«Бачив уві сні Новгород-Сіверський…»
У період тяжкого десятирічного заслання в казахські степи — час солдатчини — Т. Г. Шевченко не раз поривався вести «Щоденник». Ще 25—29 лютого 1848 року в листі до В. Репніної він зазначав: «Со дня прибытия моего в Крепость Орскую я пишу дневник свой, сегодня развернул тетрадь и думал сообщить вам х...
Saved in:
| Date: | 1996 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Series: | Сiверянський літопис |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200024 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Бачив уві сні Новгород-Сіверський…» / В. Терлецький // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 3-17. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200024 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2000242024-11-12T13:21:39Z «Бачив уві сні Новгород-Сіверський…» Терлецький, В. 9 березня — день народження Т. Шевченка У період тяжкого десятирічного заслання в казахські степи — час солдатчини — Т. Г. Шевченко не раз поривався вести «Щоденник». Ще 25—29 лютого 1848 року в листі до В. Репніної він зазначав: «Со дня прибытия моего в Крепость Орскую я пишу дневник свой, сегодня развернул тетрадь и думал сообщить вам хоть одну страницу, — и что же! так однообразно-грустно, что я сам испугался — и сжег мой дневник на догорающей свече». Той «Щоденник», який дійшов до нас, являє, власне, собою поетові записи у Новопетровському укріпленні в останні місяці заслання, коли він чекав офіційного повідомлення про своє звільнення. Записи не стільки для себе, скільки для добрих, щирих друзів. На його сторінках Шевченко вів бесіду з самим собою, розмірковував, записував найпотаємніші думки, поривався до далекої рідної України і згадував, згадував... 1996 Article «Бачив уві сні Новгород-Сіверський…» / В. Терлецький // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 3-17. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200024 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
9 березня — день народження Т. Шевченка 9 березня — день народження Т. Шевченка |
| spellingShingle |
9 березня — день народження Т. Шевченка 9 березня — день народження Т. Шевченка Терлецький, В. «Бачив уві сні Новгород-Сіверський…» Сiверянський літопис |
| description |
У період тяжкого десятирічного заслання в казахські степи — час солдатчини — Т. Г. Шевченко не раз поривався вести «Щоденник». Ще 25—29 лютого 1848 року в листі до В. Репніної він зазначав: «Со дня прибытия моего в Крепость Орскую я пишу дневник свой, сегодня развернул тетрадь и думал сообщить вам хоть одну страницу, — и что же! так однообразно-грустно, что я сам испугался — и сжег мой дневник на догорающей свече».
Той «Щоденник», який дійшов до нас, являє, власне, собою поетові записи у Новопетровському укріпленні в останні місяці заслання, коли він чекав офіційного повідомлення про своє звільнення. Записи не стільки для себе, скільки для добрих, щирих друзів. На його сторінках Шевченко вів бесіду з самим собою, розмірковував, записував найпотаємніші думки, поривався до далекої рідної України і згадував, згадував... |
| format |
Article |
| author |
Терлецький, В. |
| author_facet |
Терлецький, В. |
| author_sort |
Терлецький, В. |
| title |
«Бачив уві сні Новгород-Сіверський…» |
| title_short |
«Бачив уві сні Новгород-Сіверський…» |
| title_full |
«Бачив уві сні Новгород-Сіверський…» |
| title_fullStr |
«Бачив уві сні Новгород-Сіверський…» |
| title_full_unstemmed |
«Бачив уві сні Новгород-Сіверський…» |
| title_sort |
«бачив уві сні новгород-сіверський…» |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
9 березня — день народження Т. Шевченка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200024 |
| citation_txt |
«Бачив уві сні Новгород-Сіверський…» / В. Терлецький // Сіверянський літопис. — 1996. — № 2-3. — С. 3-17. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT terlecʹkijv bačivuvísnínovgorodsíversʹkij |
| first_indexed |
2025-07-17T06:13:56Z |
| last_indexed |
2025-07-17T06:13:56Z |
| _version_ |
1837873589835005952 |
| fulltext |
9 БЕРЕЗНЯ — ДЕНЬ
НАРОДЖЕННЯ Т. ШЕВЧЕНКА
Віктор Терлецький
«БАЧИВ УВІ СНІ НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ…»
(новгород-сіверське коло знайомих оточення Шевченка)
У період тяжкого десятирічного заслання в казахські степи — час
солдатчини — Т. Г. Шевченко не раз поривався вести «Щоденник».
Ще 25—29 лютого 1848 року в листі до В. Репніної він зазначав: «Со
дня прибытия моего в Крепость Орскую я пишу дневник свой, сегодня
развернул тетрадь и думал сообщить вам хоть одну страницу, — и что
же! так однообразно-грустно, что я сам испугался — и сжег мой дне-
вник на догорающей свече».1
Той «Щоденник», який дійшов до нас, являє, власне, собою поетові
записи у Новопетровському укріпленні в останні місяці заслання, коли
він чекав офіційного повідомлення про своє звільнення. Записи не сті-
льки для себе, скільки для добрих, щирих друзів. На його сторінках
Шевченко вів бесіду з самим собою, розмірковував, записував найпо-
таємніші думки, поривався до далекої рідної України і згадував, згаду-
вав...
11 липня 1857 року він занотував: «Воспоминания меня убаюкали,
я сладко заснул. И видел во сне Новгород-Северский (вероятно, вслед-
ствие недавнего чтения «Алексея Однорога»), По улице ездили в ста-
росветском огромном берлине огромные рыжие пьяные монахи».2
«Вследствие недавнего чтения «Алексея Однорога». Цей історичний
роман, в якому розповідається про часи боротьби Бориса Годунова
проти Дмитрія Самозванця і, зокрема, облогу останнім Новгорода-Сі-
верського, вперше було видрукувано в журналі «Современник» (1852,
№ 12, 1853, №№ 1, 2). За підписом «Николай М.» своє ім’я приховав
Пантелеймон Куліш (1819—1897), уродженець містечка Вороніж, ко-
лишнього Глухівського повіту, Чернігівської губернії. Та чи тільки цей,
найзначніший з російських творів, роман Куліша змалював Шевченко-
ві уві сні старовинне наддеснянське місто Новгород-Сіверський, в яко-
му Тарасові Григоровичу ніколи не довелося побувати? Виникає питан-
ня: чи не додалися тут згадки поета про його щирих приятелів, знайо-
мих, які своїм життям були тісно пов’язані з цим містом і, звичайно,
могли багато чого розповісти поету про Новгород-Сіверський.
Сіверянський літопис 3
Отож окреслимо новгород-сіверське коло оточення Шевченка. І роз-
почнемо свою розповідь із згаданого Пантелеймона Куліша.
