Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії
У творчості барокових поетів війна постає одним із центральних образів. Мета статті: дослідити художню специфіку повсякденності образу війни в барокової поезії. Методи: дослідження ґрунтується на герменевтичному методі із залученням порівняльно-історичного та вивчення поетики повсякденності. Розгля...
Gespeichert in:
| Datum: | 2024 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2024
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199941 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії / О. Новик // Сіверянський літопис. — 2024. — № 4. — С. 138-147. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199941 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1999412024-11-07T16:17:38Z Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії Новик, О. Філологічні студії У творчості барокових поетів війна постає одним із центральних образів. Мета статті: дослідити художню специфіку повсякденності образу війни в барокової поезії. Методи: дослідження ґрунтується на герменевтичному методі із залученням порівняльно-історичного та вивчення поетики повсякденності. Розглянуто поезію низки барокових письменників, у віршах яких образ війни поєднується з метафорами меча, кривавого моря, банкету-бійні, сліз, церковних дзвонів як антитези до зброї, гріха, лютого звіра, руїн. Висновки. Метафори поєднуються з образами античності, зокрема, Марса, Алкіда та ін. Війна асоційована в поезії з образом смерті. Захисники віри й рідної землі змальовані героями, їхня смерть пов’язана з битвами, а метафоричний ряд доповнюється описом битв, зброї, фортеці, ран, обладунків та елементів геральдики. Низка мотивів, пов’язаних з образом війни в барокову епоху, створена авторами як корпус образів, зафіксованих у барокових поетиках, і як прагнення возвеличити захисників християнства. War is one of the central images in the work of Baroque poets. The purpose of the article: to study the artistic specificity of the everyday life of the image of war in Baroque poetry. The methodology of the research is based on the hermeneutic method with the involvement of the comparative-historical method and the study of the poetics of everyday life. The poetry of a number of baroque writers was used for research. In the poems, the image of war is combined with the metaphors of a sword, a bloody sea, a slaughter banquet, tears, and church bells as antitheses to weapon, sin, ferocious beasts and ruins. Conclusions. Metaphors are combined with the images of antiquity, in particular, the image of Mars, Alcides etc. The metaphor of war is combined in poetry with the image of death. The defenders of the faith and the native land are portrayed as heroes, their deaths are associated with battles, and the metaphorical series is complemented by descriptions of battles, weapons, fortresses, wounds, armour, and elements of heraldry. A number of motifs associated with the image of war in the Baroque era were created by the authors as a corpus of images recorded in Baroque poetry and the desire to exalt the defenders of Christianity. 2024 Article Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії / О. Новик // Сіверянський літопис. — 2024. — № 4. — С. 138-147. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.58407/litopis.240414 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199941 821.161.2 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філологічні студії Філологічні студії |
| spellingShingle |
Філологічні студії Філологічні студії Новик, О. Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії Сiверянський літопис |
| description |
У творчості барокових поетів війна постає одним із центральних образів. Мета статті: дослідити художню специфіку повсякденності образу війни в барокової поезії. Методи: дослідження
ґрунтується на герменевтичному методі із залученням порівняльно-історичного та вивчення поетики повсякденності. Розглянуто поезію низки барокових письменників, у віршах яких образ війни
поєднується з метафорами меча, кривавого моря, банкету-бійні, сліз, церковних дзвонів як антитези до зброї, гріха, лютого звіра, руїн. Висновки. Метафори поєднуються з образами античності,
зокрема, Марса, Алкіда та ін. Війна асоційована в поезії з образом смерті. Захисники віри й рідної
землі змальовані героями, їхня смерть пов’язана з битвами, а метафоричний ряд доповнюється
описом битв, зброї, фортеці, ран, обладунків та елементів геральдики. Низка мотивів, пов’язаних з
образом війни в барокову епоху, створена авторами як корпус образів, зафіксованих у барокових поетиках, і як прагнення возвеличити захисників християнства. |
| format |
Article |
| author |
Новик, О. |
| author_facet |
Новик, О. |
| author_sort |
Новик, О. |
| title |
Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії |
| title_short |
Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії |
| title_full |
Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії |
| title_fullStr |
Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії |
| title_full_unstemmed |
Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії |
| title_sort |
марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2024 |
| topic_facet |
Філологічні студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199941 |
| citation_txt |
Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії / О. Новик // Сіверянський літопис. — 2024. — № 4. — С. 138-147. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT noviko marsovepolehristovevoínstvopovsâkdennístʹobrazuvíjnivbarokovíjpoezíí |
| first_indexed |
2025-07-17T06:04:45Z |
| last_indexed |
2025-07-17T06:04:45Z |
| _version_ |
1837873159370440704 |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2024. № 4
138
УДК 821.161.2
Ольга Новик
•
МАРСОВЕ ПОЛЕ, ХРИСТОВЕ ВОЇНСТВО:
ПОВСЯКДЕННІСТЬ ОБРАЗУ ВІЙНИ В БАРОКОВІЙ ПОЕЗІЇ
DOI: 10.58407/litopis.240414
© О. Новик, 2024. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6039-0221
У творчості барокових поетів війна постає одним із центральних образів. Мета статті: до-
слідити художню специфіку повсякденності образу війни в барокової поезії. Методи: дослідження
ґрунтується на герменевтичному методі із залученням порівняльно-історичного та вивчення по-
етики повсякденності. Розглянуто поезію низки барокових письменників, у віршах яких образ війни
поєднується з метафорами меча, кривавого моря, банкету-бійні, сліз, церковних дзвонів як антите-
зи до зброї, гріха, лютого звіра, руїн. Висновки. Метафори поєднуються з образами античності,
зокрема, Марса, Алкіда та ін. Війна асоційована в поезії з образом смерті. Захисники віри й рідної
землі змальовані героями, їхня смерть пов’язана з битвами, а метафоричний ряд доповнюється
описом битв, зброї, фортеці, ран, обладунків та елементів геральдики. Низка мотивів, пов’язаних з
образом війни в барокову епоху, створена авторами як корпус образів, зафіксованих у барокових по-
етиках, і як прагнення возвеличити захисників християнства.
Ключові слова: повсякденність, метафора, війна, образ, барокова поезія.
