди й не маючи виходу, розливалася на сінокоси. Влас-
ники підтоплюваних угідь неодноразово скаржилися в Переяславську земську управу, але
їхні заяви формально розглядалися на повітових зборах і передавалися в Полтавську гу-
бернську управу, де з ними знайомилися й передавали на розгляд повітового земства.
Один із потерпілих болотовласників Сергій Кириченко навіть подав судовий позов про
відшкодування збитків49.
Втрачати дійсно було що. Чистий прибуток з однієї десятини сінокосу в повіті залеж-
но від його місцезнаходження коливався від 6 до 38 крб. Сінокоси в повіті були розподі-
лені на райони – вісім лугових і шість болотних. Найвищою прибутковість сіножатей була
в районах, розташованих у долинах річок Дніпро й Трубіж. Це видно із цієї таблиці50:
Прибутковість болотних сінокосів Переяславського повіту в 1911 р.:
Район Розташування болотних сінокісних районів Середня прибутковість
з десятини
І Долина р. Недра і балка між річками Трубіж і Недра 11,5 крб
ІІ Долина р. Трубіж і р. Каратуль й балка між річками Трубіж і
Супій
9,0 крб.
ІІІ Долина р. Альта і балка між річками Карань і Трубіж 9,0 крб.
ІV Долина р. Дніпро 8,5 крб.
V Долина річок Трубіж, Карань і Циблі 7,0 крб.
VІ Долина р. Супій 6,0 крб.
Прибутковість лугових сінокосів Переяславського повіту в 1911 р.:
Район Розташування лугових сінокісних районів
Прибутковість з десятини
з 1 укосом з 2 укосами
І Долина р. Дніпро (верхня течія до с. Кальне) 28,5 крб. 38,0 крб.
ІІ Долина р. Трубіж (лівий берег) і р. Недра. Балка між
Трубежем-Недрою і Трубежем-Супоєм
18,0 крб. 24,0 крб.
ІІІ Балка на р. Карань 16,5 крб. 22,5 крб.
ІV Долина р. Альта і балки між річками Карань і Трубіж 16,5 крб. 22,5 крб.
V Долина р. Дніпро від с. Кальне до с. Андруші 15,0 крб. 20 крб.
VІ Долина річок Карань, Циблі, Трубіж (правий берег) 13,0 крб. 17,5 крб.
VІІ Долина р. Дніпро до кордону із Золотоніським повітом 21,0 крб. 29,0 крб.
VІІІ Долина р. Супій 13,0 крб. 17,5 крб.
Із наведених вище даних видно, що продуктивність лісових сінокосів була значно ви-
щою. Звідси зрозуміле прагнення власників болотних сінокосів до перетворення їх на лу-
гові. За сезон із десятини сіножаті можна було зібрати до 150 пудів сіна. Пуд сіна кошту-
вав 15 коп. сріблом або 20 коп. асигнаціями. На сіножатях, розташованих на болотах, зби-
рали до 80 пудів, а на суходолі – 30–60 пудів, його ціна становила 6–8 коп. за пуд51.
Проте із проведенням меліоративних робіт на Трубежі в 1909–1912 рр. поліпшення
торкнулося лише сінокосів, розташованих вище ур. Дубова Шия. Натомість сіножаті, роз-
ташовані нижче за течією, почали потерпати від регулярних підтоплень. Весною 1913 р.
56 власників сіножатей подали в повітову управу заяви про вжиття невідкладних заходів
для усунення підтоплення їхніх земельних угідь від х. Гребля до х. Слободка Полуботко-
49 Постановления … ХLІХ созыва… С. 298.
50 Свод постановлений … ХLVІІ созыва… С. 335.
51 Лемеха С. Освячений Дніпром. Вінниця: Консоль, 2019. С. 47.
