Естетичні погляди Григорія Сковороди
Збережено в:
| Дата: | 1996 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1996
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200119 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Естетичні погляди Григорія Сковороди / М. Колесник // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 81-86. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200119 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2001192024-11-17T13:07:54Z Естетичні погляди Григорія Сковороди Колесник, М. Розвідки 1996 Article Естетичні погляди Григорія Сковороди / М. Колесник // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 81-86. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200119 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Колесник, М. Естетичні погляди Григорія Сковороди Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Колесник, М. |
| author_facet |
Колесник, М. |
| author_sort |
Колесник, М. |
| title |
Естетичні погляди Григорія Сковороди |
| title_short |
Естетичні погляди Григорія Сковороди |
| title_full |
Естетичні погляди Григорія Сковороди |
| title_fullStr |
Естетичні погляди Григорія Сковороди |
| title_full_unstemmed |
Естетичні погляди Григорія Сковороди |
| title_sort |
естетичні погляди григорія сковороди |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1996 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200119 |
| citation_txt |
Естетичні погляди Григорія Сковороди / М. Колесник // Сіверянський літопис. — 1996. — № 4. — С. 81-86. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT kolesnikm estetičnípoglâdigrigoríâskovorodi |
| first_indexed |
2025-07-17T06:23:30Z |
| last_indexed |
2025-07-17T06:23:30Z |
| _version_ |
1837874190022082560 |
| fulltext |
Микола Колесник
ЕСТЕТИЧНІ ПОГЛЯДИ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
І думав Сковорода:
Гармонія неіз’яснима
Налився всесвіт повноти
і споглядає сам себе.
Але й його чиясь рука на два
пересікає:
на світ вгорі
і світ внизу,
і другий – завжди рабство.
П. Тичина.
1
У творчості великого українського філософа-просвітителя і письмен-
ника XVIII ст. Григорія Сковороди філософсько-етична проблематика
займала провідне місце. Будучи людиною великого сумління, він мучи-
вся і страждав від того, що у світі «внизу» були біль, нещастя і «раб-
ство»:
Мір сей являет вид благолъпний,
Но в нем таится червь неусыпный.
Горе ти міре! Смъх внъ являєш,
Внутр же душею тайно рыдаеш.
2
Весь пафос наукової творчості просвітителя полягав у тому, щоб
відкрити кожній людині дорогу до її індивідуального щастя, бо «ща-
cтіе всъм без выбора есть нужное...».
3
У процесі реалізації цієї найваж-
ливішої просвітницької мети у Сковороди — людини з загостреним по-
чуттям прекрасного — формуються і відповідні естетичні погляди. Йо-
го висловлювання про красу і потворне, про дійсні джерела естетичної
насолоди органічно вплітались у зміст філософського морально-етично-
го вчення. Категорії естетики часто-густо ототожнювались з категорія-
ми етики.
Головним предметом його досліджень була внутрішня людина,
тобто людина духовна. Наука про таку людину, вважав Сковорода, по-
винна бути найвищою і найголовнішою порівняно з іншими науками.
Адже її предмет є «кращим з усіх створінь». «Если хощем измерить
небо, землю и моря, должны, вб-первых, измърить самих себе с Пав-
лом собственною нашею мърою»,
4
писав він. Пропонуючи прикладати
міру людини до міри всіх природних явищ, Сковорода виходить з того,
що людина універсальна істота. Цим самим він стає на естетичну точ-
ку зору.
З другого боку, всі науки повинні сприяти добру та «обузданію»
«беззаконников». «Какая полза ангелскій язык без добрыя мысли? Кой
плод тонкая наука без сердца благого?»,
5
— запитував він.
Формула дельфійського оракула «Пізнай себе самого» стала для
Сковороди основним напрямком його досліджень. Він вважав, що піз-
нання людиною самої себе дасть їй можливість виявити себе «як си-
лу разумную», пізнати свій «дух» і свої «здібності», свою «мъру» і
своє «сердце». Саме завдяки такому пізнанню людина відкриє в собі
шляхи до «сроднаго себъ щастія».
