Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів

Мета. У статті досліджено символічний зміст числової інформації, вміщеної в давньому «Житії преподобного Феодосія Печерського», що увійшло до складу Успенського збірника ХІІ ст. і до Другої Касіянівської редакції «Києво-Печерського патерика» 1462 р. Зроблено висновок про те, що числа й дати, наявн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2024
Автор:	Нікітенко, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Філологічні студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199939
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів / М. Нікітенко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 4. — С. 115-126. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199939
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1999392024-11-07T16:15:58Z Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів Нікітенко, М. Філологічні студії Мета. У статті досліджено символічний зміст числової інформації, вміщеної в давньому «Житії преподобного Феодосія Печерського», що увійшло до складу Успенського збірника ХІІ ст. і до Другої Касіянівської редакції «Києво-Печерського патерика» 1462 р. Зроблено висновок про те, що числа й дати, наявні в «Житії», значно помножують семантичні ряди цього твору, даючи змогу поглибити рівні його сприйняття. До того ж числова інформація твору, не зважаючи на її суто символічний характер, може прислужитися для відповіді на цілком конкретне запитання про час народження преподобного Феодосія Печерського і, відповідно, про вік, у якому цей святий помер. The purpose of the publication. The article examines the symbolic content of numerical information contained in the ancient «Life of saint Theodosius Pechersky», which was part of the Uspensky collection of the 12th c. and to the Second Kasianiv edition of the «Kyiv-Pechersk paterik» in 1462. It was concluded that the numbers and dates present in the «Life» expand and multiply semantic ranks of this work, making it possible to deepen the stages of its perception. In addition, the numerical information of the work, despite its purely symbolic nature, can be used to answer a completely specific question about the time of birth of St. Theodosius Pechersky and, accordingly, about the age at which this saint died. 2024 Article Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів / М. Нікітенко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 4. — С. 115-126. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240412 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199939 27-36 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філологічні студії Філологічні студії
spellingShingle	Філологічні студії Філологічні студії Нікітенко, М. Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів Сiверянський літопис
description	Мета. У статті досліджено символічний зміст числової інформації, вміщеної в давньому «Житії преподобного Феодосія Печерського», що увійшло до складу Успенського збірника ХІІ ст. і до Другої Касіянівської редакції «Києво-Печерського патерика» 1462 р. Зроблено висновок про те, що числа й дати, наявні в «Житії», значно помножують семантичні ряди цього твору, даючи змогу поглибити рівні його сприйняття. До того ж числова інформація твору, не зважаючи на її суто символічний характер, може прислужитися для відповіді на цілком конкретне запитання про час народження преподобного Феодосія Печерського і, відповідно, про вік, у якому цей святий помер.
format	Article
author	Нікітенко, М.
author_facet	Нікітенко, М.
author_sort	Нікітенко, М.
title	Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів
title_short	Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів
title_full	Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів
title_fullStr	Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів
title_full_unstemmed	Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів
title_sort	числова інформація «житія преподобного феодосія печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2024
topic_facet	Філологічні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199939
citation_txt	Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів / М. Нікітенко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 4. — С. 115-126. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT níkítenkom čislovaínformacíâžitíâprepodobnogofeodosíâpečersʹkogoâkklûčdorozumínnâjogoglibokihsimvolíčnihzmístív
first_indexed	2025-07-17T06:03:37Z
last_indexed	2025-07-17T06:03:37Z
_version_	1837872938463789056
fulltext	Siverian chronicle. 2024. № 4 115 ФІЛОЛОГІЧНІ СТУДІЇ УДК 27-36 Мар’яна Нікітенко • ЧИСЛОВА ІНФОРМАЦІЯ «ЖИТІЯ ПРЕПОДОБНОГО ФЕОДОСІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО» ЯК КЛЮЧ ДО РОЗУМІННЯ ЙОГО ГЛИБОКИХ СИМВОЛІЧНИХ ЗМІСТІВ DOI: 10.58407/litopis.240412 © М. Нікітенко, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6415-340X Мета. У статті досліджено символічний зміст числової інформації, вміщеної в давньому «Жи- тії преподобного Феодосія Печерського», що увійшло до складу Успенського збірника ХІІ ст. і до Другої Касіянівської редакції «Києво-Печерського патерика» 1462 р. Зроблено висновок про те, що числа й дати, наявні в «Житії», значно помножують семантичні ряди цього твору, даючи змогу поглибити рівні його сприйняття. До того ж числова інформація твору, не зважаючи на її суто символічний характер, може прислужитися для відповіді на цілком конкретне запитання про час народження преподобного Феодосія Печерського і, відповідно, про вік, у якому цей святий помер. Ключові слова: преподобний, Феодосій Печерський, «Житіє преподобного Феодосія Печерсько- го», «Києво-Печерський патерик», «Успенський збірник», чернечий постриг, «Ліствиця» духовного вдосконалення, Никита Стифат, ворота Раю, Небесний Єрусалим, Успенський собор, ісихазм. Картина первинної історії Києво-Печерського монастиря може бути суттєво доповнена завдяки прихованій інформації, що міститься в «Житії преподобного Феодосія Печерсько- го». Особливо це стосується двох кордонів життя Феодосія: його народження та смерті. Як відомо, Феодосій помер у 1074 р., проте рік його народження давньоруські джерела не згадують. Відтак дослідники відштовхуються від дати заснування Києво-Печерського мо- настиря, що міститься в «Повісті временних літ» – 1051 р. Прп. Феодосій прийшов до Ки- єво-Печерського монастиря в 1055–1056 рр.1 або близько 1056 р.2, коли йому було при- близно 20 років. Тобто народився святий десь у 1036 р. Отже, у 1074 р. Феодосій помер у віці приблизно 40 років. У «Житії преподобного Антонія», вміщеному в виданні «Києво-Печерського Патери- ка» 1661 р., роком народження Феодосія названо 1029 р. Виходячи з цього джерела, свя- тий дожив до 45 років. Існують версії про народження Феодосія у 1008 чи 1009 рр. Ці версії, загалом прийняті в Церкві, враховують інформацію «Житія преподобного Феодосія», що міститься в Кас’я- нівських редакціях «Києво-Печерського патерика» ХV ст. У них ідеться про рік постригу Феодосія – 1032 р. Відповідно, від цього року вираховують 23 чи 24 роки, у які Феодосій либонь прийшов до Києво-Печерського монастиря3. У цьому випадку Феодосій прожив 65–66 років. Тож досі не існує єдиної думки про рік народження прп. Феодосія, і відповід- но – невідомо, у якому саме віці він помер. Зрозуміло, що це питання неможливо з’ясува- ти достеменно, але принаймні необхідно зрозуміти, як його усвідомлювали за Середньо- віччя. Відтак уперше в науці пропонуємо розглянути це питання крізь призму символічної інформації «Житія преподобного Феодосія». Як і «Києво-Печерський патерик», «Житіє преподобного Феодосія Печерського», ство- рене Нестором Літописцем у 80-х рр. ХІ ст., наповнене числовою символікою. Вона по- 1 Творогов О. Феодосий, игумен Киево-Печерского монастыря. Словарь книжников и книжности Древней Руси. Ленинград, 1987. Вып. 1 (XI – первая половина XIV в.). С. 457. 