Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою"
Мета статті полягає в дослідженні ролі радіо в поширенні радянської пропаганди і його впливу на суспільство та культуру в період «застою» (1970-ті – п.п. 1980-х рр.). Основними завданнями є виявлення та аналіз механізмів поширення ідеологічних, пропагандистських наративів за допомогою радіомовленн...
Збережено в:
| Дата: | 2023 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2023
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199781 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою" / О. Остапчук, О. Курок // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 110-118. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199781 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1997812024-10-31T13:21:39Z Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою" Остапчук, О. Курок, О. Розвідки Мета статті полягає в дослідженні ролі радіо в поширенні радянської пропаганди і його впливу на суспільство та культуру в період «застою» (1970-ті – п.п. 1980-х рр.). Основними завданнями є виявлення та аналіз механізмів поширення ідеологічних, пропагандистських наративів за допомогою радіомовлення, спрямованих на формування світоглядних настанов населення СРСР та створення позитивного іміджу радянської країни в зарубіжної аудиторії. У статті розглядаються факти зростання мережі радіоточок і приймачів упродовж означеного періоду як необхідної умови масштабування впливу радіопропаганди на суспільство; висвітлюється система контролю та цензури за змістом радіомовлення; доводиться, що радіо, попри ідеологічну заангажованість, було важливим джерелом нової різнопланової інформації та засобом урізноманітнення дозвілля для радянських громадян. Методологічною основою дослідження є принципи історизму та об’єктивності. Використані методи історичного аналізу, оптимізації обсягу інформації та ін. Наукова новизна статті полягає у введенні в науковий обіг як фактів для проведення аналізу і формулювання висновків записів ефірів різних передач радянського радіо періоду «застою», зокрема таких, як: «В робочий полудень», «Піонерська зорька», «Ровесники», «Земля і люди» та інших. Це дозволило детально проаналізувати методи, використовувані для радянської пропаганди, та зрозуміти масштаби її поширення, зважаючи на цільову аудиторію. Використання цих записів створює можливість наочного вивчення контексту, мовленнєвих засобів та риторичних методів, які використовувалися в радіопрограмах того часу. Цей підхід сприяє глибшому розумінню ролі радіо в поширенні радянської пропаганди та впливу радіомовлення на суспільство та культуру в період застою. Висновок: аналізуючи дані дослідження, можемо стверджувати, що радіо, як інформаційний ресурс, мало в СРСР, загалом, і в УРСР, зокрема, величезний вплив на суспільство, його культуру та світогляд людей. Масштабування впливу радіомовлення на населення досягалося завдяки інтенсивному розвитку радіоінфраструктури. Основним завданням радіо було поширення комуністичних ідеологічних наративів, спрямованих на формування духовно-культурної монолітності радянського суспільства. Радіомовлення контролювалося безпосередньо партійними структурами, підлягало цензуруванню, оскільки розглядалося як дієвий засіб партійно-комуністичного пропагандистського впливу на суспільство. The purpose of the article is to study the role of radio in spreading Soviet propaganda and its impact on society and culture during the «stagnation» period (70s - early 80s). The main objectives include identifying and analyzing the mechanisms of spreading ideological and propagandistic narratives through radio broadcasts, aimed at shaping the worldview of the Soviet population and creating a positive image of the Soviet Union for foreign audiences. The article examines the growth of radio networks and receivers during this period as a necessary condition for scaling the impact of radio propaganda on society; sheds light on the system of control and censorship over radio content; proves that radio, despite its ideological commitment, served as an important source of diverse information and a means of diversifying leisure activities for Soviet citizens. The methodological basis of the study is the principles of historicism and objectivity. The methods used are historical analysis, optimisation of the amount of information, etc. The scientific novelty of the article lies in the introduction into scientific circulation of the facts for analysing and drawing conclusions from the recordings of various Soviet radio programmes of the «stagnation» period, such as: «In the working noon», «Pioneer star», «Peers», «Earth and people» and others. This allowed for a detailed analysis of the methods used for Soviet propaganda and an understanding of the scope of its dissemination, considering the target audience. The use of these transcripts provides a visual study of the context, linguistic means, and rhetorical techniques used in radio programmes of the time. This approach contributes to a deeper understanding of the role of radio in the dissemination of Soviet propaganda and the impact of radio broadcasting on society and culture during the «stagnation» period. Conclusion: Analyzing the research data allows asserting that radio, as an information resource, had a significant impact on society, culture, and peopleʼs worldview in the USSR in general and the Ukrainian SSR in particular. The scaling of radioʼs influence on the population was achieved through the intensive development of radio infrastructure. The main task of radio was to disseminate communist ideological narratives aimed at forming the spiritual and cultural unity of Soviet society. Radio broadcasting was directly controlled by party structures and subject to censorship, as it was considered an effective tool for party-communist propaganda influence on society. 2023 Article Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою" / О. Остапчук, О. Курок // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 110-118. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.230614 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199781 94 (477)«1965/1985»:32.019.5+654.195 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Остапчук, О. Курок, О. Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою" Сiверянський літопис |
| description |
Мета статті полягає в дослідженні ролі радіо в поширенні радянської пропаганди і його впливу
на суспільство та культуру в період «застою» (1970-ті – п.п. 1980-х рр.). Основними завданнями є
виявлення та аналіз механізмів поширення ідеологічних, пропагандистських наративів за допомогою радіомовлення, спрямованих на формування світоглядних настанов населення СРСР та створення позитивного іміджу радянської країни в зарубіжної аудиторії. У статті розглядаються
факти зростання мережі радіоточок і приймачів упродовж означеного періоду як необхідної умови
масштабування впливу радіопропаганди на суспільство; висвітлюється система контролю та цензури за змістом радіомовлення; доводиться, що радіо, попри ідеологічну заангажованість, було
важливим джерелом нової різнопланової інформації та засобом урізноманітнення дозвілля для радянських громадян. Методологічною основою дослідження є принципи історизму та об’єктивності. Використані методи історичного аналізу, оптимізації обсягу інформації та ін. Наукова новизна статті полягає у введенні в науковий обіг як фактів для проведення аналізу і формулювання висновків записів ефірів різних передач радянського радіо періоду «застою», зокрема таких, як: «В робочий полудень», «Піонерська зорька», «Ровесники», «Земля і люди» та інших. Це дозволило детально проаналізувати методи, використовувані для радянської пропаганди, та зрозуміти масштаби її
поширення, зважаючи на цільову аудиторію. Використання цих записів створює можливість наочного вивчення контексту, мовленнєвих засобів та риторичних методів, які використовувалися в радіопрограмах того часу. Цей підхід сприяє глибшому розумінню ролі радіо в поширенні радянської
пропаганди та впливу радіомовлення на суспільство та культуру в період застою. Висновок: аналізуючи дані дослідження, можемо стверджувати, що радіо, як інформаційний ресурс, мало в СРСР,
загалом, і в УРСР, зокрема, величезний вплив на суспільство, його культуру та світогляд людей.