Майбутній автор «Чорної ради» та «Записок о Южной Руси» до-
бре знав Новгород-Сіверський, адже саме тут з 1829 року здобував ос-
віту, спочатку в повітовому училищі, а потім — гімназії. У ті роки він
всім серцем припав до Десни, яка хвилювала його і зачаровувала: «Ни-
когда я не мог равнодушно видеть этой реки, в багрянце запада колеб-
лющейся легкими струями, как живое золото. Чудно менялся в ее
всколыханном зеркале опрокинутый пейзаж города».3
Багато й інших новгород-сіверських вражень запало в його чутли-
ву душу до того, як в 1835—1836 навчальному році Панько залишив
навчання. Згодом все це знайшло відбиття в повістях «История Улья-
ны Терентьевны» (1852); «Яков Яковлич» (1852) — розповіді про нов-
город-сіверського вчителя Я. Я. Ігнатьєва; «Феклуша» (1856). У місті
над Десною Куліш захопився образотворчим мистецтвом. «Он, — спо-
віщав педагог-письменник М. К. Чалий, — приобрел между товарища-
ми репутацию... искусного рисовальщика... Кулиш до страсти предавал-
ся рисованию.., был искусный жанрист, ловко изображавший живых
людей».4
Вперше Шевченко і Куліш зустрілися і на все життя зійшлися в
Києві 1843 року. Ось як це сталося. Розповідає сам Пантелеймон Олек-
сандрович: «Ввіходить хтось до Куліша в полотняному пальті. — «Здо-
рові були!.. А вгадайте — хто?» — «Хто ж, як не Шевченко?!». (А ні-
коли не бачив його й намальованого). — «Він і є!.. Чи нема в вас ча-
рки горілки?» і т. д. Тут уже й пішло справдешнє січове балакання, а
далі й співи... Почали потім їздити навкруги Києва, рисувати».5
Новгород-сіверське захоплення Куліша малюванням, безумовно,
сприяло його зближенню з Шевченком. Про це свідчать й інші факти.
Періодом десь між травнем 1843-го і січнем 1847-го років датуєть-
ся шевченкознавцями олійний портрет Куліша, виконаний поетом. На
полотні унизу ліворуч проставлено авторський підпис: «Т. Шевченко».
Добре відомий і портрет Шевченка роботи Куліша. А Микола Бі-
лозерський (1833—1896) в архівних «Заметках к биографии Кулиша»
сповіщав: «На экз(емпляре) «Украины», выданной в Киеве 184., набро-
сано спящего Шевченка, рисов (ал), Кулиш. Значит, Кулиш лично б(ыл)
знаком с Шевченком и бывал в таких отношениях, что и спящего рисо-
вал».6
1847-го року, як діяльні члени Кирило-Мефодіївського товариства,
вони були заарештовані й покарані. Їх життєві шляхи на довгий час
розійшлися. Перебуваючи в казематі Петропавлівської фортеці, суму-
ючи за Кулішем і Костомаровим, поет (ще недавно старший боярин
на Кулішевому весіллі в Борзнянському повіті Чернігівської губернії)
вихлюпнув із серця:
Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися.
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру.7
Навіть в листуванні між Кулішем і Шевченком настала довга пе-
рерва — від 25 липня 1846 р. Петербург (лист Куліша) до 26 листопа-
да 1857 р. Петербург (його ж лист).
4 Сіверянський літопис
За поновленими листовними зв’язками почали надходити з Петер-
бурга до Шевченка на заслання книжки Куліша, які поет радо вітав:
«Прислав мені із Пітера курінний Панько Куліш книгу своєї робо-
ти, названу «Записки о Южной Руси», писану нашим язиком... Такої
доброї книги на нашому язику ще не було друковано. Тут живо вили-
тий і кобзар, і гетьман, і запорожець, і гайдамака, і вся старожитна
наша Україна як на лодоні показана. Куліш тут свого нічого не додав,
а тільки записав те, що чув од сліпих кобзарів, а тим самим і книга
його вийшла добра, щира і розумна»8 (22 квітня 1857. В листі до Я. Г.
Кухаренка).
«Як побачиш Куліша, поцілуй його за книги, що він мені подару-
вав, а особливо за «Записки о Южной Руси». Такої розумної книги, та-
кого чистого нашого слова я ще не читав»9 (22 квітня, 8 травня 1857,
В листі до М. М. Лазаревського).
«Спасибо еще Кулишу, что догадался прислать книг, а то я не знал
бы, что с собою делать. В особенности благодарен я ему за «Записки
о Южной Руси»... Она мне так живо, так волшебно живо напомнила
мою прекрасную бедную Украину, что я как будто с живыми беседую
с ее слипыми лирныками и кобзарями. Прекраснейший, благородней-
ший труд. Бриллиант в современной исторической литературе»10 (за-
пис в «Щоденнику» 17 червня 1857 p.).
«Особливе спасибі тобі за «Чорну раду»... Добре, дуже добре ти
зробив, що надрукував «Чорну раду» по-нашому. Я її прочитав і в
«Руській бесіді», і там вона добра, але по-нашому лучче. Розумний,
дуже розумний і сердечний епілог вийшов»11 (5 грудня 1857. Нижній
Новгород. В листі до П. О. Куліша).
«А «Граматка» твоя мені на серце пала, що я не знаю, як тобі й
розказать. Розкажу колись, як, дасть бог, побачимось, а тепер тілько
дякую, і ще раз дякую, і більш нічого»12 (4 січня 1858. Нижній Новго-
род. З листа до П. О. Куліша).
Щойно перелічені та інші твори Куліша, як ото роман «Алексей
Однорог» («бачив уві сні Новгород-Сіверський»), повертали Шевченка
в думках на його рідну милу Україну. Все це підсилювалося згадками
про стосунки з побратимом, ймовірними розповідями Куліша про місто
його гімназичних років.
Новгород-Сіверський поставав перед Шевченком і з книжок Миха-
йла Олександровича Максимовича (1804—1873), який навчався в цьо-
му місті в 1812—1819 роках. Мріючи стати вченим-природознавцем,
Михайло з великим інтересом збирав різні рослини для гербарію в Тро-
їцькому монастирському саду, Полковницькому гаї, Цурупинському
яру Новгорода-Сіверського. Другим його захопленням були пісні, до
яких він прикипав всім своїм серцем. Чутливо вслухався, переймався
то їх бадьорістю, веселістю, то сумом і журбою.
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила...
Нема ж того козаченька,
Що я полюбила.
Ой немає козаченька —
Поїхав за Десну:
«Рости, рости дівчинонько,
На другую весну!».
Певна частина українських народних пісень, які Максимович ввів
до своїх збірок «Малороссийские песни» (1827), «Украинские народные
Сіверянський літопис 5
песни» (1834) — до речі, ця остання з написом видавця була в особи-
стій бібліотеці Т. Г. Шевченка — була записана в колишніх Новгород-
Сіверському та Глухівському повітах Чернігівської губернії. Шевченко
у примітках самого Максимовича до пісень, вміщених у згадані збір-
ки, міг читати: веснянка «Розлилися води на чотири броди» почута «на
берегах р. Шостки, яка спадає в Десну»; троїцька пісня «Ой зав’ю ві-
нки да на всі святки» — «на берегах Десни». Пісня ж «Хилилися густі
лози», спочатку видрукувана Максимовичем в альманасі М. Погодіна
«Урания» (М., 1826), мала таке пояснення: «Сию песню поют на бере-
гах Десны, близ Новгород-Северского, в селе Чаплиевке».
Вище я сказав: «Шевченко міг читати», а тепер без тіні сумніву
наголошую: читав! Читав збірку «Украинские народные песни» (М.,
1834) і, зокрема, вміщену до неї історичну пісню:
У Глухові у городі у всі дзвони дзвонять,
Та вже наших козаченьків на лінію гонять,
У Глухові у городі стрельнули з гармати —
Не по однім козаченьку заплакала мати.
У Глухові у городі стрельнули з рушниці —
Не по однім козаченьку плакали сестриці...
Пізніше рядки з цієї пісні поет використав в своїх поемах «Сон» («У
всякого своя доля») — 1844; «Іржавець» (1847), «Заступила чорна хма-
ра» (1848).
