Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р.

У публікації вперше представлений переклад українською мовою з латини лист мазепинця Федора Нахимовського гетьману України Пилипу Орлику. У ньому соратник володаря булави звітує про свою поїздку в 1720 р. на Олешківську Січ та в Кримське ханство, ділиться враженнями про переговори з січовиками, ха...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автори:	Павленко, С., Мешковoй, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2023
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Мовою документів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199778
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р. / С. Павленко, М. Мешковoй // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 90-95. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199778
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1997782024-10-31T13:14:27Z Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р. Павленко, С. Мешковoй, М. Мовою документів У публікації вперше представлений переклад українською мовою з латини лист мазепинця Федора Нахимовського гетьману України Пилипу Орлику. У ньому соратник володаря булави звітує про свою поїздку в 1720 р. на Олешківську Січ та в Кримське ханство, ділиться враженнями про переговори з січовиками, ханом, мурзами про спільний виступ проти Московської держави. В оповіді булавничого згадується про укладений раніше П. Орликом із Кримським ханством трактат Вічного миру про взаємодію у війні з московитами. Кримські зверхники пообіцяли в нових реаліях підтримати козаків при нагоді. The publication presents for the first time a Ukrainian translation of a letter from the mazepan Fedir Nakhimovskyi to the Hetman of Ukraine Pylyp Orlyk. In the letter, the associate of the macemaster reports on his trip to the Oleshkivska Sich and the Crimean Khanate in 1720, sharing his impressions of negotiations with the Sich, the khan, and murzas about a joint action against the Moscow state. The story of bulavnychy mentions the previously concluded treatise of Eternal Peace between P. Orlyk and the Crimean Khanate on cooperation in the war against moscovites. Crimean rulers promised to support Cossacks in the new realities if necessary. 2023 Article Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р. / С. Павленко, М. Мешковoй // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 90-95. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230611 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199778 94(477)«1720» uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Мовою документів Мовою документів
spellingShingle	Мовою документів Мовою документів Павленко, С. Мешковoй, М. Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р. Сiверянський літопис
description	У публікації вперше представлений переклад українською мовою з латини лист мазепинця Федора Нахимовського гетьману України Пилипу Орлику. У ньому соратник володаря булави звітує про свою поїздку в 1720 р. на Олешківську Січ та в Кримське ханство, ділиться враженнями про переговори з січовиками, ханом, мурзами про спільний виступ проти Московської держави. В оповіді булавничого згадується про укладений раніше П. Орликом із Кримським ханством трактат Вічного миру про взаємодію у війні з московитами. Кримські зверхники пообіцяли в нових реаліях підтримати козаків при нагоді.
format	Article
author	Павленко, С. Мешковoй, М.
author_facet	Павленко, С. Мешковoй, М.
author_sort	Павленко, С.
title	Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р.
title_short	Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р.
title_full	Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р.
title_fullStr	Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р.
title_full_unstemmed	Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р.
title_sort	лист генерального булавничого федора нахимовського гетьману пилипу орлику від 20 червня 1720 р.
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Мовою документів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199778