2 Печников М. Феодосий Печерский. Большая российская энциклопедия. Москва, 2017. Т. 33. С. 265–266. 3 Про прихід прп. Феодосія до Києво-Печерського монастиря в 23 чи 24 роки йдеться в пізніх Патериках ХІХ ст. Сіверянський літопис. 2024. № 4 116 глиблює та розширює ідейні змісти цього твору, помножує його семантичні ряди. Число- ва інформація була наявна вже в авторському тексті «Житія преподобного Феодосія», зде- більшого збереженого у складі Успенського збірника ХІІ–ХІІІ ст. Ця книга – найдавніша пам’ятка східнохристиянської писемності, до корпусу якої поряд із традиційними пере- кладними творами житійної та церковно-учительної літератури входять оригінальні дав- ньоруські, а також південнослов’янські твори. У роботі над рукописом Успенського збірника брали участь два писарі, які писали уставом безпосередньо один за одним. Перший писар створив текст, починаючи від пер- шого аркуша рукопису і до середини стовпця «г» 46-го аркуша. Другий писар розпочав текст одразу за першим і писав до кінця рукопису4. Перехід від першого до другого писаря припадає саме на «Житіє преподобного Феодо- сія». Прикметно, що в тексті Житія, написаного другим писарем, з’являється загадкова нумерація, представлена числами від «61» до «100». Зазвичай вважають, що числа означа- ють номери розділів, чомусь не виокремлені першим писарем, тому вони означені не з 1-го, а з 61-го5. Проте важливо, що нумерація починається від числа «61» не на 46-му аркуші, з якого почав працювати другий писар, а аж на 49-му аркуші. Відтак імовірно, що загадкова ну- мерація не була творчим доробком цього другого писаря, а містилася вже в авторському тексті «Житія преподобного Феодосія», і другий писар її просто скопіював. До того ж числу «61» ніколи не передували числа від «1» до «60» – «номери розділів». Так само чис- ла від «61» до «100» в жодний спосіб не виокремлюють частини тексту за логікою та зміс- том, як це належало б номерам розділів. Впадає в око, що «останнім числом» «Житія преподобного Феодосія» є «100». Як ми писали в інших працях, це число має глибокі сакральні змісти, воно символізує доверше- ність Небесного Єрусалима6. Ми зокрема припускали, що число «100» знаменує вершину, апогей – найбільший ступінь наближеності до Бога. Саме числу «100» відповідає найсак- ральніша частина Великої Печерської церкви – зеніт її купола7. Відтак, як міркуємо, завдяки введенню числа «100» до «Житія преподобного Феодо- сія», тут наголошено на думці про досягнення святим духовної досконалості, входження його в обитель Бога Трійці – Небесний Єрусалим. Саме тому це число є останнім у Житії Феодосія – ним мовби «увінчано» розповідь про земні подвиги та посмертні чудеса свято- го, а далі вже йдеться про його наступника – Стефана. Якщо символіка числа «100», вміщена в «Житії преподобного Феодосія», доволі зрозу- міла, то що ж означає число «61», від якого починається відлік? Знаменно, що сума «6» + «1», яка дорівнює «7», означає Ім’я Христа в знаменитому «Листі Авгара». Як вважали за Середньовіччя, в цьому «Листі» закодована духовна сутність Христа, символізована чис- лом «7», що утворюється саме як сума «6» і «1»8. Відтак припускаємо, що число «61» у «Житії преподобного Феодосія» має передусім сакральний зміст: воно щонайбільше упо- дібнює Феодосія Христові. Ось чому число «61» міститься не на початку твору, а напри- кінці, де Феодосія описано як подвижника, котрий уже досяг вершин духовної доскона- лості. Ще одним надто важливим і вельми показовим моментом є те, що різниця між числа- ми «61» і «100» дорівнює «40». Зокрема, якщо вести відлік від «61», то «40» припадає са- ме на «100». Спадає на думку, що в такий спосіб у «Житії преподобного Феодосія» цього святого порівняно з пророком Мойсеєм. У наших попередніх працях багато сказано щодо образної паралелі «пророк Мойсей – Феодосій Печерський», імпліцитно наявної в Житії9. Зрештою, в давнину існувала біблійна традиція співвідносити образ пророка Мойсея з числом «40». Зокрема протягом 40 років Мойсей переховувався біля Синаю від гніву єги- петського фараона; 40 днів пророк пробув на Синаї у спілкуванні з Богом, коли дізнавався про Закон для ізраїльського народу, про влаштування Скинії та священства при ній; через 40 днів після покарання ізраїльтян за зраду (поклоніння золотому тільцю) Господь обіцяв помилувати їх та ввести у Край Обіцяний; після цього Мойсей ще залишався на Синаї 4 Успенский сборник ХІІ–ХІІІ вв. / Изд. подг. О.А. Князевская, В.Г. Демьянов, М.В. Ляпон; под ред. С.И. Котко- ва. Москва, 1971. С. 20. 5 Жиленко І. Житіє прп. Феодосія Печерського. До історії редагування тексту. Могилянські читання 2011 р. Київ, 2012. С. 38–48. 6 Нікітенко М. Святі гори Київські: побудова сакрального простору ранньохристиянського Києва (кінець Х – поч. ХІІ ст.). Київ, 2013. С. 267–347; Її ж. Небо на землі: від Альфи до Омеги. Феномен Спасіння-освячення в Києво-Печерському монастирі (давньоруська доба). Київ, 2022. С. 322–373. 7 Нікітенко М. Святі гори Київські... С. 267–347; Нікітенко М. Небо на землі... С. 322–373. 8 Дет. про це чит.: Нікітенко М. Небо на землі... С. 431. 9 Там само. С. 508–534. Siverian chronicle. 2024. № 4 117 протягом 40 днів, розбиті скрижалі Завіту були знову написані, а порушений Ізраїлем за- повіт з Богом – відновлений10. Цікаво, що саме на 61 розділ поділене «Житіє преподобного Феодосія» в Другій Касія- нівській редакції «Києво-Печерського патерика» 1462 р. Тут, на відміну від більш давньої редакції «Житія преподобного Феодосія» в Успенському збірнику, розділи, що йдуть від «1» до «61», логічно ділять твір від його початку на частини. Висловимо припущення, що в такий спосіб інок Касіян зберіг число «61» зовсім невипадково: книжник уважав, що це число називає кількість років, проведених Феодосієм на землі. Недарма число «61» «увінчує» «Житіє преподобного Феодосія» в Другій Касіянівській редакції Патерика так само, як в Успенському збірнику число «100» знаменує досягнення Феодосієм Небесного Єрусалима. Припускаємо, що в Успенському збірнику число земних років Феодосія – «61», співвідноситься з числом Небесного Єрусалима і досконалості – «100» як початок і кінець – Альфа й Омега – символ Христа, Якому уподібнено преподобного Феодосія. Окрім названих, «Житіє преподобного Феодосія Печерського» містить ще декілька ці- кавих дат, які ніколи не аналізували з огляду на їх троповий чи семантичний зміст. Позаяк осмислення цих дат зазвичай було суто «практичним», тобто позбавленим будь-якого символічного бачення. Однак саме герменевтичне вивчення «Житія преподобного Феодо- сія» дає змогу висвітлити деякі суперечливі питання, пов’язані з датами, уведеними до цього твору. Зокрема це стосується дати постригу Феодосія – року, що фіксує головну по- дію духовного життя святого на шляху його обоження-Спасіння. У найдавнішій відомій редакції «Житія преподобного Феодосія», що увійшло до Успенського збірника, дату постригу святого не вказано. Вона вигулькнула лише в ХV ст. – в тексті Першої та Другої Касіянівських редакцій «Києво-Печерського патери- ка» 1460 і 1462 рр. Роком постригу святого в цих редакціях Патерика названо 6540-й чи 1032-й, коли київський стіл посідав князь Ярослав Володимирович11. Як вважають дослідники, дата постригу Феодосія – 1032 р. – геть не збігається з істо- ричними реаліями. Позаяк усталена в науці версія первинної історії Києво-Печерського