«Не ищи щастія за морем, — радив він, — не проси его у человъ-
ка, не странствуй по планътам, не волочись по дворцам, не ползай по
шаръ земном, не броди по Іерусалимам... Щастіе, — вчив він, — в се-
Сіверянський літопис 81
рдце».
6
При цьому Сковорода застерігає: щасливою може стати тільки
та людина, яка має «чисте сердце». Чисте людське серце це — «господь
і дух», «съмя благих дъл» і «любов», «жерственник» і «сумління», «сла-
дость и красота».
Як бачимо, Сковорода вважає, що своє особисте щастя людина мо-
же знайти незалежно від об’єктивних обставин. Але це, як відомо, не-
можливо. Але ж треба мати на увазі, що його вчення про щастя було
спрямовано проти споживацької психології, яка руйнує духовність та
красу людини, робить її рабом. Визначаючи «сердце» як головне міс-
це, де треба кожному шукати своє щастя, Сковорода прагнув возвели-
чити людину, зробити її вільною від хтивості та пожадливості, бо саме
«чисте сердце» і чиста душа перетворюють індивіда в суб’єкт мораль-
ного і естетичного відношення.
«О сердце чисто! Ты новый вък, въчная весна, благовидное небо,
обътованная земля, рай умный, веселіе, тишина, покой божій, суббота
и великій день пасхи»,
7
— вигукував філософ.
В своїх дослідженнях Сковорода ставить питання про виховання
людського серця, про створення перепон тим негативним впливам на
людину, завдяки яким її серце «мгновенно повергается в занятія под-
лыя, неприличныя высокому роду его...».
8
Він вважав за необхідне за-
хистити серце від «свиней», від усього потворного, огидного.
Найважливішим внеском Сковороди в розробку естетичної концеп-
ції є його вчення про «сродну» працю, тобто таку працю, в якій би з
усією повнотою проявилась «премудрая и блаженная натура» людини
і яка б приносила їй як духовну, так і фізичну насолоду. В байці «Пче-
ла и Шершень» Сковорода пише: «Сладок здъсь труд тълесный,.. ко-
гда душа, владычица его сродным услаждается дълом».
9
При цьому
людина насолоджується не лише від наслідків праці, а й від самого
трудового процесу. «Труд..,— пише Сковорода, — породит совершенное
дъло, соплетающее творцу своему вънец радости. Кратко сказать, при-
рода запаляет к дълу и укрепляет в трудъ, делая труд сладким».
10
Із усіх «сродностей» на перше місце Скоророда ставить «сродность
к хлебопашеству».І це цілком зрозуміло, оскільки сільськогосподар-
ська праця в Україні завжди була найважливішою.
Все зле і потворне в суспільстві, на думку філософа, виникає тому,
що люди беруться за «несродниї» їм справи. «Кто безобразит и раст-
лъвает всякую должность? — Несродность. Кто умерщвляет науки и
художества? — Несродность. Кто обезчестил чин священничій и мона-
шескій? — Несродность. Она каждому званію внутренньйшія яд и у6і-
йца».
11
Без сродної праці «мертва совсъм душа человъческая...». Она
«...подобна мутной и смердящей водъ, в тьснотъ заключенной».
12
Несродна праця обумовлює негативні оцінки усіх явищ навколиш-
нього середовища: «Гнусны кажутся сосъды, невкусны забавы, посты-
лые разговоры, непріятны горничныя стъны, немилы всъ домашніе;
ночь скучна, а день досадный...».
13
Сковорода показує і ті «дорожки», які роблять людину нещасли-
вою:
«А. Входить в несродную стать.
Б. Несть должность, природе противну.
В. Обучаться, к чему не рожден.
Г. Дружить с тъми, к коим не рожден».
