"В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст.

"В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст.

Метою статті є розгляд однієї з малих соціальних груп Гетьманщини, а саме – ремісників-протекціянтів. Це особи, які проживали в містах, передовсім в маєтностях козацької старшини, не виконували загальних повинностей та не сплачували видатків (тягла чи цехових сплат), натомість відпрацьовуючи певні...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2024
Автор: Коваленко, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
У глиб віків
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199839
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:"В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст. / О. Коваленко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 36-41. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199839
record_format dspace
spelling irk-123456789-1998392024-11-02T20:30:33Z "В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст. Коваленко, О. У глиб віків Метою статті є розгляд однієї з малих соціальних груп Гетьманщини, а саме – ремісників-протекціянтів. Це особи, які проживали в містах, передовсім в маєтностях козацької старшини, не виконували загальних повинностей та не сплачували видатків (тягла чи цехових сплат), натомість відпрацьовуючи певні служби чи сплачуючи грошима або в натуральній формі своїм протекторам. У Речі Посполитій були ремісники в протекції найвищого королівського рівня та магнатські протекціянти. Наукова новизна роботи полягає в тому, що за матеріалами ревізій Полтавського, Лубенського, Миргородського, Гадяцького, Ніжинського полків простежена чисельність та професійна спеціалізація протекціянтів, які займалися ремеслом. Здійснений історіографічний огляд трактування цієї малої соціальної групи, яке мало варіації, як то: партачі, потенційні кріпаки, засіб впливу старшини на цехові обʼєднання тощо. Висновки. Наявність партачів, і партачів-протекціянтів вписується в загальну картину цехового ладу ранньомодерного часу Гетьманщини. Їх наявність не є свідченням проникнення «козацького права» до міської юрисдикції, а, навпаки, підважує фактор збереження традиційних взаємовідносин в міському соціумі, де шляхту замінила козацька старшина. Водночас це засвідчує розмитість міщанського стану Гетьманщини та деяку маргіналізацію міського стану в XVIII ст. The purpose of the article is to consider one of the small social groups of the Hetmanate, namely, craftsmen protectioners. These are persons who lived in cities, primarily in the estates of the Cossack elders, did not implement general duties and did not pay expenses (taxes or guild fees), instead services or paying in cash or in products to their protectors. In the Polish-Lithuanian Commonwealth there were craftsmen under the protection of the highest royal level and magnate patrons. The scientific novelty of the work lies in the fact that the number and professional specialisation of the patrons engaged in crafts was traced on the basis of the audits of the Poltava, Lubny, Myrhorod, Hadiach, and Nizhyn regiments. In historiography, the interpretation of this small social group had a variation, ex: non-guild craftsmen, potential serfs, a means of influencing the foremen on guild corporations, etc. Conclusions. The presence of partachs and partach protectors fits into the overall picture of the early modern workshop system of the Hetmanate. Their presence is not evidence of the penetration of «Cossack law» into the city jurisdiction, but, on the contrary, undermines the factor of preservation of traditional relationships in the city society, where the nobility was replaced by the Cossack elders. At the same time, this testifies to the blurring of the burgher ʼ state of the Hetmanate and some marginalization of the urban state in the 18th c. 2024 Article "В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст. / О. Коваленко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 36-41. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240204 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199839 94(477)«17»:323.3057.214 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic У глиб віків
У глиб віків
spellingShingle У глиб віків
У глиб віків
Коваленко, О.
"В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст.
Сiверянський літопис
description Метою статті є розгляд однієї з малих соціальних груп Гетьманщини, а саме – ремісників-протекціянтів. Це особи, які проживали в містах, передовсім в маєтностях козацької старшини, не виконували загальних повинностей та не сплачували видатків (тягла чи цехових сплат), натомість відпрацьовуючи певні служби чи сплачуючи грошима або в натуральній формі своїм протекторам. У Речі Посполитій були ремісники в протекції найвищого королівського рівня та магнатські протекціянти. Наукова новизна роботи полягає в тому, що за матеріалами ревізій Полтавського, Лубенського, Миргородського, Гадяцького, Ніжинського полків простежена чисельність та професійна спеціалізація протекціянтів, які займалися ремеслом. Здійснений історіографічний огляд трактування цієї малої соціальної групи, яке мало варіації, як то: партачі, потенційні кріпаки, засіб впливу старшини на цехові обʼєднання тощо. Висновки. Наявність партачів, і партачів-протекціянтів вписується в загальну картину цехового ладу ранньомодерного часу Гетьманщини. Їх наявність не є свідченням проникнення «козацького права» до міської юрисдикції, а, навпаки, підважує фактор збереження традиційних взаємовідносин в міському соціумі, де шляхту замінила козацька старшина. Водночас це засвідчує розмитість міщанського стану Гетьманщини та деяку маргіналізацію міського стану в XVIII ст.
format Article
author Коваленко, О.
author_facet Коваленко, О.
author_sort Коваленко, О.
title "В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст.
title_short "В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст.
title_full "В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст.
title_fullStr "В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст.
title_full_unstemmed "В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст.
title_sort "в протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в гетьманщині xviii ст.