монастиря відносить народження обителі лише до сер. 50-х рр. ХІ ст. На думку відомого дослідника давньоруських літописів О. Шахматова, 1032 р. як дата постригу Феодосія по- ходить із давнього «Житія преподобного Антонія Печерського». Як ми знаємо, це джере- ло, що мало потужний вплив на давньоруське літописання, відносило початок Києво-Пе- черського монастиря не до сер. 50-х, а до 30-х рр. ХІ ст. На думку О. Шахматова, дата 1032 р. була пов’язана не з постригом Феодосія, а з поставленням першого, невідомого на ім’я ігумена Києво-Печерського монастиря12. Згідно з припущенням О. Шахматова, дже- релом для вставок і доповнень, зроблених Касіяном у своїх редакціях «Києво-Печерсько- го патерика», був невідомий нині Печерський літопис ХІІ ст. Саме тут, як вважав учений, Касіян і надибав вказівку на рік постригу Феодосія13. Свого часу відомий дослідник «Києво-Печерського патерика» Д. Абрамович припус- кав, що дату – 1032 р. у «Житії преподобного Феодосія» було штучно синтезовано авто- ром Першої та Другої Касіянівських редакцій. На думку Д. Абрамовича, інок-крилошанин Касіян брав за основу своїх підрахунків інформацію «Слова про створення Великої Пе- черської церкви» і «Сказання, чому називається Печерським монастир», які увійшли до «Києво-Печерського патерика». Саме з цих творів, як вважав дослідник, випливає дата смерті Антонія Печерського – 1073 р. Д. Абрамович, зокрема, зазначав: «Преподобний Антоній Печерський, як можна бачити зі Слова про створення церкви (Успенського собо- ру – М.Н.), помер за рік до смерті преподобного Феодосія, тобто у 1073 р., проживши в печері, не виходячи звідти 40 років: якщо так, то переселення в печеру мало відбутися в 1033 р., за змістом Житія і сказання, преподобний Феодосій тоді ж був уже з преподобним Антонієм, – отже він прийшов до нього і постригся аж ніяк не пізніше 1032 р.»14. На думку відомої дослідниці історії Києво-Печерської лаври І. Жиленко, такі обчис- лення, що в результаті дали дату постригу Феодосія – 1032 р., були зроблені не Касіяном, а значно раніше – ізводником ХІІІ ст., який спирався на інформацію з «Житія преподоб- ного Антонія»15. Дослідниця, так само як і О. Шахматов, вважає, що джерелом вставок Касіяна був невідомий нині літопис, проте відносить його не до ХІІ, а до ХІІІ ст., себто до 10 Хитрово В. Богошественная гора Синайская. Чтения о Святой Земле. Санкт-Петербург, 1899: Изд-е Импера- торского православного Палестинского общества. 51-е чтение. С. 16–24. 11 Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. Київ, 1991. С. 29. 12 Шахматов О. Разыскания о русских летописях. Москва, 2001. С. 197–198. 13 Абрамович Д. Исследование о Киево-Печерском патерике как историко-литературном памятнике. Санкт-Пе- тербург: Изд-е Отделения русского языка и словесности императорской Академии наук, 1902. С. 94. 14 Там само. С. 74. 15 Жиленко І. Патерик Києво-Печерський. Київ, 1998. С. 229; Її ж. Літописні джерела до історії Києво-Печер- ської лаври ХІ–ХІІІ ст. Київ, 1995. С. 64. Сіверянський літопис. 2024. № 4 118 часів канонізації Антонія Печерського, адже саме тоді могло відбутися злиття авторської редакції «Повісті временних літ» з інформацією із «Житія преподобного Антонія»16. Натомість версія про «просте обчислення», в результаті якого з’явилася дата постригу Феодосія – 1032 р., є вельми хисткою. Уперше зауважимо, що в «Житії преподобного Феодосія» з печерним затвором Антонія, що закінчився смертю старця у 1073 р., пов’яза- ний не постриг Феодосія, а його поставлення на пресвітерство. Зокрема в Житії одразу після глави 14: «О поставленіи святого на презвитерство» йде глава 15: «О отлучении ве- ликаго Антоніа»17. Згідно з Житієм, між постригом Феодосія та його поставленням на пресвітерство було чимало часу18. Тож 1073 р. в жодному разі не міг фокусувати відлік для обчислень дати постригу Феодосія. До того ж впадає в око, що дослідники вказують дату постригу Феодосія у 1032 р. як досить «приблизну», адже він міг стати ченцем якщо не пізніше, то принаймні й дещо ра- ніше цього року. Згідно з логікою середньовічного автора сакрального тексту отакий еле- мент «приблизності» і навіть «фантазійності» взагалі мусив бути виключений. Відтак на- ведені версії сучасних дослідників – абсолютно штучні (у негативному значенні цього слова – себто позбавлені правди), і не мають жодної рації з погляду людини Середньовіч- чя. Тут ми стикаємось із суто позитивістськими підходами до інформації середньовічного джерела, із нехтуванням його головним – символічним змістом. Тож уперше в історії дослідження цього питання спробуймо врахувати символічний контекст Житія. Як ми показали в попередніх працях, у «Житії преподобного Феодосія» втілена ісихастська парадигма обоження людини19. У контексті цього бачення можемо усвідомити інкорпоровану в Житіє ідею найвищої гідності священства й ігуменства Фео- досія. У творі йдеться про Одкровення Феодосію щодо Великої Печерської церкви, коли його осяювало Божественне світло. Тема осяяння Феодосія Божественним світлом є в де- кількох місцях Житія. Зокрема в 20-му розділі: «О прославленіи святого и о сіаніи божіа свѣта» ідеться про диво, яке споглядав ігумен монастиря Святого Архангела Михаїла – Софроній. Коли однієї темної ночі він ішов у свій монастир, то побачив світло над монас- тирем Феодосія. Тоді Софроній мовив: «о, колико благостыня твоа, Господи, яко пока- залъ еси таковъ свѣтильникъ въ мѣстѣ сем святѣм, преподобнаго сего мужа, иже, тако свѣтяся, просвѣщаетъ монастырь свой!»20. Знаменно, що явище Божественного світла над монастирем сприймали як сяяння само- го Феодосія. Ця розповідь описує вершину досконалості ченця-подвижника, який спершу був священиком (розділ 14 Житія)21, потім – ігуменом (розділ 16)22, і нарешті у 1062 р. розбудовував Печерський монастир, у якому поставив Богородичну церкву (розділ 17)23. На думку О. Шахматова, дата 1062 р. є вельми ранньою і належить Никонові Печерсько- му – укладачу Найдавнішого літописного зводу 1073 р.24 Як бачимо, у «Житії преподоб- ного Феодосія» теми священства, ігуменства та ктиторства засновника Києво-Печерсько- го монастиря синтезовані з ісихастською парадигмою його обоження, себто із входжен- ням святого в Божественне світло. Відтак у «Житії преподобного Феодосія» його постриг (так само, як священство та ігуменство) пов’язані не з затвором Антонія (поготів не зі смертю Антонія в 1073 р.), а з досягненням Феодосієм святості – обоження, що зіставлене з конкретною подією – кін- цем розбудови монастиря та поставленням головного Богородичного храму в 1062 р. Між початком духовного сходження Феодосія (себто його постригом у 1032 р.) і до- сягненням ним вершини духовного вдосконалення в 1062 р. минуло саме 30 років (1062 – 1032 = 30). Враховуючи те, що в Церкві чернечий постриг здавна співвідносили з хрещенням, здо- буття священства Феодосієм через 30 років після постригу можна розуміти в контексті церковних настанов. Згідно з 14-м правилом Пʼятого Вселенського Собору, яке повторює 22-ге правило Карфагенського Собору та 11-те правило святого Григорія Неокесарійсько- го (Чудотворця) (ІІІ ст.), «во пресвитера прежде тридесяти лет не рукополагати, даже если бы человек и весьма достоин был, но отлагати до уреченных лет. Ибо Господь Иисус Христос в тридесятое лето крестился и начал учить». Як бачимо, кількість років – «30», – 16 Жиленко І. Літописні джерела до історії Києво-Печерської лаври ХІ–ХІІІ ст. С. 12. 17 Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. С. 36. 18 Там само. С. 29–36. 19 Нікітенко М. Небо на землі… С. 508–534. 20 Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. С. 42. 21 Там само. С. 36. 