Масштабування впливу радіомовлення на населення досягалося завдяки інтенсивному розвитку
радіоінфраструктури. Основним завданням радіо було поширення комуністичних ідеологічних наративів, спрямованих на формування духовно-культурної монолітності радянського суспільства.
Радіомовлення контролювалося безпосередньо партійними структурами, підлягало цензуруванню, оскільки розглядалося як дієвий засіб партійно-комуністичного пропагандистського впливу на суспільство. |
| format |
Article |
| author |
Остапчук, О. Курок, О. |
| author_facet |
Остапчук, О. Курок, О. |
| author_sort |
Остапчук, О. |
| title |
Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою" |
| title_short |
Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою" |
| title_full |
Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою" |
| title_fullStr |
Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою" |
| title_full_unstemmed |
Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою" |
| title_sort |
роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою" |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199781 |
| citation_txt |
Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період "застою" / О. Остапчук, О. Курок // Сіверянський літопис. — 2023. — № 6. — С. 110-118. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT ostapčuko rolʹradíoupoširenníradânsʹkoípropagandivperíodzastoû AT kuroko rolʹradíoupoširenníradânsʹkoípropagandivperíodzastoû |
| first_indexed |
2025-07-17T05:52:55Z |
| last_indexed |
2025-07-17T05:52:55Z |
| _version_ |
1837872268231835648 |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2023. № 6
110
УДК 94 (477)«1965/1985»:32.019.5+654.195
Олексій Остапчук, Олександр Курок
•
РОЛЬ РАДІО
У ПОШИРЕННІ РАДЯНСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ В ПЕРІОД «ЗАСТОЮ»
DOI: 10.58407/litopis.230614
© О. Остапчук, О. Курок, 2023. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3386-035X, https://orcid.org/0000-0001-5161-693
Мета статті полягає в дослідженні ролі радіо в поширенні радянської пропаганди і його впливу
на суспільство та культуру в період «застою» (1970-ті – п.п. 1980-х рр.). Основними завданнями є
виявлення та аналіз механізмів поширення ідеологічних, пропагандистських наративів за допомо-
гою радіомовлення, спрямованих на формування світоглядних настанов населення СРСР та ство-
рення позитивного іміджу радянської країни в зарубіжної аудиторії. У статті розглядаються
факти зростання мережі радіоточок і приймачів упродовж означеного періоду як необхідної умови
масштабування впливу радіопропаганди на суспільство; висвітлюється система контролю та цен-
зури за змістом радіомовлення; доводиться, що радіо, попри ідеологічну заангажованість, було
важливим джерелом нової різнопланової інформації та засобом урізноманітнення дозвілля для ра-
дянських громадян. Методологічною основою дослідження є принципи історизму та об’єктивнос-
ті. Використані методи історичного аналізу, оптимізації обсягу інформації та ін. Наукова новиз-
на статті полягає у введенні в науковий обіг як фактів для проведення аналізу і формулювання вис-
новків записів ефірів різних передач радянського радіо періоду «застою», зокрема таких, як: «В ро-
бочий полудень», «Піонерська зорька», «Ровесники», «Земля і люди» та інших. Це дозволило деталь-
но проаналізувати методи, використовувані для радянської пропаганди, та зрозуміти масштаби її
поширення, зважаючи на цільову аудиторію. Використання цих записів створює можливість наоч-
ного вивчення контексту, мовленнєвих засобів та риторичних методів, які використовувалися в ра-
діопрограмах того часу. Цей підхід сприяє глибшому розумінню ролі радіо в поширенні радянської
пропаганди та впливу радіомовлення на суспільство та культуру в період застою. Висновок: аналі-
зуючи дані дослідження, можемо стверджувати, що радіо, як інформаційний ресурс, мало в СРСР,
загалом, і в УРСР, зокрема, величезний вплив на суспільство, його культуру та світогляд людей.
Масштабування впливу радіомовлення на населення досягалося завдяки інтенсивному розвитку
радіоінфраструктури. Основним завданням радіо було поширення комуністичних ідеологічних на-
ративів, спрямованих на формування духовно-культурної монолітності радянського суспільства.
Радіомовлення контролювалося безпосередньо партійними структурами, підлягало цензуруван-
ню, оскільки розглядалося як дієвий засіб партійно-комуністичного пропагандистського впливу на
суспільство.
Ключові слова: радіо, радіомовлення, комуністична ідеологія, період «застою», радянська про-
паганда, цензура.
XX ст., попри жахи світових війн та глобальних змін, було періодом наукового та тех-
нологічного прориву в різних сферах. Перемога над різними смертоносними хворобами,
поява масового транспорту з двигуном внутрішнього згоряння, масштабна електрифікація
дали змогу поєднати різні частини континентів, а завдячуючи винайденню радіо та запро-
вадженню бездротового зв’язку, вдалося поєднати віддалені місця планети в єдину сферу
інформації. Обмін даними відбувався тепер не впродовж місяців чи років, а займав дні чи
години.
Радянське державно-партійне керівництво завжди приділяло велику увагу розвитку за-
собів масової інформації як трансляторів пропагандистських наративів. За швидкістю по-
ширення інформації та масштабом охоплення аудиторії радіо було найдієвішим пропаган-
дистським засобом. У радянські часи радіо називали «газетою без паперу». Розуміючи
важливість радіомовлення, радянське керівництво активно вкладало кошти в радіофіка-
цію країни. Контролюючи інформацію, яка поширювалася через радіоприймачі, комуніс-
тична влада мала змогу впливати на суспільну думку відносно різних подій, викривляти
інформації про соціально-економічне становище країни, завищуючи успіхи й водночас
применшуючи становище ідеологічних ворогів, формуючи потрібний їй образ успіхів
ідеологічного строю.