Ще більш щільно Максимович приковував увагу Шевченка до ді-
ячів Новгорода-Сіверського вже в останні роки життя поета. У своєму
листі до Тараса Григоровича від 1 грудня 1858 року він назвав ім’я
І. Ф. Тимківського, колишнього директора Новгород-Сіверської гімна-
зії в 1825—1838 роках. Ось ці рядки з листа до Шевченка: «А що, як-
би й справді бог поміг нам одружити тебе бурлаку на Михайловій Го-
pi!.. То-то б удрали весілля — таке, що аж сині гори Дніпровії здвиг-
нулись би на радощах; розпочав би я тоді з тобою і ту пляшечку висто-
ялки, що налита ще 1808 року, як мій дядько, блаженної пам’яті Ілія
Федорович Тимковський, оженився на Софії Іванівні Халанській у Ту-
ранівці, на р. Шостці».13 (Софія Іванівна — це дочка І. І. Халанського,
який ще до І. Ф. Тимківського займав посаду директора гімназії в Нов-
городі-Сіверському).
Та не здійснилося те, про що так мріялося. 22 травня 1861 року
на Чернечій горі біля Канева віддали українській землі домовину її
сина-генія. На смерть Шевченка Максимович відгукнувся щирим прав-
дивим віршем. Є в ньому і рядки глибокого суму з приводу отих мрій,
про які йшлося в щойно цитованому листі Михайла Олександровича:
Не судилось, як хотілось,
Щоб у своїй хаті,
На тій горі наддніпровій
Життя зазнавати.
Стоїть верба під горою,
На Дніпр похилилась;
За коханим своїм сином
Мати зажурилась.
Вічна пам’ять тобі, друже, —
Кобзарю єдиний,
Твоя пісня, твоя слава
Не вмре, не загине.14
Шановні читачі! Пригадаймо такий цікавий історико-літературний
факт. Коли Куліш прочитав шевченківські рядки з поезії-послання «До
6 Сіверянський літопис
Основ’яненка», в яких Тарас Григорович оспівував Головатого («лицо,
— як підкреслював, наголошував Куліш, — не очень важное и мало
известное народу и историкам»), то порадив Шевченкові змінити пер-
ший рядок. Зауваження було слушне. Наш Кобзар погодився і його
чотиривірш набрав нового, глибшого змісту:
Наша дума, наша пісня,
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Дійсно, пісня завжди була, є і навіки залишиться нашою славою, сла-
вою України. У ній кохався, її записував не лише Михайло Максимо-
вич. Її заносив до свого записника («я тепер ходжу, як бджола по со-
тах»), мріяв видати збірочку Пантелеймон Куліш. Палким шануваль-
ником і добрим знавцем народної пісні був вихованець Новгород-Сівер-
ської гімназії Петро Омелянович Чуйкевич (1818—1874). У 1834 році
він (учень IV-го класу) та Пантелеймон Куліш (учень ІІІ-го класу) бу-
ли відзначені похвальними свідоцтвами.
Освіту Чуйкевич продовжив у стінах Київського університету, який
скінчив в 1843 році. На студентській лаві він познайомився з май бут-
німи кирило-мефодіївцями Миколою Гулаком, Дмитром Пильчиковим,
А з Шевченком — у червні 1843 року в Києві на квартирі Куліша.
Дослідники твердять, що Чуйкевич «був просякнутий прагненням до
звільнення України». Не дивно, що він притягався до слідства в справі
таємного Кирило-Мефодіївського товариства. Пантелеймон Куліш на
допиті в третьому відділенні імперської канцелярії так мовив про ньо-
го: «А с Чуйкевичем я знаком потому, что мы оба родились в местечке
Воронеже, Черниговской губернии, Глуховского уезда».15
Педагогічну діяльність Петро Чуйкевич розпочав викладачем ла-
тини у гімназії міста Рівне, географії — в Кам’янці-Подільському. У
Рівному він заприятелював з майбутнім істориком України М. І. Ко-
стомаровим, який також був направлений до гімназії цього міста. Ко-
стомаров в «Автобіографії» розповідав: «з вчителів я зблизився найбі-
льше з вчителем латинської мови Чуйкевичем», який «знав багато ма-
лоросійських пісень і, часто заходячи до мене, співав їх, приносячи ме-
ні велике задоволення»,16 а в одному із листів відгукнувся так: «Співає
чудово малоросійські пісні; любить їх і вищий від інших за погляда-
ми».17
Дійсно, погляди Чуйкевича, зокрема на народно-пісенну творчість,
не можуть не викликати нашої уваги. У праці «Що вимагається від лі-
ричного поета сучасного?» уродженець Чернігівської губернії стверджу-
вав: «Найкращий зразок ліричних поезій сучасних—це пісні. У них ви-
словлені повір’я сучасні, глибока народна душа. Із пісень малоросійські
особливо виділяються у цьому відношенні. Під гнітом унії Малоросія
зазнала всіх жахів безмежного насильства. В такому її стані, чиє серце
не обливалося кров’ю, дивлячись на таке лихоліття вітчизни. Хто із
справжніх синів України не вболівав за її долю? Тому й найкращі піс-
ні, пісні народні, належать до часів недолі Малоросії. У них промовляє
смуток за батьківщиною, найщиріше бажання допомогти їй».18
Коли 1846-го року Т. Г. Шевченко як співробітник Київської Архе-
ографічної комісії відвідав Кам’янець-Подільський, то, безперечно, не
міг не зустрітися з Чуйкевичем. З жовтня Петро Чуйкевич власноруч-
но записав чорнилом до альбому поета українську народну пісню «Пли-
ве щука з Кременчука, пливе собі стиха...». Там же знайшли місце й
інші пісні — «Зійшла зоря ізвечора, да й не назорилася», «Ой Карме-
Сіверянський літопис 7
люче, по світу ходиш». Під текстом останньої Тарас Григорович помі-
тив: «Кам’янець. 1846 літа, 3 октября». А далі вказав на джерело за-
позичення: «Од Петра Чуйкевича».
Хто знає, чи не розповідав тоді Чуйкевич Шевченкові про Новго-
род-Сіверський, чи не співав йому пісень цього придеснянського краю,
своєї батьківщини?
...У 1835 році з Кам’янця-Подільського до Новгород-Сіверської гі-
мназії було переміщено старшого вчителя Федора Андрійовича Кітчен-
ка (1809 — р. см. невід.). З 9-го лютого того року він почав викладати
російську словесність. Його педагогічна діяльність в Новгороді-Сіверсь-
кому тривала дев’ять років. У 1843-му Кітченко отримав призначення
на посаду інспектора Чернігівської гімназії. Саме на цей час припадає
його зацікавленість, заглиблення в творчість Шевченка. У журналі
«Москвитянин» (1843, № 11) він опублікував рецензію на поему Шев-
ченка «Гайдамаки». Дослідники твердили, що Кітченко «народність по-
еми трактував з позицій позакласових, головним чином за мовною озна-
кою».19
Життя і діяльність, творчість Федора Кітченка є «білою плямою»
в історії української літератури та педагогіки. По суті, до їх вивчення
ніхто з дослідників не брався. У той же час варто зазначити, що його
праці нерідко з’являлися в «Черниговских губернских ведомостях»:
Г. А. Рачинский, знаменитый скрипач (биографический очерк) —
1849, № 46—48;
— «Полуботок и начало правильного овцеводства в Малороссии»
(1850, №№ 10—11); «Украинская линия» (1850, №№ 14—16). У цій пра-
ці Кітченко використав згадувану нами українську історичну пісню «У
городі у Глухові», яка так полонила і Михайла Максимовича, і Тараса
Шевченка;
«Участие Южной Руси в общей жизни России по законодательст-
ву» (1850, № 18); «О торговле и торговых пунктах в Малороссии за
сто лет назад» (1852, №№ 48, 50, 1853, №№ 3, 4, 7, 10, 11). Наголоси-
мо, що ці статті Кітченка з’явилися друком задовго до появи відомої
праці І. С. Аксакова «Дослідження про торгівлю на українських ярма-
рках», (1859), відзначеної двома преміями — великою Костянтинівсь-
кою медаллю від Російського географічного товариства і половинною
Демидівською премією від Академії наук.