Сіверянський літопис. 2023. № 3
38
ва, розташованих по р. Трубіж, і про відшкодування збитків, нанесених підтопом. Щоб
встановити розмір цих збитків, Переяславські повітові земські збори ХLІХ скликан-
ня обрали комісію з членів повітової управи і земських гласних: І.М. Данельського,
А.А. Кистяківського, Я.А. Доброгорського. За результатами роботи комісія підготувала
звіт: «Зрозуміло, що причина підтопів біля Переяслава криється в тому, що випрямлення
Трубежа не доведено до кінця, тобто до впадіння в Дніпро. Для уникнення підтопів у май-
бутньому треба завершити роботи доведенням каналу до Дніпра з перебудовою всіх гре-
бель або повним їх знищенням. Ми переконані, що неправильне здійснення проєкту осу-
шувальних робіт є наслідком недостатньої підготовки, адже навіть неспеціалісту зрозумі-
ло, що невідкладно треба придбати водяні млини й облаштувати на магістральному каналі
шлюзи для регулювання напору води. Нині губернська земська управа починає визнавати
свої помилки, але досі вживає лише напівміри, не доводячи справу до кінця»52. У свою
чергу губернська земська управа для консультацій у цій справі звернулася до відомого
юриста Є.П. Старицького (колишній член Окружного суду), який повідомив, що згідно з
чинним законодавством повітове та губернське земства відповідальні за підтопи й зобо-
в’язані відшкодувати потерпілим збитки. Заслухавши звіт комісії, повітові збори постано-
вили звернутися до губернського земства з клопотанням про необхідність продовження
магістрального каналу на р. Трубіж від ур. Дубова Шия до Дніпра та викуп у зв’язку з
цим трьох млинових гребель, розміщених на цій ділянці: М.М. Капцевич, А.А. Кистяків-
ського, А.-Б.К. Перковського53.
Нагадаємо, що ще на початку меліоративних робіт Переяславська земська управа на-
полягала на знесенні всіх гребель на Трубежі, у той час як гідротехніки І.В. Янковський та
Й.І. Жилінський пропонували викупити та розібрати три млинові греблі. Проте тоді, у
1909 р., була розібрана лише одна – козака Савчука в ур. Дубова Шия. За млин із греблею
та земельною ділянкою площею 1 дес. 660 сажнів заплачено Савчуку 9620 крб. 97 коп.54
Хоча попередній власник В.А. Лестовничий просив за нього в 1899 р. 30000 крб.55 Одно-
часно повітове земство вело переговори з власниками ще трьох млинів, розташованих
нижче, про їх придбання, але згоди не було досягнуто. За 4–5 верст вниз за течією знахо-
дився млин і гребля поміщиці М.М. Капцевич у с. Гребля, за 4 версти від нього в Переяс-
лаві функціонував млин Монкевича, ще за 4 версти в х. Слобідка млин А.А. Кистяківсько-
го (попередній власник Іваненко). 15 вересня 1913 р. меліоративна комісія обстежила за-
значені млини й порадила повітовим зборам викупити їх і знести. Відомо, що М.М. Кап-
цевич оцінила свою греблю в 24000 крб., А.А. Кистяківський за свою греблю правив
15000 крб. Повітові збори постановили викупити й знести млини в с. Гребля та м. Переяс-
лав, а з А.А. Кистяківським не змогли домовилися про ціну. Один із членів комісії при-
пустив, що при знесенні перших двох гребель третя буде знесена напором води. Інший
член комісії зауважив, що якщо гребля з млином уціліють, то їх власник вимагатиме від-
куп значно вищий від теперішньої вартості млина. На переконання комісії, придбання
млина А.А. Кистяківського було крайньою необхідністю, адже спад води на його греблі
становив 3 аршини і над червоним бугром було не менше 1 аршина, окрім цього, улітку
1913 р. цей млин неодноразово підтопив млин Монкевича. Урешті-решт млин А.А. Кистя-
ківського був залишений до пробного випробування напором води56.