Вступ. Повсякденність барокової епохи містила в собі складову війни. Сполучивши
сарматський і козацький міфи, релігійність і вплив книжності, інтелігенція в літературних
творах неминуче змальовувала образ війни. Становлення державності, відстоювання тери-
торії, бойові походи самостійно та із союзниками, релігійні війни, війни за владу, війна з
дияволом – усе це далеко не повний перелік різновидів воєн. Відповідно, кожну з них мав
хтось очолювати, тож левовою часткою змалювання воїнів у бароковій літературі є ху-
дожня інтерпретація діяльності гетьманів, їх походів, доблесті, звитяги й мужності в бою,
мудрості полководців. Частина таких образів поєднується із власною творчістю гетьма-
нів-письменників: Івана Мазепи, Пилипа Орлика, Антона Головатого та інших. У твор-
чості барокових поетів війна постає одним із центральних образів.
Мета статті: дослідити художню специфіку метафоричного образу війни в повсякден-
ності барокового художнього твору на прикладі поезії. Методологія ґрунтується на герме-
невтичному методі із залученням порівняльно-історичного методу та вивчення поетики
повсякденності.
Про образ війни в бароковій поезії йшлося у працях С. Журавльової, Ю. Ісіченка,
Б. Криси, В. Крекотня, А. Макарова, Л. Ушкалова, Д. Чижевського та багатьох інших літе-
ратурознавців та істориків. Проте проблема відтворення образу війни крізь призму по-
всякденності почасти розглядалася в дослідженнях істориків, а в літературознавстві ще
потребує поглибленого вивчення.
Основна частина. Частина творів барокової літератури є оспівуванням воєн іншого
ґатунку, ніж просто звитягу на полі брані: війни міжконфесійної, війни з гріхом, – тож
ідеться про духовенство. І тоді виникають агіографічні герої, тексти Івана Максимовича,
Лазаря Барановича та інших письменників, для повсякденності яких питомою складовою
є війна за людську душу. Прикметно, що таке коло мотивів характерне не тільки для про-
повідництва та полемічних трактатів, а й у поезії різного ґатунку, у літописах та драма-
тургії ці мотиви є розвиненими. Антологія героїчної поезії «Марсове поле» є показовою
щодо мотивів барокового письменства1.
Особливої уваги в контексті змалювання війни заслуговує творчість Пилипа Орлика,
який не тільки пише панегірики в дусі батальної поезії, але й долучається до корпусу
текстів, де постає сильний герой-воїн. Т. Кремінь каже про книги Пилипа Орлика з при-
1 Див.: Марсове поле / Упоряд., вст. ст., біографіч. довідки та примітки В. Шевчука. Київ: Молодь, 1988. Книжка
перша: Героїчна поезія на Україні X — першої половини XVII століть; Марсове поле / Упоряд., вст. ст.,
біографіч. довідки та примітки В. Шевчука. Київ: Молодь, 1989. Книжка друга: Героїчна поезія на Україні: друга
половина XVII — початок XIX століть; Марсове поле: героїчна поезія в Україні Х – початок XІХ століть /
Упоряд., авт. передм. В.О. Шевчук. Київ: Молодь, 2004.
Siverian chronicle. 2024. № 4
139
святою Іванові Мазепі та про ті, де є образ гетьмана, як про такі, що написані ще до Пол-
тавської битви 1709 р. Ці твори позитивно змальовують життя та суспільно-політичну ді-
яльність історичної особи: «В числі суголосних означеній дефініції подібних книг – “Луна
голосу, що волає в пустелі” (1689) Стефана Яворського, “Муза роксоланська про тріум-
фальну славу та фортуну з гербових знаків пана І. Мазепи” (1688) І. Орновського, “Театр
зголошеної слави” (1699) П. Армашенка, “Дзеркало від писання” (1705) А. Стаховського,
а також вірші Д. Туптала, Ф. Прокоповича, які зобразили його державником і патріотом
рідної землі, утвердивши образ сильного героя в бароковій літературі»2. А. Макаров, пи-
шучи про чільні образи барокової літератури, окремий розділ монографії називає «Лицарі
бароко», оприявнює прагнення барокових митців до створення реєстру постатей, важли-
вих для часу воєн. Митці, прагнучи змалювати мужнього й сильного воїна, послуговують-
ся низкою традиційних образів, що формували літературну традицію барокового типу ге-
роя.
У барокових творах фігурують постаті з античності, наприклад, Олександр Македон-
ський, який, як вважає А. Макаров, є традиційним для всього корпусу текстів XVII ст.: «за
кожною згадкою імені Македонського стоїть певна полемічність, прагнення утвердити ві-
ру в здатність людини докорінно перетворити світ, який, на думку інших, цього зовсім не
потребує, оскільки він – втілення божественної мудрості»3. Вчений завважує, що образ
Македонського не був монолітним у творах різних барокових авторів, говорить про культ
людини-титана, вічно молодого мудреця, завойовника світу, авантюриста царя Александ-
ра, який символізує і славу, і доблесть, і звитягу, і можновладдя, і гроші, і мудрість, і вче-
ність. Тож бароковий Македонський був багатогранним образом, залежно від того, задля
якої прикладної мети автор згадує античного персонажа. У творах Орлика, Хоми Євлеви-
ча та ін., де постає цей античний полководець, бачимо повсякдення війни як предмет
зображення, а Македонський є втіленням зразкового воїна-полководця. Про використання
образу Македонського в декламації Саковича пише І. Мельничук, зазначає, що Олександ-
ра згадано двічі. Вперше згадує дев’ятий спудей: Філіп Македонський розповідає про
батька Олександра, який також був великим полководцем; вдруге дванадцятий спудей по-
дає сюжет про Олександра Македонського та філософа, де йдеться про всесильність смер-
ті4.
Поруч із античними героями побутують воїни барокових часів. Таким є один із чіль-
них образів барокової поезії – гетьман Богдан Хмельницький, якого Гнат Бузановський
називає «месник і вождь і герой наш Богдан, він нам посланий Богом», «добрий, розсуд-
ливий вождь, і герой, і сміливий, і мужній», «славетний козак, до Ахілла подібний»5.