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2024
topic_facet У глиб віків
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199839
citation_txt "В протекції пана полковника живем": ремісники-протекціянти в Гетьманщині XVIII ст. / О. Коваленко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 2. — С. 36-41. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT kovalenkoo vprotekcíípanapolkovnikaživemremísnikiprotekcíântivgetʹmanŝiníxviiist
first_indexed 2025-07-17T05:57:34Z
last_indexed 2025-07-17T05:57:34Z
_version_ 1837872559214821376
fulltext Сіверянський літопис. 2024. № 2 36 УДК 94(477)«17»:323.3­057.214 Оксана Коваленко • «В ПРОТЕКЦІЇ ПАНА ПОЛКОВНИКА ЖИВЕМ»: РЕМІСНИКИ-ПРОТЕКЦІЯНТИ В ГЕТЬМАНЩИНІ XVIII ст. DOI: 10.58407/litopis.240204 © О. Коваленко, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0003­0980­2870 Метою статті є розгляд однієї з малих соціальних груп Гетьманщини, а саме – ремісників-про- текціянтів. Це особи, які проживали в містах, передовсім в маєтностях козацької старшини, не виконували загальних повинностей та не сплачували видатків (тягла чи цехових сплат), натомість відпрацьовуючи певні служби чи сплачуючи грошима або в натуральній формі своїм протекторам. У Речі Посполитій були ремісники в протекції найвищого королівського рівня та магнатські про- текціянти. Наукова новизна роботи полягає в тому, що за матеріалами ревізій Полтавського, Лу- бенського, Миргородського, Гадяцького, Ніжинського полків простежена чисельність та професій- на спеціалізація протекціянтів, які займалися ремеслом. Здійснений історіографічний огляд трак- тування цієї малої соціальної групи, яке мало варіації, як то: партачі, потенційні кріпаки, засіб впливу старшини на цехові обʼєднання тощо. Висновки. Наявність партачів, і партачів-протекці- янтів вписується в загальну картину цехового ладу ранньомодерного часу Гетьманщини. Їх наяв- ність не є свідченням проникнення «козацького права» до міської юрисдикції, а, навпаки, підважує фактор збереження традиційних взаємовідносин в міському соціумі, де шляхту замінила козацька старшина. Водночас це засвідчує розмитість міщанського стану Гетьманщини та деяку маргі- налізацію міського стану в XVIII ст. Ключові слова: ремісник, цех, протекціянт, полковник, Гетьманщина, XVII–XVIII ст. Однією із малих соціальних груп доволі строкатого соціуму Гетьманщини були про- текціянти, особи, які проживали в містах, передовсім у маєтностях козацької старшини, не виконували загальних повинностей та не сплачували видатків (зокрема тягла чи цехо­ вих сплат), натомість відпрацьовуючи певні служби чи сплачуючи грошима або в нату­ ральній формі своїм протекторам. У протекції козацької старшини були й ремісники. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Уперше наявність такої малої соціальної групи як чиншовики та протекціянти, що була складовою соціуму Гетьманщини, у загаль­ них рисах означив ще О. Лазаревський на сторінках «Київської старовини», подавши три документи прилуцького полковника Гната Галагана1 та вказавши, що практика звільнення осіб, переважно посполитих, від загальногетьманських повинностей, за умови сплати «чиншу» полковнику, фіксується в Прилуцькому полку ще від часів Дмитра Горленка, який був полковником протягом 1692–1708 рр. На підставі цих документів також можемо припусити надання полковником своїм протекціянтам спеціального документа – звільня­ ючого листа, який мав надаватися ними у разі претензій місцевої влади та повертався пат­ рону після завершення протекторату. Пізніше ця категорія людей час від часу потрапляла в поле зору дослідників цехів та соціуму Гетьманщини: В. М’якотина2, А. Єршова3, О. Компан4, В. Горобця5. Проте спеці­ алізованих досліджень із виокремлення цієї групи фактично не проводилося. Визначення, яке запропонував О. Лазаревський, було дослівно відтворене В. Горобцем у спеціалізова­ ній статті про малі соціопрофесійні групи Гетьманщини, воно звучить так: «протекціан­ ти – це мала соціальна група в Гетьманщині, яка вирізнялася користуванням певними ко­ зацькими правами, передовсім звільненням від виконання так званих “загальнонародних” повинностей, проте за опіку над собою були зобовʼязані платити своїм протекторам пев­ ними службами чи повинностями»6. 