Доки тривала підготовка другого етапу осушення заплави р. Трубіж, продовжувало
підтоплювати землі, розташовані на узбережжі річки. Весною 1914 р. бюджетна комісія
повітової управи доповіла Переяславським земським зборам L скликання про численні
звернення власників затоплених угідь про звільнення від земських зборів. Так, наприклад,
козак з х. Чирське Сергій Авакумович Кириченко скаржився, що 60 десятин його сінокіс-
ної землі «практично щороку затоплюється водою та не приносить жодного прибутку че-
рез перетворення сінокосу на згибле болото» й вимагав виключення зборів за 1912, 1913 і
1914 рр. Були й інші скарги57:
Відомо, що реалізувати другий етап проєкту осушення заболочених угідь у заплаві
р. Трубіж не вдалося – завадила складна фінансова ситуація, спричинена початком Пер-
шої світової війни, хвилею протестів по всій Україні, революційною ситуацією, що назрі-
ває. Повітове земство ще деякий час намагалося планувати меліоративні роботи. Так, у
листопаді 1914 р. Переяславські повітові земські збори L скликання погодилися з пропо-
52 Постановления Переяславского очередного уездного земского собрания ХLІХ cозыва 1913 г. Переяслав: Тип-я
Лепского и Вурмана, 1914. С. 288.
53 Там само. С. 37.
54 Свод постановлений … ХLVІ созыва… С. 301.
55 Свод постановлений … ХХХV созыва… С. 174.
56 Постановления … ХLІХ созыва… С. 288, 294–301.
57 Постановления Переяславского очередного уездного земского собрания L созыва в ноябре 1914 г. и Чрезвы-
чайных земских собраний 28 марта и 10 августа 1914 г. Переяслав: Тип-я Лепского и Вурмана, 1915. С. 258–259.
Siverian chronicle. 2023. № 3
39
зицією гласного І.М. Данельського про необхідність продовження осушувальних робіт і
доручили повітовій управі розробити план осушувальних робіт на 1915 р. на суму до
25000 крб. Кошти планувалося взяти в кредит під процентні папери Переяславського
земства58.
Прізвище власників угідь Назва населеного пункту Кількість землі
Роки, коли земля
не приносила
прибутку
козак Сергій Авакумович Кири-
ченко
х. Чирське (Трубіж) 60 десятин сінокіс-
ної землі
1912, 1913, 1914
селянин Іван Григорович Безвер-
хий
х. Чирське (Трубіж) 100 десятин орної
та сінокісної землі
1911, 1912, 1913,
1914
селяни Кирило Прокопович Чор-
ноусько та Семен Васильович
Дзюба
с. Дівички (р. Карань,
права притока Трубежу)
17 десятин 108
сажнів
1912, 1913, 1914
козак Григорій Іванович Брик – 20 десятин 1913, 1914
козак Степан Аверкійович Анто-
ненко і спадкоємці Луки Аверкі-
йовича Антоненка
– 16 десятин 1440
сажнів
1913, 1914
У 1915 р. Переяславське повітове земство вирішило реалізувати ще одну ініціативу,
пов’язану з меліоративними заходами, – розробку торфовищ. 31 травня 1915 р. Переяс-
лавські позачергові земські збори заслухали доповідь управи № 15 «Про придбання ділян-
ки землі для розробки торфу». Суть проблеми зводилася до такого: подорожчання дереви-
ни змусило управу шукати альтернативні опалювальні матеріали. Оптимальним матеріа-
лом, на її думку, був торф, який у значній кількості залягав у повіті. Після осушення забо-
лочених ґрунтів доступ до торфовищ полегшується. Якщо організовувати видобуток цьо-
го дешевого матеріалу, то ним можна забезпечити всі земські установи. Повітова управа,
усвідомлюючи, що не має досвіду у видобутку торфу, звернулася за сприянням до губерн-
ської управи, а та переадресувала звернення департаменту в Міністерство землеробства і
державних маєтностей. Відділ земельних покращень при міністерстві зацікавився цим пи-
танням й пообіцяв послати фахівця-торфознавця для дослідження товщини покладів тор-
фу, його якості та визначення місць, де його краще розробляти. Не дочекавшись приїзду
фахівця, Переяславська земська управа запропонувала повітовим зборам добувати торф
«кустарним способом» за прикладом поміщика Паневіна з с. Мамаївці Пирятинського по-
віту Полтавської губернії. Для проведення робіт управа просила збори придбати торфоріз-
ку та інші необхідні знаряддя й виділити кредит до 2000 крб. із коштів, призначених на
будівництво цегельних заводів (через військовий стан і відсутність робочих рук будів-
ництво заводів однаково буде відкладено). Для пробного видобутку торфу повітова упра-
ва запропонувала землі В.Г. Баталіна в м. Баришівка. Якщо не вдасться організувати ви-
добуток торфу тут, тоді придбати для цих цілей 1–2 десятини болотної землі у власність
земства. За результатами вище зазначеної доповіді повітові земські збори доручили управі
добувати торф у тих місцях, де тільки буде можливо59.
