Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.)
Gespeichert in:
| Datum: | 1996 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199986 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.) / І. Ситий // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 41-44. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199986 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1999862024-11-09T19:22:00Z Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.) Ситий, І. Історія міст і сіл 1996 Article Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.) / І. Ситий // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 41-44. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199986 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія міст і сіл Історія міст і сіл |
| spellingShingle |
Історія міст і сіл Історія міст і сіл Ситий, І. Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.) Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Ситий, І. |
| author_facet |
Ситий, І. |
| author_sort |
Ситий, І. |
| title |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.) |
| title_short |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.) |
| title_full |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.) |
| title_fullStr |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.) |
| title_full_unstemmed |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.) |
| title_sort |
новгород-сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Історія міст і сіл |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199986 |
| citation_txt |
Новгород-Сіверський цех калачників (1711 — 1900 pp.) / І. Ситий // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 41-44. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT sitijí novgorodsíversʹkijcehkalačnikív17111900pp |
| first_indexed |
2025-07-17T06:10:04Z |
| last_indexed |
2025-07-17T06:10:04Z |
| _version_ |
1837873348529356800 |
| fulltext |
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
Ігор Ситий
НОВГОРОД - СІВЕРСЬКИИ ЦЕХ КАЛАЧНИКІВ
(1711— 1900 pp.)
Історія міст Лівобережної України є своєрідною «білою» плямою.
Це ж стосується і історії цехів, які були невід’ємною частиною місько
го життя XVII—XIX ст. ст. Не можна казати, що ця проблема не при
вертала уваги істориків. З цього питання відомі розвідки К. Василен-
ка, О. Єфименко, Ф. Кудринського, Е. Сецинського, П. Клименка, К. Ла
заревської, М. Карачківського, В. Голобуцького, П. Сас, О. Пошивайла,
О. Лазаревського, А. Козаченка, А. Єршова, О. Ковалевського, В. Ба-
лушка та інші. Суттєвим недоліком цих робіт є те, що більшість авто
рів обмежуються XVII ст. Це призвело до випадання майже 200 років
існування цехів, які офіційно були скасовані у 1902 р.,1 але саме на ці
роки припадає пік їх розвитку на Лівобережжі (чисельність, професій
на спеціалізація) і процес трансформації в умовах капіталізму. Істори
ки посилаються на факти деградації цехів, що, мовляв, були менш роз
винуті, ніж на Західній Україні. Але, на нашу думку, доречніше під
креслювати специфічність цехів Лівобережжя, їх самобутність, що обу
мовлювалося зовсім іншими соціально-політичними, економічними та
етнічними умовами. Саме на Лівобережжі ми маємо справу з явищем,
коли організація не тільки цехів, але й взагалі всього життя суспільств-
ва аж до створення своєрідної Держави стала найяскравішим відбит
ком менталітету українців як нації. Тому, безумовно, постає як само
стійна і дуже важлива проблема вивчення історії цехів Лівобережжя.
Для її розв’язання цікавий матеріал можна знайти у збірці Чернігів-
ськоґо історичного музею В. В. Тарновського.
Як відомо, започаткував справу збирання цехових пам’яток Черні -
гівський губернатор Є. К. Андрієвський. За його розпорядженням вони були
передані до музею Чернігівської архівної комісії. Ці пам’ятки ляг
ли в основу розділів «Пам’ятники цехового устройства», «Цеховые кни
ги» виставки XIV археологічного з’їзду (1908), що відбувся у Черні
гові. На ній були представлені корогви, значки, жезли, чарки, цихи
(«цехи»), поховальні «сукні» (25 од.), печатки (20 од.), цехові книжки
(17 од.) цехів та ремісницьких управ Чернігова, Конотопа, Глухова,
Новгорода-Сіверського, Борзни, Ніжина, Кролевця, Літок, Коропа, Во-
1. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. К., 1990. — С. 847.
2. Черниговский соединенный исторический музей. Каталог музея. — Чернигов,
1915. — С. 32.
роніжа.3 У радянські часи ця колекція була успадкована Чернігівським
історичним музеєм і, на жаль, зазнала великих втрат. Більше пощасти
ло цеховим книгам (збереглося 16 од.) та поховальним «сукням» (збе
реглося 5 од.). Інше втрачено повністю або лишилися, поодинокі па
м’ятки, наприклад — печатка чернігівського кравецького цеху (інв.
№ И-3265), прапор ніжинської золотарської ремісницької управи
1786 р. (інв. № И-2714).
З цієї спадщини безумовно найцінніші — цехові книги, які дають
змогу реконструювати історію цеху того чи іншого міста. Предметом
нашої розвідки є книга Новгород-Сіверського цеху калачників (інв.
№ АЛ 366). Це обумовлено як важливою роллю Новгорода-Сіверського
в історії, так і змістом та хронологічними рамками книги (1711— 1900
p.p.). Аналіз її допомагає простежити процеси розвитку і трансформа
ції цеху, які були Характерними для соціально-економічної ситуації
всього Лівобережжя цього періоду. Крім того, у книзі міститься вель
ми цікавий матеріал про генеалогію ремісницьких династій, а ця про
блема в українській історичній науці є суцільною «білою» плямою і ті
льки в наші дні стає на порядок денний.