22 Там само. С. 38. 23 Там само. С. 38–39. 24 Шахматов О. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. Летопись занятий археографической ко- миссии за 1907 г. Санкт-Петербург, 1908. Вып. 20. С. 444–450. Siverian chronicle. 2024. № 4 119 коли людина може отримати священний сан, ототожнена в традиції Церкви з рока-ми Христа, коли Він хрестився та взявся до проповіді Спасіння. 30 років – це та «повнота віку Христового», про яку ми чимало згадували в попередніх працях, де йшлося про об- разні паралелі «Житія преподобного Феодосія Печерського»25. У традиції ісихазму ця «повнота віку Христового» означає вершину духовного вдосконалення подвижника, а в «Житії преподобного Феодосія Печерського» – духовну довершеність цього святого, коли він став священником та ігуменом саме через 30 років після свого чернечого постригу, що його порівняно із хрещенням. Спадає на думку, що Житіє співвідносить набуття Феодосієм святості-обоження із до- сягненням ним найвищої – тридцятої сходини «Ліствиці» духовного вдосконалення. Річ у тім, що в традиції ісихазму число «30» символізує 30 років Христа, у які Він охрестився, розпочавши справу Спасіння людства. Зокрема, процес обоження людини великий іси- хаст – преподобний Симеон Новий Богослов (Х–ХІ ст.) – ототожнює зі зростанням люди- ни «в міру літ Христа». Та сама образна паралель є й у преподобного Йоана Ліствичника, який у знаменитому й вельми популярному в Русі творі «Ліствиця» порівнює сходження подвижника тридцятьма щаблями «Ліствиці» духовного вдосконалення із надважким про- цесом досягнення «літ Христа». Симптоматично, що головною умовою поставлення людини на ігуменство Симеон Но- вий Богослов уважає досягнення нею «літ Христа», себто духовної досконалості, що спів- відноситься із числом «30». Наприклад, у «Житії преподобного Симеона» йдеться про по- ставлення ним на ігуменство свого учня – тридцятирічного Арсенія, який: «…тільки-но досяг віку Христового, а духом стрімко піднявся до мужа досконалого, що може пасти стадо Христове»26. Припускаємо, що кількість років духовного удосконалення преподобного Феодосія – «30» в давнину ототожнювали також із числом «3». Це бачення либонь містилося у вель- ми давньому джерелі, звідки походила дата постригу Феодосія – 1032 р. Річ у тім, що кількість років Христа – «30», яка в аскетичній традиції означає вершину духовного вдо- сконалення подвижника, воднораз відповідає троїчному принципу обоження людини, ві- домому в чернецтві з давніх часів. Згідно з класичною схемою, наявною вже у таких ран- ніх авторів, як Євагрій Понтійський (ІV ст.) та Йоан Апамейський (V ст.), чернече життя ділиться на три етапи духовного вдосконалення: «діяльність», «природне любомудріє» і «богословʼя» («споглядання»). Дотримуючись цієї схеми, преподобний Ісаак Сирин (VІІ ст.) пише: «Є три щаблі, які людина долає: щабель початківців, середніх і доскона- лих. На першому щаблі весь спосіб думок людини та роздуми бувають у пристрастях, хо- ча розум і спрямований на добре. Другий щабель є чимось середнім між пристрастю та духовним станом: думки звідусіль однаково приходять на цьому щаблі, і світло, і темрява не перестають зʼявлятися». Стосовно третього щабля, він характеризується одкровенням Божественних таємниць, коли Бог відкриває ченцеві двері як нагороду за його подвиж- ництво27. Вчення про троїчний принцип духовного вдосконалення людини – фундаментальна за- сада традиції ісихазму. Як зазначає протоієрей Олександр Геронімус, умне ділання – Ісу- сову молитву – традиція ісихазму співвідносить із трьома послідовними щаблями духов- ного сходженням: 1) збирання розуму від зовнішньої неуважності всередину, 2) перебу- вання розуму зібраним у серці в «одновимірній простоті», 3) піднесення розуму до Бого- споглядання. Із цими трьома етапами духовного поступу можна зіставити три міри молит- ви: 1) здобуття уважної умної молитви, 2) умно-сердечна молитва («літургісання розуму в сердечному храмі») і, нарешті, – 3) споглядання Бога (вихід поза межі тварного світу). Са- ме цим трьом ступеням молитви відповідає тричастинне ділення храму на притвор, наос і вівтар28. Знаменно, що число «3» є одним із важливих смислових кодів «Києво-Печерського па- терика»: тут воно є символом поступового духовного сходження-вдосконалення подвиж- ника. Воднораз у Патерику числа «3» і «30» ототожнені. Як ми показали в попередніх працях, цей феномен наявний у розповіді «Києво-Печерського патерика» про створення Великої Печерської церкви. Завдяки числовій символіці, втіленій у «Слові 1» Патерика, розбудову храму, починаючи із закладення і закінчуючи освяченням, співвіднесено зі 25 Нікітенко М. Небо на землі... С. 508–534. 26 Преподобный Симеон Новый Богослов. Преподобный Никита Стифат. Аскетические сочинения в новых пере- водах / Сост. и общ. ред. еп. Илариона (Алфеева). Санкт-Петербург, 2011. С. 134. 27 Цит. за: Иларион (Алфеев), иеромонах. Мир Исаака Сирина. Москва, 1998. С. 93. 28 Геронимус А. Богословие священнобезмолвия. Синергия. Проблемы аскетики и мистики Православия / Научн. сб. под общей ред. С. Хоружего. Москва, 1995. С. 151–176. Сіверянський літопис. 2024. № 4 120 шляхом обоження (теозис) людини, яка піднімається до Бога-Трійці «Ліствицею Небес- ною», що має 30 щаблів29. У попередніх працях ми дійшли висновку, що в Патерику процес створення Великої Печерської церкви співвіднесено, по-перше, із постанням Руської Церкви і через це – із виповненням Церкви Вселенської; по-друге, з обоженням-освяченням творців знаменито- го давньоруського монастиря. У контексті християнської числової символіки ці теми об’- єднує число «30» чи еквівалентне йому «3». Ці думки наскрізно пронизують і «Житіє пре- подобного Феодосія Печерського», у якому йдеться про розбудову ним знаменитої черне- чої обителі: спочатку Ветхого монастиря з Богородичним храмом у 1062 р., а згодом – Ве- ликої Печерської церкви30. І хоча в Житії не вказано рік заснування Успенського собору, його подає «Повість временних літ» і «Києво-Печерський патерик» – це 6581 чи 1073 р.31 Проте рік смерті преподобного Феодосія – 1074 зафіксовано й у літописі, і в Житії. Відтак три інкорпоровані в «Житіє преподобного Феодосія» дати: 1032 – рік постригу святого, 1062 – рік розбудови ним монастиря, 1074 – рік смерті Феодосія – створюють певний семантичний ряд. Якщо між постригом очільника Києво-Печерського монастиря й поставленням його на ігуменство минуло 30 років (1062 – 1032 = 30), то між цією остан- ньою подією та смертю святого спливло 12 років (1074 – 1062 = 12). Знаменно, що й сама дата смерті Феодосія – 1074 р. містить сакральне число «12» (1+7+4=12). Тож у «Житії преподобного Феодосія» із давніх часів було «зашифровано» два числа – «30» і «12», що мали ключове значення для усвідомлення головних ідей цього твору. Ми вже знаємо, що в контексті традиції ісихазму 30 років знаменують шлях досягнен- ня Феодосієм святості-обоження (теозису) або «літ Христових». Імовірно, ці думки ви- словлені й крізь символічну призму числа «12», яким ознаменовано славне завершення земного життя святого, перехід його душі в Небесний Єрусалим – позаземне місто, чис- лом якого є «12». Недарма преподобний Макарій Великий говорить, що на шляху духов- ного вдосконалення людини є саме 12 сходин: «Людині треба, так би мовити, пройти два- надцять сходин і потім досягти досконалості»32. Тож число «12», так само як і число «30», у «Житії преподобного Феодосія» можна ро- зуміти у світлі концепції духовного поступу святого. Спадає на думку, що «два етапи» ду- ховного зростання Феодосія, символізовані числами «30» і «12», можуть означати «двоє воріт ініціації», що їх здавна мислили як містичний кордон