Та нас зараз найбільше цікавить участь Кітченка з 1844 року в ро-
боті Київської комісії для розгляду древніх актів (Археографічна ко-
місія). Як вище зазначали, її членом-співробітником з наступного
1845-го року був Т. Г. Шевченко.
З 1844-го, окрім Федора Кітченка, в комісії працювали поміщик з
Чернігівської губернії Михайло Осипович Судієнко (в 1835—1837 та
1838—1841 роках Новгород-Сіверський повітовий предводитель дворян-
ства, а згодом (1853—1857) попечитель Новгород-Сіверської гімназії,
на пожертвування якого виховувалося тут багато осіб) та Д. Грембець-
кий, товариш голови Чернігівської карної палати. Безумовно, що всі
вони могли спілкуватися з Шевченком по спільній роботі в Археогра-
фічній комісії. На це нас наштовхує хоча б такий факт.
Сталося так, що малюнки, виконані свого часу Т. Г. Шевченком за
дорученням Київської Археографічної комісії на Волині, опинилися в
Глухівському повіті Чернігівської губернії у активного земського діяча,
відомого знавця старовини та родоводів української козацької стар-
шини, геральдики П. Я. Дорошенка. А дісталися вони йому від профе-
сора Київського університету О. С. Роговича. Колекцію складали чоти-
8 Сіверянський літопис
ри акварелі — види Почаївської лаври та два малюнки тушшю і одне
креслення. Вельми цікаво те, що до колекції малюнків Шевченка була
прикладена записка такого змісту: «Я представлял рисунки Дмитрию
Гавриловичу (генерал-губернатору Д. Г. Бібікову, якому була підпо-
рядкована Тимчасова комісія для розгляду давніх актів — В. Т.), он
их одобрил и разрешил литографировать».20 Внизу стояв підпис — «М.
Судиенко», тобто Михайло Осипович Судієнко.
Спілкування могло бути особливо тоді, коли з 24 лютого й увесь
березень 1846 року Шевченко разом з О. Афанасьєвим-Чужбинським
перебував у Чернігові, коли він змальовував пам’ятки, старовини в цьо-
му місті. І, безумовно, все мовлене нами розширює можливості «бачен-
ня» Шевченком Новгорода-Сіверського, отримання про місто і його ді-
ячів певних відомостей.
...Весною 1845-го року Тарас Шевченко їхав з Петербурга Москов-
сько-Київським поштовим трактом на рідну Україну. Подорожував че-
рез Есмань, Глухів, Тулиголове, Кролевець, Алтинівку (нині — Сум-
ська обл.). Біографи поета сповіщають, що в Кролевці Шевченко затри-
мався на кілька днів і намалював портрет 36-річного ротмістра-гусара
Йосипа Федоровича Рудзинського (Шевченківський словник, т. 2, с.
183; Т. Г Шевченко. Біографія, К, Наукова думка, 1984, с. 127). До
наших днів збереглося це полотно (Державний музей українського об-
разотворчого мистецтва, Київ) з лаконічним, але промовистим напи-
сом: «1845. Т. Шевченко». Щоправда, ще не так давно стверджувало-
ся, що то був портрет батька ротмістра-гусара, повітового лікаря Фе-
дора Павловича Рудзинського. Але ця думка була відкинута дослідни-
ками. Зокрема, Петро Жур в книзі «Дума про огонь» (К., «Дніпро»,
1985, с. 38) слушно запитував: «Як міг побувати у Ф. П. Рудзинського
в 1845 році Шевченко, коли цей лікар, як свідчать офіційні документи,
помер ще в 1831 році?».
Різні твердження знаходимо відносно місця і точної дати написан-
ня портрета ротмістра-гусара. Петро Жур у згаданій праці (с. 40) ви-
словлюється, що «Шевченко міг зустрітися з Рудзинським і написати
його портрет у Петербурзі до свого від’їзду на Україну». Та ми схиль-
ні розглядати кролевецьку версію написання портрета. П. П. Охріменко
і О. Г. Охріменко (Т. Г. Шевченко і Сумщина, Суми, 1989, с. 5) під-
тримують думку укладачів «Біографії Т. Г. Шевченка» (К., Наукова
думка, 1984, с. 127), що це сталося «у квітні або травні 1845 р.». П.
Корнющенко (Тарас Шевченко і Сумщина, Суми, 1993, с. 58) наголо-
шує на дещо іншому. «Із 6 квітня того ж 1845 року» Й. Ф. Рудзинський
працював у Орші окружним начальником державного майна і тому по-
ртрет «міг бути виконаний не пізніше цієї дати». На жаль, тут автор
розвідки «Кролевець його пам’яті» чи то коректори вказаного вище ви-
дання допустилися помилки: Йосип Рудзинський працював в Орші не
з 6 квітня, а з 6 червня (Т. Г. Шевченко. Біографія. К., Наукова думка,
1984, с. 127—8). А Петро Жур виправляє і останню дату: «Рудзинський
6 липня (а не в червні, як звичайно пишуть) починає службу на посаді
оршанського окружного начальника державних маєтностей» (Петро
Жур. Дума про огонь, К., «Дніпро», 1985, с. 39—40).
Та як там не було, але зараз нас найбільше цікавить той факт, що
Йосип Рудзинський був вихованцем Новгород-Сіверської гімназії. Пе-
тро Жур, який зібрав багато документальних даних про кролевчани-
на, починає розповідь про нього з того, що у 1827 році Й. Ф. Рудзин-
ський вступив на військову службу в Севський піхотний полк. А що бу-
ло до цього? — запитаємо ми. Відповідь на це знаходимо в «Истори-
ческой записке о Новгород-Северской гимназии» (К., 1889), укладеній
Сіверянський літопис 9
вчителем цього учбового закладу Іваном Панаженком. На сторінці 65-й
він повідомляє, що 1825 року гімназію скінчили «Рудзинські Іван та
Йосип». Чи не брати-близнята, бува?
Отже, ротмістр-гусар Рудзинський на полотні Т. Г. Шевченка це
ще одна особа з Новгород-Сіверського кола поета!
Ще коли Шевченко повертався із заслання до Петербурга, Панте-
леймон Куліш розповів йому про Данила Семеновича Каменецького
(1830—1881). 1 лютого 1858-го він писав Тарасові: «Пиши таки сюди
(до Петербурга — В. Т.)... Листи получатиме тут мій секретар, він же
й хазяїн, і коректор, і іздатель Каменецький... То він, прочитавши вся-
кий лист, так зробить, як і я, і грошенят тобі про нужду вишле... Чого
тобі треба од Каменецького, чи книжку яку, чи справку, то все пиши
до мене в Петерб(ург), а він за мене все тобі зробить ще краще од ме-
не».21
У 1857—1862 роках уродженець м. Глухова колишньої Чернігівсь-
кої губернії Данило Каменецький був управителем друкарні Пантелей-
мона Куліша в Петербурзі. І чисту правду писав Куліш, коли сповіщав
Шевченкові, що Каменецький «все тобі зробить ще краще од мене».