citation_txt	Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р. / С. Павленко, М. Мешковoй // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 90-95. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT pavlenkos listgeneralʹnogobulavničogofedoranahimovsʹkogogetʹmanupilipuorlikuvíd20červnâ1720r AT meškovojm listgeneralʹnogobulavničogofedoranahimovsʹkogogetʹmanupilipuorlikuvíd20červnâ1720r
first_indexed	2025-07-17T05:52:40Z
last_indexed	2025-07-17T05:52:40Z
_version_	1837872254023630848
fulltext	Сіверянський літопис. 2023. № 6 90 УДК 94(477)«1720» ЛИСТ ГЕНЕРАЛЬНОГО БУЛАВНИЧОГО ФЕДОРА НАХИМОВСЬКОГО ГЕТЬМАНУ ПИЛИПУ ОРЛИКУ від 20 червня 1720 р. • Коментар та примітки Сергія Павленка, переклад з латинської мови Максима Мешкового DOI: 10.58407/litopis.230611 © С. Павленко, М. Мешковой, 2023. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5388-6875, https://orcid.org/0000-0001-6081-0644 У публікації вперше представлений переклад українською мовою з латини лист мазепинця Фе- дора Нахимовського гетьману України Пилипу Орлику. У ньому соратник володаря булави звітує про свою поїздку в 1720 р. на Олешківську Січ та в Кримське ханство, ділиться враженнями про переговори з січовиками, ханом, мурзами про спільний виступ проти Московської держави. В опові- ді булавничого згадується про укладений раніше П. Орликом із Кримським ханством трактат Віч- ного миру про взаємодію у війні з московитами. Кримські зверхники пообіцяли в нових реаліях під- тримати козаків при нагоді. Ключові слова: лист, Ф. Нахимовський, П. Орлик, Кримське ханство, Олешківська Січ. Один із найактивніших борців за вільну Україну в 1715–1755 рр., соратник Пилипа та Григорія Орликів Федір Іванович Нахимовський розпочав свою політичну кар’єру при дворі Івана Мазепи. Він походив з Лубенського полку1. Очевидно, перед появою в оточенні гетьмана Ф. Нахимовський отримав непогані знан- ня в Києво-Могилянській академії, оскільки неодноразово виконував дипломатичні дору- чення як І. Мазепи, так і П. Орлика. Причому за їхнім проханням складав важливі таємні депеші. У російських джерелах 1708 р. він фігурує як «слуга»2 гетьмана. Як правило, так називалися гетьманські дворяни, дуже наближені до володаря булави особи, яким він най- більше довіряв. Отже, десь правдоподібно років за 2–3 перед 1708 р. він розпочав свою кар’єру в Батурині, а можливо, і раніше, бо в Малоросійському приказі зафіксували при- їзд у квітні 1700 р. гетьманського гінця Федора Іванова3 (у Москві мали таку традицію за- писувати прибулих, без прізвищ, підкреслюючи молодий вік особи). Данило Апостол на допиті розповідав, що з Бахмача на початку листопада 1708 р. гетьман та Карл XII послали Ф. Нахимовського до польського короля Станіслава Лещин- ського з листами, «жебы все тамошніе остановивши интереса, яко найпилней поспешали сюды на Украину»4. Уже ця деталь засвідчує, що, по-перше, молодий посланець добре знав польську, латинську мови, адже мав вести переговори з володарем сусідньої країни. По-друге, Ф. Нахимовський проявив неабияку спритність, аби обминути залоги росіян і пробратися до Польщі. По-третє, він віз за практикою того часу зашифровані повідомлен- ня, а відтак тримав у пам’яті ключ до шифру. Зауважимо, що з Ромнів Карл ХІІ та І. Мазе- па 5 грудня 1708 р. послали наступного гінця, роменця Ф. Хлюса, до С. Лещинського із шифрованим повідомленням, але той був схоплений росіянами5. 1 Путро О. З історії зв’язків запорозького козацтва з українською політичною еміграцією (сер. XVIII ст.). Запо- розьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості: Мат. міжнар. наук. конф. Київ– Запоріжжя: Інститут історії України НАНУ, Науково-дослідний інститут козацтва, 1997. С. 114. 2 1708, листопада 21. Сорочинці. Лист Г.С. Волконського Петру І про миргородського полковника Д.П. Апос- тола. Україна доби Івана Мазепи. 1708–1709 рр. в документальних джерелах / Упоряд. С. Павленко. Київ: Мис- тецтво, 2019. С. 329. 3 Приезд в Москву гетманского гонца Федора Иванова с грамотою к государю, просительною о исследовании учиненного разбоя от Стрекалова полка стрельцов попу Самуилу Бережецкому, да Серединой Буды казаку Ми- хайлу Левоненку (1700 г., 13 апреля). Російський державний архів давніх актів. Ф. 124. Оп. 1. Спр. 46. Арк. 1– 64. 4 1708, грудень. Зізнання Данила Апостола. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упор.