Прийшовши до влади, більшовики почали активно розбудовувати мережу радіоточок у
містах і селах. Регулярне радіомовлення розпочалося з 1924 р. Від 1940 р. спостерігалося
постійне зростання кількості радіоточок у СРСР. За офіційними даними, у 1940 р. кіль-
Siverian chronicle. 2023. № 6
111
кість радіоточок становила близько 800 тис. одиниць. Протягом наступних років ця цифра
зростала швидкими темпами. Станом на 1952 р. на 1000 громадян у СРСР припадало до
100 приймачів, водночас у США – 500, так позначалася технологічна й організаційна від-
сталість радянської системи. У 1959 р. кількість радіоточок у СРСР становила 6619 тис.
одиниць, у 1965 р. – 7777 тис. Окрім того, разом зі зростанням кількості радіоточок збіль-
шувалася також кількість радіоприймачів. У 1940 р. кількість зареєстрованих радіоприй-
мачів становила 239 тис. одиниць, 1959 р. – 2058 тис., у 1965 р. – 2746 тис. одиниць. Ці
дані свідчать про зростання популярності радіоприймачів серед населення СРСР та збіль-
шення доступу до радіоінформації1.
Зі статистики стає зрозуміло, що тенденція зростання кількості радіоточок і приймачів
у період застою не тільки зберігала свій позитивний ріст, а й мала тенденцію до подвоєн-
ня. На кінець доби застою в одній лише УРСР було 17,7 млн радіоточок, 11,4 млн прийма-
чів, водночас власників телевізорів було 12,8 млн осіб2. Тенденція переваги радіо над те-
лебаченням зберігалася весь період СРСР. Отже, можна стверджувати, що радіо було важ-
ливою сферою поширення радянської ідеології, як зазначалося в газеті «Радянське слово»:
«Радіо у нас служить могутнім засобом комуністичного виховання широких мас трудя-
щих»3.
Радіомовлення СРСР у період найбільшого свого розвитку велося 68-ма мовами наро-
дів Радянського Союзу, а також 70-ма мовами народів світу, за потужністю станції радіо-
мовлення СРСР посідали перше місце в Європі. У 1975 р. на кожні 100 сімей приходилося
79 радіоприймачів, а загальний середньодобовий обсяг радіомовлення складав 1307 го-
дин4. «Всесоюзне радіо» мало у своєму розпорядженні 5 програм із загальним добовим
обсягом мовлення 158,3 години. Основні програми мали такі характеристики:
– основна програма: обсяг мовлення – 20 годин, була всесоюзною і включала інформа-
ційні, суспільно-політичні, пізнавальні та художні елементи;
– програма «Маяк»: працювала цілодобово, обсяг мовлення становив 24 години, мала
інформаційно-музичний характер і транслювалася одночасно в усіх куточках СРСР;
– загальноосвітня програма: була спрямована на освіту та містила літературно-музичні
елементи, мала середньодобовий обсяг мовлення 16 годин;
– музична програма: обсяг мовлення складав 9 годин, присвячувалася музичним ком-
позиціям;
– цілодобова програма: була інформаційною, суспільно-політичною та художньою,
спрямована на радянських громадян, які перебували поза межами СРСР, таких, як моряки,
рибалки та інші.
Такі програми забезпечували різноманітне та широке мовлення на «Всесоюзному ра-
діо», транслювали радянську версію новин, відображали різні аспекти культури, освіти,
інформації та дозвілля для слухачів у різних частинах СРСР і за його межами. Кількість
передач у порівнянні з кінцем 1920-х рр. зросла в декілька разів.
Порівнюючи з розкладом ефіру на 1928 р., можна помітити значне розширення про-
грамного контенту. Наприклад, розклад радіопередач на 18 липня 1928 р. включав такі пе-
редачі: 18 год. 15 хв. – «Робоча радіо-газета»; 19 год. 10 хв. – «Комсомольська правда» по
радіо; 19 год. 40 хв. – «Музичний антракт»; 20 год. 00 хв. – «Селянська газета» по радіо;
21 год. 00 хв. – «Концерт для селян»; 21 год. 45 хв. – «Бесіда для селян про призов
1906 р.»; 22 год. 00 хв. – «Популярний концерт»5. Якщо у 20-х рр. через обмежені техно-
логічні можливості радіотрансляція мала непостійний характер, то в добу застою кіль-
кість програм та радіостанцій досягла грандіозних масштабів.
На поч. 1970-х рp. в Україні функціонувало 12 радіоцентрів і 32 станції, що працювали
в ультракороткохвильовому діапазоні6. У 1974 р. середня тривалість добового мовлення
республіканських радіокомітетів складала (у годинах): в Азербайджанській РСР – 32,5; у
Вірменській РСР – 36,1; Білоруській РСР – 20; Грузинській РСР – 23,2; Казахській РСР –
37,5; Киргизькій РСР – 22; Латвійській РСР – 28; Литовській РСР – 32,5; Молдавській
РСР – 30,6; Таджицькій РСР – 26,5; Туркменській РСР – 23; Узбецькій РСР – 35; Україн-
1 Каганов Ю. Конструювання «радянської людини» (1953–1991): українська версія. Запоріжжя: Інтер-М, 2019.
168 с.
2 Там само.
3 Вурловська М. Радіо у повсякденному житті мешканців Дрогобиччини (1944–1958). Східноєвропейський істо-
ричний вісник. 2018. Вип. 6. С. 198.
4 Радиовещание и телевидение. Вологодская областная универсальная научная библиотека. URL: http://surl.li/
ihksb.
5 Журавльов Т. Радіо і телебачення на Чернігівщині (1920–2005 рp.). Скарбниця української культури. Чернігів,
2006. Вип. 7. С. 27.
6 Там само. С. 34.
Сіверянський літопис. 2023. № 6
112
ській РСР – 39,6; Естонській РСР – 29,6. Обсяг мовлення місцевих радіокомітетів РСФСР
становив 385 годин7
Радіо УРСР за обсягом посідало друге місце після всесоюзного, але фактично перебу-
вало в повній залежності від Москви. Події та новини спочатку оголошувалися на всесо-
юзному радіо, а потім передавалися місцевими радіостанціями. Часто такий підхід при-
зводив до того, що про події, які відбулися, наприклад, в УРСР, не можна було повідоми-
ти, доки це не було оголошено на всесоюзному радіо. Місцеві радіостанції не могли не-
гайно інформувати громадян про техногенні / природні катастрофи, що ставалися поруч,
до того моменту, поки ця інформація не з’являлася на всесоюзному радіо. Таке розпов-
сюдження інформації призводило до формування неправильних уявлень у слухачів, які
перебували на місці надзвичайних подій. Масштаби подій, про які транслювали по радіо,
часто занижувалися, що ставило під загрозу життя людей. Місцеве радіо мало обмежену
кількість часу, протягом якого воно могло мовити, його робота була спланована таким чи-
ном, щоб не заважати роботі всесоюзного радіо. З 11-ї години ранку і до 19-ї години вечо-
ра передачі Центрального радіо транслювалися в загальній сітці радіомовлення. Як зазна-
чив дослідник В. Лизанчук, «мовна доба починалася і закінчувалася московськими куран-
тами»8.