на шляху цілковитого преоб- раження людини. Певна річ, у «Житії преподобного Феодосія» символіка «двох воріт» ма- ла достоту християнське і – вужче – ісихастське підґрунтя. Однак важливо, що уявлення про «двоє воріт ініціації» існували в різних культурах від сивої давнини, до того ж перші ворота, що їх називали «воротами людей», містилися на півдні, а другі – так звані «ворота богів», були на півночі33. Проте найбільш плідним є розгляд чисел «30» і «12», якими в «Житії преподобного Феодосія» ознаменовано дві вершини його духовного сходження, у світлі традиції ісихаз- му, і саме – крізь призму вчення преподобного Никити Стифата про дві брами Раю. У зна- менитому трактаті «Про Рай» Никита Стифат розрізняє двоє врат, одні з яких ведуть у Царство Небесне, а другі – в Царство Боже. Перші ворота – це «божественне смирення», і розміщені вони на заході. Другі ворота розміщені на сході – це «досконала любов», що вона «тих, хто виходить ними, виводить в уділи Царства Божого». Згідно з Никитою Стифатом, за першою брамою є Царство Небесне, «запашний рай Церкви Його». У контексті вчення преподобного Никити, тут можна здобути простір для «практичної філософії», яка означає аскетичну практику «умного чернечого ділання», себто Ісусової молитви34. На цій «рівнині практичної філософії», у просторі Раю Царства Небесного зростають два дерева: Дерево Життя і Дерево Пізнання. Дерево Життя дає пло- ди містичного богослов’я, а Дерево Пізнання – плоди споглядання35. Бачимо, що у вченні Никити Стифата своєрідно «переломилися» давні погляди про двоє воріт ініціації. Однак у цього великого ісихаста перші ворота – Царства Небесного («божественне смирення»), містяться на заході, а другі – Царства Божого («досконала любов») – є на сході. 29 Нікітенко М. Небо на землі... С. 349–350. 30 Нікітенко М. Герменевтика Києво-Печерського патерика: створення Великої Печерської церкви в контексті ідейної парадигми Житія прп. Феодосія. Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Київ, 2011. С. 109–119; Її ж. Сотеріологічна парадигма «Слова про створення Великої Печерської церкви» Києво-Печерського патерика. Со- фія Київська: Візантія. Русь. Україна. Київ, 2012. Вип. ІІ. С. 289–300. 31 Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. С. 8. 32 Преподобный Макарий Великий. Духовные беседы. 2-е изд. Москва, 2013. С. 115. 33 Там само. 34 Преподобный Никита Стифат. Трактат о Рае. Гл. 30, 31. Исихазм. URL: http://www.hesychasm.ru/library/nikita/ disq_paradise.htm. 35 Там само. Гл. 33. Siverian chronicle. 2024. № 4 121 Говорячи про двоє врат Раю, якими є смирення та любов, Никита Стифат підсумовує: «без них … неможливо ані увійти до раю, ані до Царства Божого вийти, хоча існує багато доріг, що виводять до Царства Небесного. Адже будь-яка благочестива дорога веде того, хто нею йде, у ворота смирення на заході, і в такий спосіб крізь них вводить у рай» (вид. нами. – Авт.)36. Згідно з Никитою, брамою Царства Небесного є Сам Христос, а брамни- ком – Дух Святий37. Трактат Никити Стифата «Про Рай» був настільки відомий і популярний у Русі, що йо- го ідеї відображені навіть у стінопису давньоруських храмів. На прикладі декорації ін- тер’єру Преображенського собору Мірозького монастиря (ХІІ ст.) це переконливо показав В. Рожнятовський38. У контексті такого бачення можемо висловити припущення, що описане в «Житії пре- подобного Феодосія» досягнення ним першої вершини, ознаменованої числом «30», є ре- зультатом входження у «перші ворота» – Царства Небесного, які містяться на заході. Це входження розуміли в контексті вчення про обоження (теозис) й уподібнювали спаситель- ному шляхові Христа. Згідно із середньовічними просторовими уявленнями та відповідно до традиції Церкви, цей шлях здійснювали зі сходу на захід – за рухом сонця. Цікаво, що в такому ж самому напрямку копали печери Київської лаври, адже їхні лабіринти пряму- ють зі сходу на захід. Великі ісихасти – преподобні Симеон Новий Богослов і Никита Стифат – називають Христа Сонцем Правди, рух людини услід за Яким преображає її Бо- жественним світлом. Симптоматично, що на початку «Житія преподобного Феодосія» його уподібнено «денниці» – себто зорі (зірці), що з’являється на сході й рухається на захід. Описуючи прихід Феодосія у Київ із Курська, що лежав на схід від столиці Русі, Нестор Літописець зазначає: «яко же есть лѣпо, от въстока деньница изыде, събираючи окрест себе и ины многы звѣзды, ожидающе солнца праведнаго, Христа Бога»39. Так само з денницею ото- тожнено Феодосія й у «Похвалі» йому, тут зокрема мовиться: «Радуйся, просвещеніе Рус- кыа земля, ибо яка деньница, на западе явлься, от въстока провъсіа, всю Рускую землю просвѣти!»40. Прикметно, що у візантійській традиції, яка прийшла в Русь, із зіркою ототожнювали Пресвяту Богородицю або Христа. Як приклад такого бачення можна навести зображення пророка Валаама на константинопольській іконі поч. ХІІ ст. з монастиря Святої Катери- ни на Синаї. Валаам тут вказує на зірку, а сам сюжет відповідає тексту Книги Чисел (Числ. 24:17) про зірку, що сходить від Якова. Цей текст читали на Різдво Христове. У ньому найглибше розкривається догмат Боговтілення – народження Христа від Діви41. От- же, в «Житії преподобного Феодосія» його прихід у світ (народження) співвіднесений із Боговтіленням. Воно не лише є умовою Феодосієвого обоження, а й мислиться як рух Різ- двяної зірки зі сходу на захід. Згідно зі слов’янськими віруваннями, денниця – це ранішня зоря, що запалює «соняч- ний світильник»; вона – мати, дочка чи сестра сонця. Разом з іншими зорями – божествен- ними дівами – денниця прислуговує сонцю. Вона передвіщає схід сонця, веде його на не- бо та й тане в його променях. У «Житії преподобного Феодосія» це танення-розчинення ранішньої зорі в сонці усвідомлене в контексті ісихастського вчення про цілковите з’єд- нання людини з Богом (Сонцем Правди – Христом) – себто її обоження (теозис). Це ба- чення узгоджується з ученням преподобного Симеона Нового Богослова, який споглядан- ня Бога ототожнює зі спогляданням сонця: «Я бачу Тебе, як сонце, споглядаю, як зірку, розглядаю, як світильник, запалений всередині посудини, і ношу у лоні, як перлину»42. Є в Симеона й образ Бога як зірки, що поступово перетворюється на сонце: «Ти буваєш ви- димий здалеку, як зірка, мало-помалу розширюєшся … і бачишся, як сонце»43. Усі ці дум- ки можна застосувати до першого періоду життя преподобного Феодосія, ознаменованого числом «30». Саме тоді, уподібнившись Зірці та Сонцю Правди – Христові, Феодосій уві- йшов у «перші ворота» Царства Небесного, розташовані на заході. Зрештою, досягнення преподобним Феодосієм другої вершини, ознаменованої в його Житії числом «12», усвідомлене як входження святого в «другі ворота» Царства Божого, 36 Преподобный Никита Стифат. Трактат о Рае. Гл. 31. 37 Там само. Гл. 51. 38 Рожнятовский В. Перформативная иконография. Световые эффекты в пространстве восточнохристианского храма. Пространственные иконы. Перформативное в Византии и Древней Руси / Ред.-сост. А.М. Лидов. Моск- ва, 2011. С. 423–427. 39 Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. С. 23. 40 Там само. С. 90. 41 Етингоф О. Образ Богоматери. Очерки византийской иконографии ХІ–ХІІІ вв. Москва, 2000. С. 28. 42 Цит. за: Иларион (Алфеев), архиепископ. Преподобный Симеон Новый Богослов и православное предание. Санкт-Петербург, 2010. С. 328. 43 Там само. С. 328. Сіверянський літопис. 