яд. С. Павленко. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. С. 410. 5 Павленко С., Циганок О. Лист І. Мазепи з Ромнів до С. Лещинського. Сіверянський літопис. 2016. № 2. С. 78– 87. Siverian chronicle. 2023. № 6 91 Після полтавської поразки 1709 р. Ф. Нахимовський у новому гетьманському уряді став генеральним булавничим6 (так він називається у шведських документах у 1715 та 1719 рр. як старшина, який отримував платню в 400 талярів7), а потім (з 1730-х рр.) – ге- неральним писарем П. Орлика8. Проживаючи в Туреччині, Швеції, Польщі, мазепинець активно боровся за українську справу. Навіть на схилі літ у 1750-х рр. Ф. Нахимовський планував підняти антимосков- ське повстання в Україні. Син П. Орлика Григір Орлик із пошаною писав про нього у 1753 р.: «Цей старшина був дуже корисний при листуванні гетьмана І. Мазепи з небіжчи- ком шведським королем (Карлом XII). Йому довіряли в найтаємніших місіях, і мій батько користувався ним у найделікатніших справах»9. Генеральний секретар міністерства закор- донних справ Франції Терсієр теж відзначав у 1752 р. здібності Ф. Нахимовського: «Цей старшина дуже розумна людина, сильно прив’язана до свободи своєї батьківщини…»10 У грудні 1755 р. він разом з Ф. Мировичем у Бахчисараї зустрічався із запорозьким козаком Василем Романовським і попросив його передати на Січ, що вони перебувають у Криму, аби «Військо Запорозьке низове від Російської держави відвернути і навернути до хана кримського»11 на вигідних умовах. Узагалі ж, за свідченням січовиків Івана Орловського та Омеляна Черевика, які бачилися з емігрантами, останні дуже розраховували на союз прусського, французького, шведського та польського королів у боротьбі з Росією, таємну їхню згоду у грудні 1755 – січні 1756 рр. спільно з кримським ханом розпочати війну з нею12. Та задуми обох мазепинців залишилися з незалежних від них обставин нереалізова- ними. Федір Іванович Нахимовський помер майже одночасно з Ф. Мировичем у 1758 р.13 Нижче подаємо лист генерального булавничого від 20 червня 1720 р. Це його деталь- ний звіт гетьману П. Орлику про поїздку до кримського хана, Запорозьку Січ. Із нього видно, що мазепинці-емігранти не полишали надію ініціювати боротьбу з Московією у нових реаліях. Життя гетьманців після загибелі Карла ХІІ у 1718 р. дуже ускладнилося, про що красномовно свідчить кореспонденція П. Орлика14. У цьому зв’язку він та його почт 11 жовтня 1720 р. покинули Швецію15. Перед цим, у грудні 1719 р., він підготував «листы два по руску писанные до хана и запорожцов»16. Гетьман ознайомлював Військо Запорозьке Низове із сприятливими для них новими політичними реаліями. «Наяснѣйшая королева еѣ милость Улрика Елеонора17, – повідомляв січовикам П. Орлик, – зо всеми уже, хвала Богу, неприятелями своими (опроч единой Москвы) успокоилася18, яко то з ко- ролем его милостию анкгелским19, з королем его милостию дунским, з королем его ми- лостию полским Августом и з королем его милостию пруским i тых же самых всѣх мо- нархов в союз военных на помощь себе против Москвы потягнула, до которых в той же военный звязок прилучился i соединился i король его милость французскиi, грошевым на затягнене воиска датком, от которого килка надцать бочок золота нароблене грошей, сюда припроважено. Над то и цесарь его милость христианскiй i Голяндия декляровалися помо- ществовати, с которыми теперь через послов трактуют тыи ж самыи монархи, набарзѣй цесарь его милость христианскiй и король его милость Анкгелскiй побуждают з королем 6 Специфікація Його Ексцеленції фельдмаршала Пилипа Орлика і його повного почту (1715, грудень). // Невідо- мі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція) / Публ. та прим. Хенрікссон Х., пер. з латинської Циганок О., ком. і прим. до нього Дубина О. Сіверянський літопис. 2012. № 1–2. С. 49. 7 Єнсен А. Орлик у Швеції. Відомість щодо оплати двору П. Орлика в 1719 р. Записки наукового товариства ім. Т. Шевченка (далі – ЗНТШ). 1909. Т. ХСІІ. С. 101. 8 Кресін О. Мазепинці. Київ: Київський університет ім. Т. Шевченка, 1994. С. 55. 9 Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба = Hetman Ivan Mazepa and his era. Нью-Йорк–Париж–Торонто: Вид. Орг. Оборони Чотирьох Свобід України, Ліґи Визволення України. 