1 Лазаревский А. Полковничьи чиншевики. Киевская старина. 1891. № 4. С. 162–163. 2 Мякотин В. Очерки социальной исторіи Украины въ XVII–XVIII вв. Прага: Легиография, 1924. Т. І.–В. І. 290 с. 3 Єршов А. До історії цехів на Лівобережжі XVII–XVIII в. Записник Ніжинського Інституту народної освіти. 1929. Кн. ІХ. С. 123–136. 4 Компан О. Міста України в другій половині XVII ст. Київ, 1963. 388 с. 5 Горобець В. Малі соціальні та соціопрофесійні групи гетьманату: «курінчики», «стрільці», «протекціянти», «дворяни» etc. Соціум. Альманах соціальної історії. 2008. Вип. 8. С. 184–201. 6 Горобець В. Малі соціальні та соціопрофесійні групи гетьманату… С. 196. Siverian chronicle. 2024. № 2 37 Перше, що в цьому визначенні викликає питання це – т. зв. «козацькі права». Найімо­ вірніше, ідеться про відсутність притаманних для посполитих тяглових повинностей та, мабуть, різних відробітків, що ними так полюбляли зловживати представники козацької старшини в Гетьманщині, від яких були звільнені представники козацького стану. Реміс­ ники, розпорошені по малим соціальним групам – козацтва, міщанства, посполитства то­ що отримували зиск від протекторства, адже їм було вигідніше сплачувати податки про­ текторові, ніж вступати до корпорації на загальних підставах зі значними грошовими ви­ тратами. Проте для розуміння цього явища слід трохи заглибитися в часи, які передували Гетьманщині, а саме, придивитися до клієнталізму ще річпосполитського періоду. Зважаючи на загальнотеоретичне глобальне дослідження А. Мончака7, обґрунтування засад «патрон – клієнт» в Річпосполитському світі в фундаментальному дослідженні Н. Старченко8, тематично­спеціалізований розгляд О. Сокирком9, зупинятися на деталь­ ноу висвітленні цього явища немає потреби. Мета статті. Зважаючи на вищевказаний історіографічний доробок, є необхідність по­ глянути, чи були відносини патрон – протекціянт у середовищі «людей корпорацій», тоб­ то ремісничому соціумі XVI–XVII ст. в українських землях Речі Посполитої, оскільки цей аспект раніше не розглядався. Також важливим є зʼясування питання, якими правами ко­ ристувалися протекціянти: чи це «козацькі права» (в розумінні, наприклад, В. Горобця), чи вони були трансформованою річпосполитською традицією, а отже – чи випадають во­ ни з цехової системи, чи, навпаки, її підтверджують? Мікроісторичний аналіз професійної групи Ніжина дозволить з’ясувати, чи мали її представники власні домогосподарства, чи проживали в дворах старшини? Це ті питання, які буде порушено в статті. Виклад основного матеріалу. За дослідженням М. Капраля, серед шевців Львова фік­ суються майстри­протекціянти10. Одним зі способів легального уникнення цехової залеж­ ності у Львові XVI–XVII ст. було отримання королівського сервіторату, що давало приві­ лей виконувати ремісничі замовлення королівського двору, право вільно закуповувати си­ ровину, не узгоджувати кількість учнів та підмайстрів, а відтак загалом позбутися цехової юрисдикції. Єдиним засобом боротьби із сервіторатом була пряма заборона від цеху зай­ матися ремеслом, але вона вирішувалася окремими королівськими мандатами до львів­ ської ради та цехмістрів, або рішенням суду, згідно з яким ремісник мав вступити до це­ хової спільноти11. У протекції королівської родини Собеських були ремісники (кравці, шевці) м. Жовкви, які цим вдало користувалися, продаючи свої вироби у Львові без по­ датків та покарань12. Я. Соколовський, кравець зі Львова, королівський протекціянт, у 1635 р. вступив у протистояння із цехом. Суть полягав в тому, що кравець, котрий раніше й сам був членом ремісничої організації, тепер зневажав усі цехові привілеї та звичаї, а са­ ме: ігнорував братські зібрання, не брав участі в богослужіннях, співпрацював із євреями та