У період «застою» радіо УРСР було доповненням, яке розбавляло московські програ-
ми місцевими. Окрім цього, для того, щоб отримати підвищення, радіодиктор мав отрима-
ти дозвіл із Москви. Як зазначав журналіст В. Небруско: «Щоб присвоїти диктору респуб-
ліканського радіо першу чи вищу категорію, що помітно позначалося на зарплатні, слід
було спочатку робити запис голосу претендента і везти до Москви на прослуховування.
Тільки там могли визначити професійний рівень читця»9. Це демонструє ту централізова-
ну вертикаль, яку було вибудувано в радіомовленні СРСР, а також те, яку важливу нішу
займало воно у сфері комуністичної пропаганди та ідеологічного впливу на суспільство.
Якщо вчитель історії був ідеологом, який трактував історичні події відповідно до кому-
ністичної ідеології й поширював її серед відносно невеликої кількості учнів, то радіодик-
тор мав можливість поширювати відповідно сконструйовану інформацію на мільйонну
аудиторію всієї земної кулі.
Радіопропаганда в СРСР підлягала жорсткому контролю й цензурі з боку партійних і
державних органів. Увесь контент радіомовлення (програми та їх зміст) планувався і схва-
лювався заздалегідь. Увесь персонал радіостанцій повинен був мати партквиток або реко-
мендацію влади. Усі радіоматеріали повинні були враховувати поточну ідеологічну лінію
КПРС і не мали викликати небажаного резонансу в суспільстві. Уся інформація поширю-
валася згідно з жорсткою вертикальною структурою радіоустанов:
Всесоюзне радіо
↓
Радіо Радянської республіки
↓
Місцеве Радіо
Штат радіостанцій різнився від її значущості в проєкції її масштабів та охоплення слу-
хачів. Місцеві радіостанції мали застарілу техніку, а основний зміст трансльованого кон-
тенту зводився до зачитування новин з радянської газети. Республіканські радіостанції
мали різні відділи: редакції радіогазети, організаційний сектор, художній, музичний, літе-
ратурно-мистецький відділи, мовлення для дітей, бюро радіореклами та відомчої інформа-
ції. Вони мали штат власних кореспондентів, які могли виїжджати на місце події, готува-
ти репортажі. Більшим був штат, який контролював і коригував роботу радіостанції. Так,
наприклад, у 1934 р. штат Чернігівського облрадіокомітету складався з 43 осіб, серед них:
Голова комітету, заступник голови з технічної частини, відповідальний секретар, друкар-
ка, діловод, головний редактор, завідувачі секторів (приблизно 5 секторів), редактори сек-
торів і так далі (протягом років штат, який займався контролем радіомовлення, майже не
змінювався)10.
Основним завданням радіо, як і інших засобів масової інформації в СРСР, було поши-
рення комуністичних ідеологічних наративів, радянської пропаганди. Основоположними
принципами функціонування радянських ЗМІ були т. зв. партійність і народність, тобто
партійно вивірена інформація, яка демонструвала «єдність партії і народу», подана в до-
ступній для «широких мас трудящих» формі. Пропаганда охоплювала всі сфери життя:
політичну, соціальну, економічну, культурну, науково-технічну, спортивну, міжнародну і
7 Радиовещание и телевидение…
8 Лизанчук В. Основи радіожурналістики: Підручник. Київ: Знання, 2006. 628 с.
9 Каганов Ю. Конструювання «радянської людини»… С. 170.
10 Журавльов Т. Радіо і телебачення на Чернігівщині… С. 28–29.
Siverian chronicle. 2023. № 6
113
навіть побутову. Залежно від цільової аудиторії і тематики радіопропаганда використову-
вала різні форми та методи: новини, коментарі, аналітичні передачі, лекції, дискусії, ін-
терв’ю, репортажі, художні передачі, музичні передачі, гумористичні передачі, конкурси,
опитування тощо. У змісті всіх програм, які транслювалися в сітці радіомовлення, мали
бути присутні, тією чи іншою мірою, настанови комуністичної ідеології. Загалом створю-
валася позитивна, оптимістична, щаслива картина життя в Радянському Союзі, не позбав-
леного певних труднощів, з якими успішно борються під керівництвом комуністів і яке
має безальтернативні «райдужні» перспективи. Чудовим прикладом впливу радіо на фор-
мування думки людини є чеський журналіст Юліус Фучік, який писав: «Тут [в СРСР] пи-
шуться перші глави майбутньої історії людства ... Сиджу, слухаю радіо, вивчаю радянське
життя»11.
Критика була одним із неодмінних методів пропаганди на радіо. Постійній критиці
піддавалася «буржуазна ідеологія», релігія, ідеологічно «неправильні» наукові напрямки,
науковці. Часто така критика призводила до показового каяття з визнанням провини, що
транслювалося радіостанціями. Постійна критика мала на меті сформувати у радянських
людей негативні стереотипи щодо «Заходу» та виробити імунітет до його «шкідливого
впливу». У літературному контексті ця ситуація може бути асоційована з концепцією
«двохвилинки ненависті», яку описав Джордж Орвелл у романі «1984».
Проте стверджувати, що критиці піддавалися лише радянські ідеологічні «вороги», не
можна, як і не можна називати всю критику того періоду негативною. Критиці піддавали-
ся різні негативні риси людської поведінки: пияцтво, хабарництво, порушення громад-
ського порядку тощо. Окрім цього, люди навіть у найвіддаленіших куточках країни через
радіопередачі отримували змогу знайомитися з новою для себе інформацією: з багатьма
літераторами та їх творами, з надбаннями музичного і театрального мистецтва, науковими
досягненнями тощо. Транслювалися радіоспектаклі (передача «Театр перед мікрофо-
ном»), радіонариси, концерти класичної музики, радянського / українського естрадного
мистецтва (пісні, розмовний жанр), читалися літературні твори (українська класика та ра-
дянська література) тощо.