Повертаючись до проблеми осушення заболочених ґрунтів у заплаві р. Трубіж, зазна-
чимо, що всі спроби продовжити меліоративні роботи, зроблені після 1909–1912 рр., були
безуспішними. Причин для цього було чимало: неузгодженість дій повітового й губерн-
ського земств, недосконалість проєкту, відсутність кваліфікованих робітників, недостат-
ність фінансування, складна політична й соціально-економічна ситуація в країні та ін.
Окрім усього, упродовж 20-ти років потрібно було погашати кредити за осушувальні ро-
боти й фінансувати обслуговування каналів по 7 коп. за десятину. Цей фінансовий тягар
дедалі ставав важчим і для болотовласників, і для повітового земства, а губернське земст-
во неодноразово нагадувало про борги. Так, наприклад, 10 листопада 1914 р. губернська
земська управа надіслала повітовому земству лист № 41251, яким нагадувала, що в
1915 р. воно має заплатити губернському земству 43418 крб. 29 коп. меліоративних кре-
дитів, з яких 15000 крб. – від власників боліт, а решта – від земства. Переяславські повіто-
ві земські збори L скликання 27 листопада 1914 р. підтримали пропозицію голови бюд-
жетної комісії В.М. Бутовича просити губернське земство до закінчення всіх меліоратив-
них робіт і встановлення остаточної суми всіх витрат оплачувати порівну всі меліоративні
кредити й фінансувати охорону каналів у рівних долях60. Яка була на це відповідь
Полтавського губернського земства, установити не вдалося.
58 Постановления … L созыва… С. 397.
59 Постановления Переяславского чрезвычайного земского собрания 31-го мая 1915 г. Переяслав: Тип-я Леп-
ского и Вурмана, 1915. С. 15, 46–48.
60 Постановления … L cозыва… С. 21–22.
Сіверянський літопис. 2023. № 3
40
Масштабне осушення боліт у заплаві Трубежу було продовжене в радянський час. З
метою отримання максимальних площ сільськогосподарських угідь у Радянському Союзі,
починаючи з 40-х і до середини 80-х рр. минулого століття, реалізовували довготривалу
програму з осушення річок, зокрема й Трубежу. У 1953 р. організовано трест «Трубіж-
буд». Його силами в 50–60-их рр. на водоймі прокладено 125-кілометровий магістральний
канал і численні шлюзи. Трубіж став типовою соціалістичною річкою з випрямленим ре-
гулярним руслом.
