«Мій Якове добрий!..»
Gespeichert in:
| Datum: | 1996 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199997 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Мій Якове добрий!..» / B. Пригоровський // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 85-87. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199997 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1999972024-11-09T19:23:18Z «Мій Якове добрий!..» Пригоровський, B. Краєзнавча мозаїка 1996 Article «Мій Якове добрий!..» / B. Пригоровський // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 85-87. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199997 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Пригоровський, B. «Мій Якове добрий!..» Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Пригоровський, B. |
| author_facet |
Пригоровський, B. |
| author_sort |
Пригоровський, B. |
| title |
«Мій Якове добрий!..» |
| title_short |
«Мій Якове добрий!..» |
| title_full |
«Мій Якове добрий!..» |
| title_fullStr |
«Мій Якове добрий!..» |
| title_full_unstemmed |
«Мій Якове добрий!..» |
| title_sort |
«мій якове добрий!..» |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199997 |
| citation_txt |
«Мій Якове добрий!..» / B. Пригоровський // Сіверянський літопис. — 1996. — № 1. — С. 85-87. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT prigorovsʹkijb míjâkovedobrij |
| first_indexed |
2025-07-17T06:11:09Z |
| last_indexed |
2025-07-17T06:11:09Z |
| _version_ |
1837873415966425088 |
| fulltext |
Творчість Березовського була вагомим внеском у розвиток хорової музики «а
капела». Спираючись на давні традиції українського хорового співу, він створив
свій стиль, який виділявся глибокою виразністю, багатоплановістю змісту, вимагав
блискучої вокальної майстерності. Із творів 60-х років, що збереглись, один з най
кращих — духовний концерт «Не отвержи меня во время старости». Цей концерт
сприймався як зразок високого мистецтва ще за життя композитора. Безперечно,
що й на сьогодні він непереверш ений взірець духовної класики.
Музичними засобам и композитор створює монументальний твір, що розкриває
багатобарвний світ емоцій людини, яка пізнала всю глибину горя і розчарувань.
...У травні 1769 р, Максим Берєзовський був направлений для вдосконалення
професійної майстерності в Ітілаю, де навчався у видатного теоретика і педагога
Д. Мартіні. Через два роки, дещ о пізніше від В. А. Моцарта, Максим Березовський
разом з чехом Й озефом Мисливечиком склали іспити на звання академіків Болонсь
кої філармонічної академії. Кінець 1773 — початок 1774 року, В Італії з тріумфом
проходить опера М. Березовського «Демофонт». Вона вигідно вирізнялася на тлі ін
ших музичних драм своєю надзвичайною милозвучністю, відповідністю музики тек
стові, оригінальністю мелодій. Арії з «Демофонта» насвистували старі і малі італій
ці, успіх Березовського був неймовірним... А невдовзі він одержує наказ їхати до
Петербурга.
Друзі, земляки (граф Розумовський) не радили йому повертатись у Росію, де
господарювали фаворити та блазні Катерини II. І справді, молодому, талановитому
академіку дуже швидко довелось пересвідчитися у фальш ивості і жорстокості при
дворних вельмож. Ось як пише про це І. Е. Андрієвський: «Петербург кишел в то
время массою пришлых и зачастую бездарны х любимцев, составлявших, однако, т е
сно сплоченную между собой клику, относившуюся не только с ревнивым, м елоч
ным подозрением к каждому истинному таланту, но и старавш ую ся удалить или
уничтожить всякого опасного соперника, который мог стать ей поперек пути». Мак
сим Березовський, безперечно, був таким суперником. У невизнанні і нужді пішов
він із життя у своїх 32 роки, про що свідчить записка на ім'я скарбника дирекції
імператорських театрів П. Ланга:
Господину Лангу.
Композитор Максим Березовский умер сего м есяца 24 дня; заслуж енное им
ж алованье следовало б по сей день и выдать, но как по смерти его ничего не оста
лось, и погрести тело нечем, то извольте, ваш е высокоблагородие, вы дать по 1 -е
число мая его ж алованье придворному певчему Якову Тимченку, записав в расход
с распискою.
Иван Елагин
Марта 25 дня 1777 г.
Записка ця — поки що єдиний (справжній) документ, в якому говориться про
смерть Березовського. У ній нічого не сказано про причину смерті. Тому постає пи
тання, чому більшість авторів публікацій іде за неправдивими фактами біографії ко
мпозитора, яку написав Болховітінов (митрополит Євгеній) через 28 років після см е
рті митця? До того ж у цьому описі життя нема ні імені, ні по батькові, ні місця і
часу народження композитора. Неправильно вказано місце його служби. Довір'я
цей твір Болховітінова не заслуговує.
У біографії композитора багато загадкового і незрозуллілого, Знищ ена недопи
сана опера «Запорожці», втрачена партитура знаменитої опери «Демофонт», зал и
шилось тільки чотири арії. Відомо, що до кінця життя за ним стежили якісь таємни
чі особи. Тому біографія потребує нового висвітлення, а його ім'я — увіковічнення
поряд з іменами А. Веделя, Д. Бортнянського, М. Лисенка.
Микола ГУРЕЦЬ.
„ М і й ЯКОВЕ ДОБРИй !..“
І тебе загнали, мій друже єдиний,
Мій Якове добрий!
Не за Україну,
А за її ката довелось пропить
Кров добру, не чорну.
Т. ШЕВЧЕНКО.
Вже винесені в епіграф рядки з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» красномовно
засвідчують, що одним з найближчих друзів і однодумців великого народного співця
був не, хто інший, як ніжинський вихованець, уродженець с. Линовиці, що на Прилуч-
чині, письменник, український художник-аматор Яків Петрович Бальм ен (1813—
1845 pp.).