Не варто забувати також, що на сьогоднішній день опублікована
лише одна цехова книга Лівобережжя.5
Як відомо, ще за часів Київської Русі виникають ремісничі орга
нізації подібні до цехів, що було відображенням процесу феодалізації
суспільства.6 Монголо-татарська навала, війни XIV—XVI ст. негативно
відбилися на розвитку міст Лівобережжя, у т. ч. і ремісництва, при
звели їх до занепаду. Відродження міського життя починається з кін
ця XVI ст., а особливо у XVII ст.7 Саме у ці часи відбувається масове
переселення жителів Правобережжя на лівий берег Дніпра, у т. ч. і ре
місників. Для його закріплення, розвитку торгівлі, промисловості, ре
місництва багатьом містам Лівобережжя надається магдебурзьке пра
во, характерною ознакою якого є організація ремісників у цехові об’єд
нання. У 1620 р. таке право отримав і Новгород-Сіверський.8 У місті
виникають цехи. Подальша їх історія складна, бо у Новгороді-Сіверсь-
кому магдебурзьке право фактично скасовується діями козацької стар
шини.9
Мабуть, серед цехів, що виникли у місті в XVII ст., був і калачни-
цький, бо треба було годувати населення, та й сама технологія цього
виробництва була така проста, що за словами сучасника «навіть жеб
рацтво... потребувало більшої науки, ніж калачництво».10 Брак опублі
кованих архівних джерел, їх фрагментарність не дають можливості нам
простежити історію цього цеху у XVII ст., тому переходимо до XVIII
ст., а точніше — розгляду цехової книги калачників, як основного дже
рела для реконструкції цехової історії.
Декілька слів про зовнішній вигляд, структуру книги та її поход
ження. Першу згадку про неї знаходимо у каталозі виставки XIV архе-
3. Каталог виставки XIV археологического съезда в г. Чернигове. — Чернигов,
1908 г., — №№ 86— 130, 136 — 152.
4. Дашкевич Я. Дослідницькі проблеми генеології. // Знак, — 1995. — Ч. 9. —
С. 6—7.
5. Книга глухівського цеху калачницького (підг. до вид. К. О. Лазаревської //
Український археографічний збірник. — К., 1926 — т. 1.
6. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. — С. 847.
7. Багалій Д. Магдебурзьке право на Лівобічній Україні // Розвідки про міста і
міщанство на Україні-Русі в XV—XVIII в. — Львів, 1904. — Ч. 2. — С. 387.
8. Румянцева В. В. Эмблемы земель и гербы городов Левобережной Украины
периода феодализма, — К., 1986. — С. 55.
9. Там же — С. 86.
10. Компан О. С. Міста України в другій половині XVII ст. — К., 1963. — С. 202.
ологічного з’їзду, де вона міститься під № 141 серед книг, які предста
вила Чернігівська архівна комісія (ЧАК). До збірки ЧАК вона, ма
буть, потрапила ще у 1902 р. Оправа книги картонна, обтягнена шкірою
коричневого кольору. На верхній кришці у центрі тиснений медальйон
у вигляді стилізованого букета квітів, по краях широкий бордюр, при
крашений рослинним орнаментом. Такий же бордюр і на нижній криш
ці, крім того, її центр розбито на широкі смуги з однокутним стилі зо-
ваним рослинним орнаментом. Спинка гладка з наклеєною біркою —
«Ч.А.К. отд. Р. № 14». Обріз пофарбований у червоний колір. У книжці
збереглася власна нумерація аркушів, зроблена на початку XIX ст.
Всього пронумеровано 116 аркушів, 117-й не пронумерований. Запов
нені різними записами, 1 — і06, 117 аркуші. Аналіз паперу дозволяє зро
бити висновок, що книга тричі поновлялась: на арк. 1—44, де міститься
записи за 1711 — 1762 pp., філігрань — «Двоголовий орел», на арк. 45
—72 — «Pro Patria» з віньєткою, букви — «РФ», «CW» (записи 1763—
березень 1811 p.p.) на арк. 73—117 — «Pro Patria», «AR», «Герб Яро
славля», «1802», «1803», на папері синього кольору (записи липень
1811 — 1900 pp.). На це ж вказує і запис на форзаці верхньої кришки —
«За направу книги 10 К» (к. XVIII — поч. XIX ст. ст.). Для форзаців
використані, аркуші з першої та другої частини книги. Тут багато, ціка
вих записів щодо історії цеху, «Ведомость в волостное Шептаковское
правление сколько крестьян записавшихся и отправленных, на пересе
ление в Саратовское его сиятельства имение кто им... от коликого чис
ла владеемой земли платил в год оброчных и подушных с почтовыми
денег значит 1805 года августа 19 д.» сс. Архипівка, Костобобрів, а та
кож більш рання відомість про селян з їх родинами, де вказуються ро
динні зв’язки, вік, стать.