14
У людини, яка пізнала свою «природу» і «свою долю» і яка зайня-
ла сродну їй «должность», виникає «охота» до праці. «Откуда же уро-
дится трду, — запитує Сковорода, — если нът охоты и усердия?». I
дає таку відповідь: «Охота... стремится к труду и радуется им, как сы-
ном своим».
15
82 Сіверянський літопис
«Охота» до праці, говорячи сучасною термінологією, є не що інше, як
естетична потреба. Адже завдяки їй відбувається цілісне самоут-
вердження людини, оскільки «жизнь и дъло», на думку Сковороди, «то-
жде».
Обгрунтування Сковородою умов виникнення у людини естетичних
потреб, завдяки яким відбувається її цілісне самоутвердження — мо-
жна вважати одним із найважливіших висновків, що випливає із його
вчення про сродну працю.
З ідеї сродності праці Сковорода виводить також гармонію між
особою і суспільством. Адже люди, які займають несродні їм «должно-
сти», зумовлюють моральну деградацію суспільства, його занепад. От-
же, принцип сродності праці виконує естетичні функції і у взаємовідно-
синах особи і суспільства.
Сковорода, як і всі мислителі тих часів, не дійшов до усвідомлен-
ня діалектики природних та суспільних факторів, що зумовлюють як
професійний, так і суспільний поділ праці. Він вважав, що сама по со-
бі природа встановлює найдоцільніший розподіл «должностей» між лю-
дьми. Та незважаючи на це, його думка, що несродність праці пород-
жує соціальне відчуження в суспільстві, досить плідна. Вірним в його
вченні є і те, що існує вроджена схильність у людей до певних видів
діяльності. І це в наші часи враховується в профорієнтаційній роботі.
Сковорода значну увагу приділив також з’ясуванню природи кра-
си, її ролі у вихованні чистого серця. Він погоджується з тими антич-
ними мислителями, які вважали її «благолъпіем», «благоприлично-
стью», з їх думкою про те, що доброта живе в красі і, навпаки, краса
живе в доброті. «Нынъ и день лучшею красен добротою»,
16
— писав
Сковорода в одній із своїх пісень. Як і Платон (погляди якого йому
були близькими), Сковорода вважав, що прекрасне — це безтілесна
форма, «план», що втілюється в «матерію», «плоть». Але його приро-
ду розглядає конкретніше, ніж Платон. У Сковороди природа краси
залежить не від людини взагалі, а від конкретної особистості. Не «блу-
дниця», а «прекрасна невъста» повинна носити найкращі прикраси, —
вважав він. Адже краса форми не завжди поєднуються з добром і бла-
гом. І тому краса може бути «ложною», удаваною:
«Свът кажется украшенный,
Но он, как гроб повапленный,
Внутрь же его выну, зрю мерзость єдину».
17
Оскільки краса сама по собі безтілесна, то виявляється вона через
«образи», які Сковорода отожнював з «плотью». Зміст краси виявля-
ється і умом, і спогляданням, передусім завдяки «очам», які повинні
не просто за допомогою «образів» сприймати красу, а й відкривати її
тайни:
«О блаженны тій очи,
Что сю тайну зрят,...».
18
писав він у своїй 5-й пісні.
В основу прекрасного ідеалістична естетика доби античності покла-
ла принцип любові. Сковорода теж надавав цьому принципу велике
значення. Але якщо у Платона, інших античних філософів, любов зав-
жди виступала як животворяща основа краси, то у Сковороди сама лю-
бов часто зумовлюється красою. «Не любит сердце, не видя красоты»,
19
писав він. В його притчі «Брань архистратига Михаила со Сатаною...»
є вірш з такими рядками:
«И если такая у Венеры краса,
Не дивно, что в ее влюбилася тварь вся».
20
А якщо краса,зумовлює навіть любов, то, значить, вона має виховне
значення: «Во что кто влюбился, в то преобразился»,
21
— робить вис-
Сіверянський літопис 83
новок Сковорода. Краса повинна, передусім, впливати на духовний світ
людини. «Естли украшаешь и одъваешь тъло, — нагадував він, — не
забывай и сердца».