Дослідники з'ясували: рід Бальменів шотландський. Але, перебравш ись до Ф ран
ції, предки Якова згодом як емігранти поселились на Україні, в тій же згаданій вище
Линовиці в кінці XVIII ст., д е ще й досі зберігаються залишки колишнього їхнього
маєтку.
Карл Бальм ен служив у російській армії і загинув у Бородінській битві. Його
брат, беручи участь у війні 1812 року, через деяий час був призначений російським
комісаром при засланом у на острів святої Єлени Наполеоні.
А Яків народився в сім'ї третього брата — граф а Петра Антоновича.
Отже, в Линовиці майбутній художник ріс. Звідти пішов у життя.
Вступивши в 1830 році в Ніжинську гімназію вищих наук, за два роки він успішно
її закінчив, бо мав неабиякий хист учитися, пізнавати, оволодівати знаннями. З а це не
раз відзначався, одержуючи похвальні листи.
З викладачів, мабуть, чи не найбільшою повагою користувався в нього К. С. Пав
лов — художник, вихованець Петербурзької Академії мистецтв.
С ам е в Ніжині Якова захоплюють революційні ідеї декабристів. А знайомство з
творчістю Т. Г. Шевченка спонукає до глибокого вивчення історії України.
Уже в юнацькі роки, продовжуючи літературні традиції ніжинських вихованців,
Бальм ен пише ряд повістей, в тім числі й багато в чому автобіографічну під назвою
«Самогубець» (1834). її герой Володимир Бронський стає жертвою жорстокої того
часної дійсності. А прототипом багатої родички Бронського є, безумовно, власниця
с. Мойсівки на Полтавщині Т. Г. Волховська, яка зруйнувала особисте щ астя Бальм ена
та С. Г. Вишневської.
З Т. Г. Шевченком Яків уперше познайомився в тій же Мойсівці, куди під час
подорожі по Україні завітав поет 29 червня 1843 року.
Шевченку одразу ж сподобався молодий енергійний офіцер, що служив ад 'ю тан
том у генерала Лідерса. Ж артома оф іцера називали Дибайлом, переф разовую чи на
український л ад його французьке прізвище де-Бальмен.
Яків був добре вихованою людиною, цікавим оповідачем. Весь вечір розповідав
поетові про свої враження від поїздки в Крим. Але при цьому зауважував:
— Мені завжди легш е вилити свої враження, настрій в малюнку, ніж на словах.
Коли я слухав ваші твори, у мене рука тяглася ілюструвати їх. І я це зроблю колись.
Свого слова Яків дотримав.
Разом з відомим художником М. Башиловим він у 1844 році ілюстрував рукопис
ну збірку віршів Т. Г. Шевченка, яку переслав на збереження в м. Березову Рудку
Віктору Закревському.
З цим художником Б альм ена єднали тісні родинні стосунки, адж е мати Якова
походила з сенаторської сім'ї Башилових.
Вірші в збірці були написані латино-польською транскрипцією, оскільки обидва
художники вважали за необхідне поширювати їх і серед інших слов'янських народів.
Грунтовне пояснення цьому знаходимо в супроводжувальному листі Я. П. Бальме-
на, датованому 20 липня І844 року.
Звертаю чись до В. Закревського, Яків Петрович пише:
«Надсилаю тобі, любий Вікторе, плоди нашої праці, — моєї та Михайла Баши
лова. Всі головні творіння Т араса з віньєтками. Вони написані латинськими літерами
для того, щоб у разі ф антазії Т араса видати це за кордоном, усі могли б читати,—
особливо поляки.
Це тобі не подарунок, а тільки надсилається для збереження, на випадок приїз
ду самого Тараса, кому ця праця присвячена, і робити з нею він зможе, що йому
заманеться.
Збережи ж його з належною дбайливістю: сам е тебе я обираю, як людину, що
відчуває і розуміє зміст багатьох віньєток без витлумачення. Покладаюсь на тебе, як
на кам'яну гору...».
До згаданої збірки було переписано твори з «Кобзаря» 1840 року, а крім них,
поеми «Гайдамаки» та «Гамалія». На перший погляд, тексти ніби копіювали поезії
друкованих видань. Насправді ж переписувачі подавали їх, відновлюючи викинуті цен
зурою рядки.
Останні 25 сторінок художники залишили чистими, сподіваючись поповнити збірку
новими віршами.
Пропагуючи творчість Великого Кобзаря, Я. П. Бальмен брав також участь у
розповсюдженні Шевченкового видання «Живописной Украины». Йому ж належить
одна з їлюстрацій, на якій зображ ено Т араса Григоровича в колі гайдамаків. А за-
галом ним виконано близько 40 ілюстрацій (заставок, кінцівок і заголовних літер) до
згаданої рукописної збірки.
Подорожуючи по Україні, Т. Г. Шевченко в січні 1844 р. відвідав Я. П, Бальм ена
в Линовиці. Там у парку над ставком і досі зберігається камінь, на якому, за пере
казами, любив сидіти поет, слухаючи розповіді свого доброго друга.
На жаль, ця зустріч Тараса з Яковом виявилась останньою.
26 липня 1845 року Я. П, Бальм ен під час походу царського війська проти чер
кесів загинув. Так сталось, що після бою тіла його не знайшли. Знайш лась тільки сум
ка з малюнками, що розкривали кавказькі події.
Довідавшись про це, Шевченко тут же написав перші рядки своєї поеми «Кав
каз» (1845):
За горами гори хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі...
Всього кілька разів зустрічався поет з Я. П. Бальменом. Але їх дружба стала
незгасною. Про те, що були вони дійсно друзями, говорить, до речі, й зворуш лива
присвята поеми: «Искреннему моему Якову де Бапьмену».
Віталій ПРИГОРОВСЬКИЙ.
|