2024. № 4 122 розміщені на сході. І якщо на початку Житія мовиться, що Феодосій провістив сходження сонця, то наприкінці твору йдеться, що святий спочив у той момент, коли «сонце засяя- ло», тобто коли воно зійшло. Тоді ж князь Святослав побачив вогняний стовп від землі до неба над Печерським монастирем44. Варто хоча б побіжно звернутися до топосу «сходження сонця» в момент смерті пре- подобного Феодосія, на чому акцентує його Житіє. Річ у тім, що в давнину схід сонця означав водночас і географічний схід: наприклад, вівтарі християнських храмів були орі- єнтовані на схід саме за сонцем. Тож у контексті «Житія преподобного Феодосія» в мо- мент смерті святого його душа, абсолютно з’єднана із Сонцем Правди – Христом, опини- лася там, де й справжнє сонце – на сході, себто в сакральній локації воріт Царства Божо- го. Ці «східні ворота» Царства Божого в символіці візантійського храму відповідають зе- нітові купола, де зображено Вседержителя. Також вони містично тотожні вівтарній апси- ді, де зазвичай представлено Богоматір. Поєднання образів Пантократора та Богоматері в храмі знаменує Боговтілення, що є «воротами» для обоження-Спасіння людини. Це бачення узгоджене з прадавньою символікою «вузьких воріт», крізь які досконала душа переходить із проявленого світу («космічної печери») до вищої духовної реальності. У ведичній традиції, наприклад, сонце завжди міститься в центрі Всесвіту. Центр світу – сонце та його промені – символізовані шестикінечною (шестипроменевою) хризмою, що утворює тривимірний хрест. «Вузькі врата» асоціюють із «сьомим променем», який пере- сікає сонце й відповідає «Вісі Світу» і «центру людського єства»45. Тому про людину, яка «звернена до центру свого власного єства», говорять, що «сонце для неї сходить у Зеніті й заходить в Надвір’ї». Отже, таку людину ототожнюють із сонцем або з Центром – Богом- Абсолютом46, себто в християнському розумінні – з людиною обоженою, святою. Припускаємо, що в «Житії преподобного Феодосія» його смерть, символізовану чис- лом «12», усвідомлено як успіння та перехід обоженої душі Феодосія в Небесний Єруса- лим. Цей перехід здійснюється крізь «другі ворота» Царства Божого, із якими асоціювали найсвятіші місця храму – купол і вівтар. Спадає на думку, що успіння Феодосія в давнину могли співвідносити із ключовою дією, що відбувається у вівтарі храму. І щодо цього зга- даймо два свідчення Нестора Літописця: одне – «Житія преподобного Феодосія» й друге – «Слова на перенесення мощей преподобного Феодосія». Згідно з першим джерелом, під час нічних молитов Феодосія вогняна дуга відійшла від купола Богородичної церкви Вет- хого монастиря й зупинилася на місці зведення Успенського собору. А в «Слові на пере- несення мощей преподобного Феодосія» ідеться, що коли було віднайдено нетлінне тіло святого, то від печери, де воно лежало, відійшли три світлові дуги й зупинилися на куполі Великої Печерської церкви, провіщаючи, що саме в цьому храмі мають бути покладені мощі святого. Звернімо увагу, що в обох випадках Божественне світло наче зумисно пов’язане саме з куполом храму. Купол церкви, як відомо, найсакральніше місце християнського храму – символ Неба і вертикальна проєкція вівтаря, де на престолі відбувається найбільше хрис- тиянське Таїнство – Перетворення Святих Дарів. Це Таїнство символізує Боговтілення, що є головною умовою обоження людини. Як ми припускали вище, обоження Феодосія символізовано в його Житії, вміщеному в Успенському збірнику, числом «100», а в «Киє- во-Печерському патерику» число «100» знаменує зеніт купола Великої Печерської церк- ви. До того ж вогняна дуга, що «зупинилася» на куполі храму, може бути алюзією на най- більше диво всього православного світу – сходження Благодатного Вогню на Гроб Гос- подній, що відбувається кожного Великодня. Це диво є свідченням Воскресіння Христа й запорукою воскресіння кожного християнина, досягнення ним Небесного Єрусалиму, числом якого є «100». Воднораз диво сходження Благодатного Вогню на Великдень спів- відносять у Церкві із перетворенням Святих Дарів під час Євхаристії. Тож на наш погляд, ця описана в «Житії преподобного Феодосія» вогняна дуга симво- лізує головне Таїнство Церкви, що відбувається у вівтарі храму, – перетворення хліба й вина на Тіло і Кров Христові – образ Боговтілення та Воскресіння Христа. Саме в кон- тексті такого бачення, імовірно, сприймали життя та смерть преподобного Феодосія Пе- черського: як земний шлях Христа від Різдва (Боговтілення) до Воскресіння (Великодня). 44 Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. С. 74. 45 У християнському храмі вища точка цієї «Осі Світу» перебуває в зеніті куполу й на престолі вівтаря храму, де здійснюється Євхаристія – перетворення хліба й вина на Тіло та Кров Христові, що лежить в основі обоження- освячення людини. У «Києво-Печерському патерику» ця точка ознаменована «числом Бога» – «100» і «числом Богоматері» – «50», що в своєму поєднанні символізують Боговтілення – Пришестя Христа в світ через Богоро- дицю. Цю думку було висловлено у Великій Печерській церкві через образи Христа Пантократора в зеніті бані та Богоматері Оранти у вівтарній апсиді. 46 Генон Р. Символы священной науки. Гл. 41: Узкие врата. КулЛиб. URL: https://coollib.net/b/310278/read#t17. Siverian chronicle. 2024. № 4 123 Якщо наше припущення слушне, то в «Житії преподобного Феодосія» створено «словесну ікону» святого. У цій іконі, за законами Середньовіччя, життя та успіння Феодосія спів- віднесені із кульмінацією євхаристійної відправи – Таїнством Перетворення Святих Да- рів. Воно відбувається в сакральному просторі вівтаря Успенського собору під монумен- тальним образом Христа Пантократора, зображеного в куполі, і воднораз – у вівтарній ап- сиді, де було представлено сяючий мозаїками образ Богоматері Оранти. Недарма в розпо- віді «Житія преподобного Феодосія» про закладення Успенського собору йдеться, що свя- того бачили зі здійнятими догори руками у «великому світлі» посеред монастиря. Либонь цей жест Феодосія є алюзією на жест священника під час євхаристійної Анафори, коли відбувається Таїнство Перетворення Святих Дарів. Уміщений в «Житії преподобного Феодосія» топос вівтаря Великої Печерської церк- ви – Царства Небесного, куди входить обожена душа святого під час Євхаристії, воче- видь, утілювала сама монументальна фігура Богоматері Оранти. Щодо цього цікавим є спостереження стосовно образу Богоматері Оранти в Софії Київській Н. Нікітенко: «Оранта бере безпосередню живу участь у функціонуванні храму (його богослужінні – М.Н.)», – пише дослідниця. – Її німб, викладений нахиленими до центра золотими смаль- тами, сяє навіть без світла в уранішній сутіні й у вечірньому присмерку. На мафорії Оран- ти кубики червоної, брунатної, чорної і золотої смальти викладено так, що на вечірні (по- чаток богослужбового дня) з її покаянними молитвами він виглядав темно-пурпуровим; на утрені ж, що звершувалася у променях сходу сонця й знаменувала радість явлення Христа у світ, та під час Літургії, коли сонце перебувало в зеніті, мафорій тріумфально ся- яв золотом. Саме тут, у східній частині храму, коли загорялася вранішня зоря, являлося людям Сонце Правди – Спаситель»47. Усі ці світлові (=сонячні) ефекти, що мали потужній вплив на людей у храмі, відобра- жені в «Житії преподобного Феодосія Печерського», позаяк у цьому творі йдеться про смерть (успіння) святого, що трапилась у мить зішестя сонця – коли воно «засяяло». Від- так створений в Житії іконічний образ успіння Феодосія інкорпоровано у сакральний простір головного храму Києво-Печерської лаври, а саме – у його вівтар із сонцесяйною мозаїкою, із яким воднораз порівняно обожену душу Феодосія. Зрештою, у «Житії преподобного Феодосія» і в «Слові» на перенесення його мощей, створених преподобним Нестором, в містичний спосіб поєднано два образи святого: один показує світові Феодосія в