Судіть самі, шановні читачі.
...На початку травня 1860 року в Петербурзі, коли вже Каменець-
кий і Шевченко познайомилися і зійшлися, глухівчанин надсилає Тара-
сові туфлі і запитує: «Чи вподобаєте і чи прийдеться по нозі — коли
будуть малі, дак можна буде і перемінить».22
Як бачимо, ніщо людське не було чуже в їх стосунках. Та найбіль-
ше Каменецького і Шевченка єднала спільна робота над новим видан-
ням праць поета. При першому ж побаченні Шевченко одержав від
Каменецького свої твори, написані ще до арешту 1847-го року. Твори,
які зібрав, переписав і дещо відредагував Пантелеймон Куліш. Глухів-
чанин з квітня 1858-го розпочав клопоти по здійсненню видань Шев-
ченка. Це його рукою було написано листи поета до шефа жандармів
та головного начальника «Третього відділу» В. А. Долгорукова (27.Х.
1858), голови цензурного комітету І. Делянова (23.ХІІ.1858). І вдалося
таки в друкарні П. Куліша у 2-й половині січня 1860 року видати «Ко-
бзар», а на початку січня наступного року в друкарні Гогенфельдена і
К° — «Букварь южнорусский».
Не можна не звернути увагу на те, що уривки, які були вилучені
цензурою, Каменецький надрукував на окремих аркушах, а потім їх бу-
ло наклеєно в кількох примірниках «Кобзаря» над цензурними крапка-
ми. Та цим далеко не обмежувалися контакти Шевченка і Каменецько-
го. Останній нерідко відвідував поета, про що знаходимо записи Шев-
ченка. До його «Щоденника» 13 травня 1858-го року Каменецький за-
писав українську народну пісню «Забіліли сніги, заболіло тіло, ще й
головонька». Тарас Григорович тут же помітив: «Первая песня, кото-
рую я знаю без рифмы».
Він брав участь у заходах по увічненню пам’яті Шевченка. Склав
«Опис книжок, що належали Т. Г. Шевченку». Нині, коли ми з сумом
усвідомлюємо велику й непоправну втрату — загибель особистої біблі-
отеки Шевченка, значно зростає вагомість праці, виконаної Каменець-
ким. Бо хоча знаємо з того «Опису...», що ж являла собою книгозбірня
поета, на першому аукціоні в Петербурзі (28 квітня 1861 року, кварти-
ра М. М. Лазаревського) Каменецький купив Шевченків кожух (кал-
мицький), самовар з трубою і невеличку тацю.23 Купив, щоб речі Коб-
заря — святі для нього реліквії — до останніх днів життя нагадували
про стосунки з поетом, живили його пам’ять.
10 Сіверянський літопис
26 лютого (за старим стилем) 1861 року це саме Каменецький з
болем у серці сповістив педагога-письменника Михайла Корнійовича
Чалого (1816—1907) про тяжку, скорботну втрату: «Сегодня утром в
5 1/2 часов умер Тарас. Похороны 28». Виникає питання: чому саме Ча-
лому в Київ?
В цьому факті нам бачиться відлуння їх причетності до Новгоро-
да-Сіверського. Адже Данило Каменецький був вихованцем місцевої
гімназії, яку скінчив в 1848 році з нагородою. А за вісім років до ньо-
го зі стін її вийшов Михайло Чалий, уродженець Новгорода-Сіверсько-
го. Обоє далі продовжили навчання в одному і тому ж університеті —
Київському.
Михайло Чалий познайомився з Шевченком в Києві у серпні 1859
року на квартирі І. Сошенка, який був тоді інспектором 2-ї гімназії.
Допомагав поширювати «Кобзар» і «Букварь южнорусский». Листува-
вся з поетом (до нашого часу збереглося 5 листів Шевченка до Чалого
і 3 листи Чалого до поета). Тарас Григорович в листі до В. Г. Шевче-
нка від 2 грудня 1860 року назвав уродженця Новгорода-Сіверського
«великим приятелем київським». У 1869 році він подарував Чалому
«Кобзаря» і, очевидно, один із своїх офортів з дарчими написами.
Чалий брав діяльну участь у похороні Шевченка в травні 1861 ро-
ку; під час перевезення тіла поета до Канева виступив у Києві з про-
мовою, в якій високо оцінив значення поета для українського і всіх
слов’янських народів. Він першим почав збирати біографічні матеріали
про Шевченка. Опублікував такі праці: «Новые материалы к биогра-
фии Т. Г. Шевченко» («Основа», 1862, № 5, 6; «Киевская старина», 1889,
№ 2) — спогади про свої зустрічі з поетом та про його перебування в
Україні влітку 1859 року; «Жизнь и произведения Тараса Шевченко.
Свод материалов для его биографии» (К., 1882) — найповніша на той
час біографія Шевченка. Видрукував листування М. С. Щепкіна з по-
етом (70-і роки).
Чи треба особливо переконувати читачів у тому, що через краєзнав-
ство, якнайповніше знання зв’язків діячів нашої культури з тим чи ін-
шим регіоном, конкретним населеним пунктом пролягає шлях до де-
шифрування історико-літературних записів, висвітлення подій та імен?
Т. Г. Шевченко в своєму «Щоденнику» 18 лютого 1858-го року, пе-
ребуваючи в цей час в Нижньому Новгороді, записав: «Проездом из
Киева в Иркутск посетили меня земляки мои Волконский и Малюга.
Они едут в звании медиков заслуживать казне за воспитание. Какая
нелепость посылать молодых медиков в такую даль от центра просве-
щения. Где средства на будущее развитие? Варварство!
Малюга сообщил мне, что Марко Вовчок — псевдоним некоей Ма-
ркович и что адрес ее можно достать от Данила Семеновича Каменец-
кого, поверенного Кулиша в Петербурге».24
Хто такий Малюга? Переважна більшість шевченкознавчих праць
про нього взагалі не згадує. «Літопис життя і творчості Т. Г. Шевчен-
ка» (К., «Дніпро», 1976), укладений В. Анісовим та Е. Середою, «Шев-
ченківський словник» (т. 1, К., 1976) якщо й наводять деякі дані, то
не набагато більше, аніж сповістив сам Т. Г. Шевченко. Павло Потапо-
вич Малюга закінчив у 1857 році Київський університет.
Але звернімо увагу — Малюга (за словами Шевченка) назвав по-
етові ім’я Данила Семеновича Каменецького. Вище ми сповіщали, що
Каменецький був вихованцем Київського університету. Та чи тільки в
університетських стінах Каменецький і Малюга могли запізнатися?
Сіверянський літопис 11
Виявляється: ні! «Историческая записка о Новгород-Северской ги-
мназии» (К., 1889) розкриває нам додаткові відомості: чотирма роками
пізніше Данила Каменецького скінчив гімназію у Новгороді-Сіверсько-
му (1852) Павло Малюга. Притому — з золотою медаллю і правом
на чин XIV класу.
Тепер зрозуміло, чому Малюга назвав Шевченкові ім’я Каменець-
кого. Адже вони мали одну й ту ж альма-матер (гімназія, університет).
І Малюга, безперечно, був не тільки знайомим чи то приятелем Каме-
нецького, але й добре поінформованою особою, в петербурзьких видав-
ничих справах свого земляка-сіверянина.