партачами, підбурював кравецьку челядь проти майстрів тощо13. Протекції найвищого королівського рівня були поодинокими. Більш поширеними, але не менш невигідними для цеху були інші привілейовані ремісники, а саме магнатські про­ текціянти. Львівські магнатські палацові шевці виготовляли взуття для найбагатших осіб, що забезпечувало їм юридичну недоторканість від цеху14. Вони не становили засадничої конкурентної економічної загрози цеху, оскільки швидко полишали Львів, та їх було ма­ ло. Один із випадків, детально описаний М. Капралем, трапився в 1729 р. та яскраво за­ свідчив невизнання шляхтою міської юрисдикції на своїх приватних володіннях – юриди­ ках15. Зокрема йшлося про шевця Анджея Внучковського, який перебував у протекції «бєлзької воєводини» Йоани Потоцької, що дозволило йому не виконувати вимоги очіль­ ників цеху, уникнути покарання вʼязницею й навіть спричинити до увʼязнення цехмістрів. Ішлося не лише про шевців, такий стан справ був притаманний різним спеціальностям та різним містам. Зокрема й серед львівських кравців­партачів, луцьких шевців і рибалок, 7 Мончак А. Нерівна приязнь. Клієнтарні взаємини в історичній перспективі / Пер. Т. Григорʼєва, О. Сокирко, О. Задорожна, Я. Стріха, І. Тесленко, ред. Н. Яковенко. Київ, 2020. 768 с. 8 Старченко Н. Українські світи Речі Посполитої. Історії про історію. Київ. 2021. 616 c. 9 Сокирко О. «На послугах дому»: надвірні почти козацької старшини сер. XVII – XVIII ст. PATRIMONIUM. Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. Київ–Краків, 2015. Т. 1: Ранньомодерна людина: простір–влада–право XVI–XVIII ст. С. 307–328. 10 Капраль М. Люди корпорації: Львівський шевський цех у XVII–XVIII ст. Львів, 2006. С. 135. 11 Там само. 12 Капраль М. Люди корпорації… С. 137; Паславська Н. Кравецький цех у Львові в XVI–XVIII ст.: організаційні форми та соціальні відносини. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дис. на здобуття наукового ступеня к.і.н. за спец. 07.00.01 – Історія України. Львівський національний університет ім. І. Франка. Львів, 2019. С. 91. 13 Там само. С. 90. 14 Капраль М. Люди корпорації… С. 136. 15 Там само. С. 62. Сіверянський літопис. 2024. № 2 38 були ремісники, які жили й працювали в передмістях та юридиках і мали протекцію ста­ рости, шляхти та духовенства16. Щодо Гетьманщини, то ремісники­протекціянти фіксуються не всіма обліковими дже­ релами й не в усіх полках. Вони не простежуються за метричними книгами, проте наявні в ревізіях, відомостях середини – кінця XVIII ст. та Румянцевському описі окремих міст. Це, вочевидь, залежало від ретельності укладачів. Наприклад, переписні книги Миргород­ ського полку 1723 р. не зафіксували наявність у соціальній структурі полку такої соціаль­ ної категорії як протекціянти17. Варто наголосити, що в цій ревізії ремісники також не ви­ окремлені в професійно­соціальну групу, а їх вирізнення можливе лише гіпотетично за професійними прізвищами18. А в ревізії 1734 р. Полтавського полку така категорія як «протекціянт … который от всякой отбывания повинностей вольны», виокремлена й має 19 осіб19. Детальніше поглянемо на протекціянську групу населення Ніжина станом на 1766 р. Так, за Генеральним описом Лівобережної України 1766–69 рр. в місті було 24 протекці­ янти. Двоє з них – це міщани І. Шкурат і Ю. Волощенко, які займалися сільським госпо­ дарством, проживали в протекції земського підсудка Григорія Левицького20. Решта 22 – це особи, які були в протекції полковника Петра Івановича Розумовського21. За родом занять вони розподілилися таким чином:  ремесло – 10 осіб (пекарка К. Котлярка, столяр С. Ільченко, шевці С. Хвост, Г. Гар­ буз, Я. Колибаба, тесля В. Сколобуй, шапкар Ф. Марцовенко, стельмах М. Карамиш, його брат тесля С. Карамиш, цегельник І. Ригуль);  землеробство – 3 особи (В. Колка, С. Бігун, І. Сидоренко);  обслуговування – 3 особи (візник Г. Сидоренко, представники вторинного інфра­ структурного промислу на основі цегельництва, а саме возіння цегли до місця будівницт­ ва – І. Черняковський