Зрозуміло, що вся ця культурно-просвітницька інформація була ідеологічно витрима-
на. «Не можна твердити, що справедлива справа не потребує пропаганди, що правда сама
побідить своєю силою. Правда побіждає в дійсності щойно тоді, і лише тоді стає правдою,
як стільки то й стільки людей перейнялось нею до тої міри, що вважають своїм обов’яз-
ком переконати в цьому ще й інших людей», – зазначалося в «Літературно-науковому віс-
нику»12. Теми ж, які могли розглядатися як критика / підрив основ Радянської держави, її
ідеології, заборонялися. Навіть натяк на сумнів у правильності партійної лінії карався
кримінальною / адміністративною відповідальністю та забороною обіймати посади. Окрім
такої узаконеної / регламентованої редакційної політики всіх ЗМІ в СРСР, на радіо існува-
ла процедура перевірки інформації перед її озвучуванням.
У СРСР створили систему державно-партійних органів різного рівня, завданням яких
було організовувати / здійснювати цілеспрямовану пропагандистську роботу. Основними
органами радіопропаганди були: Головне управління радянського радіомовлення (ГУРР),
яке контролювало всю внутрішню радіопропаганду; Державний комітет СРСР з телеба-
чення та радіомовлення, який координував роботу ГУРР і парткомів республік, округів і
областей; Комітет по Телебаченню і Радіомовленню при Раді Міністрів СРСР (КТР), який
забезпечував технічне функціонування радіомовлення.
Головним органом партійної цензури в СРСР було Головне управління у справах літе-
ратури та видавництв (Головліт). Головліт мав право вилучати зі статей факти, цифри, ха-
рактеристики, що дискредитують радянську владу і комуністичну партію. Він мав повно-
важення забороняти друк літературних творів, а також можливість цитувати, або озвучу-
вати літературні праці в ефірі. Головліт затверджував списки літератури, яка підлягала за-
бороні. Могло бути таке формулювання причин заборони: «Запропонувати Головліту
УРСР вилучити літературу, авторами якої є вороги народу, згідно списків № 1 і № 2 /
Списки додаються»13. Безпосередньо цензурою ефірів займалося Головне управління ра-
діомовлення і телебачення. Воно визначало програми, графіки трансляцій та контролюва-
ло контент, що мав бути поширений через радіо.
Про важливість радіо як джерело інформації говорить і те, що до 1 січня 1962 р. діяла
постанова Раднаркому СРСР від 28 липня 1924 р. «Про приватні приймальні радіостан-
ції», де зазначалася обов’язковість реєстрації радіоприймачів. Але навіть і після її скасу-
вання жорсткий контроль за радіо продовжувався. Цьому посприяв вплив радіостанцій
11 Цит. за: Лизанчук В. Основи радіожурналістики. С. 16–17.
12 Там само. C. 110.
13 Центральний державний архів громадських об’єднань України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 30. Арк. 2.
Сіверянський літопис. 2023. № 6
114
країн Західної Європи та США, які активно налагоджували свою сітку мовлення на тери-
торію СРСР. Радянська влада називала зарубіжний контент «ворожими голосами» і всі ро-
ки свого існування намагалася боротися з його поширенням. Так, у зв’язку з тим, що «де-
які обкоми, міськкоми і райкоми КП України знизили вимогливість до органів преси, ра-
діо, кіно, телебачення, видавництв, установ культури і мистецтва, рідко обговорюють пи-
тання про їх роботу», 7 січня 1969 р. ЦК КПРС видав Постанову «Про підвищення відпо-
відальності керівників органів преси, радіо, телебачення, кінематографії, установ культу-
ри і мистецтва за ідейно-політичний рівень матеріалів, що публікуються та репертуару».
У ній зазначалося: «В умовах дальшого загострення ідеологічної боротьби між соціаліз-
мом і капіталізмом особливого значення набуває здатність працівників преси, діячів літе-
ратури і мистецтва більш гостро з класових партійних позицій виступати проти будь-яких
проявів буржуазної ідеології. Активно і вміло пропагувати комуністичні ідеали, переваги
соціалізму, радянський спосіб життя, глибоко аналізувати і викривати різного роду дріб-
нобуржуазні та ревізіоністські течії»14. Постанова несла в собі ідею посилити контроль
цензури. У ЦК КП України на основі цієї постанови зазначили, що потрібно неухильно
виконувати її, а також указали, «що недоліки, про які йдеться у постанові ЦК КПРС, ма-
ють місце і в нашій республіці». Також Центральний комітет Комуністичної партії Украї-
ни висував вимоги до партійних організацій редакцій газет, журналів, радіо і телебачення,
видавництв, щоб вони постійно турбувалися про підвищення ідейно-політичної підготов-
ки кадрів, створювали у своїх колективах обставини високих вимог, принциповості, твор-
чого пошуку і самокритичності, яка б виключала появу «ідейно незрілих і художньо слаб-
ких творів»15.
Радіоефір був насичений новинними, просвітницькими пропагандистськими програма-
ми. Такі програми, як «Последние известия», новинні випуски програми «Маяк», ідеоло-
гічно-освітній радіоцикл «Ленинский университет миллионов», передача «Время, собы-
тия, люди», яка розповідала про трудові будні радянського суспільства, успіхи соціаліс-
тичного будівництва, передачі «Международный дневник», «В странах социализма»,
«Международные обозреватели за круглым столом», «По странам и континентам», при-
свячені висвітленню життя за кордоном, – усі вони пропагували комуністичні ідеали, пе-
реваги соціалізму, викривали «буржуазні фальсифікації», «хижацький характер» капіта-
лізму, переконували радянських людей у комуністичних перспективах усього людства.