Т. Кремінь, пишучи про книгу «Алцід руський» як зразок панегіричної літератури з
певними елементами батальної поезії, зазначає, що за основу взято традицію творчості
Мелетія Смотрицького, Касіяна Саковича, Лазаря Барановича, Івана Величковського, Сте-
пана Яворського, та ще низки творів давнього письменства жанрів оспівувань і похвал6.
Порівняння героїв-сучасників з Аврелієм, Македонським, античними героями і богами
було однією з ключових ознак барокової поетики як на формальному, так і на рівні індиві-
дуального стилю багатьох панегіристів, де йшлося про війну.
С. Журавльова7 й І. Ісіченко8 послуговуються моделлю лицаря-сармата для відтворен-
ня специфіки змалювання барокового воїна, вважаючи, що сарматсько-козацькі лицарські
чесноти героїв барокової поезії (войовничість, волелюбність, тісний зв’язок із рідною зем-
лею, патріотизм) взаємодіють із цінностями конфесійними (особиста побожність, матері-
альна підтримка Церкви, відданість науці східного (православного) християнства, пошана
до його звичаїв і обрядів). В. Крекотень раніше, здійснюючи огляд віршів XVII–XVIII ст.,
писав про змалювання лицарів у бароковій поезії.
Номеносфера частини поетичних збірок цього часу містить образи, пов’язані з війною.
Такими є поетичні книги Мартина Пашковського (М. Простака): «Допомога сарматської
Беллони шляхетному рицарству Дмитра Івановича, великого царя московського, проти
Шуйського та інших зрадників», «Візерунок вічної слави старих савроматів для заохоти
молоді, щоб наслідували їхні справи», «Дії турецькі і змагання козацькі з татарами», «Роз-
2 Кремінь Т. Віршований епос Пилипа Орлика: життя як парагон. Філологія. Літературознавство. Наукові пра-
ці. 2011. Вип. 158. Т. 170. С. 33.
3 Макаров А. Світло українського барокко. Київ: Мистецтво, 1994. С. 105.
4 Мельничук І. Макабричні образи і мотиви в українській бароковій поезії XVI–XVII ст. Вісник Маріупольського
державного університету. 2012. Вип. 6. С. 62.
5 Українська література XVIII ст. Київ: Наукова думка, 1983. С. 50.
6 Кремінь Т. Віршований епос Пилипа Орлика… С. 33.
7 Журавльова С. Образ лицаря-сармата в українській панегіричній поезії доби Бароко. Fenomen pogranicz kulturo-
wych: współczesne tendencje. 2014. T. VI. С. 17–24.
8 Ісіченко Ю. Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця ХVІ – початку ХVІІІ ст. на Україні. Ки-
їв: Наукова думка, 1990. С. 41–42.
Сіверянський літопис. 2024. № 4
140
мова козака запорозького з перським гінцем, Україна, від татар понищена, князів та панів
прикордонних про порятунок жалісний лемент» та ін. Красномовні назви корелюються зі
змістом творів, що змальовують художню картину повсякденності, де навіть у мирний час
за плугом ходять зі зброєю:
А поганин плюндрує, за ніщо цінують
І добро, і худобу – на те не працюють.
Тож, людей пов’язавши, нагайкою гонять
Люд у дикі країни, всіх жалістю повнять.
Кого вб’ють, а дівчата від матері й тата
Забирають наявно, при них, ґвалтувати.
Старці, молодь невинна у спіненій крові,
Поганином побиті, в долах – безголові.
Хати куряться димом, поганин плюндрує,
Од завзяття страшного себе не гамує9.
Важливий момент відтворення повсякденності війни та миру – потреба дбати про за-
хист заздалегідь, тож коли письменник описує природні можливості міста Кам’янця-По-
дільського для оборони («Нечуванії речі природа створила»), він закликає бути передбач-
ливими й будувати мури, послуговуватися мистецтвом вести бойові дії:
Коли б при тому людська прикладалася сила,
Аби на горі мурик якийсь підлатати,
В долині бічні стрільби коли б посправляти,
Щоб якось наладнатись там до оборони…10
Недбальство про захист, на думку автора, може викликати насмішки ворога й небезпе-
ку для міста.
В інших віршах книги про змагання козацькі з татарами йдеться про різні аспекти вій-
ни і для воїнства, і для мирного населення, і про воєнну хитрість, розвідку, морські похо-
ди і таке ін. Образ війни нероздільно пов’язаний із топосами козацької слави, битв, пере-
мог і поразок. Поміж географічних назв Дніпро-Славута, Кінські Води, Чорнеє море, Га-
дючий острів, Хортиця, Дніпрові пороги, Чортомлик та ін. При цьому головним героєм
епопеї є шляхтич Якуб Кимиковський, який був історичною особою, перебував у полоні
приблизно з 1580 р. Постать Якова Кимиковського – це не просто образ лицаря, хоробро-
го воїна, але й розвідника, мудрого, хитрого, образ мужнього полоненого. Змальовує ав-
тор і життя християн у турецькій неволі, звичаї турків, татар, греків і вірмен.
Поезія Мартина Пашковського в контексті відтворення козацької війни польськомов-
ними письменниками почасти розглянута в статтях Р. Радишевського11, М. Трофимука12,
Лариси Семенюк13 та інших дослідників, проте літературна спадщина митця в аспекті від-
творення повсякденності потребує уваги. Образ війни в художньому повсякденні постає
панорамним завдяки тому, що поет змальовує не тільки і не стільки батальні сцени, але й
концентрує увагу на численних деталях життя під час війни з татарами й турками, описує
не тільки козацтво, але й те, як поводяться з полоненими дітьми, як вирощують воїнів-
яничар і євнухів, яка доля бранок-дівчат і таке ін. Говорить Пашковський і про те, як
складно буває зберегти християнську віру в полоні. Увиразнюють такі картини вставні
елементи, наприклад, «З Бартоломея Єгревича, пілігрима єрусалимського», або ж «Руська
історія про Кінську Воду та Дніпро», які додають колориту народних переказів і легенд.
Окрім таких безпосередніх вказівок на апеляцію до інших творів, відомості про повсяк-
денність як своєї епохи, так і загалом з тюркології, автор черпає з таких джерел як Мацей
Стрийковський, Ян Тарновський та багато інших.