та Т. Бігун);  переробка сільськогосподарської продукції та її продаж – 3 особи (А. Квашиха та Я. Олешко, які закуповували гречку, перемелювали її на крупу та продавали на міському ринку22);  наймана поденна праця – 3 особи (І. Митус, В. Ригуль, М. Скалобуєць). Цікавим аспектом є те, що згадані протекціянти проживали доволі компактно, поряд один з одним, становлячи своєрідну урбаністичну структуру з 10 хат, а через 2–3 непро­ текціянтських дворів, знову 11 родин протекціянтів­ремісників, які мешкали по сусідству. При цьому вони замешкували у власних будинках, на магістратській землі, а не на землі полковника чи в його підварках. Саме це кардинально відрізняє їх від протекціянтів у Речі Посполитій, які проживали в юридиках патрона. Також, вочевидь, під протекцію інколи потрапляли родинами, адже навіть серед такої невеликої кількості ніжинських мешканців було два брати. Тут маємо аналогії з іншими регіонами Гетьманщини: так, за вже згаданими звільняючими листами Г. Галагана 1716 р., під протекцію бралися посполиті­протекціянти брати та двоюрідні брати з Журав­ ки23. Щодо сплати податків, то жоден із ніжинських протекціянтів «никаких повинностей и гражданских служб не отправляв і консістенції не платив». На жаль, Румянцевський опис не подає сум сплати чи розмір натурального відробітку на користь протектора. Це засадниче питання в розумінні протекції, адже заборона притя­ гати до утримання консистентів, сплати податей та відбування козацької служби курінчи­ ків і протекціянтів – той факт, на якому протектори наголошували24. 16 Паславська Н. Кравецький цех у Львові в XVI–XVIII ст. … С. 91; Компан О. Міста України в др. пол. XVII ст. С. 194. 17 Горобець В. Малі соціальні та соціопрофесійні групи гетьманату… С. 197. 18 Швидько Г. Компут і ревізія Миргородського полку 1723 р. Дніпропетровськ, 2004. С. 8; Коваленко О. Спо­ стереження над прізвищами гончарів Миргородського полку поч. XVIII ст. (за мат. Переписної книги 1723 р.). Нові дослідження памʼяток доби козацтва в Україні. Київ, 2005. Вип. 14. С. 182–189. 19 Український Гетьманат: нариси історії національного державотворення XVII–XVIII ст.: У 2 кн. / Ред. кол.: В. Смолій (відп. ред.), О. Бачинська, В. Горобець (заст. відп. ред.), О. Гуржій, В. Матях (відп. секр.), Ю. Мицик, В. Степанков, Я. Федорук, Т. Чухліб (заст. відп. ред.); НАН України, Інститут історії України. Київ, 2018. Кн. 2. С. 98. 20 Опис міста Ніжина 1766 року (публікація архівної пам’ятки). Ніжинська старовина. 2008. Вип. 7 (10): Пам’ят­ кознавство Північного регіону України. № 2. С. 168–169. 21 Там само. С. 180–181. 22 Згідно опису Ніжина трохи пізнішого часу, а саме – 1780 р., цим промислом продовжували займатися місцеві мешканці. 23 Лазаревский А. Полковничьи чиншевики. С. 162. 24 Сокирко О. «На послугах дому»… С. 321, з посиланням на данні урядової ревізії курінчиків 1734 р., старостою маєтностей полтавського полковника Василя Кочубея. Siverian chronicle. 2024. № 2 39 Якщо проаналізувати походження ніжинських ремісників­протекціянтів, то загалом із 24 осіб: 21 були місцевими «уродженцями», 2 – із с. Веркіївки25 та 1 із с. Безугловки (оби­ два села розташовувалися 17 км від полкового центру) Ніжинського полку. Укладачі опи­ су зафіксували їхню соціальну належність: 12 – міщан, 9 – посполитих, 1 – козак. Відсоток ремісників протекціянтів, від загальної кількості всіх зайнятих в ремеслі міс­ та, згідно з цим джерелом, становив лише 2%26. Унікальним і важко зрозумілим з погляду «класичної цехової системи» є випадок Федора Марцовенка, який виробляв чоловічі та жіночі шапки, був протекціянтом полковника, але при цьому був записаний до цеху27. Традиційно в історіографії вважається, що найбільшими можливостями для вербуван­ ня «протекціянтів» володіли полковники, тож саме вони мали їх найбільше. Це зауважен­ ня В. Мʼякотина чинне для Ніжина, а от для Полтавського полку, згідно з дослідженнями В. Горобця ревізій першої половини XVIІI ст., цей факт не підтвердився28. Зауважимо, що в