Із перших днів роботи радіо в Союзі Радянських Соціалістичних Республік програми
створювалися з огляду на різні категорії аудиторії, залежно від їх віку, соціального поход-
ження та часу мовлення. Однією з передач, адресованих робітничому класу, була програ-
ма «В робочий полудень», яка виходила з 1920-х рр. Ця програма мовилася в чітко визна-
чений час. Протягом дня її трансляція тривала з 06:00 до 08:00, з 10:00 до 12:00 і з 18:00
до 24:00 – це час, коли робітники збиралися на роботу, обідня перерва та після закінчення
робочого дня. Тривала програма до 30 хвилин. Наповнення передачі будувалося як кон-
церт на замовлення трудящих. У гості на передачу приходили різні композитори, співаки,
актори та ін. Попри близькість до інтересів слухача, програма виконувала пропагандист-
ську функцію. У 70–80-х рр. гості програми перед трансляцією їздили на різні комсомоль-
ські / ударні будівництва, а потім в ефірі програми із захопленням розповідали про свої
поїздки, зустрічі з трудящими, які, звичайно ж, були дуже задоволені своїм життям. Так, в
одному з випусків 1979 р. у гостях в передачі був радянський композитор Євгеній Птіч-
кін. Він зазначав: «Мені часто доводиться виступати перед робітниками, колгоспниками,
службовцями, воїнами радянської армії, перед нашою молоддю. Географія цих зустрічей
дуже широка, такі зустрічі проходили на Танмаші, на БАМі, на будівництвах в Тюмен-
ської області, перед сільськими трудящими Ростовської області, Ставропольського краю,
на цілинних землях Казахстану. Такі зустрічі збагачують і тих, хто слухає нас, і нас – му-
зикантів. Зазвичай після таких зустрічей народжуються нові теми, з’являються нові піс-
ні»16. В іншому випуску гість – співачка Едіта П’єха – зазначала: «Мені довелося виступа-
ти перед вами. Безпосередньою у ваш “робочий полудень” в робочих цехах. Для мене ці
зустрічі дуже приємні і незабутні. Я пам’ятаю незабутню зустріч на КамАЗі. Ми виступа-
ли в місті Набережні Челни, до мене звернулася делегація робітників-комсомольців заво-
ду КамАЗ із проханням зустрітися. Давайте прямо в цеху, я подивлюся, як ви працюєте, а
потім заспіваю пісні. І з декількох вантажівок спорудили величезну сцену … І знаєте, як
було приємно отримувати квіти і коли тобі руку потискала людина, залишаючи сліди ма-
14 Цит. за: Історія України: Хрестоматія / Упоряд. В. Литвин. Київ: Наукова думка, 2013. С. 854–855.
15 Там само. C. 857.
16 В рабочий полдень. Запись 1979 г. Передача Всесоюзного радио. Архив. YouTube. URL: https://www.youtube.
com/watch?v=uK83-2jARbo.
Siverian chronicle. 2023. № 6
115
зуту»17. Попри те, що час передачі складав близько 30 хвилин, майже в кожному випуску
програми були гості. Тривалість їхніх виступів становила від 2 до 4 хвилин, розповідали
про свої гастролі на різних промислових підприємствах СРСР, пропагували їхню працю
та вироблену продукцію (як приклад – завод КамАЗ і їхні вантажівки). Використовуючи
популярність співаків та їхній творчий потенціал, наголошували на важливості роботи
всіх робітників різних підприємств, цінності кожної людини в радянській державі.
Успіхи радіофікації відмічали інші засоби масової інформації. До прикладу, одна з ре-
гіональних радянських газет давала таку характеристику тенденції поширення та впливу
радіо на суспільство: «За роки радянської влади в культурному житті трудящих Дрого-
биччини сталися великі зміни ... Невпізнанно змінилося село. В хаті колгоспника засвіти-
лася лампочка Ілліча. З репродукторів чути голос рідної Москви, Києва та інших міст на-
шої країни. Радіо входить у побут кожного трудящого»18.
Для населення сільської місцевості були передбачені спеціальні передачі: «Земля і лю-
ди», «Сільські зустрічі». Проте, якщо передача «В робочий полудень» мала невеликий
хронометраж акцентуації уваги на робочі процеси, здебільшого через відгуки медійних
осіб про свої зустрічі з трудовими колективами, то в передачі «Земля і люди» прослідко-
вується більша ідеологізація, увага фокусується на перевагах і радості колективної роботи
на рідній землі, єдності трудящих усіх радянських республік. Так, темою одного з випус-
ків було «250-річчя добровільного приєднання Казахстану до Росії» (1982 р.). У передачі
наголошувалося на «добровільному приєднанні», а також на тому вкладі, який зробила
Росія, СРСР для розвитку економіки, соціальної сфери Казахстану, його цілинних земель
тощо: «В сузір’ї братських республік нині ще яскравіше засіяла зірка Казахстану. Підні-
міться на літаку над степовими просторами – і ви побачите не тільки хлібні ниви, а й
стрічки асфальтованих доріг, села, залізничні шляхи, лінії електропередач, корпуси елева-
торів, великі заводи, фабрики, міста. – З книги Леоніда Ілліча Брєжнєва “Цілина”»19. Для
посилення позитивного ефекту від «добровільного приєднання до Росії» та успіхів соціа-
лістичного будівництва в республіці у випуску також описується стан цих земель до
«приєднання». Розповідається про те, як багато років джунгарські племена робили набіги
на казахські землі, грабували, викрадали скот, і тільки «добровільне приєднання Казахста-
ну до Росії зупинило ці набіги, допомогло розвитку національної економіки та культури
казахів. Але найвеличніше значення добровільного приєднання Казахстану до Росії в то-
му, що російський робітничий клас допоміг встановити Радянську владу казахському на-
роду»20.
Радянське радіо відображало загалом мовну різноманітність країни, ведучи трансля-
цію рідними мовами національних і автономних республік, округів, областей. Така полі-
тика радіомовлення певною мірою сприяла збереженню / підтримці культурної ідентич-
ності національних груп. Але водночас чітко прослідковувалася політика русифікації, тен-
денція домінування російської мови в усіх сферах життя, і в радіомовленні також.
Для дітей (як цільової аудиторії) виходили передачі «Ровесники» та «Піонерська зорь-
ка». «Піонерська зорька» розпочинала мовлення о 7:40 ранку й слугувала своєрідним бу-
дильником для учнів молодших і середніх класів. Відкривала роботу програма з ранкової
розминки. Вона мала на меті популяризувати здоровий спосіб життя, здобуття знань, мо-
ральну поведінку як посильний внесок школярів у розвиток соціалістичної вітчизни. У
програмі зазвичай звучали різноманітні тематичні розповіді, інтерв’ю з піонерами та їх
керівниками, звіти про успіхи та досягнення піонерських колективів, надихаючо-бравурні
музичні вставки та пісні, що сприяли налагодженню позитивного настрою та формуванню
колективного духу. Програма «Піонерська Зорька» виконувала важливу роль у формуван-
ні молодого покоління, сприяла ідеологічному та моральному розвитку школярів. Вона
допомагала залучати піонерів до колективного творчого процесу, сприяла формуванню
радянських цінностей, радянського патріотизму, які були важливим елементом системи
виховання в СРСР.