Повна назва брошури Мартина Пашковського «Dzieie Tureckie, y utarczki Kozackie z
Tatary. Tudźiesz też, o Narodzie, Obrzędziech, Nabożenstwie, Gospodarstwie, y Rycerstwie &
c. Tych Pogan, ku wiadomosći ludziom roznego stanu pozyteczne. Przydany iest do tego, Dic-
tionarz ięzyka Tureckiego, y Disputatia o wierze Chrześćiańskiey, y Zabobonach Bisurmańskich
etc. Przez Marcina Paszkowskiego, na czworo Xiąg rozdźielone opisane y wydane. Kraków,
1615 (Paszkowskiу, Marcin (1615))»14. Уже в заголовку анонсовано різноплановість змалю-
9 Українська поезія XVII ст. (перша половина). Антологія / Редкол: І.Ф. Драч та ін.; упоряд., вступ. ст, примітки
В.В. Яременко. Київ: Радянський письменник, 1988. С. 66.
10 Там само. С. 67.
11 Радишевський Р. Сарматсько-роксоланський дискурс української поезії XVIІ ст. Слов’янський світ. 2010.
Вип. 8. С. 29–49.
12 Трофимук М. Українська польськомовна поема з кінця XVI ст. Київські полоністичні студії. Українсько-поль-
ські літературні контексти доби Бароко. Київ, 2004. Т. VІ. С. 223–235.
13 Семенюк Л. Художня інтерпретація козацтва письменниками «католицької Русі» доби українського Ренесансу
та раннього Бароко. Studia methodologica. 2021. № 52. С. 20–30.
14 Paszkowskiу M. Dzieie Tureckie, y utarczki Kozackie z Tatary. Tudźiesz też, o Narodzie, Obrzędziech, Nabo-
Siverian chronicle. 2024. № 4
141
вання повсякденності епохи, зокрема, козацьких воєн із турками: «Історія Туреччини та
козацькі сутички з татарами. А також про націю, обряди, набожність, господарювання, та
лицарство і таке інше. Ці відомості про поган людям різного становища приносять ко-
ристь. Для цього корисні “Словник турецької мови”, “Диспутації про християнську віру”,
“Бісурманські забобони”» тощо. Праця Мартина Пашковського розділена на чотири кни-
ги, описані й опубліковані 1615 р. в Кракові. Повсякденність епохи воєн з турками, анон-
сована вже у назві, вписується в детальне змалювання тогочасного побуту різних верств
населення.
Дослідники пишуть про вражаючу реалістичність описів кривавих сцен, що була не
лише ознакою жанру: «Можливо, через такі криваві описи Пашковський та інші автори
намагались привернути увагу шляхти до ситуації у східних воєводствах Речі Посполитої і
підштовхнути її до вирішення проблем польськотатарського прикордоння»15. І це харак-
терно як для ранньої поетичної творчості автора, так і для інших текстів. «Загалом,
“Dzieje…” являли собою своєрідну енциклопедію з історії, культури та побуту турків і, за
спостереженнями того ж таки Барановського, однією з найперших спроб опрацювання ту-
рецької мови у Європі»16.
Д. Чижевський виділяє низку світських жанрів барокової поезії, пов’язаних із війною.
Водночас філософ розмірковує про те, якою була людина тієї епохи, яким вона сприймала
світ. Зокрема, ідеться про духовні течії, напрямки, що домінують в барокову епоху, які
«ґрупуються коло двох полярно протилежних пунктів духовного всесвіту … : одним з по-
люсів була природа, другим – Бог. Епоха барока з одного боку – епоха великого розквіту
природознавства та математики (бо основа пізнання природи для людини барока – міра,
число та вага), а з другого боку – епоха розквіту богословії, епоха спроб богословських
синтезів, епоха великої реліґійної війни (“тридцятилітньої”), епоха великих містиків. Лю-
дина барока або втікає до усамітнення з своїм Богом, або, навпаки, кидається в вир полі-
тичної боротьби (а політика барока – політика широких всесвітніх планів та стремлінь),
перепливає океани в шуканні нових країн та нових колоній, займається планами поліп-
шення стану цілого людства, чи то шляхом політичної, чи то церковної, наукової, мовної
(проекти штучних мов), чи якої іншої реформи»17. Таке буття між двома полюсами, про
яке пише Д. Чижевський, призводило до необхідності співіснування двох сфер культури
(світської та релігійної), а в Україні релігійна сфера ще й домінувала в бароковій культурі.
Дослідники завважували, що у творах поєднується війна світська і образ війни з гріхом,
дияволом, що руйнує світ. Так зокрема, характеризуючи «Лямент … на … преставленіє …
Леонтіа Карповича» (1620), В. Крекотень пише про такі важливі складові барокової філо-
софії, як дочасність, марність світу, і воєн як таких, що руйнують життя: «Цікаво, що поет
посилається на конкретні, близькі його читачам у часі й просторі, події, маючи на увазі
турецьку експансію за південно-західним кордоном Речі Посполитої. Він пропонує гляну-
ти на сусідів, подивитись, що в них діється, які біди насуваються на них «зо всѣх сторон»:
«Плачет наша братія, доставшися в руки // врага креста Христова, и то не без муки» (ряд-
ки 405–408).
Герой ляменту (в «Голосѣ отца до сынов») так параболічно розкриває суть земного іс-
нування (рядки 441–450): протягом усього свого життя, «по въвесь тот час» він сидів не-
мовби «на столку ног подпиловáных», «на дошках помосту зламáных»:
Подо мною дол, в ним стос дров смоложаристый,
Над шиєю на нити меч висел сталистый,
З обу боков з страшными влочнями рицерѣ,
Хто ж бы мене щасливым намѣнил в той мѣрѣ,
Бы и сть, пить, роскоши заживать казано,
Музыкою труб, бубнов хути додавано,
А на том бы сходило, же ся рушить згола
Страшно было достаться на смертныи кола18.
Лицарські обладунки, меч, труби, геральдика з символами бойової звитяги, – все це
стало складовими повсякденності, що змальована в різних видах барокового мистецтва
(поезія, малярство), а також частиною минущості дочасності людського буття. Тож на
żenstwie, Gospodarstwie, y Rycerstwie &c. Tych Pogan, ku wiadomosći ludziom roznego stanu pozyteczne. Przydany
iest do tego, Dictionarz ięzyka Tureckiego, y Disputatia o wierze Chrześćiańskiey, y Zabobonach Bisurmańskich etc.