Наступне ім’я в переліку новгородсіверців — Іван Данилович Юс-
кевич-Красковський (1807—1887). Дослідники вважають, що Шевчен-
ко познайомився з ним, ймовірно, ще в 40-х роках. Уродженець Бор-
зенського повіту Чернігівської губернії — того повіту, де жило багато
Шевченкових друзів — Білозерські, В. Забіла, де з часом оселився Па-
нтелеймон Куліш — після закінчення Харківського університету з січ-
ня по жовтень 1832 року займав місце старшого вчителя історії в Нов-
город-Сіверській гімназії.25 Потім деякий час працював в гімназії Ка-
м’янця-Подільського, але 1834-го року повернувся на береги Десни,
до Новгорода-Сіверського. І до 1837-го викладав у місцевій гімназії
латинську мову.26 Про все це, безперечно, міг знати Шевченко.
Після повернення Шевченка із заслання друзі зустрілися знову.
Саме в будинку Юскевича-Красковського, що стояв на розі Михайлів-
ського провулка та Ірининської вулиці, поет провів останню ніч свого
перебування в Києві, ніч з 12-го на 13-е серпня 1859 року. У родині
старого педагога, який на той час ще викладав латину в 2-й Київській
гімназії, Шевченко почував себе розкуто, радісно. Бо Іван Данилович
славився як людина щира, доброзичлива. Привітною господинею була
і його дружина — Єлизавета Іванівна. У той вечір, а тут були і їхні
близькі друзі — Сошенко, Чалий, Гудовський з дружинами, — багато
співали. Особливо зачарувала Тараса Григоровича господиня, яка ви-
конувала пісні якось особливо, з глибоким почуттям. Точилися й точи-
лися розмови. Багато пригадалося. Можливо, мовилося і про літопис-
ний Новгород-Сіверський, який за два роки до цього поет «бачив уві
сні».
На світанку Шевченко не без жалю вирушив з цієї домівки за Дні-
про, прямуючи до Петербурга, його шлях лежав через Чернігівщину.
Хіба міг знати поет, що то була його остання мандрівка по землі рід-
ної України?
Коли вночі з 8-го на 9-е вересня 1887 року упокоївся в Києві на
80-році життя І. Д. Юскевич-Красковський, то новгородсіверець Ми-
хайло Чалий відгукнувся некрологом: «Він до останнього дня свого ба-
гаторічного життя з захопленням займався читанням вельми серйозних
творів, не загубивши в похилих літах ні сприйнятливості, ні допитливо-
сті».27 Таким запам’ятав і так би міг сказати про Юскевича-Красков-
ського і Тарас Шевченко.
...З братами Іваном та Федором Лазаревськими, уродженцями Чер-
нігівської губернії (перший поспішав на навчання до Петербурзького
університету, другий — на службу в Орел), Тарас Григорович зустрівся
в Кролевці. Переночували у сестри Лазаревських Глафіри Матвіївни,
яка була одружена з Дмитром Петровичем Огієвським, службовцем
у Глухові. Бути в цьому місті при чоловікові вона на той час не могла.
Вагітність змушувала її мешкати в маєтку-домівці, тобто в Кролевці.
Наступного дня Шевченко з Лазаревськими заїхали до колишньої
гетьманської столиці — міста, яке Тарас Григорович добре знав і опи-
12 Сіверянський літопис
сав в поезії (поеми «Сон», «Іржавець»), прозі (російська повість «Ка-
питанша»). Зупинилися, ясна річ, у Д. П. Огієвського. Навіть фунда-
ментальні шевченкознавчі видання (приміром, «Т. Г. Шевченко. Біогра-
фія». К., Наукова думка, 1984), «Шевченківський словник» (т. 2, К.,
1977), де б мали бути відомості про Огієвського, нічого не подають про
цю особу. Мовчить і інше солідне видання — «Тарас Шевченко. Доку-
менти та матеріали до біографії» (К., Вища школа, 1982). Отож є на-
гальна потреба окреслити життєвий шлях цього нового знайомого Коб-
заря.
Народився Дмитро Огієвський 7 жовтня 1809 року в місті Кролев-
ці. Батько його був колезьким реєстратором, тобто мав найнижчий з 14-ти
цивільних чинів Табелю про ранги. Дід Максим та прадід Гри-
горій (в деяких документах — Гаврило) займали в свій час посаду
кролевецького сотника. Рід Огієвських був схильний до науки. Розшу-
калися відомості, що 1750 року Григорій Огієвський відвіз сина Мак-
сима в науку до славнозвісної Київської Академії і «вручил его в нау-
чение латинское» інспектору однієї з квартир для вихованців Іоанну
Биковському. Добру освіту отримав і Д. П. Огієвський. У 1834 році він
закінчив Московський університет, а до цього у 1829-му — Новгород-
Сіверську гімназію. Коли Шевченко завітав до нього в Глухові, то Огі-
євський займав посаду судового засідателя в цьому місті. Був також
уповноваженим від казни межевої комісії Глухівського повіту. Дані ар-
хіву повідомляють, що «стоя на службе, умер 1871, октября 2».
Чому Дмитро Огієвський мешкав у Глухові — ми повідомили, а з
Кролевцем його, пов’язувало не тільки те, що це місто, де він побачив
світ. У ньому та навколишніх селах — Андріївці й Реутинцях — були
маєтки, які дісталися йому в спадок.
Перебування Шевченка в Глухові у вихованця Новгород-Сівер-
ської гімназії тривало недовго. Знову закурилася дорога.
Чи ми ще зійдемося знову?
Чи вже навіки розійшлись?
Ці свої поетичні рядки міг вигукнути поет, коли прощався з Дми-
тром Огієвським, і сховався за обрієм старовинний Глухів, не раз оспі-
ване ним, близьке його серцю місто.
...29 січня 1861 року Т. Г. Шевченко писав листа з Петербурга до
свого родича Варфоломія Григоровича Шевченка (1821—1892). Слова
лягали на папір важко: «Так мені погано, що я ледве перо в руках де-
ржу».28 Та все ж не випускав його, бо і в ті дні тяжкої хвороби не міг
не піклуватися про долю близьких йому людей: «Вчора заходив до ме-
не прощаться полковник Антонович, він сьогодні поїхав в Одесу. Анто-
нович цей один із самоглавних членів Общества пароходства і торгів-
лі в Одесі. Я просив його за твого Каленика».29
Син В. Г. Шевченка Каленик 1860 року успішно, зі срібною медал-
лю, закінчив Херсонське торгове морехідне училище зі званням штур-
мана. Та ось на службу не був призначений. Тому Тарас Григорович
особисто і просив Антоновича «притулити Каленика». А полковник мав
вагу: він був чиновником особливих доручень генерал-губернатора Но-
воросійського краю і Бессарабії, інспектором внутрішніх ліній Російсь-
кого товариства пароплавства і торгівлі. А з 4 квітня 1861 року став
одеським градоначальником, генерал-майором. Ось тоді в Петербурзі
(кінець січня 1861 року) Антонович, певно, і був у зв’язку з своїм но-
вим призначенням, що ось-ось мало відбутися.
Та повернімося до листа Шевченка: «Вчора заходив до мене про-
щаться полковник Антонович». Звернімо увагу: не знайомитись, а «про-
Сіверянський літопис 13
щаться». Отож цей Антонович, без сумніву, і до тих січневих днів ос-
таннього року життя поета знав Шевченка. Була йому відома і петер-
бурзька адреса нашого Кобзаря — у будинку Академії художеств. Не
Шевченко шукав Антоновича, а навпаки. Це ще більше засвідчує гли-
боку повагу полковника до Тараса Григоровича. Тому постать цієї осо-
би з кола оточення Шевченка заслуговує на нашу пильну увагу. Та ма-
рна справа шукати бодай його ім’я в шевченкознавчих працях. Ситуа-
ція така ж, як і з Дмитром Огієвським, про якого ми щойно розповіли.
