«Слово о полку Ігоревім» і «Велесова книга»
Вияснення характеру спорідненості «Велесової книги» і «Слова о полку Ігоревім», навіть при наявному стані їх вивчення, особливо Першої, має самодостатню цінність і вагу. При наявності очікуваного, такого бажаного для нас результату науково переконливого доведення автентичності «Велесової книги», роз...
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200324 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Слово о полку Ігоревім» і «Велесова книга» / П. Охріменко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 26-29. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200324 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2003242024-11-26T15:34:57Z «Слово о полку Ігоревім» і «Велесова книга» Охріменко, П. У глиб віків Вияснення характеру спорідненості «Велесової книги» і «Слова о полку Ігоревім», навіть при наявному стані їх вивчення, особливо Першої, має самодостатню цінність і вагу. При наявності очікуваного, такого бажаного для нас результату науково переконливого доведення автентичності «Велесової книги», розкриється, запона перед «старими словесами» нашої літератури, яка постане як безперечний факт існування задовго до появи «Слова о полку Ігоревім», що збагатить уявлення про стародавню культуру не лише предків русів-українців, а й інших слов’янських народів. Якщо ж автентичність «Велесової книги» не підтвердиться, то матимемо ще одне яскраве свідчення могутнього впливу «Слова о полку Ігоревім» на подальшу літературу, в тому числі й підробну, що не було ще об’єктом нашого літературознавства через відсутність відповідних даних. 1997 Article «Слово о полку Ігоревім» і «Велесова книга» / П. Охріменко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 26-29. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200324 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У глиб віків У глиб віків |
| spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Охріменко, П. «Слово о полку Ігоревім» і «Велесова книга» Сiверянський літопис |
| description |
Вияснення характеру спорідненості «Велесової книги» і «Слова о полку Ігоревім», навіть при наявному стані їх вивчення, особливо Першої, має самодостатню цінність і вагу. При наявності очікуваного, такого бажаного для нас результату науково переконливого доведення автентичності «Велесової книги», розкриється, запона перед «старими словесами» нашої літератури, яка постане як безперечний факт існування задовго до появи «Слова о полку Ігоревім», що збагатить уявлення про стародавню культуру не лише предків русів-українців, а й інших слов’янських народів. Якщо ж автентичність «Велесової книги» не підтвердиться, то матимемо ще одне яскраве свідчення могутнього впливу «Слова о полку Ігоревім» на подальшу літературу, в тому числі й підробну, що не було ще об’єктом нашого літературознавства через відсутність відповідних даних. |
| format |
Article |
| author |
Охріменко, П. |
| author_facet |
Охріменко, П. |
| author_sort |
Охріменко, П. |
| title |
«Слово о полку Ігоревім» і «Велесова книга» |
| title_short |
«Слово о полку Ігоревім» і «Велесова книга» |
| title_full |
«Слово о полку Ігоревім» і «Велесова книга» |
| title_fullStr |
«Слово о полку Ігоревім» і «Велесова книга» |
| title_full_unstemmed |
«Слово о полку Ігоревім» і «Велесова книга» |
| title_sort |
«слово о полку ігоревім» і «велесова книга» |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
У глиб віків |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200324 |
| citation_txt |
«Слово о полку Ігоревім» і «Велесова книга» / П. Охріменко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 26-29. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT ohrímenkop slovoopolkuígorevímívelesovakniga |
| first_indexed |
2025-07-17T06:42:28Z |
| last_indexed |
2025-07-17T06:42:28Z |
| _version_ |
1837875383218733056 |
| fulltext |
У ГЛИБ ВІКІВ
Павло Охріменко
«СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ» І «ВЕЛЕСОВА КНИГА»
Фрагменти роздумів
Широко відоме «Слово о полку Ігоревім», яке вже два сторіччя
уважно досліджується багатьма вченими, все ще таїть у собі немало
нерозгаданого. Вже в першому його реченні зустрічаємось із загадкови
ми «старыми словесы трудных повістій», в дусі яких геніальний автор
ладен розпочати свій твір. Що це за «старі словеса», якими зобража
лися ратні подвиги наших далеких предків ще задовго до появи «Сло
ва»? На це питання нема певної відповіді, бо до нашого часу не дійшли
«трудні повісті», написані «старими словесами», слід гадати, ще язич
ницьких часів, за якими пішли «нові часи» християнізованої Русі, коли
було створене й «Слово о полку Ігоревім», причому вже в основному
новими «словесами» з обов’язковими (в тій чи іншій мірі) церковно
слов’янізмами, хоча й з відчутною орієнтацією на традиції рідного пись
менства минулого. Ось чому дослідники «Слова» так пильно беруть до
уваги всі свідчення про «старі словеса», скрупульозно вивчають їх сут
ність, відкидаючи домисли, що часом викликає гострі дискусії.