Przez Marcina Paszkowskiego, na czworo Xiąg rozdźielone opisane y wydane. Kraków, 1615.
15 Пилипенко В. Мартин Пашковський – забутий український поет і публіцист початку XVII ст. Сіверянський лі-
топис. 2008. № 5. С. 12.
16 Там само. С. 13–14.
17 Чижевський Д. Українське літературне бароко. Київ, 2003. С. 271.
18 Українська поезія: кінець XVI – початок XVII ст. / Упор. В. Колосова, В. Крекотень, М. Сулима. Київ: Наукова
думка, 1978. URL: http://litopys.org.ua/ukrpoetry/anto01.htm.
Сіверянський літопис. 2024. № 4
142
картинах, як словесних, так і писаних фарбами, такі символи поєднувалися із символами
смерті (наприклад, зображення черепа, зів’ялих квітів).
У бароковій християнській філософії смерть є складовою повсякденності, постає як
неминуча ланка між життям і потойбіччям, умова шляху до вічності, невідворотний пере-
хід грішника до пекельних мук. Мотив смерті є складовою і мотиву війни, при цьому
смерть замальовується в контексті героїзму воїна, який може загинути в битві. Твори ба-
рокових письменників, де є мотив загибелі, – це численні панегірики, батальна поезія, ге-
ральдична поезія, частина творчої спадщини Данила Братковського, Лазаря Барановича,
Івана Мазепи, Климентія Зиновіїва та інших авторів.
Водночас переможні війни не завжди є темою поезії, адже війна постає як море крові,
яке перетворює повсякдення мирної людини на суцільні страждання. Так, у вірші Лазаря
Барановича йдеться про руйнівну силу війни: «Меч з гори спадає – в крові потопає»,
«Світ стрясають грози на людськії сльози», «Та ознака в Україні, що землі її в руїні», «Ця
війна світ розладна», «Світ на всі боки палає широко» та ін. Вболіваючи за свою країну,
автор просить миру для неї:
Так, як на човен хвилі налітають,
На Україну біди наступають.
Ні, іще гірше! Човен воду крає,
А Україна в крові потопає.
Пане, водою правиш і вітрами,
Хай же затихне буря ця над нами!19
В. Крекотень про особливості поезії раннього Бароко писав, що автори змальовують
свій художній світ за допомогою численних християнських образів, наприклад, війни зі
світом, бо повсякденність барокова нагадує про «страх ямы», «страх муки огня», страх
«тиранских рук рицеров» (рицарі уособлюють тіло, світ, диявола), страх «меча Божого з
неба» та інші речі. «Треба б помислити про “злый живот на нити” тим із живих, “хто ся …
на земли фундовати см єт, роскошовать, подносить брови …” У житті “на нити” немає
утіхи, немає відради, в ньому повно боязні, бід, стогнання, щоденного чекання на потоп,
на смерть», – завважує В. Крекотень20. У творчості Лазаря Барановича, Івана Мазепи, Пи-
липа Орлика повсякденність засновується на християнській філософії зі страхом смерті й
війни зі світом, Марсового поля.
Війна з ворогом душі, з дияволом, увиразнюється в текстах барокових письменників за
допомогою численних метафор. Збірка «Вірші єром[онаха] Климентія Зиновієва сина,
укладені у 1690–1710», містить розповіді про різноманітні явища того часу, барокові мо-
тиви та образи. Прикладом такого образу є поезія Зиновіїва «Про ворога душевного та як
його малюють іконописці»21. Перефразована народна приказка «Не такий страшний чорт,
як його малюють» задає тон міркуванням над образом ворога роду людського, про дияво-
ла мовиться:
Токмо бо̀ εму но́гты свои вказа́лъ:
и ма́ло з свѣто(м) си́мъ сѧ нε пожεgна́лъ.
Трилѣтна εму на(и)шла ̀ трясовица:
и щодε(н)наѧ з стра́ху ωгнεви́ца22.
Зброєю для боротьби з ворогом людства постає хрест і свята молитва, а захисником –
Бог.
Є низка поезій про ремесла, пов’язані з війною, зокрема, пише про тих, хто добувають
сірку, порох, виготовляють стріли23. Автор, попри те, що сам був цивільним, детально
розповідає не тільки про роботу ремісників, а й про майстерність воїнів у поезії «Про
стрільців, які стріли козацькі роблять»:
Бо и стрѣло́ю мо́щно такъ жε порази́ти:
и якъ огнε(н)ною стрѣлбо́ю, умε(р)тви́ти.
I дывнаѧ рѣчъ стрѣлы, ґды̀ ихъ вытяга́ютъ
вго́ру: и високо такъ ничимъ нε досяга ́ютъ.
Жε которы(и) зна(и)дε(т)сѧ коза́къ zдоровыхъ рукъ:
то таки(и) крѣпко моцно и добрε тягнεтъ лу́къ…
…І ́жъ нεґды(с) стрѣла̀ вгору козако́мъ пущε(н)на
суха: а з высоты̀ в до(л) мо́кра возвращε(н)на.
19 Чернігівські Афіни / Передм., упор. текст. мат., комент. до нього А. Макарова. Київ: Мистецтво, 2002. С. 207.
20 Українська поезія: кінець XVI – початок XVII ст. URL: http://litopys.org.ua/ukrpoetry/anto01.htm.
21 Зиновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті / Підг. тексту І. Чепіги. Київ: Наукова думка, 1971. С. 301.
22 Там само. С. 301.
23 Там само. С. 156–158.
Siverian chronicle. 2024. № 4
143
Zна(т) то́ жε скро(з) дождεвну хмуру стрѣла̀ про(и)шла ̀:
ты(л)ко що що(с) о́блако(в) нб̃εсныхъ нε до(и)шла̀
Было̀ то на сѣвεрѣ, в писца ̀ сεго̀ вѣку:
при людεхъ мно́ги(х), а нε при εдномъ чл̃вѣку.