Щоправда, ім’я Антоновича було згадане у книзі «А. К. Романовский,
И. Я. Барсук. Жизнь во имя будущего» (очерк научно-педагогической
и литературно-публицистической деятельности К. Д. Ушинского, 2-е
изд., К., Рад. школа, 1984, с. 21): «Новгород-Северская гимназия дала,
стране... деятеля народного просвещения Н. А. Антоновича, (состоявше-
го вместе с Т. Г. Шевченко в тайном Кирило-Мефодиевском обществе
и сосланного за это на Кавказ»). Та це вже «нове» слово, «відкриття»
в шевченкознавстві! Антонович членом Кирило-Мефодіївського товари-
ства ніколи не був, а на Кавказ засланий ще в 1831 році зі стін Мос-
ковського університету за участь в гуртку Сунгурова, тобто за 13 ро-
ків до створення у Києві Кирило-Мефодіївського товариства.
Так хто ж такий Антонович? Платон Антонович-Войшин народився
13 листопада 1811 року (в деяких джерелах — 1812) в місті Кролевці
Чернігівської губернії в родині колезького протоколіста, дворянина
Олександра Антоновича-Войшина. Закінчив Кролевецьке повітове учи-
лище, а 1 серпня 1824 року вступив до 1-го класу Новгород-Сіверської
гімназії. Навчався тут 5 років. Цікаво, що в січні 1827 року за вибо-
ром самого директора гімназії, славнозвісного професора, педагога, од-
ного з фундаторів Харківського університету Іллі Федоровича Тимков-
ського Антоновичу була призначена стипендія з відсотків того капіта-
лу, який в сумі 1000 карбованців був пожертвуваний ще 1808 року Ма-
рфою Полутобок30 (народжена Куликівська), другою дружиною В. А.
Полуботка, що походив з роду славного наказного гетьмана України
Павла Полуботка, і якому належало село Ображіївка (нині Шосткин-
ський район Сумської області).31 До речі, Новгород-Сіверську гімназію
в 1836 році закінчив брат П. О. Антоновича-Войшина Микола, який в
часи навчання був стипендіатом Парпури, того конотопського поміщи-
ка Максима Парпури, якого знаємо як видавця шедевра української
національної культури — «Енеїди» Котляревського.32
Брати Антоновичі — стипендіати Новгород-Сіверської гімназії.
Про що ж це говорить? Не тільки про їх сумлінне ставлення до навчан-
ня, а й, гадаємо, про скрутний матеріальний стан їх батьків. Хоча й
був згадуваний колезький протоколіст Олександр Антонович-Войшин
дворянином, але, з усього видно, зубожілим.
У свідоцтві, виданому Платону Антоновичу по закінченні гімназії,
вказувалося, що «следует Антоновича-Войшина для усовершенствова-
ния в познаниях отправить в императорский Харьковский университет
на казенный счет» (підкреслення наше — В. Т.). Та кролевчанин ви-
брав Московський, з якого, як ми вже повідомляли, був виключений і
висланий під кулі в діючу проти горців Кавказьку армію. До того ж,
його було позбавлено дворянського звання.
Відправлення рядовим до армії, під, кулі на театр військових битв
— такою була доля кращих, чесних умів Росії — Олександра Бестуже-
ва-Марлінського, Михайла Лермонтова, Тараса Шевченка і ось — Пла-
тона Антоновича. Перші двоє загинули, наш Кобзар відбув тяжке, ви-
снажливе десятирічне заслання, а Антоновичу вдалося своєю кров’ю
у 1839 році заслужити офіцерський чин — прапорщика. А далі його
14 Сіверянський літопис
багаторічна служба на Кавказі принесла і високі посади. Він керував
канцелярією начальника Чорноморської берегової лінії (згадаймо, що
щирий приятель Шевченка Яків Кухаренко був наказним отаманом
Чорноморського козацького війська), в 1853 році — керченським гра-
доначальником. Нам невідомо, за яких саме обставин познайомилися
Шевченко і Антонович, та, безсумнівно те, що їх зближувала, єднала на-
віть сама згадка про ті репресії царату, які їм довелося пережити.
З новгород-сіверського кола приятелів Шевченка не можемо не
згадати і Антона Андрійовича Глушановського (1815 — р. см. невід.).
Він був викладачем паралельних класів, історії та географії (1841—
1842) Новгород-Сіверської гімназії,33 далі (1842—1844 p.p.) працював
у Ніжинському ліцеї, а в 1844—1850 роках — юрисконсультом (синди-
ком) при Київському університеті. У 40-х роках у Києві Шевченко і по-
знайомився з цим чиновником у судових справах при місцевому універ-
ситеті. Тарас Григорович приятелював з Глушановським і не раз зга-
дував його, у листах. Як от, наприклад, 1 лютого 1847 року з Борзни до
М. І. Костомарова: «Коли б то ви були такі трудящі і добрі, щоб роз-
питали в університеті (хоть у Глушановського, він усі діла знає), чи
я утверджений при університеті, чи ні».34 Саме тоді вирішувалося пи-
тання про призначення Т. Г. Шевченка на посаду вчителя малювання
Київського університету. І врешті-решт міністерством народної освіти
було вирішено позитивно. Деякі шевченкознавці вважають, що в цій
справі — конкурсі на заміщення посади вчителя малювання — Т. Г.
Шевченку, очевидно, сприяв А. А. Глушановський.36
«Він (Глушановський — В. Т.) усі діла знає». Ця висока оцінка свідчить не
тільки про велику обізнаність Глушановського на посаді
синдика, але й про його добру юридичну освіченість. Додамо, що Ан-
тон Глушановський спочатку навчався в Петербурзькій медико-хірур-
гічній академії, а потім у Київському університеті, де закінчив юриди-
чний факультет. Юрист належав до тих, хто підтримував зв’язки з чле-
нами Кирило-Мефодіївського товариства. Отож у особі Глушановського
Шевченко мав приятеля, з яким можна було перекинутись словом з по-
літичних, суспільних питань, поговорити про життя-буття, згадати літа
минулі... А що це було справді так, засвідчує і лист уродженця Черні-
гівської губернії М. М. Лазаревського до Шевченка на засланні від
12 лютого 1848 року. Він сповіщав, що коли Антон Глушановський ді-
знався про його приїзд з Оренбурзького краю, то відразу ж поспішив
у готель на Хрещатик. «Тільки що ввійшов він у мою хату, — повідо-
мляв М. М. Лазаревський, — як зараз і крикнув: «У самісінькій сій ха-
ті жив бідний Тарас», — се в трахтирі коло станції. Балакали ще ба-
гацько про тебе і в нас у Конотопі».36
Так, балакали і в Конотопі, і в Новгороді-Сіверському. Балакали
по всій Україні і за її межами вихованці чи то викладачі, одного з
найстаріших навчальних закладів. У цій оповіді ми назвали імена ба-
гатьох з них (Пантелеймон Куліш, Михайло Максимович, Петро Чуй-
кевич, Федір Кітченко, Михайло Судієнко, Йосип Рудзинський, Данило
Каменецький, Михайло Чалий, Павло Малюга, Іван Юскевич-Красков-
ський, Дмитро Огієвський, Платон Антонович-Войшин, Антон Глуша-
новський). Отож твердимо, що не тільки, «вероятно, вследствие недав-
него чтения «Алексея Однорога» (Шевченко), поет «бачив уві сні Нов-
город-Сіверський». Місто, безумовно, поставало перед ним і з розпо-
відей численних приятелів. А скільки було таких вихованців гімназії,
які в різні часи були причетні якщо не до особи Кобзаря, то до вшану-
вання, оцінки творчої спадщини поета.