його світлоносній молитві зі здійнятими догори руками в мо- мент отримання ним Божественного Одкровення щодо Великої Печерської церкви. Дру- гий – фокусує мислений погляд на успінні Феодосія символічно тотожному перенесенню його мощей із печер до Успенського собору. Ці дві ікони Феодосія є вічною Євхаристію, що відбувається в сакральному просторі вівтаря Успенського собору. До того ж двом іко- нічним образам Феодосія відповідали два сакральних числа – «30» і «12», що були інкор- поровані до Житія святого завдяки трьом датам: 1032, 1062 і 1074 рр. Сам Успенський собор, із яким асоційовано життя та успіння Феодосія, є явленим на землі Небесним Єрусалимом, де Божественним світлом сяє величний образ Богоматері Оранти, яка вічно здіймає руки в молитві за людей. Водночас вівтар Великої Печерської церкви фактично ототожнено з Гробом Господнім в Єрусалимі, а Таїнство Перетворення Святих Дарів – із найсакральнішим моментом Великодня – сходженням Благодатного Вогню. Це диво є свідченням Воскресіння Христового, а, отже, і воскресіння обоженої ду- ші Феодосія в Небесному Єрусалимі, сакральним число якого є «100». Із сакральним чис- лом «100» співвідносили роки земного життя прп. Феодосія – 61, протягом яких він набув найвищого ступеню духовного вдосконалення. У світлі вищесказаного, дата постригу преподобного Феодосія – 1032 р. не є результа- том суто прагматичних, як пишуть, «простих обчислень» ані зводника ХІІІ ст., ані інока Касіяна. Вона є глибоко символічною та ідейно вмотивованою з огляду на ісихастське бо- гослов’я. Ця дата вельми рання, оскільки за символічним змістом відповідає системі уяв- лень, що панували в ранньосередньовічному Києві. Її нерозривний семантичний зв’язок з іншими двома датами, наведеними в «Житії преподобного Феодосія», – 1062 р. і 1074 р. – дає змогу припустити, що 1032 р. (як рік постригу Феодосія) містився ще в авторській – Несторовій – редакції. Внаслідок невідповідності цієї дати офіційній літописній версії по- стання Києво-Печерського монастиря у 50-х рр. ХІ ст., 1032 р. ще за давньоруських часів було вилучено із Несторового «Житія преподобного Феодосія». Проте цей рік потрапив до інших джерел, які й були використані іноком Касіяном. Зазначимо ще один важливий момент: якщо числом «61» ознаменовано кількість зем- них років Феодосія, тоді його життя в давнину ділили на такі віхи: святий народився 1013 р. Прикметно, що цей рік збігається із роком започаткування преподобним Антонієм 47 Нікітенко Н. Ангели Софії Київської. Паломництво до святині. Київ, 2019. С. 90. Сіверянський літопис. 2024. № 4 124 Києво-Печерського монастиря, згідно з Густинським літописом, куди ця дата потрапила либонь із давнього «Житія преподобного Антонія». Вочевидь ця дата є дуже ранньою: во- на наче «фіксує» ідейну єдність між заснуванням Києво-Печерського монастиря прп. Ан- тонієм і народженням Феодосія у 1013 р., який на початку 30-х рр. ХІ ст. прийшов до Киє- во-Печерського монастиря. У 1032 р. – тобто у 19 років – Феодосій прийняв чернечий по- стриг, а в 1062 р. – тобто у 49 років – він був обраний ігуменом Печерської обителі. Зреш- тою у 1074 р. – у віці 61 року – він помер, досягши вершин святості й цілковито уподіб- нившись Христові. Ця концепція узгоджується з історичними реаліями існування Києво- Печерського монастиря задовго до літописної дати заснування обителі в 1051 р. Насамкінець необхідно сказати й про інші глибокі символічні змісти наведеного ба- чення, котре імовірно існувало за Середньовіччя. Маємо на увазі вік Феодосія під час йо- го чернечого постригу – 19 років –та поставлення святого на ігуменство у 49 років. Роздивимося середньовічну символіку числа «19» на конкретному прикладі: розписі зеніту купола Софії Київської. Передусім зазначимо, що число «19» розкладається на «10» і «9». Причому обидва ці числа за Середньовіччя символізували Бога. Про уподіб- нення числа «10» Імені Христа ми достатньо писали у попередніх працях48, а число 9 від- повідає грецькій літері «Ф», з якої починається грецьке слово «Феос» («Бог»), тож його вводили в різні семантичні системи, наприклад, число «9» фігурує в орнаментах вівтарної апсиди Софії Київської, як символ Бога – «Феос»49. Враховуючи принцип гематрії, поширений за Середньовіччя, число «19», як «10» і «9», так само являє «1» і «9». Знаменно, що в зеніті купола Софії Київської образ Христа Пантократора (символ «1» чи «10»)50 розміщений у центрі медальйона, що складається з 9 різнобарвних, мов райдуга, кіл. Як зазначає Н. Нікітенко, «Райдуга – символ Завіту між Богом і людиною, встановленого після потопу на знак примирення Неба і Землі. Вона утворює коло як монограму Бога, символ Його довершеності й вічності. Водночас рай- дужний медальйон символізує небесний Престол Пантократора з дев’яти богоносних ан- гельських чинів. Містика найбільш сакраментального числа “дев’ять”, “тріади тріад”, означає розгортання назовні внутрішніх енергій Трійці. Невидимі безплотні сили, що схо- дять від Пантократора, оточують хороводом вічну Його славу. Райдуга навколо Пантокра- тора, під образом якого віряни приймали причастя, акцентує зішестя на них від Христа Святого Духа»51. Ми погоджуємося з такою інтерпретацією образу Христа Пантократора, оточеного райдужними колами, у зеніті купола Софії Київської. Проте наголосимо на поєднанні символіки числа «9» (кількість райдужних кіл) і «1» (єдиний центральний образ Панто- кратора). Річ у тім, що крізь містичне поєднання чисел «9» і «1», внаслідок якого утворю- ється «10», візантійська екзегеза розглядала ідею Премудрості Божої. Зокрема, у пропові- ді святого Йоана Златоуста на Євангеліє від Луки (15:8–10) читаємо: «І знову Премуд- рість, світоченосиця Христова, закріпивши свічку і поставивши її на свічнику хреста, всьому всесвітові освітлює шлях до благочестя. Свічкою цією користувалася Премудрість Божа, коли шукала загублену драхму, єдину з десяти, тим самим дев’ять ангельських драхм зібрала воєдино. Хто ж жона, що має десять драхм, треба, кохані мої, мовити! То сама Премудрість Божа, що має десять драхм. Яких? Полічи: Ангели, Архангели, Начала, Влади, Сили, Престоли, Панування, Херувими, Серафими, – і Адам первозданний. Ось цю драхму Адамову, диявольською підступністю вкрадену і в безодню житейську вкинену, і розмаїтими гріховними насолодами засипану, Премудрість Божа, з’явившись, знову зна- йшла. Як знайшла, кохані? Зійшла з Небес, прийняла глиняну лампаду плоті, засвітила в ній світло Божества, закріпила на свічнику хреста, знайшла драхму у дворі цьому і у вів- чарні ангельській поклала її»52. Із цього уривка зрозуміло, що образи Христа та Премуд- рості перебувають між собою у взаєминах водночас і тотожності, і відмінності. На нашу думку, тут явно читається ідея Втілення Христа через Богородицю, адже йдеться про «глиняну лампаду плоті» і «свічник» (відомий у Середньовіччі образ Богоматері), освітле- ну «світлом божества» і хрестом (Христом). На думку С. Аверинцева, саме «нечіткість меж образу Софії, відкритість цього образу вгору, в напрямку Бога-Слова, і вниз, в на- прямку просвітленої “тварі” істотно пов’язана з глибинною природою самого поняття Премудрості. Адже у світі Софії частина дорівнює цілому, чию цілокупність вона вбирає у себе; у світі Софії нижче є подібним до вищого, чий образ воно вбирає»53. Тож числом 48 Нікітенко М. Святі гори Київські… С. 303; 49 Нікітенко Н. Софія Київська Володимира Великого. Київ, 2022. С. 237. 50 Детально про це див.: Нікітенко М. Небо на землі: від Альфи до Омеги… С. 456–459. 51 Нікітенко Н. Мозаїки та фрески Софії Київської – Mosaics and Frescos of St. Sophia of Kyiv. Київ, 2018. С. 61. 