Для учнів старших класів була призначена програма «Ровесники». Вона виходила в
ефір двічі на тиждень – у вівторок та четвер о 16:00, тривала 30 хвилин. У передачі обго-
ворювалися різні теми ідеологічного спрямування, які, на думку авторів, могли зацікавити
старшокласників, наприклад такі: «Читайте, заздріть, я – громадянин Радянського Сою-
зу», «Моє місце в новій п’ятирічці», «Наші старші товариші-комуністи». Завданнями пе-
редачі були утвердження комуністичних ідеалів інтернаціоналізму та радянських ціннос-
тей серед молоді, активізація її участі в громадському житті та підтримка сприятливої
17 В рабочий полдень.
18 Вурловська М. Радіо у повсякденному житті мешканців Дрогобиччини… С. 199.
19 Цикл передач «Земля и люди». 250-летие добровольного присоединения Казахстана к России (1982). Архив.
YouTube. URL: http://surl.li/ihlwt.
20 Там само.
Сіверянський літопис. 2023. № 6
116
атмосфери для формування готовності до самовідданої праці на благо соціалістичної віт-
чизни та захисту її від ворогів. Радіопередача «Ровесники» мала виконувати важливу роль
у вихованні молодого покоління, формуванні його світогляду, патріотичних настроїв. Од-
нак, у період «застою» вже мало хто з громадян СРСР, особливо молоді, вірив чи навіть
просто слухав неправдиві / лицемірні на фоні реальності заклики / лозунги / розповіді. Ра-
дянське суспільство жило подвійним життям, навіть соціальний конформізм перестав бу-
ти вітальним.
Окрім внутрішнього споживача, радянські радіостанції активно поширювали інформа-
цію на країни соціалістичного табору та країни, які керівники СРСР вважали сферами
свого впливу. Для популяризації комуністичної ідеології та формування іміджу могутньої
наддержави серед широкого загалу зарубіжжя радянське радіо вело мовлення багатьма
мовами народів світу. Така багатомовність радіопередач СРСР дозволяла адаптувати про-
грами під специфічні особливості кожної країни та її культурне середовище. Цей підхід
сприяв прямому зв’язку між радіостанціями СРСР та аудиторією в країнах соціалістично-
го табору, підсилюючи відчуття єдності та солідарності.
Багатомовність радянського радіомовлення відповідала стратегії поширення комуніс-
тичної пропаганди та формуванню позитивного привабливого іміджу СРСР і підтримки
його народами / урядами інших країн. Це певною мірою забезпечувало Радянській держа-
ві можливість встановлювати / розширювати контакти з міжнародними спільнотами та
впливати на геополітичну ситуацію, розповсюджувати радянські ідеологічні наративи в
глобальному масштабі.
Однією із найвідоміших радіостанцій, які транслювали радіопрограми СРСР за кор-
дон, була «Радіо Москва». Вона мала значне охоплення аудиторії в різних країнах світу і
транслювала програми, які висвітлювали радянську політику, пропагували соціалістичний
спосіб життя та давали слухачам радянське трактування новин, подій, процесів тощо. «Ра-
діо Москва» мала три інтерпрограми. Кожну годину мовлення велося на одній із мов
(французькій, японській, китайській та ін.), англійською мовою трансляція велася майже
цілодобово21. Програми на «Радіо Москва» виходили у форматі новин, експертної аналі-
тики, політичних дискусій, культурних, літературних, музичних, культурологічних та ін-
ших передач, які пропагували радянську дійсність і комуністичну ідеологію. Це було важ-
ливим інструментом впливу на зарубіжну аудиторію та забезпечення зовнішньої підтрим-
ки радянського режиму.
Опозицію та конкуренцію радянській радіопропаганді в СРСР становили спеціально
створені для контрпропаганди закордонні радіостанції: Голос Америки, Радіо Свобода, Бі-
Бі-Сі, Дойче Веле тощо. Ці радіостанції мали значне охоплення слухачів у СРСР, особли-
во серед інтелектуалів та дисидентів. Радянський режим намагався мінімізувати слухаць-
ку аудиторію зарубіжних радіостанцій за допомогою спеціальних передавачів та адмініст-
ративних заходів проти слухачів.
Західні радіостанції активно поширювали альтернативні погляди, розкривали пробле-
ми в радянському суспільстві, аналізували події і явища, замовчувані радянськими ЗМІ
(страйки, техногенні катастрофи, товарний дефіцит, переслідування інакодумців тощо).
«Ворожі голоси» набули особливого поширення в період «застою», коли радянській сис-
темі вже важко було приховувати свої проблеми та недоліки. Для прослуховування захід-
них радіостанцій громадяни СРСР часто будували саморобні радіостанції. Радянська про-
паганда ставила за мету заспокоїти внутрішнього споживача, змалювавши кращий образ
радянського суспільства та обмежуючи / забороняючи доступ до альтернативної / критич-
ної інформації з-за кордону, звинувачуючи «ворожі голоси» у зловживанні свободою сло-
ва та маніпуляції інформацією.
Проведене дослідження доводить, що радіо в СРСР мало великий вплив на суспільст-
во, формування його свідомості та політичної культури. Інтенсивний розвиток радіоін-
фраструктури, стрімке збільшення кількості радіоточок і приймачів за рахунок державно-
го фінансування в період «застою» сприяли зростанню масштабів охоплення слухацької
аудиторії. Основним завданням радіо в Радянському Союзі було поширення комуністич-
них ідеологічних наративів, спрямованих на формування вітального, позитивного став-
лення до радянського способу життя як єдиного прогресивного майбутнього для всього
людства. Це досягалося за допомогою різних форм і методів радіопропаганди, які охоп-
лювали різні сфери життя – від політичної, соціальної до культурної та спортивної. Радіо,
як і все духовне, культурне життя радянського суспільства контролювалося партійними
структурами на всіх рівнях – від всесоюзного до місцевого (районного, заводського та
ін.). Критика використовувалася як поширений метод пропаганди, спрямований насампе-
ред на формування негативного стереотипу щодо «загниваючого Заходу» і утвердження
21 Реклама на 63 языках народов мира. Архив расписаний передач телеканалов и радио. URL: http://surl.li/ihlzc.