Що стосується змісту книги, то він складаються з записів про вступ
до цеху, відбування молодчества, реєстрів братчиків, документів, що
регулюють діяльність цеху, господарських нотаток про збір і витрати
коштів тощо. Книга не має титулу, а починається таким записом: «Ро
ку божого 1711: месяца мая 6 дня Реєстр нам братству калачником в
месте Новгородку за ведомом их милостей панов старшини Новгород
ской на тот час на вряде зостаючим, Его милости пана Симеона Бере
зовского сотника, пана Ивана Андреевича атамана, пана Ивана За
хариевича войта, а братства; Григория Степановича Лопаты цехмистра,
старшого брата Гапона Матвеевича Чалого, Василя Клименка Три-
хлеб, Леска Савченка, и сколко будет всей братии вденайдоватися мо
жет, в сем реестру положенных и но имени всех зде уписанных в по-
томние часы».* З цього запису видно, що цех належав до першої кате
горії, тобто підпорядкувався новгород-сіверській ратуші,11 але, як ба
чимо, ніяких згадок про установчі документи, хоча за тогочасною прак
тикою їх наявність була необхідною. Так ігумен Видубицького монасти
ря Пахомій Подлузький у своєму фундуші на заснування цеху шевців
у містечку Літки від 9 червня 1690 р. писав: «тые братства кождого
ремесла, для поваги своего цеху повннни мети от державцов своих по-
твержалний и благословляний лист, в котором всякие по обычаю дав-
ному каждого ремесла обряди и устави албо артикули (ведлуг которых
непременно меют заховатися) меют быти выписани».12 Як правило, в
разі поновлення цехової книги подібний документ копіювався на пер
ших аркушах. Наприклад, у новій книжці Глухівського різницького це
ху, 1716 р. скопійований «Лист на заведение цеху резницкого» від 2
* При передачі тексту оригіналу тут і далі титла розкриті, крилиця цифр заміне
на арабськими цифрами, напис слів наближений до сучасного.
11. Єршов А. До історії цехів на Лівобережжі XVII — XVI11 в. в. // Записки Ні
жинського інституту народної освіти. — Кн. VI. — Ніжин, 1926. — С. 100 — 101.
12. Чернігівський історичний музей (ЧІМ). — Інв. N° ВП 1474/83.
серпня 1664 p., який був виданий глухівськими сотником, отаманом, вій
том за згодою протопопа.13 Якими ж тоді документами керувались но-
вгородсіверські калачники, окрім «обычаев давних»?
Це так звані «установи». Найдавніша з них була укладена за цех
містра Якова Максимовича (згад. між 1711 — 1719 pp.): «За цехмистра
Якова Максимовича, со всею братиею чиним мы такий порядок цеху
кал: жебы бигу от жадной коробки не било и людей от себе не отбива
ли и кажен свое мисто и коробки гладел. Нежели сей наш урад бра-
терский будет стирати албо от своей коробки бигати: таковую вину це-
хаву покладаєм до скринки два фунти воску и вины пнеской незасту-
паем. Деялося в дому братерском року». Ширша «установа» була при
йнята 13 травня 1732 р. за цехмістра Самійла Яковича Копітка і дія
ла вона до 1785 p., коли життя цехів почало регламенту ватися «Ремес
ленным положением». Ми маємо 2 тексти цього документа: первісний
і його копію 1772 p.: «1732 года месяца мая 13 дня Установа в брац-
ком колачницком дворе записана в книге за цехмістра Самуила Копіт
ка и при всей братии старшой и меншой дабы всяк имел от сего часу
на век между товаришов и товаришок колачниц хлеб или колачи, или
хто что печет на перед в ряду из коробки не виходил и перешкоды 3
братчиков никому не чинил и хто купует из наших мещан или из иных
сторонних людей пришедших у ряд до хлебных лавок у кого схочет
купить и дабы от сего часу хто будет в том з братчиков противен и не
послушен, то такого штрафовать цеху, и притом на свечку за первой
раз и проступку фунт воску, за другой два, а за треттой тры фунта вос
ку при сем жи и сие упоминаем дабы для лучшего порядку из товари
шов или товаришок наших калачников и колачниц ни один не важил-
ся по два товара пекти и продават, но должен один товар колачи или
хлеб пекти и продават, ежели ж хто из братчиков не будет послушен
то за всяк раз вины фунт воску, а на другой или на треттой ден один
товар нести на место продават; року, месяца и числа вышписанных».
Крім цих «установ», діяли і так звані «поруки», які укладали між со
бою 2 братчика у присутності цехмістра та інших ремісників, напри-
лад: «Я, Степан Михайлович Седюк, жител новгородцкий даю на себе
поруку из Водею Богданвою жеби один одного незаймати, а ежели хто
кохо по сей час то вина на ратушу талярей 10, до скринки братской коп
10, воску фунтов 10, для чего записали у брацком дворе при Самойле
ц. к. и при всей братии року 1725 генваря З»,
Як бачимо, наведені документи вирішували обмежене коло питань,
що стосувалися виробництва та збуту продукції.
13. ЧІМ. — Інв. № АЛ 441.
(Далі буде).
|