I тогда (ж) хмуры ча(ст)ка на́ зεмлю из(ъ)па́ла:
вεличε(ст)вомъ я́ко чл̃вѣчаѧ гла́ва24.
Бг̃ъ вамъ нεха(и) поб жда(т) враговъ помага ́εтъ:
а васъ о(т) враго(в) в во(и)скахъ и в дома(х) сохраня́εтъ.
Я́ вс мъ мл(с)тямъ вш̃имъ ср(д)чно пріяю:
а пришεдшы(х) z во(и)ска ми́лε поздоровля́ю25.
Образ війни як барокової повсякденності втілився і в клейнодах знатних родів, напри-
клад, князів Острозьких, і ці речі описували в численній геральдичній поезії та в інших
жанрах як, наприклад, в поезії Демʼяна Наливайка. Воєдино пов’язані доблесть воїна й за-
хисника віри, автор послуговується образами античності, епітетом «львосильні»:
Вони, о квіте, у князів Острозьких
Ідуть предвічно із дарунків бузьких.
Тут бачим знаки рицарської сили,
Що віру твердо цнотами скріпили.
Не з їхніх предків грецькі Ахіллеси,
Не з них львосильні також Геркулеси,
Але й Острозькі добре плац тримають,
Їх із царями недарма рівняють26.
Ритуальна складова повсякдення смерті в бароковій літературі також містить відгомін
війни. Фрагменти поезії К. Зиновіїва дають уявлення про повсякденність козацького бут-
тя, похоронні обряди війська, козацькі могили. Так, про поховання на могилах як про ко-
зацьку традицію, ідеться в поезії «Ω кладу́щы(х)ся в по́ляхъ на моги́лахъ, на нε
сщ̃ε(н)ныхъ мѣсцахъ»:
Когда ̀ рεчε(т) и повсю́ду хр(с)тія(н) православны(х):
та(к)жε вспоминаε(т) и вла(с)тε(и) козако(в) сла́вны(х).
І ́но в дорозѣ лю(б) в во(и)ску лε(г)тѝ и в по́лѣ:
жε цε(р)квы нε ма(ш), мусѣ(т) то бы(т) понεво́лѣ.
А то з до́му нεсти́сѧ в полε ізволя́εтъ:
гдε во́вкъ або̀ тε(ж) іны(и) sвѣ(р) сѧ прохожа ́εтъ…
Zвы́чаи козацкіε в ты(х) рѣчахъ бува ́ютъ:
жε в поляхъ кладу(т)сѧ и моги́лы высыпа ́ютъ.
Того̀ рады жε в во(и)ска(х) бывали и в по́лю:
и з(ъ) нεпріятεлями на поты(ч)кахъ в бо́ю.
Жε(б) и по смε(р)тεхъ щыро(ст) и́хъ нε запомина́нна:
дабы хвалεбно лю(д)ми чε(ст)ными вспомина(н)на27.
Фрагменти поезії дають уявлення про повсякденність козацького буття, похоронні об-
ряди війська, козацькі могили, що свідчить про обізнаність автора з цими звичаями.
Феофан Прокопович пише «Епінікіон, сієсть піснь побідная о тоєйжде преславной по-
біді» в 1709 р. на уславлення Полтавської битви. Ідеться не тільки про образ гетьмана, об-
раз війни, послуговування образами міфології (Марс, Фаетон), але й про війну міжконфе-
сійну:
Бог же, сіє блаженство давий нам тобою,
Тожде твоїм здравієм і дній довготою
Да укріпить, желаєм, всегда ти побідну
Дая помощ, даби і лютую єхидну,
Піющую кров святих, твоїм же убити
Дал тебі оружієм, і вся сокрушити
Таємниці варварськія і ярем безмірний,
І от довгих училищ ізвести род вірний,
24 Зиновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті. С. 157.
25 Там само. С. 157.
26 Українська поезія XVII ст. (перша половина). С. 37.
27 Зиновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті. С. 202.
Сіверянський літопис. 2024. № 4
144
Да же, вся побідная совершивше рати,
Крест на стінах сіонських водрузивши златий28.
Як і в іншій поезії «За Могилою Рябою», батальна сцена є боротьбою за віру. Услав-
лення козацької доблесті в страшному бою (ідеться про російсько-турецьку війну 1710–
1711 рр.) автор поєднує з майбутньою перемогою Христа над Магометом:
Магомете, Христов враже,
да что дальший час покаже,
кто от чиїх рук поляже29.
Знаменний у цьому контексті й образ Дніпра як захисника й грізного воїна у вірші
«Похвала Дніпрові» Феофана Прокоповича:
Слід пригадати також, що в човни вояків посадивши,
Понтові, Чорному морю, погрози ти кидав, бувало,
Й страх наганяв там. Але батьківщину свою найчастіше
Краще за мури усякі борониш, і ворога злого,
Шлях заступивши, примушуєш геть відійти до кордонів30.
У віршах Іоанна «Героїчні стихи о славних дійствіях військ запорозьких вкратці з раз-
них історій просторічно сочинені» про славетне козацьке військо, автор здійснює екскурс
в історію походження козацької доблесті та вихваляє перемоги й звитягу в битвах з тата-
рами і турками. Водночас поет апелює до хронік і літописів31. Наповнена трагізмом по-
всякденність постає в поезії невідомого автора «Піснь о страшних літах», де змальовано
епоху кровопролитних воєн. Картини сповнені натуралізму в змалюванні життя пересіч-
них мирян, втягнутих у кровопролиття. Марс і Христос в бароковій українській поезії ду-
же часто постають поруч. Спустошливі війни, братовбивство як наслідок невідворотного
конфлікту поєднані з містичними картинами сонячного затемнення як знаку близького
кінця світу:
Смутніє трени в світі ся знайдуют,
Же остатніє літа наступуют;
Земля запустіла, война юж повстала,
Єдна матка з дітьми юж гладом померла.
Кто ж не заплачет так великой біди,
Же ся юж стают на солнцу отміни?
По затмінню солнца ні маш нич доброго,
Только крвепроляття – повстал брат на брата,
Кролевства падают, цесарства рушают
І великіє панства війни край рушают;
Віра на віру барзо юж повстала,
Не єдна церков юж єсть зрунтована32.