1960. С. 372. 10 Різниченко В., Борщак І. Пилип Орлик – Гетьман України. Великий мазепинець Григор Орлик. Київ: Україн- ський письменник, 1996. С. 256. 11 Скальковський А. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. Дніпропетровськ: Січ, 1994. С. 355. 12 Путро О. З історії першої української політичної еміграції (за архівними джерелами XVIII ст.). Сіверянський літопис. 1998. №. 5. С. 8. 13 Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. Київ: Вид. дім «КМ Академія», 2004. С. 145–146. 14 Лист П. Орлика до канцелярії генерал-губернатора провінції Сконе18 в Мальме. Крістіанстад, 13 грудня 1718 р. // Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція). Сiверянський лi- топис. 2012. № 1–2. С. 50–52; Лист Пилипа Орлика до губернатора провінції Сконе. Крістіанстад, 20 грудня 1718 р. // Невідомі листи Пилипа Орлика з регіонального державного архіву м. Лунд (Швеція). Ч. ІІ. Сіверян- ський літопис. 2012. № 5–6. С. 77; Єнсен А. Орлик у Швеції. Лист П. Орлика до королеви (1719, 13 листопада). ЗНТШ. Т. ХСІІ. С. 138–144. 15 Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на поч. ХVІІІ ст. Київ: Либідь, 1994. С. 111. 16 Покаянне Герцикове донесення. Копія з оригіналу, написаного українською. Дати немає. 1721 р. Пилип Орлик і мазепинці / Упор. Т. Таїрова-Яковлєва. Київ: ТОВ «Видавництво "Кліо"», 2022. С. 82. 17 Ульріка Елеонора, сестра Карла ХІІ, була правителькою Швеції з 1718 по 1720 рр. 18 Налагодила зв’язки. 19 Англійським королем. Сіверянський літопис. 2023. № 6 92 его милостию французским и Порту Атаманскую на войну против Москвы албо вѣм всѣ тыи христианскиi монархи, видячи Москву разгордѣвшуюся многими силами и укрепив- шуюся на морѣ i на земли, так далеце, же всѣм может быти страшная и небезпечная, со- пряглися всѣ военным союзом в помощь Швецiи i хотят непременно, при помощи Божiи, всѣ едино стаиче на прошлоем, дасть Бог, лѣто морем i землею на тые ж московские силы наступити»20. Цього листа мав везти на Січ генеральний осавул21 Григорій Герцик, але той захворів22, і замість нього був відправлений у далеку дорогу Ф. Нахимовський. Ціка- во, що 20 грудня 1719 р. кошовий отаман Іван Мочульський, користуючись нагодою (хан відправляв свого посланця до польського короля), передав П. Орлику послання, «жебы там даремне в Швеціи не сидѣл, леч якнайскорѣй до нас и до вас поспишал, а мы з ним порадившися, можем при помощи Божей и вам и очизнѣ вашей доброе учинити»23. Як ба- чимо, практично синхронно мазепинці, перебуваючи далеко один від одного, відчували потребу у зв’язку, в активізації спільних дій щодо поліпшення долі України. Січовики бу- ли дуже раді приїзду генерального булавничого. Переклад латиною листа Ф. Нахимовського, який, найпевніше, виклав гетьману свої міркування староукраїнською мовою24, зробив найімовірніше сам П. Орлик. Цей важли- вий документ-свідчення він давав для ознайомлення як шведським, так і польським влад- цям, аби показати, як в Україні та в Криму готуються виступити проти царської Московії. На жаль, прагнення мазепинців закликати поляків, турків, татар почати на вигідних для них умовах (наприклад, протекція Польщі) війну проти московитів вкотре не справдили- ся. Переклад листа Ф. Нахимовського міститься в Державному архіві Швеції (м. Сток- гольм) (Riksarkivet. Diplomatica Muscovitica Cosacica, SE/RA/2113/2113.2/1a [1654–1721] 142–151)25. Переклад листа пана Нахимовського до гетьмана Орлика, відправленого з Варшави 20 червня. По тому, як вручені мені були писані у державних справах листи в. м. до хана, а також і до Вій- ська Запорозького, котрі отримав я з рук ясновельможного генерала Понятовського, ось як почалася і відбулася моя подорож. Із Варшави я щасливо виїхав у п’ятницю 26 лютого перед самим М’ясопустом26, а до Немирова прибув на третьому тижні Великого посту в понеділок 14 березня, де дав змореним коням три дні покою, але продовжити путь звичним шляхом навпростець не зміг через жовнірів пана Сенявського, розміщених на зимових квартирах, тому довелося непомітно йти по бездоріжжю до Сокільця, а про- водирями і почтом до Рашкова були люди пана Островського немирівського старости27. У Рашкові заночував і перед сходом сонця, перейшовши Дністер, опинився в Молдавській