Сказане стосується, зосібна, так званої «Велесової книги», яку одні
вважають унікальною язичницькою пам’яткою пращурів українського
народу V—IX ст., а інші — підробкою, фальсифікатом XIX або XX ст.
Її текст, переклад сучасною українською мовою, коментарі, а також сут
ність полеміки навколо цього утвору подані у виданні (на яке будуть
подальші посилання): «Велесова книга». — Київ, 7502 (1994). Основ
на робота по здійсненню названого видання (зробленого на основі від
повідних матеріалів журналу «Індоєвропа») належить переконаному
прибічникові автентичності «Велесової книги» Б. І. Яценку.
Не вникаючи в сутність полеміки між прибічниками достовірності
«Велесової книги» і їхніми супротивниками, слід зазначити, що
Б. І. Яценко має рацію у твердженні про її помітну спорідненість зі
«Словом о полку Ігоревім», хоча пояснювати це наслідком впливу да
ної книги ризиковано, бо послідовність появи названих пам’яток ще ос
таточно не висвітлена, а тому впевнено говорити, що саме «Велесова
книга» «відобразилась у «Слові о по лку Ігоревім», як це робить
Б. І. Яценко (див. с. 259), поки що не можна. Та й сам характер спо
рідненості цих творів ще потребує спеціального дослідження, аргумен
тованого підтвердження.
Навіть при побіжному знайомстві з названими творами можна пе
реконатися, що перегук «Слова о полку Ігоревім» з «Велесовою кни
26 Сіверянський літопис
гою» значний, причому як у загальній тональності, так і в ряді дета
лей. Це, безумовно, не випадкове явище.
Впадає в очі велика увага і автора «Слова», і автора чи авторів
«Велесової книги» до минулих періодів історії свого народу, що в ча
совому вимірі в загальному охоплює в першому з цих творів до десяти
століть, а в другому — біля двох тисячоліть. При цьому підкреслюєть
ся героїчна боротьба його вірних синів з численними пришельцями, які
з незапам’ятних часів посягали на багаті придніпровські землі. Про
славлення героїчної боротьби за волю і незалежність свого народу про
ходить червоною ниткою в обох пам’ятках.
Особливістю розглядуваних творів є те, що предки русів-українців
у них називаються Дажбожими (Даждьбожими, Дажьбожими) внука
ми. Згідно з твердженням «Велесової книги», їх родовід іде від Кия —
сина Ора і внука Дажбога. Вже в тексті першої дощечки цього джере
ла тричі згаданий верховний владика Дажбог і двічі його «внуки»,
а саме — «ми Дажбожі внуки» (с. 14), що звучить в автентичному тексті,
як подає його Б. І. Яценко, так: «се бо сьме Дажбові вноуці» (с. 137).
Ім’я цього бога та його внуків — «улюбленців божеських» (с. 18) у
«Велесовій книзі» згадується часто.
«Даждьбожий внук» у сенсі означення руського народу двічі зуст
річається і в «Слові о полку Ігоревім» («...погибашеть жизнь Даждьбо-
жа внука» і «въстала Обида въ силахъ Даждьбожа внука»). В той же
час, як у «Слові», так і у «Велесовій книзі» древні руси називаються не
лише образно, а й прямо — згідно з їхньою самоназвою — «русь» або
«русичі». Наприклад, у дощечці 4а читаємо: «ті ж русичі», «отаборила
ся русь», «готи-грабіжники напали на Русь» (с. 20) — «ті же руштічі»,
«русь се търловаша околъ», «годь грябо налъзе на Русь» (с. і4і). До
речі зазначити, що слово «русичі» довгий час вважалося притаманним
тільки «Слову о полку Ігоревім». Виявляється, що воно зустрічається
не лише в цьому творі.
Головним завданням русі чи русичів було, що засвідчує як «Сло
во», так і «Велесова книга», «держати серце своє за Русь... боронити
од ворогів і вмерти за неї» (с. 56). Це викликано тим, говориться в да
ній книзі, що «від ранку до ранку бачимо, як зло діється на Русі... і то
не буде інако, якщо сили свої не згуртуємо». Це вочевидь перекликає
ться з провідною ідеєю «Слова», яке так же гаряче закликало сучасних
його автору русичів об’єднатися в боротьбі за незалежність і щастя
батьківщини — Руської землі. Саме Руська земля стоїть у центрі й «Ве-
лесової книги», яка наголошує, що «руська кров лилася на ту землю»
і що «та (земля) пила кров» (с. 79) наших далеких предків недарем
но. «Ту бо славу, — написано далі в цій книзі, — орли клекочуть там
і тут, що русичі вільні і сильні по степах» (там же).