Вихованець Новгород-Сіверської гімназії (1824 р.) Андрій Парфе-
нійович Заблоцький-Десятовський (1807—1881) як член комітету «Об-
Сіверянський літопис 15
щества для пособия нуждающимся литераторам и ученым» на засідан-
ні 21 березня 1860 року брав участь у розгляді справи викупу з кріпа-
цтва братів і сестри Т. Г. Шевченка. Тоді було вирішено: щоб «доста-
вить истинное утешение литератору, приобретшему своим талантом вид-
ное место в современной литературе, то комитет положил написать от
имени всех своих членов письмо к означенному помещику (В. Е. Фліор-
ковський — В. Т.) и просить его об увольнении родных г. Шевченко, из
уважения к его литературным заслугам и вообще к литературе».37
Заблоцький-Десятовський був присутнім і на тому засіданні комі-
тету Товариства (13 вересня 1860 p.), коли читалися листи поміщика
Фліорковського як відповідь на звертання до нього комітету з приво-
ду викупу з кріпацтва рідних Т. Г. Шевченка.
У рік смерті Шевченка зі срібною медаллю і правом на чин XIV
класу закінчив гімназію в Новгороді-Сіверському Микола Васильович
Шугуров (1843—1901). Це йому належать такі рядки: «Ми знали на-
пам’ять багато які вірші Шевченка і плакали, коли до нас дійшла зві-
стка про смерть його».38 Аналізуючи зроблене Шугуровим протягом йо-
го життя, доходимо висновку, що цей український письменник доскона-
ло вивчив життєпис Шевченка, добре знав його поетичну та малярську
спадщину і не обминав нагоди виступити зі статтями, рецензіями чи то
просто відгуком на шевченкознавчі матеріали, що з’являлися друком.
Літературно опрацьовував і видавав спогади про Кобзаря різних осіб.
Турбувався про збереження всього того, що колись належало поетові.
Василь Плешко, який закінчив гімназію в 1867 році (на жаль, ві-
домостей про нього не вдалося віднайти), також серйозно ставився до
літературної спадщини Шевченка. Будучи студентом історико-філоло-
гічного факультету Московського університету, він у листі з Глухова
(1888, 15 червня) до Г. П. Житецького, тоді студента Київського уні-
верситету, обурювався з приводу рецензії В. В. Каллаша на книгу «Ше-
вченко. Поэмы, повести и рассказы, писанные на русском языке» (К.,
І888). Плешко був принциповим і нещадним: «Что это за скучища, что
это за безталанщина!». 3 листа бачимо також, що до появи рецензії на
вказану книгу в журналі «Русская мысль» (1888, № 10) він «надзви-
чайно гаряче» пояснював Каллашу неприпустимість висвітлювання
всього того, що стосується Шевченка, «з чуток». Та майбутній літера-
турознавець і бібліограф не прислухався до його слів і саме тому до-
пустився в своїй рецензії інсинуацій про розпродаж приятелями Шев-
ченка поетових рукописів. Глухів’янин з цього приводу зазначав: «на-
писать такую вещь — о продаже с аукциона рукописей Шевченко —
значит присоединить свой голос к беспутному лаю прохвостов, даже
еще хуже, дать повод распутникам к новому бреху».39
Ось і закінчилася розповідь про «новгородсіверців» в оточенні Ше-
вченка. Та чи таки закінчилася? Ні бо! Не закінчилася. Розповідь мо-
же і мусить бути продовжена, доповнена і підкріплена новими факта-
ми. Жодне слово про Шевченка не є остаточним, вичерпним, всеохоплю-
ючим. Бо неосяжний, глибинний, мов океан, наш славетний Кобзар!
Примітки.
1 Шевченко Тарас. Твори. — К., «Дніпро», 1979. Т. 5. С. 262.
2 Там же. — С. 61.
3 Чалый М. Юные годы П. А. Кулиша. — Киевская старина. — 1897. — Май. —
С. 292.
4 Там же. — С. 293—294.
5 Куліш П. О. Жизнь Куліша // В кн.: Спогади про Тараса Шевченка. — К.,
1982. — С. 119.
16 Сіверянський літопис
6 Відділ рукописів ЦНБ ім. В. І. Вернадського НАН України. — 1. 25743. — Л.
3. «Украйна» — це, певно, збірка історичних поем, укладена П. Кулішем і видруку-
вана 1843 року в Київській університетській друкарні.
7 Шевченко Тарас. Твори. — К., 1978. — Т. 2. — С. 10.
8 Шевченко Тарас. Твори. — К., 1979. — Т. 5. — С. 363.
9 Там же. — С. 367.
10 Там же. — С. 19.
11 Там же. — С. 393.
12 Там же. — С. 401.
13 Листи до Т. Г. Шевченка. — К., 1962. — С. 151.
14 Т. Г. Шевченко в епістолярії. — К., 1966. — С. 35.
15 Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. К, 1982. — С. 114.
16 Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография. — К., 1989. —
С. 465.
17 Україна. — 1925. — № 3. — С. 31; Петро Жур. Дума про огонь. К., — 1985.
— С. 278.
18 Жур Петро. Літо перше. К., — 1979. — С. 56.
19 Шевченківський словник. — К., — 1976. — Т. 1. — С. 299.
20 Шугуров Н. О рисунках Т. Г. Шевченко, исполненных по поручению Киевской
Археографической комиссии в Волынской губернии // Киевская старина. — 1894. —
Февраль. — С. 318—319.
21 Листи до Т. Г. Шевченка. — К., — 1962. — С. 127.
22 Там же. — С. 182.
23 Любов Внучкова. Дорогоцінні реліквії // В кн.: «В сім’ї вольній, новій...»
(Шевченківський збірник). — К., — 1985. — С. 190.
24 Шевченко Тарас. Твори. — К., — 1979. — Т. 5. — С. 193.
25 Панаженко И. Историческая записка о Новгород-Северской гимназии. — К.,
— 1889. — С. 166.
26 Там же.
27 Чалий М. Юскевич-Красковський (некролог) — Відділ рукописів Інституту лі-
тератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. — Ф. 92. № 7.
28 Шевченко Тарас. Твори. — К., — 1979. — Т. 5. — С. 480.
29 Там же.
30 И. Панаженко. Историческая записка о Новгород-Северской гимназии. К, —
1889. — С. 57.
31 Терлецький Віктор. Послідовники Галшки Гулевичівни // Червоний промінь. —
Суми, — 1993. — № 4. — 23 січня.
32 Там же.
33 Панаженко И. Историческая записка о Новгород-Северской гимназии, — К.,
— 1889. — С. 166 і далі.
34 Шевченко Тарас. Твори. — К., — 1979, — Т. 5. — С. 252.
35 Сергієнко Г. Я. Шевченко і Київ. — К., — 1987. — С. 78.
36 Листи до Тараса Шевченка. — К., — 1993. — С. 54.
37 Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. — К, — 1982. — С.
349.
38 Н. Ш -в. К воспоминаниям об Аф. Вас. Марковиче. — Киевская старина. —
1893. — № 5. — С. 265.
39 Т. Г. Шевченко в епістолярії. — К., — 1966. — С. 103.
Сіверянський літопис 17
|