52 Цит. за: Аверницев С. До з’ясування напису над конхою центральної апсиди Софії Київської. Софія-Логос: Словник. 2-ге вид. Київ, 2004. С. 292–293. 53 Там само. С. 293. Siverian chronicle. 2024. № 4 125 Премудрості – Христа – є «10», подібно до того, як числом Нового Адама – Боголюдини- Христа – є «1», що разом із дев’ятьма янгольськими чинами знову-таки утворює «10». Враховуючи таку символіку числа «19», вважаємо, що вік преподобного Феодосія під час його чернечого постригу (19 років) за Середньовіччя мали сприймати у такому ж клю- чі. Відтак постриг святого співвідносили з головним чинником, що призвів до цілковитого уподібнення Феодосія Христові. До того ж постриг Феодосія уявляли як сакральну дію Божественної Премудрості, сакрально тотожну Боговтіленню. Як Бог під час Боговтілен- ня став Людиною, так і Феодосій внаслідок чернечого постригу досяг обоження – став бо- гом за благодаттю. Імовірно, у такому ж ключі сприймали за Середньовіччя й вік досягнення прп. Феодо- сієм ігуменства у 49 років. Річ у тім, що число «49» є «7», помножене на «7». Враховуючи те, що число «7» символізує Ім’я Спасителя, то взяте 7 разів воно як не найбільше «під- тверджує» цей свій статус. До того ж число «49» у числовому еквіваленті дорівнює «13» (4 + 9 = 13). Із числом «13» у «Житії преподобного Феодосія» пов’язано початок духов- них подвигів святого, котрі він розпочав саме в 13 років54. Річ у тому, що за Середньовіч- чя число «13», так само як і число «7», символізувало Ім’я Христа – «Ісус Христос», яке грецькою мовою складається саме із 13 літер. У світлі такого бачення зовсім невипадково головний храм Київської Русі, присвячений Премудрості Божій (Софія Київська) мав саме 13 куполів. Це число Богородичного Акафіста, який символізував Премудрість Божу – Бо- говтілення – Пришестя в світ Христа через Богоматір. У Софії Київській число «13» було співвіднесене з вершиною храму, і вочевидь означало Ім’я Втіленого Бога – Ісус Хрис- тос55. Отже, сакральні змісти, котрі були пов’язані з датами, відкривалися освіченому та вдумливому читачеві давнього «Житія преподобного Феодосія», являючи різні грані свя- тості знаменитого засновника Києво-Печерського монастиря. Смерть («успіння») Феодо- сія в 1074 р., коли йому виповнився 61 рік, воднораз була тією «вершиною», з висоти якої таємниче «розкривалося» все його життя: народження у 1013 р., прихід до монастиря в 1032 р. і поставлення на ігуменство в 1062 р. Головним лейтмотивом твору Нестора Літо- писця було цілковите уподібнення Феодосія Христові, духовна сутність Якого міститься в Його Імені. References Etynhof, O. (2000). Obraz Bohomatery. Ocherky vyzantyiskoi ykonohrafyy XI–XIII vv. [Image of the Mother of God. Sketches of Byzantine iconography of the 11th–13th c.]. Moscow, Ukraine. Nikitenko, M. (2011). Hermenevtyka Kyievo-Pecherskoho pateryka: stvorennia Velykoi Pecherskoi tserkvy v konteksti ideinoi paradyhmy Zhytiia prp. Feodosiia [Hermeneutics of the Kyiv-Pechersk pateri- con: creation of the Great Cave church in the context of the ideological paradigm of the Life of St. Theodosius]. Kyiv, Ukraine. Nikitenko, M. (2012). Soteriolohichna paradyhma «Slova pro stvorennia Velykoi Pecherskoi tserkvy» Kyievo-Pecherskoho pateryka [Soteriological paradigm of the «Word on the creation of the Great Cave church» of the Kyiv Pechersk patericon]. Kyiv, Ukraine. Nikitenko, M. (2013). Sviati hory Kyivski: pobudova sakralnoho prostoru rannokhrystyianskoho Kyie- va (kinets X – poch. XII st.) [The holy mountains of Kyiv: the construction of the sacred space of early Christian Kyiv (the late 10th – the early 12th c.)]. Kyiv, Ukraine. Nikitenko, N. (2019). Anhely Sofii Kyivskoi. Palomnytstvo do sviatyni [Angels of Sophia of Kyiv. Pil- grimage to the shrine]. Kyiv, Ukraine. Nikitenko, M. (2022). Nebo na zemli: vid Alfy do Omehy. Fenomen Spasinnia-osviachennia v Kyievo- Pecherskomu monastyri (davnoruska doba) [Heaven on Earth: from Alpha to Omega. The phenomenon of Salvation-dedication in the Kyiv-Pechersk monastery (Old Russian era)]. Kyiv, Ukraine. Rozhniatovskyi, V. (2011). Performatyvnaia ykonohrafyia. Svetovыe эffektы v prostranstve vos- tochnokhrystyanskoho khrama. Prostranstvennыe ykonы. Performatyvnoe v Vyzantyy y Drevnei Rusy [Performative iconography. Light effects in the space of the Eastern Christian temple. Spatial icons. Perfor- mative in Byzantium and Ancient Russ]. Moscow, Russia. Zhylenko, I. (1995). Litopysni dzherela do istorii Kyievo-Pecherskoi lavry XI–XIII st. [Chronicle sour- ces to the history of the Kyiv Pechersk Lavra of the 11th–13th c.]. Kyiv, Ukraine. Zhylenko, I. (1998). Pateryk Kyievo-Pecherskyi [Paterik of Kyiv-Pechersk]. Kyiv, Ukraine. Zhylenko, I. (2012). Zhytiie prp. Feodosiia Pecherskoho. Do istorii redahuvannia tekstu. Mohylianski chytannia 2011 r. [The life of St. Theodosius Pechersky. On the history of text editing. Mohyla readings 2011]. Kyiv, Ukraine. 54 Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. С. 24. 55 Детально про це чит.: Нікітенко М. Небо на землі: від Альфи до Омеги… С. 369. Сіверянський літопис. 2024. № 4 126 Нікітенко Мар’яна Михайлівна – кандидатка історичних наук (PhD), провідна нау- кова співробітниця науково-дослідного відділу вивчення духовної культури Києво-Печер- ської Лаври Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» (вул. Лаврська, 9, м. Київ, 01015, Україна). Nikitenko Maryana – candidate of historical sciences (PhD in History), a leading researcher of the research department of the study of spiritual culture of the Kyiv-Pechersk Lavra of the National reserve «Kyiv-Pechersk Lavra» (9 Lavrska St., Kyiv, 01015, Ukraine). Email: maranik@ukr.net NUMERICAL INFORMATION OF «THE LIFE OF SAINT THEODOSIUS PECHERSKY» AS A KEY TO UNDERSTANDING ITS DEEP SYMBOLIC MEANINGS The purpose of the publication. The article examines the symbolic content of numerical information contained in the ancient «Life of saint Theodosius Pechersky», which was part of the Uspensky collection of the 12th c. and to the Second Kasianiv edition of the «Kyiv-Pechersk paterik» in 1462. It was concluded that the numbers and dates present in the «Life» expand and multiply semantic ranks of this work, making it possible to deepen the stages of its perception. In addition, the numerical information of the work, despi- te its purely symbolic nature, can be used to answer a completely specific question about the time of birth of St. Theodosius Pechersky and, accordingly, about the age at which this saint died. Key words; monk, Theodosius Pechersky, «Life of the monk Theodosius Pechersky», «Kyiv-Pechersk paterik», «Uspensky сollection», monastic tonsure, «Leaves» of spiritual improvement, Nikita Styphat, ga- tes of Paradise, Heavenly Jerusalem, Uspensky сathedral, hesychasm. Дата подання: 24 лютого 2024 р. Дата затвердження до друку: 12 липня 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Нікітенко, М. Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до ро- зуміння його глибоких символічних змістів. Сіверянський літопис. 2024. № 4. С. 115–126. DOI: 10.58407/litopis.240412. Цитування за стандартом APA Nikitenko, М. (2024). Chyslova informatsiia «Zhytiia prepodobnoho Feodosiia Pecherskoho» yak kliuch do rozuminnia yoho hlybokykh symvolichnykh zmistiv [Numerical information of «The life of saint Theodosius Pechersky» as a key to understanding its deep symbolic meanings]. Siverianskyi litopys – Sive- rian chronicle, 4, P. 115–126. DOI: 10.58407/litopis.240412.

Числова інформація «Житія преподобного Феодосія Печерського» як ключ до розуміння його глибоких символічних змістів

Репозитарії

Схожі ресурси