Запобігти та врятувати від такого лиха може найвища інстанція – Бог, – пише поет,
міркуючи про необхідність щирої молитви до Бога, Святої Трійці, просячи порадити й
розрадити, згадує біблійну історію. Звертання до Бога і заклик до молитви й каяття в по-
езії «Піснь о страшних літах» перемежовуються картинами повсякденності, які мають
зворушити жорстокі серця сучасників, дати їм зрозуміти, що все то покарання за гріхи:
Боже милостивий, дай ся ублагати,
А люд зубожалий не рач погубляти;
Небо і земля мимо мают іти,
Слова Боскіє мають ся сполнити.
Бо юж льви срогіє на світі повстали
І волци драпіжнії людей пожирали;
Міста попалено, замки поламано,
Людем вірним свята ґвалтовано.
І заздрость многа на світі повстала,
Же мати діти на смерть видала,
А діти отця не хотят чтити,
Бо в молодості не давал їх бити.
28 Прокопович Ф. Епінікіон, сієсть піснь побідная о тоєйжде преславной побіді. Українська література
XVIII ст.: Поетичні твори. Драматичні твори. Прозові твори / АН УРСР; гол. ред. кол. І.О. Дзеверін, уклад.,
авт. вступ. ст., прим. О.В. Мишанич. Київ: Наукова думка, 1983. С. 33–34.
29 Українська література XVIII ст. С. 35.
30 Там само. С. 37.
31 Там само. С. 75–85.
32 Там само. С. 108.
Siverian chronicle. 2024. № 4
145
І в приятельстві неприязні много,
Же рад би предати юж єден другого:
І сусід сусіда в убозтві не ратує,
Але єму во словах своїх трутизну готує33.
Війна загострює ті недоліки, які є в мирному повсякденні країни. Про це йдеться в
«Пісні о світі марном». Тож заклик до панства є втіленням болю простого люду в часи,
коли земля закривавлена, а прості люди прагнуть захисту:
О, моцний пане, так долго тирваєш,
Мордерство незносно чем не караєш?
Якая гординя тут ся встановила,
Котрая єще пред тим неслихана била?
Християни ораз всі ся іскупили,
Не відають, где би ся фрасунку позбили?
Где князі і пани, люб теж сенатори,
Котрих много єсть в Криму із татари?34
Ще один різновид ворожнечі, війни в переносному значенні, подається в піснях світ-
ських разом із описом сирітської долі, численних негараздів. Це вже війна зі злими людь-
ми, які порівнюються з дикими звірами, з несправедливим світом («Що я кому виноват, за
що погибаю…»)35.
Війна здебільшого змальовується як лихо, що має минути, після чого настане жаданий
мир. Образ миру обіграється зі співзвучним словом «мир» (світ) у Лазаря Барановича в
поезії «У миру нема миру»:
Миру без миру так важко пробути,
Миру мир хоче – у слові це чути!
Мор у цім світі – не мир бенкетує,
В світі людина людину мордує!
Мир тож – не мир вже, як миру не має
Ходиш сьогодні, а завтра згибаєш!36
Пишуть поети про візію війни та миру, як от Зиновіїв у вірші «Ω воέнныхъ нεвча́са(х),
и ω врέмεнεхъ тыхоми́рныхъ», де жваво описано переваги часів «тихомирних», коли про-
цвітають держави, є врожаї, людно і хліба достатньо. Говориться і про потребу відвернути
війну, про переваги мирного життя:
I кгды̀ бы̀ ω(т) вѣка нѣgды нε воεва́ли:
то лѣпшε(и) бы добрε сѧ собѣ справова́ли.
І ́жъ бы в тыхости ѣли хлѣбъ да пн̃ова ́ли:
и да(р)мо мε(ж) собо́ю сѧ нε зачεпа́ли.
I нε было (б) ущε(р)бко(в) вшεля́кимъ язы́комъ:
ажъ бы нε мо́щно жε(б) хто зг̃лгола ́лъ язы́ко(мъ).
Zачи(м) да(и) Бж̃ε, хоча(и) бы zа си́хъ ю́жъ вѣковъ
нε воεва́ли(с); або и до конца ̀ вѣковъ.
Да тыхоми(р)но и лаго(д)но посѣдѣли:
вε(л)мѝ было бы му(д)ро, са ́ми бы̀ узрѣли37.
Міркування автора поширюються далі, він пише про необхідність перемоги, якщо це
оборона своєї землі, війна за рідну віру:
А ґды̀ то вою́ю(т), нεха(и) враго(в) побѣжда́ютъ:
и хр(с)тія(н)скую о(т)чизну обороня́ютъ.
Помага(и) вѣрны(мъ) Бж̃ε враго̀в скорεня́ти:
и до хр(с)тія(н)скихъ грани́цъ нε допуща ́ти.
Або ж у вірші «Про мир» Лазаря Барановича протиставлення війни і миру поєднується
з молитвою до Бога про мир: «Мир справи множить, а війна руйнує», «Писать про війни
нам залізом треба: / При них заліза виника потреба», «Війна плюндрує, мир добра напло-
дить», «Всьому живому з миром треба стати, / Щоб після бою ями не копати», «Марс-
морс-смерть слідом вік за Марсом ходить: / Людей Марс губить і могили зводить»38.
Отже, образ війни в бароковій повсякденності був органічною складовою. Війна в ху-
дожньому тексті поставала в різних іпостасях: як змалювання батальних сцен, уславлення
33 Українська література XVIII ст. С. 108.
34 Там само. С. 124.
35 Там само. С. 111–112.
36 Чернігівські Афіни. С. 208.
37 Зиновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті. С. 286.
38 Чернігівські Афіни. С. 208.
Сіверянський літопис. 2024. № 4
146
ратних подвигів, оспівування діяльності гетьманів і Війська Запорозького, війна з гріхом,
битва з дияволом, війна зі самим собою та злими людьми, змагання з недолею та ін. Тоб-
то, всі ці іпостасі образу війни були близькими бароковому письменству. Фізичні та ду-
ховні баталії, що розгорталися в життєвому театрі, часто були наповнені по-бароковому
красномовними метафорами та риторичними фігурами як прийомами зображення. Мета-
фору війни поєднано в поезії з образом смерті. Захисники віри й рідної землі змальовані
героями, тож і образ їх смерті пов’язаний з битвами, а метафоричний ряд доповнюється
змалюванням битв, зброї, фортеці, ран, обладунків та елементів геральдики.