22
Античні естєтики-ідеалісти вважали, що краса ніяким людським
правилам не підкоряється, оскільки вона утверджена «умным божест-
вом». Людині залишається лише споглядати її, Поділяючи погляди про
доцільність і довершеність краси в природі, Сковорода, однак, не вва-
жав її нерукотворною. Розглядаючи її як «дочь натуры»г він надавав
великого значення знанням та практиці у художній творчості: «Пускай
бы каждый художник свое дъло знал»,
23
— писав він.
Сковорода часто повторював фразу: «Красота в десницъ твоей»,
тобто, в правій руці або в руках взагалі: «Всяк художник творец».
Перший біограф Григорія Сковороди М. Ковалинський наводить таку
думку філософа: «...смотря на прекрасный храм, превозношу похвала-
ми симметрию, пропорцію, великолъше, ...относя сіє к искуству здате-
ля, к красотъ цълаго...».
24
Таким чином, визнаючи гармонію, пропорції, «премудру симетрію»
незмінними началами вічної «натури», Сковорода вважав, що ці нача-
ла потрібно вивчати усім тим, хто будує «ковчег покоя». Але втілення
цих начал у будівництві, ще недостатньо для досягнення краси. Адже
треба враховувати і ту мету, заради якої зводиться дім: «разбойни-
ческое ли жилище или ангельское селение?». Як бачимо, Сковорода по-
в’язує красу з суспільною користю.
Особливу увагу приділяв Сковорода з’ясуванню ролі мистецтва в
житті людини, ставлячи на перше місце його виховну функцію. «Развъ
ты позабыл, что искуство, — писал он, — во всъх священных инстру-
ментов тайнах не стоит полушки без любви?».
25
Біографи Сковороди свідчать, що вже з молодих літ він захоплю-
ється мистецтвом, художньою творчістю, вивчає фольклор. При цьому
виявляє велику схильність до музики. В 1841 році, коли йому було бли-
зько 20 років, він стає співаком придворної капели в Петербурзі. Піс-
ля перебування там протягом двох з половиною років, Сковорода оде-
ржує чин придворного хормейстера.
Навчаючись у Києво-Могилянській Академії, Сковорода отримує
грунтовні знання з поетики, яку згодом став викладати у Переяславсь-
кій семінарії та в Харківському колегіумі. Спираючись на ці знання,
він розробляє теорію віршування, займається поетичною творчістю. Йо-
го пісні вже у XVIII ст. увійшли в репертуар кобзарів та лірників. Як
видно із листа до ченця Кирила, Сковорода дивився на себе, як на лю-
дину, «що всього себе навіки присвятила музам».
26
І навіть свій спосіб
життя він розглядав як гру актора в театрі, як життя в образі з тією
лише різницею, що свою роль йому ніхто не нав’язував, а вибрав її
сам «по способностям»
27
і виконував її не в театрі, а у «світі».
Цінуючи вище за все особисту свободу, Сковорода оспівував сво-
боду і в своїх поезіях. В пісні, присвяченій Богдану Хмельницькому, є
такі слова:
«Будь славън вовък, о муже избранне,
Волносты отче, герою Богдане!».
28
Як письменник, Сковорода створив цикл творів під назвою «Басни
Харьковскія», чим сприяв утвердженню цього жанру в українській лі-
тературі. Головну увагу у своїх байках він звертав не так на їх фабу-
лу, тобто сюжет, як на їх ідейний чи науковий зміст. У байках Сково-
рода відстоює, перш за все, такі моральні цінності як сумління, добро-
чесність, розум, працьовитість, справедливість, дружбу, викриваючи
84 Сіверянський літопис
негативні явища сучасної йому дійсності. Він вірив у моральне вдоско-
налення і окремої людини, і суспільства в цілому.
Свою літературну творчість Сковорода майже цілком підпорядко-
вує образно-емоційній інтерпретації своїх філософських та морально-
етичних поглядів, розглядаючи її часто як додаткову аргументацію сво-
їх наукових положень. В свою чергу і філософські положення він пра-
гне викладати як художник — через особисте, поетично-споглядальне
бачення дійсності,поєднуючи логічне мислення з мисленням образним.