землі, а на тому бе- резі Дністра через надзвичайну втому коней ледве дістався міста Дубосари. У Дубосарах заїхав у маєток вельможного пана Костянтина Гордієнка, котрий був раніше кошовим отаманом Війська За- порозького. У нього в гостях я відпочив у Дубосарах цілий тиждень, поки придбав собі нових коней і разом з проводирями, наданими цим же колишнім паном кошовим, вирушив далі incognito наміче- ним шляхом до Очакова28 на Січ до Війська Запорозького, куди прибув у середу 6 квітня на шосто- му тижні Великого посту. Не вмію ані письмом, ані словом передати ті радощі і втіху, з якими прийняли мене пан кошовий Іван Малашевич, небіж по сестрі попереднього пана кошового Костян- тина Гордієнка, та ціле Запорозьке Військо, котрі вже почасти й не сподівалися на те, що в. м. жи- вий, оскільки московські вороги повсюди ширили поголос про те, що в. м. немає вже на світі, хоча завжди у війську в церквах Божих за звичаєм не переставали під час служб читати молитви во здра- віє і зі згадкою імені в. м., не даючи віри московському словоблуддю та брехні29. До пана кошового через мій приїзд зійшлися пани отамани, обіймали мене й сердечно вітали, запитуючи про здоров’я і буття в. м., а інші зі старшин, осіняючи себе хресним знаменням, із захватом і радістю казали таке: «Хвала і слава Господу Богу за те, що ми тебе тепер як наче самого пана і гетьмана нашого бачи- мо, звідки ж це тебе Господь до нас приніс? Ми ж не мали від вас протягом 6 років ані найменшої 20 Лист Пилипа Орлика Війську Запорозькому Низовому. 11 грудня 1719 р. Пилип Орлик і мазепинці. С. 104. 21 Відомість щодо оплати двору П. Орлика в 1719 р. ЗНТШ. 1909. Т. ХСІІ. С. 101. 22 Допит Григорія Герцика. 15 березня 1721 р. Пилип Орлик і мазепинці. С. 69. 23 1719, грудня 20. Лист кошового отамана Івана Мочульського до гетьмана Пилипа Орлика. Україна доби Івана Мазепи. 1708–1709 рр. в документальних джерелах. С. 449. 24 З реєстру листів, захоплених під час арешту Г. Герцика у 1721 р., дізнаємося, що Ф. Нахимовський, П. Орлик та інші спілкувалися один з одним в основному «белоруским письмом», тобто рідною мовою (див.: Пилип Ор- лик і мазепинці. С. 98–101). 25 Із його оригіналом можна ознайомитися на сайті архівної установи: Riksarkivet. URL: https://sok.riksarkivet.se/ bildvisning/R0000480_00142#?c=&m=&s=&cv=141&xywh=-587%2C-338%2C2985%2C1249. 26 Bacchanalia magna. 27 Gubernator Niemiroviensis. 28 in Otzakoviam – вписано зверху – М.М. 29 praestigiis et deceptionibus Moscoviticis. Siverian chronicle. 2023. № 6 93 звістки і гадали вже, що наш ясновельможний пан гетьман залишив нас сиротами і забув про нас, аж ось хвала в Трійці славному Богу, виявляється, що має про нас і пам’ять і клопіт». На що я від- повідав їм такими словами: «Ясновельможний наш гетьман вже вп’яте зі Швеції відправляє свої листи до ваших милостей Війська Запорозького, мужів пильних і шляхетних, а так само і його кор. вел., світла і вічна йому пам’ять, двічі писав, запевняючи ваші милості Військо Запорозьке у своїй непохитній протекції у відповідності до тієї своєї асекурації, яку було надано нам окремою грамотою30. Ясновельможний же наш пан гетьман без устанку дбає про визволення нашої бать- ківщини та спільний добробут Війська Запорозького, та після смерті його кор. вел. відправив свої меморіали до найяснішої королеви та до сенату, у яких ні про що інше не йшлося, як про забезпе- чення добробуту Війська Запорозького, з якої причини і до цього часу залишається з усією своєю родиною у Швеції, де не самі тільки солодощі споживає, а доводиться йому часом скуштувати й гіркого». Потім почалося частування горілкою, у котрій тут немає нестачі, бо в пана кошового сто- ять десять великих бочок. Почали пити за здоров’я в. м., до чого залучили мене, грішного, та нашо- го учтивого хазяїна, а як було випито вже достатньо, то пан кошовий наказав, щоби військо було тверезим і готовим до ради, на якій мали бути читані та слухані листи від в. м., яка рада й відбулася того ж дня після обіду з читанням вголос у колі, як велить звичай, листів в. м., а коли їх було прочи- тано і з радістю і вдячністю вислухано, були з війська такі вигуки: «Дай Боже нашому орлові якнай- довше жити і високо літати, аби пам’ятав і піклувався про