Супутні до образу війни образи повсякденності – це образи лицаря, битви, кривавого
бенкету, гетьмани, козацькі клейноди, образи історичних осіб та герої з античної міфоло-
гії, образ смерті, образ орла, образ меча й шаблі та іншої зброї, омріяного миру та ще низ-
ка інших, таким текстам притаманна мозаїчна структура численних художніх повсякден-
ностей. Війна світська та війна духовна поєднуються в повсякденності барокової людини,
а отже такими відтворюються в українській бароковій поезії. Перспективою дослідження
є порівняння взаємодії світської і духовної культури при відтворенні образу війни в різ-
них жанрах літератури XVII–XVIII ст.
References
Bratkovskyi, D. (2004). Svit, po chastynakh rozghlianutyi: Świat po części przeyzrzany: pereklad:
dzherela: studii [The world, examined in parts: Świat po części przeyzrzany: translation: sources: studies].
Lutsk, Ukraine.
Kremin, T. (2011). Virshovanyi epos Pylypa Orlyka: zhyttia yak parahon [The poetic epic of Pylyp Or-
lyk: life as a paragon]. Filolohiia. Literaturoznavstvo. Naukovi pratsi – Philology. Literary studies. Scienti-
fic works, 170, 158, P. 32–36.
Makarov, A. (1994). Svitlo ukrainskoho barokko [Light of the Ukrainian Baroque]. Kyiv, Ukraine.
Makarov, A. (2002). Chernihivski Afiny [Chernihiv Athens]. Kyiv, Ukraine.
Melnychuk, I. (2012). Makabrychni obrazy i motyvy v ukrainskii barokovii poezii XVI–XVII st. [Ma-
cabre images and motifs in Ukrainian baroque poetry of the 16th–17th c.]. Visnyk Mariupolskoho derzhav-
noho universytetu – Bulletin of Mariupol state university, 6, P. 57–63.
Pylypenko, V. (2008). Martyn Pashkovskyi – zabutyi ukrainskyi poet i publitsyst pochatku XVII st.
[Martyn Pashkovskyi – a forgotten Ukrainian poet and publicist of the early 17th c.]. Siverianskyi litopys –
Siverian chronicle, 5, P. 11–18.
Radyshevskyi, R. (2010). Sarmatsko-roksolanskyi dyskurs ukrainskoi poezii XVII st. [Sarmatian-Ro-
xolanic discourse of Ukrainian poetry of the 17th c.]. Slovianskyi svit – Slavic world, 8, P. 29–49.
Semeniuk, L. (2021). Khudozhnia interpretatsiia kozatstva pysmennykamy «katolytskoi Rusi» doby
ukrainskoho Renesansu ta rannoho Baroko [Artistic interpretation of the Cossacks by the writers of «Ca-
tholic Rus» of the Ukrainian Renaissance and early Baroque]. Studia methodological, 52, P. 20–30.
Trofymuk, M. (2004). Ukrainska polskomovna poema z kintsia XVI st. [Ukrainian Polish-language po-
etry from the end of the 16th c.]. Kyivski polonistychni studii. Ukrainsko-polski literaturni konteksty doby
Baroko – Kyiv polonistic studies. Ukrainian-Polish literary contexts of the Baroque period, VI, P. 223–235.
Kyiv, Ukraine.
Zhuravlova, S. (2014). Obraz lytsaria-sarmata v ukrainskii panehirychnii poezii doby Baroko [The ima-
ge of a knight-sarmat in the Ukrainian eulogy poetry of the Baroque period]. Fenomen pogranicz kulturo-
wych: współczesne tendencje – The phenomenon of cultural borderlands: contemporary trends, VI, P. 17–
24.
Новик Ольга Петрівна – доктор філологічних наук, професор кафедри української та
зарубіжної літератури і порівняльного літературознавства, Бердянський державний педа-
гогічний університет (Україна).
Novyk Olha – doctor of philology, professor at the department of Ukrainian and foreign lite-
rature and comparative literature, Berdiansk state pedagogical university (Ukraine).
E-mail: noviop@gmail.com
FIELD OF MARS, HOST OF CHRIST:
THE IMAGE OF WAR IN EVERYDAY LIFE OF BAROQUE POETRY
War is one of the central images in the work of Baroque poets. The purpose of the article: to study the
artistic specificity of the everyday life of the image of war in Baroque poetry. The methodology of the re-
search is based on the hermeneutic method with the involvement of the comparative-historical method and
the study of the poetics of everyday life. The poetry of a number of baroque writers was used for research.
In the poems, the image of war is combined with the metaphors of a sword, a bloody sea, a slaughter ban-
quet, tears, and church bells as antitheses to weapon, sin, ferocious beasts and ruins. Conclusions. Meta-
phors are combined with the images of antiquity, in particular, the image of Mars, Alcides etc. The meta-
phor of war is combined in poetry with the image of death. The defenders of the faith and the native land
are portrayed as heroes, their deaths are associated with battles, and the metaphorical series is comple-
mented by descriptions of battles, weapons, fortresses, wounds, armour, and elements of heraldry. A num-
Siverian chronicle. 2024. № 4
147
ber of motifs associated with the image of war in the Baroque era were created by the authors as a corpus
of images recorded in Baroque poetry and the desire to exalt the defenders of Christianity.
Key words: everyday life, metaphor, war, image, Baroque poetry.
Дата подання: 2 квітня 2024 р.
Дата затвердження до друку: 27 липня 2024 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Новик, О. Марсове поле, христове воїнство: повсякденність образу війни в бароковій поезії. Сі-
верянський літопис. 2024. № 4. C. 138–147. DOI: 10.58407/litopis.240414.
Цитування за стандартом APA
Novyk, O. Marsove pole, chkrystove vojinstvo povsjakdennist’ obrasu vijny v barokovij poeziji [Field
of Mars, host of Christ: the image of war in everyday life of baroque poetry]. Siverianskyi litopys – Siveri-
an chronicle, 4, P. 138–147. DOI: 10.58407/litopis.240414.
|