29
Його твори не лише за змістом, а й за формою були дійсно «філосо-
фією серця», оскільки просякнуті суб’єктивністю, почуттями, наповнені
живими образами та картинами.
Значним вкладом Сковороди В художню творчість було застосуван-
ня ним символіки. У нього символіка «набуває універсального значен-
ня».
30
Він її застосовує не лише для тлумачення змісту Біблії, а й у
своїх філософських і художніх творах. Адже слова можуть вживатись
не лише у прямому значенні, а й в переносному. Так, у Біблії основною
фігурою виступає Сонце, символізуючи Бога та вічну натуру. У своїх
художніх творах Сковорода застосовує символи тоді, коли треба пере-
нести якусь ідею, якесь загальне положення на окремі явища, на якісь
живі істоти. Так, у байці «Собака и Кобыла» Сковорода з допомогою
«бесіди» цих тварин одна з одною, прагне довести, що «обучение» по-
винно відповідати природі кожної живої істоти, а значить і кожної
людської особистості.
На закінчення відзначимо: в особі Сковороди українська культу-
ра має оригінального і самобутнього мислителя і письменника. Будучи,
за оцінкою І. Франка, «духовним діячем» XVIII ст., він став і «першим
глашатаєм глибокого гуманізму» в Україні.
31
Його філософія, етика, ес-
тетика, незважаючи на відстань більшу ніж у два віки, не тільки не
втратили своєї злободенності, а й набули оновленого актуального зву-
чання. Особливо це стосується тих положень його світогляду та вчення,
в яких йдеться про сродну працю як головну мету і смисл життя лю-
дини, про духовне відродження особистості, про суб’єктивні аспекти
індивідуального щастя людини, про органічну єдність добра, блага, іс-
тини і краси, про символіку в літературі і мистецтві.
Глибоке вивчення філософської і літературної спадщини, його про-
світницької діяльності буде активно сприяти національно-культурйому
відродженню українського народу.
Література:
1 Тичина Павло Сковорода Симфонія. Зібрання творів у дванадцяти томах. — К.,
1985. — Т. 4. — С. 13.
2 Сковорода Григорій. Повне зібрання творів у двох томах. — К., 1973. — Т. 2. —
С. 132.
3 Там же. — Т. 1. — С. 337.
4 Там же. — С. 167.
5 Там же. — Т. 2. — С. 104.
6 Там же. — Т. 1. — С. 144.
7 Там же. — Т. 2. — С. 127.
8 Там же. — С. 469.
9 Там же. — Т. 1. — С. 126—127.
10 Там же. — С. 418.
11 Там же. — С. 444.
12 Там же. — С. 420.
13 Там же. — С. 430.
14 Там же. — С. 417.
15 Там же. — С. 417—418.
Сіверянський літопис 85
16 Там,же. — Т.2. — С.83.
17 Там же. — С.69.
18 Там же. — Т.1. — С.469.
19 Там же. — С. 154.
20 Там же. — т.2. — С.70.
21 Там же. — т.1. — С.154.
22 Там же. — С. 353.
23 Там же. — С.361.
24 Там же.— т.2. — С.469.
25 Там же.— т.1. — С.192
26 Радянське літературознавство.— 1950.—№13. — С. 63.
27 Сковорода Григорій. Повне зібрання творів у двох томах,. — Т. 2. — С. 457.
28 Там же. — Т. 1. — С. 91.
29 Див.: Філософія Григорія Сковороди. — К., 1972. — С. 52-53.
30 Шинкарук В., Іваньо І. Григорій Сковорода. — У кн. Сковорода Григорій, Повне
зібрання творів. — Т. 1. — С. 53.
31 Франко И. Южнорусская литература // Энциклопедический словарь. — 1904. — Т.
81. — С. 307—308..
86 Сіверянський літопис
|