нас». Відпочивши на Січі три дні, маючи до свого столу всього в достатку, особливо різного роду ри- би, на третій день у суботу 9 квітня на свято воскресіння преподобного Лазаря, після літургії, я узяв інших коней, яких мені дало військо, узявши моїх собі, а також наданого мені військового довбуша, котрий мав бути мені супутником, і вирушив до Перекопа. У Перекопі каймакан, тобто намісник ха- на, дав мені іншого проводиря і коней до тих, які були в мене та мого хлопа, а довбуша відправив назад на Січ. Так я прибув у Бахчисарай – резиденцію хана, де хан виявився відсутнім, а був лише його заступник Бака Ага, котрий дав мені пропуск і в якості супутника і проводиря – свого улюбле- ного учня31 з тих, котрих називають аталік, а на додачу й інших коней, з котрими я й вирушив до найяснішого хана Садет Гірея (котрий є вже третім після Каплан Гірея) у Черкесію. З кримського Бахчисарая виїхав я в середу – останній день Великого посту 13 квітня. У Велику суботу перед свя- том Пасхи надвечір 16 квітня дістався я Керчі, звідки поспішив до Нового замку, бо дуже хотів пе- реправитися через морську протоку й дістатися Тамані. Однак через надто сильний вітер змушений був заночувати на цій стороні. Назавтра була Пасха, і вірмени, не маючи ані своєї, ані грецької цер- кви, провадили святкову службу в одному домі, до них долучився і я. Коли ми разом поснідали, пе- редали їм наказ янікальського паші, щоби негайно перевезли мене на ту сторону в Тамань, бо я мав поспішати до найяснішого хана. Звідти, узявши добрих коней, їхав цілу ніч і потім ще день і ніч і прибув до найяснішого хана під час великодніх свят у суботу ближче до вечора32, котрий ставив свій кош33 біля Темірки34 в Черкесії, звідки лише один день іти до Кабарди, де сидить господар чер- кесів. Там знайшов я найяснішого хана, разом із шістдесятьма тисячами татар, котрий тільки тим і займався, що змагався за взаємність найкрасивіших черкеських дівиць, де він, а здебільшого крим- ські мурзи35, дали мені відповідь, яку в. м. і бажав отримати36. Тільки тим був незадоволений найяс- ніший хан, що найясніша королева не дала йому від себе листа, який був украй необхідним з огляду на те, що спочилий в Бозі найясніший король довірив до часу Військо Запорозьке опіці та протек- ції37 найяснішого хана Каплан Гірея, а тому нехай би в. м. не пошкодував зусиль, аби добитись того, щоби від короля Швеції були вислані листи до хана та й до самого Війська Запорозького, якого вій- ська (клянуся Богом) зараз є більш, ніж тридцять тисяч мужів сильних і здорових, до військового ді- ла справних, при добрій зброї та на добрих конях, і всі вони готові йти проти московитів, і, напевне ж, це військо набагато сильніше за те, що було раніше на Старій Січі. А володіння січовиків38 про- стягаються від Олешок, де зараз є головна Січ, та від Старої Січі аж до річки Самари, а також є і в інших місцях, де вони мають свої займища зі збудованими халупами – на Великому Лузі, у Кайрі, по Інгулу та Інгульцю, у Громоклії, Гарді та по Бугу й інших місцях – перебуває сила-силенна цього війська, та так щільно сидять, що татарам ніяк у степ і на полювання вийти. Як наче на Месію чекає тут на в. м. це Військо Запорозьке, свідченням чого є листи, написані від війська до найяснішої ко- ролеви та до в. м. Так само й найясніший хан, мурзи кримські та вся кримська держава воліють збе- рігати непорушно укладені з в. м. статті вічного союзу і братства. З усією душею заявляють себе го- товими надати в силу цих статей допомогу в. м., стояти непорушно як в укладеному в. м. з попе- редником теперішнього хана Девлет Гіреєм, з мурзами Криму та всім Кримським ханством вічному договорі про оборону і наступ проти всіх ворогів. І коли відбулася рада при хані, у котрій прочита- но було листи в. м., послали до мене з тієї ради двох мурз: Мустафу Агу та Османа Агу – розпитати на словах про всі обставини, а я звернувся до них із такими словами: «Ясновельможні панове, ви можете відверто сказати мені правду: той вічний союз проти всіх ворогів, між найяснішим ханом 30 in speciali diplomate. 31 insignem suum alumnum. 