У «Слові о полку Ігоревім», а ще виразніше у «Велесовій книзі»
предки русів-українців виступають не лише як хоробрі воїни, а й як ра-
таї-хлібороби. Так, в останній з особливою шанобою згадується бог Ве
лес, який «учив праотців наших землю раяти і зерно сіяти, і жати... і
ставити снопа до огнища, і честити його, як отця божого» (с. 56—57).
В обох пам’ятках фігурують, крім Дажбога і Велеса, ще й інші язич
ницькі божества й міфологічні істоти, що міцно пов’язує їх з дохри
стиянськими уявленнями, які виражались не лише в уснопоетичних, а й
писемних пам’ятках (створених «старими словесами»), але вони не ді
йшли до нашого часу, будучи знищеними в період християнізації Русі.
Зокрема, у наших далеких предків був у великій пошані бог хлібороб
ства — основного їхнього заняття — Велес, якому не випадково при
свячена й «Велесова книга». Слід пам’ятати ще й те, що Велес вважав
ся не лише богом хліборобства, а й ремесла та поезії. Тож недарма,
мабуть, у «Слові» співець-поет Боян названий Велесовим внуком.
Сіверянський літопис 27
Крім загальної тональності, «Слово в полку Ігоревім» споріднене
з «Велесовою книгою» багатьма образами, виразами і деталями. Особ
ливо важливий узагальнений образ Русі, Руської землі, який постає
вже з перших двох дощечок «Велесової книги» у виразах «греки напа
ли на Русь» (с. 13) — «грьці налезша на Русе» (с. 137), «на землі Ру
ській» (с. 15) — «на земъ руштьі» (с. 138), «на Руську землю» (с. 16)
— «до Русе земъ» (с. 139). Як відомо, в «Слові о полку Ігоревім» теж
часто фігурує саме цей, його головний образ для означення Батьківщи
ни в різних варіантах термінів «земля Руськая» («Руская» чи «Рус
ская») і «Руская земля». Такий збіг не може бути випадковим.
Щойно сказане стосується також згадок в обох пам’ятках про Тро
яна, про ріки Дніпро, Дон, Донець, Дунай, навіть про Каялу, яка до
відкриття «Велесової книги» вважалась належною до географічних ре
алій лише «Слова о полку Ігоревім». Виявляється, що про, цю річку
є згадка і у «Велесовій книзі»: «Пройшли мимо Каяли і прийшли до
Дніпра» (с. 127) — «Мимоидь Каяль йде ду Нъпръ» (с. 218). Отже,
виходить, що Каяла — не вигадана назва річки, якій приписувалось
багатьма дослідниками «Слова» символічне значення. Навіть таке, рід
ко вживане слово, як «комонь» («комоні»), що зустрічається в «Слові»,
теж є у «Велесовій книзі» (див. с. 139, 140, 221). Це ж стосується і рідкісного
слова «обаполи», яке вживається і в «Слові», і у «Велесо-
вій книзі» (див. с. 137, 203).
Окремо слід відзначити наявність опису дій у «Велесовій книзі» мі
фологічних істот Карни та Жлі, які фігурують і в «Слові о полку Ігоре
вім». У ньому вони, за твердженням більшості дослідників, уособлюють
горе і печаль (нанесені Русі невдалим походом сіверських дружин на
чолі з Ігорем Святославичем проти половців весною 1185 р.). В «Сло
ві» це виражено такими словами: «...кликну Карна и Жля, поскочи по
Руской земли, смагу мычючи въ пламянъ розъ». Подібний опис наслід
ків однієї з битв дає і «Велесова книга»: «І се Жаль жаліє над воро
гами... Се Карна плачеться о мертвих...» (с. 97) — «І се Жаліа жаліуіе
над вразі... Се Карыне плачетьсе о мертвіех...» (с. 194).
Коли читаємо у «Велесовій книзі» про те, як «славу орли клеко
чуть там і тут» переможцям-русичам (с. 57), чи про те, що «січа бу
ла велика» і «боротьба... люта і кріпка» (с. 73), «була велика війна
люта», в якій воїни «вступили в битву з ворожою силою і потоптали її»
(с. 75), то в пам’яті спливають аналогічні описи «Слова о полку Ігоре
вім». Іноді вони близькі не лише в деталях, а й у прийомах споріднені.
