Свинячий шлях
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199988 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Свинячий шлях / О. Лепьошкіна, О. Лепьошкін // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 50-51. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199988 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| fulltext |
СІВЕРЯНСЬКІ ЛЕГЕНДИ
свинячий шлях
У давні часи це було. Людей тоді жило багацько як по селах, так
і у давньому Путивлі. Річка Сейм тоді була широчезною та повновод
ною. Скільки човнів та кораблів по ній плавало! Різноманітної риби в
ній водилося видимо-невидимо. А скільки купців заморських наїжджало
тоді у Путивль із своїм товаром! На путивльському ярмарку та база
рах можна було побачити все, що тільки твоїй душеньці забажається.
Купуй собі, що хочеш, аби тільки грошенята водилися у кишені.
Частенько приїжджав до ринку зі своїм нехитрим крамом старий
путивльський майстер Левон. Чого тільки не було на його возі: глечи
ки, макітри, миски, мисочки, горщики, махотки, жбани, свистульки для
дітлахів та багато інших гончарних виробів. Хоча й прізвище його бу
ло Гончаров, але рідко хто звав його так. Найчастіше люди кликали
його просто Левоном, бо інших Левонів тоді й не було чутно в нашо
му повіті.
Не завжди щастило Левонові на ярмарку та базарах розпродати
свої речі. Бо в ті часи у Путивльському повіті багато майстрів зай
малися гончарством.
Одного разу восени вирішив Левой поїхати з дружиною до Риль-
ська на ярмарок. Приїхали, а там і стати ніде, хоч додому вертайся.
Відкрив полотнину Левон — стали підходити люди. Горщики його та
глечики пішли у розпродаж одразу. Небагато часу минуло і віз зали
шився порожнім. У Гончарових повні кишені грошей. Левон навіть роз
губився: що ж йому додому купити? А жінка й каже: — Давай, Лево
не, свиню купимо!
— Ото так! — зрадів Левон.
Довго не вибирали. Яка сподобалась, за ту і гроші віддали. При
везли хівроню додому і до хліва пустили.
Навесні свиня та опоросилася. Дванадцять таких гарненьких по
росяток привела. Біленькі, чистенькі тулилися вони до своєї свино
матки, а вона лежить собі і тихенько до них порохкує.
Минув деякий час, підріс той поросячий виводок. Порадившись
між собою, Гончарови вирішили, Що вже досить: поросят — на базар,
хівроню — на сало чи ковбаси. До базару почали готуватися звечо
ра. А рано-вранці дружина Левона відкрила хлів, щоб нагодувати по
росят... Хлів був порожній. Боже ж мій! Що там зчинилося! Куди ж це
вони могли подітися? Чи хто покрав? Чи хлів забули зачинити ввече
рі? Лається Левон з дружиною, тупотить ногами. А та припала до ку
та, молиться святим, сльози ллє, аж серце заходиться. Що робити? По-
тужили-погорювали, та й заспокоїлися.
А свиня була дотепною. Відчула вона, що таке замислюється, під
рила двері хліва і втекла зі своїм виводком туди, звідки її привезли.
Бігла вона, обминаючи цела й ліси, щоб люди її не спіймали, а зві
рі не розірвали. І прибігла до самого Рильська аж На подвір'я до сво
їх колишніх господарів. Протоптала свиня із своїм поросячим сімей
ством стежку по полях і луках. Стежка була абияка, поганенька стеж
ка: після дощу і снігу, грязюка, так що по ній не пройдеш — не про
їдеш. Одним словом, свинячий шлях.
На давньому гербі міста Рильська зображено свиняче, рило, а шлях,
що з'єднує Рильськ з Путивлем, по якому, згідно з оповідкою, бігла та
свиня з поросятами, досі називається Свинячим шляхом.
Цією дорогою кур'єри возили пошту від путивльського воєводи до
Посольського та Розрядного приказів через Рильськ та Сєвськ. Нерідко
бувало, що цим шляхом навідувались і непрохані гості — кримські та
ногайські татари, тому за Свинячою дорогою дуже пильно стежили пу
тивльські сторожі.
Користуються цим шляхом і досі, надто влітку, коли є потреба
швидко дістатися до Рильська.
|
| spelling |
irk-123456789-1999882024-11-09T19:22:14Z Свинячий шлях Лепьошкіна, О. Лепьошкін, О. Сіверянські легенди 1996 Article Свинячий шлях / О. Лепьошкіна, О. Лепьошкін // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 50-51. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199988 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Сіверянські легенди Сіверянські легенди |
| spellingShingle |
Сіверянські легенди Сіверянські легенди Лепьошкіна, О. Лепьошкін, О. Свинячий шлях Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Лепьошкіна, О. Лепьошкін, О. |
| author_facet |
Лепьошкіна, О. Лепьошкін, О. |
| author_sort |
Лепьошкіна, О. |
| title |
Свинячий шлях |
| title_short |
Свинячий шлях |
| title_full |
Свинячий шлях |
| title_fullStr |
Свинячий шлях |
| title_full_unstemmed |
Свинячий шлях |
| title_sort |
свинячий шлях |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Сіверянські легенди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199988 |
| citation_txt |
Свинячий шлях / О. Лепьошкіна, О. Лепьошкін // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 50-51. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT lepʹoškínao svinâčijšlâh AT lepʹoškíno svinâčijšlâh |
| first_indexed |
2025-07-17T06:10:15Z |
| last_indexed |
2025-07-17T06:10:15Z |
| _version_ |
1837873359527870464 |