32 inter festa Paschatis vesperescente. Тут ідеться про Фомину неділю, богослужіння якої проводиться наприкінці Світлої седмиці, через тиждень після Великодня. За уточнення перекладу цієї фрази щиро дякуємо професору Марчелло Ґардзаніті (Флоренція, Італія). 33 castra. 34 ad Themircam. 35 optimates. 36 Сonformem votis Exellae. Vae. responsum. 37 tutelae et protectioni… ad tempus recommendavit. 38 facultates et sedes. Сіверянський літопис. 2023. № 6 94 і всім Кримським ханством та ясновельможним нашим гетьманом, особливо у війні проти моско- витів, котра й дотепер триває, трактат39, підписаний власноручно і підтверджений усіма мурза- ми Криму, чи зволить найясніший хан зараз наново підтвердити40 цей трактат та допомогти со- юзнику військом проти московитів?» На це посланці відповідали так: «Маємо відкласти це на роз- суд ради хана і його мурз». І, сказавши це, пішли. Після того присланий був до мене з тієї ради їхній перекладач поляк, котрий запитав мене, чи маю при собі для підтвердження той договір. Я відповів, що його має і зберігає у себе в Швеції в. м., на що перекладач сказав мені, що всі мурзи Криму зи- чать в. м. многая літа та наказали передати йому таке: «Усі кримські мурзи добре пам’ятають про укладені між Кримським ханством і вашим гетьманом статті про вічний мир, власноручно ними підписані і скріплені печатками, котрі статті ніколи не буде порушено, а буде за необхідності ви- конано, так кажуть мурзи, а потреби в підтвердженні найяснішим ханом ніякої немає, бо хани в нас лише на певний час41, майже наче гості42, сьогодні один, завтра – інший. Кримське ж ханство є непорушним і безсмертним». Сказавши це, він пішов, а за п’ять днів я отримав дозвіл поїхати, а з ним – ханові листи у відповідь. Я сподівався, що хан подарує мені черкеську дівчину, однак замість цього він подарував мені прекрасного гнідого коня черкеської породи. Не дивно, що він не подару- вав мені черкеську дівчину, бо в нього самого їх не було, хоча він і намагався примусити сплатити йому цей прекрасний податок. У дорогу дали мені для безпеки одного мурзу з вісімнадцятьма тата- рами, котрому хан наказав випроводити мене до Криму, а зроблено це було через калмиків, котрі мешкали поблизу Черкесії. Другого мурзу на імʼя Муртаза з листом в. м. послав найясніший хан до Порти. Проїхавши Крим, у середу 6 травня на свято св. Миколая повернувся я на Січ до Війська За- порозького, звідки виїхав через п’ять днів 10 травня з листами Війська Запорозького до найяснішої королеви та в. м., а в супровід мені дали ад’ютанта з козаків. Відомим шляхом через Дике поле до- їхав я до Гарда та Дубосар, де відпустив ад’ютанта і козаків, а колишній пан кошовий Костянтин Гордієнко дав мені інших супутників, а також послав зі мною свого родича з трьома волоськими во- яками до Вишнівця до найяснішого князя Вишневецького – верховного канцлера Великого князів- ства Литовського, до якого в мене був окремий лист від війська, котрим вони просили й. м., щоби сприяв в. м. перед його величністю королем Польщі, і цим листом найясніший князь був дуже задо- волений. У Вишнівці я скористався любʼязністю й. м. і відпочив з десять днів, поки його люди хан- дожили моїх надто стомлених коней. Відпускаючи мене, найясніший князь дав для охорони свого дворецького з двома людьми, котрі супроводили мене до Варшави до призначеного місця, де я мав непорушне сподівання знайти разом в. м. і його величність короля Польщі, але воно не справдилося. Військо Запорозьке є надзвичайно прихильним до його величності короля Польщі й глибоко в серці плекає щире бажання перебувати під протекцією його величності та разом із ним зброєю і душею йти під знаменами його величності проти московитів, оскільки в обох королів – Швеції та Польші – це зараз є спільним інтересом, і на своїй раді військо незмінно постановило написати й відправити листа його величності королю Польщі і зробили б це, якби я не відмовив їх, сказавши, що не ли- чить, мовляв, вашим милостям славним мужам Війська Запорозького за відсутності і без дозволу пана і гетьмана нашого писати будь-які листи найяснішому королю Польщі, з чим вони всі погоди- лися. І хоча я і хана, і військо сміливо і впевнено завіряв, що невідмінно побачусь у Варшаві із в. м., котрий повернеться зі Швеції, однак бути тому не судилося, і у своєму сподіванні я помилився. За цим доручаю себе і свою