Наприклад, замальовка з «Велесової книги» зорі, яка «йде і веде зги
свої», що «течуть до краю небесного» (с. 99), дуже нагадує картину
«зорі-світу» зі «Слова», яка «запала», внаслідок чого «мъгла поля по
крыла», віщуючи криваву битву русичів з половцями. Коли в описі «Ве-
лесової книги» «отці наші» («скити-отці») «потоптали» ворожу силу
(див. с. 75), то таким же чином русичі у першій битві «потопташа по-
ганыя пьлкы половецкыя» в «Слові о полку Ігоревім». Опис наслідків
бою у «Велесовій книзі», де «ворони виїдають очі» убитих (с. 106), ви
кликає подібну картину зі «Слова», в якій відзначено, що на засіяній
трупами землі «часто врани граяхуть, трупія себь дьляче». Аналогічні
в обох творах і згадки про «золотий стіл» (престол — у «Слові») і «зо
лоте ложе» (с. 201 — у «Велесовій книзі») тощо. Порівнянь такого ха
рактеру можна навести багато.
Отже, зв’язок між «Словом о полку Ігоревім» і «Велесовою кни
гою» очевидний. Він зумовлений, найімовірніше, впливом одного з цих
творів на інший. Але якого — ось питання. Воно складне і не може бу
ти вирішеним до остаточного вияснення проблеми, що являє собою «Ве-
лесова книга», — автентичний твір давнини чи фальсифікат пізнішого
28 Сіверянський літопис
(нового) часу. Якщо це справжня історико-релігійна пам’ятка, яка ви
никла 1500 років тому, як твердить Б. І. Яценко (див. с. 8), то це не
оцінима унікальна праця предків українського народу (укранів чи ук-
рів за «Велесовою книгою»), — тобто коштовний зразок «старих сло
вес», на який орієнтувався автор «Слова о полку Ігоревім», можливо,
користуючись ще й іншими подібними невідомими нам творами. Якщо
ж це підробка нового часу (XIX—XX ст.), то сталася зворотня дія: тоб
то її автор скористався «Словом», досить вдало творячи містифікацію,
фальсифікат «під старину». Незважаючи на те, як було насправді, да
не явище є цікавим кальтурним фактом, який не випадково привернув
увагу багатьох вчених-дослідників і любителів.
За те, що «Велесова книга» належить до творів автентичних, гово
рить у ряді випадків, не лише її зміст, а й мова та азбука (з явними ознаками
ранньої кирилиці ще дохристиянського періоду) копії цього
твору. В той же час цьому суперечить, зокрема, те, що копія «Велесо-
вої книги» XVI чи XVII ст., зроблена на дощечках, а не на папері, який
у той час був звичайним, поширеним матеріалом для письма, а дерево
для цього вже давно не вживалось. Словом, «Велесова книга» потребує
ще нових грунтовних досліджень для остаточного розв’язання пробле
ми її походження. А поки що це книга-загадка, яка, мабуть, ще довго
буде «річчю в собі», книгою обнадійливих сподівань а може, й гірких
розчарувань.
Проте вияснення характеру спорідненості «Велесової книги» і «Сло
ва о полку Ігоревім», навіть при наявному стані їх вивчення, особливо
Першої, має самодостатню цінність і вагу. При наявності очікуваного,
такого бажаного для нас результату науково переконливого доведення
автентичності «Велесової книги», розкриється, запона перед «старими
словесами» нашої літератури, яка постане як безперечний факт існу
вання задовго до появи «Слова о полку Ігоревім», що збагатить уяв
лення про стародавню культуру не лише предків русів-українців, а й ін
ших слов’янських народів. Якщо ж автентичність «Велесової книги»
не підтвердиться, то матимемо ще одне яскраве свідчення могутнього
впливу «Слова о полку Ігоревім» на подальшу літературу, в тому числі
й підробну, що не було ще об’єктом нашого літературознавства через
відсутність відповідних даних.
Володимир Бодрухін
ДО СТАТУСУ НОВГОРОД-СЮЕРСЬКОГО КНЯЖІННЯ
Новгород-Сіверське княжіння мало дуже велику площу та багато
населення. Природно, маючи такий потужний потенціал, воно відігра
вало значну роль у міжкняжих стосунках. Та в історичній літературі це
княжіння традиційно завжди має назву уділа. Чернігівське, навпаки,
подається як самостійне, а то й «велике» княжіння. Підкреслимо, що
в писемних джерелах багато інших князівств, у суверенітеті яких ніхто
не має сумнівів, теж не «великі».
М. С. Грушевський підкреслює, що з любецького з’їзду відбувся
«поділ землі на сі два головних князівства — Чернігівську і Новгород
ську волость».1 Ми бачимо два князівства-волості, побудованих практич
но на однакових правових засадах. Фактом, підтверджуючим це, є
участь Олега Святославича у з’їздах князів: 1100 р. У Витичеві та
Сіверянський літопис 29
|