Проведений аналіз діяльності Переяславського повітового земства в галузі осушення
заболочених земель у заплаві р. Трубіж дозволив зробити такі висновки. Спільні дії зем-
ства, сільських товариств і власників боліт мали на меті вирішення важливої для повіту
проблеми надмірної заболоченості ґрунтів і були продовженням меліоративного проєкту,
розпочатого на верхній ділянці водойми в Чернігівській губернії. Місцева влада була заці-
кавлена в збільшенні корисних земельних угідь у повіті, тому й запланувала масштабне
осушення боліт. Проте численні задуми й починання в цій сфері були частковими й неза-
вершеними, а результати осушення – доволі суперечливими й згубними для довкілля. З
одного боку, не можна заперечити деяке позитивне значення осушення для розвитку сіль-
ського господарства у зв’язку зі збільшенням площі ріллі та пасовищ, з іншого боку, зни-
щення боліт обумовило появу екологічних проблем у цьому регіоні. Завершити проєкт не
вдалося через нестачу фінансування, брак належного досвіду, постійні перестороги земст-
ва й зволікання у прийнятті рішень, неузгодженні дії повітового й губернського земств і
болотовласників. Щоб не збільшувати вартість робіт, механізми регулювання води у во-
доймі не були створені, що спричинило систематичні підтоплення в подальшому. Переяс-
лавське земство переоцінило потенційні можливості осушувальної меліорації. Нині вчені
довели очевидну шкоду від осушення боліт. Сучасні ґрунтознавчі та екологічні дослід-
ження свідчать, що з початку проведення меліорації до теперішнього часу помітно змі-
нився природний стан осушуваних земель та їх екологічна стабільність. Осушення при-
звело до заростання бічних каналів рослинністю, обміління водойм прилеглих територій,
значного зниження рівня ґрунтових вод у всьому районі, що, у свою чергу, привело до
зниження врожайності земель, вивітрювання розораних легких торфових ґрунтів, псуван-
ня лісу та пересихання криниць. У наш час дослідження осушувальної меліорації стає
пріоритетним для забезпечення екобезпеки та збалансованого розвитку довкілля, раціо-
нального використання осушених сільськогосподарських земель, вирішення ефективності
функціонування гідромеліоративних систем в умовах потепління клімату. Вивчення істо-
рії осушувальної меліорації в регіоні необхідне для подальшого вдосконалення наявних
осушувальних систем та проведення раціонального сільськогосподарського виробництва
на осушених землях. У зв’язку з цим актуалізується проблема подальшого вивчення істо-
рії осушувальної меліорації на р. Трубіж у радянську добу, а також осушення інших забо-
лочених ділянок у цьому регіоні, зокрема в заплавах річок Супій, Недра, Альта та інших.
Ця проблематика потребує комплексного аналізу й має стати перспективним напрямком
подальших досліджень.
References
Lemekha, S. (2019). Osviachenyi Dniprom [Blessed by the Dnieper]. Vinnytsia, Ukrainе.
Zaiets, O. (2012). Zemska melioratsiia na Chernihivshchyni, abo Chomu na Livoberezhnomu Polissi
tak malo bolit [Land reclamation in Chernihiv oblast, or Why there are so few swamps in the Left Bank Po-
lissia]. Siverianskyi litopys – Severian chronicle, 1–2, P. 127–133. Chernihiv, Ukrainе.
Zaiets, O. (2012). Zemska melioratsiia v Poltavskii hubernii v dr. pol. ХІХ – na poch. XX st. [Land
reclamation in the Poltava province in the second half of the 19th – the early 20th c.]. Naukovyi chasopys
NPU im. M.P. Drahomanova – Scientific journal of the M.P. Drahomanov NPU, 9, P. 151–156. Kyiv,
Ukrainе.
Zaiets, O. (2017). Vnesok akademika Ye.V. Oppokova u stanovlennia hidromelioratsii yak nauky v
Ukraini [Contribution of the academician E.V. Oppokov to the development of hydromelioration as a sci-
ence in Ukraine]. Eminak – Eminak, 1 (2), P. 123–129. Kyiv, Ukrainе.
Жам Олена Михайлівна – кандидат історичних наук, професор Української
технологічної академії, провідний науковий співробітник Музею хліба Національного
історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (вул. Шевченка, 8, м. Переяслав,
08400, Україна).
Zham Olena – candidate of historical sciences, professor at the Ukrainian technological
academy, leading researcher at the Bread museum of the «Pereiaslav» National historical and
ethnographic reserve (8 Shevchenko Str., Pereyaslav, 08400 Ukraine).
E-mail: zham.olena@ukr.net
Siverian chronicle. 2023. № 3
41
Капітан Лариса Іванівна – доктор історичних наук, професор кафедри Античності,
Середньовіччя та історії України домодерної доби ДВНЗ «Ужгородський національний
університет» (пл. Народна, 3, м. Ужгород, 88000, Україна).
Kapitan Larysa – doctor of science in history, professor at the department of Antiquity,
Middle Ages and history of Ukraine of the Pre-Modern era of the «Uzhhorod National Universi-
ty» (3 Narodna Square, Uzhhorod, 88000 Ukraine).