Румʼянцевському описі міста Полтави вони також прямо не згадуються, хоча якщо при­ дивитися до власності полтавського полковника Андрія Горленка, то йому належали кузні з хатами, де проживали ковалі­партачі, які сплачували консистент29. В одній із бездвірних хат з кузнею, що належали полковому судді Григорію Сахновському, жив цеховик Сазон Литвиненко30. Відомості про його податки відсутні, тому визначити його статус неможли­ во. О. Компан опосередковано згадувала, що частіше протекціоністами були партачі31. Хоча для реалій Гетьманщини, вірогідно, ці поняття слід уточнювати, тобто, якщо за пар­ тачів вважати всіх осіб, що займалися ремеслом поза цехом, то протекціянти входили до цієї соціальної групи (жодним чином юридично не виділеної та розпорошеної серед ін­ ших соціальних категорій – міщан, посполитих, козаків тощо). За своїм соціальним стату­ сом партачі стояли нижче від цехових ремісників, навіть цехових підмайстрів. Водночас протекціянти, вочевидь, у XVII ст., маючи імунітет, наданий патроном, перебували на ви­ щому соціальному щаблі та мали більші статки (це особливо релевантно для Речі Поспо­ литої). Натомість у XVIIІ ст., особливо ближче до часу знищення Гетьманщини як автоно­ мії, цей статус зазнав змін. Зокрема А. Єршов вважав, що саме ця група ремісників пер­ шою перетворилася на кріпаків32. Водночас О. Компан, визнаючи, що частина з них справді могла покріпачитися, визнавала це малоймовірним у загальних масштабах33. Трохи інакше бачив протекціянтів­цеховиків П. Пиріг34. Перехід ремісників під про­ текцію старшини він вважав створенням умов для їхнього впливу на «сутність цехово­ го устрою», обмеження прав братств, повернення їх до «безправної пори» першої пол. ХVII ст. У цьому контексті він також розглядав введення Павлом Полуботком до цеху по­ сади полкового дозорці, на якого покладався нагляд за якістю продукції35. Вочевидь, що це доволі необґрунтоване пояснення, яке не знаходить підтвердження в сучасному розу­ мінні соціуму та економіки Гетьманщини. Повинності не на користь магістрату чи ратуші, все ж перебували поза правовим по­ лем, оскільки в цьому випадку цехові майстри не мали відбувати жодних повинностей на користь козацької старшини. Переважно повинності відбували ремісники, піддані та про­ текціянти. Окрім свого безпосереднього фаху, вони активно залучалися для виконання ро­ біт у маєтках козацької верхівки. Прикладів таких зловживань дуже багато. Вони є в усіх полках та впродовж усього часу існування Гетьманщини. Хоча така практика далеко не унікальна, вона була й на українських землях Речі Посполитої як у XVIII ст., так і століт­ тям раніше. Ремісників на понаднормових роботах використовувала козацька старшина різних рів­ нів: гетьманського, полкового та сотенного. Це спонукало звертатися до гетьманської вла­ ди задля припинення зловживань, відповіддю були гетьманські оборонні універсали. Во­ ни містили чітко окреслені повинності, які мали виконувати цехові обʼєднання стосовно 25 Нині – Вертіївка. 26 Усього в Ніжині ремісники проживали у 480 домогосподарствах і, за підрахунками В. Кулаковського, станови­ ли 43,2% населення міста. За: Кулаковський В. Ремесло і цехова система в містах і містечках Лівобережної України XVIII ст. Історія народного господарства та економічної думки УРСР. 1980. Т. 14. С. 53–60. 27 Зозуля О., Морозов О. Опис міста Ніжина… С. 189. 28 Мякотин В. Очерки социальной истории Украины… С. 64; Горобець В. Малі соціальні та соціопрофесійні гру­ пи гетьманату… С. 197. 29 Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765–1769 рр. / Упоряд., вст. ст. і комен. Ю. Волошина. Ки­ їв, 2012. С. 84, 174, 200. 30 Там само. С. 376. 31 Компан О. Міста України в др. пол. XVII ст. С. 199. 32 Цит. за: Компан О. Міста України в др. пол. XVII ст. С. 199. 33 Там само. 34 Пиріг П. Цехова організація ремесла на Чернігівщині у др. пол. XVII ст. Київська старовина. 1999. № 5. С. 161. 35 Там само, із посиланням на: Лазаревский А. Полковничьи чиншовики. Сіверянський літопис. 