Siverian chronicle. 2023. № 6
117
ідеологічно правильного погляду на світ. І все ж радіо, поряд із пресою, було джерелом
нової інформації, яка стосувалася науки, культури, освіти тощо. Радіо мало значний вплив
на розширення світогляду людей у Радянському Союзі, забезпечувало відчуття єдності
країни, зв’язок між віддаленими регіонами, зменшуючи відстані та забезпечуючи порівня-
но швидкий обмін інформацією. А завдяки цензурним обмеженням й партійному контро-
лю режим мав змогу визначати зміст поширюваної на радіо інформації та впливати на
суспільну думку.
Отже, радіомовлення в СРСР було потужним засобом комунікації, який відігравав
важливу роль у поширенні комуністичної ідеології, формуванні світогляду «радянської
людини» («гомосовєтікус»), водночас забезпечуючи населенню доступ до нової інформа-
ції, урізноманітнюючи його дозвілля, особливо у важкодоступних, віддалених регіонах.
Його вплив та популярність у 1970–1980-х рр. в СРСР засвідчували не стільки технологіч-
ний прорив у сфері комунікацій, а скоріше технологічну відсталість промислового розвит-
ку радянської країни у порівнянні з розвинутими країнами Заходу, де на той час основним
засобом трансляції інформації стало телебачення.
References
Kahanov, Yu. (2019). Konstruiuvannia «radianskoi liudyny» (1953–1991): ukrainska versiia [«Homo
sovieticus identity» construction (1953–1991): version of Ukraine]. Zaporizhzhia, Ukraine.
Lytvyn, V. (Ed.). (2013). Istoriia Ukrainy: Khrestomatiia [History of Ukraine: Anthology.]. Kyiv,
Ukraine.
Lyzanchuk, V. (2006). Osnovy radiozhurnalistyky: Pidruchnyk. [Fundamentals of radio journalism:
Textbook.]. Kyiv, Ukraine.
Vurlovska, М. (2018) Radio u povsiakdennomu zhytti meshkantsiv Drohobychchyny (1944–1958)
[Radio in everyday life of the inhabitants of Drohobych land (1944–1958)]. Skhidnoievropeiskyi istorych-
nyi visnyk – East European historical bulletin, 3, P. 197–202.
Zhuravlov, T. (2006). Radio i telebachennia na Chernihivshchyni (1920–2005 roky) [Radio and televi-
sion in Chernihiv region (1920–2005)]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury – Treasury of Ukrainian culture, 7,
P. 23–41.
Остапчук Олексій Олександрович – аспірант, Глухівський національний педагогіч-
ний університет ім. О. Довженка (вул. Сухомлинського, 32, м. Переяслав, Україна, 08400).
Ostapchuk Oleksii – graduate student, O. Dovzhenko Hlukhiv national pedagogical univer-
sity (32 Sukhomlynskoho Str, Pereiaslav, Ukraine, 08400).
E-mail: nyda97@gmail.com
Курок Олександр Іванович – доктор історичних наук, професор, ректор, Глухівський
національний педагогічний університет ім. О. Довженка (вул. Київська, 24, м. Глухів,
Україна, 41400).
Kurok Оleksandr – doctor of historical sciences, professor, rector, O. Dovzhenko Hlukhiv
national pedagogical university (24 Kyivska Str., Hlukhiv, Ukraine, 41400).
E-mail: kurok1955@gmail.com
THE ROLE OF RADIO
IN SPREADING SOVIET PROPAGANDA DURING THE «STAGNATION» PERIOD
The purpose of the article is to study the role of radio in spreading Soviet propaganda and its impact
on society and culture during the «stagnation» period (70s - early 80s). The main objectives include iden-
tifying and analyzing the mechanisms of spreading ideological and propagandistic narratives through ra-
dio broadcasts, aimed at shaping the worldview of the Soviet population and creating a positive image of
the Soviet Union for foreign audiences. The article examines the growth of radio networks and receivers
during this period as a necessary condition for scaling the impact of radio propaganda on society; sheds
light on the system of control and censorship over radio content; proves that radio, despite its ideological
commitment, served as an important source of diverse information and a means of diversifying leisure
activities for Soviet citizens. The methodological basis of the study is the principles of historicism and
objectivity. The methods used are historical analysis, optimisation of the amount of information, etc. The
scientific novelty of the article lies in the introduction into scientific circulation of the facts for analysing
and drawing conclusions from the recordings of various Soviet radio programmes of the «stagnation» peri-
od, such as: «In the working noon», «Pioneer star», «Peers», «Earth and people» and others. This allowed
for a detailed analysis of the methods used for Soviet propaganda and an understanding of the scope of its
dissemination, considering the target audience. The use of these transcripts provides a visual study of the
context, linguistic means, and rhetorical techniques used in radio programmes of the time. This approach
contributes to a deeper understanding of the role of radio in the dissemination of Soviet propaganda and
the impact of radio broadcasting on society and culture during the «stagnation» period. Conclusion: Ana-
lyzing the research data allows asserting that radio, as an information resource, had a significant impact
on society, culture, and peopleʼs worldview in the USSR in general and the Ukrainian SSR in particular.
Сіверянський літопис. 2023. № 6
118
The scaling of radioʼs influence on the population was achieved through the intensive development of radio
infrastructure. The main task of radio was to disseminate communist ideological narratives aimed at for-
ming the spiritual and cultural unity of Soviet society. Radio broadcasting was directly controlled by party
structures and subject to censorship, as it was considered an effective tool for party-communist propagan-
da influence on society.
Key words: radio, radio broadcasting, communist ideology, era of stagnation, soviet propaganda, cen-
sorship.
Дата подання: 16 липня 2023 р.
Дата затвердження до друку: 20 жовтня 2023 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Остапчук, О., Курок, О. Роль радіо у поширенні радянської пропаганди в період «застою». Сіве-
рянський літопис. 2023. № 6. С. 110–118. DOI: 10.58407/litopis.230614.
Цитування за стандартом APA
Ostapchuk, O., Kurok, O. (2023). Rol radio u poshyrenni radianskoi propahandy v period «zastoiu»
[The role of radio in spreading Soviet propaganda during of the «stagnation» period]. Siverianskyi litopys –
Siverian chronicle, 6, P. 110–118. DOI: 10.58407/litopis.230614.
|