E-mail: larisa.kapitan@uzhnu.edu.ua
Лукашевич Олексій Михайлович – кандидат історичних наук, доцент, генеральний
директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (вул. Шевчен-
ка, 8, м. Переяслав, 08400, Україна).
Lukashevuch Oleksiy – candidate of historical sciences, docent, general director of the «Pe-
reiaslav» National historical and ethnographic reserve (8 Shevchenko Str., Pereyaslav, 08400
Ukraine).
E-mail: niez.pereyaslav@ukr.net
Гайдаєнко Ігор Васильович – кандидат історичних наук, учений секретар Національ-
ного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (вул. Шевченка, 8, м. Переяслав,
08400, Україна).
Haidaienko Igor – candidate of historical sciences, academic secretary of the «Pereiaslav»
National historical and ethnographic reserve (8 Shevchenko Str., Pereyaslav, 08400 Ukraine).
E-mail: gaidaenko_igor@ukr.net
DRAINAGE OF SWAMPY SOILS IN THE FLOODPLAIN
OF THE TRUBIZH RIVER IN THE PEREYASLAV POVIAT OF THE POLTAVA PROVINCE
AT THE END OF THE 19th – THE BEGINNING OF THE 20th c.
The purpose of this study is to comprehensively investigate the main directions and stages of drainage
of swampy soils in the floodplain of the Trubizh River within the Pereyaslav poviat of the Poltava province
in 1885–1915, as well as to prove the significant impact of drainage reclamation on the development of
agriculture, peat production, and the environment in the region. The presented material reveals drainage
amelioration as one of the important areas of activity of the country zemstvo. The article analyzes general
features and regional peculiarities of drainage reclamation in Pereyaslav poviat, the relationship with the
implementation of reclamation projects in Chernihiv and Poltava provinces, and the impact on agriculture,
peat mining, and the environment. Research methods were selected in accordance with the goal. The use
of methods of source analysis contributed to the systematization of primary information (resolutions and
reports of the Pereyaslav Country Zemstvo Assembly), and the use of the historical-systemic method made
it possible to comprehensively investigate drainage amelioration on the Trubizh River within the bounda-
ries of the Pereyaslav poviat and summarize the information obtained. The scientific novelty of the work
consists in conducting a comprehensive study of the stated problem, systematization and generalization of
the obtained information, introduction into the scientific circulation of new scientific sources that has not
been used before. Conclusions. Drainage reclamation on the Trubizh River at the end of the 19th – the be-
ginning of the 20th c. was aimed at solving the problem of excessive waterlogging of soils and increasing
useful land, which is important for Pereyaslav poviat, and was a continuation of the reclamation project
started on the upper part of the reservoir in Chernihiv province. However, numerous ideas and initiatives
of the poviat zemstvo in this area were partial and incomplete, and the results of drainage were quite con-
tradictory and harmful to the environment.
Key words: Trubizh River, Pereyaslav poviat, drainage reclamation, bodies of local self-government,
dam, water mill, canal.
Дата подання: 21 травня 2023 р.
Дата затвердження до друку: 20 червня 2023 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Жам, О., Капітан, Л., Лукашевич, О., Гайдаєнко, І. Осушення заболочених ґрунтів у заплаві річ-
ки Трубіж у Переяславському повіті Полтавської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття.
Сіверянський літопис. 2023. № 3. С. 27–41. DOI: 10.58407/litopis.230302.
Цитування за стандартом APA
Zham, O., Kapitan, L., Lukashevuch, О., Haidaienko, І. (2023). Osushennia zabolochenykh gruntiv
u zaplavi richky Trubizh u Pereiaslavskomu poviti Poltavskoi hubernii naprykintsi ХІХ – na pochatku
ХХ st. [Drainage of swampy soils in the floodplain of the Trubizh River in the Pereyaslav Poviat of the
Poltava Province at the end of the 19th – the beginning of the 20th c.]. Siverianskyi litopys – Siverian
chronicle, 3, P. 27–41. DOI: 10.58407/litopis.230302.
|