2024. № 2 40 полкової та міської влади36. Наприклад, у дозвільному листі Станіслава Конєцпольського 1642 р. цеху Гадяча чітко визначені умови роботи на гадяцький замок: кожен швець мав вичинити одну шкуру, яку надали від замкового державці, та пошити з неї взуття37. Все, що вимагалося понад це – було незаконним і мало оплачуватися. Цеховики звільнялися від усіх повинностей, які виконували інші міщани, окрім «шарварків» – тобто гатіння греблі та її утримання. Дані про відробітки чітко фіксувалися. Так, у донесенні за 1722 р. прилуцького пол­ ковника Гната Галагана до гетьмана Данила Апостола, складеному в 1733 р., зазначено, скільки людей залучалося до робіт у полку, що саме вони робили, уміщено дані й про ре­ місників: теслярську, кравецьку роботи, копання глини38. Зловживали цим не лише полковники, але й сотники: час від часу ремісників­цехови­ ків залучали до робіт у дворах сотенної старшини39. Також відпрацювання були не лише на користь старшини, а й на потреби військової адміністрації. Так, наприклад, «протекці­ янти» з містечка Кобеляки «драгун не кормлют но только в дворе рейментарский Перево­ лочанский бочки для воскового тамошнего провіанту по требованію делают» (1732 р.)40. Вочевидь, це були кобеляцькі бондарі, не записані до відповідного цеху, який існував у містечку в першій половині ХVIII ст.41 Висновки. Протекціянти через свою малочисельність не становили вагомої економіч­ ної конкуренції цеховим ремісникам, на відміну від партачів, які займалися ремеслом і продавали власні вироби в місті. Цехи намагалися їх контролювати, вимагаючи продавати товари лише під час ярмарків та сплачувати окремий податок до цехової скриньки. Тому для всіх територій Речі Посполитої та Гетьманщини питання економічного суперництва цехових і нецехових ремісників ніколи не було розв’язане, майстри торгували в містах. Ситуація наявності партачів та партачів­протекціянтів вписується в загальну картину цехового ладу ранньомодерного часу. Їх наявність у Гетьманщині не є свідченням про­ никнення «козацького права» до міської юрисдикції, а, навпаки, підважує фактор збере­ ження традиційних взаємовідносин у міському соціумі, де шляхту замінила козацька стар­ шина. Водночас це засвідчує розмитість міщанського стану Гетьманщини та певної його маргіналізації, що з­поміж іншого відбувалося під впливом шляхти та магнатів, а згодом – козацької старшини. Зокрема зловживань влади стосовно цехів у XVII–ХVIIІ ст., що вияв­ лялося як у привласненні понаднормових виробів, так і залученні ремісників до різних ро­ біт. References Horobets, V. (2008). Mali sotsialni ta sotsioprofesiini hrupy hetmanatu: «kurinchyky», «striltsi», «pro­ tektsiianty», «dvoriany» etc. [Small social and socio­professional groups of the hetmanate: «kurinchyky», «striltsi», «protektsiianty», «dvoriany»]. Sotsium. Almanakh sotsialnoi istorii – Society. Almanac of social history, 8, P. 184–201. Kapral, M. (2006). Liudy korporatsii: Lvivskyi shevskyi tsekh u XVII–XVIII st. [People of the corpo­ ration: Lviv shoemakers guild in the 17th–18th c.]. Lviv, Ukraine. Kovalenko, O. (2005). Sposterezhennia nad prizvyshchamy honchariv Myrhorodskoho polku pochatku XVIII st. (za materialamy perepysnoi knyhy 1723 r.) [Observations on the surnames of the potters of the Myrhorod regiment of the beginning of the 18th c. (based on the census book of 1723)]. Novi doslidzhen­ nia pamiatok doby kozatstva v Ukraini – New studies of sites of the Cossack period in Ukraine, 14, P. 182– 189. Monchak, A. (2020). Nerivna pryiazn. Kliientarni vzaiemyny v istorychnii perspektyvi [Unequal fri­ endship. Customer relations in historical perspective]. Kyiv, Ukraine. Paslavska, N. (2019). Kravetskyi tsekh u Lvovi v XVI–XVIII st.: orhanizatsiini formy ta sotsialni vid­ nosyny [A tailors guild in Lviv in the 16th–18th c.: organizational forms and social relations]. Lviv, Ukrai­ ne. Shvydko, H. (2004). Komput i reviziia Myrhorodskoho polku 1723 r. [Computation and revision of the Myrhorod regiment in 1723]. Dnipro, Ukraine. Sokyrko, O. (2015). «Na posluhakh domu»: nadvirni pochty kozatskoi starshyny ser. XVII – XVIII st. [«At the familys service»: the court military units of the Cossack elders in the middle 17th – the 18th c.]