послужливість на милостивий розсуд Вашої мосці. Скромний і вірний слуга Федір Нахимовський. Варшава, 20 червня 1720 р. References Khenriksson, Kh., Tsyhanok, O., Dubyna O. (Ed.). (2012). Nevidomi lysty Pylypa Orlyka z rehional- noho derzhavnoho arkhivu m. Lund (Shvetsiia). Spetsyfikatsiia Yoho Ekstselentsii feldmarshala Pylypa Orlyka i yoho povnoho pochtu (1715, hruden) [Unknown letters by Pylyp Orlyk from the regional state ar- chives of Lund (Sweden). Specification of His Excellency field marshal Pylyp Orlyk and his complete staff (1715, December)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1–2, P. 47–57. Pavlenko, S. (2004). Otochennia hetmana Mazepy: soratnyky ta prybichnyky [The environment of Het- man Mazepa: associates and supporters]. Kyiv, Ukraine. Pavlenko, S. (Ed.). (2007). Doba hetmana Ivana Mazepy v dokumentakh. 1708, hruden. Ziznannia Da- nyla Apostola [The time of hetman Ivan Mazepa in documents. 1708, December. Confessions of Danylo Apostol]. Kyiv, Ukraine. Pavlenko, S. (Ed.). (2019). Ukraina doby Ivana Mazepy. 1708–1709 rr. v dokumentalnykh dzherelakh. 1708, lystopada 21. Sorochyntsi. Lyst H.S. Volkonskoho Petru I pro myrhorodskoho polkovnyka D.P. Apostola [Ukraine in the time of Ivan Mazepa. 1708–1709 in documentary sources. 1708, 21 Novem- ber. Sorochyntsi. Letter from G.S. Volkonsky to Peter I about the Myrhorod colonel D.P. Apostol]. Kyiv, Ukraine. Pavlenko, S., Tsyhanok, O. (2016). Lyst I. Mazepy z Romniv do S. Leshchynskoho [Letter from I. Ma- zepa from Romny to S. Leshchynskyi]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2, P. 78–87. 39 Детальніше про кримсько-українську угоду від 23 січня 1711 р. див.: Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на поч. ХVІІІ ст. С. 70–74. 40 renovare et confirmare. 41 Hani sunt temporanei. 42 fere hospites. Siverian chronicle. 2023. № 6 95 Tairova-Yakovlieva, T. (2022). Pylyp Orlyk i mazepyntsi [Pylyp Orlyk and the Mazepa people]. Kyiv, Ukraine. Павленко Сергій Олегович – історик, заслужений журналіст України, шеф-редактор наукового журналу «Сіверянський літопис» (просп. Миру, 13/106, м. Чернігів, 14021, Україна). Pavlenko Sergіy – historian, honored journalist of Ukraine, editor-in-chief of the scientific historical journal «Siverian chronicle» (13/106 Myru Avenue, Chernihiv, 14021, Ukraine). E-mail: PavlenkoSO1955@gmail.com Мешковой Максим Миколайович – історик, службовець Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) ГмбХ. Meshkovoi Maksym – a historian, an employee of the German society for international cooperation (GIZ) GmbH. E-mail: maksimmeshkovoy@gmail.com LETTER OF ADJUTANT GENERAL FYODOR NAKHIMOVSKY TO HETMAN PYLYP ORLYK DATED JUNE 20, 1720 The publication presents for the first time a Ukrainian translation of a letter from the mazepan Fedir Nakhimovskyi to the Hetman of Ukraine Pylyp Orlyk. In the letter, the associate of the macemaster reports on his trip to the Oleshkivska Sich and the Crimean Khanate in 1720, sharing his impressions of negotiati- ons with the Sich, the khan, and murzas about a joint action against the Moscow state. The story of bulav- nychy mentions the previously concluded treatise of Eternal Peace between P. Orlyk and the Crimean Kha- nate on cooperation in the war against moscovites. Crimean rulers promised to support Cossacks in the new realities if necessary. Key words: letter, F. Nakhimovsky, P. Orlyk, Crimean Khanate, Oleshkivska Sich. Дата подання: 10 серпня 2023 р. Дата затвердження до друку: 10 грудня 2023 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Павленко, С., Мешковoй, М. Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р. Сіверянський літопис. 2023. № 6. C. 90–95. DOI: 10.58407/lito- pis.230611. Цитування за стандартом APA Pavlenko, S., Meshkovoi, M. (2023). Lyst heneralnoho bulavnychoho Fedora Nakhymovskoho hetma- nu Pylypu Orlyku vid 20 chervnia 1720 r. [Letter of Adjutant General Fyodor Nakhimovsky to Hetman Py- lyp Orlyk dated June 20, 1720]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 6, P. 90–95. DOI: 10.58407/lito- pis.230611.

Лист генерального булавничого Федора Нахимовського гетьману Пилипу Орлику від 20 червня 1720 р.

Репозитарії

Схожі ресурси