. 36 Щербина С. Універсали гетьманів та полковників як джерело з історії ремісничих цехів Північного Лівобереж­ жя др. пол. XVII – XVIIІ ст. Сіверщина в історії України. Київ–Глухів, 2012. Вип. 5. С. 163. 37 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі – ІР НБУВ). Ф. І. Спр. 45039. Арк. 18–19. 38 ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 1783. Арк. 212–213 зв. 39 Мякотин В. Очерки социальной истории Украины… С. 111. 40 Горобець В. Малі соціальні та соціопрофесійні групи гетьманату… С. 196. 41 ІР НБУВ. Ф. 61. Спр. 1577; Ф. І. Спр. 54480, 54481, 58171. Siverian chronicle. 2024. № 2 41 Starchenko, N. (2021). Ukrainski svity Rechi Pospolytoi. Istorii pro istoriiu [Ukrainian worlds of the Polish­Lithuanian Commonwealth. Stories about history]. Kyiv, Ukraine. Voloshyn, Yu. (Ed.). (2012). Misto Poltava v Rumiantsevskomu opysi Malorosii 1765–1769 rr. [The city of Poltava in Rumyantsevʼs description of Malorosia 1765–1769]. Kyiv, Ukraine. Коваленко Оксана Валентинівна – кандидат історичних наук, доцент, доцент кафед­ ри історії України Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Коро­ ленка, (вул. Остроградського, 2, м. Полтава, Україна 36001). Kovalenko Oksana – candidate of historical sciences, docent, associate professor of the de­ partment of history of Ukraine of Poltava national V. Korolenko pedagogical university (2 Ostrogradskogo St., Poltava, Ukraine 36001) E­mail: kovksana@gmail.com “WE LIVE UNDER THE PROTECTION OF THE COLONEL”: CRAFTSMEN–PROTECTIONERS IN THE HETMANATE 18TH c. The purpose of the article is to consider one of the small social groups of the Hetmanate, namely, craftsmen protectioners. These are persons who lived in cities, primarily in the estates of the Cossack el- ders, did not implement general duties and did not pay expenses (taxes or guild fees), instead services or paying in cash or in products to their protectors. In the Polish-Lithuanian Commonwealth there were craft- smen under the protection of the highest royal level and magnate patrons. The scientific novelty of the work lies in the fact that the number and professional specialisation of the patrons engaged in crafts was traced on the basis of the audits of the Poltava, Lubny, Myrhorod, Hadiach, and Nizhyn regiments. In his- toriography, the interpretation of this small social group had a variation, ex: non-guild craftsmen, potenti- al serfs, a means of influencing the foremen on guild corporations, etc. Conclusions. The presence of par- tachs and partach protectors fits into the overall picture of the early modern workshop system of the Het- manate. Their presence is not evidence of the penetration of «Cossack law» into the city jurisdiction, but, on the contrary, undermines the factor of preservation of traditional relationships in the city society, where the nobility was replaced by the Cossack elders. At the same time, this testifies to the blurring of the bur- gherʼ state of the Hetmanate and some marginalization of the urban state in the 18th c. Key words: craftsman, guild, protector, colonel, Hetmanate, 17th–18th c. Дата подання: 30 січня 2024 р. Дата затвердження до друку: 3 квітня 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Коваленко, О. «В протекції пана полковника живем»: ремісники­протекціянти в Гетьманщині XVIII ст. Сіверянський літопис. 2024. № 2. С. 36–41. DOI: 10.58407/litopis.240204. Цитування за стандартом APA Kovalenko, O. (2024). «V protektsii pana polkovnyka zhyvem»: remisnyky­protektsiianty v Hetman­ shchyni XVIII st. [“We live under the protection of the colonel”: craftsmen­protectioners in the Hetmanate 18th c.]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 2, P. 36–41. DOI: 10.58407/litopis.240204.

Схожі ресурси